Курсоваробота з педагогіки на тему:
Граяк метод вихованнямолодшихшколярів
ПланВступ.Розділ 1: Роль гри у навчанні і виховані.А) Історичний аспект гри.Б) Структурні складові гри.В) Використання ігор.Розділ 2. Використання гри у практиці. Висновки.
Список використаної літератури.Додаток.
Використанняігор
Складністьвикористання гри у навчанні пов’язана з її особливостями (двопланова поведінка,відсутність персональної відповідальності кожного за результати дій, спрощене уявленняпро реальність), що потребує від учня зусиль для входження угру. Потрібно, щоб учні були орієнтовані на результати гри.
Упроцесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати,розвивати увагу. Захопившись грою.діти не помічають, що навчаються, доактивної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.
Використанняна уроках ігор та ігрових моментів робить процес цікавим, створює удітей бадьорий творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу.Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв’язується те чи інше розумовезавдання, підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального приметаю. Отожгра – незмінний важіль розумового розвитку дитини.
Грапотребує від учня зібраності, витримки, бажання допомогти відстаючому,невимушене виховує адекватне сприймання невдач і помилок.
Грапочинається не тоді, коли учні одержують завдання, а коли їм стає цікаво грати.Це означає, що гра викликає приємні емоції і дає роботу їх розуму.
Видиемоційного стимулювання:
1.Ігрове завдання можна давати як відпочинок.
2.Вона дається так, ніби не планується педагогом заздалегідь (гра-імпровізація).
3.Ігрове завдання вводиться з прив’язкою до конкретної ситуації, конкретногоучня,
Припідборі і розробці дидактичних ігор слід враховувати, що темп і ефективністьзасвоєння змісту навчання пропорційні інтересам учнів і діяльності, яку вонивиконують. Знання починаються з чуттєвого сприйняття, з допомогою уявленьпереходить у пам’ять, а потім через узагальнення одиничного формуєтьсярозуміння загального.
Діяльністьучнів буде успішною, якщо модель дій, яку необхідно виконати, випереджає самудіяльність. На стійкість уваги впливає спрямованість особистості, її інтереси.Необхідно максимально активізувати асоціативну пам’ять і творчий розвитокособистості. Організація і проведення ігор потребують великої майстерності. Педагогупотрібно виробити чітку стратегію керівництва груповим спілкуванням.
Уході гри мовнорозумова діяльність учнів стає більш евристичною і творчою,підвищується її мотивація. Обговорення повинно проходити у доброзичливій формі.Активність учнів — головний критерій ефективного проведення гри. У дидактичнихіграх учні спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певнимиознаками, виконують аналіз і синтез, роблять узагальнення. Багато ігорпотребують вміння викладати свої думки у зв’язній і зрозумілій формі,використовуючи відповідну термінологію.
Підбираючиігри, слід поєднувати два елементи навальний та ігровий. Створюючи ігровуситуацію відповідно до змісту програми, педагог повинен чітко спланувати діяльністьучнів, спрямувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено завдання,вчитель надає йому ігрового змісту, окреслюючи ігрові дії. Ігровий спонукаєучнів до гри. А коли виникає особиста зацікавленість, то з’являється іактивність, і творчі думки, і дії хвилювання за себе, команду, весь колектив.
Готуючисьдо заняття, педагог повинен чітко продумати послідовність ігрових дій,організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку.
Головніумови ефективності застосування ігор — органічне включення в навчальний процес;захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів,римування; обов’язковість правил, які не можна порушувати; використаннялічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слона й рухицікаві, несподівані для дітей).
Колиякусь гру використовують надто часто, виникає небезпека втрати інтересу дітейдо неї, бо зникає новизна. У цьому ралі, лишаючи незмінними ігрові дії, в змісттреба вносити щось нове: ускладнювати правила, змінювати предмети, включатиелементи змагання починати гру несподіваної лічилки або ігрового зачину.
Поясненнявчителя під час проведення гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджуватиінтерес. І чим молодші учні, тим доцільніше не тільки пояснювати, як грати, а йпоказувати, як це робити. (Зрозуміло, участь класовода залежить під змістугри.) Наприклад, гру «Відгадай», мета якої — розвиток зв’язного мовлення,вміння точно й коротко описати предмет, доцільно почати з розповіді-зразка, щобдіти зрозуміли, як розповідати про характерні ознаки предмета.
Деяківчителі вважають, що дидактичні ігри найдоцільніше проводити наприкінці уроку,оскільки в цей час діти найбільше стомлені. Це — не завжди правильно, нерідкосамо ігрова ситуація може бути найкращим початком уроку. В ігровій формі можнаефективно ознайомити дітей з новим способом дії, пожвавити процес тренувальнихвправ. Діти із задоволенням виправляють помилки Незнайка, «розмовляють» аЧомусиком, учаться в “лісовій школі” або діють разом з казковим героєм,виконуючи тренувальні вправи. В іграх — вправ ах молодші школярі знаходятьвиходи з числових лабіринтів, розв’язують ребуси, складають загадки. Усе це нетільки пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі.
Враховуючивікові особливості дітей, учителі та вихователі груп продовженого дня разом зіншими формами та методами виховної роботи активно використовують усі видиігор. Вони відбирають їх відповідно до завдань навчально-виховної роботи.Обов’язковою умовою при цьому є встановлення зв’язку між виховною роботою науроках і в позаурочний час.
Відомо,що зміст ігор шестирічних дітей багато в чому зумовлений ігровим матеріалом. Узв’язку із цим методика керівництва іграми реалізується насамперед в їхньомуматеріальному забезпеченні.
Матеріалдля ігор розміщується в ігровій кімнаті чи в ігровому куточку за умовновиділеними зонами для кожного виду ігор.
Зонасюжетно-рольових ігор постачається тематично підібраними наборами іграшок —«Меблі», «Транспорт», «Школа» та ін. Іграшки для різних тем вносять в ігровукімнату поступово, у міру засвоєння відповідних тем за програмою курсу«Ознайомлення з навколишнім світом», який має чітко виражену виховнуспрямованість. З метою розвитку інтересу дітей до чергової виховної теми ігровукімнату іноді до початку проходження відповідної теми на уроці поповнюють іграшкаминової тематики. Іграшки, до яких діти втратили інтерес, складають у підсобнеприміщення і повертають у кімнату тільки через деякий час. Цікаво проходятьсюжетно-рольові ігри, якщо в кімнаті кілька переносних ширм, і діти маютьможливість організовувати ігри невеликими групами, по 5—6 чоловік.
Зонабудівельно-конструктивних ігор складається з наборів будівельного матеріалу(дерев’яного, металевого, пластмасового): тематичних — «Місто», «Село»,альбомів з моделями різних виробів, фотографій та ілюстрацій різних споруд,схем, малюнків. У цю зону також входить додатковий матеріал для розвитку сюжетугри (ляльки, транспорт, меблі, дорожні знаки, дерева).
Узоні ігор-драматизацій містяться деталі костюмів, декорацій, маски, текстиказок, оповідань, віршів, інших жанрів, зміст яких викладається у діалогічнійформі, ілюстровані видання книжок, альбоми з ілюстраціями до літературнихтворів, набори листівок, діафільми, грамзаписи, фотографії спектаклів, ширма інабори до різних видів театру (тіньового, настільного, пальчикового,лялькового), атрибутика для розігрування театральної вистави (афіші, квитки,програми, віконце касира, пов’язка капельдинера та ін.).
Дляігор з елементами ручної праці в ігровій кімнаті відводиться спеціальне місцедля зберігання матеріалів та інструментів для виготовлення іграшок з паперу,картону, дерева, природних матеріалів, вторинної сировини. Тут же зберігаютьсяпосібник з виготовлення іграшок, заготовки, схеми, викрійки, зразкиіграшок-саморобок, виставки виробів.
Зонадидактичних ігор оснащується настільно друкованими іграми, виготовленимиполіграфічною промисловістю, і дидактичними іграми, виготовленими педагогами.
Дляпізнавальних ігор підбирають тематично сюжетні картини, ілюстрації тафотографії, складають маршрути подорожей, готують схеми і карти, підбираютьдіафільми, художню літературу, зображення різних видів транспорту, на яких дітиздійснюють уявні подорожі, за результатами ігор готуються щоденники,ілюстровані звіти учнів про уявні подорожі.
Узоні рухливих ігор зосереджені м’ячі, скакалки, обручі та інші предмети, деталікостюмів для сюжетних ігор, книжки з розробками ігор, альбоми з лічилками таінший матеріал.
Дляігор-розваг зі світлом підбирають кольорові скельця, кольоровий плексиглас,плівки, з повітрям і вітром — готуються вертушки, повітряні змії, флюгери; зводою — влаштовуються водяні млини, озера, річки. Ці ігри забезпечуютьсяплаваючими іграшками. Крім ігор-розваг з природними факторами, спеціальноготуються матеріали для ігор у приміщенні.
Матеріальнабаза для організації виховної роботи із шестирічними в ігровій формістворюється за умови об’єднання зусиль керівництва школи, вчителя і вихователя1-го класу, батьків, громадських організацій і шефів.
Більшзмістовними, різноманітними за тематикою й цінними як засіб виховання творчіігри бувають тоді, коли їх пов’язують з іншими видами навчально-виховноїроботи, спрямовують увагу учнів на можливість використання у грі знань,здобутих завдяки бесідам, читанню, перегляду діафільмів та ін. За цієї умовивикористовують знання у практичній діяльності. Використання ілюстративногоматеріалу актуальне під час ознайомлення з такими явищами, які учні не можутьбезпосередньо сприймати, але для розвитку гри ці явища необхідні.
Практикавиховної роботи показує, що кожний вид ігор по-своєму впливає на розвиток тавиховання шестирічної дитини. У цих іграх розширюються знання про Вітчизну, прорідний край, професії, про ставлення дорослих до праці, про моральні норми.Спираючись на гру, учитель має можливість цілеспрямовано формувати знання таповедінку учнів 1-го класу.
Убудівельне-конструктивних іграх закріплюються й розвиваються конструктивнівміння та навички, формується творче мислення, удосконалюються здібності,розвиваються естетичні потреби. Ці ігри привчають дітей до праці в колективі,справедливо розподіляти обов’язки та будівельний матеріал, дружно реалізовуватиколективні задуми, бережно ставитися до результатів праці ровесників, плануватинаступну роботу.
Уіграх-драматизаціях удосконалюється звуко-вимова, збільшується словниковийзапас, уміння використовувати жести, міміку, інтонацію. І гри-драматизаціїдопомагають у розв’язанні завдань естетичного виховання, формують умінняпередавати почуття та вчинки дійових осіб, виражаючи при цьому своє ставленнядо їх моральної суті.
Вступ
Мислителіта педагоги минулого і сучасних часів досліджують проблему, як засобом гриефективно навчати та виховувати дітей Я.А. Коменський вважав гру необхідноюформою діяльності дитини, що відповідає й природі та здібностям, гра — серйознарозумова праця, у процесі якої розвиваються усі здібності. Дитину у грізбагачується коло уявлень про навколишній світ, розвивається мова, уколективних іграх дитина спілкується з однолітками. К.Д.Ушинський розглядає груне тільки як засіб розваги, зле як спосіб виховання, навчання та розвитку.
Метагри — забезпечення переходу від пізнавальної мотивації до професійного зв’язкуз появою потреби у знаннях та їх практичного застосування в обстановцінавчального процесу, що наближена до реальних умов виробництва, — не може бутиповною мірою реалізована у вищій школі. У грі використовуються прийоми, що“розкріпачують” учнів, викликають бажання вирішувати проблеми, у ході гри.
Цієюпроблемою займалися і займаються такі педагоги як О.Савченко (заступникміністра освіти України, академік АІТ/1 України, доктор пед. наук), Л. Болим(заступник начальника управління гуманітарної освіти та виховання Міністерстваосвіти України), А.Заїка (провідний спеціаліст Головного управління загальноїсередньої освіти Міністерства освіти України), С. Кириленко (зав. відділупроблем національного виховання Інституту змісту і методів навчання),О.Ночвиюва (зав. відділу педагогічного досвіду та освітніх, інновацій Інститутузмісту І методів навчання), І.Мартинюк (зав. кафедри теорії та методикивиховання при УІПКККО, доцент, канд. філософських наук), В.Киричок та інші.
Розділ№1
А)Історичнийаспект гри
Углибоку давнину дитячі ігри виникли як стихійне наслідування дій дорослих. Вігрових вправах І змаганнях підростаюче покоління готувалося до праці,полювання, війни, виконання норм поведінки, тобто гра мала важливі соціальніфункції. З розвитком людства, нагромадженням знань, засобів матеріальної ідуховної культури, прискоренням темпів життя гра поступово втрачала своюнавчальну функцію. Універсальний засіб народної педагогіки, вона починаєвважатися «несерйозним» заняттям, стає переважно привілеєм дітей із заможнихкласів, обслуговує лише дозвілля. У школі, з її традиційним бажанням умикатибудь-якої стихійності, з поглядами на учня як на слухняного виконавця, аждотепер для гри не було місця. Через гру дитині надавалася змога заявитиоточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі моделі сюжетної вправиактивізували рухливість, розвивали процеси мислення, викликали в неї позитивніемоції. З переходом із умов гри до умов навчальної діяльності настає в життідитини переломний момент. Нове становище дитини в суспільстві визначається тим,що вона не просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неїстане віднині обов’язковим. За результат свого навчання дитина нестимевідповідальність перед вчителем, школою і своєю сім’ю. Тепер дитина муситьдотримуватися однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу учням івчителям знову приходить гра. У сучасних умовах — це не спонтанні сюжетні ігри,не стихійно засвоєні від старших поколінь розпади за правилами. Сьогодні граконтролюється системою суспільного виховання.
Угрі при цьому існує суб’єктивна свобода для дитини. Тут діти мають змогусамостійно (без допомоги дорослих) розподіляти ролі, контролювати один одного,стежити за точністю виконання того чи іншого завдання. Тут дитина виконує роль,яку взяла на себе, враховуючи свій досвід. Гра стає сьогодні школою соціальнихвідносин для кожної дитини. Під час гри дитина ознайомлюється з великимдіапазоном людських почуттів і взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло.Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати,як вони сприймаються іншими, і з’являється потреба будувати свою поведінку зурахуванням можливої реакції інших.
Б)Структурніскладові гри
Дитячагра — один з основних видів діяльності дітей, спрямованої на практичне пізнаннянавколишніх предметів і явищ через відтворення дій та взаємні дорослих.
Засвоїм змістом ігри органічно пов’язані з життям, працею і поведінкою дорослихчленів суспільства. Сюжети ігор дуже різноманітні й відображають реальні умовижиття дитини. Вони змінюються залежно від конкретних умов життя, від входженнядитини в навколишню реальність, її кругозору.
Народнапедагогіка виділяє дві основні групи ігор. Ігри першої групи виникають самісобою. У них діти наслідують функції дорослих, те, що в майбутньому стане дляних серйозним обов’язком — трудовим, сімейним, громадським. Друга група — цеігри спеціально вигадані для розваги.
Удидактичних іграх, створених педагогікою в тому (числі й народною), ігровадіяльність спеціально планується і пристосовується для навчальних цілей.Дидактичні гри — різновид ігор за правилами. У світовій педагогіці відомісистеми дидактичних ігор, які вперше розробили для дошкільного вихованняФ.Гребель і М.Монтессорі, її для початкового навчання — О.Декролі.
Поняттядидактичної (навчальної) гри включає обов’язкові компоненти: навчально-ровуструктуру, наявність та органічне поєднання основних її складових дидактичнихзавдань, ігрових дій, правил.
Дидактичніігри, які використовуються в початковій школі, виконують різні функції:активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності,кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорнівміння, навички тощо. Правильно побудована цікава дидактична гра збагачуєпроцес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуляцію, тренуєпольові якості дитини. Не варто оцінювати дидактичну гру лише з позицій навченостідитини. Її цінність, передусім у тому, що вона викопує роль емоційної розрядки,запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію. Якщо вчитель часто використовуєцікаві дидактичні ігри, молодші школярі раптом роблять відкриття: «Меніподобається думати, дайте мені таке завдання, щоб я поламав голову», тобтозароджується інтерес до розумової праці.
Унавчальному процесі ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігровоїситуації, ігрового прийому, ігрової вправи.
Дидактичніігри можуть:
– бути тільки в словесній формі;
— поєднувати слово й практичні дії;
– поєднувати слово й наочність:
— поєднувати слово і реальні предмети.
Структурніскладові дидактичної гри — дидактичне завдання, ігровий задум, ігровий початок,ігрові дії, правила гри, підбиття підсумків.
Дидактичнезавдання гри визначається відповідно до вимог програми з урахуванням віковихособливостей дітей. Наприклад, формування у дітей математичних уявлені,логічного мислення; розвиток мовлення; формування уявлень про природу,навколишнє середовище; розвиток оцінки та самооцінки, ініціативи, кмітливості,здатності виявляти польові зусилля для досягнення поставленої мети, довільноїуваги, зосередженості.
Ігровийзадум — наступний структурний елемент дидактичної гри. Дидактичне завдання вгрі свідомо маскується, воно постає перед дітьми у вигляді цікавого ігровогозадуму. Дітей приваблюють відтворення уявного сюжету, активні дії з предметами,загадка, таємниця, перевірка своїх можливостей змаганням, рольове перевтілення,загальна рухова активність, кмітливість.
Настворення ігрової атмосфери істотно впливає ігровий початок. Він може бутизвичайним, коли вчитель повідомляє назву гри і спрямовує увагу дітей на наявнийдидактичний матеріал, об’єкти дійсності, та інтригуючим, цікавим, захоплюючим,таємничим.
Ігровідії — засіб реалізації ігрового задуму і водночас здійснення поставленогопедагогом завдання. Виконуючи із задоволенням ігрові дії і захоплюючись ними,діти легко засвоюють і закладений у грі навчальний зміст.
Правилагри діти сприймають як умови, що підтримують ігровий задум; їх невиконаннязнищує гру, робить її нецікавою. Без заздалегідь визначених правил ігрові діїрозгортаються стихійно, і дидактичні завдання можуть лишитися невиконаними.Тому правила гри задаються вихователем до її початку і мають навчальний таорганізуючий характер. Спочатку дітям пояснюється ігрове завдання, а потім —спосіб його виконання.
Успіхдидактичних ігор значною мірою залежить від правильного використання в нихігрового обладнання, іграшок, геометричних фігур, природного матеріалу (шишок,плодів, насіння, листків) тощо.
Підбиттяпідсумків гри в зв’язку з такою віковою особливістю дітей, як нетерплячість,бажання відразу дізнатися про результати діяльності, проводиться відразу післяїї закінчення. Це може бути підрахунок балів, визначення команди-переможниці,нагородження дітей, які показали найкращі результати тощо. При цьому слідтактовно підтримати й інших учасників гри.
Різноманітністьігрових засобів створює широкі можливості для того, щоб учитель міг вибрати саметаку гру, яка найбільше відповідає меті уроку.
Проте,як показали дослідження вчених-психологів С.Б.Ельконін, Л.В.Артемова та ін.) іпедагогів {І.О.Школьна, О.Я.Савченко та ін.), гра не забезпечує стійкогопозитивного ставлення молодших учнів до навчального процесу, якщовикористовується епізодично. Дидактичні ігри можна включати у систему уроків.Це передбачає попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різнихвидів сприймання та обмірковування, де їх використання найбільш своєчасне й ефектнішепорівняно з іншими методами. Наші дослідження дали можливість виділитиоптимальні способи використання ігрової діяльності в системі уроків:
весьурок будується як сюжетно-рольова гра (наприклад, деякі уроки навчання грамоти,що мають на меті ознайомити дітей з новими звуком і літерою; уроки-мандрівки;уроки ознайомлення з навколишнім, розвитку мовлення тощо):
підчас уроку як його структурний елемент;
—під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації (за допомогою казковогоперсонажа, іграшки, незвичного способу постановки завдання, елементівзмагальності тощо).
Науроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких непотребує багато часу на приготування обладнання, запам’ятовування громіздкихправил. Перевагу слід віддавати тим іграм, які передбачають участь у нихбільшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги. Науроках математики це, зокрема, ігри: «Хто швидше?», «Магазин», «Мовчанка»,«Колові приклади», «Відгадай задумане число», «Що потім?», «Геометричнамозаїка». «Де моє місце?», «Домалюй фігуру», «Закінчи приклад», «Луна».«Світлофор».
Пізнавальніігри розширюють кругозір і удосконалюють орієнтування учнів у навколишнійдійсності, сприяють формуванню первинних суспільно-політичних уявлень, елементівгромадських і патріотичних почуттів, шанобливого ставлення до людини праці,етичної поведінки у побуті та громадських місцях.
Рухливіігри зміцнюють здоров’я, розвивають дитину фізично. Вони містять у собі широківиховні можливості — прагнення до перемоги виховує згуртованість, дисциплінуєучнів, привчає їх підпорядковувати особисті прагнення колективу, організовує.
Умасовій практиці народного виховання дитина до гри залучається дуже рано.Первинні форми гри з’являються вже в другому півріччі першого року життя дитиниі пов’язані з розвитком її орієнтаційного режиму. Це різні маніпуляційні ігри збагатьма предметами. У ранньому дитинстві (1—3 роки) ігри дітей набираютьпредметної форми. Дитина вчиться використовувати предмети.
Підкінець раннього дитинства, з розвитком самостійності дитини, з’являєтьсярольова або творча гра як основний тип ігрової діяльності дітей. Рольовою вонаназивається тому, що діти намагаються в ній виконувати роль дорослої людини.Рольові ігри є не що інше, як наслідування серйозних занять людського життя. Уних відображається, як правило, все те, що доведеться робити, коли дитина станедорослою. Діти дуже спостережливі, уважні й вразливі, схильні до наслідування.Усе, що вони чують і бачать у праці, родинному й суспільному житті, виявляєтьсяв їхніх іграх. Сюжети ігор досить різноманітні та мінливі й залежать відконкретних умов, у яких живуть діти, від суспільних і політичних подій, у якихберуть участь дорослі. Так, наслідуючи дорослих, діти граються у весілля,няньчення немовляти, у будівництво хат, мостів і доріг, готування їжі. Сільськідіти, як правило, наслідують хліборобську працю — «орють», «розпушують ріллю»,«саджають дерева», «Жнуть», «молотять», тобто роблять те, що вони згодом будутьвиконувати насправді. В усіх цих іграх дівчатка виконують функції жінок, ахлопчики — чоловіків. Реакція на побачене буває дуже оперативною. Так, доситьдитині раз побувати в крамниці, як вона відразу, під свіжим враженням, починаєгратися в крамницю, після відвідування лікаря — в лікаря Причому в усьому точнокопіює дорослих. А з яким запалом грають наші діти, особливо хлопчики, в будівельників,червоних козаків і партизанів, льотчиків, десантників, моряків, космонавтів,шоферів, трактористів, розвідників, мандрівників. Словом, можливості длястворення рольових ігор великі.
Дітилюблять виконувати ролі тварин — котів і собак, зозулі, курочки й півня табагатьох інших.
Ународі кажуть: „Де гра, там і радість!» Діти іноді можуть так захопитисягрою, що їх навіть заспокоїти важко. Те, що в звичайній, не ігровій ситуаціїдля дитини нудне, неприємне І втомливе, у грі, завдяки її емоційнійпривабливості, долається успішно й легко. Розумно організована гра є дійовимметодом формування таких рис особистості, як дисциплінованість, кмітливість,сміливість, витривалість, винахідливість, спритність, рішучість,наполегливість, організованість, стриманість. Крім того, гра вчить напружуватизусилля, керувати собою, бути точним, додержувати правил поведінки, діяти вколективі. Ігри, що відображають працю дорослих, сприяють трудовому вихованнюдітей.
Переоцінитизначення гри в житті важко. А у явити дитинство без гри неможливо. Крімрольових ігор, у дитячому середовищі побутують вироблені народною педагогікоюігри з готовими правилами — рухливі й розумові або дидактичні, які сприяютьфізичному й розумовому розвитку дітей, підвищенню емоційного тонусу. У спадщинівидатних педагогів дитяча гра дістала високу оцінку. «Яка дитина в грі, така збагатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте»,—писав А. С. Макаренко. Засловами Н. К. Крупської, ігри для дітей «мають виняткове значення: гра для них— навчання, гра для них — праця, гра для них —серйозна форма виховання».
Величезніможливості дає застосування ігор під час екскурсій у природу. Розкрити переддітьми різноманітність і красу навколишньої дійсності, привернути увагу домалопомітних, але істотних ознак рослинного і тваринного світу значно легше,якщо залучити учнів до активного емоційного сприймання.
Самецьому сприяють сюжетні ігри та ігри-вправи з природничим матеріалом, їх мета —навчити дітей: знаходити потрібний предмет за допомогою аналізатора (дотику,смаку, запаху), оперуючи істотними ознаками; описувати предмети й знаходити їхза описом; знаходити ціле за частиною і частину за цілим; групувати предмети замісцем, способом використання людиною; встановлювати послідовність стадійрозвитку рослин.
Дітидуже добре сприймають ігри на природничу тематику: «Загадай — ми відгадаємо»,«Що спочатку, а що потім?», «Магазини, «Овочі і фрукти», «Хто де живе?», «Знайтидерево за насінням».
Широкіможливості у початковій школі, особливо в перших-других класах, є дляпроведення ігор-занять та ігор-вправ. Так, для розвитку усного мовлення йлогічного мислення учнів доцільно проводити такі ігри: «З якого дерева листя?»,«Знайти такий самий предмет (колір)», «Що змінилося?», «Чого тут не вистачає?»,«Коли це буває?», «Для чого це потрібно?», «Хто на чому грає?», «Чиї цеінструменти?».
Великудопомогу я акумуляції передового педагогічного досвіду з проблем використаннягри в навчально-виховному процесі молодших школярів, національної школи, йогорозповсюдженні подає журнал «Початкова школа». На його сторінках мали б знайтивисвітлення такі питання, як теорія гри, праці науковців, педагогів,психологів, узагальнення передового досвіду вчителів-практиків, ентузіастівцієї справи.
Сьогодні,в час відродження національної системи виховання, дуже важливо залучати допроцесу формування особистості дитини українські традиційні народні дитячіігри. Національні дитячі гри дуже глибокі своєю мудрістю, містять у собівеличезний виховний потенціал. Вони добре сприймаються нашими дітьми, і заформою, і за змістом найповніше відповідають ментальності української дитини.
Використанняігор
Складністьвикористання гри у навчанні пов’язана з її особливостями (двопланова поведінка,відсутність персональної відповідальності кожного за результати дій, спрощенеуявлення про реальність), що потребує від учня зусиль для входження у гру.Потрібно, щоб учні були орієнтовані на результати гри.
Іншаскладність використання ділових ігор — специфічність, навчально-виховнихзавдань, для вирішення яких од можна було б назвати найкращим. Великоюзалишається дистанція, наприклад, між відомостями про технології у підручникахі тими технологіями, що використовуються на сучасних підприємствах.Соціально-емоційний досвід учня, а, отже, і виховний ефект досягається внаслідок того, що виховна робота проходить в умовах безпосередньої взаємодіїучнів. Навчальний зміст засвоюється у процесі спілкування, спільної активноїдіяльності, і активні методи навчання доповнилися ще й імітаційними іграми, потрібностворити «досьє» ігор, яке б по необхідні дидактичні матеріали, комплектиробочих матеріалів, автоматизовані системні комплекси та сучасну оргтехніку.
Грапочинається не тоді, коли учні одержують завдання, а коли їм стає цікаво грати.Це означає, що гра викликає приємні емоції і дає роботу їх розуму.
Видиемоційного стимулювання:
1.Ігрове завдання можна давати як відпочинок.
2.Вона дається так, ніби не планується педагогом заздалегідь (гра-імпровізація).
3.Ігрове завдання вводиться з прив’язкою до конкретної ситуації, конкретногоучня,
4.Вчитель постійно підбадьорює учнів.
5.У рольових завданнях педагог використовує “пресонажні” ролі.
6.Переможців ігор-змагань вітає весь клас.
7.Переможці не забуваються, їх можна залучити як аспектів в інших іграх або привиникненні суперечки.
Гране лише створює позитивні емоції, а й сама потребує попереднього емоційногонастрою учнів. Його можна створити штучно, наприклад, жартом. Якщо учністомляться, пропозиція взяти участь у грі може викликати у них негативнуреакцію.
Видиінтелектуального стимулювання:
Перехідвід традиційних форм у грі повинен бути орієнтовним, вмотивованим з точки зорумети навчання або циклу занять. Приводом до ігрового етапу заняття може статизовнішня асоціація, і вмотивована методична установка. Іноді учні саміпочинають гру. Важливо підіграти спрямувати гру у потрібне русло.
Пізнавальнадіяльність учнів найбільш ефективно відбувається в умовах проблемних ситуацій.
Етапстворення проблемної ситуації потребує від педагога великої майстерності.Мислення і пов’язаний з ним емоційний стан виникають у проблемній ситуації іспрямований на її розв’язання. Вирішення проблеми проходить ефективніше, чимкраще функціонує регулятивний механізм зіставлення гіпотези з досягнутимрезультатом. Гра завжди проблемна. Завдання, які стоять перед учнями, неповинні бути дуже простими, але посильний. Починаючи навчання, треба виходити Зданого рівня розвитку (2).
3.Інтелектуальну діяльність учнів можна стимулювати з допомогою запитань типу: «Аяк би ви вчинили у такій ситуації?». Ефективно впливають і такі прийоми, яктеємничість тону, інші способи інтонаційного впливу.
Привикористанні гри можуть виникати і певні труднощі. Розглянемо найважливіші зних :
1. Учніне вступають у гру або вступають у неї формально. Це буває на початковому етапіроботи з комунікативними іграми і тоді, коли ігровий етап навчальної роботи непідготовлений вчителем.
Ігровийетап педагогу треба готувати ретельно: програти найважчу роль самому, вибратиініціативних і підготовлених виконавців, забезпечити «суперечки» у виглядізаписів на дошці, діалогів-зразків, ілюстрацій і реквізитів, пояснити учасникамгри їхню тактику. Іноді для цього достатньо показати, що перед учнями стоїтькорисне, потрібне, але цілком традиційне завдання, яке вони вміють вирішувати.Можна перефразувати завдання.
2.Гразатягується, бо учасники не можуть знайти вірного вирішення. Вчитель вводитьдодаткові обставини, до допомагає учням досягти мети, підказує відповідь.
3.Гразатягується, бо учасники відволікаються В діях на інші завдання — вчительповторно формулює завдання.
4.Гразатягується, бо учні не можуть налагодити взаємодії — вчитель уточнює їм ролі.
5.Гразакінчується швидко, бо учасники йдуть до мети найкоротшим шляхом — учительстворює додаткові умови, які примушують учнів більш активно використовуватизнання.
6.Грапереходить у конфліктну ситуацію. Вчитель знімає конфлікт, ліквідуючи предметсуперечки, вводить у гру нових учасників.
7.Учніне включаються у гру, а лише стимулюють ігрову діяльність. Вчитель ще разформулює мету учасників або змінює їх, іноді зупиняє гру, знову формулює імотивує установку і підкріплює спільну позитивну емоційність.
8.Функція педагога як керівника навчального процесу трансформується. Якщо педагогпостійно коригує дії учасників гри, виходячи з своєї концепції того, що маєвідбуватися, то це впливатиме на спонтанність поведінки учнів, вони будутьпривчатися до пошуків самостійних рішень. Якщо педагог зовсім не керуватимегрою, виникає загроза, що завдання не буде виконане або виконане небажанимметодом. У цьому випадку вчитель ризикує втратити контроль над класом.
Дляуспішного здійснення початкового етапу спілкування у грі необхідно оволодіти рядомкомунікативних умінь, серед яких вміння встановлювати і підтримували зворотнийзв’язок у спілкуванні, що створює враження постійної творчості.
Вчителютреба вчитися методиці проведення ігор, організації цієї діяльності. Не можнарозраховувати на стихійний інтерес до гри.
Першезавдання, що стоїть перед учителем, — збудити смак до гри, бажання грати. Друге— спрямувати гру у потрібний напрямок, наблизити її до конкретної метинавчання.
Укожному окремому випадку доцільність включень я тих чи інших ігор у навчальнийпроцес, місце їх у програмі курсу, що вивчається, і час проведення мотивуєтьсяспеціальними дослідженнями.
Припідборі і розробці дидактичних ігор слід враховувати, що темп і ефективністьзасвоєння змісту навчання пропорційні інтересам учнів і діяльності, яку вонивиконують. Знання починаються з чуттєвого сприйняття, з допомогою уявленьпереходить у пам’ять, а потім через узагальнення одиничного формуєтьсярозуміння загального.
Діяльністьучнів буде успішною, якщо модель дій, яку необхідно виконати, випереджає самудіяльність. На стійкість уваги впливає спрямованість особистості, її інтереси.Необхідно максимально активізувати асоціативну пам’ять і творчий розвитокособистості. Організація і проведення ігор потребують великої майстерності.Педагогу потрібно виробити чітку стратегію керівництва груповим спілкуванням.
Уході гри мовнорозумова діяльність учнів стає більш евристичною і творчою,підвищується її мотивація. Обговорення повинно проходити у доброзичливій формі.Активність учнів — головний критерій ефективного проведення гри. У дидактичнихіграх учні спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певнимиознаками, виконують аналіз і синтез, роблять узагальнення. Багато ігорпотребують вміння викладати свої думки у зв’язній і зрозумілій формі,використовуючи відповідну термінологію.
ВИКОРИСТАННЯГРИ ТА ІГРОВИХ СИТУАЦІЙ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ
Сучаснаосвіта орієнтується на особистість, на розвиток кожної дитини, залежно від їїрозумових здібностей І фізичного стану.
Іперед нами постає питання: як зробити урок не тільки продуктивним ірезультативним, а й цікавим. Таким, що запалить животрепетну іскоркудопитливості в очах дитини, збереже стійку увагу протягом усього уроку,зародить бажання і навіть жадобу вчитись!
Відповідьна це питання — гра!
Гра— найприродніша і найпривабливіша діяльність дитини. Але гра на уроці — нерозвага, а звичайні вправи, замасковані в цікаву форму.
Граорганічно об’єднує триєдину мету навчання: освітню, розвивальну, виховну.
Збудженапід час гри думка підводить учня до самостійних пошуків висновків іузагальнень, які, у свою чергу, Зміцнюють знаний і перетворюють їх упереконання.
Ігриповинні бути спрямовані на розширення обсягу словникового запасу учнів тієюлексикою, яка входить у наше життя повсякденно, яку чують діти постійно в голісім’ї, по радіо, телебаченню, читають у пресі. Зокрема, дітей постійно оточуєсучасна економічна термінологія, без знання якої вони не зможуть статиповноцінними учасниками суспільно-політичного в Україні і світі
Накожному уроці української мови завжди можна відвести по декілька хвилин дляроботи над значенням цих лексем.
Підчас гри у дитини найповніше виявляються і розвиваються індивідуальніособливості, можливості, здібності, пам’ять, мислення, загострюється увага.
Ісаме в іграх виховується культура, спілкування дитини з колективом, взаємодіяміж учнем і вчителем. Гра потребує від учня зібраності, витримки, бажаннядопомогти відстаючому, невимушене виховує адекватне сприймання невдач іпомилок.
Явпевнена, що в початкових класах тільки гра дає змогу легко привернути увагу ітривалий час підгримувати в учнів інтерес до важливих і складних предметів,властивостей і явиш, на яких у звичайних умовах зосередити увагу всіх учнів незавжди вдається.
Осьлише один приклад. Вивчаючи споріднені слова, пропоную дітям гру “Лото”. Коженучень має картку, розкреслену на 6 (або 9) клітинок. У кожній клітинці різніслова. Вчитель — ведучий мас набір коренів слів, які оголошуються послідовновсім гравцям. Діти мають проаналізувати оголошений корінь слова, виділити вкожному слові на власній картці корені слів і, якщо співпадають корені, словозакривається. Виграє той, хто найперший закриє всі слова. А тепер задумаймося,яку роботу виконав кожен учень? А дитина, захоплена грою, і не помічає, щовчиться — пізнає нове, запам’ятовує, повторює, орієнтується в різних ситуаціях,узагальнює, робить висновки.
Алеякщо спочатку учень зацікавлюється лише грою, то дуже швидко його починаєцікавити навчальний матеріал, пов’язаний з нею. У дитини виникає потреба вивчити,зрозуміти, запам’ятати цей матеріал (тобто вона просто почне готуватись до гриз метою не програти).
Науроках навчання грамоти, наприклад, за допомогою гри-вправи «Чарівний мішечок»можна закріплювати різноманітні вміння й навички. Набір предметів у мішечку,звичайно, не випадковий. Він щоразу змінюється залежно від мети навчання: цеможуть бути іграшки, в назвах яких є літери, склади, які зараз вивчаються,дрібні речі, які треба описати, тощо.
Щеодин приклад створення ігрової ситуації для рольової гри: на одному з уроків допершокласників раптом завітав «листоноша». Він роздає кільком дітям «листи» —завдання для складання маленьких оповіданні, за малюнками (або опорнимисловами), що лежать у конвертах. З нетерпінням очікують діти цих листів, прагнучискласти найкращий твір.
Принавчанні читати недостатньо сьогодні лише кілька разів штудійовати один і тойже текст. Ця робота швидко втомлює дітей одноманітністю. А якщо сюди внестиелементи загадковості, то дітям буде цікавіше навчатися, в них виникне інтересдо навчання. І таким засобом, за допомогою якого можна зацікавити учнів,викликати в них інтерес до виучуваного матеріалу, є гра. Всім відомо, що сампроцес читання на початковій стадії – надзвичайно важкий для дітей, потребуєвід них значних розумових зусиль. А використання гри дає можливість навчатися убільш легкій, невимушеній формі. Користь застосування ігор на уроках читання,як і на інших, загальновизнана. Вони сприяють розвитку в дитиниспостережливості, вчать порівнювати, аналізувати, робити висновки,узагальнення. Гра знімає нервове переживання, допомагає вчителю естетичнооформити навчальний матеріал, а дітям – емоційно сприйняти його.
ВИКОРИСТАННЯГРИ ТА ІГРОВИХ СИТУАЦІЙ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ.
Ігрина уроках математики можна використовувати для ознайомлення дітей з новимматеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень іпонять, для повнішого і глибшого їх осмислення, формування обчислювальних,графічних умінь і навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширеннякругозору.
Використанняігрового прийому для пояснення мети уроку, який тісно пов’язаний зпізнавальними інтересами учнями, дуже важливо.
Прикладз уроку математики. Учитель несподівано ставить на стіл іграшкові терези, кладекілька яблук, огірків, цукерок і пропонує пограти «в магазин». «Продавець» і«покупець» швидко лічать, а діти стежать за правильністю розрахунків. Так у грімалюки тренуються в додаванні й відніманні.
Науроках математики, нехай нікого це не дивує, можливі і спортивні ігри. Потрібнозаздалегідь приготувати картки з нескладними прикладами і відповідями. На однихкартках – відповіді правильні, на інших неправильні. Вчитель по черзі показуєкартки, а учні у відповідь роблять певні рухи. Наприклад, при правильнійвідповіді — руки вгору, при неправильній – руки вперед. Гімнастичні вправиможуть бути найрізноманітнішими. Так за 2-3 хвилини клас повністю готовий дороботи.
Алепедагог мусить усвідомити, що, добираючи ігри, продумуючи ігрову ситуацію,необхідно обов’язково поєднувати два елементи – пізнавальний та ігровий.Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, мусимо чіткоспланувати їх проз судок, творче мислення на досягнення поставленої мети.
Розділ№2
Реальнакартина використання гри у практиці підготовки дошкільнят до школи
Якаж реальна картина використання дидактичної гри у практиці підготовки старшихдошкільнят до школи?
Упошуках відповіді на таке запитання ми організували спостереження занять іздошкільнятами, на яких застосовувались ігрові форми навчання, у дитячихсадочках м. Броди (Львів}, м. Рівне (Рівне) та м. Ніжин (Чернігів). До того жрізні аспекти використання дидактичної гри проявилися в ході інтерв’ювання таанкетування вихователів.
Результати80 опитуваних вихователів показали, що близько 90% вважають дидактичні ігринеобхідною складовою роботи з дошкільнятами. Основну роль ДГ вихователівбачають в тому, що ігри а) несуть пізнавальне навантаження, до того жзбуджують пізнавальні інтереси, бажання вивчати нове (82%) б) розвиваютьлогічне мислення (61%), в) допомагають дошкільникам оволодіти певними уміннями(68%) серед них-орфоепічними навичками — 10%; г) допомагають у Ігровій формівирішувати навчальні задачі (74%) Поряд з цим, вважаючи гру важливим факторомнавчання дошкільників, 62% вихователів вказують нате, що гра повинна частішевикористовуватися в роботі з уже вивченим матеріалом. Саме тому, як свідчатьрезультати спостережень, дидактичні ігри частіше використовуються вихователямина етапах удосконалення та практичного застосування певних навичок дітей. Такуобмеженість функціональних можливостей дидактичної гри на заняттях у дитсадкахми пояснюємо незнанням вихователями основних способів та прийомів організаціїігрової діяльності на етапах ознайомлення з новими знаннями щодо способівокремих дій та оволодіння уміннями на початковому етапі.
Наступноюпроблемою, з якою стикаються вихователі при використанні дидактичної гри, на їхдумку, є обмеженість в часі на заняттях та чимала наповнюваність груп. Такітруднощі вказують знову на неуміле застосування ігрових прийомів, тому що заправильного підходу до організації дидактичної“ гри названі фактори немають суттєвого значення
Упроцесі спостереження та аналізу занять в дитячих садках ми визначили типовимнедоліком у проведенні дидактичних ігор порушення взаємозв’язків між їїструктурними компонентами Якщо баланс не витримує, то через перевагудидактичних вимог гра згасає, заняття перетворюється у набір завдань та вправ Вінших випадках, коли переважає захоплення ігровим сюжетом, втрачаються основнінавчально-виховні завдання. Поряд із відсутністю умілого використання прийомівпоєднання ігрової та навчальної діяльності, вихователь нерідко демонструєнезнання відмінностей між дидактичною грою та різними завданнями розважальногохарактеру. Ми вже вище зазначали, що останні можуть бути лише частиною ДГ. вкомпонентом У ДГ подолання труднощів, спричиняються її сюжетом.
Аналізпрактики, вивчення досвіду роботи вихователів груп старших дошкільнят дозволяєнам виділяти найбільш суттєві та оптимальні прийоми організації дидактичноїгри. Коротко охарактеризуємо їх:
1}Безперечно, одним Із найважливіших моментів у проведені дидактичної гри є цевступ у ігрову ситуацію.Якщо вихователь враховує природні механізми ігровоїдіяльності дітей, де максимально виявляється їх самостійність, добровільність,свобода вибору, ініціатива, створюються належні умови для специфічного ігровогостану дошкільників, то діти включаються не лише у гру, а в ігрову творчість.Тут ми маємо на увазі не такі ігрові прийоми, які традиційно спрямовують(супроводжують) дитину до „правильної відповіді“, а такі ігри, якістворюють умови для творчості, пошуку, евристичних знахідок. Кращі зразкивикористання дидактичних ігор на заняттях у дитячому садку показують для того,щоб зацікавити дітей грою, початок має бути емоційним, стимулюючим бажанняшколярів грати, але поряд з тим –лаконічним, чітким, зрозумілим. Важливогозначення надасться зовнішньому оформленню гри, ігровою матеріалу.Місце для гримає бути художньо оформлене у відповідності до естетичних вимог Але разом з тимнаочний матеріал не повинен бути надто яскравим, щоб не відволікати і до тогонестійку увагу дошкільнят. Оскільки вихователеві часто бракує часу, засобів,художніх уміло для виготовлення необхідного обладнання до дидактичної гри, в татих випадках використовують магнітну дошку з набором аплікацій, літер, цифр,фланелеграф (»Чудо-дерево”, «Чарівний будиночок» тощо) Такістатичні та мобільні засоби наочності можуть використовуватися неодноразово. Дотого ж, зважаючи на те, що дитина у грі діє в уявній ситуації, зовнішняатрибутика особливо важлива переважно на початку гри. Вважаємо, що інтерес доігрової діяльності у дітей може збуджуватись і назвою гри («Загадковийзоопарк», «Політ до зірок» і т.д.), і іменем казкового героя(гостя), і елементами пошуку, сюрпризами у характері постановки завдань, іспеціально створеною ситуацією, що стимулює до ігрових дій, прийомамижеребкування, розігруванням фактів тощо.
По-друге,позитивний досвід використання дидактичних ігор сюжетно-рольового характерувказує на необхідність чіткого розмежування ролей між учасниками гри,визначення позицій вихователя в даному аспекті.
Наявністьролі для дитини стимулює її до активної участі. Найбільш вдалими заняттями звикористанням дидактичної гри були тоді, коли вихователь обміркував не тількирольову діяльність дітей, але й способи управління такою діяльністю При цьомуна допомогу приходили засоби зворотнього зв’язку (сигнальні карточки, розрізнілітери, цифри тощо}, а також уміле залучення до гри відомих і невідомих дітямказкових героїв (використовується ефект новизни — а хто такий Бурмилко?) Частодіти пасивно спостерігають за діями книжкових персонажів. Щоб уникнути цього,вихователь ніби “оживлював іграшку” звертався до неї як до живої істоти,вказував на помилки, якщо діалог відбувався між дитиною та персонажем. До тогож, як підтверджують результати спостережень ігрових занять у дитячому садку,діти, навчаючи некмітливих літературних героїв, переживають велике задоволеннявід можливості поділитися своїми уміннями та знаннями з іншими. Таким чином,виховується стійка потреба постійно поповнювати свої знання й навички. Дитинапоступово усвідомлює свої уміння як соціальне значущу цінність, а себе-яксоціальне значущу особистість. 3 тією ж метою роль літературного героявихователі іноді доручали дитині, яка повинна обґрунтувати виконання свогозавдання, довести правильність своїх дій і тим самим продемонструвати початковінавички самоконтролю.
По-третє,з найбільшою ефективністю проходили заняття, якщо вихователь у роботі з дітьмивраховував їх вікові особливості Спостерігалося, що дітей шести річного вікубільше захоплює сама ігрова дія (маніпуляції з іграшками, з яскравимдидактичним матеріалом, розмаїття рухів), казковий сюжет гри, але в меншій міріїх цікавить результат гри. Якщо дітей 5-тирІчного віку більше захоплює особистаперемога з іграх-змаганнях, то старші дошкільнята частіше переживають заперемогу чи поразку своєї команди. Особливої уваги є даному аспекті потребуютьігри-змагання. Психологи зазначають, що діти з малорухливим типом нервовоїсистеми за умови тривалого емоційного напруження, що характернеіграм-змаганням, легко розгублюються, соромляться і як наслідок цього — частопомиляються, що викликає розчарування та невпевненість у своїх силах. А діти зрухливим типом нервової системи в та тих іграх, навпаки, показують вищірезультати, ніж при звичайних формах проведення занять. За нашимиспостереженнями, успішне використання гри-змагання переважно забезпечуєтьсяточним та продуманим підбором представників команд за особливостями їх типунервової системи.
По-четверте,ми визначили що певне значення для успішного здійснення навчально-ігровогопроцесу має особливий стиль стосунків між дітьми та вихователям, емоційнийпідйом, мажорність тону організатора, його включеність у гру.
Особливоважливим для вихователя є вимога не порушувати гру різними зауваженнямидидактичними вимогами. Дисципліна в процесі ігрової діяльності підтримується, восновному, правилами гри, чіткістю виконання ролей, завчасно продуманимиприйомами, що коректують ігрові дії учасників. Виправдовують себе і своєчаснаоцінка ігрових дій учасників та їх здобутків, створення ситуацій переживанняуспіху Включення вихователя у навчально-ігрову діяльність частіше напартнерських позиціях забезпечує необхідну ефективність у роботі зі старшимидошкільниками
По-п’яте,результати аналізу спостереження занять показують, що успішність дидактичноїгри значною мірою обумовлюється чіткістю та своєчасністю підбиття її підсумків.Завершальний етап дидактичної гри відіграв значення щодо забезпеченняпоступового переходу від інтересу до безпосередньо ігрової діяльності, донавчального матеріалу, без якого дидактична гра неможлива. Тому, підсумовуючироботу, особливий акцент варто ставити не стільки на виконанні дітьми завданьігрової діяльності, як допомогти дітям усвідомлювати дидактичні задачі певноїнавчальної гри. Спостереження занять зі старшими дошкільниками переконали нас утому, що необхідно допомогти дітям зрозуміти, як правильне, безпомилкове,швидке виконання дидактичних завдань впливає на успіх у грі в цілому. Вониповинні переконатися, що до гри вони чогось не вміли, а по завершенню їїнавчилися це робити. Підбиття підсумків ігрової діяльності старших дошкільниківробить вихователь, до того ж використовує різні види заохочувань (призи, вимпелпереможця, емблеми тощо) Але разом з тим, дошкільники найбільше задоволенняодержують від процесу самої дидактичної гри (за результатами спостереженняІгрової діяльності 150 дошкільників фіксувалися: емоційний стан, активність,старанність, уважність).
Підсумовуючирезультати проведеного а сучасного педагогічного досвіду використаннюдидактичних ігор в навчальному процесі, з усією впевненістю стверджуємо, щодидактична гра визначається важливим фактором озброєні старших дошкільниківпевними уміннями. навичками, знаннями та достатньо активно використовуєтьсявихователями для підготовки старших дошкільників до школи. Поряд з цим,констатуємо той факт, що використання ігрової форми на заняттях у дитячихсадках має обмежений характер, відсутня певна система у проведенні дидактичнихігор на різних етапах формування певних умінь в цілому та орфоепічних навичокзокрема.
Вважаємо,що пояснюються визначені недоліки такими причинами:
1Вихователь не володіє достатнім об’ємом знань щодо специфіки, структури тафункцій дидактичної гри.
Виходячиз цього, переважна більшість вихователів не володіє належним чином методикоюорганізації та проведення дидактичних ігор
Вихователіне достатньо орієнтуються в диференціації навчальних та ігрових задач та вдинаміці їх розвитку.
Увихователів дитячих садків переважно не сформована готовність використовуватидидактичні ігри на різних етапах розвитку мовленнєвої особистості дошкільнят
Такимчином, результати проведеного аналізу сучасного досвіду використаннядидактичної гри у процесі навчальної діяльності дітей 5-6 років засвідчуютьнеобхідність розробки рекомендацій для вихователів, проведеннятренінгів-семінарів з метою засвоєння ними теоретико-практичних аспектефективного використання системи ігор у процесі підготовки дошкільників дошколи.
Висновки
Самезавдяки ігровим формам занять вдається залучити пасивних учнів до систематичноїрозумової праці, дати змогу дитині відчути успіх, повірити в свої сили. Іспостереження показують що учні, які були не дуже охочі до серйозного ісистематичного тренування і які протестували проти вимоги “прочитай сторінку”,змогли подолати труднощі читання саме через гру. Водночас хочемо ще раззастерегти учителів від надмірного захоплення грою у навчанні дітей, оскількигра не є універсальним методом навчання молодших школярів. Потрібно привчатидітей виконувати завдання і в звичайній формі, показувати їм, що навчання – цене лише гра, а й серйозна, важка праця.
Питанняраціональної, виправданого застосування гри у навчальному процесіпершокласників певний час було предметом найширших досліджень сучаснихпедагогів. Так, у працях Н.Бібік, Н.Підгорної, Н.Скрипченко відзначалось, щомісце гри в навчальному процесі змінюється: чим менше розвинений вольовий компонентдіяльності у дітей, тим частіше використовуються ігрові форми. У процесірозвитку пізнавальних можливостей учнів гра поступово відходить на другий план,поступаючись суто «академічним» засобам навчання.
Доцільністьвикористання гри на тих чи інших етапах уроку залежить також і від рівня знань,умінь і навичок учнів та від складності дидактичних завдань, які стоять передними. Гра допомагає учням, коли важко, коли є необхідність створити додатковийемоційний фон навчання, опосередковано впливати на хід і результати їхньоїдіяльності.
Намою думку, навчальна гра несе в собі значний потенціал активізаціїнавчально-пізнавальної діяльності, необхідно лише як в теорії, так і напрактиці глибше розкривати саме механізм взаємодії навчального та ігровогокомпонент пізнавального процесу.
Додаток№1:
ДИДАКТИЧНАГРА «ПОЛЕ ЧУДЕС»
Якдорослі, так і діти люблять телепередачу «Поле чудес». у ній беруть участь ішколярі. Пропонуємо цю гру звичайно, у спрощеному варіанті, для учнів 3—4класів. Щоб узяти участь у грі телепередачі, потрібно скласти цікавий кросворд.Молодшим школярам достатньо розв’язати кросворд, складений учителем ізурахуванням вікових особливостей дітей, або здібними учнями класу. З метоюмасового залучений школярів до гри і їхнього стимулювання, бажано, щоб«перепусткою» до участі в ній були не тільки розв’язані чи складені кросворди,а Й виготовлені власними руками сувеніри, іграшки, моделі та шкапі малюнки.Ними можна нагороджувати переможців, а “суперпризи” — невеличкі вироби,зроблені у шкільних навчальних майстернях та гуртках — подарували б учнісередньої ланки та старшокласники. Матеріал для виготовлених гри знайдеться укожному класі: картон, пластилін, шматок дроту і сірники. З картону розмічаємоі вирізуємо круг діаметром 200 мм (розміри даються мінімальні, за наявностікартону можна їх відповідно збільшити). Для молодших школярів число поділок накрузі можна зменшити до дванадцяти. Спочатку учні самостійно виконуютьзавдання: розділити круг на 2, 4 рівні частини за допомогою лінійки і олівця. Якщокруг уже розділений двома лініями на 4 частини, то можна провести тільки двідуги, ставлячи ніжку циркуля в місце дотику лінії з колом (мал. 1, а), ірозділити на 6 частин. Проводячи ще дві дуги з кінців перпендикулярної лінії,розділимо круг на 12 частин (мал. 1, б).Всередині його розмічаємо ще один кругдіаметром 100 мм (для суперпризів). Розфарбовуємо 4 частини меншого круга врізні кольори. Бажано і всі 12 частин більшого круга теж розфарбувати різнимикольорами та написати відповідні цифри і букви, як показано на малюнку 1, а Назворотній стороні круга приклеюємо «ручки» з сірників (в), з пластилінувиготовляємо підставку, в її середині укріплюємо вісь, використавши для цьоговерхню частину виписаного стержня з кулькової ручки (г). Дротину-стрілку дляфіксування позначень краще укріпити знизу в основі і зігнути, як показано намалюнку г. З картону вирізуємо смужку 100×500 мм і приклеюємо довгу кишеньку,приблизно для десяти вирізаних букв (д). Зверху картонної смужки приклеюємопапір, для закривання букв розрізуємо його до місця приклеювання на 10 частин.Щоб під час відкривання букв кольоровий папір можна було закріпити, доцільнонатягнути вздовж смужки гумку (д).Для кращого обертання диску бажано вирізати згладенького картону або пластмаси шайбу і, проколовши шилом отвір, насадити їїна вісь (г).Ведучий гри вставляє у кишеньку букви знайомого для дітей слова,наприклад: назву казки, оповідання чи окремого літературного персонажа дитячихтворів, мультфільмів, назву рослин, математички фігур тощо. Умови гри дітиякоюсь мірою пам’ятають з телепередач, але їх необхідно добре знати, особливоведучому. Один із трьох учасників обертає круг і під час його зупинки визначаєнавпроти стрілки відповідні цифри, букви, знаки, під яких залежатиме хідпродовження гри. Якщо стоятиме, наприклад, цифра 50, то школяр має правоназвати одну букву у слові. Якщо така буква є, то вона висвітлюється(кольоровий папір піднімають і закладають під гумку). Учасник гри набирає 50балів та обертає круг далі. За три підряд правильно й тоді гадані буки й бажанонагородити призом. Якщо ж названої букви у слові немає, то в гру вступає Іншийучень. Передається гра й тоді, коли навпроти стрілки буде цифра «О». Знак «+»дає можливість гравцеві відкрити будь-яку букву. Буква Б. означає “банкрот”,тобто всі бали, якщо вони є, знімаються, зате цифра «2» із знаком множенняподвоює всі набрані бали. Якщо навпроти стрілки стоятиме буква «П», учасникотримує приз. Крім того, кожен учасник гри має право назвати замість окремоїбукви одразу ціле слово. Але якщо він назве його неправильно, то вибуває з гри.Троє переможців першого туру змагаються між собою. Переможцеві другого турунадається право взяти участь у супергрі, де будуть розіграні 4 суперпризи, абоо гримати звичайний приз, але також відповідно до кількості набраних балів(більше балів — кращий приз).
Гра«Поле чудес» спонукає дітей читати художню літературу, ширше вивчати ріднумову, цікавитися кросвордами, розвиває творче мислення.
/>
Додаток№2:
Ігрина матеріалі економічної термінології:
Гра«Доберіть родича»
Учительпропонує групам дітей картки зі словами на позначення економічної лексики.Потрібно до кожного слова дібрати «родича», визначити частину, яка їхоб’єднує в одну сім’ю. Після цього дітям можна запропонувати побудуватидіалоги на тему: «Експортні замовлення» або «Комерційнатаємниця».
Банкір(банк, банкова система, банківська гарантія).
Експорт(експортні замовлення, експортувати)
Комерція(комерційна таємниця).
Акція(акціонерне товариство).
Валюта(валютна виручка).
Гра«Реклама»
Дітямдається пояснення слова «реклама»: яскрава розповідь про властивостітоварів та послуг з метою їх збуту.
Групамвиноситься завдання: розповісти про новий товар так, щоб домогтися прихильностідо нього у великої кількості людей.
Дляреклами можна запропонувати слова на позначення таких предметів: пилосос,праска, мікрохвильова піч, електроніж, холодильник.
Списоквикористаної літератури:
1.ВеремійчикІ. Дидактична гра “Поле чудес” //Поч.шк.,-1997.№6-С.46-47.
2.ГрибД.М. Гра у навчанні шестиліток //Початкова школа.-1985.-№2.-С.54-56.
3.ЖорникО.Використання дидактичних ігор у навчанні//Рідна школа.-2000.-№4.-С.63-64.
4.КвакО.Вивчення сучасного досвіду використання дидактичної гри у процесі навчальноїдіяльності дітей 5-6 років//Наукові записки Ніжинського державногопедагогічного університету ім. М.Гоголя.-Ніжин,2003.-Вип.3.-С.97-99.
5.КларинМ.В. Играв уебном процессе// Сов.педагогика,-1985.№6.-С.57-61.
6.КопосовП. Місце навчальної гри у методичній системі сучасної дидактики //Ріднашкола,-2000.№11.-С.65-66.
7.КудикінаН.В. Навчання і виховання шестирічних першокласників.-К.: Ряд.шк.,1990.-255с.
8.СавченкоО.Я. Дидактика початкової школи.-К.: Генза,2002.-368с.
9.Саюк В.Ігровіметоди та їх дидактичне значення//Рідна школа,-2001.№4.-С.18-20.
10.СеменовВ.Г.Дидактична гра як форма навчання//Ряд.шк.,-1989.-№3.-С.61-65.
11.Фок А.В.Смолень Р.І.Роль ігри у формуванні моральних якостей і взаємин//Поч.шк.,-1989.-№2.-С.48-50.
12.ЩербаньП. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі//Початковашкола,-1997.№9.-С.18-20.