План
Вступ
1. Перша в світі модель поліцейської діяльності, заснованоїна підтримці громадськості та Р. Піл
2. Найбільш поширені форми правоохоронної та правозахисноїдіяльності громадськості зарубіжних країн
2.1 Досвід Японії
2.2 Досвід США
Висновок
Список використаних джерел
/>Вступ
Аналіз та узагальнення досвіду участі громадянзарубіжних країн в правоохоронній та правозахисній діяльності дає можливість врахуватиі запровадити все позитивне в діяльність громадських формувань в Україні з метоюподальшого підвищення ефективності діяльності цих формувань у справі охорони громадськогопорядку та боротьби з правопорушеннями.
Довгий час існувала думка, що наявність великоїкількості міліційних та інших правоохоронних органів, які покликані охороняти громадськийпорядок і вести боротьбу зі злочинністю та іншими правопорушеннями, значна кількістьспівробітників цих правоохоронних органів є надійною гарантією у справі забезпеченняналежного громадського порядку, громадської безпеки та боротьбі з правопорушеннями.Але багаторічна практика довела хибність такої мотивації, тому що дане положенняне принесло очікуваного результату у даній сфері суспільного та державного життя.
Надія на оперативність міліції та інших правоохороннихорганів, що забезпечують громадський порядок і борються з правопорушеннями, виявиласьзначно перебільшеною, що призвело до відродження громадських інститутів протидіїпорушникам громадського порядку та злочинцям.
Не є випадковим, що у більшості країн світу наголосу правоохоронній та правозахисній діяльності органів державного управління ставитьсяперш за все на попередженні та профілактиці злочинів та інших правопорушень за допомогоюгромадськості. Практика показала, що значно легше і дешевше як для держави, такі для платників податків витрачати зусилля та кошти на попередження злочинів таінших правопорушень, ніж на їх розкриття.
поліція громадськість правоохоронний правозахисний
/>1. Перша всвіті модель поліцейської діяльності, заснованої на підтримці громадськості та Р.Піл
Перша у світі модель поліційної діяльності, заснованоїна підтримці та участі громадськості, була запроваджена у Великобританії у 1829році Робертом Пілом. Тоді вперше з’явилися люди, на думку яких поліційна автономія- це утопія, і що навіть найбільш реактивна стратегія (тобто стратегія, яка передбачаєтільки реагування на інформацію про вже скоєний злочин) поліційної діяльності неможе існувати у вакуумі. На підставі цієї тези, що відображала актуальність та необхідністьспівпраці поліції та населення і була створена так звана „нова поліція”.
На думку С.М. Калюжного співпраця поліції та населенняможе бути зведена до двох загальних форм — консультація і безпосередньо співпраця.
Консультативний механізм полягає в тому, що поліціяразом із населенням визначає проблеми, що мають місце на території її обслуговування.На Заході вважається, що кожен поліційний орган, якому не вдасться запровадити впрактичну діяльність ефективний та міцний консультативний механізм для обговоренняз громадськістю поліційної діяльності, не зможе діяти ефективно, тому що така діяльністьпотребує широкої підтримки громадськості.
Консультативний процес допомагає поліції встановлюватикоротко — та довгострокові завдання для вирішення проблем боротьби зі злочинністю,приділяти увагу тим правопорушенням, які найбільше турбують населення.
Безпосередньо співпраця між поліцією і громадянамиполягає в тому, що між ними встановлюються такі взаємовідносини, за яких вони разомвирішують проблеми злочинності та інших правопорушень за місцем проживання громадян,забезпечуючи тим самим вирішення завдань правоохоронної та правозахисної спрямованості.
У порівнянні з Україною, діяльність поліції зарубіжнихкраїн побудована на детальній регламентації взаємостосунків поліції та громадян,що й закріплено в діючому законодавстві. На жаль, в Україні, як свідчить практика,досі існує цілий ряд неврегульованих законодавством аспектів взаємодії міліції тагромадськості.
/>2. Найбільшпоширені форми правоохоронної та правозахисної діяльності громадськості зарубіжнихкраїн 2.1 Досвід Японії
Потрібно визначити, що в поліції багатьох країндавно функціонують спеціальні структурні ланки, співробітники яких займаються тількироботою серед населення. Взаємодія поліції і громадян здійснюється у всіляких громадськихрадах і комітетах, до складу яких входять представники профспілкових, релігійнихта інших громадських організацій. Безумовно, не всі ці громадські формування витримуютьвипробування часом, але поряд із цим, зарубіжна практика знає багато життєво стійкихформ участі населення в роботі правоохоронних органів, які ведуть боротьбу зі злочинамита іншими правопорушеннями.
Загальновідомо, що у Японії дуже низький рівеньзлочинності. І, на думку фахівців, в першу чергу це пов’язано з умілим співробітництвоморганів правопорядку з громадськістю. При всіх поліційних ділянках та префектурахфункціонують відділення та об’єднання Асоціації попередження злочинності. ЧленамиАсоціацій можуть бути всі громадяни, що бажають допомагати правоохоронцям у вільнийвід роботи час. Їх обов’язок — повідомляти в поліцію про всі вчинені злочини тапатрулювати вулиці ввечері та вночі в складі „загонів спостереження”. До Асоціаціївходять не тільки пересічні громадяни, а й об’єднання осіб за професією, які частішеза інших стають жертвами злочинців (водії громадського транспорту, листоноші, банківськіслужбовці, працівники торгівельних підприємств та інші).
Всі члени дуже активно працюють в Асоціації і навітьвносять, до того ж, немалі кошти на її розвиток. Асоціація утворила так звані „пунктиконтакту”, де громадянин практично в будь-який час може отримати дієву допомогуабо необхідну консультацію. В усіх пунктах, які є в кожному японському місті, ведутьспостереження за районом обслуговування. В пункти контакту звертаються оперативніпрацівники поліції та інших правоохоронних органів за отриманням інформації промісцевих мешканців у випадку скоєння злочину.
Значний інтерес становить і сама діяльність японськихполіціянтів по організації громадян для спільного протистояння злочинності. Колинаприкінці 80-х років в Японії особливу тривогу стало викликати зростання так званих„сліпих місць” у містах — тобто кварталів або районів, що перебували під контролеморганізованих злочинних угрупувань і де населення побоювалось надавати інформаціюполіції, то працівники поліції надали необхідну допомогу у створенні в цих криміногеннихмісцях громад безпеки. Завдяки цьому між громадськістю і поліцією встановилися тісніконтакти, засновані на довір’ї і як наслідок мало місце різке зниження рівня злочинності.На сьогоднішній день у Токіо, наприклад, вчиняється лише одне вбивство на місяць,одне зґвалтування за 12 днів і лише 4 пограбування в тиждень.
Значне місце у залученні громадськості до проблемпротидії злочинності та іншим правопорушенням відіграють загальнонаціональні кампаніїз попередження злочинів, які, починаючи з 1977 року, щорічно проводяться в Японії.Під час цих кампаній громадянам надається можливість визначитися, чи бажають вонибрати участь у боротьбі зі злочинністю і в якій формі. 2.2 Досвід США
Більше 20 років тому в Сполучених Штатах Америкипочали створюватися групи добровольців у боротьбі зі злочинністю, які зараз діютьна території всієї країни. Залучення до групи добровольців з числа населення особливоефективно практикується в поліційному управлінні міста Панама-Сіті (штат Флорида).Після відповідних перевірок рівня спеціальних знань та проходження спеціальної підготовкигромадяни отримують практично ті ж права, що й штатні поліціянти. До обов’язківчленів добровільних груп входить патрулювання вулиць після закінчення роботи абонавчання. У місті Колорадо-Спрінкс (штат Колорадо) поліція залучає добровільнихпомічників з числа громадян згідно з їх фахом для правових, соціологічних, психологічнихконсультацій, ведення бухгалтерського обліку та статистичної обробки деяких матеріаліву поліційних відділах. В останній час американська поліція також стала широко взаємодіятидля боротьби зі злочинністю з листоношами, які зі своїх маршрутів надсилають потелефону чи пейджеру інформацію в поліцію про скоєні злочини та всіх сумнівних суб’єктів.
Нині однією з найбільш поширених форм участі громадянСША у заходах проти криміналітету є патрулі так званого „безпечного житлового кварталу”.Члени цих патрулів наглядають за обстановкою на території кварталу, перевіряютьбезпеку житлових помешкань і за необхідності повідомляють у найближчу поліційнуділянку про появу підозрілих осіб або про скоєний злочин. Як правило, члени такихпатрулів озброєні і мають сучасні засоби зв’язку.
Значної уваги заслуговує вивчення практики створенняу США, Великобританії, Франції, Німеччині тощо різноманітних програм: “Зупини злочинця”,“Сусідська взаємодопомога” та інших.
Громадська організація “Зупини злочинця” визнанав цих країнах загальнонаціональною. Вона забезпечує:
допомогу поліції в боротьбі зі злочинністю черезпрофілактику злочинності, розкриття злочинів, надання інформації про підготовкуабо скоєння злочину, надання інформації про осіб, які вчинили злочини, але не затриманіполіцією, сприяння у розшуку злочинців, які приховуються від слідства і суду, встановленняневідомих епізодів злочину, його співучасників та інших причетних осіб;
особисту безпеку громадян, і відповідно — покращанняумов життя цілого району;
допомогу в подоланні у громадян відчуття апатії,страху перед розплатою з боку злочинців, небажання залучення до кримінального судовогорозгляду;
індивідуальну та загальну превенцію злочинності,в кожному регіоні організація має свій офіс, розташований у приміщенні місцевоїполіції. У цьому офісі приймаються дзвінки за загальнонаціональним номером, якіпісля спеціальної обробки (кожному дзвінку присвоюється код) передаються у відповідніпідрозділи поліції для відповідного реагування.
Правоохоронне об’єднання “Сусідська взаємодопомога”- це найвідоміший та найефективніший приклад співпраці населення та поліції у боротьбізі злочинністю та підвищенні рівня безпеки громадян у районі їх проживання. Наприклад,на сьогодні у Великобританії існує понад 155 тис. осередків діяльності організаційсусідської взаємодопомоги та понад 10 млн. людей отримують безпосередню користьвід її існування. Зазначене громадське об’єднання є найбільш поширеним у цій країні.
/>Висновок
Значної уваги заслуговує вивчення практики створенняв США різноманітних програм надання поліцією матеріальної допомоги населенню. Ціпрограми направлені на отримання точної інформації. Анонімність інформатора гарантуєтьсякодовим номером, який установлюється комп’ютером за анонімним телефонним дзвінком.При цьому особа, що надає інформацію, не контактує з поліцією навіть після отриманнянею грошей у банку, що, до речі, також здійснюється за кодовим номером.
Населення постійно інформується про криміногеннуситуацію в країні через посередництво газет, журналів, телебачення та інші засобимасової інформації. При цьому скоєні злочини не закриті завісою “Секретність”, щочасто трапляється в нашій країні навіть стосовно дрібних злочинів. У рубриках майжевсіх газет США — інформація про осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів, та про винагородуза їх затримання. Гроші для таких цілей надходять від приватних осіб, релігійнихабо фінансових структур, установ, підприємств та різного роду організацій. Томузрозуміло, що поліціанти позитивно ставляться до таких програм, оскільки вони надаютьможливість у певній мірі залучати населення до боротьби зі злочинністю, і, в тойже час, контролювати участь населення у такій дуже важливій для суспільства діяльності.
Заслуговує на особливу увагу досвід США, Англії,Швеції, Японії в боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями неповнолітніх,ця проблема дуже гостро стоїть і в Україні у зв’язку з різким ростом рівня злочинностіцієї категорії громадян. У вищевказаних країнах при школах на громадських засадахстворені комітети зв’язку школи з поліцією, у яких працюють батьки, вчителі, старшокласники,що займаються попередженням правопорушень серед неповнолітніх. Тісний контакт зполіцією входить до обов’язків голови комітету, яким, в більшості випадків, обираєтьсядиректор школи. А в Англії навіть створена об’єднана робоча група асоціації начальниківполіції і товариства працівників освіти зв’язку між поліцією та школами.
На підставі викладеного можна зробити висновок,що незалежно від державних, суспільно-політичних та національних особливостей урізних країнах створюються різні форми участі населення в охороні громадського порядку,які дають позитивний результат у справі боротьби з правопорушеннями та злочинністю.І було б дуже корисним в Україні аналізувати, узагальнювати та запроваджувати кращийзакордонний досвід участі громадськості в охороні громадського порядку і боротьбіз правопорушеннями, що надало б змоги ефективніше залучати громадян до правоохоронноїта правозахисної діяльності, розширювати та укріплювати взаємодію між органами внутрішніхсправ, підрозділами Державної прикордонної служби України та населенням, створюватиі вводити в дію вдосконалений організаційно-правовий механізм залучення громадяндо охорони громадського порядку і державного кордону, забезпечення громадської безпеки,боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями.
/>Список використанихджерел
1. Анищенко В.М. Зарубежный опыт подготовки руководителейполиции (по материалам I Европейского конгресса по вопросам управления качествомработы полиции) // Развитие науки управления и проблемы формирования учебных дисциплинв современных условиях: Теоретический семинар. — М.: Академия МВД России, 2008.
2. Астафьев А.Н. Основы работы и внутреннего устройстваполиции в европейских странах и США. — СПб.: Санкт-Петербургск. ун-т МВД Росси,2004.
3. Зарубежный опыт организации подготовки полицейскихкадров и работы полиции: Сборник статей. — СПб: Санкт-Петербургск. ун-т МВД Росси,2005.
4. Лозинский Я.Ю. Організація національної підготовкиполіцейських сполученого королівства. Лекція. — К.: Національна академія внутр.справ України, 2004.
5. Матюхіна Н.П. Поліція Великобританії: сучасні тенденціїрозвитку та управління: Монографія. — Харків.: Харківський ун-т МВС України, 2007.