КАБІНЕТМІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Національнийуніверситет біоресурсів і природокористування України
Кафедрааграрної економіки
Звіт
Пропроходження виробничої практики
Виконав:
студент 3 курсу 3 групи
економічного факультету
Крамаренко В.В.
Перевірив:
д.е.н., професор, член-кореспондентУААН, академік УАЕН, РуснакП.П.
Київ –2010
Змicт
Вступ
Розділ1. Інтенсифікаціята інновації у с/г виробництві – головний шлях його розширеного відтворення
1.1 Сутністьінтенсифікації та інновацій у сільському господарстві
1.2 Основні положення методики вивченняінтенсифікації ті інновацій у зерновому виробництві
Розділ 2. Розвиток сільськогогосподарства на базі інтенсифікації і нововведень
2.1 Природно-економічніумови сільськогосподарського виробництва
2.2 Рівень інтенсивності і продуктивності сільськогосподарського виробництва
2.3 Економічнаефективність інтенсифікації та нововведень у сільськогосподарському виробництві
Розділ 3. Основні напрями інтенсифікації с/г виробництва ішляхи підвищення її економічної ефективності
3.1 Поглиблення спеціалізації і впровадження комплексноїмеханізації виробництва
3.2 Хімізаціясільськогосподарського виробництва
3.3 Впровадження досягнень науки і передового досвіду всільськогосподарське виробництво
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Забезпеченнястабільного і достатнього продовольчого постачання населення зумовлюєнеобхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції.Для розв’язання цієї проблеми існує два шляхи: екстенсивний, коли розширюєтьсятільки поле виробництва, та інтенсивний, коли застосовуються більш ефективнізасоби виробництва.
Розуміннясуті інтенсифікації буде неповним, якщо не враховувати того, що з нею пов’язаніпрогресивні методи організації праці та виробництва, які треба розглядати якнайважливіші напрями інтенсифікації. Таким чином, під інтенсифікацією слідрозуміти такий напрям розширеного відтворення, при якому зростання розмірувиробництва продукції досягається на основі підвищення кваліфікації робочоїсили, посилення стимулів праці, вдосконалення організації виробництва (у т. ч.шляхом підвищення рівня збалансованості всіх його елементів), застосуваннябільш ефективних засобів виробництва.
Загальніпринципи підходу до визначення суті інтенсифікації всього суспільноговиробництва значною мірою розповсюджуються і на сільське господарство. Алеразом з тим цій галузі притаманний ряд особливостей, що істотно впливають як назміст самого процесу інтенсифікації, так і на вибір показників, щовикористовуються для характеристики даного процесу.
Інтенсифікаціюсільського господарства необхідно пов’язувати з величиною додаткових вкладеньзасобів виробництва на одиницю земельної площі, використанням різних технічнихудосконалень. Підвищення інтенсивності використання землі зумовлює поліпшеннявикористання інших елементів продуктивних сил сільського господарства.
Інтенсифікаціясільського господарства — це об’єктивний і закономірний процес його розвитку,зміст якого визначається віддачею земельних угідь, що досягається на основідодаткових вкладень. Її не можна зводити лише до нагромадження фондів, головнев ній — підвищення виходу продукції з розрахунку на одиницю наявних виробничихресурсів — земельних угідь, трудових ресурсів, основних фондів і оборотнихзасобів. Реалізація цього вимагає широкого використання досягнень науки іпередового досвіду, інтенсивних технологій і прогресивних форм організаціївиробництва.
Усучасних умовах інтенсифікація є основним напрямом розвиткусільськогосподарського виробництва. Нарощування виробництва продукції не можебути досягнуте на незмінній технічній основі, без удосконалення засобів виробництва.
Розділ1. Інтенсифікація та інновації у с/г виробництві – головний шлях йогорозширеного відтворення
1.1Сутність інтенсифікації та інновацій у сільському господарстві
Збільшення виробництвасільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами — екстенсивнимта інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основівідтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, колирозширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуютьсябільш ефективні засоби виробництва.
Екстенсивний розвитоксільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції занезмінного рівня техніки і технології. У рослинництві зростання виробництвапродукції відбувається за рахунок розширення посівних площ, а в тваринництві –збільшення поголів’я худоби і птиці.
За інтенсивногорозвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукціїздійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадженнядосягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюютьзростання врожайності культур та продуктивності поголів’я худоби.
В історичному розвиткузбільшення виробництва продукції сільського господарства протягом тривалогоперіоду відбувалось при використанні екстенсивних чинників – розширенняпосівних площ за рахунок розорювання вільних земель. Екстенсивний розвитоксільського господарства обмежується значною мірою наявністю земельних ресурсів,придатних для використання в сільськогосподарському виробництві.
Оскільки екстенсивнічинники збільшення виробництва сільськогосподарської продукції обмежені,інтенсифікація сільського господарства в умовах науково-технічного прогресунабуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку. Процесінтенсифікації – об’єктивний і закономірний шлях розвитку сільськогогосподарства, притаманний усім цивілізованим країнам. Проте це не означає, що вумовах інтенсивного ведення сільського господарства немає необхідностізбільшувати поголів’я продуктивної худоби.
Основнимипередумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є:
Ø необхідність дальшого збільшення виробництвасільськогосподарської продукції
Ø обмеженість орнопридатних земель
Ø нагромадження матеріальних засобів і коштів упідприємствах для інтенсивного розвитку виробництва.
Як формарозширеного відтворення інтенсифікація сільського господарства відбувається наоснові додаткових вкладень на одиницю земельної площі, що мають на меті якісневдосконалення всіх чинників виробництва шляхом інноваційної діяльності. Узв’язку з цим в економічному значенні під інтенсифікацією сільськогогосподарства слід розуміти не що інше, як концентрацію виробничих ресурсів наодній і тій самій земельній площі замість розподілу їх між різними земельнимиділянками. При цьому інтенсивний розвиток сільського господарства передбачаєякісне удосконалення засобів виробництва та використання прогресивнихтехнологій.
Особливістьінтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоефективність технічних вдосконалень засобів і предметів праці виявляється непрямо, а через функціонування землі. Інтенсифікація землеробства базується натій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильномувикористанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайностісільськогосподарських культур.
Характеризуючипроцес інтенсифікації, слід зазначити, що сільське господарство розвиваєтьсяпри цьому не шляхом збільшення кількості оброблюваної землі, а через поліпшенняякості обробітку, збільшення розмірів засобів виробництва, що їх вкладають у тусаму кількість землі.
Інтенсифікаціясільськогосподарського виробництва базується на додаткових вкладеннях, але неможна пов’язувати її лише з абсолютним зростанням додаткових витрат. У процесіінтенсифікації додаткові вкладення повинні відображати якісне вдосконаленнявиробництва. Тому додаткові вкладення передбачають широке використаннядосягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобіввиробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищенняпродуктивності земельних угідь і поголів’я худоби.
Упроцесі інтенсифікації додаткові вкладення треба розглядати в органічнійєдності з результатами виробництва. Отже, інтенсифікація сільськогогосподарства – це концентрація засобів праці на одиницю земельної площі з метоюзбільшення виходу сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості.
Послідовнаінтенсифікація сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення іраціонального використання всіх його чинників зазвичай забезпечує високікінцеві результати. При цьому темпи зростання виробництва продукції можутьперевищувати темпи збільшення додаткових витрат. Інтенсифікація всебічновпливає на розвиток сільського господарства, створює нові можливості підвищенняекономічної ефективності виробництва. Процес інтенсифікації передбачаєстворення високопродуктивного сільського господарства на основі підвищення йоготехнічного рівня, широкого використання більш досконалих засобів виробництва ікваліфікованої праці.
Інтенсифікаціясільського господарства – це процес концентрації сукупних затрат уречевленої іживої праці на одній і тій самій земельній площі (а в тваринництві — на головухудоби) для збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективностіїї виробництва. Як економічний процес, інтенсифікація сільського господарствавідображає одну з важливих закономірностей його розвитку, що супроводжуєтьсянауковими, технічними й організаційно-економічними заходами вдосконаленнявиробництва.
Зрозвитком науково-технічного прогресу у сільськогосподарському виробництвізмінюється співвідношення між затратами уречевленої і живої праці – часткапершої зростає, а другої, відповідно, зменшується. Тому інтенсивний розвитоксільського господарства насамперед базується на широкому впровадженні в усіхйого галузях комплексної механізації і автоматизації виробництва, що є основоюпідвищення його економічної ефективності.
Інтенсифікаціясільського господарства вивчається не тільки як єдиний і цілісний процес, атакож відносно до галузей – рослинництва і тваринництва. За характером об’єктаінтенсифікація тваринництва суттєво відрізняється від інтенсифікаціїсільськогосподарського виробництва в цілому, а також від інтенсифікаціїрослинництва. В рослинництві об’єктом інтенсифікації є земля, яка в процесірозширеного відтворення підвищує родючість, а тому є вічним засобомсільськогосподарського виробництва і невід’ємною його умовою.
Утваринницьких галузях об’єктом інтенсифікації є відповідне поголів’япродуктивної худоби і птиці. Тварини мають певні продуктивні можливості,зумовлені переважно їхніми біологічними особливостями. Тварини як засобивиробництва інтенсивно використовуються лише протягом певного періоду, якийзакінчується після вибракування їх у зв’язку із зниженням продуктивності інедоцільністю утримання.
Специфічні особливостіоб’єктів інтенсифікації виробництва у рослинництві і тваринництві зумовлюютьвідмінності в організації розширеноговідтворення в цих галузях. Збільшення виробництва тваринницької продукціїздійснюють за рахунок як зростання поголів’я худоби, так і підвищення їїпродуктивності. При раціональному поєднанні інтенсивного і екстенсивного шляхівзабезпечують високі темпи розвитку тваринництва і підвищення його ефективності.
Інтенсифікація тваринництва передбачає насампередінтенсивне й ефективне використання продуктивної худоби, вдосконалення способівїї утримання і годівлі. Прогрес тваринництва виявляється не стільки узбільшенні поголів’я, скільки в поліпшенні його якості, в заміні гіршої худобикращою, в підвищенні рівня її годівлі. Додаткові вкладення спрямовують наполіпшення племінної роботи, виведення нових, продуктивніших порід худоби,підвищення її продуктивності, впровадження прогресивних способів відтвореннястада і прискорення його обороту.
Інтенсифікація сільського господарства тісно пов’язана зінтенсивним розвитком інших галузей агропромислового комплексу, об’єднанихспільною кінцевою метою. Процес інтенсифікації здійснюють в умовах оптимізаціїосновних пропорцій між аграрним сектором і промисловістю, яка забезпечує йогозасобами виробництва, а також між галузями, які здійснюють переробкусільськогосподарської продукції і виробниче обслуговування сільськогогосподарства. Це сприяє підвищенню ефективності інтенсифікації сільськогогосподарства на основі економії виробничих ресурсів, а також соціально-економічномурозвитку села.
Сільське господарство нашої країни протягом багатьох роківрозвивалось на основі поєднання екстенсивного та інтенсивного напрямів, щозабезпечувало вдосконалення структури виробництва, підвищення продуктивностіпраці і збільшення виходу продукції. В сучасних умовах інтенсифікаціясільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джереломпідвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, що забезпечуєзміцнення економіки аграрних підприємств.
1.2Основніположення методики вивчення інтенсифікації ті інновацій у зерновому виробництві
Інтенсифікаціясільського господарства включає всі напрями розвитку економікисільськогосподарських підприємств на основі широкого використання досягненьнауково-технічного прогресу і безпосередньо впливає на кінцеві результативиробництва.
Мета інтенсифікаціїсільського господарства – збільшення виходу високоякісної продукції зрозрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби, а також підвищенняекономічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Засобомрозв’язання цієї проблеми є додаткові вкладення, що зумовлюють концентраціюуречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі, а втваринництві – на голову худоби.
Виходячи з цього,вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва здійснюють у триетапи на основі системи показників. Залежно від економічного змісту цепоказники рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, результату іекономічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.
У разі вивченняінтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому по господарству абоокремих його галузях необхідно спочатку визначити об’єкт інтенсифікації. Ваграрних підприємствах об’єктом інтенсифікації сільськогосподарськоговиробництва є загальна площа їхніх сільськогосподарських угідь.
Об’єктомінтенсифікації рослинництва є площа ріллі, а тваринництва в цілому – умовнепоголів’я продуктивної худоби аграрного підприємства.
При вивченніінтенсифікації виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків,молока, свинини тощо) об’єктом інтенсифікації є площа посіву відповідноїкультури або середньорічне поголів’я окремого виду продуктивної худоби.
У процесіінтенсифікації сільського господарства до землі застосовують різноманітнізасоби виробництва і живу працю сільських трудівників. У зв’язку з цим длявизначення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництвавикористовують систему економічних показників, серед яких є загальні ічасткові, вартісні і натуральні.
Узагальненимпоказником рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, якийвідображає сукупні затрати живої і уречевленої праці, є сума вартості основнихвиробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку нагектар сільськогосподарських угідь. Цей показник безпосередньо виражає сутьінтенсифікації і характеризує рівень інтенсивності сільськогосподарськоговиробництва.
Важливимпоказником рівня інтенсивності сільського господарства є річні виробничівитрати на гектар сільськогосподарських угідь. Річні витратисільськогосподарського виробництва включають частину вартості основних фондів урозмірі амортизації, віднесеної на собівартість продукції, а також вартість спожитихоборотних засобів, у тому числі і оплату праці. Цей показник залежно відоб’єкта інтенсифікації може характеризувати рівень інтенсивностісільськогосподарського виробництва підприємства або окремих його галузей.
Для визначення рівняінтенсивності окремо в рослинництві або тваринництві цей показник за галузямиобчислюють відповідно на гектар ріллі та на умовну голову продуктивногопоголів’я худоби.
Щоб визначити рівеньінтенсивності виробництва окремих видів продукції (зерна, молока, свининитощо), необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на 1 га посіву відповідноїкультури або на одну середньорічну голову окремого виду продуктивної худоби.
Показник річнихвиробничих витрат використовують не лише при визначенні рівня інтенсивності, атакож при вивченні економічної ефективності інтенсифікаціїсільськогосподарського виробництва, зіставляючи його з вартістю валовоїпродукції.
Рівень інтенсивностісільськогосподарського виробництва визначають також вартістю основнихвиробничих фондів на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показниквідображає лише уречевлену працю, втілену в основних засобах виробництва. Упроцесі використання основні виробничі фонди переносять свою вартість напродукцію лише частково, в розмірі річної суми амортизації, але при цьому вонистворюють відповідні умови для національного використання матеріальнихоборотних фондів. Тому зростання оснащеності господарств основними виробничимифондами підвищує рівень використання і продуктивність земельних угідь, а такожсприяє продуктивнішому використанню поголів’я худоби.
Для рівняінтенсивності сільського господарства характерні затрати живої праці зрозрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Інтенсифікаціюсільськогосподарського виробництва здійснюють на основі використання досягненьнауково-технічного прогресу, що сприяє впровадженню комплексної механізації іавтоматизації виробничих процесів. Тому, на відміну від інших показників,затрати праці на одиницю земельної площі у процесі інтенсифікації закономірнозменшуються. Це відображає відповідні зміни у співвідношенні затрат уречевленоїі живої праці з підвищенням технічної озброєності сільського господарства.
В окремих випадках,коли інтенсифікація відбувається на основі вдосконалення технологіївиробництва, а рівень механізації виробничих процесів не змінюється, затратипраці на гектар земельної площі або на голову худоби зростають. Проте це непорушує загальної закономірності розвитку продуктивних сил сільськогогосподарства.
У процесіінтенсифікації сільського господарства зростає використання засобів виробництва– різноманітних речових елементів і енергетичних ресурсів. Тому дляхарактеристики рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництвавикористовують такі натуральні показники: кількість енергетичних потужностей,спожитої електроенергії на виробничі потреби (кВт-год.) з розрахунку на 1 га ріллі або посівноїплощі, кількість мінеральних та органічних добрив, обсяг виконаних тракторнихробіт в умовних еталонних гектарах на 1 га ріллі, щільністьпоголів’я худоби на 100 га сільськогосподарських угідь.
До натуральнихпоказників рівня інтенсивності окремих галузей тваринництва належать: витратикормів з розрахунку на одну фізичну голову худоби, рівень комплексноїмеханізації і автоматизації виробничих процесів, витрати на племінну роботу,породний склад стада та ін.
Порівнюючи рівеньінтенсивності сільськогосподарського виробництва в аналізованому і базисномуроках, обчислюють розміри додаткових вкладень і темпи їхнього зростання.Вивчення змін у рівні інтенсивності сільськогосподарського виробництва даєможливість встановити вплив додаткових витрат на збільшення виходу продукції зодиниці земельної площі або від однієї голови тварин.
Основні результативні показникиінтенсифікації сільського господарства – це вартість валової продукції, валовий і чистий дохід таприбуток з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. В окремих галузях аграрногопідприємства результат інтенсифікації виражається у підвищенні врожайностісільськогосподарських культур або продуктивності окремих видів худоби і птиці.
Підвищення рівняінтенсивності сільськогосподарського виробництва має не тільки збільшити вихідпродукції з гектара земельної площі, а й скоротити затрати праці й коштів на їїодиницю. В цьому виражається суть процесу інтенсифікації, який передбачає нетільки додаткові вкладення в сільське господарство та збільшення виробництвапродукції, а також підвищення його ефективності.
Економічну ефективність інтенсифікаціїсільськогосподарського виробництва характеризують такі показники: продуктивність праці, фондовіддача, окупність виробничихвитрат, собівартість продукції, норма прибутку, рівень рентабельності,окупність додаткових витрат. Останній показник характеризує економічнудоцільність збільшення виробничих витрат і визначає ефективність їхньоговикористання. Окупність додаткових витрат – це вартість додаткової валовоїпродукції сільськогогосподарства з розрахунку на 1 грн додаткових витрат у процесі інтенсифікації виробництва.
В умовах підвищенняекономічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження фондо-,матеріале-, та енергомісткості виробництва. У тваринництві особливого значеннянабуває зменшення кормомісткості продукції, тобто зниження витрат кормів навиробництво одиниці продукції.
Підвищенняекономічної ефективності інтенсифікації сільського господарствахарактеризується більш високими темпами зростання виходу продукції з розрахункуна одиницю земельної площі або на голову худоби порівняно із збільшенням витратна її виробництво.
Усільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефективності інтенсифікаціїсільського господарства: окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницюземельної площі або голову худоби вони дають стільки ж продукції, як іпопередні рівновеликі витрати; додаткові витрати забезпечують більший обсягпродукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції меншийза додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільськогогосподарства здійснюється на основі незмінного технічного рівня без урахуваннядосягнень науково-технічного прогресу.
Різниця в темпахзростання виробничих витрат на одиницю земельної площі і приросту вартостівалової продукції не суперечить об’єктивним закономірностям інтенсифікаціїсільськогосподарського виробництва. Тому випадок зниження продуктивностідодаткових вкладень є однаково можливим, як і випадок підвищення їхньоїефективності.
Підвищенняекономічної ефективності інтенсифікації сільського господарства досягаютькомплексним використанням земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсівна основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.
Розділ 2. Розвиток сільськогогосподарства на базі інтенсифікації і нововведень
2.1 Природно-економічні умовисільськогосподарського виробництва
Раціональнерозміщення і спеціалізація сільського господарства є важливим факторомінтенсифікації виробництва, формами суспільного поділу праці в аграрномусекторі економіки. Розміщення сільського господарства означає розподілвиробництва окремих видів сільськогосподарської продукції по території країни.Доцільність розміщення сільського господарства зумовлюється природними таекономічними факторами, які тією чи іншою мірою сприяють виробництву певнихвидів продукції.
Завданняраціонального розміщення сільського господарства – розподіл галузей і культурпо території країни, з метою найефективнішого використання природних таекономічних умов, запобігання нераціональним перевезенням сільськогосподарськихпродуктів для потреб населення і промислової переробки, забезпеченнякомплексного розвитку сільського господарства, при якому в необхіднихпропорціях поєднуються різні галузі з переважним розвитком головної з них.
Длявисвітлення розміщення досліджуваного господарства, оцінимо його місцерозташування, природні та економічні умови. ДП НДВ Агрокомбінат «Пуща-Водиця» знаходиться в с. Соф. Борщагівка, Києво-Святошинського району,Київської області. Відстань від центральної садиби підприємства до районногоцентра – 10 км.
Київщинамає гарні природні умови для розвитку сільського господарства. Клімат областіпомірно континентальний, з доволі теплим літом та порівняно не суворою зимою.Північна частина області знаходиться в помірно теплій вологій агрокліматичнійзоні (до 650 мм опадів за рік), а південна – в теплій недостатньо вологій зоні(до 450 мм опадів за рік). Середня температура січня від -7°С до 8°С, а липня –19-19,5°С; сума ефективних температур складає 2400-3400°С. Тривалістьбезморозного періоду в області складає: в повітрі 160-180 днів, на поверхніґрунту – 140-150 днів. Велика частина опадів випадає в теплий період року.Серед негативних природних процесів, що впливають на сільське господарство,виділяють суховії та засухи; інколи бувають ливні з інтенсивністю до 3-4 мм опадів за хвилину.
ВКиївській області розповсюджені майже всі типи ґрунтів, що характерні для зониПолісся та Лісостепу (дерново-підзолисті, сірі та темно-сірі чорноземиопідзолені, мало гумусні чорноземи, болотні та торф’яні ґрунти). Агропромисловийкомплекс Київської області включає сировинну, переробну і обслуговуючі ланки.Основна його сфера — сільське господарство зерново-молочно-м’ясного напряму.Серед зернових культур основними є озима пшениця, жито, овес, ячмінь, гречка,серед технічних — ріпак озимий. У галузевій структурі сільського господарствапереважає тваринництво, а саме — скотарство молочно-м’ясного напряму,свинарство.
Зогляду на всі особливості даної області, можна сказати що вона має сприятливівластивості для ведення сільського господарства, тому доцільне використання цихвластивостей призведе до ефективного функціонування господарства. Загальну характеристику підприємствапочнемо з дослідження наявності і ефективності використання земельних ресурсів.
Таблиця2.1.1 Структура с/г угідь ДП НДВАгрокомбінат «Пуща-Водиця»Структура с/г угідь 2007 2008 2009 Співвідношення 2007р. до 2009р., % площа, га % площа, га % площа, га % С/г угіддя 3371,30 100,00 3299,00 100,00 3299,00 100,00 97,86 Рілля 2900,20 86,03 2900,00 87,91 2900,00 87,91 99,99
Землямис/г призначення визнають землі, подані для виробництва с/г продукції,здійснення с/г науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщеннявідповідної виробничої інфраструктури для цих цілей.
З даної таблиціможна зробити наступні висновки: за 2007-2009рр. найбільше земельних угідь булозосереджено на підприємстві у 2007 році, їхня площа становила 3371,3 га. Найбільше с/г угідь займає рілля, питома вага якої складає у 2007р. – 2900, 2 або 86,0%, у2008 та 2009 – 2900,0 га або 87,9% в структурі земельної площі. Задосліджуваний період площа с/г угідь зменшилася на 2,1%, а рілля – на 0,01%… Цесвідчить про високу розораність земель та екстенсивний спосіб веденнявиробництва.
Таблиця 2.1.2 Структура посівних площ ДП НДВАгрокомбінат «Пуща-Водиця»Група культур 2007 2008 2009 зібрана площа, га % зібрана площа, га % зібрана площа, га % Зернові та зернобобові 500,0 100,0 460,0 100,0 460,0 100,0 Пшениця озима 450,0 90,0 430,0 93,5 430,0 93,5 Жито 20,0 4,0 20,0 4,3 20,0 4,3 Овес 30,0 6,0 10,0 2,2 10,0 2,2 Картопля 3,0 100,0 2,0 100,0 2,0 100,0 Овочі відкритого ґрунту 79,0 100,0 82,0 100,0 68,5 100,0 Кормові коренеплоди і кормові баштанні 2,0 100,0 1,5 100,0 2,0 100,0
В структуріпосівних площ с/г культур підприємства значне місце посідають зернові тазернобобові культури, зібрана площа яких у 2007 році найбільша в порівнянні з2008-2009рр. і складає 500 га. Серед зернових та зернобобових культур найбільшезібраної площі припадає на озиму пшеницю, а саме 450 га або 90% в структурі загальної площі зернових культур.