Організація, нормуваннята оплата праці в свинарстві
ЗмістВступ1. Загальна економіко-організаційна характеристика СГ ТОВ«Дружба народів»2. Організація праці в свинарстві СГ ТОВ «Дружба народів»2.1 Існуючі форми розділення і кооперації праці в СГ ТОВ«Дружба народів»2.2 Організація основних трудових процесів в свинарстві2.3 Організація робочих місць2.4 Технічне забезпечення трудових процесів в свинарстві2.5 Обґрунтування часів роботи і часі відпочинку всвинарстві3. Розробка норм і нормативів праці4. Форми і системи оплати праці в свинарствіВисновки і пропозиціїСписок використаних літературних джерел
Вступ
В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності є вирішальноюпередумовою не лише розвитку, а й виживання підприємства. Істотно зростаєзначення всіх факторів, які впливають на результативність виробництва. Одним знайсуттєвіших факторів ефективності є науково обґрунтована організація праці.Взаємозв’язок організації праці та раціоналізації трудової діяльностівизначається численними зв’язками (фізичними, економічними, психологічними,правовими), що існують в організаційних системах, та взаємовідносинами, щопотребують раціоналізації. Питання організації праці вивчають багато дисциплін,зокрема безпека життєдіяльності, організація праці, економетрія, менеджмент,економіка праці, нормування праці, прийняття управлінських рішень, трудовеправо, психологія праці, психофізіологія праці, соціологія праці, організаціяінформаційної діяльності у сфері управління, теорія і практика самоменеджменту.
Отже темою обрана для розгляду в даній роботі є організація, нормуваннята оплата праці є актуальною для будь-якого підприємства сільськогогосподарства. В представленій курсовій роботі розглядається підприємство однимз основних видів діяльності якого виступає свинарство. Свинарство є важливоюгалуззю тваринництва. Свинарство як скороспіла галузь тваринництва розвиваєтьсяв усіх природноекономічних зонах України. Відмінності в рівні його розвиткувизначаються передусім характером кормових ресурсів і наявністю достатньої кількостікормів, що концентрувалися. Найбільш розвинуте свинарство в Лісостепі.Здебільшого розводять білу українську породу.
Світовий досвід розвитку свинарства показує, що підвищенняпродуктивності і зниження собівартості свинини на 60–65, а то й більше відсотківвизначається науково обгрунтованою годівлею. При цьому максимально важливупродуктивність там одержують тільки за концентратної біологічно-повноцінноїгодівлі. І якщо в наших господарствах, у яких у 2005 році середньодобовийприріст становив лише 262 г, підняти його хоча б до 500–550 г (що значно нижчеза показники більшості країн Європи), то можна навіть на наявному поголів’їодразу збільшити виробництво свинини в 1,5–2 рази. Тому забезпечення свинейпотрібною кількістю повноцінних кормів і підвищення їхньої конверсії слідрозглядати як найважливіший елемент ресурсозберігаючої технології, що дає змогуперетворити свинарство в стійкорентабельну галузь.
1.Загальна економіко-організаційна характеристика СГ ТОВ «Дружба народів»
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружбанародів» — це потужний агропромисловий комплекс сучасного Криму, створений набазі найбільшого агрокомбінату в СРСР. На сьогодні це одне з найбільшихпідприємств групи, що спеціалізується на різних виробничих сферахагропромислового комплексу «Миронівський хлібопродукт».
СГ ТОВ «Дружба народів» — це інтегрований комплекс із виробництва м’яса ім’ясопродуктів. Тваринництво господарства представлене як свинарством, так іскотарством. Родзинкою «Дружби народів» є комплекс із відгодівлі ВРХ на 30 тис.голів. Основний напрям — вирощування биків абердино-ангуської породи. Саме вонидають змогу виробляти делікатесну яловичину під торговою маркою «СертифікованийАнгус». Крім того, у складі господарства «Дружба народів» є великийсвинокомплекс із щорічним забоєм понад 28 тис. свиней, а також племінна ферма,управління якою здійснюється спільно з канадською компанією Genesys.
На території ТОВ «Дружба народів» працює м’ясопереробний завод, оснащенийсучасним європейським обладнанням, який працює на сировині власних комплексівгосподарства. Виробничі потужності підприємства та новітні технологіїдозволяють щоденно виробляти повний асортимент ковбасних виробів в обсязіблизько 10 тонн.
Земельні угіддя господарства становлять близько 15 тис. га. Відповідно допотреб тваринництва, в господарстві формуються сівозміни, основу якихстановлять кормові культури. Серед основних культур, що вирощуютьсягосподарством, — кукурудза (понад 40% всіх площ врожайністю щонайменше 100 ц/гасухого зерна), пшениця та ячмінь (з мінімальною врожайністю 60 ц/га), люцерна,сорго, соя. Значну частину в структурі посівів займають пасовища та сінокоси.
Загалом в господарстві «Дружба народів» працює близько 1800 працівників.
2.Організація праці в свинарстві СГ ТОВ «Дружба народів». 2.1 Існуючі форми розділення і кооперації праці в СГ ТОВ«Дружба народів»
В умовах реформування сільськогосподарського виробництва, приватизації земліта майна, роль та значущість трудових колективів як самостійнихтоваровиробників закономірно зростає. Первинний колектив є першоосновою, девзаємодіють всі його складові елементи: робоча сила, земля, засоби виробництва.
Моделі механізаторських колективів та інших основних і допоміжнихпідрозділів у галузі, їх кількісно-якісні параметри визначатимуться такимиважливими факторами, як програма виробництва, її обсяги і трудомісткість.Кожний з них певною мірою включений у систему організаційних, а в умовах ринку- і економічних зв’язків одного з одним. Отже, перехід до ринкових відносинвимагає системного підходу до удосконалення як окремих форм організації, так ісистеми трудових колективів у кожному господарстві. В нових умовахгосподарювання всі підрозділи основного і допоміжного призначення стаютьсуб’єктами ринкових відносин. Спочатку на внутрішньогосподарському рівні, а вподальшому розвитку — і на зовнішньо господарському товаровиробники вступають уринкові відносини через обмін продуктами своєї діяльності (продукції, робіт тапослуг).
Важливим елементом організації праці є поділ праці, тобто відокремленнявидів трудової діяльності між працівниками, бригадами й іншими підрозділами СГТОВ «Дружба народів». Це — відправний пункт організації праці, що, виходячи зцілей виробництва, складається в закріпленні за кожним працівником і за кожнимпідрозділом їхніх обов’язків, функцій, видів робіт, технологічних операцій.Рішення цього питання повинне передбачати наряду з вимогою найбільшраціонального використання робочого часу і кваліфікації працівника таку йогоспеціалізацію, щоб зберігалася змістовність праці, не допускалася йогомонотонність, забезпечувалася гармонізація фізичних і психічних навантажень.
В СГ ТОВ «Дружба народів» існують наступні форми поділу праці:
– функціональне- у залежності від характеру виконуваних працівниками функцій на виробництві йучасті їх у виробничому процесі. За цією ознакою працівники поділяються наробітників та службовців. Службовці поділяються на керівників, фахівців і технічнихвиконавців. У свою чергу робітники можуть складати функціональні групи основнихробочих, обслуговуючих і допоміжних. Серед останніх виділяються групи ремонтнихі транспортних робітників, контролерів якості, робітників по енергетичномуобслуговуванню і т.д.;
– технологічне- по фазах, видам робіт, технологічним операціям. Воно визначає розміщенняпрацівників відповідно до технології виробництва й у значній мірі впливає нарівень змістовності праці. При вузькій спеціалізації в роботі з’являється монотонність,при занадто широкій спеціалізації підвищується імовірність неякісного виконанняробіт. Відповідальна задача організатора праці складається в перебуванніоптимального рівня технологічного поділу праці;
– професійне- по спеціальностях і професіям. Виходячи з цієї форми поділу праці,установлюється необхідна чисельність працівників різних професій;
– кваліфікаційне- по складності і точності робіт відповідно до професійних знань і досвідуроботи. Поділ праці здійснюється за рівнем кваліфікації працівників виходячи знеобхідної кваліфікації робіт.
Для рішення питань поділу праці користуються поняттями «границіподілу» і «рівень поділу». Границі поділу — нижня і верхня межі,нижче і вище якого поділ праці неприпустимий. Рівень поділу — прийнята розрахунковаабо фактично досягнута величина, що характеризує стан поділу праці.
Органічно зв’язана з поділом праці являється кооперація праці, тобтовстановлення системи виробничого взаємозв’язку і взаємодії працівників іпідрозділів між собою.
На СГ ТОВ «Дружба народів» виділяють форми кооперації праці:
– міжцехова кооперація спеціалізованих цехів,спрямована на забезпечення злагодженої їхньої взаємодії по випуску кінцевоїпродукції підприємства;
– внутріцеховакооперація спеціалізованих ділянок, ціль якої – взаємозв’язок діяльності повипуску кінцевої продукції;
– внутрідільничнакооперація окремих працівників або виробничих бригад по випуску закріпленої заділянкою продукції;
– внутрібригаднакооперація, що поєднує робітників, які спільно виконують єдине для бригадивиробниче завдання і несуть колективну відповідальність за результати працібригади.
– міжвиконавчаформа кооперації — кооперація між автономними працівниками.
Найважливішими напрямками удосконалювання поділу і кооперації праці єсполучення професій, розширення зон обслуговування. Великий простір для проявуініціативи робітників у доцільній кооперації праці дає організація праці вкомплексних бригадах з частковою або повною взаємозамінністю.2.2 Організаціяосновних трудових процесів в свинарстві
При обладнанні свинарських приміщень на підприємстві ТОВ «Дружба народів»врахований фронт годівлі поголів’я, тобто довжину годівниці в розрахунку накожну тварину. Зокрема, для відлучених поросят він становить не менше як 20 см,а для ремонтного й відгодівельного молодняка — 30 см. Проведено комплектаціюсвиней у груповому станку і у групах відлучених поросят, відгодівельного чиремонтного молодняка різниця у живій масі не перевищує 10%.
У більшості господарств при традиційній годівлі застосовують вологікормо-суміші, а тому важливе значення має консистенція корму. Залежно відспіввідношення сухого корму та води розрізняють корми сухі (1:0; 14 %вологості), сухі розсипчасті (1:0,5; 43 %), вологі розсипчасті (1:1; 57%), густікашоподібні (1:1,5; 66%), рідкі кашоподібні (1:2; 72 %), густі супоподібні(1:2,5; 76 %) та рідкі супоподібні (1:3; 79%). При традиційній годівлінайефективнішим є згодовування свиням кормо сумішей вологістю 60-70 %.Збільшення вологості понад 80 % призводить до зменшення використання азотукорму на 8-10%.
Технологія промислових комплексів ТОВ «Дружба народів» передбачає годівлювідлучених поросят сухими кормо сумішами при вільному доступі до води. Хорошийефект дає поєднання сухих кормів з вологими розсипчастими чи густимикашоподібними кормосумішами, тобто сухий корм розміщують в окремій додатковійсамогодівниці.
Звичайно свиней годують двічі на день. Виняток становлятьпоросята-сисуни, відлучений молодняк та підсисні свиноматки. Одноразовузволожену даванку корму тварини мають поїдати впродовж 1-1,5 годівлі взимку тане довше 1 годівлі влітку. Таку годівлю називають нормованою уволю. Однак свиніпоїдають корм нерівномірно. Адже існують хвилі підйому і спаду інтенсивностіросту тваринного організму в окремі періоди розвитку. Вітчизняними вченимивиявлено, що середня тривалість хвилі споживання корму становить 16-18 діб. Узв’язку з цим ефективність вирощування свиней великою мірою залежить відмайстерності доглядачів, які повинні щоденно спостерігати за швидкістю поїданнякормів.
Хорошим засобом запобігання явищу відставання в рості окремих поросят єдодаткове обладнання у станку самогодівниці, в якій постійно має бути сухакормо суміш чи комбікорм. Відсталих у рості тварин вилучають в окремі станки,для чого не рідше ніж один раз на місяць проводять сортування молодняка заживою масою. Групові годівниці також додатково обладнують розподілювальнимиперегородками за фронтом годівлі.
Уникнути більшості недоліків, а також у декілька разів зменшити затрати ручноїпраці при вирощуванні свиней дозволяє впровадження годівлі молодняка сухимикормами (комбікорм чи кормосуміш концкормів) із спеціально обладнанихсамогодівниць, що широко застосовується в зарубіжних країнах і можевикористовуватись у умовах України як на великих промислових комплексах, так іна міні фермах чи у присадибних хлівах. 2.3 Організаціяробочих місць
Важливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконаленняпланування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення накожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.
Оснащення робочих місць в сільському господарстві здійснюється затиповими проектами, в яких враховані необхідні рекомендації щодо оснащення іпланування робочих місць даного виду. Використання типових проектів сприяєвпровадженню досягнень науки і передового досвіду в процесі організації робочихмісць, знижує трудомісткість роботи, дозволяє підвищити рівень організаціїтрудових процесів.
Робочі місця класифікують за такими параметрами, як професія та кількістьвиконавців, ступінь спеціалізації, рівень механізації, кількість устаткування,характер розміщення в просторі.
Велике значення в організації праці має обслуговування робочих місць,тобто забезпечення їх протягом робочої зміни сировиною, матеріалами,заготівками, транспортними засобами, послугами ремонтного характеру тощо.
Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями:енергетична, транспортно-складська, підготовчо-технологічна, інструментальна, налагоджувальна,міжремонтна, облікова та ін.
Всі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційнихформах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговуванняробочих місць.
Для забезпечення збалансованості між кількістю робочих місць і наявнимитрудовими ресурсами, раціональнішого використання резервів виробничогопотенціалу та підвищення продуктивності праці застосовують атестацію іпаспортизацію робочих місць. 2.4 Технічне забезпечення трудових процесів в свинарстві
Для організації повного технологічного циклу використовується приміщенняплощею не менше 29кв.м. Загальна площа приміщення ділиться на відокремленнівідділення ;
1. Площею 5кв.м для утримання 2-х свиноматок ( 4 кв.м для супоросної, 1 кв.м дляхолостої);
2. Площею 4кв.м для дорощування (вирощування) поросят (10шт.);
3. Площею20кв.м для відгодівлі поросят
В кожному відділенні встановлюються годівниці, автоматичні поїлкисоскового типу, які забезпечують постійний доступ тварин до питної води. Подачапитної води здійснюється самопливом з ємності, об’єм якої забезпечує добовупотребу тварин у воді ( залежно від віку від 10 до 30 л/добу). .
Оптимальний температурний режим увідділенні вирощування поросят 24°С, відгодівлі — 18-20°С. в родильномувідділені — (локально біля поросят) — 28-34°С,
Приміщення облаштовується витяжною вентиляцією.
З метою підвищення економічного споживання енергоресурсів та збереженнябіологічної цінності концентрованих кормів, на ТОВ «Дружба народів» відмовитисявід невиправданої практики варіння їх у кормоцехах.
Для підвищення продуктивності тварин, спрощення й скороченнятехнологічних операцій підготовки кормів у кормоцехах широко використовуватиконцентратний тип годівлі на основі кукурудзи та сої.
Значну економію пального дає виробництво комбікормів у господарствах звикористанням покупних добавок та преміксів. Тому в ТОВ «Дружба народів»створено комбікормовий цех із застосуванням в них агрегатів УМК-Ф-2, АКМ-1«Харків’янка», установки МКУ-1 та блок-модуля БМКА-1.
Для виробництва високопоживних кормів із зерна пшениці, ячменю, кукурудзиі бобових культур (гороху, сої) доцільно застосовувати різноманітні агрегати,як екструдери КМЗ-2М, КМЗ-2У, ЕЗ-Ф-300У, Insta Pro-2000, мікронізатори БАРС-ЕМ,СРБ-Ф-2 та інші.
На свинофермах і комплексах в кормоцехах застосовуються двохвальнізмішувачі С-12, С-7, С-2, ВК-1. Через недосконалість робочих органів і значнутривалість технологічного процесу такі змішувачі енерго- і металоємні, складнів обслуговуванні, ненадійні в роботі і малопродуктивні. При використанніодновальних безлопасних змішувачів СКО-Ф-3, СКО-Ф-6, ЗС-Ф-1, ЗС-Ф-2енергоємність технологічного процесу зменшується в 1,5–2 раза.
На базі трактора Т-16М розроблений кормороздавач КТС-Ф-1. Використанняйого знижує витрати праці на 40% за рахунок суміщення операцій, перевезення іроздачі кормів, зменшуються прямі експлуатаційні виграти на 1 т розданого кормуна 30%, питомі капіталовкладення – на 45%, приведені витрати на 35% (4).
Кормороздавач КУС-Ф-2-2 забезпечує меншу енергоємність процесу роздачікормів в 2 – 7 разів, в 1,9 – 7,6 разів трудоємність процесу, металоємність – в1,5 – 6 разів порівняно з КСП-0,8 та КСП-0,8А.
Основними напрямами підвищення ефективності використання електроенергії єтакож впровадження автоматичної системи управління із застосуванняммікропроцесорів та мінікомп’ютерів, оптимізація завантаження електродвигунів,заміна ламп розжарювання газорозрядними лампами освітлення тощо. 2.5Обґрунтування часів роботи і часі відпочинку в свинарстві
У зв’язку з переходом до комплексної автоматизації виробництвапідвищується значення людини як суб’єкта праці та управління. Людина несевідповідальність за ефективну роботу всієї технічної системи: помилка можепризвести до надто тяжких наслідків. Отже часи роботи і відпочинку напідприємствах сільського господарства повинне бути нормованим. Будь-яка роботаповинна бути збалансована з відпочинком.
Робочий час повинен використовуватись робітниками і службовцями длявиконання своєї трудової функції. Раціональне використання робочого часунабуває великого значення саме тепер, в умовах розвитку ринкових відносин іускладнення господарських зв’язків при необхідності збільшення масштабіввиробництва. Підвищується значення кожної години, кожної хвилини робочого часу,суворого дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку.
У відповідності до діючого законодавства України Працівникам надаєтьсяперерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва невключається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повиннанадаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.
Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішньоготрудового розпорядку. Працівники використовують час перерви на свій розсуд. Нацей час вони можуть відлучатися з місця роботи.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна,працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочогочасу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюютьсявласником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органомпервинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства,установи, організації.
3.Розробка норм і нормативів праці
На практиці використовуються дослідно-статистичний і аналітичний методинормування.
При дослідно-статистичному (іноді його називають сумарним) методі нормивстановлюються в цілому на всю роботу без елементного аналізу операцій. Досліднийметод припускає визначення норми на основі особистого досвіду нормувальника, астатистичний — заснований на встановленні норм за даними про фактичні витратичасу на аналогічну роботу в минулому. Дослідно-статистичний метод не може бутивизнаний науковим, тому що норми розробляються без необхідного аналізуфактичних умов праці.
Науково обґрунтовані норми праці встановлюються аналітичним методом. Зйого допомогою нормування здійснюється в наступному порядку: нормована операціярозчленовується на складові її елементи; визначаються усі фактори, що впливаютьна тривалість виконання кожного елемента (технічний, організаційний,психофізіологічний, економічний і соціальні); проектуються раціональний складоперації і послідовність виконання її елементів з урахуванням найкращогосполучення факторів, що впливають на їхню тривалість. Після цьогорозраховуються витрати часу на кожен елемент і визначається норма часу наоперацію в цілому. Одночасно розробляються організаційно-технічні заходи, щозабезпечують упровадження запроектованого трудового процесу і встановленоїнорми.
Аналітичний метод нормування буває двох різновидів:аналітично-розрахунковий і аналітично-дослідницький. Вони розрізняютьсяспособом визначення витрат часу.
При аналітично-розрахунковому методі витрати часу на кожен елементоперації і операцію в цілому визначаються по науково обґрунтованихміжгалузевих, галузевих або місцевих нормативах.
При аналітично-дослідницькому методі витрати часу на кожен елемент іоперацію в цілому встановлюються на основі безпосередніх вимірів цих витрат наробочих місцях (шляхом проведення фотографії робочого часу або хронометражу).
Крім того, на підприємствах зустрічаються випадки одночасноговикористання двох різновидів аналітичного методу, коли одні елементи норми часувстановлюються по нормативах, а інші — на основі проведених досліджень.
На підприємстві ТОВ «Дружба народів» використовуєтьсяаналітично-розрахунковий метод, тому що він значно скорочує трудомісткістьрозробки норм, сприяє встановленню норм рівної напруженості і дає можливістьрозрахувати норми до початку виробництва нових виробів.
Нормування праці службовців. До категорії «службовці» відносятькерівників різного рангу, фахівців з вищою і середньою фаховою освітою ітехнічними виконавцями (діловодів, архіваріусів, секретарів,друкарок-стенографісток і ін.). Для встановлення їхньої нормативної чисельностівикористовуються ті ж методи, що і для нормування праці робітників, у томучислі аналітично-розрахунковий метод на основі застосування: єдині нори часу;типових норм; нормативів чисельності службовців по функціях керування(наприклад, нормативи чисельності по функції «Бухгалтерський облік ізвітність» і ін.).
Застосовується також аналітично-дослідницький метод установлення норм, щопередбачає безпосереднє вивчення витрат робочого часу на робочих місцях.
Норми можуть бути диференційованими (на операцію) і укрупненими (на всюроботу). Диференційовані норми використовуються для нормування праці технічнихвиконавців, а укрупнені — для нормування праці фахівців.
Якщо норми охоплюють в основному усі види робіт і операцій, властиві тієїабо інша посади або групі посад, вони можуть бути використані для визначеннянеобхідної чисельності відповідних працівників.
Норми праці не можуть залишатися незмінними протягом тривалого періодучасу і підлягають періодичному відновленню в міру зниження трудомісткостівиготовлення продукції.
На підприємствах повинна здійснюватися систематична робота по виявленню івикористанню резервів росту продуктивності праці і встановленню прогресивнихнорм. Ця робота передбачає: проведення атестації робочих місць; розробку іреалізацію плану технічного розвитку й удосконалювання організації виробництва;розробку і реалізацію календарного плану заміни і перегляду норм і освоєннянових норм.
Атестація робочих місць передбачає оцінку якості всіх діючих напідприємстві норм праці як одного з найважливіших показниківорганізаційно-технічного рівня виробництва. Оцінка якості діючих норм припускаєперевірку кожної норми на відповідність досягнутому рівневі техніки,технології, організації виробництва і праці, після чого приймається рішення проатестації або неатестацію перевірених норм.
Атестованими визнаються технічно обґрунтовані норми, що відповідаютьдосягнутому рівневі техніки і технології, організації виробництва і праці.
Застарілі і помилково встановлені норми визнаються неатестованими.Застарілими вважаються норми, що діють на роботах, трудомісткість якихзменшилася в результаті загального поліпшення організації виробництва і праці,росту професійної майстерності й удосконалювання виробничих навичок робітників.Помилковими вважаються норми, при встановленні яких були неправильно врахованіорганізаційно-технічні умови або допущені неточності в застосуванні нормативнихматеріалів, або в проведенні розрахунків.
Перегляд застарілих норм здійснюється в терміни, установлювані керівникомпідприємства за узгодженням із профспілковим комітетом і в рамках календарногоплану заміни і перегляду норм праці. Перегляд помилково встановлених нормпроводиться в міру їхнього виявлення за узгодженням із профспілковимикомітетами.
Норми підлягають заміні новими і в міру впровадження у виробництвоорганізаційно-технічних заходів, що забезпечують істотний ріст продуктивностіпраці.
4.Форми і системи оплати праці в свинарстві
Взаємозв’язок міри праці та її оплати здійснюється через форми і системиоплати праці, які залежать не тільки від механізму нових економічних і трудовихвідносин, але й від особливостей аграрної праці та виробництва.
Земля, яка має різну потенційну родючість, генофонд сортівсільськогосподарських культур, агротехніка їх вирощування, по-годно-кліматичніумови — все це разом впливає на виробництво продукції. При однакових затратахпраці можна одержати різні кінцеві результати, а отже, і винагороду за працю.Тому вказані фактори необхідно враховувати при виборі форм і систем оплатипраці в кожному конкретному випадку.
У сільськогосподарському виробництві в період переходу до ринковихвідносин можуть застосовуватися різні системи і форми оплати праці. Характерпоєднання основної оплати з доплатами і преміями на кожномусільськогосподарському підприємстві визначається системою оплати праці, а вибірзалежить від рівня і стану організаційно-економічних перетворень та іншихреформіських реструктуризацій, які відбуваються нині. Тому на сучасному етапі вагропромисловому комплексі доцільно застосовувати такі системи оплати праці:відрядну, погодинну, акордну та їх різновиди — відрядно-преміальну,погодинно-преміальну, акордно-преміальну.
У первинних колективах перші дві можуть застосовуватися протягомвегетаційного періоду сільськогосподарських культур як форма авансування доотримання кінцевої продукції. В такому випадку вони стають складовою частиноюсистеми оплати праці від рівня ефективності виробництва, тобто оплати праці зафактично вироблену продукцію чи від одержаного валового доходу або за кінцевийфінансовий результат діяльності колективу — прибуток.
Всі ці системи мають певні переваги і недоліки. Важливо, щоб у кожномуокремому випадку оплата праці, прийнята в колективі, відповідала конкретнимумовам господарювання, організаційним формам праці і сприяла подальшомурозвитку виробництва.
Оплата і стимулювання праці мають організовуватися в масштабах усьогофермерського колективу (бригади), груп працівників із спільним закріпленнямпоголів’я та інших засобів виробництва (ланок) і окремих тваринників, за якимизакріплено групи худоби чи птиці. Стосовно кожного з цих суб’єктів організаціїзарплати потрібно спланувати результати діяльності, визначити показники, заякими здійснюватимуться оплата і преміювання. У такому ж розрізі має вестисяоблік продукції та витрат.
Відповідно до форм організації праці здійснюється колективна чиіндивідуальна оплата праці. При першій зарплата за колективними розцінкаминараховується ланці чи всій бригаді, а потім розподіляється за визначенимитваринниками правилами. При цьому враховуються відмінності в тарифних ставках,особистому вкладі та відпрацьованому кожним з працівників часі.
Оплата має здійснюватися виключно за продукцію. Лише на групах тварин, девона не виробляється чи не обліковується, праця оплачуватиметься за розцінкамиза обслуговуване поголів’я. Нараховується оплата за натуральними показниками — кількістю одержаних від тварин молока, яєць, вовни, меду тощо та продукціївирощування, якою є маса приплоду і приросту живої маси, за винятком загиблихтварин. Норми обслуговування визначаються згідно з правилами нормування праці.При цьому може передбачатися неповна зайнятість частини працівників з відповіднимобліком затрат часу. Норми продуктивності тварин повинні виходити з конкретнихумов роботи, раціонального використання кормів, добросовісного ставлення допраці. Розцінки доцільно розраховувати на підставі тарифного фонду, беззбільшення його на певний відсоток.
Обов’язковим повинно бути стимулювання економії витрат порівняно зоб’єктивно визначеними плановими показниками. Джерелами коштів на преміюваннябудуть виручка від реалізації додатково одержаної при тих же ресурсах продукціїта економія на придбанні засобів виробництва чи власному їх виробництві(насамперед на вирощуванні кормів). Преміювання колективів і окремихтваринників організується так, щоб заохочувалася економія за тими статтямивитрат, які від даних працівників залежать.
При наданні первинним колективам господарства більшої самостійностіфермерська бригада стане господарем власної продукції. Вона сама оплачуватимевсі витрати, включаючи внески в загальногосподарський фонд. За визначенимиправилами, частина одержаного прибутку спрямовуватиметься на преміювання. Дляпідрозділів, які поки що не можуть мати прибутку, встановлюється нормованавнутрішньогосподарська дотація на одиницю продукції, яка зараховується додоходів колективу.
Слід обмежити різні доплати і надбавки. У господарстві потрібно вирішитипитання про доцільність та розміри надбавок за звання майстра тваринництва, забезперервний стаж роботи та ін.
Згідно із Законом України «Про оплату праці» вирішення основнихпитань оплати праці, які раніше жорстко регулювалися зверху, переданопідприємствам. Це дає право господарствам створювати власні диференційованісистеми заробітної плати і водночас покладає відповідальність на їх керівниківза розрахунки з працівниками. Поки що оплата в більшості підприємств формуєтьсястихійно, за залишковим принципом. Потрібно освоювати практику управлінняоплатою праці, із використанням балансів доходів і витрат та інших економічнихмеханізмів. Можливості підвищення рівня заробітної плати мають бути вишукані зарахунок зростання продуктивності праці та зменшення матеріальних витрат.
Організацію зарплати потрібно спрямувати на подолання знеосібки тазрівнялівки. Для цього первинним колективам виробничих підрозділів слід надатиширокі повноваження щодо організації виробництва, регулювання внутрішньоколективнихвідносин. У підрозділах необхідно організовувати стимулювання за кінцевіфінансові результати — економію витрат чи забезпечений колективом прибуток.
У кожному господарстві нагромадилося багато різних правил, умов, нормоплати і стимулювання праці, які не мають належного обгрунтування ізастосовуються вибірково, довільно. Необхідно виробити положення про оплату йстимулювання праці як додаток до колективного договору, в якому сформулюватипрості та відповідні конкретним умовам правила, а також права та обов’язкиколективів і посадових осіб.
Висновкиі пропозиції
Темпи розвитку свинарського сегмента в цілому в останні роки доситьнестабільні. Цей сектор, як і весь тваринницький комплекс України, дуже сильнопідданий малопрогнозованим факторам, що періодично ведутьдо зниження показників, хоча начебто б є всі об’єктивні причини для росту.
Серед основних факторів таких коливань у виробництві свинини можнавиділити проблеми з кормовою базою (переважно концентрованими зерновими кормами),постійним ростом цін на енергоносії, різким ростом пропозиції споживчомуринкові більш дешевого м’яса птаха (вітчизняним і імпортного), нелегальнимімпортом м’яса, низьким рівнем дотацій і інвестицій у свинарство, а такожвисоким рівнем кредитних ставок, що, по суті, актуально для всьогосільськогосподарського сектора і харчової галузі в цілому. При цьому, необхідновідзначити, що таким коливанням піддаються як підприємства приватного сектора,так і крупно товарні сільгосппідприємства.
Для підвищення продуктивності праці на СГ ТОВ «Дружба народів»доцільним було б впровадження технології комплексного вирощування свиней, що єпередовою за рахунок наявності оригінальних і ефективних конструктивних іметодологічних рішень, що успішно доповнюють традиційний підхід. Технологіядозволяє істотно скоротити собівартість розведення свиней і домогтися високоїякості кінцевого продукту.
Вирощування свиней у свинарниках-відгодовниках характеризується високоючасткою собівартості, що складає в середньому 80-90% від вартості реалізаціїкінцевого продукту. При цьому частка витрат на закупівлю кормів складає всередньому 70%, а витрати на гній, транспорт, електроенергію, заробітну плату йін. витрати складає в середньому 20%.
Специфікою тваринництва в цілому і свинарства зокрема в Західних країнахз розвитий економікою є наявність сучасних засобів наскрізної механізації йавтоматизації технологічного процесу вирощування свиней. Застосування подібнихметодів в Україні є економічно недоцільним у силу цілого ряду об’єктивнихособливостей вітчизняної економічної кон’юнктури. В Україні традиційнозастосовують пасовищний спосіб вирощування, що дає можливість скорочення витратна закупівлю кормів і одержання свинини більш високої якості. Недоліками цьогоспособу є: обмеження по чисельності голів у череді, втрати поголів’я за рахуноклюдського фактора, низькі прирости ваги за рахунок тривалого пересування чередивід пасовища до свинарника і назад.
Пропонована технологія комплексного вирощування свиней на вигульнихплощадках є найбільш ефективної як з економічної точки зору, так і з позиціїдосягнення високої якості свинини.
Переваги пропонованої технології комплексного вирощування свиней:
1. Скороченнявитрат за рахунок відсутності необхідності вивозу гною;
2. Використанняприміщень (свинарників) – в основному для відтворення;
3. Зниженнявитрат на комбікорми в 2 рази;
4. Підвищеннядобових приростів ваги — у середньому 550 гр.;
5. Зниженнятрудозатрат;
6. Зниженнявитрат на закупівлю й експлуатацію механізмів;
7. Зниженнявитрат на електроенергію і ГСМ;
8. Можливістьвирощування одночасно більш 10000 голів;
9. Зниженнятранспортних витрат;
10. Збереженняпоголів’я — у середньому 98%;
11. Поліпшенняякісних показників свинини.
Ще однією важливою умовою забезпечення ефективної роботи ТОВ «Дружбанародів» — використання оптимальної моделі організації праці та обґрунтованихнорм трудових витрат. Випуск конкурентоспроможної продукції високої якості й заоптимальними цінами потребує постійного зменшення витрат на її виробництво зарахунок раціонального використання трудових ресурсів та зниження витрат іншихвиробничих ресурсів (основних фондів, палива, енергоносіїв тощо). Роботодавець,прагнучи максимального прибутку, зацікавлений у мінімальних витратах робочогочасу одночасно із забезпеченням високої якості продукції (послуг) заоптимальної чисельності працівників. Працівники, реалізуючи здобутийпрофесійно-кваліфікаційний рівень, також зацікавлені в ефективному використанніробочого часу, у нормальних напруженості, умовах праці та її оплаті. Безвизначення науково обґрунтованих норм часу, норм виробітку, норм обслуговуваннята норм чисельності, що виходять з нормальних умов праці, роботодавцямнеможливо забезпечити високий рівень організації та ефективності виробництва.
Списоквикористаних літературних джерел
1. ЗаконУкраїни „Про підприємництво” від 7.02. 1991 р., № 698-12.- К. Україна, 1998.-28с.
2. ЗаконУкраїни „Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.1992 р., №2114-12.-К.: Україна, 1992. – 36 с.
3. АврамчукО.Ф., Балак В.В, та ін… Оплата праці в сільськогосподарському виробництві. –К.: Центр „Агропраця”, 2000. – 464 с.
4. Агропромисловийкомплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку:Інформаційно-аналітичний збірник, Вип… 4 / за ред. П.П. Каблука. К.: ІАЄ,2000. – 601 с.
5. Аграрнісоціально-трудові відносини / О.В. Шкільов, О.В, здоровцов та ін… – К.: НВАТ„Агроінком”, 1997. – 48 с.
6. АзізовС.П. Про стан та стабілізацію тваринництва України // Економіка АПК – 1998. — №10
7. АзізовС.П. організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах. К.: НАУ,2000. – 272 с.
8. АндрійчукВ.Г. Економіка аграрних підприємств. – К. – ІЗ МІХ. – 1996. – 512 с.
9. БідзюраІ. К., збарський В.К., Ільчук М.М., Основи підприємницької діяльності таагробізнесу. –К., 2001. – 320 с.
10. ГайдуцькийД.І., Лобас М.Г. Відродження МТС. – К.: НВАТ, „Агроінком”, 1997. – 508 с.
11. ГайдуцькийД.І., Лобас М.Г. Приватизація власності в агропромисловому комплексі. – К.:НВАТ „Агроінком”, 1994. – 208 с.
12. Організаційно-правовіформи господарювання в АПК / П.Т.Саблук, В.В.Юрчиш,. – К.: ІАЕ, 1998. – 36 с.
13. Розвитокгосподарських формувань і організація виробництва в агарній сфері АПК / Заред… М.В. Зубця, П.Т. Каблука, – К.: 1993. – 296 с.
14. Перехіддо ринкового госпрозрахунку / За ред… П.Т. Каблука, М.П. Вітовського. – К.,1993 – 136 с.
15. Особистіпідсобні господарства України – аналіз витрат виробництва сільськогосподарськоїпродукції / За ред. академіка УААН О.М. Шпичака. К. – 2000 – 230 с.
16. Фрмуваннята функціонування ринку агропромислової продукції. За ред… Каблука. К.:, 2000.– 585 с.
17. ШкільовО.В, організація виробництва і підприємницької діяльності всільськогосподарських підприємствах. К.:, 1997. – 336 с.
18. ГладійМ.В. Використання виробничо-ресурсного потенціалу аграрного сектора економікиУкраїни (питання теорії, методології і практики)Ионографія – 1998. – 294 с.