Часопис "ПІК" як приклад українського "Часопису новин"

ЧАСОПИС “ПІК” ЯК ПРИКЛАД УКРАЇНСЬКОГО “ЧАСОПИСУ НОВИН”
Дніпропетровськ
2002

Зміст1. Вступ
2. Розділ 1.“Часописи новин” зарубіжних країн.
1.1    “Тайм”
1.2    Конценція і структура часопису“Тайм”.
1.3    Принципи обробки і подачіінформаційних матеріалів
1.4    Тенденції розвитку зарубіжних“часописів новин” в 90-х роках 20-го ст.
3. Розділ 2“ПІК”
ВисновокСписоквикористаної літератури

Вступ
Після заборониКПРС і дезінтеграції СРСР в колишніх Радянських республіках відбулося остаточнеруйнування системи ЗМІ, яка існувала раніше. Проголошення незалежності іпобудова суверенних держав відкрили можливості для створення в кожній країнінових систем ЗМК, на розвиток яких впливали перш за все соціально-економічні йполітичні процеси перехідного періоду. На початку 90-х р. в Україні, паралельноз багатоукладністю в економіці, йшов процес установлення різноманітних формвласності в засобах масової інформації. Періодичні видання, видавництва,інформаційні агенства, електронні засоби масової інформації були вже не тількидержавною і державно-кооперативною власністю. Ними володіли акціонернітовариства, приватні особи [8]. З`явилися і такі засоби інформації, що здавалися в аренду,належали громадським організаціям чи змішаним компаніям за участю іноземного капіталу. Уролі засновників і власників різних інформаційних структур тепер частовиступають політичні сили. До середини 90-х р. журналістика України, як сферабізнесу, випробовала на собі всі прояви нових економічних взаємин,зіштовхнулася з проблемами приватизації, акціонування. Домінуюче місце вринкових взаєминах між пресою та діловим світом зайняла реклама, яка заявилапро себе як фактор нової суспільно-політичної й економічної ситуації.
Зміни, яківідбулися в суспільно-політичному й економічному житті, призвели до помітнихзмін у структурі періодичної преси України. Вихід нових видань, розрахованих назадоволення інтересів різної аудиторії, сприяв становленню інформаційногоринку, що враховував розмаїття джерел інформації і її поширення в періодичнихвиданнях різного типу.
“Система відборуновин та їх інтерпретація у засобах масової інформації – це дзеркало суспільнихвідносин. І вся система інформації – її стиль, форма, тональність – змінюєтьсязалежно від політичних, економічних і культурних змін конкретної соціальноїспільноти, групи або суспільство загалом ”[14.c.137].
Сучасну системудрукованої преси України відрізняє внутрішня динаміка. Кількісно-якіснерозширення системи сформувало конкурентне середовище, в межах якого повинні були знайти своє місце якабсолютно нові видання, так і ті, що мають “радянський” родовід. Для ниххарактерні чітке позиціонування, своєрідність у предметно-тематичній структурій оформленні, свій стиль у подачі інформації. Саме до таких видань належить інформаційно-аналітичний тижневик“ПІК”. На загальному ринку преси його виділяє перш за все вибір сфериінформаційного інтересу. У полі зору інфрмаційно-аналітичного тижневиказнаходяться переважно дві найбільш модернізовані в ході реформ сфенригромадського життя – політика й економіка, а також традиційна для закордонних“часописів новин” сфера культури. Іншою відмінною рисою цього видання єхарактер відображення дійсності, зумовлений інформаційними потребамисуспільства в повноцінному висвітленні проблем, пов`язаних перш за все зполітичним і економічним життям.
Саме існування стійкогопопиту на інформацію такого роду – одна з основних причин появи таких видань.При переході до відкритого суспільства в українських громадян з`являється принципово нова соціальнапрактика, обумовлена наявністю цивільних прав, політичних свобод, потенційноширокими можливостями самостійно приймати рішення. Це призводить до руйнуваннястарих стереотипів соціальних відносин, побудови нової картини світу, визначеннюсвого місця в ньому і формуванню нової системи цінностей і координат. Аоскільки політика й економіка стали визначальними векторами розвитку в життісуспільства, то значення аналізу саме цих сфер зросло.[12]
Інформаційнапотреба в оперативній аналітиці актуалізується й у результаті формування новоїсоціальної групи людей, активно включених у процес реформ. У ході модернізаціїв суспільстві почали з`являтися соціальні групи, зайняті у фінансовій галузі,економічному і політичному менеджменті. це та категорія громадян, що успішноадаптувалися до нових умов. Саме на цігрупи й орієнтується інформаційно-аналітичний тижневик “ПІК”. Необхідно такожвідзначити, що “часописи новин” “типовий” читач використовує в якості одного зінформаційних джерел для прийняття рішень і формування своєї поведінки. Появаінформаційно-аналітичних тижневиків, безсумнівно, зумовлена і функціонуваннямінформаційного ринку. З його розвитком основним критерієм успішності будь-якогоЗМІ стає уміння робити високоякісний інформаційний продукт, який має попит йможе витримати конкуренцію. Цими якостями “часописи новин” вигідно відрізняютьсявід багатьох інших видань, що мають проблеми в умовах ринкового існування.Пошук свого “обличчя”, своєї індивідуальності стає першорядним завданням,рішення якого обумовлює життєздатність видання. Конкурентне інформаційнесередовище висуває вимоги відповідності якості інформаційного продукту (уданому випадку періодичного видання) з інформаційними запитами споживача –аудиторії, її духовною і матеріальною готовністю сприймати ту чи іншуінформацію.
Сучасніінформаційно-аналітичні тижневики, без сумнівно, нове явище в українськійжурналістиці, породжене новими соціальними реаліями.
Тема “часописівновин” зарубіжних країн досліджена дуже добре та ґрунтовно, на відміну відукраїнських часописів цього типу. Більшість літератури використаної нами у роботіпредставляє дослідження російських вчених. В першій частині ми звернемо увагуна розвиток та особливості зарубіжних “часописів новин”. Особливу увагузвернувши на часопис “Тайм” — перше видання такого типу, що займає ведучіпозиції до цього часу.
Особливо ґрунтовноісторію “Тайм” досліджує у своїх роботах О. Бурмістренко. Інформацію про“часописи новин” інших зарубіжних країн можна знайти у “Вестнике Московскогоуниверситета. Серия Журналистика”. Цю тему досліджували Уріна І.В. (Італія),Жукова Л.А. (Франція) та інші. Цікава робота Полянського І. ( Вісник Львів.Ун-ту. Серія журналістики. 2001р. Вип. 21.).
Друга частинаповністю присвячена часопису “ПІК”. Досліджуючи тему ми зіштовхнулися з бракомінформації про це видання. Аналізуючи концепцію “ПІКу” ми звернемо особливуувагу на зміну рубрик, тематики та стилю подачі інформації часопису.
Саме про це іпіде мова у нашій роботі

Розділ1. “Часописи новин” зарубіжних країн
 
1.1 “Тайм”
 
Особливе місце всписку зарубіжних “часописів новин” займає тижневик “Тайм”, який почав виходити3 березня 1923 року і став фундатором часопису нового типу, а також могутньогонапрямку в американській політичній і міжнародній журналістиці. Засновникамижурналу були Генрі Робінсон і Брайтон Хедден, 24-літні випускники аристократичногоЙєльського університету.
На сьогоднітижневик має дев`ятьвідділень в США та 15 бюро за кордоном. Крім нью-йоркського видання, “Тайм”друкується англійською мовою у Великобританії, Нідерландах, Сінгапурі,Австралії, Південній Америці і Канаді. Після злиття в 1989 році зкомунікаційною корпорацією “Уорнер бразерс” “Тайм” перетворився в найбільшу всвіті інформаційно-видавничу корпорацію, до якої належать також музичні, кіно-і телекомпанії.
Причину таких вражаючихуспіхів потрібно, мабуть, шукати в історії “Тайму”, у тій філософії, щостановила засади його діяльності і зробила журнал не тільки самим відомим, алей найбільш впливовим в США та за кордоном… За оцінками дослідників, у 70-іроки в світі друкувалося принаймні п`ятдесят часописів, які зобов`язані своєюпоявою ідеям, що зародилися в “Таймі”.Тому, визначаючи характерні особливості,що становлять типологічний каркас “часопису новин”, ми будемо у першу чергуспиратися на дослідження часопису “Тайм”.
 
1.2Конценціяі структура часопису “Тайм”
Первинна концепціяжурналу виглядала таким чином: головним, за задумом Льюса і Хеддена, є не обсягжурналу, а те, який відсоток опублікованої інформації дійде до свідомостічитача і буде йому корисний. Вирішено було зробити з усіх доступних джерелщонайбільше фактичного матеріалу про події, які виявляють зацікавленістьсуспільства, і з цієї величезної інформаційної маси робити сотні невеликихстатей, жодна з яких не повинна перевищувати 400 слів. Стислість стала ключовимсловом в концепції часопису. Інший фундаментальний елемент полягав в тому, щотижневик на відміну від інших видань буде надавати факти, а не коментарі.Потрібно відразу зазначити, що ця теза майже з самого початку сталанайвразливішим місцем в концепції “Тайму”, і це неодноразово відзначалося яксамими творцями журналу, так і його дослідниками.[13,5]
Основні конкуренти“Тайму” вибирали теми своїх матеріалів довільно, розробляли їх багатослівно, іззалученням численних цитат з газет та інших джерел. Льюс і Хедден такожзбиралися цитувати виразників протилежних точок зору, але освітлювати новинитижня стисло, намагаючись не приймати чиюсь сторону і в той же час даючизрозуміти читачеві, який погляд ближче до істини. Обидва творці журналу булиприхильниками республіканської партії, мали чіткі консервативні погляди ізбиралися доводити їх до свідомості читачів не визнаючи відкрито своєї позиції.
Знайомство з “Проспектом”“Тайму” ясно свідчить, що часопис з самого початку був задуманий як своєрідний“дайджест” відповідним чином систематизованих і препарованих новин за тиждень.На думку О.Н.Бурмістенка, інформаційні тижневики грають рользагальнонаціональних щотижневих газет, але при цьому вони мають багато перевагперед щоденною газетою. Газета, як правило, має два джерела інформації:повідомлення кореспондента або інформаційного агенства – і публікує її звичайнона наступний день найчастіше у вигляді “прямого репортажу”. Для “часописівновин”, навпаки, факт сам по собі – не є кінцевим результатом журналістськоїроботи, а є лише початком. Редакція кожного відділу інформаційного тижневика маєперед собою сотні газетних повідомлень і десятки матеріалів агенств на одну іту ж тему; у неї 5-7 днів для того, щоб осмислити факт, побачити подію врозвитку, поставити її в зв`язок з іншими подіями, підготувати супутні ідодаткові матеріали – так званий “фон” новин. Таким чином, зі слівамериканського професора Едвіна Емері,з моменту появи “часописів новин” питання “чому?” в журналістиці стає набагатоважливішим, ніж питання “хто це зробив?”.[13]
Вже з першого випуску“Тайму” подача новин в ньому здійснювалася за “новим принципом” – “принципомповної організації новин”. На практиці це означало розподіл всієї масиінформації про навколишній світ на постійні розділи і рубрики, які повинні булиорієнтувати як читачів, так і видавців у величезному колі тем і проблемминулого тижня.
За більш ніж 70 роківсвого існування “Тайм” дуже змінився, перетворившись з бляклого “листка” вяскраво-глянсове видання, але сама структура журналу виявилася дуже стійкою йживучою. У сучасному “Таймі” нараховується більше ніж 20 постійних розділів,більшість з яких існує з самого першого номера: “Нація”, “За кордоном”,“Економіка”,”Бізнес” та інші. Деякі другорядні розділи з`являються не кожнийтиждень.
Природно, що більш ніжсімдесятирічний період існування журналу рубрикація матеріалів зазнавала певнихструктурних змін, зумовлених потребами часу і читацької аудиторії. Ці зміниторкнулися як загальних розділів так і підрозділів всередині них.
З самого початку в“Таймі” була прийнята своєрідна “багатоступінчата” рубрикація змісту кожного номеру. За першим загальнимзаголовком, що орієнтує читача, всередині кожного розділу надається другийзаголовок, який виділяє матеріали за певною категорією. Так, наприклад, вжовтневому номері “Тайму” за 1996 р. в розділі “Нація” подаються такі “видові”заголовки: “Етика”, “Громадський погляд”, “Політика” та інші. За такою більшконкретною рубрикою йде вже третій заголовок, безпосередньо пов`язаний зматеріалом і його інтерпритацією.
Іноді після назви публікаціїв змісті дається ще підзаголовок, що додатково акцентує основну думку або ідеюматеріалу. Такий спосіб рубрикацій матеріалу має, з одного боку, активізуватизацікавленість читача, а з іншого – підготувати його до певного сприйняття.
Крім оригінальної системирубрикації новин, сучасний “Тайм” має ще три фірмові особливості, до якихналежать організація дослідження громадської думки, залучення експертів зокремих питань і щорічне призначення “Людини року”. О.Н. Бурмістенко,характеризуючи “Тайм” в 70-і роки, зазначає, що за деякими виключеннями список“людей року” досить добре ілюструє політичну спрямованість і прихильністьжірналу.[13]
 
1.3Принципиобробки і подачі інформаційних матеріалів
Велика ефективність івисокий читацький інтерес до матеріалів “часопису новин” визначається, крімформи видання, і цілим рядом журналістськихприйомів, серед яких дослідники виділяють три основних: метод “коментованогорепортажу”, “груповий журналізм” і своєрідний яскравий стиль подачі матеріалів. Розкриємо сутність кожного з них більш детально.
Групова журналістика. Читач сучасного “Тайму” не може незвернути уваги на величезний перелік редакційних співробітників ікореспондентів журналу, що публікується в кожному номері поруч з “Листомвидавця”.У цьомусписку вражає не тільки кількість прізвищ (понад 300), але й незвично великакількість посад і груп, на які поділяються співробітники “Тайму”. Публікаціяцього списку є передусім зримим підтвердженням існуючої в редакції системи“групової журналістики”-своєрідного методу підготовки і обробки новин,винайденого його фундаторами. У американській літературі для означення цьогометоду вживається декілька термінів:”group journalism”-групова журналістика, “collective journalism”– колективна журналістика, “brigade method” –бригадний метод, “conveyersystem”-поточна система і деякіінші.
В основірозробленої Льюсом і Хедденом моделі лежить передусім незвичний розподіл обов’язків між кореспондентами ілітературними співробітниками журналу. Перші повинні присилати в редакцію “сирий”матеріал, чернетки для подальшої редакційної обробки. Їх задача – максимальнооперативно зібрати факти, забезпечивши їх по можливості великою кількістюнавіть мало значних деталей;”правильно” розпорядитися одержаним “сирим”матеріалом – турбота редакції. Кожний матеріал, що надійшов в редакцію відвласних кореспондентів, а також запозичений із щоденних газет, часописів,одержаний від інформаційних агенств, порівнюється з матеріалами на аналогічнутему, отриманими з інших джерел, компілюється в один зведений матеріаллітературними співробітниками, доповнюється думками і висловлюваннями фахівціву данній галузі, обростає цікавими супутніми відомостями в так званій“дослідницькій групі”, шліфується під загальний стиль видання старшимиредакторами відділів, затверджується на вищому рівні керівництвом часопису і,нарешті, з`являється на сторінках журналу.
Як зазначаютьдослідники “Тайму”, система групової журналістики виконує ряд функцій взагальному редакційному процесі журналу і має як свої позитивні, так інегативні риси. Матеріали, які готуються бригадним методом, виглядають більшцікавими, авторитетними і компетентними, ніж написане однією людиною.Анонімність “групової журналістики” є причиною повної одноманітності іуніфікації всіх матеріалів всіх розділів часопису – від ”Бізнесу” до “Музики”.Досягнення цього є реальним втіленням девізу творів “Тайму”: “Тайм” пишетьсяоднією людиною для однієї людини”(Time is written as if by one man for one man) На думку Генрі Льюса, журнал требастворювати так, щоб у читача складалося враження, що весь “Тайм” пишетьсяоднією людиною на одному диханні.
Анонімність“групової журналістики”, за задумом редакції, з одного боку, надає кожномуматеріалу необхідну вагу і авторитет: у читача повинно складатись враження, щоперед ним не індивідуальна думка однієї людини, яка може помилятися, а думкатакої могутньої і авторитетної організації, як корпорація “Тайм-Уорнер”. Зіншого боку, анонімність матеріалів допомагає редакції зняти відповідальністьз конкретного журналіста при публікації явної брехні, скандальних матеріалів,дозволяє їй безкарно використовувати вбивчий сарказм, зневажливий і єхидний тондля інсинуацій проти окремих осіб, організацій і урядів, неугодних власникамчасопису.
У наші дні система“групової журналістики” в основі своїй залишаєтьсяколишньою, алеїї намагаються модернізувати, пристосувати до нинішньої ситуації. Редактористали дозволяти більше “індивідуальних” репортажів і підписаних матеріалів, всечастіше стали вступати в “діалог” з кореспондентами на місцях, узгоджуючи зними перероблені варіанти публікацій.
Коментованийрепортаж.Кінцевим продуктом конвеєра “групової журналістики” у часопису “Тайм”майжезавжди є так званий “коментований репортаж” (в американській журналістиці дляпозначення цього поняття крім терміну “коментований репортаж” – “interpretativereporting” іноді вживаються декілька інших термінів:”explanatory reporting”,”indepth journalism”,”intelligent reporting ”,”qualified reporting ” і т.п.)
Коментованийрепортаж не був винаходом “Тайму”, але саме цей часопис, а також численнірадіокоментатори першими використали його на практиці і саме вони в значніймірі сприяли тому, що коментований репортаж став дуже поширеним жанром в усіхзасобах масової інформації.
До появи “Тайму”в американській журналістиці існував суворий розподіл на “репортаж” і“коментар”. Вважалося, що коментар – це офіційна думка данної редакції зприводу тих або інших подій, і він повинен публікуватися на особливихредакційних сторінках. Від газетного репортера і кореспондента газетногоагенства не тільки не вимагалося пояснювати, що новина означає – йому цекатигорично заборонялося. Азбукою будь-якого репортера-початківця було те, щоінформація, яку він постачав в редакцію, повинна була відповідати на п`ятьнаступних питань: хто, що, де, коли і як. Відповідь на питання “чому?” вслужбові обов`язки не входила.
Коментованийрепортаж, що з`явився в 30-і рр. 20-го ст. внаслідок нового підходу до подачіновин, являє собою комбінацію інформації і коментарю, звіт про подію, в якийорганічно вмонтовані оцінки, думки (редакції і експертів-фахівців), політичний,історичний і економічний “фон”; подія в ньому подається в більш широкомуінформаційному контексті з прогнозуваннямїї впливу і наслідків.
З самого початку застосування в “Таймі”коментований репортаж став широко використовуватися для тенденційноїінтерпретації і подачі новин у вигідному для видавців політичному освітленні.“Створюйте думку!” – завжди вимагав Льюс від своїх корепондентів, літературнихспівробітників і редакторів. “Покажіть мені людину, що стверджує, що вонаабсолютно об`єктивна, — любив вінповторювати, — і я покажу вам людину, що займається самообманом”.
Відмінними рисамикоментованого репортажу в “Таймі” є драматичний, несподіваний або, навпаки, уявно-спокійнийпочаток і белетризована головна частина матеріалу. Не випадково такий матеріалніколи не називається “стаття”, “замітка”, “кореспонденція”, “репортаж”. Ценезмінно “ньюс стори”- “розповідь про новини.” Створюючи чергову розповідь,“Тайм” часто вживає слова і звороти, які повинні показати читачеві, що за тимабо іншим твердженням криються факти, перевірені могутнім механізмом видавничоїкорпорації; але джерело інформації при цьому залишається неясним іневизначеним. Політика “Тайму” відносно джерела своїх новин залишаєтьсянезмінною протягом всіх років його існування, про що свідчить хоч би заяваодног з відповідальних співробітників часопису, зроблена на початку 90-хроків:”Ми не повинні розкривати джерело своєї інформації. Але у випадкунеобхідності зобов`язані його охарактеризувати”.
До характернихелементів “таймовського” коментованого репортажу потрібно віднести іперсоніфікацію новин, виявлення майже в кожній події зв`язку з людиною, яка маєбудь-яке відношення до події; представлення будь-якої новини на фонінайрізноманітніших малозначних деталей. Все це створює при сприйняттіінтерпритації “Таймом” певної події необхідний психологічний “клімат довіри”,який примушує читача приймати на віру будь-які думки редакції, що видаються за“об`єктивну” інформацію.
“Таймстайл”. З перших же днів появи насвіт часопису “Тайм” одне з головних завдань Генрі Льюса і Брайтона Хедденаполягало в тому, щоб виділити часопис із загальної маси періодичних видань тогочасу, привернути до нього увагу читачів. Ще на стадії розробки “Проспекту”редактор літературного додатку “Нью-Йорк пост” Генрі Сенбі порадив молодимжурналістам виробити для журналу його власний лінгвістичний стиль, здатнийвнести новий елемент в американську прозу.незважаючи на дещо дивну з точки зорубізнесу рекомендацію, партнери віднеслися до неї цілком серйозно і приступилидо розробки особливого, стислого стилю, який увійшов в історію американськоїжурналістики як “таймовський” стиль.
А.Н. Бурмістенкозазначає, що можна виділити щонайменьше п`ять складових елементів, які всукупності дають поняття “таймстайл”: складні прикметники, інверсований порядокпобудови речення, неологізми та оказіоналізми, уживання екзотичних слів вновому значенні, широке використання простомовних слів і виразів, сленгу,жаргону і наближення стилю журналу до розмовної мови .
Оскільки обсяг журналу порівняноневеликий, а кількість інформації, призначеної для публікації кожен тиждень,величезна, на журнальних сторінках не залишається місця для загальних фраз іміркувань. Мова журналу надзвичапйно концентрована, насичена оцінками, якімістять бажані і вигідні редакції висновки.
На сучасномуетапі редакція намагається зробити стилістику часопису більш літературною,респектабельною і благозвучною, надати новинам белетризованої форми, зберігшипри цьому стислість, ексцентричність і агресивність стилю.
Дослідникиамериканської преси сходяться на тому, що “таймстайл”значно вплинув на мовуамериканської журналістики і відповідно на розмовну мову американців .
Разом з іншимиструктурними і концептуальними компонентами він був запозичений аналогами“Тайму” в інших країнах. Не випадково в багатьох згадках про “часописи новин”,що були скопійовані з “Тайму”, відмічається агресивний, скандальний характерматеріалів, що публікуються в них.[13]
1.4 Тенденції розвиткузарубіжних “часописів новин” в 90-х роках 20-го ст
Потрібнозазначити, що в зарубіжній пресі склалося свого роду міжнародна тенденція:існування на інформаційному ринку кожної країни пар часописів – конкурентів,досить вдмінних між собою, щоб дати відчуття різноманітності, але в той же часдосить схожих, щоб спільно пропонувати читачеві найбільш повну панораму фактів,думок, порад і моделей поведінки. Ця ситуація характерна і для групиінформаційних тижневиків, стабільність якої, незважаючи на всі значнінововведення, підтримується парами “Тайм”і “Ньюсуік” в США,”Штерн”і “Шпігель” вНімеччині, “Експрес” і ”Пуен” у Франції, “Панорама” і “Еспрессо” в Італії.
За прогнозамифахівців, в третьому тисячолітті виживуть ті часописи, які знайдуть своє місце,свою нішу в читацькій аудиторії, чий редакційний і рекламний продукт буденацілений на обмежений контингент читачів-споживачів. Будуть зазнаватитруднощів і, можливо, закриватися видання з масовою і невизначеною заінтересами аудиторією. Передбачається скорочення розповсюдження, особливо вроздріб, часописів новин ( тиражі їх вже й сьогодні не ростуть).
Процес падіння тиражів інформаційних тижневиківбезпосередньо пов`язаний з процесом витісненнядрукарської продукції електронною журналістикою, яка стає все більш активною.Реакцією, яка виникла у відповідь на таку ситуацію, стало зростання числачасописів у всіх розвинутих зарубіжних країнах, оновлюючих або практичнозмінюючих свій формат, структуру, стилістику, зовнішній вигляд – все те, що називаєтьсяформулою видання. Так, в числі багатьох американських часописів пережив процесоновлення і “Тайм”.Середина 90-х рр. – час нових формул для більш ніж трьохсот французських часописів. Процесоновлення захопив і журнальні ринки Італії і Німеччини.
Збільшення числанових формул пояснюється декількома причинами. Перша, як відмічають дослідники,пов`язана з удосконаленнямметодів маркетингу. Це особливо важливо, для часописів, що прагнуть відповідатидуху часу. Друга причина пов`язана з середовищем нових, в тому числі і електронних ЗМІ, інтеграція в яке ставить домакета періодечного видання певні вимоги. І, нарешті, третя причина пов`язана зчитачем, який у величезній мірі зумовлює необхідність вироблення нової формули,оскільки саме він формує попит і забезпечує конкуренцію між виданнями.
США “Тайм” вимушений бувпідписати умову з автомобілебудівною корпорацією “Дженерал моторс” продрукування складних у виробництві рекламних вкладок. На початку 90-х рр.Підписані були довгострокові контракти і з іншими автомобільними концернами –американським “Крайслером” і японською “Маздою”.
Сьогодні рекламніматеріали “Тайму”, що як і раніше становлять близько 50% всього обсягу, сталибарвистішими, подача їх стала більш витончена. Сучасний “Тайм” – “глянсовий”,добре ілюстрований тижневик, що зберіг кращі риси колишнього ”Тайму”, як іраніше готовий битися за ведучі позиції на інформаційному ринку СполученихШтатів та інших країн.[13,5]
Франція. “Евенман дю жеди”- самиймолодий з французьких інформаційних тижневиків не тільки за часом виникнення(1984), але й за характером читацької аудиторії: цей часопис завжди мав середсвоїх читачів високий відсоток молоді. Вихід з важкої фінансової ситуації новекерівництво побачило в оновленні формули видання, але при цьому основні чинникиконцепції журналу були збережені і лягли в основу нової формули, яка булапредставлена читачам на початку 1996р. У ході перебудови було також здійснене зниження ціни видання, основнаставка була зроблена на підписну компанію.Змінився не лише зовнішній вигляд,сталися зміни і в області змісту.
Поєднанняінтерактивної орієнтації на читача з оригінальною редакційною коцепцією,поглибленою розробкою власного методу збору і обробки інформації (методрозслідування), неповторною тональністю і стилістикою видання і забезпечуєноваторський характер формули “Евенман дю жеди” в порівнянні з формулами іншихлідуючих видань.[23]
Італія. Зміни в групі італійськихтижневиків особливо виразно виявилися в період парламентських виборів 1996року, на фоні яких можна було помітити деякі нові тенденції в розвитку основнихконкурентів цього виду ЗМІ – “Панорами” і “Еспрессо”. По-перше, “Панорама” все більше набуває статусу“тижневика думок”. Якщо раніше прерогативою журналу була подача якнайширшогоспектра фактів, то сьогодні сторінки “Панорами” все більше нагадують “дайджестдумок”. Ці матеріали, однак, явно проходять редакційний відбір.
По-друге, якщо зточки зору форми “Панорама” і “Еспрессо” в даний момент знаходиться на стадіїзближення, то з точки зору змісту і політичних пристрастей ці видання виявиласямайже на полюсній відстані. У журналах навіть з`являються спеціальні рубрики, цілком присвячені критицісуперника. Претендуючи на роль якісного джерела новин, обидва тижневика стоятьдалеко від моделі чисто інформаційного видання, до якої, проте, поки і непрагнуть. Недаремно, щоб скласти власну думку про те, що відбувається 40%читачів “Панорами” і “Еспрессо” читають обидва ці видання, в яких нерідкоінформація викладається “з точністю до навпаки”.[19,20,21]
 Німеччина.Серед німецьких ”часописів новин” цікавою для аспекту, що розглядається нами,єхарактеристика одного з видань, що з`явилися в 90-ті роки – інформаційного загальнополітичного тижневика“Фокус”(1993). Бурхливий успіх цього журналу, що належить концерну ГубертаБурди, спростував розхожу думку початку 90-х років, про те, що серед часописівмають шанс вижити лише новинки суто спеціалізованого профілю.За даними 1995р.тираж “Фокуса” становив понад 680тис. примірників.
Успіх “Фокуса”пояснюється, зокрема тим, що він пішов по шляху створення по можливостікоротких текстів і прагнення максимума простоти і визначеності висловлювання,що не завжди було властиво таким його конкурентам, як “Шпігель”, а в чомусь і“Штерн”, — і все це в щотижневому, а не щоденному використанні. Як бачимо,видавці “Фокуса” всього лише повернулися до класичної формули “часопису новин”– стислості, аналогічності газеті, але на якісно новому рівні.[18]
Як бачимо,новаторський характер оновлених формул багатьох інформаційних тижневиків, щокористуються попитом у читача, в порівнянні з традиційною формулою “часописуновин” виявляється перед усім в двох важливих галузях:
– увідповідності редакційних підходів і образотворчих прийомів в макетуванні іоформленні основним вимогам, що пред`являються до інформації на даному етапііснування видання;
– умаксимальній відповідності читацьким очікуванням і інтересам, у інтерактивномухарактері взаємодії з аудиторією на всіх етапах життя видання.
Виходячи зрезультатів дослідження, викладених у цьому розділі, можна стверджувати, що тип“часопису новин” у світовій журналістиці сформувався ще в перші десятиріччяминулого століття і, незважаючи на деякі трансформації, зумовлені певнимисоціально-економічними умовами, дотепер займає цілком стабільну нішу насвітовому ринку друкованої продукції.

Розділ2. ПІК
 
Всеукраїнськийтижневик “ПІК”(“Політика і культура”), засновником та видавцем якого є ТОВ“ПІК”, належить до наймолодшої генерації інформаційних часописів України й змоменту винекнення проекту планувався як “часопис новин”. Він певною міроювтілив досвід російських тижневиків, насамперед “Итогов”, дещо в його структуріуспадковане від зарубіжних аналогів, але багато в чому відрізняєтьсяунікальністю й неповторністю свого обличчя.
Часопис виходитьз 17 березня 1999 року, що дозволяє розглянути не лише етапи становленнявидання, але й його трансформацію протягом трьох років існування. Напрямокрозвитку формули часопису вимальовується особливо наявно при зіставленнісьогоднішнього часопису з його першим номером, тож розпочнемо аналіз тижневиказ огляду саме цього номера.
Перший номерчасопису починається програмними листами керівника проекту Зиновія Кулика таголовного редактора Олександра Кривенка до читачів, у яких зроблена спробависвітити концептуальні підвалини видання. Зокрема Зиновій Кулик у своємузвертанні зазначив: ”Чи можна при критичному аналізі сучасного стану нашогосуспільства обійтися без зубоскальства та націоналоьного приниження? -Хотілосьби…
Чи можливепубліцистичне осмислення реформ і державотворчих процесів на основі авторськоїспівпраці журналістів, істориків, економістів, юристів, але без моралізаторстваі претензій на абсолютну істину? – Маю надію…
Чи можна досягтигіпотетичних контурів майбутнього, не зламавши стійких деградуючих тенденційсьогодення? Чи має перспективу українське в Україні ?- Вірю сам і сподіваюся наваше розуміння і підтримку”.
До ньогоприєднався й Олександр Кривенко: “Нарешті зрозуміли — це не та країна, якої михотіли. Час йде, а віз стоїть. Залишається хіба втікати, бо завтра буде війна,- як каже земляк Скрябін. Цей журнал і є втеча. Тільки не од, а до: назустрічхвилі. А би пройти крізь неї, поки не накрила з головою. По той бік – тихіводи, ясні зорі. А журнал – човен, яким туди маємо доплисти.
Політика і культура- два відра на одному коромислі проблем. Що несемо – те й питимем. Хочетьсяджерельної, з вершини. У піку тим, хто поїть каламуттю.
Зусиллямиспраглих постає цей журнал. У ПІКу, на межі епох, зустрічаємось з Вами.Приєднуйтесь! ”
Вже з першогономера “ПІК” зарекомендував себе як якісно – масове видання, що чітковідбивається у його формулі й змістові.
На обкладинціпершого номера розміщена фотографія у сіро-синьоватому кольорі на тлі якоїліворуч розміщені назви чотирьох найактуальніших статей, набрані червонимкольором. Назви статті яку ілюструє фотографія обкладинки, набрана великимибілими літерами знизу обкладинки. Біля назв вказані сторінки. У верхній частиніобкладинки ліворуч розміщені логотип і назва часопису: білі літери ПІК начервоному тлі, під ними на чорному меншими білими літерами – Політика ікультура.
Друга й третясторінки обкладинки зайняті рекламою. На четвертій сторінці обкладинки — фотографії під гаслом “Усе в ПІКу. Білих плям стає менше”. У першому номеріфотографія займає третину обкладинки. У подальшому ( ще в трьох номерах 1999 й2000 року)розміри фотографії поступово збільшуються до всієї площиниобкладинки. У наступних номерах вона використовується як складова частинареклами журналу під гаслом “Білих плям стало менше” та “Запрошуємо доспівпраці”.
З першого номераприйнято розподіл матеріалу за трьома блоками: “Час ПІК” (політичні події вУкраїні та за її межами), “ПІКова тема” (соціальне життя, соціальні події вУкраїні та інших країнах), “Стиль ПІК” (культура, спорт, мистецтво), матеріалияких займають приблизно однаковий обсяг тижневика. У 2002 році добавляютьсяблок “Гроші ПІК”(економіка, гроші, енергетика), “Абзац ПІК”( культи, нагороди,різне) .
У першому номері,перший матеріал кожного з трьох блоків анонсується на сторінці змісту, якаструктурно поділена на три частини: у верхній частині сторінки на червоному тлірозміщено у три колонки назви блоків та анонси трьох матеріалів номера, якіскладаються з маленької фотографії (або малюнка) до відповідної статті йпідзаголовка, розміщеного справа від фотографії. Над фотографіями вказаністорінки. У назвах блоків головне слово подається великими білими літерами,залежне – вдвічі меншими чорними. Цей елемент обкладинки виконує ще й функціюрозподілу змісту на три основні блоки: матеріал, який анонсовано, розпочинаєвідповідний блок.
Середню найбільшучастину сторінки займає перелік назв матеріалів, до яких наводяться хедлайни,тобто застосовується традиційна для часописів новин подвійна репрезентаціяматеріалу. Після підзаголовка надається ім`я та прізвище автора. Перелік матеріалів подано у три колонки, кожна зних супроводжується кольоровою фотографією до одного з матеріалів.
Під змістом, унижній частині сторінки, зліва повторюється зменшений логотип часопису, справа– відомості про видавців, керівництво тощо. Зі складу редакції у першому номеріназвані лише керівник проекту та головний редактор.
Верхня частинапочаткової сторінки кожного блоку в основній частині часопису структурноповторює верхній елемент сторінки змісту: після назви блоку на кольоровому тліза допомогою фотографій або малюнків та коротеньких анотацій праворучфотографій анонсується три головні матеріали блоку. Над фотографіями вказуютьсявідповідні сторінки.
Матеріали ублоках об`єднані за темами, які вказуються у верхній частині сторінки ліворуч йрозпочинають кожну сторінку.
Серед тематичних рубрик блоків, започаткованихз першого номера, постійно (тобто такою, що входить до формули часопису як їїструктурний елемент) є рубрика “Рейтинг ненормативної мудрості” з підзоголовком“ПІКова сімка” у блоці “Час ПІК”. У анонсі цієї рубрики зазначається: ”ПІКовасімка” – це спроба в епоху техногенних революцій і нав`язливої комп`ютерізаціїпродовжти справу наших прадідів-літописців – увічнення пам`яток усної народноїтворчості. Правда, з одним невеличким застереженням: оскільки народ нині волієдемократично мовчати, “ПІК” нотуватиме висловлювання більш говірких народнихправителів. Відтак добірні естети вибератимуть з усієї філософської спадщинисім найкращих пам`яток, які карбуватимем у формі “Рейтингу ненормативноїмудрості”.
Завершує першусторінку цього розділу постскриптум:
“Р.S.”ПІКова сімка”є винятково науковимпроектом. Тлумачення окремих розділів рейтингу як уїдання політиків є наслідкомособистої фантазії читачів, за що редакція відплвідальності не несе.
Р.Р.S. Працівники редакції ПІКу нарозумних умовах можуть скласти протекцію всім незаслужено обділено увагоюВеликого естетського журі”(ПІК, №1, 1999, с.9).
У рейтингупершого номера наведені висловлювання О.Мороза, О.Ткаченка, В.Чорновола,Н.Вітренко, В.Черняка, В.Медведчука та Рема Вяхірєва.
Ноу-хау першогономера тижневика було запровадження сторінки-пародії на рубрику колишніхполітпросвітних журналів “Пропагандистові та агітатору”(с.19). Вона міститьматеріали під гаслом “Геть недоторканість” – реакціяю редакції на дебати уВерховній Раді з приводу позбавлення депутатів юридичної недоторканості. Уподальшому редакція від цієї рубрики відмовилась.
У першому жномері було опробовано прийом подвійного хедлайну.”Піковці” намагалися виявитиподвійний зміст назв деяких матеріалів за допомогою графіки, коли слова уназві, набрані іншим шрифтом, читається як друга назва, наприклад,: НЕ те теперНАТО (с.14), ХТО грає – той МАЄ (с.18), РУХ напереДОдні ЮВІЛЕЮ (с.20), ЧИ винніЄВРЕЇ, що українці БІДНІ? (с.24), Жіночі СВЯТА або ПОМСТА Святого Валентина(с.42) тощо. Цей прийом теж не знайшов поширення у подальших випусках тижневика.
Слід зазначити,що редакторська концепція та формула часопису були відразу добре продумані йщодо змісту, й щодо структури та дизайну видання. Усе це має вплив на читача.
Дизайн часопису,наприклад, опрацьований навіть до таких, на перший погляд, дрібниць, як колір –маркет блоків: для першого блоку – це червоний, який є водночас й кольоромвсього часопису. Він є у логотипі на сторінці змісту. Колір блоку “ПІКова тема”– синій, а блоку “Стиль ПІК” – зелений. У першому номері ці кольоривикористовуються у межах блоків як тло для анонсів на їх початку, вступів достатей, підкреслюються назви тематичних рубрик на початку сторінок. Відповіднікольорові стрічки-маркери кожного блоку нанесені у правому верхньому куті зправого краю кожної непарної сторінки. У першому номері на цих маркерахрозміщена назва блоку, в подальшому вони надаються без неї й за шириною тамісцем розташування співпадають з кольоровим тлом анонсів на сторінках змісту.
Перші примірникичасопису виходили накладом 5 тисяч примірників, з 2000 року і до сьогоднінаклад становить 22 тисячі.
Досьогодніформула часопису продовжує вдосконалюватися. Зміни тією чи іншою міроюторкаються всіх її складників.
Дизайн обкладинкистав більш відповідний до стилю всього часопису. Введена трьохчастиннаструктура (як для сторінки змісту): верхня частина обкладинки міститьназву-логотип часопису, яка розташована ліворуч й перекриває трьохкольороветло, більшу середню частину якого займає чорна стрічка, на правому краї якоїрозміщена фотографія (іноді дві) або малюнок до одного з матеріалів іззазначеною на ній сторінкою. Головний матеріал номеру анонсується на середнійчастині обкладинки за допомогою великої кольорової фотографії на чорному фоні.Фотографія супроводжується хедлайном, набраним великими літерами, та посиланнямна відповідну сторінку часопису.
Нижня сторінкаобкладинки, що відокремлена від середньої червоною рискою. Містить заголовки абохедлайни найактуальніших матеріалів часопису, набрані значно меншим шрифтом.Посилання на сторінки у всіх трьох частинах обкладинки даються червонимкольором. З 2002 року нижня частина обкладинки як така зникає залишається лишепідвальчик: червона смуга з Інтернет — адресою часопису.
Між обкладинкою йсторінкою змісту з`явилися дві сторінки реклами, іноді на першій з нихз`являються періодичні рубрики “Листи в ПІКу” – відгуки читачів щодо окремихматеріалів (може супроводжуватися фотографією обкладинки відповідного номера)або ж в цілому на тижневик – та”Колонка редатора” – завжди на чорному тлі зфотогрфафією О.Кривенка, а з 2001р. – Ігоря Юрченка.
Зберігаєтьсяподіл сторінки змісту на три частини, але в кожній з них відбуваються зміни. Зпочатку, верхня частина (стрічка анонсу), як і подальший перелік статей розбитана три колонки, які розділені вертикальними лініями до нижньої частинисторінки. Стрічка анонсу стала двокольоровою. З 2002р. із збільшенням кількостіблоків вертикальний поділ зникає і з`являється назва “Нині ПІК”. Середнячастина – перелік заголовків та хедлайнів до деяких з матеріалів – надаєтьсябез будь-яких фотографій чи малюнків. Назви анонсованих матеріалів ще раз наводятьсяу переліку публікацій, слово ЗМІСТ відсутнє. Нижня частина сторінки“Нині ПІК” стала вдвічі більша. Під логотипом з`являється визначення часопису –“Всеукраїнський тижневик”, вказується засновникта видавець – ТОВ “ПІК”, номерсвідоцтва про реєстрацію та дата виходу першого номера. Праворуч розміщені даніпро склад редакції, зокрема вказуються імена та прізвища керівника проекту,головного редактора, відповідального секретаря, редакторів блоків та інших.Завершує сторінку вузька чорно-червона стрічка на тлі якої наводиться передплатнийіндекс часопису в каталозі Укрпошти.
Дещо змінивсядизайн блоків в середині випусків. Чорно-червоний (або відповідно чорно-синійта чорно-зелений) двоколір відтепер є тлом, на якому подаються анонси напочатку блоків. За структурою стрічки анонсів блоків повторюють стрічку анонсуна сторінці змісту. Колір блоків використовується як тло для подання різнихдодаткових матеріалів, які супроводжують й доповнюють зміст статей: довідок,коментарю, досьє тощо.
Вступні частини(ліди) до статей та інтерв`ю часопису тепер подаються перед назвою (інодіпісля) й відрізняється від тексту статті шрифтом й набором не у колонку, арядками через ширину всієї журнальної сторінки. Відразу ж зазначимо, що великіаналітичні матеріали ( статті,story, інтерв`ю тощо) усіх блоків готуються в дусі “часописів новин”: вонисупроводжуються довідками, думками експертів, статичними данними, коментарямифахівців й навіть (з кінця 2000р.) астрологічними портретами, якщо публікаціяприсвячена конкретній людині (політику, урядовцю, видатному діячу тощо).
У 2000роціз`являється новий розділ – “На часі”, який відтепер розпочинає кожний номер ізазвичай містить одну статтю, присвячену найактуальнішій події тижня. З 2002р.матеріали діляться на п`ять блоків, а розділ “На часі” переростає у блок “Начасі ПІК”. Із збільшенням блоків змінюється їх розташування.
Блок “На часіПІК”висвітлює головні події соціально – політичного життя в Україні, пов`язані здіяльністю Верховної Ради, уряду та Президента. Усередині блоку прийнята такарубрикація матеріалів, при якій аналітичні публікації одного й того жтематичного напрямку в чергових випусках надаються кожного разу за новоютематичною рубрикою, наприклад,:”За лаштунками”, “Нацнебезпека”, “Політичнамапа” та інші. Більш сталий та періодичний характер мають рубрики“Конфесіонал”, “Точка зору”,”На захід”, “На схід” та інші.
До постійнихрубрик блоку входить перш за все “ПІКова сімка”, яка містить “Рейтингненормативної мудрості” й “Вершини ненормативної мудрості”. У межах останньоїпідрубрики визначається лауреат читацьких симпатій – автор найбільш дотепноговислову минулого тижня.
Завершує розділсуміжно до “ПІКової сімки” односторінкова рубрика “Події в особах”, яка міститьтри сатиричних дописи на теми тижня й колонку авторських сатиричних мініатюр.
Блок “ГрошіПІК” маєрубрики: “Бюджет 2002”, “Тарифи”, “Прогнози” та інші. Висвітлюються події тастан економіки України.
В Блоці “ТемаПІК” є рубрики: “Нові технології”, “Україна етнографічна”, ”Автоностальгія”та інші. Найчатіше у випусках з`являються рубрики “Соціум”, ”Чужі світи” тощо.
Тематика блоку“Стиль ПІК” охоплює широкий діапазон тем культурного життя в Україні та зарубижем:”Діалоги”, “Дискусії”, “Етика та естетика” тощо. обов`язковим елементомрозділу тривалий час була рубрика “Фейлетон”, що завершувала блок й весьчасопис. З 2001 року вона трансформувалася у “Політичний фейлетон” й змінила“прописку”, посівши місце у блоці “Час ПІК”.
Блок “АбзацПІК” маєрубрики: “Культи”, “Нагороди”, “Еволюція” та інші. На останніх сторінкахчасопису поданий анонс найцікавіших кінофільмів тижня та сканворд. Останнясторінка журналу – реклама.
Слід відзначити,що концепція молодого тижневика ще до кінця не визначена, його структурапостійно змінюється, доповнюється, що є свідченням активного пошуку свогообличчя, своєї особистості але ставка як і на початку робиться на цікаву подачуфактів та якісну ілюстрацію.
Безумовно, щозапровадження розглянутих рубрик і блоків зумовлене бажанням видавців значнопоширити коло читачів тижневика. У розрахунку на масового читача тижневик надаєв останньому номері року календар на наступний рік з політико-економічним йастрологічним прогнозами, який можна використовувати як настінний. Але цінацього видання зависока, як на масового читача.
Постійні зміни вдизайні часопису свідчать про те, що пошуки найбільш діючих прийоміввізуального впливу на читача ще тривають.
Приваблює читачай мова тижневика – яскрава, дотепна, гостра й водночас коректна, воназалишається у межах літературної мови. Стиль часопису створюєтьсярізноманітними мовними засобами, використання яких є традиційним длярізномовних “часописів новин”. Це й використання зниженої та розмовної лексики,розмовних конструкцій, це й мовленнєва гра із застосуванням усіх її засобів:багатозначності, синонімії, алюзій, переформулювання відомих висловів,афоризмів. Найяскравішим втіленням стилю “часописів новин” є, як відомо,заголовки, хедлайни та ліди, тож на ведемо приклад: “Не Петром єдиним…Комуністам надали останній шанс для політичної евакуації”(№7,2000р.).
Завершуючи оглядчасопису, можна сказати, що він на сьогодні є одним з яскравих свідченьтворчого потенціалу української журналістики й журналістів, яким вдалосявтілити інтернаціональний проект “часопису новин” на належному рівні зурахуванням усіх аспектів: змісту, концептуальної формули, дизайну, поліграфіїтощо й створити досить вдалий національний інформаційно-аналітичний тижневикякісно-масового типу з яскравим індивідуальним обличчям. В часопису за три рокийого існування вже сформувалася своя читацька аудиторія. За свідченнямдочірнього видання “ПІКу” – “ПІК-плюс” (№1,2001р.), читач “ПІКу” – людина урозквіті сил:
–  найчисленніша категоріячитачів – це люди віком до 31 року (30,6%). 23,6% — від 31 до 45 років, 15,7% — старші 45 років. Серед прихильників “ПІКа”багато молоді: 23,3% його аудиторіїскладають читачі віком до 21 року;
–  65% читачів мають вищуосвіту, 19,1% — незавершину вищу, 10,4% — середньоспеціальну освіту і лише 5,5%- середню;
–  серед читачів “ПІКу”керівники й службовці складають 54,2%, студенти – 29% й дещо несподіванийрезультат – близько 10% читачів часопису безробітні.
Наведенастатистика говорить про те, що “ПІК” – видання для тих, хто звик думатисамостійно й робити висновки на основі глибокого аналізу. Про успіх виданнясвідчить звання “Журнал року”, якого колектив часопису був удостоєнийнаприкінці 2000 року, а також те з 26 квітня 2001року на журнальному ринкуУкраїни з`явилося дочірнє видання ТОВ “ПІК” – російськомовна щотижневажурнал-газета “ПІК-плюс”.`
Висновок
“Система відборуновин та їх інтерпритація у засобах масової інформації – це дзеркало суспільнихвідносин. І вся система інформації – її стиль, форма, тональність – змінюєтьсязалежно від політичних, економічних і культурних змін конкретної соціальноїспільноти, групи або суспільство загалом ”[14.c.137].
Досліджений у ційроботі жанр “часопису новин” вчені виділяють як в рамках методу класифікаціїчасописів по інтересах, так і в рамках класифікації на основі інформаційноїфункції. “Часописи новин” входять в класифікаційну рубрику інформаційнихтижневиків, що охоплюють широку групу видань, всередині якої він займаєособливе положення завдяки своїм концептуальним і структурним особливостям.
“Часописи новин”в системі друкарських ЗМІ періодичного характеру грають роль загальнонаціональнихщотижневих газет, але при цьому вони мають багато переваг перед щоденноюгазетою. Особливою ознакою часопису є коментування новин, що з’явилився за тиждень в різних джерелахінформації, а також їх узагальнення та інтерпритація. Призначення “часопису новин”полягаї в тому, щоб якнайповніше давати зайнятим читачам, які не встигаютьстежити за потоком подій по щоденній пресі, додаткову, “пояснювальну ”інформацію, що пройшла якісне літературне опрацювання.
Вплив першого“часопису новин” — американського “Тайму” — на світову журналістику виразився в появі аналогічних видань у всіхрозвинутих зарубіжних країнах. На сьогодні у зарубіжній пресі склалася свогороду міжнародна тенденція: існування на інформаційному ринку кожної країни парчасописів-конкурентів, досить відмінних між собою, щоб спільно пропонуватичитачеві найбільш повну панораму фактів, думок, порад і моделей поведінки (США– “Тайм” і “Ньюсуік”, Німеччина – “Штерн” і “Шпігель” та інші.). При збереженніосновних концептуальних і структурних ознак жанру зазначені “часописи новин”розрізняються за своїм форматом, структурою, стилістикою, зовнішнім виглядом,обсягом – всім тим, що називається формулою видання. Українські “часописиновин” запозичивши у зарубіжних прототипів генеральну ідею і деякі структурніособливості, у той же час являють собою індивідуальні видання, самобутністьяких обумовлюється багатьма факторами (“ПІК” та “Компаньйон”).
Поява данихтижневиків є відповіддю на потребу в створенні каналу комунікації (у даномувипадку видання), який би розглядав складні процеси реформування в економіці,політиці з позицій експертизи й оцінки ходу реформ. Сама назва тижневика“ПІК”(“Політика і культура”) свідчить, що журнал орінтований на аудиторію, щоактивно цікавиться політико-економічними проблемами. Звідси й акцентування наінструментальній інформації й аналітиці.
Для “ПІКа” характернийбаланс основних тем, що включають солідні блоки по культурі і суспільнійпроблематиці. Велику увагу приділяє сюжетам дня. Профілювання торкається іспособу обробки й подачі інформації. Це здійснюється і на етапі первинногодобору інформації, і у використанні різних типів аналізу.
Всі тижневикичуйно реагують на потреби часу, намагаються розширити коло своїх читачів. Самезвідси постійні зміни в дизайні “ПІКа”. Це свідчать про те, що пошуки найбільшдіючих прийомів візуального впливу на читача ще тривають. Слід відзначити, щоконцепція молодого тижневика ще до кінця не визначена, його структура постійнозмінюється, доповнюється, що є свідченням активного пошуку свого обличчя, своєїособистості але ставка як і на початку робиться на цікаву подачу фактів таякісну ілюстрацію. Неостанню роль відіграє добре продумана система назв рубрикі підрубрик, а також заголовків матеріалів, де використовується весь спектр“мовної гри”, яка працює на те, щоб привернути увагу читача з першого погляду:обігрування смислу слів, перефразування відомих висловів іфолькльорно-афористичних цитат, значеннєві асоціації і натяки, тощо.
 “ПІК” насьогодні є одним з яскравих свідчень творчого потенціалу українськихжурналістів, яким вдалося втілити інтернаціональний проект “часопису новин” наналежному рівні з урахуванням усіх аспектів: змісту, концептуальної формули,дизайну, поліграфії, тощо й створити досить вдалий національний інформаційно-аналітичнийтижневик якісно-масового типу з яскравим індивідуальним обличчям.

Списоквикористаної літератури
1. АндрееваН.Главный редактор Германии // Коммерсантъ – 1996. — №42. – С.28-30.
2. АндрунасЕ.Ч. Бизнес и пропаганда. – М., 1986.
3. АндрунасЕ.Ч. Информационная индустрия США // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. –1980. — №6. – С.56-57.
4. АндрунасЕ.Ч. Информационная элита: корпорации и рынок новостей. – М., 1991.
5. АндрунасЕ.Ч. Развитие информационной индустрии США: итоги и перспективы // Вест. Моск.Ун-та. Сер 10. Журналистика. – 1990. — №4.
6.  АндрунасЕ.Ч. Структурные изменения в газетно-издательской индустрии // Вест. Моск.Ун-та. Сер 10. Журналистика. –1989. — №5.
7. БагдикянБ. Монополия средств информации.М.,1987.
8. БебикВ.М. Сидоренко О.Ію Засоби масової комунікації посткомуністичної України.–тКиїв: МАУП, 1996 – 124с.
9. БегловС.И. Империя меняет адрес: Британская печать на рубеже ртісячелетий. – МС.,1997. – 135 с.
10.  БегловС.И. Монополия слова. – М.: Місль, 1972. – 454 с.
11. БертранК. – Ж. Будущее журналистики: не прогноз, а мечта // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10.Журналистика. –1993. — №1. – С. 70-78.
12. БочароваА.Г. Типология журналов переходного периода. – М.,1996
13. БурмистенкоА., Щербаков А. Сколько стоит “собственное мнение?” – М.: Знание.1977. – 111с.
14. ГриценкоО. Політика і преса: два вектори взаємодії // Вісник Львів. Ун-ту. Серіяжурналістики. 20010 Вип. 21. – С.137-139.
15. ЗернецькаО.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. К.– 1999. – С. 116-129.
16. Іванов В.Правові засади діяльності українських мас-медіа // Вісник Львів. Ун-ту. Серіяжурналістики. 20010 Вип. 21. – С.58-65.
17. МоскаленкоА.В. Основи масово-інформаційної діяльності. – К. – 1999.
18. ПолянськийІ. Дослідницька публіцистика журналу “Шпігель” та сучасні проблеми Європи //Вісник Львів. Ун-ту. Серія журналістики. 20010 Вип. 21. – С.268-279.
19. Урина И.В. СМИ Италии в 1999 году // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10.Журналистика. –2002. — №4. – С.79-91.
20. УринаИ.В. Италия 2001; политические выборы или медиагипноз? // Вест. Моск. Ун-та.Сер 10. Журналистика. –2001. — №4. – С.39-51.
21.  УринаИ.В. Итальянские еженедельники “Панорама” и “Эспрессо” в период парламентскихвыборов 1996 года // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. –1997. — №6.– С.84-106.
22. Жугай В.Концепції функціонування якісної преси в Україні // Вісник Львів. Ун-ту. Серіяжурналістики. 20010 Вип. 21. – С.145-153.
23. ЖуковаЛ.А. “Эвсиман дю жеди” – издание нового поколения на рынке французских“Журналов новостей” // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. –1998. — №1. – С.59-72.
24. Шкляр В.Мас-медіа і зовнішньополітичні процеси //– С.41-43.
25. “ПІК”№1-152.
26. www.pic.com.ua.