Прибутковість та фінансово-господарська діяльність ВАТ "Турбоатом"

Вступ
 
Машинобудівнийкомплекс України як основа важкоїіндустрії відіграє вирішальну роль в удосконалюванніматеріально-технічної бази. Випускаючи засоби виробництва для різних галузей господарства, машинобудування реалізує досягненнянауково-технічного прогресу й забезпечує комплексну механізацію й автоматизаціювиробництва.
Енергетичнемашинобудування, яке спеціалізується на виробництві обладнання для всіх видів електростанцій, у томучислі парових гідравлічних турбін, атомних реакторів, генераторів, казанів,дизельних моторів, електроапаратури, кабелю й іншої продукції, є однієї з найважливіших областей не тільки важкого машинобудування,а й усього машинобудівного комплексу України.
ЕнергетикаУкраїни базується на використанні теплових, атомнихі гідравлічних електростанцій загальною встановленоюпотужністю 55 млн кВт.
Підприємствамашинобудування мають можливість задовольняти потребивітчизняної енергетики, а також збільшувати поставкиенергетичного встаткування на експорт завдяки йоговеликому експортному потенціалу й високомутехніко-економічному рівню.
Відкритеакціонерне товариство «Турбоатом» — одне знайбільших у світітурбобудівних підприємств із повним циклом виробництва:проектування, виробництво, поставка,налагодження, фірмове обслуговування турбінного встаткуваннядля всіх типів електростанцій
Заводзаймає монопольне положенняна українському ринкупарових казанів для АЕС, а також турбін для тепло- і гідроелектростанцій. У СНДвін конкурує тільки з корпорацією «Силові машини».
Підприємствомає виробничий потенціал і науково-експериментальну базу, яка за рівнемоснащеності одна із кращих у Європі, що дозволяє виготовляти турбіни на конкурентоспроможному рівні.Проектна потужність по випускові парових турбін — 8 млн. кВт. у рік,гідравлічних турбін — 2,1 млн. кВт. у рік. Механообробні, зварювальні,складально-іспитові й інші виробничі цехи оснащенітехнологічним устаткуванням, що дозволяють у цей часщорічно виготовляти 16…20 парових турбін загальноюпотужністю 8 млн. кВт. і 12 … 15 гідротурбін загальноюпотужністю 2,1 млн. кВт.
За75-рiчну iсторiю виготовлено бiльше 300 парових турбiн для ТЕС, ДРЕС, 110турбiн для АЕС, понад 400 гiдравлiчних турбiн i 450 гiдрозатворiв. ВАТ«Турбоатом» став одним з найбiльших турбобудiвних пiдприємств зповним циклом виробництва: проектування, виготовлення, постачання,налагоджування, фiрмове обслуговування турбiнного обладнання всiх типiвелектростанцiй. Продукцiя ВАТ «Турбоатом» успiшно працює у 45 країнахсвiту на чотирьох континентах. В Українi 40% ТЕС, 85% АЕС, 95% ГЕС оснащенiвиготовленими заводом турбiнами, сумарна потужнiсть яких складає бiльше 50 млн.кВт.
Сьогодніпо виробництві парових турбін, що працюють наатомних електростанціях, «Турбоатом» займає гідне місце в ряді таких відомих фірм миру,як Сименс, ДженералЕлектрик, Вентингауз, Альстом.
ВАТ«Турбоатом» належить достратегічних підприємств України, у значній мірі визначальним економічну,енергетичну й національну безпеку країни. Необхідність вирішення питаньприбутковості діяльності такого стратегічно важливого для України підприємстваобумовило актуальність обраної теми.
Метою бакалаврськоїроботи є узагальнення відомих методів підвищення прибутковості підприємства таметодів фінансово-економічного аналізу, практичне застосування найбільш дієвихз них на прикладі ВАТ«Турбоатом».
Длядосягнення поставленої мети в дослідженні визначені наступні задачі:
— теоретичне дослідження основ підвищення прибутковості підприємства;
— проведення аналізу господарської діяльності та фінансово-економічного стану ВАТ«Турбоатом» за всіма напрямками (аналіз виробничої програми, основнихфондів, оплати праці, доходів та витрат тощо).
Предметомдослідження є фінансово-економічний стан та господарська діяльність ВАТ«Турбоатом».
Об’єктом дослідження бакалаврськоїроботи є теоретичні основи і сутність прибутковості та фінансово-господарськадіяльність ВАТ “Турбоатом”.
Прискладанні бакалаврської роботи були використані наступні методи економічногоаналізу: синтез та групування даних бухгалтерської звітності, індексний метод,ряди динаміки та інші.
Теоретичноюосновою для складання звіту стали законодавчі та нормативні акти, внутрішнідокументи, що регламентують діяльність ВАТ «Турбоатом».

Розділ1. Теоретичні аспекти підвищення прибутковості діяльності підприємства
 
1.1Формування прибутку на підприємстві
Підприємство– це організаційно віодокремлена та економічно самостійна основна (первинна)ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію, виконуєроботу або надає платні послуги.
Дохарактерних особливостей підприємства слід віднести наступне:
— економічна відокремленість;
— технологічна відокремленість. Наприклад, підприємство водопостачання не залучаєдо виробничого процесу інше підприємство для подачі води, яку вони піднялинасосними станціями у мережу;
— юридичне оформлення відокремленості;
— участь у суспільному розподілі праці.
Типовимиумовами діяльності підприємства у ринковому середовищі є:
1)самостійне здійснення відтворювального процесу;
2)повна економічна відповідальність за результати своєї діяльності;
3)прибуток,який є головним джерелом коштів для розвитку підприємства;
4)підприємство конкурує з іншими підприємствами;
5)економічна допомога держави носить локальний, винятковий характер.
Головнумету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існування, називаютьмісією. Місією сучасного підприємства вважають виробництво продукції (робіт,послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимального прибутку
Економічніаспекти прибутковості діяльності підприємства вивчені такими провідними вченимияк Є.С. Барвінські [30], І.Г.Будіщева [26], А.С. Вартов [17], Я.С. Витвицький,М.В. Володькина [18], О.С. Іванілов [27, 29], О.П. Крайник [27], І.О. Петрович[26], С.Ф. Покропивний [28], І.Г. Устінова [26] та інші [30-33, 44, 45, 49,53].
Діяльністьпідприємств в Україні регламентується Законом України “Про підприємства вУкраїні” від 27 березня 1991 р. з подальшими змінами та доповненнями.
Формуванняприбутку на підприємстві регламентується Законом України «Про оподаткуванняприбутку підприємств»: №283/97 – ВР від 22.05.97 р. з подальшими змінами ідоповненнями [1] та іншими нормативними документами [2-6].
Узагальнюючимфінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Прибуток – це тачастина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу йкомерційну діяльність підприємства. Залежно від формування та розподілурозраховують декілька видів прибутку:
· валовий;
· від операційної діяльності;
· від звичайної діяльності до оподаткування;
· від звичайної діяльності; чистий.
ЗгідноП(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” прибуток – це сума, на яку доходиперевищують пов’язані з ними витрати, а збиток – це перевищення суми витрат надсумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.
Валовийприбуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізаціїпродукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції(товарів, робіт, послуг).
Прибуток(збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валовогоприбутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витратна збут та інших операційних витрат.
Прибуток(збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчнасума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів(прибутків), фінансових та інших витрат (збитків)
Прибутоквід звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайноїдіяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайноїдіяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та суміподатків на прибуток.
Чистийприбуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) відзвичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку таподатків з надзвичайного прибутку (рис. 1.5).
Фінансовийрезультат, відображений у балансі, називається балансовим прибутком (збитком).
Приплануванні чистого прибутку надзвичайні події, доходи та збитки від них неможна визначити, тому що невідомо, які події та коли відбудуться. Тому чистийприбуток плановий – це прибуток від звичайної діяльності.
Приплануванні прибутку враховуються зовнішні та внутрішні умови діяльностіпідприємства. До зовнішніх відносять зміни макроекономічних чинників (зміназаконодавства, структури попиту, інфляції та інше).
П(С)БО17“Податок на прибуток” введено нові терміни: обліковий прибуток (збиток) таподатковий прибуток (збиток).
Обліковийприбуток (збиток) — сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена вбухгалтерському обліку і відображена у Звіті про фінансові результати зазвітний період.
Податковийприбуток (збиток) – сума прибутку (збитку), визначена за податковимзаконодавством об’єктом оподаткування за звітний період.
Існуєпасивна й активна стадії складання плану з прибутку. Пасивна стадія планування– це розробка плану з прибутку із урахуванням корективи, що враховують змінизовнішніх і внутрішніх умов. Активна стадія полягає у визначенні найбільшоїприбутковості підприємства, тобто стадія, що дозволяє збільшити прибуток,визначений у процесі пасивної стадії розробки плану, завдяки пошуку тамобілізації резервів підвищення продуктивності праці, зниження окремих витратна виробництво та реалізацію продукції, збільшення обсягів продаж, частки прибуткув ціні окремих виробів, якість яких перевищує якість аналогічної продукціїконкурентів тощо.
Напідприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахункуприбутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат наодну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.
Приметоді прямого розрахунку прибуток розраховується за окремими видами продукції,що виробляються і реалізуються за такою формулою:
Попер=∑ Прі * Nі ,                                 (1.1)
деПопер – операційний прибуток від реалізації планового обсягу продукції, тис.грн..;
Прі– прибуток від реалізації і-го виробу, який визначається відніманням відгуртової ціни виробу витрати на його виробництво і збут;
Nі– обсяг випуску і-тої продукції, шт.
Вказанийметод планування прибутку використовується на підприємствах масового такрупносерійного виробництва. Він достатньо точний, але занадто трудомісткий,коли треба розрахувати великий асортимент продукції. Крім того, він не даєможливості визначити вплив на прибуток окремих факторів.
Розрахунокприбутку на основі показника витрат на одну гривню продукції можезастосовуватись по підприємству в цілому з розрахунку прибутку від випуску тареалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничівитрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну,що прогнозується в наступному періоді. Це укрупнений метод, який застосовуєтьсяна підприємствах серійного та одиничного типу виробництва. При даному методірозрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсягприбутку, його зміну.
Економічний(аналітичний) метод відрізняється від уже розглянутих методів розрахункуприбутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, алетакож і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації)продукції; собівартості продукції; рівня гуртових цін і рентабельностіпродукції; асортименту та якості продукції.
Розрахунокприбутку цим методом здійснюється окремо за порівняною і непорівнянноюпродукцією в плановому періоді. Порівняна продукція – це продукція, щовироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція – це продукція, щоне вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.
Розрахунокпланового прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такійпослідовності:
·  визначається базовий прибуток і базова рентабельність продукції (напідставі звітних або очікуваних даних за період, що передував плановому);
·  порівняна продукція планового періоду визначається за собівартістюперіоду, що передував плановому;
·  виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибутокза порівняною продукцією в плановому періоді;
·  розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, щопланується.
Плановийприбуток від випуску (реалізації) непорівняної продукції розраховується методомпрямого розрахунку або із використанням показника середньої рентабельностіпродукції по підприємству.
Отриманийпідприємством прибуток є об’єктом розподілу. У розподілі прибутку можнавиділити два етапи:
1)розподіл прибутку (на цьому етапі учасниками розподілу є держава тапідприємство, пропорції розподілу складаються під впливом таких чинників:об’єктів і ставок оподаткування, порядку надання податкових пільг);
2)розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємствапісля здійснення платежів у бюджет.
Нинівикористання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначається самостійнокожним підприємством.
Фінансовийрезультат підприємства, тобто його прибуток або збиток, залежить від умовприбутковості, головними з яких є:
1.  ринкові ціни на продукцію тапослуги підприємства, які складаються залежно від попиту та пропозицій;
2.  обсяг виробництва тареалізації продукції (наданих послуг);
3.  витрати на виробництвопродукції (надані послуги).
Аналіз«витрати – обсяг – прибуток» – досить універсальний елемент фінансовогопланування. Він дозволяє:
а)визначати обсяги виробництва та реалізації продукції (надання послуг) з точкизору їх беззбитковості;
б)приймати рішення щодо цільових розмірів прибутку;
в)визначати граничний обсяг виробництва продукції (надання послуг), подальшезбільшення якого зменшує прибуток, тому що починається зниження граничногоприбутку.
Наступнийелемент, який має важливе значення в плануванні прибутку – це точка беззбитковості(“поріг рентабельності”), тобто така виручка від реалізації, при якійпідприємство не має збитків, але ще не має і прибутків. При цьому витратипідприємства дорівнюють його доходам.
Точкубеззбитковості визначають слідуючим чином:
/>,                                         (1.2)

деТБ – точка беззбитковості, тобто такий обсяг продажу, починаючи з якого цінапродажу товару перевищує витрати на його виробництво та реалізацію;
/> –величина постійних (фіксованих) витрат, грн.;
/> –величина змінних витрат на одиницю продукції, грн.;
/> – гуртоваціна продажу, грн.
Заданою формулою розраховується точка беззбитковості при випуску одногонайменування продукції. Якщо підприємство випускає декілька видів продукції,виникає проблема розподілу постійних витрат. В економічній літературірозглядаються різні варіанти їх розподілу. Це розподіл постійних витрат міжвиробами пропорційно виручці від реалізації, змінним витратам, кількості годинроботи устаткування, заробітній платі виробничих робітників тощо.
Такимчином, для визначення планової величини обсягу виробництва та продажу, щовідповідає беззбитковому стану підприємства, необхідно знати три величини:
1)гуртова ціну продажу товару;
2)обсяг постійних (фіксованих) витрат, тобто таких витрат, величина яких укороткому періоді часу не пов’язана з обсягом виробництва і реалізації та їхзмінами (витрати на устаткування, його утримання й експлуатацію, амортизаційнівідрахування, адміністративні витрати, витрати на оренду, рекламу, соціальнестрахування, наукові дослідження, розробки тощо);
3)обсяг змінних витрат, тобто таких витрат, які змінюють свою величину у зв’язкуіз зміною обсягу виробництва та реалізації продукції (витрати на сировину таматеріали, заробітну плату основного виробничого персоналу, електроенергію,транспортування тощо).
Графічноточка беззбитковості визначається у точці перетину ліній валового доходу івалових витрат (рис. 1.6).
Аналогічниймеханізм може використовуватися і для визначення обсягу виробництва тареалізації продукції, необхідного для отримання запланованої величини прибутку.
Граничнийобсяг нарощування виробництва продукції необхідно визначати для того, щобзапобігти збільшенню витрат та зменшенню прибутку на кожну додаткову одиницюпродукції, що виробляється, і, як наслідок, зменшенню валового прибутку відреалізації більшого обсягу продукції.
/>
Рисунок1.6 — Визначення точки беззбитковості підприємства
Цевідбувається тоді, коли різниця між граничним доходом (ГД) та граничнимивитратами (ГВ) дорівнює нулю:
/>.                                               (1.3)
1.2Методи оцінки прибутковості підприємства
Прибутковістьпідприємства вимірюється двома показниками – прибутком і рентабельністю.
Рентабельність– це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальнійформі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельністьмає кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси(витрати) використовують у розрахунках.
Передусімрозрізняють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельністьпродукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється вкількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу,рентабельність акціонерного капіталу.
Рентабельністьактивів ( />)характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства таобчислюється за формулою:
/>,                                        (1.4)
/>,                                        (1.5)
де/> –загальний прибуток підприємства за рік (весь прибуток, одержаний від усіх видівдіяльності, до його оподаткування та розподілу);
/> – чистийприбуток підприємства за рік;
СА– середньорічна вартість активів.
Рентабельністьвласного капіталу (/>) відображає ефективністьвикористання активів, створених за рахунок власних коштів:
/>,                                         (1.6)
деКв – власний капітал підприємства.
Рентабельністьакціонерного капіталу ( />) свідчить про верхню межудивідендів на акції та обчислюється так:
/>,                                       (1.7)
де/> –статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).
Рентабельністьпродукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вонавизначається за формулами:
/>,                                            (1.8)
де/> –загальна рентабельність продукції, %;
/> –загальний прибуток підприємства за рік, тис. грн.;
ВС– виробнича собівартість продукції, тис. грн.;
ВА– адміністративні витрати, тис. грн.;
ВЗ– витрати на збут продукції, тис. грн.
/>/>,                                           (1.9)
де/>– чистарентабельність продукції, %;
/> – чистийприбуток підприємства за рік, тис. грн.
Рентабельністьконкретного виду продукції розраховується за формулою:
/>,                                 (1.10)

деРі – рентабельність конкретного виду продукції, %;
Ві– виручка від реалізації і-го виду продукції, тис. грн.;
ВСі– виробнича собівартість конкретного виду продукції, тис. грн.;
/> –розподілені адміністративні витрати на даний вид продукції, тис. грн.;
/> –розподілені витрати на збут даного виду продукції, тис. грн.
Рентабельністьпродажу продукції або обороту визначається за формулами:
/>,                                        (1.11)
/>,                                        (1.12)
де/> –загальна рентабельність від реалізації продукції, %;
/>– чистарентабельність від реалізації продукції, %;
/>– загальнийприбуток підприємства від реалізації продукції, тис. грн.;
РП– обсяг реалізованої продукції, тис. грн.;
/> – чистийприбуток підприємства від реалізації продукції, тис. грн.
Змінарівня того чи іншого показника рентабельності залежить від зміни економічних таорганізаційно-технічних факторів виробництва та реалізації продукції (робіт тапослуг). Тому у процесі аналізу стану рентабельності підприємства необхідновизначити, які фактори більше впливали на підвищення чи зниження рівнярентабельності та розробити відповідні заходи підвищення ефективностідіяльності підприємства.
Призниженні прибутковості підприємства зменшується ціна акцій, співвідношенняприбутку на акцію та її ціни. Для інвесторів, акціонерів показникиприбутковості (рентабельності) підприємства є дуже важливими.

1.3 Економічнаоцінка резервів підвищення прибутковості діяльності підприємства
Кінцевимпозитивним результатом господарської діяльності підприємства є прибуток.Прибуток — це грошовий дохід, утворений у результаті виробничо-господарськоїдіяльності. Прибуток виконує такі основні функції:
¾ оцінки підсумків діяльності підприємства;
¾ розподілу (розподілу доходу міжпідприємством і державою, підприємством і його робітниками, між сфероювиробництва і невиробничою сферою);
¾ джерела утворення фондів економічногостимулювання і соціальних фондів.
Аналізприбутковості є основою досліджень наступних вчених: М.И. Баканов [8], А.Д.Шеремет [8], А.М. Бандурка [9], И. М. Черников [11], Л.А. Бернстайн [11], Ф.Ф.Бутинець [13], Є.В. Мних [13. 57. 58], О.В. Олійник [13], А.Я. Ванинский [16]та інші.
Фінансовіаспекти прибутковості стали основою досліджень таких провідних вчених як БандуркаО.М. [10], Є.С. Важель [14], Ван Хорн Дж [15], Б.В. Гринів [22], В.М. Гриньова[23], М.Я. Коробов [10], В.О. Коюда [23]. П.І. Орлов, К.Я. Петрова та інші[35-38, 44, 45, 49, 50, 51, 54].
Питаннямиуправління прибутковістю діяльності підприємства займаються І.В. Грабовська[21], Г.І. Капінос, Е. Дихтль [24], Хершген Х та інші [56, 60, 61].
Отже,у зростанні прибутку заінтересовані як підприємство, так і держава. Напідприємствах приріст прибутку досягається не лише завдяки збільшенню трудовоговнеску колективу підприємства, а й за рахунок багатьох інших факторів. Саметому на кожному підприємстві необхідно систематично аналізувати формування,розподіл та використання прибутку. Цей аналіз має надзвичайно важливе значенняі для зовнішніх суб’єктів (місцевих бюджетів, фінансових і податкових органів,банків).
Головнимизавданнями аналізу фінансових результатів підприємства є:
־  систематичнийконтроль за виконанням планів одержання прибутку;
־  виявленняфакторів формування показників прибутку та розрахунки їхнього впливу;
־  вивченнянапрямків і тенденцій розподілу прибутку;
־  виявленнярезервів збільшення прибутку;
־  розробленнязаходів для використання виявлених резервів.
Джерелами аналітичної інформації є плани економічногота соціального розвитку (дивись у додатках), фінансовий план (розрахунковийбаланс доходів і витрат), бізнес-план форми бухгалтерської звітності № 1«Баланс підприємства», № 2 «Звіт про фінансові результати», декларація проприбуток підприємства, матеріали маркетингових досліджень.
На підприємстві використовуються такіпоказники фінансових результатів: доходи від реалізації продукції; доходи відінших операцій; доходи від надзвичайних операцій; прибуток на одиницюпродукції; прибуток від реалізації продукції; прибуток від операційноїдіяльності; прибуток від звичайної діяльності; прибуток від надзвичайних подій;оподаткований прибуток; чистий прибуток.
Існуютьще інші види прибутків:
־ прибуток від реалізації цінних паперів;
־ неоподаткований (пільговий) прибуток;
־ нерозподілений прибуток.
Першідва види прибутку відображаються в журналі-ордері № 15, останній — убалансі.
У зв’язку з реформуванням бухгалтерськогообліку і застосуванням міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО)дещо змінилося традиційне розуміння таких понять, як доходи, витрати,відшкодування. Так, стаття «Доходи (виручка) від реалізації» формується відреалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страховоїдіяльності. Тут також відображаються суми знижок, наданих покупцям.
Аналіз названих доходів можна проводити як завидами (групами) продукції, товарів, робіт, послуг, так і за видами організаційзбуту.
Крім доходу від реалізації продукції (товарів,робіт, послуг), підприємство може мати також інший дохід від операційноїдіяльності.
До інших операційних доходів належать: доходивід реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій);від операційної оренди активів; від операційної курсової різниці за операціямив іноземній валюті, суми штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушеннягосподарських договорів, які одержано від боржників, або коли є рішення суду,арбітражного суду про їх стягнення; доходи від списання кредиторськоїзаборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; відшкодування ранішесписаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержанихгрантів і субсидій, інші доходи від операційної діяльності.
Статтю «Доходи від участі в капіталі»призначено для узагальнення інформації про доходи від інвестицій, здійснених васоційовані, дочірні або спільні підприємства.
До статті «Інші фінансові доходи» входятьдоходи, які виникають у ході фінансової діяльності підприємства, зокрема дивіденди,відсотки тощо.
Інші доходи від звичайної діяльностіформуються з доходів від реалізації фінансових інвестицій, реалізаціїнеоборотних активів, майнових комплексів, неопераційної курсової різниці, безоплатноодержаних активів.
Стаття «Надзвичайні доходи» використовуєтьсядля відображення доходів, які виникли внаслідок надзвичайних подій (стихійнілиха, пожежі, техногенні аварії і т. д.).
На витратних статтях звітності відображаються:
־  настатті «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» —виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), або собівартістьреалізованої продукції;
־  настатті «Адміністративні витрати» — загальногосподарські витрати, пов’язані зуправлінням і обслуговуванням підприємства;
־  настатті «Витрати на збут» — витрати підприємства, пов’язані з реалізацієюпродукції (товарів), витрати на утримання підрозділів, які займаються збутомпродукції (товарів), на рекламу, доставку продукції споживачам;
־  настатті «Інші операційні витрати» — собівартість реалізованих виробничихзапасів, безнадійні борги і збитки від знецінення запасів; збитки відопераційних курсових різниць;
־  настатті «Фінансові витрати» — виплата відсотків та інші витрати підприємства,пов’язані із залученням позичкового капіталу;
־  настатті «Втрати від участі в капіталі» — збитки від інвестицій;
־  настатті «Інші витрати в операційній діяльності» — собівартість реалізаціїфінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, збитки віднеопераційних курсових різниць, збитки від уцінки фінансових інвестицій;
־  настатті «Надзвичайні витрати» — збитки від надзвичайних подій (стихійного лиха,пожеж, техногенних аварій).
У формуванні прибутків значну роль відіграютьвідрахування від доходів, прибутків.
Відрахуваннявід доходів існують такі:
־  податокна додану вартість;
־  акцизнийзбір;
־  іншівідрахування з доходу — знижки, повернення товарів тощо.
Відрахуваннявід прибутку — це податок на прибуток від звичайної діяльності і податки знадзвичайного прибутку.
Чистийприбуток (ЧП) сформувався в такий спосіб:
Чистий прибуток — це фінансовий результат відзвичайної діяльності до оподаткування мінус податок на прибуток від звичайноїдіяльності, плюс дохід від надзвичайної діяльності, мінус податок на прибутоквід надзвичайної діяльності, мінус втрати від надзвичайних подій, плюс зменшенняподатку на прибуток через збитки від надзвичайних подій.
Прибутоквід реалізації товарної продукції визначається як різниця між чистим доходом(Дч) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістюреалізованої (Ср) продукції (товарів, робіт, послуг).
Пр= Дч – Ср.                                          (1.13)
Чистийдохід розраховується як різниця між доходом від реалізації продукції (товарів,робіт, послуг) Др і податком на додану вартість (ПДВ), акцизним збором (Ак) таіншими відрахуваннями з доходу (Ді):
Дч= Др – ПДВ – Ак – Ді.                                (1.14)
Зрозвитком ринкових відносин у практиці господарської діяльності підприємствусіх форм власності постійно збільшується обсяг використання цінних паперів.Отже, аналізуючи фінансові результати, особливу увагу треба звернути на доходивід цінних паперів.
Основнимивидами цінних паперів, що використовуються підприємствами, є акції, облігації,ощадні сертифікати, векселі.
Акціївипускаються підприємствами та багатьма іншими суб’єктами господарювання.Класифікують акції за видами власності — іменні, на пред’явника, прості тапривілейовані.
Іменніакції належать власнику, прізвище та ім’я якого зазначається на них. Власникамиіменних акцій можуть бути як громадяни, так і підприємства.
Акціїна пред’явника не містять вказівок на їхнього власника.
Привілейованіакції дають право першочергового одержання фіксованих дивідендів і участі врозподілі активів підприємства за умови його ліквідації, але не дають праваголосу.
Простіакції дають їхнім власникам право голосу, але дивіденди за ними не фіксуються,а виплачуються залежно від розміру прибутку, отже, за невеликого прибуткудивіденди можуть бути незначними, і навпаки.
Облігаціївипускаються центральними і місцевими державними органами, підприємствами.Власнику в установлений строк обов’язково відшкодовують номінальну вартістьоблігацій з виплатою фіксованого відсотка.
Ощаднісертифікати — це цінний папір банківських установ. Видаються підприємству абогромадянину як свідоцтво про здачу ними певної суми грошей на тимчасовезберігання. Вкладники мають право на одержання по закінченні цього строку всієївкладеної суми і відсотків.
Вексельвикористовується в основному для оформлення комерційного кредиту, якийнадається в товарній формі покупцям як відстрочка обов’язкової виплати запродані товари, надані послуги. За надання відстрочки покупці сплачуютьзаздалегідь визначений відсоток.
Головнимфактором пожвавлення ринку цінних паперів, особливо протягом останнього часу, ємасова приватизація державних підприємств і переведення їх у акціонерні товаристваз випуском акцій. За ринкових умов цінні папери є головним інструментомзалучення коштів, без чого розширення виробництва, зростання прибутковості єпрактично неможливим.
Підприємства— власники цінних паперів одержують певні доходи. У звіті про фінансовірезультати їх відображують у складі доходів від фінансових операцій. Доходи відфінансових операцій (за мінусом фінансових виплат) формують прибуток відфінансових операцій, коли однією з частин прибутку є прибуток від цінних паперів.
Головнимзавданням аналізу є вивчення складу, структури й динаміки цінних паперів тадоходів від них. Аналіз за даним методом може дати багато відомостей не тількипро зміну структури цінних паперів. Так, якщо є високою питома вага векселів,це свідчитиме про збільшення реалізації в кредит, що безпосередньо впливає насповільнення оборотності оборотних засобів. У грошовому виразі це можнапідрахувати множенням фактичного сповільнення тривалості обороту (кількістьднів) на суму одноденного обороту за реалізацією.
Інвестиційнийаспект прибутку підприємства розглядають в своїх роботах такі учені як І. А.Бланк [12], М. К. Газєєв [19] та інші.
Дохідністьакції визначається двома факторами:
־  отриманнямчастини розподіленого прибутку підприємства (дивіденди);
־  можливістюпродати цінні папери на фондовій біржі за ціною, вищою ніж ціна придбання.
Упроцесі аналізу визначаються показники: сума і ставка дивідендів (норма).
Рівеньдивідендів і курс акції (курсова вартість акції) формуються під впливомбагатьох факторів — внутрішніх і зовнішніх.
Довнутрішніх факторів відносять зміну чистого прибутку, зміни строків виплати івеличини кредитів; до зовнішніх — зміну відсоткової ставки за кредит, змінуспіввідношення попиту і пропозиції, стан податкової та амортизаційної політикидержави.
Курсакцій (/>)розраховується як відношення суми дивідендів (/>) до відсоткової ставки (СТ),помноженої на 100.
/>.                                (1.15)

Розрахункикурсу акцій за цією формулою мають практичне значення за умов стабільної економіки,за рівноваги попиту і пропозиції акцій.
Аледивіденди не можуть бути достатньо точним критерієм розрахунку курсу акцій. Утаких випадках використовують показник чистого прибутку, розрахований на однуакцію. Існує пряма залежність між цими показниками і дивідендами. У процесіаналізу змін (за кілька років) дивідендів, курсу акцій, чистого прибутку наодну акцію визначаються темпи зростання або зниження цих показників.
Щоб постійнозабезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості йогозбільшення, тобто резерви зростання. Резерв — це кількісна величина. Резерви виявляютьсяна стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації.Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методицірозроблення заходів з їх мобілізації.
У процесівиявляння резервів виділяють три етапи:
1) аналітичний— на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;
2) організаційний— тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних ісоціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;
3) функціональний— коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.
Резерви збільшенняприбутку є можливими:
Þ за рахунок збільшення обсягу випускупродукції (робіт, послуг);
Þ за рахунок зниження витрат на виробництвоі реалізацію продукції;
Þ за рахунок економії і раціональноговикористання коштів на оплату праці робітників та службовців;
Þ за рахунок запровадження досягненьнауково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.
Розгляньмо деякі зцих напрямків детальніше.
Резервзростання прибутку (РЗо) за рахунок збільшення обсягу продукції розраховуєтьсяза формулою:
/>                                            (1.16)
де/> — плановасума прибутку на одиницю i-ї продукції;
/> — додатковореалізована продукція (тис. грн).
Якщоприбуток розраховано на 1 грн продукції, то сума резерву його зростання врезультаті збільшення обсягу реалізації визначатиметься за формулою:
/>                                       (1.17)
де/> —фактичний прибуток від реалізації продукції;
/> — фактичнийобсяг реалізації;
DР(рз) — резерв збільшення реалізації продукції.
Іншим важливим напрямком пошуку резервів збільшенняприбутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.
Для пошуку й підрахункурезервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості аналізують звітнідані щодо витрат на виробництво за калькуляціями, користуючись методом порівнянняфактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами інормативами за видами витрат (сировини і матеріалів, паливно-енергетичнихресурсів), нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормаминепрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо.
Кількісна величина резервів визначається порівняннямдосягнутого рівня з нормативною величиною:

/>,                                    (1.18)
де /> — резерв зниження собівартості продукції зарахунок і-го виду ресурсів;
/> — фактична величина використаного і-го виду ресурсу;
/> — нормативна величина використаного і-го виду ресурсу. Тоді загальнавеличина виявлених резервів зниження собівартості продукції визначатиметься затакою формулою:
/>.                                        (1.19)
Резерви зниження собівартості продукції будуть водночасі резервами збільшення прибутку, а отже, розрахунки резерву зростання прибуткупроводять за формулою:
/>,                                (1.20)
де /> — резерв зростання прибутку;
/> — можливе зниження витрат на 1 грн продукції;
/> — реалізована продукція за звітом;
/> — можливе зростання обсягу реалізації.
Після розрахунку загальної величини резервів зниженнясобівартості продукції за всіма калькуляційними статтями необхідно деталізуватирезерви збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та уречевленоїпраці за окремими напрямками.
Економія затрат живої праці досягається за рахунокздійснення таких заходів: підвищення продуктивності праці і зниженнятрудомісткості; скорочення витрат за понаднормові години роботи, виплат зацілоденні та _нутрішньо змінні простої тощо.
Підрахунок зростання прибутку за рахунок виявлених резервівзниження собівартості можна проводити за такими напрямами:
1. Здійснення організаційно-технічних заходів. Зарахунок цього можна одержати економію протягом 12 місяців з моменту повноговпровадження цих заходів.
/>,                           (1.21)
де /> — економія від здійсненняорганізаційно-технічних заходів, грн; /> — собівартість одиниці продукціївідповідно до і після здійснення даного організаційно-технічного заходу, грн;
ВП — річний обсяг випуску продукції після здійснення організаційно-технічногозаходу, грн.
2. Зменшення кількості робітників. Цей захід можезабезпечити економію за багатьма напрямками через те, що він передбачає:
¾ збільшенняпродуктивності праці, а отже, збільшення обсягу виробництва з меншою кількістюробітників;
¾ зміну трудомісткостіпродукції;
¾ більш повневикористання фонду робочого часу.
Для всіх цих напрямківможна користуватися формулою:
/>                                    (1.22)

де /> — резерв, одержаний за рахунок зменшеннячисельності робітників, грн;
Ч — середньорічна чисельність скорочених робітників,осіб;
/> — середня заробітна плата звільненого робітника, грн;
/> — сума відрахувань у соціальні таінші фонди.
3. Економія коштів на оплату праці за рахунокзапровадження досягнень науково-технічного прогресу (зниження трудомісткості)розраховується за такою формулою:
/>,                                  (1.23)
де /> — резерв за рахунок запровадженнязаходів науково-технічного прогресу, грн;
/> — витрати на оплату працістосовно одиниці продукції до і після впровадження науково-технічних досягнень,грн;
/> — обсяг виробництва продукціїпісля впровадження досягнень до кінця року в натуральних одиницях виміру.
4. Зменшення прямих матеріальних витрат. Длярозрахунку суми можливого прибутку користуються формулою:
/>,                        (1.24)
де /> — сума прибутку, одержана зарахунок зниження матеріальних витрат, _рн.;
/>, /> — норма витрат прямихматеріальних ресурсів до і після впровадження науково-технічних досягнень унатуральних одиницях виміру;
/> — ціна прямих матеріальнихвитрат, грн.;
ВП — обсяг виробництва продукції після впровадженнядосягнень НТП, _рн..
5. Зниження умовно-постійних витрат також може бутирезервом збільшення прибутку. Таке зниження може статися у зв’язку зізростанням обсягу випуску продукції. Цю залежність можна виразити такоюформулою:
/>,                          (1.25)
де /> — сума збільшення прибутку зарахунок зниження умовно-постійних витрат, грн;
/> — сума витрат за однією зкомплексних статей, грн;
/> — питома вага умовно-постійнихвитрат у статтях витрат;
/> — сума амортизаційних відрахуваньу собівартості базового періоду, грн;
/> — темп приросту обсягу випускупродукції, коефіцієнт.
6.Підвищення якості продукції. Це значний резерв збільшення прибутку. Після закінченняаналізу пошуку резервів збільшення прибутку результати узагальнюються. Під часпошуку резервів прибутку протягом звітного року можуть раптово виявлятисярезерви короткострокової дії. Використання цих резервів можливе за допомогоюрозроблення системи оперативних заходів.
Чистийприбуток розподіляється згідно зі статутом підприємства. За рахунок чистогоприбутку виплачуються дивіденди акціонерам підприємства, створюються фондинакопичення, споживання, резервний фонд (індивідуальне, колективне), частинаприбутку спрямовується на поповнення власного оборотного капіталу, йде вреноваційний фонд та на інші цілі.
Дляаналізу використовується інформація з форми № 2 «Звіт про фінансовірезультати», розрахунки та кошториси використання фондів, баланс підприємства.
Упроцесі аналізу вивчається виконання плану з використання прибутку, для чогофактичні дані звітного року про використаний чистий прибуток за всіманапрямками порівнюються з даними плану, з даними минулого року або з даними,одержаними протягом кількох років, і в разі відхилень з’ясовуються їх причинипо кожному напрямку використання прибутку
Важливимзавданням аналізу є вивчення питань використання засобів фондів накопичення івикористання. Засоби цих фондів мають цільове призначення і витрачаються згідноз затвердженим кошторисом. Фонд накопичення використовується в основному дляфінансування витрат на розширення виробництва, його технічне переоснащення,впровадження нових технологій та інше.
Фондспоживання може використовуватись на колективні потреби (витрати на утриманняоб’єктів культури й охорони здоров’я, проведення оздоровчих такультурно-масових заходів) та індивідуальні (винагорода за результатами роботиза рік, матеріальна допомога, вартість путівок у санаторії і будинки відпочинку,стипендії студентам, часткова оплата харчування і проїзду, допомога у зв’язку звиходом на пенсію та інші).
Упроцесі аналізу встановлюється відповідність фактичних витрат витратам,передбаченим кошторисом, з’ясовуються причини відхилень від кошторису за кожноюстаттею, вивчається ефективність заходів, які проводять за рахунок засобів цихфондів.
Аналізуючивикористання засобів фонду накопичення, слід вивчити повноту фінансування всіхзапланованих заходів, своєчасність їх виконання й отриманий ефект.
Слово«рентабельність» походить з німецької «rentabel» (дохідний, прибутковий) іозначає показник економічної ефективності виробництва на підприємствах у різнихгалузях і народному господарстві в цілому.
Допоказників рентабельності продукції відносять:
־ Рентабельність окремих виробів —розраховується як відношення прибутку від виробу до собівартості самого виробу.
־ Рентабельність реалізованої продукції —розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (або чистогоприбутку) до виручки від реалізації продукції.
־ Рентабельність виробництва —розраховується як відношення прибутку від реалізації до вартості основнихфондів і матеріальних оборотних коштів.
Показникирентабельності визначаються в коефіцієнтах або у відсотках і показують часткуприбутку в кожній грошовій одиниці витрат, або частку товарної продукції в їїсобівартості.
Показникирентабельності можна розраховувати і за окремими структурними підрозділами, іза видами діяльності.
Показникирентабельності використовують для оцінки результатів діяльності підприємства,його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, дляпорівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку самупродукцію, для вибору варіантів формування асортименту і структури продукції,аналізу раціональності виробництва продукції.
Завданнямианалізу рентабельності є:
— оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);
— вивчення динаміки показників;
— визначення факторів зміни їхнього рівня;
— пошук резервів зростання рентабельності;
— розроблення заходів для використання виявлених резервів.
Вибірі послідовність аналізу визначається його завданням. Так, для оцінкирезультатів діяльності підприємства аналізують рентабельність реалізованоїпродукції для вивчення виробництва окремих видів продукції з погляду попиту наних, доцільності їх випуску — рентабельність окремих виробів і фактори їїзміни.
Вартовивчати рівень рентабельності не тільки в цілому по підприємству, а й у йогоструктурних підрозділах, а також за видами діяльності підприємства (основна,інвестиційна, фінансова тощо).
Кожномупідприємству необхідна інформація про рентабельність його діяльності. Основнимпоказником рентабельності підприємства є рентабельність виробництва, щорозраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до всього авансованогокапіталу (суми всіх активів). В економічній літературі її часто називаютьзагальною рентабельністю:
/>,                                           (1.26)
де /> — рентабельністьвиробництва;
/> — прибуток відреалізації продукції;
/> — сума всіх активів(сума основного й оборотного капіталів).
Прибуток відреалізації залежить від обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг),її структури, собівартості, рівня цін, а також від фінансових результатів іншихвидів діяльності.
Сума всіх активів(сума основного й оборотного капіталу) залежить від обсягу реалізації ішвидкості обороту капіталу, який визначається відношенням суми обороту досередньорічної суми основного й оборотного капіталу. Що швидше обертаєтьсякапітал на підприємстві, то менше його потрібно для забезпечення випускупланового обсягу продукції. І навпаки, уповільнення оборотності капіталупотребує додаткового залучення засобів для забезпечення того самого обсягувиробництва, реалізації і збуту.
На рівеньрентабельності виробництва впливають такі фактори:
־  зміна частки прибутку на 1 грн реалізованоїпродукції;
־  зміна фондомісткості продукції;
־  зміна оборотності оборотних коштів.
Одним із найважливіших показників роботи підприємстває прибуток. Прибуток не тільки синтезує всі сторони діяльності підприємства, ай наочно відображає ефективність його діяльності: зміну доходів, величинувитрат, рівень використання ресурсів у процесі виробничої діяльності. Аналізуючирівень прибутку, необхідно особливу увагу приділяти його динаміці. Оскількидинаміка характеризує розвиток явища в часі, аналіз динаміки уможливлюєпрогнозування майбутнього рівня прибутку і на цій основі — визначенняперспективних напрямків розвитку підприємства. Одним із головних завданьаналізу динаміки є встановлення закономірностей зміни рівнів явища, щовивчається. У рядах динаміки можна виділити протягом року три найголовнішіперіодичні складові:
־ тренд;
־ сезонна компонента;
־ випадкова компонента.
Тренд. Під час аналітичного вирівнювання ряду динамікизакономірна зміна рівня показника, що вивчається, оцінюється як функція часу />, де /> — рівнідинамічного ряду, що їх розраховано за відповідним аналітичним рівнянням намомент часу />.Вибір форми кривої значною мірою визначає результати екстраполяції тренду(прогнозування). Базою для вибору форми кривої має бути аналіз сутностірозвитку явища. Можна спиратися також на результати попередніх досліджень у ційгалузі. У нашому випадку найбільш адекватною формою кривої є пряма. Розглянемоаналітичне рівняння кривої, тобто рівняння виду:

/>,                                             (1.27)
де t — порядковий номер періодів чи моментів часу.
Параметри a0 і b прямої розраховуються за методомнайменших квадратів. Система нормальних рівнянь у даному випадку має вигляд:
/>                                  (1.28)
Пошук параметрів можна значно спростити, якщо ввести вцю систему ще два рівняння:
/>                                  (1.29)
Тоді відповідні параметри можна обчислити заформулами:
/> />                            (1.30)
Сезонність. У широкому розумінні до сезонних відносятьусі явища, яким притаманна закономірність більш-менш постійного коливаннярівнів протягом року. Найпоширенішим методом урахування сезонності певних явищє побудова відповідних індексів сезонності, які розраховуються за такоюформулою:
/>,                                     (1.31)
де /> — середня з фактичних рівнів і-гомісяця;
/> — відповідні (вирівняні затрендом) середні значення прибутку, які знаходять з формули:
/>,                      (1.32)
де /> — відповідні теоретичні рівні дляі-го місяця.
Випадкова компонента. Урахування випадкової компонентинеобхідне для прогнозування майбутніх рівнів явища. Якщо знехтувати впливомвипадкових факторів, ми отримаємо точковий прогноз, який, у свою чергу, є майженеймовірним. Для адекватного прогнозування необхідно будувати інтервальнийпрогноз, що враховував би відхилення від теоретичного рівня, які обумовленівипадковими факторами.
Величина довірчих меж визначається в загальномувигляді так:
/>,                                                  (1.33)
де /> — відповідне прогнозне значення(його знаходять, підставляючи в рівняння тренду відповідне значення t);
/> — середнє квадратичне відхиленнявід тренду;
/> — табличне значення t — критеріюСтьюдента за рівня значущості />. Величина/> визначаєтьсяза формулою:
/>,                                             (1.34)
де /> і /> — відповідно фактичні йтеоретичні кориговані на сезонність значення динамічного ряду (для знаходження /> необхідноотримані теоретичні рівні помножити на відповідні індекси сезонності);
n — кількість рівнів ряду;
m — кількість параметрів рівняння тренду (для рівнянняпрямої m = 2).
Продемонстрована методика дає змогу прогнозувати динамікуприбутку підприємства з урахуванням відповідних особливостей його діяльності.Відомо, що багато підприємств мають сезонний попит на продукцію, що, у своючергу, призводить до сезонних коливань інших показників господарськоїдіяльності, а особливо впливає на рівень реалізації продукції, обсяги виробництва,а отже, і на рівень прибутку підприємства. Тому аналіз динаміки з урахуваннямсезонності уможливлює оцінювання цієї компоненти коливань протягом року йотримування адекватних прогнозів розвитку явища в майбутньому.
1.4Основні напрями підвищення прибутковості підприємства
Якуже підкреслювалося, основною метою діяльності підприємства є збільшення йогоприбутку (доходу). Загалом зростання прибутку може здійснюватися за такимиосновними чотирма напрямами: зростання цін, зниження виробничих витрат,удосконалення структури кінцевих продуктів, підвищення вартості кінцевихпродуктів. Однак кожен з цих напрямів має безпосередній зв’язок з формуваннямта функціонуванням виробничих витрат і зводиться до таких методів підвищенняприбутковості виробництва крізь призму виробничих витрат:
1.Збільшення прибутку за незмінних постійних витрат. У цьому випадку можливі двашляхи. По-перше, підвищення прибутку за рахунок поліпшення організаціїгосподарства, зокрема шляхом упровадження нових організаційних формгосподарювання, вдосконалення маркетингу, впровадження досягненьнауково-технічного прогресу і т. ін. По-друге, зростання прибутку можнадосягти за рахунок реструктуризації виробництва нарощування прибуткових галузейта видів продукції за відповідного скорочення менш прибуткових.
2.Підвищення прибутку за збільшення постійних витрат. Це означає абсолютнерозширення виробництва за рахунок прибуткових галузей і видів продукції,впровадження нових технологій, підвищення якості продукції тощо.
3.Зростання рівня рентабельності господарювання за скорочення постійних витрат танезмінної суми прибутку. Виходячи з формули визначення рівня рентабельності, дечисельник позначає прибуток, а знаменник — виробничі витрати, певне зменшеннязнаменника за незмінного чисельника відповідно збільшить результативнийпоказник. Досягти скорочення постійних витрат за незмінної абсолютної сумиприбутку можна завдяки їх перегрупуванню за видами продукції, відповідноскоротивши й розширивши виробництво певних видів продукції.
4.Підвищення рівня рентабельності господарювання за зниження постійних витрат таабсолютної суми прибутку. Такий процес може відбуватися за умови, що темпизниження постійних витрат перевищують темпи скорочення абсолютної сумиприбутку.
Доречнопідкреслити, що показник рівня рентабельності не є тотожним показнику рівняприбутковості, що досить часто сплутуються як у літературі, так і в уснихвиступах окремих економістів. Не відкидаючи доцільність розрахунку показникарівня рентабельності виробництва як такого, що характеризує ступінь віддачівиробничих витрат, слід зазначити, що показник рівня прибутковості значноюмірою характеризує саме кінцеву ефективність виробництва. Адже з позиціїмакрорівня, суспільства загалом кінцевим результатом виробництва є рівень цін,за якими реалізується продукт (робота, послуга). У свою чергу, рівень цінзалежить від затрат праці, втіленої в продукт. Водночас ефект від продуктувизначається рівнем затрат робочого часу споживача продукту. В цьому зв’язкудеякі вчені пропонують відповідні методики розрахунку ефективності праці, якіураховували б названі критерії.
Однакзапропоновані методики є досить складними і навряд чи можуть бути застосовані вширокій господарській практиці, тому що передбачають використання значноїкількості додаткових, визначених розрахунковим шляхом показників, які на рівніпідприємств не можуть бути одержані. Це такі показники, як рівень реальногозадоволення відповідної кінцевої потреби за певними видами продукту, затратисукупного робочого часу, виробництво продукції, суспільно необхідні результатиі витрати, втілені в продукті, тощо.
Томуна мікрорівні показником, що відповідає вимогам кінцевої ефективностівиробництва, є рівень його прибутковості, що визначається як відношенняприбутку (доходу) до виручки від реалізації продукції, або відношення прибуткуна одиницю продукції до її ціни. Економічна сутність цього показника полягає втому, що він відповідає всім критеріям суспільної ефективності зниженнюсобівартості продукції, зростанню обсягів її виробництва і реалізації, а такожпідвищенню рівня споживчої вартості продукту. Рівень прибутковості гнучкореагує на рух ціни як серцевини економіки, відображаючи її динаміку й оцінюючиефективність виробництва адекватно цій динаміці. Таким чином, знаючи ціну напродукцію і витрати на її виробництво, можна визначити беззбитковий рівеньвиробництва, дійти висновку про доцільність даного напряму виробничоїдіяльності.
Длявизначення рівня беззбитковості виробництва (ОБ) використовують формулу
Б= ПВ: (Ц  ПЗВ),                                              (1.35)
деПВ — постійні виробничі витрати;
Ц- ціна за одиницю продукції;
ПЗВ- питомі змінні виробничі витрати.
Наоснові даних, що отримані в результаті проведеного аналізу, а також прогнозуючизміни виробничих витрат і цін за видами продукції, з’являється можливістьцільового планування обсягів виробництва відповідних видів продукції з метоюмаксимізації прибутку.

Розділ2. Характеристика ВАТ“Турбоатом”
 
2.1Історія розвитку підприємства
Відкритеакціонерне товариство “Турбоатом” засновано у відповідності з рішенням Фондудержавного майна України від 31.01.96 приказ №16-АТ шляхом перетвореннядержавного підприємства “Науково – виробниче об’єднання “Турбоатом” у відкритеакціонерне товариство у відповідності до Указу Президента України “Про заходищодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майновихсертифікатів” від 26 листопада 1994 р №699/94.
Харківськийтурбогенераторний завод був введений у лад діючих 21 січня 1934 року.
Першахарківська турбіна потужністю 50 тис. кВт. була випущена 26 липня 1935 року, ачерез три роки була виготовлена парова турбінапотужністю 100 тис. кВт. і генератор для Зуївської ГРЕС в Україні.
Післяпочатку Великої Вітчизняної Війни, а саме восени 1941 року, завод бувевакуйований на Урал і в грудні 1942 року приступив до виробництватурбогенераторів, запасних частин, а також продукції для фронту, у тому числізнаменитих реактивних мінометів «катюша».
Післязвільнення м. Харкова 21 серпня 1943 р. почалося відновлення заводу, уже наприкінці року була виготовленапарова турбіна потужністю 50 МВТ для Зуївської ГРЕС (Україна), виконувалися замовлення з ремонту турбін дляелектростанцій промислових центрів Донбасу, Харкова й Києва.
В1948 році була спроектована й виготовлена парова турбіна потужністю 25 тис.кВт. 1948-1962 р. р.налагоджене серійне виробництво парових турбін даної потужності для ТЕЦ нафтохімічної промисловості.
З1951 року завод починає здійснювати поставку турбінна експорт.
В1953 році була виготовлена перша гідротурбіна для КаховськоїГЕС, що знаменує освоєння нової сфери виробництва — гідротурбінобудування. З тих порбуло освоєне виробництво гідротурбін різних типів: високонапорних радіально-осьових,горизонтальних капсульних,поворотно-лопатевих і діагональних, що працюють на ГАЕС у режимі насос — турбінаіз вбудованим кільцевим затвором і ін.
1969р. — завод є єдиним у країні (тепер у СНД)підприємством по випускові гідрозатворів для гідротурбін, зрошувальних систем іТЕС.
Зацей період освоєне виробництво унікальних кульовихзатворів діаметром 5 м для Інгурі ГЕС, в 1983 році був виготовлений найбільшийу світі дисковий затвор діаметром 7,6 м для Байпазинской ГЕС.
З1969 року завод виготовляв турбіни для атомних електростанцій, якими оснащеніпрактично всі АЕС СНД і Західної Європи (Німеччина,Угорщина, Болгарія, Фінляндія).
В70- х роках на заводі проводиться глибока реконструкція, у результатічого вводяться нові виробничі потужності, що дозволяють підприємствуперетворитися в центр атомного турбобудування в країні.
З1980 року по 1990 рік — освоєне серійне виробництвогазових турбін потужністю 45-60 тис. кВт.
В1982-1985 рр. освоєне виробництво парових турбінпотужністю 1 млн. КВТ для Південно-української, Запорізької, Балаковской, Калінінської АЕС.
В1987 році був розроблений унікальний проект високонапорноїрадіально-осьової турбіни із вбудованим кільцевим затвором для Рогунської ГЕС (Таджикистан) потужністю 615 тис. кВт. в одному агрегаті, яка дотепер є найбільшою у світі.
З2000 року по 2009 рік підприємство виготовляло гідравлічні турбіни й затворидля Тери ГЕС, парові турбіни для АЕС Кайга, Раджастан (Індія);гідравлічні турбіни із вбудованим кільцевим затвором для ГЕС Ель Кахон (Мексика), турбіни для ТЕС «аксу»(Казахстан), устаткування для модернізації турбінДніпровського й Волзько-камського каскадів і багатьох інших.
Турбінивиробництва ВАТ «Турбоатом» успішнопрацюють на електростанціях 45 країн Європи, Азії, Америки, і Африки.
Близько400 парових турбін сумарною потужністю понад 60 млн. кВт виготовлені длятеплових електростанцій, з них 55 турбін для 16 ТЕС далекогозарубіжжя.
Для27 АЕС виготовлено 169 турбін сумарною потужністю більш60 тис. кВт, з них 40 турбін для 7 АЕС далекогозарубіжжя.
Сьогодніпо виробництві парових турбін, що працюють на атомнихелектростанціях, «Турбоатом» займає гідне місце в ряді таких відомих фірм миру,як Сименс, ДженералЕлектрик, Вентингауз, Альстом.
На115 ГЕС чотири континентів поставлені понад 484гідравлічні турбіни сумарною потужністю близько 35,6 млн. кВт і близько 470затворів (у тому числі 397 на експорт) для ГЕС і насосних станцій.
2.2 Юридичний статус та цілі діяльності підприємства
Підприємство вважається створеним i набуває прав юридичної основи з дняйого державної реєстрації. Окремими видами діяльності підприємство можезайматися тільки на пiдставi спеціального дозволу (ліцензії).
ВАТ «Турбоатом» засновано вiдповiдно до наказу ФДМУ вiд31.01.1996 р. №16-АТ шляхом перетворення державного пiдприємства«Харкiвський турбiнний завод iм. Кiрова» (правонаступник НВО«Турбоатом»).
Згідно з законодавством України ВАТ «Турбоатом» є юридичною особою з державною корпоративною формоювласності, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок і здійснюєгосподарську діяльність по виробництву парових,газових, гідравлічних турбін і гідрозатворів, запчастин до енергоустаткування,виконує науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектні й технічнірозробки і їх впровадження.
Основним юридичним актом, який є законодавчою базою функціонуванняпідприємства, є Господарський кодекс України. Існуючий Кодекс прийнято 1 січня2004 р. i він постійно доповнюється i уточнюється, створює piвнi правові умовидля діяльності підприємств незалежно від форми власності на майно та відорганізаційної форми підприємства. В ньому викладено поняття i ознакипідприємства.
ВАТ «Турбоатом» належить достратегічних підприємств України, у значній мірі визначальним економічну,енергетичну й національну безпеку країни.
Метою діяльності підприємства є створення турбін і запасних частин до нихдля теплових, атомних електростанцій будь-якої потужності.
Юридична адреса ВАТ «Турбоатом»: 61037, м. Харків, Московський проспект, 199.
ВАТ «Турбоатом» проектує і виготовляє:
1. Парові турбіни для електростанцій, що працюють на органічному іядерному паливі в діапазоні потужностей від 25 до 1100 Мвт.
2. Газові турбіни і парогазові установки різної потужності для ГРЭС, ТЕС.
3. Малі парові (потужністю від 1 до 20 Мвт) і гідравлічні (від 1 до 10Мвт) турбіни для ТЕС і ГЕС, а також мікро (від 5 до 50 Квт) і мини ГЕС(потужністю 100,150, 400 Квт).
4. Гідравлічні турбіни різних типів /поворотно-лопатеві, радіально-осьові,оборотні, капсульні й ін./ у діапазоні напорів води від 6 до 405 метрів і по потужності від 5 до 800 Мвт.
5. Гідравлічні затвори різних типів /дискові, кульові/ діаметром від 1,0до 7,6 м на статичні напори до 950м для ГЕС, ГАЕС, і ін. об’єктів. При цьомуВАТ «ТУРБОАТОМ» є єдиним у СНД постачальником гідрозатворів.
6. Энергозапчастини для всіх типів парових, газових, гідравлічних турбін.
7. Велику гаму енергетичного й іншого видів устаткування, включаючипідігрівники мережної води, тягодуттьові машини, ротори ексгаустерів та ін.
8. Більш 50-ти найменувань товарів народного споживання. Наявний у ВАТ«ТУРБОАТОМ» інтелектуальний і виробничий потенціал, а також 67-милітній практичний досвід, дозволяє створювати першокласне енергетичнеустаткування, що знаходиться на рівні світових зразків, що задовольняє вимозісамих вимогливих замовників, що підтверджено Міжнародним Сертифікатом якості поМіжнародному стандарті ІСО 9001, що був отриманий у 1996 році і щорічнопідтверджується.
Організація робіт: цикл створення енергетичного обладнання включає:
2 проектно-конструкторські йнауково-дослідні роботи;
3 виготовлення, збирання й випробуваннятурбін;
4 відвантаження замовникові;
5 шефмонтаж;
6 авторський нагляд.
Підприємство виконує:
1. маркетинговіроботи;
2. інжиніринговіроботи;
3. пуско-налагоджувальні роботи;
4. шефмонтажныероботи;
5. здійснюєсервісне обслуговування, ремонт і модернізацію турбін.
Товариство має право здійснювати iншi види дiяльностi, що не протирiчатьйого меті та діючому законодавству України.
Окремими видами діяльності, вичерпний перелік яких міститься у діючомузаконодавстві, товариство в пpaвi займатися тільки після одержання спеціальногодозволу.
Акціонерне товариство працює на підставі Статуту,зареєстрованого в Управлінні державноїреєстрації юридичних осіб і фізичних осіб- підприємців Харківської Міської Ради14.08.2008г. № 14801050009023706.
Відповідно до Статуту Акціонерне товариствоздійснює більш 50 видів діяльності, серед якихосновними є:
1. Виробництво парових, газових і гідравлічних турбін для теплових, атомних ігідравлічних електростанцій, гідрозатворів, запасних частин для енергетичного обладнання й іншої продукції виробничо-технічногопризначення.
2. Виконання науково-дослідних,дослідно-конструкторських, проектних і технологічних робіт з обладнання для теплової, атомної й гідравлічноїенергетики, їх впровадження
3. Виконання завдань національноїенергетичної програми України до 2010 року, затвердженоїВерховною Радою України в травні 1996 року.
4. Виконання функції головноїнаукової організації по енергетичнімустаткуванню.
5. Організація виконанняпроектно-конструкторських робіт, проектно-кошторисних,розрахункових, виробничих,налагоджувальних, монтажних,ремонтних, реставраційних,інжинірингових і інших робіт і послуг і т.д.
Ліцензії, які має ТОВ “Турбоатом”.
Ліцензія Державного комітету ядерного регулювання України від 11.06.2003 г. на право проведення«проектування ядерних установок».
Ліцензія Державного комітету ядерного регулювання; України на праводіяльності з використанням джерел іонізуючого випромінювання переоформлено 28 січня2009 р.
Ліцензія Міністерства фінансів України на виготовлення виробів, якімістять у собі дорогоцінні метали від 2.06.2006 год.до 02.06.2011 p.
Ліцензія Міністерства охорони здоров’я України від 02.02.2007 р. до 02.02.2012 р.
Ліцензія Міністерства транспорту й зв’язкиУкраїни на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільнимтранспортом загального використання від 25.04.2007 р. до 24.04.2012 р.
Ліцензія Міністерства України по справах родини,молоді й спорту від 3.04.2008 р. до 3.04.2013 р.
2.3Органи управління ВАТ “Турбоатом”
Структуракерування ВАТ “Турбоатом” є багаторівневою, що викликано специфікою виробництваенергоустаткування. Вона характеризується наявністю:
¨ вісьмох заступників генерального;
¨ чотирьох заступників головного інженера (по новій техніці і підготовцівиробництва; якості і сертифікації; експлуатації; охороні праці).
Органiзацiйнаструктура управління ВАТ відображає внутрішню форму управління. Вонахарактеризується тим, що вищим органом управління товариства є Загальний збіракціонерів.
Керівництводіяльністю підприємства веде Генеральний директор. Він вирішує питаннядіяльності підприємства, діє від його імені, має право першого підпису,розпоряджається майном підприємства. Генеральний директор несе матеріальну таадміністративну відповідальність за вірогідність даних бухгалтерського істатистичного звітів.
Контрольза дiяльнiстю здiйснює Наглядацька Рада та Ревiзiйна комiсiя.
ДоДирекції ВАТ «Турбоатом» входять:
1.  Головний інженер — керує роботою щодо забезпечення об’єктів технологічнимикомплектами збірних конструкцій, деталей, вузлів, виробів, напiвфабрикатiв iматеріалів відповідно до графіків виконання будiвельно- монтажних робіт.Здійснює розрахунки щодо забезпечення обґрунтування потреби в матерiально-технiчнихресурсах.;
2. Перший заступник генерального директора — генеральний конструктор;
3. Заступник генерального директора поекономіці й фінансам;
4. Заступник генерального директора покеруванні власністю;
5. Заступник генерального директора по виробництву;
6. Заступник генерального директора поінформаційним технологіям;
7. Заступник генерального директора потехнічному оснащенню і транспорту;
8. Заступник генерального директора по кадрахі правовій роботі;
9. Заступник генерального директора по соціальнимпитанням;
10. Заступник генерального директора покеруванню персоналом и режиму;
11. Головний бухгалтер.
Коженфункціональний пiдроздiл виконує закрiпленi за ним обов’язки.
2.4Технiко-економiчнiпоказники діяльності ВАТ “Турбоатом”
прибутковість беззбитковість рентабельність виробництво
Основнітехніко-економічні показники господарської діяльності ВАТ «Турбоатом» за 2007 –2009 роки наведено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 — Технiко-економiчнi показники діяльності ВАТ “Турбоатом”Найменування показника 2007р. 2008р. 2009р. Зміни, % 2008р. до 2007р. 2009р. до 2008р. Обсяг виробництва, тис. грн. 348654,5 401075,2 697465,6 1,15 1,74 Обсяг реалізації, тис. грн. 373417 552412 720162 1,47 1,3 Первісна вартість ОФ, тис. грн. 794682 814637 839172 1,03 1,03 Вартість ОФ на початок року, тис. грн. 782703 797876 821758 1,02 1,03 Вартість ОФ на кінець року, тис. грн. 794682 814637 839172 1,03 1,03 Знос ОФ, тис. грн. 575 408 590 812 608268 1,03 1,03 Надійшло ОФ, тис. грн. 12773,4 18513 20190 1,45 1,1 Вибуло ОФ, тис. грн. 949,9 2101 2781 2,21 1,3 Середньорічна вартість ОФ, тис. грн. 794526,5 814288 839167 1,02 1,03 Середньомісячна з/п, тис. грн. 1640,1 2161,3 2572 0,79 1,19 Середньооблікова чисельність працюючих, чол. 4903 4929 4827 1,01 0,98 Витрати на оплату праці, тис. грн. 95717 120207 141246 1,26 1,17 Відрахування на соціальні заходи, тис. грн. 37129 47007 56123 1,26 1,19
Отже,з таблиці 2.1 видно, що загальний обсяг виробництва на ВАТ «Турбоатом» зарозрахунковий період помітно збільшується з кожним роком. Це відбуваєтьсязавдяки росту усіх показників. Збільшився обсяг реалізації продукції.Середньооблікова чисельність робочих знизилась, а заробітня плата навпакизбільшилась, що призвело по збільшення витрат на оплату праці і соціальнізаходи.

Розділ 3. Аналіз фінансово-господарськоїдіяльності ВАТ “Турбоатом”
 
3.1 Аналіз показників виконання виробничої програми підприємства
В основу виробничо-господарської діяльності бувпокладений Бізнес-план підприємства на 2006 — 2010 р.р., що передбачає щорічненарощування обсягів виробництва продукції за рахунок переоснащення іреконструкції (модернізації) електростанцій України, Росії, країн СНД,розширення ринків у країнах далекого зарубіжжя.
Обсягвиробництва товарної продукції за 2009 рік склав 697465,6 тис.грн. і збільшився проти рівня 2008 року на 296390,4 тис.грн.
Обсягвиробництва товарної продукції за 2009 рік при плані 467 040 тис.грн склав 697 465,6 тис.грн. з темпом ростудо 2008 р.- 180.5 % (збільшився на 296 390,7 тис.грн.).
Графічноструктура виробничої програми представлена на рисунку 3.1.
/>
Рисунок-3.1– Склад та структура виробничої програми ВАТ «Турбоатом»

Наоснові проведеного аналізу, даних таблиці 3.1 та даних рисунку 3.1 можназробити наступні висновки, що у загальному обсязі товарної продукції:
1.  Обсяг виробництва парових турбін, роторів, модернізації парових турбінсклав – 314 793,5 тис.грн. або 45,1 % загального обсягу товарної продукціїі збільшився проти рівня 2008 року збільшився на 86 304,9 тис.грн
2.  Обсяг виробництва гідравлічних турбін, їхня модернізація, виготовленнягідрозатворів склав –245 110,7 тис.грн., або 35,1 % від загального обсягутоварної продукції і збільшився на 163 591 тис.грн проти рівня 2008 року;
3.  Обсяг виробництва запасних частин для енергоустаткування склав – 123 911,6тис.грн., або 17,8 % загального обсягу товарної продукції і збільшився протирівня 2008 року на 47 090,8 тис.грн.
3.2 Аналіз стану та ефективності використання основних фондів
До основнихджерел формування майна підприємства відносяться, насамперед, власні засоби(виторг від реалізації продукції, прибуток заводу й амортизаційнівідрахування), притягнуті засоби (засобу, отримані в результаті реалізаціїцінних паперів).
Основні фонди –це засоби праці, які приймають участь в процесі виробництва на протязі багатьохциклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і поступово, по мірі зносу,переносять свою вартість на виготовлену продукцію.
Від наявності основних фондів, їхраціональної структури, строку служби залежать основні показники роботипідприємства.
Аналізосновних фондів може проводитись за декількома напрямками, розробка яких вкомплексі дозволяє дати оцінку структури, динаміки й ефективності використанняосновних засобів та довгострокових інвестицій.
Першимкроком аналізу є вивчення динаміки середньорічної вартості основних фондів, щонаведена в табл. 3.2
Таблиця3.2 ‑ Аналіз показників динаміки середньорічної вартості основних фондівВАТ «Турбоатом» за 2007 – 2009 рокиПоказники Формула розрахунку Роки 2007 2008 2009 Середньорічна вартість ОФ, тис. грн. 794526,5 814288 839167 Показники динаміки:
1. Абсолютний приріст, тис. грн.
а) ланцюговий Уп – Уп-1 – 19761,5 24879 б) базисний Уп – У1 – 19761,5 44640,4
2. Темп росту, %
а) ланцюговий
/> – 102,5 103 б) базисний
/> – 102,5 105,6
3. Темп приросту, %
а) ланцюговий
/> – 2,5 3 б) базисний
/> – 2,5 5,6 4. Абсолютне значення 1% приросту, тис. грн.
0,01/>Уп-1 – 7945,26 8142,88 5. Середній рівень ряду, тис. грн.
/> 815993,83 6. Середній темп росту, %
/> 104 7. Середній темп приросту, %
/> 4
Зтабл. 3.2 зрозуміло, що темп росту середньорічної вартості основних фондів затри роки склав 104%. Середньорічна вартість основних фондів з кожним рокомзбільшується. Середній темп приросту середньорічної вартості за три рокистановить 4%.Це зумовленно в першу чергу збільшенням вартості машин, обладнанняі будинків, споруд та передавальних пристроїв.
Утабл. 3.3 представлені склад і структура основних виробничих засобів ВАТ“Турбоатом” по групах.
Таблиця 3.3 — Oцiнкa складу i структури основних фондів ВАТ “Турбоатом” за2007 — 2009 рр.
Група основних
Фондів
Вартість,
тис.грн. Питома вага, %
Абсолютне
Відхилення,
тис.грн. Відносне відхилення, % 2007р. 2008р. 2009 2007 2008 2009 Будинки, спорудження і передатні пристрої 256400 266532 270096 32 31,9 32,2 3564 0,3 Машини й устаткування 497650 510256 515137 62 62,6 61,4 4881 -1,2 Транспортні засоби 6847 7645 7345 0,8 0,9 0,9 -300 Спецоснащення 4588 4736 5315 0,5 0,6 0,6 579 Бібліотечні фонди 98 104 105 0,01 0,01 0,01 1 Малоцінні необоротні матеріальні активи 30764 32485 41129 3,9 4,0 4,9 8644 0,9 Усього 796347  821758 839172 100 100 100 17414
Аналізуючиструктуру основних виробничих фондів ВАТ «Турбоатом» можна сказати, що вартістьактивної частини ОВФ складає на 01.01.2009 р. 515 137 тис.грн. (61,4 %), пасивної– 324 035 тис.грн., або 38,6 % загальної вартості ОВФ. З даної таблицівипливає, що найбільшу питому вагу в структурі основних фондів складають машинита устаткування 61,4 %, це на 1,2 % менше, ніж у 2008 р., питома вага будинків,споруд і передатних пристроїв збільшилась на 0,3% і склала 32,2%. Незначначастка приходиться на транспортні засоби, спецоснащення і бібліотечні фонди, атакож малоцінні необоротні активи. Взагалі, за період з 01.01.2008р. по01.01.2009 р., вартість основних виробничих фондів підприємства збільшилася на17 414 тис.грн., збільшення відбулось практично по всіх групах основних фондів.
Більшнаглядно зміна структури основних фондів протягом аналізованого періодупредставлена на рисунку 3.2.
/>
Рисунок3.2 – Склад i структура основних фондів ВАТ “Турбоатом” за 2007 — 2009 рр.
Уцілому ВАТ “Турбоатом” має у своєму розпорядженні основні фонди, необхідні длянормального здійснення виробничого процесу, які необхідно обновляти і вводитинові. Це вимагає додаткового фінансування, тому підприємству необхідно залучитидодаткові кошти.
Прианалізі технічного стану і руху основних фондів необхідно оцінити розмірїхнього поповнення, дати оцінку їхнього фізичного і морального стану врезультаті проведення заходів щодо технічного переозброєння і модернізаціївиробництва.
Длябільш детальної характеристики основних засобів за останні три роки необхіднопровести аналіз технічного стану та руху основних фондів. Наявність та рух основнихзасобів за останні три роки приведено в таблиці 3.4

Таблиця3.4 ‑ Стан та рух основних фондів ВАТ «Турбоатом» за 2007 – 2009 рокиПоказники 2007р. 2008р. 2009р. 1. Вартість основних фондів на початок року, тис. грн. 782703 797876 821758 2. Надійшло основних фондів, тис. грн. 12773,4 18513 20190 3. Вибуло основних фондів, тис. грн. 949,9 32101 2781 4. Вартість основних фондів на кінець року, тис. грн. 794682 814637 839172 5. Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.. 794526,5 814288 839167 6. Сума зносу 575408 590812 608268
Дляхарактеристики руху основних засобів використовують коефіцієнти оновлення,вибуття та приросту, які розраховуються як за промислово-виробничими фондами уцілому, так і за їх активною частиною.
Коефіцієнтоновлення (Конов) показує інтенсивність оновлення основних фондів підприємстваі розраховується за формулою:
/>, (3.1)
деФвв – вартість основних фондів, які введені у звітному періоді, тис. грн.;
Фкп– вартість основних фондів на кінець звітного періоду, тис. грн.
Таблиця3.5 — Розрахунок коефіцієнту оновленняРік Надійшло ОФ за рік Первісна вартість ОФ на кінець звітного періоду Коефіцієнт оновлення 2007 12773,4 794682 0,0161 2008 18513 814637 0,0227 2009 20190 839172 0,0241

Коефіцієнт вибуття – це відношення вартості основних фондів, що вибули довартості основних фондів на початок аналізованого періоду:
/>; (3.2)
Фвиб– вартість основних фондів, виведених у звітному році.
Фпп,Фкп – вартість основних фондів на початок та кінець періоду, відповідно.
Таблиця 3.6 — Розрахунок коефіцієнту вибуттяРік Вибуло ОФ за рік Первісна вартість ОФ на початок звітного періоду Коефіцієнт вибуття 2007 949,9 782703 0,0012 2008 2101 797876 0,0026 2009 2781 821758 0,0034
Коефіцієнтприросту (Кприр) визначається за формулою:
/> , (3.3)
Таблиця3.7 — Розрахування коефіцієнту приростуРік Введені ОФ Виведені ОФ Коефіцієнт приросту 2007 12773,4 949,9 0,0151 2008 18513 2101 0,0205 2009 20190 2781 0,0211
Дляхарактеристики технічного стану основних засобів використовують коефіцієнтипридатності та зносу.
Коефіцієнтзносу основних засобів (Кзнош) показує частку перенесеної вартості фондів в їхпервісній вартості:

/> або />, (3.4)
Таблиця3.8 — Розрахунок коефіцієнту зносуРік Знос Первісна вартість ОФ Коефіцієнт зносу 2007 575 408 794 682 0,724 2008 590 812 814 637 0,725 2009 608268 839172 0,724
Коефіцієнтпридатності основних засобів (Кприд) відображає частку залишкової вартостіфондів в їх первісній вартості:
/> або Кприд = 1- Кзнош. (3.5)
Таблиця 3.9 – Данні для розрахунку коефіцієнту придатностіРік Первісна вартість ОФ Залишкова вартість ОФ Коефіцієнт придатності ОФ 2007 794682 219274 0,276 2008 814637 223825 0,275 2009 839172 234445 0,275
Отриманірезультати розрахунків зведено до таблиці 3.10
Таблиця3.10 — Показники руху та технічного стану основних фондівПоказники Значення показників основних засобів 2007. 2008. 2009. Коефіцієнт оновлення 0,0161 0,0227 0,0241 Коефіцієнт вибуття 0,0012 0,0026 0,0034 Коефіцієнт приросту 12,44 7,81 0,0211 Коефіцієнт зносу 0,724 0,725 0,724 Коефіцієнт придатності 0,276 0,275 0,275

Данітаблиці 3.10 свідчать про те, що оновлення основних фондів за три рокизбільшується, а значить частка нових основних фондів теж збільшується. Длявипуску якісної і конкурентноздатної продукції необхідно, щоб основні засобищорічно обновлялися щонайменше на 10% ‑ це сприятиме покращенню умовпраці та збільшенню обсягу випуску продукції. Коефіцієнт вибуття за 2007–2009роки збільшився. Коефіцієнт зносу збільшився. Це є наслідком незадовільноготехнічного стану основних фондів.
Оцінкадіяльності підприємства та ефективності використання основних засобів увиробництві проводиться за допомогою показників фондовіддачі, фондоємності тафондоозброєності.
Фондовіддача(Фвід) – це співвідношення обсягу виробництва у вартісному вираженні досередньорічної вартості основних фондів підприємства. Показник фондовіддачіпоказує, скільки одиниць виготовленої продукції у гривнях приходиться наодиницю вартості основних фондів.
Фондовіддачавизначається за формулою:
/>, (3.6)
деQ — обсяг виробництва продукції, тис. грн.;
Фср– середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.
/>;
/> 
/>

Фондомісткість(Фм) є оберненим показником фондовіддачі та розраховується як співвідношеннясередньорічної вартості основних фондів підприємства до обсягу виготовленоїпродукції. Показник фондомісткості показує, скільки гривень вартості основнихфондів приходиться на одну гривню обсягу виробництва.
Фондомісткістьрозраховується за наступною формулою:
/>, (3.7)
/>;
/>;
/>
Узагальнюючимипоказниками, що характеризують рівень забезпечення підприємства основнимивиробничими фондами, є фондоозброєність праці.
Фондоозброєністьпраці, як правило, розраховується за двома вимірниками: одного робітникапромислово — виробничого персоналу (ПВП); одного робітника.
Фондоозброєністьпраці (Фоз) – це відношення середньорічної вартості основних виробничих фондівдо середньооблікової чисельності робітників.
Фондоозброєністьодного працюючого визначається за наступною формулою:
/>, (3.8)
де/> ‑середньооблікова чисельність працівників, люд.

/>;
/>;
/>
Показникиефективності використання основних фондів ВАТ «Турбоатом» зведено в таблицю3.11
Таблиця3.11 ‑ Показники ефективності використання основних фондівПоказники 2007. 2008. 2009. Фондовіддача, грн./грн… 0,46 0,49 0,83 Фондомісткість, грн./грн. 2,19 2,03 1,20 Фондоозброєність одного працюючого, тис. грн./чол. 155,9 165,2 173,8
Згідно даних таблиці 3.11, показник фондовіддачі знаходиться на доситьвисокому рівні до 2008 року, а у 2009 році його значення значно зростає, цепов’язано перш за все із зростанням обсягу виробництва робіт за цей період, цятенденція наглядно представлена на рис. 3.3.
/>
Рисунок 3.3 – Динаміка показників ефективності використання основнихфондів

Розглядаючи показник фондомісткість, можна говорити про те, що у 2007 роцідля виробництва одної гривні товарної продукції необхідно 2,10 грн. вартостіосновних засобів, у 2008 році цей показник зменшився до 2,03 грн., а у 2009році він ще зменшився до 1,20 грн.
Це пов’язано зі збільшенням обсягу виробництва. Фондоозброєність показує,що у 2007 році на одного працівника приходилось 155,9 тис.грн., у 2008 році165,2 тис.грн., а у 2009 році 173,8 тис.грн./люд. Це є позитивним фактором дляпідприємства.
 
3.3  Аналіз показників ефективності використання праці та її оплати
Длязабезпечення безперебійного і нормального функціонування кожного підприємствапотрібні правильна організація праці, раціональний підбір кадрів, зниженнявитрат праці, ефективне використання трудових ресурсів, підвищенняпродуктивності праці.
Одним з найважливіших факторів, які впливають нарезультат діяльності будь-якого підприємства, є трудові ресурси.
До трудових ресурсів підприємства відносять ту частинунаселення, яка володіє необхідними фізичними даними, знаннями та навичкамипраці у відповідній галузі.
Головніхарактеристики персоналу організації – це чисельність і структура. Чисельністьперсоналу організації залежить від характеру, масштабу, складності,трудомісткості виробничих (або інших) і управлінських процесів, ступеня їхмеханізації, автоматизації, комп’ютеризації. Ці фактори визначають їїнормативну (планову) величину. Більш об’єктивно персонал характеризуєтьсяобліковою (фактичною) чисельністю, тобто числом робітників, що офіційнопрацюють в організації в даний момент.
Персонал підприємства – це сукупнiстъ постійних працівників, які отрималинеобхідну професійну підготовку та мають досвід практичної роботи.
Персонал поділяється на 4 категорії:
1. Керівники – це працівники, що займають посади керівників підприємствата їх структурні підрозділи;
2. Спеціалісти – вважаються працівники, що виконують спеціальну інженерно-технічнута економічні та інші роботи (інженери, бухгалтери, економісти, нормувальники,адміністратори);
3. Службовці – працівники, що здійснюють підготовку та оформленнядокументації, облік та контроль господарські обслуговування (діловоди,обліковці, архіваріуси, агенти, тощо);
4. Робочі – це персонал, безпосередньо зайнятий упроцесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятих ремонтом приміщеннявантажів перевезення пасажирів, надання матеріальних послуг та інше.
Достатня забезпеченість підприємств потрібнимитрудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивностіпраці має велике значення для збільшення обсягів продукції і підвищенняефективності виробництва.
У зв’язку з цим великого значення набуває аналіз праціі оцінка ефективності її використання у виробничому процесі, вивчення впливуокремих трудових факторів (чисельність робітників, їх структура, тривалістьробочого періоду та робочого дня одного робітника, продуктивність праці тощо)на зміну кінцевих результатів діяльності
Аналіз динаміки та структури чисельності працівників підприємства за 2007- 2009 рр. здiйснюєтъся за допомогою таких показників: середньообліковачисельнiстъ працівників i облікова чисельнiстъ працівників на початок (кiнeць)аналізованих перiодiв часу (табл. 3.12). На основі їx порівняння можна виявитизакономірності i oкpeмi тенденції в змiнi кадрового потенціалу підприємства.
Взвітному році в порівнянні з планом 2009 року і фактом 2008року відбулися змінив чисельності працюючих на підприємстві.
Структурачисельності персоналу по категоріям і її зміни представлені на рисунку 3.4.
/>
Рисунок3.4 — Структура чисельності персоналу по категоріям
Згіднотаблиці 3.12 та рисунку 3.4 структура чисельності персоналу по категоріям узагальній чисельності склала: робітники – 59%; відрядники – 26,6%; почасовики –32,6% службовці – 37%; непромперсонал – 3,7 %.
Втаблиці 3.13 надані показники руху кадрів за 2007-2009 рр.
Таблиця 3.13 — Рухробочої сили ВАТ «Турбоатом»Показники 2007р. 2008р. 2009р. Середньооблікова чисельність працюючих, осіб 4903 4929 4827 Чисельність працюючих на початок року, осіб 4632 5045 4579

 Прийнято працівників, осіб 914 687 572

 Вибуло працівників, осіб, у т.ч. 679 756 820 — з причин скорочення штатів – 4 – — за власним бажанням, звільнено за прогул та інші порушення трудової дисципліни, невідповідність займаній посаді 457 735 800 Чисельність працюючих на кінець року, осіб 5089 4997 4900
Для більш повногоаналізу розрахуємо коефіцієнти, що характеризують ефективність руху робочоїсили.
1.Коефіцієнт обороту кадрів по прийому розраховується за формулою:
/>, (3.9)
де/>-кількість прийнятих на роботу;
/>-середньооблікова чисельність робітників.
/>;
/>;
/>.
2. Коефіцієнт обороту кадрів за вибуттям знаходимо наоснові залежності:
/>, (3.10)
де/> –кількість звільнених, чол.
/>;
/>;
/>.
3.Коефіцієнт плинності кадрів – це відношення кількості звільнених за власнимбажанням і за порушення трудової дисципліни до середньооблікової чисельностіпрацюючих:
/>, (3.11)
де/> –кількість звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни.
/>;
/>;
/>
4.Маємо можливість визначити коефіцієнт змінності кадрів. Він розраховується яквідношення більшого з двох чисел – прийнятих і звільнених – досередньооблікової чисельності персоналу. Таким чином маємо наступну формулу:
/> (3.12)
/>;
/>;
/>
Розрахованіпоказники зведено в таблицю 3.14
Таблиця 3.14 — Показники руху трудових ресурсів ВАТ«Турбоатом» Показники Роки 2007 2008 2009 1. Середньооблікова чисельність робітників 4903 4929 4827 2. Прийнято, чол. 655 642 529 3. Звільнено, чол. 679 744 496 4. Коефіцієнт обороту кадрів по прийому 0,13 0,13 0,11 5. Коефіцієнт обороту кадрів за вибуттям 0,14 0,15 0,10 6. Коефіцієнт плинності кадрів 0,08 0,07 0,06 7. Коефіцієнт змінності кадрів 0,14 0,15 0,11
З таблиці 3.13видно, що коефіцієнт плинності кадрів знизився у 2009 р. у порівнянні з 2008р., що говорить про невагоме поліпшення роботи з кадрами. Коефіцієнт з вибуттята по прийому поступово змінюється, так у 2009 році коефіцієнт з вибуттязнизився до 0,10, з прийманням персоналу також знизився до 0,1, це свідчить прозменьшення штату працівників
Великуувагу при аналізі фінансово-господарської діяльності ВАТ «Турбоатом» слідприділити аналізу оплати праці. Аналіз використання трудових ресурсів напідприємстві, рівня продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв’язкуз оплатою праці. Зі зростанням продуктивності праці утворюються передумови дляпідвищення рівня її оплати (табл. 3.15).
Таблиця3.15 ‑ Структура ФОП ВАТ «Турбоатом» за 2007 – 2009рр.Показники 2007. 2008. 2009. тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % 1. Фонд оплати праці, у т. ч.: 91289,7 100 120207,3 100 140524 100 — основна заробітна плата 51928,8 65,8 71935,9 74 72748 76 — додаткова заробітна плата 34963,7 34 46661,1 25 55660 23 — інші виплати 4397,7 2,7 1610,3 2,7 6408 2,7 2. Відрахування на соціальні заходи 35256 – 46424 – 56123 – 3. Середньооблікова чисельність робітників, осіб 4903 – 4929 – 4827 – 4. Середньомісячна заробітна плата, грн.. 1640,1 – 2161,3 – 2572 –
Зтаблиці 3.15 видно, що в ФОП найбільшу питому вагу складає основна заробітнаплата. З кожним роком змінюється середньомісячна заробітна плата. Розмірзаробітної плати залежить від складності та умов виконання роботи,професійно-ділових якостей робітника, результатів його праці.
Динамікуфонду оплати праці (ФОП) працівників ВАТ «Турбоатом» за 2007 ‑ 2009 рокиприведено в табл. 3.16.
Таблиця3.17 ‑ Динаміка ФОП працівників ВАТ «Турбоатом»Показники Формула розрахунку Роки 2007 2008 2009 ФОП працівників, тис. грн. 91289,7 120207,3 140524 Показники динаміки:
1. Абсолютний приріст, тис. грн.
а) ланцюговий Уп – Уп-1 – 28917,6 203316,7 б) базисний Уп – У1 – 28917,6 48964,3
2. Темп росту, %
а) ланцюговий
/> – 131,6 116,9 б) базисний
/> – 131,6 153,9
3. Темп приросту, %
а) ланцюговий
/> – 31,6 16,9 б) базисний
/> – 31,6 53,9 4. Абсолютне значення 1% приросту, тис. грн.
0,01/>Уп-1 – 912,9 1202 5. Середній рівень ряду, тис. грн.
/> 117340,3 6. Середній темп росту, %
/> 153,9 7. Середній темп приросту, %
/> 53,9
Зтабл. 3.17 видно, що середній темп приросту ФОП за 2007 ‑ 2009 роки склав153,9%.
Міраефективності праці в процесі виробництва отримала назву продуктивності праці.Продуктивність праці — здатність робітників виробляти за одиницю робочого часувизначений обсяг продукції. Продуктивність праці одного працівникарозраховується як відношення обсягу виробленої продукції у вартісному вираженнідо середньооблікової чисельності працівників.
Продуктивністьпраці одного робітника за аналітичний період представлено в таблиці 3.18
Таблиця3.18 ‑ Продуктивність праці одного працівника ВАТ «Турбоатом» Показники 2007 2008 2009 1. Обсяг виробництва, тис. грн. 348654,5 401075,2 697465,6 2. Середньооблікова чисельність працюючих, осіб. 4903 4929 4827 3. Продуктивність праці, тис. грн./люд. 71,11 81,37 144,49
Продуктивність праці одного працівника, яка розраховується як відношенняобсягу виробленої продукції у вартісному вираженні до середньообліковоїчисельності працівників, у 2009 році збільшується, передусім за рахунокзначного збільшення обсягу виробленої продукції ніж чисельності персоналу. Зпроведених розрахунків ефективності використання трудових ресурсів видно, що зааналітичний період структура працюючих на підприємстві суттєво не змінилась,але зменшилася чисельність працівників по кожній групі працюючих.

3.4  Аналіз експлуатаційних витрат ВАТ “Турбоатом”
Собівартість робіт (послуг) – цегрошовий вираз всіх затрат по їх виробництву та реалізації. У системіекономічних показників, що характеризують господарську діяльність підприємства,собівартість являє собою якісний важливий показник, в якому знаходятьвідображення всі сторони його роботи (науково-технічний рівень, організаціявиробничого процесу, продуктивність праці та ін.)
Собівартість продукції єнайважливішим показником економічної ефективності її виробництва. У нійвідбиваються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результативикористання всіх виробничих ресурсів. Від її рівня залежать фінансовірезультати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовийстан суб’єктів господарювання.
Значення аналізу собівартості робітпідкреслюється тим, що він спрямовується на виявлення нових внутрішніх резервівїї зниження, а значить, на збільшення прибутку підприємства і підвищеннярентабельності роботи.
Дуже важливою в економічному аналізіє класифікація витрат за економічними елементами. Ці витрати формуютьсявідповідно до їх економічного змісту.
Вонигрупуються за такими елементами:
— матеріальні витрати (сировина, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергія таінші);
— витрати на оплату праці (всі форми заробітної плати штатного і позаштатногоперсоналу підприємства);
— відрахування насоціальні заходи (відрахування на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фондсприяння зайнятості населення тощо);
— амортизація основних фондів;
— інші операційні витрати (витрати на страхування майна, на оплату процентів зафінансовими кредитами тощо).
Розглянуто структуру витрат заекономічними елементами ВАТ «Турбоатом» в таблиці 3.16.
Таблиця3.16 – Склад і структура операційних витрат продукції ВАТ «Турбоатом» за 2007–2009рЕкономічні елементи витрат Витрати, тис. грн. Структура витрат, %
Відхилення
(2009/2007) /> 2007. 2008. 2009. 2007. 2008. 2009.
абс.,
(+,-)
відн.,
% /> /> 1. Матеріальні витрати 159602 259514 312990 47,74 49,18 52,64 153388 196 /> 2. Витрати на оплату праці 95717 120207 141246 28,63 22,78 23,75 45529 148 /> 3. Відрахування на соціальні заходи 37129 47007 56123 11,11 8,91 9,44 18994 151 /> 4. Амортизація основних фондів 13141 15842 16479 3,93 3,00 2,77 3338 125 /> 5. Інші операційні витрати 28754 85066 67778 8,60 16,12 11,40 39024 236 /> Разом 334343 527636 594616 100 100 100 – – />
Зтаблиці 3.16 видно, що найбільшу частку в структурі витрат займають матеріальнівитрати. Досить високий показник питомої ваги витрат на оплату праці говоритьпро те, що трудомісткість послуг підприємства зростає. Частка відрахувань насоціальні заходи змінювалась пропорційно витратам на оплату праці, так якрозміри цих відрахувань визначаються у відсотках до заробітної плати.
Докладнішесклад і структура операційних витрат продукції ВАТ «Турбоатом» за 2007– 2009рпредставлені на рисунку 3.5.

/>
/>
/>
Рисунок3.5 — Склад і структура операційних витрат продукції ВАТ «Турбоатом» за 2007–2009р

Яквидно з рисунку 3.5, матеріальні витрати не тільки є основним елементом витрат,а і поступово збільшують свою частку. Майже на тому рівні залишається частка заробітноїплати та нарахувань на неї.
 
3.5 Аналіз експлуатаційних доходівпідприємства
Однимз найважливіших фінансових показників, що характеризує господарську діяльністьпідприємства, є дохід.
Доходи – це сума виручки, отриманоївід реалізації продукції. Несвоєчасне надходженнявиручки може призвести до затримки розрахунків, що супроводжується штрафами,санкціями, і в кінцевому підсумку буде означати не тільки втрати прибуткупідприємства-постачальника, але і перебої в роботі та зупинці виробництва насуміжних підприємствах.
Від цього показника безпосередньозалежить величина прибутку того чи іншого підприємства, рівень рентабельностійого роботи, стійкість фінансового положення підприємства, стан його оборотнихзасобів, своєчасність розрахунків з бюджетом, позабюджетними фондами, банками,постачальниками, робітниками і службовцями підприємства.
Своєчасне надходження виручки дужеважливий момент в діяльності підприємства.
ДоходиВАТ «Турбоатом» складаються з:
· чистого доходу від реалізації продукції(послуг);
· інших операційних доходів; доходів від участів капіталі;
· інших фінансових доходів;
· інших доходів.
Структуру фінансових результатів підприємства наведено в табл. 3.17

Таблиця3.17 – Аналіз доходів ВАТ «Турбоатом» за 2007-2009 рр.Показники 2007р., тис. грн. 2008р. 2009р. тис. грн. Приріст тис. грн. Приріст тис. грн. % тис. грн. % 1. Дохід (виручка) від реалізації 373417 552412 178995 1,48 720162 541167 1,3 2. ПДВ 23055 41725 18670 1,8 36621 17951 0,87 3. Чистий дохід від реалізації 334216 433069 98853 1,3 683541 250472 1,58 4. Собівартість реалізованої продукції 229022 311601 82579 1,36 461853 150252 1,48 5. Валовий прибуток, (збиток) 105194 121468 16274 1,15 221688 100220 1,82 6. Інші операційні доходи 288385 565221 276836 1,95 449419 393198 0,79
7. Адмі-
ністративні витрати 33430 44254 10824 1,32 47282 5028 1,06 8. Витрати на збут 7961 25605 17644 3,21 22671 -2934 – 9. Інші операційні витрати 296946 494190 197244 1,66 442929 -51261 – 10. Прибуток від операційної діяльності, (збиток) 55242 122640 67398 2,22 158225 35585 1,29 11. Інші доходи від операційної діяльності 25846,8 110304 84457,2 4,26 13541 -96763 – 12. Інші витрати від операційної діяльності – – – – – – – 13. Прибуток до оподаткування від звичайної діяльності 64257 228810 164553 3,56 186616 -42194 – 14. Податок на прибуток від звичайної діяльності 29385 83427 54042 2,84 60876 -22551 – 15.Чистий прибуток 34873 145383 110510 4,16 125740 -19643

Дохід(виручка) від реалізації продукції за 2009рік склала 720162тис гр збільшилалана 541167 тис. грн. або на 130 % впорівнянні з 2008роком.
Собівартістьреалізованої продукції за 2009рік склала 461853 тис. грн. і збільшилала на150252тис. грн. або на 148 % впорівнянні з 2008роком. Зростання собівартостіпродукції пов`язано з ростом обсягу реалізації продукції у 2009р. порівняно з2008р., зростанням заробітної плати, а також із зростанням цін майже на усіматеріали, товари та послуги, що придбаються підприємством.
Валовийприбуток за 2009рік склав 221688 тис. грн. і збільшився на 100220 тис. грн. абона 182 % в порівнянні з 2008роком.
Протягом2009р. порівняно з 2008р. спостерігалося зростання адміністративних витрат івитрат на збут продукції.
Адміністративнівитрати за 2008 рік склали 47 282 тис. грн. і збільшилися в порівнянні з 2008рокомна 5028 тис. грн. або на 106% за рахунок збільшення витрат на утримання апаратууправління.
Витратина збут продукції за 2009рік склали 22671 тис. грн. і зменьшилися в порівнянні з2008роком на 2934 тис. грн.
Фінансовийрезультат від операційної діяльності за 2009рік склав 158225 тис. грн. ізбільшився на 67 398 тис. грн. або в 2,2 рази в порівнянні з 2007 роком.
Фінансовийрезультат від звичайної діяльності до оподаткування за 2008 рік склав 228 810тис. грн. і збільшився на 35585 тис. грн.
Чистийприбуток підприємства за 2009рік склав 125740 тис. грн.
3.6Аналіз показників фінансового стану підприємства
Вумовах ринкової економіки для забезпечення виживання підприємства необхідніпостійна діагностика та моніторинг його фінансового стану.
Фінансовийстан підприємства – це складна економічна категорія, що відображає на певниймомент стан капіталу в процесі його кругообороту і здатність суб’єктагосподарювання до саморозвитку.
Дляоцінки фінансового стану, на підприємства може застосовуватися експрес-аналіз iдеталізований аналізу. Експрес аналіз передбачає використання невеликоїкiлькостi більш суттєвих показників, нескладних в обчислюванні. В ході аналізудля характеристики різних аспектів фінансового стану застосовуються якабсолютні, так i відносні показники ліквiдностi, показники фінансового станурозподіляються на коефіцієнти розподілені i координації.
Головноюметою аналізу є своєчасне виявлення та усунення недоліків фінансовоїдіяльності, а також виявлення резервів збільшення фінансових ресурсівпідприємства.
Узагальнюючимпоказником господарської діяльності підприємства є фінансовий результат ‑отримання прибутку або збитку.
Прибуток‑ це частина чистого доходу, який безпосередньо одержують підприємствапісля реалізації продукції як винагороду за вкладений капітал і ризикпідприємницької діяльності.
При оцінці фінансового станупідприємства використовують відносні фінансові показники (коефіцієнти). Аналізфінансових коефіцієнтів базується на розрахунку співвідношення різнихабсолютних показників фінансової діяльності підприємства між собою. Показникиоцінки фінансового стану підприємства включають:
· оцінку майнового стану підприємства;
· аналіз ліквідності підприємства;
· аналіз платоспроможності (фінансовоїстійкості) підприємства;
· аналіз ділової активності підприємства;
· аналіз рентабельності підприємства.
Дляряду показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, встановленінормативні значення, теоретично обґрунтовані або одержані в результатіекспортних оцінок. Нормативні значення характеризують критичний рівеньпоказників, при яких фінансовий стан підприємства є стійким.
Джерелом інформації для оцінки фінансового стану підприємства є фінансовазвітність, зокрема баланс підприємства (форма №1) i звіт про фінансовірезультати (форма №2).
Аналізпоказників ліквідності підприємства.
Ліквідністьпідприємства – це його здатність швидко продати активи й одержати гроші дляоплати своїх зобов’язань, або здатність перетворювати свої активи в гроші дляпокриття необхідних платежів. Ліквідність підприємства характеризуєтьсяспіввідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їхеквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) ікороткострокової заборгованості. Ліквідність підприємства може бути визначенаяк можливість підприємства швидко оплачувати свої поточні зобов’язання.
Аналіз показників ліквідностіпідприємства:
1. Коефіцієнт покриття (Кп), показує,яку частку поточних зобов‘язань підприємство може погасити за рахунок наявних унього коштів, розраховується за формулою:
/>, (3.13)
деОА — оборотні активи;
ПЗ – поточні зобов’язання.
/>;
/>;
/>
Усіпоказники попадають в 2,0-2,5, що відповідає нормативному значенню. Свідчитьпро достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані дляпогашення його поточних зобов’язань і поліпшення фінансового станупідприємства.
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності(Кшл), показує можливості підприємства ліквідувати поточні зобов‘язання приумові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами, розраховується заформулою:
/>, (3.14)
де ВЗ – виробничі запаси;
Тв – тварини на вирощуванні тавідгодівлі;
НВ – незавершене виробництво;
ГП – готова продукція;
Тов – товари.
/>;
/>;
/>
Задовільний показник тільки у 2007 році, відповідає нормативу >1. Можнаговорити, що підприємство в змозі погасити поточні зобов’язання при умовісвоєчасного проведення розрахунків з дебіторами.
3.Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал), відображає, яка частиназаборгованостей підприємства може бути покрита негайно, розраховується заформулою:
/>, (3.15)
де ПФІ – поточні фінансовіінвестиції;
ГКн.в. – грошові кошти в національнійвалюті;
ГКі.в. – грошові кошти в іноземнійвалюті.
/>;
/>;
/>
Розрахунокпоказує, що величина тієї частини короткострокових заборгованостей, якупідприємство може покрити за рахунок наявних грошових коштів і поточнихфінансових інвестицій, що можуть бути негайно реалізовані у випадкунеобхідності, дуже низька. Нормативне значення 2-2,5
4. Ліквідність підприємства також характеризується розміром чистогооборотного капіталу (ЧОК) (різниця між сумою оборотних активів та поточнимизобов‘язаннями підприємства).
Чистий оборотний капітал (Чок)розраховується за формулою:
/>. (3.16)
/>;
/>;
/>
У 2008р величина чистого оборотногокапіталу збільшилася до 338353 тис. грн., а в 2009р. до 420230тис. грн.
Аналізфінансової стійкості підприємства характеризує структуру джерел фінансуванняресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості та незалежностіпідприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності
Фінансова стійкість – це такий станфінансових ресурсів їх розподіл і використовування, яке забезпечує розвитокорганізації на основі зростання прибутку і капіталу при збереженніплатоспроможності в умовах допустимого ризику. Аналіз фінансової стійкостіпідприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризуєструктуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансовоїстійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансуваннядіяльності.
Аналіз показників фінансовоїстійкості підприємства:
1.Коефіцієнт автономії (Кавт), показує питому вагу власного капіталу (ВК) узагальному обсязі коштів авансованих у діяльність підприємства, розраховуєтьсяза формулою:
/>,(3.17)
де ВК – власний капітал,
ПБ – підсумок балансу.
/>;
/>;
/>.

Коефіцієнтавтономії за весь період підходить під норматив>0,5. Це свідчить про те, щопідприємство не залежне від зовнішніх джерел фінансування та вказує напідвищенняфінансової стійкості підприємства
2. Коефіцієнтфінансування (Кфін), розраховується як відношення залучених та власних коштівта характеризує залежність підприємства від залучених коштів:
/>, (3.18)
де ЗК – залучені кошти.
/>;
/>;
/>
Коефіцієнт фінансування повиненвідповідати нормативному значенню (
3. Коефіцієнтзабезпеченості власними оборотними коштами (Квок), розраховується як відношеннявеличини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємствата показує забезпеченість підприємства власними оборотними коштами:
/>, (3.19)
/>;
/>;
/>
Коефіцієнт забезпеченості власнимиоборотними коштами відповідає нормативному значенню (> 0,1), що свідчить прозабезпеченість підприємства власними оборотними коштами.
4. Коефіцієнт маневрування власного капіталу(Км), вказує на частину власних коштів підприємства, що знаходиться в мобільнійформі, і дозволяє відносно швидко маневрувати цими коштами:
/>, (3.20)
де ВОК- власні оборотні кошти,
ВК – власний капітал
/>;
/>
/>
Коефіцієнтманеврування власного капіталу у 2007-2009рр відповідає нормативному значенню(> 0) та показує, що власного капіталу використовувалося для фінансуванняпоточної діяльності.
Аналізрентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів упідприємство й раціональність їх використання. Рентабельність роботи компаніївизначається прибутком, який вона отримує в результаті господарськоїдіяльності. Показники рентабельності відображають, наскільки ефективнопідприємство використовує свої засоби для отримання прибутку
Аналізрентабельності підприємства
1.Рентабельність активів (Ра), характеризує ефективність використання активівпідприємства, розраховується за формулою:
/>/>, (3.21)
де ЧП – чистий прибуток;
Аср – середньорічна вартість активів.
/>;
/>;
/>
Рентабельність активів з кожним рокомзмінюється, що говорить про зміну ефективності використання активівпідприємства. Це викликано варіюванням розміру чистого прибутку підприємства.
2. Рентабельність власного капіталу(Рвк), показує наскільки ефективним є вкладення коштів у дане підприємство,розраховується за формулою:
/>,(3.22)
де ВКср- середньорічний обсяг власного капіталу.

/>;
/>;
/>.
Рентабельністьвласного капіталу також з кожним роком змінюється, що свідчить про підвищенняефективності вкладення коштів у дане підприємство.
3.Рентабельність діяльності (Рд), характеризує загальну ефективність таприбутковість господарської діяльності, розраховується за формулою:
/>/> , (3.23)
де ВР – виручка від реалізації.
/>;
/>;
/>
4.Рентабельність продукції (Рп), характеризує прибутковість господарськоїдіяльності підприємства від одного виду діяльності, розраховується за формулою:
/>,                               (3.24)

де ПР – прибуток від операційноїдіяльності;
Іов – інші операційні витрати;
Іод – інші операційні доходи;
Сврп – собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);
АВ – адміністративні витрати;
Взбут – витрати на збут.
/>;
/>;
/>.
З розрахунків видно, щорентабельність продукції збільшується, що свідчить про збільшення прибутковостігосподарської діяльності підприємства від основної діяльності, але вже в 2009р.знову спала.
Аналізділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльностіпідприємства, яка характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсівпідприємства. Алгоритм розрахунку показників ділової активності підприємстванаведено в таблиці 3.18
Таблиця 3.18 – Алгоритм розрахункупоказників ділової активності підприємстваПоказники Формула розрахунку Нормативне значення Коа
/>. Збільшення Кодз
/> Збільшення Кокз
/> Збільшення Тдз (днів)
/> Зменшення Ткз (днів)
/> Зменшення Комз
/> Збільшення F
/> Збільшення Ковк
/> Збільшення
1. Коефіцієнт оборотності активів(трансформації) (Коа) розраховується як відношення чистої виручки відреалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу тахарактеризує ефективність використання підприємством усіх ресурсів, які є внаявності, незалежно від джерел їх залучення:
/>;
/>;
/>
Коефіцієнтоборотності активів за 2009 рік зростає, що свідчить про зростання ефективностівикористання підприємством усіх ресурсів, які є в наявності.
2. Коефіцієнт оборотностідебіторської заборгованості (Кодз) розраховується як відношення чистої виручкивід реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величинидебіторської заборгованості та показує швидкість обороту дебіторськоїзаборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення абозниження комерційного кредиту, який надається підприємством:
/>
/>
/>
Коефіцієнт оборотності дебіторськоїзаборгованості постійно зменшується, що свідчить про погіршення фінансовогостану підприємства
3. Коефіцієнт оборотностікредиторської заборгованості (Кокз) розраховується як відношення чистої виручкивід реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величиникредиторської заборгованості та показує швидкість обороту кредиторськоїзаборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення абозниження комерційного кредиту, який надається підприємству:
/>
/>
/>
4.Термін погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей (Тдз та Ткз)розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнтаобертання дебіторської чи кредиторської заборгованостей та показує середнійперіод погашення дебіторської й кредиторської заборгованостей підприємства

/>;                                      />;
/>;                                        />;
/>.      />
Середній строкпогашення дебіторської заборгованості більший строку погашення кредиторськоїзаборгованості, що є позитивним явищем для фінансового стану підприємства.
5. Коефіцієнт оборотностіматеріальних запасів (Комз) розраховується як відношення собівартостіреалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів тахарактеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства:
/>;
/>
/>;
Коефіцієнт оборотності матеріальнихзапасів з кожним роком змешується, що свідчить про зниження реалізаціїтоварно-матеріальних запасів підприємства
6. Коефіцієнт оборотності основнихкоштів (фондовіддача) (f) розраховується як відношення чистої виручки відреалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основнихкоштів. Він показує ефективність використання основних коштів підприємства:

/>;
/>
/>;
7. Коефіцієнт оборотності власногокапіталу (Ковк) розраховується як відношення чистої виручки від реалізаціїпродукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталупідприємства та показує ефективність використання власного капіталупідприємства:
/>;
/>
/>;
Коефіцієнтоборотності власного капіталу за три роки збільшився, що свідчить прозбільшення ефективності використання власного капіталу підприємства.
Показники оцінки фінансового станузведено в таблицю 3.19.
Таблиця 3.19 – Показники оцінкифінансового стану ВАТ «Турбоатом»Показники 2007. 2008. 2009. Нормативне значення 1 2 3 4 5 1. Аналіз ліквідності підприємства 1.1. Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) 2,51 1,58 2,03 > 1 1.2. Коефіцієнт швидкої ліквідності 1,007 0,001 0,8 0,6 – 0,8 1.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності 1,32 0,007 0,26 > 0 збільшення 1.4. Чистий оборотний капітал, тис. грн. 344070 338353 420230 > 0 збільшення 2. Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства 2.1. Коефіцієнт платоспроможності (автономії) 0,77 0,7 0,74 > 0,5 2.2. Коефіцієнт фінансування 0,29 0,43 0,4 0,1 2.4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу 0,41 0,35 0,4 > 0 збільшення 3. Аналіз рентабельності підприємства 3.1. Рентабельність активів 0,32 0,35 8,7 > 0 збільшення 3.2. Рентабельність власного капіталу 0,4 0,48 5 > 0 збільшення 3.3. Рентабельність діяльності 0,1 0,3 0,2 > 0 збільшення 3.4. Рентабельність продукції 0,24 0,28 0,26 > 0 збільшення 4. Аналіз ділової активності підприємства 4.1. Коефіцієнт оборотності активів 0,33 0,35 0,49 Збільшення 4.2. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості 1,8 1,55 1,3 Збільшення 4.3. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості 1,79 2,26 1,7 Збільшення 4.4. Строк погашення дебіторської заборгованості (днів) 232 200 276 Зменшення 4.5. Строк погашення кредиторської заборгованості (днів) 201 159 211 Зменшення
Зарезультатами аналізу можна зробити висновок, що ВАТ “Турбоатом” є доситьліквідним. Найважливішим серед наведених показників є коефіцієнт абсолютноїліквідності, він показує яку частину короткострокових зобов’язань можна занеобхідності погасити негайно, рекомендована нижня межа цього показника — 0,2,у нашому випадку активи підприємства досить ліквідні.
Фінансовастійкість підприємства зростає. Всі показники збільшуються.
Підприємствоє досить рентабельним. Коефіцієнт рентабельності активів, рентабельностівласного капіталу, рентабельності діяльності, коефіцієнт рентабельностіпродукції позитивні.
Коефіцієнт оборотності активів за період2007р. – 2009р. збільшується, що свідчить про збільшення ефективностівикористання підприємством усіх ресурсів, які є в наявності, незалежно відджерел їх залучення.
Зменьшеннякоефіцієнту оборотності дебіторської заборгованості свідчить про те, щошвидкість обертання дебіторської заборгованості зменшується.
Коефіцієнт оборотності кредиторськоїзаборгованості за 2006-2008 рр. змінюється від підвищення до зниження.
Середнійстрок погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей за аналітичнийперіод також з кожним роком варіюється
Коефіцієнт оборотності матеріальнихзапасів варіюється на протязі трьох років. Це свідчить про сповільненняреалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.
Коефіцієнт оборотності основнихзасобів має тенденцію до збільшення, що говорить про підвищення ефективностівикористання основних коштів підприємства.
Отже, збільшення коефіцієнтівоборотності та збільшення тривалості одного обороту на протязі всього періодусвідчить про поліпшення фінансового стану «Турбоатому»

Висновки
ВАТ«Турбоатом” – головна наукова організація енергомашинобудівельногокомплексу України. ВАТ „Турбоатом“ має довготривалий виробничий цикл,i тому фiнансова полiтика пiдприємства спрямована на збiльшення грошовихнадходжень, отримання прибутку, його ефективний розподiл для забезпечення видаткiвзаводу, збiльшення добробуту акцiонерiв та працiвникiв товариства. ВАТ маєдостатньо коштiв для виконання фiнансових зобов’язань: усi активи, якiзалученi до обiгу, забезпеченi фiнансовими ресурсами, якими є переважно — власнi кошти.
Головнезавдання колективу ВАТ „Турбоатом“ на 2010 рiк — збiльшення обсягiвтоварної продукцiї, реалiзацiї i одержання платежiв, прибутковостi, пошук новихконтрактiв та забезпечення виконання вже укладених договорiв.
В основу виробничо-господарської діяльності бувпокладений Бізнес-план підприємства на 2006 — 2010 р.р., що передбачає щорічненарощування обсягів виробництва продукції за рахунок переоснащення іреконструкції (модернізації) електростанцій України, Росії, країн СНД,розширення ринків у країнах далекого зарубіжжя.
Припроведенні аналізу показників виробничої програми даного підприємства буловиявлено, що загальний обсяг виробництва з кожним роком зростає, за рахунок обсягу виробництва парових турбін, роторів, модернізації парових турбін,який склав – 314 793,5 тис.грн. або 45,1 % загального обсягу товарноїпродукції і збільшився проти рівня 2008 року збільшився на 86 304,9 тис.грн. Атакож за рахунок обсягу виробництва гідравлічних турбін, їхня модернізація,виготовлення гідрозатворів склав –245 110,7 тис.грн., або 35,1 % відзагального обсягу товарної продукції і збільшився на 163 591 тис.грн протирівня 2008 року. Та за рахунок обсягу виробництва запасних частин дляенергоустаткування, що склав – 123 911,6 тис.грн., або 17,8 % загальногообсягу товарної продукції і збільшився проти рівня 2008 року на 47 090,8тис.грн.
Прианалізі структури основних фондів виявилось, що уцілому ВАТ “Турбоатом” має у своєму розпорядженні основні фонди, необхідні длянормального здійснення виробничого процесу, які необхідно обновляти і вводитинові. Це вимагає додаткового фінансування, тому підприємству необхідно залучитидодаткові кошти. Вартість активної частини ОВФ складає на 01.01.2009 р. 515 137тис.грн. (61,4 %), пасивної – 324 035 тис.грн., або 38,6 % загальної вартостіОВФ. З даної таблиці випливає, що найбільшу питому вагу в структурі основнихфондів складають машини та устаткування 61,4 %, це на 1,2 % менше, ніж у 2008р., питома вага будинків, споруд і передатних пристроїв збільшилась на 0,3% ісклала 32,2%.
Слід відмітити, що показникфондовіддачі знаходиться на досить високому рівні до 2008 року, а у 2009 роційого значення значно зростає, це пов’язано перш за все із зростанням обсягувиробництва робіт за цей період. Розглядаючи показник фондомісткість, можнаговорити про те, що у 2007 році для виробництва одної гривні товарної продукціїнеобхідно 2,10 грн. вартості основних засобів, у 2008 році цей показникзменшився до 2,03 грн., а у 2009 році він ще зменшився до 1,20 грн. Цепов’язано зі збільшенням обсягу виробництва. Фондоозброєність показує, що у2007 році на одного працівника приходилось 155,9 тис.грн., у 2008 році 165,2тис.грн., а у 2009 році 173,8 тис.грн./люд.
Підчас аналізу ефективності використання трудових ресурсів було виявлено, щоструктура чисельності персоналу по категоріям у загальній чисельності склала:робітники – 59%; відрядники – 26,6%; погодинники – 32,6% службовці – 37%;непромперсонал – 3,7 %. З кожним роком змінюєтьсясередньомісячна заробітна плата. Розмір заробітної плати залежить від складностіта умов виконання роботи, професійно-ділових якостей робітника, результатівйого праці.
При аналізі витрат підприємства мивизначили, що найбільшу частку в структурі витрат займають матеріальні витрати.Досить високий показник питомої ваги витрат на оплату праці говорить про те, щотрудомісткість послуг підприємства зростає.
При аналізі доходів визначилось, що у2009 році збільшилась і виручка від реалізації продукції, і собівартістьпродукції. Дохід (виручка) від реалізації продукції за 2009рік склала 720162тисгр збільшилала на 541167 тис. грн. або на 130 % в порівнянні з 2008роком. Собівартість реалізованої продукції за 2009ріксклала 461853 тис. грн. і збільшилала на 150252тис. грн. або на 148 % в порівнянні з 2008роком. Зростаннясобівартості продукції пов`язано з ростом обсягу реалізації продукції у 2009р.порівняно з 2008р., зростанням заробітної плати, а також із зростанням цінмайже на усі матеріали, товари та послуги, що придбаються підприємством. Валовий прибуток за 2009рік склав 221688 тис. грн. і збільшився на 100220тис. грн. або на 182 % впорівнянні з 2008роком.
При аналізі показників фінансовогостану підприємства визначилось, що ВАТ “Турбоатом” є досить ліквідним,фінансова стійкість підприємства зростає, отже фінансовий стан підприємстваполіпшується з кожним роком.

Список використанихджерел
1. Закон України «Про оподаткування прибуткупідприємств»: №283/97 – ВР від 22.05.97 р. з подальшими змінами і доповненнями.
2. Закон України “Про бухгалтерській облік тафінансову звітність в Україні” від 16.07.99р №996
3. П(С)БО 2 “Баланс”
4. П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”
5. П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”
6. П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”
7. Бакаев А.С. Годовая бухгалтерскаяотчетность организации: подходы и комментарии к составлению. – М.:Бухгалтерский учет, 1997г. — 251 с.
8. Баканов М. И., Шеремет А.Д. Теорияэкономического анализа. – М.: Финансы и статистика, 2003г. – 451 с.
9. Бандурка А.М., Черников И. М. Финансово –экономический анализ. – Харьков: из.-во ХУВД, 2001 г. – 245 с.
10. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І.,Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства.-К.: Либідь, 2003.-384с.
11. Бернстайн Л.А. Анализ финансовойотчетности. Пер. с англ. — М.: Финансы и статистика, 2001 г. – 651 с.
12. Бланк І. А. Інвестиційний менеджмент. –К.: МП “ІТЕМ” ЛТД “Юнайтед Лондон трейд Лімітед” (Москва — Лондон), 2001, — 421с.
13. Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В.Економічний аналіз. Практикум. Навчальний посібник для студентівВУЗів.-Житомир: ТУТУ, 2000. – 416с.
14. Важель Є.С. Основи фінансового менеджменту– К.: Молодь – 739 с
15. Ван Хорн Дж. Основы управления финансами:Пер. с англ. / Под ред. И.И. Елисеевой. – М.: Финансы и статистика, 1996г. –234 с.
16. Ванинский А.Я. Факторный анализхозяйственной деятельности. – М.: Финансы и статистика, 1984г. – 321 с.
17. Вартов А.С. Економічна діагностикадіяльності підприємства: організація та методологія. – М: Фінанси та статистика,1999 – 287 с.
18. Володькина М.В. Стратегический менеджмент.Учеб. пособие. — 2-е изд., испр. — К.: Знання, 2004. — 149 с.
19. Газєєв М. К. Та інш. Показателиэффективности инвестиций в условиях рынка. – М.: ВНИИОЕМНГ, 2003.
20. Гончаров А.Б. Інвестування.-Х.: ВД»ІНЖЕК”,2003.-236с.
21. Грабовська І.В., Капінос Г.І. Плануваннядіяльності підприємства.-Хмельницький: ТУП,2002.-142с
22. Гринів Б.В. Економічний аналіз — К.: КНЕУ– 1999. -181 с.
23. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінансипідприємств. Навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2004.— 424 с.
24. Дихтль Е., Хершген Х. Практическиймаркетинг. М. 2002 г. – 201 с.
25. Довгань О.С. Фінансовий аналіз керуваннякапіталом 2-е видавництво – М.: Фінанси і статистика 1999р 512 – 525 с
26. Економіка виробничого підприємництва.Навч. посіб. /Й.М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.; За ред. Й.М.Петровича. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Т-во «Знання», КОО,2001. — 405 с.
27. Економіка будівництва. За ред.Іванілова О. С… – Х.: Вища школа, 2001.
28. Економіка підприємства. Підручникза ред. Іванілова О. С../Харьківський державний технічний університетбудівництва і архітектури. – Харків, 2007. – 704с.
29. Eкoнoмiкa пiдприємства: Пiдручник// За заг.ред. д-ра екон.наук, проф. С.Ф.Покропивного. — К.: КНЕУ, 2003. — 608с. — Рос.мовою;
30. Економіка підприємства. О.П. Крайник, Є.С.Барвінська.— 2-ге Навчальний посібник/ За редакцією О.П. оновлене і доповнене — вид. Львів: „Інтелект-Захід“, 2005. – 296 с.
31. Економіка підприємства: Навч. посібник/ Заред. Я.С. Витвицького.- Івано-Франків.: ІМЕ, 2002.- 320 с.
32. Економіка підприємства: Підручник. За ред.Акад. С.Ф. Покропивного. 2-є вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528с.
33. Економічна теорія: Політекономія.Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. — 4-те вид., стер. — К.: Знання-Прес,2005. — 615 с.
34. Економічний аналіз: Навч. посібник/ Заред. М.Г. Чумаченка.- К.: КНЕУ, 2001.- 540 с.
35. Елисеева И.И., Юзбашев М.М. Общая теориястатистики: учебник/ Под ред. И.И. Елисеевой. – М.: Финансы и статистика,1995г. – 321 с.
36. Ефимова О.В. Финансовый анализ. – М.:Бухгалтерский учет, 1996г. – 198 с.
37. ЗавьяловП.С., емидовВ.Е. Формула успеха:маркетинг. — М.: МО, 2001.- 415 с.
38. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Податки,збори, обов’язкові платежі. Термінологічний словник. Вилання 2-е, виправлене тадоповнене. — Львів: Державний університет „Львівська політехніка“(Інформаційно-видавничий центр „ІНТЕЛЕКТ+“ Інституту підвищення кваліфікації таперепідготовки кадрів), 2003.— 192 с.
39. Зайцев Н.Л. Экономика промышленногопредприятия: Учебник; 2-е изд., перераб. И доп. — Г.: Инфра-М, 1998. — 336с.
40. Инвестиционная деятельность впромышленности и легкий промышленности: конспкт лекций для студ.специальностей: 7.05 0201,7.05 0107, 7.09 1805; направлений: 6.0501, 6.0502, 6.0918/ Авт.: Л.Є. Времева, Л.М.Попович. — К.: ДАЛПУ, 1998. — 19 с.
41. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу.Навч. посіб. — 4-те вид., випр. і доп. — К.: Знання, 2004. — 190 с.
42. Івахненко В.М., Горбатюк М.Т., ЛьовочкінВ.С. Економічний аналіз: навч. Посіб. – К.: КНЕУ, 1999г., — 524 с.
43. Іващенко В.І., Блюх М.А. Економічнийаналіз господарської діяльності. – К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 1999г., — 321 с.
44. Ільєнко Н., Савкова С. Собівартістьпродукції та порядок її формування // Справочник экономиста, №04/2005.
45. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управлениекапиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М.: Финансы и статистика,1997г., — 324 с.
46. Ковбасюк М.Р., Соколовская З.Н., БеспаловВ.М. Анализ финансовой деятельности предприятия с использованием ПЭВМ. – М.:Финансы и статистика, 1990г., — 221 с.
47. Количественные методы финансового анализа:Пер.с англ. С. Дж. Брауна и М.П. Крицмена. – М.: ИНФРА – М, 1996г., — 321 с.
48. Корінєв В.Л. Цінова політика підприємства:Монографія.- К.: КНЕУ, 2001.- 257 с.
49. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіздіяльності підприємств: Навч. посібник.- 3-є вид., перероб. і доп.- К.: Знання,2002.- 294с.
50. Крейнина М.Н. Анализ финансового состоянияинвестиционной привлекательности АО в промышленности, строительстве и торговле.– М.: АО “ДИС”, 1994г. – 411 с.
51. Крынковский Х. Э. Математика дляэкономистов. Пер. с польс. В.Д. Менекра. – М.: Статистика, 1970г.
52. Ламбен Ж. Стратегический маркетинг. СПб:Наука, 2000. — 589 с.
53. Лановик Б.Д., Лазарович М.В. Економічнаісторія: Курс лекцій. 5-те вид., випр. — К.: Вікар, 2005. — 405 с.
54. Лень В.С., Гливенко В.В., Бочок М.П.,Іванов Л.П. Звітність підприємств. Підручник. — К.: Знання-Прес, 2004. — 474 с.
55. Литвин М.И., Прогнозирование прибыли наоснове факторной модели // Финансовый менеджмент, №6 / 2002
56. Мельник Л.Г., Каринцева А.И. Экономикапредприятия.-Суми: Университетская книга,2003.-192с.
57. Мних Е.В., Буряк П.Ю. Економічний аналізна промисловому підприємстві. – Львів: Наука, 1998г. – 412 с.
58. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник:Навчальне видання.- К.: ЦНЛ, 2003.- 412 c.
59. Ненашев Е.В. Анализ финансов предприятия вусловиях рынка. – М.: Высшая школа, 1997г. – 123 с.
60. Операционный менеджмент // Быкова Е.В.,Стоянова Е.С. Финансовое искусство коммерции. — М., 1995. — С. 60-74.
61. Операційний (виробничий) менеджмент //Завадський Й.С. Менеджмент. — К., 1997. – Т.1.- С. 145-163
62. Павлова Л.П. Финансовый менеджмент:учебник. – М.: ИНФРА – М, 1996г. – 306 с.
63. Планування діяльності підприємства: Навч.посіб. / За ред. Москалюка В.Є. – К.: КНЕУ, 2002. – 252с.
64. Плоткін Я.Д., Пащенко І.Н. Виробничийменеджмент. Навчальний посібник; Збірник вправ. — Львів: Державний університет„Львівська політехніка“ (Інформаційно-видавничий центр „ІНТЕЛЕКТ+“ Інститутупідвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів), 1999.— 258 с.