Аудит кредитів

РЕФЕРАТ
з дисципліни: АУДИТ
Аудит кредитів
Аудит кредитів
Для зручності кредитні функції можна поділити натакі складові частини:
а) видача кредиту і виплата за ним коштів;
б) моніторинг;
в) одержання платежів;
г) періодичний огляд і оцінювання.
У межах цих категорій основними питаннямивнутрішнього контролю є:
а) видача кредиту і виплата коштів:
• чи одержує банк повну та інформативну заявкуна одержання кредиту, включаючи фінансові звіти позичальника й опис цільовоговикористання кредитних коштів;
• чи використовує банк письмове пояснення, щоописує критерії оцінювання заявок на одержання кредиту (наприклад, показник покриттяпроцентних виплат, вимоги щодо маржі, показники співвідношення заборгованості івласного капіталу);
• чи одержує банк звіти за кредитами, а чипроводить незалежне вивчення можливих позичальників;
• чи використовує банк процедури, щозабезпечують виявлення кредитування зв’язаних сторін;
• чи проводиться належний аналіз кредитноїінформації клієнта, включаючи заплановані джерела коштів для обслуговуваннякредиту і здійснення за ним виплат;
• чи грунтуються ліміти затверджених сум кредитівна встановлених старшим кредитним менеджером;
• чи потрібна згода відповідного кредитногокомітету або ради директорів щодо кредиту, який перевищує встановлені ліміти;
• чи є відповідний поділ обов’язків міжфункціями згоди щодо надання кредитів і функціями моніторингу видачі кредитних коштів,одержання платежів та огляду кредитного портфеля;
• чи перевірено право власності на кредитне забезпеченняі черговість права на одержання задоволення за рахунок такого забезпечення;
• чи розглядається і затверджуєтьсядокументація, що підтверджує заявку на одержання кредиту, незалежним службовцем,не підпорядкованим спеціалістові кредитного відділу;
• чи є контроль за належною реєстрацієюзаставного забезпечення (наприклад, реєстрація в державних органах заставнихправ на майно);
• чи є адекватний фізичний захист векселів, заставногозабезпечення та підтверджувальних документів;
• чи є контроль, що забезпечує негайний обліквиданих кредитних коштів;
• чи є контроль, що забезпечує цільовевикористання кредитних коштів позичальником у максимально можливому ступені;
б) моніторинг:
• чи готується пробний бухгалтерський баланс ічи проводиться звіряння контрольних рахунків тими працівниками, які не задіянів обробці й реєстрації кредитних операцій;
• чи готуються вчасно звіти за кредитами, щодояких прострочені платежі основної суми або відсотків;
• чи розглядаються ці звіти працівниками, що невиконують роботи з надання кредитів;
• чи використовуються процедури, що даютьзмогу контролювати дотримання позичальником кредитних обмежень (наприкладспеціальних застережень у тексті кредитної угоди) та вимог з надання інформаціїбанку;
• чи є процедури, що вимагають проведення періодичногопереоцінювання заставного майна;
• чи є процедури, що дають змогу переконатисяв тому, що проводиться регулярний аналіз фінансового стану позичальника тарезультатів його операцій;
• чи є процедури, що забезпечують облік усіхважливих майбутніх та адміністративних дій (наприклад, продовження реєстраціїзабезпечення) і виконання таких дій з настанням їх контрольних термінів;
в) одержання платежів:
• чи ведуться записи про надходження платежівза основною сумою боргу і відсотків, а також відновлення залишків позиковихрахунків працівником, який не виконує роботи з надання кредитів;
• чи є контроль за простроченими кредитами зметою своєчасного вимагання платежу;
• чи є у письмовому вигляді процедури, щовизначають політику банку щодо стягнення невиплаченої основної суми кредиту тавідсотків через суд, за допомогою переходу права власності на заставлене майноабо відновлення у володінні; чи є процедури з одержання регулярногопідтвердження залишків позикових рахунків за допомогою прямих письмовихконтактів з позичальником, які здійснюються працівниками, не пов’язаними знаданням і реєстрацією кредитів, а також чи проводиться незалежне дослідженнявиявлених розбіжностей;
г) періодичний аналіз та оцінювання:
чи є процедури регулярного незалежного аналізувсіх кредитів, включаючи:
аналіз результатів зазначених процедурмоніторингу;
аналіз поточних обставин, що безпосередньовпливають на позичальників у відповідних географічних районах та галузях;
чи є в письмовому вигляді відповідна політиказі встановлення критеріїв для:
створення резервів на можливі втрати запозиками;
припинення нарахування відсотків (чи створеннякомпенсаційних резервів)
Перевірка окремо взятих кредитів, як правило,є найскладнішим завданням банківського аудиту. Вона є найважливішим завданням ів зв’язку з рівнем ризику та впливом створення резерву на можливі втрати запозиками на фінансовий стан банку. Крім цього, завдання оцінювання зворотностікредиту вимагає від аудитора прояву надзвичайної старанності і професійногосудження. Отже, важливо, щоб аудитор був добре підготовлений ще до початкупроведення аудиторської перевірки.
Аудитор повинен:
• зрозуміти метод контролю ризиків, якийзастосовується банком.
Ризик може виникнути в результаті такихфакторів:
валюта, в якій видається кредит;
кредитоспроможність позичальника;
мета кредиту;
заставне забезпечення кредиту;
характер господарської діяльності позичальника;
країна, в якій позичальник здійснює своїоперації.
• знати та розуміти:
процес моніторингу кредитів, здійснюваногобанком, а також систему виявлення всіх кредитів, виданих зв’язаним сторонам, таїх агрегування;
методи оцінювання вартості заставногозабезпечення кредитів, що використовуються банком, і визначення можливих тареальних збитків;
кредитний портфель і різні властивості та характеристикикредитів;
кредитну документацію, яку використовує банк;
що входить до відповідної кредитноїдокументації для різних категорій кредитів;
кредитну практику банку та його клієнтуру;
банківські процедури й рівні повноважень принаданні кредиту.
Закони та нормативні акти, відповідно до якихбанк провадить свою діяльність, можуть визначати масштаб перевірки кредитів івстановлювати будь-як спеціальні вимоги з надання звітності регулювальниморганам. Тому треба ознайомитися з такими актами з метою визначення будь-якихспеціальних вимог з надання звітності, що можуть вплинути на аудит.
У контексті загальних завдань аудиту основнимзавданням кредитного аналізу є забезпечення того, щоб кредити, які підлягаютьпогашенню, були належним чином оцінені, а також щоб усі кредити, що вимагаютьстворення резерву на можливі втрати, були виявлені, а необхідні резерви — створені.
Як правило, аудиторський підхід грунтується напідтвердженні результатів на кінець року, хоча кредитний аналіз частопроводиться до закінчення року з проведенням наприкінці року аналізу періоду,що залишився.
Процедури повинні застосовуватися не лише щодокредитів, а й до всіх інших активів, які пов’язані з аналогічним ризиком длябанку й відображаються в балансі та поза балансом.
На додаток до резервів, необхідних за окремимипозиками, зазвичай банк має враховувати потребу створення резервів для окремихкатегорій позик. Такі резерви можуть знадобитися або на додаток до спеціальнихрезервів, що могли бути створені для окремих кредитів у цій категорії, абозамість таких спеціальних резервів. Прикладами категорій, для яких може знадобитисястворення додаткового резерву за кредитом, можуть виступати категорії,пов’язані з географічними чи промисловими секторами (якщо є сумніви загальногохарактеру щодо ймовірності погашення кредитів у такому секторі), що все-таки неможуть бути кількісно оцінені для визначення сум резервів за окремими кредитами.Прикладами категорій, для яких може знадобитися створення резерву на можливівтрати за позиками замість спеціальних резервів за окремими кредитами, можутьбути:
а) категорії однорідних кредитів, такі яккредити за кредитними картками і, можливо, іпотечні позики на житло, денезначні суми окремих кредитів можуть не виправдовувати постатейногооцінювання, а минулий досвід може вважатися задовільною основою для розрахункуможливих збитків; категорії кредитів, такі як кредити країнам, що маютьпроблеми з іноземною валютою, коли немає достатньої інформації, на підставіякої можна встановити конкретні резерви, і коли можуть існувати альтернативніджерела інструкцій. Такі орієнтири можна отримати:
виходячи з попередньої практики банку зістворення резервів і понесення збитків;
на підставі інформації, отриманої від органівнагляду;
виходячи із цін вторинного ринку, коли такікредити призначені для надання.
У кожній з наведених ситуацій аудиторові слідвизначити, чи є резерви для кожної категорії адекватними з огляду на наявнуінформацію.
Аудитор повинен відобразити у програмі аудитухарактер, розрахунок часу й обсяг аудиторських процедур, що визначаютьсянадійністю систем внутрішнього контролю, суттєвістю й обсягом рахунків ічастотою операцій, відобразити запропонований ступінь координації процедуркредитного аналізу з процедурами внутрішнього аудиту, а також розглянутидоцільність проведення подальших процедур на ранньому етапі робіт з наступнимкоригувальним аналізом результатів на кінець року.
Одержати копію повного списку кредитів банку (якпередбачається в кредитному розділі папки з робочими паперами).
Одержати список реальних і можливих збитків закредитами із зазначенням позичальника, основної непогашеної суми кредиту,нарахованих відсотків до одержання й оцінки суми реальних і можливих збитків. (Цеповинен бути той самий список, який використовувався в кредитному розділі папкиз робочими паперами аудитора) Проводячи аналіз деяких кредитів, можливо, доцільнозвернутися за допомогою до фахівця з неплатоспроможності.
До проведення кредитного аналізу потрібнопроаналізувати такі загальні фактори на предмет їх впливу на критеріїформування вибірки:
будь-яка зміна рівня ризику, виявлена упроцесі аналізу ліквідності банку, розбіжностей у ставках відсотка і в термінахвиконання зобов’язань, а також коефіцієнтів достатності капіталу протягомтривалішого періоду (наприклад, чотирьох років) і порівняння з іншимианалогічними фінансовими інститутами;
будь-які зміни в бік переваги, яку банк віддаєміжбанківським депозитам порівняно з депозитами клієнтів, що може свідчити прозменшення зовнішньої довіри до банку і зайву залежність банку від менш стійкихгрошових ринків.
Урахувати будь-які особливі вимогирегулювальних органів (наприклад, максимальні межі ізольованих чи пов’язанихміж собою ризиків) і встановити критерії формування вибірки, що відповідаютьобставинам. Критерії добору повинні застосовуватися щодо всіх кредитів, наданихзв’язаним сторонам, і повинні включати таке (обсяг вибірки, наведений нижче,варіюється відповідно до критеріїв добору):
рахунки з непогашеним залишком, що дорівнюєвизначеному рівню чи перевищує його (дібраний обсяг вибірки);
рахунки в «контрольному списку» знепогашеним залишком, що перевищує (дібраний обсяг вибірки);
рахунки, за якими нарахований резерв, щоперевищує дібраний обсяг вибірки);
рахунки, закріплені за підрозділом, якийуправляє проблемними чи високоризиковими банківськими рахунками;
рахунки, за якими прострочені виплати за основноюсумою боргу чи відсотка, на термін, що перевищує визначений період (дібраний обсягвибірки);
рахунки, на яких непогашена сума перевищуєліміт санкціонованої кредитної лінії;
проблемні рахунки, визначені банківськими контрольнимиорганами, і проблемні рахунки, відібрані в минулому році;
ступінь схильності до ризиків, пов’язаних зіншими фінансовими інститутами за міжбанківськими кредитними лініями;
розмір участі в синдикованих кредитах.
Крім цього, якщо працівники банку одержуютьзапит про надання зведених даних, що характеризують усі кредити понадвизначений обсяг, згруповані за принципом взаємозв’язку, слід провести аналіззведених даних за кредитами з такими характеристиками (які можуть вказувати нанеобхідність проведення детальнішого аналізу):
великий збиток від основної діяльності,понесений за останній фінансовий рік;
стійкі збитки від основної діяльності (наприклад,протягом двох чи більше років);
високий коефіцієнт, що показує відношенняборгу до капіталу (наприклад, що перевищує 2: 1; проте коефіцієнт буде різним залежновід галузі);
невиконання обов’язкових умов за кредитнимдоговором;
негативні коментарі менеджера рахунку щодо:
тенденцій і факторів, що впливають надіяльність позичальника;
перспектив компанії;
значних подій, таких як реструктуризація позикабо невиконання обов’язкових умов кредитного договору;
модифікований аудиторський висновок;
надана інформація є неповною або застарілою;
надані позики недостатньо забезпечені абозабезпечені в основному гарантіями;
рахунки, за якими управлінський персонал банкувчасно не проводить аналіз відповідно до встановлених процедур;
групування рахунків, що може призвести дозбільшення ризику (наприклад, за видами валют, країнами, географічнимположенням, пов’язаними групами й галузями).
При огляді позик з наведеного списку обратикредити для проведення детального кредитного аналізу, використовуючи критеріїформування вибірки, описані вище.
Одержати документи, необхідні для оцінюванняймовірності повернення кредитів. Сюди можуть входити:
а) документи за кредитом і заставнимзабезпеченням;
б) списки або звіти за простроченими платежами;
в) стислий опис діяльності;
г) списки минулих сумнівних позик;
ґ) звіт за позиками, що не належать допоточного періоду;
д) фінансові звіти позичальника;
є) звіти про оцінку вартості заставногозабезпечення.
Використовуючи файл із документацією закредитом, визначити вид кредиту, процентну ставку, термін погашення, умовивиплати, забезпечення й мету використання кредиту.
Переконатися в тому, що документи щодозаставного забезпечення підтверджують відповідну реєстрацію і що забезпеченняоформлено законним чином і має позовну силу. Визначити, чи є справжня вартістьзаставного забезпечення достатньою (особливо для кредитів, що вимагаютьстворення резерву) для забезпечення кредиту і (де це доречно) чи застрахованоналежним чином забезпечення. Критично проаналізувати оцінку застави, у томучислі методи і припущення, використані оцінювачем.
Переконатися в тому, що заявка на одержаннякредиту або його поновлення затверджені особами, що мають відповідніповноваження в банку.
Переглянути переліки попередніх простроченихплатежів і опису видів діяльності та впевнитися в тому, що операційні данікредиту відповідають первинним умовам кредитування.
Переглянути періодичні фінансові звіти позичальникаі відзначити значні суми й основні операційні коефіцієнти (тобто коефіцієнтиоборотного капіталу, прибутковості, акціонерного капіталу і відношення боргу докапіталу).
Переглянути всі примітки і кореспонденцію, щомістяться у файлі з огляду позик. Відзначити періодичність перевірок, щопроводилися працівниками банку, і впевнитися в тому, що вони відповідаютьбанківським інструкціям.
Розглянути, де це можливо, звіти внутрішньоговідділу банку щодо огляду позик.
Переглянути кореспонденцію й угоди закредитами, що були переуступлені банком або у видачі яких він брав участь. Переконатисяв тому, що немає права регресу щодо банку; за наявності такого права визначитипозики для подальшого огляду.
На підставі інформації, отриманої напопередніх етапах, оцінити ймовірність погашення кредиту і визначитинеобхідність створення резерву за цим рахунком.
Розрахувати суму резерву, вказавши конкретнийкредит, для якого потрібен резерв. Описати порядок розрахунку резерву.
Порівняти суму резерву із сумою, встановленоюбанком, і визначити суму розбіжності. Просумувати отримані величини.
Одержати перелік резервів, установлених накінець минулого року, і переконатися в тому, що всі значні зміни булипроаналізовані під час огляду позик.
Додатково до оцінки достатності резервів заокремими позиками проаналізувати, чи слід створювати додаткові резерви законкретними категоріями або класами позик (наприклад, кредити за кредитнимикартками чи кредити з «суверенним» ризиком), а також оцінитидостатність будь-яких резервів, що міг створити банк.
Обговорити результати описаних процедур зуправлінським персоналом.
На підставі попередніх процедур визначитиправильність створення банком резервів на можливі втрати за позиками.
а) Підтвердити, що облікова політика, яка використовуєтьсядля визначення резервів на можливі втрати за позиками, відповідає політиці, що застосовуваласяу попередні роки, і принципам бухгалтерського обліку, а також належним чином розкритау фінансових звітах банку.
б) і) Вказати, чи були помічені будь-які виняткина етапах, описаних вище;
іі) якщо так, то підтвердити, що вони відображенів робочих документах і що характер та обсяг процедур перевірки змінені,наскільки це треба;
ііі) підтвердити, що всі нетипові випадкивключено до зведеної інформації щодо нескоригованих розбіжностей.
в) і) Розглянути, чи отримано в ході описанихвище процедур перевірок докази того, що резерви банку на можливі втрати запозиками неадекватно відображені в балансі;
іі) за наявності такого доказу звернути нанього увагу менеджера або партнера по аудиту, одночасно зробивши відповідніпосилання в робочих документах.
Оцінювання загального резерву на втрати запозиками проводиться в такий спосіб.
Завершивши перевірку окремих кредитів, аудиторповинен оцінити адекватність загального резерву на можливі втрати за позиками,враховуючи виявлені тенденції:
при перевірці окремих кредитів;
щодо кредитного портфеля в цілому і йогоскладових частин.
Ці тенденції можна поділити на категорії,пов’язані з кількісною і якісною інформацією. Використовуючи ці категорії,аудитор може розглянути такі тенденції:
Тенденції кількісної інформації:
1. Інформація, що безпосередньо стосуєтьсябанку:
і) фінансова і статистична інформація запоточний та попередні роки порівняно з кредитним портфелем у цілому і, по змозі,з окремими категоріями кредитів (портфелів):
обсяг резервів;
обсяг фактичних втрат за позиками у минуліперіоди;
обсяг позик, за якими не нараховуютьсявідсотки;
обсяг позик, за якими суперечки врегульовані;
обсяг списань за позиками;
обсяг позик за кожною з визначених банкомкатегорій ризику;
суми відшкодувань за резервами попередніхроків;
концентрація кредитів:
за галузями;
за географічними регіонами;
за визначеними позичальниками і зв’язаними з нимисторонами;
ступінь розбіжностей у судженнях управлінськогоперсоналу й аудитора за окремими кредитами;
іі) інформація, що не може бути зібрана банкому кількісній формі:
відсутність поточних фінансових даних укредитних документах (наприклад, фінансових звітів, оцінки застави);
обсяг кредитів, наданих позичальникам зіскрутним фінансовим станом;
рівень залежності від здатності до погашення абощодо неліквідної застави;
частота випадків збільшення суми кредитних лінійдля позичальників, що зазнають труднощів;
обсяг кредитів, виданих позичальникам, щоперевищили ліміти затверджених кредитних ліній,
частота випадків надання відстрочок щодопогашення основної суми кредиту і відсотків за ним.
Інформація, що її можна порівняти з наявнимиданими стосовно інших банків:
обсяг втрат за позиками у попередні періоди;
обсяг резервів на можливі втрати за позиками,зазначений у звіті про прибутки та збитки.
Інформація з країн, де існує кредитний ризикдля банку:
обсяг валового національного продукту;
ціни на товари (нафта, продукти харчування);
ціни на нерухомість / кількість споруджуваногожитла / дозволу на комерційне будівництво;
ставки відсотка;
курс обміну іноземних валют.
Аудитор має розглянути такий перелік факторів,оцінюючи якісні тенденції, виявлені у процесі аналізу окремих позик:
практичний досвід кредитних менеджерів,включаючи їхні знання галузі;
міра, якою кредитні менеджери покладаються наоцінку вартості, виконану сторонніми експертами, та на докази, отримані ззовні(особливо на оцінку вартості заставного забезпечення);
критерії, які використовуються для віднесенняпозик до категорії тих, за якими не нараховуються відсотки, і створеннярезервів (наприклад, розрахунковий показник вчасного погашення проблемних позик).
На практиці окремі тенденції, що їх маєрозглянути аудитор, і міра, якою вони розглядаються і документуються, залежатьвід:
загального фінансового стану банку;
аудиторської первісної й подальшої оцінкиризику (на який впливають такі фактори, як оцінка аудитором властивого ризикукредитного портфеля, результати оцінювання системи внутрішнього контролю тааналізу роботи внутрішнього аудитора);
результатів аналізу окремих кредитів;
ступінь задоволеності аудитора судженнямиуправлінського персоналу (як правило, за результатами попередніх аудиторськихперевірок і згаданого вище аналізу окремих кредитів, а також за результатамианалізу аудитором інших залишків у фінансових звітах).
Список використаної літератури
1. Ватуля, І.Д. Аудит [Текст]: практикум / І.Д. Ватуля,Н.А. Канцедал, О.Г. Пономаренко; Мін-во освіти і науки України, Полтавська держ.аграрна академія. — К.: ЦУЛ, 2007. — 304 с.
2. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік заміжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. — К.: Лібра,2001. — 840 с.
3. Гончарук, Я.А. Аудит [Текст]: навчальний посібник / Я.А. Гончарук, В.С. Рудницький.- 3-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2007. — 443 с.
4. Давидов Г.М. Аудит: навч. посібник. — 2-ге вид.,перероб. і доп. — К.: Т-во «Знання», КОО. — 2001. — 363 с
5. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. — К.: Т-во«Знання», КОО, 2001. — 402 с.
6. Дорош, Н.І. Аудит: теорія і практика [Текст]: навчальний посібник / Н.І.Дорош. — К.: Знання, 2006. — 495 с.
7. Закон України «Про аудиторську діяльність»// Голос України. — 1993. — №99 (599).
8. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навчальнийпосібник для студентів вищих закладів освіти. — Львів: Піча Ю. В.; К.: „Каравела”;Львів: „Новий Світ — 2000″, 2002. — 504 с.
9. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійноїетики аудиторів України. — К.: Аудиторська палата України, Укркомункваліфонд; Основа,1999. — 274 с
10. Немченко В.В. Практичний курс внутрішнього аудиту [Текст]:підручник / В.В. Немченко, В.П. Хомутенко, А.В. Хомутенко; Одеська нац. академіяхарчових технологій, Одеський держ. економ. ун-т. — К.: ЦУЛ, 2008. — 240 с.
11. Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність»[Текст]: закон України / Україна. Закон. — [Б. м.: б. и.], 2006. — Б. ц.
12. Пшенична, А.Ж. Аудит [Текст]: навчальний посібник / А.Ж. Пшенична; Мін-воосвіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. — К.: ЦУЛ,2008. — 320 с.
13. Савченко, В.Я. Аудит [Текст]: навчальний посібник / В.Я. Савченко; Мін-воосвіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2005. — 322 с.