Реферат на тему:
“Корея”
(економіко-географічна характеристика країни)
Офіційна назва – Республіка Корея (Taehan Minguk).
Неофіційна назва – Південна Корея.
Географічне положення – країна розташована на Далекому Сході, на Корейському півострові, на південь від 38-ї паралелі. Займає південну частину Корейського півострова. Південній Кореї також належать кілька островів, найбільші з яких – Чеджудо, Чедо і Коджедо.
На півночі межує з КНДР. На сході омивається Японським морем, на півдні та південному сході – Корейською протокою, на заході – Жовтим морем.
Площа території – 99,263 тис. кв. км.
Населення – 47,2 млн. осіб (2000 р.).
Віросповідання: буддизм – 47%, християнство – 48%, конфуціанство – 3%, чондокьо.
Столиця – Сеул (Seoul) – понад 10,3 млн. жителів (січень 1998 р.).
Найбільші міста: Пусан (4,080 млн. жителів), Тегу (понад 2,5 млн. жителів), Інчхон (Чемульпо) (2,4 млн. жителів), Кванджу (1,424 млн. жителів).
Адміністративний поділ – 9 провінцій і 5 міст центрального підпорядкування.
Офіційна мова – корейська
Грошова одиниця – вона = 100 чонам.
Національне свято – 15 серпня – День проголошення Республіки Корея (1948 р.).
Державний прапор
Назва корейського національного прапора – Тхегиккі – походить від кола тхегик, зображеного в центрі прапора. Вважається, що вперше цей прапор було піднято у серпні 1882 року, коли група прогресивних корейських державних діячів на чолі з Пак Ен Хе відбула з візитом у Японію. Вони вважали, що необхідно мати прапор, який символізував би суверенітет Кореї.
Найперший прапор, який, як вважають, створили члени цієї організації за пропозицією короля Кочжона, вже не існує. Про нього відомо лише те, що в центрі знаходилося зображення червоно-синього кола тхегик, а навколо – чотири триграми. Король Кочжон (1863-1907) 5 березня 1883 року видав спеціальний указ, яким було затверджене загальне розташування символів на прапорі, однак всі деталі цієї символіки остаточно були сертифіковані лише після створення Республіки Корея в 1948 р.
Розташоване в середині прапора Коло тхегик розділене на дві рівні і повністю збалансовані частини. Його верхня червона частина – ян, і нижня синя – им, є давніми символами Всесвіту або великих космічних сил, які, протидіючи одна одній, створюють рівновагу і повну гармонію: вогонь і вода, день і ніч, світло і темрява, чоловіче і жіноче начало, активність і пасивність, тепло і холод, плюс і мінус тощо. Знаки з трьох ліній у кожному куті полотнища також символізують протилежність і рівновагу. Три безперервні лінії символізують рай, а три перервані, розташовані в протилежному куті – землю. В нижньому лівому куті дві безперервні лінії і одна перервана між ними – це вогонь, по діагоналі від них – знак води. Білий фон прапора означає чистоту корейського народу і його миролюбний характер. Сам прапор символізує ідеал корейської нації, яка розвивається вічно у повній гармонії з Всесвітом.
Членство в міжнародних організаціях – ООН, АТЕС (форум Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва), Азіатський банк розвитку, ЄБРР, Група-77, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Інтерпол, ОБСЄ (партнер), ЮНЕСКО, Світова організація торгівлі, Організація економічного співробітництва і розвитку тощо.
Економічне диво Південної Кореї
У 1960-1985 роках економічне зростання у Південній Кореї було одним з найінтенсивніших у світі. У результаті змін, що почалися в 1962 році, Південна Корея перетворилася з однієї з найбідніших у світі аграрних країн на індустріальну країну, яка швидко розвивається. Цей стрибок отримав назву "економічного дива на річці Хан" (річка Хан-ганг протікає в Сеулі). Основними факторами, які пояснюють вражаюче економічне зростання країни, були:
визначальна роль уряду під час реформ;
стратегія експортного орієнтування через нестачу власної сировини;
дешева робоча сила;
сприятливий для ділової активності міжнародний клімат. В процесі індустріалізації модернізувалися традиційні для Південної Кореї галузі легкої промисловості, особливо текстильна. Найвищими темпами розвивалися важка і хімічна промисловість, виробництво машин і устаткування, електроніка, суднобудування, автомобілебудування для внутрішнього і зовнішнього ринку. "Корейське економічне диво" невіддільне від історії величезних корейських концернів – чеболь. Ці концерни стали основою перетворення Південної Кореї у світову індустріальну державу, і зараз на них багато в чому тримається економіка країни Слово "чеболь" – це корейська вимова назви довоєнних японських концернів "дзайбацу", найвідомішими з яких є "Міцуї", "Сумітомо", "Міцубісі". Ця назва, у свою чергу, складається з двох китайських ієрогліфів, які можуть бути перекладені як "грошова аристократія" або "олігархія власності". У самих концернах віддають перевагу англійським назвам – "група" або "конгломерат". Ріст чеболь багато в чому відбувався завдяки створеній для них системі пільгового фінансування за підтримки держави. Чеболь отримали близько 75% банківських кредитів, наданих приватному сектору наприкінці 70-х – на початку 80-х років. Паралельно відбувалася активна диверсифікація самих компаній. Вже до кінця сімдесятих років більшість чеболь стали багатопрофільними фірмами. Розвиток країни був пов’язаний, насамперед, з експортом, а експортна продукція вироблялася переважно чеболь. 10 найбільших чеболь Південної Кореї 2001 року і сфери їх діяльності:
Самсон (Samsung)
– електроніка, машинобудування, кораблебудування, будівництво; Хенде (Hyundai)
– те ж саме; LG
– електроніка, машинобудування; SK
– хімічна промисловість, телекомунікації, машинобудування; Хенде моторс (Hyundai motors)
– автомобілебудування; Ханчжін (Hanjin)
– транспорт; Pohang Iron and Steel
– металургія; Лотте (Lotte)
– торгівля, легка промисловість, сфера послуг, телекомунікації; Кимхо (Kumho)
– хімічна промисловість, будівництво, транспорт; Ханхва (Hanhwa)
– хімічна промисловість, телекомунікації
Основні макроекономічні показники Республіки Корея (1985-2000 роки)
Валовий внутрішній продукт (ВВП), млрд. доларів США
Валовий національний доход (ВНД), млрд. доларів США
ВНД на душу населення, тис. доларів США
1985
93,4
90,9
2,229
1990
252,5
252,3
5,886
1995
489,4
488,1
10,823
1997
476,6
474,0
10,307
1998
317,7
312,1
6,723
1999
405,8
400,7
8,551
2000
457,4
455,2
9,628
(За даними банку Кореї)
Зайнятість населення
Згідно з даними Національного бюро статистики Республіки Корея, станом на 2000 рік робоча сила становила майже 22 млн. осіб (21 069 тис. зайнятих і 889 тис. безробітних), рівень безробіття – 4,1%. Причому зайняті у сфері послуг становили 69%, у промисловості – 20%, у сільському господарстві – 11%. Енергетика
До 1945 року енергетичні потреби на півдні Корейського півострова задовольнялися за рахунок гідростанцій, розташованих на півночі. Після розподілу Кореї у південних районах виникли проблеми з електропостачанням, які були вирішені завдяки побудові теплових станцій, що працюють на антрацитовому вугіллі, а з початку 1970-х років також на нафті. Перша АЕС почала працювати в 1977 році, а через десять років атомна енергетика посіла провідні позиції в енергозабезпеченні країни. У 1990-х роках виробництво електроенергії було майже на 50% зосереджене на АЕС і приблизно на 45% – на теплових станціях; 5% припадає на ГЕС. У 2000 році 40,1 відсотка всієї корейської електроенергії були вироблені атомними станціями; 37,3 відсотка припадало на частку вугільних ТЕС; 10,3 відсотка – на нафтові ТЕС, і 11 відсотків – на частку газових теплоелектростанцій. Роль гідроенергетики в Кореї нині є дуже малою – лише 1,4% всього виробництва. Гірничовидобувна промисловість
Найбільшими та економічно значущими є запаси вугілля. Шахти знаходяться переважно на північному сході країни, а також на західному узбережжі. Видобуток антрациту поступово розширюється, хоча енергетика країни все більше орієнтується на імпортну нафту. Майже вся продукція витрачається всередині країни, родовища бурого вугілля не експлуатуються. У Республіці Корея розробляються родовища залізняку, які знаходяться переважно в північно-східних і південно-східних районах. Країна є великим виробником вольфраму. Добувається також мідь, золото і срібло. З інших видів корисних копалин важливі вапняки, графіт, тальк і каолінові глини, що використовуються у виробництві фарфорових виробів. Обробна промисловість
До розподілу Кореї обробна промисловість на Півдні була обмежена галузями легкої індустрії, які прийшли в занепад після розірвання зв’язків з Північною Кореєю і Японією. Ситуація дещо покращилася в 1949 році, але потім бойові дії під час Корейської війни призвели до повсюдного руйнування промислових потужностей. Пізніше старі підприємства були відновлені, побудовані нові, але домінували як і раніше харчова, бавовняна, каучукова і шкіряна промисловість, які випускали споживчі товари. До 1960 року зростання індустріального виробництва практично припинилося через скорочення іноземної допомоги, яка значною мірою йшла на імпорт сировини, і через насичення внутрішнього ринку споживчими товарами. Тому уряд вирішив зайнятися пошуком додаткових ринків збуту виробів південнокорейської промисловості, енергійно заохочуючи аналогічну активність вітчизняних підприємців. З початку 1960-х років країна приступила до реалізації стратегії зростання, орієнтованої на експортні галузі. Спочатку головними статтями експорту були тканини, одяг, взуття, перуки, фанера, потім на перший план висунуті енергоустаткування, мікроелектроніка, продукція чорної металургії, автомобілі, судна. Наприкінці 1960-х – на початку 1970-х років випуск промислових товарів швидко розширився. В країні виникли нові галузі, орієнтовані на експорт напівфабрикатів: виробів із сталі, синтетичних волокон, пластмас. На початку 1970-х років уряд дійшов висновку, що необхідність розширення продукції експортних товарів потребує будівництва великих нафтопереробних і металургійних заводів. Це рішення збіглося зі стрибком світових цін на рідке паливо і призвело до уповільнення економічного розвитку Південної Кореї у другій половині 1970-х років. Щоб зайняти потужності металургійних підприємств, державі довелося заохочувати створення таких галузей, як суднобудування та автомобілебудування. Підвищена ціна на "проміжну" продукцію несприятливо позначалася на міжнародних позиціях південнокорейських промислових товарів, знижуючи доходи від їх продажу за кордоном. Рецесія у світовій економіці в кінці десятиріччя посилила труднощі і призвела до спаду в національній промисловості уперше за останні 20 років. Зростання поновилося лише в 1980-х роках, коли знову були збільшені закупівлі промислової продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках. Суднобудування
Як і вся корейська важка промисловість, корейське суднобудування виникло зовсім недавно. Ще три десятиріччя тому країна виготовляла в основному рибальські шаланди, більше половини всього спущеного на воду в Кореї корабельного тоннажу становили судна з дерев’яними корпусами. Нині Республіка Корея є однією з найбільших суднобудівних держав світу. На початку 1970-х рр. кораблебудування (нарівні з металургією та автомобілебудуванням) було включене в список пріоритетних експортних галузей, якими, на думку уряду, мали насамперед займатися великі концерни – "чеболь". Ті компанії, які погоджувалися взяти участь у розвитку суднобудування, отримували від уряду різноманітні пільги, а головне – допомогу в пошуку замовлень та отриманні кредитів. У 1973 році почали працювати верфі концерну "Хенде" (з допомогою уряду компанія отримала замовлення на будівництво двох супертанкерів ще в 1970 році – тобто ще до того, як почалося спорудження самої верфі). Услід за цим вступили в дію верфі двох інших найбільших чеболь того часу – "Теу" (з 1978 року) і "Самсона" (з 1979 року). У 2000 році в Кореї збудовано більше третини всього світового суднового тоннажу – 35,6%. На другому місці знаходилася Японія (25,9%), яка вже два десятиліття зі змінним успіхом веде з Південною Кореєю боротьбу за звання найбільшої суднобудівної держави. Зараз у країні в суднобудуванні як і раніше домінують ті три компанії, з яких і почалася історія галузі – "Хенде", "Теу" і "Самсон", до яких приєднався ще один чеболь – "Ханчжін". Крім них, у Кореї діє декілька верфей середнього масштабу. Із самого початку корейське суднобудування створювалося як експортна галузь, тому практично всі кораблі будуються для іноземних замовників. Корея має великий торговий флот, але можливості корейських суднобудівних фірм у багато разів перевищують його потреби (в 2001 році, наприклад, для корейських фірм призначалося всього одне судно, вартість якого становила 0,5% вартості всіх замовлень). Найбільшими покупцями були німецькі і грецькі судноплавні компанії. У 2001 році доходи від продажу кораблів становили 6,4% всього південнокорейського експорту. Судна входять до числа п’яти найважливіших експортних корейських продуктів – разом з автомобілями, комп’ютерами, напівпровідниками і продуктами нафтохімії. Великих пасажирських суден у Кореї не будують. Щоправда, верфі "Самсон" останнім часом намагаються вийти і на цей специфічний ринок, однак поки що спорудження круїзних лайнерів залишається, в основному, монополією фінських, італійських та американських фірм. Військове суднобудування в Кореї існує, але обслуговує воно, переважно, потреби південнокорейського флоту. На корейських заводах будуються фрегати, підводні човни, десантні і вартові судна, які потім надходять на озброєння ВМС країни. Однак частка військових суден у загальній масі замовлень дуже невелика. Основну частину продукції корейських верфей становлять великі вантажні судна – супертанкери (до 300 тис. тонн), суховантажні судна, контейнеровози, які будуються на замовлення провідних зарубіжних судноплавних компаній. У 2001 році корейськими верфями збудовано 61 танкер, 53 суховантажних судна, 79 контейнеровозів. Загалом на корейських верфях було збудовано 207 суден. Корейські суднобудівники спеціалізуються на великих кораблях – більшість корейських верфей в принципі не призначена для виробництва кораблів малого й середнього тоннажу. У 2001 році середній тоннаж збудованого в Кореї танкера становив 30 тис. тонн. Сільське господарство
Рис – головна культура Південної Кореї. Основні райони посівів рису знаходяться біля приморських низовин. Річний збір цієї продовольчої культури майже повністю задовольняє внутрішні потреби країни в ній. Друге місце серед зернових належить ячменю, який вирощується нарівні з пшеницею і соєю на незрошуваних землях у підвищених районах. Скромне місце посідають пшениця і кукурудза. З середини 1970-х років відбувся швидкий розвиток птахівництва, садівництва та овочівництва. Збільшилися посіви технічних культур: конопель, тютюну та олійних. З плодових виділяються яблука і мандарини, а також груші, персики, японська хурма, апельсини, мандарини, виноград і дині. Велика біла редька і китайська капуста (або качанний салат) – основні компоненти національної страви кимчхи ("корейський маринад"), яку готують цілий рік. Нарівні з картоплею вони становлять основну частину овочевої продукції. Крім того, вирощуються червоний перець, часник і цибуля. В країні розводять молочну рогату худобу, кіз, свиней, кролів, курей і качок.
Прямі іноземні інвестиції в економіку Республіки Корея (1985-2000 роки, млн. доларів США)
1985
1990
1995
1999
2000
Всього
532
803
1 941
15 541
15 690
з них:
США
108
317
645
3 739
2 915
Японія
364
236
418
1 750
2 448
Нідерланди
1
36
170
3 322
1 768
Німеччина
11
62
45
960
1 599
Франція
5
22
35
760
607
Великобританія
12
45
87
480
84
(за даними Міністерства торгівлі, промисловості та енергетики Республіки Корея)
Зовнішня торгівля
Основні країни-імпортери: США, Японія, Китай, Саудівська Аравія, Австралія. Основні країни-експортери: США, Японія, Китай, Тайвань, Німеччина.
Зовнішня торгівля товарами України з Кореєю (млн. доларів США)
1996
1999
2000
2001
Експорт
0,7
11,5
7,3
2,7
Імпорт
3,0
6,7
6,2
11,3
(За даними Державного комітету статистики України)