Міністерствоосвіти і науки України
Національнийуніверситет харчових технологій
КОНТРОЛЬНАРОБОТАКомплексний підхіддо управління якістю продукції
Київ – 2008
ТЕОРІЯ.ВАРІАНТ № 11
ПИТАННЯ 1.Організаційні форми підприємств
Стаття 63 діючого Господарського кодексу України встановлює види та організаційні форми підприємств.
1. Залежно відформ власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства такихвидів:
· приватнепідприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єктагосподарювання (юридичної особи);
· підприємство, що діє на основі колективноївласності (підприємство колективної власності);
· комунальнепідприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
· державнепідприємство, що діє на основі державної власності;
· підприємство,засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).
В Україні можуть діятитакож інші види підприємств, передбачені законом.
2. У разі якщо встатутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десятьвідсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фондіякого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземнимпідприємством.
3. Залежно від способуутворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємстваунітарні та корпоративні.
4. Унітарнепідприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для тогомайно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки(паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника,який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив назасадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідаціїпідприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства,засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватнійвласності засновника.
5. Корпоративнепідприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їхспільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/абопідприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільногоуправління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи,що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів таризиків підприємства. Корпоративнимиє кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формігосподарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані наприватній власності двох або більше осіб.
6. Особливості правовогостатусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом,іншими законодавчими актами.
7. Підприємствазалежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізаціїпродукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх абовеликих підприємств.
Малими (незалежновід форми власності) визнаються підприємства, в яких середньообліковачисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб,а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей періодне перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічнимкурсом Національного банку України щодо гривні. Великими підприємствамивизнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих зазвітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу відреалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п’ятимільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодогривні. Усі інші підприємства визнаються середніми.
8. У випадкахіснування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цьогоКодексу, підприємство визнається дочірнім.
9. Для підприємствпевного виду та організаційних форм законами можуть встановлюватися особливостігосподарювання.
Організаційнимиформами підприємств (господарських товариств) в Україні згідно з діючимГосподарським кодексом України є акціонерне товариство, товариство з обмеженоювідповідальністю, товариство з повною відповідальністю, командитне товариство,товариство з додатковою відповідальністю. Наведемо відповідні статті ізГосподарського кодексу України.
Стаття 79. Поняття господарського товариства
1. Господарськимитовариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створеніюридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі впідприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цимКодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.
2. Засновниками іучасниками товариства можуть бути суб’єкти господарювання, інші учасникигосподарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також громадяни,які не є суб’єктами господарювання. Обмеження щодо заснування та участі вгосподарських товариствах суб’єктів господарювання або інших осібвстановлюються цим Кодексом, іншими законами.
3. Господарські товаристває юридичними особами.
4. Суб’єктигосподарювання — юридичні особи, які стали засновниками або учасникамигосподарського товариства, зберігають статус юридичної особи.
5. Господарськітовариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше непередбачено законом.
Для закупівельматеріально-технічних ресурсів господарське товариство, державна частка устатутному фонді якого перевищує 50 відсотків, за рішенням органів управліннятакого товариства застосовує процедури закупівель, визначені Законом України«Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
Стаття 80. Види господарських товариств
1. До господарськихтовариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю,товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитнітовариства.
2. Акціонернимтовариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений навизначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несевідповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несутьризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належнихїм акцій.
3. Товариством зобмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд,поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несевідповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністюсплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства,у межах своїх вкладів.
4. Товариством здодатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якогоподілений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несевідповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі йогонедостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарнувідповідальність у визначеному установчими документами однаково кратномурозмірі до вкладу кожного з учасників.
5. Повнимтовариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно доукладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від іменітовариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннямитовариства усім своїм майном.
6. Командитнимтовариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасниківздійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за йогозобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на якеза законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасникиприсутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).
7. Учасниками повноготовариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи,зареєстровані як суб’єкти підприємництва.
Стаття 81. Акціонерні товариства
1. Акціонерні товаристваможуть бути відкритими або закритими.
2. Акції відкритогоакціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки такупівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужуватиналежні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.
3. Акції закритогоакціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідьвизначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватисята продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне правона придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.
4. Для створенняакціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намірстворити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчізбори і державну реєстрацію акціонерного товариства.
5. Загальна номінальнавартість випущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного фондуакціонерного товариства, який не може бути меншим від розміру, визначеногозаконом.
6. Засновникиакціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядокздійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства,відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. У випадку, якщо у створеннітовариства беруть участь громадяни, договір має бути посвідченим нотаріально.
7. Засновники несутьсолідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли відповідно доустановчого договору.
8. Відкрита підписка наакції при створенні акціонерного товариства організовується засновниками.Засновники в будь-якому випадку зобов’язані бути держателями акцій на суму неменш як двадцять п’ять відсотків статутного фонду і строком не менше двохроків.
9. Порядок створенняакціонерних товариств, в тому числі проведення установчих зборів, визначаєтьсязаконом.
10. Закрите акціонернетовариство може бути реорганізовано у відкрите в порядку, передбаченомузаконом.
11. Особливості створеннята діяльності державних акціонерних товариств визначаються цим Кодексом,законом про державні підприємства, іншими законами.
12. Інші особливостідіяльності акціонерних товариств визначаються цим Кодексом, законом прогосподарські товариства, іншими законами.
Стаття 120. Організаційно-правові форми об’єднань підприємств
1. Господарськіоб’єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, іншіоб’єднання підприємств, передбачені законом.
2. Асоціація — договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарськоїдіяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількохвиробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і коопераціївиробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасникамифінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарськихпотреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарськоюасоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльністьпідприємств — учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бутиуповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствамита організаціями.
3. Корпорацієювизнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих,наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуваннямними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного зучасників органам управління корпорації.
4. Консорціум — тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певноїспільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних,будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяютьучасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідноїпрограми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеномуйого статутом. У разідосягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.
5. Концерномвизнається статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, наоснові їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, зцентралізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку,інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють йогочастиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси увідносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасникиконцерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
6. Державні ікомунальні господарські об’єднання утворюються переважно у формі корпорації абоконцерну, незалежно від найменування об’єднання (комбінат, трест тощо).
Відповідно доЗакону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 року визначаютьсяорганізаційні форми підприємств та основні засади їх діяльності.
Глава 1. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО
/>Стаття24. Поняття акціонерного товариства
Акціонерним визнаєтьсятовариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначенукількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність зазобов’язаннями тільки майном товариства.
Акціонери відповідають зазобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.
У випадках, передбаченихстатутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність зазобов’язаннями товариства також у межах несплаченої суми.
Загальна номінальнавартість випущених акцій становить статутний (складений) капітал акціонерноготовариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальнимзаробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої намомент створення акціонерного товариства.
/>Стаття25. Види акціонерних товариств
До акціонерних товариствналежать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватисяшляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонернетовариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можутьрозповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.
Закрите акціонернетовариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій упорядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, івнесенням змін до статуту товариства.
/>Стаття26. Засновники акціонерного товариства
Засновниками акціонерноготовариства можуть бути юридичні особи та громадяни.
Засновники акціонерноготовариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення нимиспільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальністьперед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.
Засновники несутьсолідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до реєстраціїакціонерного товариства.
Для створенняакціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намірстворити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчізбори і державну реєстрацію акціонерного товариства.
/>Стаття27. Випуск акціонерним товариством цінних паперів
Акціонерне товариство маєправо випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених Державноюкомісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі додаткового випуску акційбез реєстрації попереднього випуску акцій усі договори купівлі-продажу акційдодаткового випуску вважаються недійсними з наслідками, передбаченими частиноюп’ятою статті 30 цього Закону.
Не пізніше ніж черезшість місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов’язановидати акціонерам акції (сертифікати акцій).
Закрите акціонернетовариство має право випускати лише іменні акції.
Стаття 28. Придбанняакцій/>
Акції купуютьсяучасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з йогозасновниками, а при додатковому випуску акцій у зв’язку із збільшеннямстатутного (складеного) капіталу — з товариством.
Акція може бути придбанатакож на підставі договору з її власником або держателем за ціною, щовизначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також упорядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з іншихпідстав, передбачених законодавством.
Перехід та реалізаціяправа власності на акції здійснюються відповідно до законодавства України.
/>Стаття29. Розповсюдження акцій
При створенніакціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритоїпідписки на них (у відкритих акціонерних товариствах) або розподілу всіх акційміж засновниками (у закритих акціонерних товариствах).
/>Стаття30. Відкрита підписка на акції
Відкрита підписка наакції при створенні акціонерного товариства організується засновниками.Засновники в будь-якому випадку зобов’язані бути держателями акцій на суму неменше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу і строком не менше двохроків.
Засновники відкритогоакціонерного товариства (емітенти) зобов’язані опублікувати відповідно до вимогчинного законодавства інформацію про випуск акцій, зміст та порядок реєстраціїякої встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Строк відкритої підпискина акції не може перевищувати шести місяців.
Особи, які бажаютьпридбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 відсотківвартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їмписьмове зобов’язання про продаж відповідної кількості акцій.
Після закінченнявказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу невдалося покрити підпискою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважаєтьсянезаснованим. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними сумиабо інше майно не пізніш як через 30 днів. За невиконання цього зобов’язаннязасновники несуть солідарну відповідальність.
У разі, якщо підписка наакції перевищує розмір статутного (складеного) капіталу, засновники можутьвідхиляти зайву підписку, якщо це передбачено умовами випуску. Відмова упідписці проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку. Уразі, якщо засновники не відхиляють зайву підписку, рішення про прийняття чивідмову зайвої підписки приймають установчі збори. При відмові засновниками абоустановчими зборами зайвої підписки внесені суми повертаються у порядку,передбаченому частиною четвертою цієї статті.
До дня скликанняустановчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуваннямпопереднього внеску не менше 30 відсотків номінальної вартості акцій. Напідтвердження внеску засновники видають тимчасові свідоцтва.
/>Стаття31. Розподіл всіх акцій між засновниками акціонерного товариства
У випадках, коли всіакції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повиннівнести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальноївартості акцій.
/>Стаття32. Придбання акціонерним товариством власних акцій
Акціонерне товариство маєправо викупити у акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, щоперевищують статутний (складений) капітал, для їх наступного перепродажу,розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Вказані акції повиннібути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом цьогоперіоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму назагальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонернимтовариством власних акцій.
Стаття 33. Оплатаакцій/>
Акціонер у строки,встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстраціїакціонерного товариства, зобов’язаний оплатити повну вартість акцій.
У разі несплати увстановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства,сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу.
При несплаті протягом 3місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має правореалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.
/>Стаття34. Заборона випуску акцій для покриття збитків
Акціонерному товариствузабороняється випуск акцій для покриття збитків, пов’язаних з його господарськоюдіяльністю.
/>Стаття35. Установчі збори акціонерного товариства
Установчі збориакціонерного товариства скликаються у строк, зазначений у повідомленні, але непізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції.
В разі пропущення вказаногостроку особа, яка підписалася на акції, має право вимагати повернення сплаченоїнею частки вартості акцій.
Установчі збориакціонерного товариства визнаються правомочними, якщо в них беруть участьособи, які підписалися більш як на 60 відсотків акцій, на які проведенопідписку.
Якщо через відсутністькворуму установчі збори не відбулися, протягом двох тижнів скликаються повторніустановчі збори. Якщо і при повторному скликанні установчих зборів не будезабезпечено кворуму, акціонерне товариство вважається таким, що не відбулося.
Голосування на установчихзборах проводиться за принципом: одна акція — один голос.
Рішення про створенняакціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв, прообрання наглядової ради акціонерного товариства, виконавчих і контролюючихорганів акціонерного товариства та про надання пільг засновникам за рахунокакціонерного товариства повинні бути прийняті більшістю у 3/4 голосів присутніхна установчих зборах осіб, які підписалися на акції, а інші питання — простоюбільшістю голосів.
/>Стаття36. Повноваження установчих зборів акціонерного товариства
Установчі збориакціонерного товариства вирішують такі питання:
а) приймають рішення простворення акціонерного товариства і затверджують його статут;
б) приймають абовідхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, наякі було оголошено підписку (у разі прийняття рішення про підписку, щоперевищує розмір, на який було оголошено підписку, відповідно збільшується передбаченийстатутний (складений) капітал);
в) зменшують розмірстатутного (складеного) капіталу у випадках, коли у встановлений строкпідпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана у повідомленні;
г) обирають наглядовураду акціонерного товариства, виконавчий та контролюючий орган акціонерноготовариства;
д) вирішують питання просхвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного товариства;
е) визначають пільги, щонадаються засновникам;
є) затверджують оцінкувкладів, внесених у натуральній формі;
ж) інші питаннявідповідно до установчих документів.
/>Стаття37. Зміст статуту акціонерного товариства
Статут акціонерноготовариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен міститивідомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість,співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками,наслідки невиконання зобов’язань по викупу акцій, строк та порядок виплатичастки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.
/>Стаття38. Порядок збільшення розміру статутного (складеного) капіталу акціонерноготовариства
Акціонерне товариство маєправо за рішенням загальних зборів акціонерів збільшувати статутний (складений)капітал, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижченомінальної.
Збільшення статутного(складеного) капіталу здійснюється в порядку, встановленому Державною комісієюз цінних паперів та фондового ринку, шляхом випуску нових акцій або збільшенняномінальної вартості акцій.
Підписка на додаткововипущені акції провадиться у порядку, передбаченому статтею 30 цього Закону.Акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущенихакцій. У голосуванні про затвердження результатів підписки на додаткововипущені акції беруть участь особи, які підписалися на ці акції.
Зміни статуту, пов’язанііз збільшенням статутного (складеного) капіталу, повинні бути зареєстрованіорганом, що зареєстрував статут акціонерного товариства, після реалізаціїдодатково випущених акцій.
Статутами банківських тастрахових установ, які є акціонерними товариствами, може бути передбаченоінший, ніж вказаний у цій статті, порядок збільшення статутного (складеного)капіталу.
/>Стаття39. Порядок зменшення розміру статутного (складеного) капіталу акціонерноготовариства
Рішення про зменшеннястатутного (складеного) капіталу акціонерного товариства приймається у тому жпорядку, що і про збільшення його статутного (складеного) капіталу.
Зменшення статутного(складеного) капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акційабо зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників зметою анулювання цих акцій.
Зменшення статутногокапіталу акціонерного товариства допускається після повідомлення про це всіхйого кредиторів у порядку, встановленому законом. При цьому кредиторитовариства мають право вимагати дострокового припинення або виконаннятовариством відповідних зобов’язань та відшкодування збитків.
Рішенням акціонерноготовариства про зменшення розміру статутного (складеного) капіталу акції, неподані для анулювання, визнаються недійсними, але не раніш як через шістьмісяців після доведення до відома про це всіх акціонерів передбаченим статутомспособом.
Акціонерне товариствовідшкодовує власнику акцій збитки, пов’язані із змінами статутного (складеного)капіталу. Спори щодо відшкодування цих збитків вирішуються судом.
Якщо після закінченнядругого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активівакціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариствозобов’язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвативідповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість чистихактивів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу,встановленого законом, товариство підлягає ліквідації.
/>Стаття40. Повідомлення про загальні збори з питання змін статутного (складеного)капіталу акціонерного товариства
У повідомленні пронаступне скликання загальних зборів для вирішення питання про зміни статутного(складеного) капіталу акціонерного товариства повинні міститися:
а) мотиви, спосіб тамінімальний розмір збільшення або зменшення статутного (складеного) капіталу;
б) проект змін до статутуакціонерного товариства, пов’язаних із збільшенням або зменшенням статутного(складеного) капіталу;
в) дані про кількістьакцій, що випускаються додатково або вилучаються, та їх загальну вартість;
г) відомості про новуномінальну вартість акцій;
д) права акціонерів при додатковомувипуску акцій або їх вилученні;
е) дата початку ізакінчення підписки на акції, що додатково випускаються, або їх вилучення;
є) порядок відшкодуваннявласникам акцій збитків, пов’язаних із змінами статутного (складеного)капіталу.
/>Стаття41. Вищий орган акціонерного товариства
Вищим органомакціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах маютьправо брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій,власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчогоголосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їхпредставники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються іззазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їхпредставників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідноз реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органомакціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору.Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів.
Реєстрація акціонерів — власників акцій на пред’явника здійснюється на підставі пред’явлення ними цихакцій (сертифікатів акцій) або виписок з рахунку у цінних паперах. Право участіу загальних зборах акціонерів мають особи, які є власниками акцій на деньпроведення загальних зборів (крім випадку проведення установчих зборів).
Передача акціонером своїхповноважень іншій особі здійснюється відповідно до законодавства. Довіреністьна право участі та голосування на загальних зборах акціонерів може бутипосвідчена реєстратором або правлінням акціонерного товариства.
Акціонери, які володіютьу сукупності більш як 10 відсотками голосів, та/або Державна комісія з ціннихпаперів та фондового ринку можуть призначати своїх представників для контролюза реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах, про що вони до початкуреєстрації письмово повідомляють виконавчий орган акціонерного товариства.
До компетенції загальнихзборів належить:
а) визначення основнихнапрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів тазвітів про їх виконання; б) внесення змін до статуту товариства, у тому числізміна розміру його статутного капіталу;
в) обрання і відкликаннячленів наглядової ради;
г) утворення івідкликання виконавчого та інших органів товариства;
д) затвердження річнихрезультатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірніпідприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядкурозподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів),визначення порядку покриття збитків;
е) створення,реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв,затвердження їх статутів та положень;
є) винесення рішень пропритягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управліннятовариства;
ж) затвердження правилпроцедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційноїструктури товариства;
з) вирішення питання пропридбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;
и) визначення умов оплатипраці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філійта представництв;
і) затвердження договорів(угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;
ї) прийняття рішення проприпинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії,затвердження ліквідаційного балансу;
й) прийняття рішення прообрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів увипадках, передбачених законом.
Повноваження, передбаченіпунктами «б», «в», «г», «д»,«е», “ї”, «й», належать до виключної компетенціїзагальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.
Статутом товариства докомпетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.
Загальні збори визнаютьсяправомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно достатуту товариства більш як 60 відсотків голосів.
Протокол загальних зборівакціонерів підписується головою і секретарем зборів і не пізніш як через триробочих дні після закінчення зборів передається виконавчому органу акціонерноготовариства.
/>Стаття42. Правомочність рішень загальних зборів акціонерів
Рішення загальних зборівакціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь узборах, з таких питань:
а) зміна статутутовариства;
б) прийняття рішення проприпинення діяльності товариства.
З решти питань рішенняприймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.
/>Стаття43. Порядок скликання загальних зборів акціонерів
Про проведення загальнихзборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персональнопередбаченим статутом способом. Крім того, загальне повідомлення друкується вмісцевій пресі за місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному ізофіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів Україничи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку із зазначенням часу імісця проведення зборів та порядку денного. Якщо до порядку денного включенопитання про зміну статутного (складеного) капіталу акціонерного товариства, тоодночасно з порядком денним друкується інформація, передбачена статтею 40 цьогоЗакону. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликаннязагальних зборів. У разі необхідності може бути зроблено повторне повідомленняв зазначених засобах масової інформації. Загальні збори акціонерів проводятьсяна території України, як правило, за місцезнаходженням акціонерного товариства,за винятком випадків, коли на день проведення загальних зборів 100 відсоткамиакцій товариства володіють іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичніособи, а також міжнародні організації.
Будь-який з акціонерівмає право вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів непізніш як за 30 днів до їх скликання. Рішення про включення цих пропозицій допорядку денного приймається виконавчим органом товариства. Пропозиціїакціонерів, які володіють більш як 10 відсотками голосів, вносяться до порядкуденного обов’язково. Рішення про зміни в порядку денному повинні бути доведенідо відома всіх акціонерів не пізніш як за 10 днів до проведення зборів упорядку, передбаченому статутом.
До скликання загальнихзборів акціонерам повинна бути надана можливість ознайомитись з документами,пов’язаними з порядком денним зборів.
Загальні збори не вправіприймати рішення з питань, не включених до порядку денного.
/>Стаття44. Порядок голосування на загальних зборах акціонерів
Голосування на загальнихзборах акціонерів проводиться за принципом: одна акція — один голос.
Представник може бутипостійним або призначеним на певний строк. Акціонер вправі в будь-який часзамінити свого представника у вищому органі, повідомивши про це виконавчийорган акціонерного товариства.
/>Стаття45. Періодичність скликання загальних зборів акціонерів. Позачергові збори
Загальні збори акціонерівскликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутомтовариства.
Позачергові збориакціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також принаявності обставин, вказаних у статуті товариства, і в будь-якому іншомувипадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.
Позачергові збори повиннібути також скликані виконавчим органом на письмову вимогу наглядової радиакціонерного товариства або ревізійної комісії. Виконавчий орган акціонерноготовариства зобов’язаний протягом 20 днів з моменту отримання письмової вимогиприйняти рішення про скликання позачергових зборів з порядком денним, запропонованимнаглядовою радою акціонерного товариства або ревізійною комісією.
Акціонери, які володіютьу сукупності більш як 10 відсотками голосів, мають право вимагати скликанняпозачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20днів правління не виконало зазначеної вимоги, вони мають право самі скликатизбори відповідно до вимог частини першої статті 43 цього Закону.
/>Стаття46. Наглядова рада акціонерного товариства
В акціонерному товариствіз числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства,яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів ів межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльністьвиконавчого органу.
У роботі наглядової радиакціонерного товариства з правом дорадчого голосу беруть участь представникипрофспілкового органу або іншого уповноваженого трудовим колективом органу,який підписав колективний договір від імені трудового колективу.
В акціонерномутоваристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення наглядової радиакціонерного товариства обов’язкове.
Статутом акціонерноготовариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на наглядову радуакціонерного товариства може бути покладено виконання окремих функцій, щоналежать до компетенції загальних зборів.
Питання, віднесеністатутом акціонерного товариства до виключної компетенції наглядової радиакціонерного товариства, не можуть бути передані на вирішення виконавчихорганів товариства.
Члени наглядової радиакціонерного товариства не можуть бути членами виконавчого органу та ревізійноїкомісії.
/>Стаття47. Виконавчий орган акціонерного товариства
Виконавчим органомакціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, єправління або інший орган, визначений статутом.
Виконавчий орган вирішуєвсі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені докомпетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.
Виконавчий орган єпідзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерноготовариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від іменіакціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товаристваі законом.
Виконавчий органакціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чиодноособовим (директор, генеральний директор).
/>Стаття48. Голова і члени правління акціонерного товариства
Голова правлінняакціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від іменітовариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідноіз статутом.
Голова правліннятовариства організує ведення протоколів засідань правління. Книга протоколівповинна бути в будь-який час надана акціонерам. На їх вимогу видаютьсязасвідчені витяги з книги протоколів.
Головою та членамиправління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством утрудових відносинах.
/>Стаття49. Ревізійна комісія акціонерного товариства
Контроль зафінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товаристваздійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів.
Членами ревізійноїкомісії не можуть бути члени правління, наглядової ради акціонерного товариствата інші посадові особи.
Порядок діяльностіревізійної комісії та її кількісний склад затверджуються загальними зборамиакціонерів згідно із статутом товариства.
Перевіркифінансово-господарської діяльності правління проводяться ревізійною комісією задорученням загальних зборів, наглядової ради акціонерного товариства, з їївласної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більшяк 10 відсотками голосів. Ревізійній комісії акціонерного товариства повиннібути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи і особистіпояснення посадових осіб на її вимогу.
Ревізійна комісіядоповідає про результати проведених нею перевірок загальним зборам акціонерноготовариства або наглядовій раді акціонерного товариства.
Члени ревізійної комісіївправі брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях правління.
Ревізійна комісія складаєвисновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальнізбори акціонерів не вправі затверджувати баланс.
Ревізійна комісіязобов’язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів у разівиникнення загрози суттєвим інтересам акціонерного товариства або виявленнязловживань, вчинених посадовими особами.
/>Глава2. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
/>Стаття50. Поняття товариства з обмеженою відповідальністю
Товариством з обмеженоювідповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал,розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Максимальна кількістьучасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб.
Учасники товаристванесуть відповідальність в межах їх вкладів.
Учасники товариства, якіне повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за йогозобов’язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.
/>Стаття51. Особливості змісту установчих документів товариства з обмеженоювідповідальністю
Установчі документитовариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників,розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формуваннярезервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному (складеному)капіталі.
Зміни вартості майна,внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їхчастки у статутному (складеному) капіталі, вказаної в установчих документахтовариства, якщо інше не передбачено установчими документами.
/>Стаття52. Статутний (складений) капітал товариства з обмеженою відповідальністю
У товаристві з обмеженоювідповідальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якогоповинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітнимплатам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на моментстворення товариства з обмеженою відповідальністю.
До моменту реєстраціїтовариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов’язаний внестидо статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків вказаного вустановчих документах вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталугрошей підтверджується документами, виданими банківською установою.
/>Частинастатутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягомпершого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльностітовариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повиннеоголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповіднізміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідаціютовариства.
Учаснику товариства зобмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтвотовариства.
Зменшення статутногокапіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається післяповідомлення про це в порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів. Уцьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконаннявідповідних зобов’язань товариства та відшкодування їм збитків.
Збільшення статутногокапіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесенняусіма його учасниками вкладів у повному обсязі.
/>Стаття53. Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства зобмеженою відповідальністю до іншої особи
Учасник товариства зобмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити своючастку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цьоготовариства.
Відчуження учасникомтовариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особамдопускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Учасники товариствакористуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційнодо розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю міжучасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівляздійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина)пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства нескористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення пронамір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку,встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка(її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Частка учасникатовариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплатилише в тій частині, в якій її уже сплачено.
У разі придбання частки(її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю вонозобов’язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку,що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно достатті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а такожголосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахуваннячастки, придбаної товариством.
/>Стаття54. Оплата вартості майна при виході учасника з товариства з обмеженоювідповідальністю
При виході учасника зтовариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частинимайна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі.Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов зтовариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та зазгодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральнійформі.
Учаснику, який вибув,виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному роцідо моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки вкористування, повертається в натуральній формі без винагороди.
/>Стаття55. Правонаступники (спадкоємці) учасника товариства з обмеженоювідповідальністю
При реорганізаціїюридичної особи, учасника товариства, або у зв’язку із смертю громадянина,учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступудо цього товариства.
При відмовіправонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженоювідповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника(спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні,яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю),вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті)учасника. У цих випадках розмір статутного (складеного) капіталу товариствапідлягає зменшенню.
/>Стаття56. Строк набрання чинності рішенням про зменшення статутного (складеного)капіталу товариства з обмеженою відповідальністю
Рішення товариства зобмеженою відповідальністю про зменшення його статутного (складеного) капіталунабирає чинності не раніш як через 3 місяці після державної реєстрації іпублікації про це у встановленому порядку.
/>Стаття57. Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженоювідповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі
Звернення стягнення начастину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частціучасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргамидопускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволеннявимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариствавиплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника устатутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна длязвернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсягкоштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, якийскладається на дату пред’явлення вимог кредиторами.
Звернення стягнення навсю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженоювідповідальністю припиняє його участь у товаристві.
/>Стаття58. Вищий орган товариства з обмеженою відповідальністю
Вищим органом товаристваз обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються зучасників товариства або призначених ними представників.
Представники учасниківможуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі вбудь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників,сповістивши про це інших учасників.
Учасник товариства зобмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншомуучаснику або представникові іншого учасника товариства.
Учасники мають кількістьголосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.
Загальні збори учасниківтовариства обирають голову товариства.
/>Стаття59. Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженоювідповідальністю
До компетенції зборівтовариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах«а», «б», «г — ж», «и — й» статті 41цього Закону, належить:
а) встановлення розміру,форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;
б) вирішення питання пропридбання товариством частки учасника;
в) виключення учасника зтовариства;
г) визначення формконтролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноваженьвідповідних контрольних органів.
З питань, зазначених упунктах «а», «б» статті 41 цього Закону, а також привирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважаєтьсяприйнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більшяк 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.
З решти питань рішенняприймається простою більшістю голосів.
/>Стаття60. Порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства зобмеженою відповідальністю
Загальні збори учасниківвважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представникиучасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.
Брати участь у зборах зправом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасникамитовариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються ззазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписуєтьсяголовою та секретарем зборів.
Будь-хто з учасниківтовариства з обмеженою відповідальністю вправі вимагати розгляду питання назагальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш якза 25 днів до початку зборів.
У випадках, передбаченихустановчими документами або затвердженими товариством правилами процедури,допускається прийняття рішення методом опитування. У цьому разі проект рішенняабо питання для голосування надсилається учасникам, які повинні у письмовійформі сповістити щодо нього свою думку. Протягом 10 днів з моменту одержання повідомленнявід останнього учасника голосування всі вони повинні бути проінформованіголовою про прийняте рішення.
Голова зборів товаристваорганізує ведення протоколу. Книга протоколів має бути у будь-який час наданаучасникам товариства. На їх вимогу повинні видаватися засвідчені витяги з книгипротоколів.
/>Стаття61. Періодичність скликання загальних зборів учасників товариства з обмеженоювідповідальністю. Позачергові збори
Загальні збори учасниківтовариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік,якщо інше не передбачено установчими документами.
Позачергові загальнізбори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин,зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, атакож у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства вцілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного(складеного) капіталу.
Загальні збори учасниківтовариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу.
Учасники товариства, щоволодіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагатискликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і збудь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днівголова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликатизагальні збори учасників.
Про проведення загальнихзборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом ззазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомленняповинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальнихзборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днівдо початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборівучасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами,внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного,рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
/>Стаття62. Виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю
У товаристві з обмеженоювідповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) абоодноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членамивиконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Дирекція (директор)вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать довиключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасниківтовариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належатьїм, до компетенції дирекції (директора).
Дирекція (директор)підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція(директор) не вправі приймати рішення, обов’язкові для учасників товариства.
Дирекція (директор) дієвід імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчимидокументами.
Генеральний директор маєправо без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекціїтакож можуть бути наділені цим правом.
Генеральний директор(директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасниківтовариства.
/>Стаття63. Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженоювідповідальністю
Контроль за діяльністюдирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюєтьсяревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства зїх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.
Перевірка діяльностідирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученнямзборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійнакомісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіхнеобхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистихпояснень.
Ревізійна комісіядоповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства.
Ревізійна комісія складаєвисновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальнізбори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.
Ревізійна комісія маєправо ставити питання про скликання позачергових загальних зборів учасників,якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживанняпосадовими особами товариства.
/>Стаття64. Виключення з товариства з обмеженою відповідальністю
Учасника товариства зобмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чиномвиконує обов’язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства,може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосувалиучасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількостіголосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) уголосуванні участі не бере.
Виключення учасника зтовариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.
/>Глава3. ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
/>Стаття65. Поняття товариства з додатковою відповідальністю
Товариством з додатковоювідповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якогоподілений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасникитакого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного(складеного) капіталу, а при недостатності цих сум — додатково належним їммайном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожногоучасника.
Граничний розмірвідповідальності учасників передбачається в установчих документах.
До товариства здодатковою відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 52-64 цьогоЗакону з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею.
Глава 4. ПОВНЕТОВАРИСТВО/>
/>Стаття66. Поняття повного товариства
Повним визнається такетовариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю інесуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїммайном.
Особа може бути учасникомтільки одного повного товариства.
Найменування повноготовариства повинно містити імена (найменування) всіх його учасників, слова«повне товариство» або містити ім’я (найменування) одного чи кількохучасників з доданням слів “і компанія”, а також слів «повнетовариство».
/>Стаття67. Зміст засновницького договору про повне товариство
Засновницький договір проповне товариство, крім умов, передбачених статтями 4 і 66 цього Закону, повиненвизначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесеннявкладів, форму їх участі у справах товариства.
/>Стаття68. Ведення справ повного товариства
Ведення справ повноготовариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників.
Ведення справ товаристваможе здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, яківиступають від імені товариства. В останньому випадку обсяг повноваженьучасників визначається дорученням, яке повинно бути підписано рештою учасниківтовариства.
Якщо в засновницькому договорівизначаються декілька учасників, які наділяються повноваженнями на веденнясправ товариства, то передбачається, що кожен з них може діяти від іменітовариства самостійно. В засновницькому договорі може бути відзначено, що такіучасники мають право вчиняти відповідні дії лише спільно.
Учасники, яким булодоручено ведення справ повного товариства, зобов’язані надавати решті учасниківна їх вимогу повну інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтересахтовариства.
Повноваження учасника наведення справ товариства припиняються повністю або частково з припиненнямдіяльності самого товариства у зв’язку з відмовою учасника від доручення чискасуванням доручення на вимогу хоча б одного з решти учасників.
Учасник, який діяв успільних інтересах, не маючи повноважень, у випадках, коли його дії не будутьсхвалені рештою учасників, вправі ставити вимогу до товариства відшкодувативитрати за умови, якщо доведено, що внаслідок його дій товариство зберегло чивідповідно надбало майно, яке перебільшує за вартістю понесені товариствомвитрати.
/>Стаття69. Відступлення частки (її частини) учасника повного товариства
Передача учасникомповного товариства своєї частки (її частини) іншим учасникам цього товаристваабо третім особам може бути здійснена лише за згодою всіх учасників.
З передачею частки (їїчастини) третій особі здійснюється одночасно перехід усієї сукупності прав таобов’язків, що належали учаснику, який вибув з повного товариства або відступивчастину своєї частки.
При реорганізації юридичноїособи, учасника повного товариства, або смерті громадянина, учасника повноготовариства, правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу дотовариства за згодою решти учасників.
Правонаступник(спадкоємець) несе відповідальність за борги учасника, що виникли за часдіяльності товариства, перед повним товариством, а також за борги товаристваперед третіми особами.
У разі відмовиправонаступника (спадкоємця) від вступу до повного товариства або відмовитовариства у прийнятті правонаступника (спадкоємця) йому виплачують вартістьчастки, що належить реорганізованій юридичній особі (спадкоємцю), розмір якоївизначається на день реорганізації (смерті) учасника. В цих випадках відповіднозменшується розмір майна товариства, вказаний в засновницькому договорі.
/>Стаття70. Про заборону учасникам повного товариства конкурувати з повним товариством
Учасники повноготовариства не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди,однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-якихтовариствах (крім акціонерних товариств), які мають однорідну з повнимтовариством мету діяльності.
У разі порушення правил,встановлених цією статтею, учасники повного товариства зобов’язані компенсуватизбитки, заподіяні товариству цими діями.
/>Стаття71. Вихід учасника з повного товариства
Учасник повноготовариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийтиз товариства, попередивши про це не пізніш як за 3 місяці.
Вихід із товариства, щобуло створено на визначений строк, допускається лише при наявності поважнихпричин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців.
Якщо при виході учасниказ повного товариства це товариство зберігається, то учаснику виплачуєтьсявартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. Навимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю абочастково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув,виплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даномуроці. Майно, передане учасникам товариства тільки для користування,повертається в натуральній формі без винагороди.
/>Стаття72. Виключення учасника з повного товариства
Учасника повноготовариства, який систематично не виконує чи неналежним чином виконує обов’язкиабо перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено зтовариства в порядку, передбаченому установчими документами.
Виключення учасника зповного товариства призводить до наслідків, передбачених статтею 71 цьогоЗакону.
/>Стаття73. Звернення стягнення на частку учасника в повному товаристві
Звернення стягнення начастку учасника в повному товаристві за його власними зобов’язаннями недопускається. При недостатності майна учасника для покриття боргів зазобов’язаннями кредитори можуть вимагати у встановленому порядку виділеннячастки учасника-боржника.
Решта учасників вправі зметою збереження товариства виділити частку учасника-боржника в грошовій абонатуральній формі відповідно до балансу, складеного на день вибуття такогоучасника з товариства.
/>Стаття74. Відповідальність учасників за борги повного товариства
Якщо при ліквідаціїповного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіхборгів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальністьйого учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства Україниможе бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товаристванезалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства.
Учасник, який сплатитьповністю борги товариства, вправі звернутися з регресною вимогою у відповіднійчастині до решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційносвоїй частці у майні товариства.
/>Глава5. КОМАНДИТНЕ ТОВАРИСТВО
/>Стаття75. Поняття командитного товариства
Командитним товариствомвизнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, якіздійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несутьвідповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один абобільше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства(вкладників), та які не беруть участі в діяльності товариства.
Якщо у командитномутоваристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю,вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.
Особа може бути повнимучасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитноготовариства не може бути учасником повного товариства. Повний учасниккомандитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.
Найменування командитноготовариства повинно містити імена (найменування) всіх повних його учасників,слова «командитне товариство» або містити ім’я (найменування) хоча бодного повного учасника з доданням слів “і компанія”, а також слів«командитне товариство».
Якщо у найменуваннякомандитного товариства включене ім’я вкладника, такий вкладник стає повнимучасником товариства.
/>Стаття76. Зміст засновницького договору про командитне товариство
Засновницький договір прокомандитне товариство, крім умов, передбачених статтею 4 цього Закону, повиненвключати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір,склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства.
В засновницькому договорістосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майнітовариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.
/>Стаття77. Застосування щодо командитного товариства норм про повне товариство
Щодо командитноготовариства застосовуються норми статей 67-74 з урахуванням особливостей,передбачених статтями 78-83 цього Закону.
/>Стаття78. Вступ вкладника до командитного товариства
Вкладник може вступити докомандитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів.
/>Стаття79. Права вкладників командитного товариства
Вкладник командитноготовариства має право:
а) одержувати частинуприбутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариствав порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);
б) діяти від іменітовариства в разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;
в) переважно передтретіми особами набувати відчужувану частку (її частину) в складеному капіталітовариства відповідно до положень цього Закону.
Якщо бажання викупитичастку (її частину) виявили декілька вкладників, зазначена часткарозподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталітовариства;
г) вимагатипершочергового повернення вкладу в разі ліквідації товариства;
д) ознайомлюватися зрічними звітами та балансами товариства;
е) після закінченняфінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку,встановленому засновницьким договором (меморандумом);
є) передати свою частку(її частину) у складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі,повідомивши про це товариство.
Передання вкладникомусієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у командитному товаристві.
Засновницьким договором(меморандумом) командитного товариства можуть бути передбачені також інші прававкладника.
Стаття 80. Обов’/>язки вкладників командитного товариства
Вкладники командитноготовариства повинні вносити вклади і додаткові внески у розмірі, способами і упорядку, передбаченими засновницьким договором.
Сукупний розмір частоквкладників не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного взасновницькому договорі.
На момент реєстраціїкомандитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25відсотків свого внеску.
/>Стаття81. Управління справами командитного товариства
Управління справамикомандитного товариства здійснюється тільки учасниками з повноювідповідальністю.
У командитномутоваристві, де є тільки один учасник з повною відповідальністю, управліннясправами здійснюється цим учасником самостійно.
Вкладники не вправіперешкоджати діям учасників з повною відповідальністю по управлінню справамикомандитного товариства.
/>Стаття82. Відповідальність вкладника командитного товариства
Якщо вкладниккомандитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства безвідповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариствомвін звільняється від відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин.
Якщо схвалення не будеодержано, вкладник відповідає перед третьою особою самостійно усім своїммайном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення.
Вкладник командитноготовариства відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу утовариство, перед третіми особами в тому ж порядку, як і інші вкладники.
/>Стаття83. Особливості припинення командитного товариства
Командитне товариство,крім підстав, зазначених у статті 19 цього Закону, припиняється також у разівибуття всіх учасників з повною відповідальністю.
При вибутті усіхвкладників учасники з повною відповідальністю вправі замість ліквідаціїтовариства перетворити його в повне товариство. У цьому випадку, як і у разіліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до засновницькогодоговору і державного реєстру.
Наявні у командитноготовариства грошові кошти, включаючи і виручку від продажу його майна приліквідації, після розрахунків по оплаті праці найманих працівників товариства івиконання обов’язків перед банками, бюджетом, іншими кредиторами у першу чергурозподіляються між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім міжучасниками з повною відповідальністю у порядку і на умовах, передбачених цимЗаконом та засновницьким договором. У разі недостатності коштів товариства дляповного повернення вкладникам їх вкладів наявні кошти розподіляються міжвкладниками відповідно до їх долі у майні товариства.
ПИТАННЯ 2.Планування прибутку і його використання на підприємстві
Планування прибутку підприємства та рентабельності
Необхідність регулювання результативності діяльності підприємства визначається її значною роллю у розвитку підприємства і гармонійному забезпеченні інтересів його власників, персоналу та держави визначается плануванням прибутку підприємства та рентабельності .
Планування прибутку підприємства та рентабельності можна здійснювати, використовуючи такі три головні його системи: 1) прогнозування рівня результативності діяльності підприємства та його використання; 2) поточне планування рівня результативності діяльності підприємства та його використання; 3) оперативне планування рівня результативності діяльності підприємства та його використання. Кожній із цих систем властиві свої форми реалізації.
Перша з них реалізується у вигляді розробки політики формування та використання рівня результативності діяльності підприємства (політика регулювання результативності); період планування — до трьох років. Друга система реалізується у вигляді розроблення поточних планів з усіх головних аспектів формування й використання рівня результативності діяльності підприємства; період планування — рік. Третя система реалізується у вигляді розробки та доведення до виконавців бюджетів з усіх головних питань формування і використання рівня результативності діяльності підприємства; період планування — місяць, квартал.
Усі системи планування результативності діяльності підприємства взаємопов’язані й реалізуються у певній послідовності. Початковим етапом планування є розробка політики регулювання результативності діяльності підприємства, яка покликана визначати завдання і параметри поточного її планування. Поточне планування результативності діяльності підприємства, у свою чергу, створює основу для розроблення й доведення до виконавців оперативних бюджетів з усіх головних питань її формування та використання.
Система прогнозування рівня результативності діяльності підприємства (перша із зазначених вище трьох систем планування) — найскладніша у загальному механізмі її регулювання, її реалізація полягає у розробленні політики регулювання результативності діяльності підприємства на наступні роки. Під такою політикою розуміють визначення системи довгострокових цілей формування рівня результативності діяльності підприємства у відповідності із завданнями розвитку підприємства та вибір найефективніших шляхів їх досягнення.
Процесу розроблення політики регулювання результативності діяльності підприємства відповідають такі послідовні етапи:
— визначення загального періоду розроблення політики формування рівня результативності діяльності підприємства;
— дослідження факторів зовнішнього середовища та ступеня їх впливу на результативність діяльності підприємства;
— визначення системи стратегічних цілей формування рівня результативності діяльності підприємства;
— конкретизація цільових показників формування рівня результатив-ності діяльності підприємства за періодами їх реалізації;
— розроблення політики формування рівня результативності діяльності підприємства;
— розроблення політики використання рівня результативності діяльності підприємства;
— розроблення системи організаційно-економічних заходів щодо забезпечення реалізації політики регулювання результативності діяльності підприємства;
— оцінка розробленої політики регулювання результативності діяльності підприємства.
Визначення загального періоду розроблення політики формування рівня результативності діяльності підприємства залежить переважно від тривалості періоду, прийнятого для формування загальної стратегії розвитку підприємства та його фінансової стратегії. Це пов’язано з тим, що політика регулювання результативності діяльності підприємства є складовою частиною цих стратегій, а тому вона не може виходити за межі періоду їх розроблення, хоч цей період може бути коротшим.
До інших умов визначення загального періоду розроблення політики формування рівня результативності діяльності підприємства можна віднести:
ступінь передбачуваності розвитку економіки в цілому та кон’юнктури тих сегментів товарного і фінансового ринків, із якими пов’язана діяльність підприємства (в умовах сучасного нестабільного, а з окремих аспектів і непередбачуваного розвитку економіки країни цей період не може бути дуже тривалим і в середньому повинен визначатися у межах трьох років); галузеву приналежність підприємства; розмір підприємства; стадію його життєвого циклу тощо.
Дослідження факторів зовнішнього середовища і ступеня їхнього впливу на результативність діяльності підприємства потребує попереднього вивчення економіко-правових умов діяльності підприємства та можливої їхньої зміни у наступному періоді, аналізу кон’юнктури товарного й фінансового ринків і факторів, що їх визначають, розроблення прогнозу кон’юнктури у розрізі окремих сегментів товарного і фінансового ринків, пов’язаних із діяльністю підприємства.
Визначення системи стратегічних цілей формування рівня результативності діяльності підприємства має бути підпорядковане головній меті її регулювання — максимізації добробуту власників підприємства у поточному та перспективному періоді у гармонійному поєднанні з інтересами держави і персоналу підприємства. Ця головна мета потребує певної конкретизації з урахуванням завдань і особливостей подальшого розвитку підприємства, а тому необхідно встановити певні цільові показники, які дають змогу оцінити: наблизилося підприємство до своїх стратегічних цілей чи віддалилося від них. До таких цільових показників можна віднести середньорічні темпи зростання результативності процесів праці, розподілу чистої продукції процесу праці, розподілу чистого прибутку та інших процесів.
Конкретизація цільових показників формування рівня результативності діяльності підприємства за періодами їх реалізації передбачає здійснення її за роками перспективного періоду, що створює основу подальшого поточного її планування. При цьому слід забезпечити синхронізацію у часі всіх стратегічних цільових показників регулювання результативності діяльності підприємства з урахуванням послідовності й комплексності усіх завдань, що розв’язуються підприємством.
Оцінка розробленої політики регулювання результативності діяльності підприємства має провадитися за такими головними параметрами:
1) ступінь узгодженості політики із зовнішнім середовищем (у процесі оцінки визначається, наскільки розроблена політика регулювання результативності діяльності підприємства відповідає прогнозованому розвиткові економіки країни та змінам кон’юнктури товарного і фінансового ринків);
2) рівень внутрішньої збалансованості політики (при цьому визначається, наскільки вона узгоджується із загальною фінансовою стратегією підприємства, наскільки узгоджуються між собою окремі цілі й цільові показники політики регулювання результативності діяльності підприємства, наскільки ефективні й узгоджені між собою заходи щодо забезпечення її реалізації);
3) можливість реалізації політики з урахуванням наявного ресурсного потенціалу підприємства (виробничого, фінансового, інноваційного, кадрового тощо);
4) прийнятність рівня ризиків, пов’язаних із реалізацією політики (поза-як рівень результативності діяльності підприємства тісно пов’язаний із рівнем ризиків, то у процесі оцінки необхідно визначити, наскільки рівень господарських ризиків допустимий для діяльності підприємства з позицій можливого розміру фінансових втрат);
5) очікувані результати реалізації політики. Окрім того, можна оцінити зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня керованості його структурними підрозділами, поліпшення умов роботи і побуту працівників, підвищення рівня матеріальної і соціальної задоволеності персоналу тощо.
Розроблення політики регулювання результативності діяльності підприємства дає змогу вживати ефективних управлінських заходів з усіх головних аспектів формування її рівня та використання у процесі поточного планування.
Система поточного планування формування і використання рівня результативності діяльності підприємства (друга із зазначених трьох систем планування) базується на політиці її регулювання і полягає у розробленні конкретних видів планів.
Вихідними показниками для таких поточних планів є: цільові показники, розроблені у процесі формування політики регулювання результативності діяльності підприємства; заплановані обсяги операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства; системи розроблених на підприємстві норм і нормативів затрат окремих видів ресурсів; наявна система ставок податкових платежів; дані аналізу результативності діяльності підприємства за попередній період.
Оскільки низка вихідних передумов розроблення поточних планів має імовірнісний характер і розсіювання їхніх параметрів в умовах сучасної економічної нестабільності країни досить високе, поточні плани бажано розробляти у кількох можливих варіантах — «оптимістичному», «ймовірному», «песимістичному».
Головним видом поточного плану, пов’язаного з результативністю діяльності підприємства, є план доходів і витрат із діяльності підприємства. Узагальнена форма цього плану тісно пов’язана з формою бухгалтерського обліку «Звіт про фінансові результати». Класифікація доходів і витрат за видами діяльності й функціями співвідноситься із цим звітом.
У цьому плані поквартальне відображаються такі статті доходів: дохід від реалізації (готової продукції, товарів, робіт і послуг); інший операційний дохід (реалізація іноземної валюти, реалізація інших оборотних активів, крім фінансових інвестицій, операційна оренда активів, інші операції); дохід від участі у капіталі (від інвестицій в асоційовані підприємства, від спільної діяльності, від інвестицій у дочірні
підприємства); інші фінансові доходи (одержані дивіденди, одержані відсотки, інші доходи від фінансових операцій); інші доходи (реалізація необоротних активів, реалізація фінансових інвестицій, реалізація майнових комплексів, інші доходи від звичайної діяльності).
У плані відображаються ще й такі статті витрат: собівартість реалізації (продукції, товарів, робіт і послуг); адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати (витрати на дослідження та розроблення, собівартість реалізованої іноземної валюти, собівартість реалізованих виробничих запасів, операційна оренда активів, інші витрати операційної діяльності); витрати від участі у капіталі (втрати від інвестицій в асоційовані підприємства, втрати від спільної діяльності, втрати від інвестицій у дочірні підприємства); фінансові витрати (відсотки за кредит, інші фінансові витрати); інші витрати (собівартість реалізованих необоротних активів, собівартість реалізованих фінансових інвестицій, собівартість реалізованих майнових комплексів, інші витрати від звичайної діяльності); податки із прибутку від звичайної діяльності.
Система оперативного планування формування та використання рівня результативності діяльності підприємства (третя із зазначених трьох систем планування) полягає у розробленні системи бюджетів (бюджетуванні). Бюджет являє собою оперативний фінансовий план короткострокового періоду (зазвичай місячний чи квартальний), який відображає витрати і надходження коштів у процесі здійснення конкретних видів господарської діяльності. Він деталізує показники поточних планів і є головним документом, який доводиться до центрів відповідальності усіх типів.
Бюджети, що застосовуються у процесі оперативного планування результативності діяльності підприємства, класифікуються за рядом ознак: за сферами діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової); за змістом показників (за затратами, доходами, прибутком); за видами витрат (поточний бюджет — бюджет поточних витрат, капітальний бюджет — бюджет капітальних витрат); за широтою номенклатури витрат (функціональний бюджет, комплексний бюджет); за методами розробки (стабільний бюджет, гнучкий бюджет).
Бюджети за сферами діяльності й за змістом показників відображають особливості регулювання результативності діяльності підприємств за сферами діяльності та центрами відповідальності різних типів.
Поточний бюджет контролює план доходів і витрат підприємства, що доводиться до центрів прибутку.
Він складається із двох розділів: 1) поточні витрати; 2) доходи від поточної (операційної) господарської діяльності. Загальна форма цього бюджету містить показники, що відповідають його призначенню і пов’язані з поточними витратами, доходами від операційної діяльності підприємства, податковими платежами, валовим прибутком (збитком), фінансовими результатами від операційної діяльності, фінансовими результатами від звичайної діяльності до оподаткування, податком на прибуток від звичайної діяльності, фінансовими результатами від звичайної діяльності, чистим прибутком.
Капітальний бюджет являє собою форму доведення до конкретних виконавців результатів поточного плану капітальних вкладень. Він розробляється на етапі здійснення нового будівництва, реконструкції та модернізації головних фондів, придбання нових видів обладнання і нематеріальних активів тощо.
Він складається із двох розділів: 1) капітальні витрати (витрати на придбання позаоборотних активів); 2) джерела надходження коштів (інвестиційних ресурсів). Загальна форма капітального бюджету містить показники, що відповідають його призначенню і пов’язані з капітальними витратами та джерелами надходження коштів.
За широтою номенклатури розрізняють бюджети функціональний і комплексний.
Функціональний бюджет розробляється за однією (чи двома) статями витрат — наприклад, бюджет оплати праці персоналу, бюджет інноваційних заходів, бюджет рекламних заходів тощо. Комплексний бюджет розробляється за широкою номенклатурою витрат — наприклад, бюджет виробничої ділянки підприємства, бюджет адміністративно-управлінських витрат підприємства тощо.
За методами розроблення розрізняють стабільний та гнучкий бюджети.
Стабільний бюджет не змінюється із зміною обсягів діяльності підприємства — наприклад, бюджет з охорони підприємства. Гнучкий бюджет передбачає встановлення запланованих поточних чи капітальних витрат підприємства не в чітко зафіксованих сумах, а у вигляді нормативу витрат, які залежать од відповідних показників обсягу його діяльності, — наприклад, від обсягу випуску продукції чи обсягу будівельно-монтажних робіт. У цьому разі витрати в цілому з конкретного підрозділу операційної діяльності підприємства плануються за відповідним алгоритмом і залежать від запланованого обсягу постійних статей бюджету, обсягу випуску чи реалізації продукції, встановленого нормативу змінних витрат бюджету на одиницю продукції.
Особливою формою бюджету є платіжний календар, який розробляється з окремих видів руху коштів (податковий платіжний календар, платіжний календар розрахунків із постачальниками тощо) та по підприємству в цілому (у цьому разі він деталізує поточний фінансовий план надходження і витрачання коштів).
Платіжний календар складається, як правило, на наступний місяць (із розподілом на дні, тижні та декади). Він містить графік витрачання коштів і графік їх надходження.
Використання розглянутих систем і методів планування результативності діяльності підприємства як складової частини систем і методів планування його господарської діяльності дає, на наш погляд, змогу підвищити ефективність її регулювання.
Для оцінки потреб у зовнішніх джерелах фінансування пропонується використовувати метод проектованого фінансового звіту. При цьому проектуються потреби в активах на поточний період, потім зобов’язання (пасиви) та власний капітал, що будуть утворені за нормальних умов функціонування. Після цього віднімаються спроектовані пасиви і капітал від необхідних активів для визначення додатково необхідних фондів (ДНФ). У цій процедурі необхідно дотримуватися таких етапів:
— прогноз звіту про прибуток;
— прогнозування балансу;
— утворення додатково необхідних фондів;
— фінансування «зворотного оживлення».
Етап 1. Прогноз звіту про прибуток. У ході цього етапу прогнозується звіт про прибуток на поточний рік для того, щоб отримати суму нерозподілених прибутків підприємства протягом року. Це має співвіднести операційні витрати, ставки податку на прибуток, відсоткові платежі й сплачувані дивіденди. У спрощеному випадку робиться припущення, що витрати підвищуватимуться на такий відсоток, на який зростатиме продаж. Головна мета цієї частини прогнозу — визначення величини прибутку, який одержить підприємство і потім утримає його у виробництві для реінвестування протягом планового року.
Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб’єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефективності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення) руху капіталу та його віддачу.
У світовій практиці широкого застосування набув узагальнюючий показник міри ефективності використання капіталу — прибутковість (дохідність, рентабельність).
Але слід зазначити, що ми відобразили загальну концепцію розрахунку показника. На сьогодні не існує єдиного загальноприйнятого показника ефективності капіталу для розрахунку коефіцієнта прибутковості. У чисельнику формули може бути балансовий, операційний чистий прибуток, у знаменнику — середні показники загального капіталу (загальні активи), основного капіталу (довгострокові активи), оборотного капіталу (поточні активи).
При розрахунку коефіцієнта прибутковості можуть використовуватися і дані пасиву балансу. Таким чином, можна знайти коефіцієнт прибутковості загального, власного, акціонерного, перманентного капіталів. Вибір бази розрахунку показника прибутковості залежить від поставленої мети аналізу.
Коефіцієнт прибутковості, розрахований для основного та оборотного капіталу, дасть змогу володіти інформацією про ефективність інвестицій в ці активи.
Виручка від реалізації, або обсяг реалізованої продукції у вартісному вираженні є одним із основних факторів, від якого залежить формування чистого прибутку. Із формули видно, що прибутковість загального капіталу залежить від прибутковості (рентабельності) реалізованої продукції:
R p = ЧП / ВР
та оберненості загального капіталу
К об = ВР / ЗГК
тобто має місце такий взаємозв’язок:
КП згк =Rр * Коб.
Ці показники в зарубіжних країнах застосовуються як основних при проведенні фінансового аналізу. Розрахунок впливу факторів на відхилення прибутковості загального капіталу здійснюється за одним із способів елімінування.
Згідно зі статтею75 Господарськогокодексу Українидержавні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу)спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов’язаних з їхдіяльністю:
· амортизаційнийфонд;
· фонд розвиткувиробництва;
· фонд споживання(оплати праці);
· резервний фонд;
· інші фонди,передбачені статутом підприємства.
Порядок використання цихфондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.
9. Розподілприбутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно дозатвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та іншихзаконів.
10. В фінансовому планізатверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику ізараховуються до Державного бюджету України.Стаття 18 Закону України «Про підприємства вУкраїні» від 27.03.1991 року зі змінами і доповненнями визначаєприбуток (доход) підприємства. У цій статті сказано наступне.
І. На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансовихрезультатів господарської діяльності є прибуток (доход).
Порядок використання прибутку (доходу) визначає власник(власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно з статутомпідприємства та чинним законодавством.
2. Державний вплив на вибір напрямів та обсягів використанняприбутку (доходу) здійснюється через установлені нормативи, податки, податковіпільги, а також економічні санкції відповідно до законодавства України.
3. У випадках, передбачених статутом підприємства, частина чистогоприбутку може передаватися у власність членів або трудового колективупідприємства. Порядок розподілу і використання цієї частини прибуткуздійснюється радою або зборами (конференцією) трудового колективу.
Положення (стандарт ) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт профінансові результати» визначає порядок визначення прибутку (збитку ) підприємства. Плануванняприбутку залежить від запланованих витрат та доходів (обсягів продаж).
Витрати — зменшення економічнихвигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять дозменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок йоговилучення або розподілу власниками) за звітний період.
Власнийкапітал — частина вактивах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.
Доходи — збільшення економічних вигод увигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять дозростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесківвласників) за звітний період.
Збиток — перевищення суми витрат над сумоюдоходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.
Звичайнадіяльність — будь-якаосновна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують абовиникають внаслідок її проведення.
Метод участів капіталі — методобліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповіднозбільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвесторау власному капіталі об’єкта інвестування.
Надзвичайнаподія — подія абооперація, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та неочікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступномузвітному періоді.
Операційнадіяльність — основнадіяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційноючи фінансовою діяльністю.
Основнадіяльність — операції,пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), щоє головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку йогодоходу.
Прибуток — сума, на яку доходи перевищуютьпов’язані з ними витрати.
Асоційованепідприємство — підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім абоспільним підприємством інвестора.
5. Метоюскладання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної,правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збиткивід діяльності підприємства за звітний період.
6. ФормаЗвіту про фінансові результати є додатком до цього Положення (стандарту).
Для малихпідприємств може передбачатися скорочена форма звіту про фінансові результати. Визнання доходів івитрат
7. За умови,що оцінка доходу може бути достовірно визначена, доход у Звіті про фінансовірезультати відображається в момент надходження активу або погашеннязобов’язання, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства (крімзростання капіталу за рахунок внесків учасників).
8. За умови,що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у Звітіпро фінансові результати в момент вибуття активу або збільшення зобов’язання,які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшеннякапіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
9. Якщо активзабезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витративідображаються у Звіті про фінансові результати на основі систематичного тараціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тихзвітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.
10. Витратислід негайно відображати у звіті про фінансові результати, якщо економічнівигоди не відповідають або перестають відповідати такому стану, за якого вонивизнаються активами підприємства.;
11. Згортаннядоходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповіднимиположеннями (стандартами). Показники про непрямі податки, вирахування з доходу,собівартість, витрати і збитки наводяться у дужках. Визначення прибутку(збитку) за звітний період
12. Доходи івитрати, які відповідають критеріям, викладеним вище, наводять у Звіті профінансові результати з метою визначення чистого прибутку або збитку звітногоперіоду (крім випадків, коли відповідні положення (стандарти) передбачаютьвинятки з цього правила).
13. У статті«Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)»відображається загальний доход (виручка) від реалізації продукції, товарів,робіт або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданихтоварів та непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного зборутощо). Організації, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у ційстатті відображають вартість, за якою реалізовано цінні папери, та сумувинагороди за виконання інших операцій, пов’язаних з розміщенням, купівлею іпродажем цінних паперів.
14. У статті«Податок на додану вартість» відображається сума податку на доданувартість, яка включена до складу доходу (виручки) від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг).
15. У статті«Акцизний збір» підприємства — платники акцизного збору відображаютьсуму, яка врахована у складі доходу (виручки) від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг).
16.Підприємства, які сплачують інші збори або податки з обороту, показують їх сумуу вільному рядку звіту про фінансові результати. Зокрема, у цьому рядкувідображаються належні до сплати безпосередньо Пенсійному фонду України зборина обов’язкове державне пенсійне страхування з торгівлі ювелірними виробами іззолота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, надання послугстільникового рухомого зв’язку. У цьому рядку підприємства — платники відповідногоподатку, збору (обов’язкового платежу) наводять належні до сплати суми податкуз реклами, збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, рентноїплати за нафту, природний газ і газовий конденсат тощо.
17. У статті”Інші вирахування з доходу” відображаються надані знижки, поверненнятоварів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу (виручки) відреалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без непрямих податків. Зокрема уцій статті відображають одержані підприємством від інших осіб суми доходів, щоза договорами належать комітентам, принципалам тощо.
18. Чистийдоход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначаєтьсяшляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт,послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.
19. У статті«Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)»показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)та/або собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованої продукції(товарів, робіт, послуг) визначається згідно з положеннями (стандартами)бухгалтерського обліку 9 «Запаси», 16 «Витрати». У ційстатті організації, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами,відображають балансову вартість реалізованих цінних паперів. Підприємства, яківідповідно до законодавства є страховиками, у цій статті наводять виплатистрахових сум та страхових відшкодувань. Підприємства, які здійснюютьдіяльність з випуску та проведення лотерей, у цій статті наводять відрахуванняна створення (формування) за звітний період призового фонду, а також резерву,що покриває величину джек-поту, не забезпечену сплатою участі у лотереї.
20. Валовийприбуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізаціїпродукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції(товарів, робіт, послуг).
21. У статті”Інші операційні доходи” відображаються суми інших доходів відопераційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізаціїпродукції (товарів, робіт, послуг): доход від операційної оренди активів; доходвід операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; доходвід реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.
22. У статті«Адміністративні витрати» відображаються загальногосподарськівитрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.
23. У статті«Витрати на збут» відображаються витрати підприємства, пов’язані зреалізацією продукції (товарів) — витрати на утримання підрозділів, що займаютьсязбутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо.
24. У статті”Інші операційні витрати” відображаються собівартість реалізованихвиробничих запасів; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і сумисписаної безнадійної дебіторської заборгованості відповідно до пункту 11Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторськазаборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8жовтня 1999 року N 237 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25жовтня 1999 року за N 725/4018, втрати від знецінення запасів; втрати відопераційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування длязабезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, щовиникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, щовключаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).
25. Прибуток(збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валовогоприбутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витратна збут та інших операційних витрат.
26. У статті«Доход від участі в капіталі» відображається доход, отриманий відінвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведетьсяметодом участі в капіталі.
27. У статті”Інші фінансові доходи” показуються дивіденди, відсотки та іншідоходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються заметодом участі в капіталі).
28. У статті”Інші доходи” показується доход від реалізації фінансових інвестицій,необоротних активів і майнових комплексів; доход від неопераційних курсовихрізниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але непов’язані з операційною діяльністю підприємства.
29. У статті«Фінансові витрати» показуються витрати на проценти та інші витратипідприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу.
30. У статті«Втрати від участі в капіталі» відображається збиток, спричиненийінвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік якихпровадиться методом участі в капіталі.
31. У статті”Інші витрати” відображаються собівартість реалізації фінансовихінвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від неопераційнихкурсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротнихактивів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крімфінансових витрат), але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.
32. Прибуток(збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчнасума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів(прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).
33. У статті«Податки на прибуток» показується сума податків на прибуток відзвичайної діяльності, визначена згідно з Положенням (стандартом)бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток».
34. Прибутоквід звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайноїдіяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайноїдіяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та суміподатків на прибуток.
35. У статтях«Надзвичайні доходи» і «Надзвичайні витрати» відображаютьсявідповідно: невідшкодовані втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха,пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненнювтрат від стихійного лиха та техногенних аварій, які визначені за вирахуваннямсуми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій зарахунок інших джерел; доходи і втрати від інших подій та операцій, яківідповідають визначенню надзвичайних подій, наведеному у цьому Положенні(стандарті). Втрати від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми,на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цихвтрат. Зміст і вартісна оцінка доходів або витрат від кожної надзвичайної подіїслід окремо розкривати в примітках до фінансових звітів.
36. У статті«Податки з надзвичайного прибутку» відображається сума податків, щопідлягає сплаті з прибутку від надзвичайних подій.
37. Чистийприбуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) відзвичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку таподатків з надзвичайного прибутку. Елементи операційнихвитрат
38. У розділіII Звіту про фінансові результати наводяться відповідні елементи операційнихвитрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), якихзазнало підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду, завирахуванням внутрішнього обороту, тобто за вирахуванням тих витрат, якістановлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самимпідприємством. Собівартість реалізованих товарів, запасів, іноземної валюти уцьому розділі не наводиться. Розрахунок показниківприбутковості акцій
39. РозділIII Звіту про фінансові результати заповнюють акціонерні товариства, простіакції або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються нафондових біржах, включаючи товариства, які перебувають у процесі випуску такихакцій. У проміжній (квартальній) фінансовій звітності наводяться показники,передбачені пунктами 42 і 43 цього Положення (стандарту).
40. У статті«Середньорічна кількість простих акцій» наводиться середньозваженакількість простих акцій, які перебували в обігу протягом звітного періоду.
41. У статті«Скоригована середньорічна кількість простих акцій» наводитьсясередньорічна кількість простих акцій в обігу, скоригована на середньорічнукількість потенційних простих акцій.
42. У статті«Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію» наводиться показник,що розраховується діленням різниці між сумою чистого прибутку (збитку) і сумоюдивідендів на привілейовані акції на середньорічну кількість простих акцій вобігу.
43. У статті«Скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію»відображається показник, що розраховується діленням скоригованого чистогоприбутку (збитку) на скориговану середньорічну кількість простих акцій в обігу.
44.Розрахунок середньорічної кількості акцій, чистого прибутку (збитку) на однупросту акцію та їх коригування здійснюється згідно з Положенням (стандартом)бухгалтерського обліку 24 «Прибуток на акцію».
45. У статті«Дивіденди на одну просту акцію» відображається показник, якийрозраховується шляхом ділення суми оголошених дивідендів на кількість простихакцій, за якими сплачуються дивіденди.
Відомості прочистий прибуток підприємств виробничої сфери і не тільки можна отримати ізформи 2 “Звіт про фінансові результати”, а алгоритм його розрахунку наведено уП(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Звіт профінансові результати”, що є частиною річної фінансової звітності підприємства. Цей документ має такий вигляд.
ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІРЕЗУЛЬТАТИ
За 20 р.
Форма №2 Код за ДКУД
Таблиця 1. Фінансові результатиСтаття Код рядка
За
звітний період За попередній період
Доход (виручка) від реалізації товарів,
робіт, послуг 010 Податок на додану вартість 015 Акцизний збір 020 025 Інші вирахування з доходу 030
Чистий доход (виручка) від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) 035
Собівартість реалізованої продукції
(товарів, робіт, послуг) 040 Валовий: прибуток 050 збиток 055 Інші операційні доходи 060 Адміністративні витрати 070 Витрати на збут 080 Інші операційні витрати 090
Фінансові результати від операційної
діяльності: прибуток 100 збиток 105 Доход від участі в капіталі 110 Інші фінансові доходи 120 Інші доходи 130 Фінансові витрати 140 Витрати від участі у капіталі 150 Інші витрати 160
Фінансові результати від звичайної
діяльності до оподаткування: прибуток 170 збиток 175
Податок на прибуток від звичайної
діяльності 180
Фінансові результати від звичайної
діяльності : прибуток 190 збиток 195 Надзвичайні: доходи 200 витрати 205 Податки з надзвичайного прибутку 210 Чистий: прибуток 220 збиток 225
ІІ. Елементи операційнихвитратНайменування показника Код рядка
За
звітний період За попередній період Матеріальні витрати 230 Витрати на оплату праці 240 Відрахування на соціальні заходи 250 Амортизація 260 Інші операційні витрати 270 Разом 280
ІІІ. Розрахунокпоказників прибутковості акційНазва статті Код рядка
За
звітний період За попередній період Середньорічна кількість простих акцій 300 Скоригована середньорічна кількість простих акцій 310 Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію 320 Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію 330 Дивіденди на одну просту акцію 340
Розглянемо поетапноформування чистого прибутку.Доход (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: загальний доход (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (мита, ПДВ, акцизного збору).
Мінус Податок на додану вартість. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: сума податку на додану вартість, що включено до складу доходу (виручки) від реалізації товарів, робіт, послуг. МінусАкцизний збір. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: сума акцизного збору, що включено до складу доходу (виручки) від реалізації товарів, робіт, послуг підприємств-платників акцизного збору . МінусІнші вирахування з доходу. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: інші податки і збори, надані знижки, повернені товари та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу, одержані підприємством суми доходів від інших осіб, що належать комітентам, принципалам. ДорівнюєЧистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Мінус
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: виробнича собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Згідно з П(С)БО № 16 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Витрати” до виробничої собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) належать:
1. прямі матеріальні витрати
2. прямі витрати на оплату праці
3. інші прямі витрати
4. змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
До повної собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) належать:
1. прямі матеріальні витрати
2. прямі витрати на оплату праці
3. інші прямі витрати
4. змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати
5. адміністративні витрати
6. витрати на збут Дорівнює Валовий: прибуток Плюс Інші операційні доходи. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це:
1. дохід від операційної оренди активів
2. дохід від операційних курсових різниць
3. дохід від первісного визнання біологічних активів
4. дохід від первісного визнання сільгосппродукції
5. відшкодування раніше списаних активів
6. інші доходи. Мінус Адміністративні витрати (загальногосподарські витрати на обслуговування і управління персоналом). Згідно з П(С)БО № 16 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Витрати” це: 1. загальні корпоративні витрати: організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати
2. витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу
3. витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона)
4. винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна)
5. витрати на звязок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо)
6. витрати на врегулювання спорів у судових органах
7. амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання
8. податки, збори та інші обовязкові платежі, крім тих, що у складі собівартості продукції (товарів)
9. плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків
10. інші загальногосподарські витрати Мінус Витрати на збут (витрати підприємства на реалізацію продукції (товарів) – витрати на утримання підрозділу по збуту продукції (товарів), рекламу, доставку продукціїсспоживачам, ). Згідно з П(С)БО № 16 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Витрати” це:
1. витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг)
2. витрати на передпродажну підготовку товарів
3. витрати не ремонт тари
4. витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом
11. витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, повязаних зі збутом продукції (товарів) (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона)
12. витрати пакувальних матеріалів для затаварювання готової продукції на складах готової продукції
13. витрати на транспортування, перевалку, страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги зі транспортування готової продукції (товарів)відповідно до умов договору (базису поставки)
14. витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування
15. витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складах підприємства
16. витрати на транспортування продукції (товарів)між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства
17. інші витрати зі збуту продукції (товарів)
18. оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують збут. Мінус Інші операційні витрати. Згідно з П(С)БО № 16 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Витрати” це: 1. визнані штрафи, пеня, неустойка
2. нестачі і втрати від псування цінностей
3. втрати від знецінення запасів
4. відрахування до резерву сумнівних боргів
5. безнадійна дебіторська заборгованість
6. витрати на дослідження і розробки
7. собівартість реалізованих виробничих запасів
8. собівартість реалізованої іноземної валюти
9. витрати на утримання обєктів соціально-культурного призначення
10. інші витрати операційної діяльності. ДорівнюєФінансові результати від операційної діяльності: прибуток Плюс Доход від участі в капіталі. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: доход від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі у капіталі. Плюс Інші фінансові доходи. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: дивіденди, відсотки, інші доходи від фінансових інвестицій крім доходів, облік яких ведеться методом участі у капіталі. Плюс Інші доходи. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це:
1. доход від реалізації фінансових інвестицій
2. доход від реалізації необоротних активів і майнових комплексів
3. доход від неопераційних курсових різниць
4. інші доходи. Мінус Фінансові витрати. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: витрати на відсотки та інші витрати підприємства на запозичені кошти. Мінус Витрати від участі у капіталі. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: збиток, спричинений від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі у капіталі. Мінус Інші витрати. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це:
1. собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів
2. втрати від неопераційних курсових різниць
3. втрати від уцінкифінансових інвестицій і необоротних активів
4. інші витрати. ДорівнюєФінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток МінусПодаток на прибуток від звичайної діяльності. 25% — ставка податку на прибуток від звичайної діяльності. ДорівнюєФінансові результати від звичайної діяльності: прибуток ПлюсНадзвичайні доходи. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: доходи від стихійних лих та страхові відшкодування, виплачені страховими компаніями на подолання їх наслідків. Мінус
Надзвичайні витрати. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це:
1. невідшкодовані втрати від стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо. МінусПодатки з надзвичайного прибутку. Згідно з П(С)БО № 3 (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) під назвою “Фінансові результати” це: сума податку, що підлягає сплаті з прибутку від надзвичайних подій.
ДорівнюєЧистий: прибуток
Структурно- логічна схема розподілу і використання прибутку підприємствавідповідно до П(С)БО в УкраїніПрибуток підприємства Податок на прибуток підприємства Чистий прибуток Нерозподілений прибуток Асигнована частина Неасигнована частина Має цільове призначення (фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо). Не має цільового призначення. Використання чистого прибутку
1. Створення резервного капіталу. (В акціонерних підприємствах резервний капітал повинен складати не менше 25% статутного капіталу. Він створюється за рахунок щорічних відрахувань від чистого прибутку у передбачених засновницькими документами відсотках, зокрема в акціонерних товариствах не менше 5% чистого прибутку)
2. Виплата дивідендів. (Для нарахування дивідендів за привілейованими акціями використовують нерозподілений прибуток чи резервний капітал залежно від наявності коштів, а за простими – лише нерозподілений прибуток).
3. Поповнення статутного капіталу.
4. Інші напрями використання (інвестиції тощо).
Джерело: Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогін.- 4-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2002. – с. 100.