ВСТУП
У підприємстврізних форм власності все частіше виникає потреба в залученні позиковихгрошових коштів для здійснення своєї діяльності та отримання прибутку. І томувони вимушені залучати в свою діяльність позикові фінансові ресурси у формікредиту.
У процесі наданнякредитів перед будь-яким банком постає необхідність оцінки кредитоспроможностіпозичальників.
Оцінкакредитоспроможності відіграє важливу роль, як для банківської установи, так ідля власне позичальника. Метою здійснення оцінки кредитоспроможностіпозичальника для банківської установи є уникнення кредитних ризиків віднеповернення кредиту. Для позичальника – отримання кредиту на найбільш вигіднихумовах.
Достовірністьоцінки кредитоспроможності позичальника істотно впливає як на результатиконкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банкузагалом, тому проведення кредитних операцій значною мірою впливає на положеннябанку. Наслідком систематичних помилок в оцінці кредитоспроможностіпозичальників може бути погіршення якості кредитного портфеля. У кращомувипадку це призводить до погіршення фінансового стану банку, у гіршому – дойого банкрутства. Точність оцінки важлива й для позичальника, адже від неїзалежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг. Тому тема моєїкурсової роботи є актуальною.
Кредитоспроможністьє однією з важливих характеристик фінансово-економічної діяльності підприємствав умовах ринкової економіки. Якщо підприємство кредитоспроможне, воно маєпривілеї перед іншими підприємствами такого ж профілю стосовно залученняінвестицій, вибору постачальників, в підборі кваліфікованих кадрів та отриманнякредитів. Таке підприємство не має конфліктів з державою та суспільством,оскільки своєчасно виплачує податки до бюджету, внески до соціальних фондів,заробітну плату — робітникам та службовцям, дивіденди — акціонерам, а банкамгарантує повернути кредити та відсоткову плату за них.
Тому метою даноїроботи є висвітлення теоретичних та практичних аспектів аналізукредитоспроможності позичальника, як основної характеристикифінансово-економічної діяльності підприємства для кредиторів, зокрема банків.
Задачі даної курсової роботи наступні:
— оцінка кредитоспроможності позичальника, висвітлити значення і необхідність.
— проаналізувати методи, які використовуються при оцінці кредитоспроможності.
— характеристика об’єкта дослідження
— проаналізувати показники, що характеризують фінансовий стан позичальника
— дати комплексну оцінку позичальника
— запропонувати шляхи удосконалення оцінки кредитоспроможності
Об’єктом дослідження є Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе.
При написаннікурсової роботи були застосовані такі методи: балансовий, статистичний,розрахунково-аналітичний, порівняльний, індексний, монографічний.
В ході написання роботи були використані наступні джерела: підручники, навчальні посібники, статті, законодавчі акти з питань аналізу кредитоспроможності та фінансова звітність Сумського машинобудівного науково-виробничого об’єднання ім. М.В.Фрунзе з 2004 по 2006 роки.
РОЗДІЛ1
ТЕОРЕТИЧНІАСПЕКТИ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА
1.1 Поняттякредитоспроможності та складність його визначення
У процесі наданнякредитів перед будь-яким банком постає необхідність оцінки кредитоспроможностіпозичальників. Її достовірність істотно впливає як на результати конкретнихкредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку загалом.Основною метою здійснення оцінки кредитоспроможності для банківської установи(кредитора) є уникнення кредитних ризиків від неповернення кредиту. Точністьоцінки важлива і для позичальника, адже від неї залежить рішення про наданнякредиту та про можливий його обсяг, тобто отримання позики на найбільш вигіднихумовах.
Наслідкомсистематичних помилок в оцінці кредитоспроможності позичальників може бутипогіршення якості кредитного портфеля. У кращому випадку це призводить допогіршення фінансового стану банку, у гіршому — до його банкрутства. Тому слідрозробити і застосувати єдину науково обґрунтовану методику оцінкикредитоспроможності позичальників. Але, виявилось, що єдиного тлумачення цьогопоняття немає. Це спонукало визначити сутність поняття в економічнійлітературі. Проаналізуємо деякі з них.
Підкредитоспроможністю позичальника розуміють його спроможність повністю і в строкрозраховуватись за своїми борговими зобов’язаннями.
Кредитоспроможність(credit-worthiness) – система умов, що визначають спроможність підприємствазалучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі у передбаченітерміни [9].
Кредитоспроможністьпозичальника – це його спроможність повністю і своєчасно розрахуватися засвоїми борговими зобов’язаннями.
Кредитоспроможність(credit-worthiness) – спроможність компанії або приватної особи залучатипозиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг.
Кредитоспроможність– це наявність передумов для отримання кредиту, що підтверджують спроможністьповернути його [10].
Кредитоспроможність– це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодоютермін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями [3].
Очевидно,етимологія терміна “кредитоспроможність” усе ж не випадкова і варто говоритипро кредитоспроможність як про “спроможність”. Звичайно, у визначенні даногопоняття суб’єкт неодмінно має бути вказаний і, швидше за все, ним повинен бути“позичальник”, адже у його ролі можуть бути і фізичні, і юридичні особи. Далі,говорити про кредитоспроможність як про здатність “залучати” капітал або як пропередумови для “отримання” кредиту не зовсім коректно, адже кредитоспроможністьоцінюється з точки зору банку, якого передусім цікавить не спроможністьпозичальника “залучати” кошти, а його здатність розраховуватися за своїмизобов’язаннями. Недостатньо точно відображає суть явища і положення проспроможність повертати “капітал” чи “кредит” – позичальник має бути здатним нелише повернути “капітал” чи “кредит”, а й заплатити за користування ним. Тобто,найбільшою мірою відповідає формулювання “розраховуватися за своїми борговимизобов’язаннями”, адже вони передбачають і повернення кредиту, і виплатувідсотків, і інші зобов’язання позичальника. Врахуємо також і термін поверненнякредиту, тобто не абстрактну “своєчасність”, а “визначений кредитною угодою”строк [11].
Вочевидь, останнєвизначення найточніше відображає сутність проаналізованого вище поняття, якеміститься в Положенні Національного банку України “Про кредитування”. Та деяківчені до даного визначення додають “виключно грошовими коштами, що генеруютьсяпозичальником у ході звичайної діяльності підприємства”.
Але існує ще одинаспект проблеми. Як відомо, свої зобов’язання підприємство може погашатирізними видами активів – грошовими коштами, готовою продукцією, товарами тощо.Здатність підприємства виконувати зобов’язання характеризується йогоплатоспроможністю. Тому виникає питання: чим кредитоспроможність підприємствавідрізняється від його платоспроможності? Між ними є істотна відмінність:кредитні зобов’язання позичальника перед банком, на відміну від інших, маютьпогашатися виключно грошовими коштами. Тож для банку, який надає кредит,важливо, щоб позичальник був не лише платоспроможним, а й кредитоспроможним[9].
Зважаючи навикладені вище аргументи, удосконалимо попереднє визначення так:кредитоспроможність – це спроможність позичальника в повному обсязі і увизначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннямивиключно грошовими коштами.
Виникає ще однезапитання: чи всі потоки грошових коштів підприємства можуть розцінюватисябанком як потенційне джерело погашення кредитної заборгованості? Очевидно, утакому значенні доцільно розглядати ті потоки грошових коштів, які умайбутньому будуть мати регулярний, а не випадковий характер. Тобто,потенційним джерелом погашення кредитної заборгованості доцільно розглядати потокигрошових коштів, які виникають в результаті звичайної діяльності, а не потокигрошових коштів, що утворюються внаслідок надзвичайних подій [18].
Тобто,кредитоспроможність – це спроможність позичальника в повному обсязі і увизначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговимизобов’язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ходізвичайної діяльності.
Здавалося б, такевизначення – вичерпне і його можна було б застосовувати на практиці. Однак є щеодин важливий фактор, не врахувавши якого можна одержати парадоксальнийрезультат. Це конкретні умови кредитування.
Висновок щодокредитоспроможності позичальника, який фіксується в тих чи інших документах,неодмінно має містити посилання на конкретні умови кредитування, у контекстіяких здійснювалася оцінка кредитоспроможності.
Отже, враховуючивсі викладені аргументи: кредитоспроможність – це спроможність позичальника законкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодоютермін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями виключно грошовимикоштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності [2].
Таке визначенняповною мірою відображає сутність поняття кредитоспроможності. Його застосуваннямає не лише важливе теоретичне, а й практичне значення, оскільки визначаєспрямованість і зміст процесу оцінки кредитоспроможності позичальника, а отже,і його результати.
1.2 Система показників кредитоспроможності та їх використання вуправлінні підприємством
В Україні НБУрозробляє для комерційних банків рекомендації щодо вивчення фінансового стану ікредитоспроможності позичальників.
Критеріїоцінки фінансового стану позичальника встановлюються вітчизняними комерційнимибанками самостійно на підставі ґрунтовної і виваженої оцінки фінансовоїдіяльності клієнта, проведеної за підсумками порівняльного аналізу балансів,звітів про фінансові результати та їх використання тощо. Позичальник має матифінансові передумови для отримання позики і бути спроможним своєчасноповернути наданий йому кредит відповідно до умов кредитного договору. В кожномуокремому випадку банк повинен визначити ступінь ризику, який він готовий взятина себе.
НБУ рекомендує кожному комерційному банку розробити своювласну систему показників фінансової діяльності позичальників. Методикапроведення оцінки фінансового стану позичальників оформляється окремим положеннямі затверджується правлінням комерційного банку.
Комерційний банк повинен щоквартально проводити оцінкуфінансового стану позичальника. Сам факт визначення кредитоспроможності тафінансового стану клієнта має стимулювати підприємство-позичальника підвищуватиефективність своєї фінансово-господарської діяльності.
Для здійснення оцінки фінансового стану і кредитоспроможностіпозичальника слід враховувати чітко визначені об’єктивні показники йогодіяльності, такі як: обсяг реалізації, прибуток та збитки; рентабельність;коефіцієнти ліквідності; грошові потоки (надходження коштів на рахункипозичальника) для забезпечення повернення позики та сплати відсотків за нею;склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості тощо. Комерційнийбанк повинен враховувати також чинники, які багато в чому носять суб’єктивнийхарактер: ефективність управління підприємством позичальника; ринкову позиціюпозичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці йгалузі; наявність державних замовлень та державної підтримки позичальникаісторію погашення кредитної заборгованості позичальника в минулому тощо [4].
НБУ рекомендує комерційним банкам використовувати дляекономічної оцінки діяльності позичальників таку систему фінансових коефіцієнтів:
— коефіцієнт загальної ліквідності,який характеризує, наскільки обсяг поточних зобов’язань за кредитами ірозрахунками можна погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів;
Кзл= Оборотні активи/Поточні зобов’язання (1.1)
Критичнезначення становить 1. Значення у межах 1-1,5 свідчить про спроможністьпідприємства повністю розрахуватися по своїх боргах за рахунок оборотнихактивів. Зростання показника вище 2,5 свідчить про неефективне управліннягрошовими коштами, що може негативно позначитись на доходності.
— коефіцієнт абсолютної (термінової)ліквідності, який характеризує, наскільки короткострокові зобов’язання можутьбути негайно погашенні швидко ліквідними грошовими коштами та цінними паперами;
Кп = Високоліквідні активи/Поточні зобов’язання (1.2)
Критичнезначення становить 0,2. Значення межах 0,25-0,35 свідчить про спроможністьпідприємства повністю розрахуватися по своїх боргах за рахунок оборотнихактивів. Зростання показника свідчить про неефективне управління грошовимикоштами, що може негативно позначитись на доходності.
— коефіцієнт співвідношення залученихі власних коштів (коефіцієнт автономності) показує розмір залучених коштів на 1гри. власних коштів. Характеризує частку власності самого підприємства взагальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність.
Ка = Власний капітал / Активи (1.3)
Орієнтовне значення знаходиться умежах 0,5-1. Що вищий цей коефіцієнт, то більш фінансово стійким і незалежнимвід кредиторів є підприємство.
— коефіцієнт фінансової незалежності,який свідчить про питому вагу власних коштів у загальній сумі заборгованості;
Кн = Залучені кошти / Власний капітал (1.4)
Критичне значеннястановить 1. Що менший цей показник, то більш фінансово незалежним вважаєтьсяпідприємство.
— коефіцієнт маневреності власнихкоштів показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансуванняпоточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.Характеризує ступінь мобільності використання власних коштів.
Кмвк = (Власний капітал – необоротні активи) /Власний капітал (1.5)
Нормативне значення цього показника знаходиться у межах 0-1.Зростання цього показника в динаміці є позитивною тенденцією для позичальника.
Аналіз і оцінка системи економічних показників діяльностіпідприємства є важливим і невід’ємним етапом аналізу кредитоспроможностіпотенційного позичальника.
Наведені економічні показники діяльності потенційногопозичальника та їх рекомендовані значення є мінімально необхідними для аналізукредитоспроможності. Банки мають право самостійно встановлювати додатковікритерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги допоказників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю заними [6].
Крім способу оцінки кредитоспроможності позичальників наоснові системи фінансових коефіцієнтів в банківській практиці можутьвикористовуватись й такі способи:
— на основі аналізу грошових потоків;
— на основі аналізу ділового ризику.
Оцінкикредитоспроможності позичальників на основі аналізу грошових потоків передбачаєвизначення чистого сальдо різних надходжень і видатків клієнта за певнийперіод, тобто зіставлення припливу (прибуток, амортизація, створення резервіввитрат, вивільнення коштів, зростання кредиторської, збільшення інших пасивів,збільшення акціонерного капіталу) і відпливу (скорочення кредиторськоїзаборгованості, зменшення інших пасивів, відплив акціонерного капіталу,фінансові витрати, погашення позик) коштів. Для аналізу грошових потоків напідприємстві-позичальникові беруться фінансові дані як мінімум за три роки.Кредитоспроможним вважається підприємство, яке має стійке перевищення припливунад відпливом коштів [14].
Оцінка кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику передбачаєвиділення найвагоміших чинників ділового ризику (надійність постачальників,сезонність поставок, тривалість зберігання товарів, рівень цін на товари, ризиквведення державою обмежень на вивіз і ввіз імпортних товарів тощо), їхформалізацію, оцінку в балах і визначення на цій основі класукредитоспроможності того чи іншого конкретного позичальника. Аналіз ступеняділового ризику у клієнта дозволяє банкові спрогнозувати достатність джерелпогашення позики [16].
Під час оцінки фінансового стану і кредитоспроможностіпозичальника НБУ рекомендує комерційним банкам враховувати: соціальнустабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів,роботи; сімейний стан; наявність реальної застави; вік і здоров’я клієнта;загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати; користуваннябанківськими позиками у минулому та своєчасність погашення їх і відсотків заними, а також користування іншими банківськими послугами; зв’язки клієнта зділовим світом тощо.
НБУ рекомендує комерційним банкам будувати та аналізуватидинамічні ряди за кожним показником кредитоспроможності клієнта. Аналіз рядівдинаміки дозволяє комерційному банкові простежити еволюціюфінансово-господарської діяльності позичальника та зробити припущення щодо йогомайбутнього стану.
Згідно з рекомендацією НБУ позичальники можуть бути поділенібанком за рейтингом надійності на п’ять класів:
— клас “А” — фінансова діяльністьпозичальника дуже добра, що свідчить про можливість своєчасного виконаннязобов’язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу тавідсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди;
— клас “Б” — фінансова діяльністьпозичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу “А”, алеймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою.Позичальники (контрагенти банку), віднесені до цього класу, потребують більшоїуваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходженькоштів для обслуговування боргу;
— клас “В” — фінансова діяльністьпозичальника задовільна і потребує більш детального контролю. Надходженнякоштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасногопогашення кредитної заборгованості в повній сумі і в строки, передбаченідоговором, якщо недоліки не будуть усунені;
— клас “Г” — фінансова діяльністьпозичальника незадовільна, і спостерігається її нестабільність протягом року; євисокий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитноїзаборгованості та відсотків за нею є низькою;
— клас “Д” — фінансова діяльністьнезадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою(або безумовною гарантією), ймовірність виконання зобов’язань з бокупозичальника/контрагента банку практично нульова [15].
Тобто, реальні висновки та пропозиції за результатами оцінкикредитоспроможності позичальників дозволяють уникнути в процесі банківськоїдіяльності невиправданих ризиків при здійсненні кредитних операцій.
1.3 Основнізасади проведення кредитоспроможності позичальника зарубіжними банками
Сучасні підходидо методології аналізу кредитоспроможності позичальників у комерційних банкахбазуються на комплексному застосуванні кількісних і якісних показників. Середметодів і моделей оцінки кредитоспроможності позичальників комерційних банків,які застосовуються комерційними банками, можна виділити такі групи:
· статистичніметоди оцінки, до котрих належать рейтингові системи оцінки, кредитний скорингта прогнозування банкрутства;
· правилошести ”С”, CAMPARI, PARTS, PARSER.
Зарубіжнабанківська практика розробила критерії всебічного аналізу потенційногопозичальника (Canons of Lending), які можуть бути використані і у вітчизнянійпрактиці.
В практиці банківСША використовуються правила шести ”С”:
· Character;
· Capacity;
· Cash;
· Collateral;
· Conditions;
· Control.
Character –характер позичальника. Кредитний інспектор повинен бути впевнений в тому, щоклієнт може достатньо точно вказати мету отримання кредиту та має серйознінаміри погасити його. Відповідальність, правдивість, серйозність намірівклієнта погасити всю заборгованість складають те, що кредитний інспекторназиває характером позичальника. Якщо у кредитного інспектора після вивченнядокументів, наданих позичальником, і бесід з ним виникли сумніви відноснонадійності клієнта, його бажання і здатності погасити кредит, то клієнту слідвідмовити в кредитуванні.
Capacity –здатність позичати кошти. Кредитний інспектор повинен бути впевнений в тому, щоклієнт, бажаючий отримати кредит має юридичне право подавати кредитну заявку тапідписувати кредитний договір. Кредитний інспектор повинен бути впевнений втому, що керівник або представник компанії, який звертається за кредитом, маєвідповідні повноваження, наданими йому установчими документами або Радоюдиректорів, на проведення переговорів і підписання кредитного договору відімені компанії. Кредитний інспектор зобов’язаний вивчити статут та установчийдоговір фірми, для того, щоб визначити, які особи мають повноваження напідписання кредитного договору.
Cash – грошовікошти. Ключовий момент будь-якої кредитної заявки полягає у визначенніможливостей позичальника погасити кредит. В цілому позичальник має лише триджерела погашення отриманих ним кредитів: потоки готівки, продаж або ліквідаціяактивів, залучення фінансів. Банкіри надають перевагу потокам готівки в якостіосновного джерела погашення кредиту позичальником, оскільки продаж активів можепогіршити баланс позичальника, а його додаткові запозичення можуть послабитипозиції банка як кредитора. Недостатність потоку готівки є важливим показникомпогіршення фінансового стану фірми та взаємних відносин з кредитором.
Collateral –забезпечення. При оцінці забезпечення за кредитною заявкою, кредитний інспекторповинен отримати відповідь на питання: чи є у позичальника достатній капіталабо якісні активи для надання необхідного забезпечення за кредитом. Кредитнийінспектор звертає особливу увагу на такі характеристики, як: строк служби, станта структура активів позичальника.
Conditions –умови. Кредитний інспектор повинен знати становище, яке складається увідповідній галузі, а також те, як зміна економічних та інших умов можевплинути на процес погашення кредиту. Для оцінки стану галузі та економічнихумов більшість банків створюють інформаційні центри з базою даних, збираютьрізні інформаційні матеріали та підсумкові документи про наукові дослідження погалузях, в яких діють їх основні позичальники.
Control –контроль. Останнім фактором кредитоспроможності позичальника виступає контроль,який зводиться до отримання таких відповідей: наскільки зміна законодавства,правової, економічної та політичної ситуації може негативно вплинути надіяльність позичальника та його кредитоспроможність [11].
У світовійпрактиці досить широко застосовують такі системи кредитоспроможності аналізу:
PARTS (Purpose,Amount, Repayment, Security).
PARSER (Person,Amount, Repayment, Security, Expedience, Remuneration).
CAMPARI(Character, Ability, Means, Purpose, Amount, Repayment, Insurance).
MEMO RISK(Management, Experience, Market, Operations, Repayment, Interest, Security,Control).
4 FC (чотириоснови кредитоспроможності: Management quality, Industry dynamics, Securityrealization, Financial condition).
Вони мають доситьспільних рис між собою, але відрізняються одна від одної кількістю показників,що застосовуються як складові частини загального рейтингу позичальника, а такожрізними методиками складання характеристик та визначення її пріоритетності.
Оцінкакредитоспроможності клієнтів французькими комерційними банками включає:
— оцінкапідприємства та аналіз його балансу та іншої звітності;
— оцінкакредитоспроможності клієнтів на підставі методик, прийнятих окремимикомерційними банками;
— використаннядля оцінки кредитоспроможності даних картотеки Банку Франції;
При оцінціпідприємства банк цікавиться наступними питаннями:
— характердіяльності підприємства і термін його функціонування;
— факторивиробництва: трудові, виробничі, фінансові ресурси, економічне середовище.
В Угорщині дляоцінки кредитоспроможності використовувалось три показники, в Польщівирішальним фактором була наявність попиту на ринку на готову продукцію потенційногопозичальника [10].
Оцінюючи кредитоспроможність позичальників, банки західнихкраїн приділяють значну увагу кваліфікації та здібностям керівників,дотриманню ділової етики, договірної і платіжної дисципліни.
Зарубіжний досвідвизначення кредитоспроможності позичальника є необхідним вітчизняним банкам длятого, щоб навчитися прогнозувати ймовірність його банкрутства або погіршенняфінансового стану, набути відповідного досвіду зі складання довідників та базданих про діяльність позичальників у країні та навчитись правильно реагувати нанегативні тенденції, які відбуваються під час дії кредитної угоди. Крім тогоусім банкам необхідно застосовувати галузевий підхід при роботі з потенційнимипозичальниками.
РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ СМНВО ІМ. ФРУНЗЕ
2.1 Загальнахарактеристика підприємства
Сумськемашинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе почало своюдіяльність від заснування в 1896 році на кошти місцевих цукрозаводчиків ібельгійських інвесторів Сумських машинобудівних майстерень. За роки свогорозвитку машинобудівні майстерні перетворились у велике підприємство, відоме якСумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе. У лютому1994р. об’єднання шляхом корпоратизації перетворене у відкрите акціонернетовариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе».У квітні 2000р. після продажу останнього державного пакету акцій процесприватизації повністю завершено.
Сьогоднітовариство є одним з найкрупніших в Європі виробників як серійних, так іексклюзивних сучасних технологічних ліній і унікальних комплексів для хімічної,газової та інших галузей промисловості. Протягом останніх років підприємствопостійно нарощує обсяги випуску продукції та валового доходу, розширює номенклатурувиготовлюваного обладнання.
Виробничийпроцес на підприємстві організовано в цехах та окремих структурних підрозділах,які об’єднані в спеціалізовані виробництва: хімічного машинобудування,газоперекачувальних агрегатів та компресорів, насосного обладнання, в томучислі для атомних електростанцій, обважнених бурильних та ведучих труб тамашинобудівне, заготівельне та ремонтно-будівельне.
Підвищеннянауково-технічного рівня виробництва забезпечують науково-впроваджувальні,конструкторсько-технологічні підрозділи, розробки які відповідають рівнюдосліджень спеціалізованих науково-дослідних установ.
Сьогодніпідприємство унікальне за своїми технічними можливостями, оснащененайсучаснішим обладнанням і є машинобудівним комплексом, в якому розробляєтьсята виробляється різноманітне складне конкурентноспроможне обладнання іповнокомплектні технологічні лінії для різних галузей промисловості.
АТмає в м. Суми дочірні підприємства. «Торговий дім» — створене з метоюпросування та збуту продукції цехів, що виробляють товари народного споживання.«Завод обважнених бурильних та ведучих труб» та «Підсобнесільське господарство» створені на базі існуючих спеціалізованихпідрозділів з метою підвищення ефективності управління та максимізаціїприбутку.
Зметою виконання виробничих замовлень створені і функціонують філії вКазахстані, Туркменистані, Азербайджані. Крім того, АТ має два представництва вм. Москва та м. Київ, завданням яких є проведення маркетингових досліджень зпросування продукції АТ на вітчизняному та закордонних ринках, взаємодія з партнерамив частині укладання контрактів тощо.
ВАТ єодним з найбільших в Європі та країнах СНД виробників технологічного обладнаннядля паливно-енергетичного комплексу (нафтова, газова промисловість, атомнаенергетика).
Підприємствомає великий виробничий і технічний досвід у виробництві різноманітного обладнаннядля нафтогазового комплексу. компресорні станції.
Товариствомвиготовляються установки комплексної підготовки газу, установки підготовки газурізної продуктивності та установки переробки нафти (конденсату) на умовахбудівництва «під ключ».
СпеціалістамиВАТ спроектовано більше ніж 100 моделей газоперекачувальних агрегатів
Підприємствопостійно веде роботу з розширення номенклатури продукції.
Напідприємстві спроектовані та виготовлені газотурбінні енергетичні установкиенергетичною потужністю.
Товариствореалізує свою продукцію згідно з укладеними договорами і відвантаження здійснюєлише після 100% грошової передоплати. Можливе застосування акредитиву. Перевагавіддається прямим споживачам продукції.
Основнимиджерелами фінансування діяльності підприємства є власні кошти, в тому числінерозподілений прибуток, а також банківські кредити, які використовуються зметою поповнення обігових коштів.
Втоваристві постійно ведеться робота з укладання перспективних контрактів таугод, в результаті чого підприємство має портфель замовлень, який гарантуєстабільне фінансове становище, повне завантаження виробничих потужностей.
Підприємствопродовжує наполегливу роботу з вивчення ринків збуту своєї продукції, приймаєучасть у тендерах, ярмарках та виставках, що сприяє підписанню контрактів напоставку продукції.
2.2Аналіз фінансового стану підприємства
Дляхарактеристики діяльності СМНВО ім. Фрунзе нам потрібно проаналізуватифінансові показники, які представлені в таблиці 2.2.1.
Розрахувавшиосновні фінансово-економічні показники роботи СМНВО ім… Фрунзе на основіфінансової звітності (див. дод. А, Б, В, Г, Д, Ж), можна зробити наступнівисновки. Дохід від реалізації продукції у 2006 році у порівнянні з 2004 зрісна 36,49 %, а валовий прибуток на 24,33%. Ці показники відображають прогресивнудіяльність. Але наголосити хочеться на різкому збільшенні чистого прибутку, щостановив у 2006 році 2561 тис. грн. на відміну від збитку у 2004 році –(91397), яке дорівнює 3668,80 %.
Щодосередньорічної вартості основних засобів то вона зменшилась на 35,25%.
Якщож говорити про чисельність працюючих на підприємстві, то їхня кількість майжене змінилась, що відображає стабільність штату.
Таблиця2.2.1
Основніфінансово-економічні показники діяльності СМНВО ім. ФрунзеПоказатели Рік Відхилення у % до 2006р./2004р. 2004 2005 2006 Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.. 1079644 1301062 1473584 136,49 Валовий прибуток підприємства, тис.грн. 507785 649160 631248 124,33 Чистий прибуток, тис.грн. (91397) 58517 2561 3668,80 Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн. 595965,5 590573,5 385945 64,75 Середньорічна чисельність робітників, чол.. 20854 20668 20857 100,03 Власні оборотні засоби, тис.грн. -9983 21582 -11048 110,67 Фондовіддача 1,1307 1,1033 1,6006 141,59 Рентабельність підприємства, % – 4,59 0,17 – Коефіцієнт зносу ОЗ 0,4787 0,4981 0,5832 121,83 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,0188 0,0177 0,0390 207,45 Коефіцієнт покриття 1,8912 1,5604 1,4308 75,66 Операційний цикл 332 365 342 103,01 Фінансовий цикл 223 203 104 46,64 Коефіцієнт автономії 0,5505 0,4688 0,4403 79,98 Коефіцієнт фінансової стійкості 1,2304 0,8846 0,7947 64,59 Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами 0,4712 0,3591 0,3011 63,90
Розраховуючивласні оборотні засоби, можна зробити висновок, що підприємство працює іззапозиченими коштами, збільшивши їх у 2006 році на 10,67% і це є негативнимпоказником, так як воно не має своїх власних. Говорячи про фондовіддачу зааналізований період, то вона зросла на 41,59%, тобто відбувається ефективневикористання основних засобів. Коефіцієнт зносу збільшився на 21,83% — цесвідчить про те, що ступінь зносу обладнання зріс. Коефіцієнт абсолютної ліквідностіза період з 2004 по 2006 роки збільшився більш ніж у два рази, тобтопідприємство має достатньо коштів, щоб розрахуватися по своїм зобов’язанням.
Операційнийцикл за даний період майже не змінився, а фінансовий скоротився на 53,46% іпоказує, що підприємство зменшило використання коштів постачальників.
Коефіцієнтавтономії скоротився на 20,02%. Даний показник є меншим норми і це показує,що підприємство є залежне від зовнішніх джерел фінансування. Обчисливши коефіцієнтфінансової стійкості, можна говорити про його зменшення на 35,41%, що у своючергу веде за собою скорочення можливостей підприємства розраховуватись посвоїм зобов’язанням власними фінансовими ресурсами. Хоча коефіцієнтзабезпечення власними оборотними коштами зменшився на 36,1%, та все ж йоговеличина є достатньою для утримання фінансової стійкості.
Основними методами аналізу майна є вертикальний і горизонтальний методи,які застосовуються до аналізу балансу .
Для проведення горизонтального і вертикального аналізу балансу СМНВО ім. Фрунзе зробимо ущільнений баланс, в якомувідсутні незаповнені рядки (Додаток З).
Проводячи горизонтальний і вертикальний аналіз балансу СМНВО ім. Фрунзе за періоди з 2004 по 2006 рокуможна зробити висновки, що загальна вартість майна підприємства складає: у 2004р. 1537480тис. грн., на 2006 – 1959742 тис. грн., тобто вартість майна зрослана 422262 тис. грн.
Вартість необоротних активів складає: у 2004 р. — 866484 тис. грн., у2006 р. – 808753 тис. грн., тобто ми бачимо, що частка необоротних активівзменшилась. В порівнянні з 2004 роком необоротні активи зменшились на 57731тис. грн., частка їх у валюті балансу зменшилась на 7%.
Вартість оборотних активів складає: у 2004 р.- 604765 тис. грн., у 2006р. – 1148251 тис. грн. В порівнянні з 2004 роком оборотні активи збільшилися на543456 тис. грн., і частка їх у валюті балансу збільшилась майже на 89%. Тобтотака тенденція свідчить про полегшення балансу. Але в результаті баланс нелегкий, так як необоротні активи перевищують оборотні активи.
Аналіз структури оборотних активів показує, що вагому частку в нихскладає незавершене виробництво. За період з 2004 по 2006 р. ця частказмінювалася з 36,8% у 2004 р. до 44,4% у 2006 р. Частка ж виробничих запасівзмінювалась з 17% у 2004 р. до 2,66% у 2006 р… Частка грошових коштівзмінювалась з 1,6% у 2004 р. до 0,02% у 2006 р., та частка дебіторськоїзаборгованості у 2004р. становила 15%, а у 2006р. – 13,53%. Така структура ( звисокою часткою дебіторської заборгованості і низькою часткою грошових коштів)свідчить про проблеми, пов’язані з маркетинговою політикою підприємства.
Статутний капітал на протязі 2004-2006 рр. залишався незмінним істановить 710850 тис. грн., але частка його у валюті балансу зменшилася з 46,23%у 2004 р. до 36,27% у 2006 р. Це дозволяє зробити висновок, що статутнийкапітал не є джерелом формування майна підприємства, воно існує за рахунокзалучених коштів. Це вигідно підприємству, якщо процент за отримані кошти будеменшим ніж економічна рентабельність підприємства. Але, в такому разіпідприємство стає фінансово нестійким.
В порівнянні з 2004 р. власний капітал зменшився на 109167 тис. грн.,збільшення відбулося за рахунок зменшення вилученого капіталу та непокритогозбитку ( на 100315 тис. грн.) та збільшення частки резервного капіталу на 2926тис. грн..
В порівнянні з 2004 р. поточні зобов’язання збільшилися на 573271 тис.грн… Збільшення поточних зобов’язань викликане збільшенням авансів на 87074тис. грн., також збільшенням заборгованості з оплати праці та зі страхування, атакож інших поточних зобов’язань.
Для того, щоб об’єктивніше проаналізувати фінансовий стан підприємства,скористаємося „золотим правилом економіки”:
Т(ЧП)> Т(ЧД)> Т(ВК)> Т(А)> 100%, (2.1)
де: Т(ЧП) – темп зростання чистого прибутку;
Т(ЧД) — темп зростання чистого доходу від реалізації;
Т(ВК) — темп зростання власного капіталу;
Т(А) — темп зростання активів підприємства
Для аналізу “золотого правила економіки” використаємо дані таблиці 2.2.2.
Таблиця 2.2.2
Показники „золотого правила економіки” СМНВОім. Фрунзе Показники Рік Темп зростання, % 2004р. 2005р. 2006р. 2005р. до 2004р. 2006р. до 2005р. 2006р. до 2004р. Чистий прибуток, тис.грн. -5342 58517 13865 63859 -44652 19207 Чистий дохід від реалізації, тис.грн. 725697 1273919 1615874 548222 341955 890177 Середньорічна вартість власного капіталу, тис.грн. 977628,5 813926 859019,5 -163702,5 45093,5 -118609 Середньорічна вартість активів, тис.грн. 1528091 1632179,5 1881605,5 104088,5 249426 353514,5
В аналізі золотого правила економіки висновок формується за трьоманапрямками, шляхом попарного порівняння в темпів зростання. Так як невиконується умова Т(ЧП)>Т(ЧД), Т(ЧП) >Т(А) за всі проаналізовані роки, товідбувається зменшення рентабельності продажу та сукупних активів.
Проаналізувавши темпи зростання чистого прибутку та власного капіталуможемо зробити висновок що лише в 2006 році відбувається збільшення власного капіталу.Аналізуючи другий напрямок, за яким Т(ЧД)>Т(ВК), Т(ЧД)>Т(А), бачимо що заостанні 3 роки відбувається прискорення оборотності відповіднихпоказників(окрім Т(ЧД)>Т(ВК) 2006 до 2005 років), тобто фінансових ресурсівпідриємства. Але умова Т(ВК)>Т(А) не виконується, тобто майно непокривається власним капіталом, що зменшує фінансову стійкість підприємства. Зданої таблиці ми бачимо, що за жодний аналізований період „золоте правилоекономіки” не виконувалося на 100%. Але ми бачимо, що за два останніаналізовані періоди, зростає економічний потенціал підприємства, тобторозширюються масштаби його діяльності.
Але невиконання нерівностей „золотого правила економіки” не можнаоднозначно оцінювати як негативний фінансовий стан підприємства. Причинамипорушення системи нерівностей, які оцінюються позитивно можуть бути якреконструкція та модернізація діючих виробництв, так і впровадження абсолютнонових продуктів у виробництво та інше.
Такимчином, підводячи підсумки аналізу фінансово-економічної діяльності СМНВО ім…Фрунзе, можна сказати, що товариство є одним з найкрупніших в Європі виробниківяк серійних, так і ексклюзивних сучасних технологічних ліній і унікальнихкомплексів для хімічної, газової та інших галузей промисловості. За останніроки підприємство постійно нарощує обсяги випуску продукції та валового доходу,розширює номенклатуру виготовлюваного обладнання.
2.3Аналіз фінансовихкоефіцієнтів діяльності підприємства, як основної складової оцінкикредитоспроможності
Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття,яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносинпідприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів іхарактеризуються системою показників, що відображають наявність, розміщення івикористання фінансових ресурсів.
Фінансова діяльність підприємства має бути спрямованана забезпечення систематичного надходження й ефективного використанняфінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни,досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансовоїстійкості з метою ефективного функціонування підприємства
Саме цимзумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінкифінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні йогостабільного фінансового стану.
Отже, фінансовий стан – це одна з найважливішиххарактеристик діяльності кожного підприємства.
Для оцінки фінансового стану суб’єкта господарювання необхідно здійснити:
1. Аналіз майнового стану.
2. Аналіз ліквідності підприємства.
3. Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства.
4. Аналіз ділової активності.
5. Аналіз рентабельності підприємства.
Аналіз майнового стану позичальника можна здійснити на основі розрахункугрупи коефіцієнтів (див. табл. 2.3.1.).
На основі аналізу отриманих коефіцієнтів можна зробити наступні висновки:
1. Коефіцієнт зносу основних засобівв 2004 року склав 0,47 і збільшився в 2005 на 0,02, а в 2006 року ще на 17% ійого значення склало 0,58, що свідчить про те, що основні засоби акціонерного товариствазношені трохи більше, ніж на наполовину і будуть потребувати додаткових витратна їхню реконструкцію, що дасть можливість поліпшити технології виробництва, знизитисобівартість і поліпшити їх фондовіддачу.
Таблиця 2.3.1
Розрахуноккоефіцієнтів для аналізу майнового стану позичальникаПоказник Рік Нормативне значення Відхилення 2004 2005 2006 2005/2004 2006/2005 Абсолютне Відносне, % Абсолютне Відносне, % 1.1. Коефіцієнт зносу основних засобів 0,4787 0,4981 0,5832 зменшення 0,0194 104,052 0,0851 117,08 1.2. Коефіцієнт оновлення основних засобів 0,0470 0,0550 0,0642 збільшення 0,0080 117,02 0,009 116,73 1.3. Коефіцієнт вибуття основних засобів 0,0263 0,0287 0,0295 2. Коефіцієнтоновлення основних засобів збільшився в 2005 році в порівнянні з 2004 на 17%,що є позитивним явищем, і в 2006 році спостерігалося збільшення коефіцієнта на 0,009,що свідчить про додаткові надходження інвестицій в основні засоби.
3. Уаналізованому періоді коефіцієнт оновлення основних засобів був завжди більшимза коефіцієнт вибуття основних засобів, який залишався майже не змінним, що єпозитивним явищем у роботі підприємства.
Розрахунок показників для оцінки ліквідності підприємства представлений втаблиці 2.3.2.
На основі аналізу отриманих коефіцієнтів можна зробити наступні висновки:
1. Значеннякоефіцієнта покриття в 2005році зменшилося на 0,33 в порівнянні з 2004 роком ів 2006 році спостерігалося його зменшення на 8%. Загалом, у підприємства булодостатньо ресурсів для погашення поточних зобов’язань.
Таблиця 2.3.2
Розрахунок коефіцієнтівдля аналізу ліквідності позичальникаПоказник Рік Нормативне значення Відхилення 2004 2005 2006 2005/2004 2006/2005 Абсолютне Відносне, % Абсолютне Відносне, % 2.1. Коефіцієнт покриття 1,8912 1,5604 1,4308 >1 -0,3308 82,50 -0,1296 91,69 2.2. Коефіцієнт швидкої ліквідності 1,2731 0,4846 0,2040 0,6-0,8 -0,7885 38,06 -0,2806 42,10 2.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,0188 0,0177 0,0390 >0 -0,0011 94,15 0,0213 220,34 2.4. Чистий оборотний капітал, тис. грн. 315955 351770 330513 >0 35815 111,34 -21257 93,96
2. Значеннякоефіцієнта швидкої ліквідності зменшувалося з кожним роком, що свідчить прозменшення платіжних можливостей підприємства щодо сплати поточних зобов’язаньза умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.
3. В той жечас коефіцієнт абсолютної ліквідності у 2005 році порівняно з 2004 рокомзменшився на 0,0011, а в 2006 році він збільшився на 120%.
4. Чистийоборотний капітал у 2005 році збільшився на 3858 тис. грн. та у 2006 роціпорівняно з 2005 роком він зменшився на 6% і все ж у підприємства є можливостірозширювати свою діяльність у подальшому, так як норматив більше 0.
Аналіз фінансової стійкості позичальника можна здійснити на основірозрахунку групи коефіцієнтів (див. табл. 2.3.4).
Таблиця 2.3.4
Розрахуноккоефіцієнтів для аналізу платоспроможності позичальникаПоказник Рік Нормативне значення Відхилення 2004 2005 2006 2005/2004 2006/2005 Абсолютне Відносне, % Абсолютне Відносне, % 3.1. Коефіцієнт автономії 0,5505 0,4688 0,4403 =0,5 -0,0817 85,19 -0,0285 93,92 3.2. Коефіцієнт фінансування 0,8127 1,1330 1,2712 0,1 -0,1121 76,21 -0,0580 83,85 3.4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу 0,3684 0,4147 0,3785 >0 0,0463 112,57 -0,0362 91,27
На основі аналізу отриманих коефіцієнтів можна зробити наступні висновки:
1. Значеннякоефіцієнта автономії за аналізовані періоди залишалось майже однаковим іприблизно дорівнювало нормативу, що говорить про незалежність підприємства відпозикових джерел.
2. Коефіцієнтфінансування у 2005 році порівняно з 2004 роком збільшився на 40 %, а в 2006році порівняно з 2005 роком він зменшився на 0,14 і характеризує зменшеннязалежності підприємства від залучених засобів.
3. Коефіцієнтзабезпеченості власними оборотними засобами більше нормативу і це свідчить прозабезпеченість власним оборотними засобами, необхідними для фінансовоїстійкості, але з кожним роком відбувається його зменшення, що є негативнимявищем у роботі підприємства.
4. У 2005році коефіцієнт маневреності власного капіталу у порівняні з 2004 рокомзбільшився на 0,0463 або на 13% і свідчить про те, що все більша частинакапіталу вкладалися в оборотні засоби та з 2004 по 2005 рік цей показникзменшився на 9%. Загалом цей показник є більшим о і свідчить про стабільнудіяльність підприємства.
Розрахунок показників для оцінки ділової активності підприємствапредставлений в таблиці 2.3.5.
На основі аналізу отриманих коефіцієнтів можна зробити наступні висновки:
1. Значеннякоефіцієнта оборотності активів у 2005 році мало тенденцію до зростання урозмірі 65%, а у 2006 році порівняно з 2005 роком цей коефіцієнт залишивсямайже незмінним, що свідчить про ефективне використання підприємством всіхнаявних ресурсів, незалежно від джерел їх залучення.
2. З 2004року по 2006 рік коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованостізменшувався і показує зниження надання комерційного кредиту підприємству.
3. Значеннякоефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості зросло в 2005 році на 12%,а потім знизилося в 2006 році та залишилося більшим за 2004 рік, що свідчитьпро поступове розширення комерційного кредиту, який надається підприємством.
Таблиця 2.3.5
Розрахуноккоефіцієнтів для аналізу ділової активності позичальникаПоказник Рік Нормативне значення Відхилення 2004 2005 2006 2005/2004 2006/2005 Абсолютне Відносне ,% Абсолютне Відносне, % 4.1. Коефіцієнт оборотності активів 0,4705 0,7753 0,7590 збільшення 0,3048 164,78 -0,0163 97,90 4.2. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості 7,2046 6,2423 4,5023 зменшення -0,9641 86,64 -1,74 72,13 4.3. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості 4,4578 5,000 4,5788 збільшення 0,5422 112,16 -0,4212 91,58 4.4. Термін погашення дебіторської заборгованості, днів 69 72 79 зменшення 3 104,35 7 109,72 4.5. Термін погашення кредиторської заборгованості, днів 50 55 80 зменшення 5 110 25 145,45 4.6. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів 0,6490 1,1711 1,2439 збільшення 0,5221 180,45 0,0728 106,21 4.7. Коефіцієнт оборотності основних засобів 1,1307 1,1033 1,6006 збільшення 0,4592 171,29 0,4973 145,07 4.8. Коефіцієнт оборотності власного капіталу 0,8034 1,5652 1,6657 збільшення 0,7618 194,82 0,1005 106,42
4. Термінпогашення кредиторської і дебіторської заборгованості за аналізований періодзростали, а у 2006 році вони майже зрівнялися, що говорить про збалансованістьсереднього періоду погашення дебіторської і кредиторської заборгованості.
5. Коефіцієнтоборотності матеріальних запасів має постійну тенденцію до збільшення, щосвідчить про збільшення швидкості реалізації товарно-матеріальних запасівпідприємства.
6. Щодокоефіцієнта оборотності основних засобів, то він з 2004 року по 2006 рік маєтенденцію до зростання і характеризує ефективне використання основних засобів.
Аналіз рентабельності позичальника можна здійснити на основі розрахункугрупи коефіцієнтів (див. табл. 2.3.6).
Таблиця 2.3.6
Розрахуноккоефіцієнтів для аналізу рентабельності позичальникаПоказник Рік Нормативне значення Відхилення 2004 2005 2006 2005/2004 2006/2005 Абсолютне Відносне, % Абсолютне Відносне, % 5.1. Коефіцієнт рентабельності активів – 0,0356 0,0013 >0 – – -0,0343 3,65 5.2. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу – 0,0719 0,0029 >0 – – -0,069 4,03 5.3. Коефіцієнт рентабельності діяльності – 0,0459 0,0017 >0 – – -0,0442 3,7 5.4. Коефіцієнт рентабельності продукції 0,0069 0,2703 0,0790 >0 0,2634 3917,3 -0,1913 29,26
На основі отриманих результатів можна зробити висновок про нормальнуроботу підприємства, характерними особливостями якого є збалансованістюкредиторської і дебіторської заборгованості, хорошими показники ліквідності,нормальною оборотністю основних засобів. До негативних тенденцій можна віднестизниження рентабельності і відсутність належного оновлення основних засобів./>2.4. Оцінка кредитоспроможності СМНВО ім. Фрунзе на основі методикбанків України
Функціонування банківської системи відбувається нині в досить складнихекономічних умовах, коли забезпечення стабільності у фінансовому секторіекономіки значною мірою ускладнюється тривалою кризою неплатежів, скороченнямобсягів виробництва, гострим дефіцитом фінансових ресурсів. Тому при наданнікредиту комерційними банками важливе значення має оцінка кредитоспроможностіпідприємства-позичальника.
В Україні критерії оцінки кредитоспроможності підприємства-позичальникавизначаються кожним банком самостійно.
Припустимо, що СМНВО ім. Фрунзе потребує отримання кредиту в сумі 500000.Скориставшись методиками розрахунку кредитоспроможності різних банків, можнавизначити, в якому банку буде велика вірогідність отримання кредиту, тобтоіншими словами, в якому банку підприємство зарахують до більш високого класунадійності.
Підсумки розрахунку кредитоспроможності СМНВО ім. Фрунзе по методиці АКБ“Укрсоцбанк” представлені в таблиці 2.4.1.
Таблиця 2.4.1
Результатиоцінки кредитоспроможності по методиці АКБ “Укрсоцбанк”Група показників Інтегральна оцінка Аналіз платоспроможності позичальника 19,1696 Аналіз фінансової стійкості 38,6592 Аналіз «солідності» підприємства 505 Разом 562,82
По методиці АКБ “Укрсоцбанк” СМНВО ім. “Фрунзе” потрібно віднести допозичальника класу “В”, так як за аналізований період в балансі підприємстваспостерігалося перевищення необоротних активів над сумою власного капіталу тапоряд з цим товариство має стійкий фінансовий стан.
Результати розрахунку по методиці АКБ “Мрія” представлені в таблиці 2.4.2.
Таблиця 2.4.2
Результати оцінки кредитоспроможності по методиці АКБ “Мрія”Група показників Бали 1. Аналіз показників фінансового стану 305 2. Аналіз кредитної історії підприємства 65 3. Вивчення суб’єктивних факторів діяльності позичальника 150 Всього балів 520
Таким чином, по методиці АКБ “Мрія” СМНВО ім… Фрунзе можна віднести докласу “Б”, що свідчить про те, що фінансовий стан підприємства дуже добрий такредитування цього товариства буде з найменшим ризиком. Дана методика охоплюєбільш широкий спектр якісних характеристик підприємства і дає можливість більшглибоко оцінити позичальника.
Результати розрахунку по методиці АКБ “Промінвестбанк” представлені втаблиці 2.4.3.
Таблиця 2.4.3
Результати оцінки кредитоспроможності по методиці АКБ “Промінвестбанк”Група показників Бали 1. Аналіз платоспроможності позичальника 2. Аналіз фінансової стійкості 10 3. Аналіз об’ємів реалізації позичальника 110 4. Аналіз оборотів по рахунках 50 5. Аналіз динаміки і складу дебіторської і кредиторської заборгованості 80 6. Аналіз прибутків і збитків 100 7. Аналіз рентабельності -35 8. Аналіз кредитної історії клієнта 180 9. Ефективність управління 10 10. Вплив географічних чинників 80 11. Оцінка ділових якостей керівництва позичальника 10 12. Інша інформація 115 Разом 710
Отже, за даними розрахунку СМНВО ім. Фрунзе можна віднести допозичальників класу “Б”, що свідчить про надійність надання кредитів.
Методика АКБ “Промінвестбанк” ще більш глибоко аналізуєкредитоспроможність. В деяких випадках оцінюється не просто значеннякоефіцієнта, а динаміка його змін по роках, що відображає сучасність підходу.
Таким чином, ми бачимо, що методики різних банків дещо відрізняються однавід одної і, більш того, використовуючи різні методики, можна отримати різнірезультати. Звідси виходить, що якщо в одному з банків підприємству можуть ненадати кредит, то у нього ще є шанс отримати необхідну суму, звернувшись вінший банк. Оскільки, СМНВО ім. Фрунзе по різних методиках потрапляло в класи“А” і “Б”, то у підприємства не буде проблем з отриманням кредиту.
Методика АКБ “Укрсоцбанку” виявилася найбільш простою для розрахунків імістила якнайменше кількість параметрів оцінки і у результаті виявиласянайбільш “лояльною”. Слід зазначити, що в ній мало уваги приділялося оцінцісуб’єктивних чинників, а розрахунок в основному ґрунтувався на обчисленнікоефіцієнтів.
Методика ж “Промінвестбанку”, напроти, виявилася насиченій оцінкамисуб’єктивних чинників, для чого в банк вимагається надавати додатково множинурізних документів, що ускладнює процес надання кредиту. В розрахункахоцінюється як саме підприємство, так і його партнери (постачальники), що єлогічним етапом оцінки надійності позичальника.
Методика АКБ “Мрії” займає середнє положення між двома попереднімибанками. Дана методика представляє собою розрахунки середньої складності іураховує досить різносторонні чинники.
Таким чином, отримані результати за 2006 рік свідчать про надійність СМНВОім… Фрунзе як позичальника, а отже, і про його стабільний фінансовий стан.
РОЗДІЛ 3
АЛЬТЕРНАТИВНІМЕТОДИ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ. МОДЕЛЬ ЧЕССЕРА
У загальному випадку дискримінантні моделі оцінюють перш завсе фінансовий стан підприємства, а також вірогідність його банкрутства абопередкризовий стан. Економетричні моделі інтегральної оцінки фінансового станупідприємств можна широко використовувати на практиці, зокрема, для опрацюванняметодики оцінки кредитоспроможності позичальника, інвестиційної привабливостіпідприємств, їх санаційної спроможності [25].
Також існує перспектива використання таких моделей убанківському секторі при визначенні платоспроможності позичальників НБУ, а самедля прийняття рішень щодо рефінансування комерційних банків під заставувекселів та облігацій підприємств.
Із широкого спектру дискримінантних моделей оцінкифінансового стану виділимо модель Чессера. По-іншому дана модель називається як„модель нагляду за позичками Чессера”, тому саме цю дискримінантну модельрозглянемо у контексті вдосконалення методів оцінки кредитоспроможностіпозичальника.
Використання даної моделі дозволяє здійснити прогнозуваннявипадків невиконання клієнтом-позичальником умов кредитної угоди. При чому під„невиконанням умов кредитної угоди” у даному випадку слід розуміти нетільки непогашення кредиту, але й усі інші відхилення, які роблять його меншвигідним та ефективним для кредитора порівняно з початковими домовленостями.
Модель Чессера передбачає використання 6 факторів, опис тарозрахунок яких (для СМНВО ім. Фрунзе) представлені у таблиці 3.1.
Зазначені вище фактори розраховувались за даними фінансовоїзвітності (див.Додаток А, Б, В, Г, Д, Ж).
Таблиця 3.1
Розрахунок ймовірності порушення умов кредитної угоди СМНВО ім. Фрунзе за 2004-2006 pp.Фактор Параметри моделі Роки 2004 2005 2006
Х1 Співвідношення грошових коштів та вартості швидкореалізовуваних цінних паперів та вартості активів -5,24 0,027 0,006 0,016
Х2 Співвідношення чистого доходу від реалізації та грошових коштів і вартості швидкореалізовуваних цінних паперів 0,0053 17,5 114,5 52,74
Х3 Співвідношення брутто-доходу (прибутку до оподаткування) та вартості активів -6,6507 0,007 0,008 0,007
Х4 Співвідношення сукупної заборгованості та вартості активів -4,4009 0,39 0,47 0,53
Х5 Співвідношення основного капіталу та вартості активів -0,0791 1,07 0,58 0,47
Х6 Співвідношення оборотного капіталу та нетто-продажу (чистий дохід від реалізації) -0,102 1,09 0,53 0,61 Y -2,0434 -4,05 -3,69 -4,33 Z 0,005 0,01 0,003 Z,% 0,523 1,013 0,272
Дискримінанта на функція даної моделі має наступні оцінки:
Y = -2,0434 -5,2400X1 +0,0053X2 -6,6507X3 +4,4009X4 -0,0791X5 -0,1020X6при чому змінна Y, яка являє собою лінійну комбінацію незалежних змінних,використовується у наступній формулі для оцінки ймовірності невиконання умовугоди Z:
/>, (3.1)
де е=2,71828 — число Ейлера.
Вважається, що використовуючи модель Чессера, три з кожнихчотирьох досліджуваних випадків можуть бути визначені правильно.
Значення Z виражається у частках одиниці або у % тарозглядається як показник вірогідності невиконання умов, передбачених кредитноюугодою. При чому, чим більшим є значення F, тим вищим є показник ймовірності,який за своєю суттю відбиває чисельне значення кредитного ризику, як і упопередній розглянутій нами моделі у цьому пункті [14].
Дана модель характеризується простотою розрахунків,різностороннім вивченням діяльності підприємства, основна увага приділенавивченню структури майна підприємства, а також виявленню результатів діяльностіпідприємства, а особливо – грошовим коштами та швидко реалізовуванимцінним паперам, а також чистому доходу та прибутку до оподаткування.
Модель Чессера дозволяє розрахувати чисельне значення ризикуневиконання кредитної угоди з боку позичальника. Перевагою даної моделі є — ранжування позичальників за рівнем показника Z:
1. якщо Z >= 0,5, то позичальника вважають таким, що не виконаєумов кредитної угоди;
2. якщо Z
Звісно, необхідно зазначити, що виділення лише двох группозичальників, у той час як вітчизняна банківська практика виділяє 5 груп, єнедоліком даної моделі. Саме тому, з метою можливості використання даної моделіфінансово-кредитними установами, запроваджено групування позичальників за цієюмоделлю, яке б поєднало можливості дискримінантної моделі, а також вимогибанківського сектору:
– якщо Z
– якщо 0,07
– якщо 0,25
– якщо 0,40
– якщо Z >= 0,55 – позичальник несе повний ризик, фінансовийстан та діяльність оцінюється як незадовільні (клас „Д”) [19].
Доцільно рекомендувати укладати кредитні угоди зпозичальниками класів „А” і „Б”, а також „В”, але за умови підвищенняжорсткості умов кредитної угоди (підвищена відсоткова ставка, більш якісний видгарантії).
СМНВО ім. Фрунзе в обох випадках відноситься до класу ризикових, а його станвважається задовільним в 2004 році та незадовільним в 2005 році. Але проаналізувавшипоказники за 2006 рік бачимо, що позичальник відноситься до класу надійних,несе мінімальний ризик та має добрий фінансовий стан.
ВИСНОВКИ
В курсовій роботідослідили достатньо теоретичних і практичних аспектів оцінкикредитоспроможності позичальника, згідно яких можемо зробити наступні висновки.
З кожним рокомкількість банківських позичок зростає, тому що кредит є одним із способівпокращення діяльності підприємства та виходу з кризового становища. Щоб забезпечитиякісний процес надання кредиту необхідно правильно оцінити кредитоспроможністьпозичальника, так як це необхідно, як для кредитора так і для позичальника.
Врахувавши всітруднощі визначення та аргументи, щодо поняття “кредитоспроможності”, зазначили,що кредитоспроможність – це спроможність позичальника за конкретних умовкредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термінрозрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями виключно грошовими коштами, щогенеруються позичальником у ході звичайної діяльності.
Існує багато методик оцінки кредитоспроможності, які базуються вбільшості випадків на показниках фінансового стану позичальника, згідно якиханалізується майновий стан, ліквідність, платоспроможність (фінансовастійкість), ділова активність та рентабельність підприємства.
Таким чином, в першому розділі розглянули роль, значення,цілі, методи і задачі кредитоспроможності, показники, які характеризуютьфінансовий стан підприємства; зарубіжний досвід оцінки кредитоспроможності позичальників.
Другий розділ – розрахункова частина. В ній розглядаєтьсяаналіз всіх фінансових показників та кредитоспроможності позичальника наприкладі підприємства СМНВО ім. Фрунзе.
В аналізі були розраховані показники статистичноїкредитоспроможності за період 2004-2006 роки. За цими показниками можнапобачити, що становище підприємства в порівнянні з попередніми роками покращилось.
Післяпроведення повного та детального аналізу фінансово-економічної діяльності СМНВОім. Фрунзе, можна сказати, що за останні роки підприємство постійно нарощуєобсяги випуску продукції та валового доходу, розширює номенклатурувиготовлюваного обладнання.
Оцінивши СМНВО ім. Фрунзе за різними методиками українськихбанків, ми побачили, що дане підприємство було віднесено до позичальників класу“Б” та “В” і свідчатьпро надійність СМНВО ім… Фрунзе як позичальника, а отже, і про його стабільнийфінансовий стан.
У третьому розділі розглянули шляхи вдосконалення кредитоспроможностіпідприємства – модель Чессера. За своєю методикою вона є унікальною, з точкизору достовірності результатів та швидкості їх обробки. Звичайно існує безлічінших методик, які, як і проаналізовані в курсовій роботі, мають як перевагитак і недоліки.
Але, як показує досвід зарубіжних банків та наших вітчизнянихекономістів, які займаються проблемою оцінки кредитоспроможності позичальника,зокрема братів Галасюків, Мельник Г.Г. та Лабецької, що для комплексногоаналізу кредитоспроможності недостатньо лише розрахувати показники, а необхідноїх зважити на галузеву приналежність, врахувати конкурентний аналіз тазастосовувати сучасні методики з використанням економіко-математичних методів.
Таким чином, проблема повернення кредитів все рівно в якісьмірі буде присутньою в діяльності банків, тому необхідно продовжуватидослідження проблеми кредитоспроможності позичальника, враховуючи як економічнуситуацію в Україні, так і зарубіжні досягнення у вирішені даної актуальноїпроблеми сьогодення.
Список використаної літератури
1. Закон України “Про банки ібанківську діяльність” від 07.12.2000 р. № 2121 — ІІІ
2. Положення Національного банкуУкраїни “Про порядок формування та використання резерву для відшкодуванняможливих втрат за кредитними операціями банків” від 6.07.2000 р. № 279.
3. Берегова Г.І., Лабецька Л.М.Методи аналізу кредитного ризику та побудова моделі оцінки кредитоспроможностіпозичальника // Регіональна економіка (укр.).- 2005.-№ 4.
4. Васюренко О.В. Банківськіоперації: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, 2000.
5. Галасюк В.В., Галасюк В.В.Оцінка кредитоспроможності позичальників: що оцінюємо? //Вісник НБУ.-2001.-№5.
6. Галасюк В., Галасюк В.В.SGMCA -спрощений метод оцінки кредитоспроможності компаній на основіміжнародних стандартів бухгалтерського обліку // Вісник Національного банкуУкраїни (укр.).- 2006.- № 10.
7. Галасюк В.В. Проблеми оцінкикредитоспроможності позичальників // Вісник Національного банку України.-2001.- № 9.
8. Галасюк В.В., Галасюк В.В.Методика оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник Національного банкуУкраїни. — 2002.- № 2.
9. Герасимова Е.Б. Комплексныйанализ кредитоспособности заемщика // Финансы и кредит (рус.).- 2005.- № 4.
10. Ильясов С.М. Об оценке кредитоспособностибанковского заемщика // Деньги и кредит (рус.).- 2005.- № 9.
11. Калачиков О.В., Крупко Т.В.Автоматизація процесу оцінки кредитоспроможності підприємства // ФінансиУкраїни. — 2003.- № 5.
12. Ковальов П.П. Кредитнийрейтинг клієнта я к один з основних методів оцінки кредитоспроможностіпозичальника // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004.- № 12.
13. Ковалев П.П. Перспективыразвития кредитного скоринга в Украине // Банковская практика за рубежом(рус.).- 2005.- № 3.
14. Кучер С.Л. Сучасні методиоцінки кредитоспроможності позичальника // Формування ринкових відносин вУкраїні. — 2003.- № 2.
15. Ли О.В. Об оценкекредитоспособности заемщиков (российский и зарубежный опыт) // Деньги и кредит.- 2005.- № 2.
16. Литвин В.Г., Попова Т.Н.Оценка рисков кредитования с исполизованием метода анализа иерархий // Банковскоедело (рус.).- 2005.- № 12.
17. Науменкова С.В. Оцінка впливугалузевої приналежності на рівень перспективної платоспроможності позичальника// Вісник Національного банку України. — 2005.- № 7.
18. Неволина Е.В. Об оценкекредитоспособности заемщиков // Деньги и кредит. — 2002.- № 10.
19. Нужна І.О. Оцінкакредитоспроможності позичальника банку — конкурентний аналіз // Регіональнаекономіка .- 2005.- № 2.
20. Нужна І.О. Особливостіаналізу показників ліквідності під час вивчення кредитоспроможностіпозичальників комерційних банків // Регіональна економіка.- 2002.- № 3.
21. Полозова А. Методы оценкикредитоспособности заемщика // Финансовый бизнес (рус.).- 2006.- № 3.- C.22-28
22. Потійко Ю.А. Аналізкредитоспроможності підприємств в умовах ринкових відносин // Фінанси України.- 2001.- № 1.
23. Предтеченский А.Н.Коэффициентный анализ в системе кредитных рейтингов заемщиков банка //Банковское дело (рус.).- 2005.- № 5.
24. Прохно Ю.П., Лунева Ю.В. Проблемыоценки кредитоспособности корпоративных заемщиков коммерческих банков //Финансы и кредит. — 2004.- № 5.
25. Скорба О.А. Оцінка кредитоспроможностіпозичальника // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.14: Збірник наукових праць: Наукове видання. — Суми: УАБС НБУ, 2005.- 267 c.
26. Тен В.В. Проблемы анализакредитоспособности заемщиков // Банковское дело (рус.).- 2006.- № 3.
27. Табачук Г.П. Методологіявизначення кредитоспроможності суб`єктів господарювання // Проблеми і перспективирозвитку банківської системи України. Т. 4: Збірник наукових праць: Науковевидання. — Суми: Ініціатива, 2000.
28. Тиводар Т.М. Методикакомплексної оцінки кредитоспроможності позичальника при наданні товарнихкредитів // Економіка. Фінанси. Право — 2005.- № 5.
29. Філімоненко О.С. Фінансипідприємств: Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. — 360с.
30. Фінанси підприємств:підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф… А.М. Поддєрьогін – 4-те вид.,перероб. тп доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 571с.
31. Шевченко Р.І. Кредитування іконтроль: Навчально-методичний посібник: Навчальне видання.- К.: КНЕУ, 2002.-183 c.
32. Чайковський Я.І. Напрямкивдосконалення аналізу кредитоспроможності позичальника комерційного банку //Банківська справа. — 2000.- № 5.
33. www.istock.com.ua
34. www.galasyuk.com
35. http://www.rada.gov.ua