Особливості олігополістичного ринку

ТАВРІЙСЬКА ДЕРЖАВНА АГРОТЕХНІЧНА АКАДЕМІЯ
Кафедра економічноїтеорії
Керівник: ВасильченкоО.О.
КУ Р СО В А РОБОТА
з курсу«Мікроекономіка та макроекономіка”
на тему :”Особливостіолігополістичного ринку”
студентки 21 групи2 курсу
факультету Облік іАудіт
спеціальності Фінанси
Єренкова МаринаОлександрівна
(призвище, ім’я та по-батькові)
Курсова робота захищена
з оцінкою ______
Підписи викладачів
___________
___________
___________
Мелітополь, 2006

ТАВРІЙСЬКАДЕРЖАВНА АГРОТЕХНІЧНА АКАДЕМІЯ
Кафедраекономічної теорії
 
КАРТКА
 
ЗАВДАННЯТА КОНТРОЛЮ ЗА ХОДОМ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
 
1.   Прізвище та ініціали студента____________________
2.   Факультет ____________________
3.   Курс, група ____________________
4.   Форма навчання ____________________
5.   Номер та назва теми курсовоїроботи ____________________
_________________________________________________________
 _________________________________________________________
6. Номерзалікової книжки __________________________________
7. Датаузгодження теми та плану з науковим керівником
 _________________________________________________________
8.   Дата подання науковомукерівнику курсової роботи для рецензії
_________________________________________________________
9.   Дата захисту курсової роботи _______________________________
10. Тему і термін прийняв довиконання _________________________
 (підписстудента)
11. Науковийкерівник ______________________________________
 (прізвище тапідпис)
Тема: Особливостиолігополістичного ринку

ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1 Ринок олігополії його сутність та особливості
1.1Сутність олігополії
1.2Рівновага на олігополістичному ринку
1.3Поведінка олігополістів: теорія ігор
Розділ 2 Основні моделі олігополістичного ціноутворення
2.1Ламана крива попиту
2.2 Олігополія заснована на таемній змові
2.3 Лідерство в цінах
Розділ 3 Особливості олігополіі в Україні. (На прикладі розвиткувиробництва легкових автомобілів в Україні СП „АвтоЗАЗ-ДЕУ”)
 3.1Вдосконалюя конструкції автомобілів, СП „АвтоЗАЗ- ДЕУ”планує організувати виробництво нового вигляду машин
 3.2 Німецькі автомобілебудівники припускаютьупровадити мілковузлову збіркуавтомобілів „Опель-Астра” на площах СП „АвтоЗАЗ-ДЕУ”
Висновки
Список використаної літератури

ВСТУП
Головна риса олігополістичного ринку – загальнавзаємозалежність його учасників. Кожний олігополіст при визначені лінії своєїекономічної поведінки повинен враховувати поведінку, як споживачів продукції, так і конкурентів, оскільки їх реакція на його дії може бути неоднозначною.
 На олігополістичному ринку продукція може і не бути диференційованою. Головне значення має те, що тільки декілька фірм проводятьвсю або майже всю продукцію. На ряду олігополістичних ринків деякі або всіфірми заробляють значний прибуток в довгостроковому періоді через наявністьвхідних бар’єрів, які роблять складним або неможливим вступ до галузінових, фірм. Олігополія є поширеною формою ринкової структури.Олігополістичними галузями в США є автомобільна промисловість, виробництвосталі, алюмінію, нафтофімікатів, електроустаткування і комп’ютерів.( 3 )
 Позитивний ефект масштабу може зробитинеприбутковим співіснування багатьох фірм на ринку. Патентування і ліцензуваннятехнології можуть виключитипотенційних конкурентів, а необхідність витрачання засобів на рекламу фірми іїї товарів і затвердження їх репутації на ринку може стати перешкодою для входув галузь нових фірм. Такі природні вхідні бар’єри: вони лежать в основіструктури окремо взятою ринку. Крім того, діючі на ринку фірми можуть робитистратегічні дії, щоб утруднити вступ до галузі, Наприклад, вони можутьзагрожувати, що переповнять ринок товарами і понижують тим самим ціни у разівходу на ринок нової фірми, а щоб ця загроза була реальною, вони можутьстворювати надмірні виробничі потужності.(5)
 Управління фірмою на олігополістичному ринку складніше із-за стратегічних рішень проціноутворення, об’єм виробництва, рекламу і капіталовкладення. Оскількиконкурують лише декілька фірм, кожна з них, повинна ретельно зважити свої діїїх вплив на суперників, а також реакцію суперників.
Припустимо, наприклад, що із-за застоюв збуті автомобілів „Форд” розглядає можливість зниження цін на 10%, щобстимулювати попит, „Форду“ треба ретельно продумати, як відреагуютьна це „Дженерал моторс“ (”ДМ») і «Крайслер’». Вониможуть взагалі не відреагувати або понизити свої ціни менш ніж на 10%. В цьомувипадку «Форд» зможе добитися значного збільшення збуту, в основномуза рахунок своїх конкурентів. Або ж вони приймуть виклик «Форда», ітоді всі три автомобільні компанії продаватимуть більше машин, але їх прибуткискоротяться із-за нижчих цін. Інша можливість полягає в тому, що «ДМ» і «Крайслер» понизять свої ціни більшою мірою,чим «Форд». Вони можуть підти на 15%-е зниження, щоб покарати«Форд» за «розгойдування човна», але це може також привестидо війни цін і різкого падіння прибутків всіх трьох фірм. «Форду»треба уважно зважити всі ці можливості. Фактично майже будь-яке важливерішення, що приймається фірмою, — встановлення ціни, розрахунок об’ємувиробництва, розгортання рекламної кампанії або вкладення в нові потужності — вимагає визначення найбільш вірогідної реакції конкурентів.

РОЗДІЛ 1
РИНОК ОЛІГОПОЛІЇ ЙОГО СУТНІСТЬ ТАОСОБЛИВОСТІ
 
1.1Сутністьолігополії
 Олігополія-ринковаструктура, в якій домінує декілька фірм, які виробляють як однорідну, так ідиференційовану продукцію та які дуже чутливі до політики ціноутворення однеодного.
 Основні ознаки :
1.  Малочисельність-панування відносно малого числа фірм.
2.  Одноріднічи диференційовані продукти: в олігополістичній галузі може вироблятисьстандартизована або диференційована продукція .
3.  Ступіньконцентрації виробництва у різних галузях
 Причинивиникнення:
1.   Ефект масштабу — бар’єр длявступу в галузь
2.   Патенти, контроль надсировиною, реклама
3.   Спонукання до злиття
4.   Загальна взаємозалежність
 Олігополіяіснує, коли число фірм в галузі є настільки малим, що кожна при формуваннісвоєї цінової політики повинна приймати до уваги реакцію з боку конкурентів.
 Основні причинискладності аналізу цінової поведінки олігополії:
1.   Нема чітких меж :існує як ”жорстка„(панування 2-3 фірм на ринку)так і „розпливчаста” (3-8 фірм) олігополія.
2.   Таємна змова та незалежність.
3.   Різні бар’єри.
4.   Неможливість передбачення дійконкурентів у відповідь
5.   Олігополія включає ідиференційовану, і стандартизовану продукцію.
6.   Взаємозалежність імалочисельніть.
Найважливішариса, притаманна олігополії — це стратегічна поведінка продавця: фірма — олігополістмусить розробляти стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потенційнихзустрічних дій своїх конкурентів.
 Моделі поведінкифірм при олігополії досить різноманітні і виходять із різних підходів щодосценаріїв стратегічної поведінки фірми способів конкурентної боротьби і взаємодіїіз суперниками в умовах прагнення до максимальних прибутків у короткостроковомуперіоді.
 Дві класичнімоделі для випадку двох продавців, коли конкуренція ведеться за цінами (модель Бертрана)та за обсягами випуску (модель Курно), будуть розглянуті нижче. Поки щозупинимося на моделях, які враховують різні аспекти стратегічної поведінкиучасників олігополістичного ринку.(10)
 Складністьдослідження олігополії полягає у непередбачуваності поведінки конкурента увідповідь на дії фірми — олігополіста. Вичерпана теорія олігополії відсутня. Протеіснують окремі випадки, підпорядковані аналізу.
1.2Рівновага на огігополістичному ринку
 Коли ми вивчаємо який-небудьринок, то зазвичай хочемо визначити рівноважні ціни і кількість товару. Наприклад,ми бачили, що у разі ринку здійсненою конкуренції рівноважна ціна урівнює об’ємпопиту з об’ємом пропозиції. Потім ми бачили, що у випадки монополії рівновагавстановлюється тоді, коли граничний дохід рівний граничним витратам. Нарештіколи ми вивчили монополістичну конкуренцію, ми бачили, що в довгостроковомуперіоді рівновага наступає у зв’язку з тим, що поява на ринку нових фірмзводить прибуток до нуля.(13)
 На цих ринкахкожна з фірм могла приймати ціну або ринковий попит як дане, і їй не доводилосядумати про конкурентів. Проте на олігополістичному ринку фірма сама встановлюєціну або об’єм випуску, частково виходячи із стратегічних міркувань проповедінку конкурентів. В той же час рішення конкурентів залежить від рішенняцієї фірми. Таким чином, конкурентний ринок знаходиться в рівновазі, коли об’ємпропозиції рівний об’єму попиту, тому що в цьому випадки кожна фірма веде себенайкращім образом-вона продає все, що проводить, и максимізував свій прибуток. Аналогічно,монополіст знаходиться в рівновазі, коли граничний дохід рівний граничнимвитратам, потому що в цьому випадку він поводиться найкращим чином імаксимізував свій прибуток.
 Ми можемозастосувати цей же принцип до олігополістичного ринку. Проте тепер кожна з фірмзахоче поводитися найкращим чином при даній поведінці своїх конкурентів. Такимчином, кожна фірма приймає до уваги своїх конкурентів і припускає, що вонипоступають аналогічно.
 В умовахолігополії кожна фірма намагається реалізувати весь свій потенціал, враховуючидії своїх конкурентів і допускаючи, що конкуренти чинять так само.(6)
 Цей принцип даєпідставу для визначення точки рівноваги на олігополістичному ринку.
 Цю концепціювперше виклав в 1951 році математик Джон Неш, а тому точка рівноваги, яку вонаілюструє, має назву рівноваги за Нешем.
 Рівновага заНешем –це стан, за якого кожен з учасників діє найкращим для себе чином,виходячи з того, що всі інші учасники діють незмінно, тобто не реагують найого дії.
 Основні випадкирівноваги за Нешем
 Модель Курно
 Аналіз простоїолігополістичної моделі – дуополії — запропонував французький економіст АвгустКурно в 1883 році.
 Основніприпущення моделі:
 – фірмивиробляють однорідний товар і знають криву ринкового попиту;
 – кожна маєвирішити, який обсяг виробляти, і обидві фірми приймають рішення одночасно;
 – приймаючи своєвиробниче рішення, кожна фірма бере до уваги свого конкурента.
 Суть моделі полягаєв тому, що кожна фірма розглядає рівень виробництва свого конкурента якфіксований, а потім вирішує скільки потрібно виробляти (рис.1.1)
/>

Рис.1.1-Рішенняфірми №1 щодо обсягу виробництва
 
 Якщо, на думкуфірми № 1, фірма № 2 не вироблятиме нічого, фірма номер 1 вироблятиме 50 од.,якщо фірма № 2 вироблятиме 50, фірма № 1 зароблятиме 25, якщо і фірма № 2вироблятиме 75, фірма № 1 вироблятиме 12.5, а якщо фірма № 2 вироблятиме 100од., то фірма № 1 не вироблятиме нічого.
 Обсягвиробництва, що максимізує прибуток фірми № Є, таким чином, спадною шкалоюобсягу, який, на думку фірми № 1, вироблятиме фірма № 2. Ця шкала буде кривоюреакції фірми № 1 К1(Q2) (Рис. 1.2). Аналогічний аналіз можна виконати для фірми № 2 іпобудувати криву її реалізації К2(Q1).
 В точцірівноваги кожна фірма планує обсяг відповідно до кривої своєї реакції, так щорівні виробництва в умовах рівноваги перебувають у точці перетину двох кривихреакції.
/>

 Рис.1.2- Криві реакції фірм іточка рівноваги Курно.
 Рівновага Курно — це ситуація наринку, коли в умовах дуополії кожна фірма, діючи самостійно, обирає такийоптимальний обсяг виробництва, який очікує від неї друга фірма. За такоїрівноваги кожна фірма реально оцінює обсяг, що вироблятиме її конкурент, івідповідно максимізує свій прибуток.(8) Якщо обидві фірми можуть укластитаємний договір, то вони можуть визначити свої обсяги виробництва таким чином,щоб максимізувати сумарний прибуток і ділити цей прибуток порівну. Сумарнийприбуток максимізується вибором сумарного обсягу, щоб МR = МС.
 Крива, що відображає комбінування обсягіввиробництва Q1 і Q2, що максимізує сумарний прибуток має назву кривої контрактів (DЕ) (рис. 1.3).
/>

Рис. 1.3 — Прикладдуополії.
А — рівновага Курно
В — рівновага Курно притаємній змові
С — точка конкурентноїрівноваги, коли Р = МС, МR = 0.
S — рівновага поШтакельбергу.
 Модель Штакельберга
 Модель Штакельберга — це модель олігополістичноїповедінки, яка, на відміну від моделі Курно, припускає неоднакову економічнусилу конкурентів, що дозволяє сильнішому з них взяти на себе функцію лідера наринку.(11)
Аутсайдер — фірма будь-якої галузі, що не входитьдо монополістичного об’єднання підприємців цієї галузі і займає одне з останніхмісць щодо основних показників.
 Вмоделі Штакельбергадві фірми мають різні економічні сили. Виходячи зтого, що функція реакції фірми-аутсайдера відома, лідер намагається привестисебе до стану, який дозволяє йому досягти найвищого прибутку; інакше кажучи,фірма-аутсайдер має залежну, а фірма-лідер — незалежну позицію. У випадку, колифірма-аутсайдер матиме таку саму економічну силу, як і лідер, остання не зможереалізувати незалежну позицію, оскільки друга фірма може змусити її змінитиобсяги і зрештою прийти до рівноваги Курно. (рис.1.4).
/>

Рис. 1.4 — Модель Штакельберга
 Тому єдиною умовою досягненнярівноваги Штакельберга є наявність у лідера такого запасу міцності, якийдозволяв би йому, незважаючи на спроби конкурента, утриматися на незалежнійпозиції. Якщо конкурентна сила другої фірми значна, вона теж може спробуватизайняти незалежну позицію (точка II). За цих умовреалізується точка конкурентної рівноваги В, за якої прибутки обох фірм будутьдорівнювати нулю і така рівновага не може бути стабільною. Це означає, що якасьз фірм має вийти з ринку або вони мають домовитися про спільну політику збутуна ринку (кооперативна гра) — утворити картель .
 Модель Бертрана
 Модель Бертрана — це модельповедінки фірм — олігополістів, коли, на підміну від моделей Курно таШтакельберга, кожна ділова одиниця визначає не обсяг випуску, а ціну на своюпродукцію за даних уявлень щодо цін, які виберуть інші. Кожен учасник ринкушукає такі ціни, які дають йому змогу отримати максимум прибутку за даної ціниконкурента.
/>

Рис. 1.5 — МодельБертрана
Якщо фірми продають однакову продукцію, то умовадосягнення рівноваги Бертрана збігається з умовою конкурентної рівноваги — цінадорівнює граничним витратам. Логічно це пояснюється тим, що, якщо ціна будевищою за граничні витрати, один з конкурентів матиме великі стимули трохизнизити свою ціну, щоб завдяки цьому захопити більшу частку ринку.
Спрощена модель Бертрана представлена на рисунку1.5. Кожна з рівних за економічною силою фірм має функцію реагування, щовідображає всі значення ціни, які за очікуваної ціни її конкурента забезпечуютьотримання максимального прибутку. Якщо друга фірма встановить ціну, якавідповідає її монопольному стану, перша відреагує на це встановленням своєїціни, це викличе реакцію пристосування другої фірми; процес взаємногопристосування триватиме доти, аж доки не встановиться рівновага в точці В.(9)
1.3 Поведінка олігополістів: теорія ігор
 Особливості поведінки олігополіста на ринкувизначаються двома тенденціями, що діють у протилежних напрямках:
 З одногобоку, фірми зацікавлені вмаксимізації сукупного прибутку галузі через змову та спільні дії, оскільки цедає змогу реалізувати монопольну владу.
 З другого боку, кожна фірма прагнеотримати надприбуток за рахунок конкурентів, порушуючи угоду, а це відповідносуттєво загострює суперництво.
 Суперечності між двома тенденціями ілюструє дилема олігополіста.
 Ситуація, з якою стикаються олігополісти,нагадує становище учасників стратегічних ігор таких, як бридж або шахи, інеобхідно вибирати варіанти поведінки відповідно до дій та реакційсупротивників. Тому в аналізі олігополістичних ситуацій застосовується теоріяігор.
 Теорія ігор — це теорія, яка займається аналізомстратегічної взаємодії суб’єктів, що мають протилежні інтереси. Теорія ігорбула розроблена Джоном фон Нейманом та Оскаром Моргенштерном, які в 1944 роцівикликали її в книзі «Теорія ігор та економічна поведінка”.
 Основними поняттям теорії ігор є такі:
 Гравець — це особа, що приймає рішення (наприклад,фірма), учасник гри.
 Функція платежів— цільовафункція гравця, яка встановлює зв’язок між варіантом дій та значенням функції —виграшемгравця, що вимірюється певною корисністю для нього (наприклад,прибутком, для фірми).
 Гра — це сукупність відомих усім гравцямправил, які визначають можливі дії гравців та наслідки й виграші від кожноїокремої дії.
 Хід — момент гри, коли гравці повиннізробити вибір одного з можливих варіантів дій.
 Партія гри— певнавизначена сукупність ходів і виборів.
 Стратегія— це набірправил, які формулюються до гри і визначяють вибір варіанту дій гравця взалежності від можливих дій суперників
 Ігри з двома учасниками мають назву ігор двохосіб,
 Якщо виграш одного учасникадорівнює програшу іншого, то не зветься граю із нульовою сумою.
 Гра з ненульовою сумою є місце, коли кожен зучасників може виґрати від рішення одного з них.
 Результати гри ілюструються за допомогою матрицівиплат, яка показує наслідки, що матиме кожний учасник гри при певнихрішеннях його та інших учасників, тобто за певної стратегії. Найчастішечисельність учасників та варіантів стратегії обмежується двома.
 Економічні ігри, в які грають фірми, можуть бутикооперативними або некооперативними. Гра є кооперативною, якщо гравціможуть обговорювати пункти контрактів, які дають їм змогу розробляти спільністратегії. Гра некооперативна, якщо переговори та будь-які зобов’язанняпо контракту неможливі. Домінуюча стратегія — стратегія, оптимальна для гравця,незалежно від того, що робить конкурент.(12)
 
 Таблиця 1.1 — Матриця виграшів для рекламної гри-1.
 
Фірма А рекламувати
Не рекламувати
 Фірма В
Рекламувати Не рекламувати
10
 5
15
 0
6
 8
10
 2
Фірмі А потрібно рекламувати свій товар, оскількивона, рекламуючи, повністю реалізує свої можливості, що б не робила фірма В,Реклама для фірми А є домінуючою стратегією. Те саме стосується фірми В,незалежно
від того, що чинитиме фірма А, фірма В завждивиграватиме від реклами. Наслідком гри буде рекламна діяльність обох фірм.
 Якщо у фірми А немає домінуючої стратегії, то їїоптимальне рішення залежить від того, що робить фірма В (табл. 1.2).
 Якщо фірма В рекламує свій товар,то фірмі А також потрібно рекламувати, проте якщо фірма В нехтує рекламою, тофірмі А треба також відмовитися від реклами.
 Якщо обидві фірми повинні прийнятирішення одночасно, фірмі А слід уявити себе на місці фірми В.
 Домінуюча стратегія фірми В — рекламнадіяльність. Це означає, що фірмі А самій слід рекламувати товар. Рішення обохфірм рекламувати сходяться в точці рівноваги.
Таблиця 1.2-Матрицявиграшів для рекламної гри -2
Фірма А Рекламувати
Не рекламувати
 Фірма В
Рекламувати Не рекламувати
10
 5
15
 0
6
 8
20
 2
Фірма А, знаючи рішення фірми В, вибираєнайкращій варіант дій, і так само фірма В, при заданому рішенні фірми А, тежпрацюватиме за найкращим з можливих варіантів. Якщо домінуюча стратегія існуєдля всіх гравців, то тоді у грі існує рівноважний результат, тобто рівновага заПершим(табл. 1.2). У рекламній грі існує єдина точка рівноваги за Нешем — обидві фірми займаються рекламною діяльністю. У грі може існувати не лише однаточка рівноваги за Нешем. Іноді вона Іпагалі відсутня.(2)
 Розглянемо задачу вибору продукту. Дві компанії- виробники крупи для каш; на сніданок — працюють на ринку, на який можнауспішно вводити два різновиди крупи, за умови, що кожна з марок виводиться лишеєдиною фірмою (табл. 1.3). У цій грі кожній з фірм байдуже, який товарвиробляти до того моменту, поки вона не виводить на ринок товар такий самий, які конкурент. Знаючи стратегію свого конкурента, кожна фірма реалізує своїможливості і не має причин відхилятися від обраного напрямку діяльності.
 Таблиця 1.3- Задачавибору продукту
Фірма №1 хрусткі
солодкі
Фірма №2
Хрусткі солодкі
-5
-5
10
10
10
-5
-5
 Обидві фірми мають вагомі причини для досягненняоднієї з двох точок рівноваги за Нешем — якщо вони обидві вийдуть на ринок зодним сортом каші, то обидві програють від цього.
 Концепція рівноваги за Нешем значною міроюґрунтується на індивідуальному раціоналізмі. Вибір стратегії кожним гравцемзалежить не лише від його власної раціональності, а й також від способумислення його опонента, Цей факт може обмежувати простір діяльності (таб.1.4).
Таблиця 1.4- Стратегіямаксиміну.
Гравець №1 верх
 низ
 Гравець №2
 „нечесна” гра „чесна” гра
1
 0
1
 1
-1000
 0
2
 1
 Якщо гравець №1 діє обережно івраховує, що гравець №2 може бути не повністю проінформованою або нераціональномислячою особою, він може вибрати варіант „верх“, і в цьому разіобов’язково одержить прибуток в розмірі 1, і не ризикуватиме втратити 1000.Така стратегія називається стратегією максиміну. оскільки вона максимізуємінімальний прибуток, який можна одержати. Якби гравець №1 знав напевне, щогравець №2 користуватиметься стратегією максиміну, то перший віддав би перевагуігровому варіанту „низ“, замість того Іцоб користуватися стратегієюмаксиміну і грати варіант „верх“.
 Теорія ігор математичними методами досліджуєповедінку індивідів, що мають протилежні інтереси. Дилема олігополіста(відомав теорії ігор як „дилема в’язня“)досліджує стратегічніпитання ціноутворення, які вирішує кожна фірма: встановити співробітництво і найого основі максимізувати прибутки галузі чи навпаки — намагатися максимізуватиособисті прибутки. Це стратегічна гра, принципи якої доводять, що за певнихобставин індивідуальна раціональність поведінки індивідів призводить до гіршихрезультатів порівняно з випадком колективної раціональності.
 Розглядаючи „дилемуув’язнених“ (табл. 1.5), можна побачити, що виграші від’ємні, оскількивони являють собою кількість років проведених у в’язниці.(14)
Таблиця 1.5 — »Дилема ув’язнених”
Ув’язнений А
Признаватись
Не признаватись Признаватись
 Ув’язнений В
 Не признаватись
-5
 -5
-10
 -10
-10
 -10
-2
 -2
 Дляобох ув’язнених ідеальний варіант — це не признання, і в цьому випадку строкпокарання для кожного з них становитиме два роки.
 Водночасміннання себе винним є домінуючою стратегією для кожного з ув’язнених він даєбільшу віддачу незалежно від стратегії іншого в’язня.
Домінуючістратегії є також стратегіями максиміну. Отже, випадок, в якому обидваув’язнених визнають себе винними, це одночасно є точка рівноваги за Нешем, імаксимінний розв’язок. Таким чином, признання є раціональним виходом для кожногоз в’язнів.
 Стратегії, в яких гравці роблять однозначнийвибір або вдаються до однозначних дій мають назву чистих стратегій.
 На відміну від них існують змітаністратегії. Приклад цьому — гра «орел і решка». В цій грі кожен згравців вибирає для себе орла чи решку і обидва гравці одночасно відкриваютьсвої монети. Якщо монети в обох гравців
випали однаковим боком, перемагає гравець А, якщосторони монет не співпадають, то виграє гравець В (табл. 1.6).
Таблиця 1.6- Гра«Орел — решка»
Гравець А орел
 решка
 Гравець В
 Орел Решка
1
 -1
-1
 1
-1
 1
1
 -1
 
 Уразі застосування чистих стратегій рівноваги за Нешем не виникає.
 Доцільністьрішень, які передбачають змішані стратегії, залежить від конкретної гри тагравців.
 Змішана стратегія — це така, в якій гравецьнавмання робить вибір з-поміж двох чи більше можливих варіантів дій. При цьомудля кожного з варіантів попередньо призначається ймовірність його вибору.
Стратегії,що не є оптимальними для одноразової гри, можуть виявитися такими у грі, що повторюється.Залежно від кількості повторювань для повторюваної «дилемиув’язнених» може виявитися оптимальною стратегія „окоза око”, в якій коженгравець дотримується принципів співробітництва, доки їх дотримується конкурент,(табл. 1.7).
Таблиця 1.7-Проблемаціноутворення («око за око»)Фірма №1
Низька ціна
Висока ціна Фірма№2 Низька ціна Висока ціна
10
 10
100
 -50
-50
 100
50
 50
У послідовній грі гравці роблять ходи по черзі. Вдеяких випадках перевагу має той, хто виявляє ініціативу першим. Тоді у гравцівможе виникнути стимул спробувати взяти на себе певні зобов’язання до того, якце зроблять їх конкуренти (табл. 1.8).
 
Таблиця 1.8-Видозміненазадача вибору продуктуФірма №1
Хрусткий
Солодкий
 Фірма №2
Хрусткий Солодкий
-5
 -5
10
 20
20
 10
-5
 -5
Якщо обидві фірми, ігноруючи наміри одна одної,змушені незалежно і одночасно оприлюднити свої рішення, тоді найімовірнішеобидві вийдуть на ринок із солодким різновидом і обидві зазнають збитків.
Якщо фірма №1 може першою запропонувати на ринкусвій різновид каші, тоді вона пропонує солодкий варіант, напевно знаючи, щофірма .№2 відреагує, обравши хрусткий варіант каші.(15)
Прикладомкооперативних ігор є ситуації укладання угоди. Як і у випадку некооперативнихігор, при укладанні угоди іноді можна, обмежуючи гнучкість своїх дій, одержатистратегічну перевагу (табл. 1.9).
Таблиця 1.9-Виробниче рішення.Фірма №1
ВироблятиА
ВироблятиВ
 Фірма №2
Виробляти А Виробляти В
40
 5
50
 50
60
 45
5
 45
Фірми планують вивести товари, які євзаємодоповнюючими.
Якбиобидві фірми могли домовитися, котра з них вироблятиме який товар, єдинимраціональним результатом є: фірма №1 — товар А, фірма №2 -товар В. Однакосновним в цьому виборі є те, що виробництво В -домінуюча стратегія для фірми№2.
Розглянувшиосновні випадки рівноваги за Нешем, можемо підвести підсумок: у моделі Курнокожна фірма приймає як здану величину кількісні об’єми продукції, вироблювані їїсуперниками; у моделі Бертрана, навпаки, кожна фірма приймає як заданувеличину ціни своїх суперників.
Декількабільше ускладнена форма взаємозалежності між фірмами передбачається в моделіШтакельберга, в якій одна фірма грає роль лідера, а її суперники простослідують за нею.
Взаємозалежністьміж фірмами-олігополіями легко піддаються аналізу за допомогою математичноїтеорії ігор.(8)
Триосновні елементи будь-якої гри – гравці, набір можливих стратегій і матрицярезультатів. Рівновага Неша наступає у тому випадку, коли стратегія кожногогравця оптимальна з урахуванням можливого вибору стратегії іншого гравця.Стратегія називається домінуючою, якщо вона оптимальна незалежно від стратегії,вибраної іншим гравцем.
Вищезазначене дає нам змогу перейти до розгляду основних моделей олігополістичногоціноутворення.

РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ МОДЕЛІОЛІГОПОЛІСТИЧНОГО ЦIНОУТВОРЕННЯ
 
Олігополістичне ціноутворення має двівзаємопов’язані риси:
1) Олігополістичні ціни мають тенденцію бути негнучкими,чи «жорсткими».
2) Коли монополістичні ціни змінюються, ймовірно,що фірми змінюють свої ціни разом; олігополістична цінова поведінка передбачаєнаявність стимулів до узгодження дій чи таємній змові при призначенні чи змініцін.
2.1 «Ламана»крива попиту: не заснована на таємній змові олігополія
 
 Що пояснює, чому ціни на ринках олігополії частозалишаються стабільними, не дивлячись на значні зміни і витратах. У моделях, щорозглядаються нами до цих пір, олігополісти продавали абсолютно однакові вироби.Однорідність продукції у жодному випадку не є визначальною ознакою олігополії,і в моделі Суїзі виробу кожної фірми — це близькі, але недосконалі замінникипродуктів, пропонованих її суперниками.
 Суїзі почав з припущення про те, що кожна фірмапризначає одну і ту ж ціну (позначимо її Р’). Як і в інших моделях олігополії,тут центральним моментом є оцінка реакції інших фірм на зміни ціни або об’єміввипуску, зроблені суперником. Суїзі припустив, що якщо одна фірма знижує своюціну, то інші повинні наслідувати її приклад (приблизно так, як в моделіБертрана). Він також припустив, що якщо одна з фірм піднімає ціну, то інші незмінять своїх рішень.
 Обґрунтування Суїзі своїх допущень звучитьдостатньо переконливо. Фірма, знижуючи свою ціну, відбиратиме частку ринку усвоїх суперників, якщо ті не відреагують аналогічним зниженням своїх цін. Алеколи фірма піднімає свою ціну, її суперники можуть захопити її частку ринку,підтримуючи свої поточні ціни на колишньому рівні.
 Припустимо, що олігополістична галузьскладається з 3 фірм А. В і С, кожна з яких володіє третиноювсього ринку диференційованого продукту. Припустимо, що фірми«незалежні» у тому значенні, що вони не займаються укладанням таємнихугод при встановленні цін.
 Розташування і форма кривої помиту олігополіїбуде залежати від того як конкуренти будуть реагувати на зміну ціни, щоздійснила фірма А.
 Існують два ймовірних припущеннявідносно дій у відповідь конкурентів:
1) Фірми В і С будуть вирівнювати свої ціни увідповідності з будь-якою зміною ціни, що здійснила А.
 Якщо фірма А скорочує ціну, їїпродаж збільшиться дуже незначно, тому що конкуренти В і С наслідуватимутьприклад А і зашкодять їй отримати перевагу вціні перед ними. Якщо фірма А підвищить ціни, то вона не буде витіснена зринку, хоча галузь в цілому втратить деякий обсяг продажу накористь іншихгалузей.
2) Фірми В і С будуть ігнорувати будь-яку змінуціни, що здійснила А, Якщо фірма А знизить свою ціну, а її конкуренти ні, Аотримає обсяг продажу за рахунок двох своїх конкурентів. Якщо А піднімітьціну, а її конкуренти ні, то вона буде витіснена з ринку і втратить споживачівна користь В і С.
 Відрізок D1А кривої попиту, що характеризує ситуацію,коли «конкуренти ігнорують» є більш придатним для підвищення цін, авідрізок АD2, що характеризує ситуацію, коли«конкуренти слідують», є більш реалістичним для зниження цін .
 Олігополіст стинається з «ламаною»кривою попиту D1AD2
Крива є високоеластичною вище за поточну ціну,але є меншеластичною чи навіть нееластичною нижче за поточну ціну.
 Крива граничного доходу будескладатись з двох відрізків МR1, і МR2.У зв’язку ізрізкою різницею в еластичності попиту вище та нижче за точку поточної цінивідбувається розрив (рис. 2.1).
/>

 Рис. 2.1 — Олігополістична «ламана» крива попиту
 Якщо кінцеві прибутки є задовільними для деякихфірм за існуючою ціною, то більш вигідним для неї є не змінювати цю ціну.
 Будь-який зсув в граничних витратах не викличезміни ціни та обсягу виробництва.
 Декілька емпіричних досліджень підтвердили, щоціни при олігополії стабільна не більше і не менше, ніж при всіх інших формахринкової структури.
Інші дослідження показали, що чаші всього фірмипідтримують зростання ціни так само, як і її зниження.
Ще одне заперечення полягає в тому, що модельвзагалі реально не пояснює, як спочатку виникла ціна Р’.
Від цієї точки допущення про асиметричну реакцію,що приводить до зламу в точці Р’, достатньовірні.(5)
2.2 Олігополія. заснованана таємній змові
 Таємназмова має місце, коли фірми досягають безпосередньої, чи мовчазної згоди проте, щоб зафіксувати ціни, розділити чи розподілити ринки чи іншим чиномобмежити конкурентну боротьбу між собою.
 За даних однакових витрат, попиті та показникахграничних доходів стан кожної з фірм, що досягай згоди, може бути наведений увипадку максимізації прибутку (рис.2.2).
/>

Рис. 2.2 — Таємна змова ітенденція до максимізації загальних прибутків.
 Виникає специфічна ситуація: кожна фірма вважаєнайбільш вигідним призначити одну й ту ж ціну, але тільки якщо її конкурентибудуть насправді робити те ж саме. Найбільш простою формою таємної угоди єкартель, якийпередбачає формальнуписьмову угоду відносно іціни, і виробництва.  Картель — це змова декількох фірм-виробників (продавців) зметою максимізації прибутку, які спільно діють на ринку як фірма — монополіст,контролюючи обсяг виробництва та ціну блага. При організації картелю фірмиповинні:
 1) узгодити спільні ціну і галузевий обсягвипуску продукції;
 2) встановити квоти кожного учасника;
 3) виробити механізм запровадження угоди і контролюза її виконанням.
 Розмір квоти залежить від домовленості і. як правило, є приблизнопропорційним частці кожної фірми — члена картелю на ринку. За умови виконанняугоди про квоти кожним учасником картелю, картель перетворюється у монополію.Кожний учасник картелю виграє, отримуючи надприбуток. Умови створення картелю:
 1. Встановлення бар’єрів на шляху входження вгалузь конкурентів.
2. Визначення загального рівня випуску та монопольноїціни, що максимізує прибуток.
3. Встановлення квоти для кожної фірми, щовходить у картель.
4. Забезпечення процедури контролю щодовстановлених квот.
 Основні перепони для таємноїзмови:
 1. Різниця в попиті і витратах.
2. Число фірм.
3. Шахрайство.
4. Падіння ділової активності.
5. Можливий вступ інших фірм.
6.Правові перепони.
 У більшості країн відверті змови картельноготипу заборонено законом, тому частіше існують таємні змови, які дуже небезпечнідля суспільства, бо практично уникають контролю з боку держави. У галузях, деціни мають тенденцію бути стабільними відносно довгий час, для координації дійзастосовується лідерство в цінах.
 
2.3.Лідерство в цінах:мовчазна таємна угода
 Лідерство в цінах є засобом, за допомогою якогоолігополісти можуть координувати свою поведінку в області цін, не вступаючи упряму таємну змову. «Панівна» фірма, зазвичай найбільш крупна чинайбільш ефективна в галузі, змінює ціну, а всі інші фірми більш чи меншавтоматично наслідують цій зміні.
 В такій ситуації явної змови фірм (щодо ціновоїполітики) може й не бути, і тому випадки лідерства у цінах утворюють певнупроблем при спробах застосування антимонопольного законодавства.
 У довгостроковому періодіолігополістичиіфірми залишатимуть галузь, які не зможуть собі забезпечити прибуток (принаймні незбитковість), навіть при оптимальному масштабі виробництва. Якщо ж у галузіочікується прибуток, то в разі відсутності вхідних бар’єрів спрацює конкурентниймеханізм, у галузі ввійдуть нові фірми, і вона перестане бути олігополістичною.(4)
Ціновий лідер дотримується наступної тактики:
 1. Оскільки зміницін завжди пов’язані з деяким ризиком у тому підношенні, що конкуренти можутьне наслідувати лідера, корегування цін
робиться рідко. Ціновий лідер не буде реагуватизміною своїх цін на невеличкі повсякденні зміни в умовах витрат і попиту. Ціназміниться тільки тоді, коли умови витрат і попиту зміняться значно і у всійгалузі,
 2. Про перегляд цін, що насувається, ціновийлідер галузі часто повідомляє через головних адміністраторів. Сповіщаючи про«необхідність підвищити ціну», ціновий лідер може домогтися згодисеред своїх конкурентів для дійсного збільшення.
 3. Ціновий лідер необов’язково обирає ціну, якамаксимізує прибутки галузі в короткостроковому періоді. Причина полягає в тому,що фірми галузі нерідко намагаються завдати вступу нових фірм. В тому випадку,якщо бар’єри для вступу засновані на перевагах у витратах існуючих фірм, їхможуть подолати фірми, що вступають у галузь, за умови, що ціна продуктувстановлена на достатньо високому рівні (рис.2.3).
 
/>

 Рис.2.3 — Модель домінуючоїфірми
 На рисунку 2.3-а зображена крива ринкового попитуD і кривапропозиції SN з боку N малих фірм, які є ціноотримувачами. Заціною Р0фірми могли б постачати на ринок стільки продукції, скількиспоживачі погоджуються придбати (Qо). На рисунку 2.3-б зображена крива граничноїкорисності МС домінуючої фірми та крива попиту D0, з якоюзустрічається домінуюча фірма. Ця крива починається з рівня, ціни P0,заякою фірма нічого не продасть. Вона може продавати за нижчими цінами, ніж Р0,стільки, потрібно для задоволення ринкового попиту, якщо взяти до увагиможливості малих фірм: за кожною ціною, нижчою, ніж Р0, обсягпопиту, який може задовольнити домінуюча фірма, дорівнює різниці між обсягом ринковогопопиту та обсягом, що готові запропонувати малі фірми за такою ціною. Домінуючафірма у стані рівноваги Е, коли вона максимізує власний прибуток, будепостачати обсяг
 Обсяг ринкового попиту за ціною РЕскладає рв (рис.2.3)малі фірми за такою ціною беззбитково для себе постачатимуть рд,а домінуюча фірма — обсяг QB-QA=QE
Ціноутворення за принципом ” витрати плюс”
 В цьому випадку при визначенні ціни до середніхвитрат додається надбавка зазвичай у розмірі певного відсотка. Ціноутворення зацим принципом має особливі переваги для фірм, що виробляють багато продуктів,які інакше б стиналися з важким і дорогокоштуючим процесом приблизноговизначення умов попиту і витрат для множини різних найменувань.
Аналізуючи другий розділ, можна сказати, щомодель з ламаною кривою попиту є моделлю олігополії, зухвалою, скорішенауковий, ніж практичний інтерес. Згідно цієї моделі змагаючи фірми реагуютьасиметрично на підвищення і зниження цін. Це приводить до виникнення ламаноїкривої попиту і розриву кривої граничних доходів, причому остання може зробитиціни стабільними навіть при значних змінах в граничних витратах.
Мотиви фірм, прагнучих укласти таємну угоду,аналогічні мотивам осіб, які вирішують дилему ув’язненого. Складністьзбереження картелів в том, що домінуючою стратегією кожного з учасників таємноїугоди є порушення цієї угоди.
Пануючі на ринку фірми іноді можуть застосовуватипевні стратегії, щоб утримати потенційних конкурентів від вторгнення на своїринки. Часто це приводить до зростання неминучих витрат.

РОЗДІЛ 3
Особливостіолігополіі в Україні. (На прикладі розвитку ВИРОБНИЦТВА ЛЕГКОВИХ АВТОМОБІЛІВ ВУКРАЇНІ СП „АВТОЗАЗ-ДЄУ”)
 
3.1 Вдосконалюєконкуренцію автомобілів СП „АвтоЗАЗ-ДЄУ” планує організувати виробництво новоговигляду машин
 Сучасне автомобілебудування по праву вважаєтьсябарометром станупромисловості тієї або іншої країни. Його роль векономіці надзвичайно велика. У США, наприклад, у сфері виробництваавтомобілів, враховуючи підприємства суміжних галузей, які поставляютьсировину, матеріали і що комплектують виробів, оптову і роздрібну торгівлю,технічне обслуговування і ремонт, автодорожнє господарство і діючийавтотранспорт, зайнятий кожен шостий, з тих, що працюють в промисловості. УЯпонії цієї галузі припадає на частку близько 12% загального об’єму виробництваоброблювальної промисловості. У Німеччині, Італії, Франції автомобілебудування забезпечує8-10% загального об’єму виробництва. За даними статистики західних країн, наодну людину в автомобільній промисловості працює 6-7 чоловік в суміжних галузяхвиробництва.
 За прогнозами фахівців, найближчими рокамипочнеться підйом економіки України. У зв’язку з передбачуваним підвищеннямжиттєвого рівня населення збільшиться попит на недорогі вітчизняні автомобілі.
 У 2003г. СП «АВТОЗАЗ-ДЕУ” випустило наукраїнський ринок 11 тис., а підприємства „Кримавтогаз“ (Сімферополь)і „Укрволгатехсервіс“ (Київська обл.) — близько 2 тис.легкових автомобілів. Перше місце зайняв С-класс (44,91 %) завдяки активнимпозиціям моделей ВАЗ й ДЕУ „Ланос“. На другому місці був Д-клас(25%), його лідируючі моделі — ДЕУ „Нубіра“, „Есперо“ іГАЗ-3110. Масового продажу „Таврії“ значно збільшили частку В-класа(15,8%), хоча інших моделей в даному сегменті налічувалися одиниці.
 Удосконалюючи конструкцію автомобілів, СП»АВТОЗАЗ-ДЕУ” планує організувати виробництво абсолютно новоговигляду машин, які повинні зайняти гідне місце на українському ринку. Наміченовже найближчим часом почати випуск по схемі крупновузлової збірки (SКD) автомобілів«Муссо» й «Корандо» (джипи), «Чеамен»(представницьке авто), «Люблін-3» (мікроавтобус), а такожорганізувати мілковузлову збірку (СКD) автомобілів «Опель-Астра»спільно з відомою німецькою компанією «Опепь». Практично всі названімоделі представляють останнє слово в сучасному автомобілебудуванні.
 Для просування на український ринок роздрібнаціна «Муссо» повинна бути нижче за ціну найдешевшої моделі цьогокласу «Джип Чероки» — 22000 дол.2, Тоді, виходячи із співвідношенняціни «Муссо» і цін конкуруючих машин, а також кількості новихавтомобілів, проданих в 2003г., можна визначити місткість ринку, яку можезайняти «Муссо» (див. табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Визначення потенційногосегменту українського ринку для автомобіля «Муссо» Ціна (дол.) Відхилення від ціни «Муссо» (%) Продаж в 2003г, (ед.) Можливий продаж «Муссо» (ед.) «Міцубіси Пажеро» 27600 39 156 61 «Хонда CR.-V» 2^000 11 191 21 «Субару Форестер» 23500 19 148 28 «Ніссан Терано» 78000 41 79 33 «Опель Фронтера»… . 26000 31 78 24 «Джип Черокі» 22000 11 27 3 «Сузукі Гранд Вітара» 24300 23 3 1 Всього /> /> 682 /> «Муссо» 19800 /> /> 171
 За умови, що ціна базового варіанту«Корандо» буде на 10% нижче за ціну найдешевшої моделі цього класу«Кіа Спортаж» (15000 дол.), а його споживчі і технічні якості — ненижче, ніж конкуруючих машин, цей варіант також приверне увагу покупця. Утаблиці 3.2 наводяться відповідні дані.
Таблиця 3.2
Визначення потенційногосегменту українського ринку. Ціна (дол.) Відхилення від ціни «Корандо» (%) Продаж в 2003г. (од.) Можливий продаж «Корандо» (од.) «Кіа Спортаж» 15000 11 589 65 «Тойота Рав 4» 19900 47 167 79
«Сузукі Вітара»
 Всього 19000 41
116
872 47 «Корандо» 13500 /> /> 192
Для просування на ринок автомобіля«Чеамен» роздрібна ціна його базового варіанту повинна бути на 10%нижче за ціну найдешевшої моделі цього класу «форд Таурус» (38000дол.), з можливим діапазоном від 34200 (у базовій комплектації) до, 40800 дол.(з повним набором опцій). Окрім цього, покупців повинна привернути наявність вконструкції вузлів і агрегатів виробництва «Мерседес-бенц» (що може сприятизвуженню реалізації автомобілів даної марки). У таблиці (3.3) приведенівідповідні показники.
Таблиця 3.3
Визначення потенційногосегменту українського ринку для автомобіля «Чеамен» Ціна (дол.) Відхилення від ціни «Чеамена» (%)
Продаж в
2003г. (од.) Можливий продаж ‘Чеамена” (од.) «Мерседес-Бенц» S420 «БМВ» 7 62800 57653
84
69
21
32
18
22
«Мерседес-Бенц» S320
„Ауді А8” 54328 54010
59
58
131
33
77
19
«Лексус»ЕS, GS, LS
„Інфініті”
50000
38500
46
13
32
29
15
4
«Форд Таурус»
Всього 38000 11
19
297 2 „Чеамен” 34200 /> /> 156
 Абсолютно новим видом продукції для СП«АВТОЗАЗ-ДЕУ буде автомобілі малої вантажопідйомності „Люблін“(мікроавтобуси, фургони і вантажівки) виробництва фірми „ДЕУ моторПольща“. Автомобілі „Люблін“ планується випускати в різних модифікаціях:фургон, вантажопасажирський варіант, мікроавтобус, ізотермічний, бортовий. Кращими.продажами автомобілів „Люблін“ займалася дилерська мережа „ДЕУ мотор УКРАЇНАЛТД“, яказмогла реалізувати всього 26 од. Причиною такого низького об’єму продажівз’явилися необґрунтовано завищені ціни (від 11730 до 17240 дол.), відсутністьреклами, недовіра покупця до незнайомої марки.)Основним конкурентом автомобілів»Люблін” є «Газель» (Росія), ціна якої складає всього4300-8800 дол. — з бензиновими двигунами і 7800 — 13200 дол. — з дизельнимидвигунами, хоча за якістю вона і програє. Відвоювати частину даного сегментуукраїнського ринку буде задоволене важко. Тільки за умови проведення широкомасштабнійрекламній кампанії і встановленні конкурентноздатних цін автомобілі«Люблін» мають шанс затвердитися на ринку України. Згіднопідрахункам, ціна базового варіанту «Любліна» повинна бути на 10%нижче за ціну найдешевшої моделі «Газель» з дизельним двигуном ізнаходитися в діапазоні від 7020 (у базовий комплектації) до 8424 дол. (з повнимнабором опцій). Якщо прийняти ціну як основний чинник, що визначає рішенняспоживача про покупку, то продажі «Любліна» могли б скласти в 2005г.2500 од., або 10% місткості українського ринку малотоннажних автомобілів.(15)
 
3.2Німецькі автомобілебудівники припускають, упровадити мілковузлову збіркуавтомобілів „Опель Астра” на плацах СП „АвтоЗАЗ-Деу”
 Свого часу запорізький” заводвів переговори з німецькою компанією «Адам Опель» простворення спільного підприємства, але вони не увінчалися успіхом, і«АвтоЗАЗ» підписав контракт з компанією «ДЕУ мотор». Протенімецькі автомобілебудівники не відмовилися від намірів організувативиробництво автомобілів «Опель» в Україні і запропонували упровадитимілковузловую збірку автомобілів «Опель-Астра» на площах СП«АВТОЗАЗ-ДЕУ; пропозиція передбачала необхідні інвестиції і постачаннятехнологічного устаткування. Автомобілі „Опель-Астра“ відносятьсядо середнього класу (В-класу). З погляду покупця, вони є оптимальнимкомпромісом між ціною і споживчими якостями. Нове покоління цих машин добрепристосоване до умов експлуатації в Україні, а їх споживчі якості відповідаютьвимогам, що пред’являються до автомобілів середнього класу. При цьому побагатьом технічним, експлуатаційним і споживчим якостям „Опель-Астра“перевершує решту продукції, що випускається на СП. Виробництво цьогоавтомобіля на СП „АВТОЗАЗ-ДЕУ“, за умови забезпечення належноюякості, поліпшить імідж СП, оскільки високе реноме фірми „Опель“давно відоме. Власники уживаних автомобілів „Опель“, щопереконалися в їх перевагах — надійності, витривалості, економічності, охочепридбають нові недорогі машини „Опель-Астра“. Для затвердження на ринку роздрібнаціна автомобіля „Опель-Астра“ повинна бути нижче за ціни основних конкуруючихвиробів і знаходитися в діапазоні від 8100 (у базовій комплектації) до 9720дол. (з повним набором опцій).
 Таким чином, зі всіх нових моделей, щоплануються до виробництва в найближчій перспективі на СП»АВТОЗАЗ-ДЕУ”, слід виділити такі, як«Опель-Астра»,«Чеамен», «Муссо»,«Корандо», які з’єднали 8 собі останні досягнення вавтомобілебудуванні. Їх випуск, безумовно, підніме репутацію СП.Автомобілі” Люблін” дещо застаріли по дизайну, їх споживчі якості незабезпечують успішної конкуренції з автомобілями «Газель» і недосягли рівня продукції провідних світових виробників. Але польськіконструктори активно удосконалюють свої (розробки, і для нас співпраця з«ДЕУ мотор Польща» може надати плідним. (15)

ВИСНОВКИ
 Характерною межею ринків олігополії євзаємозалежність між фірмами. У моделі Курно кожна фірма приймає як заданувеличину кількісні об’єми продукції, вироблювані її суперниками; у моделіБертрана, навпаки, кожна фірма приймає як задану величину ціни своїхсуперників. Хоча спрямованість поведінки фірм в цих двох випадках майжеоднакова, результати вражаюче різні. Модель Курно приводить до трохи нижчоїціни і вищого об’єму продукції, чим у випадку, якщо б фірми уклали таємнуугоду, добиваючись монопольного результату. Навпаки, модель Бертрана приводитьв основному до того ж результату, який ми бачили при довершеній конкуренції.
Декілька більш ускладнена форма взаємозалежностіміж фірмами передбачається в моделі Штакельберга, в якій одна фірма грає рольлідера, а її суперники просто слідують за нею. Ця модель по структуріаналогічна моделі Курно, за винятком того, що фірма Курно як початкова заданавеличина приймає об’єми продукції іншої фірми, а «лідер» Щтакельбергастратегічно маніпулює рішеннями своїх суперників щодо об’ємів продукції.
Взаємозалежності між фірмами-олігополіями легкопіддаються аналізу за допомогою математичної теорії ігор. Три основні елементибудь-якої гри — гравці, набір можливих стратегій і матриця результатів.Рівновага Неша наступає у тому випадку, коли стратегія кожного гравцяоптимальна з урахуванням можливого вибору стратегії іншого гравця. Стратегіяназивається домінуючою, якщо вона оптимальна незалежно від стратегії, вибраноїіншим гравцем.
Мотиви фірм, прагнучих укласти таємну угоду,аналогічні мотивам осіб, які вирішують дилему ув’язненого. Складністьзбереження картелів в тому, що домінуючою стратегією кожного з учасниківтаємної угоди є порушення цієї угоди. Взаємодії, що повторюються, між вельминезначним числом фірм можуть укріплювати таємні угоди в тих випадках, колиефективні стратегії типу «око за око».
Пануючі на ринку фірми іноді можуть застосовуватипевні стратегії, щоб утримати потенційних конкурентів від вторгнення на своїринки. Часто це приводить до зростання неминучих витрат.
Найостаннішим доповненням до теорії олігополії єтеорія конкуруючих ринків. Основна її ідея полягає в тому, що коли витрати навхід фірми в ринок і вихід з нього дуже низькі, то загроза вторгнення на ринокможе бути значною, а розподіл ресурсів аналогічно тому, яке характерне придовершеній конкуренції. Критики цієї теорії роблять упор на те, що майже завждиіснують особливі неповоротні витрати, пов’язані з входом фірм на ринок івиходом з нього, і що навіть невеликі неповоротні витрати є важливим чинникомдля стратегічної заборони від вторгнення на ринок.
Взаємодія незначної кількості фірм, кожна з якихдіє в умовах зростаючого ефекту масштабу, не завжди приводить до природноїмонополії. Тут також роль неповоротних витрат виявляється важливою. Інодіпокупцям необхідно робити певні дії, якщо вони зацікавлені в появі найменшедорогого з потенційно можливих варіанту.
 Модель з ламаною кривою попиту ємоделлю олігополії, зухвалою скоріше науковий, чим практичний інтерес. Згідноцієї моделі змагаючи фірми реагують асиметрично на підвищення і зниження цін.Це приводить до виникнення ламаної кривої попиту і розриву кривої граничних доходів, причому остання можезробити ціни стабільними навіть при значних зміненнях в граничних витратах.

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Базилевич В., Лукьянов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроекономіка: Опорннй конспект лекцій. — Київ: Четверта хвиля, 1997.
2. Вэриан Хэл Р. Микроэкономика. Промежуточныйуровень. Современный подход: Учебник для вузов / Пер. с англ. Под ред. Н.Л.Фроловой. — М:ЮНИИТИ, 1998.
 3. Гамілтон Дж, Методичний посібник до ” Мікроекономіки ” Роберта С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда: Пер.з англ. — К.: Основи,2000.
4. Гребенников П.И. и др. Микроэкономика:Учебник / П.И. Гребенников, А.И. Леусский, Л.С. Тарасевич; под общ. ред.Л.С.Тарасевича -2-е изд.: перераб”. и доп. — СПб.: Изд — во С.-Пб УЭФ2002.
5. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика / Пер.с англ. — С-Пб.,1994’. 6. Доллан Э.Дж., Линдсей Д. Рынок: микроэкономическаямодель: Пер. с англ. — С.-Пб 2000;
7. Карагодова О.О., Черваньов Д.М. Мікроекономіка. — К.: Четверта хвиля, 2001.
8. Маккониелл К., Брго С. Экономикс: принципы,проблемы и политика: В 2 т. — М,: Республика. 1992.
9. Микро- и макроэкономика. Практикум. -С-Пб.,1999
10. Микроэкономика. Макроэкономика: В 2т. — С.-Пб,: Из-во Михайлова В.А., 1999 — Т.1. Микроэкономика. Макроэкономика/ Г.П.Овчинников. 1998
11. Нуреев Р.М.: Микроэкономика, — М,: Высш, шк.,2002,
12. Самуельсон П., Нордхаус Д. Економікс. — У 2-х т. — К.1998
13. Сборник задач по экономической теории, микро- имакроэкономике. -Киров, 1994.
14. Слухай С.В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. — К.: Лібра, 1998.