Дипломна робота
На тему:
«Методика використання опорних сигналів під час вивченняЗемельного проектування»
Зміст
Розділ 1. Історіявиникнення і використання опорних сигналів.
1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯОПОРНИХ СИГНАЛІВ
2. МЕТОДИКА ВПРОВАДЖЕННЯОПОРНИХ СИГНАЛІВ
2.1. Ідея кодування знаньі методична система В.Ф. Шаталова.
2.2. Система роботи зопорними сигналами Е.І. Пометуна і Г.А. Фреймана
2.3. Іконічні моделі абопіктограми на уроках історії
Розділ 2. Особливостівпровадження опорних сигналів в Землевпорядкуванні
1.Впровадження опорнихсигналів для сільськогосподарського виробництва України
2. Особливостівпровадження опорних сигналів у практику навчання викладачів різнихкваліфікаційних категорій
3. Впровадження опорнихсигналів в Землеробстві
Розділ1. Історія виникнення і використання опорних сигналів
1.Історіявиникнення і впровадження опорних сигналів
Авторомметоду слід вважати В.Ф.Шаталова, який в 1971 році запропонував використовуватиорганізаційно-методичну систему навчання, яка використовує в своїй основі так званіопорні сигнали, об’єднані в листи опорних сигналів (ЛОС). Іноді їх називаютьопорними конспектами, опорними схемами.
Сигнал(від лат. signum — знак) -знак, фізичний процес або явище, яке несеінформацію про будь-яку подію. Якщо сигнал несе інформацію, то
очевидно,що опорний сигнал несе опорну (головну, базову) інформацію, спираючись на якуможна відтворити і деякі пов’язані з нею речі, які реально не присутні вопорному носії. Ця властивість опорного сигналу, як стимул до розкриття сутівсього обсягу інформації, використовується для організації навчальноїдіяльності студентів.
Однієюз особливостей методу В.Ф.Шаталова є вивчення навчального матеріалу укрупненимидидактичними одиницями. Ця ідея належить П.М.Ерднієву, який вважає, щодидактичною одиницею може бути сукупність питань або груп задач, якіопрацьовуються на протязі одного заняття. Ця одиниця знань повинна бути стійкоюдо зберігання в нам’яті і слугувати свого роду генетичною базою для наступногонарощування нових часток знань.
П.М.Ерднієвне вилучає з навчального матеріалу частину інформації, а лише по іншому йогоструктурує, створюючи укрупнені, узагальнені дидактичні одиниці одночасноговивчення. Скорочення часу на вивчення цього матеріалу не ставилось за головну мету,хоча таке скорочення (на 15…20%) має місце.
Зовсімпо іншому пропонує ідею укрупнених дидактичних одиниць В.Ф.Шаталов. Він їївикористовує головним чином для того, щоб значно скоротити терміни навчання. Досягаєтьсятака економія часу за рахунок того, що В.Ф.Шаталов викладає і вимагає відстудентів знання не всього змісту навчальної програми, а лише конспект цьогозмісту, знання основних понятьі зв’язківміж ними, а вся останняінформація відкидається.
Основоюметоду В.Ф.Шаталова є листи опорних сигналів, об’єднані в опорні конспекти, якірозробляються і роздаються попередньо. Ці листи опорних сигналів іноді бувають доситьскладними і зовсім незрозумілі для непосвячених.
Осьприклад такого листа. Чи можете ви зрозуміти, про що іде мова? А на цьому листіопорних сигналів закодована така інформація: «В 1789 році протисемитисячного загону О.В.Суворова і вісімнадцятитисячного загону союзниківстояло стотисячне турецьке військо. Суворов, як завжди, глибоко вивчивпсихологію ворога. Він врахував також і те, що в той час діяла військовадоктрина: атакувати кіннотою можна лише при великій перевазі. Глибоким обхіднимманевром він повів свою малочисельну кінноту в атаку. Все останнє, як казалиполонені турецькі офіцери, було страхітливим і турки капітулювали. Так закінчиласьвійськова операція на р. Римнік».
Спробуємосамі скласти лист опорних сигналів. Припустимо. що інформація, яку потрібновикласти студентам, розділена на 4 питання, пов’язані одне з одним якимось загальнимелементом або проблемою. Така ситуація можлива в будь-якій навчальнійдисципліні. Структурно її можна зобразити, наприклад, двома схемами, зображенимина рис. 9.2. Перша схема — знайомавсімструктурно-логічна схемау вигляді звичайної блок-схеми. Друга — теж структурно-логічна схема, аленестандартна.
Наступнийетап, мета якого — інформаційне наповнення наведених структурно-логічних схем,включення в них інформації про те, чим відрізняються один від одного блоки 1,2, 3, 4. Традиційно це робиться просто — вписується потрібний текст впотрібному місці з використанням скорочення. Не традиційно — заповненняпрямокутників і секторів конкретними змістовними опорними сигналами, які єкодами навчальної інформації. Такими кодами можуть бути графіки, схеми,формули, назви, формулювання, малюнки, діаграми, різні асоціації і аналогії,пов’язані зі змістом навчальної інформації або з її структурою.
Чиможна продовжити процес подальшого удосконаленняцихопорнихсхем? Можна і потрібно. З впевненістю можна сказати, що немає одного-єдиногонайкращого способу кодування навчальної Інформації у вигляді ЛОС. Все визначаєтьсянавчальною метою, задачами, ситуацією.
Такимчином опорний сигнал — це знак (або сукупність знаків), який є кодом навчальноїінформації, її звернутою формою, семантичний зміст якого повинен однозначнорозкриватися не тільки при його сприйнятті, але і при відповідній діяльності зним.
2.МЕТОДИКА ВПРОВАДЖЕННЯ ОПОРНИХ СИГНАЛІВ
2.1. Ідея кодуваннязнань і методична система В.Ф.Шаталова.
Ідеякодування знань з`явилась в 60-і роки. У 1965 році в Німеччині вийшовметодичний посібник з історії, в якому кожна тема подавалась у вигляді умовнихсимволів та письмових пояснень до них. У підручниках в кінці розділіврозташовується умовна “аудиторна дошка” із схемами, кресленнями і записами, якіпри поясненні повинен відтворити викладач. Так поступово почала розвиватисяідея навчання студентів на підставі компактних опорних сигналів, які є не щоінше як умовні зображення-символи історичних подій, фактів, явищ.
Отже,умовне зображення-символ є схематичним відображенням змісту чогось. У ходінаукових експериментів було переконливо доведено, що сутність історичних подійі явищ, зображених схематично, краще засвоюється студентами на уроках, вонистають опорою для студентами в його інтелектуальній діяльності. Умовні знакиніби фіксують образи, що виникають у нашій уяві.
Яквідомо, добре продумана графічна схема дає можливість подати складне питання увигляді кількох детальних пунктів, зобразити їх в умовній формі, з тим, щобсконцентрувати увагу студентів на сутності проблеми, допомогти охопити всівиділені моменти в цілісності. Значно допомагає студентам глядацька опора взасвоєнні базових знань. Головні факти у вигляді опорних сигналів скомпонованіу блоки, у них виділено найосновніше. Такий опорний конспект являє собоюумовно-графічні знакові зображення учбового матеріалу, що дозволяє звертатиувагу на логіку його викладу, на головні деталі, сутність історичного факту,події, явища і краще запам`ятовувати та розуміти їх.
Яквідбувається підготовка опорних конспектів? Насамперед починаючому викладачуслід добре вивчити зміст шкільного підручника. У процесі цієї роботи викладачпаралельно проводить його структурно-функціональний аналіз, а також визначає,які параграфи можна об`єднати для вивчення на одному уроці. Потім викладачпереходить до створення листків з опорними сигналами. Розкриваючи тему, наодному листку він може розмістити від 1 до 4 підтем (блоків). Кількість підтемабо блоків залежить від складності учбового матеріалу. На цьому ж листку слідвказати домашнє завдання, дешифровку сигналів.
Розробившиопорні сигнали викладач знімає з них копії — перетворює на роздатковийматеріал. Листки з опорними сигналами по темі уроку повинні бути однакові зазмістом. Якщо цієї умови не буде дотримано, то з ними неможливо будеорганізувати спільну роботу студентів у аудиторії.
Найбільшдидактично опрацьованою вважається методична система викладача-новатораВ.Ф.Шаталова. Вона заснована на семи принципах:
1.Прискорений рух вперед.
2.Навчання на високому рівні складності у поєднанні з посильністю.
3.Провідна роль теоретичних знань.
4.Безконфліктність ситуацій.
5.Принцип відкритих перспектив.
6.Багатократне варіативне повторення матеріалу.
7.Принцип гласності.
Методичнасистема В.Ф.Шаталова включає в себе: розгорнуте пояснення викладача; стислийвиклад учбового матеріалу по плакату з опорними сигналами; вивчення опорнихсигналів кожним студентом по роздатковому матеріалу; робота з підручником ілистком з опорними сигналами вдома; письмове відтворення опорних сигналів нанаступному уроці; відповіді за опорними сигналами; постійне повторення іпоглиблення знань.
Опорнісигнали — це основні елементи методики В.Ф.Шаталова. Він підготував спеціальнупам`ятку по написанню листків з опорними сигналами:
1.Уважно читайте тему або розділ підручника; виділяючи при цьому основнівзаємозв`язки і взаємозалежності частин тексту.
2.Коротко викладіть головні думки в тому порядку, за яким вони йдуть в тексті.
3.Зробіть чорновий накид скорочених записів на листку паперу.
4.Трансформуйте ці записи в графічні, буквенні, символічні сигнали.
5.Об’єднайте сигнали в блоки.
6.Трансформуйте блоки в контури і графічно відобразіть зв`язки між ними.
7.Виділіть важливі елементи кольором.
Роботаз опорними сигналами вимагає особливої організації уроків. Насампередпроводяться чотири варіанти опитування студентів: 1) письмове відтворення попам`яті опорних сигналів з попередньої теми; 2) усне опитування біля дошки поодному із листків з опорними сигналами; 3) поступово вводиться опитування білястолу викладача і магнітофонне опитування. Це дозволяє у повній мірі перевіритизнання студентів з попередньої теми, інтенсифікувати учбовий процес. Зазначенасистема роботи передбачає і взаємоконтроль, коли студенти розподіляютьсяпопарно і спільно працюють відтворюючи опорні сигнали та оцінюючи їх, тобтоздійснюючи самооцінку.
Новийматеріал викладач також пояснює в кілька етапів. Спочатку це розповідь поопорному плакату або по малюнку крейдою на дошці, після цього запис в зошитопорних сигналів. Потім студенти їх вивчають. Наступний етап — їхнє відтворенняпо пам`яті. Поступово сигнали зростають в об`ємі, їхній зміст стає більшрозгорнутим. Схематично це можна уявити при вивченні теми: “Виникнення ісламу варабів”. Перш ніж приступити до створення опорних сигналів по цій темівизначають три загальних питання: 1) Природа і заняття жителів. 2) Передумовивиникнення ісламу. 3) Мухаммед — засновник ісламу і основні особливості новоговіровчення.
Приведемокороткий зміст розповіді по опорним сигналам.
1.Араби з найдавніших часів жили на Аравійському півострові. Більшу частину йогозаймають пустелі і степи, і лише в окремих його частинах зустрічаються оазиси.У пустелях і степах кочували бедуїни, які займались скотарством. Вони розводиливерблюдів, овець, коней. Періодично вони збирались на ярмарки в головне місто — Мекку. В оазисах вони розводили фініки, виноград, вирощували пшеницю і бавовну.
2.Аравійські племена мали спільні пасовища, але серед них поступово формуєтьсянерівність: знать захоплює в приватну власній головне багатство бедуїнів — худобу. Кожне плем’я мало власних богів. Спільним місцем поклоніння їм був храмКааба у Меккі. Племена ворогували між собою. Необхідно було знайти фактор якийби об`єднав арабів і припинив їхню ворожнечу. Таким чинником став іслам.
3.Засновником ісламу став Мухаммед. Він став пророком нового бога — Аллаха.Священною книгою всіх мусульман став Коран. Іслам визнавав справедливиміснування багатих, але накладав на них особливий податок на користь бідних.
Іслампроголосив справедливою і необхідною війну з невірними — джихад. Об`єднаніпостулатами нової релігії араби розпочали загарбницькі походи проти сусідніхнародів.
2.2. Системароботи з опорними сигналами Е.І.Пометуна і Г.А.Фреймана
Увагувикладачі і методистів привертає до себе і система роботи з опорними сигналами(блок-схемами) Е.І.Пометуна і Г.А.Фреймана. Створюючи власну систему з опорнимисигналами (блок-схемами) вони ставили перед собою завдання при допомозі певнихсимволів і знаків виявити сутність і взаємозв`язки історичних процесів і явищ,їхню відповідність певному образу. Наприклад, торгівля — це кораблик, який пливепо морю; землеробство — мотика; монархія — корона. Сукупність таких символівутворює блок-схему.
СимволиЕ.І.Пометун і Г.А.Фрейман поділили на дві групи — інформативні і наскрізні. Допершої групи відносяться ті умовні знаки, які позначають явища, конкретно-історичніпоняття, несуть в собі інформацію про якусь частину, фрагмент історичногопроцесу. До другої групи відносяться символи, які позначають загальні історичніпоняття, закономірності, процеси.
Яквважають зазначені методисти, роботу слід починати із створення системизагальних наскрізних та інформативних символів по курсу історії. Потімпочинається розробка блок-схеми до конкретного уроку, визначення найголовнішогосимволу. Останній повинен позначати головне поняття, сутність уроку, повиненбути яскравим, образним і легко запам`ятовуватися. Так в темі “Господарство іжиття стародавніх греків у ХІ-ІХ ст. до н.е.” таким наскрізним символомгосподарства виступає віз. В темі “Поеми Гомера Іліада і Одісея” символомкультури є розкрита книжка.
Увідповідності з планом зміст уроку поділяється на смислові частини. Кожна з нихпозначається наскрізним символом, його доповнюють інформативні символи, яківідображають головні факти, явища, процеси. З допомогою стрілок і відповідногопорядку їхнього розміщення розкривається взаємозв`язок історичних явищ іпроцесів.
Зазначенісхеми можна використовувати по різному. Застосовуються вони при вивченні новогоматеріалу багатократно. Перший раз викладач викладає матеріал використовуючирізні прийоми розповіді або проводячи еврістичну бесіду, при цьомузастосовуються різноманітне унаочнення, технічні засоби навчання. У цей чассхема, намальована на дошці, прихована від студентів. Після пояснення студентипереносять схеми в зошит. Потім проводиться бесіда, в процесі якої студентисловесно відтворюють основні положення схеми, дають відповіді на питання,проводять співставлення елементів схеми з текстом підручника, документами.
Такеж завдання вони отримують додому. Крім цього їм необхідно запам`ятати символи,вміти відтворити їх письмово і дешифрувати усно. Студентам також пропонуєтьсярозфарбувати окремі частини схеми у певні кольори: явища, процеси розвиткугосподарства — зеленим; явища суспільного життя — блакитним; прояви соціальноїборотьби — рожевим. Оскільки такі схеми дозволяють вивчати історію стисло,охоплюючи відразу зміст двох-трьох параграфів, то застосовуються вони не накожному уроці. У цьому випадку студенти виконують традиційні завдання:заповнюють контурні карти, вирішують поставлені перед ними завдання, відповідаютьна питання підручника.
Напочатку наступного уроку школярі по пам`яті відтворюють опорні сигнали в зошиті(10 хв.). Для цього схема розбивається на смислові частини і студенти отримуютьзавдання за якоюсь з них. Завдання по варіантах включають самостійну постановкупитань по схемі і передбачають відповіді на них. Перевірка робіт ведетьсявідразу на уроці. При необхідності такий варіант перевірки знань замінюєтьсяелементним відтворенням схеми кількома студентами біля дошки, в той час як заудиторією проводиться вікторина, диктант понять, хронологічний диктант тощо.
Використаннясхем на уроках дає бажаний ефект лише в системі, тобто тоді, коли цей видунаочнення використовується з уроку в урок; від вступного доповторювально-узагальнюючого.
Досвідвикладання із застосуванням блок-схем на уроках на протязі ряду роківзасвідчив, що цей вид навчання має важливі переваги. Застосування схем значнопідвищило рівень розуміння студентами основного питання учбового змісту,складного матеріалу. Вони більш вільно оперують знаннями, краще розуміютьпричинно-наслідкові зв`язки.
2.3. Іконічні моделіабо піктограми на уроках історії
Іконічнімоделі або піктограми — це схеми або малюнки, які умовно позначають основніпоняття або явища учбового матеріалу. Процес створення моделей і робота з нимиполягає в наступному.
1)Пояснення Викладача паралельно супроводжується зображенням на дошці піктограм.Школярі слухають, а тоді, по ходу появи піктограм на дошці перемальовують собіїх у зошит.
2)Стислому повторному поясненню викладача по наявних іконічних моделях.
3)Домашня робота студентів з піктограмами і підручником.
4) Нанаступному уроці відповідь студентів біля дошки з допомогою опорного конспекту.
Викладач-методистВ.О.Мискін будує урок з піктограмами за такими етапами:
1)Початкове пояснення нового матеріалу при закритих піктограмах.
2)Стисле пояснення по піктограмах.
3)Індивідуальне опитування по матеріалах попереднього уроку (по піктограмахзображених в зошиті).
4)Перенесення студентами зображення нових піктограм в зошити.
5)Робота з блоками піктограм по їхньому закріпленню.
Розділ2. Особливості впровадження опорних сигналів в землевпорядкування
2.1.Впровадження опорних сигналів для сільськогосподарського виробництва України
Мріякожного викладача, незалежно від того, кого і чому він навчає – одна: щобстуденти уважно слухали на заняттях, не порушували дисципліну, добре вчились,успішно закінчили навчальний заклад, одержали необхідні документи длямайбутньої професії. на жаль, ця мрія не завжди здійснюється, навіть у разіприкладання викладачем певних зусиль для поліпшення процесу навчання в цілому іякості кожного заняття зокрема.
Тому,мабуть з часів виникнення педагогіки, викладач постійно шукав шляхи вирішенняцієї проблеми: аналізував, порівнював, змінював підхід до навчання, пропонувавщось нове, більш ефективне. Зараз ці удосконалення навчального процесуназивають інноваціями, інноваційними технологіями, активізацією навчання,особистісно-зорієнтованим підходом до студента тощо.
Постійнийпошук переслідує одну мету: викликати увагу студентів на заняттях, як необхіднуумову виникнення інтересу до навчання, майбутньої професії. Як в роботі,побуту, так і в навчанні, інтерес – це рушійна сила процесу. Без певногоінтересу не буде бажання вчитись, працювати, змінювати щось на краще. Звісно,що не всі студенти мають бажання вчитись, тому викладач вимушений викликати вних інтерес до предмету, заняття, майбутньої професії.
Якрибалка постійно змінює наживку або приманку, щоб впіймати рибу, так і викладачповинен застосовувати різні форми і методи навчання, щоб викликати інтересстудентів, бажання вчитись, відкривати перспективу. Тому кожний педагог-новаторпропонував щось нове, відмінне від аудиторного подання нового матеріалу, щобстуденти звернули на це увагу. Викладач заздалегідь обдумував хід заняття,інколи імпровізував, змінював умови навчання, робив все можливе, щоб «впіймати»студента на гачок інтересу.
Такщо необхідно роботи у разі зникнення уваги студентів на заняттях, інтересу донавчання? По-перше, зробити детальний аналіз заняття з першої хвилини і доостанньої: на якому етапі і чому студенти почали відволікатись, розмовляти,порушувати дисципліну, перестали слухати викладача. Якщо неуважно слухаютьвикладача і не приймають участь у роботі аудиторіїу на заняттях окремістуденти, необхідно таким дати додаткові індивідуальні завдання: сильнимстудентам – складніші, слабим – простіші. Якщо на заняттях зникає інтерес убільшості студентів, тоді необхідно змінювати методику, впроваджувати додатковунаочність, застосовувати технічні засоби, тестування, опорні конспекти та іншіактивізуючи елементи навчання.
Особливістювикладання агротехнічних дисциплін є обов’язкове застосування наочності назаняттях. В якості статичної наочності доцільно використання робочих машин абоїх окремих механізмів, плакатів, стендів, слайдів, зразків добрив та насіннярізних культур тощо. Більш ефективною є динамічна наочність: кінофільми зконструкції машин, відеозаписи роботи механізмів, діючі стенди, тренажери.Наприклад, відеозапис методом мультиплікації процес очищення зерна, йогосортування, так ретельно пояснюється, що навіть відстаючі студенти розуміютьцей доволі складний матеріал.
Нажаль,останнім часом наочність в професійно-технічні навчальні заклади майже ненадходить. А без застосування наочності навіть досвідчений викладач не завждивпорається з поясненням нового матеріалу. Тому викладачі ВНЗ виготовляють втаких випадках саморобні стенди-плакати, складені за методикою опорних сигналіввідомого педагога-новатора Шаталова Віктора Федоровича.
Інформація,яка сконцентрована в опарних конспектах стилістично зображеними позначками,рисунками, схемами спочатку поясняється викладачем взагалі, а потім по окремимелементам і позиціям. після цього студенти перемальовують ці опорні конспекти всвої зошити (це другий етап засвоєння нового матеріалу), а потім вонирозповідають про це біля дошки (третій етап).
Багаторазовеподання інформації з поступовим ускладненням і розширенням обсягу новогоматеріалу, дає можливість студентам впоратися із завданням викладача вже науроці. Студенти цікавить таке незвичне подання нового матеріалу, можливістьімпровізувати (малюють свої опорні сигнали), пропонують свою інформацію – тобтоактивно приймають участь в процесі навчання, перетворюються з пасивнихспостерігачів в активних діючих осіб.
Творчийпідхід до навчання полягає, по-перше, в незвичній методиці викладання,по-друге, в наданні певної самостійності студентам, по-третє, в конструюванні івиготовленні нового і незвичного виду інформаційної наочності – опорнихсигналів, які провокують виникнення та розвиток асоціативного, логічного тааналітичного мислення. асоціація мимоволі виникає в момент порівняння новоїінформації, яку видає студентам викладач, з раніше вивченим матеріалом. В процесіміркування за допомогою асоціативного мислення, учень розвиває також логіку,аналізує при цьому і робить висновки. Таким чином, утворюється симбіозасоціативного, логічного та аналітичного мислення, який сприяє усвідомленомунавчанні, творчому підходу до засвоєння корисної інформації.
Такщо ж таке творчий підхід або просто творчість? Коли ми чуємо ці слова у насмимоволі виникає образ певної людини, певної професії, діяльності, яка потребуєнестандартного підходу до роботи – фізичної або інтелектуальної. В першу чергуми згадуємо про художників, композиторів, селекціонерів, дизайнерів,письменників, поетів, співаків та інших творчих людей. Для них вигадуваннянового, чогось іншого, несхожого на попередні твори – просто обов’язково.Нікого не здивує однакові картини, породи тварин, сорти культурних рослин,скульптури. І вигадують творчі люди нові ідеї не від хорошого життя, вонивимушені це робити з різних причин: конкуренція, амбіція, кар’єрний ріст,матеріальне забезпечення, заздрість тощо.
Досвідвикладання агротехнічних дисциплін свідчить про ефективність наведенняприкладів з практики, виробництва перед повідомленням нового матеріалу. Це можебути розповідь викладача про аварійну поломку машини під час збирання врожаю іспосіб усунення цієї несправності. Для більш повного ефекту можна показати цейвузол на плакаті і непомітно для студентів перейти до пояснення новогоматеріалу на тему «Молотильний апарат зернозбирального комбайна».
Інтересдо предмета і професії можна підвищити демонструванням зразків добрив, насіннята продуктів їх переробки. Наприклад, якщо показати студентам тільки насінняячменю, запам’ятають його надовго не всі. якщо разом з насінням ячменю показатище і насіння пшениці, то вірогідність пізнавання окремої культури буде більшою,тому що студенти мають змогу порівнювати. Але якщо крім насіння цих культурпоказати студентам ще і продукти їх переробки (перловку, крупу, дерть, тощо),то ефект буде більшим.
Одночасноз демонструванням нечищеного зерна пшениці доцільно додатково показати пшеничнукрупу (подрібнене очищене зерно), пшеничну дерть (подрібнене неочищене зерно),манну крупу, висівки (відокремлена оболонка від насіння під час зеленняборошна). Для закріплення цього матеріалу, щоб підкреслити кормову цінністьнасіння різних культур та продуктів їх переробки студентам доцільно датидовідкові матеріали кількості кормових одиниць в кожному з них. Тобто чимбільше різносторонньої інформації надається щодо даного об’єкту вивчення, тимскоріше цей матеріал усвідомлюється студентами і довше утримується в пам’яті.
Інтересдо навчання, зацікавленість предметом, професію можна підвищити введенням назаняттях елементів гри. До гри студентам не звикати, тому що грають вони зраннього дитинства і це їм завжди подобається. Таким елементом гри можуть бутитематичні кросворди, які бажано застосовувати, як додаткове завдання під часзакріплення нового матеріалу на заняття або для виконання домашнього завдання.
Вякості прикладу наводиться кросворд до теми «Будова рослин», яку студентививчають на заняттях агротехнології. Ліворуч від кросворду зображенийпоперечний розріз стебла рослини, а по вертикалі дається ключове слово«стебло». Щоб розгадати кросворд, необхідно вписати літери по горизонталі впусті клітини, до яких підходять стрілочки від розрізу. Досвід використаннятематичних кросвордів доводить ефективність їх застосування через виникненняінтересу студентів, прагнення вирішити завдання.
Алесправа в тому, що вирішити кросворд правильно (літери на перетині горизонталіта вертикалі повинні бути однакові), можна тільки після того, як вивчити будовурослин і окремих її органів. Таким чином, учень вимушений мимоволі здобуватизнання методом гри, щоб перебороти тимчасові труднощі, досягти мети,врешті-решт, задовольнити свої амбіції компетентної людини в очах викладача,своїх однокласників.
Ще нетак давно крилатою фразою в суспільстві була «Твори, выдумывай, пробуй». Якщораніше ця фраза була агітаційною, гаслом загального політичного лозунгу, тозараз вона як найкраще підходить до інноваційних методів навчання. Якщозамислитись над значенням кожного слова з цієї фрази, то слова «выдумывай» та«пробуй» і є творінням або творчістю. Таким чином, цю крилату фразу радянськихчасів можна дещо переробити і вона буде характеризувати методику інноваційнихнововведень: «Твори, выдумывай, пробуй!».
Незважаючина те, що педагогіка і, зокрема, дидактика, розробили вже давно класичні методинавчання для різних вікових груп, застосовувати їх автоматично неможливо зрізних причин. Тому в кожному окремому випадку потрібно підходити до процесунавчання диференційовано з урахуванням особистісних властивостей кожногостудента, предмета, професії, вікової специфіки, вихованості та здібності.
Результатамитворчого підходу до навчання в ВНЗ стали роботи, надані до друкування вжурналах «Профтехосвіта», «Академічний вісник», підручники та навчальніпосібники. Так в 2007 році був надрукований навчальний посібник «Організація ітехнологія механізованих робіт у рослинництві» (автори: Сердюк М.М., ЧулаковВ.І.) тиражем 22000 екземплярів, який надійшов в бібліотеки професійнихнавчальних закладів і користується попитом серед студентів.
Готуютьсядо друку наступні навчальні посібники: «Програмоване вивчення агрономії таагротехнології вирощування сільськогосподарських культур», «Сільськогосподарськімашини», «Зернозбиральні та спеціальні комбайни» тих самих авторів. Викладачамліцею замовлено написання підручників з технічного обслуговуваннясільськогосподарських машин та землеробства, які в даний час знаходяться встадії завершення.
Творчийпідхід до процесу навчання не тільки підвищує якість знань, вмінь та навичокстудентів — майбутніх робітників сільськогосподарського виробництва, вінстимулює такою педагогічних працівників до активного, ефективного викладання,пошуку нових форм і методів навчання, самоосвіти, самовдосконалення,самовиховання. Викладач не може зупинятись на досягнутому, без руху вперед неможе бути прогресу, тому вивчення та впровадження інноваційних технологій внавчанні – запорука якісної підготовки майбутніх спеціалістів, вихованнявідповідальних фахівців сільськогосподарського виробництва.
Додаютьсяопорні конспекти методики опорних сигналів, які застосовуються на заняттяхагротехнічних дисциплін в МПАЛ.
2.2. Особливостівпровадження опорних сигналів у практику навчання викладачів різнихкваліфікаційних категорій
„Національна доктринарозвиту освіти” спрямовує всю освіту України на перехід до нового типугуманістично-інноваційної освіти, що має сприяти істотному зростаннюінтелектуального, культурного та духовно-морального потенціалу особистості тасуспільства. Цей перехід супроводжуватиметься постійним упровадженням інноваційу навчальний процес. Успішність цього значною мірою, залежить від ставлення доінновацій викладачів. Тому вивчення суб’єктивних чинників інноваційних процесівє актуальною проблемою. Виявити сукупність залежності інноваційної діяльностівикладачів землевпорядкування від їх кваліфікації та типу навчального закладу,вікових категорій студентів, з якими він працює, та ставлення викладача до своєїпрофесії.
Автором ранішедосліджувалися окремі проблеми інноваційної діяльності викладачівземлевпорядкування зокрема, аспекти поширеності інновацій у практиці навчання,впливу різних чинників на впровадження інновацій, залежності інноваційноїдіяльності викладача від визначення ним мети і завдань навчанняземлевпорядкування. Мета статті – на основі аналізу результатів анкетуваннявикладачів (України, здійсненого у 2007-2008 рр. за підтримки Міністерстваосвіти і науки України) виявити вплив кваліфікаційних категорій викладачів татипів навчальних закладів (у яких вони працюють) на перебіг інноваційнихпроцесів у навчанні землевпорядкування. Опитуваним (2152 особам) булозапропоновано самостійно визначити мету навчання студентів землевпорядкування;типи, методи та засоби навчання, що заважає впроваджувати новітні технології увласну практику, хто є ініціатором нововведень у викладанні землевпорядкуванняу ВНЗ, навести приклади новинок, уведених протягом останнього року.
У результаті опрацюванняанкетних даних з’ясувалась наявність залежності кількості використанняінновацій від психологічних особливостей вікових груп студентів, з якимипрацюють педагоги. Викладачі найчастіше визначають метою навчанняземлевпорядкування розвиток особистості (6,63%), виховання патріота (17,74%),виховання творчої людини (2,53%), розвиток землевпорядного мислення (16,37%),прищеплення інтересу до предмета (5,46%), навчанні студентів самостійноздобувати знання (2,47), підготовку студентів до життя (5,11%), менше – наформуванні знань (10,06%), розвитку мислення (13,81%), групові види роботи(27,10%), екскурсії (9,16%), опорні сигнали (38,21%), ведуть індивідуальнуреєстрацію досягнень (27,49%). Викладачі ВНЗ більше застосовують ТЗН (14,90%),театралізовані ігри (3,60%), захист проектів та рефератів (12,95%). На вищіхкурсах більше використовують проблемне навчання (72,82%), групові видидіяльності (27,18%), різноманітні змагання (18,67%), дискусії (29,13%),семінари (23,12%), дослідження (11,41%), тестову перевірку (42,94%) Визначаючиосновні перешкоди у інноваційному процесі, викладачі частіше називають критичнеставлення до нововведень з боку студентів (5,26%), недостатність досвіду(12,87%) 8-9 – більше скаржаться на відсутність інформації про нововведення(31,35%) та технічних засобі навчання (16,03%). Серед студентів більше тих, хтовважає головними перешкодами небажання викладачів щось змінювати у викладанні(6,01%), покладання на звичні методи навчання (7,30%), відсутність підтримки збоку адміністрації (6,16%), небажання змін з боку студентів (8,11%), великівитрати часу (16,07%), незадоволеність результатами праці (7,21%).
Викладачі частішевважають ініціаторами інновацій адміністрацію ВНЗ (20,18%), методичніоб’єднання викладачів землевпорядкування (24,17%) і творчі групи викладачів(9,36%); та методичні кабінети відділів освіти (10,59%)
До проведеногоанкетування разом з викладачами ВНЗ (1946 студентів) було залучено викладачівліцеїв (101 особа) та гімназій (53 особи). Аналіз відповідей на питання анкетидемонструють наявність землевпорядних відмінностей у перебігу інноваційногопроцесу у навчальних закладах нового типу. Викладачі ліцеїв та гімназій, якїхні колеги із ВНЗ, вважають головними завданнями освіти виховання патріотів(17,16% – викладачі шкіл, 17,82% – ліцеїв, 15,05% – гімназій) та розвитокземлевпорядного мислення студентів (відповідно 15,15%, 14,85%, 18,87%), алезначно менша їх кількість відносить до мети навчання формування землевпоряднихзнань (7,92% – викладачі коледжів, 3,77% – технікумів, а викладачі ВНЗ –13,71%). Викладачі коледжів та технікумів прагнуть більше опікуватисьформуванням світогляду проте менше звертають увагу на необхідність прищеплюватиінтерес до землевпорядкування як навчального предмету і вчити студентівсамостійно здобувати знання. Вони акцентують увагу на необхідності готуватидітей до життя (8,91%:0), але мало орієнтують на розвиток творчих здібностей(0%:1,89%), формування вміння відстоювати власну точку зору (0,99%:3,77%).
Викладачі навчальнихзакладів нового типу більше застосовують інновації, ніж їх колеги навчальнихзакладів старого типу. Останні лідирують лише з використання групових формнавчання (26,21% проти 22,77% у викладачів коледжів та 18,85% – технікумів),змагань, турнірів та конкурсів (16,44% проти 10,89% та 13,24%), тестовихперевірок навчальних досягнень студентів (40,15%, проти 35,64% та 37,74%). Зарештою показників викладачі коледжів і технікумів випереджають своїх колег,причому викладачі коледжів більше надають перевагу груповій роботі(22,77%:18,87%), використанню ТЗН (21,78%:16,98%), театралізованим та рольовиміграм (4,95%:1,89%), дискусіям (33,66%:22,64%), екскурсіям (12,87%:3,77%),семінарам (25,74%:16,95%), захисту студентських проектів (14,85%:9,43%).Викладачам коледжів більше до вподоби проблемне навчання (13,58%:72,28%),використання елементів програмованого навчання (28,30%:18,81%), змагання(13,21%:10,89%), організація студентських досліджень (15,09%:12,87%),використання опорних сигналів (39,62%:32,67%).
Використанняінновацій Викладачами землевпорядкування в навчальних закладах різного типу.
Викладачі коледжів татехнікумів так само, як і викладачі ВНЗ, вважають основною перешкодою увпровадженні інновацій відсутність інформації про нововведення(28,71%:28,30%:28,57%), відсутність ТЗН (15,09%:15,09%:15,72%), але більше завикладачів коледжів та технікумів покладаються на звичайні методи навчання(8,91%:7,55%:6,73% – викладачі коледжів та технікумів), скаржаться нанедостатність досвіду (7,92%:9,43%:5,81%), великі витрати часу(18,81%:16,98%:11,66%), та менше нарікають на небажання студентів щосьзмінювати у землевпорядній системі навчання (6,93%:1,8%:7,61%). Але з деякихпитань думки викладачів коледжів та технікумів розбігаються. Викладачі коледжіввзагалі не помічають за собою небажання щось змінювати у навчанні, а середстудентів технікуму таких 4,95%. Викладачі коледжів гостріше відчуваютьвідсутність підтримки з боку адміністрації (5,66%:3,96%), розбіжність поглядіву колективі (5,66%:0,99%). Викладачі технікумів частіше стикаються зпротистоянням студентів змінам у навчальному процесі (6,93%:1,99%) інезадоволені результатами власної праці (7,92%:5,66%).
При визначені ініціаторівнововведень у їхніх навчальних закладах викладачі коледжів, як колеги ВНЗ,переважно називають себе. Однак відсоток таких викладачів дещо менший порівнянозі ВНЗ (23,76%:28,30%:30,73%). У викладачів ВНЗ ініціаторами назвали стільки ж,як і прибічників власної ініціативи. Другими за ініціативністю в інноваційномупроцесі названі методичні об’єднання (20,79% – коледжів, 24,53% – ВНЗ, 22,25% –технікумів), Наступним у рейтингу – методичні кабінети відділів освіти(викладачі ВНЗ – 10,0%, коледжів – 5,84%) та творча група викладачів(технікумів 11,32%).
У цілому результатианкетування свідчать про те, що викладачі ВНЗ більшою мірою підготовлені довпровадження і впроваджують інновації у вивченні землевпорядкування. Вониорганічно поєднують власну ініціативу, прагнення своїх колег – викладачів зініціативою студентів, у визначенні мети навчання відходять від тиску предметнозорієнтованої педагогіки і більше спрямовують навчання на розвиток особистостістудента, активніше застосовують передові форми й методи, сміливіше йдуть наексперимент, але дещо ідеалізують ефективність звичайних методів навчання.
Під час обробки анкетнихданих виявилося, що більше третини викладачів (761 особа) не задоволені аболише час від часу відчувають задоволення результатами своєї праці. Цей фактнаштовхує на думку про можливу залежність ставлення викладачів до роботи івпровадження ними інновацій. Аналіз анкет показав, що суттєвих розбіжностей увизначенні основних завдань навчання землевпорядкування серед викладачів,задоволених і незадоволених результатами праці, немає, оскільки по всіх цілевизначеннях різниця у показниках не перебільшує 1,5%. Щодо впровадженняінновацій викладачамими виявилося, що ті, хто відчувають незадоволення працею,використовують менше нововведень. Розбіжність між показниками збільшується,коли йдеться про інновації, які потребують додаткових організаційних зусиль збоку викладача: проблемне навчання (57,7%:71,96%), групові види роботи(21,02%:28,68%), використання ТЗН (15,60% 9,33%), дискусію (18,0%:25,52%),індивідуальну реєстрацію студентських досягнень (21,68%:28,54%), організаціюстудентських досліджень (6,57%:11,43%), і меншими, коли витрати на організаціюнезначні, й основна робота припадає на студентів: використання елементівпрограмованого навчання 19,52%:18,48%), змагання (14,19%:17,18%), семінари(15,64%:17.11%), захист студентських проектів (12,05% :13,59%)
2.3.Впровадження опорних сигналів в Землеробстві
Ідея кодування знань і методична система В.Ф.Шаталова
Ідея кодування знань з`явилась в 60-і роки. У 1965 році вНімеччині вийшов методичний посібник з історії, в якому кожна тема подавалась увигляді умовних символів та письмових пояснень до них. У підручниках в кінцірозділів розташовується умовна “аудиторна дошка” із схемами, кресленнями ізаписами, які при поясненні повинен відтворити викладач. Так поступово почаларозвиватися ідея навчання студентів на підставі компактних опорних сигналів,які є не що інше як умовні зображення-символи історичних подій, фактів, явищ.
Отже, умовне зображення-символ є схематичним відображеннямзмісту чогось. У ході наукових експериментів було переконливо доведено, щосутність історичних подій і явищ, зображених схематично, краще засвоюєтьсястудентами на заняттях, вони стають опорою для студента в його інтелектуальнійдіяльності. Умовні знаки ніби фіксують образи, що виникають у нашій уяві.
Як відомо, добре продумана графічна схема дає можливістьподати складне питання у вигляді кількох детальних пунктів, зобразити їх вумовній формі, з тим, щоб сконцентрувати увагу студентів на сутності проблеми,допомогти охопити всі виділені моменти в цілісності. Значно допомагає студентамглядацька опора в засвоєнні базових знань. Головні факти у вигляді опорнихсигналів скомпоновані у блоки, у них виділено найосновніше. Такий опорнийконспект являє собою умовно-графічні знакові зображення учбового матеріалу, щодозволяє звертати увагу на логіку його викладу, на головні деталі, події, явищаі краще запам`ятовувати та розуміти їх.
Як відбувається підготовка опорних конспектів? Насампередстуденту слід добре вивчити зміст підручника. У процесі цієї роботи студентпаралельно проводить його структурно-функціональний аналіз, а також визначає,які параграфи можна об’єднати для вивчення на одному занятті. Потім викладачпереходить до створення листків з опорними сигналами. Розкриваючи тему, наодному листку він може розмістити від 1 до 4 підтем (блоків). Кількість підтемабо блоків залежить від складності учбового матеріалу. На цьому ж листку слідвказати домашнє завдання, дешифровку сигналів.
Розробивши опорні сигнали викладач знімає з них копії –перетворює на роздатковий матеріал. Листки з опорними сигналами по темі заняттяповинні бути однакові за змістом. Якщо цієї умови не буде дотримано, то з ниминеможливо буде організувати спільну роботу студентів у аудиторії.
Найбільш дидактично опрацьованою вважається методична системавикладача-новатора В.Ф.Шаталова. Вона заснована на семи принципах:
1. Прискорений рух вперед.
2. Навчання на високому рівні складності у поєднанні зпосильністю
3. Провідна роль теоретичних знань.
4. Безконфліктність ситуацій.
5. Принцип відкритих перспектив.
6. Багатократне варіативне повторення матеріалу.
7. Принцип гласності.
Методична система В.Ф.Шаталова включає в себе: розгорнутепояснення викладача; стислий виклад учбового матеріалу по плакату з опорнимисигналами; вивчення опорних сигналів кожним учнем по роздатковому матеріалу; роботаз підручником і листком з опорними сигналами вдома; письмове відтворенняопорних сигналів на наступному уроці; відповіді за опорними сигналами; постійнеповторення і поглиблення знань.
Опорні сигнали – це основні елементи методики В.Ф.Шаталова.Він підготував спеціальну пам`ятку по написанню листків з опорними сигналами:
1. Уважно читайте тему або розділ підручника; виділяючи прицьому основні взаємозв`язки і взаємозалежності частин тексту.
2. Коротко викладіть головні думки в тому порядку, за якимвони йдуть в тексті.
3. Зробіть чорновий накид скорочених записів на листкупаперу.
4. Трансформуйте ці записи в графічні, буквенні, символічнісигнали.
5. Об’єднайте сигнали в блоки.
6. Трансформуйте блоки в контури і графічно відобразітьзв`язки між ними.
7. Виділіть важливі елементи кольором.
Робота з опорними сигналами вимагає особливої організаціїзаняття. Насамперед проводяться чотири варіанти опитування студентів:
1) письмове відтворення по пам`яті опорних сигналів зпопередньої теми;
2) усне опитування біля дошки по одному із листків з опорнимисигналами;
3) поступово вводиться опитування біля столу викладача імагнітофоннє опитування. Це дозволяє у повній мірі перевірити знання студентівз попередньої теми, інтенсифікувати учбовий процес. Зазначена система роботипередбачає і взаємоконтроль, коли студенті розподіляються попарно і спільнопрацюють відтворюючи опорні сигнали та оцінюючи їх, тобто здійснюючисамооцінку.
Новий матеріал викладач також пояснює в кілька етапів.Спочатку це розповідь по опорному плакату або по малюнку крейдою на дошці,після цього запис в зошит опорних сигналів. Потім студенти їх вивчають.Наступний етап — їхнє відтворення по пам`яті. Поступово сигнали зростають воб`ємі, їхній зміст стає більш розгорнутим. Схематично це можна уявити прививченні теми: “Виникнення ісламу в арабів”. Перш ніж приступити до створенняопорних сигналів по цій темі визначають три загальних питання: 1) Природа ізаняття жителів.
2) Передумови виникнення ісламу.
3) Мухаммед – засновник ісламу і основні особливості новоговіровчення.
Приведемо короткий зміст розповіді по опорним сигналам.
1. Араби з найдавніших часів жили на Аравійському півострові. Більшучастину його займають пустелі і степи, і лише в окремих його частинахзустрічаються оазиси. У пустелях і степах кочували бедуїни, які займалисьскотарством. Вони розводили верблюдів, овець, коней. Періодично вони збиралисьна ярмарки в головне місто — Мекку. В оазисах вони розводили фініки, виноград,вирощували пшеницю і бавовну.
2. Аравійські племена мали спільні пасовища, але серед них поступовоформується нерівність: знать захоплює в приватну власній головне багатствобедуїнів – худобу. Кожне плем’я мало власних богів. Спільним місцем поклонінняїм був храм Кааба у Меккі. Племена ворогували між собою. Необхідно було знайтифактор який би об`єднав арабів і припинив їхню ворожнечу. Таким чинником ставіслам.
3. Засновником ісламу став Мухаммед. Він став пророком нового бога –Аллаха. Священною книгою всіх мусульман став Коран. Іслам визнавав справедливиміснування багатих, але накладав на них особливий податок на користь бідних.
Іслам проголосив справедливою і необхідною війну з невірними– джихад. Об`єднані постулатами нової релігії араби розпочали загарбницькіпоходи проти сусідніх народів.
Система роботи з опорними сигналами Е.І.Пометуна іГ.А.Фреймана
Увагу викладачі і методистів привертає до себе і системароботи з опорними сигналами (блок-схемами) Е.І.Пометуна і Г.А.Фреймана.Створюючи власну систему з опорними сигналами (блок-схемами) вони ставили передсобою завдання при допомозі певних символів і знаків виявити сутність івзаємозв`язки історичних процесів і явищ, їхню відповідність певному образу.Наприклад, торгівля – це кораблик, який пливе по морю; землеробство – мотика;монархія – корона. Сукупність таких символів утворює блок-схему.
Символи Е.І.Пометун і Г.А.Фрейман поділили на дві групи –інформативні і наскрізні. До першої групи відносяться ті умовні знаки, якіпозначають явища, конкретно-історичні поняття, несуть в собі інформацію проякусь частину, фрагмент історичного процесу. До другої групи відносятьсясимволи, які позначають загальні історичні поняття, закономірності, процеси.
Як вважають зазначені методисти, роботу слід починати ізстворення системи загальних наскрізних та інформативних символів по курсуісторії. Потім починається розробка блок-схеми до конкретного заняття,визначення найголовнішого символу. Останній повинен позначати головне поняття,сутність заняття, повинен бути яскравим, образним і легко запам`ятовуватися.Так в темі “Господарство і життя стародавніх греків у ХІ-ІХ ст. до н.е.” такимнаскрізним символом господарства виступає віз. В темі “Поеми Гомера Іліада іОдісея” символом культури є розкрита книжка.
У відповідності з планом зміст заняття поділяється насмислові частини. Кожна з них позначається наскрізним символом, його доповнюютьінформативні символи, які відображають головні факти, явища, процеси. Здопомогою стрілок і відповідного порядку їхнього розміщення розкриваєтьсявзаємозв`язок історичних явищ і процесів.
Зазначені схеми можна використовувати по різному.Застосовуються вони при вивченні нового матеріалу багатократно. Перший развикладач викладає матеріал використовуючи різні прийоми розповіді або проводячиевристичну бесіду, при цьому застосовуються різноманітне унаочнення, технічнізасоби навчання. У цей час схема, намальована на дошці, прихована відстудентів. Після пояснення студенти переносять схеми в зошит. Потім проводитьсябесіда, в процесі якої студенти словесно відтворюють основні положення схеми, даютьвідповіді на питання, проводять співставлення елементів схеми з текстомпідручника, документами.
Таке ж завдання вони отримують додому. Крім цього їмнеобхідно запам`ятати символи, вміти відтворити їх письмово і дешифрувати усно.Студентам також пропонується розфарбувати окремі частини схеми у певні кольори:явища, процеси розвитку господарства – зеленим; явища суспільного життя –блакитним; прояви соціальної боротьби – рожевим. Оскільки такі схеми дозволяютьвивчати історію стисло, охоплюючи відразу зміст двох-трьох параграфів, тозастосовуються вони не на кожному уроці. У цьому випадку студенти виконуютьтрадиційні завдання: заповнюють контурні карти, вирішують поставлені перед нимизавдання, відповідають на питання підручника.
На початку наступного заняття студенти по пам`яті відтворюютьопорні сигнали в зошиті (10 хв.). Для цього схема розбивається на смисловічастини і студенти отримують завдання за якоюсь з них. Завдання по варіантахвключають самостійну постановку питань по схемі і передбачають відповіді наних. Перевірка робіт ведеться відразу на парі. При необхідності такий варіантперевірки знань замінюється елементним відтворенням схеми кількома студентамибіля дошки, в той час як з аудиторією проводиться вікторина, диктант понять,хронологічний диктант тощо.
Використання схем на заняттях дає бажаний ефект лише всистемі, тобто тоді, коли цей вид унаочнення використовується з заняття взаняття; від вступного до повторювально-узагальнюючого.
Досвід викладання із застосуванням блок-схем на заняттях напротязі ряду років засвідчив, що цей вид навчання має важливі переваги.Застосування схем значно підвищило рівень розуміння студентами основногопитання учбового змісту, складного матеріалу. Вони більш вільно оперуютьзнаннями, краще розуміють причинно-наслідкові зв`язки.
Іконічні моделі або піктограми на парах ,Іконічні моделі абопіктограми – це схеми або малюнки, які умовно позначають основні поняття абоявища учбового матеріалу.
Складанняпроекту внутрігосподарського землевпорядкування
Мета: Скласти проектвнутрігосподарського землеустрою для ведення
фермерськогогосподарства
Завдання:навчити студентів скласти проект внутрігосподарського
землеустроюдля ведення фермерського господарства
1.Вступ
Землевпоряднепроектування – складова частина землевпорядної діяльності та землевпорядногопроцесу, що обґрунтовує методи проектування і закономірності функціонуванняземлі, як головного засобу виробництва та просторового базису для найбільшповного науково-обґрунтованого, раціонального і ефективного використанняземель.
Результатомземлевпорядного проектування є землевпорядний проект – сукупність документів(розрахунків та креслень) зі створення нових форм устрою землі, їхекономічному, технічному, екологічному та правовому обґрунтуванні, якізабезпечують організацію раціонального використання землі у сфері народногогосподарства, і в першу чергу – в сільському господарстві.
2. При складанні даногопроекту я врахував такі вимоги:
· Пріоритетсільськогосподарського виробництва;
· Високаефективність використання продуктивних земель;
· Забезпеченнякругообігу органічних речовин у ґрунті;
· Охороназемель;
· Поліпшенняземель.
3. Виготовлення проектного плану
:
1.1. Побудова координатної сітки.
1.2. Складання плану.
1.3. Креслення і оформлення плану.
3.1. Побудова координатної сітки
Проектний. план землекористування складається в масштабі 1:10000на аркуші креслярського паперуА1.
Координатну сітку будують з розрахунком відповідного розміщення нааркуші формату, фігури землекористування земельної ділянки, зовнішньої івнутрішньої рамок, основних надписів штампа, експлікацій, опису суміжників,умовних позначень, та інших елементів плану.
Зовнішню рамку розміщують на віддалі 10мм від краю аркуша.Внутрішню рамку, що обмежує робоче поле аркуша, розміщують з лівого боку аркушана віддалі 20 мм, з інших боків віддалі 5 мм від загальної рамки.
Для зручності розміщення інших елементів плану фігуру зміщують улівий верхній кут аркуша. В верхній частині аркуша залишають приблизно однучетверту вільного місця, а в нижній частині — три четвертих. З західній частиніаркуша залишають приблизно одну третину вільною, а в східній — дві третини. Алемежі фігури земельної ділянки розміщують не ближче 30 мм від північної ізахідної внутрішніх рамок. Вільне місце в західній частині аркушавикористовується для розміщення експлікації, умовних позначень.
Для побудови координатної сітки проводять розрахунок початкукоординат. Він включає визначення: розмірів фігури землекористування і зручногорозташування її на плані з розрахунком конфігурації; вільного простору міжмежами фігури землекористування і рамкою плану; положення початкових осейкоординат або ліній, паралельних цим осям прийнятих за початкові. Наприклад,нехай аркуш паперу на якому буде розміщатися фігура землекористування, маєрозміри за осями ХА=80 см і Уд=60 см. Значення найбільших і найменших абсцис іординат фігура землекористування дорівнюють:
Хmах=6235м; Хmіп=1048м; .
Уmах=5326м; Уmіп=1879м.
Максимальна протяжність фігури землекористування за осямикоординат з врахуванням масштабу плану визначається так:
/>
Як видно, фігура землекористування видовжена вздовж осі абсцис.Тому її необхідно розмістити на аркуші так, щоб довший бік аркуша був лінієюабсцис.
Віддалі від південної рамки аркуша до самої південної точкиземлекористування Ln і від західної рамки до самої західної точки землекористування Lзз врахуванням розміру робочого поля аркуша 77,0 і 55,5см визначаються так:
/>
Якщо від одержаних значень LAі Lз відняти відповідно значення Хтіп і Утіп, то отримаємо віддалі від південної рамки до осі ординат і від західної рамки до осі з нульовим значенням. Розміри аркуша паперу незавжди дають змогу розмістити сітку з таким початком координат. В цьому випадкуза початок координат Хп і Уп приймають значення кратні 1000 або 500м. Надалівизначають віддаль від прийнятого початку координат до самої південної ізахідної точок фігури так:
/>
/>
Віддаль від південної і західної точки рамок аркуша Іх іIу, до прийнятих за початкові-осі координат Хп і Уп дорівнюють:
lx = Ln – ln = 18.8-0.5 = 18.3см
lx = Lз – lз = 7.0 + 3.8 = 3.2 см
Координатну сітку будують з боками квадратів 10 см. За допомогоюлінійки Дробишева. Точність побудови координатної сітки перевіряють задопомогою вимірника за діагоналями квадратів. Якщо відхилення від теоретичноїдовжини діагоналі /14,14см/ перевищує ± 0,2мм, то координатна сітка повиннабути побудована заново. Точність побудови координатної сітки перевіряєтьсястудентом і викладачам.
3.2. Складання плану.
Складання проектного плану розпочинають з накладення закоординатами вершин кутів межі користування і діагональних теодолітних ходів,прокладених вздовж смуг відведення шосейних доріг, залізниць та інших об’єктів.Положення координатних дочок на плані контролюють за довжинами ліній між нимигоризонтальним проложенням. Розходження при цьому не повинно перевищувати ±0,2мм на плані.
Ситуацію переносять на проектний план з плану оригіналу задопомогою світлокопіювального столу або іншими способами.
При наявності значної деформації паперу — ситуацію переносять напроектний план окремими частинами або по квадратах координатної сітки .
3.3. Креслення і оформлення плану.
Складений в олівці проектний план викреслюють тушшю в умовнихзнаках, прийнятих в землевпорядкуванні для відповідних масштабів. Положеннякоординатних точок на плані по межі землекористування викреслюють коламидіаметром 1,2мм; з’єднують їх суцільними лініями, які викреслюють товщиною 0,2мм, а магістрального ходу — лінійним пунктиром.
На проектному плані допускається розріджене розміщення умовнихзнаків угідь на невеликих ділянках в два рази, а на великих — в три-чотири разиу порівнянні з планом оригіналом.
По зовнішній межі землекористування виписують довжини ліній міжкоординатними точками /виміряне в натурі значення і в дужках — горизонтальнепроложення на віддалі 5-6мм від межі землекористування. Координатну сіткувикреслюють синьою тушшю. Для меншого загромадження плану, координатну сіткувикреслюють тільки в місцях перетину ліній радіусом 5 мм і в основному в межахфігури земельної ділянки.
Зовнішню рамку викреслюють суцільною лінією товщиною 0,2-0,4 мм, авнутрішню — суцільною товщиною 0,5-1,0мм.
Проектний план оформляють основними надписами, які розміщують вштампі. Нижня і права рамки штампу співпадають з внутрішньою рамкою аркуша.Товщина рамки штампа повинна відповідати товщині лінії внутрішньої рамки плану.Внутрішні лінії штампа викреслюють товщиною 0,3-0,4 мм. Взірець компаніровкиплану з розшифровкою змісту штампа наведений в додатку 2.
В рядках штампа номери рядків в додатку показані в колах вказують:
· врядку 1 — назва документа; проект внутрігосподарського землевпорядкування,проект роздержавлення і приватизації земель або інше;
· врядку 2 — назва землекористувача, сільської Ради, району, області;
· врядку 3 — призначення графічного матеріалу – генеральний план організаціїтериторії, робоче креслення перенесення проекту в натуру, калька контурів ;
· врядку 4 — вид роботи — лабораторна курсова робота;
· врядку 5 — підписи виконавця — прізвище та ініціали, академгрупа, підпис;
· врядку 6 — прізвище та ініціали викладача — керівника;
· врядку 7 — назва організації, де виконувалась робота 1УПР, кафедраприродокористування. та кадастру ;
· врядку 8 — місце розташування організації і рік виконання роботи.
Написи цифр, літер і позначень на плані повинні бути ясними ічіткими. їх пишуть основним стандартним шрифтом з нахилом близько 75° або безнахилу та архітектурними шрифтами.
4. Обчислення площі землекористування.
4.1 Обчисленнязагальної площі землекористування;
Загальну площу землекористування обчислюють такими способами:
· аналітичним— за лінійними та кутовими величинами, що виміряні на місцевості, або за їхфункціями координатами, координатами і приростками координат, в тому числі заграфічними координатами;
· графічним- за лінійними вимірами на плані, а також палетками;
· механічним- за допомогою планіметра.
Обчислення площ землекористувань проводять за принципом «відзагального до часткового»; визначають загальну площу землекористування;контур землекористування на плані ділять на секції, обчислюють їх площу іув’язують до загальної площі землекористування. Обчислюють площу контурівділянок угідь окремо в кожній секції і ув’язують до площі секції, складаютьконтурну відомість, розшифровку земель в межах сіл і зведену експлікацію закатегоріями земель, землекористувачами і землевласниками.
Обчислення загальної площі землекористування аналітичним способом.
Загальну площу землекористування обчислюють аналітичним способомза параметрами фігур, що виміряні на місцевості або за координатами,координатами і приростками координат вершин кутів в, меж.
Обчислення площі ділянок за вимірами параметрів фігур намісцевості.
Для обчислення площі ділянок застосовують формули геометрії,тригонометрії. При цьому ділянки складних геометричних фігур ділять намісцевості на трикутники бажано рівносторонні, трапеції, прямокутники ізагальну площу ділянки визначають як суму площ окремих фігур. Далі наведеніосновні формули, що часто використовуються для обчислення площ простихгеометричних фігур.
Вихідні дані для визначення площі заносять в спеціальну відомістьзаповнюють чорнилом всі цифри повинні бути чітко записані.
Для зручності обчислень після координат останньої точки у вільнийрядок виписують ще раз координати першої точки, а перед координатами останньоїточки.
Загальну площу земельної ділянки обчислюють за такими формулами:
/>
/>
4.2 Обчислення площі секцій.
План землекористування ділять на секції площею 100 – 300см2.Границі секцій намічають по дорогах, ріках, струмках, каналах, границях угідь.Секції нумерують римськими цифрами, починаючи з Пн-Зх кута плану продовжуючи зліва на право і зверху – вниз. Праці вираховують при 2 положеннях планіметра 2рази. Різниця 2-3 і 3-4 ділення. Допустиме розходження зональної площі до площісекцій визначають по формулі:
f доп = + 0.05 * М / 10000 */>/>/>
f доп – нев’язка;
М – знаменник масштабу;
Р – загальна площа.
4.3Обчисленняплощі контурів.
Вирахування площ контурів угідь.
Після ув’язки секцій приступають до вирахування площ угідь.Контури нумеруються арабськими цифрами в порядку розміщення в секції івиписуються в відомість. Площі контурів вираховуються різними способами:планіметром при одному положенні, палеткою. При вираховуванні площ менше 2 см2кілька раз обводять і ділять на кількість обводів. Площі 1см 2 визначаютьпалеткою.
Площі немасштабних лінійних контурів включають в площі угідь, яквкраплені контури.
Допустиме розходження площі угідь до площі секцій визначають поформулі:
f доп = + 0.08 * М / 10000 */>/>/>
Складання контурної відомості.
В контурну відомість виписують з плану і відомості вирахуванняплощ всі контури в послідовності зростання номерів по виду угідь в стовпчик,підбивають їх суму і записують під загальною рискою.
5. Складання по контурної відомості.
В контурну відомість виписують з плану і відомості вирахуванняплощ всі контури в послідовності зростання номерів по виду угідь в стовпчик,підбивають їх суму і записують під загальною рискою.
6. Складання експлікації земель.
Підчас складання експлікації земель виписують з по контурної відомості площі угідь(окремо сільськогосподарських і не сільськогосподарських ), підбивають їх сумуі записують під загальною рискою.
7.Організація системиугідь і сівозмін
Використанняземлі, як головного засобу виробництва в сільському господарстві здійснюєтьсяу формі різних угідь і системи сівозмін. Правильна організація угідь і системи сівозмін угосподарстві визначає господарське призначення і характер використання кожноїземельної ділянки. Організація угідь і системи сівозмін тісно пов’язана зорганізацією всього виробництва конкретного сільськогосподарськогопідприємства, оскільки воно відображає спеціалізацію господарства, рівень інтенсивності,технічні процеси в окремих його галузях, а також весь комплекс виробничихзв’язків, які існують і розвиваються в господарстві.
Завданням організації вгідьі системи сівозмін є створенням максимуму зручності для раціональногоспіввідношення і розвитку галузей рослинництва і тваринництва, підвищенняпродуктивності праці, збереження та підвищення продуктивності землі. Вринкових умовах організація угідь і системи сівозмін вирішується на основіпотенційної можливості землі, можливості отримання максимального прибутку при відповіднихзатратах. Структура посівівмає основний вплив на економічну таекологічну ситуацію в господарстві. Так, високодохідні культури, наприкладцукрові буряки, виносять з ґрунту велику частину органічної речовини. Водночас багаторічнітрави, що використовуються на сінокосіння, значну частину органічної речовинизалишають у ґрунті.
Таким чином,завдання полягає в тому, щоб знайти таке співвідношення культур, при якомувмісторганічної речовини (гумусу) залишався б незмінним або збільшувався, агосподарство отримувало високі прибутки. Розв’язання цієї проблеми можливе привикористанні перспективних сільськогосподарських культур, які будутьвирощуватись в господарстві, знанні проектної урожайності, балансу органічноїречовини (гумусу) в ґрунті. Товарними культурами в господарстві передбаченоозиму пшеницю, ярий ячмінь, цукровий буряк, гречка. Основними кормовимикультурами будуть: для концентрованих кормів — ярий ячмінь, овес, горох; длясоковитих — кормові буряки, кукурудза на силос; для зелених — кукурудза назелений корм, однорічні і багаторічні трави; для грубих кормів — однорічні табагаторічні трави.Таблиця 5.1 – Вихід кормів з1 гектараКультура Прогнозна урожайність, ц/га Вихід кормів з 1 га, к.о. Ярий ячмінь 60 66 Овес 50 50 Зернобобові 23 28 Кормовий буряк 600 72 Кукурудза на силос 210 42 Кукурудза на зелений корм 210 42 Однорічні трави на зелений корм 150 25 Однорічні трави на сіно 50 22 Багаторічні трави на зелений корм 210 36 Багаторічні трави на сіно 60 31
Таблиця5.2- Баланс органічної речовини в ґрунті під сільськогосподарськими культурамиКультура Урожайність, ц/га Баланс гумусу, т/га Озима пшениця 60 -1,201 Ярий ячмінь 60 -1,038 0 в е с 50 -0,974 Гречка 15 -0,505 Горох 25 -0.757 Цукровий буряк 350 -2,110 Кормовий буряк 600 -4,626 – Кукурудза на силос 210 -1,624 Кукурудза на зелений корм 210 -1,624 Однорічні трави на сіно 50 +0,900 Однорічні трави на зелений корм 150 +0,485 Багаторічні трави на сіно 60 +2,510 Багаторічні трави на зелений корм 210 +2,503
Проводяться розрахунки балансу гумусу в ґрунті, виходячи іззапроектованої структури продуктивних земель, структури посівних площ тапрогнозної урожайності сільськогосподарських культур. При дефіцитному балансігумусу намічаються заходи його ліквідації: зменшення площ культур з високимдефіцитом балансу гумусу, використання додаткових джерел органічної речовини(внесення торфу тощо).
Впорядкування території сівозмін.
Впорядкуваннятериторії сівозмін — одна з найважливіших складових частин проекту землевпорядкуваннясільськогосподарського підприємства. Його основне завдання — створити найкращіумови для організації 1 проведення польових робіт, продуктивного використання сільськогосподарськоїтехніки, впровадження ефективної системи землеробства. Воно проводиться зврахуванням конкретних природнокліматичних та економічних умов зони, регіону,господарства. Основним принципом впорядкування території сівозмін є тіснийвзаємозв’язок 1 взаємозалежність окремих елементів впорядкування територіїсівозмін, комплексне розв’язання цих питань.
Таблиця5.3 — Оцінка культур як попередників . Культура
Попередник
Озима пшениця Ярий ячмінь
Овес
Гречка
Горох
Цукровий буряк
Кормові коренеплоди
Кукурудза на силос
Кукурудза на зелений корм
Однорічні трави
Багаторічні трави
Озима пшениця
Ярий ячмінь
Овес
Гречка
Горох
Цукровий буряк
Кормові коренеплоди
Кукурудза на силос
Кукурудза на зелений корм
Однорічні трави
Багаторічні трави /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
-добрийпопередник
– недопустимий попередник
– можливий попередник
Загадомвпорядкування території сівозмін сільськогосподарського підприємства полягає врозміщенні полів, польових доріг, захисних лісонасаджень, польових станів,джерел водопостачання. Вирішення цих питань залежить від конкретнихприродноекономічних умов господарства, виду або типу сівозміни.
Привпорядкуванні території сівозміни потрібно вирішити два основні питання:розміщення полів сівозмін та польової дорожньої мережі.
Під полем сівозміни розуміємо більш-меншрівновелику частину території сівозміни, що призначена для вирощування однієїкультури (в окремих випадках двох-трьох культур), яка міняється відповідно доприйнятого для виконання комплексу виробничих процесів з обробітку ґрунту,сівби, та догляду за рослинами і збору урожаю. Розміщення полів проводиться зврахуванням якісних властивостей ґрунтового покриву, рельєфу місцевості,дорожньої, гідрографічної та меліоративної мережі, конфігурації земельнихмасивів.
Кількістьполів визначають при підборі схеми чергування культур. Їх розміщення зурахуванням ґрунту, рельєфу, умов зволоження обґрунтовується автором проекту.Найкраща форма поля (польової сівозміни) — прямокутник із співвідношеннямсторін 1:4, оптимальної довжини — 200-2500 м. Поля сівозмін проектуються зврахуванням виробничих вимог механізації. При проектуванні полів застосовуєтьсявирівнювальний метод, в результаті якого визначається кращий. Оцінказапроектованої форми поля здійснюється з допомогою величин непродуктивнихзатрат на холості заїзди і повороти, які залежать від довжини загінок, вздовжяких ведеться основний обробіток. Для полів прямокутної форми розміри (довжинаі ширина) вимірюються безпосередньо на плані, а для неправильної — полярозбиваються на трапеції або трикутники. Робимо розрахунок, який дозволяєвизначити краще проектне рішення .
Відповіднодо цього мною була запропонована шестипільна сівозміна з середнім розміром поляприблизно 56га., хоча враховуючи рельєф даної місцевості та об’єкти інженерноїінфраструктури цього не всюди можна було дотримуватись, тому деякі поля єменшими.
Враховуючивсі фактори даної місцевості я пропоную таку сівозміну:
1. Конюшина;
2. Озимапшениця;
3. Кормовийбуряк;
4. Кукурудзана силос;
5. Картопля;
6. Овес зпідсівом конюшини.
Література
1. Берельковский И.С.,Павлов Л.С. История. Методика преподавания. — М., 2001.
2. Бестужев-Лада И.В.Творческая лаборатория школьника на уроке истории // Преподавание истории иобществоведения в школе. — 2000. — №10. — С.39-44.
3. Древс У., Фурманн Э.Организация урока. — М., 1984.
4. Дроздовская И.С. Развитиетворческих способностей учащихся в процессе групповой работы // Преподаваниеистории в школе. — 2001. — №6. — С.34-38.
5. Короткова М.В. Рабочиететради на уроках мстории // Преподавание истории и обществоведения в школе. — 2002. — №2. — С.26-30.
6. Короткова М.В., СтудёнкинМ.Т. Методика обучения истории в схемах, таблицах, описаниях. — М., 1999.
7. Оберман В.Я. Опорныеконспекты и схемы на уроках истории // Преподавание истории и обществоведения вшколе. — 1996. — №3. — С.24-32.
8. Тоболін В. Піктограми науроці історії // Історія в школах України. — 2000. — №2. — С.36-39.
9. Грунти України. –К., 1999.
10. Фізична географіяУкраїни. – К., 2000.
11. Геодезические работы приземлеустройстве. /Маслов А.В., Горохов Г.М., Ктиторов Е.Н., Юносов А.Г. —М.: Недра, 1986.
12. Маслов А.В., ГордеевА.В., Батраков Ю. Г. Геодезия. — М.: Недра, 1980.
13. Бурыхин Н.Н., ЦфасманЯ.М., Козлов В.Г. Землеустроительное проектирование и организацияземлеустроительных работ. — М.: Колос, 1974.
14. Пальчиков Ф.И. Практикумпо землеустроительному проектированию и организации землеустроительных работ. —М.: Колос, 1977.
15. Левицкий И.Ю., КрохмальЕ.М., Реминский А.А. Геодезия с основами землеустройства. — М.: Недра, 1977.
16. Землеустроительноепроектирование / М.А. Гендельман, В.Я. Заплетин, А.Д. Шулейкин и др. Под ред.Гендельмана М.А. — М.: Агропромиздат, 1986.
17. Егорова Т.М. Землеустроительноечерчение. — М.: Недра, 1982.1