Вступ
Вчення проздоров’я бере свій початок у Стародавній Греції і стародавньому Римі. Черезтисячі років до нас дійшов античний афоризм: «У здоровому тілі – здоровий дух».Ще Арістотель вважав, що фізичне, моральне й розумове вихованнявзаємопов’язані. Сьогочасні знавці, наприклад, як Т. Ротерс продовжуютьнаголошувати на тому, що « у сучасних умовах розвитку суспільства значеннядуховного життя особистості у тісному зв’язку з його фізичним розвитком,культурою здоров’я.»
Здоров’я є однієюз фундаментальних загальнолюдських цінностей. Тому одним з пріоритетнихнапрямків реформування освіти сьогодні є «забезпечення у кожномунавчально-виховному закладі відповідних умов для навчання і виховання фізично іпсихічно здорової особи» [77,7], в першу чергу у вищих навчальних закладах,покликаних формувати валеологічний світогляд, культуру здоров’я майбутніхспеціалістів.
Аналіз стануздоров’я шкіл, що вступають до вузів, свідчить про те, що мало хто починає своєстудентське життя абсолютно здоровим. Рівень здоров’я молоді багато в чомуобумовлений відсутністю у студентів інтересу до своєї особистої і взагалі докультури здоров’я зокрема.
Актуальністьпроблеми формування культури здоров’я особистості пояснюється рядомсуперечностей і особливо між потребами суспільства у здорових громадянах інеухильним погіршенням їх здоров’я; між потребами виробництва у здоровихфахівцях, і відсутністю методик їх оздоровлення під час навчання у вищій школі; між природним бажанням людини бути здоровою і її знаннями про здоров’я тавміння його зберігати і зміцнювати.
Отже, об’єктомдосліджуваної роботи є процес формування культури здоров’я студентів.
Предмет дослідження – шляхиформування культури здоров’я студентів класичного університету у навчальномупроцесі.
Мета дослідження полягає у теоретичномуобґрунтуванні формування культури здоров’я студентів у навчальному процесіуніверситету.
Фізичнийрозвиток як невід’ємна частина життя людини
Охорона власногоздоров’я — це безпосередня зобов’язаність кожного, він не має права перекладатиїї на оточуючих. Адже нерідко буває і так, що людина неправильним образомжиття, шкідливими звичками, гіподинамією, переїданням вже до 20-30 роківдоводить себе до катастрофічного стану і лише тоді згадує про медицину.
Якою б досконалоюне була медицина, вона не може позбавити кожного від усіх хвороб. Людина — самтворець свого здоров’я, за яке потрібно боротися. З раннього віку необхідновести активний спосіб життя, гартуватися, займатися фізкультурою і спортом,дотримуватись правил особистої гігієни, — словом, домагатися розумними шляхамисправжньої гармонії здоров’я.
Здоров’я — цеперша і найважливіша потреба людини, що визначає її здатність до праці і забезпечуєгармонійний розвиток особистості. Воно є найважливішим кроком до пізнаннянавколишнього світу, до самоствердження і щастя людини. Активне довге життя — цей важливий доданок людського чинника. Здоровий спосіб життя (ЗОЖ) — це спосібжиття, заснований на принципах моральності, раціонально організований,активний, трудовий, гартуючий і, в той же час, захищаючий від несприятливих дійдовкілля, дозволяючий до глибокої старості зберігати моральне, психичне іфізичне здоров’я. За визначенням Всесвітньої організації охорони (B03) здоров’я«здоров’я — цей стан фізичного, духовного і соціального благополуччя, а нетільки відсутність хвороб і фізичних дефектів». Взагалі, можна говоритипро три види здоров’я: про здоров’я фізичне, психічне і моральне.
— Фізичне здоров’я — цей природний станорганізму, обумовлене нормальним функціонуванням усіх його органів і систем.Якщо добре працюють усі органи і системи, то і увесь організм людини (системасаморегульована) правильно функціонує і розвивається. — Психічне здоров’язалежить від стану головного мозку, воно характеризується рівнем і якістюмислення, розвитком уваги і пам’яті, мірою емоційної стійкості, розвиткомвольових якостей. — Моральне здоров’я визначається тими моральними принципами,які є основою соціального життя чоловікостоліття, тобто життя в певномулюдському суспільстві. Відрізняльними ознаками морального здоров’я людини є,передусім, свідоме відношення до праці, оволодіння скарбами культури, активненеприйняття устоїв і звичок відмінних від нормального способу життя. Фізично іпсихічно здорова людина може бути моральним виродком, якщо він нехтує нормамиморалі. Тому соціальне здоров’я вважається вищою мірою людського здоров’я.Морально здоровим людям властивий ряд загальнолюдських якостей, які і роблятьїх справжніми громадянами. Здорова і духовно розвинена людина щаслива — вінвідмінно себе почуває, отримує задоволення від своєї роботи, прагне до того, щосамовдосконалило, досягаючи нев’янучої молодості духу і внутрішньої краси.
Що такездоровий спосіб життя і як його вести
Здоровийспосіб життя включає наступні основні елементи: плідна праця, раціональнийрежим праці і відпочинку, викорінювання шкідливих звичок, оптимальний рухомий режим,особиста гігієна, гартування, раціональне харчування, тощо.
Пліднапраця — важливий елемент здорового способу життя. На здоров’ї людини чинятьвплив біологічні і соціальні чинники, головною з яких є праця. Раціональнийрежим праці і відпочинку — необхідний елемент здорового способу життя. Приправильному і строго слідуючи режиму виробляється чіткий і необхідний ритмфункціонування організму, що створює оптимальні умови для роботи і відпочинку ітим самим сприяє зміцненню здоров”я, поліпшенню працездатності.
Наступноюланкою здорового способу життя є виключення шкідливих звичок (паління,алкоголь, наркотики). Ці порушники здоров’я є причиною багатьох захворювань,різко скорочують тривалість життя, знижують працездатність, згубно відбиваютьсяна здоров’ї підростаючого покоління і на здоров’ї майбутніх дітей. Постійнийріст комплексної механізації і автоматизації виробництва, розширення сферипобутових послуг, розвиток транспортної системи обумовлюють постійне зменшенням’язової напруги в житті людей. Низька рухова активність, або гіпокінезія,стверджують медики, сприяє росту захворюваності населення. Що ж стосуєтьсястудентського образу життя, тим більше саме цей прошарок населення більш заінших схильний до серйозних порушень фізичного стану здоров’я через частесидіння під час виконання домашнього завдання або перед екранами комп’ютерів.
Відомийфізіолог Н. А. Бернштейн писав, що визначальною ланкою еволюції усього живогона землі явилася рухова функція. Ще раніше І. М. Січіновий зробив висновок проте, що будь-яка форма діяльності людини, у тому числі і психічна, зводиться доодного явища — руху м’язів, В ході тривалої еволюції усі людські органирозвивалися так, щоб максимально відповідати функції руху. Здобич їжі, оборонавід ворогів, перші, примітивні форми праці у віддалену історичну епоху булине¬посередньо пов’язані з напруженою діяльністю м’язів.
Усучасному суспільстві, особливо в умовах міського життя, людина практичнопозбавлена від фізічних навантажень (до студентів це відноситься через те, що вонипроводять багато часу в учбових аудиторіях у сидячому положенні). В результатім’язова система організму функціонує не в повну силу. Це шкідливо відображаєтьсяі на інших системах. Вивчення дії гіпокінезії на людину почалося порівнянонещодавно. Цікавим виявився такий експеримент. Декілька молодих чоловіківпогодилися знаходитися тривалий час в умовах строгого постільного режиму зповноцінним. Вже на 8-12-у добу м’язова сила у випробовуваних знизилася на30-43 %, виявилися застійні явища у венозних посудинах, порушення біоритмів іводно-електролітного балансу, нестійкість тонусу судин головного мозку (поганорегульовані звуження і розширення їх).
Радянськийфізіолог І. А. Аршавский сформулював теорію «енергетичного правиласкелетних м’язів». Із його точки зору, функціональний стан організму вкожному віковому періоді визначається особливостями роботи скелетноїмускулатури. Учений висловлює думку, що без роботи м’язів не накопичувалися б енергетичніпотенціали і не утворювалася б протоплазматична речовина клітини. Внаслідокцього став би неможливим сам процес розвитку організму. Звідси слідує висновок:оптимальні м’язові навантаження- важливий чинник зміцнення здоров’я ізбільшення тривалості життя.
Фізичневиховання як необхідний компонент життя студента
Проблемаформування здорового способу життя серед студентів вищих навчальних закладівзалишається актуальною і вимагає негайного вирішення засобами освіти; длявирішення даної проблеми необхідно залучати якомога більше фахівців і часунавчального процесу. Ця проблема повинна цікавити і турбувати не тількифахівців і викладачів, але й самого студента в першу чергу. Виходячи з цього,нами вбачається доцільним формування здорового способу життя студентів проводитичерез реалізацію педагогічної стратегії, яка буде орієнтована на здоровийспосіб життя
Дана стратегія якдіяльнісно-орієнтована компонента вищого навчальногозакладу (ВНЗ) передбачає і забезпечує свідомий вибір ціннісних орієнтаційстудента на здоров’я, спрямованість і становлення особистості на здоровийспосіб життя, самореалізацію в політичному, економічному, професіональному такультурному життю.
/>
Поняття«способу життя» досить багатопланове, охоплює різні сферижиттєдіяльності людей і тому застосовується в багатьох наукових дисциплінах ідослідженнях: в філософії, політології, культурології, соціології, педагогіці,психології та інших галузях пізнання. Аналіз цього поняття багатьма вченимивиявляє зв’язок об’єктивних процесів в житті суспільства [6, 7, 8].
Такимчином, до головних сутнісних аспектів способу життя можна віднести такі:
вирішальним фактором, що визначаєспосіб життя, є соціально-історичні умови;
центральне поняття способу життя — цежиттєдіяльність суспільства і його членів;
поняття способу життя можезастосовуватись на трьох різних рівнях, а саме: можна розглядати спосіб життявсього суспільства, різних соціальних груп і, нарешті, окремо взятої особистості;спосіб життя — це не просто сума різних видів життєдіяльності, а їх закономірнацілісна система, що охоплює всі сфери буття особистості або соціальної групи;вивчення способу життя потребує комплексного підходу, який повиненздійснюватись силами філософів, соціологів, педагогів, психологів іпредставників інших дисциплін; спосіб життя є інтегральною характеристикоюжиттєдіяльності і тому повинен розглядатися у зв’язку зі всією сукупністю умовжиття (соціальних, природничо-біологічних, побутових, психолого-педагогічних)[1].
Спосібжиття не визначається лише характером поведінки людини, яка позитивно чинегативно впливає на її здоров’я. Сам характер поведінки зумовлений фізичнимоточенням, культурним середовищем, вихованням, матеріальними можливостями. На формуванняспособу життя впливають стереотипи стосунків між людьми, їх життєвий досвід ісоціальні умови, які визначаються середовищем і залежать від нього [3].
Здоровий спосіб життя — культурний спосіб життя, цивілізований,гуманістичний, турбота про здоров’я, як висока цінність
Однірізновидності способу життя зміцнюють здоров’я, розвивають людину фізично ірозумово, захищають від негативних стресових впливів, інші негативно впливаютьна її здоров’я. Наприклад, куріння чи вживання алкоголю, шкідливі звички єіноді наслідком певної стресової ситуації і перетворюються у деяких людей всистему. З її допомогою вони намагаються нібито полегшити своє життя чирозширити можливості для соціальних контактів
Сприянняздоров’ю та здоровому способу життя визначене законодавством України як один зосновних напрямів державної політики охорони здоров’я, що передбачаєнеобхідність багато секторальної діяльності, залучення до неї держави, громади,некомерційних і комерційних неурядових організацій та індивідуумів. Як свідчитьаналіз, пріоритети цієї діяльності в Україні в цілому збігаються з пріоритетамиу цій сфері, визначеними Основами політики досягнення здоров’я для всіх у XXIстолітті в Європейському регіоні. Для привернення уваги широких кілгромадськості до проблеми здорового способу життя багатьма організаціямиреалізуються програми, учасники яких мають змогу ознайомитись зтеоретико-методологічними засадами формування здорового способу життя,законодавчими та нормативними актами України щодо формування здорового способужиття у молодіжному середовищі, оцінкою стану здоров’я та чинників здоровогоспособу життя української молоді за результатами соціологічного опитування,позитивним зарубіжним та вітчизняним досвідом реалізації соціальних програм тапроектів по формуванню здорового способу життя молоді.
Разомз тим, не менш актуальною є проблема забезпечення виконання вимог чинногозаконодавства щодо сприяння здоров’ю та здоровому способу життя з боку всіхсуб’єктів суспільних відносин — органів державної виконавчої влади та місцевогосамоврядування, підприємств, громадських організацій та окремих громадян. Насьогодні досить широка нормативна база, напрацьована в Україні, є недостатньоефективною через невиконання діючих законів.
Аналізнормативно-правових актів світової спільноти та законодавства деяких країнЗаходу щодо сприяння впровадженню здорового способу життя, а також вітчизняногозаконодавства з зазначені проблеми дає підстави зробити узагальнення, щосвітова спільнота дедалі більше виходить з необхідності забезпечення правалюдини на збереження та зміцнення здоров’я. Це право передбачене Декларацієюправ людини, Європейською соціальною хартією та іншими міжнароднимидокументами. Проблема сприяння здоровому способу життя находить своєвідображення у ряді спеціальних документів, що приймалися в ході регулярнихміжнародних конференцій з проблем пропаганди здорового способу життя.
Одниміз основних стратегічних завдань національної освіти є виховання молоді в дусівідповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих, як донайвищої індивідуальної та суспільної цінності
Основнимчинником створення гармонійно розвинутої особистості є фізична культура іспорт. На сучасному етапі розвитку суспільства зростають вимоги до фізичноїпідготовки людей, адже саме рівень здоров’я нерідко — головний чинникпрацездатності в процесі життєдіяльності людини.
Заняттяфізичною культурою та спортом мають велике значення у формуванні здоровогоспособу життя, духовного та фізичного розвитку студентської молоді. Заняттяфізичними вправами зміцнюють здоров’я, підвищують нервово-психічну активністьдо емоційних стресів, підтримують фізичну і розумову працездатність.
Востанні роки з’явилися певні праці, пов’язані з вивченням проблем здоров’я йздоровий спосіб життя в рамках утворювального процесу професійної школи:обговорюються загальні питання здоров’я студентської молоді; ведеться аналізпоширення алкоголізму й наркоманії в молодіжному середовищі; досліджуєтьсявплив різних факторів на формування здорового способу життя студентів;вивчається характер і рівень валеологічних знань студентів; ведеться пошук умові засобів формування здорового способу життя молоді.
Студент,як людина певного віку і як особистість, може бути охарактеризований з трьохпозицій:
1) з соціального боку, де відображенігромадські прояви, відносини.
2) з психологічного боку, це психологіяособистості.
3) з біологічного (фізичний станстудента).
Студентськийвік характеризується інтенсивною роботою над формуванням своєї особистості,вивченням стилю поведінки.
Устудентському віці завершується фізичне дозрівання організму. Цей періодхарактеризується розвитком фізіологічних потенціалів (максимальна реактивністьорганізму, оптимальні рівні артеріального тиску та ін.). До 17-18 років процесвсебічного вдосконалення рухової функції близький до завершення. Одночасноспостерігається збільшення максимальних показників сили, швидкості рухів таінших показників, що свідчить про розвиток рухового апарату
Молоділюди в цей період володіють величезними можливостями для навчання, громадськоїдіяльності. Тому фізична культура і спорт стає дійсно найважливішим засобомзміцнення здоров’я, природною біологічною основою для формування особистості,ефективного навчання, успішної суспільної діяльності. Формування здоров’я успішноможе проходити в умовах організації здорового способу життя.
Здоровийспосіб життя – це комплекс оздоровчих заходів, що забезпечують гармонійнийрозвиток, зміцнення здоров’я, підвищують продуктивність праці. Це такі форми іспособи щодення, відмови від шкідливих звичок, загартування, оптимальнийруховий режим. За таких умов стан здоров’я студентів змінюється і однозначнопокращується. Стан здоров’я визначають впливом багатьох факторів. Але до умов,що дозволяють зберегти здоров’я, без сумніву, необхідно віднести і фізичнукультуру. Не слід вважати, що заняття фізичною культурою і спортом автономногарантують відмінне здоров’я. Обов’язковою умовою здорового способу життястудента є відмова від вживання алкоголю, паління, наркотиків.
Молоділюди не завжди володіють необхідними знаннями та переконаннями, щоб свідомовибирати здоровий спосіб життя. Іноді їм заважають шкідливі для здоровогоспособу життя традиції і вкорінені в побуті тієї чи іншої сім’ї звички.
Кориснізвички допомагають у формуванні гармонійного розвитку особистості, шкідливі — навпаки, гальмують її становлення. Звички дуже стійкі.
Здоровийспосіб життя не можна придбати раз і назавжди на якомусь етапі виховання ірозвитку особистості, як це відбувається із засвоєнням таблиці множення. Спосібжиття може бути здоровим лише тоді, коли він розвивається, доповнюється різниминовими корисними для здоров’я елементами, звичками і тим самим вдосконалюється.Тому здоровому способу життя треба постійно вчитися, а значить йому требапостійно вчити, виховувати потребу в здоровому способі життя. В це поняттяскладовою частиною входить і фізична культура. Вдосконалюючи її викладання, мивдосконалюємо і розвиваємо потреби особистості в здоровому способі життя.
Надумку А.В.Царика, фізична культура об’єднує багато компонентів: культурурухової активності, загартування, дихання, харчування, масаж, медитація,використання факторів природи. Про фізичну культуру слід говорити в першучергу, тому що вона — основа і рушійна сила формування здорового способу життя.
Устудентів, які активно й систематично відвідають заняття з фізичного виховання,виробляється певний стереотип режиму дня, підвищується впевненість у поведінціта рівень дотримання норм здорового способу життя.
Висновки
Отже,заняття фізичними вправами, активний руховий режим мають велике значення уформуванні здорового способу життя, духовного та фізичного розвиткустудентської молоді. Заняття фізичними вправами зміцнюють здоров’я, підвищуютьнервово-психічну стійкість до емоційних стресів, підтримують фізичну і розумовупрацездатність.
Список використаних джерел
1. Агаджанян Н.А. Экология издоровье человека, 1996 –Т.3
2. Амосов М.М. Роздуми проздоров’я
3. Апанасенко Г.Л. О возможностиколичественной оценки уровня здоровья человека
4. Блажей С. Понятие « Здоровыйобраз жизни» и егго место в медицинском познании
5. Брехман И.И. Проблемаобучения человека здоровью
6. www.rusnauka.com/10._ENXXIV_2007/Pedagogica/21528.doc.htm
7. conf.vstu.vinnica.ua/humed/2008/txt/Gorbati.php
8. Белавенцева Г.Н. Человекдолжен быть здоровым.
9. Гавенко В.Л. Проявлениенарушении психического здоровья студентов: концептуально – психологическийподход/ Здоровый образ жизни и физическая культура студентов
10. Лубышева Л.И. Концепцияфизкультурного воспитания: методология развития и технология реализации.