РЕФЕРАТ
На тему: "Географічна культура"
Сьогодні в освіті багатьох країн світу ми спостерігаємо так званий "географічний ренесанс" – до географії знову повернулися обличчям, згадали про колись забутої науці. Міжнародний географічний союз, який існує з 1871 року, і входить в його склад комісія за географічною освітою, що існує з 1952 року, одними з пріоритетних завдань своєї діяльності визначили проведення на міжнародному рівні ідеї важливості географічної освіти у початковій і середній школі, демонстрацію його переваги в безперервному освіті.
У Росії актуальність географічної теми в освіті набуває все більший розмах, про що свідчать "Концепція поновлення географічної освіти в російській школі", запропонована Радою з проблем Російської Академії освіти. Модернізація російської освіти і ЄДІ визначають високі вимоги до рівня свідомості, обізнаності та культури випускника.
У географії нев’януча романтика мандрів дивним чином поєднується c особливим, глибоко науковим баченням світу. Навряд чи знайдеться інша наука, яку в рівній мірі цікавили б вода і суша, рельєф Землі і атмосферні процеси, жива природа і територіальна організація життя і діяльності людей. Синтез цих знань і характеризує сучасну географію. Проблеми взаємодії природи і суспільства, що виражаються найяскравіше у пошуках шляхів раціонального природокористування, інтенсифікації виробництва вимагають комплексного підходу, єдиного погляду на оточуючий нас світ.
Досягнення сучасної географії дозволяють їй виробити такий погляд через оволодіння знань, що складають основу світорозуміння, світогляду, що дають уявлення про сучасну географічної картині світу як частини загальної наукової картини світу.
"З усіх людських безумств і оман самим незбагненним мені здається те, що людина, живучи на Землі, не прагне пізнати її всю повністю".
Ці слова, що належать мореплавці, підкорювачеві Тихого океану Фестісу де Тольна, повніше переконують нас у тому, що основи цих знань повинні стати необхідним елементом культури кожної сучасної людини.
Саме тому настільки актуальне питання про формування географічної культури як складової частини загальної культури людини, за яку, перш за все, "відповідає" шкільна географія.
Географічна культура дозволяє розглядати географічне середовище через призму культури, визначаючи міру людяності
по відношенню до природи, до соціуму, глибину духовності і рівень гуманістичних якостей особистості. У цьому випадку досліджувані природні та соціально-економічні об’єкти розкриваються як цілісні освіти, вписані в буття людини.
Формування географічної культури учнів
– це спосіб гармонізації відносин між суспільством і природою, спрямований на збереження нашої планети, на свідому соціально-економічну діяльність суспільства, на розуміння буття трьох самоцінною почав: Природи, Людини, Суспільства.
З точки зору дидактики, реалізація даного підходу сприяє подоланню відчуження між теоретичними знаннями школярів і цінностями географічної культури, сформульованих при вивченні реальних об’єктів природи, культурних подій і т.д.
Питання про географічну культурі, географічної освіти молодого покоління, а, отже, і всього народу продовжує залишатися вельми актуальним, адже рівень цієї освіченості – причому, від виконроба до міністра – як і раніше недостатньо високий. Про це свідчать широко відомі численні приклади географічного неуцтва при здійсненні ряду соціально-економічних заходів. Приклад – як пише тижневик "Географія" – зміст плакатів з передвиборчою агітацією, що з’явилися в московському метро в лютому 2004 року. На них зображені обриси Росії… без Курильських островів і без Калінінградської області. Зображення супроводжується знущально яке виглядає в цьому поєднанні цитатою з Конституції про те, що президент має виступати гарантом територіальної цілісності країни. Страшний не сам факт появи в Москві карти території Росії без земель, за які наші батьки і діди кров’ю заплатили у Велику Вітчизняну війну. Більш страшно те, що мільйони наших людей, спокійно проходять повз блюзнірською карти, яка містить пряму образу нашого національної гідності.
Спробуйте сказати американцеві, що в його країні тільки 48 штатів. Спробуйте "забути" на карті США, за цілісність яких відповідає місцевий президент, Аляску та Гаваї. Кожен американець знає свою територію. Американська школа при всіх недоліках вкладає в розум і душі своїх дітей національно значиму й національно цінну інформацію про державну території.
Неможливо уявити собі, щоб у Франції була вивішена перед президентськими виборами карта країни без Корсики. Так що без Корсики! Французи наполягли, щоб на карті Європи, вміщеній на банкнотах "євро", були означаючи всі їхні заморські департаменти. А, здавалося б, ну що там – забути Французьку Гвіану або Мартініка при зображенні Європейського Союзу!
Цілі шкільної географічної освіти – поворот наукових знань до потреб людини до практичного їх застосування – основа формування географічної культури в суспільстві, вміння грамотно орієнтуватися в природі і суспільстві.
Герберт Гросс у своїй книзі "Географія світу" писав: "Географія вивчає взаємини між людством і його природним оточенням. Чи не з тих пір, як на Землі з’явилися перші люди, людина почала використовувати природу, щоб забезпечити всім необхідним не тільки своє життя, а й життя своїх нащадків ".
Сьогоднішнє людство є продуктом своїх вчорашніх дій по використанню, пристосуванню і зміни природи Землі спочатку в інтересах свого виживання, а потім і розвитку. І сьогодні люди в усьому світі продовжують задаватися одвічним питанням: "Як облаштувати свій земний Будинок для себе та майбутніх поколінь?"
Таким чином, роль географії в підготовці учнів до життя, до поведінки в природі, суспільстві, державі величезна, і тому значення географічних знань і географічної культури як складової частини загальної культури людини, основи яких закладаються в школі, у вирішенні цього питання важко переоцінити.
Культура – це вищий прояв людської освіченості та професійної компетентності. Ось чому за образним висловом Іллі Еренбурга, "культура завжди наступала і настає не на інші країни, а на неуцтво, грубість, на людську роз’єднаність".
Географічна культура включає чотири основні компоненти:
I. Географічну картину світу;
II. Географічне мислення;
III. Методи географії;
IV. Мова географії.
Перспективи проектування культурологічної географічної освіти
Культурологічний підхід в освіті передбачає виховання освіченої, культурної особистості, що володіє основними елементами політичної, художньо-естетичної, фізичної культури, культури праці, відпочинку, поведінки, мови, сімейних відносин і т.п. Фундаментом загальної культури служить весь зміст освіти – комплекс знань, ідей, ціннісних уявлень, способів пізнання, мислення, практичної діяльності, без оволодіння якими неможливо взаємовідношення і взаємодія людей, гармонія людини і суспільства, людини і природи.
У цій системі певний і сталий місце займає комплекс знань наук про Землю, який представлений навчальним предметом "Географія". Географія в школі – один з навчальних предметів, який має на меті дати учням загальноосвітньої школи систематичні знання основ фізичної та економічної географії, цілісне уявлення про сучасний світ, про місце Росії в цьому світі, а також розвинути у школярів пізнавальний інтерес до інших народів і країнах. Специфіка географії – її природно-громадська сутність. Географія інтегрує природні, громадські та технічні елементи наукового знання. Сучасна географія вивчає просторово-часові взаємозв’язки та взаємодії у географічній дійсності, що представляє собою цілісну систему "людина – природа – господарство – навколишнє середовище".
Географічна освіта основа становлення географічної культури.
Формування географічної культури людини – це спосіб гармонізації відносин між суспільством і природою, спрямований на збереження нашої планети, на свідому соціально-економічну діяльність суспільства, на розуміння буття трьох самоцінною почав: Природи, Людини, Суспільства.
Цілі шкільної географічної освіти – поворот наукових знань до потреб людини до практичного їх застосування – основа формування географічної культури в суспільстві, вміння грамотно орієнтуватися в природі і суспільстві.
Герберт Гросс у своїй книзі "Географія світу" писав: "Географія вивчає взаємини між людством і його природним оточенням. Чи не з тих пір, як на Землі з’явилися перші люди, людина почала використовувати природу, щоб забезпечити всім необхідним не тільки своє життя, а й життя своїх нащадків.
Сьогоднішнє людство є продуктом своїх вчорашніх дій по використанню, пристосуванню і зміни природи Землі спочатку в інтересах свого виживання, а потім і розвитку. І сьогодні люди в усьому світі продовжують задаватися одвічним питанням: "Як облаштувати свій земний будинок для себе та майбутніх поколінь?"
Таким чином, роль географії в підготовці учнів до життя, до поведінки в природі, суспільстві, державі величезна, і тому значення географічних знань і географічної культури як складової частини загальної культури людини, основи яких закладаються в школі, у вирішенні цього питання важко переоцінити.
У той же час у системі географічної освіти проглядається суперечність між змістовним потенціалом науки географії, загальноосвітніми та методичними можливостями шкільного курсу географії та рівнем його освоєння в рамках навчального процесу. Іншими словами, намітився концептуальний розрив між географічної культурою та умовами освоєння духовного, ціннісного, екологічного, соціально-економічного і творчого її багатства. Ця невідповідність пов’язано з орієнтацією на технократичну модель географічної освіти. Ця модель у ХХ ст. зумовила активізацію екологічних і духовно-моральних проблем сучасної цивілізації; в ній зберігається колишня мета – освоєння географічних знань, так само як і орієнтація на традиційні принципи функціонування – що підтримують характер, предметна сутність, репродуктивне відтворення знань, крайня соціалізація в збиток розвитку та самореалізації особистості, творчої, природоохоронної та інженерно-господарської діяльності.
В даний час методика навчання географії розвивається в гуманістичній, культуровідповідності парадигмі і передбачає "інтеграцію особистості в систему світової та національної культури" (Закон РФ "Про освіту"). Сьогодні шкільне географічна освіта формується в єдності природничонаукової і гуманітарної картини світу і гармонійно вбудовується в макросистему знань про Землю, людину, природу, суспільстві і культурі. Розвиваючий потенціал шкільної географічної освіти полягає в гуманістичному характері розв’язуваних їм завдань: посилення культуротрансляціонних функцій; "окультурення" його змісту; формування географічної культури випускника і вчителя; культивування здорового способу життя, знань раціонального природокористування та охорони природи, умінь і навичок у школярів; розвиток географічного мислення; продуктивне і творчий розвиток особистості випускника. Ці спільні завдання конкретизуються у ряді практікооріентованих питань, які вчителю необхідно вирішувати кожен день: що розуміти під географічної культурою школяра, які цілі географо-культурної освіти; яка роль і суть "окультуреного змісту"; як його реалізувати в процесі навчання географії; які умови формування геоекологічного свідомості і світогляду; в чому специфіка форм і методів формування у школярів ціннісного, діяльнісного та творчого потенціалу географічної культури?
Ми використовуємо культурологічний підхід (як загальнонаукової метод пізнання), який дає змогу розглядати шкільне географічна освіта як феномен культури, а формування культури випускника і вчителя як його кінцеву мету. Грунтуючись на цьому підході, можна розробляти модель структури культурологічного змісту шкільної географії, як системи змістовних взаємопов’язаних компонентів. У структурі моделі виділені три складові: ціннісна – система цінностей, які формуються у шкільному географічному освіту, – географічна оболонка, природа, людина, наука, знання; способи діяльності з освоєння географічної культури; творча діяльність школяра як складова географічної культури.
Виходячи з культурологічної методології, пропонується модернізувати шкільний курс географії, в якому системоутворюючої метою є формування особистості, яка вміє будувати особистісні ціннісні відносини до навколишнього природного середовища, розвивати творчі здібності, вирішувати наукові та життєві проблеми. У результаті вивчення курсу учень повинен розвинути географічне і екологічне творче мислення, навчитися співвідносити свою творчою діяльність із законами природи, соціально-економічними та техногенними процесами, зберігати, примножувати і розвивати природу для майбутніх поколінь людей та цивілізації.
З позиції культурологічного підходу функції географічної освіти можуть бути переорієнтовані:
З передачі знань на трансляцію культури, екопринципів гуманізму, екології і т.д.;
З розвитку "знаннєвого" культури на розвиток особистості (як мети та результату географічної освіти) – її індивідуальності, системи цінностей, географічного мислення, досвіду творчої діяльності, її самоактуалізації, самореалізації, саморозвитку.
Географічне освіта повинна працювати на розвиток цінностей, творчих здібностей і вмінь, що дозволяють випускнику формувати географічну компетентність. Основоположними ознаками географічної освіченості, компетентності та географічної культури випускника середньої школи є наступні:
Усвідомлення просторово-часового єдності та взаємозв’язку розвитку в географічної реальності природних, соціально-економічних, техногенних процесів, об’єктів і явищ;
Вміле застосування знань, умінь і навичок в реальній діяльності, у тому числі в природокористуванні з урахуванням господарської доцільності та екологічних вимог;
Вміння самостійно розрізняти і оцінювати рівень безпеки або небезпеки навколишнього середовища для вироблення власної ціннісно-поведінкової лінії в сфері життєдіяльності.
Учень і вчитель на високому рівні внутрішньо детермінованої активності і свідомості не тільки здійснюють освоєння знань географії, але й стають об’єктами географічної культури. На основі культуровідповідності підходу ми пропонуємо реконструювати географічна освіта з метою: підвищення його культуроємності, особистісно-смислового заохочення школярів до географії (Специфіка географії – її природно-громадська сутність. Географія інтегрує природні, громадські та технічні елементи наукового знання. Сучасна географія вивчає просторово-часові взаємозв’язки та взаємодії у географічній дійсності, що представляє собою цілісну систему "людина – природа – господарство – навколишнє середовище"); розвитку географічного мислення і гуманістичних позицій школяра; формування культурних, ціннісних смислів природи і природоохоронної діяльності.
Такий підхід дозволяє розробити зміст географічної освіти в єдності наступних складових: географічною картини світу; ціннісного та діяльнісного компонентів; особистісно-творчої основи географічної культури.
Спробуємо коротко охарактеризувати концепцію трансформації змісту географічної освіти на основі культуровідповідності. Перш за все, визначимо його кінцеву мету – формування географічної культури особистості випускника. Така мета вимагає модернізації змісту, технології формування географічної культури та визначення його розвиваючого потенціалу. Географічну культуру ми розуміємо як сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством у процесі історичного розвитку. При поясненні поняття "географічна культура" необхідно взяти за основу підрозділ загально географічних знань і вмінь на дві великі групи:
Знання та вміння, у формуванні яких бере участь географія поряд з іншими шкільними предметами;
Знання та вміння, що становлять специфіку самої географії та визначальні її "персональний" внесок у загальну культуру підростаючого покоління.
Розглянемо спочатку першу групу, яка включає три головні складові частини.
По-перше, це географічні знання, що беруть участь у формуванні наукового світогляду школярів. Географія в школі завжди була і продовжує залишатися важливою світоглядної дисципліною. До провідних ідей шкільних курсів географії відносять:
I. Ідеї, що відображають прояв основних рис і законів діалектики в географічній оболонці і її частинах:
Географічна оболонка – якісно своєрідна матеріальна цілісна система взаємопроникних і взаємодіючих геосфер; в ній все знаходиться в русі, зміні, розвитку; взаємодію компонентів географічної оболонки виявляється в обміні речовин і енергії;
Географічна оболонка неоднорідна у своїй структурі: кожна її частина (зональні і азональні природні компоненти) має свої індивідуальні особливості і разом з тим їй властиві загальні закономірності розвитку;
Географічна оболонка – саморозвинена система, що ускладнюються, у речовинному складі і процесах; їй властиво зміна в часі і просторі внаслідок суперечливих впливів внутріземних і зовнішніх джерел енергії.
II. Ідеї, що відображають прояв законів діалектики в економіко-географічної реальності:
Всі елементи, складові господарство, всі процеси, що протікають у ньому, взаємопов’язані між собою;
Господарство – це система, що знаходиться в постійному розвитку і характеризується відмиранням старого і проявом нового.
III. Ідеї, що охоплюють проблему "природа і суспільство":
Людина як частина природи;
Природні умови Землі різноманітні, неоднаково їх вплив на господарство різних її територій;
Роль природи, ступінь її впливу на розвиток і розміщення господарства історично змінюються;
Людина як фактор, що впливає на природу в процесі своєї господарської діяльності та її змінює.