Ефективність регіональних інвестицій в Україні

ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕГІОНАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНІ

Розглядаються особливості проявів впливу інвестиційної діяльностіна регіональну економіку. Аналізується регіональна ефективність інвестицій.Проводиться групування регіонів за обсягом інвестицій на душу населення тадосліджується зв’язок темпів приростів валового регіонального продукту таобсягів інвестицій у регіон. Зроблено висновки щодо характеру інвестиційної діяльностів регіонах та регіональної ефективності інвестицій.
Ключові слова: регіональна економіка, інвестиційнадіяльність, регіональна ефективність інвестицій.
Рассматриваются особенности проявления влияния инвестиционнойдеятельности на региональную экономику. Анализируется региональнаяэффективность инвестиций. Производится группирование регионов по объемуинвестиций на душу населения и исследуется взаимосвязь темпов прироста валовогорегионального продукта и объемов инвестиций в регион. Сделано выводы относительнохарактера инвестиционной деятельности в регионах и региональной эффективностиинвестиций.
Ключевые слова: региональная экономика, инвестиционнаядеятельность, региональная эффективность инвестиций.
The features of investment activity influence on a regionaleconomy are examined. Regional efficiency of investments is analyzed. Groupingof the regions by volume of investments per capita is made. The correlationbetween rates of gross regional product growth and volumes of investments isinvestigated. Conclusions about the character of investment activity in regionsand regional efficiency of investments are done.
Key words: regional economy, investment activity, efficiencyof regional investments.

Постановка проблеми. Регіональна нерівномірність стримує економічнезростання країни в цілому. Сучасна політична практика України є такою, щоподолання процесів дивергенції забезпечується переважно за рахунокперерозподілу валового національного доходу через субсидії та дотації регіонів.Це є малоефективним, але необхідним механізмом регіонального вирівнювання.
На фоні його використання значно привабливішим у контекстізабезпечення необхідного зростання економіки регіонів виглядають інвестиції.Вони є необхідною передумовою міжрегіонального вирівнювання, оскільки черезскорочення інноваційного або технологічного розриву формують позитивний зв’язокміж технологічним нововведенням та зростанням. Разом із цим, відомим єрегіональний інноваційний парадокс — суперечність між порівняно більшоюнеобхідністю витрачати на нововведення у відсталих регіонах та їх відноснонизькими можливостями порівняно з більш розвинутими регіонами [5].
Державна політика тут зустрічається з вибором відповіді меншоюмірою на чотири питання, що традиційно стосуються: обсягів залученихінвестицій, їх галузевої структури, рівня технологій та форм інвестиційноїдіяльності у регіоні. Саме на цьому, враховуючи особливості виробництварегіонів, їх забезпеченість ресурсами та ступінь розвитку, ґрунтується розробкарішень у сфері економічної політики. Цільові установки постають у тому, щоінвестиції повинні: (1) справляти істотний мультиплікативний ефект на загальнийобсяг виробництва; (2) здійснювати значний вплив на генерування доходів; (3)сприяти поліпшенню міжрегіонального балансу, надаючи пріоритет повільнозростаючим регіонам; (4) надавати пріоритет отриманню вигоди малозабезпеченимиверствами населення; (5) не тиснути на обмежені ресурси регіону [7]. В цілому,від того, наскільки ефективними є потоки інвестицій в економіку регіону, значноюмірою залежить соціально-економічний рівень його розвитку.
Досягнення цілей інвестиційної діяльності для регіону має прояв упідвищенні темпів економічного зростання, що традиційно вимірюються у термінахвалового регіонального продукту (ВРП) на душу населення. Це фактично вписуєтьсяу поняття регіональної ефективності інвестицій. Політика регіонального тадержавного рівнів має спиратися на оцінки ефективності інвестиційної діяльностів регіоні, на виявлення взаємозв’язку регіональної ефективності та інвестиційноїдіяльності, що випливає з потреби прогнозування змін в економіці регіону відпоточних, а також перспективних інвестицій [22].
Ситуація у галузі інвестицій в Україні, на першийпогляд, виглядає доволі обнадійливою: динаміка, наприклад, прямих іноземнихінвестицій в економіку країни демонструє сприятливі для розвитку тенденції(табл. 1). Звичайно, внутрішні інвестиції виглядають набагато привабливішими,оскільки експансія іноземного капіталу може викликати певні проблеми, пов’язаніз негативними структурними змінами в економіці, вичерпуванням місцевихресурсів, деструктивними впливами на соціальне середовище тощо. Спроможність жедо акумулювання інвестиційних ресурсів на рівні країни в цілому та, зокрема, врегіонах є значно нижчою, ніж у більш розвинених державах. Відтак, іноземніінвестиції слід вважати тим ресурсом, який сьогодні може істотно сприятипідвищенню ефективності функціонування української економіки, регіональномурозвитку, підвищенню соціального захисту громадян.
/>
Як видно з табл. 1, за умови високого середньорічного темпуприросту ПІІ — 34,5 %, медіанне значення складає — 24,8 %, що свідчить пропосилення активності інвесторів в останні три роки.
Аналіз регіональної структури ПІІ демонструє низку несприятливихдля розвитку ознак. Так протягом останніх років інвестиційна діяльність вУкраїні повністю відтворювала регіональний інноваційний парадокс, сприяючипосиленню процесів дивергенції регіонів (табл. 2).
/>
Примітки: групи регіонів виділялися відповідно до їх інвестиційноїактивності та положенню відносно середнього значення інвестицій на душунаселення. До групи А включено регіони, що за вказаним показником знаходятьсявище середньої.
У цілому, регіональну структуру ПІІ у 2007-2008 рр. характеризує наступне:
1. На м. Київ припадало відповідно 27,2 % та 32,2 % всього обсягу.
2. З того, що залишилося, 66-75 % припадало на 7-8 основнихрегіонів-реципієнтів.
3. Середні обсяги ПІІ у тих регіонах, що залишилися, були у 5,5-6,5разів менше основних реципієнтів.
4. Середній обсяг інвестицій на одне підприємство складав по групі В— 18,96 тис дол, у той час, як по групі А — 1360 тис дол, тобто у 72 рази більше[7].
З таблиці видно, що близько третини регіонів країни (група А)отримували за період 2007-2008 рр. значно більше ПІІ ніж регіони групи В. При цьому, певнескорочення у 2008 р. відношення середнього обсягу ПІІ на регіон по групі А та B важко вважати суттєвимфактором покращення ситуації. У даний період значно зросла частка м. Києва уобсягах інвестицій. Відповідно скоротилася участь інших регіонів уінвестиційному процесі.
Крімтого, у галузях, що переважно забезпечують зростання ВВП: в переробній промисловості,торгівлі та транспорті, взагалі акумульовано менше половини обсягів інвестицій.Найбільш привабливими для інвесторів залишаються види економічної діяльності,які не відносяться до високотехнологічних і не є основними чинникамиінноваційного розвитку країни [4]. У доповіді Світового Банку «Стратегіядопомоги країні — 2000» відмічається, що Міжнародна фінансова корпорація(МФК) «зіштовхується з великими труднощами у питаннях залучення соліднихіноземних промислових партерів до діяльності в Україні і тому зосередила своїінвестиції у фінансовому секторі» [9]. Інвестиції у фінансові ринкискладають найбільшу частку сумарних проектів. Порівняно з іншими країнамиЄвропи та Центральної Азії, Україна мала значно вищу частку інвестицій МФК уагробізнес, були відсутні відповідні проекти у видобувній галузі. Лише одинпроект фінансувався у секторі охорони здоров’я, хоча ця галузь розглядається якнедостатньо приваблива для МФК в Україні [1].
Економічне зростання, що спостерігалося в Україні у перші рокипоточного століття, було наслідком як сприятливої кон’юнктури, так, серед іншихчинників, і активізації інвестиційної діяльності. Воно супроводжувалосяструктурними змінами в економіці країни в цілому, так і в регіонах. Так, заперші чотири роки частка промисловості у валовій доданій вартості скоротилася з32,8 % до 28,0 % (у 20 регіонах), сільського господарства — з 17,0 % до 11,7 %(у всіх регіонах), тоді як частка послуг зросла з 44,2 % до 51,3 % (у 23регіонах) [13]. Це заклало системну основу можливостям подальшої економічноїдинаміки і те, чому ми завдячені сьогоднішньому стану, суттєво обумовлюєтьсяструктурою інвестиційної діяльності у минулі роки. За оцінками Всесвітньогоекономічного Форуму в Україні не створено належних умов здійсненняінвестиційної діяльності: за рівнем підтримки прав власності вона посідає 118місце, за якістю інфраструктури — 77, за рівнем технологічної готовності доінновацій — 93 місце із 130. Разом із цим, можливості до інновацій (40 місце)дають уявлення про значні потенційні можливості розвитку інвестиційноїдіяльності [18].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інвестиції якфактор економічного зростання давно привертають увагу науковців. Головниминапрямками вітчизняних досліджень були умови та чинники залучення інвестиційнихресурсів, створення сприятливого інвестиційного клімату і таке інше, що малоспрямування на теоретичне й практичне збільшення обсягів залучення інвестицій.Різні важливі аспекти інвестиційної діяльності розглядали у своїх працях О.Амоша, Ю. Бажал, Є. Бойко, З. Варналій, В. Геєць, Б. Данілішин, М. Долішний, А.Пересада [8; 11; 12; 14] та ін. Важливим аспектом досліджень були проблемипідвищення ефективності використання інвестицій для забезпеченнясоціально-економічного розвитку регіонів [15; 16; 17].
Високе значення інвестиційних процесів, з одного боку, танакопичення критичної маси вітчизняних та зарубіжних досліджень, з іншого —спонукало науковців навіть до пропозиції розвитку нового напрямку у економічнійнауці — компаративної інвестології, як науки про принципи й методи оцінкиекономічної ситуації з метою вибору оптимального варіанту інвестування за умовдостатнього дереґулюваня економіки [10]. Можливо, подібна пропозиція має правона закріплення у науковій практиці й на подальший розвиток. Більш цікаво, зогляду на питання, яких торкається дана стаття, є те, що серед усіх завдань,які пропонується включити до кола інтересів інвестології, присутнє таке, щодосі не знайшло адекватного відображення у вітчизняних наукових публікаціях.Йдеться про необхідність визначення нових підходів до оцінювання реакціїекономіки реґіонів на інвестиції, ефективності інвестиційних процесів.
Значний науковий та практичний інтерес для формування економічноїполітики мають дискусії щодо напрямків інвестиційної діяльності: у фізичнийкапітал, інфраструктуру, освіту тощо. Важливими є дослідження факторівпродуктивності інвестиційної діяльності: технологічний проґрес, макроекономічнастабільність, ефективне управління, верховенство права, прозорі й ефективнопрацюючі державні й суспільні установи і таке інше [18]. Особливе місце длякраїн, що розвиваються, посідає проблема негативного впливу іноземного капіталу[19], горизонтальних й вертикальних іноземних інвестицій [2].Науково-практичний вимір усіх цих напрямків досліджень об’єднується у завданняоцінювання ефекту, що його справляють інвестиції на економіку в цілому та,зокрема на регіональну економіку.
Невирішені частини загальної проблеми. Оцінюючи те,наскільки інвестиції впливають на економіку регіону, вчені й політики переважнообмежуються декларуванням ролі інвестицій у регіональному розвитку України,спираючись на відомий зарубіжний досвід інвестування у технологічні інновації.Так відмічається, що спричинений інвестиціями вплив технологічного розвиткусупроводжується порівняно швидкою результативністю технологічних змін урегіональній економіці. Аргументується це тим, що регіональна економіка ємалою, а отже достатньо чутливою до подібного роду впливів. Вважається, щодекілька серйозних технологічно ємних проектів здатні істотно змінитиекономічну і соціальну ситуацію території [13]. Це є логічним, але неочевидним.
Інвестиції є предметом домовленості двох економічних агентів, щопередбачає взаємну вигоду, і більшість теоретичних моделей інвестицій ємікроекономічними за своєю природою та описують інвестиційну поведінкуіндивідуальних фірм. Дослідники вказують, що коли розробити такі моделі дляопису поведінки певної репрезентативної фірми в економіці, їх можна було бзастосовувати до моделювання впливу факторів активізації інвестиційноїдіяльності й на регіональному рівні [3]. Разом із цим, слід розуміти, що колиподібний підхід й спрямовано на визначення умов, що сприятливі дляіндивідуального інвестора, побудувати на його використанні політичні рішеннябуде настільки важко, наскільки важко об’єднати до однієї групи інвесторів,різних за інституційним статусом, можливостями щодо обсягів інвестицій,галузевими й часовими уподобаннями тощо.
Отже ціль статті полягає у розробці підходів до оцінкиефективності регіональних інвестицій.
На регіональному рівні результат інвестицій не є сумою прямих чине прямих доходів учасників того чи іншого інвестиційного контракту. Набагатоважливішими є зовнішні по відношенню до нього ефекти. Серед таких зовнішніхефектів називають: розвиток місцевого приватного бізнесу, освоєння новихтехнологій, отримання навичок управління й навчання персоналу, посиленняінституту приватної власності, підвищення конкурентоспроможності місцевоїекономіки та широкий демонстративний ефект, розвиток існуючої інфраструктурирегіону [9]. Подібного роду впливи відображаються передусім у обсязі й темпахзміни валового регіонального продукту (ВРП).
Найпростішим методом оцінювання ефективності інвестицій слідвважати використання бінарної шкали, коли результати кожного факту інвестуваннярозділяються на вдалі або невдалі [9]. В економічній літературі більшпопулярними є різного роду рейтинги інвестиційної ситуації в регіонах [22]. Доскладу показників оцінювання включаються, наприклад, обсяг ВРП на одногозайнятого в економіці, виробництво промислової продукції на одного зайнятого йна одиницю вартості основних фондів, витрати заробітної плати на одиницю ВРП,продуктивність праці на підприємствах, ВРП на одиницю вартості промислової продукції тощо.Рейтингове оцінювання передбачає необхідність формування такого наборупоказників, що найкраще відповідає галузевим, ресурсним, історичним тадемографічним особливостям того, чи іншого регіону. За такого підходу, однак,дані щодо різних регіонів стають непорівнянними. Виникають труднощі зоцінюванням динаміки.
Більш універсальним є визначення чутливості економіки регіону доінвестиційної діяльності в ній. Можна гіпотетично припустити, що для кожногорегіону, або для їх групи є певний поріг чутливості економіки до інвестицій, маючина увазі їх обсяги, структуру й динаміку. Його досягнення означає отриманнясинергетичного ефекту у вигляді зростання ВРП у відповідь на прирістінвестицій. Якщо таке зростання має місце, інвестиції можна розглядати такими,що відповідають особливостям розвитку регіону за обсягом, галузевою структуроючи за рівнем технологій. У рамках даного припущення порівнюються темпи приростуінвестицій та темпи приросту ВРП по роках, наприклад, у термінах визначенняеластичності ВРП по інвестиціях.
Для аналізу ефективності регіональних інвестицій використовувалисядані щодо темпів приросту ВРП та темпів приросту інвестицій по регіонах заперіод 2004-2008 рр. [6]. Результати порівняння показано на рис. 1.
/>
З рис.1 видно, що тільки у п’яти регіонів еластичність (E)середньорічних темпів приростів ВРП по інвестиціях більше або близька доодиниці. У дванадцяти регіонів вплив інвестицій на регіональну економіку єзначно послабленим (Е менше або дорівнює 0,25). Середнє значення еластичностіскладає за вказаний період 0,074. Це означає, що 10 % приріст інвестиційвикликає зростання ВРП з темпом 0,7 %. Узятий із лагом в один рік, середнійпоказник еластичності дорівнює — 0,371, у два роки —-1,229. Можна припустити, зогляду на таке зменшення еластичності, що у складі інвестицій переважаютькороткотривалі проекти.
Звичайно, середній показник еластичності дозволяє зробити припущенняпро характер інвестиційних процесів та їх вплив на економіку регіонів, однаквін, є надто загальним. Для поглиблення дослідження використовувалисягрупування й аналіз регресії. Розглядалися наступні дані за період 2004-2008рр.: темпи приросту ВРП порівняно з попереднім періодом (Y — залежна зміннамоделі); обсяг інвестицій у основний капітал на душу населення по регіонах, грн(x); темпи приросту обсягів інвестицій в регіон (z).
На першому етапі визначалася ступінь залежності Y від x і z. Аналіз регресіїпоказав на повну відсутність якого-небудь зв’язку між показниками вибірки(табл. 3).
/>
Дані табл. 3 вказують на деякі ознаки прямого зв’язку у залежностітемпів приросту ВРП від темпів приросту обсягів інвестицій в регіон (без лагу R = 0,442). Це можепідтверджувати гіпотезу про переважання короткострокових інвестицій, ефект якихпроявляється у межах одного року. Втім, як показує аналіз, параметри такоїзалежності не є статистично значимими.
На другому етапі здійснювалося групування даних вибірки у трьохнапрямках: за темпами середньорічного приросту ВРП, за середньорічним обсягом інвестиційна душу населення та за середньорічними темпами приросту інвестицій. У кожномувипадку визначалися дві групи регіонів, де відповідний показник перевищував абодорівнював середньому значенню (група А) та був менше середньої (група В).
По кожній ситуації проводився аналіз регресії, результати якогопредставлено у табл. 4.
/>
Як видно з табл. 4, практично у жодному випадку відсутні ознаки наявності зв’язку. Виключенямє група регіонів, у котрих середньорічний обсяг інвестицій на душу населеннядорівнює або вище за середній. Крім того, що коефіцієнт регресії R = 0,924, іншікритерії (f= 40,699; STDEV = 0,000367) вказують на статистичну значимістьрезультатів. Таке дає підстави вважати, що критичний рівень інвестицій, подосягненню якого спостерігається зростання ВРП може оцінюватися за обсягомінвестицій на душу населення регіону.
Порівняння чутливості економіки регіонів до інвестицій у основнийкапітал по першому регіону у групі А — Харківська область й останньому у групіВ — Херсонська область (відповідно, рис. 2 та рис. 3) дає можливість дійтинаступних висновків.
/>

УХарківській області, оскільки інвестиції досягли порогу чутливості,спостерігається цілком природна залежність темпів приросту ВРП від темпівприросту інвестицій. Так у зоні А ВРП зростає як наслідок інвестування, та узоні В — скорочується при зменшенні темпів приросту інвестицій. До речі, як Харківськаобласть входить за зробленими рейтинговими оцінками до групи інвестиційнопривабливих регіонів, так і Херсонська область є представником регіонів низькоїінвестиційної привабливості [21].
Взаємозв’язок середніх по групам темпів приростів ВРП таінвестицій представлено на рис. 4.
/>
Для групи А як і для групи В (зони b і c), що видно з рис. 4,спостерігається в цілому пряма залежність темпів приростів ВРП та інвестицій.Напрямок зв’язку у зоні а для групи А можна було б віднести до впливу інших,відмінних від інвестицій факторів зростання. Для групи В напрямок зв’язку узоні а, скоріш за все, відноситься до залишкових ефектів проросту інвестицій упопередні періоди. Привертає увагу те, що економіки регіонів в обох групаходнаково чутливі до інвестицій (еластичність у зонах b). У той же час, длярегіонів групи В, де обсяг інвестицій на душу населення є відносно меншим,необхідним є більший приріст інвестицій для отримання адекватної реакціїрегіональної економіки (3,7 % проти 2,1 % для групи А).
 

Висновки
Державна політика у галузі інвестиційної діяльності зустрічаєтьсяз вибором відповіді меншою мірою на чотири питання, що традиційно стосуються:обсягів залучених інвестицій, їх галузевої структури, рівня технологій та формінвестиційної діяльності у регіоні. Досягнення цілей інвестиційної діяльностідля регіону має прояв у підвищенні темпів економічного зростання, що традиційновимірюються у термінах валового регіонального продукту на душу населення. Цефактично вписується у поняття регіональної ефективності інвестицій.
Ситуація у галузі інвестицій в Україні виглядає доволіобнадійливою: динаміка, наприклад, прямих іноземних інвестицій в економікукраїни демонструє сприятливі для розвитку тенденції, хоча спроможність до акумулюванняінвестиційни ресурсів на рівні країни в цілому та, зокрема, в регіонах є значнонижчою, ніж у більш розвинених державах. В останні роки (2006-2008) мало місцепосилення активності інвесторів.
Втім, формування регіональної структури прямих іноземнихінвестицій демонструє низку несприятливих для розвитку ознак: основний обсягприпадав на 8-9 регіонів, та менше однієї третини залишалося на рештурегіональних економік; структура інвестицій не відповідала вимогамінноваційного розвитку. Отже, протягом останніх років інвестиційна діяльність вУкраїні повністю відтворювала регіональний інноваційний парадокс, сприяючипосиленню процесів дивергенції регіонів. Це заклало системну основу можливостямподальшої економічної динаміки.
Вплив інвестицій на економіку регіону переважно декларується як їхроль у регіональному розвитку України з огляду на відомий зарубіжний досвідінвестування у технологічні інновації. На регіональному рівні результатінвестицій не є сумою прямих чи не прямих доходів учасників того чи іншогоінвестиційного контракту, важливішими є зовнішні по відношенню до нього ефекти,що передусім відображаються у обсязі й темпах зміни валового регіональногопродукту.
За останні роки лише у п’яти регіонів еластичність середньорічнихтемпів приростів ВРП по інвестиціях в основний капітал була більше або близькадо одиниці. У решти вплив інвестицій на регіональну економіку був значнопослабленим. Крім того, у складі інвестицій переважали короткотривалі проекти.
Для кожного регіону, або для їх групи є певний поріг чутливостіекономіки до інвестицій. Його досягнення означає отримання синергетичногоефекту у вигляді зростання ВРП у відповідь на приріст інвестицій. Такийкритичний рівень інвестицій оцінюється за їх обсягом на душу населення регіону.
Для інвестиційно активних регіонів, де інвестиції досягли порогучутливості, спостерігається пряма залежність темпів приросту ВРП від темпів приростуінвестицій. В цілому ж економіки регіонів однаково чутливі до інвестицій, хочадля регіонів, де обсяг інвестицій на душу населення є відносноменшим, необхідним є більший приріст інвестицій для отримання адекватноїреакції регіональної економіки.
Покращення результатів інвестиційної діяльності обумовлюєтьсявзаємозв’язком політичних пріоритетів та інвестиційних проектів. Оцінюванняінвестицій дає змогу зрозуміти наскільки вони є адекватними особливостямрегіонального розвитку, отже, для отримання синергетичних ефектів, інвестиційнаполітика має ґрунтуватися на усвідомленні регіональних рамок сприянняінвестиціям, які включають визначений спектр вимог до характеру впливу нарозвиток економіки регіону.

Література
1. Country Evaluation and Regional Relations. The World Bank. Report № 45329-UA.September 10,2008.
2. Desai M.A., Foley C.F., Hines J.R. Foreign Direct Investment andthe Domestic Capital Stock. NBER Working Paper 11075. Cambridge, MA,January 2005.
3. Dobrinsky Rumen. Domestic savings and the driving forces ofinvestment in the ECE emerging market. United Nations Economic Commission forEurope. Discussion paper series. № 2005.2, September 2005.
4. http://me.kmu.gov.ua/file/link/118337/file/InvIq08.doc.
5. Oughton C., Landabaso M., Morgan K. The Regional InnovationParadox: Innovation Policy and Industrial Policy. Journal of TechnologyTransfer, Vol. 27, № 2.
6. www.ukrstat.gov.ua.
7. Zhang H. Where Shall Investment Go in China? An Input-OutputAnalysis. — www.ocw.mit.edu/NR/rdonlyres/Urban- Studies-and-Planning/11-481JSpring-2006.
8. Амоша А.И., Иванов Н.И., Чередник Л.И., Левина Е.В., МихальскаяВ.А. Инвестиционная деятельность в регионе. — Донецк: Институт экономикипромышленности НАН Украины, 1998. — 59 с.
9. Аналіз факторів впливу на економіку України. Звітний період:1993-2006 роки. IFC.Washington, DC, 2008. — 99 c.
10.Беляев М.К., Максимчук О.В. Введение в компаративную инвестологию.ВолгГАСА, Волгоград, 2001. — С. 164.
11.Геєць В.М., Александрова В.П., Артьомова Т.І., Бажал Ю.М.,Барановський О.І. Економіка України: стратегія і політика довгостроковогорозвитку / В.М. Геєць (ред.). — К.: Фенікс, 2003. — 1006 с.
12.Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Фащевський М.І. Соціально-економічні проблемирозвитку регіонів: методологія і практика / Б.М. Данилишин (ред.). — Черкаси:ЧДТУ, 2006. — 315 с.
13.Державна регіональна політика України: особливості та стратегічніпріоритети: Монографія / За ред. З.С. Варналія. — К.: НІСД, 2007.-820 с.
14.Долішній М.І., Бєлєнький П.Ю., Бідак В.Я., Бойко Є.І., ВовканичС.Й. Регіональна політика: методологія, методи, практика / М.І. Долішній (відп.ред.). — Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2001. — 719 с.
15.Максимов В.В. Экономический потенциал региона. — Луганск: Изд-воВУНУ им. В. Даля, 2002. — 360 с.
16.Максимова Т.С. Регіональний розвиток. — Луганськ: Вид-во СУНУ ім.В. Даля, 2003. — 304 с.
17.Мокій А. Основні напрямки політики формування інвестиційногоклімату в регіоні // Регіональна економіка. — 1999. -№ 2. -С. 31-38.
18.Основні положення Звіту про конкурентоспроможність України 2008.Назустріч економічному зростанню та процвітанню. Всесвітній Економічний Форум,Женева, 2008. — 76 с.
19.Региональные производственные комплексы и иностранные инвестиции:Монография / Под ред. Н.Д. Эриашвили. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. — С. 9-49, 96-113.
20.Статистичний щорічник України за 2006 р. / За ред. О.Г. Осауленка.— К.: Державний Комітет статистики Українни, 2007. — С. 144-146.
21.Ткаченко А.М., Казачков І.О. Інвестиційна привабливість України таїї регіонів. Економічний вісник Донбасу. Науковий журнал. — № 2 (12). — 2008.
22.Файзуллин М.К. Влияние инвестиционной ситуации в городах ПФО нарегиональную эффективность. Региональная экономика и управление. Электронныйнаучный журнал. — № 4(4). — 2006.