Основи фінансового інвестування

Міністерствоосвіти і науки України
Національнийуніверситет харчових технологій
Кафедраменеджменту
зовнішньоекономічноїдіяльності
Контрольнаробота
здисципліни: “Міжнародний фінансово–інвестиційний менеджмент”
Основифінансового інвестування
Виконала:
студентка6 курсу
(з.ф.н.)спеціальність МЗЕД
ЧалійОлена
Перевірив:
Викладач
СтахурськаСвітлана Валеріївна
Київ– 2009

Зміст
1. Особливості та форми здійсненняфінансових інвестицій
2. Міжнародна діяльність на ринкуфінансових інвестицій: інвестування у звичайні акції
Задача 1
Задача 2
Список використаної літератури

1. Особливостіта форми здійснення фінансових інвестицій
Визначеннятерміна «фінансові інвестиції» наведено в Положенні (стандарті) 2«Баланс» — це активи, які утримуються підприємством з метоюзбільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталуабо інших вигод для інвестора. До фінансових інвестицій, зокрема, відносяться:внески до статутних фондів підприємств (інших, ніж акціонерні товариства),акції, облігації (державні, інших підприємств) тощо.
Усіфінансові інвестиції поділяються на дві групи: поточні та довгострокові.
Поточніфінансові інвестиції — це інвестиції, що легко реалізуються та призначаютьсядля утримання протягом терміну, що не перевищує одного року.
Довгостроковіфінансові інвестиції — це інвестиції, які не можуть бути класифіковані якпоточні.
Прикласифікації фінансових інвестицій на поточні чи довгострокові слід мати наувазі один суттєвий момент, який особливо характерний для українських реалійнині.
Маємона увазі випадок, коли фінансову інвестицію передбачається утримувати напідприємстві протягом терміну, що не перевищує 12 місяців, але її не можналегко реалізувати. У такому разі її слід класифікувати як довгостроковуфінансову інвестицію та відображати у складі необоротних активів балансу.
Длярозгляду питань, пов’язаних з оцінкою та відображенням у фінансовій звітностіфінансових інвестицій, слід визначитись також із такими спеціальними термінами:
— амортизована собівартість фінансової інвестиції — собівартість фінансової інвестиціїз урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яказбільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії) (пункт 3Положення (стандарту) 12);
— асоційоване підприємство — підприємство, в якому інвестору належитьблокувальний (понад 25 відсотків) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім абоспільним підприємством інвестора (пункт 4 Положення (стандарту) 3);
— дивіденди — частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками)відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства (пункт 4Положення (стандарту) 15);
— еквіваленти грошових коштів — короткострокові високоліквідні фінансовіінвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів з незначнимризиком зміни їх вартості (пункт 4 Положення (стандарту) 4);
— ефективна ставка відсотка — ставка відсотка, що визначається діленням сумирічного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) насередню величину собівартості інвестиції (або зобов’язання) та вартості їїпогашення (пункт 3 Положення (стандарту) 12);
— контрольні учасники — учасники спільної діяльності зі створенням юридичноїособи (спільного підприємства), які контролюють її діяльність (пункт 3Положення (стандарту) 12);
— метод ефективної ставки відсотка — метод нарахування амортизації дисконту абопремії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом зафіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованоївартості на початок періоду, за який нараховується відсоток (пункт 3 Положення(стандарту) 12);
— метод участі в капіталі — метод обліку інвестицій, згідно з яким балансовавартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшенняабо зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування (пункт4 Положення (стандарту) 3);
— пов’язані сторони — підприємства, стосунки між якими обумовлюють можливістьоднієї сторони контролювати іншу або суттєво впливати на прийняття фінансових іоперативних рішень іншою стороною (пункт 4 Положення (стандарту) 2);
— проценти — плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, щозаборговані підприємству (пункт 4 Положення (стандарту) 15);
— ринкова вартість фінансової інвестиції — сума, яку можна отримати від продажуфінансової інвестиції на активному ринку (пункт 3 Положення (стандарту) 12);
— роялті — платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів,торговельних марок, авторського права, програмних продуктів тощо) (пункт 4Положення (стандарту) 15);
— спільна діяльність — господарська діяльність зі створенням або без створенняюридичної особи, яка є об’єктом спільного контролю двох або більше сторінвідповідно до письмової угоди між ними (пункт 3 Положення (стандарту) 12);
— спільний контроль — розподіл контролю за господарською діяльністю відповідно доугоди про ведення спільної діяльності (пункт 3 Положення (стандарту) 12);
— справедлива вартість — сума, за якою може бути здійснений обмін активу абооплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими танезалежними сторонами (пункт 4 Положення (стандарту) 19);
— суттєвий вплив — повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової,господарської та комерційної політики об’єкта інвестування без контролюванняцієї політики (пункт 3 Положення (стандарту) 12). Формифінансових інвестицій
Функціональнаспрямованість операційної діяльності підприємств, що не є інституціональнимиінвесторами, визначає в якості пріоритетної форми здійснення реальнихінвестицій. Однак на окремих етапах розвитку підприємства виправдане здійсненняй фінансових інвестицій. Така спрямованість інвестицій може бути викликананеобхідністю ефективного використання інвестиційних ресурсів, сформованих допочатку здійснення реального інвестування за відібраними інвестиційнимипроектами; у випадках. Коли кон’юнктура фінансового ринку дозволяє одержатизначно більший рівень прибутку на вкладений капітал, аніж операційна діяльністьна «затухаючих» товарних ринках; за наявності тимчасово вільних грошовихактивів, пов’язаних із сезонною діяльністю підприємства; у випадках наміченого«захоплення» інших підприємств у переддень галузевої, товарної або регіональноїдиверсифікації своєї діяльності шляхом вкладення капіталу в їх статутні фонди(або придбання відчутного пакета їх акцій) та в низці інших випадків.
Томуфінансові інвестиції розглядаються як активна форма ефективного використаннятимчасово вільного капіталу або як інструмент реалізації стратегічних цілей,пов’язаних із диверсифікацією операційної діяльності підприємства.
Здійсненняфінансових інвестицій характеризується низкою особливостей, основними з яких є:
1.  Фінансові інвестиції єнезалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектораекономіки.
2.  Фінансові інвестиції єосновним засобом здійснення підприємством зовнішнього інвестування.
3.  У системі сукупнихінвестиційних потреб підприємств реального сектора економіки фінансовіінвестиції формують інвестиційні потреби другого рівня (другої черги).
4.  Стратегічні фінансовіінвестиції підприємства дозволяють йому реалізувати окремі стратегічні цілісвого розвитку більш швидким і дешевим шляхом.
5.  Портфельні фінансовіінвестиції використовуються підприємствами реального сектора економіка восновному в двох цілях: отримання додаткового інвестиційного доходу в процесівикористання вільних грошових активів та їх проти інфляційного захисту.
6.  Фінансові інвестиції надаютьпідприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування зашкалою «доходність-ризик».
7.  Фінансові інвестиції надаютьпідприємству достатньо широкий діапазон вибору інструментів інвестування й зашкалою «доходність-ліквідність».
8.  Процес обґрунтуванняуправлінських рішень, пов’язаних зі здійсненням фінансових інвестицій, є більшпростим і менш трудомістким.
9.  Висока схильність до коливанькон’юнктури фінансового ринку в порівнянні з товарним визначає необхідністьздійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового інвестування.
Фінансовеінвестування здійснюється підприємством у наступних основних формах: Зурахуванням особливостей і форм фінансового інвестування організуєтьсяуправління ними на підприємстві. При достатньо високій періодичності здійсненняфінансових інвестицій на підприємстві розробляється спеціальна політика такогоуправління.
Таблиця 1. Основні форми фінансового інвестування, щоздійснюються підприємством№ п/п Форма Зміст 1. Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств Ця форма фінансового інвестування має найбільш тісний зв’язок з операційною діяльністю підприємства. За своїм змістом ця форма багато в чому підміняє реальне інвестування, являючись при цьому менш капіталомісткою і більш оперативною. Пріоритетною метою цієї форми інвестування є не стільки одержання високого інвестиційного прибутку, скільки встановлення форм фінансового впливу на підприємства для забезпечення стабільного формування свого операційного прибутку. 2. Вкладення капіталу в доходні види грошових інструментів Ця форма фінансового інвестування спрямована перш за все на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним видом грошових інструментів інвестування є депозитний внесок у комерційних банках. Як правило, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу й головною її метою є генерування інвестиційного прибутку. 3. Вкладення капіталу в доходні види фондових інструментів Ця форма фінансових інвестицій є найбільш масовою і перспективною. Вона характеризується вкладенням капіталу в різні види цінних паперів, які вільно обертаються на фондовому ринку (так звані «ринкові цінні папери»). Основною метою цієї форми фінансового інвестування також є генерування інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках вона може бути використана для встановлення форм фінансового впливу на окремі компанії при рішенні стратегічних задач (шляхом придбання контрольного або досить вагомого пакета акцій).
2. Міжнароднадіяльність на ринку фінансових інвестицій: інвестування у звичайні акції
Вумовах переходу до ринкової економіки виникає ще одне джерело нарощуваннякапіталу і фінансування відтворення – фінансові інвестиції. Слід відзначити, щофінансові інвестиції хоча і набувають все більшого поширення, однак і насьогоднішній день залишаються відносно новим та недостатньо дослідженим явищему діяльності суб’єктів господарювання. Ситуація ускладнюються і тим, що вУкраїні дане питання отримало недостатньо уваги у науковій та професійнійлітературі. Отже, вищезазначене свідчить про актуальність досліджуваної теми тапро необхідність її подальшого вивчення.
Всучасних економічних умовах зростає потреба в достовірній обліковій іподатковій інформації про діяльність суб’єктів господарської діяльності. Безтакої інформації неможливо зробити висновок про ефективність господарськоїдіяльності підприємства, правильність застосування законодавства, своєчасністьсплати податків тощо. Об’єктивна інформація про діяльність окремихгосподарських суб’єктів дає можливість контролювати відповідність діяльностіпідприємства тим чи іншим правилам, законам і інструкціям, що регламентуютьйого роботу. Інвестиційна діяльність підприємства підпорядкована певнійінвестиційній політиці, розробленій підприємством в складі його фінансовоїстратегії. Основною ціллю інвестиційної політики є забезпечення найефективнішихшляхів розширення активів підприємства з позицій перспектив його розвитку ізбільшення його ринкової вартості. З врахуванням цієї цілі зміст політикиуправління інвестиціями підприємства можна сформулювати наступним чином:інвестиційна політика представляє собою частину загальної фінансової стратегіїпідприємства, яка заключається у виборі і реалізації найефективніших шляхіврозширення об’єму його активів для забезпечення основних напрямків йогорозвитку.Економічна сутність та класифікаціяфінансових інвестицій
Якпоказують розрахунки за тривалий період часу, у середньому приблизно однутретину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей економіки Українистановлять інвестиції (одноразові капітальні витрати).
Інвестиції— це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність (дляодержання прибутку). Той, хто має капітал і вкладає його у ту чи іншукомерційну справу, називається інвестором, й сам процес вкладення капіталу —інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькійдіяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто якпідприємства, так і окремі власники капіталу. Для сутнісно-змістовоїхарактеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення маєвизначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, тобто за їхнімфункціонально-елементним складом.
Залежновід того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюютьвнутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції.
Усвою чергу, внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, азовнішні — на прямі й портфельні.
Фінансовіінвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі)акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства абодержава. За такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрідають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичноїекономії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, абофіктивним, оскільки він не є реальним багатством і не має реальної вартості (навідміну від капіталу, вкладеного в різні сфери та галузі суспільноговиробництва).
Реальніінвестиції — це вкладення капіталу у різні сфери та галузі народногогосподарства з метою оновлення існуючих і створення нових матеріальних благ, аяк наслідок — одержання набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції щеназивають виробничими; проте в практиці господарювання за ними закріпилась іншаназва — капітальні вкладення.
Зовнішніпрямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становитьне менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестиції,менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту,називаються портфельними.
Періодичнийаналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичне значеннядля виявлення загальних масштабів і частки залучення іноземного капіталу усферу розвитку й підвищення ефективності виробництва та інших напрямківдіяльності суб’єктів господарювання. Ефективність довгострокового фінансуваннямодернізації існуючих і будівництва нових виробничих і невиробничих об’єктівбагато в чому залежить від пропорцій між державними та приватними інвестиціями.Природно, що з активізацією розвитку роздержавлення і приватизації власності,акціонування державних підприємств усе більшою ставатиме частка приватногокапіталу в загальному обсязі інвестицій. Це сприятиме підвищенню рівняефективності як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.
Зазагальновживаним визначенням капітальні вкладення — це періодично здійснюванідовгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об’єктівсоціальної інфраструктури підприємства. З огляду на функціональнуцілеспрямованість розрізняють валові й чисті капітальні вкладення.
Валовікапітальні вкладення — це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте йрозширене відтворення виробничих основних фондів та об’єктів соціальноїінфраструктури, а чисті — витрати лише на розширене відтворення. Величинучистих капіталовкладень неважко розрахувати; для цього із загального обсягукапітальних вкладень треба виключити розмір амортизаційних відрахувань, котрівикористовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншогомайна підприємства.
Зачинними на підприємствах системами планування та обліку до складу капітальнихвкладень включають:
o вартістьбудівельно-монтажних робіт;
o вартістьусіх видів виробничого устаткування, а також зарахованих до основних фондівінструментів та інвентарю;
o іншікапітальні роботи й витрати.
Доостанніх належать: вартість земельних ділянок; роботи із глибокогорозвідувального буріння на нафту, газ і термальну воду; проектні роботи;науково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; витрати напідготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються, вартістьнетитульних тимчасових споруд, необхідних за будівництва виробничих об’єктівтощо.
Співвідношенняміж переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічнуструктуру капітальних вкладень. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структурикапітальних вкладень є поступове збільшення частки витрат на устаткування,інструмент та інвентар за відносного зменшення питомої ваги вартостібудівельно-монтажних робіт.
Вінвестиційній політиці підприємств та їхніх добровільних об’єднань дуже важливоприймати обґрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальнихвкладень, котра відображає співвідношення довгострокових витрат на просте йрозширене (технічне переозброєння і реконструкція, розширення діючихпідприємств, нове будівництво) відтворення основних фондів. Головна тенденціязміни відтворювальної структури капітальних вкладень протягом останніх роківполягає в значному збільшенні частки витрат на технічне переозброєння та реконструкціюдіючих підприємств у більшості галузей виробничої сфери.
Зарезультатами спеціальних досліджень та оцінкою фахівців, оптимальним (абоблизьким до нього) можна вважати співвідношення витрат на просте й розширеневідтворення основних фондів, яке дорівнює відповідно 35 і 65% від загальногообсягу валових капітальних вкладень. Саме в такій пропорції нині змінюєтьсявідтворювальна структура валових капітальних вкладень у підприємства різнихсфер і галузей економіки України. Співвідношення окремих часток загальної сумичистих капітальних вкладень становить орієнтовно: технічне переозброєння іреконструкція діючих промислових підприємств — 50—60; розширення підприємств —15—20; нове будівництво — 20—35%.
Переважнеспрямування капітальних вкладень на технічне переозброєння, реконструкцію тарозширення існуючих підприємств триватиме і в найближчій перспективі розвиткународного господарства України.
Характеристикафінансових інвестицій
Зачинним законодавством фінансова інвестиція — це господарська операція, якапередбачає придбання корпоративних прав, цінних папepiв, деривативів та іншихфінансових інструментів. Інвестування вільних коштів у фінансові інструментипередбачає різні цілі, основними з яких є: одержання в майбутньому прибутку,перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери, установленняконтролю над підприємством-емітентом тощо.
Фінансовіінвестиції — це активна форма ефективного використання вільного капіталупідприємства, яка має особливості у тому, що:
o здійснюєтьсяна більш пізніх стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби вреальних інвестиціях;
o даєможливість здійснювати зовнішнє інвестування в країні i за її межами;
o єнезалежними видом господарської діяльності для підприємств реального сектораекономіки, оскільки стратегічні завдання їх розвитку можуть вирішуватися тількишляхом вкладень капралу до статутного фонду і придбання контрольних пакетівакцій інших підприємств;
o дозволяєпідприємству реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидко iдешево;
o підприємствомає можливість вкладати кошти як в без ризикові інструменти, так i вспекулятивні, i, таким чином, здійснювати свою інвестиційну політику якконсервативний або агресивний інвестор;
o потребуємінімум часу для прийняття управлінських рішень порівняно з реальнимиінвестиціями (проектами);
o виникаєнеобхідність активного моніторингу i оперативності у прийнятті рішень приздійсненні фінансових інвестицій, оскільки фінансовий ринок має високіколивання кон’юнктури.
Переважнопоняття фінансові інвестиції пов’язане з цінними паперами, цінні папери — цегрошові документи, що засвідчують право володіння або кредитні відносини,визначають взаємини між особою, яка їх випустила (емітентом), та їхнімвласником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чивідсотків, а також можливість передачі грошових прав іншим особам. Цінні папериможуть бути іменними або на пред’явника. Іменні цінні папери передаютьсяздебільшого способом повного індосаменту (передатним написом, який засвідчуєперехід прав за цінним папером до іншої особи), а цінні папери на пред’явникаобертаються вільно. Дуже важливо знати, що цінні папери можна використати дляздійснення розрахунків між суб’єктами господарювання або як заставу длязабезпечення платежів і кредитів. Акція — цінний папір без установленого строкуобігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства,підтверджує членство в ньому і гарантує участь в управлінні ним, дає право йоговласникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участьу розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства.
Акціїможуть бути іменними та на пред’явника, привілейованими і простими. Громадянимають право бути власниками, як правило, іменних акцій. Обіг останніх фіксуєтьсяв книзі реєстрації акцій відповідних товариств. До неї вносяться відомості провласника акцій, час їхнього придбання та кількість у кожного акціонера. Щодоакцій на пред’явника, то реєструється лише їхня загальна кількість.
Привілейованіакції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також напершочергову участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі йоголіквідації. Вони можуть випускатися із фіксованим у відсотках від їхньоїномінальної вартості розміром щорічного дивіденду. Тоді дивіденди товариствомусить виплачувати в зазначеному розмірі, незалежно від абсолютної величиниодержаного прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибутоквідповідного року буде недостатнім, виплату дивідендів на такі акції треба проводитиза рахунок резервного фонду акціонерного товариства.
Випускусіх видів акцій акціонерним товариством здійснюється в розмірі його статутногофонду або на всю вартість майна державного підприємства в разі перетворенняостаннього на акціонерне товариство. До цього треба додати, що привілейованіакції можуть бути випущені на суму, що не перевищує 10% статутного фондуакціонерного товариства.
Облігацієює цінний папір, що засвідчує внесення її власником певної суми грошових коштіві підтверджує зобов’язання емітента повернути власнику облігації в обумовленийстрок номінальну її вартість з виплатою фіксованого відсотка. Облігації всіхвидів розповсюджуються серед юридичних і фізичних осіб на добровільних засадах.
Випускаютьсяоблігації двох видів:
o облігаціївнутрішньої державної та місцевої позик;
o облігаціїпідприємств. Вони можуть бути іменними і на пред’явника, відсотковими табезвідсотковими (цільовими), такими, що вільно обертаються або з обмеженимобігом.
Облігаціївнутрішньої державної і місцевої позик випускаються на пред’явника.Обов’язковим реквізитом цільових облігацій має бути зазначення товару, під якийвони випускаються. Облігації, що призначаються для відкритого продажу знаступним вільним обігом (крім безвідсоткових облігацій), повинні мати купоннілистки на виплату відсотків.
Рішенняпро випуск облігацій внутрішньої державної та місцевої позик ухвалюютьвідповідно Кабінет Міністрів України і місцеві органи влади, а облігаційпідприємств — емітент з оформленням відповідним протоколом. Підприємства(акціонерні товариства) можуть випускати облігації на суму не більше 25% відрозміру статутного фонду і за умови повної оплати всіх раніше випущених акцій.
Кошти,одержані від реалізації облігацій позичкового характеру, направляються відповіднодо державного та місцевого бюджетів, а також до позабюджетних фондів місцевихадміністрацій. Виплата доходу на придбані облігації здійснюється згідно зумовами їхнього випуску. Проте дохід на облігації цільової позики(безвідсоткові облігації) не виплачується. Власникам таких облігацій надаєтьсялише право придбати відповідні товари або послуги, під які випущено цей видцінних паперів. Якщо ціна товару на момент його одержання перевищуватимевартість облігації, то власник одержує товар за ціною, зазначеною в облігації,а коли товар стане дешевшим, власнику виплачується різниця між вартістюоблігації та ціною товару.
Казначейськізобов’язання України — вид цінних паперів на пред’явника, що розміщуютьсятільки на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення власникамигрошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.
Випускаютьсятри різновиди казначейських зобов’язань:
o довгострокові— з терміном чинності від 5 до 10 років;
o середньострокові— від 1 до 5 років;
o короткострокові— до одного року.
Рішенняпро емісію довго- і середньострокових казначейських зобов’язань ухвалює КабінетМіністрів, а короткострокових — Міністерство фінансів України. Ціна продажуказначейських зобов’язань встановлюється залежно від часу їхнього придбання вмежах строку чинності. Кошти від реалізації казначейських зобов’язаньспрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.
Ощаднийсертифікат за формою і змістом — це письмове свідоцтво банку про депонуваннягрошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінченнявстановленого строку як самого депозиту, так і відсотків на нього. Ощаднісертифікати можуть бути строковими (під певний договірний відсоток навизначений термін) або до запитання, іменними та на пред’явника. Іменні ощаднісертифікати обігу не підлягають, їхнє відчуження іншим особам не допускається.Цей вид цінних паперів (як і облігації) фізичні особи можуть придбати тільки зарахунок особистих коштів, а підприємства (організації) — за рахунок чистогоприбутку, що залишається в їхньому розпорядженні. Виплата доходу на ощаднісертифікати здійснюється за умови пред’явлення їх для оплати в банк-емітент.Якщо власник ощадного сертифікату вимагає повернення депонованих на певнийтермін коштів раніше за обумовлений строк, то йому виплачується меншийвідсоток, що узгоджується з власником у момент внесення ї коштів на депозитнийрахунок.
Вексельє окремим видом цінних паперів, який засвідчує без умовне грошове зобов’язанняборжника (векселедавця) сплатити після настання строку визначену суму грошейвласнику векселя (векселедержателю). Розрізняють простий і переказний вексель.Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавцясплатити власнику векселя після зазначеного строю відповідну суму. Переказнийвексель (тратта) – це письмовий наказ векселедержателя (трасанта), адресованийплатнику (трасату) сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей увизначений строк. При цьому трасат стає боржником тільки після того, як акцептуєвексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставивши ш ньому свій підпис.
Упроцесі обігу вексель передається одним держателем іншому з допомогоюпередавального напису — індосаменту. Кожний індосант, як і векселедавець, несевідповідальність за акцепт та платіж за векселем. Вексельні зобов’язання можутьбути додатково гарантовані за допомогою авалю — вексельного поручництва.Своєчасна оплата векселя погашає всі вексельні зобов’язання. У разі відмови відплатежу векселедержатель може вчинити судовим позов проти акцептанта. Крімтого, якщо вексель не акцептоване або не оплачено, він має право вимагатисплати векселя способом регресу (зворотної вимоги) від інших відповідальнихосіб (векселедавця, індосанта, аваліста), солідарне зобов’язаних передвекселедержателем.
ВУкраїні донедавна в обігу перебував особливий вид державних цінних паперів, щозасвідчував право власника на безоплатне одержання у процесі приватизаціїпевної частки майна державних підприємств, — приватизаційні папери (майновісертифікати) їхню емісію здійснював Національній банк України, а видачугромадянам України організовували місцеві відділення Ощадного банку України.Згідно з чинним законодавством України видані громадянам приватизаційні майновісертифікати підлягали обміну на акції вітчизняних підприємств, щоприватизувалися.
Сукупністьрізних видів цінних паперів, що випускаються і перебувають в обігу в Україні,поділяють на три групи. До першої з них належать пайові цінні папери, за якимиемітент не несе зобов’язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність,але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їхнім власникам право научасть в управлінні справами емітента та одержання частини майна за ліквідаціїемітента. Друга група охоплює боргові цінні папери, за якими емітент бере насебе зобов’язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в йогодіяльність, але які не дають їхнім власникам права на участь в управліннісправами емітента. Третю групу становлять похідні цінні папери, механізм обігуяких зв’язаний із пайовими борговими цінними паперами та іншими фінансовимиінструментами чи правами щодо них. Класифікація фінансових інвестицій
Фінансовіінвестиції групують за такими стратегічними напрямами:
o інвестиційніоперації з традиційними інструментами;
o придбанняпохідних цінних паперів (деривативів);
o депозитніоперації підприємств;
o пайоваучасть у спільних підприємствах.
Такіформи, як інвестиційні операції з традиційними інструментами i придбаннядoxiдниx цінних паперів, були розглянуті раніше у цьому розділі. Спрямованістьфінансових інвестицій багатьох підприємств за останній час все більшорієнтується на ринок цінних паперів. Різні інструменти цього ринку складаютьсьогодні приблизно 90% загального обсягу фінансових інвестицій підприємств.
Щододепозитних операцій, то це одна з найбільш ефективних форм використаннятимчасово вільних грошових коштів підприємства. Депозитні операціївикористовуються для короткострокового вкладання капіталу, а основною їх метоює генерування інвестиційного прибутку. Пайова участь у спільних підприємствахбагато в чому подібна до реального інвестування, однак вона менш капіталоємна iбільш оперативна. Зазвичай, інвестор, використовуючи цю форму фінансовогоінвестування, ставить за мету не стільки одержання високого доходу, а встановленняпрямого впливу на господарську діяльність підприємства.
Залежновід мети інвестування, терміну перебування на підприємстві i ліквідності,фінансові інвестиції поділяють на довгострокові та поточні.
Довгострокові:
1) інвестиції,що утримуються до їх погашення;
2) інвестиціїв асоційовані та дочірні підприємства;
3) інвестиціїу спільну діяльність;
4) іншіфінансові інвестиції;
Поточні:
еквівалентигрошових коштів;
інші поточніфінансові інвестиції;
Довгостроковимифінансовими інвестиціями є фінансові інвестиції на період понад один рік, атакож yci інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.
Поточніінвестиції — це фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, якіможуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (окрім інвестицій, які єеквівалентами грошових коштів).
Інвестиціїможуть бути класифіковані як еквіваленти, якщо вони:
1) вільноконвертуються у відому суму грошових коштів;
2) характеризуютьсянезначним ризиком зміни вартості;
3) мають короткийстрок погашення, наприклад протягом трьох місяців.
Еквівалентигрошових коштів, як правило, утримуються для погашення короткостроковихзобов’язань, а не для інвестиційних цілій.
Доінших поточних інвестицій відносять:
1. Інвестиціїтерміном менше одного року (крім еквівалентів грошових коштів);
2. Інвестиціїв асоційовані i дочірні підприємства, які придбані i утримуються для продажупротягом 12 місяців;
3. Інвестиціїу спільну діяльність, які придбані i утримуються з метою подальшого продажупротягом 12 місяців;
Залежновід придбаних паперів фінансові інвестиції прийнято поділяти на пайові таборгові.
Пайовіфінансові інвестиції характеризуються такими ознаками:
1) засвідчуютьправо власності підприємства на частку у статутному капіталі емітента корпоративнихправ;
2) виступаютьу вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до статутного капіталуінших підприємств;
3) маютьнеобмежений термін обігу;
4) утримуютьсяпідприємством з метою одержання доходу за рахунок дивідендів або придбані з метоюперепродажу чи одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартостіінвестицій.
Навідміну від пайових, боргові фінансові інвестиції не надають права власності.
Доних відносять інвестиції, які:
1) виступаютьяк боргові цінні папери (облігації);
2) маютьборгову природу;
3) маютьустановлений термін обігу;
4) утримуютьсяпідприємством до їх погашення з метою одержання доходу у вигляді відсотків абопридбані з метою перепродажу й одержання доходу за рахунок зростання ринковоївартості інвестицій.
Згідно із ЗакономУкраїни «Про цінні папери та фондовий ринок» від 17.09.2008 року
Стаття 6. Акції
/>1. Акція — іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
/>2. Акціонер приватного та публічного товариства має переважне право на придбання акцій додаткової емісії.
/>Переважним правом акціонера визнається:
/>право акціонера — власника простих акцій придбавати у процесі приватного розміщення товариством прості акції пропорційно частці належних йому простих акцій у загальній кількості емітованих простих акцій;
/>право акціонера — власника привілейованих акцій придбавати у процесі приватного розміщення товариством привілейовані акції цього або нового класу, якщо акції такого класу надають їх власникам перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, пропорційно частці належних акціонеру привілейованих акцій певного класу в загальній кількості привілейованих акцій цього класу.
/>Порядок реалізації переважного права на придбання акцій додаткової емісії встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
/>/>3. Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, що регулює питання утворення, діяльностіта припинення акціонерних товариств.
/>4. Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка.
/>5. Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції.
/>У сертифікаті акції зазначаються вид цінного паперу, найменування та місцезнаходження акціонерного товариства, серія і номер сертифіката, номер і дата випуску, міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу, тип і номінальна вартість акції, ім’я власника, кількість акцій, що випускаються.
/>6. Акціонерне товариство розміщує акції двох типів — прості та привілейовані.
/>7. Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.
/>Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.
/>8. Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
/>9. Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом. У такому разі умовою їх розміщення є черговість отримання дивідендів і виплат з майна ліквідованого товариства для кожного класу привілейованих акцій, розміщених акціонерним товариством, яка встановлюється статутом товариства. Залежно від умов розміщення привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів.
/>Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків.
/>10. Реєстрацію випуску акцій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.
/>11. Особливості емісії, обігу, обліку та викупу акцій корпоративних інвести-ційних фондів визначаються законодавством.
 

ЗАДАЧА 1
 
Таблиця 1. Вихіднідані для розв’язання задачіПоказники Одиниця вимірювання Значення 1. Ціна устаткування, що підлягає впровадженню, без ПДВ грн 34450 2. Транспортні витрати* % до ціни 5 3. Заготівельно-складські витрати* % до ціни 1,9 4. Монтаж обладнання* % до ціни 12 5. Обсяг виробництва: в базисному році тонн 100 в проектному році тонн 115 6. Ціна 1 тонни продукції грн 9180 7. Початкова вартість устаткування, що підлягає демонтажу грн 34160 8. Витрати на демонтаж (від п. 7) % від пункту 7 3 9. Маса устаткування, що здаватиметься як металобрухт тонн 8 10. Ціна 1 тонни металобрухту грн 1300 11. Реалізація демонтованого обладнання (залишкова вартість) грн 10750 12. Обігові кошти підприємства (за базисний рік) грн 6950000 13. Обсяг виробництва підприємства (за базисний рік) грн 92675000
* Послугиздійснюють сторонні організації, розмір витрат вказаний без урахування ПДВ.
Інвестиційнівитрати визначаються за формулою:
/>
де /> – загальна сумаінвестиційних витрат ;
/> – нові капіталовкладення(вартість нових основних засобів) з урахуванням їх придбання, транспортування,монтажу, науково-дослідних, проектних, складських та будь-яких інших витрат,включаючи податок на додану вартість (ПДВ);
/>– витрати на демонтажстарого обладнання, що знімається з балансу;
/>– кошти, які будутьотримані в результаті реалізації демонтованого обладнання;
/>– балансова (залишкова)вартість основних засобів, які демонтуються і знімаються з балансу;
/>– збільшення(зменшення) вартості оборотних активів у зв’язку зі змінами обсягів виробництва(реалізації) продукції, що очікуються.
1.  Розрахуємовартість нового обладнання.
Таблиця2. Розрахунок вартості нового обладнанняПоказники Значення Ціна нового устаткування без ПДВ, грн. 34450 Транспортні витрати, % 5 Заготівельно-складські витрати, % 1,9 Монтаж, % 12 Сума, % 18,9 Сума, грн. 6511,05 Вартість обладнання без ПДВ, грн. 40961,1 Вартість обладнання з ПДВ, грн. (помножити на 1,2) 49153,3 Вартість обладнання з ПДВ, тис. грн. 49,1533
2.Розрахуємо необхідні інвестиції на поповнення обігових коштів, оскільки передбачаєтьсязбільшення обсягу продукції з 100 до 115 тонн.
Вважаємо,що сума обігових коштів підприємства повинна збільшуватись пропорційно дозбільшення обсягу виробництва. За даними балансу обігові кошти складали 6950000грн. За звітністю обсяги виробництва склали 92675000 грн. За проектомочікується приріст обсягів виробництва в натуральному виразі 115 – 100 = 15тонн за базисною ціною 9180 грн. /т. Цей обсяг становитиме:
Прирістобсягу виробництва у вартісному виразі за базисною ціною = 9180 * 15 = 137700(грн)
Визначимоприріст обігових коштів:
Складаємопропорцію:
92675000грн. (ОВ за звітністю) – 6950000 (обігові кошти)
137700(приріст обсягу виробництва) – />.
Приріст обіговихкоштів пропорційно приросту обсягу виробництва = 137700 * 6950000 / 92675000 =10326,57 (грн)
3.Витрати на демонтаж – 4 % від початкової вартості обладнання, яке будедемонтуватись:
Д = 34160 * 0,03 =1024,8 грн.
4.Комплекс обладнання, яке демонтується можна реалізувати:
а)частину як металобрухт: 8 тонн за ціною 1300 грн. /т. В результаті підприємствоповерне собі кошти (за вирахуванням ПДВ = 20 % та податку на прибутокпідприємств = 25 %):
Чистий прибутоквід реалізації демонтованого обладнання як металобрухт= 8 * 1300 *0,75 / 1,2 = 6500 грн.
б)іншу частину обладнання реалізуємо іншому підприємству за ціною, що відповідаєзалишковій вартості. В результаті підприємство отримає (за вирахуванням ПДВ =20 % та податку на прибуток підприємств = 25 %):
Чистий прибутоквід реалізації придатної до експлуатації частини демонтованого обладнанняіншому підприємству = 10750 * 0,75 / 1,2 = 6718,75грн.
Загальнасума надходжень від ліквідації обладнання становитиме 6718,75 + 6500 = 13218,75грн.
5.Визначимо загальну суму інвестиційних витрат:
Інвестиційнівитрати = 40961,05 + 1024,8 + 10326,57 + 10750 – 13218,75 = 58035,88 грн.
 

Таблиця3. Зведена таблиця із результатами розрахункуПоказники Одиниця виміру Числове значення Вартість нового обладнання (нові капіталовкладення) без ПДВ грн 40961,05 Вартість нового обладнання (нові капіталовкладення) з ПДВ грн 49153,26 Необхідні витрати на демонтаж грн 1024,8 Приріст обсягу виробництва у натуральному виразі тонн 15 Приріст обсягу виробництва у вартісному виразі за базисною ціною грн 137700 Приріст обігових коштів пропорційно приросту обсягу виробництва грн 10326,57 Чистий прибуток від реалізації демонтованого обладнання як металобрухт грн 6500 Чистий прибуток від реалізації придатної до експлуатації частини демонтованого обладнання іншому підприємству грн 6718,75 Загальний чистий прибуток від реалізації демонтованого обладнання грн 13218,75 Інвестиційні витрати грн 58035,88
Відповідь:нові капіталовкладення з ПДВ становлять 40961,05 грн., інвестиційні витрати –58035,88 грн.

ЗАДАЧА 2
Оцінкуефективності інвестиційного проекту здійснюють за показниками:
· чистий приведений доход;
· індекс (коефіцієнт) доходності;
· індекс (коефіцієнт) рентабельності;
· період окупності (недисконтований та дисконтований).
Нижче наведені основні формули для розрахунку показників.
Чистий приведений дохід (чиста теперішня вартість) при одноразовомувкладанні інвестиційних витрат (ЧПДо) визначається так:
/>,
де />– сума чистогогрошового потоку за окремі інтервали загального періоду експлуатації проекту.Розраховується за формулою:
/>,
де /> – сума чистогододаткового прибутку, що очікується, грн.;
/>– приріст амортизації (зміназагальної суми амортизації) у зв’язку зі зміною вартості основних засобів;
t– періоджиттєвого циклу проекту;
n – кількістьперіодів в загальному розрахунковому періоді t ;
р – ставка дисконту (в частках одиниці).
Критеріальне значення ЧПД/>
Індекс (коефіцієнт) доходності при одномоментнихінвестиційних витратах по реальному проекту розраховується за наступною формулою:

/>,
де ІДо– індекс(коефіцієнт) доходності по інвестиційному проекту при одномоментному здійсненніінвестиційних витрат.
Критеріальне значення ІД/>
Періодокупності може розраховуватись за двома методами – статичним(бухгалтерським) і дисконтним.
Недисконтованийпоказник періоду окупності (ПОн) визначається статичнимметодом і розраховується за наступною формулою:
/>,
де />– середньорічнасума чистого грошового потоку за період експлуатації проекту.
Дисконтованийпоказник періоду окупності (ПОд) визначається за наступноюформулою:
/>
Таблиця4. Вихідні дані для розрахункуПоказники Одиниця вимірювання Значення 1. Повні витрати 1 т продукції:  базисний варіант грн. 7690  проектний варіант грн. 7056 2. Оптово-відпускна ціна продукції:  базисний варіант грн. /т 9102  проектний варіант грн. /т 9120 3. Обсяги виробництва:  базисний варіант т/рік 90  проектний варіант т/рік 110 4. Інвестиційні витрати грн. 67400 5. Амортизаційні відрахування у витратах на 1т продукції:  базисний варіант грн. 33,8  проектний варіант грн. 87,8 6. Ставка дисконту % 22 ставка дисконту коефіціент 0,22 6а. Коефіціент дисконтування коефіціент 1,22 7. Життєвий цикл проекту років 5 8. Додатковий прибуток за рік грн. 99960 Додатковий чистий прибуток за рік грн. 74970 9. Приріст амортизації за рік грн. 6616 10. Чистий грошовий потік за рік грн. 81586
1.Розраховуємо чистий грошовий потік.
Додатковийприбуток за рік становитиме:
ΔП = Ппроект– Пбазис = (Цпроект – ПВпроект) *ОВпроект – (Цбазис – ПВбазис) * ОВбазис= (9120 — 7056) * 110 – (9102 — 7690) * 90 = 99960 (грн)
ΔПч= 99960 * 0,75 = 74970 (грн)
ΔА = Апроект– Абазис = 87,8 * 110 – 33,8 * 90 = 6616 (грн)
ЧГП =74970 + 6616 = 81586 (грн)
Вважаємо,що обсяги виробництва будуть щорічно однакові, а, отже, відповідно рівнимибудуть щорічно чисті грошові потоки.
Наоснові отриманих розрахунків оцінимо доцільність інвестиційного проекту.
2.Оцінка ефективності (доцільності) проекту.
Чистийприведений доход (ЧПД)
Длярозрахунку цього показника на практиці використовують коефіцієнт дисконтування– αt= 1/(1+р)t, тоді ЧПДрозраховується за формулою:
 
/>.
 
Розрахунокзведемо в таблицю.
Таблиця5. Розрахунокчистого приведеного доходу (у грн)Показники Роки Всього 1 2 3 4 5 1. Інвестиції 67400 67400 2. Чистий грошовий потік 81586 81586 81586 81586 81586 407930 3. Коефіціент дисконтування 1 0,8197 0,6719 0,5507 0,4514 0,3700 не вирахо-вується 4. ЧГП дисконтований 66873,77 54814,57 44929,97 36827,85 30186,76 233632,9 5. Кумулятивний потік -67400 -526,23 54288,34 99218,31 136046,15 166232,91 не вирахо-вується
ЧПД = 166232,91грн. ЧПД більший від 0 – проект можна рекомендувати до впровадження.
Таблиця 6. Розрахунок показників ефективності впровадження проектуПоказники Значення Чистий приведений дохід 166232,91 Індекс (коефіціент) доходності 3,4664 Середній чистий грошовий потік за рік недисконтований 81586 Період окупності недисконтований 0,8261 Середній чистий грошовий потік за рік дисконтований 46727 Період окупності дисконтований 1,4424

Індекс (коефіцієнт) доходності
233632,9 / 67400= 3,4664 (грн/грн)
Тобтоз 1 грн. інвестицій ми отримаємо 3,4664 грн. дисконтованого чистого грошовогопотоку за весь період життєвого циклу проекту. ІД більший одиниці.Інвестування є доцільним.
Періодокупності
а)недисконтований:
67400/ 81586 = 0,8261 (років);
б)дисконтований:
67400/ 46727 = 1,4424 (років)
Отже,недисконтований період окупності складає 0,8261 року, а дисконтований періодокупності – 1,4424 року. І 0,8261, і 1,4424 менше 5 років. Отже, періодокупності в межах життєвого циклу проекту.
Висновок: за показникамичистого приведеного доходу, періоду окупності та індексу доходності проектможна рекомендувати до впровадження.

Списоквикористаної літератури
1 Міжнародний фінансово-інвестиційний менеджмент: Конспект лекцій длястуд. спец. 7.050206, 8.050206 «Менеджмент зовнішньоекономічноїдіяльності», 8.050206.01 «Менеджмент митної системи» всіх формнавчання. – К.: НУХТ, 2009. – 83 с.
2 Міжнародний фінансово-інвестиційний менеджмент: Метод. вказівки довивч. дисципліни та викон. контрол. роботи для студ. спеціальності 7.050206,8.050206 “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності“ та спеціалізації8.050206.01 «Менеджмент митної системи» напряму 0502 «Менеджмент»усіх форм навчання / Уклад.: С.В. Стахурська. – К.: НУХТ, 2009. – 31 с.