Зміст
1. Аудиторська Палата України, порядок її організаціїта діяльності
2. Тести в аудиті та їх види
Список використаноїлітератури
1.Організація та діяльність АудиторськоїПалати в Україні
Аудит відноситься доінтелектуальної діяльності, яка складається із дослідженняфінансово-господарської діяльності з метою сприяння її поліпшенню та підвищеннюприбутковості відповідно до замовлень, виданих за угодами між суб’єктамипідприємницької діяльності та аудиторськими фірмами. Організацію і плануванняаудиту очолює Аудиторська ПалатаУкраїни (АПУ). Повноваження АПУ визначаються Законом України «Про аудиторськудіяльність» та Статутом Аудиторської ПалатиУкраїни, затвердженим протоколом АПУ від 28.10.93 р.
Аудиторська ПалатаУкраїни є самостійним, незалежним (неурядовим) органом, метою якого є сприяннярозвитку, вдосконаленню та організації аудиторської справи в Україні. АПУстворено Спостережну раду, що здійснює контроль за діяльністю секретаріату АПУта виконує представницькі та організаційні функції. АПУ є юридичною особою, якафункціонує за принципом самоуправління, має свою печатку, емблему та іншуатрибутику, рахунки в банку. Ведення поточних справ в АПУ здійснює секретаріатАПУ. Метою АПУ є створення незалежного фінансово-господарського контролю уформі аудиту, який дає об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств, банків,а також надає їм супутні аудиту послуги, послуги з питань методологіїбухгалтерського обліку, судово-бухгалтерської експертизи та інші послуги,визначені договором на платній основі.
ПовноваженняАПУ.
Головнимизавданнями АПУ є сприяння розвитку аудиту в Україні, вирішення на єдинійметодологічній основі принципових питань аудиторської діяльності в Україні,надання практичної допомоги у забезпеченні професійної захищеності аудиторівпід час виконання покладених на них функцій.
Аудиторськапалата України:
· здійснює сертифікацію суб’єктів, щомають намір займатися аудиторською діяльністю;
· розробляєі затверджує норми та нормативи аудиту, програми підготовки аудиту;
· ведереєстр суб’єктів аудиторської діяльності;
· створюєна території України регіональні відділення АПУ, визначає їх повноваження іконтролює їх діяльність;
· встановлюєрозмір оплати за проведення сертифікації;
· розглядаєскарги щодо діяльності окремих аудиторів і аудиторських фірм на предмет їхкомпетенції;
· застосовуєдо аудиторів покарання за неналежне виконання своїх професійних обов’язків;
· розробляєпропозиції з питань розвитку аудиту в Україні і вносить їх на розглядвідповідних інстанцій;
· береучасть у роботі міжнародних організацій з питань аудиту;
· визначаєпорядок оформлення офіційних документів з питань надання аудиторських послуг;
· длявиконання своїх повноважень АПУ може створювати тимчасові комісії і робочігрупи.
Порядок формування АПУта ротації членів АПУ. Аудиторська палата України формується шляхом делегуваннядо її складу десяти представників від професійної громадської організаціїаудиторів (Спілка аудиторів України) та десяти представників від міністерств тавідомств України, в тому числі від Міністерства фінансів України, Головноїдержавної податкової адміністрації України, Національного банку України,Міністерства статистики та Міністерства юстиції України. Загальна кількістьчленів АПУ становить двадцять осіб.
За рішенням АПУв Республіці Крим, областях та містах Київ і Севастополь можуть створюватисьрегіональні відділення Аудиторської палати України (РВ АПУ).
Персональнийсклад АПУ підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів АПУ абодвох членів РВ АПУ.
Ротація здійснюється наоснові визначення особистого рейтингу членів АПУ шляхом таємного анкетування.Анкетування організовує і проводить Комісія з анкетування один раз на рік. Ванкетуванні беруть участь усі аудитори України, які визнані такими згідно ізЗаконом України. Ротація проводиться згідно з положенням «Про ротацію членівАудиторської палати України» № 22 від 24.11.94 р.
При проведенніротації враховуються такі обставини:
Ø добровільневибуття членів АПУ або РВ АПУ;
Ø звільненнячлена АПУ або РВ АПУ із організації, яка його делегувала;
Ø відкликчлена АПУ і РВ АПУ за ініціативою органу, що його делегував;
Ø відсутністьпідряд більше ніж на трьох засіданнях АПУ або РВ АПУ без поважних причин;
Ø невиконанняобов’язків, передбачених Статутом АПУ.
Повідомлення аудиторівАПУ про ротацію здійснюється Комісією шляхом публікації оголошення про ротаціючленів АПУ в засобах масової інформації. Анкетування повинно починатись нераніше ніж за тиждень з часу повідомлення про це і закінчуватися за три тижні. Дляанкетування використовуються бланки суворої звітності двох типів анкет:
1) серія А дляанкетування членів АПУ;
2) серія В дляанкетування членів РВ АПУ.
Анкетування вважаєтьсяпроведеним, якщо в ньому взяло участь не менше 75 % аудиторів. Ротаціїпідлягають члени АПУ і РВ АПУ, які набрали найбільшу кількість голосів на предметприпинення їх діяльності.
Спілкааудиторів України є Всеукраїнською професійноюорганізацією, яка об’єднує сертифікованих аудиторів України. Спілкане переслідує комерційних цілей і не ставить перед собою завдання щодоотримання прибутку з метою перерозподілу його між своїми членами. Спілка можевідкривати свої окремі територіальні відділення за наявності в них не меншеп’яти сертифікованих аудиторів, які є членами спілки. Мета діяльності спілкиполягає в об’єднанні зусиль аудиторів для захисту своїх законних прав таінтересів, сприяння розвитку аудиторської діяльності в Україні.
Для досягненняпоставленої мети Спілка вирішує такі завдання:
ü представляєзаконні інтереси своїх членів в органах державної влади та управління України;
ü вноситьпропозиції до органів влади і управління з питань аудиторської діяльності;
ü сприяєдотриманню законності і проведенню профілактики правопорушень серед своїхчленів;
ü уразі необхідності бере участь у формуванні та виконанні національних програмсоціально-економічного розвитку.
Спілка аудиторівУкраїни має право делегувати своїх представників до АПУ та достроково їхвідкликати; порушувати клопотання про припинення повноважень членів АПУ, якіделеговані Мінфіном, Мінстатом, Мін’юстом та Головною державною податковою адміністрацієюУкраїни; вносити на розгляд АПУ проекти норм і стандартів аудиту.
Членами Спілкиаудиторів можуть бути громадяни України, які мають сертифікат аудиторів,визнають статут Спілки та сплачують членські внески; можуть бути індивідуальніта колективні члени Спілки. Прийом у індивідуальні члени Спілкипроводиться на підставі письмової заяви аудитора. Прийом у колективні члениздійснюється радою Спілки на підставі рішення трудового колективу аудиторськоїфірми.
Також не меншважливими ланками, які безпосередньо займаються аудиторською діяльністю, єаудиторські фірми та аудитори як суб’єкти підприємницької діяльності.
2.Тести в аудиті та їх види
Аналітичнітести — методи порівняння як в абсолютниходиницях, так і відносних (індекси, коефіцієнти, відсотки).
Тестина відповідність внутрішнього контролю
Тести навідповідність внутрішнього контролю здійснюються з метою отримання аудиторськихдоказів його ефективності: структури систем обліку і внутрішнього контролю, щоозначає наскільки ця структура попереджає, виявляє і своєчасно виправляєістотні помилки; функціонування внутрішнього контролю протягом всього періодуперевірки.
Деякі процедуриаудиту можна не планувати окремо як тести на відповідність внутрішньогоконтролю, але вони можуть дати аудиторські докази ефективності як структуривнутрішнього контролю, так і її функціонування. Таким чином, ці процедуриперевірки можуть служити для аудиту тестами відповідності внутрішньогоконтролю. Наприклад, під час вивчення систем бухгалтерського обліку і внутрішньогоконтролю грошових коштів аудитор може отримати аудиторські докази ефективностіконтрольної перевірки рахунків банку шляхом опитування і спостереження.
Якщо аудиторзробить висновок, що процедури перевірки з метою отримання знання і уявленняпро систему бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю свідчать продоцільність і ефективність внутрішньої політики підприємства і вонивідповідають окремим твердженням фінансової звітності, він може використати цідокази для оцінки ризику внутрішнього контролю і визначити його рівень якнезначний.
Аудитор можепровести наступні тести перевірки відповідності внутрішнього контролю.Насамперед перевірку первинних документів, які підтверджують операції та іншіподії з метою отримання аудиторських доказів про відповідність функціонуваннясистеми внутрішнього контролю, наприклад, перевірка порядку надання дозволу напроведення певної категорії операцій на підприємстві. Проведення опитування іспостереження стосовно процедур внутрішнього контролю, щодо яких немає змогипровести наскрізну перевірку, наприклад, при визначенні фактичного виконавцяокремих функцій процесу виробництва. Повторення процедур внутрішнього контролю,зроблених на підприємстві аудитором, наприклад, проведення перевіркибанківських рахунків для підтвердження правильності ведення облікупідприємством.
Щоб підтвердитикожну зробленої оцінку незначного ризику невідповідності внутрішнього контролю,аудитор повинен обов’язково провести ретельні тести на відповідність системивнутрішнього контролю. Що менший ризик невідповідності внутрішнього контролю,визначений аудитором, то більше підтверджень йому треба отримати стосовно того,що структура і системи обліку та внутрішнього контролю працюють ефективно.
Під часотримання доказів ефективного функціонування системи внутрішнього контролюаудитор враховує спосіб їх отримання, послідовність, з якою вони отримуютьсяпротягом певного періоду, та досвід особи, яка отримала такі докази (у разівикористання помічників та асистентів в аудиті). Слід мати на увазі, що принципефективної роботи кожної системи не виключає можливості виникнення відхилень.Відхилення від діючих і запланованих систем контролю можуть викликатися такимифакторами та ознаками, як зміни в основному складі співробітників підприємства,значними сезонними коливаннями в обсязі операцій (реалізації товарних запасів,сировини і таке інше), помилками окремих співробітників. Виявивши певнівідхилення, аудитору необхідно зробити запити щодо них, наприклад, уточнититерміни звільнення та прийняття на роботу співробітників, які виконувалиосновні функції внутрішнього контролю. Крім цього аудитору необхідно впевнитисяв тому, щоб тести на відповідність внутрішнього контролю повністю охоплювалиперіод, коли відбулися такі зміни персоналу.
Мета тестів навідповідність внутрішнього контролю в комп’ютерному середовищі є такою самою,щоправда деякі аудиторські процедури можуть відрізнятися, оскільки вкомп’ютерному середовищі можуть існувати відхилення, властиві тільки йому(своєчасність внесення корективів у програму бухгалтерського обліку).
Використовуючирезультати тестів на відповідність системи внутрішнього контролю, аудиторунеобхідно визначити, наскільки її функціонування і структура відповідають йогопопередній оцінці ризику невідповідності внутрішнього контролю. Зроблена оцінкаіснуючих відхилень може привести аудитора де висновку про те, що визначенийрозмір ризику невідповідності внутрішнього контролю він повинен переглянути. Утаких випадках аудиторові слід поміняти характер, строки і масштаб виконання запланованихпроцедур аудиту.
Списоквикористаної літератури:
1. Закон України від 22.04.93 р.«Про аудиторську діяльність», зі змінами та доповненнями.
2. Національні нормативи аудиту,Кодекс професійної етики аудиторів України, затверджені рішенням Аудиторськоїпалати України від 18.12.98 р.
3.БутинецьФ.Ф., та ін. Аудит і ревізія підприємницької діяльності. Навчальний посібнік.-Житомир: ПП Рута, 2001. — 416с.
4.БілухаН.А. Курс аудита: Підручник. 2-ге вид, перероб. -К: Вища школа.: КОО Т-воЗнання, 2004. — 574с.
5.ДорошН.І. Аудит: методологія і організація. -К: Т-во Знання, КОО, 2001. — 402с.
6.КузминскийА.,Кужельний Н.І др., Аудит. Практическое пособие -К: Учетинформ, 2001. — 283с.
7.БичковаС.М. Доказательства в аудите. -М: Финанси и статистика, 2000. — 176с.
8.Національнінормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. Аудиторськапалата України. (затверджено рішенням Аудиторської палати України від18.12.1998 р.). К., 1999. — 274 с.
9. Рудницький В.С. Методологія іорганізація аудиту. — Тернопіль: «Економічна думка», 2001. — 192 с.