Югославія утворилася внаслідок об’єднання ряду югославських земель. Серед них були як незалежні держави — Сербія, Чорногорія, так і землі, що входили до складу Австро-Угорщини, — Хорватія, Боснія й Герцеговина, Словенія та інші. Утворення нової держави на карті Європи було безумовно прогресивним явищем. Однак до існуючих сторіччями суперечностей і проблем додалися нові, що призвели до трагічної розв’язки вже у наші дні. У листопаді 1920 р. в країні відбулися вибори до Установчих зборів, в перебігу яких перемогу одержали сербські політичні партії, що виступали на захист політики централізації держави. 28 липня 1921 р. на день св. Віда (у річницю битви на Косовому Полі 1389 р.) Установчі збори прийняли конституцію, що дістала назву Відовданської. “Сербо-хорвато-словенська держава, — проголошувалося в 1-й статті конституції, — є конституційною, парламентською і спадковою монархією”.
Королівство сербів, хорватів і словенців 1918 р. не було випадковим конгломератом різних земель. Його виникнення було наслідком свідомого прагнення південнослов’янських народів до об’єднання. 6 січня 1929 р. в країні відбувся державний переворот. Того дня король Олександр опублікував маніфест, у якому заявив, що парламентаризм “став перепоною для будь-якої плідної діяльності в державі”.
Скасувавши Відовданську конституцію й розпустивши Народну скупщину, король взяв усю повноту влади до своїх рук. Усі політичні партії та організації, підозрювані в антидержавній діяльності, розпускалися. Королівство сербів, хорватів і словенців було перейменоване на Королівство Югославія, що мало символізувати державну й національну єдність “трийменного народу”. Введення нового адміністративного поділу мало на меті стерти навіть в назвах областей будь-яку згадку про окремі народи. Дев’ять нових областей — “бановін” — було названо за назвами рік.
Кордони проведено з таким розрахунком, щоб сербське населення складало в них більшість. Після вбивства Олександра королем було проголошено його 11-річного сина Петра, а на чолі регентства поставлено дядька мало-літнього монарха принца Павла. Підвалини держави по¬хитнулися. Під час чехословацької кризи югославська влада радила своєму союзнику по Малій Антанті налагодити відносини “доброго сусідства” з гітлерівською Німеччиною.
Список использованной литературы:
1. Всесвітня історія. 1918-1939 рр. Посібник. – К., 2000.
2. Історія Югославії з ранніх часів по наш час. – М., 2001.
3. Словник-довідник з Новітньої історії. – К., 1999.
Бесплатно скачать реферат “Югославія 1918-1939 рр.” в полном объеме