В епоху Середнього царства (2052-1786 р. до н.е.) були розроблені діагональні календарі (декани). Декани – це зоряний годинник, що служив для визначення часу по зірках (зрозуміло, головним чином уночі). Такі діагональні календарі виявлені в пірамідах: той хто йшов в інший світ повинен був мати для своєї подорожі все необхідне, у тому числі і зоряні годинник.
Згодом декани із системи зірок, що служать для визначення часу вночі, перекочували в астрологічну літературу, де вони виступали в новій формі і новій ролі – богів, що визначали долю людей. Єгиптяни вплинули на становлення астрономії, про що є багато свідчень античних авторів.
Але ще більший розвиток, ніж у Древньому Єгипті, астрологія одержала у Вавилоні й Ассирії. Так, у Месопотамії на початку III тис. до н.е. був прийнятий місячний календар.
А вже через тисячу років місячно-сонячний календар. До місячного року (12 місяців, 354 дня) час від часу додавався додатковий “високосний” місяць, щоб зрівнятися із сонячним роком (365,24 доби). У цей час було відоме, що 8 сонячних років приблизно рівні 90 місяцям; або 19 сонячних років рівні 235 місяцям. Досить точно розраховувалися місячні ефемериди, що дозволяло вавілонським астрономам пророкувати місячні затьмарення.
На Древньому Сході розвиток астрономічних знань найтіснішим образом перепліталося з цілями і задачами астрології. Очевидно, у середині VIII в. до н.е. почалося систематичне спостереження затьмарень. І вже в наступному, VII столітті, древньовавілонські астрономи навчилися пророкувати місячні затьмарення.
Древнім хліборобам було необхідно правильно визначати терміни початку і кінця польових робіт, тому рано виникло календарне числення часу. По календарі, створеному шан-інцями, рахунок часу вівся по 60-денному циклі, а рік складався з 13 місяців, що визначалися по повнолуннях. Пізніше був створений сонячно-місячний календар.
Перевірка дат здійснювалася за допомогою спостережень за тінню бамбукової тичини. Практичним цілям служили і спостереження за світилами, що заклало основу розвитку астрономічних знань. Якщо господарство, що привласнює, цілком могло обходитися місячним календарем, то виробляюче господарство вимагало більш точних знань часу протікання сільськогосподарських робіт (особливо часу посіву і збору врожаю), що могли базуватися лише на сонячному календарі, на сонячних циклах (річному, добовому, сезонному). Відомо, що 12 місячних місяців складають місячний рік у 354,36 сонячної доби, що відрізняється від сонячного приблизно на 11 діб.
Процес історичного переходу від місячного календаря до сонячного був досить тривалим. Важливою умовою переходу від місячного до сонячного календаря було відділення спостережень за інтервалами часу від їхньої прив’язки до біологічного (зв’язаним з людиною і домашніми тваринами) ритмам і виділення деяких позабіологічних природних “систем відліку” для виміру інтервалів часу.
У такій якості виступали, наприклад, точки сходу Сонця в день літнього сонцестояння і заходу в день зимового сонцестояння, спостереження за зоряною групою Плеяд у сузір’ї Тельця, що дозволяли коректувати сонячне і місячне літочислення. Результати подібного роду спостережень повинні були якимсь образом фіксуватися для того, щоб ними можна було користуватися неодноразово.
Інакше кажучи, з’являється потреба в створенні споруджень, що дозволяють фіксувати результати основних астрономічних спостережень за Сонцем, Місяцем, зіркам небом. Традиції астрономічних спостережень одержують свій подальший розвиток у перших цивілізаціях Сходу.
Східна астрологія заснована на 12-літньому циклі, у якому щороку символізують визначені тварини. Це миша (пацюк), віл (бик, буйвіл, корова), тигр, кролик (заєць, кіт), дракон, змія, кінь, коза (вівця), мавпа, півень, собака, кабан (свиня).
Відповідно до переказу, коли Будда покликав до себе усіх тварин, обіцяючи нагороду першим дванадцяти, вони прийшли до нього саме в такому порядку. А в нагороду одержали право раз у дванадцять років володіти часом і долями людськими.
У східній астрології панують п’ять специфічних принципів: Місячний рік (виявляє 12 архетипів людини), час року (5 специфічних типів душі людини, зв’язано з часом народження і відповідає однієї з п’яти стихій: “дерево”, “вогонь”, “земля”, “вода” і “метал”), подвійний тиждень, день і година. Останні три визначають особистість конкретної людини, його щиросердечні якості.
Китайський гороскоп описує головним чином не події, а взаємини між людьми. З погляду китайського світогляду, саме взаємини між людьми і визначають події, що з нами відбуваються.
І справді, уміння правильне вибудувати відносини зі своїм найближчим оточенням гарантує тобі успіх, фінансове благополуччя, кар’єру, гармонію в родині. Найчастіше це виявляється важливіше, ніж вибір правильного поводження.
Список использованной литературы:
1. Фоменко А.Т. “Критика традиционной хронологии античности и средневековья (какой сейчас век?) Реферат”,- М., изд. МГУ, 1993.
2. Жабинский А.М. “Другая история искусства”,- Вече, 2001.
3. Олдос Хаксли “Луденские бесы”,- М., Терра, 2000.
4. “Эзотерика, том II. Астрология”,- М., Воскресенье, 1993.
5. Леманн А. “Иллюстрированная история суеверий и волшебства от древности до наших дней”, – К., Україна, 1993.
6. Колесов Е.Н. (Het Monster) “Индийская астрология”,- Д., Сталкер, 1997.
7. Сборник статей “Астрология и выбор профессии” под ред. Е. Колесова , М: ЦАИ 1998 г.
8. С.М. Айзин “Общая астрология”, М: ИЦА, 1998 г.
9. Курс лекций П.В.Свиридова ” Основы научной астрологии”, М: “Урания”, 1997 г.
Бесплатно скачать реферат “Східний гороскоп” в полном объеме