Види комерційних банків крітерії їх класифікації та особливості побудови і функціонування

–PAGE_BREAK–Комерційні банки класифікуються за різними критеріями:
·                    за формою власності;
·                    залежно від організаційно-правової форми діяльності;
·                    від величини активів банку
·                    за розміром статутного капіталу;
·                    за секторами ринку банку
·                    міжфілійною мережею;
·                    залежно від діапазону операцій.
За формою власності комерційні банки можуть бути:
— унітарними, тобто засновані на принципах єдиновладдя;
— колективної форми власності.
Унітарні банки мають одного власника в особі держави. В Україні функціонує два унітарних комерційних банки з державною формою власності: Український ощадний банк і Український експортно-імпортний банк. Статутні капітали цих банків створюються за рахунок бюджетних коштів.
Інші комерційні банки мають колективну форму власності. Приватними банками вони не можуть бути, оскільки частка кожного із засновників законодавчо обмежена — 35% статутного капіталу банку [10].
Залежно від організаційної форми комерційні банки організаційно-правової форми діяльності комерційні банки поділяються на акціонерні банки відкритого і закритого типу, на пайові та кооперативні банки.
Акціонерні банки — це об’єднання декількох громадян або підприємств, компаній і акціонерів, що формує свій капітал шляхом випуску і розміщення акцій банку.
Акціонерний банк закритого типу поширює свої акції у формі закритої підписки за рішенням засновників.
Акціонерний, банк відкритого типу розподіляє свої акції за допомогою відкритого продажу. Акціонери не мають права чекати від банку повернення своїх внесків. Саме тому акціонерні банки вважаються більш стійкими. Акціонерні банки відкритого і закритого типу формують свій капітал за рахунок об’єднання індивідуальних капіталів засновників і учасників за допомогою випуску і розміщення акцій банку. Власником капіталу виступає само акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери, як правило, не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків. Тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними. В Україні більшість комерційних банків — це акціонерні товариства відкритого типу [6].
Пайові банки формують свій капітал за рахунок внесків коштів (паїв) у статутний фонд. При цьому кожен з учасників зберігає право власності на свою частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. з колективною формою власності представлені на банківському ринку акціонерними товариствами відкритого і закритого типу (акціонерні банки) та товариствами з обмеженою відповідальністю (пайові банки). Пайові комерційні банки організовуються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю. Тут відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску у капітал банку.
Залежно від розміру активів комерційні банки поділяються на:
·                    малі (з активами до 50 млн. грн);
·                    середні (з активами з 50 млн. грн. до 100 млн. грн);
·                    великі (з активами від 1100 млн. грн до1 млрд. грн);
·                    найбільші (з активами понад 3 млрд. грн).
На банківському ринку України більшість банків — середні. Наприкладі найбільших банків (активи понад 1 млрд. грн) входять: Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Приватбанк, Ощадбанк тощо. На ці банки припадає майже половина активів банківської системи України, що свідчить про високу концентрацію банківського капіталу.
Залежно від міжфілійної мережі комерційні банки можна кваліфікувати на багатофілійні, малофілійні, безфілійні.
Залежно від сектора ринку, де вони функціонують, розрізняють:
·                    міжнародні, які здійснюють свою діяльність в Україні та за її межами;
·                    міжрегіональними, що здійснюють свою діяльність на території України;
·                    регіональні, що обслуговують, як правло клієнтів одного регіону.
Залежно від діапазону операцій, що виконують комерційні банки:
·                    універсальні (багатоопераційні) банки;
·                    спеціалізовані: банки з клієнтською спеціалізацією; банки з галузевою спеціалізацією;
·                    банки з функціональною спеціалізацією.
Універсальні банки виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам. До банків із клієнтською спеціалізацією належать кооперативні банки, в яких основними засновниками і переважними клієнтами є кооперативи. У країнах з розвинутою ринковою економікою дуже помітна деталізація і диференційність банків залежно від спеціалізації з обслуговування конкретного типу клієнтури. Зокрема, функціонують біржові банки, які обслуговують операції біржових структур; страхові — страхових інститутів; кооперативні — кооперативів тощо. Можна вважати, що подальша клієнтська спеціалізація є невикористаним резервом розвитку системи комерційних банків України.
Банки із галузевою спеціалізацією обслуговують переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі господарства. Ступінь спеціалізації галузевих банків значною мірою залежить від сфери їх діяльності, а також особливостей господарської діяльності галузевої клієнтури, що можуть бути пов’язані із сезонними чи іншими процесами. Функціональна спеціалізація полягає в тому, що комерційні банки виконують переважно вузьке коло спеціалізованих операцій.
У цілому класифікацію видів комерційних банків можна поділити за такими параметрами (Рис.1):
Рисунок 1. Класифікація видів комерційних банків
Класифікація видів комерційних банків
Залежно
від здійснюваних операцій
За
формами власності
За організаційно-правовою формою діяльності
За належністю до країн
За
територію діяльності
За розміром статутного капіталу
Універсальні
Спеціалізовані
Державні
Акціонерні
Приватні
Муніципальні
Змішані
Міждержавні
Пайові
Акціонерні товариства
Національні
Іноземні
Спільні
Регіональні
Міжрегіональні
Загально-національні
Міжнародні
Малі
Середні
Великі
Найбільші
1.4. Принципи діяльності комерційного банку Основоположний принцип комерційного банку полягає в роботі банку в межах наявних ресурсів. Комерційний банк може здійснювати безготівкові операції на користь інших банків, надавати інші банківські кредити і отримувати гроші готівкою в межах залишку коштів на своїх кореспондентських на розрахунковому рахунку клієнтів понад наявні в банку ресурси обмежені.
Так, якщо комерційний банк залучає кошти головним чином на короткі терміни (вклади короткострокові або до запитання), а вкладає їх переважно в довгострокові позики, то його здатність без затримок розраховуватися за своїми зобов’язаннями (тобто його ліквідність) буде під загрозою.
Наявність в активах банку великої кількості позик з підвищеним ризиком вимагає від нього збільшити питому вагу власних засобів у загальному обсязі його ресурсів. Жорстка залежність активів банку від характеру його пасивів повинна враховуватися для визначення економічних нормативів діяльності банку і при регулюванні його операцій. Можливість здійснення тих чи інших специфічних банківських операцій (іпотека, інвестування і т.д.) детермінована структурою пасивів банку. Тому, розробляючи умови цих операцій, необхідно першочергову увагу приділяти джерелам формування пасивів.
У межах наявних у банку ресурсів він є вільним у проведенні своїх активних операцій (за дотримання встановлених економічних нормативів), тобто обсяг його активних операцій не може бути обмежений адміністративними методами. Адміністративні обмеження можуть мати разовий, надзвичайний характер. Систематичне їх застосування підриває комерційні основи діяльності банків, тому пріоритет у регулюванні має надаватися економічним методам.
Принцип роботи в межах реально залучених ресурсів як фундамент комерційної діяльності банків змінює всі її акценти:
~ зростає зацікавленість банків у залученні депозитів;
~ розвивається конкуренція за пасивами.
Боротьба за пасиви стимулює пошук банком найефективніших сфер вкладання своїх засобів. Відбувається реальне переміщення банківського капіталу в найбільш рентабельні та Динамічні галузі (торгівлю, біржовий бізнес) та радикально змінюється кредитна політика банку, що базується на його рейсах, а не на його вкладеннях.
Повна економічна самостійність — другий основоположний принцип, на якому базується діяльність комерційних банків. Він передбачає відповідальність банку за результати своєї діяльності. Економічна самостійність передбачає:
— свободу розпорядження власними засобами та залученими ресурсами банку;
— вільний вибір клієнтів та вкладників;
— розпорядження доходами, що залишилися після сплат податків.
Економічна відповідальність комерційного банку не обмежується поточними доходами, а поширюється і на його капітал. За своїми зобов’язаннями банк відповідає всіма належними йому засобами і майном, на які згідно із чинним законодавством можуть бути накладені штрафні санкції. Весь ризик від своїх операцій комерційний банк бере на себе.
Взаємовідносини комерційного банку зі своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позики, комерційний банк орієнтується перш за все на ринкові критерії прибутковості, ризику та ліквідності. Орієнтація на загальнодержавні інтереси є несумісною з комерційним характером роботи банку і неминуче обернеться для нього кризою ліквідності.
Регулювання діяльності комерційного банку може здійснюватися тільки непрямими економічними методами, а не адміністративними. Держава визначає «правила гри» для комерційних банків, але не може видавати наказів, тобто держава не може втручатися в оперативну діяльність комерційного банку.

Розділ 2. Особливості побудови та функціонування комерційних банків 2.1. Сутність і структура капіталу комерційного банку Формування банківського капіталу і шляхи його збільшення належать до найважливіших питань банківської діяльності. Не вдаючись до аналізу різних точок зору на поняття «банківський капітал», дамо таке визначення, котре, на нашу думку найкраще відбиває його суттєві риси. Отже, банківський капітал — це кошти і виражена у грошовій формі частка майна, що перебувають у розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення операцій з розміщення коштів та надання послуг із метою одержання прибутку [10. ст. .271].
Розрізняють залучений, позичений і власний банківський капітал.
• Залучений капітал — це кошти юридичних і фізичних б, залучені банком на вклади. Операції, пов’язані із залученням коштів на вклади, мають назву депозитних, а саме залучення — депозитом.
• Запозичення коштів на міжбанківському ринку, у Центральному банку або шляхом продажу власних боргових зобов’язань на грошовому ринку називають не депозитним, а отриманий у такий спосіб банківський капітал — позиченим. Спільним для залученого та позиченого банківського капіталу є те, що це чужі для комерційного банку кошти й зобов’язання перед вкладниками і кредиторами.
• Власний капітал, комерційного банку представляють кошти і виражена у грошовій формі частина майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку. У порівнянні з іншими сферами підприємницької діяльності власний капітал комерційного банку має незначну питому вагу у сукупному банківському капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності комерційних банків як фінансових посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим їх розміщенням серед юридичних та фізичних осіб. Тому власний Капітал у банківській діяльності має дещо інше призначення, аніж в інших сферах підприємництва. Це чітко простежується через функції, які виконує власний капітал комерційного банку.
Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що комерційний банк — це установа, функцією якої є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.
Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи (Рис.2):
·                    пасивні операції;
·                    активні операції;
·                    послуги.
За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отримання запланованого доходу. Акумульовані в результаті пасивних операцій грошові кошти складають переважну частину ресурсів банку, що визначає важливу роль цих операцій в його діяльності. Пасивні операції включають: залучення коштів юридичних осіб та вкладів населення; отримання кредитів від комерційних банків та центрального банку; випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов’язань.
Активні операції — це розміщення банком власних та залучених коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій належать: надання кредитів юридичним та фізичним особам, вкладення в цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів (придбання приміщень, обладнання тощо). Комерційний банк, розміщуючи грошові кошти в активи, постійно стежить, щоб частина коштів знаходилась у вигляді обов’язкових та вільних резервів і терміни вкладень в активи відповідали термінам залучення коштів в пасиви.
    продолжение
–PAGE_BREAK–