Економічне обґрунтування бізнес-плану підприємства (за матеріалами ТОВ "ДКБ "РОТЕКС" м. Київ)

УКРАЇНСЬКААКАДЕМІЯ БІЗНЕСУ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
Факультет__________________________________________________
КафедраЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМНИЦТВА
Спеціальність7.050107 “ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА”
ДИПЛОМНАРОБОТА
Тема :Економічне обґрунтування бізнес-плану підприємства
(заматеріалами ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”(м.Київ))
 
Студентка (_________________________)
Курс _____________________
Група _______________________________
Науковий керівник______________________________________________
____________________________________________
“РОБОТА ДОПУЩЕНА ДО ЗАХИСТУ”
Зав.кафедри _____________________
Протокол № _____________
від “__ “ “___________” 2007 року

Київ-2008

АНОТАЦІЯ
Дипломна роботана тему: “Економічне обґрунтування бізнес-плану підприємства” (заматеріалами ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”(м.Київ))на 110 стор., 14 рисунків, 9таблиць, 6 додатків на 24 стор… Список використаної літератури з 93 джерел.
Предметдипломного дослідження – бізнес-план заходів по підвищенню ринковоїконкурентоспроможності продукції ТОВ „ ДОСЛІДНО-КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО„РОТЕКС”(ТОВ “ДКБ „РОТЕКС”).
Об’єктдипломного дослідження — виробниче підприємство по виготовленню картонної упаковкиз мікрогофрокартону ТОВ „ ДКБ „РОТЕКС” (м.Київ).
Метадипломного дослідження: практичне застосування інструментів та методів економічного обґрунтуванняінвестиційної привабливості виробничих проектів на прикладі бізнес-планузаходів, направлених на підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”(картонної упаковки з мікрогофрокартону).
Завданнямидосліджень дипломної роботи були:
— теоретичнийаналіз сутності бізнес-планування на підприємстві;
— дослідженняконкурентного стану ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” у внутрішньому та зовнішньомуекономічному оточенні на ринку елітної картонної упаковки, оцінка рівняринкової конкурентоспроможності його продукції;
— економічне обгрунтуванняефективності заходів бізнес-плану проекту підвищення конкурентоспроможностіпродукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” на базі запровадження заходів „бренд-маркетингу”,„системи управління якістю продукції” та „технічного переозброєнняпідприємства”.
За результатамидосліджень дипломної роботи сформульовані висновки економічної діагностики поточногостану ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” та окреслені і обгрунтувані пропозиції щодо підвищеннярівня його фінансової стійкості та конкурентоспроможності продукції звикористанням методології бенчмаркетингового наслідування еталонного рівняконкурентоспроможності продукції на підприємствах в галузі елітної картонноїупаковки.
Інформаційно-методологічнабаза досліджень дипломної роботи — звітні документи ТОВ “ДКБ „РОТЕКС” за 2005 — 2007роки, статистичні та нормативні документи в області діяльності підприємств повиробництву картонної упаковки.
Отриманірезультати можутьбути використанів практичній діяльності ТОВ “ДКБ „РОТЕКС” приуправлінню проектом реінжиніринга фінансових потоків оборотних коштів тапідвищення конкурентоспроможності його продукції при технічному переозброєннівиробництва, сертифікованого за стандартами якості ISO-9000.
Рік виконаннядипломної роботи – 2007.
Рік захистудипломної роботи – 2008.
КЛЮЧОВІ СЛОВА:БІЗНЕС-ПЛАН, ДИСКОНТУВАННЯ, ВНУТРІШНЯ НОРМА ДОХОДУ, ІНВЕСТУВАННЯ, ПРОВІДНІФАКТОРИ УСПІХУ, ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА.

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНІВРОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Структурне місце бізнес-планування в системі плануваннядіяльності підприємства
1.2 Оцінка механізму бізнес-планування
1.3 Аналіз показників бізнес-планування
1.4 Особливості бізнес-планування підвищення рівняринкової конкурентоспроможності продукції підприємства
РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ “ДКБ “РОТЕКС” ТАРІВНЯ КОНКУРЕНТОЇ ПОЗИЦІЇ ЙОГО ПРОДУКЦІЇ НА РИНКУ У 2005-2007 РОКАХ
2.1 Економічне діагностування ринку упаковки в Україніта оцінка конкурентної позиції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”
2.2 Аналіз цінових та нецінових параметрівконкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”
2.3 Економічна діагностика внутрішніх та зовнішніхрезервів підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”
РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІБІЗНЕС-ПЛАНУ ТОВ “ДКБ “РОТЕКС” – “ПРОЕКТ ПІДВИЩЕННЯ РИНКОВОЇКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ”
3.1 Основні науково-практичні напрямки та інструментибізнес-планів проектів підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства
3.1.1 Бренд-маркетинг як сучасна технологія підвищенняконкурентоспроможності продукції
3.1.2 Система управління якістю продукціїISO — 9000 як основа підвищення конкурентоспроможності продукції
3.1.3 Бенчмаркінг як інструмент підвищенняконкурентоспроможності компанії
3.2 Економічне обґрунтування ефективності бізнес-планута інвестиційної привабливості проекту підвищення ринкового рівня конкурентоспроможностіпродукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”
3.3 Прогнозна оцінка впливу економічних параметрівбізнес-плану на фінансові результати діяльності ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ

ВСТУП
У ринковійекономіці бізнес-план є робочим інструментом, що використовується у всіх сферахпідприємництва. Бізнес-план описує процес функціонування фірми, яким чином їїкерівники збираються вирішити наступні задачі: підвищення прибутковості фірми,визначення конкретних напрямків і області діяльності фірми, цільових ринків;вибір складу і визначення якісних показників товарів і послуг, що будутьпропонуватися споживачам; оцінка виробничих і торгових витрат, оцінкавідповідності кадрів фірми й умов мотивації їхньої праці вимогам по досягненнюнамічених цілей; визначення складу маркетингових заходів щодо вивчення ринку,ціноутворенню, стимулюванню продажів, рекламі і каналам збуту; оцінкафінансового і матеріального становища фірми і відповідності матеріальних іфінансових ресурсів досягненню намічених цілей[1].
Бізнес-планвиступає основою бізнесу-пропозиції при переговорах з можливими інвесторами імайбутніми партнерами, обсяг і ступінь конкретизації розділів планувизначається специфікою компанії й області її діяльності.
Актуальністьдослідженняпрактичного застосування інструментів та методів економічного обґрунтуванняефективності бізнес-планів підприємства продукції полягає в тому, що основнимицілями бізнес-плану є:
а) визначенняступеня життєздатності і майбутньої стійкості підприємства, зниження ризикупідприємницької діяльності;
б) конкретизаціяперспектив бізнесу;
в) залученняуваги й інтересу потенційних інвесторів фірми, а також споживачів іпостачальників;
г) придбаннядосвіду планування, показ підприємства в перспективі.
Предметдипломного дослідження – бізнес-план заходів по підвищенню ринковоїконкурентоспроможності продукції ТОВ „ ДОСЛІДНО-КОНСТРУК-ТОРСЬКЕ БЮРО„РОТЕКС”(ТОВ “ДКБ „РОТЕКС”).
Об’єктдипломного дослідження — виробниче підприємство по виготовленню картонної упаковкиз мікрогофрокартону ТОВ „ ДКБ „РОТЕКС” (м.Київ).
Метадипломного дослідження: практичне застосування інструментів та методів економічного обґрунтуванняінвестиційної привабливості виробничих проектів на прикладі бізнес-планузаходів, направлених на підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”(картонної упаковки з мікрогофрокартону).
Завданнямидосліджень дипломної роботи були:
— теоретичнийаналіз сутності бізнес-планування на підприємстві;
— дослідженняконкурентного стану ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” у внутрішньому та зовнішньомуекономічному оточенні на ринку елітної картонної упаковки, оцінка рівняринкової конкурентоспроможності його продукції;
— економічне обґрунтуванняефективності заходів бізнес-плану проекту підвищення конкурентоспроможностіпродукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” на базі запровадження заходів „бренд-маркетингу”,„системи управління якістю продукції” та „технічного переозброєнняпідприємства”.
Методидослідження, застосовані в дипломній роботи – кількісні та якісні методи оцінкиконкурентоспроможності продукції, методи ретроспективного економічного аналізурезультатів діяльності підприємства (горизонтально-вертикальні статистичнірозрізи), методи реінжинірингу балансів та прогнозу фінансової діяльності,методи побудування алгоритмів та програм розрахунків на з застосуваннямстандартних пакетів прикладних програм ПЕОМ.
Інформаційно-методологічнабаза досліджень дипломної роботи — звітні документи ТОВ «ДКБ «РОТЕКС» за 2005 — 2007роки, статистичні та нормативні документи в області діяльності підприємств повиробництву картонної упаковки.
Практичнезначення отриманих результатів дипломної роботи – в наданні ТОВ “ДКБ „РОТЕКС”економічно обґрунтованих рекомендацій та практичних пропозицій бізнес-плану поуправлінню проектом підвищення конкурентоспроможності його продукції,побудованого за послідовною технологією бенчмаркетингового (експертного)проектного менеджменту.

РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНІВ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
 
1.1Структурне місце бізнес-планування в системі планування діяльності підприємства
Плануванняринкової стратегії здійснюється фірмою на трьох різних рівнях [47]:
— Глобальнийрівень. Планування тут здійснюється в найбільш довгостроковому аспекті,визначаються важливі для підприємства цілі, які сприймаються як єдине ціле;
— Стратегічнийрівень. Планування здійснюється на рівні керівництва підприємства і даєуявлення про довго- і середньострокові варіанти розвитку;
— Фактичнийрівень. У цьому разі планування зосереджується на визначені конкретних заходів,необхідних для вирішення питань ефективного використання наявних ресурсів приреалізації глобальних цілей на тих ринках, де діє фірма.
Плануваннястратегії фірми має на меті насамперед попередити несприятливий вплив зовнішніхчинників. Найважливішою його функцією є прогнозування майбутнього. Визначаючибажані і можливі орієнтири своєї майбутньої діяльності на світовому ринку,фірма зменшує можливість непередбаченої дії основних чинників, що діють насвітовому ринку.
Системапланування і контролю виробництва (MPC) складається з п’яти основних рівнівієрархії планів [40] :
— Стратегічнийбізнес-план;
— Планвиробництва (план продажів і операцій);
— Головнийкалендарний план виробництва;
— План потреби вресурсах;
— План закупівліі контролю над виробничою діяльністю.
У кожного рівнясвоя задача, тривалість і рівень деталізації. В міру просування від стратегічногопланування до контролю над виробничою діяльністю задача міняється відвизначення загального напрямку до конкретного детального планування, тривалістьзменшується з років до днів, а рівень деталізації збільшується з загальнихкатегорій до окремих конвеєрів і одиниць устаткування.
Оскільки вкожного рівня своя тривалість у часі і свої задачі, розрізняються і наступніаспекти:
— Ціль плану;
— Обрійпланування – проміжок часу від поточного моменту до того чи іншого дня вмайбутньому, на який розрахований план;
— Рівеньдеталізації – деталізація необхідних для виконання плану заходів;
— Цикл планування– періодичність перегляду плану.
Стратегічнийбізнес-план – це виклад головних цілей і задач, які компанія прогнозує виконатив термін від двох до десяти років чи довше. Це формулювання загального напрямкудіяльності фірми, що описує вид бізнесу, яким фірма хоче займатися вмайбутньому, – предметно-виробничу спеціалізацію, ринки і т.д. План даєзагальне представлення про те, як компанія має намір домагатися цих цілей. Вінзаснований на довгострокових прогнозах, і в його розробці беруть участьмаркетинговий, фінансовий, виробничий і технічний відділ. У свою чергу, цейплан визначає напрямок і забезпечує координацію маркетингового, виробничого,фінансового і технічного планів.
Фахівці змаркетингу аналізують ринок і приймають рішення щодо дій фірми в сформованійситуації: визначають ринки, на яких буде вестися робота, продукцію, що будепоставлятися, необхідний рівень обслуговування клієнтів, цінову політику,стратегію просування і т.д. Фінансовий відділ вирішує, з яких джерел одержуватиі як використовувати наявні у фірми кошти, рух готівки, прибуток, прибуток наінвестований капітал, а також бюджетні кошти. Виробництво повинне задовольнятиринковий попит. Для цього воно як можна більш ефективно використовує агрегати,механізми, устаткування, працю і матеріали. Технічний відділ відповідає задослідження, розробку і проектування нової продукції й удосконалення існуючої.Технічні фахівці тісно взаємодіють з відділами маркетингу і виробництва длярозробки конструкції виробів, що будуть добре продаватися на ринку, івиготовлення яких зажадає при цьому мінімальних витрат.
Розробкастратегічного бізнес-плану входить в обов’язки керівництва підприємства, якеузгоджує плани між собою, а також зі стратегічним бізнес-планом. Цеспіввідношення проілюстроване на рисунку 1.1.
Рівеньдеталізації стратегічного бізнес-плану невисокий. Цей план торкається загальнихвимог ринку і виробництва, – наприклад, ринок у цілому по основних групахпродукції, – а не продажу окремих виробів. Найчастіше він містить показники вгрошових обсягах, а не в одиницях продукції. Стратегічні бізнес-плани звичайнопереглядаються раз у півроку чи раз у рік.
 
/>
Рисунок 1.1. — Стратегічнийбізнес-план та зв’язки з ієрархією планів підприємства [20]
 
Стратегічнепланування має на меті довгострокове забезпечення результативності підприємстваі освоєння його нових можливостей. Для цього необхідно, перш за все, найбільшповно враховувати зміни в навколишньому середовищі, які являють собоюпотенційні загрози і майбутні можливості для підприємства. Потрібно передбачитинепідконтрольні сили, критичні тенденції з боку оточення та обмежити їхможливий вплив на підприємство.
Тому стратегічнепланування має такі характерні ознаки:
По-перше, навідміну від довгострокового екстраполятивного планування, коли прогнозрозроблявся кожною функціональною службою, яка мала на меті свої власніінтереси, стратегічне планування базується на принципово новому підході допрогнозування стану навколишнього середовища: були виділені стратегічні зонигосподарювання (СЗГ) та стратегічні господарські центри (СГЦ). СЗГ — це окремісегменти зовнішнього середовища або ринково-продуктові сегменти, на які фірмамає чи хоче отримати вихід. У відповідності з СЗГ в середині фірми виділялисьвиробничі підрозділи, відповідальні за стратегію розвитку СЗГ — стратегічнігосподарські центри. Згодом СЗГ здобули назву ‘’стратегічні поля бізнесу’’.Поле бізнесу — це продукт, котрий знаходиться у тісному зв’язку з ринком збуту.
По-друге,важливою ознакою стратегічного планування являється аналіз як зовнішньогосередовища, так і внутрішніх можливостей підприємства.
По-третє,методика стратегічного планування передбачає розробку багатоваріантноїстратегії. Кожен варіант орієнтований на розвиток підприємства в залежності відстану зовнішнього середовища. Тобто розробляється декілька стратегічнихальтернaтив з урахуванням можливих ситуацій в майбутньому. За визначеннямХ.Кунца — це генеральна програма дій, яка окреслює головні цілі організації ірозподіл ресурсів для їх досягнення.
За своїм змістомстратегія являється специфічним довгостроковим плановим документом, результатомстратегічного планування.
Ґрунтуючись назадачах, поставлених у стратегічному бізнес-плані, керівництво виробничоговідділу розробляє виробничий план та приймає рішення по наступним питаннях:
Кількість виробіву кожній групі, яку потрібно виробити в кожен період часу(виробнича програма);
Бажаний рівеньматеріально-виробничих запасів;
Устаткування,трудові ресурси і матеріали, необхідні в кожен період часу;
Наявністьнеобхідних ресурсів.
Фахівці повиннірозробити виробничий план, що задовольнив би ринковий попит, не припускаючи прицьому виходу за рамки наявних у розпорядженні компанії ресурсів. Для цього будепотрібно визначити, які ресурси необхідні для задоволення попиту на ринку,порівняти їх з наявними ресурсами і розробити план, що погоджує одне з іншим.Цей процес визначення необхідних ресурсів і порівняння їх з наявнимиздійснюється на кожнім рівні планування і являє собою задачу керуванняпродуктивністю. Для ефективного планування необхідний баланс між пріоритетами іпродуктивністю.
Обрій плануванняскладає звичайно від шести до 18 місяців, а план переглядається раз на місяцьчи квартал.
Головнийкалендарний план виробництва (MPS)– це план виробництва окремих кінцевих виробів.У ньому здійснюється розбивка виробничого плану, що відбиває кількість кінцевихвиробів кожного виду, які потрібно зробити в кожен період часу. Як вихіднуінформацію для розробки MPS використовується виробничий план, прогнози поокремих кінцевих виробах, замовлення на закупівлю, зведення проматеріально-виробничі запаси й існуючій продуктивності.
Рівеньдеталізації MPS вище аналогічного показника виробничого плану. У той час яквиробничий план базується на сімействах виробів, головний календарний планвиробництва розробляється по окремих кінцевих виробах. Обрій планування можебути від трьох до 18 місяців, але насамперед він залежить від тривалостіпроцесів закупівлі чи безпосередньо виробництва.
Термін генеральнекалендарне планування відноситься до процесу розробки головного графікавиробництва.
Термін головнийграфік виробництва позначає кінцевий результат цього процесу. Звичайно планипереглядаються і змінюються щотижня чи щомісяця.
План потреби вресурсах (MRP)*– це план виробництва і закупівлі компонентів, щовикористовуються при виготовленні передбачених головним календарним планомвиробництва виробів.
У ньому зазначенінеобхідні кількості і терміни передбачуваного виготовлення компонентів чивикористання їх у виробництві. Відділи закупівель і контролю виробничоїдіяльності використовують MRP для прийняття рішень про ініціювання закупівельчи виготовленні конкретної номенклатури виробів.
Рівеньдеталізації високий. План потреби в ресурсах вказує, коли буде потрібнасировина, матеріали і комплектуючі для виробництва кожного кінцевого виробу.
Обрій плануванняповинний бути не менш сумарної тривалості процесів закупівлі і виробництва. Які у випадку з головним календарним планом виробництва, він складає від трьох до18 місяців.
План закупівлі іконтролю над виробничою діяльністю (PAC) являє собою фазу впровадження іконтролю системи виробничого планування і контролю. Процес закупівельвідповідає за організацію і контроль надходження сировини, матеріалів ікомплектуючих на підприємство. Контроль над виробничою діяльністю – цепланування послідовності технологічних операцій на підприємстві і контроль наднею.
Обрій плануваннядуже короткий, приблизно від дня до місяця. Рівень деталізації високий,оскільки мова йде про конкретні складальні конвеєри, устаткування і замовлення.Плани переглядаються і змінюються щодня.
На кожнім рівнісистеми планування і контролю виробництва необхідно перевіряти відповідністьпріоритетного плану наявним у наявності ресурсам і продуктивності виробничихпотужностей. Основний процес керування виробництвом і ресурсами підприємствамістить у собі розрахунок продуктивності, необхідної для виробництва відповіднодо пріоритетного плану, і застосування методів досягнення такої продуктивності.Без цього не може бути ефективного, придатного для роботи виробничого плану.Якщо в потрібний момент необхідної продуктивності досягти не вдається, планпотрібно змінити.
Визначенняпотрібної продуктивності, порівняння її з наявною продуктивністю і внесеннявиправлень (чи зміна планів)повинне здійснюватися на усіх рівнях системипланування і контролю виробництва.
Раз у кількароків механізми, устаткування й агрегати можуть вводитися в дію чи припинятироботу. Однак у періоди, розглянуті на етапах від виробничого планування доконтролю над виробничою діяльністю, зміни такого роду вносити не можна. У ціпроміжки часу можна змінювати кількість змін, порядок понаднормової роботи,передачу субпідряду на роботу і так далі.
Стратегічнийбізнес-план поєднує плани всіх підрозділів організації й обновляється, якправило, щорічно. Однак ці плани необхідно час від часу коректувати зурахуванням свіжих прогнозів і останніх змін ринкової й економічної ситуації.Планування продажів і операцій (SOP)– це процес, призначений для постійногоперегляду стратегічного бізнес-плана і координації планів різних підрозділів.SOP – це крос-функціональний бізнес-план, що охоплює продажі і маркетинг,розробку продукції, операції і керування підприємством.
Операціїпредставляють пропозицію, а маркетинг – попит… SOP – це форум, на якомурозробляється виробничий план.
Стратегічнийбізнес-план обновляється щорічно, а планування продажів і операцій – цединамічний процес, у ході якого плани компанії коректуються регулярно, звичайноне рідше, ніж раз на місяць. Процес починається у відділах продажів імаркетингу, що порівнюють фактичний попит із планом продажів, оцінюютьпотенціал ринку і прогнозують подальший попит. Потім скоректованиймаркетинговий план передається у виробничий, технічний і фінансовий відділ, щовносять у свої плани виправлення відповідно до переглянутого маркетинговогоплану. Якщо ці підрозділи вирішать, що не зможуть забезпечити виконання новогомаркетингового плану, його потрібно змінити.
Таким чином,протягом усього року постійно переглядається стратегічний бізнес-план ізабезпечується погодженість дій різних підрозділів. Планування продажів іоперацій розраховано на середню тривалість і містить у собі маркетинговий,виробничий, технічний і фінансовий план. У планування продажів і операцій є рядпереваг:
Воно служитьзасобом коректування стратегічного бізнес-плану з урахуванням зміни умов.
Воно служитьзасобом керування змінами. Замість того щоб реагувати на зміни на ринку чи векономіці після того, як вони відбудуться, керівники за допомогою SOP вивчаютьекономічну ситуацію не рідше, ніж раз на місяць, і виявляються в більшвигідному положенні, тому що планують зміни.
Плануваннягарантує, що плани різних підрозділів реалістичні, погоджені і відповідаютьбізнес-плану.
Воно дозволяєрозробити реалістичний план для досягнення цілей компанії.
Воно дозволяєбільш ефективно керувати виробництвом, матеріально-виробничими запасами іфінансуванням.
Системавиробничого планування і контролю визначає генеральну стратегію для всіхпідрозділів компанії. Ця цілком інтегрована система планування і контролю називаєтьсясистемою планування виробничих ресурсів, чи MRP II. Поняття “MRP II”використовується для позначення відмінності «плану виробничих ресурсів » ((MRPII) від «плану потреби в ресурсах » ((MRP). MRP II забезпечує координаціюмаркетингу і виробництва[2].
Плануванняпроводиться за допомогою методів: ресурсного, інтерполятивного,спробно-статистичного, нормативного, балансового, матричного та економічногомоделювання.
При розробцідовго- та середньострокових бізнес-планів використовується методикаекономічного моделювання з ресурсними обмеженнями.
 
1.2Оцінка механізму бізнес-планування
 
Існує кількацілей складання бізнес-плану. Відповідно цим цілями прийнято виділяти наступнітипи бізнес-планів [38]:
а). Повнийбізнес-план комерційної ідеї чи інвестиційного проекту — виклад дляпотенційного партнера чи інвестора результатів маркетингового дослідження,обґрунтування стратегії освоєння ринку, передбачуваних фінансових результатів.
б). Концептбізнес-плану комерційної ідеї чи інвестиційного проекту — основа дляпереговорів з потенційним чи інвестором партнером для з’ясування ступеня його зацікавленостічи можливої участі в проекті.
в). Бізнес-планкомпанії (групи) — виклад перспектив розвитку компанії на майбутній плановийперіод перед радою директорів чи зборами акціонерів із вказівкою основнихбюджетних позначок і господарських показників для обґрунтування обсягівінвестицій чи інших ресурсів.
г). Бізнес-планструктурного підрозділу — виклад перед вищим керівництвом корпорації планурозвитку господарської (операційної) діяльності підрозділу для обґрунтуванняобсягів і ступеня пріоритетності централізовано виділюваних ресурсів чивеличини приросту прибутку, що залишається в розпорядженні підрозділу.
д). Бізнес-план(заявка на кредит) для одержання на комерційній основі позикових коштів відорганізації-кредитора.
Зрозуміло, що прискладанні бізнес-планів кожного виду повинно бути більше приділено увагивизначеним питанням, зв’язаним з метою його складання. Бізнес-план повинен бутидосить докладним, щоб, ознайомивши з ним, потенційні інвестори і кредиторизмогли одержати повне представлення про пропонований проект і його цілі. Складбізнес-плану і ступінь його деталізації залежать від розмірів майбутньогопроекту і сфери, до якого він відноситься.
Бізнес-план – цеплан розвитку підприємства, необхідний для освоєння нових сфер діяльності чифірми для створення нових сфер бізнесу. Основними цілями бізнес-плану є [40]:
а) визначенняступеня життєздатності і майбутньої стійкості підприємства, зниження ризикупідприємницької діяльності;
б) конкретизаціяперспектив бізнесу;
в) залученняуваги й інтересу потенційних інвесторів фірми, а також споживачів іпостачальників;
г) придбаннядосвіду планування, показ підприємства в перспективі.
Бізнес-планнеобхідний, насамперед, для залучення уваги майбутніх інвесторів (наприклад,банків), як відправна крапка при веденні переговорів з майбутніми партнерами.
Першим етапом урозробці бізнес-плану є визначення джерел необхідної інформації. Такимиджерелами можуть стати підручники по бізнесу-плануванню, урядові заклади,консалтингові й аудиторські фірми, галузеві видання і т.п.
Другий етап –визначення цілей розробки бізнес-плану. Цілі визначаються переліком проблем,які покликаний вирішити бізнес-план. Для більшої привабливості проекту має сенссполучення внутрішніх і зовнішніх проблем діяльності підприємства, наприклад,пропозиція потенційним інвесторам (комерційним банкам, наприклад) не простовиступати кредитором, а повноправно брати участь у підприємницькому проекті,тобто мати частку в акціонерному капіталі, брати участь у розподілі прибутку іт.д.
Третій етап –визначення цільових читачів бізнес-плану: майбутніх інвесторів, якими можутьвиступати акціонери, комерційні банки, венчурні капіталісти і т.д. У залежностівід контингенту читачів у бізнес-плані необхідно виділити ті чи інші сторонидіяльності фірми, щоб переконати інвесторів у тім, що вкладені кошти будутьраціонально використані і принесуть видимі результати.
Четвертий етап– установлення загальної структури створюваного документа.
Звичайнобізнес-план містить у собі наступні складові частини:
а) титульний листі зміст.Титульний лист повинний містити заголовок плану, дату йогопідготовки, інформацію про укладача плану і для кого він був підготовлений.Зміст повинний давати чітке представлення про весь зміст бізнес-плану.
б) резюме. Воноповинно містити в собі основні положення й ідеї бізнес-плану. Резюме повиннескладатися з трьох частин: уведення (мети плану і коротко суть проекту),основного змісту (короткий опис усіх ключових моментів бізнес-плану, також ріддіяльності, прогноз попиту, джерела фінансування і т.д.) і висновку(представлення факторів майбутнього успіху проекту, опис основних способів діїпідприємця). Резюме повинне бути коротким і давати загальне представлення проплан, а також воно повинно бути складено таким чином, щоб у читача виниклобажання продовжити читання бізнес-плану.
в) історіябізнесу (якщо підприємство вже існує). Тут потрібно підкреслити успіхи фірми йокремих співробітників, розповісти про створення і діяльність фірми, про те,які продукти і послуги пропонує фірма на ринку, про роль вищого керівництва вдіяльності підприємства і т.д.
г) опис продуктів(послуг). Детальний опис майбутнього товару необхідно довести до зведенняінвесторів, що зацікавлені у високому конкурентному потенціалі товару. В описінеобхідно відбити способи застосування даного товару і його властивості,порівняння з аналогічною продукцією конкурентів, а також життєвий цикл товару.Увага повинна бути приділена також дизайну й упакуванню і мотивам, що будутьспонукувати покупців здобувати саме даний товар.
д) аналізположення справ у галузі. Опис зовнішнього середовища фірми і визначенняступеня її привабливості. Тут необхідно охарактеризувати розміри ринку і йогостан, категорії потенційних покупців, чутливість ринку до різних внутрішніх ізовнішніх факторів, сезонних і циклічних коливань і т.д. Зробивши висновок прозагальну привабливість ринку, потрібно визначити потенційну частку фірми вньому, дати прогноз продажів продукції, як у грошових, так і в натуральнихпоказниках.
е) оцінкаконкурентів і вибір конкурентної стратегії. Повинні бути визначені головніконкурентні сили в галузі і сформульовані основні варіанти конкурентнихстратегій. По М.Портеру існують три конкурентні стратегії [42]:
1) – перевага увитратах (утримання витрат на низькому, недоступному для потенційнихконкурентів рівні за рахунок економії на масштабі і досвіді виробництва );
2) –диференціація (створення фірмою продукту чи послуги з унікальнимивластивостями, що найчастіше закріплені торговою маркою).
3) – фокусування(зосередження уваги на одному із сегментів ринку, на особливій групі покупців,визначеній групі товарів чи на визначеному географічно секторі ринку). Убізнес-плані повинні бути описані обрані стратегії і їхнє конкретнезастосування.
ж) планвиробництва. Усі головні компоненти виробничої системи повинні бути описанів бізнес-плані. Крім того, план виробництва повинний включати економічнірозрахунки витрат виробництва, повинні бути представлені основні методивиробництва і технології, загальна структура виробничого процесу. У планівиробництва вказується також яка сировина і матеріали необхідні, імена й адресиосновних постачальників фірми, характеристики необхідних для організаціївиробництва потужностей і чи існують уже задіяні потужності, чи можепідприємство розраховувати на ефект масштабу виробництва і яка передбачуванаструктура витрат, як здійснюється контроль якості, яким образом здійснюєтьсявибір устаткування і яке устаткування використовується підприємством.Указується місце, де передбачається помістити підприємство (причини), а такожякої кваліфікації робоча сила потрібно для ведення виробництва.
з) план маркетингу.Цей план повинний охоплювати всі питання, зв’язані з ринком. Повинні бутипредставлені основні характеристики покупців на орієнтованому ринкупідприємства, покупці повинні бути диференційовані в групи по різних ознаках(рівень доходів, демографічна ознака), і підприємство повинне визначити длясебе, на який із сегментів ринку воно має намір орієнтуватися. У плані повинневказуватися, на яку частку ринку приблизно може претендувати бізнес, чи будемати місце гостра конкурентна боротьба чи підприємство спробує знайти свою нішуна ринку. Розкривається також методика розрахунку ціни на товар фірми, якийчистий доход принесе фірмі обраний рівень ціни, які канали збуту будевикористовувати фірма, як передбачається і чи передбачається взагаліорганізувати опісляпродажний сервіс.
и) організаційнийплан. Тут указується форма власності і тип організаційної структурифірми, розглядаються питання керівництва і розподілу повноважень івідповідальності. Вказуються основні пайовики (акціонери) організації (інодіприводиться весь список), скільки акцій і якого класу було випущено іпередбачається випустити, склад ради директорів і правління корпорації, якрозподіляються повноваження серед керуючих фірми, які основні риси контрактів зменеджерами фірми, яка організаційна структура фірми і способи взаємодіїпідрозділів один з одним.
к) фінансовийплан.Містить у собі три основних планових документи: баланспідприємства, план прибутків й збитків і прогноз руху готівки.
Баланс фірми –зведена таблиця, що вказує джерела капіталу і засобу його розміщення. Звітнийбаланс є основою для аналізу фінансових показників підприємства. Звіт проприбутки і збитки (форма №2) – відтворює підсумки діяльності фірми завизначений проміжок часу, також містить інформацію для фінансового аналізу. Тутфірма порівнює витрати і результати своєї діяльності, визначає величину чистогодоходу і його розподіл.
Звіт про рухготівки – аналізує джерела і використання готівки, тобто грошові потоки. Зізвіту повинне бути ясно, яке кількість готівки фірма генерувала за минулийперіод, які джерела готівки і як фірма використовувало свою готівку. Ще однаважлива складова фінансового плану – визначення джерел капіталу (фондів),необхідного для діяльності фірми, причому дані про джерела капіталу повиннібути ув’язані з використанням фондів. У плані повинні бути представлені:
передбачуванасистема фінансування та її інструменти (банківські кредити, векселі, облігації,опціони і т.д.);
величинавідсотків і основних виплат по боргу;
гарантії чизаставу, що забезпечують безпеку фінансових угод;
показникифінансового важеля, що визначають рівень ризику проекту
список поточнихкредитів фірми із сумами і термінами виплат по них;
потенційніподаткові переваги того чи іншого способу фінансування бізнесу.
л) пландосліджень і розробок. Тут висвітлюється рівень витрат на дослідження ірозробки (якщо фірма проводить такі), порівняння їх з відповідними витратамиминулих періодів і фірм-конкурентів, кваліфікація, досвід і кількість персоналуу відділі досліджень і розробок, оснащеність цього відділу, реальні досягненнядослідницького підрозділу і його внесок у загальний успіх організації.
м) оцінка істрахування ризику. Крім розрахунку інвестиційного ризику, у бізнес-плані маєсенс виділити окремий відділ проблемам ризику, у якому потрібно провестизагальну оцінку можливих ризиків, аналіз типів ризиків, їхніх джерел і моментіввиникнення, а також розробити заходу для мінімізації збитку (особливо увипадках форс-мажорних обставин).
П’ятий етап –збір інформації для підготовки кожного з намічених розділів бізнес-плану. Наданому етапі бажано залучити до роботи фахівців різного профілю (фінансистів,бухгалтерів, маркетологів, економістів широкого профілю) як наявних ворганізації, так і запрошених з боку.
Шостий етап –безпосереднє написання бізнес-плану.
1.3Аналіз показників бізнес-планування
 
Основнимипоказниками довго- та середньострокових бізнес-планів є :
— дисконтованаекономічна ефективність фінансових інвестицій в бізнес-план;
— динамікапоказників фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності тарентабельності роботи підприємства на всіх етапах реалізації бізнес-плану;
Оцінкадисконтованої економічної ефективності фінансових інвестицій основана нарізноцінності грошових потоків коштів в часі, що пояснюється такими причинами[16]:
зниженнякупівельної спроможності й загальне підвищення цін;
отриманняпроцентного прибутку (якщо гривню віднести в банк);
ризик (кредиторможе не виконати свої боргові зобов’язання).
Так чи інакшевідбувається зміна цінності національної валюти, тож у проектному аналізі ценеобхідно враховувати методом порівнювання різночасових грошей, так званимдисконтуванням [39].
Майбутня цінністьБс сьогоднішніх грошей визначається за формулою:
/> (1.1)
де С –сьогоднішня сума грошей, що інвестуються;
d – постійнанорма дисконту, що дорівнює прийнятій для інвестора нормі прибутку на капітал;
t – тривалість розрахунковогоперіоду (в роках);
Сьогоднішняцінність Сб майбутніх грошей визначається таким чином:
/> (1.2 )
Перерахунокпоточних і майбутніх сум в еквівалентній вартості шляхом дисконтування дозволяєвизначити цінність проектів на основі поточних і майбутніх витрат ірезультатів. Підраховані за кожний рік життя проекту, вони дисконтуються, апотім підсумовуються з метою одержання загального показника цінності проекту, наоснові якого роблять висновок щодо прийнятності проекту.
Критерії, щовикористовуються в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на двігрупи в залежності від того враховується чи ні часовий параметр: 1) заснованіна дисконтованих оцінках; 2) засновані на облікових оцінках. До першої групивідносяться критерії:
чистий приведенийефект (Net Present Value, NPV);
індекс рентабельностіінвестиції (Probability Index, PI);
внутрішня нормаприбутку (Internal Rate of Return, IRR);
модифікованавнутрішня норма прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR);
дисконтованийстрок окупності інвестиції (Discounted Payback Period, DPP).
До другої групивідносяться критерії:
строк окупностіінвестиції (Payback Period, PP);
коефіцієнтефективності інвестиції (Accounting Rate of Return, ARR).
а) Методрозрахунку чистого приведеного ефекту(ЧДД)
Цей методзаснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною сумоюдисконтованих чистих грошових надходжень, генерованих нею протягомпрогнозованого періоду. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, віндисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного інвестором самостійновиходячи зі щорічного відсотка повернення, який він хоче чи може мати наінвестований їм капітал. Припустимо робиться прогноз про те, що інвестиція (IC)буде генерувати протягом n років річні доходи в розмірі Р1, Р2,…, Рn. Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PresentValue, PV) і чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV= ЧДД –чистийдисконтований доход) відповідно розраховуються по формулах [26]:
/> (1.3)
/> (1.4)
Якщо NPV>0, топроект варто прийняти; якщо NPV
якщо NPV
якщо NPV=0, то увипадку прийняття проекту цінність компанії не зміниться, тобто добробут їївласників залишиться на колишньому рівні;
якщо NPV
Проект із NPV=0має додатковий аргумент у свою користь – у випадку реалізації проекту добробутвласників компанії не зміниться, але в той же час обсяги виробництва зростуть,тобто компанія збільшиться в масштабах.
При прогнозуваннідоходів по роках необхідно по можливості враховувати усі види надходжень яквиробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з данимпроектом.
Якщо проектприпускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсівпротягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб (зврахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і насгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):
/> (1.5)
де j –прогнозований середній рівень інфляції.
При розрахункуNPV, як правило, використовується постійна ставка дисконтування, однак придеяких обставинах, наприклад, очікується зміна рівня дисконтних ставок, можутьвикористовуватися індивідуалізовані по роках коефіцієнти дисконтування. Якщо вході імітаційних розрахунків приходиться застосовувати різні коефіцієнтидисконтування, то формула (4) не застосовується, і проект прийнятний припостійній дисконтній ставці може стати неприйнятним.
Показник NPVвідбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу комерційної організаціїу випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивен упросторово-тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати.Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і щодозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальностіінвестиційного портфеля.
б) Методрозрахунку індексу рентабельності інвестиції(ІД,ІДД)
Цей метод є посуті наслідком попереднього. Індекс рентабельності (PI) = ІД(індекс доходності)розраховується по формулі [26]:
/> (1.6)
Якщо PI>1, топроект варто прийняти; якщо PI
Якщо проектприпускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсівпротягом m років, то формула для розрахунку PI модифікується в такий спосіб (зврахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і назгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):
/> (1.7)
На відміну відчистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником: вінхарактеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень –чим більше значення цього показника, тим вище віддача кожної гривні,інвестованої в даний проект. Завдяки цьому критерію PI дуже зручний при виборіодного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV(зокрема, якщо два проекти мають однакові значення NPV, але різні обсягинеобхідних інвестицій, те вигідніше той з них, що забезпечує великуефективність вкладень), або при комплектуванні портфеля інвестицій з метоюмаксимізації сумарного значення NPV.
в) Методрозрахунку внутрішньої норми прибутку інвестиції(ВНД)
Під внутрішньоюнормою прибутку інвестиції (IRR= ВНД) розуміють значення коефіцієнтадисконтування r, при якому NPV проекту дорівнює нулю:
IRR = r, приякому NPV = f( r ) = 0.
Іншими словами,якщо позначити IC=CF0, то IRR знаходиться з рівняння [26]:
/> (1.8)
Практичнезастосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика немаєспеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується методпослідовних ітерацій з використанням табульованих значень дисконтованихмножників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнтадисконтування r1
/> (1.9)

де r1 — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому
f(r1)>0(f(r1)0)).
г) Методвизначення строку окупності інвестицій(СО, ДСО)
Цей метод, що єодним з найпростіших і широко використовуємих у світовій обліково-аналітичнійпрактиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень [ ].Алгоритм розрахунку строку окупності (СО) залежить від рівномірності розподілупрогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по рокахрівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат навеличину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воноокругляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподіленийнерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років,протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формуларозрахунку показника СО має вид:
/> , при якому
/> (1.10)
Нерідко показникСО = РР розраховується більш точно, тобто розглядається і дробова частина року;при цьому робиться припущення, що грошові потоки розподілені рівномірнопротягом кожного року.
Тоді формула(1.10) модифікується для розрахунків як :
/> (1.11)

Деякі фахівці прирозрахунку показника СО= РР рекомендують враховувати часовий аспект. У цьомувипадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показникуWACC, а відповідна формула для розрахунку дисконтованого строку окупності (DPP)має вид:
/> ,
при якому /> (1.12)
Очевидно, що увипадку дисконтування строк окупності збільшується, тобто завжди DPP>PP.Іншими словами, проект прийнятний за критерієм СО може виявитися неприйнятнимза критерієм DPP= ДСО.
Якщо проектприпускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсівпротягом m років, то формула для розрахунку ДСО(DPP) модифікується в такийспосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, такі на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):
/> (1.13)
Розрахункидинаміки показників фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності тарентабельності роботи підприємства на всіх етапах реалізації бізнес-планувиконуються за алгоритмами, наведеними в табл. 1.1 – 1.5. [31].

Таблиця 1.1
Алгоритмирозрахунку показників рентабельності№ п/п Показник
Умовн
поз-ня
Формула
для розрахунку Джерела інформації з форм фінзвітності
ПОКАЗНИКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ 1
Рентабельність активів за прибутком від
звичайної діяльності Rзв Прибуток від звичайної діяльності / Валюта активів Форма 2(190) / Форма1 (280) 2 Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком Rа Чистий Прибуток / Валюта активів Форма 2(220) / Форма1 (280) 3 Рентабельність власного капіталу Rвк Чистий Прибуток / Власний капітал Форма 2(220) / Форма1 (380) 4 Рентабельність виробничих фондів Rвф Чистий Прибуток / Виробничі фонди Форма 2(220) /Фор-ма1 (030+100+120) 5 Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації Rq Прибуток від реалізації / Виручка Форма 2(050-070-080) /Форма 2 (035) 6 Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності Rqоп Прибуток від операційної діяльності / Виручка
Форма 2(100) /
Форма 2 (035) 7 Рентабельність реал. продукції за прибутком Rqч Чистий прибуток / Виручка
Форма 2(220) /
Форма 2 (035) .8 Коефіцієнт стійкості економічного зростання Ксез Реінвестований прибуток / Власний капітал Форма 2(100 — 335)* Ф.2(220)/100 /Форма 1 (380) 9 Коефіцієнт реінвестування Кр Реінвестований прибуток / Чистий прибуток Форма 2(100 — 335)* Ф.2(220)/100 /Форма 2 (220) 10 Період окупності капіталу Тк Активи/Чистий прибуток
Форма 1(280) /
Форма 2 (220) 11 Період окупності власного капіталу Твк Власний капітал / Чистий прибуток
Форма 1(380) /
Форма 2 (220)

Таблиця 1.2
Алгоритмирозрахунку показників ділової активності№ п/п Показник
Умовне
позначення
Формула
для розрахунку Джерела інформації з форм фін звітності
ПОКАЗНИКИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ 1 Коефіцієнт трансформації Кт Чиста виручка від реалізації / Валюта активів Форма 2(035) /Форма1 (280) 2 Фондовіддача Фоф Чиста виручка від реалізації / Основні виробничі фонди Форма 2(035) /Форма1 (030) 3 Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти) Ко Чиста виручка від реалізації / Обігові кошти Форма 2(035) /Форма1 (260+270) 4 Період одного обороту обігових коштів (днів) Чо 365/ Ко 365 / Ко 5 Коефіцієнт оборотності запасів ( обороти) Коз Собівартість реалізації / Середні запаси Форма 2(040) /Форма1 (100+120+130+140 +150) 6 Період одного обороту запасів(днів) Чз 365 / Коз 365 / Коз 7 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборго-ваності(обороти) Кдз Чиста виручка від реалізації / Середня дебіторська заборгованість Форма 2(035) /Форма1 (050+170+180+190+200+210) 8 Період погашення дебіторської заборгованості (днів) Чдз 365 / Кдз 365 / Кдз 9 Коефіцієнт оборотності готової продукції Кгп Чиста виручка від реалізації / Готова продукція Форма 2(035) /Форма1 (130) 10 Період погашення кредиторської заборгованості (днів) Чкз Середня кредиторська заборгованість *360/ Собівартість реалізації Форма 1(500+520+530 +550+580) /Форма 2 (040) 11 Період фінансового циклу (днів) — період обороту коштів Чфц Чфц= Чоц — Чкз Чфц= Чоц – Чкз 12 Коефіцієнт оборотності власного капіталу(оборотність) Квк Чиста виручка від реалізації / Власний капітал Форма 2(035) /Форма1 (380+430+630)

Таблиця 1.3
Алгоритмирозрахунку показників майнового стану№ п/п Показник
Умовне
позначення
Формула
для розрахунку Джерела інформації з форм фін звітності
ПОКАЗНИКИ МАЙНОВОГО СТАНУ 1. Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах Ч овф Оборотні виробничі фонди/ Оборотні активи Форма 1 (100+120+270) /Форма1 (260+270) 2 Частка основних засобів в активах Ч оз Залишкова вартість основних засобів / Валюта активів Форма 1(030) / Форма1 (280) 3 Коефіцієнт зносу основних засобів К зн Знос основних засобів/ Первісна вартість основних засобів Форма 1(032) / Форма1 (031) 4 Коефіцієнт оновлення основних засобів К он Збільшення за звітний період первісної вартості основних засобів/ Первісну вартість основних засобів Форма 1((031к)-(031п)) / Форма1 (031п) 5 Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах Ч дф Довгострокові фінансові інвестиції / валюта активів Форма 1(040+045) /Форма1 (280) 6 Частка оборотних виробничих активів Ч ова Оборотні виробничі фонди/ Валюта активів Форма 1(100+120+270) /Форма1 (280) 7 Коефіцієнт мобільності активів К моб Мобільні активи / Немобільні активи Форма 1(260+270) /Форма1 (080)
Платоспроможністьпідприємства – це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої борговізобов’язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов[30]. Її можна вивчати за минулий період, на якусь певну (звітну) дату або якмайбутню можливість розрахувати у необхідні терміни за існуючимикороткостроковими зобов’язаннями.
Платоспроможністьпідприємства визначається системою показників ліквідності оборотних активівбалансу. Знаменник в усіх наведених показників один і той самий – поточніпасиви, тобто термінові невідкладні зобов’язання.
Показникиліквідності характеризують здатність фірми виконувати свої поточні(короткострокові) зобов’язання за рахунок поточних активів.
Коефіцієнтзагальної ліквідності (Кл.заг.) (коефіцієнтпокриття) – це відношення поточних активів (Апот) до поточнихзобов’язань (Зпот):
/> , (1.14)
де: /> – поточніактиви балансу (Форма 1 строка 260);
/> – поточні зобов’язаннябалансу ( Форма 1 строка 620);
Цей результатспіввідноситься з одиницею і показує, скільки грошових одиниць поточних активівприпадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань. При Кл.заг.вважається, що платоспроможність підприємства невисока існує певний фінансовийризик. Співвідношення 2:1 вважається нормальним, але для деяких сфер бізнесувоно може коливатись від 1,2 до 2,5 [31]. Коефіцієнт термінової ліквідності (Кл.терм.)– це відношення активів високої ліквідності (Алікв) допоточних зобов’язань:
/> , (1.15)
де: Алікв — активи високої ліквідності = поточні активи – запаси (Форма 1 строки(260-100-110-120-130-140-150);
Коефіцієнтабсолютної ліквідності (Кл. абс.) характеризуєтьсявідношенням грошових засобів та коротк. цінних паперів (Г, Цп)до поточних зобов’язань:
/> , (1.16 )

де: Г, Цп– грошові засоби та короткострокові цінні папери (Форма 1 строки(230+240)) ;
Значення цьогокоефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,2 – 0,25 [31].
Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторськоїзаборгованостей – показує наскількі термінові надходження від боржників допідприємства відповідають терміновим вимогам кредиторів до підприємства:
/> , (1.17)
де: Здеб –короткострокова дебіторська заборгованість (Форма 1 строки(160+170+180+190+200+210));
Зкред – короткостроковакредиторська заборгованість(Форма 1 строки (520+530+540));
Значення цьогокоефіцієнту є сприятливими, якщо він перевищує 1,25 [31].
Однією знайважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансовастійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежностіпідприємства щодо володіння своїм майном і його використання.
В табл. 1.4наведені алгоритми розрахунків показників фінансової стійкості підприємства звикористанням форм фінансової звітності – Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт прорезультати фінансової діяльності” [8], [9]:
Для оперативногорозрахунку абсолютних показників фінансової стійкості (коефіцієнту покриттязапасів оборотними коштами) вартість запасів (З) порівнюється з послідовнопоширюваним переліком таких джерел фінансування [16]:
власні оборотнікошти (НВОК);
власні оборотнікошти і довгострокові кредити та позики (НВОК + Дп);
власні оборотнікошти, довго- та короткострокові кредити і позики (НВОК + Дп +ДФЗ).
Відповідно дозабезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типифінансової стійкості :
1. Абсолютнастійкість — для забезпечення запасів (З) достатньо власних оборотних коштів;платоспроможність підприємства гарантована: З
2. Нормальнастійкість – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів залучаютьсядовгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:
З
3. Нестійкийфінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів тадовгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики;платоспроможність порушена, але є можливість її відновити:
З
4. Кризовийфінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає “нормальних” джерелфінансування; підприємству загрожує банкрутство:
 
З > НВОК+ Дп + ДФЗ
Забезпеченістьзапасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнімпроявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).

Таблиця 1.4
Алгоритмирозрахунку показників фінансової стійкості Показник
Умов.
позн.
Формула
для розрахунку Джерела інформації з форм фінзвітності ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ 1
Власні обігові кошти
(робочий, функціонуючий капітал) Рк Оборотні активи – короткострокові зобов’язання Форма 1(260+270-620-630) 2 Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами Кзвк Власні обігові кошти / оборотні кошти Форма 1(380+430-080) /Форма1 (260+270) 3 Маневреність робочого капіталу Мрк Запаси / Робочий капітал Форма 1(100+120 +130+140+150) /Форма1 (260+270-620-630) 4 Маневреність власних обігових коштів Мвок Грошові Кошти / Власні обігові кошти Форма 1(230+240) /Форма1 (380+430-080) 5 Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів Кзап Власні обігові кошти / Запаси Форма 1(380+430-080) /Форма1 (100+120 +130+140+150) 6 Коефіцієнт покриття запасів Кпз «Нормальні» джерела покриття запасів / Запаси Форма 1(380+430 +480-080+500+520+530+540) /Форма1 (100+120 +130+140+150) 7 Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) Кавт Власний капітал / Валюта Пасивів балансу Форма 1(380+430+630) /Форма1 (640) 8 Коефіцієнт маневреності власного капіталу Км Власні обігові кошти / Власний капітал Форма 1(380+430+630-080) /Форма1 (380+430+630) 9 Коефіцієнт концентрації позикового капіталу Кпк Позиковий капітал/Валюта пасивів Форма 1(480+620) /Форма1 (640) 10 Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування) Кфс Власні кошти / позикові кошти Форма 1(380+430+630) /Форма1 (480+620) 12 Коефіцієнт фінансової стійкості Кфст Власний капітал + довгострокові зобов’язання / Валюта пасивів Форма 1(380+430+480+630) /Форма1 (640)
 

1.4Особливості бізнес-планування підвищення рівня ринкової конкурентоспроможностіпродукції підприємства
 
Перехід всучасних умовах до ринкових відносин потребує використання на практиці головнихкатегорій ринку. В зв’язку з розширенням прав підприємств у виборі партнерів,асортиментної та збутової політики великого значення набуває поняття “якість”, щебільшого “конкурентоспроможність продукції”.
Конкурентоспроможністьта якість продукції – це сконцентрований вираз всієї сукупності можливостейбудь-якого виробника, створювати, випускати та збувати товари та послуги.
Поняття“конкурентоспроможність” значно ширше понять “якість” і “технічний рівень”продукту, хоча останні і є важливою складовою частиною конкурентоспроможностіпродукції. Якщо якість в кожний окремий момент є певною сукупністю якостейвиробу, то конкурентоспроможність може значно змінюватись в залежності відзміни таких факторів, як умови реалізації, попиту і пропозиції. Окрім якості,конкурентоспроможність включає в себе маркетингову і комерційну складові, що всукупності являє собою ціну продажу або ціну придбання товару.
Конкурентоспроможністьпідприємства – це синтетичний показник, який відображає сукупне виявленнябагатьох факторів – від динаміки та рівні розвитку національної економіки довміння організувати та керувати процесом формування якості таконкурентоспроможності продукції підприємства на національних чи зарубіжнихринках.
Питання конкурентоздатностірозглядалось багатьма вітчизняними та зарубіжними науковцями [23-27], [31-33],[36-40], [44]. Так, в роботі Е.А.Горбашко [14, с.47] поняття конкурентоздатностізовсім виправдано аналізується в зіставленні з іншою найважливішоютехніко-економічною категорією — якістю продукції. У той же час авторирозділяють поняття «якість» і «споживча вартість», виходячиз тієї посилки, що “… споживча вартість акумулює в собі усі властивостіпродукції, що зв’язані з її здатністю задовольняти людські потреби, тоді якякість характеризується лише частиною цих властивостей, що мають відношення дозаданих характеристик конкретної продукції”. У цій роботі виділяютьсянаступні змістообразуючі ознаки поняття конкурентоздатності продукції:
— відповідністьвластивостей продукції і потреб споживача (тотожність властивостей якості і конкурентоздатності);
— наявність трьохзмістообразуючих елементів конкурентоздатності — споживача, продукту іпродукту-конкурента (розходження властивостей якості і конкурентоздатності);
— тотожністьрізнорідних продуктів у плані конкурентоздатності (розвиток категорії якості).
Проф.Р.Фатхутдінов [37, с.52] визначає конкурентоздатність як „… властивістьоб’єктів, що характеризує ступінь задоволення конкретної потреби в порівнянні зкращими аналогічними об’єктами, представленими на даному ринку”. До безлічіоб’єктів, що володіють властивістю конкурентоздатності автор відносить крімпродукції ще і нормативні акти, науково-методичні документи,проектно-конструкторську документацію, технологію, виробництво (очевидно, непроцес, а активний оганізаційно-технологічний суб’єкт економіки), персонал(„робітник”, „фахівець”, „менеджер” по вираженню автора), цінні папери,інфраструктуру (навколишнє середовище), інформацію.
У проблематиці конкурентоздатностіможна визначити наступні особливості:
— по-перше, що конкурентоздатність- це властивість практично будь-яких економічних об’єктів;
— по-друге,незалежно від фізичної природи і виконуваних функцій усі вироби, а такожвиробничі системи їх що виготовляють і використовують, можуть розглядатися вконтексті проблеми конкурентоздатності;
— по-третє,аспект аналізу диктується не абстрактними розуміннями, а практичними інтересамиконкретної економічної діяльності;
/>- по-четверте, товари та послуги — усього лише пасивнийкомпонент ринку, на якому присутні також і активні компоненти — суб’єктигосподарювання, що, мабуть, можуть бути опосередкованими носіями властивості конкурентоздатності(через свої товари і послуги);
По-п’яте,стосовно до товару конкурентоздатність є розвитком категорії якості. У випадкуактивних економічних об’єктів — підприємств і організацій, представлених наринку — конкурентоздатність являє собою категорію ефективності, але на більшвисокому рівні.
Аналіз відомихвизначень конкурентоздатності, частина з яких наведена вище, дозволяє виділитицілий ряд моментів, безумовно важливих для експлікації даного поняття івизначення його місця серед інших економічних категорій:
Конкурентоздатністьпродукції — це міра її привабливості для споживача;
Привабливістьпродукції визначається ступенем задоволення сукупності різнопланових, інодісуперечливих вимог;
Складпропонованих вимог, їхня пріоритетність залежить як від виду продукції, так ітипу її споживача;
Конкурентоздатністьяк економічна категорія має релятивістську природу, тому що розглядається щодоконкретного ринку і конкретного аналога;
Конкурентоздатностіприналежний динамічний характер – для неї має сенс розглядати лише стосовно доконкретного моменту часу, з урахуванням змін у часі ринкової кон’юнктури;
Проблема конкурентоздатностівідноситься лише до нестаціонарного недефіцитного ринку, що знаходиться внерівновагому стані;
Конкурентоздатністьзалежить від стадії життєвого циклу, на якій знаходиться розглянутий товар;
Доцільним єрозгляд конкурентоздатності лише того товару, що вже має якусь частку ринку,причому показник конкурентоздатності істотно залежить від передісторії, тобточастки ринку в попередній період.
Доцільнозапропонувати наступне визначення: «Конкурентоздатність — це властивістьоб’єкта, який має визначену частку відповідного релевантного ринку, щохарактеризує ступінь відповідності техніко-функціональних, економічних,організаційних і інших характеристик об’єкта вимогам споживачів, визначаєчастку ринку, що належить даному об’єкту, і перешкоджає перерозподілу цьогоринку на користь інших об’єктів» [40].
Застосуванняприведеного визначення дає можливість використовувати наступні досить очевиднітвердження:
— цілком конкурентоздатноюможе бути визнана тільки така продукція, що має різні по своїй природіпоказники, що не уступають (принаймні) відповідним показникам проданого товарув умовах конкретного ринку;
— основою дляоцінки конкурентоздатності будь-якого виду продукції повинне бути комплекснедослідження ринку методами сучасного маркетингу, що дозволить не простовизначити деякий абстрактний «базовий зразок», але і правильнооцінити місце аналізованого об’єкта на даному ринку в зіставленні заналогічними оцінками реальних і можливих суб’єктів ринку;
при придбаннітовару споживач зупиняє свій вибір на тім зразку серед аналогічних, котрийнайбільшою мірою задовольняє його потреби.
Кожна споживчавартість (потреба), незалежно від того, чи відноситься вона до сферивиробництва, чи до сфери особистого користування, характеризується сукупністюпараметрів, що описують область її існування і зміст необхідного корисногоефекту. Для того, щоб розглянутий вид продукції був придатний для задоволенняданої потреби і становив інтерес для покупця, він також повинний мати комплексвідповідних параметрів. Можна вважати ідеальним випадок, коли сукупностіпараметрів товару і параметрів споживчих вартостей (потреб) збігаються. Томудля виготовлення конкурентоздатної продукції виробник повинний прагнутимаксимально точно прогнозувати потреби потенційного покупця:
для покупцятовару винятково важливе значення має величина витрат, необхідних длязадоволення відповідних потреб. При цьому у випадку наукомісткої продукціїпокупець звичайно несе витрати як при придбанні товару, так і при йогоексплуатації. Загальну суму витрат при аналізі конкурентоздатності називають«ціною споживання»;
частка фірми наринку залежить від її частки в попередній період і потенціалу конкурентоздатностітовару в даний момент часу: високий потенціал здатний порушити існуюче на ринкучи рівновага змінити характер протікання перехідних процесів перерозподілу усвою користь; низький потенціал не здатний уплинути на ринкові процеси.
Модель споживчоїповедінки може бути представлена деякою функцією реакції покупців Z від переваг(іноді нераціональних) покупців D, безлічі факторів зовнішнього середовища(економічних, науково-технічних, політичних) X, характеристик покупця Y,значення невизначеного фактора Q [31,c.58]:
Z = f (D,X,Y,Q) (1.1)
Для споживачаякість є обов’язковою характеристикою, але недостатньою для ухвалення рішенняпро придбання даного товару. Іншими словами, конкурентоздатність визначаєтьсяне просто відмінними характеристиками товару, а його привабливістю для клієнта,націленого на покупку. У цьому полягає суверенітет споживача: вирішальне словозалишається за ним навіть у тих випадках, коли він об’єктивно не правий. Вісторії бізнесу чимало прикладів, коли товари, що одержали найвищі оцінкиекспертів, залишали байдужими споживачів.
Нарешті, конкурентоздатність- це важлива ринкова категорія, що відбиває одну з найважливіших властивостейринку — його конкурентність. При незмінних якісних характеристиках виробу його конкурентоздатністьможе змінюватися в досить широких межах, реагуючи на різні фактори, обумовленіконкурентною позицією підприємства в зовнішньому економічному середовищі.
Таким чином,представляється, що проблема конкурентоздатності продукції є комплексною, яказнаходиться на стику двох наукових дисциплін:
технічноїдисципліни кваліметрії (виміру якості);
економічноїдисципліни маркетингу.
Відповіднопроблема аналізу й оцінки конкурентоздатності продукції повинна зважуватися наоснові погодженого застосування теоретичного і прикладного апарата, створеногов рамках цих двох наукових напрямків і включати рішення наступних проблем:
вивчення запитіві переваг потенційних покупців продукції;
організаціямоніторингу ринку з метою збору інформації про умови збуту продукції, фірмах ітоварах — конкурентах;
розробка єдиноїсистеми показників якості продукції, використовуваної як її виробником, так іспоживачем;
конструюванняузагальненої моделі досліджуваної проблеми, у тому числі формування безлічіфакторів, що впливають на конкурентоздатність і визначення їхніхвзаємозв’язків;
формуваннязагальних підходів до кількісної оцінки конкурентоздатності продукції, розробкаприватних методів, алгоритмів і процедур рішення задач, що відносяться до даноїпроблеми;
аналіз динаміки конкурентоздатностіпродукції в цілому і факторів, її визначальних;
визначення рівня конкурентоздатностіпродукції, що забезпечує заданий обсяг прибутку чи необхідну частку ринку.
 

РОЗДІЛ2. ДІАГНОСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ “ДКБ “РОТЕКС” ТА РІВНЯ КОНКУРЕНТОЇ ПОЗИЦІЇ ЙОГОПРОДУКЦІЇ НА РИНКУ У 2005 –2007 РОКАХ
 
2.1Економічне діагностування ринку упаковки в Україні та оцінка конкурентноїпозиції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”
Свою більш ніждесятилітню історію компанія «РОТЕКС» починала як звичайна малотиражнадрукарня, але вже починаючи з 1997 року виготовлення картонного упаковка булообрано стратегічним напрямком. Відсутність у той час вітчизняного виробництвакашированої гофроупаковки свідомо дало поштовх для розвитку цього напрямку вумовах підприємства.
Ретельний підборустаткування дозволив створити технологічну лінію, що забезпечує повний циклвиготовлення продукції від розробки дизайну упакування до готового виробувисокої якості й у короткий термін.
У 2002 році ТОВ“Дослідно-конструкторське бюро “РОТЕКС” перереєструвалося як спільнепідприємство з іноземними інвестиціями (інвестор – фірма “ALEF І YESTMET”(Австрія), при цьому статутний капітал з 96 тис.грн. підвищився більш ніж на 47млн.грн. за рахунок іноземного інвестора).
Сьогоднівиробнича база підприємства дозволяє використовувати практично всі технологіїзастосовувані у виготовленні сучасного упаковка з картону і гофрокартона. Цедві власні лінії для виробництва гофрокартона різної товщини, повнокольоровийофсетний друк, ламінація, УФ-лакірування, тиснення, конгрев, кашировальне івисічне устаткування максимальних форматів, швидкісна клейова лінія, а такожвикористання елементів упаковка з полімерних матеріалів.
Наявністьнеобхідних сертифікатів і дозволів державних контролюючих органів надаютьможливість займатися не тільки випуском упаковки, а також і видавничоюдіяльністю.
Допомога, щонадається замовникам по втіленню їхніх бажань, здійснюється кваліфікованимифахівцями інжиніринга і дизайну, якісна робота яких обумовлена знаннямможливостей наявного виробничого устаткування й особливостей технологічнихпроцесів.
Упаковку сьогоднівиготовляють з матеріалів самого різного призначення і зовнішнього вигляду,хоча краще усього надійність і захист забезпечує транспортна упаковка згофрокартону.
Історіявикористання гофрованого картону нараховує більш 100 років. Поява гофрованогокартону була зв’язана з необхідністю створення не просто пакувальногоматеріалу, а матеріалу, що забезпечує захист товару від механічних впливів. З розвиткоміндустрії гофрокартону висота і ширина хвиль зменшувалися, а кількість хвиль напогонний метр збільшувалося. Незважаючи на значні зміни, сучасна гофротара несильно відрізняється від перших її зразків. Саме завдяки нескладній конструкціїгофрокартон залишається найбільш вигідним сучасним пакувальним матеріалом, зякого можна створювати тару будь-якої конфігурації, міцності й оздоблення.Більш того, гофрований картон є одним із самих екологічно чистих пакувальнихматеріалів. Сполучення прочностних характеристик, легкості, можливостівторинної переробки і нанесення багатобарвного друку дозволило зайнятигофрокартону лідируючі позиції на світовому ринку транспортного упаковка.
Ще з 50-х роківминулого століття гофрокартон стає не тільки транспортною тарою, він упевненовиходить на ринок кінцевого упаковка. Саме в цей час у розвитих країнахз’являється новий вид гофрокартона — мікрогофрокартон. Принципово він невідрізняться від своїх попередників. Та ж багатошарова структура зберігає всічудові властивості гофрокартона. Однак за рахунок застосування більш легкихсортів картону і зменшення висоти хвилі мікрогофра відмінно підходить длястворення споживчої тари різної конфігурації. Хвиляста структура вигідновідрізняє мікрогофрокартон від інших видів картонного упаковка, саме томумікрогофрокартон у даний час визнаний пакувальним матеріалом XXI століття.Завдяки своїм чудовим механічним властивостям у сполученні з ізящністю іпрактичністю, цей матеріал завоював надійні позиції на світовому ринкуупаковки. Тара з мікрогофрокартона використовується у взуттєвий, косметичної,парфумерної, харчовий і багатьох інших галузях промисловості.
/>
Рис.2.1 Типоваструктура та види гофрокартона
Гофрований картонз гофром К застосовується для виготовлення тари для упаковка продукції, непотребуючих високих амортизаційних показників (наприклад, кондитерські вироби,вироби побутової хімії й ін.).
Гофрований картоніз хвилею С має всі достоїнства, гофр А и В, є універсальним для виготовленнякоробок широкого вжитку. Гофрований картон із хвилею Е — мікрогофрокартон —відноситься до категорії гофрокартона так званого «нового покоління». Літернепозначення Е веде свою історію від первісного найменування маркимікрогофрокартона «Еліта» (Elite), виробництво якого було налагоджено в США. Крімпрофілю Е, найбільш розповсюдженого в Україні, застосовується і гофрокартон ізхвилею F (413–415 хвиль на 1 р. м, h — 0,75 мм, t — 2,4 мм) і G (553–555 хвильна 1 р. м, h — 0,55 мм, t — 1,8 мм). Велика кількість гофрів на погонний метрмікрогофрокартона дозволяє одержати рівну поверхню і високу площинну твердість.Тому з тришарового мікрогофра виготовляється, в основному, споживча упаковкадля різних побутових приладів та товарів народного споживання.
Мікрогофрокартонповинний мати такі ж характеристики, як і тришаровий гофрокартон іншихпрофілів:
1) опірпродавлюванню — не менш 9,3 мпа;
2) опір торцевомустиску уздовж гофрів — 3,3 кн/м;
3) вологовміст —8,5 %.
У порівнянні зіншими сортами пакувального картону мікрогофрокартон при товщинах, близьких дозвичайного картону, володіє цілим рядом переваг.
1. Коробкивиходять легкі, але досить міцні, краще захищають товар, що усерединізнаходиться, а завдяки багатослойності менше ушкоджуються.
2.Мікрогофрокартон ідеально підходить для упаковка як великих, так і невеликих порозмірах товарів, наприклад, у харчовій, косметичній і фармацевтичнійпромисловості. «Мікрохвилі» дозволяють створювати навіть дуже маленькі коробки,для одержання таких же коробок зі звичайного картону довелося б брати тонкісорти (склеїти маленьку коробку з товстого картону складно), при цьому коробказі звичайного тонкого картону виглядає не дуже презентабельно і до того ж легкодеформується.
3. Конструктивніможливості мікрогофрокартона дозволяють створювати практично шедеври вупакуванні, наприклад, подарунків. Цієї ж можливості можна використовувати встворенні малих рекламних форм і конструкцій, аж до вітрин і дисплеїв длярозміщення товарів у супермаркетах.
Позначені плюсиупаковка з мікрогофрокартона забезпечують йому упевнений ріст на тлізагострення конкуренції між виробниками. Саме останнє змушує їх максимальноефективно використовувати наявні вільні мільйони квадратних метрів рекламноїплощі на транспортному упакуванні. У розумінні майже кожного розсудливогобізнесмена склалося тверде переконання — будь-який товар вимагає упаковку ійого зовнішній облік визначає ефективність просування продукту на ринку. Востаточному підсумку, упаковка — це наймогутніша візуальна зброя, що діє налюдей як магніт, змушуючи їх звертати увагу саме на цей продукт, який вигідновідрізняється від всіх інших «одежинкою».
Український ринокупаковка мікрогофрокартона молодий. Усього лише 10 років тому даний вид гофрибув практично невідомий. Дотепер споживачі мучаться сумнівами, чи вартовкладати гроші в упаковку з мікрогофра. А тим часом мікрогофрокартон поступовоі непомітно завойовує їхню довіру. Щорічно росте кількість підприємств, щозвернули свої погляди на якісну упаковку з мікрогофрокартона. А звернули нанього увагу тому, що товари, які мають високу вартість, по-перше, вимагаютьнадійної схоронності, а по-друге, зовнішній вигляд їх упаковки повиннийнаштовхувати на думку, що усередині знаходиться щось коштовне. Мікрогофрсправляється з цими двома задачами чудово. В даний час упаковку змікрогофрокартона використовують підприємства багатьох галузей виробництва(рис.А.1, А.2 Додатку А).
Основним способомстворення барвистих упакувань і інших виробів з мікрогофрокартона став методкаширування. Полягає він у тім, що спочатку на одному з плоских шарів офсетнимспособом наноситься повнокольоровий друк, що відповідає усім вимогам сучасногоупаковка. Потім запечатаний нарізаний плоский шар наклеюється на попередньонарізаний на аркуші того ж розміру двошаровий мікрогофрокартон. Після чого цейкартон каширується (а попросту приклеюється) на основу — мікрогофрокартон, щоскладається тільки з нижнього шару і власне «хвилі». Метод каширування дозволяєз’єднати в мікрогофрокартоні всі достоїнства «гофри» як пакувального матеріалуі високу якість офсетного друку. У результаті виходить тришаровиймікрогофрокартон з багатобарвним друком високої якості. Природно, що покупцюприємніше придбати телевізор чи побутову техніку в яскравому кольоровомуупакуванні, ніж у блекло оформленій сірій коробці.
Крім нанесеннядруку на мікрогофрокартон, існує можливість додання картону різних додатковиххарактеристик, що формують нові властивості упаковка. Останнє істотно підвищуєпривабливість товару, виділяє його серед інших, що дуже важливо при умовахтвердої конкуренції на ринку. До однієї з таких характеристик можна віднестидодання глянцю картону. Найбільшою популярністю користаються його різнелакування (суцільне Уф-лакірування, воднодисперсіонне лакування, методшовкографії.), ламінування водно-клейове і гаряче-клейове, а також тисненняфольгою. Усе це робить сучасний мікрогофрокартон чудовим матеріалом длявиробництва елітного подарункового упаковка для косметичної і парфумерноїпродукції.
Просунути свійтовар і досягти високого рівня продажів можна не тільки барвистим оригінальнимдруком, але і спеціально розробленим кроєм. Це ще одна можливість розширитиасортимент картонної упаковки. Те, що картон може згинатися, як правило, попрямих лініях чи близьких до них кривим, часто можна компенсувати можливістювнутрішньої вирізки будь-якої форми до необхідних місць згинів. Форма буваєнайрізноманітнішою (будиночок, календар, іграшка), а міцність конструкцій і втой же час гнучкість матеріалу дозволяють створювати дизайнерам різні унікальніза формою і змістом упаковки зі згинами, схованими і наклеєними переломамикартону, що діву даєшся польоту людської фантазії. Довгограючий ефектзбереження, надрукована на упакуванні інформація, додаткова функціональністьсприяють універсальному використанню картону в незвичайній якості (рис.А.3Додатку А).
Крім свогопрямого призначення — виготовлення витонченої упаковки, мікрогофрокартонвідмінно підходить для створення різноманітних муляжів, стендів і вітрин.Перевага таких стендів у тім, що мікрогофрокартон, який використовувався приїхньому виготовленні, дозволяє створити вітрину бажаної форми, а також вирішитибудь-як задачі її відповідності рекламної кампанії у випадку зміни логотипа чизагальної рекламної ідеї. По великому рахунку з мікрогофрокартона можнавиготовляти практично все, починаючи від сувенірної упаковки і закінчуючивітринами з POS-матеріалів (Point of Sales (POS) чи Point of Purchase (POP) —диспенсери, дисплеї-панелі і дисплеї-вітрини (стенди), муляжі упакувань,шоу-бокси.
ЗаводТОВ “Дослідно-конструкторське бюро “РОТЕКС”, що почав свою діяльність у червні2002 року, уже зумів завоювати солідну репутацію на ринку упаковки іполіграфічної продукції. Сьогодні це ім’я, якому цілком довіряють. Зарепутацією компанії стоїть якість роботи персоналу, високий рівень якогообумовлює партнерство з визнаними вітчизняними і закордонними підприємствами ікорпораціями, що ведуть рекламними агентствами.
У 2006 році назаводі був зроблений аналіз усіх бізнесів-процесів компанії, оптимізована йоговнутрішня структура. Це дозволило досягти високої ефективності в усьому: ворганізації закупівель, реалізації готової продукції, освоєнні прогресивнихтехнологій керування проектами, маркетингом і персоналом. В даний час компаніястійко асоціюється з такими поняттями, як «професіоналізм»,«якість», «надійне партнерство».
Продукція заводу ТОВ “ДКБ “РОТЕКС” відмінно зарекомендувала себе впроцесі експлуатації в різних регіонах України і Росії. Сьогодні компаніямає ряд можливостей для рішення багатьох маркетингових проблем замовника,зв’язаних з підвищенням конкурентоздатності й ефективності його діяльності.
Завод картонногоупаковка ТОВ “ДКБ “РОТЕКС” — одне з найбільшихпідприємств у СНД по виробництву упакування і рекламної поліграфії — бувстворений з метою оперативного забезпечення ринку якісною продукцією, що відповідаєсвітовим стандартам. Завод оснащений унікальним устаткуванням, велика частинаякого не має аналогів в Україні і СНД.
Завод ТОВ “ДКБ “РОТЕКС” має наступніхарактеристики:
Виробничі будівлізаймають площа 17000 м2.
Завод обладнанийсучасною системою клімату-контролю.
Виробничапотужність дозволяє переробляти більш 3 000 тонн картону на місяць.
Ємність складукартону — більш 6 000 тонн.
Маються тринезалежних лінії підведення електроенергії з автоматичним переключенням.
На територіїзаводу є свої під’їзні залізничні колії.
Таблиця 2.1
Характеристикирейтингу конкуренції на ринку в галузі поліграфічних послуг
ТІСНИЙ РЯД КОНКУРЕНЦІЇ
Ринок поліграфічних послуг Києва демонструє надзвичайно високий рівень конкуренції. Розрив між компаніями в рейтингу (сусідні позиції) у більшості випадків не перевищує 1% і найчастіше складає десяті частки.
/>Основу рейтингу складають приватні компанії: знос поліграфічних потужностей державних підприємств (у межах 85-90%) і їхня нездатність інвестувати істотні засоби у відновлення устаткування залишили держпідприємства за межами головних операторів ринку поліграфічних послуг.
Тверда конкуренція на ринку визначає основні тенденції його розвитку: спеціалізацію, гнучку цінову політику, креативность рекламних компаній і системність у стимулюванні споживчого попиту (вплив на нього через систему пропозицій).
/>Так конкурентна доля “РОТЕКСА” на ринку оцінюється як 0,8% (24 місце), а перші 29 підприємств галузі займають долю 43,4% ринку.
Поліграфія-послуги
№
 
%
1 Евросувенир* 4.3
2 Конви 3.4
3 Новый друк 3.3
4 Блиц-Принт 2.9
5 Старт полиграф 2.1
6 Эпос 1.9
7 Сенс* 1.8
8 Укрбланкиздат 1.8
9 Штамп-Сервис* 1.7
10 Вета Кописервис 1.6
11 Вольф 1.5
12 Боровков* 1.4
13 Завод рекламы 1.3
14 Little one 1.2
15 Инсит* 1.1
16 Диалог Пресс 1.1
17 Ол Принт 1
18 Метро* 1
19 Тетрис 1
20 Визит* 1
21 Копицентр 0.9
22 Полиграфист 0.8
23 Куверт-Украина 0.8
24 Ротекс 0.8
25 Интертехнодрук 0.8
26 Нельсон* 0.8
27 Скрин Принтинг 0.8
28 Экспресс-Полиграф 0.7
29 Пресс бюро Жаклин Бувье* 0.7
30 Інші 56.6
ТОВ“ДКБ “РОТЕКС” — підприємство замкнутого циклу виробництва, від виготовлення оригіналів-макетівдо упаковки продукції, спеціалізується на виробництві барвистої картонноїупаковки для різних галузей промисловості:
Харчова ікондитерська промисловість (упаковка для цукерок, печива, вафель, сухихсніданків, дитячого харчування, солодощів і ін.)
Парфюмерно-косметичнапромисловість (упаковка для усіх видів парфумерії і косметики)
Побутова хімія(упаковка для порошків, мила, подарункових наборів)
Алкогольнапромисловість (подарункові і сувенірні набори, упаковка для елітного спиртного,групове упаковка й ін.)
Завод такожробить упаковку для фармацевтичної, текстильної промисловостей, упаковку длядитячих іграшок і товарів промислової групи.
Виробничийпріоритет ТОВ “ДКБ “РОТЕКС” у новихтехнологіях, найвищій якості і рекордній швидкості виконання замовлень:
шестиколірнийдрук форматом 1120х1620 мм на папері і картоні товщиною до 1,2 мм із двомасекціями лакування, ИК і УФ сушінням;
усі видитиснення, у тому числі трьома видами фольги одночасно, 3D — тиснення (конгрев);
точна висічкаформатом 1115х1600 мм;
виготовленняштанцформ і кліше для тиснення на власному устаткуванні;
кашированнямікрогофрокартона;
фальцювання ісклейка коробка в одну лінію;
замкнутий циклвиробництва з виготовленням високоякісних кліше для тиснення і штампів длявисічки;
конструкторськийвідділ оригінальної і конкурентноздатної упаковки;
оптимальнесполучення ціни і якості, а також індивідуальний підхід до кожного клієнта.
В табл.2.2наведені експертні оцінки кількісних та якісних параметрів продукції ТОВ „ДКБРОТЕКС” та основних конкурентів в м. Києві по випуску продукції з кашированогомікрогофрокартона у вигляді основних параметрів конкурентоспроможностіконкурентоспроможності продукції:
А) Продукція
П4 – Ціна одиниціпродукції
П5 – Безпекакористувача продукції
П6 – Коефіцієнтновизни продукції
П7 – Коефіцієнтестетичної привабливості продукції
Б) Виробник
В-1 – Виробничапотужність підприємства
В-3 – Середнійвік обладнання
Г) Ринокреалізації
Р-3 –Прибуток(загальна сума націнок) від продажу продукції
Наведеноюкласифікацією передбачена лише частка найбільш вагомиххарактеристик(параметрів) об’єктів, що взаємодіють у сфері виробництва тареалізації продукції.
Аналіз данихтабл.2.2 показує, що серед конкурентів по галузі випуску картонної упаковкиможна виділити наступні категорії підприємств:
підприємства, якімають параметри конкурентоспроможності продукції менші за нормативні по галузі;
підприємства, якімають параметри конкурентоспроможності продукції вищі за нормативні по галузі;