Міністерство освіти і наукиУкраїни
Львівський національнийуніверситет імені Івана Франка
Інститут підвищення кваліфікаціїі перепідготовки кадрів
Факультет обліку і підприємництва
МЕТОДИКААУДИТУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ
(НА МАТЕРІАЛАХ СП “ПОЛІСЕРВІС”)
Дипломна робота:
слухача групи БоА-406з
Якобсон Л.С.
Науковий керівник:
доцентШвець В.Є.
Львів – 2001
Зміст
Вступ
1. Основи побудови та організація проведення аудиту витратпідприємств торгівлі
1.1. Економіко-правове забезпечення аудиту витрат наторгівельному підприємстві
1.2. Організація проведення аудиту на підприємтсві
2. Методика проведення аудиту витрат на підприємствіторгівлі
2.1. Аудит установчих документів та ознайомлення зі структуроюдокументообороту
2.2. Аудит витрат на придбання товарів та операцій зматеріальними цінностями
2.3. Проведення аудиту на СП “Полісервіс”
3.Проблеми аудиту в період реформування системи бухгалтерського обліку тазвітності
3.1. Проблеми перевірки аудитором бухгалтерських рахунків в умовахреформування системи обліку в Україні
3.2. Проблеми реформування бухгалтерського обліку в Україні та їх вплив нааудиторську діяльність
Висновки
Література
Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3
Вступ
В даній роботі розлянутотеоретичні і практичні питання методики аудиту витрат підприємств торгівлі.
На сьогоднішній день ця тема єдуже актуальною. У зв’язку з економічною кризою більшість заводів, фабрик,виробничих підприємств Львівщини, як і України взаглі, або припинили своєіснування або працюють не на повну потужність. Разом з тим на ринку з’явилось багато невеликих роздрібних та гуртовихторгівельних та посередницьких фірм.
Тому підприємство, обране длядослідження і написання роботи, можна вважати типовим представником свого часу.
Питання витрат також є дужеважливим. Правильність обліку витрат має ваелике значення. Дані про витративикористовуються для визначення собівартості товарів, обчислення податків тавизначення фінансових результатів.
Посилаючись на такі принципибухгалтерського обліку, як достовірність, точність, однозначність можнасказати, що правильне ведення обліку на кожній ланці є надзвичайно важливим.Але зміни в обліку, які з’явились з переходом на нові Національні Положення(Стандарти) Бухгалтерського Обліку (П(С)БО), стосуються, насамперед, класифікації витрат. Якщо, наприклад,на СП “Полісервіс” раніше витрати обліковувались на рахунку 44 “Витрати”, тосьогодні для цього існує цілий Восьмий клас рахунків з його субрахунками.
Отже, в діяльностіпідприємства важливі і витрати, і їх правильний облік, і аудит. В наш часдоцільність добровільного аудиту розуміють всі, але зовсім не кожнепідприємство може дозволити собі запросити аудитора для проведення первірки. Аякщо і спроможне, то, можливо, певну недовіру до аудиторських фірм створюють нестабільне законодавство,некомпетентність аудиторів, непевність у нерозголошенні комерційної таємниці.
В сучасних умовах відбухгалтера вимагається бути не просто обліковим працівником, але й і аудитором,і аналітиком, і економістом, і юристом: знати як вести облік, аналізуватипопередню господарську діяльність, передбачати наслідки кожної господарськоїоперації в майбутньому, приймати управлінські рішення, оптимізуватиоподаткування на підприємстві, вміти відстояти свої права перед державнимиорганами.
Щоб відповідати цим вимогам,бухгалтер повинен бути в курсі усіх нововведень, змін у законодавстві.Джерелами такої інформації, наприклад наСП “Полісервіс”, є періодичні видання, такі як “Галицькі Контракти”, “Баланс”,“Все про бухгалтерський облік”, “Бухгалтерія”. Матеріали цих періодичних ятакож використано при написанні роботи. І хоча написано про про методикупроведення зовнішнього аудиту, особисто для мене як для бухгалтера цієї фірмице був внутрішнй аудит. Проведену роботу вважаю корисною і для себе якспеціаліста, і для підприємства, оскільки під час написання була знайдено івчасно виправлено декілька помилок.
Робота складається з трьох частин.
В першій розкривається суть аудиту та внутрішньогоконтролю, етапи та стадії проведення аудиторської перевірки.
Друга частина – практична. Тут методика проведеннярозглянута на прикладі львівського торгівельного підприємства “Полісервіс”.Описана організаційна структура підприємства та його доументообороту.Розглянутий процес перевірки починаючи від статутних документів до аудитувитрат на купівлю товарів та поточних витрат діяльності.
В третій частині на основі найновіших періодичнихвидань висвітлені проблеми аудиту трансформації бухгалтерських рахунків припереході на національні стандарти, проблеми і перспективи реформуваннябухгалтерського обліку в Україні.
Якбуло вище зазначено вище, роботу написано на матеріалах СП ”Полісервіс” –Львівського дрібногуртового торгівельного підприємства, яке з 1993р. займаєтьсяторгівлею металопрокатом будівельного профілю.
Наведені цифри є умовними.
1. Основи побудови та організація проведенняаудиту витрат підприємств торгівлі
1.1. Економіко-правове забезпечення аудиту витратна торгівельному підприємстві.
Зміни в соціально-економічнійситуації і в системі господарського управління України, вимагають радикальнихперетворень в організації і методології контролю.
В цих умовах контроль повиненносити в основному попереджувальний і запобігаючий характер, а такожсприяти розвитку товарно-грошовихвідносин, ринку засобів виробництва і продуктів праці. Очевидно, повинен бутисформований якісно новий механізм контролю, в основу якого мають бути покладеніекономічні методи господарювання.
Завдання, які ставитьсучасність і процеси, які сьогодні відбуваються, вимагають приведення в діювсієї сукупності чинників, якібезпосередньовпливали б на ефективність управління. Важлива роль в рішенні цих завданьналежить удосконаленню основних функцій управління підприємством, до яких івідноситься контроль.
Відносини між підприємствами ідержавою в ринковій економіці регулюються фінансово-кредитним механізмом, адоходи — податковими методами. На самому ж підприємстві повинна бути створенанадійна і ефективна система контролю, яка б здатна була захистити інтересипідприємства, допомогла вистояти в жорстокій конкурентній боротьбі,дотримуючись стратегії підприємства, одночасно збільшуючи свої прибутки.
Економічна система, якабазується на ринкових відносинах, передбачає використання відповідних важелів,які сприяли б забезпеченню принципу максимальної економічної ефективності ідосягнення найбільшого кінцевого результату.
На відміну відкомандно-адміністративної системи в сучасний період потрібен не формальнийконтроль виконання плану будь-якою ціною, не зважаючи на затрати, а постійний іефективний контроль, який би сприяв довгостроковому економічному зростаннюпідприємств та збільшенню прибутків.
Контроль в умовахдемократизації управління все більше набуває не державного характеру, авнутрішнюї направленості, пов’язаної з пошуком і мобілізацією резервівпідвищення ефективності діяльності.Перетворення, що відбуваються в економіці, зумовили необхідність уточненняпредмету, об’єктів і методу внутрішньогосподарського контролю.
Внутрішньогосподарськийконтроль, що забезпечує систему управління, можна визначити як процес, щовикористовується для дієвого і ефективного виконання організаційної стратегії.Таким чином, для здійснення процесу контролю необхідна наявність мети,фактичних даних, процесу виявлення відхилень фактичних даних від запланованихта прийняття рішень щодо ліквідації відхилень.
Отже, можна сформулюватипоняття внутрішньогосподарського контролю, як функції управління. Контроль- це процес, який забезпечує якісну розробкута ефективне досягнення цілей, накреслених організацією, шляхом реалізаціїприйнятих управлінських рішень.
Безпосередньо з визначеннямпоняття сутності контролю пов’язана проблема його дієвості та ефективності.Вони визначаються якістю проведеного контролю. На відміну відкомандно-адміністративної системи, ефективність контролю при якій визначаласьпо кількості перевірок та об’явлених доган, виявлених сум незаконних витрат,крадіжок, нестач та звільнених з посад осіб, в ринковій системі ефективністьконтролю має визначатись тим, як контроль сприяв зростанню прибутків,досягненню успіхів в конкурентній боротьбі та розширенню ринків збуту.Ефективність контролю визначається порівнянням затрат на проведення контролю зефектом, отриманим внаслідок процесу контролю. При цьому затрати не повинніперевищувати результат контролю, а отже ціль повинна виправдовувати засоби.
В зв’язку з виникненнямпідприємств з різними формами власності, стало зрозумілим те, що традиційнасистема фінансового контролю в тому вигляді, в якому вона існувала приадміністративно-командній системі управління, не може захистити інтересидержави, ні інтереси власника. На сьогодні власником в Україні є громадяни– засновники господарюючих суб’єктів ігромадяни-акціонери, які взяли участь у приватизації державного майна,колективи громадян та держава. Саме власнику необхідна подібна інформація профінансовий стан підприємства, його потенціал і стабільність у майбутньому.Власник має і повинен знати наскільки ефективно використовуються вкладені ним упідприємство кошти. Але не кожен, хто здійснює управління майном і коштами цихвласників зацікавлений подавати їм об’єктивну та достовірну інформацію прорезультати своєї діяльності.
Майнові інтереси всіхвласників має захистити держава. Однак в ринкових умовах традиційні формифінансового контролю не можуть виконувати функції захисту майнових інтересіввласників.
Практика країн з ринковоюекономікою показує, що ці завдання може успішно виконати такий вид незалежногоконтролю як аудит, який є одним із основних елементів ринкової інфраструктури[9,19,20,24]. Передумовою існування такогоконтролю є взаємна зацікавленість підприємств в особі їх власників, держави вособі податкових органів і самого аудитора в забезпеченні достовірності облікута звітності.
Іншою причиною необхідностііснування аудиту є те, що в ринкових умовах господарювання фінансовий станкожного господарюючого суб’єкту залежить від його взаємовідносин з іншимисуб’єктами господарювання і тому зростає потреба у достовірній обліковій ізвітній інформації про їх діяльність. Зокрема, об’єктивна і достовірнаінформація про діяльність господарюючих суб’єктів необхідна:
-власникам господарюючих суб’єктівдля визначення стратегії їх розвитку;
-інвесторам при вкладеннісвоїх капіталів у інші господарюючі суб’єкти;
-банкам для прийняття рішеньпро доцільність надання кредиту;
-постачальникам для одержаннягарантій повної оплати за відвантажений товар, виконані роботи та наданіпослуги;
-акціонерам для контролю зароботою адміністрації підприємства;
-державним органам дляпланування потреб макроекономіки та оцінки податкових надходжень до бюджету,тощо.
Аудит в сучасному розуміннііснує понад200 років. Зародився вінтоді, коли вперше виникло розмежування інтересів між особами, які безпосередньозаймалися управлінням підприємством (менеджерами), і вкладниками коштів у йогодіяльність (власниками).
Правові засади здійсненняаудиторської діяльності в Україні визначає Закон України Про аудиторськудіяльність[2].
Згідно Закону аудиторська діяльністьвключає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичневиконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту)та пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку,звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та іншихвидів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних таюридичних осіб.
Аудит — це перевірка публічноїбухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодофінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначеннядостовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинномузаконодавству та встановленим нормативам .
Аудит здійснюється незалежнимиособами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб’єктамигосподарювання на його проведення.
Аудит може проводитись зініціативи господарюючих суб’єктів, а також у випадках, передбачених чиннимзаконодавством (обов’язковий аудит).
Аудитором може бути громадянинУкраїни, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторськоюдіяльністю на території України.
Аудитор має право займатисяаудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об’єднатисяз іншими аудиторами в спілку. Для здійснення аудиторської діяльностіодноособово аудитор повинен на підставі чинного сертифікату отримати ліцензію.
Аудиторам забороняєтьсябезпосередньо займатися торговельною,посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримуватидивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Аудитором не можебути особа, яка має судимість за корисливі злочини.
Аудиторська фірма — цеорганізація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності натериторії України і займається виключно наданням аудиторських послуг.Аудиторські фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм власності.
Аудиторській фірмідозволяється здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, якщо у нійпрацює хоча б один аудитор. Керівником аудиторської фірми може бути тількиаудитор.
Аудиторський висновок — цеофіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторськоїфірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведенняаудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти івідповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерськогообліку фінансово-господарської діяльності.
Аудиторські послуги у виглядіконсультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та іншихофіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертнимвисновком або актом.
Користувачами бухгалтерськоїзвітності можуть бути уповноважені напідставі законів України представники органів державної влади, юридичні тафізичні особи, зацікавлені в наслідках господарської діяльності суб’єктів, втому числі: власники, засновники господарюючого суб’єкта, кредитори, інвесторита інші особи, які відповідно до чинного законодавства мають право на отриманняінформації, що міститься в бухгалтерській звітності. Користувачі бухгалтерськоїзвітності мають право виступати замовниками на проведення аудиту та виконанняінших аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторських перевірок вмежах повноважень, наданих законодавством, установчими документами або окремимидоговорами.
Аудитор може надавати аудиторськіпослуги індивідуально або як працівник аудиторської фірми. Аудитор має право індивідуально надаватиаудиторські послуги тільки з дня отримання ліцензії на підставі чинногосертифіката.
Аудиторська фірма має правонадавати аудиторські послуги з дня отримання ліцензії і за наявності в їїскладі хоча б одного аудитора, що має чинний сертифікат.
Забороняється займатисянаданням аудиторських послуг органам державної виконавчої влади, виконавчиморганам місцевих Рад народних депутатів, контрольно-ревізійним установам, щомають державно-владні повноваження, а також окремим особам, яким законамиУкраїни заборонено здійснювати підприємницьку діяльність.
Аудит проводиться на підставідоговору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником.
Аудиторські послуги у виглядіконсультацій можуть надаватися на підставі договору, письмового або усногозвернення замовника до аудитора (аудиторської фірми).
В договорі на проведенняаудиту та надання інших аудиторських послуг передбачаються предмет і термінперевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальністьсторін. Замовник має право вільного вибору аудитора. Замовник зобов’язанийстворити аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для якісного виконанняаудиту.
Виконання аудитором (аудиторськоюфірмою) договору визначається актом прийому-здачі аудиторського висновку абоіншого офіційного документа.
Аудиторський висновокскладається з дотриманням відповідних норм та стандартів і повинен міститипідтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності,повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника.
Аудитори і аудиторські фірмиУкраїни мають право:
1) самостійно визначати формиі методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів,умов договору із замовником, професійних знань та досвіду;
2) отримувати необхіднідокументи, які мають відношення до предмету перевірки і знаходяться як узамовника, так і у третіх осіб. Треті особи, які мають у своєму розпорядженнідокументи стосовно предмету перевірки, зобов’язані надати їх на вимогу аудитора(аудиторської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідченазамовником;
3) отримувати необхідніпояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;
4) перевіряти наявність майна,грошей, цінностей, вимагати від керівництва господарюючого суб’єкта проведенняконтрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодояких здійснюється перевірка документів;
5) залучати на договірнихзасадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.
Аудитори і аудиторські фірмизобов’язані:
1) належним чином надаватиаудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку і звітностізамовника, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству тавстановленим нормативам;
2) повідомляти власників,уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудитунедоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності;
3) зберігати в таємниціінформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторськихпослуг. Не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці,і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
4) відповідати передзамовником за порушення умов договору відповідно до чинних законодавчих актівУкраїни;
5) обмежувати свою діяльністьнаданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднєвідношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок абоекспертиз.
Забороняється проведенняаудиту:
1) аудитором, який має пряміродинні стосунки з керівництвом господарюючого суб’єкта, що перевіряється;
2) аудитором, який маєособисті майнові інтереси у господарюючого суб’єкта, що перевіряється;
3)аудитором — членом керівництва,засновником або власником господарюючого суб’єкта, що перевіряється;
4) аудитором — працівникомгосподарюючого суб’єкта, що перевіряється;
5) аудитором — працівником,співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючогосуб’єкта, що перевіряється.
Отже, незалежнийконтроль проводять аудиторські організації (фірми) на госпрозрахункових засадахза договорами з підприємствами різних форм власності.
Результати контролюаудиторська організація оформляє актом, експертним висновком або іншимдокументом погодженим із замовником. Крім того, аудиторська організація можедавати висновки про правильність складання звітності і декларацій, якіпідприємства подають фінансовим органам.
Досягнення стратегічних цілейта забезпечення реалізації прийнятих управлінських рішеньвнутрішньогосподарський контроль не в змозі реалізувати, оскільки вінздійснюється бухгалтерією підприємств і керівниками структурних підрозділів тафункціональних відділів. Це можна пояснити тим, що:
система бухгалтерського облікучасто не має інформації, необхідної для прийняття рішень, тому що бухгалтерськаінформація стосується минулого, а прийняття рішень — майбутнього;
2) керівники структурних підрозділів, по-перше, зайняті виробничоюдіяльністю, а, по-друге, не володіють відповідними знаннями і досвідом вобласті прийняття рішень, тому необхідний спеціальний орган, який би здійснювавконсультації керівників щодо ефективності діяльності на місцях та здійснювавпідготовку інформації з метою прийняття управлінських рішень;
3) при використанні звітних даних для оцінки діяльності за минулийперіод можуть бути приховані недоліки;
4)відображення бухгалтерією фактичного стану справ на підприємстві,а також здійснення часткового контролю не вирішує проблем контролю в глобальному масштабі.
Звідси випливає важливийвисновок, що ні бухгалтерія, ні керівники структурних підрозділів іфункціональних служб не в змозі в повному обсязі реалізувати функціювнутрішнього контролю, яка здатна в сучасний період забезпечити потребиуправлінського персоналу щодо якості розробки та ефективної реалізаціїстратегічних завдань, стійкого розвитку і виживання в умовах жорстокоїконкуренції.
Враховуючи, що контроль, якийздійснюється бухгалтерією, задовольняє лише частково потреби управлінців, втому вигляді в якому він існує у вітчизняній практиці точніше його було бназвати бухгалтерським контролем.
Здійснення контролю апаратомбухгалтерії в певному обсязі повністю відповідає законодавчим та нормативнимактам, існуючим на Україні. Однак, крім бухгалтерського, контроль напідприємстві здійснюють керівники підрозділів і служб згідно їх функціональнихобов’язків і компетентності19. При цьому вониведуть контроль за виконанням виробничих і фінансових планів, забезпеченнямзбереження і раціональним використанням ресурсів, а також здійснюють контрольза виконанням функціональних обов’язківпідлеглих. Отже, контроль, що здійснюється адміністрацією різних рівнівуправління на чолі з керівником підприємства, цілком доречно було б назвати адміністративнимконтролем.
В роботах зарубіжних авторівтакож йдеться про ефективність функціонування бухгалтерського іадміністративного контролю.При цьому бухгалтерський контроль(accounting control) охоплює методи і способи, які відносяться дозабезпечення збереження цінностей, перевірки достовірності бухгалтерськихдокументів. “Бухгалтерський контроль допомагає уникнути інвентарних помилок,шахрайства і інших порушень”[29, с.398]. Адміністративний контроль (аdministrative соntrol) включає набір інструкцій,а також методи і способи, які допомогають управлінню, плануванню і контролю загосподарською діяльністю організації.Адміністративний контроль повинен діяти якна рівні розробки стратегії і тактики, так і на рівні їх реалізації тапронизувати всі сфери та види діяльності. Адміністративний контроль повинні здійснювати керівники всіхрівнів управління, відповідальність за організацію роботи яких покладена накерівника підприємства.
Однак, в зв’язку з тим, щокерівники структурних і функціональних підрозділів зайняті виробничоюдіяльністю, вони не мають реального часу, можливостей і компетентності дляпідготовки інформації з метою прийняття управлінських рішень. Контрольна жінформація- це основа для прийняттяуправлінських рішень. Отже, крім контролю, який здійснюють керівникипідрозділів, які виконують частину завдань контролю згідно посадовихінструкцій, необхідний самостійний орган, який би обслуговував систему управління(тобто надавав контрольну інформацію), яка б давала можливість по-перше, прийматисвоєчасні і правильні управлінські рішення,
по-друге, забезпечувавреалізацію прийнятих управлінських рішень,
по-третє, здійснював необхідніконсультації керівників щодо ефективності здійснюваних операцій на всіх рівняхуправління.
Міжнародний досвід свідчить,що однією із умов ефективного функціонування підприємств, підвищення їхекономічного потенціалу і конкурентоспроможності на ринку є системавнутрішнього аудиту.
Внутрішній аудит є основою дляприйняття оперативних, тактичних і стратегічних рішень на підприємстві щодоздійснення фінансово-господарської діяльності. Більшість спеціалістів вважають,що сучасний бізнес взагалі не можливо здійснювати без системи внутрішньогоаудиту. Однак проблемі розвитку внутрішнього аудиту в Україні (в економічній літературі)майже не приділяється увага. Нерозроблена ця проблема і в Законодавстві України. Так, в Законі України«Про аудиторську діяльність» визначені лише правові основи такоїдіяльності і дано роз’яснення загальних термінів аудиту. Разом з тим, у Законівзагалі не знайшло відображення поняття внутрішнього аудиту, його мети ізавдань, прав та обов’язків внутрішніх аудиторів, об’єктів і суб’єктіввнутрішнього аудиту. Тобто проблема внутрішнього аудиту на Україні залишаєтьсяне розробленою. Це, зокрема, стосується методології внутрішнього аудиту.
Разом з тим вже більше 50-тироків у США, Великобританії, Франції та інших країнах функціонують національніінститути внутрішніх аудиторів, головне завдання яких полягає у забезпеченнінорм професійної практики внутрішнього аудиту, розробці та здійсненні програмибезперервного професійного розвитку, програми сертифікації внутрішніхаудиторів, тощо. На Україні Аудиторська палата займається лишерозробкою нормативів і сертифікацією громадян, які мають право займатисяаудиторською діяльністю для зовнішнього аудиту.
Мета, завдання та функціївнутрішнього і зовнішнього аудиту суттєво відрізняються.
Відмінності між зовнішнім івнутрішнім аудитом наведені в табл.1.1.1.
Таблиця1.1.1. Відмінні ознаки зовнішнього і внутрішнього аудиту [27].
№
з/п
Ознаки
Зовнішній аудит
Внутрішній аудит
1
Місце проведення
По місцю знаходження замовника
В самій організації
2
Ініціатор проведення
Стороння по відношенню до підприємства органі-зація на підставі укладеної угоди
По ініціативі керівника і від його імені
3
Хто несе відповідальність
Аудиторська фірма на основі угоди
Саме підприємство
4
Термін проведення
У терміни, визначені законодавством
Постійно та по необхідності
Головною метою внутрішнього аудиту є пошук шляхівпідвищення ефективності діяльності підприємства і його структурних підрозділів.Реалізація на практиці цієї мети вимагає від аудиторів вирішення наступнихзавдань: здійснення перевірки внутрішньої; оцінка економічності і ефективностігосподарських операцій; аналіз ефективності програм з порівнянням одержанихрезультів із заздалегідь накресленими завданнями, а також прогноз, виробленняфінансової стратегії тощо.
Діяльність внутрішніх аудиторів направлена на те, щобнадавати допомогу керівництву підприємства і його структурним підрозділам увиконанні своїх обов’язків настільки кваліфіковано і ефективно, наскільки цеможливо.З метою здійсненняконтролю внутрішні аудитори крім того:
– розробляють процедури контролю;
-визначають сфери, денеобхідно посилити контроль;
-виявляють порушення віснуючій системі.
Необхідність створення системи внутрішньогоаудиту — це одна із умов ефективного функціонування підприємств, підвищення їхекономічного потенціалу і конкурентоспроможності на ринку.
Організація внутрішнього аудиту, перш за все,залежить від масштабів та організаційної структури підприємства, системиуправління, особливостей технологічних процесів тощо.
Без контролю взагалі відсутній процесефективного управління, що має надзвичайно важливе значення в сучасний період.Більше того, контроль- одна із основнихумов життєдіяльності системи управління.
Контроль як функція управліннявиявляє відхилення фактичних результатів від встановлених стандартів. Крімтого, з допомогою контролю перевіряється виконання прийнятих рішень іоцінюються досягнуті результати в процесі їх виконання.Якщо розглядати мету контролю з точки зору відповідності запитамуправлінців, в сучасний період метоюконтролю є кваліфікована допомога менеджерам в організації самоконтролю таефективного прийняття рішень, а не встановлення жорсткого контролю з метоюпокарання.
Значення контролю суттєвозростає в сучасний період у зв’язку з тим, що підприємства весь час перебуваютьв ситуації ризику невизначеності. Зовнішні чинники: політичні, юридичні,економічні, соціологічні весь час змінюються, причому в останні роки швидкістьцих змін значно зросла і тому підприємству необхідно володіти ефективниммеханізмом контролю, який би дозволив підприємству забезпечити принципмаксимальної економічної ефективності і досягнення найбільшого кінцевогоекономічного результату.
В сучасних умовах значно ускладнились завдання контролю, однакдеякі автори завдання контролю приписують бухгалтерському обліку. Вважаєтьсязагальноприйнятним, що до завдань бухгалтерського обліку належить контрольвиконання планів по основним показникам діяльності, ефективності використанняресурсів, збереження власності[12,13,21].Такий підхід базується на ідеях злиття обліку і контролю, що призводить, першза все, до ігнорування важливих завдань контролю. Крім того, такий підхід маєнегативні практичні наслідки. Це проявляється в покладанні всієї повнотивідповідальності за здійснення контролю на бухглтерію, тим самим сприяючипослабленню контролю в підрозділах- вмісцях безпосереднього використання ресурсів, недооцінки здійснення контролю зісторони функціональних підрозділів, прийняттю короткозорих рішень безмайбутнього. Ближче до істини є підхід, який розмежовує контрольні завдання відоблікових. При цьому слід зазначити, що бухгалтерія веде лише частковийконтроль виробничої і фінансово-господарської діяльності, а виконання функціїконтролю в її широкому управлінському значенні вимагає необхідних дій зісторони робітників економічних, технічних служб і керівників підприємства, що впроцесі самого контролю використовуються різноманітні прийоми і способи, якідалеко виходять за межі бухгалтерського обліку [18,с. 27].
Деякими авторами до основнихзавдань контролю віднесено також контроль стану бухгалтерського обліку напідприємстві. Однак сфера впливу контролю значно ширша. Основною причиноюнеобхідності існування контролю є невизначеність, яка є невід’ємним елементоммайбутнього і яка характерна для будь-якого управлінського рішення.
1.2. Організація проведення аудиту на підприємстві
Аудиторськуперевірку достовірності фінансової звітності та виконання аудиторами(аудиторськими фірмами) супутніх аудиту послуг здійснюють за допомогоюметодичних прийомів, що є важливими елементами процесу аудиту.
Для повнішого розкриття змістуаудиторського процесу потрібне глибоке розуміння залежності між йогоелементами. Як видно з рис.1, процедурааудиту складається, з одного боку, із набору методичних прийомів, а з другого— з безпосередньої дії аудитора.
У конкретну аудиторськупроцедуру можуть входити один, два або більше методичних прийомів, яківикористовують у певній послідовності.
Підбір процедур у процесіаудиту в кожному конкретному випадку визначається розробленою аудиторомметодикою, що знаходить своє відображення у програмі перевірки.
Аудиторський процес,безумовно, характеризується його стадіями та етапами. Що стосується цьогопитання, то воно широко розглянуте у спеціальній економічній літературі[9,10,11,16,31].
Доцільно виділяти наступністадії процесу аудиту: початкова, дослідна, завершальна.
При визначенні етапів процесуаудиту слід виходити не з погляду періоду його виконання, а з окремого моментуйого розвитку.
Рис.4.1.Модель процесу аудиторської перевірки (27).
Для прик