Реферат
На тему:
«Плануванняаудиту: необхідність та основні стадії»
2010
Вступ
Ефективнаорганізація управління аудиторським процесом передбачає дотримання певнихетапів проведення аудиторської перевірки.
Першиметапом проведення аудиторської перевірки є планування. Процес планування доситьгроміздкий і може займати до 30% часу, витраченого на перевірку. Норми тарекомендації щодо планування аудиту визначені Міжнародним стандартом аудиту №300«Планування», 310 «Знання бізнесу», 320 «Суттєвість в аудиті», 400 «Оцінкаризиків та системи внутрішнього контролю» та іншими нормативно-правовимиактами.
Аудиторповинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провестиаудиторську перевірку. Планування має ґрунтуватися на попередньому вивченніособливостей бізнесу клієнта.
Планування – це виробленняголовної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду а також часупроведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньомувизначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури.
Аудиториі аудиторські фірми України під час розробки плану аудиту та на протязітривалості аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту напідставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору іззамовником, професійних знань та досвіду.
1.Планування аудиту
Метоюпланування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту,на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше.
Плануваннядопоможе аудиторові належним чином організувати свою роботу і здійснюватинагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а такожкоординувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями іншихпрофесій.
/>
Характерпланування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльностіпідприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ напідприємстві.
Процеспланування аудиту можна умовно поділити на два великі етапи: попереднєпланування та розробка загального плану та програми аудиту.
Попереднєпланування здійснюється на початковій стадії аудиту і має ґрунтуватися напопередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта. Отже, отримання аудиторомуявлення про стан справ на підприємстві є найважливішою складовою плануванняаудиту.
Згідноз МСА №310 «Знання бізнесу» під час проведення аудиторської перевіркифінансової звітності аудитор повинен мати або одержати інформацію про бізнесклієнта.
Цізнання дають аудиторові можливість встановити та осягнути події, операції тапрактичні дії, які, на думку аудитора, можуть серйозно вплинути на фінансовузвітність або на процес проведення аудиту чи на складання аудиторського висновку.
Наприклад,такі знання використовуються аудитором при оцінці властивого ризику або ризикуневідповідності внутрішнього контролю, а також для визначення характеру,термінів та масштабу аудиторських процедур перш ніж прийняти пропозицію відклієнта.
Вважаютьсядостатніми знання аудитора про бізнес підприємства, якщо вони охоплюютьзагальновідому інформацію про економіку та галузь, в межах якої здійснюєдіяльність підприємство, що підлягає аудиторській перевірці, а також більшдокладну інформацію про те, як це підприємство працює. Однак інформація, яканеобхідна аудитору, як правило, за обсягом менша за дані, що є у розпорядженнікерівництва.
Томуперш ніж прийняти пропозицію від клієнта щодо проведення аудиту, аудиторовітреба отримати попередню інформацію про галузь економічної діяльності, формувласності підприємства, систему управління і види здійснюваних операцій, атакож оцінити економічну інформацію про діяльність клієнта, якою він володіє,що буде сприяти якісному і кваліфікованому проведенню аудиту.
Отриманнянеобхідних знань про бізнес клієнта – це безперервний процес накопичування таоцінювання даних, а також співвідношення набутої інформації з новими данимипротягом усієї аудиторської перевірки. Наприклад, інформація про бізнеспідприємства збирається на стадії планування, але, як правило, вона проходитьобробку та доповнюється новими даними пізніше, коли аудитор та його асистентиотримають більше даних про діяльність клієнта.
Дляпродовження аудиторської перевірки аудитору необхідно внести відповіднікоригування до плану проведення перевірки та проаналізувати інформацію, зібранураніше, в тому числі й дані з робочих документів попередніх років. Аудитортакож повинен проаналізувати та виявити значні зміни, що мали місце післяпроведення останнього аудиту.
Аудиторможе отримувати інформацію про галузь економічної діяльності підприємства зрізних джерел. Основними з них є:
Ø попередній досвід співпраці з підприємством та робота векономічній галузі, в межах якої воно працює;
Ø співбесіди із співробітниками підприємства (наприклад, здиректорами та старшим персоналом);
Ø співбесіди зі спеціалістами служби внутрішнього аудиту та аналіззвітів про проведення процедур внутрішнього аудиту;
Ø співбесіди з іншими аудиторами, юрисконсультами та іншими радниками,які надавали послуги підприємству або працювали в цій сфері;
Ø співбесіди з обізнаними особами, які не входять до штатуспівробітників підприємства (наприклад, з економістами цієї галузі, її керівнимперсоналом, клієнтами, постачальниками, конкурентами);
Ø публікації та видання про конкретну галузь діяльності підприємств(наприклад, урядова статистика, опубліковані дані досліджень та оглядів,комерційні бюлетені, звіти, підготовлені банками або торгівцями ціннимипаперами, фахова фінансова преса);
Ø законодавчі акти та розпорядження, що значною мірою впливають надіяльність підприємства;
Ø результати відвідування офісів підприємства та виробничихприміщень;
Ø внутрішня документація підприємства (наприклад, протоколи засіданьправління та ради директорів, річні та фінансові звіти за попередні роки, звітивнутрішнього керівництва, посадові інструкції тощо).
Усвідомленняаудитором цього питання допоможе йому визначити події, операції та заходи, якіможуть істотно вплинути на звітність підприємства і зменшити ризик аудиту(загальний ризик).
Длядосягнення ефективності та результативності аудиту, узгодження порядкупроведення аудиторських процедур із внутрішнім регламентом роботи фахівцівпідприємства аудитор обговорює з керівництвом та співробітниками підприємстваелементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури.
Отже,планування – це процес, що дає можливість раціонально виконати аудит іодночасно зменшити ризик невиявлення найсуттєвіших моментів діяльності клієнта.Щоб планування було ефективним, аудитори повинні здійснювати контроль завиконанням робіт та підтвердити їх результати в своїх робочих документах.
2.Загальний план аудиту
УНаціональному нормативі №06 «Документальне оформлення аудиторської перевірки» підкреслено,що робоча документація допомагає в плануванні та проведенні аудиту. Тобтопідкреслюється доцільність і необхідність документального оформлення плануванняаудиту. Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний планаудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цимпланом.
Загальнийплан аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливістьзавдяки йому підготувати програму аудиту. В свою чергу програма аудиту, їїзміст та розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умовдоговору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їхвикористовує аудитор під час перевірки.
Підчас розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань:
1.Розуміння аудитором бізнесу клієнта:
o головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;
o найважливіших характеристик підприємницької діяльностіпідприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, наданняпослуг, фінансового стану, а також порядку його звітування, включаючи зміни,які, можливо, мали місце після попереднього аудиту;
o розподілу обов’язків між керівництвом підприємства.
2.Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю:
o методології і принципів бухгалтерського обліку, якізастосовувались бухгалтерією підприємства;
o можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінологіїаудиту;
o знання аудитора з питань бухгалтерського обліку і системивнутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором у тестах оцінкинадійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторськихпроцедурах.
3.Визначення ризиків і суттєвості:
o оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю – ефективностісистеми внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможностіпопереджати і виявляти помилки на підприємстві, оцінка розміру особистогоаудиторського ризику не виявлення суттєвих помилок у звітності підприємства,яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, і визначення напідставі цього найважливіших напрямків аудиту;
o визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту з кожноговиду операцій;
o ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюєтьсяаудитором з огляду на попередній період перевірки і знайдені ним раніш помилки;
o визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, якіробилися з використанням суб’єктивної думки бухгалтера (нарахування резервівтощо).
4.Види, час і повнота процедур:
o існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрямкиаудиту;
o вплив інформаційних технологій на процес аудиту;
o робота внутрішніх аудиторів підприємства та можливий вплив її нааудиторські процедури зовнішніх аудиторів.
5.Координація, керівництво, супроводження і нагляд:
o участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевіркаіншими аудиторами дочірніх підприємств, філій та відділень головногопідприємства);
o участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є аудиторами;
o дислокація (місцезнаходження) підрозділів підприємства;
o підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов’язків, враховуючиїх професійний рівень і стаж роботи.
6.Інші питання:
o можливість оперативного включення до програми аудиту наприкінціаудиторської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячиз припущення, що його діяльність буде продовжувати у найближчий час;
o умови, які повинні привернути особливу увагу аудитора відносинипідприємства зі спорідненими сторонами. Порядок визначення споріднених сторіннаводиться в ННА №19 «Споріднені сторони».
3.Аудиторська програма
Упрограмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторськихпроцедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плануаудиту.
Аудиторськапрограма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу.До аудиторської програми включається також перелік об’єктів аудиту за йогонапрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямок аудитуабо аудиторську процедуру.
Упрограмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистийризик не виявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведенняаудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів інезалежних процедур – координує роботу всіх можливих помічників, залучених зчисла співробітників підприємства, відзначає присутність інших виконавціваудиту, якщо такі беруть участь у роботі.
Записиі висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються вробочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовуєтьсяаудитором у процесі підготовки і обґрунтування аудиторського звіту керівництвуклієнта.
Змінита уточнення у загальному плані аудиту
тав аудиторській програмі
Протягомусієї тривалості аудиту його загальний план і програма переглядаються тауточнюються аудитором. Аудитор постійно уточнює свої плани, тому що існуєймовірність зміни умов і напрямків аудиту, а також можливість отримання іншихрезультатів після проведення аудиторських процедур, ніж ті, які ранішеочікувалися аудитором.
Подіїчи мотиви, що примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програмиоформляються ним документально.
Висновок
Під плануванням розуміють розробку аудитором конкретнихзаходів стосовно напряму, характеру і витрат часу на перевірку. Метоюпланування є встановлення аудитором найважливіших напрямів перевірки об’єктів,які слід перевірити досить ретельно, щоб вивчити усі фактори, які сприяютьненалежному веденню обліку і звітності на підприємстві.
Процес планування поділяється на 3 великих етапи:
1. На першому етапі проводиться вивчення діяльності підприємства,що перевіряють і на підставі цього визначає основний напрям майбутньоїперевірки;
2. На другому – розробляється стратегія перевірки іскладається детальний опис всіх майбутніх робіт. Перші два етапи стосуютьсяскладання загального плану робіт.
3. На третьому етапі складається програма перевірки.
Загальний план роботи – це послідовний перелік дій у процесівиконання аудиту звітності. В ньому аудитор послідовно передбачає: термінпроведення роботи; вказується дата надання інформації замовнику за результатамиаудиту; складається графік проведення аудиту; зазначається склад аудиторськоїгрупи; визначається їх підпорядкованість; виділяється час на проведення інструктажустосовно перевірки; визначає час необхідний для перевірки якості виконаноїроботи молодих аудиторів, старшими фахівцями.
Списоквикористаної літератури
1. Зубілевич С.Л., Голов С.Ф. Основиаудиту. – Київ: Ділова України, 2000.
2. Кузьминский А.И. Аудит.Практичний посібник.-К.:2006.
3. Національні нормативи аудиту.К.: Основа, 2003.
4. Шеремет А.Д. таін. Аудит. М.:Інфра, 2005.