Використання сучасних технологічних засобів при викладанні біології в школі

Міністерствоосвіти і науки України
Чернігівський державнийпедагогічний університет імені Т.Г. Шевченка
Заочне відділення
Кафедра біології

КУРСОВА РОБОТА
ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХТЕХНІЧНОЛОГІЧНИХ ЗАСОБІВ ПРИ ВИКЛАДАННІ БІОЛОГІЇ В ШКОЛІ
Чернігів – 2007
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Технічні засоби навчання:класифікація та функції
РОЗДІЛ 2. Характеристика та призначення ТЗН за характером передачі інформації
2.1 Екранні технічні засоби навчання
2.2 Звукові технічні засоби
2.3 Екранно-звукові технічні засоби
2.4 Комп’ютерні телекомунікації
РОЗДІЛ 3. Використання відеоматеріалів з метоюсистематизації та узагальнення знань учнів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Використання наочностіна уроках біології – один з найважливіших засобів активізації пізнавальноїдіяльності учнів. Час постійно змінює наші уявлення про них. Якщо декількароків назад ми більше говорили про спостереження за об`єктами в природнихумовах, то зараз вчитель має можливість використовувати віртуальний простір длявирішення дидактичних задач.
Появавідеофільмів з різних розділів біології створює умови для більш досконалого таточного сприйняття інформації про живий об`єкт або процеси, які в ньомупротікають.
На уроці із застосуванням екранних, звукових,екранно-звукових, мультимедійних технічних засобів важливо, щоб працювали нелише вони, а головне — учень. Слово вчителя — необхідна умова й засібпідвищення дієвості аудіовізуальних посібників, усвідомленого сприйняття йзасвоєння їхнього змісту учнями, керування їхньою пізнавальною діяльністю.Вчитель виокремлює основні об’єкти та явища, розкриває їхню сутність, активізуєрозумову діяльність учнів, установлює зв’язки між змістом аудіовізуальнихпосібників і темою уроку, підводить учнів на підставі сформованих уявлень доз’ясування складних внутрішніх зв’язків і закономірностей — формування понять.
Мета роботи — охарактеризуватиможливості використання технічних засобів навчання при викладанні біології вшколі.
Завдання роботи:
1) розглянутикласифікацію та функції технічних засобів навчання;
2) охарактеризуватигрупи ТЗН за характером передачі інформації;
3) проаналізувативикористання відео матеріалів з метою систематизації та узагальнення знаньучнів.
РОЗДІЛ 1. Технічні засоби навчання: класифікація та функції
Технічні засоби навчання (ТЗН) — обладнання та апаратура, щовикористовуються в навчально-виховному процесі для підвищення йогоефективності.
До ТЗН належать: технічні пристрої (апаратура) та дидактичнізасоби навчання (носії інформації), які за допомогою цих пристроїввідтворюються. Класифікувати технічні засоби навчання складно черезрізноманітність будови, функціональних можливостей, способів подачі інформації[4].
Поширена така класифікація ТЗН:
• за функціональним призначенням:
• передачі інформації (діа-, спі-, графо-, кіно-,мультимедіапроектори, магнітофони, відеомагнітофони, програвачі, диктофони,аудіо-техніка, радіо, телевізори, сучасна комп’ютерна техніка та демонстраційно-моделювальнепрограмне забезпечення);
• контролю (старі модифікації пристроїв типу АМК-2, сучаснакомп’ютерна техніка та контролювальне програмне забезпечення);
• навчання та самонавчання (комп’ютерні навчальні програми —лінійні, розгалужені, комбіновані);
• допоміжні (дошки — традиційні класні, презентаційні,електронні; панелі — рідинно-кристалічні, плазмові; модеми, сканери, принтери,відсокамери, фотоапарати, лазерні указки тощо);
• комбіновані, або універсальні(аудиторій технічнікомплекси);
• за принципом будови та дії — механічні, електромеханічні,оптичні, звукотехнічні, електронні й комбіновані;
• за характером впливу на органи чуттів —візуальні, аудіо- тааудіовізуальні;
• за характером подачі інформації — екранні, звукові та екранно-звукові.
У навчально-виховному процесі ТЗН виконують такі функції.
• комунікативну — передача інформації;
• керівну — підготовка учнів до виконання завдань іорганізація їх виконання (відбір, систематизація, впорядкування інформації),встановлення зворотного зв’язку в процесі сприйняття й засвоєння інформації такорекція цих процесів;
• кумулятивну — збереження, документалізація й систематизаціянавчальної та навчально-методичної інформації; здійснюється черезкомплектування та створення фоно- й відеотек, нагромадження, зберігання тапередачу інформації за допомогою сучасних інформаційних технологій;
• науково-дослідницьку — перетворення учнем інформації,добутої за допомогою ТЗН, із дослідницькою метою; пошук варіантів використанняТЗН учителем, моделювання змісту й форм подачі інформації. На уроках біологіївикористовують екранні, звукові та екранно-звукові ТЗН [4].
РОЗДІЛ 2. Характеристика та призначення ТЗН захарактером передачі інформації2.1 Екраннітехнічні засоби навчання
Екранні технічні засоби навчання поділяються на статичні й динамічні,їх іще називають відеограмами, визначаючи як візуальний образ, призначений дляподачі навчальної інформації за допомогою проекції (діа-, епі-, стереоскопічної,плоскої, голографічної — для статичного зображення, кінопроекції німого кіно,мультимедійної проекції — для рухомого зображення).
До статичних екранних засобів навчання біології належатьдіапозитиви, епіоб’єкти, діафільми, транспаранти [7].
Діапозитиви (слайди) — це фотографічні позитивні зображення на прозорійоснові (скло, плівка), які розглядаються на просвіт або проектуються на екран.
Діапозитиви бувають чорно-білі та кольорові, озвучені й неозвучені. Розмір кадру діапозитива становить 24×36 мм. Розміщений він укартонній рамці, на якій зроблено відповідний короткий підпис. Висота літер укадрі — 0,8—2 мм. Підпис під кадром зазвичай не розкриває його змісту, а лишевказує, що на ньому зображено.
До багатьох тем зі шкільного курсу біології розроблено окремісерії діапозитивів, що складаються з 10, 15 чи 20 кадрів. Кожен кадр має свійпорядковий номер, однак є інформаційно цілісним, тому вчитель може відбиратиокремі кадри й демонструвати їх у будь-якій послідовності, варіювати їхпоєднання та кількість залежно від цілей, структури й методики проведенняуроку. Проте слід пам’ятати, що найкраще сприймаються 5—10 кадрів незалежно відвікових особливостей учнів.
Серії діапозитивів із біології розроблено в основному длявивчення видової різноманітності організмів або як дидактичний матеріал, котрийможна використовувати на етапах засвоєння та контролю знань учнів.
До діапозитивів за дидактичними можливостями близькі епіоб’єкти.Матеріал для епіпроекції вчитель добирає сам, використовуючи репродукціїкартин, ілюстрації з книжок, тексти, фотографії, рисунки, схеми, таблиці,діаграми тощо. За допомогою спіпроектора на екрані можна відтворити водночас2—3 зображення (паралельна проекція), порівняти й проаналізувати їх,продемонструвати самостійні роботи учнів для аналізу всім класом. Епіпроскціюнайдоцільніше застосовувати для ілюстрування навчального матеріалу [4].
Діапозитивний фільм (діафільм) —це серія чорно-білих або кольоровихдіапозитивів, віддрукованих на кіноплівці. Структура зображеного матеріалупередбачає певну послідовність кадрів згідно з методичною ідеєю, закладеноюавтором. Кадри діафільму доповнюють і розвивають один одного, в результаті чоговиходить цілісна розповідь на певну тему. На стрічці зазвичай монтують від 25до 45 кадрів. Розмір кадру — 18×24 або 24×36 мм. Кадри діафільму, як і кадридіапозитива, мають зоровий ряд та субтитри. Текст у діафільмі відіграє більшуроль, ніж у серії діапозитивів: він розкриває зміст теми, змістові зв’язки,допомагає краще сприйняти зорові образи. Діафільми бувають озвученими й неозвученими. Діафільм можна вважати перехідним наочним засобом навчання відстатичного візуального образу до динамічного — кінофільму, оскільки змінакадрів у певній послідовності показує динаміку якого-небудь процесу або явища.Подібно до кінофільму, в діафільмі одні кадри можуть розкривати зміст теми, аінші — бути монтажними ланками, за допомогою яких глибше розуміється змістосновних кадрів.
Діафільми створено до всіх розділів шкільного курсу біології.Майже всі вони є кольоровими, адже колір полегшує засвоєння біологічногоматеріалу.
За побудовою діафільми бувають цілісними й фрагментарними.
Цілісні діафільми зазвичай присвячені невеликим темам або питанням навчальноїпрограми й розраховані на безперервне демонстрування на одному уроці. До такихдіафільмів належать: «Отруйні гриби», «Постава школяра», «Причини виникненняшлункових хвороб» та ін.
Фрагментарні діафільми містять матеріал великих тем або питань навчальноїпрограми, й кожний фрагмент висвітлює лише вузьке питання. Так, діафільм «Вищіспорові рослини» складається з трьох фрагментів («Папороті», «Хвощі й плауни»,«Викопні папоротеподібні»). Кожен фрагмент розрахований на демонстрування наодному з уроків, присвячених вивченню теми «Вищі спорові рослини» (розділ«Рослини», 6 клас) [12].
За характером зображеного матеріалу, представленого в кадрах,виокремлюють три групи діафільмів: створені переважно на мальованому матеріалі;створені в основному на фотоматеріалі; комбіновані, де здійснено монтаж малюнкай фотографії.
Здебільшого діафільми використовуються як основне джерелоінформації під час вивчення нового матеріалу. Вчитель показує фрагментдіафільму (декілька фрагментів, а іноді й весь діафільм) і, не порушуючи логікивикладу навчального матеріалу в діафільмі, пояснює новий матеріал. Діафільмиможуть використовуватися й як допоміжний засіб навчання під час вивчення новогоматеріалу. За емоційним впливом діафільми значно поступаються кінофільмам, алев поєднанні з ними дають змогу краще ознайомитися з об’єктом, процесом або явищемяк у динаміці, так і в статиці. Деякі діафільми, наприклад «Шкідливий впливкуріння, алкоголю та наркотиків на організм людини» (8 клас), «Походження йрозвиток рослинного світу на Землі» (6, 11 класи), «Походження й розвитоктваринного світу на Землі» (7, 11 класи), можна ефективно використовувати дляузагальнення вивченого матеріалу.
Методичні прийоми роботи з діафільмами різноманітні. Деяківчителі обмежуються лише читанням субтитрів. Таку методику можна вважатидоцільною лише в тому разі, якщо підписи під кадрами, не повторюючи текступідручника, дають чітку й необхідну для розв’язання завдань уроку інформацію.Під час демонстрування більшості діафільмів учителю слід запропонувати учнямпорівняти матеріал діафільму з раніше вивченим, спираючися при цьому наособистий життєвийдосвід. Пояснення зображення на екрані за допомогоюнавідних питань забирає більше часу, але воно ефективніше. Вміло поставленізапитання поступово підводять учнів до самостійного розуміння матеріалуйправильних висновків. Виразність читання тексту діафільму вчителем допомагаєучням краще зрозуміти його зміст.
Для активізації навчально-пізнавальної діяльності учнівучителеві доцільно ставити запитання під час демонстрування діафільму. Вонимають бути конкретними й спрямованими головне на мобілізацію уваги, уточненнядеталей, з’ясування їхньої ролі в розкритті змісту зображуваного. Відповідіучнів на ці запитання також мають бути короткими й однозначними.
Транспаранти (кодопосібники) — це зображення на фоліях (прозорійтермостійкій плівці), що виконуються поліграфічним і фотографічним способамиабо надруковані на принтері чи ксероксі. Розміри кадрів широко варіюють.Максимальні розміри кадрів обмежуються площею столу графопроектора (142×103,250×250 мм), за допомогою якого вони демонструються.
Транспаранти можуть складатися з одного кадру, серії кадрів,що накладаються один на одного, чи бути змонтованими на неперервній прозорійстрічці завширшки 260 мм і завдовжки до 30 м.
Серії транспарантів зазвичай складаються з 4—6 кадрів. На кожнійіз плівок зображено частину цілісного об’єкта, окремий етап процесу або явища,що вивчається. Це дає змогу не відразу, а поступово передавати учнямінформацію, логічне завершення якої відбувається з накладанням останньогокадру. Демонструванням усіх транспарантів серії можна показати об’єкт, процесчи явище в цілому.
Серії транспарантів бувають трьох видів: призначені длядемонстрування способами накладання, зняття або каширування (змішування) [12].
Спосіб накладання дає змогу створити на екрані цілісний образ з окремих частинабо відтворити процес чи показати явище в розвитку.
Демонструючи послідовно транспаранти серії, вчитель поступовоускладнює малюнок, уводить нові елементи. Кожен новий транспарант мимоволіпривертає увагу учнів, що створює умови для ефективного засвоєння навчальногоматеріалу.
Спосіб зняття, навпаки, дає змогу поетапно демонструвати частини об’єкта,окремі етапи процесу чи явища. Спочатку вчитель демонструє всі транспарантисерії водночас, що створює на екрані цілісну картину, а потім, знімаючипослідовно окремі транспаранти, спрощує її [6].
Спосіб каширування полягає в тому, що на транспаранті, який міститьскладний малюнок або схему, закривають більшість деталей непрозорим матеріалом(шторками), а потім, поступово знімаючи прикриття, ускладнюють малюнок,виводять на екран нові елементи.
У шкільному курсі біології серії транспарантів, виготовленихпромисловим способом, можна використовувати для вивчення: будови квітки, плодіві насіння; циклів розвитку водоростей, мохів, папоротей, голонасінних, грибів(розділ «Царство Рослини», 6 клас); мітозу, мейозу, ембріогенезу, гаметогенезу(розділ «Універсальні властивості організмів», 10-11 класи); ланцюгів живлення,екологічних пірамід (розділ «Надорганізмові системи», 11 клас). Крім того, ціта інші транспаранти можна використовувати для контролю та перевірки навчальнихдосягнень учнів.
Застосування прозорої плівки звільняє вчителя від роботи здошкою. Повернувшись обличчям до аудиторії, він фломастером чи кульковою ручкоюможе робити відповідні записи й графічні зображення. Найконтрастнішимикольорами для транспарантів (у порядку зменшення контрастності) є синій,червоний, чорний, зелений, жовтий. В одному кадрі слід використовувати не більшяк 2—3 кольори. Для текстового матеріалу найкраще вибрати простий шрифт ізвідношенням ширини до висоти великих літер 1:2 і малих — 1:1,5. Відстань міжлітерами має дорівнювати їхній ширині, а між рядками — подвійній ширині літери.Найважливіші об’єкти можна виділити контрастними кольорами, рамкою чи збільшеннямрозміру [4].
Перевага транспарантів полягає в тому, що їх можнадемонструвати без затемнення приміщення. Це дає вчителю змогу зберігати зоровийконтакт з учнями, бачити, як сприймається навчальний матеріал.
Однак транспаранти як умовно-графічний вид наочностівідображують об’єкти і явища, що вивчаються, у формі площинних символів, томуїх ефективніше використовувати в комплексі з іншими засобами навчання,наприклад із натуральними об’єктами або екранно-звуковими ТЗ.
До традиційних технічних пристроїв екранної статичноїпроекціїналежать:
• діапроектори (рамкові, автоматичні лінійні та карусельні —для демонстрування діапозитивів; універсальні — для демонстрування діапозитивівта діафільмів);
• графо-, або оверхедпроектори, — для демонстрування діапозитивів,транспарантів, а також дослідів, що проводяться на прозорих пластинках.
Зміни, що відбуваються у сфері інформаційних технологій уцілому, формують нову культуру роботи з інформацією, як учителя біології, так іучнів, із використанням сучасної комп’ютерної техніки. Перспективнимитехнічними пристроями екранної проекції є мультимедійні проектори, якіхарактеризуються високою якістю відеозображення й надають такі можливості, якмасштабування, «картинка в картинці», «антитрапеція» тощо, а також дають змогувивчати біологічні об’єкти та явища в динаміці.

2.2 Звукові технічні засоби
Звукові технічні засоби — це комплекси апаратури, щозабезпечують запис і відтворення звуку. Носіями інформації є грампластинки,магнітофонні касети, гнучкі магнітні диски, лазерні (оптичні) диски,міні-лазерні диски для плеєра, компакт-касети для диктофонів, радіо.
Грамзапис (грамофонний запис) — це механічний запис звуку на диску(платівці) із синтетичних матеріалів. Для вивчення окремих тем шкільного курсубіології вчителі використовують грамзаписи голосів тварин у природі (розділ«Царство Тварини», 7 клас), тонів серця, звукових зовнішніх подразників (розділ«Людина», 8 клас). В умовах класу учні можуть слухати за допомогою електрофона (програвача)голоси птахів, земноводних, плазунів та ссавців. Прослуховування голосівдоцільне під час підготовки учнів до екскурсії в природу.
Магнітні записи робляться на магнітну стрічку: запис і відтворенняздійснюються за допомогою магнітофона (диктофона) [15].
Гнучкі магнітні, або флоппідиски, — це поширені носії інформації длявідтворення накомп’ютері. Найпопулярніші гнучкі (пластикові) дискирозміром 3,5″ (дюйма). Обсяг інформації, що може зберігатися на диску,невеликий — 1,44 мегабайта.
Оптичні, або компакт-диски (абревіатура CD — від анг. Compact Disk) — пластиковідиски (діаметром 120 мм), інформація на яких записана в цифровому коді. Найпоширенішимиє CD-audio — компакт-диски зі звукозаписами. В 90-ті роки XX ст. поширеннядістанії диски групи CD-ROM (Compact Disk Read Only Memory) — CD-video, CD-R,CD-RW тощо. Обсяг інформації, що зберігається на CD-ROM, становить 700мегабайтів (це відповідає обсягу інформації, що міститься приблизно в 4000книжкових томах). Останнім часом швидко завойовують популярність компакт-дискигрупи DVD (Digital Versatile Disk) — DVD-video (для запису відео), DVD-ROM (длязапису мультимедії та програм), DVD-RW (заготовка, що дає змогу робити своїзаписи й перезаписи, тобто стирати старі записи й робити нові на тому самомумісці). Обсяг інформації, що зберігається на DVD, становить від 3 до 9гігабайтів (це відповідає обсягу інформації, що міститься в 5—13 CD-ROM).
Останніми роками набули поширення навчальні CD-ROM ізматеріалами до різних шкільних курсів. На ринку електронних видань і ресурсівпредставлені навчальні CD-ROM для шкільного курсу біології російськихвидавництв.
Крім навчальних, є чимало CD-ROM іиформаційно-довідковогохарактеру, серед яких «Энциклопедия животного мира», «Энциклопедия подводногомира», «Энциклопедия птиц», «Энциклопедия хищников», «Первая медицинскаяпомощь» та ін. Ці електронні видання/ресурси можна використовувати внавчально-виховному процесі для демонстрацій, фронтальної та індивідуальноїроботи учнів на уроці, для домашньої та позакласної робіт. Вони допомагаютьзабезпечити інтерактивність взаємодії учня з навчальним матеріалом,індивідуальну траєкторію його засвоєння, інтенсифікувати зворотний зв’язок«учень → учитель».
Цифрова технологія міні — дисків(MD) забезпечуєвисоку якість звуку в поєднанні з кращими можливостями для запису. На сьогодніMD є найуніверсальнішими носіями цифрового звукозапису. Можна до мільйона разівзаписувати звук, стирати, перезаписувати й монтувати записи без втрати якостізвучання. Один міні-диск забезпечує 74 хв. високоякісного звучання [4].
Своєрідним звуковим технічним засобом є радіо. На жаль, нинінавчальних радіопередач практично немає. Однак у навчально-виховному процесіможна використовувати уривки з деяких пізнавальних радіопередач, записавши їхза допомогою сучасних звукозаписувальних засобів на магнітну стрічку або диск.На сучасні радіопередачі в студію запрошуються відомі вчені, натуралісти,педагоги; інформація є оперативною й має інтерактивний характер, оскільки можназателефонувати в студію й поставити запитання запрошеному. Записані на магнітнустрічку радіопередачі або якась інша інформація називаються магнітофільмами.
Радіопередачі, побудовані у формі інсценувань,літературно-музичних композицій, бесід і лекцій з ученими-біологами,можуть стати для учнів джерелом нових знань, допомагають їм проникнути в творчулабораторію вченого тощо.
Найважливіші критерії вибору аудіотехніки — діапазонвідтворюваних частот і вихідна потужність підсилювача. Техніка класу Hi-End —це високоякісні акустичні системи, підсилювач, еквалайзер, двокасетна дека,CD-плеєр. Аудіоапарати класу Hi-Fi також характеризуються якісним звуком, алепростіші в керуванні й значно дешевші. Є три основні групи цієї аудіотехніки: міді(Sony LBT-A 590, LBT-390, Sharp CMS-R 500 CD тощо), міні (Sony FH-G 50,Technics SC-CA 1060, Panasonic SC-CH 72, Philips FW 650 C, Sharp CD-S 3460 hтощо) та мікpo (Panasonic SC-CH 150, Sharp XL 12 h, Samsung MM 11 тощо).2.3 Екранно-звуковітехнічні засоби
Екранно-звукові технічні засобизабезпечують подачу та зорове йслухове сприйняття інформації. До них належать навчальне кіно, навчальне телебачення,відеозаписи, відеодиски (CD- і DVD-video), мультимедійні технології.
Серед екранно-звукових ТЗН у біології провідна роль належить навчальномукіно — німому та звуковому. Звукове кіно має істотні переваги перед німим,оскільки звук є не лише носієм інформації, а й у поєднанні із зображеннямвпливає як на когнітивну, так і на емоційну сферу учня, що значно підвищуєефективність навчання [15].
Характерними особливостями навчального кіно є інформаційнанасиченість, сильний емоційний вплив на аудиторію, регульований темп подачіінформації з екрана, керування процесом сприйняття інформації, цілісність ізавершеність.
Інформаційна насиченість фільму полягає в тому, що за короткийчас його демонстрування подається такий обсяг інформації, який неможливопередати словесно з використанням інших засобів наочності.
Емоційний вплив здійснюється завдяки особливій виразності навчального кіно.Об’єкт, явище чи процес у фільмі подаються таким чином, що вможливлюєтьсярозгляд будь-яких необхідних для вивчення елементів.
Темпподачі інформації з екрана задається автором фільму. Тому, якщо учням складно пристосуватисядо нього, то фільм слід розбити на фрагменти й показувати їх із певнимипаузами.
Керування процесом сприйняття інформації з екрана визначається не лишетемпом її подачі, а й логікою викладу, використаними засобами фільмування,виділенням загального, середнього й великого планів аж до детальних зображень,дикторським текстом, елементами анімації тощо.
Цілісність і завершеність навчального фільму полягають у тому, що вінмістить логічно цілісну інформацію з певною методикою її подачі, оскількиздебільшого підготовлений для використання як основного джерела інформації.
Завдяки всім зазначеним особливостям навчального кіно йогоможна ефективно використовувати на уроках, у позаурочній та позакласній роботіз біології для розв’язання основних завдань шкільної біологічної освіти.
Застосування фільмів на уроках біології доцільне в такихнавчальних ситуаціях, коли учнів необхідно ознайомити з:
• біологічними об’єктами (клітиною, мікроорганізмами,глибоководними рибами тощо), процесами (рухами, ростом, розвитком,розмноженням, фотосинтезом тощо) та явищами (сезонними — в житті рослин ітварин), за якими неможливо спостерігати безпосередньо;
• біологічними експериментами, які не можна здійснити вумовах школи (учні знайомляться не лише з методами досліджень та результатамиексперименту, а й із процесом наукового дослідження, що важливо для формуваннянаукового світогляду);
• особливостями поведінки тварин;
• історичним розвитком та різноманітністю органічного світу;охороною природи та природоохоронними заходами.
Види навчального кіно: кіно- або відеофільм, кіно- або відео-курс,кіно- або відеохрестоматія, кіно- або відеофрагмент, кінокільцівка.У процесівивчення біології використовують кіно- та відеофільми, кіно- абовідеофрагменти, кінокільцівки.
Кінофільм — це 10—20-хвилинний фільм, що розкриває зміст окремої теми навчальноїпрограми. Кінофільми з біології здебільшого складаються з однієї або двохчастин. Час демонстрації однієї частини — близько 10 хв.
За методичною спрямованістю кінофільми з біології поділяютьсяна дві групи:
• призначені для використання як джерела інформації під часвивчення нового матеріалу (наприклад, «Листок як орган фотосинтезу»,«Хромосоми», «Біосинтез білка» тощо);
• узагальнюючого характеру, призначені для демонстрації напідсумкових уроках із теми (наприклад, «Охорона рослин», «Заповідники України»тощо).
Кінофрагмеит — це 3-5-хвилинний фільм, що розкриває зміст якогось вузькогоконкретного програмного питання. Для шкільного курсу біології було створеночимало кінофрагментів: «Кореневі волоски», «Ріст стебла в товщину»,«Багатоклітинні зелені водорості», «Амеба звичайна», «Розвиток комах із повнимперетворенням», «Парнокопитні», «Подвійне запліднення квіткових рослин», «РольАТФ у процесі обміну речовин» тощо, які тривалий час ефективновикористовувалися в навчально-виховному процесі [4].
Кінокільцівка — це 1-1,5-хвилинний фільм. У деяких школах іще збереглисятакі фільми (наприклад, «Рух крові судинами», «Такти роботи серця», «Утвореннялімфи та тканинної рідини», «Роль ядра в передачі спадкових ознак», «Мітоз»,«Порушення процесу мітозу»).
Для демонстрування навчальних фільмів використовують кінопроектор.У тих закладах освіти, де збереглися навчальні кінофільми, використовуютьсярізні моделі кінопроекторів: «Україна», КПШ, «Русь», «Райдуга» тощо. Протекіноапаратура поступово витісняється сучасними засобами демонстраціївідеофільмів, теле- й комп’ютерними системами. Нині школи вже не забезпечуютьсякіноапаратами. Кінострічки зносилися й практично стають непридатними длядемонстрації, шкільні фільмотеки або припинили своє існування, або поступовопереходять на відеофільми. їх з’являється дедалі більше, але, на жаль, багато зних добре виконані технічно, проте часто малоефективні для використання внавчальному процесі, оскільки випускаються фірмами, які не враховуютьпедагогіко-ергономічних аспектів підготовки навчальних матеріалів. Однаквідеотехнології є перспективними для використання в навчально-виховному процесіз біології.
Навчальне телебачення — це спосіб передачі на відстані навчальної зорової ізвукової інформації через систему відкритих або замкнених телевізійних систем. Значнідидактичні й виховні можливості мають навчальні телевізійні передачі. Вонистворюються до конкретних тем навчальної програми й призначені длябезпосереднього використання на уроці, позаурочних та позакласних заняттях.їхня особливість полягає в тому, що вони автономні; оскільки це пряматрансляція, то вчитель не може забезпечити відбір необхідного матеріалу; частрансляції телепередачі має збігатися з часом проведення уроку. На відміну відінших засобів навчання, зі змістом телепередачі вчитель зазвичай знайомитьсялише на уроці. Вимушена «імпровізація» знижує результативність застосуванняпередачі, а через її тривалість урок часто перетворюється на «телеурок»,основним змістом якого є малоефективний телеперегляд [12].
Відеозаписи — зафіксовані за допомогою відеомагнітофона або телевізійноїкамери на спеціальній магнітній стрічці зображення й звук. На урокахвикористовуються відеозаписи навчальних телепередач, кінофільмів, біологічнихявищ та процесів, експериментів тощо.
На уроках доцільніше використовувати відеозаписи навчальнихтелепередач із біології: учитель може попередньо ознайомитися з їхнім змістом іпобудовою, дидактично пристосувати передачу до цілей і змісту уроку, поєднуватителепередачу або окремі її фрагменти й стоп-кадри з іншими засобами, в разіпотреби повертатися до окремих фрагментів.
Ефективним у навчально-виховному процесі з біології євикористання відеозаписів науково-популярних фільмів із телепередач «BBC wild.Жива природа». Проте, перш ніж використовувати відеоматеріал на уроці, слідскрупульозно відібрати фрагменти (тривалість має не перевищувати 10-12 хв.),підготувати запитання й завдання для учнів, які ставитимуться під час або післяперегляду відеозаписів.
Перспективним є використання в середніх навчальних закладах відеозаписівна відеокасетах, а в недалекому майбутньому — й на відеодисках.
Відеодиски (CD-, DVD-video) призначені для відтворення з них записузображення й звуку за допомогою відеопрогравача. Вони дають змогу починативідтворення з будь-якого місця запису, як на грамплатівці (система прямогодоступу), не чекаючи, як у магнітофоні, доки перемотається стрічка.DVD-технологія побудована на принципах високоякісного відтворення звуку йвідео.2.4 Комп’ютернітелекомунікації
Комп’ютерні телекомунікації, використання яких єперспективним у системі шкільної біологічної освіти, дають змогу здійснитипринципово новий підхід до навчання й виховання учнів, що базується на вільномуобміні думками, ідеями, інформацією між учасниками спільного проекту, широкомудолучені до культури різних народів, людського досвіду й оснований на реальнихдослідницьких методах (наукова або творча лабораторія), за допомогою яких упроцесі спільної діяльності пізнаються об’єкти, процеси та явища природи,стимулюється збагачення знання рідної мови й оволодіння іноземними тощо [15].
Їх застосування підвищуватиме ефективність самостійноїдіяльності учнів, пов’язаної з різними видами творчих робіт, на основі широкоговикористання дослідницьких методів, вільного доступу до банків і баз даних,обміну інформацією між учнями, вчителями й науковцями як всередині країни, такі за кордоном.
Комп’ютерні телекомунікації дають змогу формувати в учнівнеобхідний рівень знань і вмінь аналізувати, порівнювати, узагальнювати,знаходити й опрацьовувати інформацію, пов’язувати її з питаннями, щовивчаються, тобто формувати інформаційну культуру школярів.
Глобальною комп’ютерною телекомунікаційною мережею є Інтернет(Internet), представлений сукупністю безлічі комп’ютерних мереж, що об’єднаністандартними угодами про способи обміну інформацією (протоколами) та єдиноюсистемою адресації.
У сфері освіти телекомунікації дістали розвиток у методіпроектів та дистанційному навчанні.
Основною формою організації урочної або позаурочноїдіяльності з біології в мережі Інтернет може стати телекомунікаційний проект.
Навчальний телекомунікаційний проект — це спільна навчально-пізнавальна,творча або ігрова діяльність учнів-партнерів, організована на основікомп’ютерної телекомунікації, яка має загальну мету, узгоджені способидіяльності й спрямована на досягнення її загального результату.
Телекомунікаційні проекти з біології можуть бутиінфомаційними, ігровими, творчими, дослідницькими тощо. Форми роботи надпроектами також можуть бути різними: індивідуальні (всередині загальногопроекту); парні, коли над одним проектом працюють партнери в парі); групові,коли в проекті беруть участь групи партнерів з одного класу, з різних шкілрегіону, з різних країн тощо. Проекти можуть проводитися в рамках електронноїпошти або телеконференції.
Телеконференції — це обмін думками за допомогою електронних листів з тих чиінших питань, що проводиться із застосуванням однієї або кількох телекомунікацій(телебачення, відеотелефон, комп’ютерні телекомунікації тощо).
Є два види електронних конференцій, що проводяться вІнтернеті:
• «реальні» конференції, коли користувачі спілкуються один зодним безпосередньо;
• відстрочені в часі дискусії.
Електронні конференції — це різновид електронної дошки оголошень, на якійкожен, хто зацікавився певною темою обговорення, може читати повідомлення,відправлені іншим користувачем, або відповідати на них. Кожна конференціязазвичай має кілька «сюжетних ліній», об’єднаних однією темою [15].
Конференції бувають «відкритими» — доступними для будь-якогокористувача мережі, або «закритими» — доступ здійснюється тільки під контролемкерівника конференції (модератора) й лише для запрошених учасників.
Електронні конференції використовуються для того, щоб ставитизапитання, відповідати на запитання інших, брати участь у дискусіях, розсилатиінформаційні повідомлення про себе, свої розробки, ідеї, відкриття тощо.
До типових методичних помилок, що знижують ефективністьзастосування технічних засобів, належать:
– неправильневизначення дидактичної функції екранних, звукових та екранно-звукових технічнихзасобів;
– неправильневизначення місця цих засобів у структурі уроку;
– безплановість,випадковість їх використання;
– перевантаженняуроку демонструваннями (прослуховуваннями), перетворення його на зорово-звуковучи літературно-музичну композицію.
На такому уроці, по суті, відсутня керівна діяльністьучителя, порушуються елементарні дидактичні вимоги, переважає пасивне сприйми іїй навчальної інформації учнями, нераціонально витрачається мінімальний час[11].
Слід пам’ятати, що дидактичні й виховні можливостіаудіовізуальних засобів обмежені. Жоден із них, взятий окремо, не можезабезпечити ефективності навчального процесу. Для досягнення оптимальнихрезультатів необхідне їх поєднання згідно зі змістом, темою, метою й завданнямиуроку, особливостями пізнавальної діяльності учнів. Практикуються такіпоєднання:
• статичні екранні й звукові посібники;
• динамічні й статичні екранні посібники;
• динамічні екранні й звукові посібники;
• динамічні й статичні екранні та звукові посібники.
Добір цих ТЗН і послідовність їх поєднання з іншими засобаминавчання (натуральними об’єктами, друкованими посібниками) визначаються такожзмістом навчального матеріалу та особливостями методики використання.Наприклад, якщо предметом вивчення є процес, характерна особливість якого —динаміка, рух, розвиток, то основна роль належатиме динамічному посібникові —навчальному кінофільму. За його допомогою учні побачать процес у розвитку йзмінах, стануть певною мірою «співучасниками», «дослідниками» цього процесу.
Зупинка проекції кінофільму або демонстрації відеозапису,фіксування кадру дають змогу поєднувати однозначні за змістом, але різні задидактичними можливостями й виразністю екранні засоби навчання. Найчастішепрактикується поєднання екранних та звукових посібників. Наприклад, під часвивчення різноманітності птахів (тема «Клас Птахи», 7 клас) поряд іздемонстрацією кіно- чи діафільму можна використовувати магнітофонні записиголосів птахів [12].
Сучасний комп’ютер у поєднанні з мультимедійною проекцієюможе замінити всі традиційні технічні засоби навчання, однак це не завждивиправдане з психолого-педагогічного та методичного поглядів.
РОЗДІЛ 3. Використання відеоматеріалів з метою систематизаціїта узагальнення знань учнів
Використовувати відеофільм можна за двома методиками: перша —коли він переглядається повністю. Тоді для організації та керівництвапізнавальною діяльністю учнів можна використовувати прийом «стоп-кадр». Йогопризначення — статична демонстрація явиш, об’єктів, для якісного сприймання таусвідомлення яких необхідно збільшувати тривалість їх споглядання учнями.«Стоп-кадр» доцільно застосовувати для показу складних схем, таблиць, малюнківтощо. Під час «стоп-кадру» вчитель може керувати пізнавальною діяльністю учнів,акцентуючи їхню увагу на найважливіших положеннях змісту кадру, а також робитинеобхідні, на його думку, роз’яснення й доповнення, ставити запитання тощо.
Друга методика — коли переглядаються фрагменти відеофільму,проводиться певна робота вчителя з учнями між окремими фрагментами тавиконується самостійна робота після перегляду всього відеофільму [15].
На початкових етапах застосування відеоінформації дляузагальнення й систематизації знань обидві методики можна використовувати вкомплексі. Це доцільно робити, коли в учнів ще не достатньо сформовані навичкита прийоми сприймання, усвідомлення й засвоєння навчальної відеоінформації зекрана телевізора.
Застосування другої або разом першої і другої методикдоцільне також під час узагальнення й систематизації великих за обсягом тем, вяких вивчаються різні за природою явища.
Розглянемо методику узагальнення й систематизації знань звикористанням відеофільмів на прикладі вивчення теми «Пагін».
Обладнання: відеофільм «Пагін» (відеозапис телепередачі«Пагін»). Відеовставка із запитаннями. Відеовставка з таблицями.
Методичні вказівки
Під час вивчення теми учні здобули знання про розвитокпагона, утворення листків, стебла, квіток. На основі дослідів та спостереженьучні вивчили такі важливі поняття, як: фотосинтез, дихання, випаровування водилистками, пересування поживних речовин та відкладання їх у запас.
Таким чином, учням необхідно усвідомити і засвоїти великийобсяг навчальної інформації, встановити й осмислити взаємозв’язки міжрізноманітними явищами та процесами, сформувати систему знань. Поновити впам’яті учнів раніше здобуті знання з даної теми, а потім узагальнити їх тасистематизувати можна за допомогою демонстрації відеофільму «Пагін».
У відеофільмі за 15 хв. показаний і пояснений у певнійлогічній послідовності основний зміст навчального матеріалу, що вивчавсяпротягом 19 год. Тому для забезпечення цілеспрямованого й ефективного виконаннязавдань уроку перед початком перегляду вчитель може ознайомити учнів іззапитаннями, на які потрібно відповісти. Крім того, для полегшення узагальненняй систематизації можна запропонувати таблиці, в яких учні мають викласти своїзнання в узагальненій формі.
Оскільки в обраному нами відеозапису дається логічнозавершена інформація про особливості розвитку пагона, його будову тощо, томожна демонструвати відеофільм за першою методикою. Отже, на початку урокувчитель ознайомлює учнів з темою даного уроку; акцентує їхню увагу на тому, щомета уроку — узагальнити й систематизувати знання про розвиток пагона,утворення листків, стебла. Перш ніж приступити до перегляду відеофільму«Пагін», учитель ставить запитання, на які учні повинні відповісти наприкінціуроку. Наприклад: що таке пагін і яка його будова? Що таке брунька і яка їїбудова? Яка внутрішня будова стебла ?
Відеофільм умовно складається із чотирьох фрагментів. Упершому фрагменті наводиться означення пагона. Пояснюється, що пагінрозвивається з бруньки. Кути між листками та розмішеними над ними міжвузляминазивають листковими пазухами [15].
У наступних кадрах показано та пояснено, як росте пагін,акцентується увага учнів на тому, що пагін росте, і міжвузля стають довшими.Ростуть і листки, поступово досягаючи звичайних для даної рослини розмірів.
Верхівку стебла займає верхівкова брунька. За допомогоюмульткадрів у відеофільмі показано бруньку в перерізі під мікроскопом. Уцентральній частині бруньки добре помітне зачаткове стебло, а на ньому — дрібнізачаткові листки. У пазухах цих листків є бруньки. Вони настільки дрібні, щоледве помітні навіть під лупою. Отже, зазначається у телепередачі, брунька — цезачатковий пагін.
Коли на екрані з’являється малюнок поздовжнього розрізубруньок, учитель фіксує кадр. Якщо розрізати кілька бруньок, то можна побачити,що всередині деяких з них на зачатковому стеблі розміщені лише зачатковілистки. Такі бруньки називають вегетативними. Учитель ставить запитання: якубудову має репродуктивна брунька?
У наступному фрагменті докладно розповідається про стебло.Учитель фіксує кадр із зображенням будови стебла під мікроскопом і акцентуєувагу учнів, що на поверхні зрізу дерева можна побачити три шари. Зовнішнійтонкий і, як правило, темний називають корою. Щільний, найширший шар, якийлежить глибше,— це деревина. У центрі міститься пухка серцевина. При фіксаціїкадру із зображенням поздовжнього розрізу стебла вчитель пропонує учнямвідповісти на такі запитання: де міститься луб і з яких клітин він складається?Де розміщений камбій?
Потім у відеофільмі за допомогою мульткадрів показується рістсон-трави. Зазначається, що ріст рослин можна штучно прискорювати.
Після перегляду відеофільму необхідно провести узагальнюючубесіду за запитаннями, які учні одержали перед переглядом відеофільму,запропонувати заповнити таблиці.
Письмово відповісти на запитання і заповнити таблиці можназапропонувати учням як домашнє завдання.
ВИСНОВКИ
Технічні засобинавчання – це обладнаннята апаратура, що використовуються в навчально-виховному процесі для підвищенняйого ефективності.
Досить поширена така класифікація ТЗН: за функціональнимпризначенням, за принципом будови та дії, за характером впливу на органичуттів, за характером передачі інформації. У навчально-виховному процесі ТЗНвиконують такі функції: комунікативну, керівну, кумулятивну,науково-дослідницьку.
Екранні технічнізасоби навчанняподіляються на статичні й динамічні. До статичних екранних засобів навчаннябіології належать діапозитиви, епіоб’єкти, діафільми, транспаранти.
Звукові технічнізасоби — цекомплекси апаратури, що забезпечують запис і відтворення звуку. Цегрампластинки, магнітофонні касети, гнучкі магнітні диски, лазерні (оптичні)диски, міні-лазерні диски для плеєра, компакт-касети для диктофонів, радіо.
Екранно-звуковітехнічні засобизабезпечують подачу та зорове й слухове сприйняття інформації. Серед екранно-звукових ТЗН убіології провідна роль належить навчальному кіно — німому та звуковому.
Комп’ютернітелекомунікації дають змогу здійснити принципово новий підхід до навчання йвиховання учнів.
Використовувати відеофільм для систематизації та узагальненнязнань учнів можна за двома методиками: перша — коли він переглядаєтьсяповністю. Тоді для організації та керівництва пізнавальною діяльністю учнівможна використовувати прийом «стоп-кадр». Друга методика — коли переглядаютьсяфрагменти відеофільму, проводиться певна робота вчителя з учнями між окремимифрагментами та виконується самостійна робота після перегляду всьоговідеофільму. Обидві методики дають позитивні результати щодо підвищення рівнязнань учнів.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1) БабанскийЮ. К. Оптимизацияучебно-воспитательного процесса: Методические основы. — М., 1982. — 192 с.
2) БурлакаЯ. І., Вихрущ В.О. Про форми організації навчальної діяльності школярів. // Рад. школа. — 1984.— № 5. — С. 39 — 44.
3) ДьяченкоВ. К. Общиеформы организации процесса обучения. — Красноярск, 1984. — 184 с.
4) Загальнаметодика навчання біології: Навчальний посібник. / За ред. І.В.Мороза. – К.:Либідь, 2006. – 592 с.
5) ЗайчекноІ.В. Педагогіка: Навч. посібник. – Чернігів, 2003. – 528 с.
6) Зверев И.Д., Мягкова А. Н. Общая методика преподавания биологии: Пособие для учителя. —М.: Просвещение, 1985. — 191 с.
7) Использованиесредств обученияна уроках биологии /А. М. Роченштейн, Н. Л. Пугал, И. Н. Ковалева, В. Г.Ленина. — М.: Просвещение, 1989. — 191 с.
8) КоджаспироваГ. М., Петров К. В, Технические средства обучения и методика их использования. — М.: Изд.центр «Академия», 2001. — 256 с.
9) Митник О.Народження нестандартного уроку // Початкова школа. – 1997. — № 12. – С. 11 –13.
10) Момот Л.Л. Проблемно-пошуковіметоди навчання в школі. — К., 1985. — 63 с.
11) МягковаА. Н., Комиссаров Б. Д. Методика обучения общей биологии: Пособие для учителя.— М: Просвещение, 1985. — 287 с.
12) НазароваТ. С, Полат Е. С. Средства обучения: Технология создания и использования. — М: Изд-во УРАО,1998. — 204 с.
13) ОсетроваИ. В., Смирнов А. И., Осин А. В. Книга и электронные средства в образовании. — М.: Изд.сервис; Логос, 2002. — 144 с.
14) Пугал Н.А., Трайтак Д. И. Кабинет биологии. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. — 192 с.
15) Пугал Н.А. Технические средства обучения. // Биология в школе. – 2003. — № 7. – С. 44 –46.
16) СидоровичМ. Групова навчальна діяльність учнів на уроках біології. // Біологія і хімія вшколі. – 2004. — № 5. – С. 8 – 10.
17) СиротенкоГ.О. Сучасний урок: інтегративні технології навчання. – Х.: Основа, 2003. – 80с.
18) ФіцулаМ.М. Педагогіка: навч. посібник. – К.: Вид-во „Академія”, 2000. – 544 с.
19) Форминавчання в школі: Книга для вчителя / За ред. Ю.І.Мальованого. – К.: Освіта,1992. – 160 с.
20) ШаповаленкоС. Г. Школьноеоборудование и кабинетная система // Вопросы школоведения / Под ред. М. И.Кондакова, П. В. Зимина. — 2-е изд. — М: Просвещение, 1982. — С. 183 — 222.