Курсова робота
«Провадженняу зв’язку з винятковими обставинами»
Вступ
Згідноз ст. 361 ЦПК законність та обґрунтованість судових постанов, що набрализаконної сили, перевіряються не тільки в порядку нагляду, а й за нововиявленимиі винятковими обставинами.
Провадженняу зв’язку з винятковими обставинами як стадія процесу – це сукупністьпроцесуальних правовідносин між Верховним Судом України, сторонами та іншимиособами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участі усправі, коли суд вирішив питання про їх права і обов’язки, що виникають з метоюперевірки законності судових рішень, які вже розглядалися судом касаційноїінстанції.
Предметомоскарження є рішення суду після їх перегляду у касаційному порядку. Від даногоперегляду залежить забезпечення єдиного застосування і тлумачення нормматеріального та процесуального права, а також норм міжнародних зобов’язаньУкраїни.
Новийтекст ЦПК від березня 2004 р. Виділив окрему главу для провадження узв’язку з винятковими обставинами, коли в попередньому, нововиявлені тавиняткові обставини були містились в одній статті (3472) [7]
Перегляду зв’язку з нововиявленими і винятковими обставинами – це один з інститутівцивільного процесуального права. Норми права об’єднані в главу 3–4 розділу 5ЦПК, регулюють суспільні відносини між судом і учасниками справи при переглядісудових постанов у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами. Такийперегляд є процесуальним засобом, що забезпечує захист прав та охоронюванихзаконом інтересів громадян, юридичних осіб і держави, а, отже, й виконаннязавдань і досягнення мети цивільного судочинства. Даний перегляд є самостійнимвидом перевірки судових рішень.
Щодовиняткових обставин, то ст. 354 ЦПК передбачає дві підстави для переглядусправи. До таких обставин, передусім належить неоднакове застосування судамизагальної юрисдикції того самого положення закону, а також його застосуваннявсупереч нормам Конституції України. [1], [8]
З метоюзабезпечення єдності розуміння і застосування норм матеріального права івідповідальності застосовуваних норм Конституції Пленум Верховного Суду Україниу своїх постановах по категоріях справ і Конституційний Суд у своїх рішеннях поконкретних справах роз’ясняють судам зміст норм права і відповідність їхКонституції України.
Другоюпідставою рішень про перегляд справи за винятковими обставинами є те, що взв’язку з даним рішенням міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнанаУкраїною, встановила факт порушення Україною міжнародних зобов’язань.
Зазначеніпідстави можуть бути виявлені особами, які беруть участь у справі, прокуроромабо касаційним судом. В останньому разі ці підстави стають підставами не дляперегляду в зв’язку з винятковими обставинами, а підставами для скасування –рішення в касаційному порядку. Усе вищевказане надає підстав вважати обранутему досить актуальною та такою, що заслуговує на увагу. [10]
Метакурсової роботи – проаналізувати процедуру провадження у зв’язку з винятковими обставинамиу цивільній справі.
Завданнямикурсової роботи є:
– дослідження предмету та підстав дляперегляду рішень у зв’язку з винятковими обставинами;
– дослідження порядку провадження у зв’язкуз винятковими обставинами;
– вивчення повноважень Верховного СудуУкраїни при розгляді справи у зв’язку з винятковими обставинами.
Теоретичною і методологічною основою дослідженняє норми законодавства, статті, наукова література, судова практика.
рішення суд винятковий обставина
1.Поняття, предмет, підстави та суб’єкти перегляду рішень у зв’язку з винятковимиобставинами
Провадженняу зв’язку з винятковими обставинами – це сукупність цивільних процесуальнихвідносин між Верховним Судом України і сторонами та іншими особами, які берутьучасть у справі, та особами, які не брали участі у справі, коли суд вирішивпитання про їх права і обов’язки щодо перевірки законності судових постанов,після їх перегляду судом касаційної інстанції.
Предметомперегляду є рішення судів у цивільних справах після їх перегляду судом касаційноїінстанції (ст. 353 ЦІЖ). Це положення закону є однією із головних умов дляперегляду рішень у даному провадженні. Особа вправі звертатися до провадження узв’язку з винятковими обставинами лише після розгляду її справи усіма судовимиінстанціями (судом першої, апеляційної та касаційної інстанції). [11]
Підставамиперегляду є:
1) судомкасаційної інстанції неоднаково застосовуються одне і те саме положення закону;
2)рішення судів України було визнано міжнародною судовою установою, юрисдикціяякої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов’язання України. [2]
Зупинимосяна аналізі кожної із підстав.
Піднеоднаковим застосуванням судом (судами) касаційної інстанції одного і тогосамого положення закону слід розуміти ті випадки, коли норма не має чіткостіабо однозначності, тоді цю норму різні суди сприймають і застосовуютьпо-різному. Якщо норма закону викладена чітко, проте судді застосовують нормиматеріального права неоднозначно, такі рішення не підлягають перегляду у даномупровадженні. Коли справа вирішувалася за аналогією закону або права (ч. 7ст. 8 ЦПК), то рішення, ухвалене судом у цій справі, не може також бутипідставою для його перегляду у даному виді провадження.
У ст. 354ЦПК чітко не встановлено, неоднакове застосування яких саме норм (матеріальногочи процесуального права) може стати підставою для перегляду рішень у зв’язку звинятковими обставинами.
У ційсамій нормі не встановлено можливості перегляду рішення у зв’язку з винятковимиобставинами після його перегляду у касаційному порядку, якщо з цього приводуКонституційним Судом було ухвалено рішення.
ВстановленаКонституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового актачи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщорішення суду ще не виконане згідно з п. 4 ч. 2 ст. 361 ЦПКє підставою для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку знововиявленими обставинами.
Звернемоувагу на те, що у п. 4 ст. 354 ЦПК вживається термін «застосуваннязакону». Згідно з ч. 7 ст. 8 ЦПК, якщо спірні відносини неврегульовано законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістомвідносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальнихзасад законодавства (аналогія права). Тобто закон (матеріальний) застосовуєтьсядля врегулювання спірних правовідносин, а не норми процесуального права. Згіднозі ст. 2 ЦПК цивільне судочинство здійснюється відповідно до КонституціїУкраїни, ЦПК та Закону України «Про міжнародне приватне право». [9]
Отже,процесуальні норми регламентують правила здійснення судочинства і судзобов’язаний їх дотримуватися (керуватися ними), а норми матеріального правазастосовувати. Тому при невідповідності норм процесуального права КонституціїУкраїни Конституційний Суд має перевірити зазначену обставину.
Понадте, якщо норми процесуального права в одному нормативному акті суперечать однаодній, то це гірше чи ліпше, ніж суперечність або неоднакове застосування судом(судами) касаційної інстанції того самого положення закону? На мою думку,суперечність норм законодавства, що призводить до порушення прав усіх громадян,які звертаються до суду касаційної інстанції, є більш важливою та актуальноюпроблемою, ніж ліквідація окремих правопорушень, які стосуються суб’єктів лишедвох справ.
Тому,при формуванні виняткових обставин законодавцем не враховано характер рішеньКонституційного Суду України, які мають загальнообов’язковий характер. ЯкщоКонституційним Судом України процедура перегляду справ касаційною інстанцієюбуде визнана неконституційною, то у суду касаційної інстанції має виникнутиобов’язок переглянути ті ухвали і рішення, які, наприклад, були ухвалені ускладі трьох суддів при попередньому розгляді справи, якщо особи, які неповідомлялись та не запрошувалися до участі у справі (ст. 332 ЦПК), непогоджуються з рішенням касаційної інстанції, яке ухвалене при попередньомурозгляді справи та заявлять про це.
Наданнясудовій практиці однозначності при вирішенні одних і тих самих правовідносин – цезапорука однакового застосування законодавства та однакового підходу до захиступрав громадян. [12]
Алесучасні тенденції щодо оскарження рішень, коли у діяльності суду касаційноїінстанції виникають суперечливі рішення і їх перегляд у зв’язку з винятковимиобставинами диктують новітні тенденції у цивільному процесі. Фактично, тутйдеться про перехід до принципів англосаксонської системи права і закріпленняпоняття «прецедент», який стосується рішень суду касаційної інстанції тарішень, ухвалених у зв’язку з винятковими обставинами, оскільки такі рішення стаютьорієнтиром для інших судів щодо однакового застосування законодавства івирішення конкретних справ. Така тенденція зумовлена тим, що Верховний Суд маєскасовувати рішення, які були ухвалені судом касаційної інстанції. [14]
Щодовизнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якоївизнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов’язання України, то такевизнання не є підставою для перегляду тієї справи, з якою громадяни зверталисядо Європейського Суду з прав людини. Виходячи із міжнародних зобов’язань,взятих на себе Україною, рішення Європейського Суду з прав людини мають для неїобов’язковий характер. Тому рішення Європейського суду у такій справі маєвиконуватися на території України без її перегляду Верховним Судом України. ВерховнийСуд України може переглядати інші справи, якщо вони були вирішені тим способомі на підставі тих норм законодавства, які вважаються такими, що не відповідаютьміжнародним принципам, закріпленим у міжнародних договорах, рекомендаціях РадиЄвропи тощо.
Особавправі оскаржувати рішення судів України до Європейського Суду з прав людини, тількипісля того, як було вичерпано всі національні засоби правового захистувідповідно до загальновизнаних норм міжнародного права, і впродовж шестимісяців від дати прийняття остаточного рішення (ст. 35 Конвенції прозахист прав людини та основоположних свобод 1950 p.). Вичерпний перелік такихзасобів передбачається національним законодавством. [15]
Виходячиіз законодавства України особа може поставити питання про законність судовихрішень перед:
– апеляційнимсудом;
– судомкасаційної інстанції;
– ВерховнимСудом України щодо відповідності ухвалених рішень судом (судами) касаційноїінстанції (провадження у зв’язку з винятковими обставинами) закону;
– вищезазначенимисудами у провадженні у зв’язку з ново-виявленими обставинами;
– КонституційнимСудом з приводу невідповідності закону, який застосовував чи яким керувався судпри ухваленні рішення, Конституції України.
Судовапрактика
Післяперегляду рішення судом касаційної інстанції гр. Б. звернулась до ВерховногоСуду України про перегляд рішення суду касаційної інстанції у зв’язку звинятковими обставинами. Після тривалого проміжку часу їй Верховним СудомУкраїни було відмовлено у допуску її скарги до даного провадження. Заявницявідповідно до ст. 35 Конвенції про захист прав людини та основоположнихсвобод 1950 р. вважала перегляд справи у зв’язку з винятковими обставинамиодним із національних засобів правового захисту, а ухвалу Верховного СудуУкраїни – остаточним, рішенням. Після отримання цієї ухвали вона ушестимісячний строк звернулась до Європейського Суду з прав людини. Але їїзаяву було визнано неприйнятною до провадження даного суду за умов,передбачених статтями 34, 35 Конвенції (тобто пропуску шестимісячного строку),оскільки Європейський Суд вирішив, що остаточним внутрішнім рішенням за змістомстатті 35 параграфу 1 Конвенції є ухвала суду касаційної інстанції, а не ухвалаВерховного Суду України про відмову у допуску до провадження у зв’язку звинятковими обставинами.
Але,на нашу думку, така відмова Європейського Суду не є законною, оскільки зазаконодавством України до національних засобів правового захисту ЦПК такожвіднесено провадження про перегляд рішень у зв’язку з винятковими таново-виявленими обставинами. Законом України «Про внесення змін до Цивільногопроцесуального кодексу України» від 21 червня 2001 р. №2540-Ш на змінупровадженню про перегляд у порядку судового нагляду рішень, ухвал і постановсуду, що набрали законної сили, було впроваджено перегляд судових рішень узв’язку з винятковими та нововиявленими обставинами, який за ст. 3474 ЦПК1963 р. здійснювався колегією суддів у складі суддів Верховного СудуУкраїни. За ч. 4 ст. 3476 ЦПК 1963 р. передбачено, що ВерховнийСуд України розглядав справи за винятковими обставинами у порядку касаційногопровадження, тобто передбачалась повторна касація щодо рішень, які набрализаконної сили. Водночас в п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК 2004 р.передбачено, що розгляд справ, які раніше розглядались у порядку повторноїкасації, з набранням чинності ЦПК розглядаються у зв’язку з винятковимиобставинами. Частиною 1 ст. 357 ЦПК також передбачено, що розгляд справи узв’язку з винятковими обставинами є різновидом касаційного провадження.
СприймаючиЄвропейський Суд з прав людини як позитивне правове явище, останній привирішенні питань щодо України повинен враховувати законодавство України просудоустрій та судочинство в Україні, оскільки такі суперечності із формальнихознак можуть істотно впливати на права громадян України щодо реалізації правана справедливе правосуддя. [11]
2.Право оскарження судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами
Правомна оскарження судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами згідно зі ст. 353ЦПК наділені:
– сторонита інші особи, які беруть участь у справі;
– особи,які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання про їх права іобов’язки. [2]
Щодоосіб, які не брали участі у справі, то вони можуть бути допущені судом доучасті в ній за умови доведення суду обставин, що суд вирішив питання про їхправа і обов’язки та поважності причин їх відсутності при розгляді справи.Наприклад, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій відмовили у допускутакої особи до участі у справі як третьої особи з самостійними чи безсамостійних вимог щодо предмета спору або ж особа дізналася про рішення судупісля його перегляду касаційною інстанцією.
Прицьому строк в один місяць з дня відкриття виняткових обставин, який встановленоу ст. 355 ЦПК, свідчить про те, що зі скаргою у зв’язку з винятковимиобставинами може звернутися не тільки особа, в якої у новому рішенні неоднаковозастосовується судом (судами) касаційної інстанції одне і те саме положеннязакону, а й та особа, рішення якої передувало останньому рішенню.
Скаргау зв’язку з винятковими обставинами подається безпосередньо до Верховного СудуУкраїни згідно з правилами подання касаційних скарг у касаційному провадженні (ч. 2ст. 355 ЦПК, ч. 2 ст. 327 ЦПК). [9]
Формаі зміст скарги повинна відповідати не тільки вимогам статті 326 ЦПК, а й матисвої специфічні риси.
Доскарги повинні бути додані копії судових рішень, які оскаржуються, а також маєдодаватися рішення чи ухвала суду касаційної інстанції, які свідчать просуперечність ухваленого проти прав особи рішення іншим подібним рішенням, якімають місце у діяльності суду касаційної інстанції. Коли ж підставою дляоскарження рішення суду касаційної інстанції стало рішення Європейського Суду зправ людини, то має подаватися копія такого рішення. Ці докази розцінюються якнеобхідні для розгляду справи. У разі несплати суми судового збору чи неоплативитрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуютьсяправила, встановлені ст. 121 ЦПК, про що суддею-доповідачем протягомдесяти днів з дня отримання скарги постановляється відповідна ухвала.
Ускарзі слід довести, що суперечність рішень має не тільки формальний характер,а колізія негативно впливає на права та інтереси особи, яка оскаржує рішення.Відсутність посилань на змістовні розбіжності у діяльності суду касаційноїінстанції при ухваленні рішень у подібних справах навіть при посиланні на йогонезаконність не можуть служити підставою для перегляду рішення суду касаційноїінстанції.
Зарозгляд скарги особа сплачує судовий збір та витрати на інформаційно-технічнезабезпечення розгляду справи, крім п. 2 ст. 354 ЦПК. Але, на нашудумку, особа має звільнятися від цих витрат й у випадку, передбаченому д. 1 ст. 354ЦПК. Держава має брати на себе всю відповідальність за діяльність своїхорганів, включаючи суди різних інстанцій, оскільки саме вони неоднаковозастосовували положення закону. Тому в разі обґрунтованого звернення громадянзі скаргою у зв’язку з винятковими обставинами держава має нести всі витрати зрозгляду скарги. Якщо ж особи звернулися з метою затягування виконання рішеннясуду, то за результатами розгляду скарги на них мають покладатися судовівитрати. [5]
Наведеніположення вважаються теоретичними, але сьогодні громадяни можуть просити судпро відстрочку сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічнезабезпечення розгляду справи до ухвалення судового рішення у справі, оскількитакий розгляд зумовлений недоліками у діяльності судів та недоліками узаконодавстві.
3.Допуск скарги до провадження у зв’язку з винятковими обставинами
Навідміну від касаційного провадження питання щодо допуску скарги до провадженняу зв’язку з винятковими обставинами і витребування справи вирішується колегієюу складі семи суддів, хоча й без виклику осіб, які беруть участь у справі. Уп’ятнадцятиденний строк вирішується питання не тільки про допуск скарги допровадження, а й питання про поновлення строку на оскарження у зв’язку звинятковими обставинами, коли такий строк був пропущений з поважних причин іособа, яка звернулася зі скаргою, доведе цю обставину. Наприклад, коли видачарішення касаційної інстанції ускладнена технічними причинами, то заінтересованаособа має не просто очікувати його, а дбати про забезпечення доказів, що вонайого не отримувала, зокрема, звертатися з письмовою заявою до суду. [6]
Привирішенні питання про допуск скарги до розгляду її у провадженні у зв’язку звинятковими обставинами слід виділити два варіанти:
1) колирішення судів суперечать одне одному, то скарга особи може вважатися допущеноюдо провадження у зв’язку з винятковими обставинами, за умови, якщо хоча б трисудді дійшли висновку про необхідність її допуску;
2) уразі ж ухвалення Європейським Судом з прав людини рішення про порушення судамиУкраїни міжнародних зобов’язань, рішення і діяльність судів має переглядатися вобов’язковому порядку. Така позиція зумовлена тим, що рішення ЄвропейськогоСуду є обов’язковими для суддів України, тобто є підставою для усунення помилоку діяльності судів України. У зв’язку з цим такі випадки не повиннісупроводжуватися відмовою у допуску скарги до провадження Верховного СудуУкраїни.
Допускскарги і витребування справи або відмова у цьому вирішується судом в ухвалі,яка оскарженню не підлягає. Ухвала про допуск скарги і витребування справинадсилається до відповідного суду, в архіві якого зберігається справа, а такожкопія ухвали надсилається разом з копією скарги особам, які беруть участь усправі, а у разі відмови у допуску – особі, яка подала скаргу. Пропонуюнадсилати таку ухвалу не тільки учасникам розгляду справи, а й тим особам, якібрали участь у справі, на яку посилається скаржник, коли зазначає неоднаковезастосування закону. Така позиція зумовлюється тим, що подальше рішенняВерховного Суду України може вплинути на їх права та обов’язки і у зв’язку зцим вони мають бути наділені правом висловити свої доводи з приводу розглядусправи у зв’язку з винятковими обставинами.
Доповноважень суду віднесено зупинення виконання рішень, скаргу на які булоподано у зв’язку з винятковими обставинами, але за умови прийняття скарги допровадження суду. Вважаємо, що таке зупинення може мати місце тоді, колизаявник заявить про це клопотання. Крім того, заявник має відомості про те, уякому стані знаходиться виконавче провадження, тобто рішення виконане повністюабо частково. Вирішення цих питань судом можуть оформлюватися в одній ухвалі. [13]
4.Порядок провадження у зв’язку з винятковими обставинами
Розглядсправи у зв’язку з винятковими обставинами є різновидом касаційногопровадження. Тому воно і здійснюється за правилами, встановленими ЦПК длякасаційного провадження, з урахуванням особливостей, визначених гл. 3 ЦПК.
Справав порядку провадження у зв’язку з винятковими обставинами розглядаєтьсяколегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України занаявності не менш як двох третин її чисельності.
Участині 1 ст. 357 ЦПК робиться посилання на процедуру розгляду справикасаційною інстанцією, але, фактично, тут слід виділяти декілька особливостей,притаманних провадженню у зв’язку з винятковими обставинами. Допуск скарги допровадження у зв’язку з винятковими обставинами також треба визнати як розглядскарги, але дворівневий і попередній. Так, спочатку скаргу розглядаєсуддя-доповідач, потім – колегія у складі семи суддів.
Третійетап – це розгляд скарги колегією суддів Судової палати у цивільних справахВерховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чисельності. Алетакий розгляд чітко не сформульований у ст. 357 ЦПК, оскільки невстановлено умов його застосування.
Можливістьже розгляду колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палатВерховного Суду України за наявності не менш як двох третин чисельності кожноїпалати ставиться у залежність від виявлення неоднакового застосування судамикасаційної інстанції одного і того самого положення закону. Однак невстановлено, ким було здійснено відповідне виявлення. [11]
Якщопісля касаційного розгляду справи виявлено неоднакове застосування судамикасаційної інстанції одного і того самого положення закону, то справарозглядається колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палатВерховного Суду України за наявності не менш як двох третин чисельності кожноїпалати. Головує на спільному засіданні Голова Верховного Суду України або одинз його заступників.
Розглядаючисправу в порядку провадження у зв’язку з винятковими обставинами, Верховний СудУкраїни має право:
1)постановити ухвалу про відхилення скарги і залишення рішення, ухвали без змін;
2)постановити ухвалу про повне або часткове скасування судового рішення інаправити справу відповідно на новий розгляд у суд першої, апеляційної абокасаційної інстанції;
3)постановити ухвалу про скасування судового рішення і залишити в силі судоверішення, що було помилково скасовано судом апеляційної або касаційноїінстанції;
4)постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в справіабо залишити заяву без розгляду;
5)скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення по суті справи або змінитирішення, не передаючи справу на новий розгляд.
Увипадках, коли допущені судом першої інстанції порушення закону не були усуненісудом апеляційної чи касаційної інстанції або одночасно допущені судом першої,апеляційної і касаційної інстанцій, Верховний Суд України скасовує всі рішеннята ухвали у справі.
Судвідхиляє скаргу, якщо визнає, що судові рішення ухвалені з дотриманням вимогматеріального і процесуального права, відповідають Конституції та діючимміжнародним договорам України. За загальним правилом, не може бути скасованеправильне по суті рішення тільки на формальних підставах.
Добезумовних підстав скасування або зміни судових рішень належать тільки: 1)неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції того самогоположення закону; 2) визнання судового рішення міжнародною судовою установою,юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов’язанняУкраїни.
Наведеніобставини свідчать про те, що доцільно уточнити повноваження Верховного СудуУкраїни щодо перегляду рішень, оскільки створювати чотири етапи розгляду однієїі тієї ж справи недоцільно. Вважаємо, що справи про неоднакове застосуваннянорм законодавства мають переглядатися Судовою палатою у цивільних справахВерховного Суду України, а справи, пов’язані з рішеннями Європейського Суду зправ людини, – на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України.Така практика дозволить усувати недоліки у діяльності судів комплексно івідповідно до компетенції кожної із палат, а рішення, що мають резонанснийхарактер, – спільно.
Якщоголовує на спільному засіданні судових палат Голова Верховного Суду України абоодин з його заступників, то при розгляді справи Судовою палатою у цивільнихсправах Верховного Суду України головуючим має бути її голова. [8]
Прицьому у ст. 19 ЦПК встановлено, що приймаються рішення на спільномузасіданні судових палат та Судової палати у цивільних справах ВСУ більшістюголосів.
ПовноваженняВерховного Суду України при перегляді рішень у зв’язку з винятковимиобставинами полягають й в тому, що ухвалені внаслідок такої перевірки рішенняабо постановлені ним ухвали набирають законної сили з моменту їх проголошення іє остаточними і оскарженню не підлягають (ст. 360 ЦПК). [4]
5.Повноваження Верховного Суду України при розгляді справи у зв’язку звинятковими обставинами. Підстави для скасування чи зміни судових рішень
Щодоповноважень, які має Верховний Суд України при розгляді справи у порядкупровадження у зв’язку з винятковими обставинами (ст. 358 ЦПК), то їх слідконкретизувати.
Наспільному засіданні судових палат та Судової палати у цивільних справах ВерховногоСуду України можуть бути застосовані всі повноваження, передбачені у ст. 358ЦПК, і лише окремі з них має колегія у складі семи суддів, а саме:
1)постановити ухвалу про відхилення скарги і залишення рішення, ухвали без змін –може не менше п’яти суддів з колегії у складі семи суддів, а всі іншіповноваження такій колегії не належать;
2) постановитиухвалу про повне або часткове скасування судового рішення і направити справувідповідно на новий розгляд у суд першої, апеляційної або касаційної інстанції;
3)постановити ухвалу про скасування судового рішення і залишити в силі судоверішення, що було помилково скасоване судом апеляційної або касаційноїінстанції;
4)постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження у справіабо залишити заяву без розгляду;
5) скасуватисудові рішення і ухвалити нове рішення по суті справи або змінити рішення, непередаючи справи на новий розгляд. [4]
Наведеніповноваження мають місце як при ухваленні судом касаційної інстанції судовогорішення, про перегляд якого просила особа, так і рішення, що суперечить йому,хоча дане положення й суперечитиме принципу диспозитивності, оскільки про цемала б просити заінтересована особа. Про це свідчить відсутність обмежень уповноваженнях Верховного Суду України. Частиною 2 ст. 358 ЦПК допускаєтьсяскасування всіх рішень та ухвал у справі, але не йдеться про наслідки такогоскасування, тому можна допустити, що у такому разі справа може бути направленадо суду першої інстанції або ухвалене нове рішення.
Якщож розглядати повноваження Верховного Суду України у зв’язку з винятковимиобставинами у контексті підстав для перегляду, визначених у ст. 354 ЦПК,то виявлена суперечність рішень суду касаційної інстанції неодмінно маєпризводити до скасування одного із суперечливих рішень лише касаційноїінстанції, оскільки таким чином була виявлена помилка у діяльності судукасаційної інстанції, а рішення Європейського Суду з прав людини має вести доскасування рішення суду, яким були порушені права особи. [3]
Знаведених повноважень Верховного Суду України у зв’язку з винятковимиобставинами можна допустити, що переглядатимуться не тільки рішення касаційноїінстанції, а всі рішення судів, що зумовлює специфіку складання скарг іпідтвердження їх відповідними доказами.
Висновок
Принаписанні курсової роботи були порушені такі питання як поняття, предмет,підстави та суб’єкти перегляду рішень у зв’язку з винятковими обставинами, атакож порядок провадження у зв’язку з винятковими обставинами. Вонивзаємозалежні і не можуть існувати одне без одного. Однією з підстав (окрімнововиявлених обставин) для перегляду судових рішень та ухвал є перегляд рішеньу зв’язку з винятковими обставинами, коли може бути виявлене після касаційногорозгляду справи неоднозначне застосування судами загальної юрисдикції одного йтого ж положення закону або його застосування всупереч нормам КонституціїУкраїни, а також якщо у зв’язку з цими рішеннями міжнародна судова установа,юрисдикція якої визнана Україною, встановила факт порушення Україною міжнароднихзобов’язань. Такий перегляд рішень і постанов суду касаційної інстанції (тобтонині – Верховного Суду України) здійснюється у зв’язку з винятковимиобставинами. [15]
Рішеннячи ухвали переглядаються у зв’язку з винятковими обставинами тим судом, який їхі постановив, а за винятковими обставинами – колегією суддів у складі суддівВерховного Суду України. Заяви про перегляд рішень і ухвал у зв’язку звинятковими обставинами можуть бути подані сторонами, іншими особами, що берутьучасть у справі, чи прокурором (при цьому незалежно від його участі упопередніх стадіях цивільного процесу). Також право на порушення процесу,пов’язаного з переглядом судових рішень чи ухвал за винятковими обставинами,мають й правонаступники осіб, що брали участь у справі (ст. 106 ЦПК). Приподанні заяв про перегляд судових актів у зв’язку з винятковими обставинамимають бути дотримані усі вимоги ЦПК щодо оформлення заяв до суду першоїінстанції. Зокрема, у заяві згідно зі ст. 326 ЦПК необхідно зазначитиназву суду, в який заява направляється, викласти відомості про особу заявниката інших осіб, що брали участь у справі, вказати дату постановлення та змістрішення чи ухвали, про перегляд яких подано заяву, а також ті винятковіобставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд рішення, та дату їхвідкриття або встановлення. Звісно, у заяві також мають міститися й посиланняна докази, що стверджують наявність виняткових обставин.
Щодостроку подання заяв про перегляд рішень і ухвал у зв’язку з винятковимиобставинами, то у новому Цивільному процесуальному кодексі України, який булоприйнято 18.03.2004 р. він становить один місяць з дня встановленняобставин, які є підставою для перегляду рішення (ч. 1 ст. 355 ЦПК). [2]
ВерховнийСуд України розглядає справи за винятковими обставинами в порядку касаційногопровадження. У випадку, коли після розгляду справи виявлено неоднозначнезастосування судами загальної юрисдикції одного й того ж положення закону,справа розглядається на спільному засіданні відповідних палат Верховного СудуУкраїни. [7]
Придослідженні матеріалу, основною проблемою виявилася мала висвітленість даноїтеми в наукових джерелах, принаймні багато джерел були видані ще до прийняттячинного ЦПК України в 2004 році. У той же час постає гостра необхідністьроз’яснення та широкого висвітлення сутності та порядку провадження у зв’язку звинятковими обставинами, оскільки саме від правильного та своєчасногозастосування особою її права на оскарження до Верховного Суду України судовихрішень у цивільних справах у зв’язку з винятковими обставинами є запорукоюухвалення позитивного рішення по справі завдяки вірному застосуванню ВерховнимСудом України положень закону, або приведенню рішення у відповідність доміжнародних зобов’язань України. [2]
Списоквикористаної літератури
1. Конституція України 1996 року.
2. Цивільний процесуальний кодекс України 2004 р., прийнятийВерховною Радою України 18.03.2004 р. (із змінами внесеними згідно ізЗаконом України від 16 березня 2006 р. №3570-IV). (128–131)
3. Гражданский процесс Украины / Под ред. Ю.С. Червонного. – К.:Истина, 2006. – (309–318).
4. Тертишніков В. І. Цивільний процесуальний кодекс України:Науково-практичний коментар 2007. – (516–531)
5. Фурса С.Я., Фурса Є.І., Щербак С.В. Цивільнопроцесуальний кодекс України: науково-практичний коментар: У 2 т. – К.:Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2006. – (772–779).
6. Бюлетень законодавстваі юридичної практики України. – 1995 р. – №3.
7. Домбругова А. «Законі Бізнес». – 2004 р. – №34.
8. Васильєв С.В.Цивільний процес: Навчальний посібник. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – (353–355)
9. Цивільне процесуальне право України: Навчальний посібник / Зазаг. ред. С.С. Бичкової. – К.: Атіка, 2006. – (282–288).
10. Цивільний процес: Навчальний посібник / За заг. ред. Ю.В.Білоусова. – К.: Прецедент, 2006. – (204–209).
11. Цивільний процес України: академічний курс / За заг. ред.Фурса С.Я – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2009. – (770–779)
12. Черноочерно С.Я. Цивільний процес: Вид 2-ге, перероб. тадоп.: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – (386–394).
13. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України:Підручник. – К.: Ін Юре, 2005. – С. 514–517.
14. Шевчук П.І.Інститут повторної касації в цивільному судочинстві // Вісник ВерховногоСуду України. – 2002. – №5 (33). – С. 50–52.
15. Фурса С.Я., Коцюба В.О.Відповіді Європейського Суду з прав людини // Нотаріат Адвокатура Суд. –№5 (31). – 2007. – С. 6.