Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

Міністерствоосвіти та науки України
Національнийавіаційний університет
Інститутпіслядипломного навчання
Юридичнийфакультет
Курсова робота на тему:„Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканостіособи”
 
Студента 2 курсу
Бондаренко Ю. В.
Науковий керівник
Рудник В. І.       
Київ-2007

ПЛАН
 
ВСТУП
РОЗДІЛ 1
Зґвалтування
РОЗДІЛ 2
Насильницьке задоволення статевоїпристрасті неприродним способом
РОЗДІЛ 3
Примушування до вступу в статевийзв’язок
РОЗДІЛ 4
Статеві зносини з особою, яка недосягла статевої зрілості
РОЗДІЛ 5
Розбещення неповнолітніх
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Сьогоднішнє чиннекримінальне законодавство України містить близько 340 основних діянь, які маютькваліфікаційні ознаки злочину. Але, уявивши собі наслідки цих злочинів, стаєзрозуміло, що з них лише невелика кількість є важкими та такими, які приносятьбагато болю, страждань та навіть повністю ламають чи змінюють людське життя. Змоєї точки зору, злочини проти життя та здоров’я особи, злочини проти честиволі та гідності особи, злочини проти статевої свободи та статевоїнедоторканості особи є найбільш важкими та страшними, зі всіх які існують усучасному кримінальному законодавстві, оскільки саме ці злочини, крім тяжкихфізичних травм, залишають у свідомості потерпілої особи, її близьких і ріднихвеликі та незгладні спогади, які залишаються на все життя.
Але й з цих групзлочинів особливо виділяються злочини проти статевої свободи та статевоїнедоторканості особи, які у стовідсотковій формі не мають будь якої мети, крімжорсткого задоволення злочинцем своїх сексуальних, низьких потреб. У більшостівипадків свої тваринні інстинкти злочинець реалізує за допомогою фізичного чипсихологічного насильства. І саме такі дії злочинця – фізичний чи психологічнийвплив, сексуальне насильство – впливають на свідомість потерпілої особи неменше ніж скоєний злочин. Зрозуміло, що час та кваліфікована допомогавідповідних спеціалістів допоможуть потерпілій особі позбутися принаймнівидимих наслідків злочину але те, що залишиться в свідомості людини не вилікує ніхто, і ці жахливі думки та спогади можуть докорінно змінити життя людини,звичайно не в кращий бік.
Отже, метою цієїкурсової роботи є розкриття основних кваліфікаційних ознак злочинів протистатевої свободи та статевої недоторканості особи

РОЗДІЛ1
 
Зґвалтування
Зґвалтування визначаєтьсяв статті 152 Кримінального кодексу України (далі ККУ), як статевізносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або звикористанням безпорадного стану потерпілої особи.
Безпосереднімоб’єктомзґвалтування є статева свобода, а якщо потерпіла особа не досягла статевоїзрілості — її статева недоторканість. Причому ні моральне обличчя потерпілоїособи, ні ганебний спосіб життя, ні аморальна поведінка, ні характер відносин зтим, хто притягується до відповідальності за її зґвалтування (подружністосунки, наявність попереднього зґвалтування або добровільного статевогозв’язку тощо) не виключають, за доведеності інших ознак складу цього злочину,відповідальності за ст. 152 ККУ.
Як випливає зтексту ст. 152 ККУ, у законі йдеться про потерпілу особу, тобто він визнаєзґвалтуванням не лише насильницькі статеві зносини чоловіка з жінкою, а й такісамі зносини жінки з чоловіком. У першому випадку фізичним виконавцем злочину єчоловік, а потерпілою — жінка, у другому, навпаки, виконавець — жінка (жінки),а потерпілий — чоловік.
У житті типовимиє випадки зґвалтування жінки особами чоловічої статі, тому весь подальшийаналіз складу злочину проводиться виходячи саме з цього. При цьому слід мати наувазі, що все, що буде сказано щодо ознак складу злочину, застосовується і доситуації, якщо потерпілим буде особа чоловічої статі, а суб’єктом злочину —жінка.
З об’єктивноїсторони зґвалтування полягає у статевих зносинах із застосуваннямфізичного насильства, погрози його застосування або з використаннямбезпорадного стану потерпілої особи. Тобто статеві зносини при зґвалтуваннівідбуваються проти волі потерпілої особи. Внаслідок застосування фізичногонасильства або погрози ним воля потерпілої особи пригнічується, а привикористанні безпорадного стану така воля ігнорується.
Длявідповідальності за ст. 152 ККУ достатньо, щоб статеві зносини супроводжувалисяхоча б однією з цих ознак. Одне лише домагання на вступ у статевий зв’язок,якщо раніше він мав місце без застосування фізичного насильства, погрози нимабо використання безпорадного стану, не утворює складу цього злочину.
Статевізносини при зґвалтуванні — це лише природні статеві зносини, тобто зносини(сполучення) чоловіка з жінкою шляхом уведення чоловічого статевого члена встатеві органи жінки. Зґвалтування вважається закінченим з моменту початкустатевих зносин. Дії, безпосередньо спрямовані на вчинення статевого акту, алене доведені до його початку з причин, що не залежать від волі винного, утворятьсобою замах на зґвалтування (наприклад, спроба перебороти опір потерпілої особишляхом застосування фізичного насильства, зв’язування, погроза негайноюфізичною розправою, зривання одягу).
Фізичненасильство як ознака об’єктивної сторони зґвалтування — це фізичне подолання опору, якийчинить потерпіла особа, або очікуваного опору, який обумовлений небажаннямвступити з винним у статевий зв’язок. Фізичне насильство має бути таким, щобперебороти дійсний, а не вигаданий (удаваний) опір жінки. Злочинець може застосуватифізичну силу, різні предмети або навіть зброю, щоб зламати опір.
Поняттямфізичного насильства при зґвалтуванні охоплюється і застосування без згодипотерпілої особи з метою викликати її безпорадний стан наркотичних засобів,психотропних, отруйних або сильнодіючих речовин (наприклад, клофеліну упоєднанні з міцними спиртними напоями). Для визнання зґвалтування вчиненим звикористанням безпорадного стану потерпілої особи внаслідок дії на її організмзазначених речовин не має значення, привів винний потерпілу особу до такогостану або вона знаходилась у безпорадному стані незалежно від його дій. Длявстановлення у даному разі факту перебування особи у безпорадному стані,з’ясування характеру впливу на організм людини певних засобів і речовин має призначатисьсудово-медична експертиза. Якщо введення в організм потерпілої особи вказанихвище засобів і речовин відбулося без її згоди (під впливом обману або іззастосуванням до неї фізичного чи психічного насильства) і після цього буловчинено природний статевий акт, дії винного слід кваліфікувати як зґвалтування,вчинене із застосуванням насильства та з використанням безпорадного станупотерпілої особи. У разі, коли психотропні, сильнодіючі або інші речовини чизасоби вживались особою добровільно, за власною волею, а згодом безпораднийстан був використаний винним для вчинення статевих зносин, його дії требарозглядати як зґвалтування з використанням безпорадного стану потерпілої особи.
Згідно зпрактикою Верховного Суду України зґвалтування або замах на нього, щосупроводжувалися заподіянням легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень,підлягають кваліфікації за частинами 1—3 ст. 152 ККУ, а якщо при зґвалтуваннізаподіяно тілесні ушкодження, що спричинили наслідки, зазначені в ст. 121 ККУ,— за ч. 4 ст. 152 ККУ. Додаткова кваліфікація таких дій за іншими статтями ККУпро злочини проти здоров’я не потрібна, адже застосування фізичного насильстваі заподіяння шкоди здоров’ю потерпілої особи цілком охоплюється ознакамиоб’єктивної сторони цього злочину.
Зґвалтування абозамах на нього, пов’язане з вбивством, кваліфікується за п. 10 ч. 2 ст. 115 ККУі ч. 4 ст. 152 ККУ.
Застосуванняпогрози фізичним насильством як ознака об’єктивної сторони зґвалтування являєсобою різного роду психічне насильство, що застосовується до потерпілої особидля того, щоб зламати її опір. У статті 152 ККУ при окресленні зґвалтуваннязастосування погрози фізичним насильством поставлено в один ряд іззастосуванням фізичного насильства, і в цьому відношенні ця погроза єрівнозначною фізичному насильству, тобто є безпосередньою і може бути негайновиконана суб’єктом злочину. Цей характер погрози і можливість її негайноговиконання ставлять потерпілу особу в безвихідний стан, змушують поступитисядомаганням насильника.
За своїм змістомпогроза при зґвалтуванні полягає в негайному застосуванні тільки фізичногонасильства (наприклад погроза вбити, покалічити). Погроза може виражатися всловах («вб’ю», «заріжу», «покалічу» тощо), демонстрації зброї або іншихпредметів, якими можна заподіяти тілесні ушкодження, може випливати зобстановки, що створилася, якщо, наприклад, група насильників оточує жінку вбезлюдному місці, вимагаючи підкоритися їхнім домаганням. Погроза може матиневизначений характер (наприклад, «мовчи, а то гірше буде»).
Використаннябезпорадного стану потерпілої особи при зґвалтуванні полягає у вчиненністатевого акту, за якого, наприклад, жінка не могла розуміти характеру ізначення дій, що чиняться над нею, або хоча і розуміла, що відбувається, але немала можливості чинити опір насильникові.
При використаннібезпорадного стану немає потреби застосовувати насильство або погрози, тому щоопору жінки тут немає.
Варто розрізнятипсихічну безпорадність, при якій потерпіла особа не розуміє значення того, щовчинюється статевий акт (психічна хвороба, непритомний стан, малолітній вік) іфізичну безпорадність, коли потерпіла особа хоч і розуміє характер дій, щовідбуваються, але не в змозі чинити опір насильникові (хвороба, не пов’язана зпсихічним захворюванням, фізичні хиби, похилий вік, безпорадність, що сталасявнаслідок автоаварії та ін.).
Велике значеннямає питання щодо наявності безпорадного стану внаслідок алкогольного абонаркотичного сп’яніння чи використання одурманюючих речовин. У судовій практицівизнається, що самі по собі статеві зносини з жінкою, яка перебуває у станісп’яніння, без застосування фізичного насильства і погроз, ще не є підставоюдля розгляду цього діяння як злочинного. Для такої оцінки вчиненого необхідно,щоб ступінь сп’яніння характеризував стан потерпілої особи як безпорадний, якийпозбавляє можливості усвідомлювати навколишнє оточення, розуміти значення дій,що вчинюються винним, або чинити йому опір. Саме такий ступінь сп’яніннясвідчить, що потерпіла особа перебувала у безпорадному стані.
Для визнаннязґвалтування, як вчиненого з використанням безпорадного стану потерпілої особи,причини, що викликали безпорадність, значення не мають.
З суб’єктивноїсторони зґвалтування відбувається лише з прямим умислом, за якоговинний усвідомлює, що застосовує насильство, погрозу або використовуєбезпорадний стан потерпілої особи для вступу з нею в статеві зносини і бажаєцього. Мотив зґвалтування виявляється в прагненні задовольнити статевупристрасть, тобто це мотив сексуальний. Він може поєднуватися з іншими побічнимимотивами — хуліганськими спонуканнями, бажанням принизити потерпілу особу,помстою тощо. Але домінуючими в цьому злочині залишаються сексуальніспонукання.
Суб’єктомзґвалтування — безпосереднім виконавцем злочину — може бути особа чоловічої статі, якадосягла 14-річного віку. Співучасником може виступати і жінка. Наприклад, якщовона заманює потерпілу в глибину парку для того, щоб, користуючись відсутністюлюдей, винний вчинив зґвалтування, — така жінка є посібником у злочині.
Як ужезазначалося, за своєю об’єктивною стороною зґвалтування — складний злочин, щополягає не тільки у вчиненні статевого акту, а й у тому, що цей акт вчинюєтьсяшляхом застосування фізичного насильства або погроз. Тому виконавцем злочинувизнається і той, хто застосовує до потерпілої особи фізичне насильство з метоюпримусити її вступити в статеві зносини з насильником. У цих випадкахсубсидіарним (додатковим) виконавцем може бути жінка, яка бере участь,наприклад, у зв’язуванні потерпілої особи для того, щоб винний здійснив з неюнасильницький статевий акт, або погрожує потерпілій особі заподіяти каліцтво зцією самою метою. Крім того, безпосереднім виконавцем злочину закон визнаєжінку, яка досягла 14-річного віку, коли потерпілою особою від злочину є особачоловічої статі.
У частині 2ст. 152 ККУ передбачена відповідальність за зґвалтування, вчинене повторноабо особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями153—155 ККУ. Повторним воно вважається, якщо йому передувало таке саме діяння,вказане у частинах 1—4 ст. 152 ККУ. Поняття повторності зґвалтування охоплює якфактичну повторність, так і спеціальний рецидив. Тому для визнання зґвалтуванняповторним не має значення, чи був винний засуджений за раніше вчинений злочинчи усі ці злочини вчинені до засудження. Для повторності не має також значення,чи були закінченими обидва злочини і чи був винний їх співвиконавцем або іншимспівучасником. Повторність може мати місце, коли потерпілими (у кожному випадкузґвалтування) є різні особи чи одна й та сама. Але зґвалтування не може бутивизнано повторним, якщо судимість за раніше вчинений злочин знята або погашенаабо закінчилися строки давності.
У частині 3ст. 152 ККУ передбачена відповідальність за зґвалтування, вчинене групоюосіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього.
Вчиненнязґвалтування групою осіб передбачає:
а) вчиненнязлочину кількома виконавцями (двома або більше), які досягли 14-ти років і
б) узгодженістьдій учасників групи щодо потерпілої особи. При цьому попередня змова між учасникамизґвалтування не є обов’язковою.
Виконавцемзґвалтування визнається як особа, що безпосередньо вчинює статевий акт зпотерпілою особою, або що робить замах на такі дії, так і та, яка застосовує допотерпілої фізичне насильство або погрози з метою примусити її вступити встатевий акт з будь-яким з учасників групи. У цьому випадку дії співвиконавцівкваліфікуються за ч. 3 ст. 152 ККУ без посилання на ст. 27 ККУ.
Груповезґвалтування може мати місце як щодо однієї, так і щодо кількох потерпілихосіб. Причому таким визнається зґвалтування, коли винні, вчинюючи узгоджено ізастосовуючи фізичне насильство або погрозу стосовно кількох потерпілих, потімвчинюють статеві акти кожний з однією з них.
На кваліфікаціюзґвалтування групою осіб як закінченого злочину для всіх співвиконавців невпливає те, чи вдалося кожному із ґвалтівників вчинити статевий акт зпотерпілою особою. Групове зґвалтування є закінченим злочином з моменту початкустатевих зносин хоча б одним із його учасників.
Об’єктивнасторонакоментованого складу злочину є складною, не вичерпується статевими зносинами івключає в себе дії (насильство та приведення у безпорадний стан), які можутьбути реалізовані й тими, хто природний статевий акт безпосередньо не вчиняє.Тому як співвиконавство зґвалтування розглядаються і дії особи, яка не вчинилаі не мала наміру вчинити статевий акт, але безпосередньо застосувала фізичненасильство, погрозу чи довела потерпілу особу до безпорадного стану з метоюзґвалтування її іншою особою. Виконавцем групового зґвалтування виступає і той,хто не здатен бути суб’єктом індивідуального зґвалтування (імпотент, жінка призґвалтуванні особи жіночої статі тощо), однак може виконати частину об’єктивноїсторони злочину. Дії учасників групового зґвалтування потрібно кваліфікувати лишеза ч. З ст. 152 без посилання на ст. 27.
Зґвалтуваннянеповнолітньої особи має місце тоді, коли воно вчинюється щодо потерпілих осіб,які знаходяться у віці від 14 до 18 років. Зґвалтування особи до 14-ти роківкваліфікується за ч. 4 ст. 152 ККУ як зґвалтування малолітньої чи малолітнього.Причому для кваліфікації за ч. 3 не має значення настання шлюбного віку абостатевої зрілості потерпілої особи. Важливо, що вона не досягла повноліття. Длявідповідальності необхідно встановити, що насильник знав або допускав, щоздійснює насильницький статевий акт з неповнолітньою особою, або міг цепередбачити. Якщо ж винний сумлінно помилявся щодо фактичного віку потерпілої,тобто за всіма обставинами справи вважав, що жінка досягла повноліття, дійснеїї неповноліття не може бути підставою для застосування ч. 3 ст. 152 ККУ.
У частині 4ст. 152 ККУ передбачена відповідальність за зґвалтування, що спричинилоособливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього.
Що стосується зґвалтування,що спричинило особливо тяжкі наслідки, то поняття особливо тяжких наслідків зґвалтуваннязакон не розкриває, надаючи це право теорії та судовій практиці. У практиціВерховного Суду України до таких наслідків відносяться: смерть або самогубствопотерпілої, розлад психічної діяльності, що настав внаслідок зґвалтування,зараження вірусом імунодефіциту людини, сифілісом, а також спричиненняпотерпілій тілесних ушкоджень в процесі зґвалтування або замаху на нього, щопризвело до втрати зору, слуху, переривання вагітності або інших наслідків,передбачених ст. 121 ККУ. Таким чином, особливо тяжкими наслідками визнаютьсялише ті, які заподіюють потерпілій реальну шкоду. Спричинення ж потерпілійтяжких тілесних ушкоджень, лише небезпечних для життя, не відноситься доособливо тяжких наслідків зґвалтування, оскільки під ним розуміється небудь-яке зґвалтування, що відрізняється особливо небезпечним характером, атаке, внаслідок якого настали виняткові за своєю тяжкістю наслідки.
Позбавленняневинності (дефлорація) і вагітність потерпілої як можливий (природний)результат зґвалтування не розцінюються як особливо тяжкі наслідки. Зараженнявенеричною хворобою (крім сифілісу) вважається таким, якщо воно призвело донаслідків, зазначених у ст. 121 ККУ (наприклад до безплідності).
Длявідповідальності за зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки,необхідно встановлення причинного зв’язку між зґвалтуванням і цими наслідками.Відсутність такого причинного зв’язку виключає можливість кваліфікації зґвалтуванняза ч. 4 ст. 152 ККУ.
Із суб’єктивноїсторони для поставлення у вину особі особливо тяжких наслідків доситьвстановити наявність до них непрямого умислу або навіть необережної вини.
Зґвалтуваннямалолітньої або малолітнього, про яке йдеться у ч. 4 ст. 152 ККУ, передбачає, щопотерпілій особі не виповнилося 14-ти років. Таке зґвалтування підпадає підознаки ч. 4 ст. 152 ККУ лише за умови, що особа усвідомлювала або хоча б моглаусвідомлювати, що потерпілому ще немає 14-ти років.
Покаранняза зґвалтування:
за ч. 1 ст. 152 — позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років;
за ч. 2 ст. 152 — позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років;
за ч. 3 ст. 152 — позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років;
за ч. 4 ст. 152 — позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

РОЗДІЛ2
Насильницькезадоволення статевої пристрасті неприродним способом
Згідно статті 153 ККУ насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способомутворює злочин, якщо воно вчинене із застосуванням фізичного насильства,погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілоїособи.
Ця статтявстановлює відповідальність за насильницькі гетеро-сексуальні та гомосексуальнідії щодо потерпілої особи.
Об’єкт цього злочину аналогічнийоб’єкту злочину, передбаченого ст. 152. Кримінальна караність даної поведінкивизначається не так званою неприродністю способів задоволення статевоїпристрасті, можливою гомосексуальною спрямованістю чи аморальністю дій,описаних у ст. 153 ККУ, а їх насильницьким характером.
Потерпілим від злочину є особа жіночоїабо чоловічої статі, яка всупереч своїй волі виконує роль сексуального партнеравинного. При цьому характеристика потерпілого на кваліфікацію за ст. 153 ККУ невпливає. Якщо особа, яка не досягла 16-річного віку, добровільно бере участь узадоволенні неприродним способом статевої пристрасті чоловіка або жінки, то діївинного можуть кваліфікуватись за ст. 156 ККУ.
Об’єктивнастороназлочину полягає у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом іззастосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або звикористанням безпорадного стану потерпілої особи.
Під задоволеннямстатевої пристрасті неприродним способом потрібно розуміти будь-які діїсексуального характеру незалежно від їх гетеро- або гомосексуальноїспрямованості (крім природного статевого акту), які здатні задовольнити статевупристрасть чоловіка або жінки. Це, зокрема, мужолозтво, лесбіянство,орогенітальний контакт (coitus per os) жінки з чоловіком або чоловіка зчоловіком, аногенітальний контакт (coitus per anum) чоловіка з жінкою,сурогатні форми статевих зносин, які імітують природний статевий акт,садистські дії сексуального характеру (наприклад, проникнення у піхву жінкипевним предметом), сексуальний мазохізм, при якому задоволення статевоїпристрасті винного відбувається в процесі фізичного мордування потерпілоїособи.
Під мужолозтвомрозуміють один із різновидів чоловічого гомосексуалізму — аногенітальнийсексуальний контакт чоловіка з чоловіком.
Лесбіянство (жіночий гомосексуалізм) — цеформа задоволення статевої пристрасті жінки шляхом вчинення нею різноманітнихдій сексуального характеру з особою жіночої статі (наприклад, мастурбація,орально-генітальні контакти, вплив на ерогенні зони партнерші за допомогоюштучних пристосувань).
Поняттяфізичного насильства, погрози його застосування та використання безпорадногостану потерпшого у коментованому складі злочину за своїм змістом є такими ж, які при зґвалтуванні (див. коментар до ст. 152 ККУ).
Злочин визнаєтьсязакінченим з моменту початку вчинення дії сексуального характеру, спрямованоїна задоволення статевої пристрасті. При цьому не вимагається, щоб сексуальнийконтакт був завершений у фізіологічному розумінні.
Добровільна згодапотерпілого на здійснення з ним дій, описаних в ст. 153 ККУ, виключаєкримінальну відповідальність. Однак, якщо таку добровільну згоду дала потерпілаособа, яка не досягла 16-ти років, особі, яка вже досягла повноліття, вчиненекваліфікується за ст. 156 ККУ. Так само кваліфікується добровільне мужолозтвоповнолітньої особи з підлітком, який не досяг 16-ти років.
Такі ознаки цьогозлочину, як фізичне насильство, погроза його застосування, використаннябезпорадного стану потерпілої особи, аналогічні з однойменними ознаками зґвалтуванняі викладені при його характеристиці.
З суб’єктивноїсторони цей злочин вчинюється лише з прямим умислом і з метоюзадоволення статевої пристрасті.
Суб’єктзлочину— особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-ти років, залежно відхарактеру вчинюваних дій. Так, наприклад, при мужолозтві — це чоловік, прилесбіянстві — жінка, а в інших випадках можуть бути як жінка, так і чоловік.
У частині 2ст. 153 ККУ встановлена відповідальність за цей злочин, якщо він вчиненийповторно або групою осіб або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів,передбачених статтями 152 ККУ або 154 ККУ, а також вчинене щодо неповнолітньоїчи неповнолітнього.
Частина 3 ст.153 ККУпередбачає кваліфікуючі ознаки цього злочину:
1) повторно;
2) групою осіб;
3) особою, якараніше вчинила один із злочинів, передбачений статтями 152 ККУ або 154 ККУ;
4) щодонеповнолітнього або неповнолітньої (ч. 2 ст. 153 ККУ)
Особливокваліфікуючі:
1) вчиненнязлочину щодо малолітньої чи малолітнього;
2) спричиненняособливо тяжких наслідків.
Характеристикаознак, вказаних у частинах 2 і 3 цієї статті, аналогічна таким самим ознакампри зґвалтуванні.
Покаранняза злочин:
за ч. 1 ст. 153 — позбавлення волі на строк до п’яти років;
за ч. 2 ст. 153 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років;
за ч. 3 ст. 153 — позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.

РОЗДІЛ3
Примушуваннядо вступу в статевий зв’язок
 
Стаття 154 ККУ визначає примушування довступу в статевий зв’язок, як протиправний вплив на жінку чи чоловіка для того,щоб примусити їх проти власної волі вступити в природний або неприроднийстатевий зв’язок. Це, наприклад, погроза звільненням, переводом нанижчеоплачувану роботу, позбавленням премії, матеріальної підтримки чиможливості користуватися житловою площею тощо. Примушування може бути спрямованеяк на те, щоб схилити потерпілу особу вступити в статевий зв’язок з тим, хтопримушує, так і з третьою особою.
Основний безпосереднійоб’єкт злочину — статева свобода особи. Його додатковим факультативнимоб’єктом можуть бути право власності, честь і гідність особи.
Потерпілим від цього злочину є особажіночої або чоловічої статі. У разі, коли до вступу в статевий зв’язокпримушувалась особа, яка не досягла статевої зрілості, дії винного, крім ст.154 ККУ, кваліфікуються за статтями 14 ККУ і 155 ККУ як готування до статевихзносин з особою, яка не досягла статевої зрілості.
Матеріальназалежністьпередусім означає, що матеріальна допомога з боку суб’єкта злочину виступаєєдиним, основним або істотним джерелом існування потерпілої особи і позбавленнятакої допомоги здатне поставити жінку або чоловіка у скрутне становище.Матеріальна залежність має місце, зокрема, тоді, коли жінка або чоловікперебувають на повному або частковому утриманні винного, проживають на йогожитловій площі, а також коли дії винного спроможні іншим чином викликатиістотне погіршення матеріального становища потерпілої особи (йдеться,наприклад, про відносини цивільного боргу, відносини між спадкодавцем іспадкоємцем).
Службовазалежність означає, що:
а) потерпілаособа є підлеглою винного по роботі;
б) потерпілаособа підлягає службовому контролю з боку винного (скажімо, ревізор ікомірник);
в) реалізаціяістотних інтересів потерпілої особи залежить від поведінки винного по службі(наприклад, науковий керівник і аспірант).
Одержанняслужбовою особою за виконання чи невиконання дій по службі такої послугинемайнового характеру, як вступ у статевий зв’язок, за наявності до цьогопідстав може розцінюватись як зловживання службовим становищем, вчинене в іншихособистих інтересах, і кваліфікуватись за відповідною частиною ст. 364 ККУ.
Не утворюєрозглядуваного складу злочину примушування до вступу в статевий зв’язок, якездійснюється шляхом використання матеріальної або службової залежності не жінкиабо чоловіка, з якими плануються сексуальні контакти, а їх близьких родичів абоінших осіб.
З об’єктивноїсторони злочин виражається у примушуванні особи жіночої або чоловічої статідо вступу у статевий зв’язок.
Статевий зв’язокприродним або неприродним способом охоплює як одноразові, так і неодноразовістатеві контакти незалежно від їх гетеро- або гомосексуальної спрямованості.Якщо потерпіла особа добровільно погоджується на одні форми сексуальнихконтактів, але заперечує проти інших, її примушування до них за наявності доцього підстав утворює об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 154 ККУ.
Як протиправнийпсихічний вплив примушування за своїм змістом включає відкриту або завуальованупогрозу настання для потерпілої особи небажаних для неї наслідківматеріального, службового або особистого характеру (позбавити утримання абоможливості проживати на житловій площі, звільнити з роботи, зменшити зарплатутощо). Дана погроза відрізняється за своїм змістом і характером від погрози призґвалтуванні та насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприроднимспособом тим, що у разі вчинення злочину, передбаченого ст. 154 ККУ, життя таздоров’я потерпілої особи або її близьких родичів не ставиться у небезпеку, асама погроза загалом спрямовується у майбутнє. Воля потерпілої особи не придушуєтьсяі повністю не ігнорується, хоч на неї і чиниться протиправний тиск.
Відповідальністьза ч. 1 ст. 154 ККУ настає лише за умови, що вплив на потерпілу особуздійснювався з використанням її матеріальної або службової залежності відвинного, яка відіграє роль своєрідного засобу досягнення бажаного злочинногорезультату. Пропозиції вступити в статевий зв’язок, настійливі прохання,поєднані з обіцянками створити кращі матеріальні чи службові умови (наприклад,призначити на більш високооплачувану посаду), наданням подарунків і пільг,домагання, які не поєднуються з погрозами використати залежність і тим самимзавдати істотних неприємностей і втрат, не утворюють складу злочину,передбаченого ст. 154 ККУ. У подібних випадках вплив на волю людини позбавленийхарактеру примушування, а тому більш доречно вести мову про переконання, не провимушеність вступу у статевий зв’язок, а про вигідність такої поведінки.
Діяння,передбачене ст. 154 ККУ, сконструйоване законодавцем як злочин з усіченимскладом, який визнається закінченим з моменту учинення на волю потерпілої особипсихічного тиску у формах, висвітлених вище. Та обставина, що жінка або чоловікпогодились вступити у статевий зв’язок або, навпаки, відхилили домагання, невпливає на кваліфікацію вчиненого, однак може бути врахована при призначенніпокарання.
Злочин вважаєтьсязакінченим з моменту самого примушування до вступу в статевий зв’язок.Потерпілими є жінка чи чоловік, які знаходяться від винного в матеріальній абослужбовій залежності.
З суб’єктивноїсторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим умислом.
Суб’єктзлочинуспеціальний — це особа, щодо якої потерпіла особа є матеріально або службовозалежною. Цим суб’єктом може бути жінка чи чоловік, які примушують до вступу встатевий зв’язок, як з тим, хто примушує, так і з третіми особами.
Частина 2 ст.154 ККУ передбачаєтакі кваліфікуючі ознаки цього злочину: це примушування, поєднане з погрозоюзнищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його)близьких родичів або розголошування відомостей, що ганьблять її (його) чиблизьких родичів.
Під погрозоюзнищити (пошкодити) майно у ч. 2 ст. 154 ККУ слід розуміти погрозу довестимайно, яке належить потерпілій особі або її близьким родичам на праві приватноївласності, до повної (часткової-) непридатності цього майна за його цільовимпризначенням. Погроза вилучити майно — це погроза протиправним шляхом(наприклад, шляхом крадіжки, грабежу або розбою) позбавити власника належногойому майна.
Не має значенняте, чи мала винна особа насправді намір і можливість реалізувати висловленупогрозу. Важливо лише, щоб залякування було сприйнято потерпілою особою яктаке, що може бути реально здійснене. Для кваліфікації діяння за ст. 154 ККУ.
Також не маєзначення, коли саме винний погрожує заподіяти майнову шкоду потерпілій особіабо її близьким родичам (негайно після відмови вступу у статевий зв’язок абочерез деякий час).
Погрозарозголосити відомості, що ганьблять потерпілу особу або її близьких родичів, — це залякування повідомити у будь-який спосіб певним особам або невизначеномуколу осіб справжні або вигадані дані про потерпілу особу або її близькихродичів, їхні дії або дії, вчинені щодо них, які потерпіла особа бажає зберегтиу таємниці і розголошення яких, на її думку, здатне скомпрометувати абопринизити честь і гідність людини (дані про інтимні сторони життя, венеричнізахворювання, аморальні вчинки, злочинну діяльність тощо).
Покаранняза злочин:
за ч. 1 ст. 154 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт настрок до шести місяців;
за ч. 2 ст. 154 — арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років.

РОЗДІЛ4
Статевізносини з особою, яка не досягла статевої зрілості
Статеві зносини зособою, яка не досягла статевої зрілості полягають у добровільних природнихстатевих зносинах чоловіка або жінки з особою протилежної статі, яка не досягластатевої зрілості, відповідальність за цей злочин визначає стаття 155 ККУ.Такі статеві зносини можуть мати місце і внаслідок фактичного шлюбу.Добровільним визнаються такі статеві зносини, які вчинені без застосуванняфізичного насильства, погроз його застосування або використання безпорадногостану потерпілої особи. Добровільність статевих зносин повинна визначатися вкожному випадку тим, чи могла потерпіла особа внаслідок свого віку і розвиткуабо психічного стану розуміти характер і значення дій, що вчиняються над нею.
Основний безпосереднійоб’єкт злочину — нормальний фізичний, психічний і соціальний розвитокнеповнолітніх, а також статева недоторканність особи. Додатковим факультативнимоб’єктом може виступати здоров’я особи
Потерпілими від цього злочину є підліткияк чоловічої, так і (у більшості) жіночої статі, які не досягли статевоїзрілості. Такими завжди вважаються особи, які не досягли 14-ти років. Питанняпро досягнення статевої зрілості потерпілої у віці від 14-ти до 17-ти роківвирішується за допомогою експертизи. Вступ в добровільний статевий зв’язок зжінкою, яка досягла шлюбного віку, не карається.
Статевазрілістьполягає у завершенні формування організму чоловіка чи жінки, коли статевежиття, а для жінок, крім того, запліднення, вагітність, пологи та годуваннядитини є фізіологічно нормальною функцією і не завдає шкоди подальшомурозвиткові організму.
При встановленністатевої зрілості враховується сукупність таких ознак:
а) загальнийфізичний розвиток;
б) розвитокзовнішніх і внутрішніх статевих органів;
в) для особижіночої статі — здатність до статевих зносин, запліднення, виношування плоду,розродження (пологів) і годування дитини, а для особи чоловічої статі — здатність до статевих зносин та запліднення.
Об’єктивнастороназлочину полягає у вчиненні природного статевого акту з особою, яка не досягластатевої зрілості. Статеві зносини у даному разі не поєднуються із застосуваннямфізичного насильства, погрозою його застосування або з використаннямбезпорадного стану потерпілої особи.
За загальнимправилом, розглядуваний склад злочину передбачає згоду потерпілого на вчиненнястатевого акту з ним. У разі, коли статевим зносинам з особою, яка не досягластатевої зрілості, передувало примушування жінки або чоловіка до вступу устатевий зв’язок, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю злочинів,передбачених статтями 154 ККУ і 155 ККУ.
Якщо потерпілаособа з тих чи інших причин (малолітній вік, розумова відсталість, непритомнийстан тощо) не розуміла характеру і наслідків вчинюваних з нею дій, скоєністатеві зносини треба розцінювати як зґвалтування малолітньої (малолітнього)або неповнолітньої (неповнолітнього) з використанням її (його) безпорадногостану. Якщо особа, яка не досягла статевої зрілості, була спочатку зґвалтована,а потім погодилась на вступ у статеві зносини, дії винного треба кваліфікуватиза сукупністю злочинів, передбачених статтями 152 ККУ і 155 ККУ.
Злочин визнаєтьсязакінченим з початку вчинення хоча б одного статевого акту. На кваліфікаціюдіяння за ст. 155 ККК не впливає те, були статеві зносини одноразовими,неодноразовими або тривали більш-менш значний проміжок часу, набувши, скажімо,форми фактичного шлюбу.
Суб’єктзлочину — особа чоловічої або жіночої статі, якій виповнилося 16 років. Стать винногозавжди протилежна статі потерпілої особи.
Суб’єктивнастороназлочину характеризується прямим умислом. Психічне ставлення до стану статевоїзрілості потерпілої особи може бути і необережним — коли винний знав абодопускав, що потерпіла особа не досягла статевої зрілості, або коли він міг іповинен був це передбачати. Це питання вирішується у кожному конкретномувипадку з урахуванням обізнаності винного про вік потерпілої особи, їїзовнішнього вигляду і поведінки, інших факторів. Сумлінна помилка щододосягнення статевої зрілості особою, з якою мали місце статеві зносини,відповідальність за ст. 155 ККУ виключає.
Психічнеставлення винного до безплідності чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 155 ККУ)може бути тільки необережним.
У частині 2ст. 155 ККУвстановлена відповідальність за ті самі дії, вчинені батьком, матір’ю абоособою, що їх замінює, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкінаслідки (наприклад, самогубство потерпілої особи, тяжку хворобу тощо. Окрімтого, ч. 2 ст. 155 ККУ вказує також на спеціальний суб’єкт злочину, виходячи зродинних зв’язків з потерпілим.
Порядоквизначення походження дитини від батьків залежно від того, перебувають вони ушлюбі або ні, внесення відповідних записів до документів про народження дитини,а також порядок оспорювання батьківства і материнства встановлено законом. Добатьків належать і усиновителі, оскільки відповідно до закону вони у відношеннідо усиновлених прирівнюються в особистих та майнових правах та обов’язках дородичів за походженням.
Під особами, якізамінюють батьків, слід розуміти вітчима, мачуху, патронатного вихователя,особу, яка взяла у свою сім’ю дитину, яка є сиротою або з інших причинпозбавлена батьківського піклування, опікунів і піклувальників. Добровільністатеві зносини батьків, опікунів тощо з неповнолітніми, які досягли статевоїзрілості, кримінальну відповідальність не тягнуть.
Безплідність — це нездатність особижіночої або чоловічої статі до запліднення, а в особи жіночої статі це такожнездатність до виношування плоду та розродження (пологів). Безплідність особивстановлюється судово-медичною експертизою. Крім безплідності, до інших тяжкихнаслідків, за наявності хоча б одного з яких дії винного кваліфікуються за ч. 2ст. 155 ККУ, потрібно відносити, зокрема, тяжке тілесне ушкодження, смерть абосамогубство потерпілої особи, зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншоїневиліковної інфекційної хвороби.
Покаранняза злочин:
за ч. 1 ст. 155 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на том сгмий строк;
за ч. 2 ст. 155 — позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років.

РОЗДІЛ5
Розбещеннянеповнолітніх
Згідно статті156 ККУ розбещення неповнолітніх полягає у вчиненні розпусних дій щодоособи, яка не досягла 16-річноіго віку. Розпусні дії носять сексуальнийхарактер і спрямовані на задоволення статевої пристрасті винного або назбудження статевого інстинкту у потерпілої особи. Вони, проте, не можуть полягатив природних або неприродних статевих зносинах, відповідальність за нихвстановлена в статтях 152 ККУ, 155 ККУ і 154 ККУ.
Об’єкт злочину — статева недоторканність інормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх.
Потерпілими від цього злочину є особичоловічої або жіночої статі, які не досягли 16-річного віку. Відповідальністьза ст. 156 ККУ не виключається і при згоді потерпілої особи на вчиненнярозпусних дій з нею. Не має також значення, чи досягла потерпіла особа статевоїзрілості, чи ні. Добровільна згода, проте, може мати значення для оцінкинеприродних статевих зносин з дівчиною, яка не досягла 16-ти років. Вчиненнятаких дій підпадає під ознаки ст. 156 ККУ лише за наявності добровільної згодина це потерпілої. За цією самою статтею кваліфікується добровільне мужолозтво зособою, яка не досягла 16-ти років. За відсутності такої згоди виннийвідповідає за статтями 152 ККУ чи 153 ККУ.
З об’єктивноїсторони злочин виражається у вчиненні розпусних дій сексуального характеру,здатних викликати фізичне і моральне розбещення неповнолітніх.
Розпусні діїможуть бути як фізичними, так і інтелектуальними.
Фізичнерозбещення — це, зокрема, оголення статевих органів винної або потерпілої особи, мацання їх,інші непристойні дотики, які викликають статеве збудження, навчання онанізму,вчинення у присутності потерпілого статевого акту, акту онанізму, задоволеннястатевої пристрасті неприродним способом, схилення або примушення потерпілих довчинення певних сексуальних дій між собою або щодо винного тощо. Диспозицієюст. 156 ККУ охоплюється також задоволення статевої пристрасті винногонеприродним способом (наприклад, оральний або анальний секс), якщо при цьомущодо особи, яка не досягла 16-річного віку, не застосовується фізичне чипсихічне насильство та не використовується безпорадний стан потерпілої особи.
Природні статевізносини з особою, якій не виповнилось 16 років і яка не досягла статевоїзрілості, за її згодою кваліфікуються за ст. 155 ККУ.
Вчиненнярозпусних дій фізичного характеру щодо особи, яка досягла 16-річного віку, можерозглядатись як хуліганство, що відзначається винятковим цинізмом (ст. 296 ККУ),лише у разі, коли ці дії поєднуються з грубим порушенням громадського порядку івикликані прагненням продемонструвати явну неповагу до суспільства.
Розбещеннянеповнолітніх, яке поєднується з побоями і мордуваннями, заподіянням тілеснихушкоджень, погрозою вбивством, зараженням вірусом імунодефіциту людини абоіншою невиліковною інфекційною хворобою, слід кваліфікувати за сукупністю злочинівза ст. 156 ККУ і відповідною статтею про злочин проти здоров’я особи.
Інтелектуальнерозбещенняможе полягати, наприклад, у цинічних розмовах з потерпілим на сексуальні теми,розповіді відвертих, натуралістичних сексуальних історій, фотографуванні потерпілиху різних сексуальних позах, демонстрації порнографічних предметів. Використанняв процесі вчинення розпусних дій творів, зображень або інших предметівпорнографічного характеру, а також примушування до участі у їх створенніпотребує додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст. 301ККУ.
Розпусні дії зпотерпілою особою, яка не досягла 16-річного віку, вчинені безпосередньо передїї зґвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприроднимспособом або статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої зрілості,повністю охоплюються відповідними частинами статей 152 ККУ, 153 ККУ, 155 ККУ,оскільки у подібних випадках розбещення неповнолітніх з урахуваннямспрямованості умислу винного розглядається лише як етап у вчиненні іншихстатевих злочинів. Наявність істотного розриву у часі між розпусними діями івчиненням стосовно однієї й тієї ж потерпілої особи іншого статевого злочину,що виключає переростання одного злочинного діяння в інше, означає, що вчиненетреба кваліфікувати за сукупністю відповідних злочинів.
Якщо винний,маючи намір зґвалтувати неповнолітню особу, здійснив щодо неї розпусні дії, азакінчене зґвалтування не вчинив з причин, не залежних від його волі, скоєнепотрібно кваліфікувати не за ст. 156 ККУ, а за ст. 15 ККУ і частинами 3 або 4ст. 152 ККУ. У разі, коли розбещення неповнолітнього передувало зґвалтуванню,від доведення до кінця якого особа добровільно відмовилась, її дії, занаявності підстав, слід кваліфікувати за ст. 156 ККУ.
Розбещеннянеповнолітніх є закінченим злочином з моменту вчинення розпусних дій. Згодапотерпілого на вчинення щодо нього таких дій на кваліфікацію за ст. 156 ККУ невпливає.
Суб’єктом злочину виступає особачоловічої або жіночої статі, яка досягла 16-річного віку. Винний і потерпілийможуть бути особами як однієї, так і різної статі.
З суб’єктивноїсторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим умислом.
Розпусні дії,передбачені ст. 156, звичайно спрямовані на задоволення винним статевоїпристрасті, на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту або йогозадоволення. Але мотиви цього злочину не впливають на його кваліфікацію. Виннийможе керуватись не лише сексуальними, а й іншими спонуканнями (помста близьким,наступне втягнення у проституцію тощо).
У частині 2ст. 156 КК встановлена відповідальність за наявності таких кваліфікуючихознак: якщо потерпілий є малолітнім або такі дії вчинені щодо сина або дочкибатьком, матір’ю або особою, що їх замінює. В останньому випадку в законівказаний спеціальний суб’єкт злочину за родинною ознакою.
Покаранняза злочин:
за ч. 1 ст. 156 — арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років;
за ч. 2 ст. 156 — обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на строк до трьохроків.

ВИСНОВОК
Стати жертвоюсексуального насильства це велике горе, яке крім можливих фізичних вад залишитьпсихологічну травму на все життя. Звичайно, як і від будь-яких інших злочиніввід сексуального насильства ні хто не застрахований, навіть при максимальнообережній поведінці та правильному образу життя у суспільстві.
Злочини, метоюяких є сексуальне насильство, звичайно, мають статус кримінальних, важкихзлочинів та виділені в окремий розділ Кримінального кодексу України.Законодавство України відносить до злочинів проти статевої свободи та статевоїнедоторканості особи п’ять злочинних діянь:
1) зґвалтування(ст. 152 ККУ);
2) насильницькезадоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153 ККУ);
3) примушуваннядо вступу в статевий зв’язок (ст. 154 ККУ);
4) статевізносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 ККУ);
5) розбещеннянеповнолітніх (ст. 156 ККУ).
В курсовій роботіописані загальні риси принизливих та бездушних злочинів проти статевої свободита статевої недоторканості особи. Ці головні риси та кваліфікацію злочинівповинен знати кожен обачний громадянин нашої держави. Необхідно такожзастерегти, що немалий відсоток таких злочинів здійснюється в зв’язку звіктимними, необачливими та можливо розпусними діями жертви сексуального насильства,від яких бажано утримуватися.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
1.        Кримінальнийкодекс України від 5 квітня 2001 року №2341-ІІІ в редакції від 11 січня 2007року № 578-V
2.        КнигиБажанов Кримінальне право України Особлива частина-Ю Юрінком-Інтер Укр. — 2005
3.        Кримінальнеправо України. Особлива частина./ За ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка. – Київ:Юридична думка, 2004. – 656 с.
4.        КнигиБажанова М.І., Сташиса В.В., Тація В.Я. (за ред.) Кримінальне право України:особлива частина. Підручник для ВНЗ (доп. МОН України).- 2-е вид. К. ЮрінкомІнтер 2005
5.        Науково-практичнийкоментар до Кримінального кодексу України. — 3-тє вид., перероблене тадоповнене / За редакцією М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — К.: «Атака», 2004.
6.        Книги Александров Ю.В., Клименко В.А. Кримінальне правоУкраїни: загальна частина. Підручник для ВНЗ (затв. МОН України) К. МАУП 2004
7.        Кримінальнеправо України. Особлива частина./ За ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація.– Київ – Харків: Юрінком Інтер, 2003. – 496 с.
8.        КоржанськийМ.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К.: ТОВ«Атіка»: Академія: Ельга. – Н., 2001.