Особливості кредитування населення на споживчі потреби

Вступ
Однією з характерних рис сучасного стану розвитку банківськоїсистеми України є інтенсивне опанування банками технологій споживчогокредитування.
Споживчий кредит характеризує відносини між кредитором іпозичальником з приводу фінансування кінцевого споживання.
Призначення споживчого кредиту – задоволення споживчих потреб широких верствнаселення. Предоставлення споживчого кредиту населенню, з одногобоку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує життєвийрівень, з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, надання послуг.
Необхідність споживчого кредиту зумовлена тим, що в процесікругообігу індивідуальних капіталів одні суб`єкти господарювання нагромаджуютьтимчасово вільні кошти, а інші – потребують цих коштів. Споживчий кредит сприяєрозв’язанню суперечності між можливим тимчасовим «замороженням» коштів інеобхідністю їх ефективного використання. За допомогою споживчого кредиту банкиакумулюють тимчасово вільні кошти одних клієнтів з тим, щоб надати позику іншимклієнтам, залучені таким чином кошти становлять основу кредиту.
Тема споживчого кредитування стає все більш актуальною для нашоїкраїни. Свідченням цього є розвиток державних програм з житлового кредитуваннямолодих сімей, активізаціяроботи банків на цьому сегменті ринку. Спочатку ці послуги були орієнтовані на більш заможних громадян нашої країни, але з часомрамки цих категорій розширюються,і цей банківський продукт стає доступнимкожному громадянину. Адже побудова багатої й високо розвинутої країни можлива лише за умови, що кожен громадянин буде жити в добробуті та достатку. А цю проблему, в деякій мірі,можна вирішити за допомогою такого банківського продукту як споживчий кредит.
Саме тому в сучасних умовах правильна організація та розробкасучасних технологій банківського споживчого кредитування набувають особливогозначення та обумовлюють актуальність проведеного дослідження.
Об`єктом дослідження дипломної роботи є процескредитування населення на споживчі потреби. За допомогою дослідженняпроцесу кредитування можна визначити подальший рух та тенденції розвитку споживчого кредитування в нашій країні.
У якості предмета дослідження виступають структурні та функціональніелементи споживчого кредитування, взаємозв’язок яких формує систему споживчогокредитування, а також напрями їх удосконалення.
В роботі використано методи логічного аналізу при визначеннібазових категорій дослідження, суцільного статистичного аналізу, статистичнихтаблиць, графіків та діаграм при оцінці узагальнюючих показників діяльностіукраїнських банківських установ у сфері споживчого кредитування та несуцільного спостереження при оцінці процесу здійснення споживчого кредитуванняАКБ «Правекс-банк», порівняльного аналізу при наданні характеристики світовихмоделей і технологій споживчого кредитування та застосуванні світового досвідуу практиці споживчого кредитування на Україні.
Метою даної роботи є розкриття сутності функціонування системиспоживчого кредитування та обґрунтування конкретних пропозицій з питань їїудосконалення, на основі систематизації теоретичного матеріалу, розкриття діючоїпрактики організації процесу споживчого кредитування і виконаного аналізу.
Для досягнення поставленої мети в роботі були поставлені такізавдання:
– вивчити теоретико-суттєву характеристику споживчого кредиту;
– проаналізувати сучасний стан і виявити основні проблеми споживчогокредитування в Україні;
– проаналізувати вітчизняний досвід організації та функціонуваннябанківських установ у сфері споживчого кредитування;
– провести аналіз кредитного портфеля і оцінку кредитної роботи «Правекс-банку»в сфері споживчого кредитування;
– порівняти основні моделі та технології споживчого кредитування всвітовій практиці;
– запропонувати конкретні заходи щодо удосконалення механізмівздійснення споживчих кредитних операцій в комерційних банках України.
При написаннідипломної роботи використовувались такі нормативні акти: Закон України «ПроНаціональний банк України», Закон України «Про банки і банківську діяльність», ЗаконУкраїни «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргомта іпотечні сертифікати», ЗаконУкраїни «Про заставу», Положення «Про кредитування», Положення НБУ «Про порядокформування та використання резерву для відшкодування можливих втрат закредитними операціями банків» та іншізаконодавчо-нормативні матеріали.
Дипломна робота грунтується на аналізі наукових робіт, авторамияких є Лагутін В.Д., Мороз А.М., Васюренко О.В., Алексеєнко М.,Антонової О.М., Владичина У., Дзюблюка О.В., Зіміной О.В., Шелудько Н.
Впровадження пропозицій та рекомендацій, наданих в роботі,дозволить покращити роботу зі споживчого кредитування установами банків;надасть можливість комерційним банкам організувати їх діяльність увідповідності з цілісною системою управління кредитними операціями та кредитнимиризиками, впровадити нові ефективні нетрадиційні кредитні пропозиції, і якнаслідок, підвищити ефективность функціонування банківської системи в цілому.

1. Теоретико-суттєва характеристика споживчого кредитування
 
1.1 Економічна природа кредитування на споживчі потреби.Суб’єктно-об’єктний склад та структура
 
Споживчий кредит це кредит, який надається фізичній особі напридбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і якийповертається в розстрочку.
Сутнісна ознака споживчого кредиту – кредитування кінцевогоспоживання. Споживчий кредит дає змогу населенню споживати товари і послуги дотого, як споживачі спроможні їх оплатити. Тим самим споживчий кредит забезпечуєпідвищення життєвого рівня споживачів. У макроекономічному плані споживчийкредит збільшує сукупний платоспроможній попит на предмети споживання іпослуги, що стимулює розширення обсягів їх виробництва[68].
Суб’єктами відносин при споживчомукредитуванні являються фізичні особи (позичальники), а в особі кредиторів виступаютьбанки, ощадні каси й асоціації, ломбарди, кредитні спілки, підприємства таорганізації. Між банками і населенням може існувати посередник, наприклад,торговельна організація [73].
Об’єктом кредитування є витрати,пов’язані з задоволенням потреб населення поточного характеру, в тому числіпридбання товарів в особисту власність, а також витрати капітального (інвестиційного)характеру на будівництво та підтримання нерухомого майна [68].
До споживчих кредитів відноситься доситьширокий набір позик. У загальному плані виділяють товарні і грошові споживчікредити. Товарний споживчий кредит пов`язаний із продажем товарів тривалогокористування в кредит (з розстрочкою платежу). Грошовий споживчий кредит – ценадання банківськими або небанківськими кредитними установами позик фізичнимособам на задоволення їхніх споживчих потреб.
Споживчий кредит має багатоспецифічних особливостей, пов’язаних із особливостями особистого споживаннягромадян [20].
По-перше, цей вид позикивідображає відносини між кредитором і позичальником, зміст яких полягає укредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надаютьсясуб’єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, щовикликає рух вартості.
По-друге, повернення позиченоївартості при споживчому кредитуванні відбувається не в результаті вивільненнякоштів у позичальника, а в результаті їх надходження чи нагромадження.
По-третє, споживчий кредит єзасобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальнихпотреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг),які вони могли б придбати лише у майбутньому, зібравши кошти, необхідні длякупівлі цих цінностей або послуг. Надання споживчих позик населенню, з одногобоку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень у цілому, а з іншого –прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основнихфондів.
По-четверте, всі види споживчогокредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню соціальнихпроблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низькими тасередніми доходами), утвердженню принципів соціальної справедливості.
Класифікація споживчих кредитівздійснюється (додаток К):
– за суб’єктами кредитної угоди;
– за об’єктами кредитування;
– за строками кредитування;
– за способом надання;
– за видами забезпечення;
– за методами погашення;
– за методом стягнення процентів;
– за характером кругообігу коштів [73].
За суб’єктами кредитної угоди (типом кредитора і позичальника)розрізняють [20]:
– банківські споживчі позики;
– позики, надані населенню торговельними організаціями;
– споживчі позики фінансово-кредитних установ небанківського типу(ломбарди, пункти прокату, каси взаємодопомоги, кредитні кооперативи,будівельні товариства, пенсійні фонди і т.д.);
– особисті чи приватні споживчі позики, надані приватними особами;
– споживчі позики, надані фізичним особам безпосередньо напідприємствах і в організаціях, у яких вони працюють.
За об’єктами кредитування (напрямами використання) в Україніспоживчі кредити поділяються на два види [22]:
– на споживчі цілі та на невідкладні потреби;
– на затрати капітального (інвестиційного) характеру.
За строками кредитування споживчі кредити поділяють на:
– короткострокові (строком від 1-го дня до 1-го року) [22];
– середньострокові (строком від 1 року до 3 років) [20];
– довгострокові (строком понад 3–5 років) [22].
За способом надання споживчі кредити поділяютьна цільові і нецільові (на невідкладні потреби, овердрафт та ін.).
За забезпеченням розрізняють позикинезабезпечені (бланкові) і забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами,страхуванням).
За методом погашення розрізняють кредити, які погашаютьсяодноразово і кредити із розстрочкою платежу [20].
За характером кругообігу коштів споживчі кредити поділяють наразові і відновлювальні (револьверні). В групу револьверних, як правило,включають кредити, які надаються клієнтам за кредитними картками, або кредитиза єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафту.
За методом стягнення процентів кредити класифікують так: кредитизі стягненням процентів у момент його надання; позики зі сплатою процентів умомент погашення кредиту; позики зі сплатою процентів рівними внесками протягомусього строку кредитування (щоквартально, один раз у півріччя, або заспеціально обумовленим графіком) [22].
За ступенем ризику кредити розподіляються на стандартні та нестандартні(кредити з підвищеним ризиком): під контролем; субстандартні; сумнівні;безнадійні [10].
Основні напрями кредитної та процентної політики визначаються комерційнимбанком, у межах яких встановлюються [22]:
– об’єкти кредитування;
– максимальні розміри кредитів;
– мінімальні процентні ставки за кредитами;
– строки користування кредитом.
Що стосується більш детального регулювання споживчого кредиту зісторони держави в порівнянні з іншими формами кредиту, то це в основному проявляєтьсяв регулюванні процентних ставок, строків, додержання принципів соціальноїсправедливості, доступності кредитів. Більш детальне регулювання обумовленетим, що споживчий кредит появ’язаний з потребами населення, рівнем його життя.
Установи комерційних банків здійснюють видачу кредитів населенню вмежах кредитних ресурсів.
Основною обов’язковою умовою надання кредиту є його забезпечення заставоюмайна або цінними паперами та доходами за ними. В залежності від предметузастави передбачаються наступні види застави [4]:
– застава нерухомості (іпотека);
– застава товарів в обороті або у переробці;
– застава індивідуально визначеного майна;
– застава цінних паперів;
– застава майнових прав.
Кредити фізичним особам-резидентам України можуть надаватися підгарантії та забезпечення страхуванням.
Гарантовані кредити – виражаються в юридичному оформленні зобов`язанняз боку гаранта (поручителя) відшкодувати фактично нанесені збитки банку при порушеннібезпосередньо позичальником умов кредитного договору. В ролі гаранта(поручителя) можуть виступати юридичні особи, що користуються достатньоюдовірою банку (постійні клієнти; внутрішні та іноземні кредитні установи,компанії, фірми; фізичні особи).
Кредити, забезпечені страхуванням – у такому разі може укладатисятрьохстороння угода: банк – гарант (страхова організація) – позичальник.
Розміри кредитів, що надаються громадянам України, обмежуються [20,21]:
– граничними розмірами, встановленими комерційним банком дляконкретного виду кредитів;
– платоспроможністю позичальника, його здатністю повністю й увстановлений строк повернути отриманий кредит;
– вартістю заставленого майна та цінних паперів, що можуть бутинадані позичальником (іншою особою) для забезпечення повернення кредиту зурахуванням виду застави.
Банк надає споживчі кредити фізичним особам у розмірах, щовизначаються вартістю товарів і послуг, які є об’єктом кредитування. Розміркредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових будинків,дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, якіможуть бути переданими фізичною особою банкові для забезпечення, та суми їїпоточних доходів, за винятком обов’язкових платежів, протягом 10 років [79].Строк кредиту встановлюється залежно від цілей, об’єкта кредитування, розмірупозики, платоспроможності позичальника, причому він не повинен перевищувати 10-тироків з дня його надання [11].
Надання споживчих кредитів здійснюється на підставі кредитнихдоговорів, які укладаються індивідуальними позичальниками з установою банку замісцем проживання, за винятком кредитів на будівництво або купівлюіндивідуальних житлових будинків (квартир), які надаються за місцем забудовиабо знаходження індивідуального житлового будинку (квартири).
Звертаючись до банку про надання кредиту, позичальник має податитакі документи [20]:
– заяву про отримання кредиту;
– анкету позичальника – фізичної особи;
– довідку з визначенням загальної суми одержуваного річного доходупозичальника та членів його сім’ї;
– копію довідки Державної податкової інспекції про одержанняідентифікаційного коду;
– паспорт громадянина України;
– рахунок-фактуру на споживчі товари, які планується придбати зарахунок кредиту;
– у разі кредитування під заставу – ксерокопії документів про правовласності на заставлене майно.
Розмір процентної ставки за користування споживчім кредитомвстановлюється установою банку самостійно, залежно від вартості кредитнихресурсів, характеру наданого забезпечення, виду кредиту, попиту та пропозиціїна кредитному ринку в конкретному регіоні та інших чинників з такимрозрахунком, щоб сума одержаних від позичальника відсотків покривала витрати банкуіз залучення коштів, необхідних для надання кредиту, й забезпечуваларентабельну роботу установи банку.
Строки надання споживчих кредитів різноманітні. Із загальної сумиспоживчих кредитів значна частина приходиться на короткострокові та середньостроковікредити. Деякі з них видаються з розстрочкою платежу. Довгострокові кредитивидаються на інвестиційні цілі.
Банки – кредитори можуть надавати споживчі кредити безпосередньо позичальникам(прямі кредити), що звертаються в банк за позикою, або побічні, черезпосередників (торгівельну організацію). В зв’язку з тим, що торгівельніорганізації не завжди мають грошові кошти, щоб перекрити всю заборгованість понаданому ними кредиту покупцеві, вони самі звертаються в банки за позиками.Непряме кредитування дозволяє надавати кредити без значного збільшенняопераційних витрат банку.
Прикладом непрямого кредитування споживчих потреб є позики торговельнійорганізації. Потреби торговельних організацій в засобах покривається за рахунокзалучення кредиту. В результаті акту продажи товару довгостроковогокористування відшкодовується вся вартість товару, але позичальник залучає йогобез значного грошового внеску або без нього.
Споживчі кредити надаються і такими небанківськими установами, яккредитні спілки, каси взаємодопомоги, кредитні кооперативи. Усі вони єгромадськими організаціями, створеними на добровільних засадах на основізалучення особистих заощаджень для взаємного кредитування. Ці кредитніустанови, як правило, не мають на меті одержання прибутку, тому надають позикибезвідсоткові або під мінімальні відсотки. Кредитні спілки працюють з тимиверствами населення, які в силу економічних причин не можуть отримати позику вбанку.
Банк надає споживчі кредитифізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів іпослуг, які є об`єктом кредитування, в межах вартості майна, майнових прав, якіможуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою з урахуванням суми їїпоточних доходів.
В країнах з ринковою економікою споживчий кредит, як зручна тавигідна форма обслуговування населення, грає велику роль в економіці країни.Тому він активно регулюється зі сторони держави. Регулювання здійснюється як нарівні видачі кредиту, так і на рівні його використання і виражається або взаохоченні кредитування кінцевого споживача через процентну ставку, термінкредиту, первинну участь власними коштами в кредитній операції, або шляхомстворення більш жорстокого режиму кредитування.
В різних країнах діють різні закони, що регулюють умовикредитування індивідуальних позичальників, однак їх об`єднує спільна мета:заради підвищення рівня життя споживчий кредит повинен бути доступний внеобхідному об`ємі.
Отже, на сьогоднішній день існуєдосить широкий спектр банківських продуктів зі споживчого кредитування, як насвітовому ринку так і на ринку України. Перспективи роботи банків із населеннямв Україні значні, особливо швидкими темпами розвиваються банківські кредитні продуктиз використанням новітніх технологій, наприклад таких, як кредитні картки.
1.2 Нормативно-правова базаорганізації споживчого кредитування на Україні
Положенням НБУ «Про кредитування» категорія споживчий кредит визначається як кредит,який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичнимособам – резидентам України на придбання споживчихтоварів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку якщо інше не передбачено умовами договору [11].
Правовідносини у сфері кредитуваннярегулюються нормами Цивільного кодексу України, Законів України «ПроНаціональний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про іпотеку»,«Про іпотечне кредитування», положеннями Національного банку України «Прокредитування» і «Про порядок формування та використання резерву длявідшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків».Цивільний кодекс містить загальні норми, котрі належать до інституту кредитногодоговору, а також регламентує основи і порядок звернення стягнення на закладенемайно, способи забезпечення зобов’язань. Закон «Про Національний банк України» міститьнорми, що стосуються загальних положень грошово-кредитної політики. Головнимпризначенням інструментів грошово-кредитної політики є стабілізація,активізація банківського сектора у сфері банківських операцій, зокремакредитних. На сучасному етапі розвитку кредитних операцій споживче кредитуваннязаймає питому вагу кредитного портфеля банку. Саме тому грошово-кредитнаполітика в першу чергу повинна слугувати засобом регулювання кредитнихоперацій. Закон «Про банки і банківську діяльність» дає загальне юридичнетрактування кредитних операцій і представляє загальні норми, що стосуютьсяінституту захисту прав та інтересів кредиторів, забезпечення стабільностібанківської системи, а також містить перелік обмежень у сфері кредитування [99].
Актуальність питання правового забезпечення іпотеки та іпотечногокредитування як одного з пріоритетних напрямків діяльності вітчизняних банківпов’язана, з одного боку, зі стрімким розвитком іпотечного кредитування –надання порівняно дешевих та довгострокових позичок громадянам та суб’єктампідприємницької діяльності, – а з іншого – з уведенням в обіг значнихматеріальних ресурсів та необхідністю мінімізувати ризики кредиторів шляхомзастави надійного та високоліквідного майна. Правове регулюваннявідносин іпотеки в Україні здійснюється на основі переліку нормативно-правовихактів. Законом України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 року, який сприявзапровадженню заставних операцій у банківську практику, передбачалися різнівиди застави, визначалися її предмет, договір застави тощо. Цим законом булофактично відроджено іпотеку (заставу нерухомості), що вважається найнадійнішимзасобом забезпечення виконання умов кредитних та інших договорів [4]. У 2001році, після тривалої нормотворчої перерви у сфері регулювання відносин іпотеки,було прийнято новий Земельний кодекс, який набув чинності з 1 січня 2002 року.Плідним за результатами розвитку законотворчого процесу в галузі правового регулюванняпитань іпотеки та іпотечного кредитування виявився 2003 рік. Поряд ізприйняттям Цивільного кодексу України знаковою подією стало прийняття базовогоЗакону України «Про іпотеку», який вступив у силу з 1 січня 2004 року івважається одним із найпрогресивніших на теренах Центральної та Східної Європи [75].
У розвинутих країнах світу, якправило, діє спеціальний Закон проспоживчий кредит, на основі якого забезпечується державне сприяння розвиткуспоживчої сфери. Сьогодні необхідне відповідне правове забезпеченнявикористання кредиту як одного з дійових інструментів розвитку процесівінтеграції національної економіки в світову економічну систему. Процесструктурної перебудови та стабілізації вітчизняної економіки практичнонеможливий без кредитної допомоги світового співтовариства. З допомогою кредитуможливий імпорт нових технологій, передової техніки, навіть при пасивномуторговому балансі. При цьому кредит сприяє розвитку експорту товарів,використовується як засіб регулювання платіжного балансу країни [101].
Отже, недостатністьзаконодавчого забезпечення, невідповідність норм чинного законодавства щодокредитування вимогам сьогодення є суттєвимипроблемами, які безпосередньо впливають на стан системи банківськогокредитування.
У нормативно-правовому(організаційному) сенсі доцільно покращити регулятивну базу, в тому числі закони, які захищають права кредиторів.Зокрема, прийняти Закон України «Про банківське кредитування» з урахуваннямоб’єктивних законів функціонування кредиту, принципів та умов організаціїкредитування, визначити відповідальність як банку, так і позичальника, а такождержави.
На наш погляд, Закон України «Про банківське кредитування» має:
– охоплювати всі види банківських кредитів, включаючи кредити, котрінині належно не розвинені, – іпотечний кредит та довготермінове кредитування,форми і методи кредитування;
– визначити організацію контролю у процесі кредитування (обсяг
контролю, аудит кредитних операцій);
– розкрити проблеми страхування кредитних ризиків.
Прийняття нового Закону «Про банківське кредитування», на нашу думку,дасть змогу збільшити обсяги споживчого кредитування, зменшити ризики у сферіактивних кредитних операцій. У підсумку виграють не лише банки, а йпозичальники, котрі матимуть змогу розширити свою діяльність за рахуноккредитних коштів. У виграші буде й держава, оскільки з пожвавленнямбанківського споживчого кредитування зросте обсяг надходжень до бюджету увигляді податків.
Доцільно сформувати інфраструктуру кредитних операцій (у томучислі інформаційного, методичного, кадрового забезпечення). Так, Національнийбанк України має розробити:
– нове положення «Про кредитування»;
– методику оцінювання кредитного ризику та управління ним;
– положення «Про роботу з проблемними кредитами»;
– рекомендації з аналізу кредитного портфеля.
Необхідним є також розробка єдиної методичної бази організації кредитування.Якщо керуватися вказівками Національного банку України, то банки зобов’язанірозробити та затвердити за рішенням відповідного органу банкувнутрішньобанківське положення про порядок проведення кредитних операцій іметодику проведення оцінювання фінансового стану позичальника (контрагентабанку) та ряд інших.
Перелік методичної документації, що її рекомендує Національний банкУкраїни, на наш погляд, не повний, а це в свою чергу зменшує ефективність організаціїкредитування банку. Цей перелік доцільно доповнити такими методичнимивказівками:
– положеннями про кредитні комітети банку та кредитні комісії філій;
– порядок встановлення і перегляду лімітів;
– кредитні послуги банківської установи;
– положення про порядок прийняття рішень щодо надання кредитів;
– регламент здійснення кредитного моніторингу;
– регламент роботи із заставою під час проведення кредитнихоперацій;
– порядок укладення договорів на страхування майна, наданого взаставу;
– методи управління проблемними кредитами.
Проблеми правового забезпечення і регулювання відносин у кредитнійсфері є гострими і потребують невідкладних заходів з боку держави. Алегрошово-кредитна політика, що проводиться державою, не забезпечує очікуваногоекономічного зростання. Це пояснюється тим, що структура української економікиє інертною щодо ринкових механізмів і дуже слабо реагує на застосуванняправових інструментів грошово-кредитної політики. Отже, причини економічноїкризи лежать у недосконалості правового забезпечення загальноекономічноїполітики держави, насамперед у низькому рівні правової бази належноїструктурної перебудови реального сектора економіки.
1.3 Сучасні проблеми банківськогокредитування на споживчі потреби в Україні
Більшість проблем у діяльності вітчизняних комерційних банків всучасних умовах пов’язано з проведенням ризикованої кредитної політики [80].
Для поліпшення стану справ у сфері кредитування необхіднодосягнення в Україні фінансової та макроекономічної стабільності, але на даномуетапі вітчизняна кредитно-банківська система не виконує ролі прискорювачарозвитку національної економіки.
Незважаючи на прийняття Верховною Радою рішення прозниження податку з заробітної плати на 7% (з 20% до 13%), державні підприємствата приватні підприємці не поспішають підвищувати робітникам офіційну заробітнуплату, тому що податкове законодавство так і залишилось на недосконалому рівні.Це призводить до того, що при наданні кредиту, банк оцінює кредитоспроможность клієнта не досить ретельно. Цеведе до збільшення ризику банку при кредитуванні тазбільшення обсягів проблемних кредитів [81].
Деякі банки при кредитуванніфізичних осіб на довгий строк вимагають спочатку предоставлення застави, атільки потім надають кредит під заставу придбанного житла чи машини. Тобто,спочатку позичальник закладає своє житло, земельну ділянку або машину банкові,потім за кредитні кошти придбає нерухомість або машину, закладає ії банкові, апопередню заставу виносить з реєстрів рухомого або нерухомого майна. Цепризводить до марної трати грошей позичальником [24].
Дуже високий рівень відсотковоїставки при кредитуванні фізичних осіб, особливо при наданні кредиту у гривні (удоларах або євро – 15%, гривня – до 26%) відносять до суттєвих проблемсучасного кредитування. Майбутній позичальник – фізична особа, намагаєтьсявзяти кредит у доларах США або євро, незважаючи на те, що при погашенні кредитудоведеться придбати валюту на «чорному» ринку або у банку за комерційнимкурсом. Це призводить до надмірного використування іноземної валюти, обсяги якоїтреба зменшувати [89].
Більшість комерційних банківприваблюють до себе клієнтів-фізичних осіб пропонуючи оформити кредит за такзваною нульовою ставкою або під невисокі відсотки за кредит. Тобто комерційнийбанк пропонує невелику відсоткову ставку в порівнянні з іншими банками, але вумовах кредитного договору передбачена інша стаття, згідно з якою знімає зпозичальника-фізичної особи різноманітні комісійні винагороди і, якщо скластивсі комісійні та відсотки за кредит за весь строк кредитування, вийде таж самавідсоткова ставка, як у банків, котрі не беруть ніяких комісійних винагород, апропонують тільки більш високий рівень відсотків. Але у недалекому майбутньомупроведення цієї операції буде заборонено відповідними нормативними НБУ [18].
Для збільшення кредитного портфеля банки йдуть на ризикованувидачу кредиту – видача готівки під поруку. Це призводить до того, що вбільшості випадків кредити не погашаються, і у банка виникає в кінцевому станібезнадійна заборгованість, яка списується за рахунок резервів, а це в своючергу призводить до зниження нормативів, встановлених Національним банкомУкраїни [69].
Наступна проблема з’являється коли банкнадає позичальнику-фізичній особі кредит на невідкладні потреби або на придбання товарів широкоговжитку, то страхування фінансових ризиків банку повинно бути обов’язковим, тому що при наданні кредиту на ремонт квартири,придбання машини та нерухомості, банк підстраховує себе тим, що в нього єзастава і яку він, в разі неможливості позичальника погасити заборгованість закредитом, може реалізувати і гроші направити на погашення заборгованості. Принаданні кредиту на невідкладні потреби або на придбання товарів широкого вжиткустрахування фінансового ризику банку буде обов’язковим– то гарантом повернення грошових коштів буде страхова компанія, тобто ризикбуде зведений до мінімуму [77].
Суттєвою і розповсюдженою єпроблемна ситуація, коли позичальник-фізична особа, яка отримала кредит водному банку та не в змозі погасити його, звертається у другий банк або відділенняцього ж банку, отримує ще один кредит, який теж не в змозі погасити, тазвертається ще в один банк або кредитну спілку. Цей ланцюг може бути дужедовгим, що зайвий раз свідчить про те, що комерційним банкам України треба матибанк данних на всіх позичальників-фізичних осіб, які вже мали або маютькредити, або звертались до банку з проханням надання кредиту і банком буловідмовлено в цьому (обов’язково вказувати причину відмови).На нашу думку, доступ до цієї бази даних повинен бути крім банківської службибезпеки ще в одного з банківських робітників, який займається кредитуванням.Цей банківський робітник повинен бути зареєстрований як користувач та працюватив цій базі під окремим паролем, який повинен відновлюватись кожен місяць.
Отже, на даному етапі розвитку банківської системи України існуєчимало проблем, на вирішення яких потрібно багаточасу.
Більшість проблем у діяльності вітчизняних комерційних банків всучасних умовах пов’язано з проведенням ризикованої кредитної політики.Проблеми правового забезпечення і регулювання відносин у кредитній сфері єгострими і потребують невідкладних заходів з боку держави. Але грошово-кредитнаполітика, що проводиться державою, не забезпечує очікуваного економічногозростання. Необхідною є розробка єдиної методичної бази організаціїкредитування.
1.4 Техніко-економічна характеристика АКБ «Правекс – банк»
 
Акціонерний комерційний банк «Правекс-банк», один з найбільшвисокотехнологічних банків України, працює на українському банківському ринкубільше 14 років. (Реєстрація в НБУ №139 від 29 грудня 1992 р.). Діє напідставі ліцензії НБУ №7 від 3 грудня 2001 р. та Ліцензії ДКЦПФР на правоздійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів АБ №113111 від15.10.2004 р.
Станом на 01.01.2007 структура Правекс-банку являє собоюрозгалужену мережу, що складається з 10 філій, 13 обласних дирекцій, 406відділень, 82 міні-відділення та понад 400 точок видачи споживчих кредитів,розташованих як у Київському регіоні, так і в усіх областях України, включаючиАвтономну Республіку Крим.
Чисельність персоналу: всього – 5400 чол.; у т.ч.:Київський регіон – 2659 чол., області України – 2741 чол.
Правекс-банк є офіційним агентом Travelex, прямим агентом Western Union, а також членом:MasterCard International S.A., Principal Member; Visa International S.A., Principal Member; American Express, банк-партнер;Асоціації «Український Кредитно-Банківський Союз»; Української міжбанківськоївалютної біржі; Української товарної біржі» Контрактовий Дім УМВБ»; Першоїфондової торгової системи; Кримської міжбанківської валютної біржі; Кримськоїфондової біржі; Міжрегіонального фондового союзу; Професійної асоціаціїреєстраторів і депозитаріїв [83].
Зареєстрований АКБ «Правекс-Банк» Національним банком України у1992 році. Вже з 1994 рокуБанк став обслуговувати картки Visa, Eurocard/MasterCard, Diners Club і дорожні чеки Tomas Cook; було введено вексплуатацію програмний комплекс «Клієнт-Банк». У 1996 роцівведено вексплуатацію електронну комунікаційну систему Reuters-Dealing 2000 та отриманоліцензію №7 НБУ на право здійснення банківських операцій. У 1997 роціБанкстав членом Europay International Association, а також повноважним членом Товариствавсесвітніх міжбанківських фінансових комунікацій (S.W.I.F.T.). Тоді ж було рорзпочатоемісію карток платіжної системи Eurocard/MasterCard (Mass, Gold і Cirrus/Maestro) з логотипомПравекс-Банку. Вперше в Україні розпочато масове обслуговування населення поприйому платежів готівкою, розпочато проведення операцій з купівлі – продажубанківських металів у 1998 році. Тоді жБанк став асоційованим членом Visa International Association. У 1999 роцівпершев Україні розроблено програму з надання іпотечних кредитів на купівлю житла,надано перший іпотечний кредит; розпочато емісію карток платіжної системи Visa (Classic, Gold, Electron) з логотипомПравекс-Банку; Банк став агентом і почав проводити операції за системоюгрошових переказів Western Union. 2000 рік –розроблено і впровадженовнутрішньобанківську платіжну систему, Банк перейшов на цілодобове обслуговуванняклієнтів за системою «Клієнт-Банк»; розпочато випуск і розповсюдженняміжнародних доларових карток American Express. У 2001 роцівпершев Україні розроблено програму з надання кредитів на купівлю автомобілів, наданоперший авто кредит; розроблено програму з надання кредитів на купівлю споживчихтоварів, надано перший споживчий кредит; Банк став принциповим членом Visa International Association; введено вексплуатацію систему «Інтернет – Клієнт-Банк». У 2002 роціБанк ставпрямим агентом компанії Western Union в Україні, тоді ж буловведенов експлуатацію систему миттєвих грошових переказів по Україні «Правекс-Телеграф».2003 рік –отримано єдину ліцензію на здійснення професійної діяльностіна ринку цінних паперів; отримано еквайрингову ліцензію платіжних систем American Express та Visa International; присвоєнняпочесного сертифіката «Кращий корпоративний проект 2003 року», присвоєннятитулу «Банк з найкращими показниками розвитку в Україні» за версією журналу EUROMONEY;кредитно-інвестиційний портфель банку перевищив розмір 1 000 000 000 грн.;присвоєння почесного сертифіката «Самий постійний клієнт» від визнаногосвітового лідера в області технологічних рішень – компанії NCR. У 2004 році розпочатоемісію карток Visa в євро, Visa Business Electron, MasterCard Business, MasterCard Electronic Business, впровадженопрограму овердрафтного кредитування держателів зарплатних карток; розпочатоемісію перших в Україні мультивалютних карток Visa у 3 валютах – гривня,євро, долар США, а також присвоєння почесного сертифіката «Корпоративнабезпека. Захищений доступ в інтернет». 2005 рік – за результатами фінансовогорейтингу газети «Бізнес» Правекс-банк переміг у самій престижній банківськійномінації «Банк, в якому Ви розмістили б депозит»; розпочато емісію бізнес-картокVisa Business Silver, Visa Business Gold длякорпоративних клієнтів та елітної картки Visa Platinum. У 2006 році зарезультатами рейтингу ділового видання «Галицькі контракти» в проекті «Гвардіябрендів» Правекс-банк був відмічений дипломом за створення найефективнішогобренда України. У цьому ж році розпочався сертифікований випуск чипових карток Visa Electron та Visa Classic.
Облікова політика АКБ «Правекс-Банк» на 2006 рік визначає тавстановлює для всіх філій, відділень, структурних підрозділів Головного банкуєдиний порядок ведення бухгалтерського обліку операцій, які здійснює Банк.Діяльність АКБ «Правекс-Банк» в 2006 році у порівнянні з 2005 роком характеризуєтьсяприростом доходів з більшості видів операцій. У 2006 році Правекс-Банкпродовжував дотримуватися напрямку розміщення фінансових ресурсів на ринкукредитування клієнтів, зокрема у кредити фізичним особам. Кредити фізичних осібу порівнянні з 2005 роком зросли більш ніж на 66,4%. Їх питома вага у коштах,розміщених по контрагентах склала 68,6%. Протягом 2006 року не було припиненняокремих видів банківських операцій. Обмежень щодо володіння активами немає.
Правекс-Банк є одним з найбільших операторів-продавців готівковоїнаціональної валюти, застосовує індивідуальний підхід до кожного клієнта танадає право вибору номіналу грошових купюр. Протягом останніх років банк значноактивізував свою діяльність в галузі торгівлі готівковими грошовими ресурсамина міжбанківському ринку. Так, за 2006 рік загальний обсяг реалізованоїготівкової національної валюти перевищив 3,7 млрд. грн., проти 2,5 млрд. грн. у2005 році. Таким чином, приріст обсягів реалізації готівкових гривень у 2006році становить 48%. Вказані суми не є граничними для банку і свідчать, скоріше,про ємність внутрішнього ринку готівкової національної валюти, а не проможливості Правекс-Банку як продавця.
Що стосується міжбанківського ринку готівкової іноземної валюти (у2004 році ємність внутрішнього ринку перестала задовольняти потребиПравекс-Банку, який традиційно виступає споживачем іноземної валюти. Даніобставини спричинили природній вихід банку на міжнародний ринок і, як наслідок,Правекс-Банк розпочав купівлю готівкової іноземної валюти за кордоном), то вонизросли в порівнянні з 2004 роком більш ніж у 4 рази і сягнули 144,8 млн.доларів США. З них 94,8 млн. доларів було використано для власних потреб, аблизько 50 млн. доларів продано на внутрішньому ринку комерційним банкам.Протягом 2006 р. в іноземний банк вивезено банкнот на суму 5,4 млн.доларів США. Загалом, зростаючі обсяги готівкового обігу банку протягом 2006року значно випереджають середні темпи розвитку міжбанківського ринку України.Правекс-Банк, маючи великий досвід високоякісного обслуговування поточнихрахунків клієнтів, гарантує високий стандарт касового обслуговування. Так, в2006 році клієнтами, юридичними особами, було знято з поточних рахунків понад2,05 млрд. грн. проти 1,7 млрд. грн. у 2005 р., таким чином, прирістобсягів знятої з рахунків готівки становить 20%. Особлива увага приділяєтьсякасовому обслуговуванню органів Державного казначейства України та йогобюджетних організацій. У 2006 році бюджетним організаціям було виплаченозагалом понад 220 млн. грн.
Протягом 2006 року Правекс-банк активно проводив операції іззалучення та розміщення коштів у національній та іноземній валютах наміжбанківському ринку України, а також валютообмінні операції з купівлі тапродажу іноземної валюти.
Загальний обсяг операцій з розміщення ресурсів на міжбанківськомуринку за 2006 рік збільшився на 78,17% у порівнянні з 2005 роком і сягнув 8,675млрд. грн. Завдяки реалізації стратегії максимального використання власноїресурсної бази Правекс-банк у 2006 році досягнув зниження обсягу операцій іззалучення ресурсів на 49,37%, порівняно з 2005 роком. В абсолютному вираженніобсяг залучених протягом 2006 року ресурсів становив 1,722 млрд. грн.
Правекс-банк надає своїм клієнтам не тільки повний спектртрадиційних послуг (можливість стати активним учасником учасником ресурсногоринку, купувати / продавати валюту на міжбанківському валютному ринку занайбільш оптимальним курсом), але й таких, які здійснює лише Правекс-банк:обмін і конвертація «екзотичних» валют, надання технологічних кредитів з метоюрозрахунку клієнтів в іноземній валюті за контрактами.
Загальний обсяг операцій Правекс-банку з купівлі/продажу іноземноївалюти становив у 2006 році еквівалент 401618557доларів США. Майже три чверті цього обсягу, а саме еквівалент 293704918 доларівСША, становили операції з купівлі іноземної валюти. Обсяг операцій з продажуіноземної валюти – еквівалент 107913639 доларів США.
Правекс-Банк має багатолітній досвід роботи з платіжними картками.Понад 7 років Правекс-Банк здійснює емісію і обслуговування різноманітних видівплатіжних систем під своїм логотипом Всього за 2006 рік банк випустив близько300 000 карток платіжних систем Visa International та MasterCard International, що значно перевищує обсягемісії за 2005 рік. На кінець 2006 року загальний обсяг емісії становив понад900 000 платіжних карток. Правекс-банк має найширший продуктовий рядплатіжних карток серед українських банків (більше 90 карткових продуктів), якийможе задовольнити потреби найвибагливіших клієнтів.
На сьогодні клієнтів-держателів платіжних карток обслуговуютьпонад 280 банкоматів авторитетного міжнародного виробника – компанії NCR. Кількість банкоматів постійно зростає. У 2005 році Правекс-Банкбув визнаний «найпостійнішим» клієнтом світового лідера з виробництва автоматівсамообслуговування – компанії NCR.Банк намагається забезпечити для клієнтів найкращі місця розташування своїхбанкоматів. Для цього в 2005 році було перенесено близько 50 банкоматів уперспективніші місця, де існує більший попит на послугу зі зняття готівки. У2005 році був запущений банкомат, що видає євро, а також чотири банкомати поУкраїні, в яких можна отримати долари США. Приріст обсягів готівки, якащомісячно видається через банкомати банку, з початку 2006 року становить 56%, аз початку 2005 року – 83%.
Правекс-Банк – визнаний лідер серед українських банків. Він першимрозпочав проведення операцій з банківськими металами. Банк міцно утримує своєлідерство в цій сфері діяльності й сьогодні.
За період з 1998 року Правекс-Банк реалізував українськимспоживачам понад 14029 кг банківського золота, срібла, платини та паладію.
До послуг клієнтів найбільший асортимент злитків банківськихметалів, який включає 12 номіналів зливків золота, 9 номіналів зливків срібла,11 номіналів зливків платини та 2 номінали зливків паладію. У 2005 р.Через регіональну мережу банку було реалізовано близько 70% від загальногопродажу банківських металів.
Ломбардне кредитування під заставу брухту виробів із дорогоцінногометалу становить певну частку банківського бізнесу. Правекс-Банк проводитьломбардне кредитування з 2001 р., і за цей період було видано 1897 кредитівна загальну суму 1 241169,05 гривні. Оптимізація процедурних питаньдозволяє здійснювати оформлення ломбардного кредиту за 10 – 15 хвилин.
Правекс-Банк надає клієнтам усі можливі послуги на ринку ціннихпаперів і має єдину ліцензію Державної комісії з цінних паперів і фондовогоринку на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.Правекс-Банк здійснює операції зберігача цінних паперів, ведення реєструвласників іменних цінних паперів, діяльність з випуску та обігу цінних паперів(діяльність торговця цінними паперами). Крім того, банк традиційно пропонуєклієнтам операції з доміцілювання векселів, прийняття векселів на інкасо, опротестуваннявекселів та авалювання векселів. Загальний об’ємвкладень банку в цінні папери у 2006 році становить близько 240 млн. грн.
Одним із пріоритетних напрямків діяльності Правекс-Банку єрозрахункове обслуговування клієнтів у іноземних валютах. Всі види міжнароднихрозрахунків здійснюються банком на найвищому рівні завдяки використанню уроботі сучасних електронних засобів зв’язку, таких як S.W.I.F.T., Reuters, Telex. Банк оптимізував свою кореспондентськумережу та на даний час підтримує кореспондентські відносини з 11 банками у 6країнах світу, що дозволяє проводити розрахунки зі всіма країнами близького тадалекого зарубіжжя.
З клієнтами працює висококваліфікована командафахівців і персональних менеджерів, що несуть відповідальність за забезпеченняякісного обслуговування, оперативне і точне задоволення потреб клієнта.

2. Аналіз діючої практики організації кредитування на споживчіпотреби в Україні
 
2.1 Організація споживчого кредитування в банках України
 
Банківськіоперації з кредитування реального сектора економіки, завжди сполучені з певнимиризиками, пов’язаними як із загальноекономічними причинами, так і з причинами,обумовленими діями конкретного кредитора, його вмінням аналізувати можливіризики, оцінювати та управляти ними.
Надання споживчих кредитів в банках України здійснюється напідставі кредитних договорів, які укладаються індивідуальними позичальниками зустановою банку за місцем проживання, за винятком кредитів на будівництво абокупівлю індивідуальних житлових будинків (квартир), які надаються за місцемзабудови або знаходження індивідуального житлового будинку (квартири).
Для одержання кредитупозичальник укладає з банком кредитний договір, у якому визначаються умовивидачі та порядок погашення кредиту, права, обов’язки і відповідальність кожноїзі сторін. Одночасно укладається договір застави з позичальником або майновимпоручителем – фізичною або юридичною особою.
Відсоткова ставка за кредит визначається на загальних підставах. Вокремих випадках банк може встановлювати порядоксплати відсотків зрегресом платежу (тобто сума відсотків за користування кредитом розподіляєтьсяі сплачується рівними частинами протягом дії кредитного договору).
Протягом часу дії кредитного договору банк має право змінюватирівень процентної ставки за кредит залежно від зміни процентної політики банкута державних органів, в компетенцію яких входить вирішення цих питань, від попитута пропозицій на кредитні ресурси з оформленням цих змін додатковою угодою.Порядок зміни процентної ставки обумовлюється в кредитному договорі.
В разі зміни процентної ставки закредитом, пролонгації кредиту, зміни будь-якого пункту кредитного договору абопояви/ліквідації пунктів у кредитному договорі укладається додаткова угода, щоє невід’ємною частиною кредитного договору. При необхідності укладаютьсядодатки до договору застави (закладу), які є необхідними частинами договору[22].
У разі відмови позичальника укласти додаткову угоду про змінупроцентної ставки кредитний договір розривається банком в односторонньомупорядку, а позичальник зобов’язаний повністю розрахуватись за одержанимкредитом.
Процентні ставки за іпотечними кредитами, які надаються внаціональній валюті, можуть бути фіксованими або плаваючими. При застосуванніплаваючої ставки в кредитному договорі повинні бути визначенні критерії їїрозрахунку. В якості критеріїв розрахунку плаваючої ставки можуть використовуватись:
– зміна індексу споживчих цін в річному розрахунку за останні 12 місяців;
– зміна ставок залучення коштів на депозити фізичних осіб в гривніна строк понад один рік;
– зміни доходності середньострокових та довгострокових державнихцінних паперів;
– зміна облікової ставки НБУ.
На нашу думку, при розрахунку та встановленні відсоткової ставкиза іпотечним кредитом необхідним є застосування плаваючої ставки на будь-якийстрок кредитування, з огляду на нестабільність економічної ситуації в країні.Гнучка відсоткова політика допоможе уникнути низки ризиків, що є характернимидля іпотечного кредитування, а саме ризику ліквідності та відсоткового ризикудля банку та забезпечити зміну розміру відсоткової ставки пропорційно змінамцін на предмет іпотеки.
Звертаючись до банку про надання кредиту, позичальник має податитакі документи [20]:
– заяву про отримання кредиту;
– анкету позичальника – фізичної особи;
– довідку з визначенням загальної суми одержуваного річного доходупозичальника та членів його сім’ї;
– копію довідки Державної податкової інспекції про одержанняідентифікаційного коду;
– паспорт громадянина України;
– рахунок-фактуру на споживчі товари, які планується придбати зарахунок кредиту;
– у разі кредитування під заставу – ксерокопії документів про правовласності на заставлене майно.
Рішення про надання кредиту приймається кредитним комітетом установибанку на підставі загального висновку кредитного підрозділу, який повиненвраховувати висновки з цього питання служби безпеки, юридичної служби тапідрозділу з управління ресурсами.
Кредит надається, переважно, в безготівковій формі, в окремихвипадках – готівкою.
Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів зособистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою [11,79].
Новий кредит надається лише при умові повної сплати заборгованостіза раніше одержаними кредитами або при наявності додаткового ліквідного майната реальних можливостей щодо своєчасного погашення кредиту й сплати процентів.
Короткострокові кредити громадянам надаються на споживчі цілі (придбаннятоварів широкого вжитку і тривалого користування, транспортних засобів) та нанагальні потреби (лікування, навчання, туристичні подорожі, весілля, народженнядитини, непередбачені обставини тощо) строком до 1-го року.
Довгострокові кредити громадянам надаються на такі цілі [21]:
– будівництво індивідуальних житлових будинків із надвірними будівлями;
– будівництво будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом,і будинків дачного типу, для благоустрою садових ділянок;
– будівництво гаражів;
– купівля індивідуальних житлових будинків із надвірними будівлями;
– купівля квартир у житлових будинках;
– купівля будинків дачного типу та будинків у сільській місцевості,що не є основним житлом;
– купівля гаражів;
– реконструкція та капітальний ремонт індивідуальних житловихбудинків;
– реконструкція та ремонт квартир;
– реконструкція та капітальний ремонт будинків дачного типу і будинківу сільській місцевості, що не є основним житлом;
– поточні потреби (придбання товарів тривалого користування меблі,транспортні засоби, побутова техніка та ін.).
Термін користування довгостроковимкредитом встановлюється залежно від об’єкта кредитування, розміру кредиту тафінансового стану позичальника. При цьому строк користування кредитом,одержаним на будівництво та купівлю житла, не повинен перевищувати 10-ти років,а за іншими видами кредитів – 5-ти років [21].
У відповідності з положеннями про кредитування житла на вторинномуринку сума кредиту, що видається банком не повинна перевищувати 70% вартостіпридбання чи облаштування землі, будівництва (реконструкції чи вартості житла,що купується), але якщо позичальник купує житло на первинному ринку – сумакредиту може бути зменшена до 50% вартості, згідно інвестиційного договору,якщо ступінь готовності будинку від 30 до 60%. В іншій частці (в розмірі неменше 30% або 50%) позичальник повинен брати участь власними коштами в об`єкті,що кредитується.
Обов’язковою умовою надання довгострокового кредиту є страхуванняоб’єктів кредитування на користь банку протягом усього періоду користуваннякредитом. Копія страхового договору подається банкові позичальником у строки,передбачені кредитним договором.
Видача кредиту позичальникам здійснюється у безготівковій формі шляхом[21, 22]:
– оплати розрахункових документів на матеріали, конструкції, обладнання,надані послуги, виконані роботи;
– перерахування коштів на поточний рахунок позичальника (у разіздійснення будівництва власними силами) на підставі розрахунку готовностіоб’єкта кредитування;
– перерахування коштів на поточний рахунок продавця квартири,житлового будинку чи гаража.
У виняткових випадках установакомерційного банку може видавати кредит готівкою з правом контролю за цільовимвикористанням коштів.
Сучасними різновидами споживчого кредитування в банках України єчековий кредит та банківські кредитні картки, тобто надання кредиту фізичнимособам по їх запиту переважно на основні розстрочки платежу [68]. Наданнячекового кредиту пов’язано з наявністю поточного рахунку в банку. Між кредиторомта позичальником передбачається обумовлене завчасно автоматичне надання кредитув момент вичерпання залишку коштів на рахунку. Такі позики можуть погашатисяабо в процесі надходження на рахунок грошових коштів (вкладів) або спеціальнимивнесками позичальника. Можуть використовуватися картки гарантування чеків дляідентифікації клієнта. Інший вид чекового кредиту базується на застосуванніспеціального чекового рахунку та спеціальних банківських чеків. Ці чеки можутьмати особливу форму та код, що забезпечує ідентифікацію при їх обробці в банку.Вкладник отримує позику як тільки чек надходить в банк для проведення порахунку. Позичальник виписує чек проти суми виділеного йому чекового кредиту.При прид’явленні чеку встановлена сума ліміту зменшується, коли ж на рахунокнадходять кредитні платежі ліміт поновлюється. Чекове кредитування пов’язане звеликими витратами і для банку і для споживача і легко піддається контролю.Чековий кредит надається тільки після звернення позичальника в банк, котрийповинен оцінити кредитоспроможність заявника.
Особливістю сучасного розвитку споживчого кредиту є зростанняобсягів використання банківських кредитних карток. Кредитні картки припускаютьучасть трьох сторін – власника картки, банку та торгівельної організації. Пластиковакартка з виділеними символами, видана банком покупцеві, служить дляторгівельної організації свідченням того, що банк гарантує відкриття кредитувласнику цієї картки. Картка надається клієнту, якщо стан його депозитних тапозичкових операцій з банком задовільний. По кожній картці встановлюєтьсяліміт, який може бути змінено в ту чи іншу сторону в залежності від режимувикористання картки її власником. Кредитні картки застосовуються і при сплатіза послуги. Але слід зазначити, що кредитні картки недоцільно застосовувати прикупівлі дорогих товарів, так як велика вартість поглинає практично всю величинуліміту картки. Використання кредитних карток поліпшує надання споживчихкредитів. Вони служать знаряддям обігу та скорочують потреби в готівковихкоштах.
2.2 Аналіз основних показників функціонування ринку споживчогокредитування в Україні
Однією з основних тенденцій на ринку банківського кредитуванняостанніми роками стала активізація споживчого кредитування населення. Не востанню чергу такі зміни зумовлені реакцією на підвищення рівняплатоспроможності населення: 2003 року доходи населення зросли на 17,1%, 2004-го– на 16,5%, 2005-го – на 27,2%, 2006-го номінальні доходи населення становили365,9 млрд. грн. і порівняно з 2005 роком зросли на 38,4%. Особливо істотнозросли доходи на фоні темпів збільшення ВВП. Досвід споживчого кредитуванняпоказав, що існуючі відсоткові ставки є оптимальними у співвідношенні з рівнемдоходів населення.
Стимулювання урядом соціальних виплат сприяло збільшеннювнутрішнього платоспроможного попиту населення. У поєднанні зі зниженням попитуна кредити з боку суб’єктів господарювання через несприятливий інвестиційнийклімат це стало додатковим чинником активізації банків у сегменті споживчогокредитування населення.
У цей час кредитами користується близько 12% громадян України, авже в недалекому майбутньому ними планують скористатися як мінімум 30%населення. Такі висновки можна зробити, поглянувши на темпи зростання ринкуспоживчого кредитування за останні три роки. Лише за 2006 рік обсяги кредитуваннянаселення в Україні збільшились приблизно у 2,5 рази. Якщо ринок споживчогокредитування буде зростати такими темпами, то протягом наступних п’яти роківкожний третій громадянин України прийматиме участь у якій-небудь програміспоживчого кредитування. Як наслідок, при сприятливих умовах у даному процесібуде задіяно все більшу кількість учасників, як із сторони населення, так і із сторонифінансових організацій.
Значним поштовхом розвитку українського ринку споживчогокредитування став дозвіл НБУ банкам України на кредитування фізичних осіб віноземній валюті та видачу «вільних» кредитів. Тобто майже всі банківськіустанови мають змогу займатися кредитуванням населення на споживчі потреби.
Найзначніші обсяги кредитів населенню банки надавали у великихпромислових центрах і регіонах, де сконцентровано населення з вищим рівнемдоходів. Так, 2004 року на столицю та сім економічно потужних регіонівприпадало 74,8% сукупного обсягу кредитів фізичним особам. При цьому киянамбанки надали 37,2% кредитів, позичальникам Дніпропетровської області – 9,7%,Донецької області – 7,8%. За підсумками 2006 року питома вага вказаних регіонівдещо знизилась – до 70,7%, що зумовлено гальмуванням динаміки кредитуваннянаселення столиці – питома вага кредитів у місті Києві скоротилася до 29,0%,хоч на Дніпропетровщині збільшилася до 10,6%, Донеччині – до 8,4%.
Загалом у 2004–2006 рр. виразно простежується тенденціянарощування обсягів кредитування фізичних осіб у регіонах. Так, якщо всередньому по Україні за вказаний період обсяги кредитів населенню зросли вабсолютному вираженні у 3,7 раза, то в Дніпропетровській області – у 4,1,Донецькій – 4,0, Одеській – 4,4, Харківській – 4,2, Львівській – 4,3,Запорізькій – 4,5, в АР Крим – у 3,7, місті Києві – у 2,9 раза.
За останніми даними, найактивніше споживчі кредити надають «Приватбанк», «Аваль», «Правекс-банк», «Укрсоцбанк» та «Райффайзенбанк». Найбільшимпопитом серед населення користується кредитування на купівлю житла,автомобілей, побутової техніки, меблів, кредити на будівництво нового житла таремонт. Серед найбільш перспективних напрямків виділяють кредитування туризму,освіти, медичних послуг. У зв’язку з тим, що відсоткові ставки за валютнимикредитами нижче, ніж за гривневими при мінімальних курсових коливаннях,населення надає перевагу кредитуванню в доларах, особливо, коли йдеться овеликих кредитних лініях, пов’язаних з купівлею машини або житла.
За даними моніторингу сучасного стану українського суспільства,проведеного Інститутом соціології НАН України спільно з компанією «Социс-Гелап»з груп товарів, які розглядаються в якості предметів кредитування, населення найменшзабезпечено меблями (17,7%) та стерео-, відеоапаратурою (18,6%).
Відносно висока забезпеченість населеннятоварами «першої необхідності» (холодильник, пральна машина, телевізор) не єповною, крім того потреба в них існуватиме постійно через природній циклспоживання цих товарів. Що стосується товарів другого класу (відео-,стереоапаратура, меблі, магнітофони), то ними забезпечено близько 20% (відео-,стереоапаратура, добротні меблі) та 57,3% (магнітофони) населення.
Протягом 2000–2006 років удвічі збільшиласячастка населення, яке забезпечено стерео – та відеоапаратурою (з 9,9% до 18,6%),при фактично незмінній частці користувачів магнітофонів. Опосередковано цесвідчить про зміну попиту та орієнтацію населення на придбання більш складних(а значить і більш дорогих) музичних систем.
За даний період (2000–2006 рр.) певною мірою зменшилася забезпеченість населення пральнимимашинами (77,5% – у 2000 р. та 71,4% – у2006 р.) та меблями (27,9% – у 2000 р.та 17,7% – у 2006 р.). Це пояснюється завершенням протягом цього періоду циклуспоживання даних товарів та відсутністю у населення матеріальної можливостівідновити їх. З певним поліпшенням економічної ситуації та матеріального станунаселення в цілому попит на ці товари підвищиться.
Найбільший попит серед респондентів, які мають потребу в споживчихкредитах, зафіксовано на холодильники, комп’ютери, телевізори (табл. 2.1).Таблиця2.1. Рейтинг товарів тривалоговикористання, які бажають придбати опитані в кредит Частота % Холодильник 41 22,28% Комп’ютер 35 19,02% Телевізор 28 15,22% Стерео, відеоапаратура 18 9,78% Пральна машина 13 7,07% Меблі 6 3,26% Інше 50 27,17%
Ті респонденти, які зазначили варіант відповіді «інше» – 27,17%,вказували на необхідність кредитування купівлі нерухомості – придбання житла тадачі, автомобіля. Наведені дані підтверджують висновок, що поряд з потребою втоварах тривалого використання електропобутового призначення серед населенняіснує потреба в купівлі нерухомості: при чому попит на нерухомість таавтомобілі, згідно рейтингу, перевищує попит на інші товари тривалоговикористання.
Також було встановлено, що кожна соціально-демографічна група маєсвою «першочерговість» в придбанні товарів довготривалого використання (табл.2.2).
Таблиця 2.2. Потреби споживачів залежно відсоціально-демографічної групи населенняВік опитаних Потреби соціально-демографічних груп до 29 років найбільша частка респондентів має потребу в придбанні комп’ютера (44,2%) – товар, який використовує ця вікова група як засіб заробітку, інформації та розваг; від 29 до 55 років 87,9% має потребу в придбанні холодильника, товару, без якого складно обійтися в буденному житті і який дійсно є товаром першої необхідності тривалого використання; від 55 років і старше найбільша частка (44,2%) має потребу в телевізорі, котрий є товаром першої необхідності для цієї вікової групи.
У більшості випадків персональні комп`ютерине є для середньої української сім`ї предметом такого ж ступеня важливості, якхолодильник чи квартира, попит на послуги з продажу комп`ютерноїтехніки в кредит відносно невеликий, проте він, за оцінками експертів, швидкозростає.
Витрати населення у 2007 році на непродовольчі товари складуть9943,75 млн. грн., у тому числі на меблі, килими, товари культурно-побутовогопризначення – 1433,75 млн. грн.
В Україні прискорено розповсюджуються технології іпотечного кредитування.
Дедалі більше банків отримують досвід розробки і реалізаціїпрограм іпотечного кредитування. Із 158 банків України на ринку іпотечного кредитуванняпрацюють 35.
Проведені дослідження статистичних показників розвитку іпотечногокредитування в Україні дозволяють зробити наступні висновки.
На протязі 2002–2006років в Україні суттєво знизилися відсоткові ставки за іпотечними кредитами:
– з 27% до 20% – в національній валюті;
– з 18% до 12% – в іноземній валюті.
Це дало можливість забезпечити значне зростання загальних обсягівіпотечного кредитування.
Отже, підводячи підсумок аналізу ситуації споживчого кредитуванняв Україні, можна сказати, що поряд з потребою в товарах тривалого використанняелектропобутового призначення серед населення існує потреба в купівлінерухомості: при чому попит на нерухомість та автомобілі, згідно рейтингу,перевищує попит на інші товари тривалого використання. Незважаючи на всіпроблеми, досягнутий дуже помітний прогрес у розвитку кредитування населення вцілому. Ринок продажу забезпечений фінансовими закладами лише на 40%, тому з’являютьсявсе нові банки та вступають в конкурентну боротьбу за споживача. Популярністьспоживчого кредитування поміж банками набирає оберти.
2.3 Аналізкредитного портфеля та процесу здійснення споживчого кредитування в АКБ «Правекс-банк»
Процес організації споживчого кредитування в АКБ «Правекс-банк»регулюється Положенням АКБ «Правекс-банк» про споживче кредитування. Порядок,згідно якого відбувається здійснення операцій по кредитуванню фізичних осіб наспоживчі потреби, розроблений на підставі Законів України «Про банки ібанківську діяльність», «Про заставу», «Про оцінку майна, майнових прав та професійнуоціночну діяльність в Україні» та інших законодавчих актів, ПоложенняНаціонального банку України «Про кредитування», нормативних актів Національногобанку України, Положень АКБ «Правекс-банк «Про споживче кредитування», «Прокредитні комітети АКБ» Правекс-банк», «Про кредитний комітет по кредитуваннюфізичних осіб», «Про кредитний комітет по споживчому кредитуванню»,Технологічних карт операцій з кредитування фізичних осіб та інших нормативнихдокументів.
З метою кредитування фізичних осіб на споживчі потреби в Банку(балансовій установі Банку) створюється Кредитні комітети двох рівнів:Кредитний комітет по кредитуванню фізичних осіб та Кредитні комітети поспоживчому кредитуванню.
Кредитний комітет по кредитуванню фізичних осіб Банку (балансовійустанові) приймає рішення про умови кредитування фізичних осіб у межах своєїкомпетенції, яка визначається Рішенням Правління Банку (балансової установиБанку) та Положенням про кредитний комітет по кредитуванню фізичних осіб.
Кредитний комітет по кредитуванню фізичних осіб балансової ЦОБанку у межах своєї компетенції встановлює ліміти самостійного прийняттярішення по кредитуванню фізичних осіб Кредитного комітету по кредитуваннюфізичних осіб балансової установи Банку, які є обов`язковими для виконання.
Кредитний комітет по споживчому кредитуванню приймає Рішення щодокредитування фізичних осіб згідно Положення по Кредитний комітет по споживчомукредитуванню та Рішень Правління Банку (балансової установи Банку). Якщо прийняття рішень виходить за межі лімітів самостійногоприйняття рішень Кредитного комітету по споживчому кредитуванню в Банку(балансовій установи Банку), документи передаються на розгляд відповідногоКредитного комітету по кредитуванню фізичних осіб в балансовій установі Банку(або ЦО Банку), який приймає відповідне рішення.
Матеріали засідань Кредитного комітету по споживчому кредитуваннюв Банку повинні бути надані секретарем беззаперечно на вимогу члена відповідногоКредитного комітету по кредитуванню фізичних осіб в Банку.
Кредитний працівник діє на підставі посадової інструкції, РішеньПравління Банку, Рішень відповідних кредитних комітетів, наказів.
Обов`язки кредитного працівника:
– виконувати всі дії, передбачені нормативними документами тавнутрішньобанківськими Положеннями з питань кредитування фізичних осіб у строкита у обсягах, вказаних в цих документах;
– виконувати накази начальника відділу споживчого кредитування,рішення Кредитних комітетів Банку (балансової установи Банку).
Відповідальність кредитного працівника:
– за належне виконання покладених на нього обов`язків відповідно допосадової інструкції;
– за правильність та своєчасність здійснених операцій;
– за виконання наказів начальника відділу споживчого кредитування;
– збереження банківської таємниці.
При зверненні потенційного позичальника з метою отримання кредитукредитним працівником проводиться особиста співбесіда з фізичною особою, в ходіякої позичальник отримує наступну інформацію:
– перелік існуючих програм споживчого кредитування;
– умови кредитування (строки, відсоткові ставки, забезпечення,розмір необхідного щомісячного доходу);
– перелік необхідних документів для отримання кредиту;
– строк розгляду заяви.
Кредитний працівник разом із позичальником визначає бажанупрограму споживчого кредитування, умови кредитування та з`ясовує:
– соціальний стан позичальника;
– фінансово-майновий стан позичальника;
– щомісячний дохід за останні 6 місяців на дату подання заяви;
– клієнтську та кредитну історію позичальника, наявність поточнихрахунків потенційного позичальника та підприємства, на якому він працює, вустановах АКБ «Правекс-банк»;
– ділову репутацію;
– відомості про розмір кредиту та бажану процентну ставку;
– цільове призначення кредиту;
– можливе забезпечення;
– бажану дату отримання кредиту.
Розмір щомісячних доходів позичальника не повинен бути меншим зарозмір мінімальної заробітної плати на дату подання заяви.
При зверненні позичальника до Банку (балансової установи Банку) зклопотанням про надання кредиту або відкриття кредитної лінії під платіжнукартку кредитний працівник розраховує максимальний розмір кредиту в залежностівід потреб позичальника та середньомісячних доходів (надходжень на поточнийрахунок, відкритий в Банку).
Якщо в результаті особистої співбесіди встановлюється, щофінансовий стан позичальника є стійким, стабільним та достатнім для отриманнякредиту, кредитний працівник продовжує роботу з потенційним позичальником зметою надання кредиту.
У випадку недостатнього доходу потенційного позичальника дляотримання кредиту кредитним працівником пропонується позичальнику:
– надати інформацію щодо додаткових доходів;
– розглянути можливість кредитування у меншому розмірі;
– надати забезпечення (додаткове забезпечення);
При невідповідності потенційного позичальника кредитній політиціБанку такому позичальнику відмовляють у наданні кредиту.
Після одержання копії протоколу Кредитного комітету з рішенням пронадання кредиту кредитами працівник кредитного відділу готує кредитний договіру 2-х примірниках. Зміст кредитного договору кредитний працівник відділенняузгоджує з позичальником. При підготовці кредитного договору використовуєтьсятипова форма, розроблена Юридичним управлінням Центрального офісу Банку тазатверджена Постановою Правління АКБ «Правекс-банк». У випадку виникнення розбіжностей щодо змісту кредитногодоговору з позичальником, кредитний працівник спільно з участю працівникаюридичної служби, вносить зміни та доповнення в текст кредитного договору.
Оригінал кредитного договору разом із розпорядженням наоприбуткування кредитного договору на позабаланс передається кредитнимпрацівником відділення за фактом підписання до сховища Банку (балансовоїустанови Банку) протягом 3 робочих днів з дати підписання такого договору.Копія договору залишається в кредитній справі позичальника.
Зібрані документи кредитний працівник оформлює в кредитну справу.У кредитну справу підшиваються всі документи, що є в наявності на моментпідписання кредитного договору (зібрані згідно переліку документи,встановленими діючими програмами споживчого кредитування), а також всі наступнідокументи, що стосуються даного договору, до моменту завершення кредитнихвідносин з позичальником. Оригінали договору знаходяться у сховищі Банку(балансової установи Банку). Відповідальність за станведення кредитної справи несе кредитний працівник.
Надання кредиту здійснюється на цілі, що передбачені кредитнимдоговором у порядку, визначеному Положенням «Про споживче кредитування» таТехнологічними картами операцій з кредитування фізичних осіб.
При отримання готівки через касу банку видача кредиту здійснюєтьсяна поточний рахунок фізичної особи, якій відкривається в обов’язковому порядку.Додатково до пакету документів для отримання кредиту позичальник заповнюєзаяву, картку із зразками підпису та підписує договір про відкриття та веденняпоточного рахунку. Даний поточний рахунок може бути використаний для видачікредиту, але на нього не поширюються вимоги щодо відсутності комісії за видачукредиту та перерахування коштів на погашення кредиту (відсотків). Нарахуваннявідсотків здіснюється з дня фактичного перерахування кредитних коштів напоточний рахунок позичальника.
3 метою спрощення процедури погашення кредиту та відсотків за йогокористування кредитний працівник може запропонувати позичальникові укластидодаткову угоду до договору на відкриття та ведення поточного рахунку такредитного договору. Додаткові угоди передбачають надання Банку права списуватиз поточного рахунку позичальника грошові кошти для погашення заборгованості закредитом та відсотками автоматично (з моменту виникнення заборгованості). Дляданої процедури позичальник, окрім додаткової угоди на договірне списанняпідписує 2 розпорядження: на перерахування коштів на погашення відсотків тапогашення кредиту. Після підписання даних документів кредитний працівник повідомляєпрацівника структурного підрозділу з автоматизації балансової установи Банкудля активізації даної процедури.
При заповненні розпорядження обов’язково вказується дата перерахування,яка повинна бути наступною за датою виникнення заборгованості по кредиту та відсотках.
По відсотках та по кредиту датою виникнення зобов’язаннявважається день, наступний за вказаним в кредитному договорі для проведеннявищезазначених розрахунків.
Відсотки з поточного рахунку списуються автоматично, про сумусписання заборгованості за кредитом кредитний працівник повідомляє працівникаструктурного підрозділу з автоматизації балансової установи Банку щомісячно заданими кредитного договору з позичальником, або відслідковує відповідністьзалишку на поточному рахунку сумі погашення кредиту згідно умов кредитногодоговору.
У випадку відсутності у позичальника розрахункового рахунку, абоякщо позичальник не підписує додаткову угоду, зазначену вище, погашення кредиту відбувається шляхом внесення готівки напозичковий рахунок та рахунок нарахованих відсотків через касу.
Документи на перерахування кредитних коштів (рахунки-фактури,договори та розпорядження на перерахування коштів) надаються позичальником добанку. Кредитний працівник проводить перевірку наданих для оплати документіввідповідно до вимог чинного законодавства та Технологічних карт операцій зкредитування фізичних осіб.
Оригінали розпоряджень чи інших документів на перерахування коштівзалишаються в кредитній справі позичальника.
Кредитний працівник відділення готує розпорядження наперерахування кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника в рахунокоплати товарів/послуг та передає працівнику відділу споживчого кредитуваннязасобом факсимільного зв’язку.
Працівник відділу споживчого кредитування на підставі наданогорозпорядження протягом робочого дня складає платіжне доручення, реєструє вжурналі реєстрації, візує, передає на підпис осіб, які мають право першого тадругого підпису.
Після підписання платіжного доручення працівник відділу споживчогокредитування передає уповноваженій особі структурного підрозділу, яка здійснюєдані операції, платіжне доручення для перерахування коштів. Другий екземплярпідшивається в кредитну справу позичальника разом із оригіналом розпорядженняпозичальника на перерахування коштів.
У випадку отримання кредиту під платіжну картку кредитнийпрацівник виконує наступні дії:
– збирає пакет документів для отримання картки та відкриттякарткового рахунку;
– передає документи для внесення інформації в систему Трансмастерструктурному підрозділу платіжних карток балансової установи Банку (або іншійуповноваженій особі, яка має відповідні права на здійснення даної операції);
Після прийняття позитивного Рішення відповідного Кредитногокомітету:
– надає розпорядження про відкриття рахунків;
– надає розпорядження для внесення змін в систему Трансмастервідповідальній особі по роботі в Трансмастері;
– надає розпорядження про відкриття кредитної лінії під платіжнукартку працівнику відділу споживчого кредитування, відповідальному завстановлення кредитних ліній в системі Трансмастер.
Зняття готівки здійснюється позичальником за допомогою платіжноїкартки. Кредитний працівник повідомляє відділ неторгових операцій про датувидачі кредиту та суму. Кредитний працівник розраховує суму готівки, щонеобхідно зняти, враховуючи розмір комісії Банку за дану операцію та особистоконтролює отримання готівки в касі. Розмір готівки, що знімається з картки, неповинен перевищувати різницю між розміром кредитної лінії та розміром комісії.Забороняється зняття готівки з картки у повному розмірі кредитної лінії, томущо комісія списується автоматично.
Оригінали отриманих від позичальника документів зберігаються вкредитній справі позичальника.
У 2006 році АКБ «Правекс-банк» дотримувався напрямку розміщенняфінансових ресурсів на ринку кредитування клієнтів, особливо зосередившись накредитуванні фізичних осіб. За минулий рік кредити фізичних осіб зросли в 1,7рази і становили 53,8% (1143278 тис. грн.) всіх активів. Крім цього, значнапитома вага належить кредитам, наданим юридичним особам (10,8% або 230129 тис. грн.)та іншим банкам (5,1% або 109237 тис. грн.). Майно банку в структурі активівстановить 7,9% (168295 тис. грн.).
Кредитування є одним із пріоритетних і прибуткових напрямківдіяльності банку.
Доходи від кредитних операцій у 2006 році склали 167,22 млн. грн.або 45,2% від усіх доходів банку.
У 2006 році АКБ «Правекс-банк» продовжував створювати новікредитні продукти, значно розширивши при цьому сфери кредитування. За рахунокцього кредитний портфель банку в 2006 році збільшився в 2,19 рази або вабсолютних цифрах на 397,08 млн. грн. і склав станом на 01.01.2007 року 1425,62млн. грн.
При цьому умови за кредитами Правекс-банку залишалися одними знайвигідніших на ринку кредитних послуг України.
Правекс-банк посідає одне з лідируючих місць на банківському ринкуУкраїни з кредитування фізичних осіб, що становить 80,2% від кредитів узагальному кредитному портфелі банку.
Обсяг кредитування фізичних осіб за 2006 рік збільшився порівняноз 2005 р. у 2,19 рази або в абсолютних цифрах на 451,13 млн. грн. та склавстаном на 01.01.2007 року 1143,28 млн. грн. Цей обсяг склався завдяки наданнюширокого спектра програм для громадян, а саме (рис. 2.1.):
/>
Рис. 2.1. Кредити фізичних осіб
– стандартного кредитування під заставунерухомості, землі, майнових прав на депозит, транспортних засобів;
– іпотечного кредитування для купівлі житла терміномдо 20 років;
– молодіжного кредитування для купівліжитла терміном до 20 років;
– кредитування для купівлі автомобілів урозстрочку терміном до 6 років;
– споживчого кредитування для придбання побутової,аудіо – та відеотехніки терміном до 3 років;
– ломбардного кредитування.
Правекс-банк надає послуги з кредитування юридичних осіб і дляцього постійно розробляються нові кредитні програми. Усього в банку працює 9кредитних програм для юридичних осіб, а саме (рис. 2.2.):
– стандартне кредитування під заставу;
– кредитування у формі овердрафту;
– довгострокове кредитування під інвестиціїв нерухомість (офіси, приміщення);
– кредитування для купівлі автомобілів урозстрочку (у тому числі парку автомобілів);
– кредитування шляхом врахування векселів;
– кредитування з використанням документарнихакредитивів;
– кредитування під зовнішньо-економічну діяльність;
– мультивалютне кредитування;
– операції з факторингу.
/>
Рис. 2.2. Кредити юридичних осіб
Кредитний портфель юридичних осіб складає станом на 01.01.2007року 282,34 млн. грн.
З урахуванням розширення мережі філій та відділень банку (станомна 01 січня 2007 року Правекс-банк нараховував 406 філій та відділень по всійУкраїні) необхідно відзначити і регіональну структуру кредитного портфеля (рис. 2.3.).
Кредити філій та регіональних відділень складають 33,25% або 473,98млн. грн. в абсолютних цифрах станом на 01.01.2007 року.
/>
Рис. 2.3. Кредитний портфель по регіонах
Аналіз кредитного портфеля за видами валют підтверджує тенденціюминулих років, де валютний кредитний портфель складає дві треті від загальногокредитного портфеля.
Якість кредитного портфеля поліпшується щорічно.
Світова практика в економічно розвинутих країнах зі стабільноюекономікою припускає в банках проблемну заборгованість до 6% від загальногокредитно-інвестиційного портфеля. Станом на 01 січня 2007 р. уПравекс-банку вона складала 3,03% (з них 1,2% – кредити, видані до 1998 року).Це свідчить про високопрофесійний підхід до здійснення моніторингу при видачікредитів, а також до здійснення постійного контролю за діючими кредитами.
Також фахівці кредитного департаменту і далі продовжують розробкунових програм кредитування й у 2008 році запропонують до послуг клієнтів –юридичних і фізичних осіб – нові кредитні продукти.
У 2006 році Банк, виявляючи лояльність до своїх постійнихклієнтів, упровадив нову форму надання споживчого кредиту – готівкою набудь-які цілі клієнта. Такий кредит надається клієнтам, які виконали своїзобов’язання за отриманими споживчими кредитами своєчасно та у повному обсязі,за спрощеною процедурою протягом 15 хвилин.
Спеціалістам департаменту споживчого кредитування банку розробленасистема експрес-оцінки кредитоспроможності позичальника за допомогою «скоринг» –методу, який дає змогу прийняти рішення щодо надання кредиту протягом 5 хвилин,що значно скорочує загальний час оформлення споживчого кредиту – до 20 хвилин.
Правекс-банк розширив спектр послуг, які надаються у кредит.Тепер, паралельно з кредитуванням на здобуття освіти, отримання майже всіхмедичних, юридичних та туристичних послуг, споживчий кредит надається також наоплату полісів страхування автомобілів Авто КАСКО.
Правекс-банк збільшив максимальну суму споживчого кредиту до 25тис. грн., завдяки чому зросли можливості клієнтів у задоволенні своїхспоживчих потреб.
Правекс-банк почав надавати споживчі кредити без довідки продоходи. Тепер клієнту необхідно лише надати паспорт та довідку про присвоєнняідентифікаційного коду, прописка є необов’язковою.
Для зручності клієнтів Банк запровадив нову схему оплатизаборгованості за споживчим кредитом. Щомісячне погашення споживчого кредитурівними частками за ануїтет – ним графіком з двома можливими термінамипогашення – з 1-го по 10-те або з 11-го по 20-те число місяця.
Банк почав надавати споживчі кредити клієнтам на період до 36місяців (до 3 років). Таким чином, сьогодні споживчий кредит на купівлюпрактично усіх товарів та деяких послуг клієнти мають можливість оформити настрок 6, 12, 18, 24, 30, 36 місяців.
Для ще більшої зручності у користуванні споживчим кредитомПравекс-Банк упровадив можливість сплачувати комісію банку за наданняспоживчого кредиту частинами протягом всього строку дії кредитного договору.
У порівняні з минулим роком завдяки збільшенню кількості укладенихгенеральних угод за програмою споживчого кредитування (на 11% порівняно з 2005роком) зросла кількість магазинів-партнерів банку, через які безпосередньоздійснюється видача споживчих кредитів, збільшились обсяги видачі споживчихкредитів та обсяг кредитного портфеля. Завдяки проведеному аналізу можнапростежити тенденцію постійного зростання цих показників, що свідчить про ефективнуроботу Правекс-банку на даному сегменті ринку банківських послуг.
На початку 2006 року кредитний портфель за програмою споживчогокредитування становив 112900,75 тис. грн. Протягом 2006 року кредитний портфельбанку збільшився на 121781,24 тис. грн. і на початок 2007 року становив234681,99 тис. грн.
Запроваджені у 2006 році нововведення зумовили значне збільшенняобсягів споживчого кредитування (рис. 2.4.).
За 2005 рік Правекс-банк видав 117717 споживчих кредитів на суму192045,84 тис. грн., а у 2006 році – 183154 споживчі кредити на суму 369399,93тис. грн. (рис. 2.5.).

/>
Рис. 2.4. Кількість споживчих кредитів та обсяги кредитування
/>
Рис. 2.5. Динаміка суми виданих споживчих кредитів у 2006році (тис. грн.)
Кількість виданих кредитів у 2006 році порівняно з 2005 роком,зросла на 55,6 відсотка, а сума – на 92,4 відсотка.
Постійне збільшення обсягів кредитування можна простежити протягомвсього 2006 року. Так, у червні 2006 року Правекс-банк видав 11514 кредитів насуму 21029,51 тис. грн., а у грудні 2006 року – 30255 кредитів на суму 66589,42тис. грн. Тобто кількість кредитів збільшилась у 2,6 рази, а сума – в 3,2 рази.
Динамічному розвитку програми споживчого кредитування у 2006 роцісприяло поширення послуги видачі споживчих кредитів безпосередньо у магазинах. Протягом2006 року кількість пунктів видачі кредитів у магазинах збільшилася до 351.
2.4 Характеристика та стан інформаційних систем і технологій усфері кредитних операцій АКБ «Правекс-банк»
Передові інформаційні технології з кожним роком відіграють всебільшу роль у життєдіяльності фінансового сектора економіки й, по суті, насьогоднішній день вони стали однією з головних складових частин успішногорозвитку й процвітання банківського бізнесу [82].
Комп’ютеризація банків Українисупроводжується вдосконаленням технології здійснення основних банківськихоперацій і підвищенням загального рівня керованості банків [50].
Використання сучасних інформаційнихтехнологій дозволяє комплексно вирішувати актуальні проблеми аналізубанківських операцій, і, як наслідок, вдосконалити фінансово-кредитну таінвестиційну діяльність комерційних банків на початковому рівні банківськоїсистеми країни, і вдосконалити наглядові та контрольні функції на верхньому їїрівні в особі Національного банку України. Вдосконалення інформаційноїінфраструктури сучасного банку об’єктивно відповідає його стратегічнимінтересам, істотно поліпшуючи якість інформаційного обслуговування основнихбізнес-процесів. При цьому підвищується загальний рівень внутрішньогостратегічного бізнес-планування та рівень надання банківських послуг. Головнимнапрямом, за яким автоматизація внутрішньобанківських операцій має позитивновпливати на конкурентну позицію комерційного банку, є скорочення внутрішніхвитрат і підвищення якості виконання основних внутрішньогосподарських процедурта обслуговування клієнтури [82].
Крім автоматизації багатьох рутиннихбанківських процесів, сучасні інформаційні системи здатні надати значнудопомогу в вирішенні ряду аналітичних задач, що дозволяють не тільки точно ішвидко визначати фінансові результати тієї або іншої банківської операції, алей складати достовірні прогнозні оцінки відносно фінансового становища і рівняліквідності самого банку [84].
Динаміка зміни ринкової ситуації примушуєбанки постійно відстежувати стан фінансових і фондових ринків, своєчасно іадекватно реагувати на їх зміни. При рівні автоматизації процедур аналітичногоі управлінського характеру, що склався в даний період, банкам стає все важчеправильно орієнтуватися в реальній ринковій ситуації. Це пов’язано, передусім,з тим, що існуючі засоби банківської автоматизації, в більшості випадків по своїйінформаційно-аналітичній суті відстають від останніх вимог сучасної економічноїситуації, зумовлених швидким розширенням сфери діяльності банків[67].
У зв’язку з цим до числа основних програмнихсистем, що дозволяють вирішити комплекс задач з автоматизації найбільш важливихнапрямів повсякденної діяльності сучасного банку, можна віднести, так звану,інтегровану автоматизовану банківську систему.
Автоматизована банківськасистема (АБС), в загальному вигляді, являє собою особливу форму організаційногоуправління сучасним банком на базі використання основних наукових і прикладнихположень інформаційно-кібернетичного синтезу. Для створення і функціонуванняАБС широко застосовуються основи теорії управління складними динамічнимиоб’єктами практичні аспекти побудови інформаційних систем для збору, переробкааналізу та передачі інформації про хід реалізації банком своїх основнихфункцій. Спираючись на програмно-апаратні засоби автоматизації процесіінформаційного обміну, на методи математичного моделювання аналітичнимфінансово–кредитних, господарчих та інших процедур, АБС дозволяє значної міроюупорядити рух інформаційних потоків всередині банку, знизити загальнутрудомісткість управлінської діяльності, істотно підвищити інформативність,обґрунтованість і своєчасність прийняття управлінських рішень [64].
Створюючи АІС чи будь-яку іншусистему, спираючись на певні принципи-загальні вимоги, правила, чи норми, якихслід у цьому разі додержувати. Так, згідно з нормативними документами під часстворення автоматизованих систем слід керуватися такими принципами [97]:
– принцип системності. Потрібновстановлювати такі зв’язки між структурними елементами системи, які забезпечуютьїї сумісність та взаємодію з іншими системами. Отже, усі зв’язки, елементифункції та проблеми управління й діяльності мають розглядатися як єдине ціле;
– принцип розвитку(відкритості). Автоматизована система має створюватися з урахуванням можливостіпоповнення й оновлення її функцій та складу без порушення функціонування АС;
– принцип сумісності. Підчас створення системи мають бути реалізовані інтерфейси, завдяки яким цясистема зможе взаємодіяти з іншими системами згідно зі встановленими правилами;
– принцип стандартизації.Під час створення систем мають бути раціонально застосовані типові, уніфіковані,й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакети прикладних програм тощо;
– принцип ефективності;
– принцип нових задач.Визначаючи перелік задач, які доцільно включати до АІС, слід ураховуватиосновні технологічні операції обробки документів та завдання, що випливають ізпотреби забезпечити повноту, вчасність й оптимальність прийняття рішень;
– принцип надійності.Система має нормально функціонувати в разі виходу з ладу технічних засобів;
– принцип єдиної інформаційноїбази. Йдеться про застосування єдиної системи класифікації та єдиної системикодування одних і тих самих структурних одиниць економічної інформації;
– принцип безпеки даних.
Розглянуті вимоги вельмизагальні, а отже, усі банки зацікавлені додержувати їх.
У загальному вигляді автоматизованібанківські системи створюються відповідно до сучасних уявлень про архітектурубанківських додатків, яка передбачає розділення функціональних можливостей натри рівні [56].
Верхній рівень (front – office) складають програмно-технічні засоби і модулі, щозабезпечують швидке і зручне введення інформації, її первинну обробку і будь-якузовнішню взаємодію банку з клієнтами, іншими банками. НБУ, інформаційними таторговими агентствами.
Середній рівень (back-office) являє собою програмно-технічні засоби ідодатки у різних напрямах внутрішньобанківської діяльності та внутрішніхрозрахунках (робота зі споживчими кредитами, депозитами, цінними паперами,пластиковими картками).
Нижній рівень (accounting) – це базові функції фінансового і управлінського обліку.Саме тут зосереджені основні моделі, що забезпечують ведення бухгалтерськогообліку за новим планом рахунків.
Функціонування АБС спираєтьсяна використання сучасних засобів обчислювальної техніки і таких видівзабезпечення їх функціонування [84]:
–  технічнезабезпечення;
–  інформаційнезабезпечення;
–  математичнезабезпечення;
–  програмнезабезпечення;
–  лінгвістичнезабезпечення;
–  організаційнезабезпечення;
–  методичнезабезпечення;
–  ергономічнезабезпечення;
–  правовезабезпечення.
Комплекс заходів з технічногозабезпечення – це обґрунтування застосування для автоматизації тих або іншихпроцедур інформаційної взаємодії в рамках деякої інформаційної системинеобхідного переліку технічних засобів (обчислювальна, телекомунікаційна таінша офісна техніка). Обґрунтованість вибору технічних засобів автоматизації вкожному конкретному випадку безпосередньо залежить від загального рівняінформаційного забезпечення даного банку або установи, складності тамасштабності його інформаційної моделі, традицій і прийнятого регламентувнутрішнього та зовнішнього документообігу, наявності відповідних фінансових ілюдських ресурсів, а також цілого ряду інших, менш значущих чинників.
Інформаційне забезпеченняфункціонування систем автоматизації економічних процедур полягає у визначеннісуті і кола завдань, що вирішуються в рамках даної системи, визначенні перелікукористувачів і розмежування функціональних повноважень управлінського персоналуна базі організаційної структури банку.
Математичне забезпеченняінформаційних систем являє собою сукупність математичних моделей і алгоритмів,що забезпечують як основу для побудови прикладних програм, інформаційнувзаємодію всіх елементів даної системи.
Програмне забезпеченняінформаційних систем поділяється на два основних типи:
– системне та інструментальне програмне забезпечення – комплекспрограм, що забезпечує узгоджену роботу всього програмно-технічного комплексу,що становить інформаційну систему і що дозволяє автоматизувати її розробку ісупровід;
– прикладне програмне забезпечення – комплекс програм для вирішенняконкретних завдань автоматизації різних бізнес-процесів і процедур в рамкахінформаційної системи.
Загальні вимоги до системного іприкладного забезпечення визначаються складом технічних засобів,технологічними, організаційно-методологічними особливостями функціонуванняданої інформаційної системи.
Лінгвістичне забезпеченняінформаційних систем визначає загальну методологію взаємодії користувача зсистемою. Змістовну структуру лінгвістичного забезпечення складають мовипрограмування, оформлення запитів для інформаційно-пошукових і звітнихпідсистем, забезпечуючи смислову та логічну відповідність дій користувача іпрограмно-технічного забезпечення системи.
Організаційне забезпеченняінформаційних систем – це комплекс нормативно-довідкових документів, щорегламентують діяльність користувачів і обслуговуючого персоналу системи, щовизначають функції і завдання кожного фахівця на своєму робочому місці.
Методичне забезпеченняінформаційних систем складається з комплексу методичних вказівок, рекомендаційі положень щодо впровадження, експлуатації і супроводу інформаційної системи увигляді контекстно-залежних електронних довідників і повчальних підсистем.
Ергономічне забезпечення – цекомплекс організаційних і технологічних заходів, що забезпечують комфортніумови експлуатації інформаційної системи, що зменшують негативні впливи налюдину зі сторони комплексу технічних засобів системи.
Правове забезпеченняінформаційних систем – це система нормативно-правових документів, що визначаютьправа та обов’язки користувачів і обслуговуючого персоналу системи в умовахфункціонування інформаційної системи, як окремого банку або установи, так ізагального правового простору.
Автоматизована банківськасистема (базовий комплекс) дозволяє організувати швидке та якіснеобслуговування клієнтів по широкому спектру послуг.
Питому вагу активних операційстановлять кредитні операції, які і основним видом діяльності банку. Томувдосконаленню кредитних операції банк приділяє значну увагу, упроваджуючи комп’ютернітехнології для автоматизації функцій управління споживчими кредитами.
Споживче кредитування було ізалишається провідною прибутковою статтею банку. Процес автоматизаціїспоживчого кредитування найбільш трудомісткий і тривалий, оскільки необхідноврахувати велику кількість вимог кредитного відділу. Цей процес повиненнасамперед враховувати наступні вимоги:
– ведення і актуалізація базданих по наданих споживчих кредитах;
– підтримка різних видівгривневих і валютних кредитів;
– забезпечення виконаннявсіх операцій з кредитами;
– настройка набору операційз кредиту;
– настройка параметрів, щовизначають технологічний порядок операцій з кредитами різних видів;
– наявність гнучкихмеханізмів нарахування відсотків по кредитах;
– здійснення гнучких настройокпо різних методах кредитування;
– можливість використанняпластикових карт для кредитування;
– забезпечення оперативногоотримання звітної інформації по діючих і закритих кредитах;
– можливість проведення розрахункупо кредиту за будь-який попередній і подальший період часу.
Сукупність функцій управління споживчими кредитами з метою їхавтоматизації об’єднують в комплекси: прогнозування й планування, облік іконтроль, аналіз і регулювання. Кожний з цих комплексів виконується навідповідній стадії технології обробки інформації за допомогою закріпленихапаратних і програмних засобів, тобто на виділених автоматизованих робочихмісцях (АРМ).
Автоматизація розрахунку кредитоспроможності позичальника полягаєу визначенні показників, що характеризують акуратність останнього щодорозрахунків за раніше отриманими кредитами, його поточний фінансовий стан і перспективизмін, а також спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел ізабезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.
Методика визначення показників кредитоспроможності полягає внаступному. Згідно з даними бухгалтерської та статистичної звітності клієнтаобчислюють значення відповідних коефіцієнтів і порівнюють їх із нормативними.На підставі такого порівняння видаються рекомендації про можливість наданняспоживчого кредиту. Якщо потрібний глибший аналіз, вивчається поточна виробничадіяльність клієнта, беруться до уваги звітні дані за більший проміжок часу іобчислюються додаткові показники.
Автоматизація ведення кредитних угод полягає у виконанні таких процесів:заведення нових угод, огляд списку угод, редагування окремих записів, вилученняокремих угод [88].
Заведення нової угоди зводиться до послідовного заповнення такихполів файла угод: номер угоди, код валюти, реєстраційний номер і назва клієнтабанку, вид кредиту, дати початку і закінчення дії угоди, сума угоди, процентнаставка, тип особового рахунку, номер особового рахунку для угоди і статусугоди. Список угод оглядають через екранну форму документа, куди викликаються записиз файлу угод із заданими користувачем ознаками (номер угоди, реєстраційнийномер та назва клієнта і т. ін.). Під час огляду не можна вносити зміни дополів. Для цього використовується спеціальна процедура «редагування».
Автоматизація обліку операцій на кредитних рахунках виконується затиповою схемою обробки вхідних документів. Вхідними документами під часвідображення на рахунках кредитних операцій слугують розпорядження чимеморіальні ордери на зарахування коштів на рахунок, а також прибуткові і видатковідокументи.
Першою операцією в технології обробки вхідних повідомлень є ручневведення документів операціоністом через екранні шаблони. Під час такоговведення здійснюється програмний контроль інформації, записуваної в полявхідного файлу. В операційному дні банку (ОДБ) передбачене повторне введеннядокументів уже іншими виконавцями у режимі «Контрольний ввод». Коли на екраніз’являється повідомлення «Документ найден», інформація передається на наступнуоперацію – оплату документа, тобто запис заноситься до файлу платіжнихдокументів дня – господарська операція відображується на бухгалтерськихрахунках. Основну базу даних організовано так, що можна на задану датувизначити рух коштів і використати відповідні показники для обчисленняпроцентів за кредитами.
Нарахування процентів за кредитами здійснюється спеціальнимпрограмним модулем щодо всіх клієнтів або за вказаними рахунками. Програма даєзмогу на початку розрахунку змінити через екранну заставку процентну ставку.Результати обчислень записуються у спеціальний файл, з якого інформація післяогляду на екрані записується в основну базу даних.
Контроль виконання угод за кредитами здійснюють спеціальнимипрограмними засобами і запускають за допомогою екранного меню, де зазначаютьсяфункції персонального і групового контролю за угодами.
Персональний контроль означає, що на екрані після вказаних типу таномера угоди видаються зміст угоди і дані з кредитних рахунків: суми залишку таруху коштів, відомості щодо нарахування та сплати сум за процентами.
Груповий контроль за кредитами здійснюється на підставі фактичнихданих, сформованих на екрані, а при потребі – на підставі виданих до друкутаблиць.
Перелік таких таблиць задається в меню і користувач вказує, якітаблиці слід складати. У них наводяться суми та процентні ставки за кредитами умежах дня, обороти за окремими позичковими рахунками протягом зазначеногоперіоду, кількість угод, суми і процентні ставки за кредитами. Щодо трьохостанніх документів задається період або дата, на яку складається документ.
Формування звітів за кредитами здійснюється автоматично напідставі баз даних оперативної інформації, що сформовані пакетом програм ОДБ.
Для цього використовується пакет програм АРМ зі статистичноїзвітності. В екранному меню цього пакета задається перелік звітів, які слідскладати на задану дату.
На сучасному етапі розвитку програмно-апаратних засобів найбільшпривабливою технологією для побудови інформаційних систем нового покоління, щовідображає основні тенденції розвитку сучасних інформаційних технологій, єтехнологія Internet і Web, які використовуються в банках. Сьогодні мережі та інформаційнісистеми, побудовані на базі Web,ведуть до революційних змін у способах спілкування користувачів даних систем, успособах пошуку необхідної інформації та в методах її використання в процесіприйняття управлінських рішень [98].
Оптимальна організація банківських послуг і бізнес-процесівможлива лише в умовах комплексного підходу до автоматизації різноманітнихінформаційних процесів з урахуванням перспектив подальшого розвитку банківськоїсправи, на базі повністю інтегрованих АБС. У таких системах весь спектрбанківських процедур реалізується в єдиному інформаційному просторі.
Комплекс заходів з технічного забезпечення – це обґрунтуваннязастосування для автоматизації тих або інших процедур інформаційної взаємодії врамках деякої інформаційної системи необхідного переліку технічних засобів.Обґрунтованість вибору технічних засобів автоматизації в кожному конкретномувипадку безпосередньо залежить від загального рівня інформаційного забезпеченняданої установи, складності та масштабності його інформаційної моделі, традиційта прийнятого регламенту внутрішнього та зовнішнього документообігу, наявностівідповідних фінансових і людських ресурсів, а також цілого ряду інших, меншзначущих, чинників.
Питому вагу активних операцій становлять кредитні операції, які основнимвидом діяльності банку. Тому вдосконаленню кредитних операції безпекою каналівзв’язку, в практиці західних банків вже отримали більш або менш задовільне рішення.Тому банкам, які прагнуть укріпити свої позиції на цьому ринку, щорозвивається, зручно використати розробки, реалізовані в західних системах іадаптовані до українських умов.
Розвинені електронні канали надання послуг дозволяють не тількиякісно задовольнити запити клієнтів, але і автоматично збирати в сховищі данихінформацію про прибутковість здійснюваних операцій, яка, в свою чергу, дозволяєвизначити прибутковість банківських продуктів залежно від клієнтської бази.Результати аналізу дають банку можливість підвищити ефективність роздрібнихпослуг, що надаються шляхом їх реструктуризації по складу, орієнтації на різнікатегорії клієнтів і способам доставки клієнтам. Таким чином, використанняелектронної доставки банківських продуктів дає банку реальні конкурентіпереваги на ринку роздрібних послуг [56].
Особливе місце в переліку проблем, що вимагають вирішення вперспективних розробках технологій, є питання безпеки і захисту інформації, що циркулюєв мережі від несанкціонованого доступу, спотворення або знищення.
Таким чином, при створенні системи захисту необхідно уважнопроаналізувати типи загроз, найбільш уразливі місця у системі та збитки, якіможуть виникати під час порушення системи захисту.
Розвитку сучасних інформаційних технологій акціонерами й вищимменеджментом Правекс-банку приділялася найпильніша увага. Не став винятком і2006 рік, який ще більше закріпив за Правекс-банком звання одного з найбільштехнологічних банків України.
У 2006 році в «Правекс-банку»:
Розроблена і упроваджена нова програмна підсистема обліку доходіві витрат. Система побудована на базі централізованого сховища бухгалтерських данихі замінила існуюче, але застаріле програмне забезпечення. Нова системарозширила функціональність і дозволяє щодня або щомісяця контролювати доходи йвитрати як по банку в цілому, так і по окремій філії в розрізі статей доходів івитрат. Система має гнучкий механізм настроювань, за допомогою якогокористувачі можуть швидко налаштувати систему для максимально точного аналізуструктури доходів і витрат банку. У системі передбачена функція прогнозуваннядоходів і витрат на майбутні періоди й порівняння результатів прогнозу зреальними доходами й витратами.
Упроваджена система «Еквайринг», що значно спрощує розрахунки зторговими точками й забезпечує систематизацію документообігу еквайринговоїмережі. Із упровадженням даного програмного комплексу значно скоротилися строкиперерахування грошового відшкодування коштів торговельним точкам. На ринкуприсутнє програмне забезпечення, що виконує базові функції, однак перевагивласної розробки Правекс-банку полягають у тім, що вона враховує індивідуальніпобажання клієнтів банку, забезпечує взаємодію з іншими програмнимикомплексами, інформаційною системою банку, відповідає найвищим вимогам безпеки,має високий ступінь розширюваності й адаптації під нові умови роботи і такимчином забезпечує безперервне вдосконалення послуги еквайрінгу, що надаєтьсябанком.
Упроваджена програмна система, що дозволила запропонувати молодимлюдям нову послугу з програми «Молодіжне кредитування».
Активно розвивалася підсистема кредитування фізичних осіб напридбання споживчих товарів та послуг, що дозволило прискорити видачу повторнихкредитів клієнтам з позитивною кредитною історією, видавати кредити з ануїтетним методом погашення, формувати ще більш гнучкі умови кредитування стосовнорізних його строків і груп товарів та послуг, запровадити «скорингову» системуоцінки платоспроможності позичальників [83].
Розроблена система для надання додаткового інформаційного сервісукорпоративним клієнтам. Система дозволяє власникам корпорацій одержувати велектронному виді консолідовану інформацію про банківські операції філійкорпорації, проведені в усіх балансових і без балансових підрозділах банку. За2006 р. кількість клієнтів, що використовують системи «Клієнт-Банк+» та«Інтернет-Клієнт-Банк», збільшилася на 850.
У рамках проведених міжнародними платіжними системами Visa й MasterCard робітз переходу на старт-технології в банку успішно впроваджена новафункціональність у системі емісії пластикових карток – випуск старт-карт.
Відповідно до плану робіт SWIFT здійснена міграція на новуопераційну систему AIX 5,2 ML02 і нову версію SWIFT Alliance Access 5,5 й SwiftNet5,0.
Відповідно до прийнятої в банку політики щорічно виконується комплекснийаналіз стану інформаційної безпеки. У звітному році реалізовано ряд проектів,які дозволили значно вдосконалити систему забезпечення інформаційної безпеки:
– впроваджена технологія термальних серверів;
– здійснені унікальні розробки, що дозволили використати старт-карти(e-token) на бездискових робочих станціях;
– впроваджена сучасна система моніторингу роботи серверного ікомунікаційного устаткування і функціонуючих на даному устаткуванні сервісів;
– впроваджена система раннього виявлення шахрайських операцій ізпластиковими картками;
– впроваджена нова технологія резервного копіювання;
– впроваджена нова антиспамова технологія захисту інформаційноїсистеми банку.
З метою підтримки й перепідготовки кадрів у банку розроблено івпроваджено програмне забезпечення, що дозволило проводити навчання в умовах,що максимально наближені до реальної роботи банку.
У звітному році продовжилося вдосконалення й розвитокмультисервісної корпоративної мережі банку:
– впроваджена нова система проведення аудіо конференцій, щодозволила розширити кількість учасників конференцій та підвищити безпеку їхпроведення;
– у телекомунікаційному центрі банку впроваджені нові високопро-дуктивнімаршрутизатори Cisco7206 NPE G1, брандмауери Cisco PIX 535, комутатори Cisco3750;
– до МКСБ підключено 52 нові відділення в різних регіонах України.
Можна зробити висновок, що в банківських установах досить швидкимитемпами впроваджуються різноманітні банківські послуги, пов’язані завтоматизацією всіх процесів. Враховуючи конкуренцію на ринку банківськихпослуг необхідно впроваджувати найновіші сучасні програмні комплекси.

3.Напрямки вдосконалення банківськогокредитування на споживчі потреби на сучасному етапі розвитку банків України
3.1 Впровадження комерційними банкаминетрадиційних кредитних операцій та послуг у сфері споживчого кредитування
Сучасні тенденції в розвитку банківськоїсправи в країнах з розвинутою ринковою економікою характеризуються збільшеннямкількості здійснюваних банками операцій та надаваних послуг, пошуком їх новихформ.
Конкуренція між банками та небанківськимифінансово-кредитними установами, а також всередині самої банківської системи,сприяє подальшій універсалізації банківської справи, розвитку та розширеннюкола операцій та послуг, що їх може виконувати сучасний універсальний банк.Крім традиційних, базових для комерційних банків України операцій, вонивиконують нові, не традиційні для них операції та послуги.
Виникнення та подальший розвиток нетрадиційнихбанківських операцій та послуг зумовлені багатьма причинами. Зокрема це:
–  зниження рівня дохідності традиційнихбанківських операцій та послуг;
–  загострення конкуренції між банківськими танебанківськими фінансово-кредитними установами, а також між самими комерційнимибанками. Конкуренція вплинула на залучення банків до певних видів діяльності,які можуть здійснювати також небанківські фінансово-кредитні установи;
–  необхідність підвищення якостіобслуговування своїх клієнтів. Це виявляється, зокрема, в тому, що відбуваєтьсязакріплення за кожним солідним клієнтом окремого менеджера, котрий надає йомувесь комплекс послуг та здійснює необхідні операції;
–  диверсифікація банківських доходів, зокремашляхом збільшення в них частки непроцентних доходів, включаючи комісійнідоходи;
–  необхідність підвищення ліквідності таплатоспроможності комерційного банку;
–  необхідність зменшення ризиків, пов’язанихзі здійсненням традиційних операцій і наданням традиційних послуг;
–  залучення нових клієнтів з метою розширеннята вдосконалення структури ресурсної бази комерційного банку.
В Україні новими видамигрошових банківських споживчих позик вважаються чековий кредит і банківськікредитні картки [68].
Чековий кредит – це вид споживчого кредиту,при якому надання позики здійснюється при відкритті окремого чекового рахунка.В банківській практиці використовуються два основні різновиди чекового кредиту –кредитування з овердрафтного рахунка (при від’ємному сальдо на поточномурахунку) та кредитування на основі використання спеціального чекового рахунка іспеціальних банківських чеків.
Овердрафт, якзазначалося вище, – це кредит, який надається банком автоматично у разіутворення на поточному рахунку клієнта дебетового сальдо. Величина позики заовердрафтом визначається під час відкриття рахунка і не може перевищувати напередвизначеної суми. При овердрафтному чековому рахунку наперед обумовлюєтьсяавтоматичне надання банком кредиту в момент вичерпання залишку на рахунку.
Позики з овердрафтного чекового рахунка погашаються, як правило, впроцесі надходження на рахунок нових додаткових коштів.
Спеціальні чековірахунки відкриваються в банку з метою надання (випуску) для своїх клієнтівспеціальних чеків визначеної вартості. Банк встановлює клієнту на його проханняпевний ліміт кредитування і на цю величину видаються чеки. Сума кредитузараховується в дебет даного рахунка.
Чековий кредит єрізновидом поновлюваної позики. Це – форма кредитної лінії з правом одержаннякредиту протягом певного строку.
Використання клієнтомчеків призводить до зменшення ліміту кредитування. Банк дозволяє власниковірахунка виписувати чеки на суму лише в межах встановленого ліміту. Додатковівнески на чековий рахунок відновлюють ліміт кредитування. Якщо додаткові внескине надходять, ліміт кредитування вичерпується і спеціальний чековий рахунок закривається.
Чековий кредит є вигідним видомспоживчого кредитування як для фізичної особи, так і для банку. Йогоорганізація не вимагає значних витрат; чековий кредит легко піддаєтьсябанківському контролю. Для клієнта чековий кредит вигідний й тим, що комерційнібанки беруть за його користування відносно невелику плату (відсоток).
Найпоширенішим всучасних умовах у західних країнах є такий вид банківського споживчого кредиту,як кредитування за допомогою кредитної картки основна перевага кредитноїкартки, яка й робить її надзвичайно популярною серед населення, є зручність упрактичному користуванні. Кредитна картка– це іменний (зідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ,який використовується для надання споживчого кредиту.
Кредитні карткивиготовляють з матеріалу, важкодоступного для підробки. Нині в розвинутихкраїнах світу кредитні картки вийшли на перше місце як засіб розрахунку в сферіспоживання. Сьогодні кредитні картки в грошовій сфері замінили готівку і чеки:розрахунки за товари і послуги проводяться позичальником в рахунок своєїкредитної картки. Використання кредитних карток значно полегшує умови наданняспоживчого кредиту. Проте залишаються значними й зловживання і навітьшахрайство при практичному застосуванні кредитних карток; так, вони можутьвикористовуватися не їх власником, а іншою людиною. Кредитні карткивипускаються банком-емітентом для своїх платоспроможних клієнтів за певнуплату. Для кожної з карток встановлюється ліміт кредитування. Кредитні карткиможуть поширюватися групами банків [21].
Використання кредитних карток виражає економічні відносини зспоживчого кредитування між трьома суб’єктами:
–  банком;
–  власником картки;
–  торговельною організацією(торговцем).
Між банком і торговельним закладом укладається відповідна угодапро використання кредитних карток цього банку при покупці товарів. Торговельнийзаклад має дати офіційну згоду на прийняття карток даного банку при розрахункахза товари, що в ньому куплені. Для торговельної організації кредитна картка єгарантією відкриття покупцю кредиту в банку. 3 кредитними картками працюють, восновному, великі торговельні заклади, дрібні роздрібні торговці віддаютьперевагу при розрахунках за товар готівці.
Періодично через певний строк (або негайно) торговельніорганізації передають у банк рахунки за товари, продані власникам кредитнихкарток. Банк оплачує ці рахунки, перераховуючи певну суму коштів на поточнийрахунок торговельної організації. Поступово ліміт кредитування вичерпується іякщо власник кредитної картки не погашає своїх зобов’язань перед банком, карткавтрачає свою дію.
Власники кредитних карток постійно отримують інформацію прозалишок ліміту кредитування за нею і, відповідно, про необхідність продовженнякредиту.
Отже, можна виділити такі основністадії процесу споживчого кредитування за допомогою кредитних карток:
– видача банком кредитної карткиклієнту-позичальнику;
– купівля позичальником товарів за карткою вмагазині;
– передача магазином торговельних рахунків на куплені товари в банк;
– перерахування банком коштів на поточний рахунок магазину;
– щомісячне виставлення магазином рахунків за куплені товаривласникові кредитної картки – постачальнику;
– повернення позичальником коштів банку.
Кредитні картки для потреб споживчого кредитування можутьвипускатися не лише банками, а и такими організаціями, як авіакомпанії,залізниці, готелі, телефонні фірми, автозаправні станції тощо.
Банк одержує відсотки за кредит, що надається власникам карток умежах ліміту кредитування. Банк регулює величину кредитного ліміту за карткамиі періодично відновлює самі картки, що дозволяв йому переоцінюватикредитоспроможність власників карток.
Як правило, лише найбільші комерційні банки здатні емітувативласні кредитні картки, адже, щоб давати прибуток, система поширення карток маєбути досить масштабною. Основні витрати, пов’язані із застосуванням кредитнихкарток, для банків становлять витрати на їх випуск на ринок, тобто пошукикомерційної мережі, яка була б згідна приймати їх як засіб платежу. Зрозуміло,що емісія власних кредитних карток є досить дорогою банківською операцією. Томуна практиці комерційні банки використовують загальнонаціональні (навітьвсесвітні) системи кредитних карток. Найвідоміші з них: VІSА, Аmегісаn Ехргеssта ін. Банки на основі купленої ліцензії емітують кредитні картки цих систем.
На ринку має місце досить жорстка конкуренція між різнимисистемами і видами кредитних карток.
Кредитні картки призначені переважно для споживчого кредитування вроздрібній торгівлі при придбанні недорогих товарів. Вони, як правило, непристосовані для купівлі дорогих речей тривалого користування. Ліміткредитування за більшістю карток менше вартості таких товарів.
Потенціальні можливості використання кредитних карток доситьвеликі. В Україні роль банківських і небанківських кредитних карток навітчизняному ринку зростатиме з розширеннямринку споживчого кредиту.

3.2 Напрямкизниження ризику за операціями банківськогоспоживчого кредитування
Останнімчасом все актуальнішою в контексті економічних зрушень, які відбуваються вУкраїні, стає проблема становлення системи управління ризиками в комерційнихбанках. Кредитування є найбільш ризиковою операцією для банків, і в той же часзалишається однією з найвагоміших в структурі процентних доходів банку. Ефективністьбанківської діяльності значною мірою залежить від якості управління ризиками[63].
Кредитнийризик – ризик невиконання позичальником зобов’язань за кредитними операціями(тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитнимиопераціями проводитиметься з відхиленнями від умов кредитної угоди або взагаліне проводитиметься) [78].
Створити цілком безризиковий портфель неможливо, однак своєчасне погашенняпозичок і відсотків по них багато в чому визначає успішну роботу банку.
1. Знизитиризики в сегменті споживчого кредитування можна за рахунок повноцінного задіяннякредитних бюро, які вже створені в Україні, однак їх діяльність стримуєтьсянизкою суб’єктивних та об’єктивних чинників [60].
2. Одним зметодів зниження кредитного ризику є страхування кредитів. Страхування кредитуприпускає повну передачу ризику його неповернення страховій кампанії. Існуєбагато різних варіантів страхування кредитів, але усі витрати по страхуваннюзвичайно відносяться на позичальників. В даний час така форма захисту відризику не поширена у зв’язку з відсутністю надійних страхових кампаній [61].
3. Наступний метод це метод лімітування – встановлення ліміту,тобто граничних сум здійснюваних кредитних операцій. Як приклад можна навестинормативи кредитного ризику, встановлені Національним банком України длякомерційних банків: максимальний розмір ризику на одного позичальника; норматив«великих» кредитних ризиків; норматив максимального ризику на одного інсайдера;норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств,наданих інсайдерам. Як правило, банки встановлюють ліміт, який регламентуєрозмір обороту по видачах кредиту за певний період (ліміт видачі). У деякихвипадках встановлюється ліміт заборгованості, який регламентує заборгованістьза кредитом на певну дату [52].
4. Моніторинг можна визначити як проведення систематичного аналізугосподарської діяльності позичальника, його фінансового стану, а також комплексінших заходів, які направлені на зменшення кредитного ризику – ризикунеповернення кредиту та несплати відсотків за ним протягом дії кредиту [71].
Щоб уникнути проблемної позики працівник банку повинен передбачатиїї появу, знаючи причини виникнення та враховуючи ознаки. Лише суворий контрольза кредитним проектом в цілому дозволяє забезпечити безпеку, надійність іприбутковість кредитних операцій комерційних банків.
Існують принципи моніторингу, які є важливими для успішноїкредитної діяльності будь-якого банку [53]:
– банк повинен мати свою систему моніторингу кредитних операцій;
– система моніторингу має бути безперервною та оперативною;
– проведення заходів щодо супроводження кредитних проектів, якінаправляються на зниження рівня ризику невиконання боржником своїх зобов’язань;
– організація моніторингу повинна сприяти покращенню відносин міжкредитором та позичальником;
– кредитний контроль повинен здійснюватись найбільшкваліфікованими та досвідченими працівниками банку.
5. Кредитні працівники віддають перевагу методу оцінки кредитоспроможності,оскільки він дозволяє запобігти практично усі можливі втрати, зв’язані з неповерненнямкредиту. До визначення кредитоспроможності існує багато різних підходів.Критерії, по яких виробляється оцінка позичальника, індивідуальні для кожногобанку і ґрунтуються на його практичному досвіді. Ці критерії періодично переглядаються,що забезпечує пристосування аналізу до умов, що змінюються, і підвищує йогоефективність [33].
Аналізкредитоспроможності заключається в визначенні здатності позичальника своєчасноі в повному обсязі покрити заборгованість за кредитом, ступені ризику, якийбанк готовий взяти на себе; розмір кредиту, який може бути наданий при данихобставинах і, нарешті, умов його надання.
Метою аналізу кредитоспроможності приватних позичальників є оцінкакредитних ризиків, які дещо відрізняються від ризиків, що присутні прикредитуванні юридичних осіб. Більшість споживчих кредитів невеликі тому банкизмушені збільшувати кількість позичальників, які мають різні особисті іфінансові характеристики, щоб покрити власні витрати на кредитування.
Аналіз кредитоспроможності клієнта дозволяє виявити факториризику, які здатні привести до непогашення виданого банком кредиту вобумовлений строк і оцінити ймовірність своєчасного повернення кредиту.Визначення кредитоспроможності клієнта є невід’ємною частиною роботи банку повизначенню можливості надання кредиту. Під аналізом кредитоспроможностіпозичальника розуміється оцінка банком позичальника з точки зору можливості ідоцільності надання йому кредиту, визначення ймовірності повернення увідповідності з кредитним договором. Аналіз кредитоспроможності клієнтадозволяє банку, своєчасно утрутившись у справи боржника, вберегти його відбанкрутства, а при неможливості цього – оперативно призупинити кредитування.
Аналіз платоспроможності проводиться як по позичальнику так і пойого поручителю. При цьому метод аналізу і документація така ж сама, як і прианалізі самого позичальника. В результаті проведеної роботи визначаєтьсяможливості клієнта виконувати платежі на погашення основного боргу і відсотківза нього, а поручителя – виконувати їх у випадку неплатоспроможності основногопозичальника.
Оцінку фінансового стану позичальника Банк здійснює кожного разупід час укладання договору про надання кредиту (пролонгацію кредиту), а надаліперіодичність проведення оцінки залежить від якості обслуговування боргупозичальником. Оцінка якості обслуговування боргу здійснюється щомісяця.
Оцінка фінансового стану позичальника проводиться у 3-и етапи [47]:
– 1-ий етап – збір інформації про клієнта;
– 2-ий етап – ідентифікація клієнта;
– 3-ій етап – оцінка кредитоспроможності позичальника.
Аналіз кредитоспроможності клієнта передує укладенню з ним кредитногодоговору і дозволяє виявити фактори ризику, які здатні привести до непогашеннявиданого банком кредиту в обумовлений строк, і оцінити ймовірність своєчасногоповернення кредиту. Визначення кредитоспроможності клієнта є невід’ємноючастиною роботи банку по визначенню можливості надання кредиту. Під аналізомкредитоспроможності позичальника розуміється оцінка банком позичальника з точкизору можливості і доцільності надання йому кредиту, визначення ймовірностіповернення у відповідності з кредитним договором. аналіз кредитоспроможностіклієнта дозволяє банку, своєчасно утрутившись у справи боржника, вберегти йоговід банкрутства, а при неможливості цього – оперативно призупинити кредитування [63].
Оцінка стану обслуговування боргу здійснюється щомісяця.Залежновід якості погашення позичальником кредитної заборгованості та відсотків,визначається група кредитних операцій (табл.3.1) [34].

Таблиця 3.1. Класифікація груп кредитнихоперацій за якістю обслуговування позичальником боргу
  Обслуговування боргу позичальника (група)
  ДОБРЕ СЛАБКЕ НЕЗАДОВІЛЬНЕ
К
Р
И
Т
Е
Р
І
Ї – заборгованість за кредитами та відсотками за ними сплачується в установлені строки або з максимальною затримкою не більше семи календарних днів; – заборгованість за кредитом не сплачена в строки установлені кредитним договором, а прострочена (була прострочена) від 8 до 90 днів включно та відсотки за ним сплачуються (були сплачені) із затримкою від 8 до 30 днів включно; – заборгованість за кредитом не сплачена в строки установлені кредитним договором, а прострочена понад 90 днів; – кредит пролонговано на строк до 90 днів та відсотки за ними сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою не більше семи календарних днів; – кредит пролонговано на строк від 91 дня до 180 днів включно, але відсотки сплачуються в строк або з максимальною затримкою не більше семи календарних днів; – кредит пролонговано понад 180 днів;
Якщо одна з вимог кожного підпункту, що характеризує групукредитної операції за якістю обслуговування боргу позичальника не виконується,то така операція зараховується до групи на один рівень нижче.
Відповідно до перелічених цієї методики критеріївздійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику тавизначається категорія кредитної операції таким чином (табл. 3.2) [25].        
Оцінка якості кредитноїоперації здійснюється до часу виконання позичальником зобов’язання за нею(надходження коштів) незалежно від виду зобов’язання.

Таблиця3.2.Класифікаціякатегорій кредитних операційФінансовий стан позичальника (клас) Обслуговування боргу позичальником (група) «добре» «слабке» «незадовільне» А «стандартна» «під контролем» «субстандартна» Б «стандартна» «субстандартна» «субстандартна» В «субстандартна» «субстандартна» «сумнівна» Г «сумнівна» «сумнівна» «безнадійна» Д «сумнівна» «безнадійна» «безнадійна»
Виходячи з суми забезпечення та коефіцієнтів залежно від категоріїкредитної операції, розраховується резерв під кредитні ризики (табл. 3.3) [16].
Таблиця 3.3. Резерв під кредитні ризикиКатегорія кредитної операції Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику) « Стандартна» 1% « Під контролем» 5% «Субстандартна» 20% «Сумнівна» 50% «Безнадійна» 100%
Проблема мінімізації банківських ризиків знайшла своє відображенняу новій редакції Закону України «Про банки і банківську діяльність». Зокрема устатті 44 зазначається: «Банк створює постійно діючий підрозділ з питаньаналізу та управління ризиками, що має відповідати за встановлення структурибалансу, лімітів окремих операцій, лімітів ризиків підприємств-контрагентів ікраїн-контрагентів» [3].
Окрім того, кожен вітчизняний банк з метою управління ризикамиповинен мати у своїй структурі такі постійно діючі комітети:
– кредитний (цей підрозділ щомісяця оцінює якість активів, готуєпропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їхзнецінення);
– комітет з питань управління активами й пасивами(щомісячнорозглядає собівартість пасивів і прибутковість активів, приймає рішення щодополітики відсоткової маржі, розглядає питання стосовно відповідності строківактивів та пасивів, надає відповідним підрозділам банку рекомендації щодоусунення розбіжностей у часі);
– тарифний(аналізує співвідношення собівартості послуг іринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку зпитань операційних доходів).
Стратегія управління банківськими ризиками – невід’ємна частина банківського менеджменту. Система управління банківськими ризиками має включати такі складові, як ідентифікація, оцінка, контроль,моніторинг. Подальші дослідження необхідно спрямувати на вдосконалення кожноїіз цих складових [78].
Правекс-Банк у своїй діяльності активно застосовує сучасніметодики з управління ризиками – кредитним, відсотковим, валютним, операційним,ліквідності, стратегічним, репутації та достатності капіталу. Основною метоюуправління ризиками є створення ефективної системи виконання поточних тастратегічних цілей банку із застосуванням відповідних методів управління таконтролю за ризиками, що генеруються зовнішнім середовищем, структурою активівта пасивів, та іншими бізнес-процесами банку. Управління ризиками розглядаєтьсяяк важлива складова комплексного управління діяльністю банку. Для цього припроведенні кожної значної за обсягом операції досліджується її вплив не тількина окремі ризики, що виникають у разі її проведення, а й на всі сторонидіяльності банку, а саме: на структуру активів і пасивів, фінансовий результат,рентабельність роботи банку, якість активів, дотримання вимог НБУ, – а такожвраховується досвід світової практики.
Серед основних інструментів в управлінні кредитним ризиком, якізастосовуються у Правекс-Банку, можна виділити використання спеціальниханалітичних методик з об’єктивної оцінки фінансового стану і надійностіпотенційних позичальників, а також установлення лімітів і нормативів за видамиактивних операцій, контрагентами та фінансовими інструментами. Для запобіганнянегативному впливові ринкових ризиків запроваджено систему лімітів (VAR-лімітів, лімітів «Stop-loss», «Stop-Out», лімітів валютної позиції в розрізі філій).
Для мінімізації негативного впливу процентного ризику на капіталта надходження за депозитними та кредитними договорами передбачена можливістьзмінювати процентні ставки в залежності від кон’юнктуриринку.
Найважливішим в управлінні банком є управління ризикомліквідності. Для розрахунку ліквідності та платоспроможності впроваджена автоматизованапрограма «Платіжний календар», за допомогою якої розраховуються консолідованіпоказники й аналізуються всі фінансові потоки в банку.
Управління ризиками є умовою стабільної та успішної діяльностібанку. Правекс-банк постійно вдосконалює механізми управління ризиками, длячого за весь час діяльності банку було ініційовано більше 8000 наказів,інструкцій і положень.
Управління ризиками в банку здійснюється Комітетом з управлінняактивами та пасивами (КУАП), а також лімітним комітетом банку і включає управлінняфінансовими, юридичними та операційними ризиками. Фінансові ризики включаютькредитні, валютні ризики, ризики ліквідності та процентної ставки. Управлінняюридичними та операційними ризиками має на меті суворе дотримання внутрішніхпроцедур і положень, які направлені на мінімізацію цієї групи ризиків.
КУАП здійснює контроль за визначенням обсягів, структури активів іпасивів у розрізі статей і портфелів, рівня процентних ставок і строків;порівняння основних показників банку з позиціями конкурентів; аналіз частиниринку, що займає банк. Лімітний комітет здійснює управління ризиками, контролюєдотримання лімітів, включаючи розгляд звітів щодо ризиків ліквідності,процентних і валютних ризиків, визначення методології в галузі розрахунку іуправління ризиками, встановлення лімітів і нормативів, направлених наоптимізацію рівня ризиків і прибутковості операцій банку.
Основним завданням КУАП і Лімітного комітету є формуваннявисокодохідної якісної структури активів і пасивів через оперативне управління портфелямизалучених та розміщених ресурсів, прийняття рішень щодо заявок на проведенняактивних операцій, реалізація стратегії банку в галузі кредитування,координація дій різних підрозділів, формування збалансованого,диверсифікованого кредитного портфеля. Рішення комітетів є підставою для виборустратегії діяльності банку, пов’язаної з проведенням активних операцій,резервуванням і стягненням існуючої заборгованості.
Система ризик-менеджменту Правекс-банку включає оперативниймоніторинг банківського сектора, який у поєднанні з результатами аналізупоказників діяльності банків-контрагентів є важливим джерелом інформації длялімітного комітету.
Підсумовуючи зазначене, потрібно зауважити що:
– ризик-менеджмент є невід’ємною частиною здійснення діяльностібудь-якої організації, особливо банківської;
– підвищення рівня ризикованості операцій та застосування новихмеханізмів взаємодії з клієнтами визначає зростання ролі ризик-менеджмету, щознаходить своє відображення у набуванні виключного права на блокування операційі зміні підпорядкованості в структурі банку;
– необхідність постійного удосконалення інструментів, методик тамоделей оцінки ризику потребує постійного підвищення рівня кваліфікаціїризик-менеджерів, адаптації моделей та врахування закордонного досвіду;
– потреба в оперативному виконанні або блокуванні операційвизначає поступовий перехід до індивідуальної або колективної авторизації,оцінки ризиків і прийнятті рішень;
– необхідність більш оперативного реагування та вдосконаленнястратегій управління ризиками зумовлює зростання відповідальності колегіальнихбанківських структур.
3.3Порівняльнахарактеристика моделей та технологій споживчого кредитування в світовійпрактиці. Застосування світового досвіду у практиці споживчого кредитування вУкраїні
Досліджуючи моделі та технології споживчого кредитування всвітовій практиці, в першу чергу звертаємо увагу на історію їх виникнення танаслідки застосування, можливість впровадження світового досвіду у вітчизнянійпрактиці.
Успіх розвитку споживчого кредиту в США багато в чому зв’язаний зфункціонуванням на ринку спеціалізованих інформаційних агентств: так званихкредитних бюро (credit bureaus) і кредитно-розшукних бюро (credit reporting bureaus/investigating bureaus).
Кредитні бюро функціонують практично в усіх розвинутих країнах.Мати кредитну історію зацікавлені самі позичальники, адже це розширює їхможливості доступу до фінансових послуг за дещо нижчими процентними ставками.Скажімо, у США кожен громадянин, як правило, відкриває власну кредитну історіюз моменту першої самостійної покупки. Ця історія безперервно розвивається – змінитичи переписати її неможливо.
Кредитні бюро в різних країнах виникали і функціонувалипо-різному, тому мають певні відмінності. Здебільшого вони стосуються:
– форми власності та виду участі в бюро (є, наприклад, приватні кредитні бюро, участь у яких – добровільна, а є обов’язкові державні кредитні реєстри);
– виду інформації, що накопичується в базі даних (вона може бути негативною, позитивною або негативною й позитивною водночас);
– суб’єктів кредитних історій (це лише фізичні або лише юридичніособи; фізичні особи та представники підприємництва й малого бізнесу; іфізичні, і юридичні особи);
– кола користувачів (ними можуть бути лише банки; банки, суди, податкові та інші органи);
– змісту інформації, що надається за запитами, тощо.
Становлення повноцінного кредитного бюро – процес складний ітривалий. Світовий досвід свідчить, що для цього потрібно щонайменше роківп’ять. Наприклад, у Польщі кредитне бюро було створене в 1997 році, а першийкредитний звіт на запит банку продано лише в 2001-му.
За зарубіжним прикладом в Україні теж засновано різновидкредитного бюро – єдину інформаційну систему обліку позичальників (боржників),які мають прострочену заборгованість за кредитами, наданими банками (надалі – ЄІС«Реєстр позичальників»).
Ідея заснування в нашій країні кредитного бюро обговорюваласядавно – практично із часу створення банківської системиУкраїни. Одначе відсутність відповідної законодавчої бази та зацікавленості самихбанків ускладнювала його створення.
Поштовхом до цього став Указ Президента України «Про заходи щодозміцнення банківської системи України та підвищення її ролі в процесахекономічних перетворень» від 14.07.2000 р. №891/2000, пунктом 2 якогопередбачено заснування Національним банком України за участі державних такомерційних банків єдиної інформаційної системи обліку позичальників(боржників), котрі мають прострочену заборгованість за банківськими кредитами.
Одна з основних проблем, яка ускладнювала створення зазначеноїсистеми, полягала в тому, що згідно зі статтею 60 Закону «Про банки ібанківську діяльність» інформація про позичальників (боржників), котрі маютьпрострочену заборгованість за кредитами, наданими комерційними банками, вУкраїні вважається банківською таємницею. Водночас статтею 62 того ж законупередбачено, що банки мають право надавати загальну інформацію, що становитьбанківську таємницю, іншим банкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів,банківських гарантій.
Згідно із чинним законодавством України інформаційна система назразок кредитного бюро може створюватися лише на добровільних засадах. Тож доїї заснування необхідно було вирішити ще одне складне завдання – заручитисяпідтримкою банків, їх згодою надавати інформацію про позичальників, які маютьпрострочену заборгованість. Пропозицію НБУ створити Реєстр позичальниківспочатку підтримали 34 банки. Вони висунули зустрічну вимогу: уможливитивільний та швидкий доступ до даних інформаційної бази.
Узгодивши інтереси зацікавлених сторін, Національний банк України27 червня 2001 року заснував єдину інформаційну систему обліку позичальників(боржників), які мають прострочену заборгованість за кредитами, наданимибанками (Реєстр позичальників), прийнявши відповідну постанову (№245), неютакож було затверджено положення про Реєстр. Зазначені документи розроблено зурахуванням вимог чинного законодавства, зауважень та пропозицій, які надійшливід Асоціації українських банків та безпосередньо від комерційних банків.
Вітчизняна ЄІС «Реєстр позичальників» створена й функціонує затими ж принципами, що й більшість зарубіжних кредитних бюро. Основні зних:
– принцип добровільності, взаємодії та взаємного обміну інформацією,коли інформація надається і отримується лише банками, які уклали договір зНаціональним банком України на отримання інформаційно-довідкових послуг з ЄІС «Реєстрпозичальників»;
– принципнадійності та достовірності інформації– банки, що надають інформацію доінформаційної системи, несуть (згідно із чинним законодавством) відповідальністьза її правильність і достовірність;
– принципнейтральності– інформація, подана до Реєстру, становить банківськутаємницю і не може використовуватися за нецільовим призначенням; її не можнарозголошувати, надавати іншим юридичним чи фізичним особам, крім особи, якої цяінформація безпосередньо стосується. (Дворічний досвід функціонуваннявітчизняної системи обліку позичальників свідчить, що банки дотримуються цьогопринципу);
– принцип максимальноїбезпеки, захищеності інформації– з метою недопущення несанкціонованогодоступу до бази даних у Реєстрі використовуються спеціальні інформаційнітехнології.
Зауважимо, що серед країн СНД Україна першою створила інформаційнусистему обліку ненадійних позичальників. У банківській системі Вірменії такзваний «Кредитний реєстр» засновано лише в січні 2003 року. Оскільки у ційкраїні досі не вирішено основні проблеми, пов’язані із забезпеченнямбанківської таємниці, «Кредитний реєстр» функціонує у структурі Центральногобанку Вірменії.
У Росії з метою обліку ненадійних позичальників планувалося докінця 2003 року створити національне кредитне бюро, яке діятиме під егідоюАсоціації російських банків. До нього мають увійти найбільші кредитніорганізації країни. Навесні 2004-го, як і очікувалось, російські банкіри почалиобмінюватися інформацією про позичальників-боржників. Про намір увійти в бюрозаявив і Центральний банк Росії. Він прагне стати рівноправним учасником цієїорганізації і надавати в її розпорядження інформацію про неповернуті кредити.
Доцільним є проаналізувати особливості створення та діяльностіукраїнського аналога кредитного бюро – Реєстру позичальників.
Реєстр позичальників почав функціонувати з 1 жовтня 2001 року йдоволі швидко розвивався. Лише за два останніх роки кількість банків, які далиписьмову згоду на участь у єдиній системі, збільшилася з 34 до 122. Нинісумарні активи банків – учасників системи становлять понад 80% від усіх активівбанківської системи України. Кількість банківських установ – учасників ЄІС (зурахуванням філій) до кінця 2003 року досягла близько 570. Занесена до базиданих загальна сума простроченої заборгованості за банківськими кредитамистановить 3.01 млрд. грн. Частка прострочених позичок дорівнює близько 90% відзагального обсягу прострочених кредитів по всій банківській системі. Кількістьзаборгованостей, які обліковуються в ЄІС «Реєстр позичальників», становить 5.5тисячі. Зауважимо, що база даних Реєстру містить також інформацію, надануліквідаційними комісіями.
Після укладення договору про участь в ЄІС банк зобов’язанийрегулярно надавати інформацію про своїх несумлінних позичальників до бази данихРеєстру і несе відповідальність (згідноіз чинним законодавством) за її достовірність. Кожен учасник системи можезробити запит про того чи іншого боржника. Це дає змогу уникнути кредитуванняненадійних позичальників, сприяє зменшенню кредитних ризиків, відсотковихставок, обсягів резервування за активними операціями.
Інформаційна система передбачає дотримання конфіденційності.
Банкам гарантовано, що інформація, яку вони надають до ЄІС, можебути розкрита лише в агрегованому вигляді і тільки комерційним банкам. Останніж отримують доступ до даних, необхідних для прийняття рішення про наданняпозики. Як уже зазначалося, Національний банк та банки – учасники системи немають права використовувати інформацію ЄІС «Реєстр позичальників» не зацільовим призначенням, розголошувати чи передавати її іншим юридичним абофізичним особам, крім особи, котрої ця інформація безпосередньо стосується. Доречі, позичальники при укладенні договору попереджаються, що в разінесвоєчасного погашення заборгованості відповідну інформацію буде надано доРеєстру.
З метою підвищення ефективності функціонування системи та длязручності користувачів банки-учасники можуть надавати своїм філіям, обласнимдирекціям дозвіл на користування інформаційно-довідковими послугами Реєструпозичальників.
Регламентує діяльність ЄІС Національний банк. Він гарантує їїнадійність і безпеку, залучає до системи нових учасників, вносить зміни упорядок її функціонування, забезпечує зберігання внесеної до Реєстру інформації(до 3 років у разі погашення заборгованості й до 10 років у протилежномувипадку).
Нині з метою розширення бази даних про ненадійних позичальниківрозроблено порядок надання системі відомостейпро боржників банків, що ліквідовуються.
Як уже зазначалося, основні принципи функціонування вітчизняногореєстру боржників тотожні засадам діяльності більшості кредитних бюро. Та є йпевні відмінності.
По-перше,ЄІС «Реєстр позичальників», на відміну від більшостібюро, – державна інституція. Українські банки – учасники системи – оплачуютьлише послуги електронної пошти, яка використовується для передачі інформації доРеєстру та у зворотному напрямку, та розробку відповідного програмногозабезпечення. Всі інші витрати (а це значні кошти) бере на себе Національнийбанк.
По-друге, інформація до Реєстру надсилається не раз на місяць напаперових носіях (як у більшості країн, де діють кредитні бюро), а в міру їїпояви і електронною поштою, що, на нашу думку, є суттєвою перевагою.
По-третє, українська єдина система істотно відрізняєтьсявід кредитних бюро обсягом, видами та структурою інформації, що вноситься добази даних та надається користувачам.
Зупинимося на цій відмінності детальніше. Реєстр позичальниківмістить лише агреговану інформацію – про «поганих» позичальників (кредитні бюроможуть містити як негативні, так і позитивні відомості), її надають лише банкита ліквідаційні комісії (кредитним бюро інформацію надсилають переважно банки,а в деяких країнах – і податкові та інші державні органи).
Відомості, що надходять до кредитних бюро, більше характеризуютьособу позичальника, дані, яких вимагає Реєстр, – насамперед йогокредитоспроможність.
Наприклад, кредитне бюро Канади зобов’язує своїх учасниківнадсилати відомості про позичальника за такими критеріями.
Особиста інформація:
– ім’я фізичної особи;
– ідентифікаційний номер, громадянство, номер паспорта;
– нинішня та попередні домашні адреси;
– дата народження;
– номер телефону;
– сімейний стан (ім’я чоловіка чи дружини);
– трудовий стаж.
Інформація про кредитний рахунок:
– характеристика фінансової діяльності (дані про те, як фізичнаособа виконує свої кредитні зобов’язання);
– відомості про інші позики, іпотечні кредити, кредитні картки,оренду майна тощо;
– опис діючих у кредитній сфері норм і стандартів (максимальнийобсяг кредиту, розмір місячних виплат тощо).
Інформація із публічних реєстрів:
– дані про результати розгляду справ у судах;
– про можливе банкрутство;
– відомості про звернення стягнення на нерухоме майно;
– про податкову заставу.
Інформація про реєстрацію:
– автотранспортних засобів:
– нерухомого майна;
– обтяжень (застави) на автотранспортні засоби, на нерухоме майно.
Інша інформація:
– облік запитів (відомості про фізичних осіб, які офіційно цікавилисяпозичальником);
– інформація банківського характеру (відомості про досвідпозичальника в користуванні депозитним рахунком, банкоматами тощо);
– дані про сплату інших видів платежів.
Порівняємо ці вимоги з вітчизняними:
– за першим критерієм до вітчизняного Реєстру заноситься лиш ім’япозичальника та його ідентифікаційний номер, відомості про те, що він резидентчи нерезидент;
– за другим – лише дані про прострочені позики (дата наданнякредиту, дата виникнення прострочення, сума простроченої заборгованості, код валютиумовна назва банку, філії, обласної дирекції);
– за критеріями 3, 4, 5 інформація до Реєстру позичальників узагаліне надається.
Реєстр позичальників динамічно розвивається. З метою вдосконаленнямеханізму його функціонування підготовлено зміни до положення про ЄІС, якізатверджено постановою Правління НБУ від 23.12.2003 р. №573Ці та іншізміни, сподіваємося, сприятимуть підвищенню ефективності функціонуваннясистеми, зниженню кредитних ризиків у діяльності банків.
Однією з найперспективніших форм кредитування є іпотека. Насьогодні, коли вживаються заходи щодо стабілізації економіки й реформуваннякредитно-фінансової системи, формування системи іпотечного житловогокредитування стає одним із пріоритетних напрямів державної політики.
Формування системи іпотечного кредитування в Україні відкриваєпринципово нові перспективи для розвитку національної економіки: забезпечуєтьсяпідвищення рівня капіталізації інвестиційних ресурсів, формується сучасниймеханізм більш ефективного розподілу капіталу між сферами та галузямиекономіки, виникає потужний імпульс для суттєвого розширення фондового ринку наоснові появи нових іпотечних цінних паперів. Саме іпотечнекредитування може стати міцним фінансовим стимулом для виходу вітчизняноїекономіки на якісно новий рівень розвитку.
Найбільші перспективи в період становлення іпотечного ринку маєрозвиток житлової іпотеки. Це пов’язано перш за все з тим, що житлова купівлянерухомості сьогодні не може здійснюватися тільки за рахунок поточних доходівнаселення або їх заощаджень – отже, в найближчі роки найшвидшими темпами будерозвиватися саме житлова іпотека. Світова практика свідчить, що будівництвожитла у ринкових умовах господарювання в широкому плані забезпечуєтьсястворенням цілісної системи іпотечного житлового кредитування, яка являє собоюкомплекс взаємозв’язаних складових, завдяки котрим відбувається рух вартості наоснові одержання довгострокової позики для придбання житла його майбутнімвласником під заставу. В такій системі мають діяти щонайменше чотири суб’єкти –позичальник, кредитор, інвестор, уряд.
Попри те, що кожен з них має власний інтерес, їхні цілі повиннібути взаємозв’язаними.
Для розробки та впровадження дієвої системи функціонування національноїсистеми іпотечного кредитування необхідним є як вивчення зарубіжного досвідуіпотечного кредитування, так і розширення масштабів застосування відпрацьованиху нашій країні фінансово-кредитних механізмів житлового будівництва.
Як правило, у розвинених країнах норматив базової вартості об’єкту іпотеки становить 25 – 30%, а термін поверненнякредиту – близько 30 років. Однак у цих країнах існує прогнозована економіка ісередній клас із досить великими й стабільними прибутками. Особливістю нашоїекономіки є її перехідний період, а середній клас держави не має таких доходів.Отже, термін дії іпотеки тут не перевищує кількох років або й менше. Ці чинникине дають змоги використати іпотечну систему повною мірою.
Слід зазначити, що іпотечний ринок завжди найбільше розвивався підчас економічних криз, які охоплювали майже всі країни світу. І не випадково, щов 30-х роках у США особливе місце в «Новому курсі Рузьвельта» посіла програмазбільшення платоспроможності населення за допомогою іпотечного кредитування. Цепривело до того, що за останні 30 років у США іпотека дала змогу щорічноспрямовувати на житловий ринок у середньому близько 400 млрд. дол. і здавати вексплуатацію в середньому 230 млн. кв. метрів житла. Ця система не тільки даєзмогу розв`язувати житлові проблеми, а й стала основою економічної стабільностікраїни. Американська система забезпечення іпотеки дешевими ресурсамигрунтується на вторинному іпотечному ринку. У США він побудований на основітрьох іпотечних агенств, головна мета яких – викуп у банків іпотечних кредитіві випуск на їхній основі власних цінних паперів.
Ця система почала формуватися у 1938 році, коли було створеноперше агенство «Fannie Mae». Це була державна структура, призначена для викупуза бюджетні кошти іпотечних кредитів. Масштаби її діяльності тривалий час булинезначні. Але наприкінці 60-х років портфель іпотечних кредитів агенства сягнув7 млрд. дол., що становило приблизно 2,5% іпотечного ринку. У цей же періодасоціація «Fannie Mae» була розподілена на дві структури – «Ginnie Mae», яказберегла державний статус, і створену в 1970 році «Freddie Mac», котра одержаластатус підконтрольного державі акціонерного товариства з правом викупу кредитівдля малозабезпеченого населення. Напівдержавний статус двох агенств зводитьсядо регулювання їхньої діяльності урядом і до гарантованої можливості одержатипозику в разі потреби до 2,25 млрд. дол. зі скарбниці. Крім того, прибуток зацінними паперами агенств, так само як і прибуток за цінними паперамиамериканського казначейства, звільняється від багатьох податків.
Згідно з американською моделлю мінімізації відсотків за іпотечнимикредитами банк надає іпотечний кредит позичальникові, тобто перераховує йомусвої кошти в обмін на зобов`язання протягом визначеного строку щомісячноповертати банку фіксовану суму.
Банк продає кредит одному з агенств, передаючи при цьому ізобов`язання щодо забезпечення. Агенства швидко відшкодовують банку виплаченікошти і в обмін просять переказувати отримувані щорічні виплати за мінусоммаржі банку в агенство.
Розмір щомісячних виплат, тобто ставку, за якою агенствозобов`язується купувати іпотечні кредити, встановлює саме агенство. Ці ставкипублікуються щоденно і дійсні протягом 60 днів. Отже, починаючи переговори зклієнтом, банк називає йому як ставку за кредитом ставку агенства і свою маржу.Упродовж 60 днів банк закінчує перевірку клієнта і житла, видає кредит, отримуєвід агенства відшкодування і надалі діє як посередник, передаючи частину коштіввід позичальника агенству, а частину лишаючи собі. Таким чином, у США ставки заіпотечними кредитами не пов`язані ні зі ставками за іншими банківськимикредитами, ні з вартістю депозитів. Єдине, що їх визначає, це ставка, за якоюіпотечні кредити купуються агенствами. Ставка, за якою агенства купуютьіпотечні кредити, залежить від тієї ставки дохідності за цінними паперамиагенства, на яку погодилися інвестори. Причому ставки за цими цінними папераминижчі, ніж ставки за борговими зобов`язаннями організацій, що мають найвищийстатус надійності ААА, і тільки на 100 – 150 базисних пунктів вищі від ставок задержавними цінними паперами.
Американська схема іпотеки припускає продаж отриманої нерухомостінавіть тоді, коли кредит на її купівлю не до кінця сплачений. У цьому разіпроводиться продаж заставної на нерухомість.
На відміну від американської німецька система іпотечного кредитуменш гнучка, вона базується не на залученні банківського капіталу, а навикористанні коштів самих учасників іпотеки. Сутність німецької системизабезпечення дешевих довгострокових ресурсів для іпотечного кредитуванняполягає у створенні замкненого іпотечного фінансового ринку. Він формуєтьсянавколо спеціалізованих ощадно-іпотечних установ – будівельно-ощадних кас(baursparkasse). Каси мають змогу видавати кредити за ставками нижчими ніжринкові, оскільки самі залучають кошти за ставками, нижчими за ринкові. Річ утому, що вкладниками і позичальниками будівельно-ощадних кас є одні й ті саміособи – члени каси. Низька дохідність депозиту – своєрідна плата за правоодержати іпотечний кредит за низьким відсотком (ставкою).
Назва «німецька модель» іпотеки – умовна. Так само ощадно-іпотечніустанови здійснюють свою діяльність у багатьох країнах світу. У Франції ціструктури називаються Caisse d`epargene Logement, у Великобританії – будівельнітовариства (building societies). У Німеччині baursparkasse уже багато роківстабільно залучають кошти під 3% річних і видають іпотечні кредити за ставкою 5%при коливанні ринкових ставок на такі кредити, що видаються звичайними банками,від 7 до 12% річних.
Умови контракту грунтуються на розрахунку, покликаному забезпечитивідповідність пасивів і активів каси за сумою і строком. Тому до контрактувводиться поняття мінімального строку накопичень (у різних baursparkasse вінстановить від 1,5 до 2 років) і умова, що накопичення мають досягти розмірівтак званого оцінного числа. Останнє залежить від рівномірності внесеннянакопичень.
Головною перевагою цієї системи є її повна прозорість. Згідно знімецьким законом про будівельно-ощадні каси ці організації не можутьздійснювати жодних активних операцій, крім видачі іпотечних кредитів своїмчленам. Таким чином, на відміну від вкладника комерційного банку, котрий не маєпоняття, як, на які потреби і на скільки ризиково використовуються його кошти,вкладник baursparkasse достоменно знає, хто і на яких умовах користується йогокоштами.
Період кредитування починається, коли член каси накопичує близькополовини тієї суми, яка потрібна на купівлю житла. Потім він отримує накопиченеі ще стільки ж кредиту. На всі ці кошти член каси купує житло, оформляє його взаставу і починає виплачувати кредит. Завдяки невисокій ставці відсотків сумищомісячних виплат за кредитом приблизно такі самі, якими були його щомісячнінакопичувальні внески. У класичному німецькому варіанті для отримання житлатреба вчасно вносити платежі протягом багатьох років.
Аналізуючи досвід країн як з розвиненою іпотечною системою, так із тією, яка формує іпотечний ринок, можна констатувати, що саме держава задопомогою пов`язаних із нею фінансових інститутів бере на себе зобов`язаннящодо фінансування кредитів, які видані комерційними банками для організаціїринку застави і вторинного ринку похідних цінних паперів для залучення коштівінвесторів. За правильної організації іпотека, отримавши державну підтримку наетапі впровадження, трасформується у подальшому в самофінансовану систему,формує і стимулює платоспроможний попит населення.
Навіть поверховий аналіз діяльності українських банків за останнійрік дає змогу зробити висновки про зростання інтересу до іпотечногокредитування в Україні. Розвиток іпотеки викликаний кількома чинниками. Якщо напочаток 90-х років майже все житло у країні, за винятком житлово-будівельнихкооперативів, будувалося за рахунок бюджетних коштів різних рівнів, топочинаючи з 1994 року, з моменту виходу Постанови Верховної Ради України «Прозаходи щодо залучення додаткових коштів на житлове будівництво і створенняринку житла», дедалі більших обсягів набирає будівництво житла за рахуноккоштів населення. Звісно, далеко не всі сім`ї, які потребують поліпшенняжитлових умов і стоять у черзі на отримання житла, можуть одержати житло зарахунок власних коштів. Однак можна з упевненістю стверджувати, що в Українізначна частина населення у змозі профінансувати будівництво власного житласамостійно чи за рахунок банківського кредиту.
Популярність іпотечних кредитів свідчить про те, що сьогодніобговоренню підлягає уже питання не про те, наскільки своєчасне й обгрунтованевпровадження інституту іпотеки в Україні, а про те, яких заходів треба вжитидля його цивілізованого втілення. Зазначимо, що успішне кредитування житловогобудівництва можливе за умови високого і стабільного рівня доходів громадян. Нажаль, ті послуги, які пропонуються банками України на придбання (будівництво)житла, доступні обмеженій частині населення. Нині в Україні таким кредитуваннямзаймаються банки «Аваль», «Аркада», «Ощадбанк», «Укрсоцбанк» тощо.
Більшість банків надає кредит на оплату значної частини вартостінерухомості й на довгостроковий період. Так, кредит може становити до 70% відвартості житла і видаватися на строк від 2 до 5 років.
Середня відсоткова ставка за іпотечним кредитом в Україніколивається від 10,5 до 18% річних у ВКВ. У Німеччині її коливання становить 7– 10% річних.
Аналізуючи моделі та технології споживчого кредитування в світовійпрактиці доцільно звернути увагу на те, що ці моделі дуже широко розповсюдженів західних банках, але останнім часом їх починають використовувати й українськібанки.
Вивчення досвіду застосування моделей іпотечного ринку в різнихкраїнах показало, що в переважній їх більшості ці моделі в чистому вигляді незастосовуються. На практиці має місце використання специфічних для кожноїкраїни комбінацій різних інструментів та механізмів іпотечного ринку. В Україні доцільно використовувати як американську схемуіпотечного кредитування, що дозволяє створити дворівневий іпотечний житловийринок, так і традиційну європейську схему іпотечного кредитування. Нанашу думку, досвід організації та функціонування американської системиіпотечного кредитування є корисним для створення вітчизняного аналогу.Обґрунтованість даного твердження полягає у тому, що надто повільне системневпровадження дворівневої моделі фінансування іпотечної системи загострить низкуризиків, які вже проявляються на сучасному етапі функціонування вітчизняної іпотечноїсистеми:
– короткострокові джерела фінансування довгострокових іпотечнихактивів первинних іпотечних кредиторів призведуть до загострення відсотковогоризику та ризику ліквідності;
– неприйнятні для більшості населення умови кредитування, з огляду нависокі процентні ставки, що знаходяться в залежності від рівня ставок подепозитах, посилюють вплив кредитного ризику;
– загострення валютних ризиків для позичальників з можливоютрансформацією в кредитні ризики, в разі значного здешевлення гривні;
– системні ризики, що пов’язані з браком надійних ліквідних інструментівна фондовому ринку у вигляді іпотечних цінних паперів, з огляду на потреби щодоформування активів пенсійними фондами та страховими компаніями.
Враховуючи вищенаведене, було б доцільно впроваджувати в Українітаку модель іпотечного кредитування, яка б з урахуванням сучасних економічнихумов і вітчизняної ментальності поєднувала б у собі найприйнятніші рисиєвропейської та американської моделей іпотечного кредитування.
3.4Оцінка ефективності втіленнярекомендацій і пропозицій в досліджуваному банку
Науково-технічна ефективність результатів дипломної роботивизначається експертним методом у комплексі з оцінкою їх економічної тасоціальної ефективності на підставі наступних якісних показників.
– новизна;
– перспективність;
– потенційний масштаб практичного використання;
– ступінь ймовірності досягнення позитивних результатів.
Новизна розробки визначається шляхом порівняння результатівдосліджень, що пропонуються до використання на практиці, та діючих норм істандартів. У процесі порівняння треба виявити, наскільки ці результатиперевищують кращі світові аналоги, відповідають світовому рівню або є нижчим закращі світові аналоги.
Перспективність визначається щодо наукових результатів роботи і маєтри рівня оцінки: «першочергова важливість», «важливі» та «корисні».
У процесі оцінки слід вказати потенційний масштаб практичноговикористання результатів. При цьому слід вважати, що таким масштабом можутьбути: світовий ринок; галузі національної економіки; галузь; окремепідприємство (об’єднання).
Ступінь ймовірності досягнення позитивних результатів може бутивеликою, помірною та малою.
Перехід від якісних оцінок науково – практичного рівня результатів роботи до кількісних здійснюється задопомогою шкали балів та коефіцієнтів вагомості показників.
На підставі балів та коефіцієнтів вагомості показників розрахунокНПР виконують за формулою (3.1):
НПР = Б1а1 + Б2а2 + Б3а3 + Б4а4,(3.1)
де Б1 – оцінка новизни роботи у балах;
Б2 – оцінка перспективності роботи у балах;
Б3 – оцінка масштабу використання роботи у балах;
Б4 – оцінка ймовірності досягнення результатів роботи у балах;
а1…, а4 – коефіцієнти вагомості відповіднихпоказників.
Кількісне значення показника науково практичного результату (НПР)виражається у балах і дає змогу проводити порівняння різних наукових рішень.
Для оцінки науково – практичного рівня результатів дипломноїроботи слід відібрати найбільш істотні параметри, в яких зацікавлені майбутнікористувачі продукту, який було створено за результатами досліджень. Наприклад,такими показниками може бути точність, об’єктивність, трудомісткістьрозрахунків, продуктивність праці користувачів, методики або рекомендації.
У дипломній роботі з метою покращення кредитування підприємствазапропоновано методи вдосконалення процесу кредитування підприємства, зокрема планування кредитного портфелю, а також нормування витрат іпланування, облік та аналіз витрат за видами, стимулювання ресурсозбереження ізниження витрат. За експертними оцінками дана пропозиція відповідає світовомурівню (Б1 = 8, а1 = 0,35), є важливою з точки зору галузі і підприємства (Б2 =7, а2 = 0,35), планується до використання у галузі (Б3 = 2, а3 = 0,2), і маєпомірну ступінь досягнення позитивних результатів у випадку використання результатіву галузі або на підприємстві (Б4 = 7, а4 = 0,1).
При цих значеннях показників значення показниканауково-практичного рівня буде таким:
НПР = 7 * 0,35 + 5 * 0,35 + 4 * 0,2 + 8 * 0,1 = 5,8 бала.
Максимальне значення цього показника:
НПРmax = 10 * 0,35 + 10 * 0,35 + 10 * 0,2 + 10 * 0,1 = 10 балів.
Таким чином, НПР є достатньо високим і складає 58% від йоговерхньої межі (5,8 * 100/10).
Визнаними у світовій практиці основними показниками, що акумулюютьвигоди від упровадження науково-технічних розробок у будь-яку галузь тавикористовуються для оцінки економічної ефективності проектів, є:
– чистий дисконтований дохід (прибуток);
– індекс дохідності (прибутковості);
– період окупності інвестицій у реалізацію проектів;
– внутрішня норма дохідності (далі – ВНД).
Основні показники ефективності можуть бути доповнені додатковимипоказниками, які характеризують фондо – або капіталовіддачу, зростанняпродуктивності праці, організацію нових робочих місць тощо.
Чистий дисконтований дохід (прибуток) визначається за формулою (3.2)та розраховується як відношення сумарних чистих грошових потоків доформалізованого виразу його дисконтування, а саме (3.2):
/>, (3.2)
де t – роки реалізації інноваційно-інвестиційного проекту;
Рt – чистий грошовий потік уперіоді t;
d – норма дисконтування.
Якщо підприємству надано кредит у сумі 5 млн. грн. на строк 2 рокипід 20% річних на придбання нового обладнання, то чистий дисконтований дохідбуде складати:
/> (грн.)
Дисконтування грошових потоків здійснюється відповідно до моментуабо часу започаткування проекту.
Коефіцієнт чистого дисконтованого доходу (індекс дохідності)визначається як співвідношення ЧДД та необхідної дисконтованої вартостіінвестицій. Це співвідношення дозволяє одержати дисконтовану норму прибутку іобчислюється за формулою (3.3):
/>, (3.3)
де ІД – індекс дохідності;
ЧДД – чистий дисконтований дохід;
ДВІ – дисконтована вартість інвестицій.
Внутрішня норма дохідності (ВНД) визначається як розрахунковаставка дисконту, за якої сумарні чисті приведені надходження дорівнюютьсучасній (дисконтованій) вартості витрат на проект.
ВНД розраховується за формулою (3.4):
/>, (3.4)
де d’ – внутрішня норма дохідності (ВНД);
Рt – чистий грошовий потік у періоді t.
Рівняння (3.4) вирішується відносно невідомої його складової d’задля визначення мінімально допустимої норми ефективності, за якої чистийдисконтований дохід дорівнює 0, або дисконтовані прибутки дорівнюютьзапочаткованим інвестиціям.
Термін окупності витрат визначається як період для відшкодуванняпервісно започаткованих інвестиційних коштів на основі накопичених чистихреальних грошових потоків, зумовлених реалізацією проекту.
Для його визначення треба розрахувати накопичені дисконтованігрошові потоки за проектом, знайти кількість повних років (місяців, кварталів),що передують року, у якому накопичене значення ЧДД змінюється з від’ємного надодатне. Якщо потрібне більш точніше значення терміну окупності, то дознайденої кількості років слід додати результат ділення модуля від’ємногозначення ЧДД у цьому році на грошовий потік наступного року.
Кожен з основних показників ефективності може використовуватись запевним призначенням, а саме:
– ЧДД найбільш раціонально використовувати для ранжуванняінноваційних пропозицій та вибору пріоритетних проектів з точки зору їхефективності;
– ВНД проекту являє собою очікуваний рівень дохідності івикористовується для прогнозування цього показника, тобто визначає межібеззбитковості проекту;
– індекс дохідності (коефіцієнт ефективності) вказує на рівеньнакопиченого чистого прибутку, зумовленого одиницею вкладених у проект коштів;
– показник періоду окупності інвестованих в інновації коштівдозволяє одержати інформацію про рівень ризикованості проекту в зв’язку зізмінами у відносній ліквідності інвестицій.
Отже, розглянемо запропоновану у дипломі методику на прикладі.
Вихідні дані:
– витрати на науково-дослідні та конструкторські розробки (НДКР) убазовому 2006 році – 1,0 млн. грн.;
– загальні капітальні вкладення у створення нової технології(будівництво, придбання обладнання) – 8,0 млн. грн., у тому числі в першому2007 році реалізації проекту – 3,0 млн. грн., у другому 2008 році – 2,0 млн.грн.;
– витрати на підготовку виробництва у 2009 році – 2,0 млн. грн.;
– умовно постійні витрати на одиницю продукції – 3 грн./од.;
– умовно змінні витрати на одиницю продукції – 4 грн./од.;
– ціна одиниці продукції – 10 грн. / од;
– очікувані грошові надходження від реалізації продукції за проектомз 2010 по 2015 рр. запрогнозовані за методикою;
– ставка дисконтування приймається на рівні банківської позичковоїставки. Вважається, що вона є постійною протягом життєвого циклу проекту іскладає 18% (або у частках d = 0,18).
Розрахунок чистого дисконтованого доходу здійснюється за формулою(3.2).
При визначеній ставці дисконтування 0,18. Підсумувавши визначенідані, одержимо ЧДД = 13,2 млн. грн.
Індекс дохідності (рентабельності) є співвідношення чистогодисконтованого доходу та одноразових і капітальних витрат на використання новоїтехнології, що визначає дисконтовану норму прибутку.
При сумі ЧДД, рівній 13,2 млн. грн., витратах на НДКР у сумі 1,0млн. грн., капітальних вкладеннях (акціонерному капіталі) в 8,0 млн. грн., атакож витратах на підготовку виробництва у сумі 2 млн. грн., індекс дохідностістановитиме:
ІД = 13,2 / (1,0 + 6,7 + 5,74 + 2,25) = 0,84 (чи 84%).
Тобто, рентабельність реалізації проекту становитиме 84 відсотків(це значно більше існуючих банківських позичкових ставок у розмірі 18%), томупроект слід визначити прибутковим.
Внутрішня норма дохідності (ВНД) проекту знайдена за формулою (3.3),її значення d’ = 0,513.
Таким чином, внутрішня норма дохідності становить 51,3% івиявляється більшою за норму рефінансування капіталовкладень, тобто проектможна вважати відносно стійким щодо ефективного його впровадження.
Період окупності інвестицій в інноваційний проект визначається якперіод, необхідний для повернення їх первісної дисконтованої суми за рахунок накопиченихчистих дисконтованих потоків реальних грошей на основі реалізації проекту.
Витрати на проект можуть бути окупленими за 4,15 років:
Ток = 5 + |-1,2| /4,4 = 1,4 років,
/>/>/>де 5– кількість повних років використання технології, що передують отриманнюпозитивного результату від капітальних вкладень;
|-1,2| – частина капітальних вкладень, яка залишилась на початокроку, у якому настає повна окупність проекту (береться за модулем), млн. грн.;
4,4 – дисконтований грошовий потік року, у якому настає повнаокупність проекту, млн. грн.
За проектом маємо умовно постійні витрати Зс = 3 грн.,умовно змінні витрати Зу = 4 грн. та ціну одиниці продукції Зу= 10 грн. У цьому випадку співвідношення має вигляд:
Тб = 3 / (10–4) = 3/6 = 0,5 (50%)
Точка беззбитковості знаходиться в межах 50% номінального обсягувиробництва, що підтверджує надійність проекту.
Показники економічної ефективності інноваційних проектіввраховують витрати та результати, пов’язані з їх реалізацією як комерційногохарактеру, так і ті, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасниківстворення і реалізації проекту, у тому числі ефект галузей національноїекономіки, елемент соціального ефекту та інші складові ефективності, зумовленіпозаринковою діяльністю суб’єктів впровадження науково-технічних розробок.
Показники народногосподарської ефективності інноваційних проектівє інтегральними і відображають ефективність проекту під кутом зору інтересівекономіки країни, у тому числі регіонів країни, галузей національної економіки,організацій і підприємств. Розраховуються вони за формулами (3.1 – 3.3).
До складу результатів галузей національної економіки з реалізаціїінвестиційних проектів включаються:
– виручка від реалізації продукції, виробленої на основітехнологічних нововведень, крім продукції, що споживається учасниками проекту;
– виручка від продажу інтелектуальної власності, що створюється впроцесі реалізації проекту;
– соціальні та екологічні результати, визначені з урахуванням впливувсіх учасників проекту на соціальну та екологічну ситуацію у відповідномурегіоні.
Соціальні, екологічні та інші результати, що не можуть бутиоцінені у вартісному виразі, беруться до уваги як додаткові показникиефективності галузей національної економіки і враховуються при прийнятті рішеньпро пріоритетність проекту та його державній підтримці.
До складу витрат у процесі визначення ефективності галузейнаціональної економіки при реалізації проектів включаються необхідні для цьогоодноразові капітальні і поточні витрати всіх учасників здійснення проекту,визначені без повторного врахування однакових витрат та без урахуваннярезультатів одних учасників у складі результатів інших.
На рівні підприємств (фірм), що використовують розробки, до складуїх економічних результатів включаються: виробничі результати – виручка відреалізації виготовленої нової продукції або продукції, виготовленої за новоютехнологією за вилученням коштів, витрачених на власні потреби.
Для задоволення інтересів учасників проекту важливе значення маєоцінка фінансових результатів його реалізації або комерційна ефективність, що єскладовою інтегральної ефективності галузей національної економіки.

4. Правові, соціально-економічні, організаційно-технічні питанняохорони праці в АКБ «Правекс-банк»
4.1 Аналіз санітарно-гігієничних умов праці
 
Банк орендує 4-х поверхову будівлю за адресою вул. Пушкінська 68,загальною площею 2132 кв. м. Висота приміщення банку 3,50 м., кількістьпрацівників становить 270 чоловік, площа і об’єм на 1-го працюючого – 8 кв. м.та 28 куб. м.
В 2001–2002 рр. в кабінетах та коридорах банку проведено ремонт.Стіни приміщення забарвлені в бежевий колір, який не подразнює зір; стеля білого кольору;підлога частково покрита лінолеумом коричневого кольору, а в більшості – паркетом [38].
Приміщення обладнані сучасними офісними меблями.
Метеорологічні умови праці відповідають вимогам БНіП 2.04.05–91. Вбільшості виробничих приміщень установлені сучасні кондиціонери, типу «Panasonic», «Mitsubishi», «Toshiba».
Мікроклімат визначають такі параметри:
– температура повітря в помешканні;
– відносна вологість повітря;
– рухливість повітря;
– теплове випромінювання.
Ці параметриокремо і в комплексі впливають на організм людини, визначаючи його самопочуття.
В кожному виробничому приміщенні надходження повітрязабезпечується шляхом відкривання вікон, що сприяє провітрюванню службовихкабінетів [37].
Система опалення в банку централізована, щовідповідає вимогам БНіП 2.04.05–91 «Опалення, вентиляція такондиціювання» [92].
В денний час освітлення виробничих приміщень банку в більшостіприродне. Штучне освітлення забезпечується шляхом використаннялюмінесцентних ламп потужністю 18 Вт та 40 Вт, які симетрично розташовані настелях кабінетів банку, коридорах та в технічних приміщеннях.
У приміщеннях відсутні токсичні речовини та матеріали.
Робочі місця працівників розташовані функціонально і є зручнимидля використання їх працівниками установи.
Джерелами шуму в приміщенні є системні блоки комп`ютерів, кондиціонери, телефонні розмови. В приміщеннях банку рівнішуму та електромагнітних випромінювань відповідають вимогам нормативнихдокументів СН3223–85, ДСанПіН 3.3.2.007–98 [39].
Санітарно-побутові приміщення просторі (умивальники та туалети),розташовані на кожному поверсі та відповідають нормам БНіП 2.09.04–87 і БНіП2.0.02–89. Туалетні кімнати забезпечені повним набором гігієнічних засобів:салфетки, мило, сушка, підігрівач води.
Розміщення меблів у банку відповідає санітарно-гігієнічним нормам,прохід між столами дорівнює 1 м, відстань від стіни до задньої стінкикомп’ютеру – 1,2 м.
Два рази на день у всіх приміщеннях банку проводиться вологеприбирання. Один раз на рік санітарні служби проводять обробку примішень длязапобігання появи в них гризунів та комах. Кожен відділ має аптечку першоїдопомоги.
Для запобігання захворюваннь від інфекцій в холодну порупрацівникам, які безпосередньо працюють з клієнтами видаються засоби захисту:марлеві пов’язки, мазі, вітаміни [37].
Основні параметри санітарно-гігієнічних умов, які впливають наорганізм людини, представлені в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1. Параметри санітарно-гігієнічних умов праці в операційній залі
№№
п/п Параметри
Фактичне
значення Норматив за державним стандартом Відповідність фактичним значенням нормативу 1.
Температура повітря в перехідний період, оС 22 18–25 відповідає 2. Відносна вологість, % 46 40–60% відповідає 3. Швидкість руху повітря, м/с 0.1 0.1–0.2 відповідає 4. Запиленість, мг/м3 0.1 0.1–2.0 відповідає 5. Освітленість, лк 350 300–400 відповідає 6. Рівень шуму, дБл 55 50–60 відповідає
4.2 Техніка безпеки та протипожежна профілактика
 
АКБ «Правекс-банк» має у своєму розпорядженні будівлю, якавідноситься до категорії будівель без підвищеної та особливої небезпекиураження електричним струмом.
Лінія електромережі для живлення ПЕОМ та периферійних пристроїввиконана як окрема групова трипровідна мережа, шляхом прокладання фазо – вого,нульового робочого та нульового захисного провідників.
Приміщення банкунезапилені, параметри температури і вологості повітря в межах норми, отже закласом електробезпечності – це помешкання «безпідвищеної небезпеки». Все устаткування працюєпід напругою 220В.
Електронні машини, електропроводи ікабелі за виконанням і ступенем захисту відповідають класу зони, маютьапаратуру захисту від струму корот – когозамикання та інших аварійних режимів.
Електрошафи, розташовані в коридорі і фойє, закриті. Устрій, проклад-камереж аварійного та евакуаційного освітлення виконане відповідно до вимогбудівельних норм і ПВЕ.
Також застосовуються інші заходи захисту від ураженнялюдей електрострумом:
– забезпечення неприступності струмоведучих частин, що знаходятьсяпіднапругою, від випадкового дотику;
– усунення небезпеки ураження,при появі напруги на корпусах та інших частинах устаткування, що досягаєтьсязахисним заземленням;
– застосування подвійної ізоляції, кожухів, огороджень для захистувідвипадкового дотику до струмоведучих частин;
– контроль і профілактика ушкодженої ізоляції;
– переносних приладіві захисних електроустановок;
Електропроводкарозташована в спеціальних жолобах і трубах, захищених від ушкоджень, у місцяхнайбільше пожежонебезпечних, цілком ізольована від випадкового дотику людей дострумоведучих частин.
Електричні розетки розміщенні в приміщеннях біля кожного робочогомісця, кількість їх приблизно 800 штук. Вид захисту від ураження струмом банку –заземлення. Комп’ютерна мережа має самостійний контур заземлення.
Розміщення устаткування (комп’ютери,факс, модем, принтери) відповідає нормам:
– робочі місця з відеодисплейними терміналами знаходяться навідстані 1 м від стін з вікнами;
– монітори обладнані заземленими захисними екранами, що дозволяє знизитивплив на очі до безпечного рівня.
В приміщенні використовуються:
– комп’ютерна техніка: Acer – 3 шт., Solaris – 3шт.;
– матричні принтери: EPSON FX-1170–5 шт.;
– організаційна техніка: Canon – 1 шт.
Безпосередньо керує організацією охорони праці в установіінспектор з охорони праці та керівник банку.
Відповідно до встановлених вимог в банку проводяться інструктажі зохорони праці: вступний, первинний, повторний, з обов‘язковоюрозпискою у журналі осіб, яка інструктує і яку інструктують.
З метою охорони праці наадміністрацію закладу покладають відповідальність за проведення інструктажівробітників та службовців з охорони праці із метою попередження нещаснихвипадків, попередження захворювань на робочих місцях; також адміністраціяздійснює постійний контроль за дотриманням службовцями усіх вимог інструкцій зохорони праці.
Повторний інструктаж проводиться 1 раз у 6 місяців усіх працюючих,незалежно від стажу та кваліфікації по данній професії з метою перевірки тапідвищення рівня знань з охорони праці.
Випадків виробничого травматизму і профзахворювань з 1998 по 2006 роки не було.
Приміщення АКБ «Правекс-банк» завибухопожежною та пожежною небезпекою можна віднести до категорії В(пожежонебезпечна), так як тутмають місце тверді горючі та важкогорючі матеріали, які здатні при взаємодії зводою, киснем повітря або одне з одним горіти, завідсутністю матеріалів, що здатні вибухати.Будинок банку має ступінь вогнестійкості – III.
Згідно з діючим законодавством, відповідальність за утримання примі– щення АКБ «Правекс-банк» в належному протипожежному стані поклада – єтьсябезпосередньо на керівника.
Основними причинами пожежі є наступні:
– необережне поводження з вогнем;
– незадовільний стан електротехнічних пристроїв тапорушення правил їх монтажу та експлуатації;
– порушення режимів технологічних процесів;
– несправність опалювальних приладів та порушення правил їх експлуатації;
– невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки.
Будівля АКБ «Правекс-банк» забезпечена вогнегасниками типу ВВ-3 укількості 18 штук, що розміщені на висоті 1,5 м від підлоги. Масавогнегас – ників 2,5 кг.
У банку розроблений план евакуації людей та матеріальних цінностейна випадок пожежі. Приміщення має 2 евакуаційних виходи,які відповідають Правилам пожежної безпеки в Україні [7].
Виробничі приміщення обладнані протипожежною автоматичноюсигналізацією, яка виведена на чергове приміщення співробітників право-охороннихорганів.
На кожному поверсі 2 виходи,їх ширина 1,10 м також у відповідних місцях знаходяться показчики та схемиевакуації співробітників.
В АКБ «Правекс-банк» діє добровільна пожежна дружина, яка затверджена наказом Голови Правління №24 від 27.02.2003 р.
З метою посилення пожежної безпеки та внутрішньобанківськогорежиму в банку на період додаткових вихідних днів наказом Голови Правлінняпризначається комісія по прийманню приміщень банку.
Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботипроходять інструктаж з питань пожежної безпеки [7, 36].
4.3 Розрахунок загальнообмінної вентиляції приміщення зврахуванням кількості працюючих в ньому людей
 
Визначитикількість припливного повітря, необхідного для провітрювання приміщення обсягомV=84 м3.
Відповідно до санітарних норм, якщо обсяг приміщення, що припадаєна одну людину, менше 20м3, то кількість припливного повітря,необхідного для провітрювання, повинне бути не менш 30м3/год накожного працюючого; при об’ємі приміщення більшому 20 м3 наодну людину кількість припливного повітря для провітрювання повинна бути неменше 20м3/год. на кожного працюючого.
Визначимо об’єм приміщення, що припадає на одного працюючого (V1):
V1 = V / n = 84 м3 / 3особи = 28 м3/особу,
де V – об’єм приміщення;
n – число постійно працюючих у приміщенні.
Визначимо норму подачі припливного повітря на 1 особу (L1):
Так як в даному випадку об’єм приміщення на одного працюючогоскладає 28 м3/чол, то кількість припливного повітря,необхідного для провітрювання, приймаємо рівною 20 м3/год.
Розрахуємо кількість припливного повітря з урахуванням чисельностіпрацюючих:
L = L1 * n =20 м3/год * 3= 60 м3/год
Напідставі проведенного аналізу можна зробити висновок, що в цілому охорона працібанку здійснюється відповідно до Закону України «Про охорону праці», рекомендаційДержавного комітету України по нагляду за охороною праці, Міністерства охорониздоров’я. Потрібно відзначити, що порушень і недоглядів у питанні охорони праціі навколишнього середовища немає. Необхідно також відзначити, що у банку дієколективний договір, укладений між колективом і керівництвом АКБ «Правекс-банк»[6]. Санітарно-гігієнічні умови праці у банку відповідають нормативним вимогам:
– техніка безпеки у робочихприміщеннях у задовільному стані;
– протипожежна безпеказнаходиться на досить професійному рівні та контролюється відділом безпеки;
– санітарно-гігієнічні нормивиконуються [37].
Керівництву банку доцільнорозвивати напрямок договірних відносин з лікувально-профілактичними закладамищодо лікування, профілактики та медичних оглядів персоналу, відпочинку під часвідпусток працівників із дітьми на пільгових умовах [58].

Висновки
На сучасному етапі розвитку національної економіки в цілому табанківської системи зокрема, постала необхідність розробки та впровадженняякісно нових схем та технологій споживчого кредитування.
Значимість ефективно організованої системи споживчого кредитуванняважко переоцінити, адже, від рівня розвитку саме цієї системи значною міроюзалежатиме прогрес в інших сферах народного господарства країни.
Для досягнення поставленої мети у роботі досліджено основніскладові елементи, що формують комплексну систему споживчого кредитування тавизначають технології її функціонування.
На кожному етапі даного дослідження реалізовувалися проміжні ціліта задачі, що у своїй інтегрованій сукупності, в кінцевому підсумку,забезпечили досягнення основної мети роботи.
На першому етапі реалізації основної мети, доцільним є розглядтеоретичних аспектів функціонування системи споживчого кредитування, а саме:
– надати категоріальної чіткості основним структурним елементамсистеми споживчого кредитування, з метою розуміння змісту та принципіворганізації функціонування механізму споживчого кредитування;
– проаналізувати нормативно-правове підґрунтя функціонування системиспоживчого кредитування, з метою виявлення основних проблем українськогозаконодавства у сфері споживчого кредитування та запропонувати можливі напрямиїх вирішення;
– дослідити основні проблеми становлення та розвитку українськоїсистеми споживчого кредитування;
– надати комплексне тлумачення основним структурним елементамсистеми споживчого кредитування, з метою виявлення характерних рис елементів тарозуміння їх функціонального призначення.
Таким чином, на першому етапі дослідження було реалізованопроміжну мету, що полягає у формуванні основних теоретичних засадфункціонування системи споживчого кредитування
На другому етапі дослідження проведено комплексний аналіз діючоїпрактики організації споживчого кредитування в Україні. На цьому етапіпроаналізовано:
– основні засади організації споживчого кредитування в банкахУкраїни, з метою систематизації та узагальнення процесів у даній сферікредитування;
– узагальнюючі показники функціонування ринку споживчогокредитування в Україні, з метою виявлення основних тенденцій його розвитку танадання чіткої характеристики структурним одиницям споживчого ринку;
– складові процесу здійснення споживчого кредитування в АКБ «Правекс-банк»,з метою порівняння діючої практики даного банку з уніфікованими стандартами усфері споживчого кредитування та виявлення характерних особливостей організаціїспоживчого кредитування безпосередньо в АКБ» Правекс-банк»;
– стан використання інформаційних систем та технологій у сферіспоживчого кредитування а АКБ «Правекс-банк».
Проміжною метою другого етапу дослідження є істотне доповненнятеоретичних аспектів функціонування системи споживчого кредитуванняфінансово-статистичним аналізом основних показників діяльності банківськихустанов у сфері споживчого кредитування та здійснення вірних аналітичнихвисновків.
На заключному етапі дослідження окреслено основні напрямивдосконалення банківського споживчого кредитування на сучасному етапі розвиткубанків України, а саме:
– надана порівняльна характеристика моделей та технологій споживчогокредитування в світовій практиці, з метою застосування світового досвіду упрактиці споживчого кредитування на Україні;
– надано конкретні пропозиції щодо підвищення рівня ефективностіфункціонування української системи споживчого кредитування з метою окресленнямайбутньої концепції створення національної системи споживчого кредитування.
Отже, сукупність проміжних цілей та завдань, що ставилися накожному етапі дослідження, сформувала реалізацію основної мети, що полягає увсебічному вивченні етапів, принципів, елементів та технологій організації тафункціонування комплексної системи споживчого кредитування, адекватноїсучасному стану розвитку економіки України.

Список використаних джерел
1.  Конституція України: Прийнята на п’ятій сесіїВерховної Ради України 28.06.1996 р. – К.: Преса України, 1997 – 80 с.
2.  Закон України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 р №679-XIV (зі змінами та доповненнями) // http: //www.rada.kiev.ua
3.  Закон України «Про банки і банківськудіяльність» від 07.12.2000 р №2121 – III // (зі змінами тадоповненнями) // http: // www.rada.kiev.ua
4.  Закон України «Про заставу» від 02.10.1992 р.№2654 (зі змінами та доповненнями) // http: // www.rada.kiev.ua
5.  Закон України «Про захист інформації вавтоматизованих системах». (Відомості Верховної Ради, 1994 р., №31, ст. 286),редакція закону від 11.05.2004 р. чинна з 09.06.2004 р.
6.  Закон України «Про охорону праці» від14.10.1992 р №2694-XII (зі змінами та доповненнями) // http: //www.rada.kiev.ua
7.  Закон України «Про пожежну безпеку» від17.12.1993 р. №3745-XII (зі змінами та доповненнями) // http: //www.rada.kiev.ua
8.  Указ Президента України «Прозаходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі упроцесах економічних перетворень» від 14.07.2000 р. №891/2000 // http: // www.nau.kiev.ua
9.  Постанова Правління НБУ «Про порядок регулювання діяльностібанків в Україні «від 28.08.2001 р. №368 (зі змінами та доповненнями) //http: // www.rada.kiev.ua
10. Постанова Правління НБУ від 6.07.2000 р. №279 прозатвердження Положення «Про порядок формування та використання резерву длявідшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» (зі змінами тадоповненнями) // http: // www.rada.kiev.ua
11. Положення НБУ «Про кредитування» від 28.09.1995 р.№246 (зі змінами та доповненнями) // http: // www.rada.kiev.ua
12. Положення «Прокредитування фізичних осіб», затверджене постановою Правління Ощадбанку Українивід 02.09.1999 р. №48 (зі змінами та доповненнями) // http://www.rada.kiev.ua
13. Інструкція «Про порядокрегулювання та аналіз діяльності комерційних банків», затверджена постановоюПравління Національного банку України від 14.04.98 р. №141 //http://www.rada.kiev.ua
14. Авансова І.А. Оцінкакредитної діяльності банку // Фінанси України. – 2005. – №6. – С. 103–112.
15. Алексеенко М. Споживчийкредит та забезпечення житлом населення України. // Вісник НБУ. – 2000. – №9.– С. 26–29.
16. Аналіз банківськоїдіяльності: підручник А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І. М.Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А.М. Герасимовича. – Вид. 2-ге,без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 600 с.
17. Аналіз діяльностікомерційного банку. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладівза спеціальністю «Банківський менеджмент» / За ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця тапроф. А.М. Герасимовича. – Житомир: ПП «Рута», 2001. – 384 с.
18. Антонова О.М. Проблеми споживчогокредитування в Україні // Вісник НБУ. – 1999 р. – №2 – 42 c.
19. Арістова А. Особливості кредитування банкамифізичних осіб // Вісник НБУ. – 2003. – №2. – С. 56–62.
20. Банківські операції за ред. Міщенка, Н.Г. Слов’янської.Київ. – 2006. – 727 с.
21. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз,М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д–ра екон. наук, проф. А.М. Мороза.– К.: КНЕУ, 2000. – 384 с.
22. Банківська справа: Навчальний посібник / Заред. проф. Р.І. Тиркала.–Тернопіль: Карт–бланш, 2001. – 314 с.
23. Банківська справа. Центральний банк ігрошово-кредитна політика. Банківські операції. Том 1. – Київ: АВТ, –2004. – 520 с.
24. Бахчеванова Н.В. Споживчий кредит тайого роль у підвищенні добробуту населення // Проблеми формування розвиткуфінансово-кредитної системи України: Збірник наукових статей. – 2002. – С. 32–33.
25. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. – 5-евидання, перероб. І доп. – К.: Знання, 2006. – 311 с. (Вища освіта ХХІстоліття).
26. Васюренко О.В.Банківський менеджмент: Посібник. – К.: «Академія», 2001. – 230 с.
27. Діяльність банків Українина 1 січня 2005 року. Основні показники // Вісник Національного банкуУкраїни. – 2005. – №2. – С. 48–49.
28. Динаміка фінансовогостану банків на 1 січня 2006 року // Вісник Національного банку України. –2006. – №2. – С. 50–51.
29. Вісник Національногобанку України. – 2006. – №11. – 17 с.
30. Динаміка фінансовогостану банків на 1 січня 2007 року // Вісник Національного банку України. –2007. – №2. – С. 52–53.
31. Владичин У.В. Ролькредитування в економічному зростанні України. // Фінанси України. – 2004.– №1. – С. 96–102.
32. Вороненко Д., Пищулин А. «БизнесНейро-Системы»: банковская аналитика в потребительском кредитовании //Банкиръ. – 2005. – №1 (11). – С. 50–52.
33. Галасюк В., Галасюк В. Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальників //Вісник Національного банку України. – 2001. – №9. – С. 54–57.
34. Гладких Д. Основні тенденції розвитку кредитного ринку в Україні, або Колективнийпортрет українського позичальника // Вісник Національного банку України. –2001. – №9. – С. 49–53.
35. ГОСТ 12.0.002–80. ССБТ. Основные понятия,термины и определения. – М: Издательство стандартов, 1980. – 250 с.
36. ГОСТ 12.1.004–91. ССБТ. Пожарная безопасность.Общие требования. – М.: Издательство стандартов, 1991. – 110 с.
37. ГОСТ 02.1.005–88. ССБТ. Общиесанитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. – М.: Издательствостандартов, 1988. – 93 с.
38. ГОСТ 12.1.013–79. ССБТ. Строительство.Электробезопасность. Общие требования. – М.: Издательство стандартов, 1979. –87 с.
39. ГОСТ 12.1.036–81. ССБТ. Шум. Допустимые уровнишума в жилых й общественных зданиях. – М: Издательство стандартов, 1981. – 65 с.
40. ГОСТ 12.2.032–78. ССБТ. Рабочее место привыполнении работ сидя. Общие ергономические требования. – М.: Издательствостандартов, 1978. – 152 с.
41. ГОСТ 12.4.026–76. ССБТ. Цвета сигнальные изнаки безопасности. – М: Издательство стандартов, 1976. – 45 с.
42. Гладких Д. Структурабанківських кредитів і залучених коштів як дзеркало економічного здоров’ядержави // Вісник Національного банку України. – 2005. – №11. – С. 26–33.
43. Даниленко А., Шелудько Н. Тенденціїта наслідки активізації споживчого кредитування в Україні // ВісникНаціонального банку України. – 2006. – №5. – С. 36–39.
44. Дзюблюк О.В. Проблеми управліннябанківським кредитним портфелем в умовах становлення ринкових відносин //Збірник наукових праць Т.6. – Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 2002. – С. 160–167.
45. Діденко О.М., Денисенко М.П.,Домрачев В.М., Кабанов В.Г. Інституційний розвиток банківськоїсистеми // Фінанси України. – 2005. – №11. – С. 71–76.
46. Діяльність банків Українив цифрах і фактах // ВісникНаціонального банку України. – 2004. – №5. – С. 13–14.
47. М.Г. Дмитренко, В.С. Потлатюк.Кредитування і контроль: Навчально-методичний посібник (у схемах ікоментаріях). – Кондор, 2005. –296 с.
48. Дугін І. Врахування чинників зовнішньогосередовища в процесі управління кредитним портфелем комерційного банку //Вісник Національного банку України. – 2006. – №6. – С. 32–36.