Аналіз та прогнозування ринку праці

Міністерствоосвіти і науки України
Херсонськийнаціональний технічний університет
Факультетперепідготовки та підвищення кваліфікації
Курсова робота
з дисципліни
«Соціально-трудовівідносини»
на тему:
«Аналіз тапрогнозування ринку праці»
Виконала: Слухачка ФППК
Стрелецька В.М.
Перевірив:
ст. викладач МихайленкоН.О.
Херсон 2010

ЗмістВступРозділ 1. Структура і механізм фунціонуванняринку праці1.1 Ринок праці і зайнятість1.2 Функціонуванняринку праці1.3. Проблеми молоді на ринку праціРозділ 2.Аналіз сучасного стану ринку праці України
2.1 Особливості функціонування ринку праці в умовах світовоїкризи
2.2. Аналіз ринку праці в народному господарстві
2.3 Аналіз ситуації в загальному секторі та в секторі молодихспеціалістів ез досвіду роботи
озділ 3. Державне регулювання зайннятості
3.1 Прогнозування робочих місць на ринку зайнятості в Україні
3.2 Розробка спеціальних програм, як механізм реалізаціїдержавної гарантії
3.3 Перспективи розвитку ринку праці України
Висновок
Спсок використаних джерел

Вступ
Специфікаринку праці визначається особливістю того товару, який на ньому представлений.Праця невіддільна від людини, вона є формою життєдіяльності особи тому не можебути об’єктом купівлі-продажу невіддільні від неї функції, в тому числі йпраця. Тому на ринку праці продається й купується не сама праця а послугипраці, кількість і якість яких залежить від багатьох чинників – рівняпрофесійної підготовки працівника, його кваліфікації, досвіду сумління таінших. Купівля – продаж послуг праці виступає у формі найму вільного працівникана певних умовах щодо тривалості робочого дня, розмірів заробітної плати, посадовихобов’язків і деяких інших. На період найму працедавець – бізнес чи державакупує право на використання послуг праці продавця, а не саму працю, власникомякої залишається бути працівник. В загальноприйнятому понятті «ринок праці»необхідно бачити категорію «ринок послуг праці» [1, с.256].
Світовийдосвід свідчить про неможливість досягнення повного використання ресурсівпраці, про існування проблеми безробіття, що стосується мільйонів людей і єдуже важливою та гострою економічною та соціальною проблемою життя суспільства. [2, с.110].
Метоюцієї роботи є проведення економічного аналізу поведінки роботодавців івзаємовідносин між ними і працівниками.
Справав тому, що відносини в області зайнятості це найбільш важливі відносини внашому житті, і саме тому ця сфера привертає до себе так пильну увагу з бокузаконодавців. Тому глибоке знання фундаментальних основ економіки праці граєключову роль в розумінні безлічі соціальних проблем і явищ.
Такимчином, вивчення проблем зайнятості і економіки праці загалом необхідне длярозуміння наслідків політичних рішень в області трудових відносин, приємних абощо обговорювалися урядом.

Розділ1. Структура і механізм фунціонування ринку праці
1.1      Ринок праці і зайнятість
Особливаувага на загальному ринку належить ринку робочої сили. Основною ознакоюпереходу від простою до загального товарного виробництва є перетворення робочоїсили в товар. Це сталося по двох причинах:
1)  Завдяки позбавленнювиробників засобів виробництва і всіх джерел існування, крім їх здібності допраці;
2)  Завдяки представленнюпрацівником юридичної свободи, права продавати їх робочу силу з власної волі.
Наоснові товарної форми робочої сили сформувався ринок цього товару, де трудящі,власники робочої сили, утворять пропозиції цього товару, а підприємці, власникикапіталу, утворять попит на робочу силу. Співвідношення пропозиції і попитуформує ціну робочої сили, яка виражається в заробітній платі. Чим вище вартістьробочої сили, тим вище попит на труд, тим менше число зайнятих. Між рівнемзаробітної плати і числом зайнятих існує зворотний зв’язок.
Потрібновизнати, що поняття “труд” унікальне. Трудові послуги можна надати, самих жепрацівників не можна ні купити ні продати. Більш того оскільки трудові послугиневіддільні від самих працівників, то умови їх придбання часто не менш важливі,ніж сама їх ціна. Іншими словами, при наймі не грошові чинники, такі як умовипраці, небезпека отримання виробничих травм, характер керівника, існуючіуявлення про “справедливість” у відношенні до людей і інші грають більш важливуроль на ринку праці, чому, наприклад, на товарних ринках. [3, с.257].
Можнасказати, що умови, в яких роботодавці придбавають, а працівники пропонують своїпослуги в сфері праці, утворять свій ринок по декількох причинах.
По-перше,існують організації, метою діяльності яких є сприяння розвиток контактів міжпокупцями і продавцями трудових послуг, яке здійснюється через оголошення типу“на роботу потрібні”, через бюро профспілок по найму, через агентства по наймуі т.д.
По-друге,поле встановлення такого роду контактів між двома сторонами відразу жвідбувається обмін інформацією про ціну і якість. Подача заяв про прийом нароботу, ділові співбесіди і навіть усна інформація від друзів все це ілюструєвиникаючий обмін інформацією на ринку праці.
По-третє,по досягненні домовленості набирає чинності певний трудовий договір гарантіїзайнятості, в якому відбиваються питанням оплати праці, умов праці,стабільність роботи, що пропонується, і термін, на який вона розрахована. Інодітакий договір може носити офіційний характер, наприклад, колективний договірміж профспілкою і роботодавцем. У інших випадках угода письмово взагалі неоформляється, і тоді воно має неофіційний характер, і сторони в межах своєїпрактики і досвіду перевіряють взаєморозуміння. Проте, доцільно вважати, що, якправило, взаємовідносини в сфері зайнятості регулюються на основі контракту(договору). [3, с.261].
Остаточнимрезультатом операції між працівником і роботодавцем на ринку праці є розподіллюдей по робочих місцях при певних ставках оплати праці. Розподіл в сфері праціслужить не тільки інтересам окремих працівників, але і потребам суспільствазагалом.
Такимчином, саме через ринок праці найбільш важливий національний ресурс трудрозподіляється по фірмах, організаціях, галузях, регіонах і професіях. Виділимонайважливіші його особливості:
— ринок праці належить до ресурсних ринків, а отже має своєрідних суб’єктівпорівняно з ринками споживчих товарів. Суб’єктами попиту на ринку праці є фірмита держава, а пропозиції – домогосподарства;
— попит на працю, як і на будь-які інші види економічних ресурсів є похіднимпопитом;
— велика тривалість взаємовідносин продавця і покупця. Якщо на ринках більшостіспоживчих товарів контакт продавця і покупця короткочасний і закінчуєтьсяпередачею прав власності на об’єкт торгівлі, то на ринку праці взаємовідносинипродавця і покупця тривають стільки часу, на який укладається угода з наймупрацівника. Тривалість контактів продавця і покупця є необхідною умовоюпостійного відновлення операцій купівлі-продажу послуг праці;
— велику роль відіграють не грошові чинники – складність і престижність роботи,умови праці,її безпека для здоров’я, гарантії зайнятості і професійного росту,моральний клімат в колективі тощо;
— наринок праці значний вплив здійснюють різні інституціональні структури –профспілки, трудове законодавство, державна політика зайнятості і професійноїпідготовки, спілки підприємств та інші. Це пов’язано насамперед з тим, щопродавці послуг праці – наймані робітники, що становлять більшість населення, апраця за наймом є джерелом їх добробуту, певний рівень якого є умовоюсоціального спокою суспільстві. [2, с.257].
1.2 Функціонуванняринку праці
Узахідних економічних теоріях ринок праці розглядається як ринок, дереалізовується лише один з інших виробничих ресурсів. При цьому виділяютьсячотири основних концепції до аналізу функціонування сучасного ринку. Згідно зпершою концепцією, якої дотримуються неокласики (Дж.Перрі, Р.Холл, М.Фелдстайм)і прихильники концепції економіки пропозиції (Д.Гилдер. А.Лаффер і інш.), ринокпраці, як і всі інші ринки, діє на основі цінової рівноваги. Саме ціна робочоїсили (заробітна плата) регулює попит і пропозицію робочої сили. Ціна на робочусилу гнучко реагує на потребі ринку, збільшуючись або меншаючи в залежності відпопиту і пропозиції. При цьому рівновага виключає безробіття.
Відповіднодо моделі цінової рівноваги, індивід “інвестує в кваліфікацію” доти, поки незнижується норма прибутку на ці вкладення. Наявність безробіття пояснюється їїдобровільним характером і прагненням працівників до максимально вигідноїроботи.
Кейнсіанциі монетарісти розглядають ринок як явище постійної і фундаментальної нерівноваги. Вони виходять з того, що ціна робочої сили жорстко фіксована іпрактично не міняється регулювальником ринку, тому вона повинна бути привабленаззовні державою. Представником школи монетарістів виходять з жорстокоїструктури цін на робочу силу, більше за те з передумови їх однонаправленогорішення. [4, с.255].
Школаінстітуционалістів основну увагу приділяє аналізу професійних і галузевихвідмінностей в структурі робочої сили і відповідних рівнів заробітної плати.
Марксистськатеорія розглядала ринок праці як ринок особливого роду, особливість якогопояснюється різницею товару “робоча сила” і фізичного капіталу. Якщо робочасила в процесі праці створює вартість, то всі інші види ресурсів лишепереносяться на нову вартість самим трудом. У зв’язку з цим ринок робочої сили,підкоряючись загальним ринковим закономірностям, має істотні особливості,оскільки сама робоча сила як суб’єктивний чинник виробництва, будучи товаром,може в також час активно впливати на співвідношення попиту і пропозиції і насвою ринкову ціну.
Об’єктамиринку праці виступають товар, попит і пропозиція.
Щостосується товару, то частіше за все передбачається, що ним є робоча сила, щовизначається як сукупність фізичних і розумових здібностей людини, яківживаються на виробництво товарів і послуг. Це специфічний товар, який:
а) невідчужується від його власника найманого працівника в процесі купівлі-продажу;
б) єживим, одушевленим товаром, а купівля його використання підприємцем в течіїякогось часу отримала назву найма;
в)зумовлює продовження відносин роботодавця і найманого працівника аж до йогозвільнення;
г)має ту особливість, що носієм його є людина з всіма його правами в суспільстві;
д)грає вирішальну роль в створенні прибутків суспільства;
е) неможна покласти на зберігання, як це можна зробити з іншим товаром;
ж) неприносить прибутку, якщо його не продати, і крім того, вимагає все новихжиттєвих благ для його підтримки і ін.
Розглянемотепер другий об’єкт ринку праці попит на робочу силу. Виділяють індивідуальнийі сукупний попит.
Індивідуальнийпопит це попит окремого роботодавця. Він залежить від:
— попиту на продукцію фірми;
— стану виробництва;
— якості робочої сили.
Рішенняпро пропозицію своєї робочої сили приймають самі працівники. Важливу роль вцьому грають: схильність до професії; престиж праці і фірми-роботодавця;можливість реалізувати творчі здібності; культурні або релігійні інтереси іт.п.
Основнимматеріальним стимулом виступає заробітна плата: чим вище її рівень для окремихпрацівників, тим більше працівників пропонують свій труд і тим більше вонибажають працювати.
Пропозиціяробочої сили формується під впливом ряду різноманітних чинників:
— приріст величини трудових ресурсів;
— співвідношення зайнятого і незайнятого населення;
— особливості пенсійного законодавства;
— культура і релігія і ін.
Основнимисуб’єктами ринку праці є найманий працівник, як власник, носій і продавецьсвоєї робочої сили, і роботодавець-покупець даного товару.
Важливимиумовами здійснення процесу купівлі-продажу товару робоча сила є:
— юридична свобода працівника по своєму розсудурозпоряджаються своїми здібностями робочої сили;
— відсутність можливостей господарювання свого як джерелаотримання всіх потрібних для життя коштів або відсутність інших умов існування;
— наявність на ринку праці покупця, що пред’являє попит наробочу силу певної кваліфікації і професійного профілю.
Ринокпраці може бути гнучким або жорстким в залежності від того, які відносинискладаються між найманими працівниками і роботодавцями, як і якими силамирегулюються ці відносини.
Гнучкістьринку праці передбачає:
а)велику територіальну і професійну мобільність трудящих;
б)гнучкість витрат на робочу силу;
в)гнучкість внутрішньогалузевої і міжгалузевої диференціації заробітку;
г)гнучкість в управлінні людськими ресурсами на рівні підприємств;
д)гнучкість використання трудящих у всіляких формах найма і інш.
Жорсткийринок праці відрізняється наступними характеристиками:
а)гарантія зайнятості;
б)стабільність зайнятості;
в)забезпечення трудящих стабільними прибутками;
г)стабільність зміст роботи;
д)безпека роботи.
Надумку багатьох економістів, жорсткий ринок праці є причиною зростаннябезробіття. [13, с.134].

1.3 Проблемимолоді на ринку праці
Підпоняттям “робоча сила” маються на увазі ті працівники, грудці понад 16 років, іхто або вже має роботу або активно зайнятий її пошуком, або хто чекає, що післязвільнення з роботи до його послуг знову звернуться. Ті індивідууми, щознаходяться на ринку праці, хто не має роботи за винагороду, складають рядибезробітних. Люди, які не зайняті на роботі, не шукають роботи і не чекають, щоїх роботодавець знову дасть їм робоче місце, не прираховуються до робочої сили.Отже. Сукупна робоча сила складається із зайнятих і безробітних. Якість ікількість робочої сили на кожному конкретному ринку праці постійно міняються іпотік працівників, що міняють ринок праці, вельми значний. Розглянемо чотириосновних потоки між ринками:
1.Наймані працівники, що мали роботу, стають безробітними або в зв’язку з тим, щовони з власного бажання йдуть з роботи, або тому, що їх звільняють з ініціативиадміністрації.
2.Безробітні працевлаштовуються в зв’язку з тим, що їх наймають на роботу на новемісце, або їм знову надають те місце, з якого їх раніше тимчасово звільнили.
3.Ті, хто входить до складу робочої сили, незалежно від того мають вони роботу чині, можуть вийти з категорії робочої сили в зв’язку з відходом на пенсію абовирішивши не шукати роботу за плату.
4. Тіж, хто ніколи не працював і не шукав роботи, поповнюють ряди працівників,уперше входячи в робочу силу, а ті, хто вийшов з робочої сили входять в їїсклад.
Відношеннячисельності безробітних до чисельності робочої сили і є рівень безробіття. Іхоч ця величина вельми приблизна, і створює певні неточності, все ж це частішеза все величина, що згадується, необхідна для оцінки стану ринку. [9, с.123].
Колирівень безробіття складає порядку 5%, то вважається, що положення на ринкупраці напружене для роботодавця, а те свідчить про те, що загалом робочих місцьбагато. У тому випадку підприємці навіть випробовують ускладнення в тому, якимчином заповнити вакансії, що є. Така ситуація свідчить і про те, що більшість зтих: хто не має роботу, в стані досить швидко знайти роботу. Якщо ж рівеньбезробіття стає вищим, скажемо досягне 7% і більш, то в цьому випадку ринок працівважається ненапруженим в тому значенні, що існує великий вибір робочої сили, інаймачі можуть без проблем знайти собі відповідні кандидатури на вакансіїмісця. Коли кажуть, що положення на ринку праці ненапружене, це не означає, щоніде немає ніякого дефіциту. Коли ж кажуть, що ринок праці в напруженому стані,це, проте, може означати, що відносно деяких видів професій або робочих місцьчисло тих, хто шукає роботу, перевищує число вакансій при домінуючій заробітнійплаті.
Державнийта регіональні ринки праці можна сегментувати за галузевою (за видамидіяльності) і професійно-кваліфікаційною ознаками.
Галузевийрозріз ринку праці за своїм економічним змістом являє собою сукупну суспільнупотребу в робочій силі галузей національного господарства, забезпеченуреальними робочими місцями.
Насьогоднішній день галузеву структуру сукупного ринку праці слід визнатинераціональною. Перш за все нераціональна найбільш загальна пропорція –співвідношення сукупного попиту на робочу силу сфери матеріального виробництваі сфери послуг. В матеріальній сфері зайнято біля 60%, а у сфері послуг біля40%. Такий стан склався через переважну орієнтацію на екстенсивний шляхрозвитку., недостатнього впровадження у виробництво досягнень НТП танедооцінювання впливу соціальної сфери на ефективність економіки. (в США увиробничій сфері зайнято менше 30% працівників).
Векономіці України переважала гіпертрофована потреба в працівникахпромисловості, сільського господарства та будівництва. Якщо в нашому сільськомугосподарстві чисельність працівників перевищує 15% від зайнятих у народномугосподарстві, то у розвинутих країнах вона коливається в межах 2-3% (у США –2,5%).[14,с.288].
Однеіз основних завдань, що повинен вирішити механізм ринку – створити умови дляефективного міжгалузевого перерозподілу сукупної праці.
Прицьому необхідно відзначити, що ефективний попит на робочу силу, який будевизначати галузеву структуру сукупного ринку праці в недалекому майбутньомузмінюватиметься швидше ніж сукупний попит, який визначає структуру зайнятихтепер. Швидко скорочується потреба в працівниках виробничої сфери і зростаєпотреба в працівниках сфери послуг.
Професійно-кваліфікаційнуструктуру сукупного ринку праці можна розглядати, з одного боку, як потребувиробництва в працівниках визначеного рівня освіченості і професійноїпідготовки, з іншого — як потребу економічно активного населення в робочихмісцях, що відповідають рівню його підготовки. Якраз дисбаланс цих складовихприводить до наявності вакантних робочих місць в умовах безробіття, та дефіцитувизначених робочих місць в умовах нестачі робочої сили.
Найближчимчасом важкий фінансовий стан більшості підприємств може привести до ситуації,коли використання некваліфікованої робочої сили буде значно вигіднішим ніжмеханізація виробництва. І лише з ростом конкуренції між підприємствамиситуація може змінитись в бік механізації виробництва, як гаранта якостітоварів, і почнеться вивільнення некваліфікованої робочої сили.
Сьогодніекономісти вважають, що природний рівень безробіття дорівнює приблизно 7-8 %.Якщо поточне безробіття значно перевищує природну норму, то це свідчить прозмушене безробіття. Безробіття, що є особливо змушеним — це і соціальнакатастрофа. Депресія приводить до бездіяльності, а бездіяльність – до втратикваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних надбань, розпаду родини,самогубств, соціальної напруженості. Історія переконливо показує, що масовебезробіття приведе до швидких соціально політичних змін (згадаємо прихідГітлера до влади). Тому держави намагаються знижувати рівень безробіття, щобубезпечити себе і суспільство від соціальних вибухів і потрясінь. [15, с.224].
Розділ2. Аналіз сучасного стану ринку праці України2.1Особливості функціонування ринку праці в умовах світової кризиРинокпраці дзеркально відображує більшість політичних і соціально-економічнихпроцесів, що відбуваються в державі, та фокусує в собі найгостріші проблеми:високий рівень безробіття, посилення структурних диспропорцій зайнятості, змінив якості робочої сили і мотивації праці. Через економічну кризу на 2009 ріккількість безробітних у світі зросте на 20 мільйонів, і їхня кількістьстановитиме 210 млн. осіб. За даними Держкомстату, за щомісяця лави українськихбезробітних вже збільшилися на 4 тисячі людей. Яка нині ситуація на ринкупраці? Ринокпраці – це дзеркало економіки, соціально–економічних відносин в суспільстві.Зараз на багатьох підприємствах, особливо в сільській місцевості, незначнарізниця між розміром матеріальної допомоги по безробіттю та рівнем заробітноїплати. Як наслідок, втрачається мотивація людини до праці. У громадян немаєекономічної зацікавленості працювати, а у служби зайнятості – законодавчихпідстав примусити їх до цього. На обліку в державній службі зайнятості станомна 1 серпня 2008 року перебувало 631,5 тис. незайнятих громадян, які шукалироботу, із них більш ніж половину складали мешканці сільської місцевості тажінки, понад третину – молодь у віці до 35 років. Офіційний статус безробітнихна зазначену дату набули 96,8 відсотка незайнятих громадян, із них 72,7відсотка отримували допомогу по безробіттю. Серед безробітних майже кожендругий раніше займав місце робітника, а кожен четвертий – посаду службовця абоне мав професійної підготовки. Рівень зареєстрованого безробіття в цілому покраїні на 1 серпня того року становив 2,2 відсотка від кількості населенняпрацездатного віку, що на 0,3 відсоткового пункту менше, ніж на відповідну датуминулого року. Навантаження незайнятого населення, яке звернулося за сприянняму працевлаштуванні до державної служби зайнятості порівняно з червнем цьогороку не змінилося і становило 3 особи на 1 вільне робоче місце. За регіонамизначення цього показника коливалося від 0,2 особи у м. Києві до 13 осіб уХмельницькій області. За сприяння державної служби зайнятості у січні – липні2008 року було працевлаштовано 677,8 тис. осіб, що на 4,8 відсотка більше, ніжу відповідному періоді минулого року Рівень працевлаштування незайнятихгромадян у січні – червні того року порівняно з відповідним періодом минулогороку зріс на 5,5 відсоткового пункту та становив 39,6 відсотка. Причому такезростання спостерігалось в усіх регіонах країни. Зазначений показник знаходивсяв межах від 31,2 відсотка у Рівненській області до 67,4 відсотка у м.Києві [17]
Масове безробіття в Україні, на жаль, стаєсуворою реальністю. Кількість тих, хто вже втратив роботу, перевищиланайпесимістичніші офіційні прогнози минулого року. Якщо невпинне скороченняробочих місць відбуватиметься такими темпами й надалі, країна матиме всі шансиперетворитися на майже «комуністичне» безкласове суспільство.
Офіційна статистика це теж засвідчує. Заданими Держкомстату, кількість громадян, які перебували на обліку в службахзайнятості, у грудні минулого року становила 876,2 тис. Проте вже у січні цьогороку Україну накрила друга хвиля скорочень — на 30 січня кількість безробітнихсягнула 930 тисяч. Щоправда, за перші два тижні лютого скорочення нібипризупинились. «Приріст» становив лише 1,9 тисячі. Але схоже на те,що це — тимчасове затишшя перед новою «бурею». Адже розвитокзагально-економічної та політичної ситуації в країні підштовхує саме до такихвисновків.
Рівень працевлаштування незайнятихгромадян у березні 2010р. порівняно з лютим п.р, зріс на 1,9 в.п. та становив6,4%. Найбільше зростання зазначеного показника за вказаний періодспостерігалось у м. Києві та Кіровоградській області (дивись таблицю 1)
Сьогодні ринок праці начебто завмер, алетаке відчуття, що ми напередодні другої хвилі.
Пояснюється це значною кількістю людей – 1млн. 700 тис. осіб, – що перебувають у стані латентного безробіття, сидячи убезстрокових відпустках чи працюючи неповний день або тиждень. За данимиДержкомстату, у грудні у режимі неповної зайнятості працювало 928 тис. чоловік,а у неоплачуваних адміністративних відпустках перебувало 829 тис. чоловік.
За прогнозами, сформованими на основіметодології Міжнародної організації праці, у 2010 році рівень безробіття вУкраїні сягне 9%. Без роботи залишаться близько 3 млн. чоловік.
Таблиця 1
Статистичні дані по безробіттю в Україні, (тис. осіб)Регіони Кількість зареєстрованих безробітних на 01.05.2010 01.03.2010 01.01.2010 Населення працездатного віку 1 2 3 4 5 Україна 879,0 97,0 104,0 3,1 АРК 28,7 97,8 109,9 2,4 Вінницька 42,6 97,5 102,7 4,4 Волинська 24,0 97,3 94,7 3,9 Дніпропетровська 57,6 97,2 110,6 2,8 Донецька 68,1 100,9 123,9 2,5 Житомирська 33,2 99,9 100,9 4,4 Закарпатська 23,2 99,1 100,6 3,0 Запорізька 39,6 97,9 110,1 3,5 Івано-Франківська 29,7 100,6 96,2 3,6 Київська 30,7 98,7 112,5 2,9 Кіровоградська 25,9 93,3 101,4 4,3 Луганська 34,9 92,8 100,6 2,4 Львівська 42,9 98,8 101,9 2,3 Одеська 29,4 92,0 98,1 2,0 Полтавська 43,9 94,9 103,5 4,9 Рівенська 31,6 97,3 99,1 4,6 Сумська 30,9 98,9 103,1 4,3 Тернопільська 30,4 94,5 92,4 4,7 Харківська 49,2 95,0 106,2 2,8 Херсонська 20,4 91,4 96,6 3,0 Хмельницька 33,5 97,4 99,8 4,3 Черкаська 30,1 96,6 105,1 5,2 Чернівецька 16,8 96,6 92,4 3,1 Чернігівська 30,1 96,3 98,4 4,6 м.Київ 12,9 100,4 128,9 0,7 м. Севастополь 2,4 103,1 121,2 1,0 /> /> /> /> /> />
Таким чином, по складу безробітних можна судити про просуваннятого чи іншого регіону по гостроті безробіття. У тих регіонах, де переважають«високоосвічені жінки передпенсійного віку», можна говорити лише пропочаткову стадію безробіття. Рівень безробіття і напруженість на ринку праці втаких регіонах як правило невеликі, хоча рости вони можуть високими темпами. Утих регіонах, де серед безробітних переважає молодь, чоловіки, обличчя знизьким рівнем утворення, проблема безробіття дуже гостра, але чисельністьбезробітних найчастіше росте повільніше, ніж у середньому по країні.
Сучаснаекономічна наука довела, що на стан зайнятості населення справляютьбезпосередній вплив на процентні ставки по кредитах та депозитах, інвестиційнаактивність суб’єктів підприємництва, система оподаткування тощо. Усе цепідкреслює значення вивчення закономірностей організації робочих місць іфункціонування ринку праці в тісному взаємозв’язку з вказаними економічнимиявищами.
Знизивсяінтелектуальний потенціал України, який визначає її роль і місце у світовому«табелі про ранги». Виходячи з зазначеного, для організації робочих місць іпідвищення рівня зайнятості населення головним є розвиток промисловості, якамає базуватися на нових технологіях з урахуванням вимог часу, а для цьогопотрібні капітальні вкладення.
2.2 Аналіз ринку праці в народному господарстві
Згіднодо Великого тлумачного словника сучасної української мови, „становлення” – цефілософська категорія, що відображає процес діалектичного переходу від одногоступеня розвитку до іншого як момент взаємоперетворення протилежних, а водночасвзаємопов’язаних моментів розвитку – виникнення і зникнення; формування когось,чогось у процесі розвитку. Звідси „розвиток” – це процес, унаслідок якоговідбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану доіншого, вищого.
Пропозиціяробочої сили в Україні, незалежно від економічної ситуації, визначаєтьсядемографічними чинниками, передусім чисельністю населення віком 20-65 років.Саме ці вікові рамки всупереч законодавству реально окреслюють економічноактивний вік в Україні – до 20 років молодь переважно навчається і не виходитьна ринок праці, а по досягненні пенсійного віку населення, як правило, неприпиняє трудової діяльності. Водночас пропозиція робочої сили, особливо їїякість, може стати або додатковим чинником прискорення, або бар’єромекономічного зростання.
Чисельністьта віковий склад економічно активного населення.Зрушення вікової структури і їхвплив на ринок праці. Сучасний рівень економічної активності населення України,попри значно нижчий, ніж у більшості країн світу пенсійний вік, є доситьвисоким за міжнародними масштабами. Це пояснюється головним чином активністюжінок 20-49 років. Найвищі рівні економічної активності населення характернідля Волинської, Вінницької областей та м. Києва, найнижчі – для Тернопільської,Чернівецької та Ів.-Франківської областей.
Загальначисельність економічно активного населення останніми роками залишаєтьсяпрактитчно незмінною, однак високий і постійно зростаючий ступінь старінняробочої сили (у середньому по Україні кожна п’ята економічно активна особа –старша 50 років, а кожна чотирнадцята – старше працездатного віку) створюєпевні перешкоди для нормализації процесів відтворення робочої сили, длязапровадження новітніх технологій і відповідної перекваліфікації працівників.
Особливогострою є проблема старіння робочої сили у сільській місцевості, передусім уЧернігівській, Кіровоградській, Полтавській областях. Це може статинепереборним бар’єром розвитку нових відносин у аграрному секторі цих регіонів.
Освітнята професійна підготовка робочої сили. Якість підготовки робочої сили маєпершочергове значення саме у період економічного зростання в зв’язку знеобхідністю запровадження нових технологій, схем організації виробництва, колимайже вичерпано екстенсивні чинники економічного зростання і необхіднаінтенсифікація як виробництва, так і надання послуг. У цьому контексті слідпозитивно оцінити невпинне зростання питомої ваги осіб з вищою (повною табазовою) освітою у складі робочої сили. Проте у розвитку сучасної системиосвіти, передусім вищої, спостерігаються значні диспропорції. Триває тенденціявипереджального збільшення масштабів підготовки економістів та юристів(відповідно на 36,2 та 43,6%), обумовлена, насамперед, інерцією високоїпрестижності отримання спеціальностей, які гарантували в недавньому минуломудосить високі та стабільні доходи, і адекватною реакцією ринку освітніх послуг.Однак практична насиченість національного ринку праці економістами та юристаминеминуче позначиться на працевлаштуванні фахівців з цих спеціальностей.Натомість всупереч необхідності забезпечення економіки висококваліфікованимифахівцями з інженерних спеціальностей, які зможуть реалізувати інноваційніпринципи економічного зростання, і змінам у попиті на робочу силу, що вжевідбуваються і вочевидь посиляться у найближчому майбутньому, протягом останніхроків обсяги випуску таких фахівців практично не змінилися, а їхня питома вагау складі випускників вузів знизилася. [19].
Такимчином, нажаль, здобуття вищої освіти в Україні не гарантує зайнятості. З одногобоку, збереження високого ступеня монополізації економіки обумовлює існуваннязначної частки технологічно відсталих виробництв, що суттєво обмежує можливостізастосування отриманих знань та навичок безпосередньо у виробничому процесі. Здругого – якість отриманих у процесі навчання знань часто не відповідає вимогамдо робочої сили, які висуваються з боку високотехнологічних виробництв. Даєтьсявзнаки і стрімке старіння знань, обумовлене швидкими економічними зрушеннями,зокрема економічним піднесенням. Тому для забезпечення належної якостіпрофесійно-освітньої підготовки робочої сили необхідно запроваджувати системуосвіти протягом всього трудового життя.
Післятривалого скорочення стабілізувалися обсяги підготовки кваліфікованихробітників у системі професійно-технічної освіти. Є позитивні тенденціїрозвитку закладів професійно-технічної освіти, зорієнтованих насамперед напідготовку спеціалістів для аграрного сектору економіки. Збільшення обсягіввиробництва і надання послуг створює об’єктивні передумови для зростанняпотреби в кваліфікованих робітниках, а отже, нагальною потребою стаєреформування системи професійно-технічної освіти відповідно до нових вимог.Аналіз і прогноз потреби в робочій силі за професіями та рівнями кваліфікаціїмає стати дієвим інструментом реформування системи професійної підготЗовнішнятрудова міграція. При обмежених можливостях працевлаштування і низькійзаробітній платі чимало економічно активних громадян України, передусім у віці20-49 років, стають трудовими мігрантами. Понад 80% учасників трудових міграційне мали постійної роботи в Україні і ще 7% перебували в неоплачуваних відпусткахотримання можливостей роботи за кордоном хронологічно збіглося з початкомекономічного спаду і стало засобом поліпшення не тільки економічного становища,а й соціального статусу, особливо у сільській місцевості та невеликих містахзахідних регіонів. Не змінилася на краще ситуація з працевлаштуванням і зпочатком економічного зростання. Понад те, за оцінками Нацбанку, обсягипереказів заробітної плати робітників, які працюють за кордоном менше 1 року,останніми роками збільшилися у 2,2 рази, а тих, хто працює за кордоном більше 1року, – вдвічі. Тимчасові поїздки українських громадян за кордон стали об’єктивноюреальністю і, без сумніву, масовим явищем, масштаби якого, за оцінками,становлять близько 2 млн. осіб на рік. При цьому за сприянням офіційнихпосередників за кордоном працевлаштовано лише трохи більше 40 тис. осіб.Водночас, виходячи з фінансових потоків, зменшується зайнятість іноземноїробочої сили в Україні.
Найчастішетрудовими мігрантами стають особи з професійно-технічною та повною середньоюосвітою. Малоосвічені люди через низьку кваліфікацію мають заздалегідь невеликішанси працевлаштування за кордоном, а високоосвічені прошарки менше зацікавленів цьому через кращі можливості працевлаштування в Україні. Українські трудовімігранти-чоловіки зайняті переважно малокваліфікованою працею, зокрема набудівництві, сільськогосподарських роботах тощо. Галузева структура зайнятостіжінок-мігрантів у різних країнах різна залежно від потреб національнихекономік. Загалом наші співгромадяни займаються переважно роботами, які малосприяють підвищенню їхньої кваліфікації, набуттю навичок, потрібних для майбутньоїпродуктивної діяльності в Україні.
Основнимицентрами тяжіння українських трудових мігрантів є Росія (40-50%), Польща(15-20%), Чехія (10-15%), Італія (майже 10%), Португалія (4-6%). У цілому понад90% загального потоку трудових мігрантів припадає на країни СНД (Росія ічастково Білорусь), країни Вишеградської групи (Польща, Словакія, Чехія,Угорщина) та держави Південної Європи.
Тривалістьперебування наших громадян на роботі за кордоном становить у середньому близькошести місяців. Оскільки в трудових міграціях бере участь майже 10% економічноактивного населення, то пропозиція робочої сили громадян України за межаминашої держави складає 5% від загальної пропозиції робочої сили. Таким чином,сучасна трудова міграція не тільки зменшує масштаби пропозиції робочої сили наукраїнському ринку праці, а й знижує її якість.
Ситуація,ймовірно, істотно зміниться вже найближчим часом у зв’язку зі вступом до ЄСзахідних сусідів України. Поліпшення можливостей зайнятості в країнах ПівденноїЄвропи (Португалія, Греція) не компенсує втрати таких можливостей у Польщі,Чехії, Словаччині, Угорщині. Менше 10% колишніх трудових мігрантів відкриває вУкраїні власну справу, і лише окремі особи створюють робочі місця для найманихпрацівників – переважна частина після повернення працює за наймом. Отже,ймовірне зменшення масштабів трудової міграції викличе певне посиленнянавантаження на вітчизняний ринок праці.
Отже,основними проблемами у сфері пропозиції робочої сили є:
а)невідповідність потребам економіки за професійно-кваліфікаційними ознаками;
б)високий рівень старіння, насамперед у сільській місцевості;
в)„вимивання” через трудову міграцію прошарку населення із середнім рівнемкваліфікації, але високою економічною активністю. [18].
2.3 Аналіз ситуації в загальному секторі та в секторі молодихспеціалістів без досвіду роботи
Даніаналізу ринку праці України за регіонами знаходяться в таблиці 2. З таблицівидно, що найбільша кількість вільних робочих місць (вакансій) зосереджена внайбільших містах – Києві, Одесі, Донецьку, Дніпропетровську, Львові таХаркові. Безперечним лідером за кількістю вакансій є Київ – в _анному містізнаходиться 65% пропозицій роботодавців. Відповідно кількості вакансій в містахКиєві, Одесі, Донецьку, Дніпропетровську, Львові та Харкові найбільшою є ікількість шукачів роботи. І знову місто Київ виступає лідером – в ньомузосереджено 86% осіб, що шукають роботу.

Таблиця2
Аналізринку праці України за регіонами (дані з 1-го по 20-те січня 2010)Місто / регіон Кіл-ть вільних робочих місць Кількість шукачів роботи Розподіл кількості вільних робочих місць,% Розподіл кількості шукачів роботи, % Співвідношення кількості вільних робочих місць і шукачів роботи АР Крим 954 432 1,57 0,51 2,21 Вінниця 516 159 0,85 0,19 3,25 Дніпропетровськ 2282 1205 3,75 1,43 1,89 Донецьк 2717 1485 4,46 1,76 1,83 Житомер 460 169 0,76 0,20 2,72 Запоріжжя 884 488 1,45 0,58 1,81 Івано-Франковськ 471 204 0,77 0,24 2,31 Київ 39800 72644 65,33 86,28 0,55 Кіровоград 365 61 0,60 0,07 5,98 Луганськ 532 325 0,87 0,39 1,64 Луцьк 316 45 0,52 0,05 7,02 Львів 2263 848 3,71 1,01 2,67 Миколаїв 589 294 0,97 0,35 2,00 Одеса 2837 3358 4,66 3,99 0,84 Полтава 552 224 0,91 0,27 2,46 Рівне 732 101 1,20 0,12 7,25 Суми 313 131 0,51 0,16 2,39 Ужгород 334 57 0,55 0,07 5,86 Харків 1803 1177 2,96 1,40 1,53 Херсон 335 142 0,55 0,17 2,36 Хмельницький 587 167 0,96 0,20 3,51 Черкаси 645 255 1,06 0,30 2,53 Чернігів 332 162 0,54 0,19 2,05 Чернівці 305 66 0,50 0,08 4,62 60924 84199 100,00 100,00 0,72
Якщопроаналізувати співвідношення кількості вакансій та шукачів роботи, поділившикількість вільних робочих місць на кількість осіб, які шукають роботу, зтаблиці 1 видно, що в загальному по Україні кількість шукачів також перевищуєкількість пропозицій роботодавців. Найкращою в цьому плані є ситуація в такихмістах, як Рівне, Луцьк, Кіровоград, Ужгород та Чернівці. В даних містах наодного шукача роботи припадає більше 4 вільних робочих місць, тобто конкуренціяміж шукачами є найменшою. Найгірша ситуація в Києві та Одесі, тут на одногошукача припадає менше 1 вакансії. В Києві кількість осіб, які шукають роботумайже вдвічі перевищує кількість вакансій. Отже, шукачеві потрібно прикладатимаксимум зусиль для того, щоб показати свою перевагу над іншими претендентамина робоче місце. Дану ситуацію можна пояснити тим, що безперечно в нашій країнікількість вакансій а також величина заробітків залежить від величини міста,відповідно і кількість осіб, які бажають працювати в цих містах є найбільшою.
Оглядможливостей працевлаштування молодих спеціалістів та осіб без досвіду роботизнаходиться в таблицях 2 та 3.
Таблиця3
Розподілкількості вільних робочих місць та шукачів роботи за професійними сферами увідсотках (взимку 2009-2010).Професійна сфера Вільні робочі місця (%) Шукачі роботи (%) Продажі 6 16 Бухгалтерія/Управлінський облік/Фінанси підприємства 4 11 Маркетинг/Реклама/PR 7 11 Банки/Інвестиції/Лізинг 2 10 Адміністративний персонал 4 7 Транспорт/Логістика 3 4 Виробництво 2 4 Вищий менеджмент 2 6 Юристи 2 4 Будівництво/Нерухомість 3 4 Медицина/Фармацевтика 2 1 Управління персоналом/Тренінги 2 4 Страхування 2 3 Початок кар’єри/Студенти 1 5 Інше 4 11

Черезекономічну кризу, на 2009 рік кількість безробітних у світі зросла на 20мільйонів, і їхня кількість становила 210 млн. осіб. За даними Держкомстату, щомісяць лави українських безробітних збільшуються на 4 тисячі людей.
Ринокпраці – це дзеркало економіки, соціально–економічних відносин в суспільстві.Зараз на багатьох підприємствах, особливо в сільській місцевості, незначнарізниця між розміром матеріальної допомоги по безробіттю та рівнем заробітноїплати. Як наслідок, втрачається мотивація людини до праці. У громадян немаєекономічної зацікавленості працювати, а у служби зайнятості – законодавчихпідстав примусити їх до цього. На обліку в державній службі зайнятості станомна 1 серпня 2008 року перебувало 631,5 тис. незайнятих громадян, які шукалироботу, із них більш ніж половину складали мешканці сільської місцевості тажінки, понад третину – молодь у віці до 35 років. Офіційний статус безробітнихна зазначену дату набули 96,8 відсотка незайнятих громадян, із них 72,7відсотка отримували допомогу по безробіттю. Серед безробітних майже кожендругий раніше займав місце робітника, а кожен четвертий – посаду службовця абоне мав професійної підготовки. Рівень зареєстрованого безробіття в цілому покраїні на 1 серпня того року становив 2,2 відсотка від кількості населенняпрацездатного віку, що на 0,3 відсоткового пункту менше, ніж на відповідну датуминулого року. Навантаження незайнятого населення, яке звернулося за сприянняму працевлаштуванні до державної служби зайнятості порівняно з червнем цьогороку не змінилося і становило 3 особи на 1 вільне робоче місце. За регіонамизначення цього показника коливалося від 0,2 особи у м. Києві до 13 осіб уХмельницькій області. За сприяння державної служби зайнятості у січні – липні2008 року було працевлаштовано 677,8 тис. осіб, що на 4,8 відсотка більше, ніжу відповідному періоді минулого року Рівень працевлаштування незайнятихгромадян у січні – червні того року порівняно з відповідним періодом минулогороку зріс на 5,5 відсоткового пункту та становив 39,6 відсотка. Причому такезростання спостерігалось в усіх регіонах країни. Зазначений показник знаходивсяв межах від 31,2 відсотка у Рівненській області до 67,4 відсотка у м.Києві [17].
Масовебезробіття в Україні, на жаль, стає суворою реальністю. Кількість тих, хто вжевтратив роботу, перевищила найпесимістичніші офіційні прогнози минулого року.Якщо невпинне скорочення робочих місць відбуватиметься такими темпами й надалі,країна матиме всі шанси перетворитися на майже «комуністичне»безкласове суспільство.
Точніше,будуть лише два умовні класи: по-справжньому багаті й усі решта — принижені йзнедолені, змушені просто намагатися якось вижити. Адже останні статистичні тасоціологічні дані ставлять під сумнів можливість існування вже не тільки«середнього», але й так званого «умовно середнього класу»,до котрого донедавна належали ті, хто брав кредити на купівлю квартир таавтівок.
Результатиостанніх соціологічних опитувань засвідчують, що абсолютна більшість українцівконстатує погіршення економічної ситуації (хоча з тим уже погоджуються і влада,і так звана політична еліта). Головним проявом цього для них є зростання цін таскорочення робочих місць. Або навпаки. Кількість респондентів, що дотримуютьсятакої думки, вже наблизилася до 90 відсотків.
Офіційнастатистика це теж засвідчує. За даними Держкомстату, кількість громадян, якіперебували на обліку в службах зайнятості, у грудні минулого року становила876,2 тис. Проте вже у січні цього року Україну накрила друга хвиля скорочень — на 30 січня кількість безробітних сягнула 930 тисяч. Щоправда, за перші дватижні лютого скорочення ніби призупинились. «Приріст» становив лише1,9 тисячі. Але схоже на те, що це — тимчасове затишшя перед новою«бурею». Адже розвиток загально-економічної та політичної ситуації вкраїні підштовхує саме до таких висновків.
Як битам не було, але кількість безробітних помітно зростає. А це неминучевідбивається на добробуті людей. Як свідчать результати опитування, проведеногоу грудні 2009 року Центром соціальних досліджень «Софія» у всіхадміністративних центрах країни, категорія «забезпечених» і«багатих» людей звузилася протягом року з 10% до 6,2%. Скоротилася ікількість так званих середньо забезпечених людей: з 50% до 33,2%.
Засприяння державної служби зайнятості у березні п.р. було працевлаштовано 65,7тис. осіб, що на 40,6% більше, ніж у лютому 2009р. (у березні 2008р. — 104,6тис. осіб). Серед працевлаштованих незайнятих осіб жінки становили 39,3%, амолодь у віці до 35 років — 47,3%.
Рівеньпрацевлаштування незайнятих громадян у березні 2009р. порівняно з лютим п.р,зріс на 1,9 в.п. та становив 6,4%. Найбільше зростання зазначеного показника завказаний період спостерігалось у м.Києві та Кіровоградській області (див.таблиця4).
Водночасдинаміка падіння вакансій зменшилася майже в 10 разів. Якщо у грудні буловтрачено близько 45 тис. вакансій, то у січні – лише 4600.
Сьогодніринок праці начебто завмер, але таке відчуття, що ми напередодні другої хвилі.
Пояснюєтьсяце значною кількістю людей – 1 млн. 700 тис. осіб, – що перебувають у станілатентного безробіття, сидячи у безстрокових відпустках чи працюючи неповнийдень або тиждень. За даними Держкомстату, у грудні у режимі неповної зайнятостіпрацювало 928 тис. чоловік, а у неоплачуваних адміністративних відпусткахперебувало 829 тис. чоловік.
Запрогнозами, сформованими на основі методології Міжнародної організації праці, у2009 році рівень безробіття в Україні сягне 9%. Без роботи залишаться близько 3млн. чоловік.
Дотого ж цього року приблизно у 2,1 раза збільшився бюджет Фондузагальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.Якщо 2008 року на виплату допомоги з безробіття було витрачено 2 млрд. 210 млн.гривень, то цьогоріч на, як вже зазначалося на ці цілі передбачено 4 млрд. 710млн. гривень.
Заразроботодавці пропонують вакансії у багатьох галузях економіки. Серед робітничихспеціальностей затребувані слюсарі, електромонтери, маляри,електрогазозварювачі, серед професій сфери обслуговування – продавці, водії,охоронці. Щодо вакансій службовців, то, як і раніше, спостерігається підвищенийпопит на IT-спеціалістів, а також почали з’являтися вакансії для менеджерів зпродажів і менеджерів з реклами.
Загаломна січень на одне вільне місце припадало 11 безробітних українців. Однак порегіонах ситуація нерівномірна. Найкращий стан справ із зайнятістю традиційноспостерігається в Києві, де на 12 тис. безробітних було 20 тис. вакансій.
Удеяких областях України ситуація набагато гірша – там на одне вільне місце можеприпадати 35-40 незайнятих громадян. Зокрема, у Вінницькій області на сьогоднізареєстровано 44 тис. 650 безробітних, а пропонується лише 1393 вакансії.
Скороченняобсягів зареєстрованого безробіття у березні п.р. спостерігалося в усіхрегіонах країни, крім Донецької, Івано-Франківської областей, міст Києва таСевастополя.
Кількістьвільних робочих місць (вакантних посад), за повідомленнями підприємств, установта організацій, у березні 2009р. зросла на 6,0 тис, або на 7,7%, і на кінецьмісяця становила 84,5 тис.
Тенденціїспіввідношення попиту на робочу силу та ЇЇ пропозиції у січні-березні 2009-2010рр.характеризують дані, наведені в таблиці 4.
Таблиця4
Тенденціїспіввідношення попиту на робочу силу та ЇЇ пропозиції у січні-березні2009-2010ррМісяці року К-ть незайнятих громадян, які перебували на обліку, тис. ос Потреба підприємств на заміщення вільних робочих місць, тис. ос Навантаження незайнятого населення(на 10 вільних робочих місць вакантних посад), осіб 2010 р. 2009 р. 2010 р. 2009 р. 2010 р. 2009 р. Січень 930,0 691,2 86,5 175,0 108 39 Лютий 924,9 693,6 78,5 182,6 118 38 Березень 897,8 659,6 84,5 194,6 106 34
Іззазначеної кількості вільних робочих місць (вакансій) майже половинапередбачалася для робітників, більше третини — для службовців та кожне сьомевільне робоче місце — для осіб, які не мають професії.
Навантаженнянезайнятого населення, яке у березні 2010р. перебувало на обліку державноїслужби зайнятості, порівняно з лютим п.р. знизилось і на кінець цього місяцястановило 106 осіб на 10 вільних робочих місць (вакантних посад). За регіонамизазначений показник у декілька разів перевищував відповідний показник березня2009р. та коливався від 7 осіб у М.Києві до 611 осіб у Івано-Франківськійобласті.
Сучаснаситуація на ринку праці України істотно відрізняється від тієї, що була ще 4роки назад. За ці роки чисельність зайнятого населення скоротилася на 9%.
Узв’язку зі зміною галузевої структури зайнятості (зменшенням числа працюючих угалузях обробної промисловості, особливо в машинобудуванні і легкійпромисловості) загострилися регіональні проблеми зайнятості.
Цікаватакож диференціація регіонів країни за складом безробітних. Спочатку основнумасу безробітних на Україні складали жінки, обличчя з вищою і середньою фаховоюосвітою, обличчя передпенсійного віку. Але потім у тих регіонах, де рівеньбезробіття був вище за середнє, стала рости частка чоловіків, частка осіб знизьким рівнем освіти, частка молоді
Такимчином, по складу безробітних можна судити про просування того чи іншого регіонупо гостроті безробіття. У тих регіонах, де переважають «високоосвіченіжінки передпенсійного віку», можна говорити лише про початкову стадіюбезробіття. Рівень безробіття і напруженість на ринку праці в таких регіонах якправило невеликі, хоча рости вони можуть високими темпами. У тих регіонах, десеред безробітних переважає молодь, чоловіки, обличчя з низьким рівнемутворення, проблема безробіття дуже гостра, але чисельність безробітнихнайчастіше росте повільніше, ніж у середньому по країні.Отже, в Україні гостребезробіття спостерігається в регіонах двох типів.
По-перше,це райони з високим природним приростом населення. Тут на ринок праці постійновиходить велика кількість молоді, тоді як кількість робочих місць в умовахекономічної кризи не тільки не збільшується, але і скорочується. У регіонахданого типу безробіття існувало й у минулому у виді аграрногоперенаселення.По-друге, депресивні регіони, тобто з перевагою найбільш кризовихгалузей. На даний момент такими є легка промисловість і військово-промисловийкомплекс, що відрізняються найбільшим скороченням обсягів виробництва.Важливетакож питання сільського безробіття на Україні. Дуже висока також напруженістьна сільському ринку праці, тому що вільних робочих місць тут практично немає. Восновному сільське безробіття спостерігається в регіонах з високим природнимприростом і в північних несільськогосподарських регіонах.Отже, розвитокбезробіття в Україні на сучасному етапі відрізняється від загальносвітовихзакономірностей. При різкому скороченні обсягів виробництва (більш ніж у 2рази) рівень безробіття з обліком незареєстрованних безробітних не перевищує10%. При цьому рівень безробіття в сільській місцевості вище, ніж у міськихпоселеннях. У причинах безробіття існує значна регіональна диференціація.Істотними виявилися і соціальні причини (високий природний приріст, значнийміграційний відтік), і економічні (різкий спад виробництва в одних галузях,незначний — в інші).
Міжнароднаорганізація праці (МОП) провела дослідження, що показало, що рівень безробітнихна Україні значно вище офіційно визнаного.
Такимчином, в обговорюваних сьогодні програмах виходу економіки України з кризибезробіття визначається як результат і наслідок економічної політики, і, отже,боротьбі з безробіттям не приділяється стратегічної ролі в системі державногорегулювання. [20].

Розділ 3. Державне регулювання зайннятості
3.1 Прогнозуванняробочих місць на ринку зайнятості в Україні
ПерехідУкраїни до новітньої моделі розвитку, в якій джерелом економічного зростаннямають стати єдиний освітній простір, наукові знання, технологічні інновації таінформація, потребує кардинального перегляду методів та механізмів регулюванняринку праці з метою забезпечення необхідного перерозподілу зайнятості за видамидіяльності та секторами економіки. У період реструктуризації економіки вагомогозначення набуває не тільки рівень і якість підготовки робітничих кадрів, авміння орієнтуватися в потребах ринку праці та бути конкурентоспроможними йзатребуваними на ринку праці. Основною умовою формування оптимального ринкупраці є створення збалансованих потоків попиту та пропозицій робітничих кадрів.
Сьогоденнявказує на те, що в державі не існує комплексного єдиного підходу допрогнозування потреб підприємств у кваліфікованих робітниках, з урахуваннямструктурної перебудови економіки та програм інноваційного ісоціально-економічного розвитку реґіонів. Проблема невідповідності попиту іпропозицій на ринках праці ускладнюється реґіональними диспропорціями в системіПТО, недостатньою професійною орієнтацією молоді та значною кількістюнавчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації. Ця ситуація призвела дозбільшення кількості фахівців із вищою освітою порівняно з обсягом робітничихпрофесій майже вдвічі. Ринок робочої сили перенасичений бухгалтерами, юристами,економістами, педагогами. Так на одне вакантне робоче місце економістапретендує 86 осіб, а бухгалтера – більше як 30.
Разоміз тим, у структурі попиту, який реєструється Державним центром зайнятостіУкраїни, переважають запити на кадри робітничих професій, тоді як серед тих,хто шукає роботу, значну частину становлять особи з вищою освітою. Відповідно,особливого значення набуває прогнозування професійно-кваліфікаційного попиту наробочу силу як на державному, так і на реґіональному рівнях із необхіднимурахуванням безперервного підвищення кваліфікації і перепідготовки трудовогопотенціалу.
Значнийвнесок у дослідження стану ринку праці, безробіття, зайнятості, підвищенняякості підготовки робітничих кадрів зробили вітчизняні науковці О.Крушельницька, Г. Купалова, Е. Лібанова, Л. Лісогор, В. Новіков, В. Савченко,М. Семикіна та інші. Залишаються недостатньо розробленими питання прогнозуванняпотреб ринку праці для визначення замовлень у системі професійно-технічноїосвіти (ПТО). Відсутність необхідного збалансованого попиту на робітничі кадривикликає суттєві труднощі під час працевлаштування. [20].
Згідноз Указом Президента України від 29.12.2009 року N 1124/2009, введено в діюрішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стансоціально-демографічного розвитку, охорони здоров’я і ринку праці вУкраїні», в якому наголошено про необхідність вдосконалення механізмуліцензування діяльності з надання освітніх послуг, зокрема під час визначенняліцензованих обсягів навчальних закладів, із метою забезпечення оперативногореагування на потреби ринку праці та здійснення в установленому порядку заходівщодо оптимізації мережі ПТНЗ відповідно до потреб ринку праці у кваліфікованихробітничих кадрах [3, с.259].
Так,у 2009 році відбувалося приведення мережі навчальних закладів у відповідністьдо структури економіки країни, їхнього укрупнення. Із цією метою протягомпоточного року на виконання Програми оптимізації мережі професійно-технічнихнавчальних закладів, ураховуючи динаміку розвитку інфраструктури виробництва тапотреби ринку праці, здійснено укрупнення 43 навчальних закладів, в 11 зміненотип навчального закладу. Із вересня 2009 року в Україні працює 993 навчальнихзаклади ПТО різних типів, із них – 876 державних ПТНЗ, 72 навчальних центри приустановах виконання покарань, 45 професійно-технічних училищ, що є структурнимипідрозділами вищих навчальних закладів [1, с. 9].
Регулюваннясистеми реґіональних ПТО має враховувати сеґментацію ринку робочої сили, а їїосновними мають бути такі елементи: конкуренція ринку праці, оплата праці,трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється,з одного боку, саморегулювання праці, а з іншого – відбувається адаптаціясистеми реґіональної ПТО до потреб ринку. Постає нагальна проблема у створеннієдиної національної системи безперервного професійного навчання, основнимицілями якого мають бути: задоволення потреб підприємств у робітничих кадрахнеобхідних професій і кваліфікацій, що відповідають технологічному рівнювиробництва; підготовка робітників за новими спеціальностями і професіями;перепідготовка робітників у зв’язку з їхнім перерозподілом між підприємствами,видами діяльності та реґіонами; формування робітників нового типу, щовідповідатиме перспективним вимогам виробництва [2, с. 23].
Питаннящодо функціонування підприємств в умовах жорсткої конкуренції напряму залежитьвід якості професійних знань та мотивацій його робітників, що дозволитьпереглянути ставлення роботодавців і здійснити нові підходи до участі ворганізації ПТО. Адже ринок праці потребує системного вдосконалення тапідвищення кваліфікації робітників як на виробництві, так і на базі ПТНЗ. Умежах запобігання таких негативних тенденцій, як зниження рівня кваліфікаціїробітників, необхідно спрямувати зусилля на розроблення та запровадженнямеханізмів стимулювання роботодавців до участі в навчально-виробничому процесі.
Ринокпослуг професійної освіти виступає як єдиний інтеґральний виробник особливогопродукту – кваліфікованої робочої сили на ринку праці. Разом із тим, існуютьдві суттєві проблема сьогодення, а саме – демографічна й економічна кризи.
Так,в Указі «Про стан соціально-демографічного розвитку, охорони здоров’я іринку праці в Україні» зазначено, що з 1991 року кількість населенняУкраїни скоротилася більш як на 6 млн. осіб, а під впливом світової фінансовоїкризи рівень безробіття серед економічно активного населення в першому півріччі2009 року зріс до 9,9 відсотка проти 6,4 відсотка у 2008 році [3, с.257].
Заданими Держкомстату, кількість зайнятого населення віком 15–70 років усередньому за перше півріччя 2009 року зменшилась, порівняно з відповіднимперіодом 2008 року, на 893,6 тис. осіб і становила майже 20,2 млн. осіб. Рівеньзайнятості знизився з 59,6 відсотка в середньому за перше півріччя 2008 року до57,7 відсотка в середньому за перше півріччя 2009 року. Кількість безробітногонаселення віком 15–70 років за цей період збільшилась на 609,2 тис. осіб істановила понад 2 млн. осіб. Рівень безробіття, визначений за методологією МОП,підвищився на 2,9 відсоткового пункту і становив 9,1 відсотка економічноактивного населення віком 15–70 років [4]. Під впливом кризи найбільшескорочення кількості зайнятого населення відбулося в будівництві на (16,2відсотка), промисловості (на 11,9 відсотка), готельному та ресторанномугосподарстві (на 8,1 відсотка), сільському господарстві (на 7,1 відсотка).Найменший відсоток в аграрному секторі не вказує на позитивну тенденцію, аджеще в попередні роки криза в сільському господарстві викликала зменшеннякількості зайнятого населення, призвела до занепаду соціально-побутової сферина селі і, одночасно, до системного зростання кількості селян, якізареєстровані в службі зайнятості як такі, що шукають роботу або безробітні.Ускладнює ситуацію низький рівень оплати праці селян, який на 30 % нижчий засередній показник у промисловості.
Відповідно,у промисловості скорочення відбулося майже на 12 %, а значна кількість промисловихпідприємств так і відчуває гостру потребу у кваліфікованих працівниках затакими спеціальностями, як ливарники, ковалі, слюсарі, термісти,електрогазозварники, верстатники, оператори, швачки. Так, у 14 реґіонах Українине задовольняється потреба в слюсарях, токарях, а у 18 реґіонах відчуваютьгостру потребу в електрогазозварниках та верстатниках. Ця проблема вказує нанеобхідність отримання дорослим населенням спеціальностей, які затребувані наринку праці.Проблема забезпечення кваліфікованими робітниками промисловихпідприємств є важливою та актуальною, і її вирішення неможливе без участідержави. Про це свідчать і результати працевлаштування випускників ПТУ.Протягом року випуск кваліфікованих робітників становив 258,4 тис. осіб, із нихпрацевлаштовані за отриманою професією, згідно з офіційними даними, 94відсотки, а за результатами анкетування випускників тільки близько 50відсотків.
Разоміз тим, на початку 2010 року кількість безробітних почала зменшуватися іситуація зайнятості має стабільно напружений, але стійкий характер. Згідно зпрогнозними даними, у 2010 році передбачається стабілізація ситуації на ринкупраці та закріплення позитивних тенденцій у сфері зайнятості населення. У2010–2011 роках зусилля центральних та місцевих органів виконавчої влади усфері зайнятості населення будуть спрямовані на мінімізацію наслідківфінансово-економічної кризи та поліпшення ситуації на ринку праці. Із цієюметою передбачається забезпечити в ці роки розширення сфери застосування працішляхом створення робочих місць більш як для 1,4 млн. осіб.
Починаючиз 2011 року, очікуються зміни на ринку праці, які пов’язані з поступовимвиходом економіки країни з кризи (кількість зайнятого населення віком 15–70років зросте до 20,6–20,4 млн. осіб, а рівень безробіття, визначений заметодологією МОП, знизиться до 7,6–8,1 відсотка) [17].
Результатипрогнозних показників стану ринку праці необхідно обов’язково враховувати впроцесі формування державного замовлення на підготовку робітничих кадрів. Цезамовлення має плануватись з урахуванням реального попиту роботодавців на 3–5років у перспективу. Спеціалісти центрів зайнятості систематично черезспілкування з роботодавцями і службами управління персоналом підприємствповинні з’ясовувати поточні і перспективні потреби в робітничих кадрах урозрізі спеціальностей. Ця інформація буде важлива для державних органів влади,закладів ПТО і майбутніх абітурієнтів та сприятиме організації професійноїорієнтації, набору певного континґенту молоді і, в кінцевому підсумку, –вирішенню проблеми забезпечення підприємств якісними кадрами робітничихпрофесій.
Зарезультатами опитування 26 тисяч роботодавців, 72,9 відсотка з них указують, щорівень професійної кваліфікації робітників значно покращився. На думкуроботодавців, цьому сприяло поступове вдосконалення змісту професійної освіти зурахуванням потреб технологій та безпосередня їхня участь у формуваннінавчальних програм.
Разоміз тим, причинами незадоволеності роботодавців випускникамипрофесійно-технічних навчальних закладів полягає в невідповідності танедостатній професійній якості підготовлених кадрів. Ці причини зумовлені,зокрема, недосконалим функціонуванням системи підготовки кваліфікованихробітників через відсутність належного механізму державного фінансування тадієвих взаємозв’язків між навчальними закладами, роботодавцями і місцевимиорганами виконавчої влади.
Так,автомобільний ринок у нашій державі складається на 65–80 % з автомобілівіноземного виробництва, з яких близько 19–27 % – автомобілі не старші 5-7років, які потребують для обслуговування та ремонту висококваліфікованихробітників. Відсутність сучасно оснащених майстерень у ПТНЗ призводить донизького рівня підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, які невідповідають потребам роботодавців.
Проблемазабезпеченості кваліфікованими робітничими кадрами підприємств є важливим іактуальним завданням загальнодержавного значення, і вирішення його можливе вразі державного стимулювання попиту на робочу силу, яке передбачає:встановлення системи пільгового оподаткування та кредитування для галузей іреґіонів, де бажано збільшити попит на робочу силу; відшкодування підприємствувитрат, зумовлених пошуком, навчанням і наймом на роботу працівників; сприянняв забезпеченні підприємства матеріальними ресурсами, гарантування збутупродукції за умови збільшення підприємством робочих місць; створення умовекономічної зацікавленості підприємств у забезпеченні зайнятості інвалідів,молоді та інших груп населення, менш конкурентоздатних на ринку праці.
Прогнозуванняпотреб у кваліфікованих робітниках на перспективу передбачає координаціювідповідної діяльності органів управління сфери ринку праці (управління праціта соціального захисту, центри зайнятості, міськвиконкоми, облрайадміністрації,об’єднання роботодавців, керівники великих підприємств) та ринку освітніхпослуг (управління освіти і науки, інформаційно-аналітичні відділиНавчально-методичних центрів ПТО, маркетинґові служби ПТНЗ). Комплексний підхіду спільній роботі вищезазначених структур ринку праці і ринку освітніх послугпередбачає розробку проекту дій, розробку прогнозно-аналітичного обґрунтуванняі впровадження методичного забезпечення.
Розробкуметодичного забезпечення прогнозування професійно-кваліфікаційної структуриробочої сили та додаткової потреби в кадрах передбачається здійснювати зачотирма блоками: демографічний прогноз і прогноз складу та динаміки кількостіекономічно активного населення за соціально-демографічними групами (залежно відвіку, статі та національної належності); прогноз темпів і пропорцій економічногозростання; прогноз виробництва товарів і послуг по галузях; прогноз зайнятостіпо галузях.
3.2 Розробкаспеціальних програм, як механізм реалізації державної гарантії
Яквидно з приведених статистичних даних, найбільші труднощі в працевлаштуваннівідчуває молодь, яка найменше конкурентноздатна на ринку праці в зв’язку знедостатньою профорієнтація, низьким рівнем професійної підготовки івідсутністю досвіду практичної роботи. При цьому, аналіз сучасного станумолодіжного сектора праці. Який провів науково-дослідний центр з проблемзайнятості населення на ринку праці Національної Академії наук України іМіністерства праці України, свідчить про те, що цю проблему передусім відчуваємолодь, яка вперше вибирає професію і вступає в трудову діяльність післязакінчення навчання. Процес вибору професії і включення молоді в трудовудіяльність займає в її житті важливий і відповідальний період пошукусамовираження особистості і формування умов реалізації своїх потреб іінтересів. Тому розробка програм входження цих категорій в економічно-активнучастину населення має актуальне значення для розширення із зайнятості іпідвищення конкурентноздатності на ринку робочої сили.
Згідноз проведеним аналізом, мало місце і прогресувало скорочень найма робочої силисеред молоді, яка уперше приступала до трудової діяльності. Це було пов’язанеяк зі спадом виробництва, так і з пропозицією низькооплачуваних і не престижнихробочих місць. З цієї причини молодь прагнула використати альтернативні формизайнятості, які пріоритетні по прибутках і виникають за межами організованогоринку праці. У той же час, обмеженість можливостей подальшого розширенняальтернативних форм зайнятості створила тут жорстку конкуренцію, яку не всівитримують і, таким чином, віддають вважаючу за краще залишатися без роботи зарахунок коштів своїх батьків або пристосування до інших форм паразитування.
Наоснові проведеного соціологічного опиту, можна зробити орієнтовний висновок:тільки до 10% молоді, яка уперше приступає до трудової діяльності, поповнюєсферу матеріального виробництва, до 30% сферу фінансової, посередницької іторгової діяльності, до 15% поповнюють сферу нерегламентованої зайнятості іприблизно 20% стає на шлях тунеядство, алкоголізму, наркоманії, проституції,шахрайства, інші попадають в обслуговуючі і силові структури держави. Такийрозподіл зайнятості серед молоді, яка уперше приступає до трудової діяльності,являє собою істотну державну проблему.
Виходячиз цих і інших обставин, які формують поведінку молоді на ринку праці, доцільнобуло б розробити на перехідний період від державної до ринкової економікиЦільову (спеціалізовану) програму залучення до суспільно-корисного праці ізабезпечення роботою молоді, яка уперше приступає до трудової діяльності.Основна мета такої програми може полягати в тому, щоб досягнути відродження умолоді високої мотивації до праці і потреби у відповідному рівні професійноїпідготовки при одночасному створенні умов для широкого вибору відповідноїроботи. Разом з тим, необхідна розробка і реалізація спеціальних програмзабезпечення зайнятості окремих груп молоді, які найменше конкурентоздатні наринку праці. [11, с.323].
Спеціальніпрограми забезпечення зайнятості для окремих груп молоді в Україні ще нерозроблялися. Виходячи з ситуації, яка склалася на ринку праці в Україні, іпрогнозів його розвитку, НИЦ з проблем зайнятості населення і ринку праці НАНУкраїни і Мінпраці України пропонують розробити наступні програми забезпеченнязайнятості і професійної підготовки молоді.
Програма“Зайнятість підлітків”.
Цяпрограма повинна бути розрахована на забезпечення зайнятості підлітків у віцідо 15 років. Є внаслідок випускники загальноосвітних шкіл другої міри знеповними середніми освітою; “важкі” підлітки, після обов’язкового навчання вшколі і випускники 9-х класів, які не отримали свідчення про неповну середнюосвіту (видані довідки).
Програма“Входження в ринок праці”.
Метацієї програми надання можливості учням старших класів загальноосвітних шкілвільно і свідомо вибирати професію у відповідності зі своїми інтересами,схильностями, здібностями і станом здоров’я.
Програма“Старт”.
Орієнтованана надання можливостей учням випускних класів загальноосвітних шкіл вибиратипрофесію без відриву від навчання в школі. Передусім вона повинна надавати такуможливість учням з малозабезпечених, бідних сімей, які не мають можливостінавчати своїх дітей на платних курсах.
Програма“Продуктивне учнівство”.
Цяпрограма повинна бути розрахована на учнів загальноосвітних шкіл, які не маютьпрофесії і не бажають. Або не змогли поступити на професійне навчання і шукаютьроботу за допомогою служби зайнятості.
Програма“Стажування”.
Програмаорієнтована на сприяння працевлаштуванню випускників учбових закладів, якізакінчили навчання і отримали кваліфікацію, по спеціальності отриманих знань.
Програма“Новий старт”.
Програмаповинна бути розрахована, передусім, на випускників професійних і вищих учбовихзакладів у випадках, якщо отримана ними професія або спеціальність не знаходятьпопиту на ринку праці, і передбачати можливість їх професійної переорієнтації іперепідготовки відповідно до їх інтересів, здібностей і стану здоров’я.
Перелікможливих спеціальних програм зайнятості і професійної підготовки молоді можебути розширений або скорочений.
Реалізаціятаких програм дозволить забезпечити реальний механізм реалізації державноїгарантії представлення працездатної молоді першого робочого місця і створитичітку систему працевлаштування різних груп молоді. [18].
3.3Перспективи розвитку ринку праці України
Механізмрегулювання процесів розподілу і використання робочої сили України перебуває напочатковому етапі становлення внаслідок нерозвинутості самого об’єкта —територіального ринку праці, де ще не склалася масова пропозиція робочої сили збоку незайнятого населення, і ще не створена розгалужена ринковаінфраструктура, яка б забезпечувала швидку й ефективну адаптацію робочої силидо змін в умовах господарювання. У цьому зв’язку актуальним є пошук оптимальнихформ кількісно-якісного поєднання попиту на робочу силу та її пропозиції на основігармонізації економичних відносин між усіма суб’єктами регіональноговідтворювального процесу. [12, с.132].
Заумов проведення економічних реформ і подолання призових явищ в усіх сферахжиттєдіяльності суспільства основним об’єктом регулятивного впливу можуть статипроцеси деструктивного і дезинтеграційного характеру у сфері зайнятостінаселення, на яких аномальне загострення проблем безробіття та працевлаштуваннянаселення вимагає активних, цілеспрямованих засобів протидії. Залежно відприйнятого варіанта загальної санації економіки регіону і основнихструктурно-функціональних характеристик територіальних ринків праці визначитипрактичні дії по формуванню вфдповідного соціального-економічного середовища,максимально орієнтованого на розвиток усієї системи відтворення сукупноїробочої сили. З огляду на це, на особливу увагу заслуговують такі процеси.
По-перше,обмеженість вибору прийнятого сфери прикладання праці для населення, яке бажаєпрацювати за наймом, внаслідок недостатньої розвинутості альтернативнихдержавному секторів економіки, а також зростання виробництва спричиняютьвисокий рівень вимушеної неповної зайнятості населення, формуваннятериторіально леколізованих осередків підвищеного зареєстрованого і прихованогобезробіття.
По-друге,склалися не адекватні зрушенням в економічній базі територіального розвитку ізмінам в обсягах виробництва темпи формування основного резервного сегментаринку праці — контингенту вивільнених працівників, за допомогою якого вринковій системі господарювання забезпечується перерозподіл робочої сили накористь найперспективніших сфер господарювання, і тим самим вдосконалюютьсятериторіально-галузева структура зайнятості населення.
По-третє,незбалансованість процесів відтворення рабочих місць з наявною робочою силою, нагромадженнявиробничого устаткування з наднормативним строком експлуатації посилюютьсуперечність між формальною зайнятістю працездатного населення і фактичноюефективністю праці, між наявністю робочих місць і результативністю виробничоїдіяльності.
По-четверте,погіршення якісного складу робочої сили, її низька конкурентоспособність інадмірне резервування її найбільш кваліфікованої частини призводять до втратраніше створеного професійно-освітнього потенціалу регіонів.
Безумовно,регулювання попиту на робочу силу та її пропозиції через вплив та господарськіінтереси — це найперспективніший шлях. Але виникають ситуації, пов’язаніпереважено з істотною зміною рівня пропозиції робочої сили внаслідок їїтериторіального переміщення, що потребують розробки відносин самостійногомеханізму реалізації.
Першоосновоюекономічного регулювання ринку праці повинні стати реальна вартість робочоїсили і ефективна зайнятість населення, яка в наших умовах передбачаєактивізацію процесу вивільнення надлишкової робочої сили, формування мобільногорезерву робочої сили, легалізацію прихованого безробіття. [9, с.120].
Слідвраховувати і ту обставину, що порушення так званої “абсолютної економічної”межі підвищення загального рівня зайнятості населення нам не загрожує, босистема партнерства і насиченість ринку товарами вітчизняного виробництва недосягли того рівня, який би міг спричинити зростання саме на цьому ґрунті рівнябезробіття і загострення соціально-економічних проблем.
Доводитьсявизнати, що регулювання на територіальних ринках праці таких процесів, яктрансформування прихованої форми безробіття в явну, формування мобільногорезерву робочої сили, — це пошук компромісних рішень між шляхами розв’язаннясоціальних проблем зайнятості та необхідністю реалізації вимог ефективності.Зважаючи на те, що тільки високоефективна економіка здатна забезпечитинесуперечливе і усталене вирішення соціальних питань, слід визначити їїпріоритетність на етапі переходу до ринкових відносин. Необхідно підкреслити іцей висновок і практичні дії, що повинні випливати з нього, не означаютьігнорування таких проблем соціального захисту населення, як, наприклад,гарантоване працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю та інших,найуразливіших на ринку праці, його категорій. Загальне зниження навантаження ітиску, які справляє на економічну систему надлишкова чисельність зайнятихпрацівників, дозволить через піднесення продуктивності праці значно розширитифінансові можливості соціальної підтримки населення.
Отже,інтенсивне вивільнення робочої сили, з її наступним територіально-галузевимперерозподілом на користь наукомістних виробництв, соціально орієнтованих видівдіяльності, галузей, які працюють на споживчий ринок, є об’єктивноюнеобхідністю, що вимагає синхронізації сучасних методів і форм макро- тамікроекономічного впливу на регіональні та локальні ринки праці з метоюформування високомобільного і конкурентоспроможного контингенту робочої сили.Якісно новий рівень територіально-галузевої мобільності робочої сили може бутидосягнутий шляхом узгодження таких процесів, як створення необхіднихтехнологічних умов виробництва на рівні низових економічних структур іформування відповідного соціально-економічного механізму швидкого пристосуванняпараметрів робочої сили до вимог попиту на неї на рівні галузей, регіоні вцілому.
Очевидно,що фінансова стабілізація, не підкріплена стабілізацією виробництва, тому щовикликає катастрофічний зріст безробіття. Тому центральним елементом політикизайнятості повинна стати економічна політика, спрямована на пожвавлення діловоїактивності, проведена одночасно з придушенням інфляції, зміною фізично іморально застарілого виробничого апарата й усуненням причин, що породили йогонизьку ефективність. Зазначені процеси з трансформації економіки Україниповинні проходити на тлі монетарноої політики, тому що в іншому випадкуінфляція зведе нанівець зусилля реформаторів. Цей висновок випливає ззазначеної вище специфіки нашої економічної системи [8, с.292].
Вартоврахувати, що перехід до ринкової економіки України буде здійснюється принабагато більш глибокому падінні виробництва і більш відсталому виробничомуапараті, чим у інших країнах. Тому для України буде дуже актуальною проблемазабезпечення самозайнятості населення (спрощений порядок виїзду за кордон,заохочення землеробство на невеликих ділянках землі і т.д.), організаціясуспільних робіт, підвищення рівня підтримки соціально незахищених верствнаселення.
Традиційніметоди подолання безробіття, використовувані при циклічній і структурній кризіекономіки, для вирішення проблем зайнятості в Україні вони не знаходять своєїпідтримки. Вихід із кризи – можливий лише за умови швидкої трансформаціїекономічної системи і модернізації виробничого апарата. В силу специфіки цихрівнобіжних процесів в Україні можна чекати збереження високого безробіття.
Деяківчені вважають, що саморегулююча економіка не може перебороти безробіття.Рівень зайнятості залежить від так званого “ефективного попиту” (спрощено — рівня споживання й інвестицій). Дж.М. Кейнс писав: «Хронічна тенденція донеповної зайнятості, характерна для сучасного суспільства, має свої корені внедоспоживанні…». Недоспоживання виражається в тім, що в міру підвищеннядоходів у споживача у нього в силу психологічних факторів “схильність дозаощадження” перевищує “спонукання до інвестицій”, що веде за собою спадвиробництва і безробіття. Таким чином, неминучість кризи саморегулюючоїекономіки, вказує на необхідність державного економічного впливу для досягненняповної зайнятості. Насамперед, варто підвищити ефективний попит, знижуючипозичковий відсоток і збільшуючи інвестиції [16, с.292].

Висновок
Уданій роботі в загальному плані і досить ясно проводиться економічний аналізринку праці в Україні, поведінки роботодавців і взаємовідносин між ними іпрацівниками викладаються загальноекономічні поняття, дається короткий оглядпроблем попиту і пропозиції на ринку праці, що дозволяє побачитивзаємовідносини головних сил, діючих на ринку праці, як працюють механізмиформування поведінки на ринку праці, а також визначити наслідки цієї поведінкидля державної політики.
Змінив економіці України за останні роки вимагають критичного аналізу станугосподарського механізму, особливо найбільш гострих моментів як соціальнийзахист незайнятого населення, критичний стан рівня зайнятості, особливо середмолоді.
Підводячипідсумок зазначимо, що саморозвиток і пристосування ринка праці до сучасноїекономічної ситуації створили в Україні досить суперечливий клубоксоціально-трудових відносин. У ньому сполучені масштабна нерегламентована зайнятістьі низька мотивація до праці і заробітна плата, перетворена в соціальну виплату,регрес в структурі зайнятості і погіршення якості робочої сили, текучістькадрів і приховане безробіття. А як результат сучасні і майбутні втрати увикористанні трудового потенціалу за рахунок розриву, що збільшується, міжсоціально орієнтованою моделлю повною, вільно виробленою і продуктивноїзайнятості, рівних стартових умов і життєвих шансів і фактичним станом ринкупраці. У світі накопичений достатній досвід як подолати безробіття, який мизавжди можемо використати. Але деформування розвитку ринку праці ненормалізується без створення ефективних механізмів його регулювання, безсправжнього державного пріоритету політики зайнятості.
Розв’язанняпитань зайнятості, підвищення рівня життя і соціального захисту людей можливотільки при умові виходу держави з економічної кризи. Воно пов’язане зфінансовою, кредитною, податковою політикою держави, цінами і іншими чинникамиі вимагає негайного рішення.
Вданий час у світлі постійної трансформації економічної системи в нашій країнісклалася специфічна ситуація, коли традиційні методи мало ефективні чи неефективні взагалі. Для з’ясування цього розглянемо традиційні зпідходи довирішення проблеми безробіття: створення нових робочих місць паралельно з вжеіснуючими.Розширення сфери послуг. Через значне падіння рівня життя попит напослуги скорочується. Ростуть лише послуги державного сектора, що є негативнимявищем. Дотації на створення робочих місць, пільги при найманні, допомога маломуі середньому бізнесу.
Перенавчанняабо підвищення кваліфікації кадрів.Ці заходи допомагають, коли одні галузізгасають, а інші розвиваються, тобто при структурній перебудові господарства.Зараз же йде спад у всіх галузях, що обумовлений суспільною кризою.
Теперрозглянемо, які ж реальні кроки може застосовувати держава для зменшення рівнябезробіття. Різноманіття типів безробіття робить задачу її скороченнянадзвичайно складною. Оскільки єдиного способу боротьби з безробіттям не існує.В будь–якій країні для рішення цієї проблеми приходиться використовувати різніметоди. Рівень фрикційного безробіття може бути знижений за рахунок поліпшенняінформаційного забезпечення ринку праці. В усіх країнах цю функцію виконуютьорганізації з працевлаштування (біржі праці). Вони збирають у роботодавцівінформацію про існуючі вакансії і повідомляють їх безробітним.
Способамизбільшення попиту є:
Стимулюванняросту експорту. Це може привести до росту обсягів виробництва і, відповідно, — зайнятості на них;
Підтримкаі заохочення інвестицій у реконструкцію підприємства з метою підвищенняконкурентноздатності продукції.
Створенняумов для скорочення пропозиції праці. Очевидно, що чим менше людей претендуютьна робочі місця, тим легше знайти роботу навіть за умови того ж числА вільнихробочих місць.
Створенняумов для росту самозайнятості. Зміст такого роду програм полягає в тому, щолюдям допомагають відкрити власну справу, щоб вони могли прокормити себе і своюродину, навіть якщо їм не вдається знайти роботу за наймом.
Реалізаціяпрограм підтримки молодих працівників. Для допомоги молоді можутьвикористовуватися різні методи: економічне стимулювання молодіжної зайнятості;створення спеціальних фірм, що пропонують роботу саме молоді, створення центрівнавчання молодих людей тим професіям, шанси на зайнятість у який найбільшвисокі.
Списокпрограм скорочення безробіття можна продовжувати ще довго, але важливозрозуміти, що всі ці програми не можуть цілком ліквідувати циклічне безробіття.Такий результат досягається лише при загальному поліпшенні економічної ситуаціїв країні.
Зметою подолання регіональних диспропорцій на ринку праці та забезпеченняекономічного розвитку, доцільно запровадити наступну систему заходів:
— збільшенняфінансових надходжень до служб зайнятості несприятливих регіонів за рахунокдержавного перерозподілу всіх коштів, отриманих у регіонах залежно від потребкожного з них;
-розширеннясфери застосування праці за рахунок створення нових робочих місць черезвстановлення сприятливого інвестиційного режиму для підприємств, на якихстворюються нові робочі місця, надання державної підтримкисільсько­господарськім виробникам, підприємствам у депресивних регіонах;
-удосконаленнямеханізму формування, розміщення та виконання державного замовлення напідготовку фахівців, науково-педагогічних і робітничих кадрів на основі данихпро стан регіональних ринків праці;
-запровадженнясистемної взаємодії роботодавців і професійно-технічних навчальних закладівшляхом активізації участі роботодавців у створенні сучасної навчально-виробничоїбази;
-розробката впровадження програм покращення демографічної ситуації в регіонах шляхомфінансової підтримки найбільш уразливих верст населення; забезпечення гіднихсоціальних гарантії для багатодітних родин (встановлення пільг у медичному,освітньому обслуговуванні);
-реалізаціюмеханізмів щодо працевлаштування випускників навчальних закладів, передбаченихЗаконом України „Про забезпечення молоді, яка отримала вищу абопрофесійно-технічну освіту першим робочим місцем з наданням дотаціїроботодавцю”.
Упровадженняцих заходів дозволить підвищити якість національної робочої сили, подолатирегіональні диспропорції на ринку праці в Україні та істотно підвищити попит наробочу силу.
Зазначеніпроцеси в України повинні проходити на тлі монетарної політики, тому що впротивному випадку інфляція зведе нанівець зусилля реформаторів. Цей висновоквипливає з зазначеної вище специфіки нашої економічної системи.

Списоквикористаних джерел
1.Закон України „Прозайнятість населення” від 1 березня 1991 року N 803-XII.//В редакції Закону N662-IV від 03.04.2003
2.Постанова КабінетуМіністрів України від 31 грудня 1993 р. “Про затвердження положення проорганізацію роботи щодо сприяння зайнятості населення в умовах масовоговивільнення працівників” // Збірник законодавства про працю. К., — 2001. –266с.
3.Рудий М.М.Мікроекономіка // Особливості ринку праці.-Київ: Каравела.- 2008.-С.256-268.
4.Дж.-М. Кейнс // Общаятеория занятости, процента и денег.-Москва: Луч.-1993. – 255с.
5.Задоя А.А., ПетруняЮ.Е.// Макроекономіка.- Київ: Знання.-2008.-111с.
6.Базилевич В.Д. // Макроекономіка:Навч. посібник. — К.: Київ, держ.торг.-екон.ун-т. 1995. — С. 240.
7.Бойчик І.М., ХарівП.С., Хопчан М.І.// Економіка підприємства: Навч. посіб. для студ. вищих навч.закл. І-ІV рівнів акредитації. — 2-ге вид., виправ. і доп. — К.: Каравела,2001. — 298 с.
8.Витвицький Я.С.//Економіка: Навч. посіб. для загальноосвітніх закладів. — К.: КНЕУ, 2000. — 292с.
9. Богиня Д. П., ГрішноваО. А.// Основи економіки праці. Навчальний посібник. Київ «Знання-Прес», 2001.-123с.
10.Каньоса М.І.//Економіка підприємства: Навч. посібник для спец. вищ. закладів. — Кам’янець-Подільський: Абетка, 2002. — 185 с.
11.Мазаракі А.А.Економіка і підприємництво: стан та перспективи: Зб. наук. пр. — Київ.: КНТЕУ,2002. — 323 с.
12.Карпіщенко О.І.,Прокопенко О.В., Сотник І.М., Карпіщенко Т.О. //Економіка праці: Навч. посіб.для студ. екон. спец. — Суми: СумДУ, 2002. — 132 с.
13.Лібанова Е.М., МельничукД.П… // Ринок праці в економічній системі: Навч. посіб. для студ. вищ. навч.закл. екон. спец. — Житомир: ЖІТІ, 2002.-134с.
14.Савченко А.Г.,Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. //Макроекономіка: Підр. — Київ.: Либідь, 1999. — С. 288.
15.Соболев В.М. // Макроэкономика.- Харьков: НВФ «Студцентр», 1997. — С.224.
16.Степаненко С.В.Економіка: Навч. посіб. для загальноосвітніх закладів. — Київ.: КНЕУ, 2000. — 292 с.
Електронні джерела:
17.Офіційний сайтДержкомстату України — www.ukrstat.gov.ua/
18.Офіційний сайтМіністерства зайнятості та соціальної політики. Адреса — www.mlsp.gov.ua/
19. Регіональний аспектбезробіття в Україні -http://www.kiev-diplom.com/14-regionalnij-aspekt-bezrobittya-v-ukrayini.html
20. Аналіз стану ринкупраці як необхідна складова прогнозування потреб робітничих кадрів — www.ukrdeti.com/firstforum/m6.html