Банківські рахунки

Зміст
1. Поняттябанківського рахунку
2. Видибанківських рахунків
3. Порядок відкриттята закриття рахунків
4. Правоваприрода договору банківського рахунку

1. Поняття банківського рахунку
Для зберігання коштів і здійснення розрахунків між учасникамирозрахункових правовідносин в установах банку відкриваються різні за правовимрежимом рахунки. Відповідно до чинного законодавства юридичні особи усіх формвласності та видів діяльності, а також громадяни України, іноземні громадяни,особи без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності,зобов’язані зберігати свої кошти на рахунках в установах банків.
Стаття 6 Закону України «Про платіжні системи та переказгрошей в Україні» від 5 квітня 2001 р. (остання редакція від 20.06.2007) передбачає,що банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам,їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичнимособам — інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичнимособам). Зазначені особи мають право відкривати рахунки в будь-яких банкахУкраїни відповідно до власного вибору та за згодою цих банків для забезпеченнясвоєї господарської діяльності і власних потреб.
Суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи)для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкриваютьрахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків. Кожне підприємствоможе відкривати два і більше поточних рахунків у національній валюті та рахункив іноземній валюті. Відкриваючи рахунки підприємству, установа банку повідомляєпро це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка та Національнийбанк протягом трьох робочих днів із дня відкриття рахунка. Операції зарахунками здійснюються тільки після отримання повідомлення від податковогооргану про взяття цих рахунків на облік.
Відповідно до пункту 1.5 статті 1 інструкції «Про порядоквідкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті»від 12листопада 2003 р. № 492 (із змінами і доповненнями від 23 березня 2009 року № 158) умови відкриття рахункута особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладаєтьсяміж банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї інструкції. Інструкціярегулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їхвідокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльністьвід імені банку (далі — банки), поточних і вкладних (депозитних) рахунків унаціональній та іноземних валютах суб’єктам господарювання, фізичним особам,іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, виборчим блокам політичнихпартій (далі — клієнти) (ст.1, п.1.1).
За наявності двох поточних рахунків у національній валюті власникрахунків протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття кожногонаступного рахунка визначає один із них як основний (для обліку заборгованості,яка стягується в безспірному порядку) і повідомляє його номер податковомуоргану за місцем реєстрації та банкам, в яких відкрито додаткові рахунки внаціональній та рахунки в іноземній валютах. У свою чергу, банки, що в нихвідкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземній валютах, такожпротягом трьох робочих днів повідомляють про це банк, в якому відкрито основнийрахунок.
За договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати ізараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошовікошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування івидачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банкмає право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи йогоправо безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати таконтролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлюватиінші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатисягрошовими коштами на власний розсуд. Банк гарантує таємницю банківськогорахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.
Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самимклієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державноївлади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути наданівиключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківськудіяльність. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківськутаємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків таморальної шкоди.
Усі суб’єкти підприємницької діяльності та установи банківзобов’язані дотримуватись вимог чинного законодавства щодо відкриття рахунків.За порушення належних вимог суб’єкти підприємницької діяльності та комерційнібанки несуть відповідальність.
2. Види банківських рахунків
З метою зберігання коштів і здійснення розрахунків банкивідкривають підприємствам, організаціям і установам різних форм власності,залежно від характеру їх діяльності та джерел фінансування, різні рахунки:поточні, карткові, вкладні (депозитні) тощо.
Поточні рахунки відкриваються банком клієнтам на договірній основідля зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогоюплатіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України.
Відповідно до пункту 1.8 (стаття 1) інструкції до поточнихрахунків також належать:
–   рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваютьсяу випадках, передбачених законами України або актами Кабінету МіністрівУкраїни;
– поточні рахунки типу «Н», що відкриваються унаціональній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території
України;
– поточні рахунки типу «П», що відкриваються внаціональній валюті постійним представництвам;
–  карткові рахунки;
– поточні рахунки виборчих фондів;
– інвестиційнірахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банкахУкраїни.
Карткові рахунки відкриваються для обліку операцій за платіжнимикартками. Банки відкривають зазначені рахунки на умовах договору в порядку,встановленому Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриттярахунків у національній та іноземних валютах, та з урахуванням особливостей відкриттякарткових рахунків. У Національній системі масових електронних платежів (НСМЕП)використовуються платіжні картки, які є носіями двох платіжних інструментів —електронного чека й електронного гаманця. Для використання електронного чекаклієнту відкривають поточний рахунок (або використовують уже відкритий) таконсолідований картковий рахунок для кожного клієнта окремо. Консолідованийкартковий рахунок відкритий для всіх емітованих банком електронних гаманців.
У практиці банківського обслуговування застосовуються і тимчасовірахунки, що відкриваються підприємствами, які споруджуються, установам тагосподарським товариствам для зарахування частини коштів, що вносяться, дляформування статутного фонду. Для відкриття тимчасового поточного рахункагосподарське товариство має подати рішення засновників про визначення особи,якій надається право розпорядчого підпису під час здійснення грошових операційза цим рахунком, заяву про відкриття тимчасового рахунка, підписанууповноваженою (засновниками) особою, картки із зразками підписів, відбиткапечатки та копію засновницького договору, засвідчену нотаріально (якщозасновником є фізична особа). Після державної реєстрації такого господарськоготовариства та надання йому статусу юридичної особи тимчасовий рахунок починаєфункціонувати як поточний.
Новостворювані банки відкривають накопичувальні рахунки. Такірахунки використовуються для акумулювання (у випадках, передбачених чиннимзаконодавством) коштів засновників банку, що створюються, з метою формуваннястатутного капіталу банку до часу їх внесення на такий рахунок, відкритий у НБУабо територіальному управлінні НБУ за місцем створення банку.
Значного поширення в банківській практиці набули вкладні(депозитні) рахунки. Термін «депозит» у перекладі з латинської означаєвідкладення, зберігання. Вкладні (депозитні) рахунки відкриваються банкомклієнтам на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтамбанку в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку підвизначений відсоток і підлягають поверненню клієнту згідно із законодавствомУкраїни та умовами договору.
Договірні відносини між кредитними установами, метою яких єздійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного, мають назвукореспондентських відносин. У широкому розумінні кореспондентські відносини єформою співробітництва між двома банками. Назва їх походить від латинськогослова «кореспондент» — бути відповідним.
Кореспондентський рахунок банку — це рахунок, що відкриваєтьсяодним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.
Відкриття кореспондентських рахунків банками іншим банкамздійснюється встановленням між ними кореспондентських відносин у порядку, щовизначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.
В Україні існують кореспондентські рахунки між комерційнимибанками, Національним банком України і комерційними банками, а деякі комерційнібанки встановили кореспондентські відносини з іноземними банками.
Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»вiд 16.04.1991 №959-XII (остання редакцiя вiд 23.06.2009) підприємства,організації, а також фізичні особи — підприємці для зберігання валютної виручкита здійснення розрахунків мають право відкривати в комерційних банкахбанківські рахунки в іноземній валюті (поточні та депозитні).
Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству дляздійснення розрахунків у межах чинного законодавства в безготівковій таготівковій іноземній валюті під час поточних операцій, визначенихзаконодавством України, та для погашення заборгованості за кредитами віноземній валюті.
Вкладні (депозитні) рахунки в іноземній валюті відкриваютьсяуповноваженим банком фізичним і юридичним особам (резидентам та нерезидентам)на підставі укладеного договору між власником рахунка і банком на визначений удоговорі строк.
У банківській практиці широко застосовується і такий вид рахунків,як мультивалютні рахунки, на яких обліковують кошти у національній та іноземнійвалютах.
Відкриття таких рахунків є перспективним і вигідним як для банків(скорочується кількість рахунків), так і для клієнтів (зменшуються витрати навідкриття рахунків). Наявність таких рахунків дає змогу уникнути втрат під часкупівлі та продажу валюти та забезпечити захист від несприятливих змін валютнихкурсів.
3. Порядок відкриття та закриття рахунків
Порядок відкриття рахунків та їх режим регулюються спеціальноюінструкцією «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків унаціональній та іноземній валютах» від 12 листопада 2003 р. № 492 (іззмінами і доповненнями від 23 березня 2009 року № 158).
Для відкриття поточного рахунка суб’єкти господарювання подають доустанови банку такі документи:
–  заяву про відкриття поточного рахунка встановленого зразка, підписанукерівником і головним бухгалтером юридичної особи. Якщо в штатному розписі непередбачено посаду головного бухгалтера або іншої особи, на яку покладенофункцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує лишекерівник;
– копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчоївлади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію,засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державнуреєстрацію (крім бюджетних установ та організацій);
– копію належним чином зареєстрованого установчого документа або
статуту (положення), засвідчену нотаріально чи реєструючим органом;
– копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на податковийоблік, засвідчену органом, який видав довідку, або нотаріально уповноваженимпрацівником банку;
– копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного
реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або
органом, що видав відповідну довідку;
– копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особиу Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві тапрофесійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідченунотаріально або органом, що його видав, чи підписом уповноваженого працівникабанку;
– копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідномуоргані Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, абонотаріально, чи підписом уповноваженого працівника банку;
– картку із зразками підписів і відбитком печатки, засвідчену нотаріальноабо організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований,
в установленому порядку. До картки включаються зразки підписів осіб,
яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичноїособи надано право розпорядження рахунком та підписання
розрахункових документів (пункт 3.2, ст.3).
У разі відкриття поточного рахунка клієнту у його заявіуповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунка. Назаяві клієнта зазначаються підписи одного з керівників банку або уповноваженоїним особи, на якого згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов’язокприймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноваженихосіб банку, які відповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку надостовірність і відповідність чинному законодавству документів та копійдокументів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєнняномера рахунку клієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку(пункт 1.18, ст. 1).
Банкам забороняється відкривати та вести анонімні рахунки. Банкизобов’язані ідентифікувати клієнтів, що відкривають рахунки, а також осіб,уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів. Уповноважений працівникбанку здійснює ідентифікацію фізичної особи, яка відкриває поточний абовкладний рахунок, і робить у присутності цієї особи копії сторінок паспорта абодокумента, що його замінює, які містять прізвище, ім’я, по батькові, датународження, серію та номер паспорта або документа, що його замінює, дату видачіта найменування органу, що видав документ, місце проживання або тимчасовогоперебування, інформацію про громадянство, а також копію документа, виданогоорганом державної податкової служби, що свідчить про присвоєння фізичній особі— резиденту ідентифікаційного номера платника податків.
Правила Національного банку України також встановлюють порядокзакриття рахунків в установах банку. Поточні рахунки клієнтів банкузакриваються в установах банку на таких підставах:
– заяви клієнта;
– рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації
або реорганізації юридичної особи;
– відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію
суб’єкта господарювання;
– рішення уповноваженого державного органу про скасування державноїреєстрації юридичної особи або державної реєстрації суб’єкта
підприємницької діяльності — фізичної особи;
– визначення в установленому порядку юридичної особи фіктивною або оголошенняфізичної особи померлою чи визнання безвісно відсутньою;
– з інших підстав, передбачених законодавством України або договоромміж банком та клієнтом.
За наявності рішення уповноваженого державного органу проскасування державної реєстрації юридичної особи або державної реєстраціїсуб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи, визнання в установленомупорядку юридичної особи фіктивною або оголошення фізичної особи померлою абовизнання безвісно відсутньою банк закриває рахунок таких осіб і протягом трьохробочих днів надає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої владиз питань фінансового моніторингу щодо таких рахунків.
Правилами НБУ також встановлено, що банк може відмовитися віддоговору банківського рахунка та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операціїза цим рахунком не здійснюються протягом трьох років підряд і на ньому немаєзалишків коштів.
4. Правова природа договору банківського рахунку
Правове регулювання відносин між установами банків і клієнтамиґрунтується на договорі банківського рахунка. Банк зобов’язується приймати ізараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (власнику рахунка), грошові кошти,що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачувідповідних сум з рахунка та проведення інших операцій, а банк має правовикористовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його правобезперешкодно розпоряджатися цими коштами (ст. 1065 Цивільного кодексуУкраїни).
У банківській практиці договір банківського рахунка охоплює поняття«договір про здійснення розрахунково-касового обслуговування», якийзастосовується у відносинах банків із суб’єктами господарювання, і«договір на відкриття й обслуговування банківського рахунка», щовикористовується у відносинах банків з громадянами.
Відносини, які виникають між банком і клієнтом, умовно можнаподілити на дві групи: а) відносини, що стосуються відкриття та закриттябанківського рахунка; б) відносини, пов’язані зі зберіганням у банку коштівклієнта та здійсненням банком розрахункових операцій, тобто безпосередньоздійснення розрахунково-касового обслуговування.
За своєю правовою природою інститут банківського рахунка становитьскладну конструкцію, яка включає як приватні, так і публічні елементи.По-перше, він є сукупністю правових норм, що стосуються різних галузей права(цивільного, фінансового, адміністративного). По-друге, банківський рахунокслід розглядати як правовідносини з численним складом учасників з приводузберігання і руху коштів. Тут можна виділити публічно-правові суб’єкти увигляді податкових органів держави і НБУ та приватно-правові суб’єкти у виглядіконкретного банку і клієнта, які укладають договір. По-третє, укладеннюдоговору банківського рахунку передують два види публічно-правових обов’язків:перший — обов’язок клієнта — юридичної особи тримати свої гроші в банку; другий— право вибору юридичною особою банку для обслуговування та необмеженакількість рахунків, які можна відкривати. Крім того, між банком і клієнтомвиникають договірні відносини про встановлення цивільних прав і обов’язків, яківідображують їхні інтереси.
Правовідносини, пов’язані з відкриттям рахунків у банку, виникаютьвнаслідок здійснення певних юридичних фактів, зокрема, подання: заяви навідкриття рахунка; документів, що підтверджують законність створення юридичноїособи; картки із зразками підписів осіб і відбитком печатки.
Відповідно до ст. 1067 ЦК України договір банківського рахункаукладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку наумовах, погоджених сторонами. Банк зобов’язаний укласти договір банківськогорахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошенихбанком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не маєправа відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за якимпередбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією,крім випадків, коли він не має можливостей прийняти на банківськеобслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськимиправилами. У разі необгрунтованого ухилення банку від укладення договорубанківського рахунка клієнт має право на відповідний захист.
Зазначений договір укладається за довільною формою і має міститиреквізити сторін, номер та вид рахунків, умови відкриття та закриття рахунків,види послуг, що надаються банком, зобов’язання сторін, відповідальність за їхневиконання, інші положення за домовленістю сторін та умови, за яких договірможе бути розірвано.
У договорі банківського рахунка встановлюється плата закористування послугами банку у вигляді періодичної фіксованої плати або впевному розмірі для конкретної операції.
У договорі на розрахунково-касове обслуговування передбачаєтьсяконкретна відповідальність обох сторін за невиконання взятих на себезобов’язань. Так, банк несе відповідальність за несвоєчасне чи неправильнесписання коштів з рахунка клієнта або неправильне зарахування банком сум.Клієнт, у свою чергу, несе відповідальність за неповідомлення банку пропомилково зараховані на його рахунок суми; за неодержання клієнтом замовленоїсуми готівки; за несвоєчасну сплату послуг банку тощо. У договорі можутьфіксуватися розміри штрафів за порушення, допущені сторонами, а також порядокрозгляду спорів, особливі та додаткові умови. Цей договір є правовою формою, врамках якої здійснюються розрахункові операції між підприємствами,організаціями.
Договір банківського рахунка є двостороннім, консенсуальним,безстроковим і платним. У ньому зазначаються права й обов’язки сторін (банку ійого клієнта). Так, одна сторона — власник рахунка вправі вимагати від банкуоперативного здійснення банківських операцій, а його обов’язком є виконаннявсіх встановлених правил розрахунків. Відповідно банк має право використовуватитимчасово вільні кошти власника рахунка, вимагати виконання банківських правил,зобов’язується здійснювати касово-розрахункове обслуговування власника рахунка,зберігати банківську таємницю.
Зміст відносин між банком і власником рахунка визначається нетільки волею учасників, а й банком, який визначає умови договору. Права йобов’язки власника рахунка і кредитної установи здійснюються на умовах,визначених у правилах Національного банку України. Власник рахунка зобов’язанийвиконувати правила здійснення розрахунків і не може включати умови, пов’язані здодатковими зобов’язаннями по договору.
Списання коштів з рахунків здійснюється банками на підставірозпорядження клієнтів. Списання коштів з рахунка клієнта без йогорозпорядження допускається на підставі рішення суду, а також у випадках,встановлених договором між банком і клієнтом.
Отже, обидві сторони розрахункових правовідносин (комерційний банкі власник рахунка) не мають права ухилятися від закону — вони діють лише в йогомежах.
Крім договору банківського рахунка між банком і клієнтом може бутиукладений договір банківського вкладу. Відповідно до ст. 1058 Цивільногокодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона(банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму(вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму тавідсотки на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленихдоговором. Щодо відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад,застосовується положення про договір банківського рахунка, якщо інше невстановлено гл. 72 Цивільного кодексу України або не випливає із суті договорубанківського вкладу.
У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначають: видбанківського вкладу; суму, що вноситься або перераховується на вкладний(депозитний) рахунок; строк дії договору; розмір і порядок сплати відсотків,умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін; умови достроковогорозірвання договору; інші умови за погодженням сторін.
Договір банківського вкладу укладається в письмовій формі.Письмову форму договору банківського вкладу вважають дотриманою, якщо внесеннягрошової суми на вкладений рахунок вкладника підтверджується договоромбанківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, щовідповідає вимогам, установленим законодавством і звичаями ділового обороту.