Форми групової навчальної діяльності на різних етапах уроку іноземної мови

Міністерствоосвіти і науки України
ВП«Лисичанський педагогічний коледж
Луганськогонаціонального університету
іменіТараса Шевченка»
Курсоваробота з англійської мови
«Формигрупової навчальної діяльності на різних етапах уроку іноземної мови»
студентки 4 курсу групи А
спеціальності «Початкове
навчання»
Березовської Олени Вадимівни
Курсовий керівник:
вчитель іноземної мови
Кладко Ірина Володимирівна
2010

План
Вступ
1. Шляхи формуванняпізнавальної активності учнів під час етапу актуалізації опорних знань в умовахсучасного уроку іноземної мови
1.1Групові форми навчальної діяльності як потреба самовираження учнів на початкууроку
1.2Перевірка домашнього завдання як засіб виявлення творчих здібностей дитини
1.3Пізнавально–творчі вправи під час оголошення теми, мета і завдань уроку
2. Форми груповоїнавчальної діяльності на етапі вивчення нового матеріалу
2.1Диференціація навчання як необхідна умова формуваннятворчих здібностей молодших школярів
2.2Ігрова діяльність під час засвоєння нового матеріалу
3. Групові форми якчітке усвідомлення школярами – початківцями важливості ділового партнерства,творчої співдружності тощо
3.1Інтерактивні вправи під час закріплення
3.2Ділові ігри як форма групової навчальної діяльності
3.3«Домашні групи» ситуативного спілкування
Висновки
Списоквикористаної літератури

Вступ
Школа – цемодель суспільства. Саме від якості шкільного навчання і виховання залежитьзбагачення культурних цінностей. Сучасний стрімкий розвиток усіх сферсуспільного виробництва зумовлює збільшення обсягу та підвищення складностінавчального матеріалу практично з усіх шкільних дисциплін. Тому реформуваннязагальної освіти, яке на разі відбувається, супроводжується введенням новихспеціальних форм організації пізнавальної діяльності, які мають конкретну мету– створити такі умови навчання, за яких би кожен учень успішно навчався,розвивав свій інтелект і був готовим до творчої самореалізації тощо. В умовахрозбудови сучасної української держави як європейської демократичної країнишкола повинна виконувати соціальний заказ: підготувати кожного пересічноговипускника середньої школи до самостійного дорослого життя, яке вимагаєтворчого ставлення до праці, високої комунікативності та знання іноземних мов,зокрема перш за все саме англійської як мови міжнародного спілкування. Розвитокнауки і техніки сприяв появі нових форм навчальної комунікації, новітнімметодам розв’язання освітніх завдань. Тепер вчитель не просто трансляторготових ідей, він насамперед диригент,коригатор інтелектуального і творчого потенціалу учнів тощо. У наші часивідбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, що спонукає до розробокі впровадження новітніх освітніх технологій. Серед них найперспективнішоювидається інтерактивна технологія, завдяки якій учень стає активним учасникомпроцесу навчання. При цьому саме групові форми навчальної діяльності домінують,граючи першочергову роль тощо. Спробуємо це довести. Сутність інтерактивногонавчання полягає у тому, що навчальний процес, відбуваючись за умов постійноїактивної взаємодії всіх учнів, базується на співпраці, взаємонавчаннірівноправних та рівнозначних суб’єктів навчання, що можливо лише за умовиорганізації групової діяльності. Моделювання життєвих ситуацій, використаннярольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу тощо – все цепередбачає підготовку учнів до самостійного життя, бо сприяє формуваннюатмосфери співробітництва, взаємодії, статусу вчителя як лідера дитячогоколективу. При застосуванні групових форм навчальної діяльності учніввиключається домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієїдумки над іншою, учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншимилюдьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення тощо, що й обумовлює актуальністьтеми «Форми групової навчальної діяльності на різних етапах урокуіноземної мови», тому що учні навчаються мислити, розуміти суть речей,осмислювати ідеї і концепції, шукати потрібну інформацію, інтерпретувати її ізастосовувати в конкретних умовах тощо. На жаль, стосовно впровадження новітніхсучасних технологій навчання у навчально – виховний процес загальноосвітньоїшколи існує низка проблем, які виникають внаслідок авторитарних тарепродуктивно орієнтованих методик роботи деяких скептично налаштованихвчителів та внаслідок браку інформації та досвіду практичного використаннярізноманітних методів інтерактивного навчання тощо. Тому узагальнення наявної вперіодичних освітніх та методичних виданнях інформації та власного досвідурізних практикуючих вчителів, що ставить на меті дана робота, підкреслитьзначущість для сучасної теорії і практики навчальної роботи питання формгрупової діяльності учнів.
Історичносклалося так, що ще в двадцяті роки минулого сторіччя, під час так званого «національноговідродження», в освіті України використовувалися групові форми навчання:бригадно – лабораторний і проектний методи, робота в парах змінного складу,виробничі та трудові екскурсії, практики тощо, які, до речі, стали передовимсловом у радянській і світовій педагогіці того часу. Та відсутність належногометодичного забезпечення, теоретичного осмислення й експериментальної перевіркиза часів авторитарного радянського режиму призвели до перетворення українськоїшколи на репродуктивно орієнтовану, з пануючою стандартизацією та уніфікацією засобів,форм і методів навчання тощо. У п’ятдесяті — семидесяті роки двадцятого століттявидатні радянські педагоги (В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, В. Шаталов, Є.Ільїн, С. Лисенкова)створили підґрунтя для виникнення теорії і практикирозвивального навчання, проте це були винятки у навчальному процесі радянськихшкіл. А весь цей час подальшою розробкою форм групового навчання активно займалисяпедагоги Західної Європи та США, розвиваючи та удосконалюючи надбанняукраїнських вчителів. Саме їхні дослідження довели, що групові форми навчаннясприяють засвоєнню матеріалу, оскільки впливають не лише на свідомість учня, ай на його почуття, волю, дії та практику тощо. Сучасні науковці довели, щонайменших результатів у навчанні можна досягти за умов пасивного навчання(лекція – 5%, читання – 10%), а найбільших – інтерактивного ( дискусійні групи– 50%, практика через дію – 75 %, будь – яка робота в групах – 90%) [5,13].Звичайно,потрібно використовувати і інші форми роботи, тому що учні повинні оволодітиперш за все навичками механічного запам’ятовування, технікою читання, вміннямиписати та рахувати, відтворювати вивчене, переказуючи зміст підручника аборозповідь вчителя тощо. Необхідно розвивати пам’ять та увагу учнів, вміннямислити, працювати з текстом, дитині слід опанувати необхідними знаннями, щобвідчути себе успішною особистістю. В цей же час вчитель заохочує дитину дотворчості, виявляє і розвиває її творчі здібності, створює ситуацію успіху,підкреслює її індивідуальність та неповторність тощо.
Під часознайомлення з матеріалами, які стосуються даної теми, за основу було взятоперш за все наступні документи: Державно – національна програма «Освіта».Україна ХХ1 століття, Державний стандарт з іноземної мови (загальна середняосвіта), Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ1столітті, Програми длязагальноосвітніх навчальних закладів. Іноземні мови, у яких вказано метуосвіти, основні знання, вміння та навички, якими повинні оволодіти учні. Настільнимипосібниками з даної теми, чарівною паличкою слід вважати наступні праці: «Освітнітехнології» за редакцією О.Пєхоти, «Сучасний урок. Інтерактивнітехнології навчання» за загальною редакцією О.Пометун, харківський посібник«Азбука уроку», дві частини російського підручнику «Современныйурок» С. Кульневича та Т.Лакоценіна, «Методика викладання іноземної мови»та «EnglishLand» авторівН.Бизової та Л.Комарової тощо. В кожному з перерахованих посібників висвітленоформи групової роботи учнів, дано методичні вказівки стосовно підготовки дозастосування на уроці різноманітних групових форм навчання, наведено конкретніприклади, доведено доцільність використання в тому чи іншому випадку, на томучи іншому етапі уроку, з урахуванням вікових особливостей школярів тощо.Сучасному вчителеві стануть також у пригоді «Как организовать групповуюучебную работу младших школьников» И.Витковской, «Групповаяработа на уроке» Х.Лейметис, «Психология обучения младшего школьника»Д.Элькони, «Психология обучения иностранному языку в школе»И. Зимней та «Групова навчальна діяльністьшколярів: теорія і методика» О.Ярошенко тощо. Багато різноманітногопрактичного матеріалу (методичні розробки окремих етапів уроку або конкретнихуроків, виховних заходів, фізкультхвилинок, висвітлення власного досвіду ззастосування певних форм групової навчальної діяльності та інше тощо) можнаотримати ретельно ознайомившись з такими журналами, як «Початкова освіта»,”Іноземні мови”, «Розкажіть онуку», «Начальная школа»,«Иностранный язык в школе» та вкладниками до журналу «ОсвітаДонбасу» та виданню «Директор школи» тощо. Відвідуючи урокивчителів іноземної мови рубіжанських шкіл, зауважу, що всі вони у захваті віднавчального посібника А.Кіна «Педагогічні інновації. Інтерактивні освітнітехнології», тому що кожен з педагогів – новаторів (тобто тих, хтосистематично застосовує в своїй роботі інтерактивні форми та методи навчання)обов’язково під час планування уроку користується запропонованим у цьомупосібнику «Конструктором уроку».
М Е ТА курсовоїроботи ” Форми групової навчальної діяльності на різних етапах урокуіноземної мови” — опрацювавши вищезгадану літературу та відвідавши урокирубіжанських вчителів іноземної мови і ознайомившись з їхнім педагогічнимдосвідом з даного питання, довести доцільність найширшого застосування уповсякденній праці вчителів іноземної мови саме у початкових класах груповихформ навчальної діяльності.
Щоб досягтипоставленої мети, всебічно опрацювала програмні документи, ознайомилася зрізноманітною літературою, ретельно її проаналізувавши, створила власну «скарбничку»з матеріалів методичних журналів, відвідала декілька уроків рубіжанських вчителів,обговорила з ними дану тему, намагалася застосовувати набуті з теми знання підчас педагогічної практики тощо.
Завданнякурсової роботи
1. Висвітлитишляхи формування пізнавальної активності молодших школярів під час етапупочатку сучасного уроку іноземної мови в початкових класах: організаційниймомент, мовленнєва або фонетична зарядка та актуалізація опорних знань тощо.
2. Показатидоцільність застосування групових форм навчальної діяльності на етапі основноїчастини уроку: подача нового матеріалу, тренування у мовленні, практика вмовленні, систематизація вивченого, поточний або ж тематичний, підсумковий тощоконтроль навичок та вмінь.
3.Охарактеризувати інтерактивні, нетрадиційні форми та методи групових формнавчальної діяльності як чітке усвідомлення важливості ділового партнерства,творчої співдружності на етапі заключної частини уроку: повідомлення домашньогозавдання та підбиття підсумків уроку тощо.
4. На конкретнихприкладах (уривках з різних етапів традиційних та нетрадиційних уроків) довестидоцільність ігрової діяльності молодших школярів під час ситуативногоспілкування на уроках іноземної мови.

1. Шляхиформування пізнавальної активності учнів під час етапу актуалізації опорнихзнань на сучасному на сучасному уроці іноземної мови
На різних етапахуроку доцільно застосовувати різні форми групової діяльності. В першому розділірозглянемо групові форми навчання, які доцільно застосовувати під час перевіркидомашнього завдання, адже, як правило, майже кожен урок починається з перевіркидомашнього завдання, найкраще використати на цьому етапі парну і ланкову формироботи. Парна форма полягає у тому, що два учні виконують деяку частину роботиразом. А ланкова форма – це організація навчальної діяльності щодо постійнихмалих учнівських груп, керованих лідерами. При цьому всі учні працюють надєдиним завданням.[12,78]
1.1 Груповіформи навчальної діяльності як потреба самовираження учнів на початку уроку
Початок урокувключає в себе дві частини: організаційний момент і мовленнєва/фонетична зарядка.Мета полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої єкомунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Розвитоккомунікативної компетенції залежить від соціокультурних і соціолінгвістичнихзнань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум ісприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві.
В сучасній школіформуються основні комунікативні уміння, а саме:
ü  Здійсненняусно мовленнєвого спілкування (монологічного);
ü  Розуміннязі слуху зміст автентичних текстів;
ü  Читанняі розуміння авторських текстів різних жанрів і видів із різним рівнем розуміннязмісту, розглядаючи їх як джерело різноманітної інформації, як засіб оволодіннянею;
ü  Здійсненняспілкування у писемній формі відповідно до поставлених завдань;
ü  Умінняадекватно використовувати досвід, набутий у вивченні рідної мови, розглядаючийого як засіб усвідомленого оволодіння іноземною мовою;
ü  Уміннявикористовувати у разі необхідності засоби спілкування за умови дефіциту наявнихмовних засобів.
Сформованівміння дозволяють виконати наступні методичні функції групової навчальноїдіяльності:
ü   Мотиваційну;
ü   Навчальну,
ü   Розвивальну,
ü   Виховну,
ü   Організаційну.
У груповійнавчальній діяльності учні показують високі результати засвоєння знань,формування вмінь, бо «в цій роботі слабкі учні виконують за обсягомбудь-яких вправ на 20-30% більше, ніж у фронтальній роботі. Групова роботасприяє також організації більш ритмічної діяльності кожного учня».[12,76]
Суттєвою особливістюпочаткового періоду оволодіння іноземними мовами є те, що тут по-особливому дієнавчальна (пізнавальна) мотивація. На початковому ступені ще не вступають всилу закони забування, які активно діють, коли учні вже накопичили значнийматеріал і продовжує поступати новий. Все, що засвоюється, — нове і воно невступає в протиріччя зі старим. І хоча сильний інтерферуючий вплив на цьомуступені має рідна мова, проте ще мало проявляється міжмовна інтерференція.
При навчанніспілкування іноземною мовою необхідно враховувати невеликий досвід соціальноїкомунікації учнів, слабкий розвиток психологічних та соціальних механізмів.Щодо рівня комунікативного розвитку учнів на рідній мові, то на цьому ступенімає місце ускладнення усних та писемних висловлювань, збільшення їх обсягу.Підбір мовних засобів, способи формування та формулювання думки стаютьпредметом усвідомлення учнів. Вони починають управляти своїми розумовимиопераціями, усвідомлювати суттєві зв’язки у висловлюванні, але самівисловлювання учнів ще недостатньо послідовні та логічні. Психологічнідослідження показують, що школярі цієї вікової групи здатні до самостійноїтворчої роботи, проте в переважній більшості випадків їх мовленнєва діяльністьносить «наслідувальний», репродуктивний характер.
На мотивацію навчанняпозитивно впливає сприятливий психологічний клімат на уроці. Атмосфераспокійної врівноваженості, взаємної довіри, відчуття рівноправності,партнерства у спілкуванні викликає в учнів задоволення від навчального процесу,бажання брати в ньому участь. Сприятливо впливають також моменти релаксації(музичний фон, фізкультпаузи), котрі знімають втому в учнів, підвищують їхзагальний тонус і, таким чином, перешкоджають спаду мотивації. Знання вчителемвищезгаданих мотиваційних засобів та їх застосування сприяє успішному навчаннюіноземної мови.
Групові формироботи охоплюють колективно-масове тренування в парах без змін або зі зміноюпартнерів (наприклад, прийоми «шеренги», «натовп») та вмалих групах від трьох до п’яти учасників (самостійне синхронне виконання вправучнями у двійках, трійках і т.п.), хорове реплікування в режимі група – група,група – один учень, один учень – група. Групові форми роботи учнів єперспективними для навчання спілкування. Вони не тільки збільшують активний часдіяльності учнів, але й знижує стан тривожності, допомагають подолати боязньпомилок, формують в учнів почуття колективізму.
На уроцііноземної мови мотивація, тобто заохочення учнів до самовираження, забезпечуєтьсярядом факторів. По-перше, матеріал, що використовується на уроці, повинен бутицікавим, відповідати смакам та уподобанням учнів. Це може бути не тількицікавий текст, але й сучасна пісня, поезія, гумор.
По-друге,прийоми роботи з навчальним матеріалом повинні приваблювати учнів. Цьомусприяють групові форми роботи, де учень відчуває себе суб’єктом спілкування,навчальні ігри (ігри-конкурси, змагання, ігри на здогадку, рольові ігри,буквені ігри, рухливі ігри і т.п.), що ставлять учнів у життєву ситуацію,проблемні завдання до вправ, які сприяють інтелектуальному розвитку учнів,їхньому самовираженню.
По-третє, ученьповинен усвідомлювати рівень своєї успішності у вивченні іноземної мови, бо цевикликає задоволення собою, відчуття прогресу в учінні. Успішність учіннядосягається доступними та посильними навчальними завданнями, її оцінку з бокувчителя та учнів. Щоб завдання було посильним, учень повинен мати можливістьскористатися зразком виконання дії, необхідними опорами, ключами длясамокорекції, що може забезпечуватись використанням різноманітних допоміжнихзасобів навчання, як нетехнічних, так і технічних. Оцінку успішності учня неслід ототожнювати виключно з балом. Учитель має широко використовуватизаохочувальні репліки оцінного характеру.
Нагадаємо, що,заохочуючи учнів на початку уроку, доцільно використовувати парну і ланковуформи роботи. Учні ще не мають досвіду роботи в малих групах, тому потрібнонавчити школярів співпраці, спільної праці, а формування таких вмінь слідпочинати у фронтальній роботі. Наведемо приклад. Починаючи урок, вітаємосьтрадиційно:
Goodmorning, goodmorning,
Goodmorning to you
Iam very glad to see you

Це привітаннявивчаємо з усім класом і щоразу проказуємо хором. Згодом ускладнюємо завдання ітоді починати свій урок слід з посмішкою традиційним привітанням:
Goodmorning to you,
Goodmorning to you,
Weare all in our places
Withsun shining faces,
Goodmorning to you,
Goodmorning to you.
І з самогопочатку щоразу поділяємо клас на різні групи дітей: змагання між варіантами,між рядами, між сильнішими учнями, між слабкішими та т.п., спочатку зі вчителемвітаються сильні учні, поступово до привітання залучаємо весь клас, поділенийна групи, при цьому група вітається з групою, потому влаштовуємо змагання накраще привітання: музичне, танцювально-мімічне, геральдичне тощо.
1.2 Перевіркадомашнього завдання як засіб виявлення творчих здібностей дитини
На першому етапіуроку належний рівень групової форми діяльності може бути забезпеченим лише заумови, що всі учні класу характеризуються високим та середнім рівнемнавчальних можливостей, добре володіють навичками самостійної роботи івиявляють високу працездатність. У протилежному разі продуктивнішою будефронтальна робота.
Звернімо увагуна те, що при створенні груп потрібно брати до уваги психологічну єдність дітей,бажання учнів, потенціал можливостей для їх успішної спільної діяльності тощо. Томуістотним моментом у створенні груп є їх склад. Групи мають бути гетерогеннимиза навчальними і психологічними можливостями дітей: у групі повинен бути хоча бодин сильний учень. Група формується на основі особистісних переваг учнів,обов’язково розподіляються обов’язки, обирається за товариською згодоюконсультант – найсильніший учень у групі. На дошці пропонуємо вивісити
Правила дружноїроботи:
1. Перед роботоюслід домовитися, хто що буде виконувати.
2. Несперечатися даремно.
3. Намагатисязрозуміти одне одного.
Робота внавчальних групах будується на принципах рівноправності. Слід пам’ятати, щоорганізовуючи роботу в групах, потрібно забезпечити активність кожного учня.Якщо розподілити запропоновані групі завдання за кількістю учасників групи, тоця проблема вирішується легко. Кожен матиме свою частину роботи і пояснитиспосіб її виконання іншим. Особливу увагу слід звернути на систему облікудіяльності кожного учня. Учні відповідають на питання:
1. Чи мав типевну роль у групі ?
2. Яку ?
3. Як тивважаєш, ти її виконав ?
4. Тобі буловажко? Чому ?
5. Чи був тикорисним у групі? У чому конкретно:
а) у пропозиціїплану роботи
б) у пошукуінформації
в) у пропозиціїрозв’язування труднощів
6. Чи працювавти самостійно в той час, коли вся група працювала разом ?
Під часперевірки домашнього завдання дуже корисна групова діяльність, бо допомогадорослого вже не потрібна і навіть шкодить, бо заважає становленню рефлексії, іводночас повністю самостійно діяти дитина не може.
У програмі чіткосформульовано мету навчання іноземній мові в початкових класах. Зокрема,закінчуючи другий клас, учні мають: ставити ” загальні та нескладніспеціальні питання” і відповідати на них ” згідно з мовним матеріаломі ситуацією спілкування”, обмінюватися не менше, як 4 «репліками нарівні мікродіалогу»[17,84] тощо. Згідно програми учні третього класуповинні вміти підтримувати елементарне спілкування у межах мікродіалогіветикетного характеру; звертатись з проханням повторити фразу/слово або зароз’ясненням; коментувати свої дії та дії інших людей; тощо. Учні четвертогокласу повинні вміти розуміти запитання та інструкції, сформульовані ретельно іповільно; емоційно забарвлювати діалог, використовуючи відповідну інтонацію,жести, міміку, вигуки, характерні для мовленнєвої поведінки носіїв мови;оформляти лист, листівку-вітання, тощо.
Всі ці вміннявчитель закріплює як на уроці, так і вдома, даючи дітям домашнє завдання. Дляперевірки умінь та знань учнів вчитель використовує різні ігри. Так, наприклад,з теми «Знайомство» можна використати такі ігри:
«Гра з м’ячем».Учні стають у коло. Вчитель кидає м’яч одному з учнів і запитує: «Whatis yourname?» (Як тебезвати?). Учень, котрий отримав м’яч, відповідає: «Myname is…»(Мене звати…) і кидає м’яч іншому учневі, запитуючи: «Whatis yourname?» (Як тебезвати?). Пропонуємо учнів поставити за іменами, наприклад, всі «Саші»,«Юлі» тощо. Зауважимо, що в будь – якому колективі маємо два – п’ятьдітей тезок, з яких формуємо групи. Імена – одинаки починають гру. Одночаснограє весь клас, задіяні всі діти і таку форму можна запропонувати навітьзамість фізкультхвилинки.
«Познайоммене зі своїми друзями». Учні стають у коло. Кожен повиненвідрекомендувати сусіда праворуч і ліворуч: «Hisname is…(Йогоім’я…). Hername is…(Її ім’я…). Діти теж стають поруч за іменами.
Можна такожзастосовувати такі форми, як „Навчаючи, вчуся“, „Мікрофон“,»Акваріум”. Нагадаємо. «Навчаючи, учусь»: робота в парах.Один учень пояснює іншому домашнє завдання, потому вони міняють ролі, другуполовину завдання другий пояснює першому. «Мікрофон» має таку суть: укожній групі сильний учень (консультант, перевірений вчителем) даєімпровізований «мікрофон» ( це може бути ручка) учневі, ставлячизапитання з домашнього завдання. На запитання відповідає той, у кого «мікрофон».Звичайно ж, кількість учнів у групі має співпадати з кількістю питань + один –консультант. «Акваріум» полягає в тому, що група учнів сідає разомперед всім класом і хором відповідає на питання, яке хором ставить кожна група.В «акваріумі» (перед класом) мають побувати всі групи протягомвивчення теми. Ця форма сприяє соціалізації, бо діє правило: «Один завсіх і всі за одного»
Таким чином, груповаробота – форма організації навчально-пізнавальної діяльності, за якої учні зрізним рівнем навчальних можливостей, об’єднані в малі групи, виконують якспільні, так і інші завдання. Такі фахівці з групових форм навчальноїдіяльності, як В.О. Вихрущ, Є.С.Задоя, Х.Й.Лійметс, О.Я. Савченко, І.М.Чередов, особливо підкреслюють, що групи не повинні бути постійними, оскількице може призвести до виникнення груп різного рівня успішності.
1.3 Пізнавальнізавдання під час оголошення мети і завдань уроку
До основноїчастини уроку входять подача нового матеріалу; тренування на мовлення; практикав мовленні; систематизація вивченого; контроль навичок та вмінь (поточний,тематичний, підсумковий). Оголошення мети та завдань уроку відбувається напочатку подачі нового матеріалу. Щоб зацікавити учнів колективною роботою,потрібно забезпечити серед них позитивне ставлення до співпраці один з одним вмалих групах. Для цього слід запропонувати учням завдання на зразок «Зберилистівку». Клас поділяємо на групи і пропонуємо з розрізнених шматків картонускласти малюнок. На кожному шматку написано англійську букву, тому як тількигрупа складе листівку, вона зможе прочитати напис (або побачити нову англійськубукву, тоді на шматках написано частину літери) і один з учнів групи швидкобіжить до дошки і записує слово або декілька слів (назву теми). Перемагає тагрупа, яка перша напише слово. Так вчитель оголошує нову тему і одночаснопропонує кожній групі сформувати завдання уроку:
” Що самеми маємо знати?” Вчитель підкреслює, що працювати разом плідніше івеселіше, бо учні можуть виявити творчість, отримати підказку від товариша,підтримати одне одного, допомогти тощо.
Під час розвиткупізнавальної діяльності школярів слід враховувати особливості пізнавальноїдіяльності дітей молодшого шкільного віку, а саме:
ü   Поліпшуєтьсяробота органів відчуття;
ü   Нечіткесприйняття поступово стає чітким, керованим;
ü   Увагаз мимовільної стає довільною;
ü   Пам’ятьнаочно-образна;
ü   Мисленнянаочно-образне.
Під часоголошення теми, мети та завдань уроку кожен учень повинен уявити і бажанозафіксувати своє власне уявлення стосовно того, що саме він має отримати відданого уроку. А саме: уміння спілкуватись із співрозмовником у простих типовихситуаціях; будувати діалог, основні зразки мовленнєвого етикету, прийнятого україні, мова якої вивчається; запрошувати нову інформацію, використовуючи дляцього запитання різних типів; висловлювати радість, захоплення, подив, згоду,незгоду, сумнів у зв’язку з почутим від співрозмовника; ставити запитанняспіврозмовникові, тому що здібності дитини – індивідуально-психологічніособливості людини, які проявляються в діяльності і є умовою їх успішноговиконання.
Без сумніву,саме початок, як, до речі, і кінець уроку, зокрема оголошення домашньогозавдання і його пояснення,є найоптимальнішим етапом для виявлення і розвитку творчогопотенціалу дитини, тобто її здібностей. А здібності тісно пов’язані зізнаннями, вміннями і навичками людини, забезпечуючи їх швидке набуття,закріплення і ефективне використання на практиці.
Задатки єнеобхідними але недостатньою умовою розвитку здібностей (якщо людинанеповноцінна, при всіх умовах вона навряд чи досягне висот думки. З іншоїсторони, наявність задатків не означає, що вони розів’ються в здібності).Задатки слід розвивати, а в індивідуальній навчальній роботі є такий недолік,як відсутність змагання, прагнення стати кращим у будь – чому, а вже діяльністьслабких учнів приречена на невдачу, бо відсутня взаємодія учнів між собою. Встановлено,що генотип визначає тільки потенційні можливості людини, а середовище івиховання – наскільки ці можливості будуть реалізовані. Шкільне вихованнямусить допомогти кожній дитині реалізувати свої здібності.
Розглянемопочаток уроку, наприклад, з теми «Inthe worldof books»вчитель може розпочинати основну частину так, як пропонує ” Збери листівку”.Вчитель поділяє клас на 5 груп, до речі, три слова в назві теми короткі, томуможна три групи скласти з меншої кількості учнів, і пропонує за шматкамискласти слово, а на дошці написаний порядковий номер кожної групи таким чином,щоб кожне слово у назві опинилося на своєму місці.
Повідомленнятеми уроку.
T:The topic of our today’s lesson is «Theworld of books».Потому вчитель пропонує кожному намалювати книжку так, щоб вона складалася злітер, дібрати англійські слова в стовпчик так, щоб вийшло з початкових буквслово «book»,з розкиданих літер утворити це слово, переставити букви так, щоб вийшло саме цеслово, викинути зайві букви зі слова тощо. Таким чином, кожна група отримує своєзавдання, при цьому виучуючи нове слово.
З теми «Школа(шкільне приладдя)» при оголошенні завдань уроку учитель показує учням зображеннякомп’ютера з усіма літерами алфавіту; при цьому він додає, що в комп’ютеріз’явився Вірус, який знищує літери. Завдання дітей прогнати Віруса хоча б зодного будиночка-файла. Для вирішення цієї проблеми група повинна за певнийпроміжок часу написати найбільшу кількість слів з теми. Також можназапропонувати кожній групі такі ігри – завдання: «Збери слово», «Здогадайсяхто я», «Третій зайвий», «Знайди родичів» тощо. Пояснимо.«Збери слово» — за окремими словами скласти англійське (іперекласти), «Здогадайся хто я» — переставити букви в слові вправильному порядку або вилучити зайві букви зі слова або додати ту, якої невистачає, «Третій зайвий» — з трьох слів знайти те, яке не відповідаєтемі, ” Знайди родичів” — добрати найбільшу кількість слів до даноготак, щоб всі вони утворили одну тему тощо.
Висновки
Групова робота –форма організації навчально-пізнавальної діяльності, за якої учні з різнимрівнем навчальних можливостей, об’єднані в малі групи, виконують як спільні,так і інші завдання.
При створеннігруп вчителеві потрібно брати до уваги психологічну єдність дітей, бажанняучнів, потенціал можливостей для їх успішної спільної діяльності.
В першомурозділі розглянуто групові форми навчання, які доцільно застосовувати під часперевірки домашнього завдання: парна форма полягає у тому, що два учнівиконують деяку частину роботи разом, ланкова форма – це організаціянавчальної діяльності щодо постійних малих учнівських груп, керованих лідерами.При цьому всі учні працюють над єдиним завданням. Значну увагу приділенопізнавальним іграм під час оголошення теми, мети та завдань уроку тощо знаведенням прикладів застосування цих ігор при вивченні різних тем.

2.Форми групової навчальної діяльності на етапі вивчення (засвоєння) новогоматеріалу
Можливостівибору групової навчальної діяльності на етапі вивчення нового матеріалуневеликі. Досвід вчителів – новаторів доводить, що найоптимальнішою формоюдіяльності є диференційно – групова, яка передбачає організацію роботиучнівських груп з різними навчальними можливостями, при цьому завданняпідбираються за рівнем складності. Зауважимо, що молодших школярів необхіднонавчати прийомів ділової співпраці, а на уроці слід поєднувати всі форминавчальної діяльності. Слід урахувати, що оптимальний розмір групи якфункціональної системи не визначається її психологічними властивостями, азумовлюється конкретним змістом предметної діяльності та факторами, що маютьсоціальну природу. Для педагогічної практики питання кількості групи маєпершочергове значення. Х.Й. Лійметс, В.В.Котов, І.М.Чередов вважають, щокількість повинна коливатися в межах від трьох до восьми осіб. Реальні умовимасової школи свідчать про раціональність чотирьох – п’яти учнів в групі впочаткових класах.
На етапівивчення нового матеріалу групова навчальна діяльність скоріше формаорганізації навчання в малих групах учнів, об’єднаних загальною навчальноюметою при опосередкованому керівництві вчителем і в співпраці з учнями[12,78].
2.1 Диференціаціянавчання як необхідна умова формування творчих здібностей молодших школярів
Учитель вгруповій навчальній діяльності керує роботою кожного учня опосередковано, череззавдання, які він пропонує групі та які регулюють діяльність учнів. Стосункиміж учителем та учнями набувають характеру співпраці, тому що безпосередньо вчительвтручається у роботу груп тільки в тому разі, якщо у учнів виникають запитанняі вони самі звертаються по допомогу до вчителя. Відомо, що учням буває психологічноскладно звертатися до вчителя і набагато простіше – до ровесників. Вищезауважувалося, що під час підготовки завдань їх слід розмежовувати за рівнемскладності – це і є диференціація. На прикладі уроку іноземної мовизапропонуємо підготувати декількох сильних учнів( з метою введення в атмосферуіноземного мовлення) до виконання парами короткі оповідання чи жарти, оглядпоточних подій, розучування римівки, вірша, прислів’я, фонетичну зарядку тощо.Слід уникати одноманітності у проведенні мовленнєвої зарядки, бо це притупляєінтерес до іноземної мови. Ось тут можна залучити всіх учнів, даючи їмпопередні завдання стосовно підготовки тексту. Новизна кожного уроку,невимушеність атмосфери, в якій мовленнєва зарядка проводиться, надає уроку потрібноготону, залучає учнів до подальшої навчально-комунікативної діяльності.
В ході основноїчастини уроку вирішуються його головні завдання. Вона може включати такі компоненти:подача нового матеріалу, тренування учнів у вживанні цього матеріалу в мовленні,практика в мовленнєвій діяльності, систематизація/узагальнення засвоєного іконтроль мовленнєвих навичок та вмінь.
При плануваннівведення нового матеріалу важливо правильно визначити обсяг матеріалу для цьогоуроку, послідовність його презентації та співвідношення витрат часу напояснення нового матеріалу та його тренування на користь останнього.
Найбільшучастину уроку займає вправляння (тренування та практика в мовленнєвійдіяльності). Це його провідні компоненти. Особливістю навчального процесу зіноземної мови є те, що на уроці має місце тренування як щойно введеного, так іраніше поданого, але ще не засвоєного матеріалу. Отже характер тренування чипрактики буде залежати від поставленої учителем мети уроку. При цьому важливопам’ятати, що мета уроку має бути реалізована у комплексі вправ, до якогоорганічно входять як умовно-мовленнєві (для формування навичок), так імовленнєві (для розвитку вмінь) вправи. Вчитель ретельно продумує завдання длякожної групи, кожного учня за рівнем складності. Завдання повинні виконуватисявід легких до складних, щоб учні поступово включалися в процес пізнання, невтрачаючи зацікавленості.
Саме на цьомуетапі стимулюються моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості вуспіхові товариша, формуються комунікативні вміння молодших школярів тощо істворюються найліпші умови для здійснення диференціації, яка оптимізує груповудіяльність. Всі члени групи мають мобілізуватися для виконання завдання, отжеміж ними розподіляються ролі: ініціатор, конструктор, координатор, контролер,оцінювач, інтерпретатор тощо. Звичайно, для кожного класу можна придумати своюназву ролі, більш зрозумілу молодшим школярам. Вчитель при цьому лишеорганізатор спілкування, доброзичливий слухач. Учні вносять та приймаютьпропозиції, обробляють відомості, думки, а вчитель підтримує починання,спонукання до висловлювань, прийняття чужих думок тощо.
Пам’ять дітеймолодшого шкільного віку має великі можливості. Вони досить легко запам’ятовуютьокремі іншомовні слова, словосполучення, фрази, вірші, пісні тощо. Запам’ятовуютьвони міцно і вчителеві слід цим користатися. Особливу увагу вчитель маєзвернути на високоефективні імітативні здібності дітей. Проте закарбування всвідомості на довгий час знань відбувається за умови необхідної мотивації, стимулу.Це передбачає широке використання різноманітних форм роботи, цікавих ігор, пісень,римовок, віршів тощо. Значну роль відіграють музичний супровід, міміка, жести,рухи, звукоімітація тощо. Вчитель пропонує завдання, які стосуються вміньмалювати, співати, танцювати, грати на будь-якому інструменті, імітуватибудь-кого або будь-що.
Наведемоприклад. У другому класі, задаючи домашнє завдання, вчитель пропонує на вибіріндивідуально наступні завдання: намалювати улюблену іграшку, принести її докласу, підготувати (декільком дівчаткам) танець ляльок, звірят; пісеньку, яку бмогла заспівати улюблена іграшка тощо. Учням, які грають на музичномуінструменті, пропонується вивчити нескладну мелодію дитячої хорової пісеньки іпринести, якщо можливо, до кабінету свій музичний інструмент. Також класрозбивається на групи, які повинні розіграти сценку святкування дня народження(сторінка 90 підручника Оксани Карп’юк,другий клас). Це завдання учні отримують за два тижні до уроку.
2.2 Ігровадіяльність молодших школярів під час засвоєння нового матеріалу
Вище зазначаласянеобхідність і можливість диференціації завдань. Вона надає можливістьзацікавити в вивченні іноземної мови всіх дітей. Доведемо це на прикладі,продовжуючи урок 14 у другому класі за підручником Оксани Карпюк, до якого дітиотримали диференційні завдання.
На етапівивчення нового матеріалу вчитель пропонує дітям показати свою улюбленуіграшку. Опрацювавши текст на сторінці 96 «Look,listen andrepeat», вчительпропонує працювати парами над завданням «Lookand say».Потому хором вчиться пісенька на сторінці 97. Вчитель пропонує дітям прослухатимузику учнів (як правило, хоча б 2 учні в класі навчаються в музичній школі) іобрати, яка сподобалася більше, тим самим поділивши клас на групи. Якщо такий ученьодин, або клас великий за кількістю, пропонуємо як альтернативу музичнимінструментам дитячі долоні чи голоси. В цьому випадку задіюємо учнів, якіприготували пісеньку іграшки або про свою іграшку. Пам’ятаймо: в групі неповинно бути більше п’яти осіб. Проголошується конкурс: яка група заспіваєкраще. Використовуються для завдання «Talkwith yourfriend» діти, які вдалоімітують іграшок для гри «Пізнай мене». З цією ж метою можнавикористати малюнки.
Л. М. Комарова впосібнику «EnglishLand»пропонуєнавчати дітей правил читання в мовленнєвих ситуаціях за комунікативноюметодикою. Учні вивчають правила читання в іграх, казкових історіях, де літеривесело спускаються з гірки (ee,ea), вигукуючи [i:];відпочивають (ar, or),співаючи [a:], [o:];хворіють (ng), розмовляючипри цьому в ніс [n]і т.д. Слова, в яких живуть літери, є героями казкових подій. Незвичайніісторії з проблемними ситуаціями спонукають дітей до співпраці. Перемога силдобра над силами зла і докладені до цього зусилля на уроці сприяють позитивномуутвердженню особистості.
Одним знайважливіших аспектів оволодіння англійською мовою для дитини є ознайомленняїї з алфавітом – чітким порядком розташування літер будь-якої мови. Отже,вчитель має проводити систематичну цілеспрямовану роботу з учнями, метою якої єознайомлення з алфавітними назвами літер, порядком їх розташування, навчанняправильного читання і грамотного письма, а паралельно – вміння користуватисяіншомовним словником. Така робота має стати для маленьких школярів цікавою, захоплюючою,розвивати у них фантазію, нестандартне мислення.
Пропонованізавдання розраховані на те, щоб в ігровій і змагальній формах оптимізувати ігуманізувати таку непросту і важливу роботу для учнів, що розпочали вивчатианглійську мову.
Наведемоприклади дидактичного матеріалу, який можна використовувати для застосуванняігрових моментів під час вивчення алфавіту, наприклад.
1. 5 карток.Мета: контроль засвоєння алфавіту.
Хід гри: вчительпоказує кожному з учасників гри 5 карток із літерами алфавіту. Виграє той, хтоправильно та без пауз називає усі 5 літер.
2. Хто швидше? Мета:контроль засвоєння алфавіту.
Хід гри: учнямроздають по 3-5 карток із літерами та пропонують уважно їх розглянути. Потімучитель називає букву, а ті, в кого є картка з названою літерою, швидко їїпіднімають та показують іншим. Той, хто запізнився, не має права піднятикартку. Учитель проходить між рядами та збирає картки. Виграє той, хто швидшевід інших залишається без карток.
3. Перша літера.Мета: тренування, орієнтоване на засвоєння алфавіту.
Хід гри: учніподіляються на команди. Учитель по черзі називає по 3 слова кожній команді.Учасники гри мають швидко назвати перші літери цих слів. Виграє той, хтоправильно виконав завдання.
4. На однулітеру. Мета: формування навичок добору лексики за словниковим (орфографічним)принципом на основі тренування пам’яті та спостережливості.
Хід гри: вчительпропонує знайти та запам’ятати усі предмети в кімнаті, назви яких починаються злітери …, поки він рахує до 30. Виграє той, хто назве більше слів, якіпочинаються з цієї літери, або той, хто назве останнє слово з цією буквою.
5. Слова зпевною буквою. Мета: формування навичок орфографічної пам’яті.
Хід гри: учнямпропонується швидко проглянути список слів, а потім назвати з них ті, у яких єзадана літера. Виграє той, хто зможе назвати більше слів.
6. Зіпсованийкомп’ютер. Мета: формування орфографічних навичок.
Хід гри: вчительрозподіляє усі букви алфавіту між учнями. Потім пропонує кожному натиснути насвою «клавішу», тобто назвати свою букву. Після того, як учнінавчаться автоматично реагувати на почутий звук або написану букву, їмпропонується «надрукувати» (сказати по літерам) слова, спочаткупоказані вчителем на картках, а потім вимовлені вголос. Перемагає той, хтоприпуститься менше помилок.
7. Букви-картки.Мета: формування співвіднесення орфографічних знаків із лексичними значеннями.
Хід гри: учнямдаються 3-4 картки з друкованими та писаними літерами.
Варіант 1.Учитель показує малюнки і називає зображені на них предмети іноземною мовою, аучні піднімають картки з першою буквою названого слова. Проходячи між рядами,вчитель збирає картки з правильними відповідями. Виграє той, хто раніше відінших залишиться без карток. Можна ускладнити гру: вчитель показує малюнкимовчки, а учні називають їх уголос, а потім піднімають потрібну картку злітерою.
Варіант 2. Учнямпропонують 3-4 картки з малюнками, на яких зображені відомі предмети. Вчительпоказує букву і вимовляє звук, а учні мають показати картки, на яких зображеніпредмети, які починаються з цієї літери, і назвати ці предмети іноземною мовою.Підсумок гри підбивається так само, як у варіанті 1.
Варіант 3. Можнапоказувати букви мовчки або називати, не показуючи їх, що ускладнить гру. Заправильну відповідь нараховується очко. Виграє той, хто набере більшу кількістьочок.
8. Де літера?Мета: формування навичок диференціації звуко-буквених відповідностей.
Хід гри: учительпише на дошці декілька слів і пропонує учням знайти серед них три, у яких буква… читається як …. Виграє той, хто найшвидше це зробить.
Для навчанняучнів алфавіту можна використовувати наступні вправи:
1)        Напишіть букву, кількаразово повторюючиїї в ізольованому положенні, потім – у поєднанні з іншими літерами.
2)        Знайдіть серед поданих пари великих тарядкових літер, з’єднайте їх олівцем між собою.
3)        Напишіть усі літери алфавіту.
4)        Розташуйте усі літери в алфавітномупорядку та запишіть їх у зошит.
5)        Знайдіть подану букву в словах, випишітьці слова.
6)        Знайдіть звуко-буквені відповідності(певний звук та відповідні йому літери) у поданих словах, прочитайте та запишітьці слова.
7)        Згрупуйте подані слова за літерамиалфавіту, з яких починаються слова, за другою літерою слова, за останньоюлітерою слова.
8)        Запишіть літери алфавіту і знайдіть усписку слова з пропущеними літерами, заповніть пропуск потрібними літерами.
9)        Виберіть зі списку слова, які містятьзадану літеру, розташуйте їх в алфавітному порядку.
Висновки
Найоптимальнішоюформою діяльності є диференційно – групова, яка передбачає організацію роботиучнівських груп з різними навчальними можливостями, при цьому завданняпідбираються за рівнем складності. Зауважимо, що молодших школярів необхіднонавчати прийомів ділової співпраці, а на уроці слід поєднувати всі форминавчальної діяльності. Сучасні умови масової школи свідчать про раціональністьчотирьох – п’яти учнів в групі в початкових класах. На групи клас розбиваємодля вирішення конкретних завдань, кожна група отримує конкретне завдання, якевиконує спільно. Безпосереднє керівництво здійснює вчитель, добираючи завданнядля кожного члена групи. Завдання можуть бути однаковими для всіх груп і їхвиконання порівнюються, а можуть бути різними. В останньому випадку групазвітує перед всіма іншими учнями. Стосунки між учителем та учнями набуваютьхарактеру співпраці. допомогу до вчителя. Учням буває психологічно складнозвертатися до вчителя і набагато простіше – до ровесників. Під час підготовкизавдань їх слід розмежовувати за рівнем складності – це і є диференціація.Задаючи домашнє завдання, вчитель пропонує на вибір індивідуальні завдання, яківідповідають уподобанням кожного учня. Пропоновані завдання розраховані на те,щоб в ігровій і змагальній формах оптимізувати і гуманізувати таку непросту іважливу справу, як вивчення англійської мови.

3. Групові формияк чітке усвідомлення школярами – початківцями важливості ділового партнерства,творчої співдружності тощо
На заключномуетапі уроку, тобто закріпленні та вдосконаленні набутих знань, вмінь та навичокі їхньому застосуванню, доцільно (на думку видатних педагогів) використовуватинаступні форми діяльності: на етапі закріплення і вдосконалення знань –ланкову, парну, диференційовано-групову та індивідуально-групову тощо, а наетапі повторення і застосування знань – парну, ланкову і кооперативно-групову.Переходити до найбільш складного виду групової діяльності – до ланкової можналише тоді, коли вчитель переконається в тому, що учні в парах можуть вестидискусію, спільно виконувати завдання, навчати один одного.
В організаціїланкової роботи спільна діяльність учнів відбувається на більш високому рівні,тому що здійснювати взаємодію чотирьох осіб складніше, ніж парну. Формуватигрупи треба з урахуванням тих вимог, що визначені вище. Так, кожна група зчотирьох осіб має сильних, середніх та слабких учнів. Вчитель керує роботоюгрупи через пам’ятки, інструкції.
Не згадуваноюдосі маємо кооперативно-групову форму. Пояснимо, цей вид роботи передбачаєвиконання частини загального, рівноцінного за ступенем складності класногозавдання.
Групованавчальна діяльність сприяє активізації й результативності навчання школярів,вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити івідстоювати свою точку зору, а також прислуховуватися до думки товаришів,культурі ведення діалогу, відповідальності за результатами своєї праці, чіткоусвідомлювати важливість ділового партнерства, творчої співдружності тощо.
Де створеноумови доброзичливості, чуйності, оволодіння учнями формами взаємодопомоги,активізується діяльність всіх без винятку її виконавців тому, що «одна знайважливіших характеристик людини в групі полягає в тому, що вона звертаєтьсядо своєї групи як до джерела орієнтації у навколишній дійсності» [12,102].
Сутністьінтерактивного навчання, як однієї з форм групової навчальної діяльності, полягаєу тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодіївсіх учнів. Це базується на співпраці, взаємонавчанні вчитель – учень, учень –учень. При цьому вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання.
3.1 Інтерактивнівправи під час закріплення
Груповий метод (communitylanguage learning),запропонований чиказьким професором психології Чарльзом Карреном. Основніпринципи навчання були запозичені із сфери стосунків консультанта з клієнтом (thecounselor – clientrelationship); вониорієнтовані на поєднання пізнавальних та емоційних процесів навчання (whole-personlearning). Це передбачає тіснувзаємодію вчителя і тих, хто навчається, в комунікативних ситуаціях без опорина підручник. У середині ХХ століття Курт Левін, починаючи розробляти «теоріюполя», висунув такі судження: «Легше змінити індивідів, які зібрані вгрупу, ніж змінити кожного з них окремо».
В цьому полягаєнайважливіша особливість інтерактивного навчання: процес навчання відбуваєтьсяв груповій спільній діяльності.
«Доведено,- підкреслює І. О. Зимня, — що в порівнянні з індивідуальною роботою за схемою „учитель– учень“ внутрішньо групове спілкування у розв’язанні тих же завданьпідвищує ефективність не менше, ніж на 10%. Група по відношенню до кожного їїчлена є мікрокосмосом (суспільством у мініатюрі), який відбиває весь зовнішнійсвіт».
У групіінтерактивного навчання реалізуються дві основні функції:
Ø   Розв’язанняпоставлених задач;
Ø   Наданняпідтримки членам групи під час спільної роботи.
Отже, навчальнавзаємодія буде результативною й ефективною в тому випадку, якщо вона реалізуєобидві функції в рівній мірі. Існують наступні методи та техніки, щовикористовуються в інтерактивному навчанні:
ü   Презентації;
ü   Демонстрації;
ü   Зворотнийзв’язок;
ü   Обговоренняв малих групах;
ü   Плануванняподальших дій.
Багатоінтерактивних технологій, що застосовуються на сучасних уроках, сприймаютьсяскоріше як гра, аніж серйозне, перспективне навчання. Серед таких можнавиділити рольову гру, дискусію, дебати, обговорення у групах, парну роботу,аналіз ситуації.
Спеціалістивиділяють такі норми поведінки в процесі інтерактивного навчання:
·          У спільній роботі відсутні «актори»і «глядачі», всі – учасники;
·          Кожен член мікрогрупи заслуговує на те,щоб його вислухали;
·          Слід говорити так, щоб тебе розуміли,висловлювати свої думки безпосередньо по темі;
·          Ставити питання на розуміння, тількипісля цього робити висновки;
·          Піддаються критиці думки, а неособистість;
·          Мета спільної діяльності не в перемозіокремої точки зору, а в можливості знайти спільне рішення.
П’ять основнихвимог до успішного навчання в режимі інтерактивної технології:
ü   Позитивнийвзаємозв’язок: члени групи повинні розуміти, що навчальна діяльність приноситькористь кожному, тому всі включаються в розв’язання творчих завдань на початкузасвоєння матеріалу;
ü   Безпосереднявзаємодія: члени групи повинні знаходитися в тісному контакті один з одним;
ü   Індивідуальнавідповідальність: кожен учень повинен оволодіти матеріалом, і кожен несевідповідальність за допомогу іншим. Найбільш здібні учні не повинні виконуватичужої роботи;
ü   Розвитокнавичок спільної роботи: учні повинні засвоїти навички міжособистіснихвідносин, необхідних для спільної роботи;
ü   Оцінкароботи: під час групових зборів необхідно виділити час для того, щоб кожнагрупа змогла оцінити роботу.
Етап презентаціїгрупових рішень змінюється етапом, який можна назвати визначальною рисоюінтерактивного навчання: рефлексією заняття. Педагогові необхідно заздалегідьпідібрати питання, які б допомогли підлеглим висловити своє ставлення дообговорюваної проблеми. Рефлексія повинна бути присутньою на всіх заняттях.Ефективність цього етапу залежить від готовності тих, хто навчається, відсамоаналізу.
Уміння, яківідпрацьовує педагог у процесі інтерактивного навчання:
Ø   Пропонуватитакі дослідницькі завдання, які сприймаються учнями як особиста ініціатива;
Ø   Цілеспрямованостворювати такі ситуації, які сприяють інтеграції зусиль;
Ø   Створюватиналежну атмосферу в класі і дозувати домашнє завдання;
Ø   Осмислюватипедагогічну взаємодію як вплив реакцій тих, хто навчається, на управлінськувзаємодію педагога;
Ø   Розв’язуватинестандартні навчальні та міжособистісні ситуації.
За авторитетнимтвердженням практиків, що багато років поспіль працюють в освіті, спираючись назастосування інтерактивних методик, за умілого їх використання на уроках, уметодичній роботі, вони знімають нервове навантаження, дають змогу змінювати формидіяльності, зосереджуватися на вузлових проблемах, які потребують повсякденноїуваги.
Наприклад, науроках іноземної мови застосовуємо такі інтерактивні вправи, як «Ажурнапилка». Мається на увазі поділ класу для опрацювання фрагментів новогоматеріалу з метою повторення вивченого на уроці, кожен учасник групи опрацьовуєсвій фрагмент. Учасники різних груп, які працюють над однаковими фрагментами,отримують завдання на картках одного кольору. Це підвищує темп роботи. Прицьому від кожної групи за деякий час один представник іде в спільне коло, деобмінюється інформацією з такими ж «експертами», як сам. Обговорившипитання, «експерти» повертаються до своєї групи і розповідають про щодізналися. Потім інший учень стає «експертом». Таким чином, кожен ученьзвітує окремо і вся команда в цілому. Впочаткових класах можна застосувати також «Коло». Кожна група отримуєсвою частину завдання, яке спільно готує. За деякий час перша група звітує просвою частину завдання другій, друга – третій, третя – четвертій і т.д. Останнягрупа звітує всьому класу. Зауважимо, що в цьому випадку завдання весь часускладнюються від групи до групи. А вчитель має змогу надати ще й індивідуальнізавдання, тим членам групи, які вже звітували.Незалежновід рівня підготовки молодші школярі полюбляють таку форму як «Спіймайпомилку». Група отримує картки з словами або реченнями, в які вкралася помилка.Її слід знайти за певний час. Така інтерактивна форма дуже нагадуєсамоперевірку або взаємоперевірку. І може мати безліч найрізноманітнішихваріантів. Наведемоприклад. На уроці в третьому класі, підсумовуючи тему «Animals»,вчитель проводить інтерактивну гру «Puzzle».В ході цієї гри учні отримують конверти з розрізаними малюнками тварин. Кожнакоманда, зібравши малюнок, називає тварину англійською мовою.
3.2 Ділові ігрияк форма групової навчальної діяльності
Не для кого не єсекретом, що у молодших школярів переважають ігрові інтереси, довільнаповедінка, наочно – образне мислення, практичне ставлення до розв’язуваннязадач тощо. Тому можна вважати доцільним на уроках іноземної мови в початковихкласах систематично застосовувати елементи гри у поєднані з іншими формами навчальноїдіяльності. Зауважимо, що жоден сучасний урок іноземної мови не уявляється безінтенсивного темпу, який потребує концентрації уваги від учнів та напруженостівсіх їхніх сил тощо. Тому на уроці англійської мови пізнавальна гра потребуєособливого обґрунтованого підходу. Такі пізнавальні ігри мають велике значенняв розвитку активності школярів та підвищенню мотивації їхньої навчальноїдіяльності.
Розглянемодекілька прикладів. При вивченні теми «Учень та його оточення» цікавимидля школярів будуть ігри «Вгадай» та «Світлофор». Гра «Вгадай»проводиться так: учень виходить до дошки. Вчитель викликає за бажанням дітей зкожного ряду. Вони витягують шкільні предмети по черзі. Кожен новий предметвчитель за спиною учня показує класу. Учень запитує: «Isit abook?» (Це книга?).Клас хором відповідає: «Yes(no), It’s(not) abook» (Так або ні).Учню дозволяють поставити не більше трьох запитань. Якщо після третьогозапитання він не вгадав предмет, хором відповідають учні того ряду, учасникякого витяг предмет. Кількість предметів має дорівнювати кількості рядів. Гра «Світлофор»проводиться англійською мовою у швидкому темпі. Всі діти готують вдома зеленута червону картки. Від кожного ряду до дошки викликаємо «контролера».Звичайно ж контролювати кожен буде свій ряд. Це має бути сильний учень, якийпідготував список свого ряду (групи). Вчитель називає предмети. Якщо цешкільний предмет, учні піднімають зелену картку, якщо ні – червону. «Контролер»фіксує відповіді: “+” — правильна відповідь; “-” — неправильна.
Вивчаючибудь-яку тему, можемо щоразу проводити гру «Відгадайка». Суть гри заописом дізнатися про що саме (або про кого) йде мова. Група отримує картку зісловом чи словосполученням і за певний час складає невеличкий (до чотирьохречень) опис, який пропонує класу. Переможе та група, учні якої, по – перше,найшвидше вгадають найбільшу кількість описів, а, по – друге, створять вдалийопис з точки зору аудіювання, бо за правилами гри кожен учасник по черзіпромовляє репліку – речення.
Полюбляють дітигру: «Хто я». Як приклад, продемонструємо цю гру за темою “Тварини”. Від кожної групи учень отримує завдання – картку з назвоютварини. Учень розповідає про себе, а його група здогадується про кого саме йдемова. При умові – чотири речення. Якщо група не здогадалася, учень повиненпоказати пантомімою свою тварину. А якщо і тоді правильної відповіді неотримано, вгадують інші групи. Необхідних умов дві: 1. Учень не має праваназивати себе. ( Текст має бути приблизно такий: «Iam awild animal.I live in the forest. I am nice. I am red. I am aclever animal. I like a rabbit.») 2.Група повинна відповідати лише англійською мовою, бажано хором. ( В даномувипадку: ” Youare afox”). Аналогічнопроводиться гра «Портрет». Тільки в цій грі учневі одягають маску,зображення на якій він не бачив. Це може бути тварина, а може – людина певноїпрофесії. Вчитель задає запитання групі, яка має хором відповідати. Учень завідповідями групи має здогадатися хто він ( чий портрет зображено) і назвати себе.Якщо після трьох – чотирьох відповідей учень не відгадав, то хором йомудопомагає та група, учні якої перші встигли підняти руки, що знають правильнувідповідь. До речі, доцільно викликати ту групу, в якій руки підняли більшістьучасників. Приклад: Вчитель ставить запитання.
1Is this a man? 2 Is this a woman? 3 Is he a doctor? 4 Is he a worker? 5 What ishe? Учні хором даютьвідповідь: ” He is a clerk”
Дуже полюбляютьдіти костюмоване інсценування улюблених, відомих казок («Ріпка», «Рукавичка»,«Троє поросят» тощо) англійською мовою. Гра на уроці допомагаєподолати несміливість; повірити у себе, у свої сили; вивчити нову лексику;мовні конструкції; розвиває кмітливість; дає можливість уникнути перевантажень;сприяє підвищенню пізнавальної активності тощо.[17,41]

3.3 «Домашнігрупи» ситуативного спілкування
Коли учніоволоділи прийомами роботи в групі, навчилися спілкуватися, співпрацювати,можна вводити складнішу від групової діяльності – кооперативно-групову, якапередбачає взаємодію не тільки членів групи, а й взаємодію між групами.
Дослідженнявчених з проблеми виявило, що групова навчальна діяльність сприяє підвищеннюуспішності молодших учнів, вирішує багато виховних і розвивальних завдань.Зокрема, це успішне, швидке занурення дитини у навчальну діяльність, формуваннясамооцінки та саморегуляції, уміння пристосовуватися до темпу роботи групи,формування в школярів позитивного ставлення до навчання, підготовка учнів доспілкування.
Найоптимальнішоюгруповою формою, яка дозволяє чітко усвідомлювати важливість діловогопартнерства, є ситуативне спілкування. Ситуативне моделювання дуже ефективнаформа групової навчальної діяльності. Воно може бути двох видів: імітаційним тасимуляційним. Імітація передбачає прості дії, які учні за темою завдання можутьсамостійно змоделювати, використовуючи підручник. Наприклад, розіграйте сценку,попередньо опрацювавши вправу «Look,listen andrepeat».
Симуляція більшскладне завдання, тому що група має змоделювати не просту сценку за однієютемою, а ту модель, яку запропонує створити вчитель. Ситуативне моделюваннястосується повсякденних ситуацій, тобто фактично ситуативне моделювання єситуативним спілкуванням, яке відоме багатьом учителям як «рольова гра».Мета ситуативного спілкування – навчитися через досвід і почуття. Закарбуванняв свідомості на довгий час знань відбувається за умови необхідної мотивації,стимулу. І саме ситуативне спілкування є необхідною стимуляцією, тому що дитина«проживає» ту чи іншу соціальну роль, «приміряє» її насебе, а отже лексичні одиниці закарбуються в пам’яті на довгі роки ізгадуватимуться несвідомо. Чим більше «ролей» зіграє дитина, тимбільшим буде її лексичний запас і тим швидше вона опанує граматичними формамианглійської мови.
Вчитель можезапропонувати створення моделей в початкових класах лише «домашніми»групами за зразками, опрацьованими на уроці. Молодшим школярам складно одразузмоделювати ситуацію, тому таке завдання дається додому на тиждень.
Утворюючи групу,вчитель враховує бажання учнів, бере до уваги обсяг домашніх завдань з іншихпредметів і обов’язково записує до щоденника кожному учаснику групи день і часконсультації. Доцільно виготовити індивідуальні картки-підказки (до цього слідзалучити учнів старших класів). Нагадуємо, кількість реплік одного учня неповинна перевищувати чотирьох.
Висновки
Розглянувшиінтерактивні вправи, ділові ігри та ситуативне спілкування тощо підкреслимо, що«для молодших школярів найбільші можливості групової навчальної діяльностівиявляються на етапах закріплення, поглиблення, систематизації знань» [12,77]. На заключному етапі уроку, доцільно використовувати наступні формидіяльності: на етапі закріплення і вдосконалення знань – ланкову, парну,диференційовано-групову та індивідуально-групову тощо, а на етапі повторення ізастосування знань – парну, ланкову і кооперативно-групову.
Групованавчальна діяльність сприяє активізації й результативності навчання школярів,вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити івідстоювати свою точку зору, а також прислуховуватися до думки товаришів,культурі ведення діалогу, відповідальності за результатами своєї праці, чіткоусвідомлювати важливість ділового партнерства, творчої співдружності тощо.
На заключномуетапі уроку ефективним є застосування інтерактивних вправ, проведення діловихігор та моделювання ситуативного спілкування. Інтерактивні технології, щозастосовуються на сучасних уроках, сприймаються скоріше як гра, аніж серйозненавчання. Маємо наприкінці уроку рольову гру, дискусію, дебати, обговорення угрупах, парну роботу, аналіз ситуації – основні види інтерактивних технологій. Доцільносистематично застосовувати елементи гри. Найоптимальнішою груповою формою, якадозволяє чітко усвідомлювати важливість ділового партнерства, є дуже ефективнаформа — ситуативне спілкування, яке може бути двох видів: імітаційним тасимуляційним тощо.

Загальні висновки
Обумовлюєактуальність теми «Форми групової навчальної діяльності на різних етапахуроку іноземної мови» те, що в умовах розбудови сучасної українськоїдержави школа повинна підготувати кожного випускника середньої школи до життя,яке вимагає творчого ставлення до праці, високої комунікативності та знанняіноземних мов, зокрема англійської як мови міжнародного спілкування. Призастосуванні ж групових форм навчальної діяльності учні вчаться бутидемократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, прийматиобґрунтовані рішення”, тому що вчаться мислити, розуміти суть речей,осмислювати ідеї і концепції, шукати потрібну інформацію. Ще в двадцяті рокиминулого сторіччя в освіті України використовувалися групові форми навчання:бригадно – лабораторний і проектний методи, робота в парах змінного складу,виробничі та трудові екскурсії, практики тощо, які, до речі, стали передовимсловом у радянській і світовій педагогіці того часу, а в п’ятдесяті — семидесяті роки двадцятого століття В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, В.Шаталов, Є. Ільїн, С. Лисенкова створили розвивальне навчання. Подальшоюрозробкою форм групового навчання активно займалися педагоги Західної Європи таСША. При підготовці до написання курсової роботи було опрацьовано наступнідокументи: Державно – національна програма «Освіта». Україна ХХ1століття, Державний стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта),Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ1столітті, Програми длязагальноосвітніх навчальних закладів. Іноземні мови, а також посібники:«Освітнітехнології» за редакцією О.Пєхоти, «Сучасний урок. Інтерактивнітехнології навчання» за загальною редакцією О.Пометун, «Азбука уроку»,дві частини російського підручнику «Современный урок» С. Кульневичата Т. Лакоценіна, «Методика викладання іноземної мови», «EnglishLand» авторівН.Бизової та Л.Комарової ,«Как организовать групповую учебную работумладших школьников» И.Витковской, «Групповая работа на уроке»Х.Лейметис, «Психология обучения младшего школьника» Д.Элькони, «Психологияобучения иностранному языку в школе» И. Зимней та «Групова навчальнадіяльність школярів: теорія і методика» О.Ярошенко, журнали: «Початковаосвіта», “Іноземні мови”, «Розкажіть онуку», «Начальнаяшкола», «Иностранный язык в школе».
Роботаскладається з трьох розділів. В першому розглядаються шляхи формуванняпізнавальної активності учнів під час етапу актуалізації опорних знань, тобтона початку уроку, коли доцільно застосовувати парну і ланкову форми груповоїнавчальної діяльності, як потребу самовираження учнів ,
засіб виявленнятворчих здібностей дитини, що висвітлено в перших двох параграфах. В третьому — підкреслено значення пізнавально – творчих вправ для розвитку здібностейдитини. Групова робота – форма організації навчально-пізнавальної діяльності,за якої учні з різним рівнем навчальних можливостей, об’єднані в малі групи,виконують як спільні, так і інші завдання. При створенні груп вчителевіпотрібно брати до уваги психологічну єдність дітей, бажання учнів, потенціалможливостей для їх успішної спільної діяльності. В другому розділісхарактеризовано диференціацію навчання, ігрову діяльність учнів на етапівивчення нового матеріалу, де оптимальними є саме диференційно – груповінавчальні форми. Найоптимальнішою формою діяльності є диференційно – групова,яка передбачає організацію роботи учнівських груп з різними навчальнимиможливостями, при цьому завдання підбираються за рівнем складності. Молодшихшколярів необхідно навчати прийомів ділової співпраці, а на уроці слідпоєднувати всі форми навчальної діяльності. В початкових класах раціональною єгрупа з чотирьох – п’яти учнів в групі. Безпосереднє керівництво здійснюєвчитель. У третьому розділі на яскравих прикладах висвітлено інтерактивнівправи, ділові ігри та «домашні групи» ситуативного спілкуваннянаприкінці уроку на етапах закріплення і вдосконалення (ланкова, парна,диференційно-групова,індивідуально-групова форми) та повторення і застосуваннязнань (парна, ланкова, кооперативно-групова форми ) тощо. В режимі інтерактивноїтехнології існує п’ять основних вимог до успішного навчання, а саме позитивнийвзаємозв’язок, безпосередня взаємодія, індивідуальна відповідальність, розвитокнавичок спільної роботи, оцінка роботи. В роботі наведено яскраві прикладизастосування різних форм групової навчальної діяльності на кожному конкретномуетапі уроку.
Мета курсовоїроботи — довести доцільність найширшого застосування у повсякденній працівчителів іноземної мови саме у початкових класах групових форм навчальноїдіяльності досягнута.
Завдання (наконкретних прикладах показати шляхи формування пізнавальної активності молодшихшколярів, доцільність застосування групових форм навчальної діяльності, охарактеризуватиінтерактивні, нетрадиційні форми і довести доцільність ігрової діяльностімолодших школярів під час ситуативного спілкування на уроках іноземної мови)виконані.

Списоквикористаної літератури
1Державно – національна програма «Освіта». Україна ХХ1 століття// ОсвітаУкраїни, 2007 №17
2Державний стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта) – К.2007
3Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ1столітті// Освіта України,2001№29
4Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Іноземні мови — К.2007
5Азбука уроку – Харків.: «Основа»,2006 – 144 с.
6Бабенко Н. Вправи з граматики англійської мови – К.: Либідь,2006 – 42 с.
7Бизова Н., Комарова Л. «EnglishLand» — К.: Літера ЛТД,2003 – 183 с.
8БондаревскаяЕ.В. Учителю о личностно-ориентированном образовании. Научно- методическаяразработка.- Ростов – на – Дону,1998 – 276 с.
9Витковская И.М. Как организовать групповую учебную работу младших школьников –М.: Просващение, 1997 – 153 с.
10Глазкова Т.А. Организация индивидуальной, подгрупповой, коллективнойдеятельности// Начальная школа,1999. №10
11Зимняя И.О. Психология обучения иностранным языкам в школе – М.:Просвещение,1991 – 220 с.
12Казачінер О. Ігри для ознайомлення з алфавітом англійської мови// Початковашкола, 2006 №12, с.18-19
13Коберняк Г., Побірченко Н. Інтерактивне навчання в системі освітніхтехнологій//Початкова школа,2004 №10, с.8 – 11
14КульневичС.В., Лакоценин Т.П. Современный урок/ Научно – методическое пособие в двухчастях.- Ростов-на-Дону.: Учитель,2005 -516с.
15Лийметис Х.Й. Групповая работа на уроке- М.: Знание,1975 – 62 с.
16Освітні технології. Навчально-методичний посібник. За редакцією доктора пед…наук О.М.Пєхоти – Київ.: ” А.С.К.”,2004 – 255с.
17Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. –Науково-методичний посібник. За загальною редакцією доктора пед… наук,професора О.І.Пометун – К.: «А.С.К.», 2004 – 192 с.
18РоговаГ.В., Верещагина И.Н. Методика обучения английскому языку на начальном этапе всредней школе- М.: Просвещение,1988 – 223 с.
19Шустваль С. Гра на уроці англійської мови як засібпідвищення пізнавальної активності школярів// Початкова школа, 2004 №7 – с.40 –41
20Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика — К.:Партнер, 1997 — 193 с.