Інтерактивність ( або відкритість до спілкування) набирає в наші дні особливого значення. Інтерактивними сьогодні називають спеціальні засоби, що забезпечують безперервну діалогову взаємодію комп’ютера з користувачем. Існують інтерактивні опитування, програми на радіо і телебаченні, що базуються на „живих” бесідах з глядачами та слухачами. До речі, подібні бесіди – діалоги часто демонструють далеко не кращі зразки діалога: ведучі намагаються у розмові більше показати себе, ніж настроїтись на співбесідника, а співбесідник, часто заклопотаний своїм питанням, виявляється не готовим до вільного обміну думками. Отже, вмінню будувати цікавий, конструктивний діалог потрібно вчити. Це входить в коло професійних обов’язків вчителя початкових класів, вчителя – словесника, які в першу чергу мають найкраще підґрунтя для ефективного засвоєння культури діалогу.
При збереженні кінцевої мети і основного змісту навчальної діяльності інтерактивне навчанні міняє звичні форми на діалогові, що базуються на взаєморозумінні та взаємодії. Деякі вчителі задовольняються зовнішнім проявом інтерактивного навчання (вільне спілкування, завищені оцінки…), що спотворює суть інтерактивного навчання. Практика показує, що інтерактивний підхід до навчання не використовується в навчальному процесі ще і тому, що вчителі не знайомі з технологією організації подібних занять.
Спробуємо уточнити деякі питання організації навчального процесу в інтерактивному режимі. В першу чергу звернемо увагу на навчальний простір кабінету. Діалогові форми взаємодій орієнтовані на спілкування обличчям до обличчя, тому традиційну розстановку парт треба порушити! (буквою „О”, „С”, „К”,”Т”. Це дасть можливість підготувати учнів до нетрадиційних форм навчання. Інший важливий аспект інтерактивного навчання – зміст діалогу. Благодатною нивою для цього є сам зміст навчальних предметів (укр.. мова, читання), де легко можна реалізувати навчально – пізнавальні, комунікативно – розвиваючі функції навчання [5, с. 30].
На інтерактивних уроках розвиток комунікативних умінь і навичок учнів здійснюється як в спілкуванні мікрогрупи, так і в діалозі між групами. Ефективність роботи кожної групи залежить від того, наскільки вдасться реалізувати дві основні функції навчання в діалоговому режимі: вирішення навчальних завдань і вияв підтримки членів групи в ході спільної роботи [4, с. 21]. На традиційному уроці вчитель спрямовує свою роботу, в першу чергу, на вирішення навчальної мети. А при організації інтерактивного навчання вже на етапі формування груп вчитель повинен потурбуватися про емоційний клімат мікрогрунт, бажання і можливість членів групи підтримати один одного. Отож, є велика проблема у створенні груп. Іноді пропонується учням об’єднатись „за бажанням”. Але існують мінуси такого об’єднання: формуються групи, не рівні одна одній за силою, тому результати можуть значно відрізнятись (хоча, це варіант для організації диференційованого навчання). Є думка, що сильних дітей не завжди варто прикріпляти до „слабших”, їм потрібен партнер рівної сили. Слід також враховувати і зміст завдання для роботи в групі. Вчитель може в кожну групу помістити учня з різко іншими поглядами на проблему, щоб обговорення було „живим” і цікавішим. Зрештою, є багато ігрових способів створення груп.
Список использованной литературы:
1. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології.- Київ, 2004.- 351.
2. Помету О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – Київ, 2005.- 189.
3. Стребна О.В., Сошенко А.О. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи. – Харків, 2005. – 173.
4. Щоголєва Л.О. Діалогове навчання. – Луцьк, 2005. – 190.
5. Ярош О.Ф. Сучасний урок у початковій школі.// Бібліотека журналу «Початкове навчання та виховання». – Харків, 2004. – 233.
Бесплатно скачать реферат “Інтерактивне навчання” в полном объеме