Від самого початку третього тисячоліття міжнародний тероризм став однією з найпекучіших проблем світової спільноти. У зв’язку з цим виникла потреба опрацювати нові підходи до вивчення сутності цієї глобальної загрози та побудови нової архітектури безпечного співіснування у геополітичному просторі.
Події 11 вересня 2001 року в США значно актуалізували цю проблему, адже, на думку багатьох експертів, глобалізація терористичної діяльності розвивається і трансформується значно швидше, ніж глобалізація економічна.
Тероризм як явище нині дуже відрізняється від того, яким він був у часи перших кривавих акцій.
Ті акції спрямовувалися насамперед на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації у певній країні. Сьогодні ж тероризм є фактором не тільки внутрішньодержавного значення, а й (переважно) міждержавного.
Уряд будь-якої країни, розробляючи свою зовнішньополітичну стратегію, має враховувати, що діяльність терористів поширюється без огляду на державні кордони і адекватно реагувати на це. Отже, нагальною потребою є визначення нових підходів до організації міжнародної антитерористичної співпраці. Треба мати на увазі, що жодна країна, навіть така потужна, як США, не спроможеться самотужки впоратися з “терористичним інтернаціоналом”.
Україна, як одна з найбільших країн Європейського континенту, також не може залишатися осторонь цих проблем. Тому урахування національного досвіду європейських держав у царині боротьби з тероризмом і особливостей застосування міжнародного законодавства в цій галузі є вкрай необхідним для вироблення наших концептуальних підходів щодо методів, критеріїв та комплексу ефективних заходів для протидії, попередження та боротьби з цим явищем.
Більше двох століть тому англійський громадський діяч і письменник Едмунд Берек назвав терористів “собаками пекла”. Але що нам тепер відомо про них? Хто вони, ці “собаки пекла”, звідки з’явилися? З якого коріння проросло це зловісне явище?
Термін “терор” (у перекладі з латинської – страх, жах), уперше ввели в політичний лексикон французькі жирондисти та якобінці. Вони ставили за мету “за допомогою залякування та наведення жаху” поставити на коліна кабінет міністрів короля Людовіка XVI.
Однак було б не зовсім правильно вважати, що саме Франція стала країною, з якої “пси пекла” рушили кривавим маршем на інші терени. Тероризм народився значно раніше, ніж його почали так називати і замислюватися, як і чому він виник та якими можуть бути наслідки цього явища для світової цивілізації.
Після 11 вересня 2001 року Україна стала одним з головних учасників міжнародної антитерористичної коаліції. Перші кроки до цього було зроблено відразу після трагедії в Нью-Йорку. 2 листопада 2001 року Рада Безпеки ООН одностайно схвалила ініціативу України щодо проведення засідання Ради Безпеки з проблеми тероризму.
У контексті глобальної антитерористичної кампанії зустріч міністрів закордонних справ 15 держав – членів Ради Безпеки стала політичною кульмінацією розгляду проблематики боротьби з тероризмом у цьому міжнародному органі, на який, згідно із Статутом ООН, покладено головну відповідальність за підтримку міжнародного миру і безпеки.
Схвалення цієї української ініціативи стало можливим завдяки послідовній роботі, проведеній українською делегацією в ООН, а також наполегливим зусиллям зовнішньополітичного відомства нашої держави, спрямованим на активне залучення міжнародного співтовариства до поглибленого обговорення проблематики тероризму, яка сьогодні належить до найгостріших питань світового життя.
Які ж перспективи нашої держави у справі радикального поліпшення засобів боротьби з тероризмом, враховуючи кардинальні зміни, що відбулися останнім часом на геополітичній арені Тут дуже багато залежить від якості політичного керівництва, а також від морального духу всієї демократичної громадськості в Україні.
Необхідно послідовно проводити тверду та ефективну політику, спрямовану проти тероризму у всіх його формах та проявах.
Важливо дотримуватися принципу, що тероризм в одній демократичній країні означає загрозу тероризму і в іншій демократичній країні. Саме цей фундаментальний постулат лежить в основі політики більшості європейських держав. Його реалізація допоможе Україні стати рівноправним членом європейського співтовариства.
Своєчасні і ефективні політичні, соціальні та економічні заходи повинні прийматися на основі їх об’єктивних переваг з врахуванням ступеня підтримки з боку населення. Такі дії можуть дати керівництву нашої держави велику перевагу в якості профілактичних заходів проти насильства, безпорядків і терору.
Список использованной литературы:
1. Антипенко В.Ф. Современный терроризм: состояние й возможности его упреждения. (Криминологическое исследование).- Киев, 1998.
2. Максимов О.Н. О способах борьбы с терроризмом в Великобритании // Власть. – 2000. № 10- С. 46-51.
3. А.Сетябрев. Проблема терроризма в Испании: поучительный опыт // Обозреватель.-2000.№3 -С. 34-37.
4. Веселецкий А.А. Стратегия дестабилизации и тактика террора на Апеннинах. — М.,1984.
5. Хлобустов О.М. О международно-правовых основах борьбы с терроризмом // Власть. -2000.№1 -С. 46-51.
6. Моджорян Л.А. Терроризм: правда и вымысел. – М., 1986.
7. Залысин И. Что противопоставить терроризму? // Независимая газета – 2000. 11 ноября.
8. Новикова Г. Сильная стратегия слабых // Власть. – 1999. № 12 – С. 55-59.
9. Де Лутис Д. История итальянских секретних служб.- М., 1989.
Бесплатно скачать реферат “Міжнародний тероризм” в полном объеме