Міністерство освіти і науки України
Приазовський державний технічний університет
Контрольна робота
З курсу Фінансове право
Тема:Фінансово-правованорма, її зміст та особливості
Варіант №5
Виконала студентка
Групи З-05-ФН
Клафас Н.С.
Перевіриввикладач
АнтонецьП.Д.
Маріуполь, 2009
План
Передмова
1 Поняття, ознаки та структура фінансово-правових норм
2 Види фінансово-правових норм
3 Реалізаціяфинансово-правових норм
Висновок
Література
ПЕРЕДМОВА
У період глибоких політичних, економічних перетворень, формуваннясучасних ринкових відносин в Україні відбуваються докорінні зміни і у сферіфінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. Це спричинилопроцес формування нового за своїм змістом фінансового права як самостійноїгалузі правової системи України та виявилося у зміні його структури. Відповідносклалися нові фінансово-правові інститути, розширилося коло суб’єктівфінансового права, змінилися їх права, обов’язки та відповідальність. Активноформується законодавча основа регулювання фінансових відносин, відбуваєтьсякодифікація фінансово-правових норм, про що свідчить прийняття Бюджетногокодексу України. Сталися певні зміни і у системі джерел фінансового права, депоряд з такими традиційними нормативно-правовими актами вважаються рішення та висновкиКонституційного Суду України, акти органів місцевого самоврядування, міжнароднідоговори.
Суттєвих змін зазнала також система органів, які забезпечуютьреалізацію в нашій державі фінансової політики, змінився їх правовий статус тароль у здійсненні фінансової діяльності держави, органів місцевогосамоврядування.
Все це зумовило потребу на основі новітніх досягненьфінансово-правової науки розглянути особливості предмету та методу фінансовогоправа, проаналізувати зміст фінансових правовідносин та правове становище їхучасників.
1 ПОНЯТТЯ, ОХНАКИ І СТРУКТУРА ФІНАНСОВО-ПРАВОВИХНОРМ
Фінансова діяльність держави, органів місцевого самоврядуванняможе здійснюватися лише на основі певних правил, що покликані регулювати такудіяльність, — фінансово-правових норм.
Фінансово-правова норма (норма фінансового права)- установлене чи санкціоноване органами державної влади, місцевогосамоврядуваннята забезпечене силою державного примусу загальнообов’язкове формально визначенеправило поведінки учасників фінансових правовідносин, що виникають з приводумобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованихфондів коштів, виражене у категоричній формі, яке закріплює суб’єктивні права іюридичні обов’язки учасників цих відносин.
Фінансово-правові норми містять як ознаки, характерні длябудь-яких правових норм, так і властиві лише нормам фінансового права.Фінансово-правова норма, як і будь-яка інша правова норма, це:
— правило, що має загальнообов’язковий характер: воновказує,яким чином, в якому напрямі, протягом якого часу і на якій територіїнеобхідно тому чи іншому суб’єкту діяти, приписує правильний з точки зорусуспільства і тому обов’язковий для конкретного індивіда спосіб дій. Фінансово-правованорма є обов’язковою для всіх суб’єктів фінансового права і повинна сприйматисьяк безумовне керівництво до дії, що виходить від держави та не піддягаєобговоренню чи оцінці щодо їх доцільності, бажаності чи небажаності здійснення;
-формально визначене правило поведінки. внутрішняфортяь-
на визначеність норми проявляється у чіткому визначенні правилаповедінки (змісту прав і обов’язків, чітких вказівок на наслідки їх порушення);зовнішня визначеність полягає у закріпленні різних правил поведінки в офіційнихдокументах — актах державних органів, рішеннях судів, міжнародних договорах таінших формах;
— правило поведінки, що має системний характер: системністьпроявляєтьсяу структурній будові норми, у тому, що фінансово-правові норми тісно пов’язаніміж собою, діють у єдності, складаються у фінансово-правові інститути,підгалузі фінансового права;
— правила поведінки, що установлюються, санкціонуються ізабезпечуються державою та її органами, уособлюють державну волю іохороняються від порушень передбаченими державними заходами примусового впливу;
— державне веління, що має категоричний характер.
У той же час фінансово-правовим нормам властиві специфічні ознаки,які обумовлені особливостями предмета і методу фінансово-правового регулювання:
— фінансово-правовими нормами регулюються лишевідносини, які виникають у процесі фінансової діяльності держави, органівмісцевого самоврядування з приводу мобілізації, розподілу та використаннядержавних і місцевих фондів коштів;
— фінансово-правові норми є засобом реалізації не приватних апублічних (загальних) інтересів — інтересів усього суспільства, держави,органів місцевого самоврядування в силу того, що фінансове право як галузьналежить до публічного права;
— фінансово-правові норми мають державно-владний, імперативний(обов’язковий) характер і виражаються у категоричній формі: учасники фінансовихправовідносин, урегульованих нормами фінансового права, мають чітко визначенийобсяг прав та обов’язків, що виключає зміну приписів цих норм за волевиявленнямсуб’єктів фінансових правовідносин;
— фінансово-правові норми, як правило, мають матеріальнеобгрунтування.
Поняття «фінансово-правова норма» не є ідентичним до поняття«стаття» відповідного нормативного акта. Зміст тієї.чи іншоїфінансово-правової норми може бути закріплений у різних статтях одногонормативного акта або ж в іншому нормативному акті. Крім того, в одній статтінормативного акта може міститися дві, три і більше норм.
Усі норми права покликані регулювати суспільні відносини абовстановлювати порядок, який повинні дотримувати органи держави, юридичні тафізичні особи. Для досягнення цих цілей правового регулювання необхідно повністюабо частково, детально або узагальнено:
по-перше, виразити сам зміст правової норми;
по-друге, визначити умови, за яких зміст правової нормиможе і повинен здійснюватися;
по-третє, встановити правові наслідки порушення правовоїнорми, невигідні, обтяжливі для порушника.
Відповідно до цих завдань будується структура фінансово-правовихнорм, як і норм інших галузей права, у вигляді трьох структурних елементів, щодістали у правовій науці назви диспозиції, гіпотези та санкції.
Гіпотеза фінансово-правової норми визначає умови діїфінансово-правової норми — обставини, за наявності яких у учасників фінансовихправовідносин можуть виникнути передбачені фінансово-правовою нормою права іобов’язки у галузі фінансової діяльності держави іорганів місцевого самоврядування.Гіпотеза фінансово-правової норми визначає межі дії тих суб’єктів фінансовихправовідносин, яких диспозиція наділяє певними правами і обов’язками.Наприклад, умовою сплати податку власниками транспортних засобів та іншихсамохідних машин і механізмів відповідно до ст.І Закону України «Про податок звласників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» єнаявність у підприємств, установ та організацій, які є юридичними особами,іноземних юридичних осіб, а також у громадян України, іноземних громадян таосіб без громадянства зареєстрованих в Україні згідно з чинним законодавствомвласних транспортних засобів, які відповідно до ст. 2 цього ж Закону єоб’єктами оподаткування. Тобто, гіпотеза фінансово-правової норми визначаєумови, за наявності яких юридична чи фізична особа стає платником цьогоподатку. Отже їй надасться право здійснити певні визначені дії як суб’єктуподаткових правовідносин.
Диспозиція фінансово-правової норми — це саме правилоповедінки (дія чи бездіяльність). Вона вимагає визначеної поведінки від учасниківфінансово-правових відносин у сфері мобілізації, розподілу та використаннякоштів централізованих та децентралізованих фондів при наявності передбаченихгіпотезою фактичних обставин і не допускає відхилень від них. Тобто, диспозиціяфінансово-правової норми визначає зміст прав і обов’язків учасників фінансовихправовідносин. Наприклад, відповідно до ст.5 Закону України «Про податок звласників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» фізичні особи,які є власниками зареєстрованих в Україні згідно з чинним законодавствомтранспортних засобів, що є об’єктом оподаткування цього податку, повиннісплатити податок перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, атакож перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за двароки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічнийогляд. Отже, диспозиція фінансово-правової норми вимагає визначеної поведінкивід учасників правовідносин щодо сплати податку власниками транспортних засобіві не допускає будь-яких відхилень від визначених правил.
Санкція фінансово-правової норми містить вказівку наюридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, визначеного удиспозиції, або умов, визначених у гіпотезі фінансово-правової норми. Вона єспособом захисту приписів, установлених фінансово-правовою нормою. Санкціяпередбачає наслідки порушення фінансово-правової норми, визначає види юридичноївідповідальності, які покладаються на тих суб’єктів фінансових правовідносин,які порушили приписи фінансово-правових норм. За допомогою санкцій здійснюєтьсядержавний примус до виконання приписів фінансово-правових норм. Так, у разіприховування (заниження) об’єктів оподаткування до власників транспортнихзасобів застосовується санкція фінансово-правової норми, що міститься у ст.7Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та іншихсамохідних машин і механізмів» — стягується сума несплаченого податку, а такожпеня або штраф у порядку, передбаченому законом. Отже, санкція вказує на заходифінансового впливу запорушення приписів фінансово-правової норми, установленихдержавою, органами місцевого самоврядування. До таких заходів належать:стягнення пені, штрафів, повне або часткове припинення бюджетного фінансуваннятощо. Підставою для застосування санкцій є порушення встановлених правилповедінки, які містяться у фінансово-правових нормах (фінансовеправопорушення): нецільове використання бюджетних коштів; ухилення від сплатиподатків; порушення правил податкового обліку тощо.
Фінансово-правові санкції характеризуються деякими особливостями:
1) як правило, мають грошовий характер;
2) змістом їх є застосування заходів примусового впливу допорушників через їх грошові фонди та кошти;
3) у результаті їх застосування держава, органи місцевогосамоврядування дістають можливість збирати, розподіляти та використовуватикошти відповідно до загальних інтересів;
4) поширюються на усіх учасників фінансових правовідносин;
5) надають органам, що представляють публічний фінансовий інтерес,владні повноваження на видання приписів, велінь у галузі фінансової діяльності,обов ‘язкових для всіх її учасників та на захист цих приписів примусовою силоюдержави;
6) поєднують в собі правовідновлювальні і штрафні (каральні)елементи;
7) реалізуються через фінансово-правову відповідальність;
8) в окремих випадках застосовуються за відсутності вини суб’єктафінансових правовідносин (наприклад, пеню контролюючі органи застосовуютьавтоматично, не встановлюючи вини правопорушника);
9) за порушення приписів фінансово-правових норм можутьзастосовуватися не лише заходи фінансового, а й адміністративного,дисциплінарного, кримінально-правового впливу, встановлені нормамиадміністративного, трудового, кримінального права.
Залежно від основних напрямів фінансової діяльності можна виділитибюджетні, податкові, кредитно-грошові, валютні фінансово-правові санкції.
Для сучасних умов характерним є розширення кола фінансово-правовихсанкцій та їх різноманітність.
2 ВИДИ ФІНАНСОВО-ПРАВОВИХ НОРМ
Фінансово-правові норми, з яких складається фінансове право якгалузь права, об’єднуються у певні групи залежно від різних підстав.Необхідність класифікації диктується завданням більш глибокою вивчення нормфінансового права.
Класифікація фінансово-правових норм здійснюється за такимикритеріями:
1. За предметом (змістом) правового регулювання:
— норми, які визначають бюджетну систему;
— норми, які визначають систему державних та місцевих доходів;
— норми, які регулюють грошовий обіг та розрахунки;
— норми, які визначають систему валютного регулювання і валютногоконтролю тощо.
2. За конкретизацією правового припису фінансово-правовоїнорми:
— норми загального змісту, які встановлюють вихідні принципи та основифінансово-правового регулювання і поширюються на всіх суб’єктів фінансовогоправа (норми-визначення (дефініції), установчі (відправні) норми,норми-принципи, норми-цілі);
— норми конкретного змісту, які безпосередньо встановлюють правата обов’язки суб’єктів фінансового права, умови цих реалізації, відповідальністьза їх порушення. Такі норми містять чітке правило поведінки, вказівку наконкретне право, обов’язок або сформульовану заборону, тобто на певний видповедінки.
3. За характером приписів, які в них містяться:
— імперативні — категоричні фінансово-правові норми, які недопускають відступу від приписаних ними правил (наприклад, імперативною нормоюст. 13 Бюджетного кодексу встановлено, що створення позабюджетних фондіворганами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органамимісцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається);
— диспозитивні — норми, які допускають регулювання відносин зазгодою сторін (наприклад, диспозитивною нормою ст. 107 Бюджетного кодексувизначено, що субвенції на виконання інвестиційних проектів надають з одногомісцевого бюджету іншому на підставі договору між надавачем субвенції та їїотримувачем).
4. За територією дії:
— норми, які діють на усій території, України (загальнодержавні);
– норми, які діють на території Автономної Республіки Крим,органів місцевого самоврядування (місцеві).
5. За термінам дії у часі:
— норми, які діють протягом необмеженого терміну(постійні);
— норми з обмеженим терміном дії (тимчасові). Категорія «постійніфінансово-правові норми» у цьому разі має розглядатися як умовна, оскількижодна норма не може діяти у часі і просторі постійно у буквальному розумінніцього слова.
Більшість фінансово-правових норм діють протягом невизначеноготерміну. Норми з обмеженим терміном дії застосовуються у тих випадках, колизамість одного правового акта обов’язково повинен бути прийнятий інший або колитакий акт прийнято, але ряд положень його не може бути негайно реалізовано.
6. За колом осіб, на які норми поширюють свою дію:
— загальні (діють на широке коло осіб);
— спеціальні (діють на певне коло осіб);
— виняткові (усувають дію норм щодо певних суб’єктів);
— виключні норми, які приймаються як доповнення до загальних абоспеціальних правил, що містяться в них.
7. За призначенням у механізмі правового регулювання:
— матеріальні — передбачають зміст дії з правовогорегулювання фінансових відносин, тобто вказують на те, що потрібно робити дляїх здійснення. Ці норми закріплюють зміст суб’єктивних прав і юридичнихобов’язків учасників фінансових правовідносин: склад фінансової системи, видифінансових зобов’язань юридичних та фізичних осіб, види доходів та видатківбюджету тощо.
— процесуальні — визначають форми реалізації матеріальних норм,тобто як, яким чином і в якому порядку їх слід застосувати. Вони встановлюютьпорядок діяльності учасників фінансових правовідносин у сфері мобілізації,розподілу та використання фондів коштів. Особливо чітко розмежування міжматеріальними та процесуальними фінансово-правовими нормами можна провести убюджетному праві. Так, норми, що регулюють відносини щодо складання, розгляду,затвердження бюджетів, їх виконання і контролю за їх виконанням, розглядузвітів про виконання бюджетів, є за своїм змістом процесуальними.
Матеріальні фінансово-правові норми закріплюють склад бюджетноїсистеми України, структуру бюджетів, повноваження учасниківбюджетно-процесуальної діяльності. Від чіткого дотримання приписівпроцесуальних фінансово-правових норм залежить реалізація матеріальних прав таобов’язків суб’єктів правовідносин у сфері фінансової діяльності. На відмінувід норм бюджетного права норми інших інститутів та підгалузей фінансового праваявляють собою сукупність і матеріальних, і процесуальних норм.
У фінансовому праві і матеріальні, і процесуальніфінансово-правові норми, як правило, містяться у одних і тих же правових актахі залежно від призначення цих актів у них можуть переважати ті чи інші.
Фінансово-правовим процесуальним нормам властиві певніособливості, що проявляються у їх змісті, у цільовому призначенні, специфічнихфункціях, характері приписів, що в них містяться, у структурі побудови, уформах вираження:
а) вони мають особливий юридичний зміст: предметом їх регулюванняу фінансовому праві є відносини, що складаються у процесіорганізаційно-правових форм діяльності із застосуванням матеріальних нормфінансового права;
б) цільове призначення фінансово-правових процесуальних нормполягає в тому, що вони: встановлюють організаційно-правові форми здійсненняфінансової діяльності; закріплюють процесуальний порядок діяльностіуповноважених суб’єктів, який забезпечує правильне вирішення конкретних справ,прийняття обґрунтованих рішень; служать обов’язковою умовою забезпеченнязаконності у сфері фінансово-правових відносин. Фінансово-правові процесуальнінорми: визначають склад учасників процесуальної діяльності; встановлюють їхправа та обов’язки; зазначають послідовність та особливості під час розглядуконкретних справ; передбачають процесуальні форми здійснення дій у сферіфінансової діяльності;
в) особливість приписів, що містяться у фінансово-правовихпроцесуальних нормах, полягає в тому, що вони регламентують головним чиномдіяльність тих суб’єктів, які володіють владними повноваженнями щодозастосування матеріальних фінансово-правових норм.
8. Залежно від суб’єктів, що прийняли нормативно-правовийакт:
— фінансово-правові норми, прийняті представницькими органами таорганами виконавчої влади загальної компетенції (Верховна Рада України,Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада та Рада МіністрівАвтономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевогосамоврядування);
— фінансово-правові норми, прийняті органами виконавчої владиспеціальної компетенції — міністерствами, відомствами та іншими органами(Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної РеспублікиКрим, фінансові управління і відділи органів місцевого самоврядування. Державнеказначейство України та його регіональні органи, органи Державної податковоїслужби України та органи Державної митної служби України, Національний банк Українита його територіальні відділення, Рахункова палата України, органи управлінняцільових позабюджетних фондів).
9. За характером впливу на учасників фінансовихправовідносин:уповноважувальні, зобов’язувальні, заборонні.
— уповноважувальні- визначають права суб’єктів фінансовихправовідносин на здійснення дій по мобілізації, розподілу та використаннюфондів коштів. Уповноважувальні фінансово-правові норми допомагають прийматисамостійні рішення у сфері фінансової діяльності, дають право вибору поведінки,але у певних межах, надають право суб’єкту таких правовідносин на здійсненняпевних дозволених законом дій. Наприклад, фінансово-правовою нормою ст.7 ЗаконуУкраїни «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковим періодомдля платників податку є один календарний місяць, але платник податку, обсягопадаткованих операцій якого за минулі дванадцять місячних періодів неперевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість) можевибирати квартальний податковий період. Такі норми допускають право виборуповедінки, але у певних визначених межах. У сучасних умовах становлення ринковихвідносин розширюється коло уповноважувальних фінансово-правових норм у зв’язкуіз зростанням самостійності суб’єктів господарювання та органів місцевого самоврядування;
— зобов’язувальні — покладають на суб’єктів обов’язкиздійснювати певні дії, передбачені цими нормами, вибирати той варіантповедінки, який відповідає їх вимогам. Вони містять юридично владну вимогу доучасників фінансових правовідносин (державних органів, органів місцевогосамоврядування, фізичних, юридичних осіб) здійснити відповідні дії, скерованіна мобілізацію, розподіл та використання централізованих та децентралізованихфондів коштів, і встановлюють їх права та обов’язки. Зобов’язувальніфінансово-правові норми регулюють активну поведінку суб’єктів фінансовихправовідносин, встановлюють обов’язок суб’єктів здійснювати певні позитивніактивні дії і містять приписи у категоричній формі. Наприклад,фінансово-правова норма, що міститься у ст. 31 Закону України «Про Національнийбанк України» містить припис про зобов’язання Кабінету Міністрів Українизберігати кошти Державного бюджету України та позабюджетних фондів уНаціональному банку на рахунках Державного казначейства України. Більшість фінансово-правовихнорм є зобов’язальними, що обумовлено імперативним методом фінансово-правовогорегулювання;
— заборонні — містять заборони на здійснення передбачених уних дій. Їх сутністтю є державно-владний припис, який вказує на недопустимість(заборону) вчинення відповідних дій щодо мобілізації, розподілу та використанняфондів коштів для учасників фінансових правовідносин та застосування у разі їхвчинення заходів, передбачених санкціями фінансово-правових норм. Забороннінорми встановлюють обов’язок особи не вчиняти певних неправомірних дій. Так,відповідно до ст. 15 Бюджетного кодексу України заборонено використовуватиемісійні кошти. Національного банку України як джерело фінансування дефіцитуДержавного бюджету України; фінансово-правова норма ст. 32 Закону України «Про Національнийбанк України» забороняє випуск та обіг на території України інших грошовиходиниць (крім грошової одиниці України — гривні) та використання грошовихсурогатів як засобу платежу. Але через те, що регулювання фінансових правовідносинздійснюється в основному зобов’язальними фінансово-правовими нормами, кількістьзаборонних фінансово-правових норм є значно меншою. При порівнянні уповноважувальної норми із зобов’язу вальною та заборонною, слід зазначити, що в нійзаконодавець, не конкретизуючи однозначно поведінку суб’єктів, визначає лише межіможливої поведінки. Відповідно до загальних положень уповноважувальна норма — це те правило поведінки, яке наділяє суб’єктів певними правами. Норми, щовизначають права суб’єктів фінансової діяльності, є уповноважувальними, але, зодного боку, вони ніби уповноважують, надають можливість суб’єкту діяти певнимчином, а з іншого боку, зобов’язують їх вчиняти певні дії, тобто єзобов’язувальними. Отже, можна зробити висновок, що уповноважувальніфінансово-правові норми в чистому вигляді зустрічаються дуже рідко. Більшістьфінансово-правових норм — є зобов’язувальними та забороннними. 10. Засоціальним призначенням фінансово-правові норми поділяються на:
— регулятивні — що безпосередньо регулюють суспільні відносини,які складаються на їхній основі в процесі фінансової діяльності держави,органів місцевого самоврядування. Це регулювання здійснюється шляхом встановленнясуб’єктивних прав і юридичних обов’язків суб’єктам фінансових правовідносин;
— охоронні — що регламентують відповідальність, а також специфічнізаходи захисту суб’єктивних прав. У ролі охоронних виступають норми, щопередбачають юридичну відповідальність за порушення регулятивних норм;
— спеціальні, а саме дефінітивні, що визначають поняття;декларативні, що формулюють принципи, завдання й основні положення фінансовогозаконодавства; темпорально-колізійні, що встановлюють правило вибору потрібнихнорм з числа різночасно діючих; просторово-колізійні, що встановлюють правиловибору потрібних норм з числа норм, що мають різну територію дії; оперативні,що встановлюють порядок набирання чинності новими нормативними актами.
3 РЕАЛІЗАЦІЯ ФІНАНСОВО-ПРАВОВИХ НОРМ
Реалізація норм фінансового права — це їх фактичне здійснення увідповідних правових формах.
Норми фінансового права закріплюють певні суспільні відносини,впливають на них, щоб надати поведінці їх суб’єктів потрібного спрямування.
Норми фінансового права захищаються державою, а ті, хто недотримується їх приписів, можуть піддаватися впливу, у тому числі і державногопримусу.
Реалізацію фінансово-правових норм не можна ототожнювати з їхзастосуванням. Реалізація — поняття більш широке, ніж застосування.Застосування є лише одним із способів реалізації фінансово-правових норм; йогосутністю є застосування норми, що містить у загальній формі визначений припис,до конкретного випадку. Наприклад, відповідно до Закону України «Про державнийреєстр фізичних осіб-платників податків» кожній фізичній особі повинен бутинаданий ідентифікаційний код. Видача податковим органом довідки про такий код ібуде актом застосування зазначеної норми.
Реалізація фінансово-правової норми виражається у досягненні тієїмети, яка переслідується при її виданні. Вона реалізується у поведінцісуб’єктів фінансового права, яка відповідає її приписам.
Кожна фінансово-правова норма може бути визнана чинною, якщо вонавидана уповноваженим на те органом державної чи місцевої влади у межах йогокомпетенції, з дотриманням установленого порядку її прийняття, і набрала чинності.
За порядком набрання чинності розрізняють декілька груп нормфінансового права:
а) які набирають чинності через десять днів з дня їх офіційногооприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їхопублікування в офіційному друкованому виданні;
б) які набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо пізнішийтермін набрання ними чинності не передбачено в цих актах;
в) які набирають чинності не раніше дня їх опублікування вофіційних друкованих виданнях.
Акти місцевих органів влади, як правило, набирають чинності змоменту їх прийняття.
Для реалізації норм фінансового права суттєве значення має питанняпро припинення їх дії.
Норма фінансового права припиняє свою дію у таких випадках:
1) при її скасуванні, під яким розуміється офіційне рішенняуповноваженого на те органу про визнання правової норми такою, яка втратилачинність. Так, відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичнихосіб» від 22 травня 2003 року визнано такими, що втратили чинність нормиДекрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Проприбутковий податок з громадян» (крім розділу IV у частині оподаткуваннядоходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю). Нормафінансового права може бути скасована тільки органом, який ЇЇ прийняв, абоуповноваженим на те органом;
2) у результаті призупинення, тобто тимчасового припинення дії, щоздійснюється або спеціальним актом уповноваженого органу, або виданням правовихактів, які фактично призупиняють раніше чинні норми;
3) при настанні результатів, на досягнення яких була розрахованавідповідна норма (наприклад, відповідно до Указу Президента України «ПроВалютно-кредитну раду Кабінету Міністрів України» від 31 липня 2000 року №932/2000 було ліквідовано зазначений орган 114, відповідно норми УказуПрезидента України від 20 вересня 1995 року № 852 «Про Положення проВалютно-кредитну раду Кабінету Міністрів України» втратили чинність;
4) за умови, якщо вона суперечить нормі, прийнятій органом вищогопідпорядкування (наприклад, відповідно до ст. 144 Конституції України рішенняорганів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чизаконам України зупиняються у встановленому законом порядку).
Виділяють чотири форми реалізації фінансово-правових норм:здійснення, виконання, дотримання і застосування.
Здійснення (використання) виражається у реалізації можливостей,які надаються суб’єктам фінансових відносин відповідними нормами права, тобто уреалізації суб’єктивних прав учасників цих відносин.
Прикладом може бути здійснення державними органами наданих їмповноважень у сфері фінансової діяльності.
Виконання являє собою реалізацію суб’єктами фінансових відносинпокладених на них обов’язків, наприклад, конституційного обов’язку громадянУкраїни щодо сплати податків і зборів. Виконання обов’язків може здійснюватисяі шляхом утримання від реалізації тих чи інших дій.
Дотримання пов’язується виключно з реалізацією заборонних норм;його призначення — не допустити вчинення дій, які можуть завдати шкодисуспільству, державі і особі, шляхом утримання від дій, заборонених законом.
Застосування як форма реалізації норм фінансового права являєсобою діяльність уповноважених державою органів або посадових осіб, які,використовуючи свої повноваження, видають акти індивідуального значення наоснові норм права. Воно завжди здійснюється від імені держави, а тому маєхарактер державно-владного діяння.
Застосування фінансово-правових норм здійснюється у форміправоохоронної діяльності спрямованої на захист норм фінансового права, навстановлення заходів державного примусу до правопорушників, забезпеченнявиконання призначених заходів покарання, а також прийняття заходів дозапобігання правопорушеням.
У правовому захисті норм фінансового права бере участь широке колодержавних органів та посадових осіб (Верховна Рада України, Президент України,Кабінет Міністрів України, судові, правоохоронні органи тощо), які шляхомвикористання різних правових засобів, повноважень, функцій проводятьдіяльність, спрямовану на захист норм фінансового права.
ВИСНОВОК
Таким чином, проаналізувавши основні аспекти контрольної роботи, яприйшла до наступних висновків:
— Норма фінансового права (фінансово-правова норма) – цевстановлене державою, забезпечене засобами державного примусу строго визначенеправило поведінки в публічних фінансових відносинах, що виникають в процесіутворення, розподілу і використання державних та муніципальних грошових фондіві доходів, яким закріплюються юридичні права та обов’язки їх учасників;
— Нормами фінансового права регулюється уся діяльність держави закумуляції, перерозподілу і використання коштів;
— Фінансове право закріплює структуру фінансової системи, розподілкомпетенції в даній області між державою, місцевим самоврядуванням в особівідповідних органів, а на основі цих вихідних норм регулює відносини, щовиникають у процесі фінансової діяльності держави і муніципальних утворень, відімені яких виступають відповідні державні або муніципальні органи.
— Правове регулювання фінансових відносин, що виникають пристворенні та використанні фондів фінансових ресурсів, є однією з формуправління з боку держави економічним і соціальним розвитком.
— Суб’єктами фінансових відносин є держава, громадяни тапідприємницькі структури. Усі фінансово-правові відносини виникають і припиняються назаконодавчій основі. Правові ж норми, що регулюють фінансові відносини, єсистемою фінансового права, яка ґрунтується на конституції держави.
— Структурно фінансово-правова норма складається з 3-х елементів:гіпотеза – наявність умов, з якими пов’язано виникнення фінансово-правовихвідносин; диспозиція – це встановлені правила дозволеного поводження уфінансово-правових відносинах юридичних, фізичних осіб з однієї сторони ідержави з іншої; санкція – це форма відповідальності за порушення цієї норми. Ці елементи структуринорм права зокрема роблять можливим з’ясувати зміст права: встановлені нимправа, обов’язки, відповідальність, не відволікати уваги на часткові моменти –формулювання, порядок розташування статей у нормативно-правових актах та іншізаконодавчо-технічні тонкощі.
— В нормі фінансового права повністю відображаються загальні рисита специфічні особливості фінансів і фінансових правовідносин, їх статика тадинаміка.
— У залежності від свого змісту норми фінансового праваподіляються на матеріальні та процесуальні. Матеріальні фінансово-правові нормизакріплюють склад фінансової системи, види і обсяг грошових обов’язківюридичних та фізичних осіб перед державою і муніципальними утвореннями, джерелаформування фінансових ресурсів, види видатків, бюджетні та позабюджетні фонди –тобто, матеріальний (грошовий) зміст юридичних прав і обов’язків учасниківфінансових правовідносин. В залежності від характеру приписів, що містяться вдиспозиції фінансово-правової норми та характеру впливу на поведінку суб’єктівфінансових правовідносин всі норми цього виду поділяються на зобов’язуючі,забороняючі і уповноважуючі (дозволяючі). До загальних процесуальнихфінансово-правових норм належать норми, що забезпечують здійснення фінансовихоперацій, облік надходжень і видатків державних грошових коштів, порядокоформлення документації по грошових операціях, постановкуоперативно-статистичної і бухгалтерської звітності у фінансових органах,ведення грошових документів та деякі інші.
— Важливим базовим елементом системи фінансового права, якийвідображає закономірності та специфіку його макроструктури, єфінансово-правовий інститут – сукупність структурно відокремленихфінансово-правових норм, що утворюють цілісний комплекс, достатній для повногоправового регулювання однорідної, відносно відокремленої групи фінансовихвідносин. Основнимифінансово-правовими інститутами є наступні: державного бюджету; позабюджетнихфондів державних коштів; фінансів державних підприємств; державних доходів;обов’язкового державного майнового та особистого страхування; державнихвидатків; державного кредиту; державного боргу; банківського права; валютногорегулювання; фінансового контролю; фінанси органів місцевого самоврядування.
— Первинним елементом системи фінансового законодавства є таконкретна фінансово-правова форма – закон, декрет, указ, постанова, інструкція,тощо – в якій виражена відповідна фінансово-правова норма в цілому чи окремі їїелементи. Структура системи фінансового законодавства має вертикальний тагоризонтальний зрізи.
ЛІТЕРАТУРА
1. Фінансове право під ред. Пахомова І.Н. – Харків: Одиссей 2004;
2. Дмитренко Е.С. Фінансове право України: Особлива частина. – К.:Алерта, 2007;
3. Дмитренко Е.С. Фінансове право України: Навчальний посібник. – К.:Алерта, 2006.