Характерною рисою традиційного українського вбрання є його декоративна мальовничість, яка відбиває розвиток ремесел, високу культуру виробництва матеріалів для одягу, створення різноманітних його форм, володіння багатьма видами і техніками опорядження та декорування одягу. В цьому розумінні український народний одяг вирізняється значною варіативністю. Найбільш помітні відмінності у народному костюмі, що побутував на Лівобережжі та Правобережжі, на Слобожанщині та частково на Поділлі. Це ж стосується традиційного одягу населення Карпат, Полісся, Волині.
Жіночий народний одяг Наддніпрянщини складався з сорочки, запаски, дерги або плахти, корсетки, свити або юпки, кожуха. Найбільше розповсюдження мала сорочка з суцільнокроєним рукавом, пришитим до станка по основі тканини. Вона „була відома й іншим східним слов’янам. Другий тип сорочок — з прямими плечовими вставками {полики, або уставки), що пришивались до станка по основі або пітканню,— був характерний для Полтавщини. На Правобережжі сорочки мали виложистий або стоячий комір, а також широкі чохли. На Київщині сорочки шились коротшими, ніж в інших місцевостях, довжина їх сягала колін. Жіночі сорочки по рукавах, поликах, коміру, нагрудній частині й по подолу вишивались льняною білосірою ниткою (Лівобережжя) або червоною та чорною заполоччю (Правобережжя). На Полтавщині комірчик, краї рукавів і пазуха жіночої сорочки прикрашалися вишивкою менше.
Поверх сорочки жінка огортала стегна двома шматками однотонної або орнаментованої вовняної тканини — запаскою. Іноді замість запаски одягали дергу — розпашний одяг, зшитий з кількох шматків тканини.
Як святковий одяг була поширена плахта — поясне вбрання з двох до середини зшитих полотен, доповнене спереду вовняним або полотняним фартухом (попередниця, хвартух). Одяг типу плахти був поширений тільки на Подніпров’ї і мав дуже давнє походження. На початку XX ст. зазначені види поясного вбрання поступово витісняє спідниця — саморобна (димка, мальованка) або з фабричної тканини.
Зверху на сорочку одягався керсет — безрукавка з фабричної тканини, яка в кожній місцевості мала своє забарвлення, особливості крою та оздоблення.
Верхнім одягом жінок були свита з білого сукна з вусами або юпка з легких тканин (вибійки на полотні, доморобної баї та фабричних тканин). У деяких районах різновидністю юпки був халат. Узимку жінки носили кожух, який оздобленням не відрізнявся від чоловічого.
Дівчата заплітали волосся в одну або дві коси. Влітку ходили з непокритою головою, обвиваючи її стрічкою, а на свята одягали вінки. На Лівобережжі обв’язували голову хусткою, складеною у вузьку смугу. Така пов’язка зустрічалась і в інших слов’янських народів. Взимку поверх неї вдягали теплу хустку, влітку — легеньку, зав’язуючи кінці під підборіддям або на потилиці.
Заміжні жінки скрізь в Україні обов’язково покривали голову очіпком. До кінця XIX ст. був поширений давній головний убір — намітка, оздоблена вишитим або тканим орнаментом. Намітку одягали на надітий на голову обруч (кибалку) з лубу, картону або на очіпок.
Основними прикрасами жіночого населення Наддніпрянщини були стрічки, сережки, намисто з коралів, бурштину або дутого скла, дукачі, каблучки, персні.
Чоботи носили чорні або двокольорові (чорнобривці), які вийшли з ужитку в кінці XIX ст. Святковим взуттям улітку були черевики. Повсякденно жінки, як і чоловіки, здебільшого ходили босоніж або в постолах.
Своєрідністю відзначався костюм населення Полісся. В цьому історико-етнографічному районі стійкіше зберігалися архаїчні традиції. Жіноча сорочка на Поліссі була з прямим поликом, пришитим по пітканню, і виложистим коміром. Шилась вона з суворого або напіввідбіленого полотна, оздоблювалась тканим або вишитим монохромним орнаментом переважно червоного колюру (на Чернігівщині — білого). Спідниця шилася з вовняної (літник) або льняної доморобної тканини зі смугами різних кольорів. Спереду літник мав вставку з іншої тканини (притичка). Широко побутував фартух — вовняний або льняний — з тканим орнаментом. Крім того, жінки носили подібний до білоруського андарак та безрукавку з білого сукна — катанку.
Список использованной литературы:
1. Древняя одежда народов Восточной Европы/Под ред. М. Г. Рабиновича М., 1986.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу : Етнографічний нарис: У 2 т. – К., 1991. – 107с.
3. Волков (Вовк) Ф. К. Этнографические особенности украинского народа // Украинский народ в его прошлом и настоящем. Пг., 1986. Т. II.
4. Етнографія України: Навч. посібн./ За ред. Проф. С. А. Макарчука. – Вид. 2- е, перероб. і доп. – Львів: Світ, 2004. – 520с.
5. Історія Української культури / За ред. І. Крип’якевича. – К.: Либідь, 1994. – 656с.
6. Кравець О. М. Сімейний побут і звичаї українського народу : Історико – етнографічний нарис. – К.: 1976.
7. Культура і побут населення України: Навч. посібник / В. І. Наулко, Л. Ф. Артюр. – К.: Либідь, 1993. – 288с.
8. Матейко К. І. Український народний одяг. К., 1977.
9. Николаева Т. А. Украинская народная одежда. Среднее Поднепровье. К., 1988.
10. Український народний одяг в акварелях Ю. Глоговського. К., 1987.
Бесплатно скачать реферат “Народний жіночий одяг” в полном объеме