Формування політики антикризового фінансового управління підприємством

Кафедра фінансіві кредиту
Дипломна робота
Формування політикиантикризового фінансового управління підприємством
Київ – 2008

Зміст
Вступ
1. Теоретичні основиформування політики антикризового фінансового управління підприємством
1.1 Сутність фінансової безпекипідприємства
1.2 Підходи до управлінняфінансовою безпекою підприємства
1.3 Методологічні основиі соціально-економічні передумови удосконалення фінансового механізмууправління підприємством
1.4 Діагностика вантикризовому управлінні
2. Аналіз процесу управління фінансовою безпекою ВАТ «Донецькгірмаш»
2.1 Характеристикадіяльності підприємства
2.2 Аналіз управлінськихпідходів до фінансової безпеки підприємства
2.3 Класифікаційна оцінкафінансової безпеки підприємства
2.4 Інтеграція системзабезпечення промислової безпеки в загальну систему фінансового менеджментупідприємства
3. Обґрунтування рекомендацій щодопідвищення ефективності політики антикризового фінансового управління ВАТ«Донецькгірмаш»
3.1 Рекомендації зпопередження надзвичайних ситуацій і ліквідації їхніх наслідків
3.2 Рекомендації щодовикористання діагностики в антикризовому управлінні підприємством
Висновки
Список використанихджерел

Вступ
Фінансово-економічнікризи роблять, негативний вплив на потенціал промислових підприємств:скорочуються (або взагалі припиняються) інвестиції в процесні і продуктовіінновації, старіє і зношується основний капітал, виснажуються науково-технічнізаділи, ідуть найбільш кваліфіковані і молоді працівники.
Передпідприємствами виникає актуальна задача внутрішньої самооцінки і прогнозуваннясвого стану з погляду виконання властивих їм виробничих функцій, уживаннязаходів захисту цих функцій, тобто забезпечення фінансової безпеки виробництвавід різних проявів зовнішнього і внутрішнього походження, що впливають напотенціал підприємства, створення системи моніторингу індикаторів безпеки,обґрунтування і встановлення їхніх граничних значень, уживання заходів протидіїпогрозам.
Проблемивласної фінансової безпеки виникають перед кожним підприємством не тільки вкризові періоди, але і при роботі в стабільному економічному середовищі,комплекс розв’язуваних при цьому цільових задач має істотне розходження.
Урежимі стійкого функціонування підприємство при рішенні задач своєї фінансової безпекиакцентує головну увагу на підтримці нормального ритму виробництва і збутупродукції, на запобіганні матеріального і/або фінансового збитку, нанедопущенні несанкціонованого доступу до службової інформації і руйнування комп’ютернихбаз даних, на протидії несумлінної конкуренції і кримінальних проявів.
Виробничасфера ефективно працюючого підприємства, якщо вона вчасно піддається необхідноїмодернізації, не є джерелом економічного неблагополуччя (фінансової небезпеки)як для колективу підприємства і його власника, так і для тих агентів ринку, щокористуються продукцією підприємства, тобто його суміжників і споживачів. Такимчином, серед першочергових завдань фінансових менеджерів підприємств стоїтьвирішення питання забезпечення фінансової безпеки. Зазначене підтверджуєактуальність обраної теми дослідження.
Об’єктомдослідження є Відкрите Акціонерне Товариство «Донецькгірмаш» (далі ВАТ«Донецькгірмаш»).
Предметдослідження складає процес управління фінансовою безпекою підприємства.
Вроботі поставлено наступні цілі:
– систематизувати теоретичні основи управління фінансовою безпекоюпідприємства;
– проаналізувати процес управління фінансовою безпекою ВАТ«Донецькгірмаш».
Досягненняцілей забезпечує вирішення наступного кола завдань:
– визначити управлінські підходи до фінансової безпекипідприємства;
– охарактеризувати економічні підходи до управління безпекою підприємства;
– визначити соціально-економічні передумови удосконалення організаційно-економічногомеханізму управління підприємством;
– проаналізувати управлінські підходи до фінансової безпеки ВАТ«Донецькгірмаш»;
– дати класифікаційну оцінку фінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш»;
– проаналізувати процес інтеграції систем забезпечення промисловоїбезпеки в загальну систему фінансового менеджменту ВАТ «Донецькгірмаш».
Зарезультатами дослідження в роботі розроблено рекомендації з попередженнянадзвичайних ситуацій і ліквідації їхніх наслідків, рекомендації щодовикористання діагностики в антикризовому управлінні підприємством що можутьбути доцільним для запровадження в практичну діяльність ВАТ «Донецькгірмаш».

1.Теоретичні основи формування політики антикризового фінансового управління підприємством
1.1 Сутністьфінансовоїбезпеки підприємства
Фінансово-економічнікризи роблять, негативний вплив на потенціал промислових підприємств: скорочуються(або взагалі припиняються) інвестиції в процесні і продуктові інновації, старієі зношується основний капітал, виснажуються науково-технічні заділи, ідутьнайбільш кваліфіковані і молоді працівники.
Передпідприємствами виникає актуальна задача внутрішньої самооцінки і прогнозуваннясвого стану з погляду виконання властивих їм виробничих функцій, уживаннязаходів захисту цих функцій, тобто забезпечення фінансової безпеки виробництвавід різних проявів зовнішнього і внутрішнього походження, що впливають напотенціал підприємства, створення системи моніторингу індикаторів безпеки,обґрунтування і встановлення їхніх граничних значень, уживання заходів протидіїпогрозам [47, с.26].
Проблемивласної фінансової безпеки виникають перед кожним підприємством не тільки вкризові періоди, але і при роботі в стабільному економічному середовищі,комплекс розв’язуваних при цьому цільових задач має істотне розходження.
Урежимі стійкого функціонування підприємство при рішенні задач своєї фінансової безпекиакцентує головну увагу на підтримці нормального ритму виробництва і збутупродукції, на запобіганні матеріального і/або фінансового збитку, нанедопущенні несанкціонованого доступу до службової інформації і руйнування комп’ютернихбаз даних, на протидії несумлінної конкуренції і кримінальних проявів.
Виробничасфера ефективно працюючого підприємства, якщо вона вчасно піддається необхідноїмодернізації, не є джерелом економічного неблагополуччя (фінансової небезпеки)як для колективу підприємства і його власника, так і для тих агентів ринку, щокористуються продукцією підприємства, тобто його суміжників і споживачів [14,с.34].
Укризові періоди розвитку найбільшу небезпеку для підприємства представляєруйнування його потенціалу (виробничого, технологічного, науково-технічного ікадрового), як головного фактора життєдіяльності підприємства, йогоможливостей. При цьому умови господарювання такі, що не забезпечуєтьсяздатність потенціалу щодо відтворення. Ресурси задля цього підприємство можездобувати тільки виходячи з результатів своєї діяльності (точніше –амортизаційних відрахувань і прибутку), а також за рахунок позикових засобів. Обоєці джерела інвестицій у кризовій ситуації в підприємства, як правило,виявляються перекриті.
Вданий час більшість українських промислових підприємств, працюючи внестабільному економічному середовищі, є збитковими, переживають глибокий спадвиробництва і знаходяться в критичному або банкрутному стані. Причиндепресивного розвитку багато, але головні з них криються в інерції сформованоїструктури виробництва, його технологічної відсталості і фізичному зносіосновних фондів, у відсутності пріоритетів державної науково-промисловоїполітики, визначення яких дозволило б провести необхідну реструктуризаціюпотужностей, в умовах господарювання, що склалися в результаті неефективних, зпогляду реального сектора економіки, перетворень, що не дозволяютьпідприємствам заробляти засоби на модернізацію.
Такеїхнє положення становить визначену небезпеку як для економіки і соціальноїстабільності в регіоні і суспільстві в цілому, так і для потенціалу і колективукожного конкретного підприємства. Адже промислове підприємство, будучи основнимструктуроутворюючим елементом економіки, виконує не тільки виробничу функцію,але і дає засоби щодо існування багатьох людей, зв’язаних з ним, тобто несевизначене соціальне навантаження і відповідальність [24, с.88].
Неповнезавантаження потужностей, а тому і неефективне їхнє використання, а тим більшеруйнування створеного потенціалу підприємства являють загрозу економічним,матеріальним основам життєдіяльності колективу і суспільства, для підтримкияких він створювався і розвивався.
Жоднепідприємство не може відчувати себе в фінансовій безпеці, якщо його продукціяне затребувана ринком; жодне підприємство, що робить засоби виробництва, неможе відчувати себе в безпеці, якщо відбувається тривалий спад у технологічномурозвитку країни.
Спостерігаєтьсячітко виражена тенденція втрати промисловими підприємствами здатностівиробництва складної і наукомісткої продукції, причому не тільки нової, але і тойщо виготовлялась ними раніше в умовах стабільного розвитку економіки. Цеозначає, що під загрозою знаходиться технічне переозброєння виробничого апарататаких базових галузей економіки, як енергетика, транспорт, металургія, хімія,видобуток корисних копалин, тому що в міру зносу активної частини основногокапіталу цих галузей їхнє повноцінне заміщення новим вітчизняним обладнаннямбуде утруднене або неможливо (адже промисловість більш ніж на 80%укомплектована машинами й устаткуванням саме вітчизняного виробництва. Їхнязаміна масовими імпортними закупівлями з фінансової точки зору навряд чиздійсненна).
Багатопідприємств цих галузей просто зупиняться, тому що їхнє складне устаткування(наприклад, в енергетику) має, по-перше, тривалий цикл виготовлення і,по-друге, не буде достатніх виробничих потужностей, щоб відшкодувати обвальневибуття основних виробничих фондів [26, с.87].
Головнийкомплекс проблем і основні причини поточного неблагополуччя багатьохпромислових підприємств криються в:
– незатребуваності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках, уїї низької конкурентноздатності;
– виснаженні інвестиційних ресурсів, посиленому фінансовою кризою,інфляцією, руйнуванням грошового обігу, витратами діючої системи оподатковуваннятоваровиробників;
– невиконанні державою своїх зобов’язань щодо оплаті замовлень задлясвоїх нестатків;
– неефективних способах інституціональних перетворень, яки тягнутьза собою фрагментацію багатьох колись єдиних виробничих комплексів на більш дрібні,відокремлення останніх і, як наслідок, ріст трансакційних витрат на кожнімпереділі не менш чим на 20% і відповідне подорожчання продукції;
– митних і валютних бар’єрах на границях країн СНД, що зруйнували їхколись єдиний економічний простір.
Усеце вилилося в нездатність більшості підприємств самостійно й ефективно ввійти встихійно організований ринок і запустити ринковий механізм господарювання [10,с.236].
Упідприємств створилася непосильна для них дебіторська і кредиторськазаборгованість, головним винуватцем якої є уряд, що найчастіше не оплачуєпродукцію, виготовлену по його ж замовленню задля державних нестатків, що ведедо каскаду неплатежів по ланцюжку міжгалузевих зв’язків (одна невиплаченаскарбницею гривня тягне за собою 4-6 гривень наступних неплатежів). Споживачі,суміжники прагнуть розплатитися бартером, оскільки також не мають грошей. Немаєзасобів і можливостей поповнювати оборотний капітал. У результаті виробничий інауково-технічний потенціал підприємств уже тривалий час знаходиться в станіпрогресуючої деградації, висококваліфікований кадровий склад іде в пошукукращого додатка сил і здібностей, немає робітників і фахівців дляобслуговування технологічного устаткування, що простоює, і збереженняінфраструктури.
Одназ головних задач державної науково-промислової політики, що складає в тім, щобздійснити керовану переорієнтацію підприємств із виконання замовлень тільки дляурядових нестатків в умовах директивного управління економікою на ринковийпопит, не була реалізована. Адаптаційних здібностей підприємств задля плавноговходження в ринок виявилося недостатньо в умовах відмовлення від державногорегулювання економіки, у першу чергу, в області збуту продукції промисловості,контролю цін природних монополістів, централізованого розподілу ресурсів,захисту внутрішнього ринку й інтересів вітчизняного товаровиробника [27, с.87].
Втратакерованості економікою обумовила різке погіршення умов господарюванняпідприємств. Фінансова й інвестиційна криза підсилила ряд деформаційнихпроцесів у відтворювальній структурі їхніх капітальних вкладень. Серед нихпотрібно виділити наступні:
– по-перше, різке зниження інвестиційної й інноваційної активностіне забезпечує процес відтворення. Майже цілком припинилося відновлення активноїчастини основних фондів, наростає процес їхнього знецінювання і «проїдання»,особливо їхньої активної частини: машин, устаткування, що є об’єктом інновацій.Амортизація не покриває витрат на відновлення фондів, потоки фінансовихресурсів відриваються від реального виробництва, а інвестори через тривалийцикл повернення капіталу й економічної нестабільності не зацікавлені в його високоризиковомуінвестуванні. На тлі прискореного старіння парку машин і устаткування цеспричиняє швидке скорочення виробничого і технологічного потенціалу, наявнихпотужностей;
– по-друге, придушення попиту і відповідна відсутність замовлень, відсутністьприбутку в підприємств, до того високою інфляцією, що з’їдається ж, і ростомцін на матеріали, енергію, комплектуючі, висока банківська ставка, зниженняамортизаційних відрахувань сприяють тому, що навіть ті незначні внутрішніресурси, якими розташовують підприємства, не мають економічної мотивації дляпідтримки відтворення. Їх вигідніше направляти на поточне споживання;
– по-третє, різке скорочення і навіть повне припинення фінансуваннядержавою НДДКР в області високих технологій, відсутність у підприємств власнихзасобів перешкоджає випереджальному створенню науково-технічних заділів –основи технологічного розвитку [11, с.45].
Піднаціональною економічною безпекою, відповідно до визначення, даному вукраїнському законодавстві, розуміється стан економіки, що забезпечує достатнійрівень соціального, політичного й оборонного існування і прогресивного розвиткуУкраїни, невразливість і незалежність її економічних інтересів стосовноможливих зовнішніх і внутрішніх погроз і впливів.
Погрозафінансової безпеки може бути визначена в кінцевому виді як якийсь збиток, інтегральнийпоказник якого характеризує ступінь зниження економічного потенціалу за визначенийпроміжок часу. Під погрозою розуміється сукупність умов, процесів, факторів, щоперешкоджають реалізації національних економічних інтересів або створюють небезпекудля них і суб’єктів господарської діяльності.
1.2 Підходидо управління фінансовою безпекою підприємства
Техногеннікатастрофи й аварії, природні катаклізми, економічні кризи і фінансові крахистали постійними супутниками життя суспільства в ХХ столітті. Людина завждиіснувала в оточенні різних небезпек. На зорі людської цивілізації ці небезпекибули зв’язані з причинами природного характеру: у першу чергу, це недостатнійрівень харчування й істотна залежність від кліматичних факторів. У процесірозвитку людство істотне змінило навколишній світ, створило нове техногеннесередовище – техносфєру. Події останніх десятиліть ХХ століття показали, щорозвиток цивілізації щодо агресивної парадигмі суспільства споживання здатен нетільки поліпшувати якість життя і підвищувати добробут людей, але і таїть усобі чимало небезпек. Парадокс модернізації техносфєри полягає в її«ризику-симетрії». Іншими словами, кожне технічне нововведення спричиняє появанових небезпек для його користувачів, особливо, якщо нововведення реалізуєтьсяв області високих технологій. На перший план виходить проблема безпечного існуванняі розвитку цивілізації на основі нової парадигми XXI століття – Парадигмисуспільства випереджального утворення, суспільства соціо-еколого-економічногостійкого, збалансованого і безпечного розвитку [20, с.114].
Термін«безпека» використовується в безлічі різних наук, включаючи біологію,економіку, психологію і соціологію.
Кількістьробіт із проблем безпеки постійно росте. На сьогоднішній день тільки велектронній книгарні (Amazon.com) доступно більш 2000 найменувань книг,присвячених проблемам безпеки в тій або іншій сфері. Незважаючи на такурозмаїтість і велику кількість інформації в зазначеній області багатодослідників вважають дану проблему недостатньо проробленої, при цьому практичнокожний пропонує своє визначення безпеки і варіанти механізмів її забезпечення. Спостерігаєтьсятенденція до появи нових міждисциплінарних областей знань про ризики і безпеку,наприклад, ризикологія і сек’юрітологія [13, с.17].
Проведенийаналіз визначень безпеки, пропонованих у сучасній літературі, дозволяє укласти,що в самому загальному змісті – це «стан, при якому не загрожує небезпека, єзахист від небезпек». Поняття «безпека підприємства» має на увазі ефективневикористання ресурсів, що забезпечує стабільне функціонування підприємства всьогоденні і стійкий розвиток у майбутньому. При теоретичному розгляді проблемибезпеки звичайно використовується наступний понятійний апарат:
– ворожість – вплив навколишнього середовища, спрямований напідприємство і відповідь середовища діям підприємства; характеризується сукупністюпогроз стійкому функціонуванню підприємства;
– погроза – це зміни в зовнішнім або внутрішнім середовищі суб’єкта,що приводять до небажаних змін предмета безпеки;
– ризик – імовірність настання вищезгаданих небажаних змін;
– збиток – це сама небажана якісна зміна предмета безпеки, зниженняйого цінності для суб’єкта або його повна втрата;
– стратегія безпеки – сукупність найбільш значимих рішень, спрямованихна забезпечення прийнятного рівня безпеки функціонування підприємства;
– негативна подія – це будь-яка незапланована подія, результатом якоговиступає матеріальний збиток або моральна втрата підприємству, і манливе засобою збитки, додаткові витрати підприємства. Прикладом негативної події можеслужити аварія, катастрофа, нещасний випадок, угода, що невідбулася,банкрутство підприємства;
– передвитрати (превентивні витрати) – витрати на розробку і реалізаціюзаходів щодо запобігання негативних подій;
– поствитрати – це витрати на ліквідацію наслідків негативних подій,що реалізувалися;
– загальні витрати – це витрати на забезпечення безпекипідприємства, що представляють собою суму передвитрат і поствитрат;
– прибуток, отриманий у результаті реалізації заходів задля забезпеченнябезпеки [8, с.57-58].
Поняття«безпека підприємства» нерозривно зв’язано з такими поняттями як «стійкість»,«розвиток», «уразливість» і «керованість».
Зв’язокфінансової безпеки з поняттями «розвиток» і «стійкість» порозумівається в такийспосіб. Розвиток – один з компонентів фінансової безпеки системи. Якщо системане розвивається, то в неї різко скорочується можливість виживання, опірність іпристосованість щодо внутрішніх і зовнішніх умов. Стійкість і безпека –найважливіші характеристики підприємства як єдиної системи. Їх не слідпротиставляти, кожна по-своєму характеризує стан підприємства. Стійкістьвідбиває міцність і надійність її елементів, вертикальних, горизонтальних іінших зв’язків усередині системи, здатність витримувати внутрішні і зовнішні«навантаження».
Уразливістьпідприємства – це показник, що характеризує ступінь його схильності зовнішнім івнутрішнім небезпекам, тобто ступінь його незахищеності. У більш загальномувиді: «Уразливість – властивість будь-якого матеріального об’єкта природи,техніки або соціуму втрачати здатність до виконання природних або заданихфункцій у результаті негативних впливів небезпек визначеного походження йінтенсивності» [3, с.76].
Керованістьпідприємства – це комплексна характеристика його здатності реагувати націлеспрямований вплив.
Промисловепідприємство являє собою важливий об’єкт економічного життя регіону, натериторії якого воно розташовано, і держави в цілому. Національне багатство й унатуральної, і в грошовій формі створюється в реальному секторі економіки –виробництві товарів і послуг.
Підприємстваявляють собою відкриту систему, що функціонує в нестабільному ворожомунавколишнім середовищі.
Убезпечному стійкому функціонуванні промислових підприємств зацікавлені ісуспільство, і держава, і, у першу чергу, самі підприємства (мається на увазіперсонал підприємства).
Безпекапромислового підприємства може по-різному трактуватися представникамидержавного апарата управління, громадськості й адміністрації підприємства.
Упроцесі розгляду проблеми забезпечення безпеки промислового підприємстваспираються на наступні припущення. По-перше, генеральною метою промисловогопідприємства є одержання максимального прибутку в процесі виробництва іреалізації продукції, надання послуг, по-друге, підприємство прагне робититільки ті витрати, що дозволяють одержати доход, або зменшити можливі витрати вмайбутньому. Наприклад, витрати на дослідження ринку, витрати на рекламу,витрати на закупівлю нового обладнання традиційно вважаються продуктивними,тобто здатними принести прибуток; а витрати на сплату штрафів, ліквідаціюаварій і катастроф – непродуктивними, котрих варто уникати [27, с.88].
Тоді,якщо додатково припустити, що витрати на забезпечення безпеки є продуктивними,тобто вони створюють додатковий доход у сьогоденні або майбутньому, тоадміністрація промислового підприємства буде прагнути підвищити рівень безпеки.
Прирозгляді підходів щодо підвищення рівня фінансової безпеки підприємстваставляться наступні задачі:
– провести аналітичний огляд представлень ряду дослідників про проблемузабезпечення безпеки, опублікованих у сучасній літературі;
– оцінити ефективність деяких моделей прийняття рішень в областізабезпечення фінансової безпеки;
– виявити стимули підвищення рівня фінансової безпеки.
Прирішенні питань підвищення рівня фінансової безпеки підприємства необхіднорозглядати:
1)  як підприємства вданий час використовують ресурси задля підвищення рівня фінансової безпеки;
2)  як вартовикористовувати ресурси для досягнення достатнього рівня фінансової безпеки примінімумі витрат, тобто знайти модель оптимального використання ресурсів.
Розробкаі реалізація превентивних заходів дозволяє знизити частоту настання негативнихподій і вага наслідків і скоротити загальні витрати на забезпечення фінансової безпеки[47, с.523].
Прихильникиданого підходу вважають, що фірма, що мінімізує витрати, повинна прагнути дотого, щоб маржинальні витрати превентивних заходів були рівні маржинальнимвитратам ліквідації наслідків негативних подій, що наступили, (аварій,катастроф, нещасних випадків, збоїв у процесі виробництва і реалізаціїпродукції підприємства). Іншими словами, на розробку і реалізацію превентивнихзаходів варто направляти ресурси доти, поки сумарні/загальні витрати назабезпечення фінансової безпеки не виявляться мінімальними.
На рис.1 наведені криві превентивних (передвитрат) – B, ліквідаційних (поствитрат) – Си загальних витрат – А.
Превентивніміри покликані підвищити рівень фінансової безпеки. Співвідношення витрат,зроблених до моменту настання негативної події і різного роду втратпідприємства, і витрат на ліквідацію наслідків небезпеки і відновлення майна іресурсів дорівнює 1/15. Очевидна необхідність проведення превентивних заходів,але якою повинна бути ємність цих заходів з матеріальної, трудової, фінансовоїточки зору оцінити складно. Проблема полягає в наступному: превентивні витративідносяться до поточного періоду і легко піддаються оцінці; ліквідаційнівитрати – це витрати майбутніх періодів, що носять вірогідний характер ізалежать від частоти виникнення і реалізації негативних подій, а також масштабупонесених збитків. Таким чином, ці два види витрат важко зіставити. Негативніподії рідкі і непередбачені, тому побудувати криву ліквідаційних витратпідприємства на практиці досить складно. З упевненістю можна лише сказати, щознизити до «0» число негативних подій неможливо [29, с.53-54].
/>

Рис. 1.Принцип мінімізації загальних витрат на забезпечення фінансової безпеки.

Крімцього принцип оптимальних загальних витрат на забезпечення фінансової безпекимає ряд недоліків.
По-перше,деякі витрати важко однозначно кваліфікувати як превентивні, або якліквідаційні. Наприклад, витрати на розслідування й аналіз наслідків негативноїподії. З одного боку, момент добутку витрат настає відразу після реалізаціїнегативної події і процес розслідування і його фінансування включений упрограму ліквідації наслідків. З іншого боку, ціль розслідування складається взборі даних про причини й умови виникнення негативної події; нагромадженні досвідуі недопущенні виникнення подібних подій у майбутньому. Таким чином, витрати надослідження негативної події можна віднести як до превентивних, так і доліквідаційного [10, с.315].
По-друге,даний принцип не бере до уваги вплив таких факторів підвищення фінансової безпекипідприємства як підвищення продуктивності на підприємстві, економію ресурсів,зниження відходності виробництва, підвищення якості продукції й інше, тобтофакторів, які необхідно враховувати при розробці моделі забезпечення фінансовоїбезпеки підприємства.
У цюгрупу включаються різні підходи, у рамках яких оцінюються поствитрати.
Теоретичноюбазою даних підходів є класична модель ринкової рівноваги, що припускаєрівність умов функціонування підприємств у країні і стовідсоткове використанняресурсів у процесі виробництва і реалізації продукції. Дана модельрозглядається у всіх підручниках по мікроекономіці й економіці підприємства.
«Поствитратні»підходи припускають, що простий підприємства в одиницю часу обертається длясуспільства втратою частини внутрішнього національного продукту (ВНП), що моглаб бути зроблена в цю одиницю часу.
Прихильникиданих підходів поділяють поствитрати на прямі і непрямі. До прямих поствитратвідносяться фінансові і матеріальні витрати на ліквідацію наслідків негативноїподії. Непрямі витрати включають витрати часу на ліквідацію наслідківнегативної події: вартість продукції, незробленої через простій устаткування,заробітна плата працівників підприємства, зайнятих у заходах щодо ліквідаціїнаслідків негативної події. Отримана величина дозволяє наочно продемонструватиекономію витрат у майбутньому.
Проблемазастосування підходів, заснованих на оцінці вартості негативних подій, полягаєв трудомісткості визначення непрямих витрат і, відповідно, співвідношення прямихі непрямих витрат, необхідного для ухвалення рішення в майбутньому [16,с.37-38].
Бухгалтерськийпідхід заснований на використанні інформації, що утримується в бухгалтерській звітностіпромислового підприємства. У рамках даного підходу передбачається порівняння прибуткуі витрат підприємства до і після настання негативної події.
НехайП – величина прибутку, отриманої підприємством за деякий період часу (наприклад,один день); У – виторг від продажу за той же період часу; З – витратипідприємства без заробітної плати працівників; З – заробітна плата працівниківпідприємства. При нормальних умовах функціонування підприємства:
 
П= У – З – З.
Припустимо,що негативною подією є несвоєчасне постачання сировини, результатом якого сталазупинка процесу виробництва на деяких ділянках підприємства. Нехай У1,З1 і З1 – величини вищезгаданих показників(по підприємству в цілому) у результаті настання негативної події в деякий періодчасу, а П1 – прибуток у цей же період часу. Причому, У1може бути менше або дорівнює В, З1 – більше або дорівнюєЗ, а З1, у даному випадку, дорівнює З.
Тоді втратипідприємства, рівні різниці П і П1, можна виразити в такийспосіб:
 
П– П1 = (У – У1) – (З – З1) – (З – З1).
Інша ситуація,коли негативною подією є тимчасова непрацездатність одного або декількох працівників.Припустимо, що в період реалізації даної негативної події підприємству вдаєтьсязберегти колишній рівень випуску і реалізації продукції. У цих умовах:
 
У1= У, З1 = З, а З1 = 0,
тоді:
 
П– П1 = (З – З1) = З.
Такаситуація можлива, якщо в період хвороби підприємство не виплачує заробітнуплату працівникові і здатно за рахунок інтенсивності використання наявнихресурсів компенсувати простій [24, с.117-118].
Зрозглянутих прикладів видно, що даний підхід подвійно ілюструє ефект негативнихподій. У деяких випадках негативна подія виявляється навіть «прибутковим» дляпідприємства, що саме по собі неприпустимо.
Методистимулювання підвищення рівня фінансової безпеки підприємств, до цих методіввідносяться:
1.  Механізмиекономічної відповідальності підприємства: ця група механізмів включає системустандартів (норм, нормативів, квот), відхилення від яких веде до визначенихекономічних санкцій для підприємства (від штрафів до заборони діяльності). Важливийклас складають механізми відшкодування збитку, у яких економічна відповідальністьпідприємства прямо зв’язана з величиною збитку від виникнення негативної події(надзвичайної ситуації), викликаного діяльністю промислового підприємства.
2.  Механізмиперерозподілу ризику: це механізми страхування.
3.  Механізмистимулювання підвищення рівня фінансової безпеки (зниження очікуваного збитку):сюди відносяться механізми пільгового оподатковування, а також пільговогокредитування заходів щодо підвищення рівня фінансової безпеки (зниженню ризику).
4.  Механізмистимулювання повідомлення контрольному і наглядовому державному органам(наприклад, Держтехнадзору України) даних про щирий рівень фінансової безпекипідприємства на звітний період [32, с.324-325].
Дані«зовнішні» методи стимулювання мають істотні недоліки – вони засновані або наінформації, наданої самим підприємством контролюючому органові, або на даних,отриманих зовнішнім контролюючим органом самостійно.
Принципоптимізації загальних витрат на забезпечення фінансової безпеки варто розглядатияк основу побудови ідеалізованої моделі балансу підприємства в умовах обмеженихресурсів. Будь-яке підприємство прагне досягти оптимального балансу витратресурсів на забезпечення фінансової безпеки і прибутку й економії засобів,одержуваної в результаті зниження частоти негативних подій.
Безумовнимплюсом цього підходу є ілюстрація продуктивності передвитрат, що стимулюєпідприємства платити за підвищення рівня фінансової безпеки і зниження ризику,«поствитратний» підхід не знайшов широкого застосування на промисловихпідприємствах через складність і трудомісткість процесу оцінки. Крім цього,даний підхід заснований на ретроспективній оцінці наслідків негативних подій,що викликає суперечки в науковому середовищі з приводу ефективності застосуванняотриманих даних у запобіганні майбутніх негативних подій [14, с.48].
Бухгалтерськийпідхід схожий на «поствитратний», але неетичний з погляду суспільства, оскількидозволяє, у деяких випадках, показати додатковий прибуток від настаннянегативної події і відіграє роль «антистимулу» проведення превентивних заходів.
Урезультаті аналізу існуючих підходів щодо оцінки процесу забезпечення фінансовоїбезпеки виявлено, що в даний час залишається актуальної проблема пошукукомплексних економічних стимулів підвищення рівня фінансової безпекипідприємства [21, с.67].
Вважаєтьсянеобхідним побудова динамічної моделі забезпечення комплексної фінансової безпекипідприємства, що дозволяє, у залежності від зовнішніх і внутрішніх умов, щозмінюються функціонування промислового підприємства, оцінювати вплив цільових передвитратна прибуток підприємства. Модель повинна бути побудована для конкретноїтимчасової бази, враховувати обмеженість ресурсів конкретного підприємства ізначну роль в управлінні фінансовою безпекою підприємства людського фактора.
1.3Методологічні основи і соціально-економічні передумови удосконалення фінансовогомеханізму управління підприємством
Вданий час в Україні відбувається складний процес трансформації ринковоїекономіки, що істотно впливає на перетворення основних елементів економічноїсистеми у виробничій сфері. Перехід до ринку докорінно змінює роль, місце іповедінку підприємств у системі економічних відносин з державою, споживачами іпостачальниками, з установами інфраструктури товарного ринку, з органамивиробничої інфраструктури, з персоналом підприємства, з іншими господарськимисуб’єктами.
Кризовіявища в економіці, нестабільність зовнішнього середовища, зміна форм вар тості,здійснення виробничої діяльності в умовах обмеженості ресурсів, зростаючийвплив на ціноутворення попиту та пропозиції вимагають відповідної зміни форм іметодів управління виробництвом [38, с.91].
Вумовах трансформації ринкової економіки ви никає не тільки нова формаекономічних відносин, нові зв’язки у виробництві, але і нова економічнасвідомість, нове мислення, нова психологія, новий механізм управлінняпідприємством. Зв’язано це, насамперед, з переосмисленням окремих теоретичнихположень і новим поглядом на економічну дійсність. Пізнання сутностіекономічних явищ в умовах трансформації ринкової економіки дозволяє розумітизміни, що відбуваються, приймати обґрунтовані управлінські рішення, здійснюватиперехід до ринкових відносин з меншими фінансовими і матеріальними витратами іморально-психологічними втратами в суспільстві.
Потенціалрозвитку суспільства за лежить від ступеня розвитку відповідних органівуправління. Інтенсивний розвиток може бути забезпечений шляхом створеннямеханізму управління підприємством, що повинен відповідати вимогамфункціонування економіки в умовах ринку. Основою такого механізму може бутиорганізаційно-економічний механізм із відповідною структурою, а отже йелементами управління [1, с.23].
Методологічноюбазою створення організаційно-економічного механізму служить знання тенденціїрозвитку економіки, сутності і механізмів дії економічних законів, вміння їхвикористовувати на практиці в процесі діяльності підприємства. Аналіз показав,що в умовах трансформації ринкової економіки сформовані раніше господарськімеханізми управління не відповідають пред’явленим до них вимогам. В зв’язку зцим назріла необхідність створення нового механізму при науково му пошукуефективних шляхів його удосконалення.
Вданий час за змінами окремих елементів механізму управління повинна стоятипринципово нова наукова концепція, що узагальнює спрямованість, фундаментальнуідею і глибокий зміст нового організаційно-економічного механізму управлінняпідприємством в умовах транс формації ринкової економіки. Цей новаторськийпідхід чітко відслідковується в роботі І.П. Булєєва. Але в своїх дослідженняхавтор не здійснює детальне наукове обґрунтування базових концепцій нововведенихелементів в склад механізму управління.
Ключемдо наукового обґрунтування організаційно-економічного механізму управлінняпідприємством повинне бути дослідження внутрішньої логіки розвитку процесів вумовах трансформації ринкової економіки, їх загального причинно-наслідковоговзаємозв’язку і взаємозумовленості.
Черезскладність багатопланових причинно-наслідкових залежностей між окремими елементамиорганізаційно-економічного механізму не завжди обґрунтовується його повнота. Вроботі Фатхутдинова Р.О. ведеться гостра дискусія з приводу створення новогоорганізаційно-економічного механізму і удосконалення виробничих відносин уцілому. Однак вони носять лише схоластичний характер у зв’язку з відсутністюкритеріїв перевірки достатності та обґрунтованості суджень і оцінки їхньоїефективності. Автор не рекомендує конкретні заходи щодо подолання негативнихнаслідків в економіці на сучасному етапі [17, с.154].
Томуметою дослідження є викладення методологічних основ і соціально-економічнихпередумов щодо удосконалення організаційно-економічного механізму управлінняпідприємством в умовах трансформації ринкової економіки в Україні. При цьомубуло поставлено і вирішено наступні задачі: досліджено структуруорганізаційно-економічного механізму підприємства; проаналізовано фактори, щовпливають на структуру механізму управління; розроблено класифікаціюпідприємств, відповідно до функціонуючого механізму управління; запропонованоструктурну схему організаційно-економічного механізму управління.
Організаційно-економічниймеханізм – це механізм дії і використання економічних законів, що включаютьсукупність способів і засобів взаємо узгодженості економічних протиріч,забезпечуючи сполучення економічних інтересів усього суспільства. Тому вінвідноситься до сфери об’єктивних економічних відносин. В той же часорганізаційно-економічний механізм нерозривно зв’язаний зі свідомою діяльністюлюдей і містить у собі надбудовні елементи. До них відносяться правові акти(закони, постанови Верховної Ради України, Укази президента, Постанови уряду,накази і розпорядження міністерств і відомств, статут юридичної особи),нормативні акти (інструкції, нормативи, методичні вказівки й інша нормативнадокументація) і інші юридичні акти [26, с.92].
Такийконгломератний різнорівневий підхід базису і надбудови не є суперечливим. Цеобумовлено тим, що організаційно-економічний механізм виступає сполучною ланкоюміж базисом і надбудовою. Причому ця ланка включає й економічні відносини, і тінадбудовні елементи, що зв’язані з управлінням підприємства. Концепціяорганізаційно-економічного механізму може бути розроблена на основіметодологічних, теоретичних положень і соціально-економічних передумов розвиткуринкової економіки (рис. 2).
Важливезначення для розвитку механізму управління має пізнання економічних законів –це відкриття того чи іншого економічного закону, виявлення механізмів його діїі використання. Методологічні і теоретичні положення дослідження механізмууправління в умовах трансформацій ринкової економіки випливають з аналізу працькласиків політичної економії. Сучасна ринкова економіка заснована на дії такихекономічних законів, як закон вартості і закону попиту та пропозиції,заснованих К. Марксом [24, с.238].
Економічнатеорія класичної політекономії в умовах трансформації ринкової економіки єметодологічною основою і теоретичною передумовою для розробки економічноїполітики держави, розвитку форм і методів механізму управління підприємством.Це обумовлено тим, що економічні методи управління засновані на пізнанні івикористанні економічних законів.
Організаційно-економічниймеханізм і економічні закони знаходяться в тісному взаємозв’язку. Вартовиділити три групи економічних законів (рис. 3). До першої групи відносятьсязагальні економічні закони: закон відповідності виробничих відносин характеру ірівню розвитку продуктивних сил; закон виробництва прибавочної вартості; законекономії праці; загальний закон росту продуктивності праці; закон зростанняпотреби [45, с.127].
/>
Рис. 2.Склад методологічних, теоретичних та соціально-економічних передумовфункціонування організаційно-економічного механізму управління підприємством.
Додругої групи відносяться специфічні економічні закони: закон конкуренціїсуспільного виробництва; закон середньої норми прибутку; загальний законнагромадження; закон ціни виробництва. До третьої групи відносяться особливіекономічні закони: закон товарного виробництва і обігу; закон вар тості; законпопиту та пропозиції; закон кількості грошей, необхідних для обігу.
Механізмдії економічних законів є складовою частиною виробничих відносин і разом з тимнауково об’єктивною основою організаційно-економічного механізму. Управлінськийрівень використання економічних законів відноситься до компетенції органівуправління, що на основі законів визначають засоби, методи і форми механізмууправління підприємством.
Прирозгляді проблеми управління підприємством через організаційно-економічниймеханізм немаловажну роль грає двосторонній аналіз сутності і взаємодії законувідповідності виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил в умовахтрансформації ринкової економіки [21, с.139].
Вартопогодитися з припущенням І.П. Миколаєвої, що сукупність усіх факторів, щопідсилюють владу людини над природою і підвищувальних ефективність впливулюдини на природу і будуть відображати сутність продуктивних сил. Особливістюсучасної системи продуктивних сил є те, що усе більше значення в розвиткуринкової економіки здобуває зростаюча роль людини у виробництві.
Виробничівідносини визначають структуру суспільства, тому при обґрунтуванніорганізаційно-економічного управління підприємством варто розглядатипродуктивні сили і виробничі відносини в їхній єдності, взаємозв’язку івзаємозалежності. Власність на засоби виробництва – основа економічної системибудь-якого строю. Вона охоплює співвідношення між людьми по присвоєнню засобіві результатів виробництва.
Власністьна засоби виробництва наповняє сенсом усю систему виробничих відносин і самевід форми власності залежать характер розвитку продуктивних сил і виробничихвідносин, форми виробничих зв’язків і управління в суспільному виробництві. Формивласності обумовлюють спосіб виробництва, під яким розуміється єдність,взаємозв’язок і взаємозумовленість продуктивних сил і виробничих відносин.Визначальним фактором розвитку виробничих сил і виробничих відносин в умовахтрансформації ринкової економіки є розвиток форм власності в Україні [47,с.511].

/>
Рис. 3.Система економічних законів, які впливають на формування організаційно-економічногомеханізму управління підприємством.
УЗаконі України «Про власність» наведена складна структура (рис. 4), яку можнарозділити на чотири групи. До першої групи варто віднести державні формивласності, до другої групи відносяться колективні форми власності, що виражаютьекономічні відносини зв’язані з присвоєнням матеріальних благ різнимигромадськими організаціями. До третьої групи варто віднести приватну власність– власність громадян України, громадян СНД, іноземних громадян і іноземнихгромадян і осіб без громадянства. До четвертої групи відноситься інтелектуальнавласність, тобто власність окремих громадян України, юридичних осіб, держави.
/>
Рис. 4.Класифікація видів та форм власності в Україні.

Формивласності, що одержали розвиток в Україні, впливають на структуру і складелементів організаційно-економічного механізму управління підприємством. Будучиоб’єктивною основою відбиття форми власності, організаційно-економічниймеханізм обумовлює його місце, методи, елементи і стратегію підприємства. Формивласності в Україні визначають також структуру і зміст механізму [36, с.77].
Цеобумовлено тим, що організаційно-економічний механізм управління підприємстватісно зв’язаний з розвитком форм власності, продуктивними силами і виробничимивідносинами. Власне механізм, насамперед, являє собою конкретні формивиробничих відносин через його структуру і зміст. З його допомогою відбуваєтьсявстановлення форм власності на засоби виробництва.
Разомз тим, організаційно-економічний механізм, як і виробничі відносини,невіддільні від продуктивних сил і втілює у собі їхню тісну взаємодію. Інакшекажучи, організаційно-економічний механізм управління підприємством містить усобі всю сукупність виробничих, організаційних, економічних, фінансових ісоціальних відносин, організаційно-управлінський аспект продуктивних сил.
Являючисьодночасно і системою об’єктивних відносин і сукупністю свідомо застосовуванихметодів управління виробництвом, організаційно-економічний механізм втілює всобі певну єдність об’єктивного і суб’єктивного. У цьому зв’язку об’єктивнуекономічну категорію організаційно-економічного механізму варто розглядати яккатегорію суб’єктивну, тобто засновану на свідомій діяльності людей. При цьомуварто пам’ятати, що економічна діяльність людей завжди ґрунтується на певнихпричинах, що виражає закономірності розвитку виробництва [47, с.114].
Правомірновважати, що організаційно-економічний механізм управління підприємствомповинний бути заснований на принципах, що втілює закони суспільного розвиткувиробництва в умовах трансформації ринкової економіки України. Відповідно,принципи організаційно-економічного механізму як вираз об’єктивних економічнихзаконів у створенні людей (що лежать в основі їхньої діяльності)підрозділяються на загальні, котрі відповідають організаційно-економічнимвідносинам суспільного виробництва, і специфічні – відповіднісоціально-економічним відносинам специфічного типу розвитку суспільноговиробництва в умовах трансформації ринкової економіки [38, с.203].
Такимчином, загальні принципи створення організаційно-економічного механізмууправління підприємством виражають рівень розвитку продуктивних сил, аспецифічні принципи механізму – економічні закони – виробничі відносини вумовах трансформації ринкової економіки. Звідси економічна діяльність людей,заснована на принципах управління, повинна бути спрямована на досягненнявисоких кінцевих результатів діяльності підприємства за допомогою відповідногомеханізму управління.
Наукапро принципи управління одержала розвиток у працях вітчизняних вчених, томуіснує багато загальних підходів до сутності принципів управління, як зтеоретичної точки зору, так і з погляду їх реалізації на підприємствах.Розроблені вітчизняними і закордонними вченими принципи управління є базою дляудосконалення механізму для умов трансформації ринкової економіки.
Разомз тим, на кожнім етапі розвитку управління економікою він здобуває специфічнідля даного етапу риси. Загальна тенденція полягає в тім, що в міру розвиткуринкової економіки створюються специфічні передумови для більш повного іпослідовного прояву відповідних йому законів, а отже розвитку виробництва. Накожнім етапі розвитку ринкової економіки створюються такі прийоми і методи, щонайбільше повно відповідають умовам економічного розвитку, конкретним задачам,що стоять перед суспільством [45, с.194].
Тому,говорячи про принципи управління в умовах трансформації ринкової економікимаються на увазі і ті основні способи, прийоми, на основі яких вони діютьзастосовуваними методами. Говорячи про принципи управління в умовах трансформації ринкової економіки, мають на увазі і ті особливі методи і прийоми,якими ці принципи здійснюються на даному етапі, і той ступінь науковихпідходів, що на даному етапі розвитку економіки об’єктивно необхідний і повиненбути забезпеченим застосовуваними методами управління.
Основнимпринципом фінансового менеджменту є принцип оптимального поєднанняцентралізації і децентралізації в управлінні. Він припускає необхідністьумілого використання єдиноначальності і колегіальності. Важливим принципом фінансовогоменеджменту є принцип сполучення прав, обов’язків і відповідальності. Цеобумовлено тим, що кожна посада в ієрархії управління наділяється конкретнимиправами. Одним з головних принципів сучасного менеджменту є демократизаціяуправління, заснована на корпоративній організації власності, роз виткупартнерських відносин між підприємцями і працівниками [16, с.52].
Перерахованіпринципи, на наш погляд, найбільш повно відповідають вимогам функціонуванняорганізаційно-економічного механізму управління підприємством в умовахтрансформації ринкової економіки і можуть бути прийняті за основу при розробційого елементів.
Урамках цих принципів, що відображають внутрішню природу елементів механізму,можлива значна модифікація конкретних організаційних і економічних структур,використовуваних економічних важелів і його елементів – усього того, щоутворить специфіку організаційно-економічного механізму управлінняпідприємством. Вона полягає в умінні ефективно з’єднати загальні принципиуправління підприємством в умовах ринкової економіки з обліком специфіки етапівїї розвитку – одним з найважливіших методологічних вимог при розробці йогоелементів [3, с.76].
Такимчином організаційно-економічний механізм управління підприємством забезпечитьсвідоме і комплексне використання системи економічних законів і принципівуправління.
Упрактичній діяльності підприємств економічні закони і принципи управлінняреалізуються через розробку й удосконалювання організаційних структуруправління. При усій важливості вивчення економічних законів і принципівуправління одного пізнання для їхнього успішного застосування недостатньо.Потрібна, по-перше, чітка науково обґрунтована концепція розробки організаційно-економічногомеханізму управління підприємством. Це утворить другу ланку в механізмісвідомого використання економічних законів і принципів управління. По-третє,оволодіння економічними законами і принципами управління припускає реальну діюв про цесі виробництва.
Узгодженняпрактичних дій у системі виробничих відносин з економічними законами іпринципами управління досягається через структуру елементів, форми таінструменти організаційно-економічного механізму управління підприємством.Звідси і його роль у складному і багато плановому процесі. Поряд з цим,організаційно-економічний механізм є категорією фінансового управлінняекономікою, оскільки він організує виробництво продукції і її реалізацію суб’єктомгосподарювання. На організаційно-економічний механізм впливає стратегія ітактика підприємства, мета і задачі управління, рівень розвитку техніки ітехнології й інші фактори процесу виробництва [21, с.159].
Викладеніметодологічні і теоретичні основи є важливими соціально-економічними передумовамиі базою для розробки елементів удосконаленого організаційно-економічногомеханізму управління підприємством в умовах трансформації ринкової економіки вУкраїні.
1.4 Діагностикав антикризовому управлінні
Термін«антикризове управління», як відзначається в роботах деяких вітчизняних фахівцівз теорії фінансового менеджменту, в українських умовах ще не устоявся. Причиноютермінологічних різночитань є відсутність міцних наукових традицій іпрактичного досвіду в антикризовому менеджменті. Необхідність антикризовогоуправління визначається цілями розвитку соціально-економічних систем ііснуванням небезпеки виникнення кризи. Однак неоднозначність і різноманіттязмісту кризи дають у науці різні підстави для класифікації економічних криз іциклів [32, с.67].
Категоріяантикризового управління встановлює понятійну демаркацію одного типу управліннявід іншого. Багатозначність економічного, особливо управлінського розумінняцієї категорії, обумовлюється двоїстою природою будь-якої кризи, що одночаснотворить і руйнує, тобто формує передумови і підготовляє умови для подальшогорозвитку і звільняє від колишньої стратегії бізнесу.
Відповіднодо цього теорії, що акцентує увагу на руйнівній функції кризи, пропонуютьсприймати криза як ситуацію, що гостро загрожує існуванню підприємства. Кризоваситуація в такому випадку вимагає негайного подолання, локалізації наслідківметодами антикризового управління, щоб зберегти насамперед матеріальну основудля продовження господарсько-економічної діяльності при гострому дефіциті оборотнихкоштів.
Теорії,що розглядають кризу як явище, орієнтована на ламання старого і розвитокнового, сприймають його позитивно. Тому в основу закладена не боротьба зкризою, а реструктуризація системи, що відповідає новим відносинам.
Стаєочевидним, що своєчасне розпізнавання ознак і природи кризи, його локалізація,використання елементів дослідження як міри превентивної санації і відновленняплатоспроможності складають суть цілей діагностики в антикризовому управлінні.
Тимчасом проблема діагностики в антикризовому управлінні відноситься до числа малодосліджених у вітчизняній економічній і управлінській науці. Це порозуміваєтьсядосить тривалим пануванням в український економіці марксистсько-ленінськогонавчання, що виключає кризи при соціалізмі. Природно, такий підхід вихолостив утеорії і практиці управління всю специфічну проблематику антикризовогоуправління, включаючи антикризову діагностику.
Однак,незважаючи на великі і продуктивні дослідження діагностики методамиматематичної логіки, статистичного й інформаційного моделювання, кібернетичнідодатки цих досліджень в економіці виявляють об’єктивні труднощі алгоритмізаціїі програмування процесів розпізнавання образів.
Цітруднощі породжуються аж ніяк не специфікою і складністю логічної природи діагностичноїдіяльності, а недоліками «лінійного характеру» формалізації при побудовімоделей. Модель правдоподібно відображає логічний зв’язок ознак об’єкта, їхнєінформаційне значення, але не здатна до адекватної репрезентації йогозначеннєвих і метасистемних зв’язків.
Будь-якепідприємство є система тому, що складається з взаємозалежних елементів, зв’язків,відносин і являє собою їхню цілісність. Система може знаходитися в стійкому абов хитливому стані. Процеси розвитку систем циклічні і не всі процеси керовані.Наростання складності організації і виробництва вимагає реконструкціїуправління, його випереджального розвитку.
Управлінняскладними системами апріорі є антикризовим на всіх етапах функціонування ірозвитку, а уміння передбачати, розпізнати кризу, що наближається, що теж неможна розглядати як статичний стан, повинне визначати ефективністьуправлінських рішень. Таким чином, антикризове управління можна визначити яксистему управлінських мір і рішень з діагностиці, попередженню, нейтралізації іподоланню кризових явищ і їхніх причин на всіх рівнях економіки. Воно повинноохоплювати всі стадії розвитку кризового процесу, у тому числі і йогопрофілактиці, попередження [32, с.69].
Однієїз істотних особливостей кризи і, відповідно, суб’єктивної реакції є факторчасу. Час, як відомо, завжди має економічну ціну, особливо значиму в періодкризи. Наприклад, оцінка вартості бізнесу, обумовлена за допомогою дисконтуваннягрошового потоку, на базі стохастичних моделей для діагностики кризи, йогоетапів, і оцінка вартості діючого підприємства включають фактор часу.
Нанеобхідність обліку тимчасових параметрів при діагностиці ступенянеплатоспроможності підприємства звернена увага й у ряді нормативних документів.Відповідно до цих актів на практиці в числі абсолютних показників фінансовогостану підприємства використовується коефіцієнт відновлення (втрати)платоспроможності. Цей коефіцієнт, на відміну від коефіцієнтів поточноїліквідності і забезпечення власними засобами, має чіткі факторні тимчасовіпараметри, тобто початок і кінець звітного періоду в місяцях року. Таким чином,особливістю антикризового управління є дефіцит часу на ухвалення управлінськогорішення і на реалізацію антикризових процедур.
Сторонакризи, що відбиває позитивні можливості відновлення, у визначеннях деякихвчених і фахівців виступає як «антіципативний (випереджальний) антикризовийменеджмент». Поряд із програмою захисту від кризового саморуйнування вінвключає профілактику і «терапію» банкрутства, тобто стадію діагностики іпревентивної санації в процесі антикризового управління.

2.Аналіз процесу управління фінансовою безпекою ВАТ «Донецькгірмаш»
2.1 Характеристикадіяльності підприємства
ВАТ«Донецькгірмаш» (Україна, м. Донецьк, вул. Ткаченко, 189) – найбільшепідприємство-виготовлювач вугільного і гірничо-рудного устаткування світовогозначення. Підприємство засноване в 1889 році на базі майстереньгірничо-шахтного устаткування. Нині завод випускає більш 60 видів продукції длянестатків вугільної, залізорудної, хімічної промисловості, а так само робитьокремі види устаткування для металургійних заводів і підприємствелектроенергетики. Координує діяльність заводу торгово-промислова компанія «Укрвуглемаш».
ВАТ«Донецькгірмаш» має у своєму розпорядженні кваліфіковані конструкторські і технологічнісили. Основу асортименту устаткування, що випускається, складають: могутнібагатоканатні і барабанні піднімальні машини, відцентрові й осьові вентиляториголовного провітрювання шахт, вантажно-транспортні машини і роторнеустаткування для відкритих розробок, лебідок, редукторів.
Порядіз традиційною продукцією на підприємстві почате виготовлення світового рівнязабійних скребкових конвеєрів і навісного устаткування до них, підземнихшахтних стрічкових конвеєрів із шириною стрічки від 800 до 1200 мм, рядувідцентрових секційних насосів, шахтних парашутів, підвісних пристроїв і скіпівмалої місткості.
Уструктурі підприємства знаходяться цехи всіх основних переділів: ливарних,ковальсько-пресовий, металоконструкцій, механоскладальні, термообробки, гальванопокриття,модельний, інструментальний, ряд допоміжних цехів і спеціалізованих ділянок.
Сучаснеустаткування, гнучкі технології, кваліфіковані кадри, більш ніж віковийвиробничий досвід дозволяють підприємству задовольнити будь-як потреби вунікальній техніці для важкого машинобудування.
Напочатку жовтня 2007 року проведений сертифікаційний аудит відповідності системиуправління якістю міжнародному стандартові ISO 9001-2001 голландською фірмоюTNO CERTIFICATION. 22 січня 2004 року на VI конгресі ділових, наукових ітворчих сил України ряд продукції ВАТ «Донецькгірмаш» відзначений нагородою«Європейська якість». 11 квітня 2004 року у національному Палаці «Україна» відбулосянагородження від Міжнародного Академічного Рейтингу «Золота Фортуна» представниківзаводу: дипломом лауреата «Краще підприємство Донецька». У номінації «За модернізаціюі технічне переустаткування, освоєння нових ринків збуту, збільшення обсягів виробництва»заводові привласнені срібна стела і диплом. Диплом за успішну участь у міжнароднійвиставці «MinTech 2004».
5червня 2006 року у м. Усть-Каменогорську (Казахстан) Компанія одержала дипломза успішну участь у міжнародній виставці «MinTech 2006».
Реалізаціяготової продукції за перші два місяці 2007 року на 14,252 млн. грн. перевищилапоказники аналогічного періоду 2006 року і склала 21,686 млн. грн.
22січня 2006 року на VI конгресі ділових, наукових і творчих кіл України в Палацімистецтв «Український Будинок» (м. Київ, вул. Хрещатик, 2) відбулосянагородження Торгово-промислової Компанії «Укрвуглемаш» міжнародною нагородою«Європейська якість».
Близько20 видів продукції горношахтного устаткування (див. «Список продукції»),зробленої машзаводами групи «Укрвуглемаш», за рішенням Науково-експертної радиНаціональної іміджевої програми «Лідери XXI сторіччя» представлені донагородження в номінації «Європейська якість».
Офіційнеформулювання нагороди – «за прагнення досягти високої якості, що відповідаєєвропейським стандартам». Серед відзначеного нагородою устаткування є як новатехніка останніх двох років, так і техніка, що лідирувала в продажах у 90-іроки.
Списокпродукції до нагородження в номінації «Європейська якість» представлений у таблиці1.
Таблиця1.
Списокпродукції до нагородження в номінації «Європейська якість».№ Найменування устаткування 1. Шахтні барабані підъемні машини 2. Прохідницькі 3. Машини підъемні шахтні багатоканатні 4. Вентилятор відцентровий «Північ» ВЦД-42,5 5. Вентилятори центробежні ВЦД-47,5 6. Осьові
ВАТ«Донецькгірмаш» не відстає від лідируючих машзаводів ТПК «Укрвуглемаш».
У2007 успішно закінчений процес проходження сертифікаційного аудита відповідностісистеми управління контролю за якістю міжнародним стандартам. З 9 жовтняміжнародний стандарт ISO 9001: 2000 (ДСТУ ISO 9001-2001) від голландської фірмиTNO Certification освоєний і документально підтверджений.
Запідтримкою ТПК «Укрвуглемаш» і науковим технічним розробкам інституту «Донгипровуглемаш»завод значно збільшив свою реалізацію товарної продукції, зокрема за 9 місяцівпоточного року користувалися великим попитом у вуглярів скребкові конвеєра типуКСД 26, КСД 26В и КСД 27. Серед них покупець особливо виділив КСД 26В за йогопідвищену продуктивність, – 600 т/година, плюс у конвеєра збільшена надійністьредукторів у кілька разів.
Середзамовників заводу ряд відомих вугільних підприємств регіону і країни. Так у 3кварталі 2007 року машинобудівники створили могутній вентилятор для шахти«Краснолиманська», здатний накачувати повітряний струмінь до 300 кубометрів усекунду. Йдуть замовлення від гірників шахти «Суходольская-Восточная», «Трудовська»,імені Стаханова і багатьох інших, що тримають високий рівень видобутку погалузі. За підсумками року ВАТ «Донецькгірмаш» має намір виготовити продукціїдля гірників країни на суму понад 130-140 млн. гривні. У 2008 році заводом будепредставлені нові проекти заводу, причому нова техніка буде не з ряду ГШО, ценова стратегія диверсифікованості спектра виробленої продукції.
Сьогодні,коли Україна стоїть на порозі вступу у Всесвітню торговельну організацію самесолідний досвід роботи в сучасних умовах, капіталізація окремих підприємствдають галузі реальної шанс вийти з кризи. Задачі щодо переоснащення шахтногофонду країни новою технікою реалізовує група машинобудівних заводів, координуючихкомпанією «Укрвуглемаш».
Безнового, більш сучасного устаткування майбутнє вугільної галузі так і залишитьсябез перспектив, шахти регіону останнім часом стали приділяти більше увагупитанням відновлення технічного фонду своїх лав. Для ВАТ «Донецькгірмаш» підвищенняпродуктивності вуглевидобувної техніки, зниження собівартості вугілля основніпріоритети в роботі. 2006 рік, що став переломним для розвитку вугільногомашинобудування, у продажах гірничо-шахтного устаткування на вітчизняному ринкулідирували підприємства групи «Укрвуглемаш», і, зокрема, скребкові конвеєри КСД27, КСД 26В, зроблені на «Донецькгірмаш».
ВАТ«Донецькгірмаш» останнім часом освоїв 4 типорозміри скребкових конвеєрів типуКСД і СПЦ для шахт із потужністю шару від 0,8 до 2,2 м. Ця техніка має цілий рядпереваг у порівнянні з раніше випускалася на інших заводах:
– двохшвидкісний привід конвеєра;
– решетований, виготовляється з високолегованих марок сталей, що дозволяєпідвищити гарантійний наробіток;
– порівняно малі габарити приводів за рахунок застосування планетарнихредукторів.
Ціконвеєри на окремих шахтах забезпечують добовий видобуток до 3000 т у добу.
Наявнапри заводі сервісна служба за рахунок оперативної доставки запчастинмаксимально скорочує простій устаткування.
Якнаслідок, багато шахт («Новодонецька», «Трудовська», «Піонер») випробувавши всебе технікові ВАТ «Донецькгірмаш», оснащують свої нові вибої скребковимиконвеєрами.
ВАТ«Донецькгірмаш» найбільше машинобудівне підприємство України так називаногодрібносерійного й індивідуального характеру виробництва. Близько 70% продукції,що випускається – складне гірничо-шахтне устаткування для вугільної ігірничорудної промисловості. Завдяки гнучкості виробництва і більш ніж віковомудосвідові, підприємство є одним з ведучих постачальників устаткування дляметалургійних заводів, цементної промисловості, підприємств залізниці,електростанцій. Диверсифікованість виробництва як складової стратегії сталаважливим елементом концепції розвитку підприємства. Працює ВАТ «Донецькгірмаш» наринках декількох галузей і робить інвестиції в наукомісткі машинобудівні товари.Це – стратегічна задача підприємства.
Відзначимо,що за підтримкою ТПК «Укрвуглемаш», що координує збут і маркетингову діяльністьпідприємства, Донецький завод активно освоює нові ринки збуту, завдякиінноваційній політиці завод домагається стійких позитивних результатів. Запідсумками роботи за 1 квартал 2006 року ВАТ «Донецькгірмаш» реалізував готовоїпродукції на 16 млн. 244 тис. 122 грн. більше, ніж за аналогічний періодминулого року.
Середзамовників заводу ряд відомих вугільних підприємств країни. Донецькімашинобудівники створили могутній вентилятор для шахти «Краснолиманська»,здатний накачувати повітряний струмінь до 300 кубометрів у секунду.
Скребковийконвеєр КСД-27 розробили фахівці профільного галузевого інституту Донгипровуглемаш.Одночасно ВАТ «Донецькгірмаш» розташовує і власним кваліфікованим конструкторськимі технологічним ресурсним потенціалом. У результаті інтеграції результатів розробокнауково-дослідного інституту і досвіду найстаршого машинобудівного підприємствагірничо-шахтне устаткування, що випускається ВАТ «Донецькгірмаш», по продуктивності,ресурсам і безпеці відповідає сучасним світовим стандартам гірничо-шахтного устаткування.
Асортимент продукції ВАТ «Донецькгірмаш» наступний:
Кар’єрне землерийне устаткування:
– кар’єрний роторний екскаватор ЕР-1250;
– екскаватор роторний ЕРП-1600;
– кар’єрний роторний екскаватор ЕР-630-11,5/1;
– отвалостворювачі ОШ 1,2-110/40-36;
– перевантажник скребковий КСД-27Ш;
– перевантажник П-1,2/(25+53)-21.
Стаціонарне устаткування шахтного підйому:
– шахтні барабані під’ємні машини з діаметром барабана
– шахтні барабані під’ємні машини з діаметром барабана > 3м;
– машини під’ємні пересувні прохідницькі;
– багатоканатні.
Вентиляторні установки головного провітрювання:
– вентилятор осевій ВО21П;
– вентилятор центробіжний «Північ» ВЦД-42,5;
– вентилятори центробіжні ВЦД-47.5УМ, ВЦ-31.5М2, ВЦД-31.5М2;
– машини вантажно-транспортні ПД-8В;
– редуктори зубчаті циліндричні.
Устаткування шахтних підйомів:
– клеті шахтні;
– парашути шахтні;
– прилади підвісні.
Лебідки:
– лебідки проходческі передвижні;
– лебідки маневрові;
– лебідки посадочні;
– лебідки скреперні двохбарабані;
– лебідка шахтна багатофункціональна ЛШМ;
– лебідка ЛВ45;
– маневрове устаткування МУ-12М2А;
– насоси відцентрові шахтні ЦНС.
Конвеєри шахтні скребкові:
– конвеєр шахтний скребковий КСД-29;
– конвеєр шахтний скребковий КСД-27;
– конвеєр шахтний скребковий з боковою розгрузкою КСД-27Б;
– конвеєр шахтний скребковий КСД-26;
– конвеєр шахтний скребковий СПЦ 26;
– конвеєр шахтний скребковий одношвидкісний СП36 (в розробці).
Конвеєри кар’єрні:
– конвеєри стрічкові кар’єрні.
Конвеєри шахтні стрічкові стаціонарні штрекові:
– конвеєри шахтні стрічкові;
– магістральні конвеєри.
Нафтогазоздобич:
– станок-качалка.
Кар’єрнийроторний екскаватор ЕР-1250 призначений для видобутку кам’яного і міцного буроговугілля на відкритих розробках. Забезпечує навантаження екскавированої гірськоїмаси в залізничний або автомобільний транспорт. Екскаватор ЕР-1250-17/1Цоснащений робочим органом з відцентровим розвантаженням. Технічні характеристикикар’єрного роторного екскаватора ЕР-1250 представлені в таблиці 2.
Екскаваторроторний ЕРП-1600 призначений для виїмки кам’яних і міцних бурих вугіль навідкритих розробках. Забезпечує навантаження екскавированої гірської маси взалізничний або автомобільний транспорт. Екскаватор ЕРП-1600-20/ЦМ оснащенийробочим органом відцентрового типу. Технічні характеристики екскаваторароторного ЕРП-1600 представлені в таблиці 3.
ОтвалостворювачОШ 1,2-110/40-36 – повновідхила машина безперервної дії на крокуючому ходу звзаємоневідхільними в плані стрілами. Призначена для верхнього і нижньоговідсипання відвалів.
Шахтнібарабанні піднімальні машини з діаметром барабана понад 3 м призначені дляпідйому і спуска людей і вантажів по вертикальних стовбурах і похилих гірськихвиробленнях.
Вентиляторвідцентровий «Північ» ВЦД-42,5 забезпечує високу економічність роботи вширокому діапазоні вентиляційних режимів, що значно відрізняються відоптимальних, що досягається застосуванням системи регулювання частоти обертанняелектродвигуна, виконаної за схемою асинхронного каскаду. Вентиляторипоставляються як з комплектом засобів реверсування і переключення повітряногоструменя (КСРП), так і без нього.
Таблиця2.
Технічніхарактеристики кар’єрного роторного екскаватора ЕР-1250.Параметр ЕР-1250 17/1,5 (розкривний або здобичний) ЕР-1250 17/1-Ц (здобичний)
Максимальна теоретична продуктивність щодо розпушеній масі, м3 2100 2300 Висота копання, м 17,00 17,000 Глибина копання, м 1,50 1,000 Ширина заходки при заданій висоті копання, м 24,00 24,00 Максимальний радіус копання, м 24,40 27,550 Радіус розвантаження, м 22,60 22,600 Потужність приводу ротора, кВт 315,00 500,000 Швидкість пересування екскаватора, м/ч 315,00 315,000 Припустимий ухил робочої площадки (результуючий) градус: При роботі 3,00 3,000 При пересуванні 5,00 5,000 Середній питомий тиск на ґрунт, МПа 0,13 0,134 Приєднувальна потужність високовольтного електроустаткування, кВт 1063,00 1278,000 Маса екскаватора (без запасних частин і змащення), т 675,00 700,000 Діаметр ротора, м 6,40 4,000
Машинавантажно-транспортна ПД-8В призначена для навантаження і транспортуваннявідбитої вибухом гірської маси в підземних умовах, не небезпечних щодо газу іпилу, і являє собою ковшовий фронтальний навантажувач, що зачерпує ковшемгірську масу зі штабеля для навантаження її в кузов транспортного засобу, аботранспортування в ковші до рудоспуску.
Парашутишахтні для клітей призначені для утримання і плавної зупинки кліти у випадкуобриву головного каната або підвісного пристрою на одноканатних підйомахвертикальних стовбурів шахт вугільної і гірничорудної промисловості. Можутьексплуатуватися зі статичним навантаженням до 30 т. на одноканатних підйомахвертикальних стовбурів шахт глибиною до 900 м, при швидкості руху до 12 м/с,незалежно від типу і розташування провідників.
Таблиця3.
Технічніхарактеристики екскаватора роторного ЕРП-1600.Параметр ЕРП1 600 18/1,6 ЕРП 1600 20/2ЦМ
Максимальна теоретична продуктивність по розпушеній масі, м3 3150,0 3350,0 Висота копання, м 18,000 21,000 Глибина копання, м 1,600 2,000 Ширина заходки при заданій висоті копання, м 27,500 36,000 Максимальний радіус копання, м 26,000 33,900 Радіус розвантаження, м 24,000 24,000 Потужність приводу ротора, квт 500,000 630,000 Швидкість пересування екскаватора, м/ч 330,000 300,000 Припустимий ухил робочої площадки (результуючий) градус: При роботі 3,000 3,000 При пересуванні 5,000 5,000 Середній питомий тиск на ґрунт, МПа 0,146 0,147 Приєднувальна потужність високовольтного електроустаткування, квт 2250,000 1680,000 Маса екскаватора (без запасних частин і змащення), т 1090,000 1080,000 Діаметр ротора, м 7,200 4,000
Конвеєришахтні скребкові з бічним розвантаженням КСД27Б призначені для транспортування вугілляз високопродуктивних (3000-8000 т/доб) очисних вибоїв довжиною до 300 м із шарівпотужністю понад 1,2 м і падіння, що посуваються по простяганню з кутом, до 35°,а по падінню або повстанню до 10°, обладнаних механізованими комплексами2МКД90, 3МКД90, 2МКД90Т, 3МКД90Т, 1МКДД, 2МКДД, МДМ і комбайнами типу КДК500,КДК700, ГШ500, РКУ10, РКУ13, 2ГШ68Б. Конструктивні особливості:
– конвеєр комплектується двохшвидкіснимі електродвигунами з водянимохолодженням і високим пусковим моментом;
– редуктори приводів мають два виконання: триступінчастий циліндро-конично-планетарнийі двоступінчастий планетарний. Обидва типи оснащені системами водяногоохолодження і розраховані на 25000 годин роботи для приводів у 160 квт і 15000годин – для приводів у 200 квт;
– рештак посилений спеціальним профілем і днищем з якісних сталей зтовщиною стінок 30 мм. Передбачуваний ресурс – 3 млн. т вугілля;
– ланцюги і сполучні ланки виконані з високоякісної сталі;
– автоматизована система управління з функціями діагностики і контролю– пристрій управління комплектне вибухозахищений КСД27.50. Можливо,застосування уніфікованого комплектного пристрою УКВ-650 разом з апаратуроюАУДК.
Станок-качалкапризначений для індивідуального механічного приводу до нафтових шахт штанговимнасосам. Станок-качалка конструктивно являє собою індивідуальний балансирнийпривід штангових насосів, що складає з редуктора і здвоєного чотирьохзвенногошарнірного механізму, з роторним і роторно-балансирним зрівноважуванням, щоперетворить обертальний рух кривошипів у вертикальний рух канатної підвіскигирлового штока з прикріпленої до нього колоною насосних штанг.
Верстат– качалка складається з наступних вузлів:
– рама;
– стійка;
– балансир;
– підвіска гирлового штока;
– траверса;
– шатуни з голівками шатунів;
– редуктор;
– кривошипи з противагами;
– клиноремінна подача;
– гальмо колодкове;
– шафа управління;
– електродвигун.
Особливостіверстату– качалки:
– збільшено несучу здатність усіх підшипникових вузлів;
– верстат виконаний за новою технологією;
– знижено витрату електроенергії на 10%;
– збільшено несучу здатність редукторів.
2.2Аналіз управлінських підходів до фінансової безпеки підприємства
Послідовневідновлення потенціалу ВАТ «Донецькгірмаш» – освоєння процесних інновацій і новихвидів продукції з більш високими споживчими властивостями здійснюється шляхом створеннявипереджальних науково-технічних, конструкторських, технологічних й інвестиційних(капітальне будівництво) заділів, що є найважливішим стратегічним ресурсом йогорозвитку, яке розраховує на використання інтенсивних факторів економічного росту.Тривале переривання процесу відтворення цих заділів гальмує або взагалі зупиняєтехнологічний розвиток.
ФахівціВАТ «Донецькгірмаш» оцінили мультиплікативний ефект дії перерахованих і ряду іншихнегативних факторів і процесів на поточний стан підприємства і перспективи йогорозвитку. Досліджували, як їхня дія відбиває на потенціалі і стані фінансової безпекиВАТ «Донецькгірмаш». Зробили висновок, що руйнування потенціалу підприємства – цеі є прояв небезпечних для його функціонування погроз. Визначили, що входить у поняття«фінансова безпека» і «фінансова небезпека». На макроекономічному рівні і рівніВАТ «Донецькгірмаш» змістовне наповнення цього поняття розрізняється, насамперед,формами і масштабами прояву небезпеки і методами відбивання погроз.
Причинипогроз фінансової безпеці багато в чому обумовлені не тільки минулим розвитком,але і помилками проведеного за роки реформ економічного курсу, аморфністюпоточної науково-промислової політики, утратою керованості економіки. До нихварто віднести наступні:
– відсутність концепції, стратегії і програми соціально-економічногорозвитку з реально досяжними цілями;
– перманентне відставання в розробці, безсистемність і недосконалістьнормативно-правового забезпечення регулювання економіки;
– високоризикова кредитно-грошова політика уряду в банківськійсфері, на фондовому і валютному ринках, неефективна податкова система;
– фетишизація фінансових технологій у процесі трансформаціїекономіки, яка змусила їх відірватися від її реального сектора, спровокувала замінуреальних грошей їхніми сурогатами або бартером, що фактично перерозподілилонаціональний доход від товаровиробника головним чином на користь спекулятивногофінансового ринку;
– руйнування системи відтворення виробничого потенціалу (у першучергу, його активної частини) унаслідок низької інвестиційної активності;
– ріст інфляції і відсутність нормального інвестиційного клімату вреальному секторі економіки, перевага поточних витрат на шкоду капітальним;
– неефективна і несправедлива приватизація державної власності, загальнонародногонадбання;
– створення умов, що сприяють присвоєнню і вивозові фінансових ресурсівза рубіж;
– втрата державного контролю природних монополій, ослаблення регулюючоїролі держави в їхній ціновій політиці;
– несумлінність дій багатьох економічних суб’єктів на ринкахУкраїни, їх низька правова дисципліна, недолік або повна відсутність економічноїетики на всіх рівнях менеджменту;
– посилення регіонального і національного сепаратизму;
– слабка убудованість у світову економіку (невідповідністьнауково-технічного рівня більшості видів промислової продукції передовимзакордонним зразкам, низька частка іноземних субсидій у національномубагатстві);
– дискримінація з боку ряду країн міжнародного співтовариства в торгівліз Україною й у її прагненні на світові ринки.
Формипрояву погроз фінансовій безпеці на різних рівнях ієрархіїорганізаційно-економічних структур мають відмінності, незважаючи на спільністьдії дестабілізуючих факторів в умовах єдиного економічного простору. До числатаких глобальних факторів варто віднести загальний спад виробництва, розладфінансової системи, ріст соціальної напруженості, криміналізацію суспільства йекономіки, подальше ослаблення конкурентноздатності.
Томухарактеризувати універсальним набором показників стан фінансової безпекипотенціалу суб’єкта, що хазяює, на різних рівнях ієрархії структур типу«галузь», «корпорація», «підприємство» – некоректно. Для цього необхідні більш детальніоцінки і більш точний інструментарій, а саме поняття фінансової безпеки такого суб’єкта,що хазяює, повинне формулюватися з урахуванням специфічних особливостей йогофункціонування.
Під фінансовою безпекоюпідприємства варто розуміти захищеність його науково-технічного, технологічного,виробничого і кадрового потенціалу від прямих (активних) або непрямих (пасивних)економічних погроз, наприклад, зв’язаних з неефективною науково-промисловою політикоюдержави або формуванням несприятливого зовнішнього середовища, і здатність до йоговідтворення.
Для ВАТ«Донецькгірмаш» оцінка фінансової безпеки важлива, у першу чергу, тому, що йогоактивно задіяний потенціал є визначальним стабілізуючим фактором антикризового розвитку,гарантом економічного росту і підтримки економічної незалежності і фінансової безпеки.
З усіхможливих видів погроз фінансовій безпеці ВАТ «Донецькгірмаш» – катастрофічних (природнихі техногенних), інформаційних, конкурентних, кримінальних, зв’язаних з некомпетентністювласника у виробничо-фінансових і інституціональних питаннях, організаційних і рядуінших – особливо виділені і розглядаються ті, що безпосередньо спрямовані на руйнуванняабо ослаблення зазначеного потенціалу під впливом зовнішніх (екзогенних) факторів,обумовлених недоліками або слабкістю науково-промислової політики держави у реальномусекторі економіки.
Інші погрозифінансової безпеки, перераховані вище, у тому числі і неефективні науково-виробничаі маркетингова стратегії, некомпетентний фінансовий менеджмент, що також мають незаперечнийвплив на потенціал ВАТ «Донецькгірмаш», мають внутрісистемне походження і вивчаютьсяфахівцями ВАТ «Донецькгірмаш». Якщо науково-промислова політика така, що умови господарюваннянеминуче штовхають підприємство до банкрутства, змушують його іти в тіньовий секторекономіки, використовувати бартерні технології взаєморозрахунків на ринку готовоїпродукції замість природних кредитно-грошових відносин, позбавляють його оборотнихкоштів, засобів не тільки на розширене, але і на просте відтворення, тобто свідомо«заганяють» підприємство в небезпечну зону підвищеного економічного ризику, оцінюватистан фінансової безпеки по іншим, також істотним компонентам безпеки (інформаційна,кримінальна, екологічна) для топ-менеджерів ВАТ «Донецькгірмаш» має практичний сенс.Тому на підприємстві вважають за необхідне досліджувати фактори, що впливають настворення такого зовнішнього економічного середовища, що мають позитивні тенденціїрозвитку потенційних можливостей виробництва і відповідають його інтересам.
Стан ітенденції розвитку, що забезпечують фінансову безпеку ВАТ «Донецькгірмаш», виключаютьабо мінімізують збиток не тільки потенціалові цього підприємства, але й економіців цілому. У цьому і складається основна функція забезпечення фінансової безпеки.
Фінансовабезпека ВАТ «Донецькгірмаш» має прямий причинно-обумовлений зв’язок із системоюі результатами стратегічного планування свого розвитку в залежності від цілей виробництва,засобів і можливостей їхнього досягнення, конкурентного середовища, умов господарювання.
У зв’язкуз цим одним з визначальних вимог щодо стратегічного планування ВАТ«Донецькгірмаш» на сучасному етапі розвитку є не тільки необхідність техніко-економічногообґрунтування ефективності управління ресурсами (в умовах надмірності виробничихпотужностей цей комплексний критерій перестає бути самодостатнім і головним), алеі забезпечення критеріїв і параметрів фінансової безпеки, визначення заходів длязбереження створеного потенціалу, насамперед, пошук додаткових джерел ресурсного(фінансового) забезпечення, а також способів конкурентної боротьби і завоюванняміцних позицій у різних сегментах внутрішнього і зовнішнього ринків конкурентноздатноїпродукції.
Стратегіяфінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш», формулюючи мети і вказуючи об’єкти стратегії,включає:
– характеристику зовнішніх і внутрішніх погроз фінансової безпекипідприємства;
– визначення і моніторинг факторів, що зміцнюють або руйнуютьстійкість його соціально-економічного положення на короткострокову ісередньострокову (три – п’ять років) перспективу;
– визначення критеріїв і параметрів (граничних значень) показників,що характеризують інтереси підприємства й відповідаючих вимог його фінансової безпеки;
– розробку економічної політики, що включає механізми обліку факторів,що впливають на стан фінансової безпеки;
– напрямку діяльності підприємства щодо реалізації стратегії.
Незважаючина те, що в загальному плані комплекс проблем оцінки фінансової безпеки ВАТ«Донецькгірмаш» сформульований і досліджений досить повно, детальні робочі методики,що враховують галузеву специфіку підприємства на корпоративних, фірмовому рівнях,де вони більше всього і потрібні, ще тільки розробляються, оскільки тут прийнятнітільки стандартні підходи, а узагальнені системи критеріїв, показників оцінки фінансовоїбезпеки, як правило, не застосовні.
/>2.3 Класифікаційна оцінка фінансової безпеки підприємства
Розглянемопоказники й індикатори фінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш». Від точної ідентифікаціїпогроз, від правильного вибору вимірників їхнього прояву, тобто системи показниківдля моніторингу (їх ще називають індикаторами), залежить ступінь адекватності оцінкифінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш» існуючої у виробництві реальності і комплекснеобхідних заходів для попередження і відбивання небезпеки, що відповідають масштабовіі характерові погроз.
У якостіоднієї з цілей моніторингу фінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш» є діагностикайого стану щодо системи показників, що враховують специфічні галузеві особливості,найбільш характерних для даного підприємства і мающих для останнього важливе стратегічнезначення.
ФахівціВАТ «Донецькгірмаш» використовують подібну методику для побудови системи кількіснихі якісних показників фінансової безпеки на рівні підприємства, і включають у неїнаступні індикатори. Даний перелік конкретизують для кожного виду діяльності,ранжують показники на основні і другорядні:
а)індикатори виробництва:
– динаміка виробництва (ріст, спад, стабільний стан, темп зміни);
– реальний рівень завантаження виробничих потужностей;
– частка НДДКР у загальному обсязі робіт;
– частка НДД у загальному обсязі НДДКР;
– темп відновлення основних виробничих фондів (реновації);
– стабільність виробничого процесу (ритмічність, рівень завантаженостіпротягом визначеного часу);
– питома вага виробництва у ВВП;
– оцінка конкурентноздатності продукції;
– вікова структура і технічний ресурс парку машин і устаткування;
б)фінансові індикатори:
– обсяг «портфеля» замовлень (загальний обсяг передбачуваних продажів);
– фактичний і необхідний обсяг інвестицій (для підтримки і розвиткунаявного потенціалу);
– рівень інноваційної активності (обсяг інвестицій у нововведення);
– рівень рентабельності виробництва;
– фондовіддача (капиталоемність) виробництва;
– прострочена заборгованість (дебіторська і кредиторська);
– частка забезпеченості власними джерелами фінансування оборотнихкоштів, матеріалів, енергоносіїв для виробництва;
в)соціальні індикатори:
– рівень оплати праці стосовно середнього показника по промисловостіабо економіці в цілому;
– рівень заборгованості по зарплаті;
– утрати робочого часу;
– структура кадрового потенціалу (вікова, кваліфікаційна).
Стосовнощодо специфіки підприємства і відповідно щодо фактичних і нормативних значеньйого техніко-економічних показників і величиною їхнього відхилення від бар’єрних(граничних) значень індикаторів фінансової безпеки стан цього підприємстваможна характеризувати як:
а)нормальне, коли індикатори фінансової безпеки знаходяться в межах граничнихзначень, а ступінь використання наявного потенціалу близька до технічнообґрунтованих нормативів завантаження устаткування і площ;
б)передкризове, коли переступається бар’єрне значення хоча б одного з індикаторівфінансової безпеки, а інші наблизилися до деякої околиці своїх бар’єрнихзначень і при цьому втрачені технічні і технологічні можливості поліпшення умові результатів виробництва шляхом прийняття до погроз мір попереджувальногохарактеру;
в)кризове, коли переступається бар’єрне значення більшості основних (на думкуекспертів) індикаторів фінансової безпеки і з’являються ознаки необоротностіспаду виробництва і часткової втрати потенціалу унаслідок вичерпання технічногоресурсу устаткування і площ, скорочення персоналу;
г) критичне,коли порушуються всі (або майже усі) бар’єри, що відокремлюють нормальне і кризовестани розвитку виробництва, а часткова втрата потенціалу стає неминучої і невідворотною.
Існуютьрізні методи (кореляційних зв’язків, вагових коефіцієнтів) і підходи до визначенняінтегрального показника фінансової безпеки, що характеризує дію різнорідних факторівна стан підприємства.
ФахівціВАТ «Донецькгірмаш» провели якісний аналіз стану фінансової безпеки. Розглянемостан ВАТ «Донецькгірмаш», що володіє найбільш складною структурою потенціалу і якиххарактеризується наступною системою показників фінансової безпеки в нормальних умовахйого функціонування, граничними параметрами (значеннями індикаторів) критичногорівня стану і показниками фактичного стану (таблиця 4).
Системапоказників фактичного стану складена фінансовими менеджерами ВАТ«Донецькгірмаш» на підставі усереднених даних за результатами й умовами роботи деякихвиробничих підрозділів підприємства. Кожен конкретний підрозділ може самостійновизначити свою систему показників.
Для оцінкивідхилень значення показників нормовані щодо значення показників нормального функціонуванняпідприємства, прийнятих за одиницю, граничні значення індикаторів фінансової безпекиі значення показників фактичного стану виробництва ВАТ «Донецькгірмаш» обчислюютьсячастками одиниці. Норматив використання виробничої потужності при повному її завантаженнів стаціонарному режимі роботи підприємства буде дорівнює одиниці, а граничнезначення індикатора для критичного рівня фінансової безпеки – 0,5, при цьомуфактичне її використання – 0,25.
Таблиця4.
Характеристикастану фінансовоїбезпеки ВАТ «Донецькгірмаш».Показники фінансової безпеки підприємства Значення показника в нормальному стані виробництва, % Нормальний рівень стану виробництва Критичний рівень стану виробництва (експертна оцінка) Фактичний рівень стану виробництва Обсяг фінансування оборотних коштів
P1 100 1 0,5 0,25 Рівень використання виробничої потужності
P2 100 1 0,5 0,25 Рівень рентабельності виробництва
P3 100 1 0,5 0,30 Частка НДДКР в обсязі робіт
P4 40 1 0,5 0,25 Частка НДД у загальному обсязі НДДКР
P5 20 1 0,6 0,50 Рівень зарплати до середнього по промисловості
P6 150–200 1 0,5 0,40 Темп відновлення ОПФ
P7 10–13 1 0,5 0,10 Питома вага працівників старше 50 років
P8 20 1 0,4 0,25

Питома вага устаткування з терміном експлуатації до 10 років
P9 70 1 0,5 0,28 Фондовіддача
P10 100 1 0,5 0,35 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Нормативні,фактичні і граничні значення показників, що характеризують віковий і кваліфікаційнийсклад працівників ВАТ «Донецькгірмаш», вікову структуру парку устаткування, визначалисяв такий спосіб (таблиця 5).
Таблиця5.
Характеристиказначень окремих показників.Показники Значення показників Оцінка стану Характеристика стану
P8 1,00 Нормальне 20% чисельності працівників старше 50 років 0,25 Фактичне 80% чисельності працівників старше 50 років 0,40 Критичне 50% чисельності працівників старше 50 років
P9 1,00 Нормальне 70% парку устаткування має вік менш за 10 років 0,28 Фактичне 20% парку устаткування має вік менш за 10 років 0,50 Критичне 35% парку устаткування має вік менш за 10 років
Ступіньживучості ВАТ «Донецькгірмаш» в умовах кризи виявилася досить високої, у зв’язкуз чим не виправдалися прогнози щодо припинення його діяльності. Можливість виживанняВАТ «Донецькгірмаш» визначається конкурентноздатністю продукції, щовипускається, що, у свою чергу, залежить від рівня внутрішніх цін на продукцію іпослуги.
На внутрішніціни впливають дві групи головних факторів:
1)  витрати на створеннянауково-технічних заділів, на заробітну плату персоналу, амортизаційні відрахування;
2)  ціни на видатковіматеріали – сировина, напівфабрикати, що комплектують.
Ступіньвпливу першої групи факторів на рівень внутрішніх цін постійно знижується, у тойчас як другої групи – росте, оскільки ціни на паливно-енергетичні ресурси, багатонапівфабрикатів і комплектуючих наблизилися або вже перевищили рівень світових цін.
Закритичниймомент наступить тоді, коли продукція ВАТ «Донецькгірмаш» стане цілком неконкурентоспроможноїна внутрішньому і зовнішньому ринках. Поки що такий момент ще не наступив, але останнімчасом виробництво промислової продукції в Україні впритул наблизилося до межі, коливоно залишиться незатребуваним і може припинити своє функціонування.
Підтримканеобхідного потенціалу ВАТ «Донецькгірмаш» у сучасних умовах ґрунтується на комплексномурішенні проблеми багатоканальності ресурсного забезпечення його життєдіяльностіза рахунок різних джерел, у першу чергу, шляхом стабільного нарощування комерційногосектора, що сприяє мінімізації залежності від держбюджетного фінансування при максимальномузбереженні наявного потенціалу. При цьому враховуються можливості структурної трансформаціїдля ефективного завантаження підприємства, поліпшення його фінансово-економічногоположення і підвищення конкурентноздатності.
Завоюваннянових ринків для своєї продукції як додаткових джерел засобів необхідно для компенсаціїдефіциту фінансування і доведення його до рівня граничних значень показників фінансовоїбезпеки ВАТ «Донецькгірмаш», нижче яких починається необоротна деградація його потенціалу,при якій сама постановка задачі оцінки фінансової безпеки втрачає зміст.
Виявленняі вживання заходів, спрямованих на запобігання погроз фінансовій безпеці, припускаєаналіз гіпотетичного стану ВАТ «Донецькгірмаш» у результаті виконання прийнятихраніше стратегічних для цього підприємства економічних і науково-технічних рішень,загальних тенденцій і процесів у затребуваності продукції і послуг, інвестицій.
Оскількипрояві і дія погроз – не одномоментний акт, а складний динамічний процес, причомупроцес детермінирований, тобто з досить твердою тимчасовою структурою причинно-наслідковихзв’язків подій, що відбуваються у виробництві, те й оцінка фінансової безпеки здійснюєтьсяв динаміки зміни потенціалу ВАТ «Донецькгірмаш» на деякому тимчасовому інтервалі,що визначається виходячи з представлень про вірогідність інформації, використовуваноїяк базу прогнозування (технічно і економічно обґрунтованих нормативів, норм).
Відповідно,для контрольних крапок прогнозування (допустимо, на кінець кожного року або на кінецьусього періоду) проводиться розрахунок техніко-економічних показників стану виробництваВАТ «Донецькгірмаш», що є основою такої оцінки.
Для побудовиі всебічної техніко-економічної оцінки гіпотез або можливих стратегій розвитку виробництвав контрольних крапках встановленого обрію прогнозування використовують відповіднийінструментарій, у якості якого виступають різні методи, застосовувані в економічномуі науково-технічному прогнозуванні.
Постійнепосилення факторів, що загрожують фінансовій безпеці ВАТ «Донецькгірмаш» і зумовлюючихйого депресивний розвиток, порушив питання про створення системи моніторингу стануі динаміки розвитку підприємства з метою завчасного попередження небезпеки, що загрожує,і вживання необхідних заходів захисту і протидії.
Основніцілі моніторингу наступні:
– оцінка стану і динаміки розвитку виробництва підприємства;
– виявлення деструктивних тенденцій і процесів розвитку потенціалуцього виробництва;
– визначення причин, джерел, характеру, інтенсивності впливу загрозливихфакторів на потенціал виробництва;
– прогнозування наслідків дії загрозливих факторів як на потенціалвиробництва, так і на сфери діяльності, забезпечувані продукцією і послугамицього потенціалу;
– системно-аналітичне вивчення сформованої ситуації і тенденцій їїрозвитку, розробка цільових заходів щодо відбивання погроз підприємству.
Моніторингє результатом взаємодії всіх зацікавлених служб підприємства. При здійсненнімоніторингу діє принцип безперервності спостереження за станом об’єктамоніторингу з урахуванням фактичного стану і тенденцій розвитку його потенціалу,а також загального розвитку економіки, політичної обстановки і дії іншихзагальносистемних факторів.
Дляпроведення моніторингу необхідно відповідне методичне, організаційне,інформаційне, технічне забезпечення. Зміст і послідовність здійснення моніторингупредставлені у таблиці 6.
Викладенийметодичний підхід і інструментарій аналізу і діагностики стану ВАТ«Донецькгірмаш» дозволяють з достатньою повнотою досліджувати комплексфакторів, що загрожують фінансовій безпеці підприємства, осмислено і цілеспрямованоорганізувати і виконати необхідний моніторинг, системно аналізувати динамічномінливу соціально-економічну ситуацію, проводити техніко-економічнеобґрунтування прийнятих управлінських рішень.
Таблиця6.
Змісті послідовність здійснення моніторингу.Етап Зміст етапу моніторингу 1. Ідентифікація підприємства – об’єкта моніторингу. 2. Формування системи техніко-економічних показників оцінки фінансової безпеки підприємства з урахуванням специфіки його функціонування. 3. Збір і підготовка інформації, що характеризує стан об’єкта моніторингу. 4. Виявлення (визначення) факторів, що характеризують перспективні напрямки розвитку підприємства. 5. Моделювання і формування сценаріїв або стратегій розвитку підприємства. 6. Розрахунок техніко-економічних показників підприємства на всю глибину прогнозного періоду. 7. Проведення аналізу показників фінансової безпеки підприємства. 8. Розробка пропозицій по попередженню і нейтралізації погроз фінансової безпеки підприємства.
Здійсненнястратегії стабільного й ефективного функціонування ВАТ «Донецькгірмаш» припускаєкомплексне рішення наступних задач управління:
– маркетингові дослідження ринку;
– інвестиційне забезпечення виробництва і відтворення за рахунок раціональноїорганізації грошових потоків і запозичень;
– створення інноваційних заділів – науково-технічних, технологічних,конструкторських – у забезпечення конкурентної переваги власної продукції;
– удосконалювання структури і складу кадрового потенціалу.
2.4Інтеграція систем забезпечення промислової безпеки в загальну систему фінансовогоменеджменту підприємства
Найбільшефективним способом удосконалювання управління підприємством у даний час євпровадження інтегрованих систем фінансового менеджменту, створених виходячи звимог міжнародних стандартів: ISO 9000 (якість), ІSО 14001 (охоронанавколишнього середовища), SA 8000 (управління персоналом), OHSAS 18000(охорона праці і промислова безпека), IDEF (інформаційне забезпечення). Це – документиз удосконалювання управління підприємством, створені на основі міжнародного управлінськогодосвіду.
У жовтні2007 року проведений сертифікаційний аудит відповідності системи управління якістюВАТ «Донецькгірмаш» міжнародному стандартові ISO 9001-2001 голландською фірмоюTNO CERTIFICATION.
Інтегровані системи фінансовогоменеджменту будуються на основі системного підходу щодо управління ВАТ«Донецькгірмаш», що дозволяє зв’язати в єдине ціле різні аспекти діяльності, щороблять у підсумку значимий вплив на успішну роботу всього підприємства. ДіяльністьВАТ «Донецькгірмаш» зв’язана з ризиками, що визначають основні втрати. Метою створенняінтегрованої системи фінансового менеджменту є спільне оптимальне управління ризиками,що дозволяє скоротити матеріальні й організаційні ресурси які потрібніпідприємству.
Найбільшвідомими є стандарти ІSО 9000, що визначають систему менеджменту якості. Їхняідеологія спрямована на поліпшення якості товарів і послуг підприємств іорганізацій, що сприяє підвищенню їхньої конкурентноздатності на світовомуринку. Стандарти ISO 9000 можуть бути використані для побудови системименеджменту якості на будь-якому підприємстві.
СтандартиISO 9000 універсальні з погляду їхнього спільного застосування зі стандартами системекологічного менеджменту ISO 14000 і стандартами систем промислової безпеки й охоронипраці OHSAS 18000.
У сьогоднішньомусвіті, коли антропогенне навантаження на біосферу викликають значні негативні зміни,проблеми охорони навколишнього середовища відчутні кожним. Репутація ВАТ«Донецькгірмаш» багато в чому визначається відношенням до охорони навколишньогосередовища. Стандарти систем екологічного менеджменту ISО 14001 і екологічного менеджментуй аудита EMAS дозволяють ВАТ «Донецькгірмаш» досягти якісно нового рівня охоронинавколишнього середовища, зробити його природоохоронну діяльність системної і більшефективної. Стандарти передбачають здійснення необхідних заходів щодо удосконалюванняохорони навколишнього середовища при збереженні економічних інтересів підприємства.
Відповіднодо міжнародної термінології система менеджменту якості – частина загальної системименеджменту ВАТ «Донецькгірмаш», спрямована на досягнення результатів відповіднодо цілей в області якості. Цілі в області якості доповнюють інші мети ВАТ«Донецькгірмаш», зв’язані з розвитком, фінансуванням, рентабельністю, охороною навколишньогосередовища, охороною праці і промисловою безпекою. Використовуючи загальні елементи,частини системи організації можуть бути інтегровані в єдину систему фінансовогоменеджменту. Інтеграція створює основу для планування і виділення ресурсів, визначеннязагальних цілей і оцінки загальної ефективності ВАТ «Донецькгірмаш». Внутрішнійаудит використовується для оцінки на відповідність власним вимогам ВАТ«Донецькгірмаш» в усіх напрямках діяльності.
Сьогодніпитання промислової безпеки стають по значимості порівнянними з проблемами охоронинавколишнього середовища. Керівництво ВАТ «Донецькгірмаш» вважає, що не можна створитисучасну систему фінансового менеджменту успішно функціонуючого підприємства безобліку питань промислової безпеки. Довгі роки промислові підприємства функціонувалина основі так називаної концепції «абсолютної безпеки» або «нульового ризику». Концепція«нульового ризику» передбачає таку організацію виробничого об’єкта, при якійцілком виключена можливість аварії. Недоліками концепції є надзвичайно великіматеріальні витрати на її реалізацію, непідготовленість до ефективних дій унадзвичайній ситуації і принципова нереалізуемість.
Назміну концепції «абсолютної безпеки» прийшла концепція розумно досяжного рівнябезпеки, або так називана концепція «прийнятного ризику», що використовуєпринцип «передбачати і попередити». Ця загальновизнана концепція передбачаєможливість аварії і відповідні заходи для запобігання її виникнення і розвитку.Концепція «прийнятного ризику» базується на чотирьох основних принципах:
– практична діяльність не може бути виправдана, якщо вигода від цієїдіяльності в цілому не перевищує викликуваного нею збитку;
– оптимальним вважається варіант збалансованих витрат на створеннясистем безпеки за рахунок зниження рівня ризику і вигоди, одержуваної відгосподарської діяльності;
– повинний враховуватися весь спектр існуючих небезпек; вся інформаціяпро прийняті рішення щодо управління ризиком повинна бути доступна населенню;
– принцип екологічних обмежень (забезпечення безпеки людини, що живесьогодні), досягається таким шляхом реалізації, що не піддавав би ризиковіздатність природи забезпечити безпеку і потреби майбутніх поколінь Homo.
Концепціяприйнятного ризику використовує поняття «фоновий ризик», тобто імовірністьтого, що людина загине в результаті нещасного випадку, злочину або іншого«неприродного» події.
Виходячиз формалізованого підходу, слід ризики поділяти на три категорії:
– прийнятний ризик (рівень ризику, з яким суспільство в цілому згідномиритися заради одержання визначених благ або вигод у результаті своєїдіяльності);
– ризик, що вимагає подальших оцінок;
– неприйнятний ризик (рівень ризику, встановлюваний адміністративнимиабо регулювальними органами як максимальний, вище якого необхідно прийматизаходу для його усунення).
Прийнятністьризику в різних ситуаціях може бути визначена виходячи з законодавства щодо промисловийбезпеці, правил і норм безпеки, що діють в аналізованій області, додаткових вимогспеціально уповноважених органів, що впливають на підвищення промислової безпеки,наявних зведень про аварійні події і їхнього наслідку, досвіду роботи в даному видідіяльності. Рівень прийнятного індивідуального ризику нормативно закріплений лишев деяких країнах.
Забезпеченняпромислової безпеки, або управління промисловим ризиком, – системний підхід до прийняттяполітичних рішень, процедур і практичних мір у рішенні задач попередження або зменшеннянебезпеки промислових аварій для життя людини, захворювань або травм, збитку майнуі навколишньому середовищу. Міри, прийняті фахівцями ВАТ «Донецькгірмаш» щодо зменшенняризику мають технічний або організаційний характер. Пріоритетними є заходи для зменшеннюімовірності аварії в порівнянні з заходами для мінімізації її наслідків.
ФахівціВАТ «Донецькгірмаш» розробили кількісні методи аналізу ризику, що створюють базудля ефективного управління ризиком. Аналіз ризику відповідає на три основнихпитання:
– що поганого може відбутися: ідентифікація небезпек промислового об’єкта;
– як часто це може случитися: аналіз імовірності аварії;
– які можуть бути наслідки: аналіз наслідків аварії.
Аналізризику – це завжди сполучення можливих наслідків і імовірності аварії.
Рішенняпитань промислової безпеки на сучасному рівні можливо впровадженням на підприємствахміжнародних стандартів менеджменту промислової безпеки. Створення систем менеджментупромислової безпеки й охорони праці на ВАТ «Донецькгірмаш» знаходиться в початковійстадії.
Так,стандарт OHSAS 18001 для сертифікації систем менеджменту промислової безпеки йохорони праці офіційно був введений у квітні 1999 року. Він включає основніпринципи британського стандарту BS 8800. OHSAS 18001 був спеціально розробленийсумісним зі стандартами систем менеджменту ISO 9001:1994 і ISO 14001, щобполегшити інтеграцію систем менеджменту якості, безпеки і здоров’я персоналу йекологічного менеджменту. Основною метою стандарту OHSMS 18001 є запобігання і контрольможливих небезпек на робочому місці, забезпечення постійного процесу удосконалюваннясистеми менеджменту для скорочення ризиків промислових небезпек.
Інтегрованасистема фінансового менеджменту – система для розробки політики цілей і досягненняцих цілей. Елементи цієї системи визначені в міжнародних стандартах. Побудова системипочинається з формулювання вищим керівництвом ВАТ «Донецькгірмаш» місії, на підставіякої розробляється політика підприємства. У випадку інтегрованої системи фінансовогоменеджменту загальна політика і стратегія ВАТ «Донецькгірмаш» включають політикув області якості, охорони навколишнього середовища, охорони праці, промислової безпеці.
Мети,розроблювальні вищим керівництвом ВАТ «Донецькгірмаш» для реалізації місії, стратегіїі політики організації у всіх областях діяльності, відомі і зрозумілі всьому персоналовіВАТ «Донецькгірмаш», на всіх рівнях.
Однимз найбільш важливих і складних моментів створення інтегрованої системи фінансовогоменеджменту ВАТ «Донецькгірмаш» є розподіл повноважень і відповідальності між персоналом.У ВАТ «Донецькгірмаш» введена спеціальна посада «менеджер по системах управління».У його функції входять організація розробки інтегрованої системи фінансового менеджменту,її моніторинг і аудит, звіт перед керівництвом ВАТ «Донецькгірмаш».
Вданий час гармонізація стандартів систем управління (якості, безпеки, охоронинавколишнього середовища, захисту інформації) і зростаюча тенденція щодоінтеграції цих систем означають можливість здійснення комбінованого аудита. Результатомє більш ефективний аудит і процес сертифікації, послідовне зниження їхньої собівартості.

3.Обґрунтування рекомендацій щодо підвищення ефективності політики антикризовогофінансового управління ВАТ «Донецькгірмаш»
3.1Рекомендації з попередження надзвичайних ситуацій і ліквідації їхніх наслідків
Проведенийаналіз виробничої діяльності ВАТ «Донецькгірмаш» робить необхідним розгляд управлінськогоаспекту щодо попередження надзвичайних ситуацій, техногенних катастроф і шляхівїхньої ліквідації. Для рішення цих проблем розробимо рекомендації зі зниження небезпекинадзвичайних ситуацій на ВАТ «Донецькгірмаш» і міри їхньої профілактики.
Техносфера– це регіон біосфери в минулому, перетворений людьми за допомогою прямого абонепрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїмматеріальним і соціально-економічним потребам (регіон міста або промисловоїзони, виробниче або побутове середовище). Практично все урбанізоване населеннянашої планети проживає в техносфері, де умови життя відрізняються відбіосферних, насамперед, підвищеним впливом на людину негативних техногенних іантропогенних факторів.
В умовахтехносфери негативні впливи обумовлені впливом елементів техносфери (машини, устаткування,спорудження) і діями людини. Внаслідок росту обсягів антропогенних викидів і скиданьбезупинно погіршується якість атмосферного повітря і гідросфери, повсюдно спостерігаєтьсядеградація земель.
Безпека– це властивість системи «людина – середовище життя» зберігати умови взаємодії змінімальною можливістю виникнення збитку людським, природним і матеріальним ресурсам.Безпекажиттєдіяльності може бути забезпечена тільки при комфортному (з оптимальними умовами)або припустимому (гарантуюча неможливість виникнення і розвитку негативних процесіву людини й у середовищі життя) станах взаємодії людини із середовищем. Управліннябезпекою життєдіяльності у ВАТ «Донецькгірмаш» повинно будуватися на дії багаторівневоїсистеми законодавчих, підзаконних і нормативно-правових актів, а також директивноїдокументації. У структурі управління безпекою життєдіяльності ВАТ«Донецькгірмаш» рівноправне місце повинне займати система профілактики і ліквідаціїнаслідків надзвичайних ситуацій.
Піднадзвичайною ситуацією (НС) розуміється такий стан об’єкта, визначеномутериторії, при якому в результаті виникнення джерела надзвичайної ситуаціїпорушуються нормальні умови життя і діяльності людей, виникає погроза їхньогожиття або здоров’я, наноситься збиток майну населення, економіці інавколишньому природному середовищу (таблиця 7). Відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТУ Р22.0.02-94, під джерелом надзвичайної ситуації розуміють небезпечне природнеявище, аварію або небезпечну техногенну подію, у результаті якого відбулася абоможе виникнути надзвичайна ситуація.
Причинамивиникнення надзвичайних ситуацій можуть бути:
– аварії – надзвичайні події з техногенними причинами;
– стихійні лиха – надзвичайні події природного походження;
– катастрофи – аварії і стихійні лиха, в наслідок яких були спричиненнічисленні людські жертви, значний матеріальний збиток або інші важкі наслідки.
Таблиця7.
Класифікаціянадзвичайних ситуацій.Критерій В потерпілих (людина) Порушено умови життєдіяльності (людина) Матеріальний збиток (тис. МРОП*) Зона НС не виходить за межі Ліквідація здійснюється силами і засобами Локальна НС Не більш 10 100 1 Об’єкта виробничого або соціального призначення Підприємств, установ і організацій Місцева НС 10–50 100–300 1–5 Населеного пункту, району, міста Органів місцевого самоврядування Територіальна НС 50–500 300–500 5–5000 Суб’єкта України Органів виконавчої влади суб’єкта Регіональна НС 50–500 500–1000 500–5000 2-х суб’єктів України Органів виконавчої суб’єкта України, опинівшегося в зоні НС Трансгранична НС – – – Виходить за межі України За рішенням Уряду України відповідно до норм права
*МРОП– мінімальний розмір оплати праці.
Узагальному випадку у своєму розвитку надзвичайні ситуації проходять п’ятьосновних фаз:
– фаза нагромадження відхилень об’єкта від нормального протіканняпроцесу, що характеризується тривалістю, можливістю фіксації відхилення івживанням профілактичних заходів;
– фаза ініціювання події (аварії, стихійного лиха, катастрофи). Цяфаза швидкоплинна і характеризується відсутністю часу для здійснення ефективнихдій для запобігання надзвичайної ситуації;
– фаза безпосереднього розвитку і протікання процесу надзвичайноїситуації. У цей час відбувається безпосередній вплив вражаючих факторів налюдей, об’єкти і природне середовище. Ця фаза носить тривалий характер, а увипадку промислової аварії процес її протікання визначається не початковимиподіями, а структурою виробництва і використовуваних технологій, що утрудняєпрогнозування розвитку НС;
– фаза дії залишкових факторів поразки, протягом якого можливе поширеннявражаючих факторів за межі об’єкта поразки;
– фаза ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що може бути початав ході протікання третьої фази. У ході ліквідації наслідків НС можуть залучатисясили і засоби організації – об’єкта поразки, а при широких масштабах поразки – військацивільної оборони України, сили МНС України, військові підрозділи Міністерства оборони.
ВАТ«Донецькгірмаш» необхідно розробити концепцію цивільного захисту населення, котрапередбачала б: захист населення і територій і цивільну оборону. Захистнаселення, об’єктів народного господарства і навколишнього середовища(цивільний захист) від дії надзвичайних ситуацій будь-якого походження, а такожпостійна готовність щодо ліквідації їхніх наслідків досягається:
– зменшенням можливих масштабів джерел аварій, катастроф і стихійнихлих;
– локалізацією і скороченням часу дії існуючих вражаючих факторів;
– зниженням небезпеки поразки людей шляхом установлення вимог дорозміщення небезпечних об’єктів, плануванню населених пунктів, будівництвустійких будинків і споруджень;
– підвищенням стійкості функціональних об’єктів економіки і життєзабезпечення;
– проведенням аварійно-рятувальних і інших невідкладних робіт;
– ліквідацією наслідків НС і реабілітацією населення, територій і навколишньогосередовища.
Аналізнадзвичайних ситуацій, що мали місце на території ВАТ «Донецькгірмаш», свідчить,що на тлі відсутності НС техногенного характеру імовірність зростання загальноїкількості надзвичайних ситуацій зберігається. Проблему забезпечення безпеки населенняі територій неможливо вирішити шляхом збільшення витрат на ліквідацію наслідківнадзвичайних ситуацій. З цієї причини основними напрямками політики в області попередженняНС і забезпечення безпеки населення і територій для ВАТ «Донецькгірмаш» варто вважати:
– розробку і впровадження економічних механізмів стимулювання проведенняпопереджувальних захисних заходів при абсолютній відповідальності керівництва ВАТ«Донецькгірмаш» за його промислову безпеку;
– перегляд і коректування ряду нормативних актів у частинізбільшення запасів міцності споруджень, систем, устаткування і комунікацій;
– кардинальне відновлення основних виробничих фондів;
– розвиток і удосконалювання систем моніторингу і мереж спостереженняі лабораторного контролю.
Вимогищодо потенційно небезпечних виробничих об’єктів, порушення безпечного стану якихможе ініціювати виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, установлюєЗакон України «Про промислову безпеку небезпечних виробничих об’єктів». Під безпекоюнебезпечних виробничих об’єктів розуміється стан захищеності життєво важливих інтересівособистості і суспільства від аварій на небезпечних виробничих об’єктах і наслідківзазначених аварій. Аварією в цьому випадку визнається руйнування споруджень аботехнічних засобів, застосовуваних на небезпечних виробничих об’єктах, неконтрольованийвибух або викид небезпечних речовин. ВАТ «Донецькгірмаш» відноситься до категоріїнебезпечних виробничих об’єктів, тому що підпадає під перелік обумовлений закономі зареєстровано у державному реєстрі.
Докатегорії небезпечних виробничих об’єктів відносять виробництва, на яких:
– виходять, використовуються, переробляються, утворяться, зберігаються,транспортуються або знищуються вибухові, що окисляють, займисті, пальні аботоксичні речовини;
– використовується устаткування, що працює під тиском більш 0,7 Мпа абопри температурі нагрівання води більш 115°С;
– використовуються стаціонарно установлені вантажопідйомні машини, ескалатори,канатні дороги, фунікулери;
– одержують розплави чорних і кольорових металів і сплави на їхній основі;
– ведуться гірські роботи, роботи зі збагачення корисних копалин, атакож роботи в підземних умовах.
Обов’язковоюумовою ухвалення рішення про початок будівництва, розширення, реконструкції, технічногопереозброєння, консервації або ліквідації небезпечного виробничого об’єкта є позитивнийвисновок експертизи промислової безпеки проектної документації, затверджений державниморганом виконавчої влади, спеціально уповноваженим в області промислової безпеки,або його територіальним органом. Технічні пристрої, у тому числі іноземного виробництва,застосовувані на небезпечному виробничому об’єкті, підлягають сертифікації на відповідністьвимогам промислової безпеки в порядку, установленим законодавством України.
ВАТ«Донецькгірмаш», як небезпечний виробничий об’єкт, зобов’язано: мати ліцензію направо експлуатації об’єкта, комплектувати штати обслуговуючого персоналу підготовленимий атестованими працівниками, організовувати і здійснювати виробничий контроль задотриманням вимог промислової безпеки, забезпечувати проведення експертизи промисловоїбезпеки будинків, огляд технічних пристроїв і споруджень, здійснювати заходи щодолокалізації і ліквідації наслідків аварій, розробляти декларацію промислової безпеки.
З метоюзабезпечення готовності до дій щодо локалізації надзвичайних ситуацій і ліквідаціїїхніх наслідків ВАТ «Донецькгірмаш», як небезпечний виробничий об’єкт, зобов’язано:
– планувати і здійснювати заходи щодо локалізації і ліквідації наслідківаварій на небезпечному виробничому об’єкті;
– укладати з професійними аварійно-рятувальними службами або зпрофесійними аварійно-рятувальними формуваннями договори на обслуговування, а увипадках, передбачених законодавством України, створювати власні професійніаварійно-рятувальні служби або формування, а також позаштатніаварійно-рятувальні формування з числа власних працівників;
– мати резерви фінансових засобів і матеріальних ресурсів длялокалізації і ліквідації наслідків аварій відповідно до законодавства України;
– навчати персонал діям у випадку виникнення аварії або інциденту нанебезпечному виробничому об’єкті;
– створювати системи спостереження, оповіщення, зв’язки і підтримки дійу випадку аварії і підтримувати зазначені системи в придатному до використання стані.
ВАТ«Донецькгірмаш», як небезпечний виробничий об’єкт, зобов’язано страхувати відповідальністьза заподіяння шкоди життя або майну інших осіб і навколишньому природному середовищуу випадку виникнення аварії на небезпечному виробничому об’єкті.
З метоюзабезпечення контролю за дотриманням мір безпеки, оцінки достатності й ефективностізаходів щодо попередження і ліквідації наслідків аварій на небезпечному виробничомуоб’єкті необхідно обов’язкове декларування безпеки небезпечного виробничого об’єкта.Декларація є документом, що визначає можливий характер і масштаби надзвичайних ситуаційна промисловому об’єкті і заходи щодо їхнього попередження і ліквідації наслідків.Вона повинна характеризувати безпеку ВАТ «Донецькгірмаш» на етапах введення в експлуатацію,експлуатації і висновків з експлуатації. Декларація розробляється ВАТ«Донецькгірмаш» незалежно від організаційно-правової форми для проектованих і діючихпромислових об’єктів. Затверджена керівником ВАТ «Донецькгірмаш» », декларація повиннапредставлятися в МНС України, і орган місцевого самоврядування, на території якогознаходиться декларуючий промисловий об’єкт. Експертизу декларації організує МНСУкраїни.
Однимз регулярних видів надзвичайних ситуацій, що виникають на території Донецької областіі супроводжуються важкими наслідками, є весняні паводки і повені. Наслідки такихНС природного характеру збільшуються у випадках ушкоджень і проривів гідротехнічнихспоруджень. Порядок створення і використання резервів матеріальних ресурсів дляліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру встановлюєПостанова Уряду України «Про порядок створення і використання резервів матеріальнихресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру».Для цих цілей повинні бути створені резерви матеріальних ресурсів на ВАТ«Донецькгірмаш». Обсяг резервів матеріальних ресурсів повинний установлюватися виходячиз прогнозованих видів і масштабів надзвичайних ситуацій, передбачуваного обсягуробіт з ліквідації їхніх наслідків.
На ВАТ«Донецькгірмаш» повинна діяти ефективна система попередження і дій у надзвичайнихситуаціях, тому що, не виключена імовірність зростання загальної кількості аварій,стихійних лих і катастроф, особливо техногенного характеру, у зв’язку з некерованимпроцесом фізичного старіння основних виробничих фондів ВАТ «Донецькгірмаш».
3.2Рекомендації щодо використання діагностики в антикризовому управлінніпідприємством
Розглянемоможливість використання діагностики в антикризовому управлінні ВАТ«Донецькгірмаш».
Системаантикризового управління має властивості, що додають особливий механізм управлінню:гнучкість і адаптивність, здатність до диверсифікованості і своєчасногоситуаційного реагування, а також можливість ефективно використовувати потенціалпідприємства і неформальні методи управління.
Ціособливості механізму антикризового управління обумовлені і задачами, щовирішує діагностика: своєчасне розпізнавання симптомів, факторів і причинкризи, що наближається, класифікація його і вироблення мір, який необхідноприйняти. Об’єктом діагностики крім самої соціально-економічної системи можутьбути і її елементи.
Результатидосліджень свідчать, що ефективність діагностики вище тоді, коли визначенанаступна послідовність етапів її виконання:
– встановлення приналежності об’єкта до визначеного класу або групиоб’єктів;
– виявлення відмінностей діагностуемого об’єкта від об’єктів свогокласу шляхом порівняння його фактичних параметрів з базовими;
– визначення припустимих відхилень від базових показників;
– розробка методики формування інституціональних норм як базовіпоказники.
Взалежності від цілей існують різні стратегії антикризового управління, але длякожної з них важливо своєчасне розпізнавання кризової ситуації, визначенняпричин, симптомів і факторів кризи.
Вдипломнім досліджені використовуємо поняття «криза підприємства» і «економічнакриза» як тотожні категорії. Але при цьому варто помітити, що введення аксіомраціонального поводження економічного суб’єкта – Homo economics – змінює деякінапрямки досліджень. З аксіом сучасної теорії економіки організацій, щовідповідає теорії загальної рівноваги Л. Вальраса, відзначимо дві: по-перше,поводження, наміри і вибір економічного суб’єкта завжди раціональний і,по-друге – ринок є єдиною формою координації індивідуального поводження,визначаючи шляхи досягнення загальної рівноваги макроекономічного розподілуресурсів.
Другийпостулат тягне перевірку як мінімум двох альтернативних наслідків, що маютьфундаментальне значення для економіки підприємства і, отже, для менеджменту ійого диверсификованому виду – антикризового менеджменту. З одного боку, усе, щовідбувається усередині підприємства, не має ніякого значення для розуміннятого, що відбувається за його межами. І, з іншого, усе, що відбувається всерединіпідприємства, істотно важливо для розуміння того, як відбуваєтьсямакроекономічний розподіл ресурсів за його межами.
Підтвердженняправильності другого наслідку розширює системний економічний зміст загальногоінституціонального підходу до розуміння економіки підприємств і організацій.Наявність кризи детермінує специфіку антикризового управління як системудіяльності, включаючи прийняття рішень, тому що міняється тимчасова основа ікритерії прийняття рішень в умовах реалізації антикризової програми.
Антикризовеуправління актуалізує функціональні аспекти щодо виявлення і подолання причин,що перешкоджають оздоровленню підприємства, і радикалізації мір, що відновлюютьйого платоспроможність.
Дляпідприємств, що досягли стадії розвитку і підйому у своєму життєвому циклі,економічна сторона кризи і, отже, необхідність діагностики виражається вдефіциті коштів, необхідних для ведення виробництва і розрахунків ізкредиторами. Але цей підхід, страждає абстрактністю, тому що не враховуєіндивідуальні особливості життєвого циклу підприємства, у якому можливі кризи,обумовлені процесом розвитку і росту, віком і розмірами організації.
Індивідуальністьсоціально-економічної системи вимагає об’єднання діагностикифінансово-економічного стану підприємства зі здійсненням мір превентивноїсанації і проведенням превентивних досліджень. У цьому відношенні деталізаціяпоняття «криза» пояснює процесуальну сторону антикризового управління, оскількифази кризи і стадії розвитку кризових ситуацій обумовлюють стадії антикризовихзаходів, але не навпаки.
Першастадія кризи, підчас схована, – це падіння граничної ефективності капіталу,показників ділової активності фірми, зниження рентабельності й обсягів прибутку(криза в широкому змісті слова). Внаслідок цього погіршується фінансовестановище підприємства, скорочуються джерела і резерви розвитку.
Антикризоверішення цих проблем може лежати як в області перегляду стратегії фірми іреструктуризації підприємства, так і її тактики, що веде до зниження витрат,скороченню штатів управлінського апарата і робочих місць, підвищеннюпродуктивності праці, тощо. Однак масштаб і складність проблем можна визначитиі попередити тільки на стадії діагностики, установивши мети і методидіагностування, властиві даному етапові.
Другастадія кризи – поява збитковості виробництва. Дана проблема вирішуєтьсязасобами стратегічного управління і реалізується за допомогою добровільноїреструктуризації підприємства. Застосовувані в цьому випадку способирозпізнавання відмінні від інших своєю спрямованістю, методами і вимогами довихідної інформації.
Третястадія означає практичну відсутність власних засобів і резервних фондів у підприємства.Це негативно впливає на перспективи його розвитку, довгострокове ісередньострокове планування грошових потоків, раціональне бюджетування ісполучено зі значним скороченням виробництва, оскільки значна частина оборотнихкоштів направляється на погашення збитків і обслуговування зрослоїкредиторської заборгованості.
Реструктуризаціяпідприємства і програма стабілізації фінансово-економічного стану вимагаютьекстрених заходів щодо вишукування засобів для їхнього здійснення. У випадкунеприйняття таких оперативних мір настає криза ліквідності і банкрутство(результат регресії четвертої стадії).
Особливістьдіагностики на цій стадії полягає в розрахунку діагностичної цінності ознак, щохарактеризують кризу і рівень ризику при прийнятті управлінських рішень дляекстреного варіанта перебування оборотних коштів. Наприклад, реалізація частинивиробничих запасів, матеріалів, незавершеного виробництва нижче собівартості вінший період була б не виправдана, а в даній ситуації діючий, екстрений захід.
Четвертастадія – стан гострої неплатоспроможності. У підприємства немає можливостіпрофінансувати навіть скорочене відтворення і продовжувати платежі попопередніх зобов’язаннях. Виникає реальна погроза зупинки або припиненнявиробництва, а потім і банкрутства. У цій ситуації діагностика з використаннямкоефіцієнтів ліквідності, забезпеченості власними оборотними коштами,відновлення платоспроможності дозволяє установити наявність факту фінансовоїнеспроможності і можливість нейтралізувати неї через процедуру банкрутства.
Такимчином, уточнення понять діагностики, етапів кризи підприємства і йогобанкрутств, приводить до висновку, що перша, друга і почасти третя стадії кризифірми складають зміст кризи для його власників. Четверта стадія являє собоюзагрозу для кредиторів. Введення в науковий оборот цих понять і їхнєобґрунтування збагачує теорію антикризового управління поясненням специфікидіагностичних процедур на кожній стадії кризи.
Настадії судового регулювання сфера управлінських впливів з боку власників підприємстваобмежена законодавством з метою захисту інтересів кредиторів і держави.Початком законодавчого втручання держави в справи підприємства є прийняттяарбітражним судом заяви про визнання боржника банкрутом.
Зцього моменту вся інформація стає доступної учасникам розгляду в справі пробанкрутство. Підприємство на даній стадії вже не є самостійним суб’єктом, щохазяює, тому що його діяльність контролюється арбітражним судом, зборамикредиторів, арбітражним, зовнішнім або конкурсним керуючим. Протидія кризічерез запобіжні заходи необхідно в цьому випадку на іншому рівні для всіхучасників відносин.
Дослідженняпричин, що обумовлюють процес антикризового управління, дозволяє запропонуватинаступну класифікацію факторів виникнення кризової ситуації в діяльностіпідприємства:
1. Зовнішніфактори:
– тип економічної системи;
– незбалансована кредитна політика або її повна відсутність;
– структура потреб населення;
– рівень доходів і нагромаджень населення;
– величина платоспроможного попиту клієнтів-підприємств;
– фаза економічного циклу;
– політико-правова нестабільність і економічна невизначеність державногорегулювання;
– темп і розміри інфляції; науково-технічний і інформаційний розвитоквиробничого циклу;
– рівень культури суспільства; міжнародна конкуренція.
2. Внутрішніфактори:
– помилкова ринкова філософія фірми;
– відсутність або неправильні принципи її дії;
– нераціональне використання ресурсів і низька якість продукції;
– невисокий рівень фінансового менеджменту;
– невідповідність рівня управлінської й організаційної культур підприємствайого технологічній структурі.
Зазначеніфактори не є безпосередніми причинами виникнення кризи на тій або іншій стадіїжиттєвого циклу підприємства і тим більше його банкрутства. Однак вонивпливають на розвиток факторів погіршення фінансово-економічного ігосподарського стану підприємства. Причини кризи і банкрутства підприємствобумовлені непродуманістю фінансового менеджменту або його помилок. У цихумовах підвищується значимість діагностики у виявленні і розпізнаванні кризи,що наближається.
Особливістьантикризового управління виявляється в об’єднанні в систему діагностики,попередження, подолання кризи, стратегії реструктуризації і застосуваннянестандартних методів у управлінні персоналом. З цих позицій антикризовеуправління представляється як конструктивна реакція на виявлені в результатідіагностики зміни, що загрожують банкрутством або порушенням нормальногофункціонування. Правомірність такого підходу можна підтвердити ефективністюрезультатів управлінських рішень шляхом зіставлення рівня витрат ресурсів іступеня досягнення цілей.
Прицьому важливо підкреслити, що однієї з цілей антикризового управління єзбереження своєї ідентичності і нівелювання диспропорції внутрішніх і зовнішніхпараметрів підприємства. Це виступає необхідною умовою його подальшого розвиткуй адаптації до динаміки зовнішніх умов. Підприємство досягає своїх вищих меж істадій розвитку, підтримує стійку рівновагу і минає пік руйнівних тенденційкризи, імітуючи, по вираженню Кейнса, стан «квазібума».
Економічнадіагностика і превентивна санація численних погроз фінансової неспроможності,організаційної дісфункції й інших аномалій є, основними поняттями, щоконституюють процес антикризового управління в цілому. Звідси випливає, щодіагностика є функцією і специфічною стадією антикризового управління. Цевихідний пункт для прогнозу альтернативного розвитку ВАТ «Донецькгірмаш».
Длявищого керівництва ВАТ «Донецькгірмаш» діагностика є засіб одержаннядостовірної якісної інформації про його реальні можливості на початковій стадіїекономічної кризи й основою для введення в дію особливих методів і механізмів фінансовогоменеджменту. Спираючи на результати діагностичних і превентивних дослідженьрізних сторін діяльності підприємства, фінансові менеджери ВАТ «Донецькгірмаш» маютьможливість приступити до розробки рефлексивної моделі антикризового управліннясвоїм підприємством.
Діагностика– це в той же час і оцінка вірогідності поточного фінансового обліку ізвітності, база для висування гіпотез про закономірності і можливому хитливомуфінансово-економічному стані. Діагностика дозволяє виявляти причинно-наслідковізв’язки в дисфункціях менеджменту, а потім переходити до побудови пояснювальноїі прогнозної моделей функціонування і розвитку ВАТ «Донецькгірмаш», здійснюючипри цьому попередження його банкрутства.
Превентивнасанація повинна розглядатися як рекомендація зі схеми «мети – засоби» і якрефлексивна технологія підтримки ефективних управлінських рішень. Розрахунковіпрогнози на цій стадії можуть охоплювати всі перспективи ВАТ «Донецькгірмаш»:короткострокові проблеми виживання, максимізації прибутку, середньостроковізадачі росту і довгострокові цілі стратегії корпоративного розвитку.
Разомз тим будь-якій соціально-економічній системі відповідає визначена технологіяуправління. Попереджувальна санація і діагностика в ході реалізації стратегіїуправління співвідносяться як технологія й організація. Оскільки криза – цеперіодичні потрясіння і закономірність живої і неживої природи, можназатверджувати, що в закономірних і періодичних змінах є багато корисного,незважаючи на те, що кризи досить різноманітні. З цього випливає, що фінансові менеджериВАТ «Донецькгірмаш»в процесі антикризового управління мають вирішувати тривзаємозалежні задачі: розпізнавання «хвороби»; усунення причин, щоперешкоджають оздоровленню виробництва; застосування в розв’язуваних задачахнестандартних управлінських антикризових мір.
Вантикризовому управлінні ВАТ «Донецькгірмаш» видне місце повинне займатиконцепція рефлексії, що на ранніх стадіях розвитку кризових ситуацій виступаєметодологічною основою моделі, що зв’язує сучасні альтернативні мікроекономічнітеорії і динамічну економічну дійсність. Необхідність побудови нових«буферних», перехідних і імітаційних моделей випливає з факту розходжень упідходах до економіки підприємства як до абстрактного об’єкта економічноїтеорії або реальному об’єктові антикризового управління.
Середбезлічі моделей управлінських систем, що разом з різним тлумаченням поняттяуправління розмивають можливість їхньої доказової класифікації, важко знайтискільки-небудь значні загальні або частки моделі антикризового управління яквиду менеджменту. Відсутність таких моделей свідчить про правильністьметодологічного допущення про радикальне розходження абстрактного об’єктатеорії економічної науки, включаючи теорію менеджменту, і реального об’єктаантикризового управління.
Церозходження об’єктів, незважаючи на подібність розв’язуваних задач (ууправлінні, економічному аналізі і діагностиці), виявляється як різні точкизору. Одна справа – вивчати, наприклад, економіку з метою поглиблення науковогознання безвідносно до реальних економічних об’єктів і суб’єктів господарськоїдіяльності й інша справа – застосовувати це знання в практиці управління, даватиекспертні оцінки поточному або минулому фінансово-економічному, господарському,організаційному станові, прогнозувати можливе майбутнє ВАТ «Донецькгірмаш».
Інакшекажучи, це означає реалізацію всього комплексу поточних і превентивних науковихдосліджень, що для фінансового менеджера, аудитора або консультанта зуправління конструктивно невіддільні від ВАТ «Донецькгірмаш».
Ситуаціятеоретично ускладнюється при введенні ключових фігур власників, засновників,акціонерів, кредиторів і інших суб’єктів відносин із приводу майна ВАТ«Донецькгірмаш». Отже, щоб правильно оцінити стан досліджуваного об’єкта іпоставити діагноз, необхідна система критеріїв і класифікація можливихвідхилень базових параметрів досліджуваних об’єктів від їхніх нормативнихзначень, визначення характеру відхилень і причин них що викликали.
Діагностичнідослідження в антикризовому управлінні повинні також визначати приналежністьдосліджуваного об’єкта до класу, типові, групі або виявляти нетрадиційнесполучення ознак, їхню діагностичну цінність для визначення результату –постановки діагнозу з метою послабити або не допустити негативних впливів кризина діяльність ВАТ «Донецькгірмаш».
Такимчином, підходимо до висновку, що діагностика є категорія антикризовогоуправління, що має специфічний порядок зв’язків, структурою, функціями. Метоюдіагностики в антикризовому управлінні є своєчасне розпізнавання ознак іприроди кризи, а також локалізація небажаних його впливів.
Індивідуальніособливості об’єктів дослідження вимагають різного підходу до визначенняконцепції діагностики. Об’єднання діагностики і превентивної санації в однустадію антикризового управління, поряд з названими вище аргументами, доцільнодля ефективного антикризового управління.
Функціїдіагностики в антикризовому управлінні. Спираючи на аналіз наявних теорій,можна зробити висновок, що діагностика в антикризовому управлінні (банкрутства,фінансово-економічного стану, організаційної структури і систем управління)повинна бути доповнена методологією інституціонального підходу. Завдяки йомуоцінка здатності ВАТ «Донецькгірмаш» «витримувати» напругу кризової ситуаціївиводиться з розпізнавання норми і патології рівня його корпоративності, інститутіворганізації і технологій.
Проблемаспецифічних властивостей економічної діагностики, що виявляються вантикризовому управлінні і не реалізованих в діяльності ВАТ «Донецькгірмаш»,залишається актуальної і включає:
– вивчення нових якостей об’єкта управління в результаті розвиткусоціально-економічні системи;
– виявлення причинно-наслідкових зв’язків у розвитку об’єкта і суб’єктауправління;
– визначення границь експертного знання фінансового менеджера івикористовуваних експертних систем у діагностуванні кризи, його попередженні івиході з нього;
– моніторинг за зміною станів ситуації в умовах високої ентропії ринковогомакросередовища ВАТ «Донецькгірмаш», що істотно знижує керованість і ступіньінформаційного контролю й імовірність прогнозування;
– необхідність підвищення ефективності антикризових і прогностичнихфункцій діагностики.
Різкепідвищення рівня складності функціонуючих соціально-економічних систем відбиваєна вимогах до якості й ефективності їхнього менеджменту. Це потребуєконцептуальне переосмислення деяких напрямків і задач діагностики в управлінніВАТ «Донецькгірмаш».
Порядз цим, потрібне відоме узагальнення теорії діагностики, щоб синтезуватирізноманіття підходів до діагнозу фінансово-економічного стану ВАТ«Донецькгірмаш», його організаційної будівлі і системи управління.
Узагальнюючипідходи до поняття діагностики як елементові розпізнавання причин «хвороб»підприємства, їхнього попередження і профілактики в майбутньому, необхіднопідкреслити, що в діагностиці присутні інструментальні ознаки антикризовоїтехнології. Це вимагає введення в науковий оборот ідеї інституціонального ікорпоративного змісту діагностики.
Діагностикав антикризовому управлінні покликана розпізнавати інституціонально-нормативнє«середовище» ВАТ «Донецькгірмаш» і доповнювати тим самим профілактикубанкрутства і міри попереджувального оздоровлення.
Разомз тим, аналіз умов і факторів підвищення ефективності антикризового управління ВАТ«Донецькгірмаш» приводить до необхідності введення класифікації типів і видівдіагностики в антикризовому управлінні.
Оскількиявище рефлексії охоплює всі частини соціально-економічної системи і підкоряєсобі практичне мислення сучасного фінансового менеджера за рахуноккорпоративних ресурсів менеджменту, його необхідно розглянути з метоюпідвищення ефективності антикризового управління.
Отже,ідентифікація рівня рефлективності системи з інститутами і корпоративністю їїорганізації, тобто діагностування рефлексивних властивостейсоціально-економічної системи, стає нормою превентивної санації. На шляхудослідження рефлексії систем змінюється образ діагностики в антикризовомууправлінні. Досягається це завдяки категоріальним можливостям інституціональногопідходу в дослідженні діагностичного процесу, антикризовим нормам інститутунавчання в управлінні ВАТ «Донецькгірмаш».
Відповіднодо сучасних загальнонаукових представлень, управління є аспектом самоврядуваннясистеми й у загальному виді представляє упорядкування системи і рішенняпроблемних ситуацій. Управління і самоврядування в границях однієї фірми абопідприємства взаємозалежні загальним ситуативно-цільовим полем виникненняпроблем і їхніх можливих рішень, що сприяють упорядкуванню в них різнихпроцесів.
Діагностикаяк спосіб розпізнавання стану соціально-економічної системи за допомогоюреалізації комплексу дослідницьких процедур і виявлення в них слабких ланок івузьких місць відноситься до методів непрямих вимірів. Елементисоціально-економічних систем, властивості яких підлягають визначенню, звичайнонедоступні для безпосереднього спостереження і виміру. Тому фінансовим менеджерамВАТ «Донецькгірмаш» варто вимірювати не їхні параметри, а параметри процесів,породжуваних елементами цих систем і доступних для вимірів.
Приантикризовому управлінні господарська структура ВАТ «Донецькгірмаш» характеризуєтьсядвома фундаментальними економічними вимірами. З одного боку, має вимірфункціональний стан основних факторів виробництва (капітал, робоча сила,організація), що охоплюється поняттям «фінансово-економічний стан».
Зіншого боку, підлягають вимірові види промислової діяльності, яких, згідно А.Файолю, нараховується шість: «технічна діяльність, що включає виготовлення івиробництво; комерційна діяльність; фінансова діяльність; робота з забезпеченнябезпеки; облікова діяльність; управлінська діяльність, що охоплюєпрогнозування, планування, організацію, управління, координацію і контроль».
Проблемадіагностики досліджувалася в деяких областях досить активно і з різних точокзору. Можна виділити кілька груп досліджень, що розрізняються по проблематиці іметодології діагностики. У діагностиці кризи соціально-економічної системи і причинйого що породжують, можна виділити:
– по-перше, вивчення соціально-економічних систем як об’єктів діагностики;
– по-друге, побудова і вивчення відповідних моделейсоціально-економічних систем;
– по-третє, дослідження діагностичних систем і їхніх зв’язків з об’єктомдіагностики.
Цінапрямки відрізняються як по безпосередньому предметі дослідження, так і повикористовуваних методах.
Першийнапрямок діагностики пов’язаний з розробкою методів рішення і припускає рішеннянаступних задач:
– вивчення умов функціонування і станів виробничихсоціально-економічних систем;
– вивчення елементів систем і зв’язків між ними;
– вивчення можливих станів системи;
– аналіз можливостей проведення дослідження ознак, що характеризуютьстан системи;
– збір і обробка статистичних матеріалів, що дозволяють визначитирозподіл імовірностей можливих станів системи (діагнозу), а такожзакономірності прояву ознак;
– збір експериментальних даних про витрати, зв’язаних зі здійсненнямдослідження виробничих соціально-економічних систем.
Другийнапрямок діагностики в антикризовому управлінні пов’язано з побудовою моделейсоціально-економічних систем і процесів діагностики і, отже, з аналізомнаступних основних задач:
– розробкою методів діагностування кризи і причин, що породжуютьйого в соціально-економічних системах;
– розробкою правил побудови моделей, що дозволяють визначити стансоціально-економічних систем.
Обидванапрямки діагностики в антикризовому управлінні тісно пов’язані; причому зв’язокцей носить двосторонній характер. З одного боку, емпіричний матеріал, отриманийпри аналізі конкретних систем, необхідний для побудови моделей і для оцінкивідповідності цих моделей тому або іншому класові систем. З іншого боку,рішення теоретичних задач, сформульованих стосовно до побудови моделейсоціально-економічних систем, не тільки важливо саме по собі, але і розширюєграниці емпіричного дослідження кризи і причин, що породжують його всоціально-економічних системах.
Отже,задача фінансових менеджерів ВАТ «Донецькгірмаш» полягає в побудові і вивченнімоделей безлічі всіх можливих, із заданої точки зору, соціально-економічнихсистем, незалежно від їхнього існування в даний час.
Ценеобхідно, по-перше, для відпрацьовування методів рішення тих або інших задачна простих моделях, що мають іноді обмежене практичне значення в силу значногоступеня ідеалізації.
По-друге,що винятково важливо, цей підхід веде до розробки загальних методів і донагромадження арсеналу засобів, у якомусь ступені випереджальні практичнізапити. Однак, даний підхід вимагає побудови і розгляду неозорої кількостімоделей. Якщо виходити з наявної класифікації стадій розвитку організації, товідповідно до циклічного розвитку необхідно розглянути 1014 варіантів моделей,за умови: стадій розвитку організацій n = 5 (за Грейнером); видів кризи m= 20:
 
n ×m = 5 × 20 = 100.
Вданий час відома порівняно невелика кількість моделей соціально-економічних системяк об’єктів діагностики в антикризовому управлінні. Їх, можна розбити на кількагруп в залежності від ступеня їхньої абстрактності, тобто від того, які сторонисистем одержали або не одержали своє відображення в цих моделях. Разом з тимбуло б передчасно говорити про створення вичерпної класифікації моделейсоціально-економічних систем в умовах антикризового управління.
Внайбільш простих моделях діагностики кризового стану соціально-економічнихсистем не враховується структура системи, тобто передбачається, що системаскладається з деякого числа незв’язаних між собою елементів. В іншому класімоделей – враховуючу структуру системи, її можна розділити на дві групи взалежності від того, явно або не явно враховується ця структура.
Упершому випадку при створенні моделі фінансовими менеджерами ВАТ«Донецькгірмаш» повинні бути зазначені впливи, прикладені до зовнішніх входівсистеми, і функціональні зв’язки між впливами і реакціями, що спостерігаютьсяна зовнішніх виходах системи в залежності від стану системи. Будь-яка, можливадля даної моделі, перевірка складається у визначенні реакції системи на заданийвплив.
Вдругому випадку модель діагностуемой соціально-економічної системи можнарозглядати як кінцеву безліч пов’язаних між собою підсистем. Тут вірно те, що кожнийелемент системи відповідає визначеною реакцією на прикладену до ньогосукупність впливів, у число яких можуть входити реакції інших елементів. Длястворення даної моделі соціально-економічної системи фінансовим менеджерам ВАТ«Донецькгірмаш» необхідно вказати безліч елементів, безліч можливих станівсистеми, її структуру, що відбиває зв’язки між елементами.
Розглядаючиелементи діагностуемих систем, не завжди можна ототожнювати них з «фізичними»елементами системи, сукупністю частин, з яких дана система складається. Кожнийз елементів системи (підсистеми) може викликати не один, а кілька кризовихстанів, і якщо поділ цих станів входить до завдання діагностики, то кожен такийелемент необхідно розглядати як сукупність елементів.
Кризоваситуація в діагностуемих системах може бути викликана не тільки елементомсистеми, але і порушенням зв’язків між ними. Отже, схему об’єкта діагностики,не можна змішувати зі звичайною функціональною схемою обстежуваної системи.
Тутварто підкреслити, що побудова різних типів моделей діагностики в антикризовомууправлінні і їхня класифікація припускають як свою передумову класифікаціюсоціально-економічних систем виходячи з циклічного розвитку організації ітипології причин кризи.
Третійнапрямок діагностики припускає аналіз існуючих діагностичних систем, виявленняпринципів їхньої побудови і розробку методів рішення, оцінку оптимальності. Цейнапрямок має, важливу практичну значимість для фінансових менеджерів ВАТ«Донецькгірмаш», оскільки пов’язано з виробленням критеріїв інформативностіпоказників, що характеризують стан системи, аналізом способів діагностики,побудовою відповідного діагностичного процесу підприємства.
Придіагностиці стає істотним вибір інформативних ознак для описусоціально-економічних систем. У багатьох випадках це пов’язано з труднощамиодержання інформації або вартістю діагностичного дослідження, часом на їїпошук, систематизацію, аналіз і обробку. Параметри елементів діагностуемоїсистеми не рівноцінні по кількості зведень, що представляються ними, про їїстан. Одні приносять інформацію про багатьох властивостях елементів системи,інші незрівнянно менше й іншої якості.
Апріоріфінансовим менеджерам ВАТ «Донецькгірмаш» варто віддавати переваги параметрам,що мають динамічний характер, а не тим, що стабільні або повільно змінюються.Так, з погляду визначення кризових ситуацій, у соціально-економічних системахтакий параметр, як величина вартості основних фондів по кількості принесеноїінформації про стан об’єкта значно уступає такому параметрові системи, яккоефіцієнт ліквідності або платоспроможності. У задачах діагностики істотним євибір найбільш інформативних ознак для опису об’єкта.

Висновки
Аналізпроцесу управління фінансової безпекою ВАТ «Донецькгірмаш» показав, що підприємство має усвоєму розпорядженні кваліфіковані конструкторські і технологічні сили. Основуасортименту устаткування, що випускається, складають: могутні багатоканатні ібарабанні піднімальні машини, відцентрові й осьові вентилятори головногопровітрювання шахт, вантажно-транспортні машини і роторне устаткування длявідкритих розробок, лебідок, редукторів.
Послідовневідновлення потенціалу ВАТ «Донецькгірмаш» – це освоєння процесних інновацій інових видів продукції з більш високими споживчими властивостями здійснюєтьсяшляхом створення випереджальних науково-технічних, конструкторських,технологічних й інвестиційних (капітальне будівництво) заділів, що єнайважливішим стратегічним ресурсом його розвитку, яке розраховує навикористання інтенсивних факторів економічного росту. Тривале перериванняпроцесу відтворення цих заділів гальмує або взагалі зупиняє технологічнийрозвиток.
Дослідженняпоказало, що фінансові менеджери ВАТ «Донецькгірмаш» оцінюють мультиплікативнийефект дії перерахованих і ряду інших негативних факторів і процесів на поточнийстан підприємства і перспективи його розвитку. Досліджують, як їхня діявідбиває на потенціалі і стані фінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш». Зарезультати оцінок і досліджень робиться висновок, що руйнування потенціалупідприємства – це і є прояв небезпечних для його функціонування погроз.
Вроботі виявлено причини погроз фінансовій безпеці ВАТ «Донецькгірмаш». Формипрояву погроз фінансовій безпеці на різних рівнях ієрархіїорганізаційно-економічної структури ВАТ «Донецькгірмаш» мають відмінності,незважаючи на спільність дії дестабілізуючих факторів в умовах єдиногоекономічного простору. До числа таких глобальних факторів варто віднестизагальний спад виробництва, розлад фінансової системи, ріст соціальноїнапруженості, криміналізацію суспільства й економіки, подальше ослабленняконкурентноздатності.
ДляВАТ «Донецькгірмаш» оцінка фінансової безпеки важлива, у першу чергу, тому, щойого активно задіяний потенціал є визначальним стабілізуючим факторомантикризового розвитку, гарантом економічного росту і підтримки економічноїнезалежності і фінансової безпеки.
Фінансовабезпека ВАТ «Донецькгірмаш» має прямий причинно-обумовлений зв’язок із системоюі результатами стратегічного планування свого розвитку в залежності від цілейвиробництва, засобів і можливостей їхнього досягнення, конкурентногосередовища, умов господарювання.
Стратегіяфінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш» враховує цілі підприємства і включає:
– характеристику зовнішніх і внутрішніх погроз фінансовій безпеціпідприємства;
– визначення і моніторинг факторів, що зміцнюють або руйнуютьстійкість його соціально-економічного положення на короткострокову ісередньострокову (три – п’ять років) перспективу;
– визначення критеріїв і параметрів (граничних значень) показників,що характеризують інтереси підприємства й відповідаючих вимог його фінансової безпеки;
– розробку економічної політики, що включає механізми обліку факторів,що впливають на стан фінансової безпеки;
– напрямки діяльності підприємства щодо реалізації стратегії.
Незважаючина те, що в загальному плані комплекс проблем оцінки фінансової безпеки ВАТ«Донецькгірмаш» сформульований і досліджений досить повно, детальні робочіметодики, що враховують галузеву специфіку підприємства на корпоративних,фірмовому рівнях, де вони більше всього і потрібні, ще тільки розробляються,оскільки тут прийнятні тільки стандартні підходи, а узагальнені системикритеріїв, показників оцінки фінансової безпеки, як правило, не застосовні.
Вроботі визначено показники й індикатори фінансової безпеки ВАТ «Донецькгірмаш». Фінансовіменеджери підприємства проводять якісний аналіз стану фінансової безпеки.Система показників фактичного фінансового стану ВАТ «Донецькгірмаш» складена напідставі усереднених даних за результатами й умовами роботи деяких виробничихпідрозділів підприємства. Кожен конкретний підрозділ може самостійно визначитисвою систему показників.
Запропонованийв роботі методичний підхід, інструментарій аналізу і діагностики стану ВАТ«Донецькгірмаш» дозволять з достатньою повнотою досліджувати комплекс факторів,що загрожують фінансової безпеки підприємства, осмислено і цілеспрямованоорганізовувати і виконувати необхідний моніторинг, системно аналізуватидинамічно мінливу соціально-економічну ситуацію, проводити техніко-економічнеобґрунтування прийнятих управлінських рішень.
Вдипломної роботі розроблені та економічно обґрунтовані рекомендацій щодо підвищенняефективності управління фінансовою безпекою ВАТ «Донецькгірмаш», рекомендації зпопередження надзвичайних ситуацій і ліквідації їхніх наслідків, рекомендаціїщодо використання діагностики в антикризовому управлінні підприємством.

Списоквикористаних джерел
1. Анализ и оценка природных рисков в строительстве / Под ред. А.Л. Рагозина,М.: ПНИИИС, 2004. – С.9-25.
2. Андрейчук В.Г., Бауэр Л. Менеджмент: принятие решения, риск. — К.: КНЕУ, 1999.
3. Бабаев Н.С., Кузьмин И.И. «Абсолютная» безопасность или приемлемыйриск? // Управление компанией. – 2006. – №1. – С.75-81.
4. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент: Уч. пособие. — СПб.: Питер. — 2000. — 208с.
5. Балабанков И.Т. Основы финансового менеджмента. – М.: ФиС 1996.
6. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. — К.: МП «ИТЕМ»ЛТД, «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. — 448с.
7. Боумен К. Основы стратегического менеджмента. / Пер. с англ. Подред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. – М: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999. – 175с.
8. Бурков В.Н., Щепкин А.В. Моделирование экономических механизмовобеспечения безопасности // Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуациях. –2006. – №3. С.55-68.
9. Василенко В.А., Мельник И.Е. Операционное и ситуационное управлениев системе менеджмента: Учебное пособие. — М.: МГИУ, 2001. — 532с.
10. Василенко В.О. Теорія та практика розробки управлінських рішень.Навчальний посібник. — Київ: ЦУЛ, 2002. — 420с.
11. Вишняков Я.Д., Лозинский С.В. Бизнес и окружающая среда:коэффициент враждебности окружающей среды развитию бизнеса // Менеджмент вРоссии и за рубежом. – 2005. – №4. – С.43-53.
12. Вишняков Я.Д. Материаловедение и теория технологии материалов вконтексте наук о рисках и безопасности // Материаловедение. – 2006. – №4, 5.
13. Вишняков Я.Д. Новая парадигма третьего тысячелетия // Экономика ижизнь. – 2005. – №24. – С.17.
14. Вишняков Я.Д., Измалков А.В. Управление безопасностью социальных иэкономических систем // Вестник университета (ГУУ). – 2005. – №1.
15. Вишняков Я.Д., Колосов А.В., Шемякин В.Л. Оценка и анализ финансовыхрисков предприятия в условиях априорно враждебной среды бизнеса // Менеджмент вРоссии и за рубежом. – 2005. – №3.
16. Вишняков Я.Д. Безопасность социо-эколого-экономических системРоссии: состояние и перспективы развития подготовки управленческих кадров //Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуациях. – М.:. ВИНИТИ. – 2005. – №7.
17. Ворст Й., Ревентлоу П. Экономика фирмы. – М.: Высшая школа, 1994.– 272с.
18. Власова А.М., Краснокутская Н.В. Инновационный менеджмент: Учеб.пособ. — К.: КНЕУ, 1997. — 92с.
19. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,1995.
20. Глущенко В.В. Менеджмент: Системные основы, М.: НПЦ «Крылья»,1999, — 216с.
21. Гуськов Н.С., Зенякин В.Е., Крюков В.В. Экономическая безопасностьрегионов. – М.: Алгоритм, 2005. – 288с.
22. Исследование рынка. Серия «Искусство управления приватизированнымпредприятием». М., Дело, 2002.
23. Карлоф Б. Деловая стратегия (Концепция, содержание, символы). –Пер. с англ. – М.: Экономика, 2001. – 248с.
24. Катастрофы и образование. Вишняков Я.Д., Владимиров В.А., ВоробьевЮ.Л., Грацианский Е.В., Махутов Н.А. / Под ред. Ю.Л. Воробьева. – М.:Эдиториал, 2004.
25. Кинг У., Кипланд Д. Стратегическое планирование и хозяйственнаяполитика. – М.,1997.
26. Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов Р.М. Предприятие внестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность. – М.: Экономика,2004. – 288с.
27. Козьяков А.Ф., Федосеев В.Н. Управление промышленной безопасностью// Менеджмент в России и за рубежом. – 2005. – №3. – С.85-90.
28. Кокурин Д. Й. Инновационная деятельность. — М. — 2001. — 111с.
29. Костров А.В., Ткачев А.А. Промышленная безопасность. – М.: ВИНИТИ.– 2005. – №6.
30. Кочетков А.И., Никенин С.Н. и др. PROSECT MANAGEMENT. Управлениепроектами. Зарубежный опыт. – Санкт-Петербург, 2001.
31. Крылова Г.Д. Зарубежный опыт управления качеством. – М: Изд. стандартов,2000. – с.48-120.
32. Кузьмин И.И., Махутов Н.А., Хетагуров С.В. Безопасность и риск: эколого-экономическиеаспекты. – С-Пб.: Изд-во СПГУ, 2004.
33. Мескон М.Х., Альберт М., Хедбури Ф. Основы менеджмента: Пер. сангл. – М.: «Дело», 1996. – 702с.
34. Мосейкин Ю.Н. Стратегическое планирование. Курс лекций: Учебноепособие. – М.: Изд-во РУДН, 2002. – 80с.
35. Морозов Ю.П. Инновационный менеджмент. Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА,2001. — 446с.
36. Муравых А.И. Философия экологической безопасности (опыт системногоподхода). – М.: Экономика, 2005. – 180с.
37. Орлов А.И., Федосеев В.Н. Проблемы управления экологической безопасностью// Менеджмент в России и за рубежом. – 2005. – №6. – С.78-86.
38. Основы экономической безопасности: государство, регион, предприятие,личность / Под редакцией Е.А. Олейникова. – М.: ЗАО «Бизнес-школа«Интел-Синтез», 2004. – 288с.
39. Пашкус Ю. В, Мисько О. Н. Введение в бизнес. – М.: «Ось-89»,1996. – 96с.
40. Райзберг Р. Рыночная экономика: Учебн. пособие. – М.: «Деловаяжизнь», §1,2, 2000.
41. Риски и опасности «переходного» общества / Институт социологииРАН. – М.: Изд-во Института социологии РАН, 2004. – 238с.
42. Сухоруков А.І. Економіка та організація інноваційної діяльності.К.: інститут муніципального менеджменту та бізнесу. — 2001. — 184с.
43. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент: Учебное пособие. – М.:ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 2003. – 304с.
44. Финансы и управление предприятием / Под ред. А.М. Ковалевой. – М.:Финансы и статистика, 2002.
45. Хорунжая Т.А. Методы оценки экологической опасности. – М.: «Экспертноебюро-М», 2005. – 224с.
46. Экономическая стратегия фирмы. Уч. пособие под ред. Градова А.П. –Спб., «Специальная литература», 2000.
47. Экономическая безопасность: производство, финансы, банки / Подред. В.К. Сенчагова. – М.: ЗАО «Финстатинформ», 2004 – 621с.