–PAGE_BREAK–Концепція дослідження полягає в розкритті багатогранної системи професійної підготовки педагога, яка може становити собою цілісність у педагогічній науці й одночасно бути методологічним підґрунтям для застосування акмеологічного підходу як нової парадигми.
1 Порівняльний аналіз систем розвитку педагогічної освіти на основі акмеологічного підходу ми розглядаємо як необхідну умову її реформування Пошук нової моделі вищої педагогічної освіти в стратегічному плані тісно пов’язаний не лише з внутрішньосистемними, а й із зовнішніми чинниками, зокрема з тими, що визначають загальний напрям розвитку педагогічної освіти на основі акмеологічного підходу не лише в Україні, а й у Росії та Білорусі Порівняння сприяє виявленню сутності й особливостей педагогічної спадщини українських, російських і білоруських учених щодо професійної підготовки вчителів, є змістовним підґрунтям для об’єктивного наукового осмислення пріоритетів, напрямів і тенденцій з метою розробки нових концепцій розвитку вищої педагогічної освіти в сучасних умовах, формування суспільних потреб і запитів щодо якісної підготовки педагога.
2 Здійснення порівняльного аналізу потребує врахування сутнісних характеристик акмеологічного підходу, який передбачає:
– використання методологічних засад акмеології для побудови системи професійної підготовки майбутніх педагогів;
– засвоєння студентами педагогічних ВНЗ категоріально-понятійного апарату акмеології, її закономірностей, принципів;
– застосування в практичній підготовці майбутніх педагогів акмеологічних моделей, технологій і методів;
– орієнтацію теоретичної й практичної підготовки студентів педагогічних навчальних закладів на продуктивні моделі професійної діяльності, досягнення акмевершин
3 Коректність порівняльного аналізу розвитку вищої педагогічної освіти в Україні, Росії, Білорусі на основі акмеологічного підходу забезпечується виділенням одиниць порівняння До найважливіших з них ми відносимо:
а) історико-педагогічні аспекти становлення й розвитку педагогічної освіти в Україні, Росії та Білорусі;
б) спрямованість програм розвитку педагогічної освіти трьох держав на сучасному етапі;
в) специфіку сучасних систем вищої педагогічної освіти та державних освітніх стандартів вищої професійної освіти України, Росії, Білорусі;
г) загальні тенденції розвитку й удосконалення педагогічної освіти України, Росії і Білорусі в акмеологічному аспекті.
4 Упровадження акмеологічного підходу в теорію й практику вищої педагогічної освіти України ґрунтується на аналізі й урахуванні закономірностей та суперечностей фахової підготовки педагогів на традиційній основі та орієнтації на наукові розробки з теорії й методології професійної підготовки вчителів на акмеологічних засадах Концептуальне значення при впровадженні акмеологічного підходу має звернення до гуманістичних ідей, що передбачають розгляд людини як найвищої цінності, опору на її духовний світ, здібності до творчості й самовдосконалення Ці положення ми втілюємо в процес підготовки майбутніх педагогів, спрямовуючи їх на особистісно орієнтоване навчання, проектування поведінки та авторських систем діяльності, самореалізацію особистісного потенціалу Порівняльний аналіз систем педагогічної освіти трьох держав корисно вплине на об’єктивні оцінки вітчизняного досвіду, стане надійним орієнтиром на шляху реформування української вищої педагогічної школи.
Відповідно до предмета, мети, концепції визначено завдання дослідження:
1 На підставі аналізу філософської, психолого-педагогічної літератури виявити стан дослідженості проблеми та простежити процес виникнення й розвитку акмеологічних ідей в українській, білоруській та російській педагогічній теорії й практиці.
2 Розкрити сутність і особливості акмеологічного підходу до професійної підготовки педагога в теорії й практиці вищої педагогічної освіти
3 Здійснити системний аналіз програм розвитку педагогічної освіти, виявити спільне й особливе в системах вищої педагогічної освіти й освітніх стандартах України, Росії, Білорусі у змістовному й структурному ракурсах.
4 На основі проведеного порівняльного аналізу розробити концепцію реалізації акмеологічного підходу у вищій педагогічній освіті й на її базі шляхом теоретичного моделювання створити концептуальну модель продуктивної педагогічної діяльності
5 На підставі результатів порівняльного аналізу обґрунтувати перспективи впровадження акмеологічного підходу в теорію й практику вищої педагогічної освіти України для підвищення якості професійної підготовки майбутніх педагогів
Методологічну основу дослідження становлять: теорія пізнання з її діалектичними принципами всезагального взаємозв’язку, неперервності розвитку; ідеї гуманістичного розуміння людини як найвищої цінності суспільства; методологія акмеологічного підходу до вивчення людини як індивіда, особистості, суб’єкта діяльності, індивідуальності
Методологічне значення для нашого дослідження мають: положення акмеології щодо інтеграції знань про якості, властивості людини в різних системах її життєдіяльності; принцип системності, який дозволяє розкрити зміст прогресивного розвитку людини, її особистісно-професійного розвитку як синергетичної системи; розуміння особистості педагога як суб’єкта педагогічного процесу й процесу саморозвитку; ідея неперервності педагогічної освіти.
Теоретичну основу дослідження становлять:
· основні ідеї концепції неперервної освіти, які ґрунтуються на врахуванні індивідуальних потреб людини, розкриті в працях зарубіжних і вітчизняних учених (О Аббасов, В Адольф, В Алфімов, С Батищев, А Бєляєва, М Богдан, Л Вовк, А Гартунг, Б Гершунський, Л Гребенкіна, А Гримов, Р Дейв, А Дьомін, М Євтух, А Кроплі, В Кузь, Н Кузьміна, В Ледньов, О Мороз, Н Ничкало, В Онушкін, В Осипов, В Паламарчук, О Савченко, В Сагада, Б Суходольський, В Сухомлинський, О Сухомлинська, Є Тесля, П Худомський, Н Чегодаєв П Шукла, П Шоцький, О Ярошенко та ін.);
· роботи, у яких розкрито питання філософії освіти (В Андрющенко, Л Борсук, С Гессен, І Зязюн, Б Кедров, В Кремень, В Лутай, С Шаш та ін.);
· положення сучасної психолого-педагогічної науки про теоретико-методологічні основи підготовки педагога у вищих навчальних закладах (О Абдуліна, Л Алексєєва, А Алексюк, Л Анциферова, С Архангельський, Ю Бабанський, І Багаєва, Г Балл, В Батюшко, В Безпалько, Є Богданов, І Богданова, В Бондар, А Булда, В Вакуленко, А Вербицький, В Володько, О Глузман, С Гончаренко, А Деркач, О Дубасенюк, З Єсарева, О Жук, З Каргієва, С Кашлєв, Б Коротяєв, М Красовський, В Панчук, В Сагада, В Семиченко, В Сластьонін, Т Сорочан, Н Хмель, Б Шиян, М Шкіль, О Цокур, В Якунін, М Ярмаченко та ін.);
· теорії й практики моделювання (М Амосов, Р Ахінстайн, В Ахутін, А Братко, М Вартофський, В Глушко, В Імакаєв, Д Кембелл, В Келасьєв, М Кларін, Є Кочуров, С Мещерякова, В Рубахін, Дж Стенлі, Д Хозарас, О Чернов, Б Штофф, В Ясвін та ін.);
· зарубіжний досвід підготовки педагогів (О Адаменко, Н Абашкіна, А Акатьєв, Н Гусейнова, А Єлманова, Ю Кіщенко, Т Кошма нова, Л Пуховська та ін.);
· загальні питання готовності педагога до професійної діяльності (В Балакін, О Безпалько, І Гавриш, О Дубасенюк, І Зязюн, А Капська, А Линенко, К Макогон, В Моляко, Л Хомич та ін.);
· педагогіка творчості й креативна психопедагогіка (В Андрєєв, Н Вишнякова, В Кан-Калік, М Кухарєв, М Поташнік, Н Посталюк, С Сисоєва, Е Стоунс, Е Торренс, К Торшина, Д Фельдман та ін.);
· теоретико-методологічні засади порівняльних досліджень у галузі педагогіки (Л Ваховський, О Джуринський, Б Вульфсон, З Малькова, А Сбруєва та ін.);
· акмеологічні концепції розвитку професіонала (К Абульханова-Славська, О Анісімов, О Бодальов, Г Данилова, А Деркач, В Зазикін, Н Кузьміна, Н Кухарєв, А Маркова, Л Марищук, С Пальчевський, Ю Синягін та ін.).
Джерельна база Важливу роль для аналізу теорії й практики педагогічної освіти на основі акмеологічного підходу відіграли аналітичні доповіді Національних систем вищої освіти й освітні стандарти України, Російської Федерації, Республіки Білорусь, а також законодавчі документи України, Росії, Білорусі, інформаційні й нормативні матеріали цих країн з питань педагогічної освіти; матеріали періодичних видань, бюлетенів, статистичні дані та ін.; наукова література з проблем педагогіки, психології, акмеології, філософії з фондів Національної бібліотеки України імені В.І Вернадського, Російської державної бібліотеки, Державної науково-педагогічної бібліотеки імені К.Д Ушинського, Національної бібліотеки Республіки Білорусь, бібліотек Білоруського державного університету й державного педагогічного університету імені Максима Танка та ін.
Відповідно до поставлених завдань використовувався комплекс методів: порівняльно-історичний аналіз зарубіжних і вітчизняних джерел, з метою вивчення розвитку акмеологічного підходу в теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі; ретроспективний аналіз розвитку педагогічної освіти та акмеологічних ідей з метою розкриття сутності акмеологічного підходу, орієнтованого на прогноз якісного результату в підготовці педагога; аналіз сучасного досвіду підготовки спеціаліста з метою виділення умов і факторів, під впливом яких складається продуктивна педагогічна діяльність; теоретичне узагальнення, систематизація отриманих даних з метою створення концепції реалізації акмеологічного підходу у вищій педагогічній освіти й на її основі моделі продуктивної педагогічної діяльності; моделювання для проектування авторських моделей професійної діяльності, які забезпечують високий рівень професійної діяльності з метою підвищення якості професійної підготовки.
Організація дослідження Дослідження проводилось поетапно На першому етапі (1998 – 2002 рр.) було вивчено стан розробленості досліджуваної проблеми в теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі; проаналізовано філософську, педагогічну, психологічну, акмеологічну літературу, а також нормативні документи, освітні стандарти цих країн Визначено напрями науково-педагогічного пошуку, його об’єкт, предмет, мету та завдання й розроблено програму дослідження.
На другому етапі (2003 – 2006 рр.) проведено систематизацію й узагальнення результатів порівняльного аналізу вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі на основі акмеологічного підходу, розроблено концепцію реалізації акмеологічного підходу у вищій педагогічній освіті; створено модель продуктивної педагогічної діяльності
На третьому етапі (2006 – 2008 рр.) узагальнено результати дослідження, зроблено теоретичні висновки, оформлено текст дисертації.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: а) вперше на основі результатів порівняльного аналізу розроблено концепцію реалізації акмеологічного підходу у вищій педагогічній освіті; проаналізовано Програми розвитку педагогічної освіти в Україні, Росії, Білорусі; виявлено спільні й особливі риси в стандартизації вищої педагогічної освіти цих країн і показано їх акмеологічну спрямованість, проведено порівняльний аналіз процесу підготовки вчителів; визначено особливості впровадження акмеологічного підходу в теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі й обґрунтовано перспективи його впровадження для вдосконалення вітчизняної педагогічної освіти; розроблено концептуальну модель продуктивної педагогічної діяльності; б) удосконалено та доповнено зміст понять „акмеологічний підхід”, „акмеологічний освітній простір”, „продуктивна педагогічна діяльність”; методики діагностики й визначення рівня готовності до продуктивної педагогічної діяльності; в) набули подальшого розвитку наукові уявлення про готовність студентів до продуктивної педагогічної діяльності, критерії оцінки готовності, чинники та рівні її розвитку
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висунуті теоретичні положення доведено до конкретної реалізації у вигляді:
– розробленого курсу„Основи акмеології вищої педагогічної освіти” й підготовленого науково-методичного посібника „Вступ до акмеології вищої педагогічної освіти”;
– запропонованих методик діагностики системного забезпечення якості підготовки майбутнього педагога й авторської системи визначення продуктивності педагогічної діяльності „ПРОФІ”;
– розробленої моделі продуктивної педагогічної діяльності, яка може бути використана науковцями, методистами шкіл, керівниками й викладачами вищих навчальних закладів, а також у галузевих навчальних закладах освіти дорослих для підвищення рівня їхньої професійної діяльності.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення освітніх стандартів вищої професійної освіти, навчальних планів і програм професійної педагогічної підготовки, у процесі освітньої діяльності у вищих навчальних закладах і науково-практичній підготовці магістрантів, аспірантів; у системі післядипломної педагогічної освіти; у самоосвітній діяльності педагогічних працівників.
Упровадження результатів дослідження Положення, висновки й рекомендації, розроблені на основі акмеологічного підходу в теорії й практиці вищої педагогічної освіти, упроваджено в практику роботи Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (довідка про впровадження № 107 115-1315 від 14.06.07 р.), Краматорському економіко-гуманітарному інституті (довідка про впровадження № 17-38 від 05.06.07 р.), Донецькому національному університеті (довідка про впровадження № 1/455 від 20.04.07 р.), Луганському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження № 78/1 від 05.03.07 р.), Маріупольському державному гуманітарному університеті (довідка про впровадження № 1197/01-23/08 від 26.12.07 р.), Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 1/453 від 06.03.07 р.).
Особистий внесок здобувача у роботах, опублікованих у співавторстві, полягає в такому: у статті„Проблема психолого-педагогічного благосприяння для вільного фізичного, інтелектуально-творчого і духовного розвитку особистості” (співавтор Б Коротяєв) розроблено логіко-педагогічний конструкт навчально-виховного процесу; у статті „Вплив адаптації вчителя на вирішення педагогічних завдань” (співавтор В Савельєва) досліджено проблему антиципації в педагогічному спілкуванні; у статті „Психолого-педагогічна практика як умова і фактор якісної підготовки магістрів в системі вищої освіти” (співавтор В Савельєва) розглянуто основні умови й фактори підвищення якості підготовки магістрів.
Апробацію результатів дослідження здійснено шляхом участі та виступів автора на: а) міжнародних науково-практичних конференціях:„Народная педагогика и современные проблемы воспитания” (Чебоксари, 1991); „Культура і освіта: проблеми, пошуки, творчі знахідки” (Вінниця, 1995), „Традиції виховання у світовій народній педагогіці” (Рівне, 1995); „Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми” (Чернівці, 1996), „Етносоціальний розвиток в Україні та стан української етичності в діаспорі; сутність, реалії, конфліктність, проблеми та прогнози на порозі XXI століття” (Чернівці, 1997), „Гуманізація навчально-виховного процесу у вищий школі” (Слов’янськ, 1999), „Університет і регіон” (Луганськ, 2000), „Управління якістю професійної освіти” (Донецьк, 2002), „Психологічні та соціально-економічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (Луганськ, 2002); „Ціннісні пріоритети освіти у XXI столітті” (Луганськ, 2003); „Развитие образовательных процессов и становление гражданина в контексте европейской интеграции” (Луганськ, 2004); „Активізація креативного потенціалу майбутнього педагога: теорія і практика” (Полтава, 2006); „Моніторинг якості професійної підготовки фахівців педагогічної освіти” (Луганськ, 2007); б) всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Використання спадщини забутих і повернутих діячів науки та культури в навчальному процесі педагогічного вузу та школи” (Рівне, 1991); „Національне виховання студентів і шляхи його вирішення у сучасних умовах” (Запоріжжя, 1995); „Українське народознавство і проблема виховання учнів” (Івано-Франківськ, 1995); „Актуальні проблеми економіко-екологічного і соціально-культурного розвитку суспільства” (Краматорськ, 1995); „Актуальні проблеми безперервної освіти” (Харків, 2003); „Проблеми виховання у сучасних умовах” (Харків, 1995); „Психолого-педагогічні фактори підвищення професійної майстерності вчителя – вихователя” (Житомир, 1995); „Традиції виховання у світовій народній педагогіці” (Рівне, 1995); „Перша наукова конференція сходознавства” (Київ, 1997); „Проблеми гуманізму освіти” (Вінниця, 2002); „Ідеї, реалії та перспективи педагогічних інновацій: філософія, психологія, методика” (Суми, 2006); „Актуальні проблеми економічного та гуманітарного розвитку України на межі тисячоліть” (Краматорськ, 1998); „Вдосконалення роботи по орієнтації молоді на педагогічні професії” (Ніжин, 1998); „Ідея національної школи у педагогічній спадщині Софії Русової та Степана Сірополка” (Івано-Франківськ, 1996); „Нові педагогічні технології в контексті сучасних концепцій змісту освіти” (Луганськ, 1998); „Інновації в сучасному педагогічному процесі: теорія та практика” (Луганськ, 1999); „Целевое управление повышением профессиональной компетентности педагога” (Євпаторія, 2002); „Професіоналізм педагога” (Ялта, 2004); „Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України” (Ялта, 2007); в) міжвузівських науково-практичних конференціях: „Формування педагогічної майстерності в системі професійної підготовки майбутнього вчителя” (Київ, 1998); „Духовний розвиток особистості майбутнього фахівця в умовах багатоступеневої підготовки” (Стаханов, 1998); „Умови та перспективи розвитку навчально-виховного комплексу в регіоні північно-донецької агломерації міст” (Краматорськ, 1998); „Використання інтерактивних технологій як необхідна складова андрагогічного навчання” (Івано-Франківськ, 2006); „Сучасні проблеми якості освіти” (Донецьк, 2007).
продолжение
–PAGE_BREAK–Основні результати й висновки дослідження обговорювалися та здобули позитивну оцінку на засіданнях кафедри педагогіки й кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, кафедри культурології і філософії освіти Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Публікації Зміст і результати дослідження викладено в 59 публікаціях, з них 56 – одноосібні, у тому числі 2 монографії, 1 навчальний посібник, 24 статті у фахових виданнях, 9 статей в інших виданнях; 23 статті у збірниках матеріалів конференцій.
Кандидатська дисертація „Педагогічні умови формування у старшокласників професійно значущих якостей майбутнього педагога” за спеціальністю 13.00.01 – теорія та історія педагогіки захищена в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка у 1993 році Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовуються.
Структура дисертації Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (577 найменувань, з них 35 – іноземними мовами), 13 додатків на 61 сторінці; містить 31 таблицю, 31 рисунок Загальний обсяг дисертації – 561 сторінка.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, основні концептуальні ідеї, завдання й методи дослідження, розкрито методологічні й теоретичні засади, наукову новизну й практичне значення, відображено відомості про апробацію й упровадження результатів.
У першому розділі – ,, Становлення та розвиток акмеологічних ідей у теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі” – розглянуто в порівняльному плані проблему вчителя та його підготовки в історико-педагогічному та сучасному соціокультурному контекстах, визначено сутнісні характеристики акмеології як наукової дисципліни й сфери практичної діяльності.
Порівняльний аналіз історико-педагогічних аспектів розвитку педагогічної освіти в Україні, Росії, Білорусі показав, що спеціальна підготовка вчителів до професійної діяльності в цих країнах розпочинається наприкінці ХVIII – на початку ХІХ століття Відкриваються вчительські семінарії, педагогічні курси, педагогічні класи, учительські інститути, у яких в основному здійснювалась підготовка учителів для початкової школи Установлено, що переважали спільні тенденції в розвитку педагогічної освіти, оскільки освітню політику в цей період визначала Російська імперія, до складу якої входила більшість територій України та Білорусі Відмінне стосувалось лише кількісних показників (часу відкриття педагогічних навчальних закладів, їх чисельності, типів) Система підготовки педагогічних кадрів в Україні, Росії, Білорусі формується на початку ХХ століття, коли ці країни ввійшли до складу Радянського Союзу Спільними зусиллями українських, російських та білоруських учених розроблялись оригінальні концепції з питань психолого-педагогічної підготовки студентів, активізації навчальної діяльності, формування в них інтересу до викладацької роботи, упроваджувались у навчальний процес технології, спрямовані на вироблення в майбутніх учителів необхідних професійно-педагогічних знань, умінь і навичок З 1991 року розпочалась розбудова національних систем педагогічної освіти В Україні, Росії, Білорусі створюються альтернативні навчальні заклади, недержавні ВНЗ, вводиться контрактне навчання У зв’язку з цим підсилюється тенденція до появи відмінних рис у педагогічній освіті пострадянських країн, які стосуються рівнів підготовки фахівців, кваліфікаційних характеристик, освітніх програм тощо.
Підтверджено, що інтерес до проблем професійної підготовки вчителя, його особистісних якостей, формування вершин професіоналізму існував з моменту виникнення педагогічної науки й знайшов відображення в класичній зарубіжній педагогіці (Я Коменський, Д Дідро, А Дістервег, І Песталоцці, Г Фребель та ін.) Проблема вчителя широко представлена в педагогічній спадщині українських (Я Мудрий, П Могила, Т Шевченко, О Духнович, М Пирогов, М Корф, М Драгоманов, Леся Українка, Б Грінченко, Х Алчевська, А Макаренко, В Сухомлинський), російських (М Ломоносов, К Ушинський, М Бунаков, П Каптєрєв, В Стоюнін та ін.), білоруських (А Богданович, Ф Богушевич, А Гуринович, В Дунін-Марцинкевич, К Калиновський, Я Колас, Ф Кудринський, Я Лучина, К Тихомиров та ін.) прогресивних мислителів і педагогів минулого Порівняльний аналіз їхніх поглядів засвідчив, що видатні вчені в усі часи були одностайні в тому, що школі потрібен учитель-професіонал, майстер педагогічної праці Педагогічну освіту вони орієнтували на вироблення професійної компетентності, формування гуманних особистісних якостей, потреби до самовдосконалення
Сучасні вимоги до професійної діяльності вчителя і його підготовки в Україні, Росії, Білорусі формуються під впливом традицій домінуючої культури, соціально-культурних умов, соціально-економічних і політичних перетворень На сучасному етапі існують об’єктивні передумови до освітніх реформ у цих державах, здійснення яких неминуче призвело до реорганізації й реконструкції системи підготовки педагогічних працівників Державну політику щодо реформування педагогічної освіти визначають ідеї неперервної освіти, перехід до інформаційного суспільства, інтеграційні процеси в освітній діяльності У 2003 – 2005 роках Україна й Росія приєдналися до Болонського процесу (Білорусь підтримує його ідеї) й намагаються вдосконалити систему підготовки вчителів на основі оновлення змісту освіти, модернізації навчальних технологій з урахуванням досягнень розвинених країн світу Інтеграційні процеси, входження в європейське освітнє середовище передбачають необхідність фундаментальної людинознавчої підготовки фахівців, які готуються до роботи в системі „людина – людина”.
Удосконалення педагогічної освіти в сучасних умовах потребує звернення до міждисциплінарної галузі знань у системі наук про людину – акмеології, яка досліджує процес досягнення людиною вершин її творчості, професіоналізму і є своєрідною теорією найвищих досягнень людини й цивілізації Об’єктом цієї наукової дисципліни є людина в динаміці самоактуалізації власного творчого потенціалу, саморозвитку, самовдосконалення, самовизначення в різних життєвих сферах професійної самореалізації, у тому числі й в освіті; предметом – процеси, закономірності й механізми, умови, чинники й стимули реалізації творчого потенціалу людини, шляхи розвитку готовності до майбутньої діяльності, удосконалення людини як індивіда, індивідуальності, суб’єкта праці й особистості в життєдіяльності, професії, спілкуванні
Визначальний внесок у становлення акмеології як самостійного наукового напряму зробили російські дослідники Термін „акмеологія” ввів у науковий обіг у 1928 р відомий психолог М Рибников, теоретичні засади цієї наукової дисципліни обґрунтували Б Ананьєв, О Бодальов, А Деркач, Н Кузьміна, С Рубінштейн У дослідженнях О Анісімова, В Зазикіна, А Деркача, Г Михайлова, Г Семенова встановлено, що акмеологія вирішує кілька груп завдань: наукове висвітлення феноменології акме, розробка теоретико-методологічних засад акмеології; вивчення загальних і часткових закономірностей досягнення акме; виявлення умов і чинників, що сприяють або перешкоджають руху до акме й досягненню вершин у розвитку; розробка власне акмеологічних методів дослідження й розвитку особистості; розробка акмеологічних моделей професіоналізму й професіонала для різних класів професійної діяльності; створення власне акмеологічних технологій прогресивного розвитку особистості й професіоналізму; проведення конкретних прикладних акмеологічних досліджень Наукові роботи акмеологічного напряму виконували українські (Л Орбан-Лембрик, С Пальчевський) та білоруські (М Кухарєв, Н Вишнякова) вчені, які орієнтувались переважно на акмеологічні ідеї своїх російських колег.
Акмеології на сучасному етапі розвитку властиві такі характеристики: фундаментальність, інтеграційний характер і гуманістична спрямованість Фундаментальність теоретичної акмеології виявляється в тому, що вона підійшла до проблеми визначення акмеологічних законів і закономірностей, її інтеграційнийхарактер визначається широкими міждисциплінарними зв’язками, що акумулюють результати комплексних досліджень у вирішенні центральної проблеми – прогресивного розвитку зрілої особистості, яка прагне досягти вершин у цьому розвитку, гуманістична спрямованість виражається в націленості акмеологічних досліджень на благо конкретної особистості, на гармонізацію її розвитку й відносин.
Як наслідок, сучасним конкретним акмеологічним дослідженням властиві три основні орієнтації: природничо-наукова, технологічна й гуманітарна Природничо-наукова орієнтаціявиражається в тому, що акмеологія методологічно дотримується дисциплінарних стандартів, які склалися в класичному природознавстві, і широко використовує природничо-наукові знання Технологічна орієнтація виявляється в безпосередній взаємодії з технічними науками й використанні властивих їм алгоритмічно чітких стандартів практично орієнтованого прикладного знання Гуманітарна орієнтаціяакмеології пояснюється її генетичною взаємодією з іншими науками про людину.
Проаналізувавши в порівняльному плані праці вітчизняних, російських і білоруських учених, ми визначили, що основою розвитку акмеології є інтеграція наукових знань, оскільки сама освіта – це інтегрована галузь людської діяльності, предметом якої є розвиток людини в системі її зв’язків і відносин зі світом
Проведений у першому розділі аналіз науково теоретичних засад розробки акмеологічного підходу в теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі дає можливість стверджувати, що й до виникнення акмеології психологи, соціологи, педагоги досліджували питання професіоналізму, творчості, освіти дорослих, які багато в чому схожі з акмеологічною проблематикою Водночас, особливий акцент на вивчення дозрівання майстерності, на культивування його вершинних акмеформ привів спочатку до зародження специфічно акмеологічної проблематики, а потім до концептуально-методичної побудови оригінальних акмеологічних технологій і далі – до виникнення й оформлення особливої науки акмеології зі специфічними предметом і методами й розробленого в ній акмеологічного підходу.
У другому розділі – ,, Акмеологічний підхід як методологічна й методична основа сучасних досліджень вищої педагогічної освіти” – надається наукове обґрунтування акмеологічного підходу як одного з продуктивних методологічних проектів, який реалізується у вищій педагогічній освіті України, Росії, Білорусі; характеризуються основні категорії та поняття акмеології; виявляються методологічні підстави акмеологічних технологій вищої педагогічної освіти; презентується концепція реалізації акмеологічного підходу у вищих педагогічних навчальних закладах
Парадоксальність акмеології й акмеологічного підходу полягає в тому, що в ньому синтезуються й знаходять свою конкретизацію загальнонаукові методологічні підходи й принципи, які виконують орієнтуючу функцію Системоутворюючою спільною ідеєю, яка їх об’єднує, є прогресивний розвиток зрілої особистості До найбільш поширених і продуктивних загальнонаукових методологічних принципів, які в контексті акмеологічного підходу набувають особливого акмеологічного змісту, можна віднести такі: комплексності; системності; соціальної детермінації особистості; розвитку; гуманізму Інакше кажучи, у ході дослідження встановлено, що акмеологічний підхід синтезує: системний підхід до професійної педагогічної діяльності; цілісний підхід до вивчення людини як індивіда, особистості, суб’єкта діяльності, індивідуальності, який задає орієнтацію на єдність вивчення й реального вдосконалення майбутнього педагога; синергетичнийпідхід, який передбачає відкритість освіти, інтеграцію всіх способів освоєння людиною світу, включення синергетичних уявлень у процес вищої педагогічної освіти; аксіологічнийпідхід, що орієнтує педагога на загальнолюдські, національні й професійні цінності, ціннісну спрямованість у педагогічній діяльності
Основною сутнісною характеристикою акмеологічного підходу є прагнення до відновлення цілісності суб’єкта, який проходить ступінь зрілості, коли його індивідуальні, особистісні й суб’єктно-діяльнісні характеристики вивчаються в усіх взаємозв’язках для того, щоб сприяти досягненню вищих професійних рівнів
Акмеологічний підхід як базисна методологічна програма характеризується прогностичністю, оскільки орієнтує дослідника на прогноз якісного результату в підготовці педагогічних працівників, на аналіз продуктивності сучасного досвіду підготовки педагога й виділення перспективних ідей, чинників, під впливом яких він складається, на вивчення акмевершин у педагогічній діяльності, на проектування продуктивних моделей професійної діяльності.
Методологічне значення має аналіз й обґрунтування наукових уявлень про зміст основних категорій і понять акмеології Вони відбивають сформоване загальне бачення категоріальної структури акмеології як науки на певному етапі розвитку Ми виходили з того, що найбільш значущими для розвитку вищої педагогічної освіти є такі акмеологічні категорії й поняття: творчий потенціал людини; акме – вершина життя й продуктивності діяльності; професіоналізм педагогічної діяльності; рівні продуктивності діяльності; чинники продуктивності діяльності або причини, що їх обумовлюють; міра продуктивності або результат діяльності
Ми довели, що акмеологічний підхід дає методологічні орієнтири для технологічної підготовки вчителя й стимулює його на шляху до успіху в професійній діяльності, до вершин педагогічної творчості
Акмеологічні технології завжди індивідуально спрямовані, вони використовуються для особистісно-професійного розвитку конкретної особи Націленість на акме передбачає інтерактивну взаємодію, призначення якої полягає в зміні, удосконаленні моделей поведінки й діяльності учасників педагогічного процесу Серед провідних ознак та інструментів інтерактивної взаємодії виділяються: полілог, діалог, миследіяльність, сенсотворчість, міжсуб’єктні стосунки, свобода вибору, ситуація успіху, позитивність й оптимістичність оцінювання, рефлексія До базових акмеологічних технологій професійної педагогічної підготовки студентів належать: технологія контекстного навчання, технології відкритих систем інтенсивного навчання або інтенсивні освітні технології та інші Акмеологічні технології є засобом практичного й творчого досягнення поставлених цілей на рівні „мистецтва”, „майстерності”, їх використання створює умови для всебічного прояву й відтворення сутнісних сил педагога як суб’єкта професійної діяльності Важливою умовою акмеологізації педагогічного процесу є створення особливого „акмеологічного середовища” – середовища комфортного викладання й навчання, що стимулює прагнення до самореалізації, до творчості, до успіху й рефлексії Акмеологічні технології передбачають використання засобів і методів навчання, які активізують навчальну й науково-дослідну діяльність студентів
Розроблена нами концепція реалізації акмеологічного підходу у вищій педагогічній освіти відіграє роль практичної методології й посідає місце між філософсько-теоретичними положеннями й практикою вищої педагогічної освіти На основі цієї концепції створено теоретичну модель продуктивної педагогічної діяльності, яка відповідає вимогам інваріантності, комбінаторності, багатофункціональності, прогностичності й може бути адаптована до конкретних умов використання (рис 1).
Продуктивне функціонування освітніх систем і продуктивна діяльність у них основних учасників освітнього процесу залежить від досить високого рівня сформованості таких функціональних компонентів, інваріантних, властивих й освітнім організаціям, і самим учасникам освітнього процесу
Рис 1 Теоретична модель продуктивної педагогічної діяльності
Ці компоненти сприяють формуванню таких умінь: 1) гностичних – пов’язаних з дослідницькими вміннями основних учасників освітнього процесу в галузі вибраної спеціальності та професії; 2) проектувальних – здійснення перспективного (акмецільового) проектування; 3) конструк-тивних – умілість у галузі мистецтва такої комбінаторної побудови майбутньої освітньої діяльності, яка була б цілісною, завершеною, яка б приносила задоволення учасникам освітнього процесу на заняттях й одночасно слугувала цілям досягнення шуканого кінцевого результату; 4) комунікативних – оволодіння мистецтвом акмеенергоінформаційної взаємодії викладача зі студентами безпосередньо на занятті, до й після нього, в організації навчально-пізнавальної й дослідницької діяльності; 5) управлінсько-організаційних (за визначенням Н Кузьміної – „організаторських”) – здатність виконувати не лише організаторські, а й управлінські функції; 6) корекційних – готовність до внесення коректив, які забезпечують продуктивність педагогічної діяльності.
продолжение
–PAGE_BREAK–Для забезпечення продуктивності освітнього процесу відповідні вміння необхідно сформувати на високому рівні в усіх учасників освіт-нього процесу з урахуванням рольових функцій Лише в такому випадку можливе узгодження їхніх установок, позицій, результатів, образів.
Системоутворюючим чинником у функціонуючих системах є кінцевий результат У нашій концептуальній моделі містяться дві шкали, що описують ознаки продуктивних результатів: шкали для спостереження й оцінювання освітньої діяльності педагога, описані в ознаках комунікативних, організаторських умінь; шкали для спостереження й оцінювання педагогічної діяльності студентів, описані в ознаках умілості в дослідницькій, проектувальній і конструктивній діяльності Обидві шкали є інваріантними обом системам і можуть застосовуватися в усьому освітньому маршруті.
У третьому розділі – „Порівняльний аналіз розвитку вищої педагогічної освіти в Україні, Росії, Білорусі на основі акмеологічного підходу” – проаналізовано програми розвитку педагогічної освіти України, Росії, Білорусі, виявлено спільне й особливе в системах вищої педагогічної освіти й освітніх стандартах цих країн, визначено в акмеологічному аспекті провідні тенденції розвитку й удосконалення змісту, форм та методів підготовки вчителів в Україні, Російській Федерації та Республіці Білорусь.
Смисловими одиницями, що забезпечують коректність проведеного порівняльного аналізу систем педагогічної освіти трьох держав, було визначено сукупність критеріїв: законодавчий(аналіз законодавчих документів у галузі вищої освіти, які піддавалися уточненням і змінам протягом останніх років і відповідали завданням нової освітньої політики України, Росії, Білорусі); програмний (аналіз комплексних державних програм педагогічної освіти, прийнятих в Україні, Росії, Білорусі); нормативний (виявлення спільного й особливого в стандартах вищої освіти України, Росії, Білорусі); процесуальний (виявлення проблем і характеру основних тенденцій у педагогічній освіті України, Росії, Білорусі).
В умовах модернізації економіки, суспільних відносин і вищої освіти в Україні, Росії, Білорусі відбувається переосмислення законодавчих основ з метою посилення адаптації вищої школи до принципово нової соціально-економічної, політичної й соціокультурної ситуації Зазвичай, оновлення законодавства пов’язане з формуванням національних систем забезпечення якості освіти, уведенням правових норм, що стосуються реалізації освітніх програм, присудження ступенів, регулювання на національному рівні практики транснаціональної освіти, руху національних освітніх систем у напрямі загальноєвропейського розуміння якості та її забезпечення.
В Україні, Російській Федерації й Республіці Білорусь розроблені й реалізуються програми розвитку педагогічної освіти, які передбачають створення правових, економічних й організаційних умов для розвитку системи педагогічної освіти на сучасному етапі Аналіз програм показав, що вони орієнтовані на забезпечення акмеологічності педагогічної освіти й спрямовані на реалізацію освітніх потреб особистості й суспільства з урахуванням економічних і правових змін, соціально-культурних тенденцій цих слов’янських держав, ефективність і високу якість педагогічної освіти, удосконалення управління педагогічною освітою Акмеологічність програм також виражена в розвитку всієї системи педагогічної освіти, спрямованої на високий рівень професіоналізму педагогічної діяльності, самовдосконалення й самореалізацію людини як індивіда, особистості, суб’єкта діяльності й індивідуальності
У ході дослідження проаналізовано структури систем вищої освіти України, Росії, Білорусі, виявлено спільне й відмінне в їх побудові Установлено, що в цих державах існує бінарна (дуальна) багаторівнева система вищої освіти, яка передбачає сполучення традиційного університетського сектору з відокремленим не університетським сектором При цьому різною є кількість освітніх рівнів у вищій школі.
Відповідно до Закону України „Про вищу освіту” в Україні діють вищі навчальні заклади різних форм власності: державної, комунальної, приватної Рівні акредитації ВНЗ гарантують відповідні рівні кваліфікації фахівців – освітній та освітньо-кваліфікаційний В Україні чотири освітньо-кваліфікаційних рівні: молодший спеціаліст (фахівець, який здобув на основі повної загальної середньої освіти неповну вищу освіту (цикл навчання 2 – 3 роки) і підготовлений до професійної діяльності на операторському рівні); бакалавр (фахівець, який здобув на основі повної загальної середньої освіти базову вищу освіту (цикл навчання – 3 – 4 роки) і підготовлений до виконання професійних робіт на експлуатаційному рівні); спеціаліст (фахівець, який здобув повну вищу освіту на основі базової вищої освіти (цикл навчання – 1 – 1,5 роки) і підготовлений до виконання професійних робіт на технологічному рівні; магістр (фахівець, який здобув повну вищу освіту на основі базової вищої освіти (цикл навчання – 1 – 2 роки) і підготовлений до виконання професійних робіт на дослідницькому рівні У Росіївідповідно до закону РФ „Про вищу і післядипломну професійну освіту” встановлено трирівневу структуру вищої професійної освіти й терміни освоєння їх основних освітніх програм Вищі навчальні заклади реалізують: бакалавріат (4 роки), спеціалітет (5 років) і магістрат (6 років, включаючи варіант 4+2) У Білорусі є два ступені кваліфікації: спеціалітет і магістратура Підготовка „дипломованого” фахівця складає 4 – 6 років (залежно від освітньої програми) Підготовка магістра складає один рік навчання Магістратура орієнтована на підготовку наукових кадрів.
Освітні стандарти в українській, російській, білоруській вищій педагогічній освіті покликані стати державними нормами якості, основою оцінки діяльності ВНЗ Спільними рисами освітніх стандартів є: кваліфікаційні ознаки (опис) спеціальностей, види професійних завдань і професійної діяльності; зміст вищої освіти; вимоги до випускників; терміни реалізації освітніх програм, обсяг навчального навантаження студентів; вимоги до абітурієнтів; умови реалізації освітнього процесу; можливості подальшої освіти В Україні, Російській Федерації та Республіці Білорусь освітні стандарти є ієрархічною сукупністю взаємопов’язаних компонентів (при різній їх кількості)
У всіх проаналізованих нами національних системах вищої освіти, і педагогічної в тому числі, відбуваються процеси оновлення концептуально-методологічних підстав стандартизації Підходи до методологічного оновлення національних систем освітніх стандартів вищої педагогічної освіти різняться
Білоруські дослідники (В Стражев, О Жук, Є Коновальчук, В Тарантей та ін.) вважають, що ознаками оновленої концептуально-методологічної бази національної системи освітніх стандартів вищої освіти повинні стати: освоєння компетентнісного підходу і збалансованих з компетенціями методів відбору змісту освіти, підвищення частки самостійної роботи студентів, уведення прогресивних інновацій, скорочення терміну навчання за рахунок оптимізації ряду параметрів стандартів, розширення й поглиблення міждисциплінарних зв’язків
Методологи РосійськоїФедерації (А Вроейнстайн, В Байденко, В Сенашенко, В Сластьонін та ін ) планували в 2007 – 2008 рр розробити державні освітні стандарти третього покоління, поклавши в їх основу компетентністний підхід і систему залікових одиниць Майбутні освітні стандарти будуть певним продовженням стандартів першого й другого поколінь, розроблених у контексті системно-діяльнісного підходу до освіти, що отримав раніше втілення в кваліфікаційних характеристиках випускників ВНЗ, загальних вимогах до рівня підготовленості випускників до видів діяльності й вирішення професійних завдань
Українськіметодологи (Г Красильнікова, В Багняк, В Петренко, М Головатий, В Ткаченко, Л Сольвар та ін.) розцінюють приєднання України до Болонського процесу як системоутворюючий чинник подальшого реформування вищої освіти Принцип гармонізації націо-нальних стандартів з вимогами провідних університетів західноєвро-пейських країн проголошено як провідний Це значною мірою обумов-люється процесами глобалізації й потребою у формуванні сприятливих умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації й саморегу-ляції в європейському просторі Вважається, що однією з передумов входження України до європейського освітнього простору є досягнення національною системою освіти основних цілей Болонського процесу: формування й зміцнення інтелектуального, культурного, соціального й науково-технічного потенціалу країни як частини Європи; посилення міжнародної конкурентоспроможності системи освіти; підвищення визна-чальної ролі університетів у розвитку національних і європейських куль-турних цінностей (університети як носії національної і європейської сві-домості); досягнення більшої сумісності й порівняності систем освіти
Разом з тим, системи педагогічної освіти України, Росії й Білорусі об’єднує акмеологічна спрямованість, яка передбачає орієнтацію на компетентність фахівців Міра спільності освітніх стандартів в Україні, Російській Федерації й Республіці Білорусь може бути основою актив-ного академічного діалогу між системами вищої педагогічної освіти, розширення академічної мобільності студентів і персоналу, вироблення простих і зрозумілих процедур академічного й професійного визнання.
Досвід України, Росії, Білорусі дозволяє стверджувати, що довіра до стандартів як норм якості освіти зростає при дотриманні кількох умов: відходу від надмірно жорсткої деталізації, особливо в частині змісту освіти; залучення „споживачів” вищої освіти до розробки, експертизи, упровадження, оновлення стандартів; відмови від використання стандартів як негнучких державних централізованих шаблонів; збереження академічних свобод як абсолютної цінності вищої школи; зміщення концептуальної моделі стандартів у бік проектування результатів освіти й компетенцій (а не змісту й обсягу навантаження); застосування їх як засобу забезпечення якості вищої освіти. При багатьох національних особливостях систем педагогічної освіти в Україні, Росії, Білорусі існують спільні тенденції в їх розвитку й удосконаленні: перехід до університетської педагогічної освіти як основного шляху підготовки вчителів для всіх типів шкіл; модернізація й удосконалення її змісту та технологій; реалізація багатоступеневих освітніх програм Виявилися також і спільні проблеми щодо організації вищої педагогічної освіти: прагнення до „всебічної” підготовки вчителя, яке призвело до різкого зростання кількості навчальних предметів і перевантаження навчальних планів; слабкість навчально-матеріальної й технічної бази установ середньої та вищої педагогічної освіти, рівень якої у зв’язку зі значним скороченням бюджетного фінансування не відповідає сучасним вимогам; підготовка вчителів з інтегрованих (подвійних) спеціальностей, яка призводить до зниження рівня спеціальної підготовки випускників педагогічних вищих навчальних закладів порівняно з випускниками „класичних” університетів.
Одним з найбільш перспективних шляхів удосконалення вищої педагогічної освіти в Україні, Росії та Білорусі є реалізація концепції акмеологічного підходу, яка розглядає основного суб’єкта професійного становлення – студента як індивіда, особистість, суб’єкта діяльності й індивідуальність і орієнтується на досягнення кінцевого результату –високого рівня готовності до майбутньої професійної діяльності
У четвертому розділі – „Перспективи впровадження акмеологічних ідей у теорію й практику вищої педагогічної освіти України” – розкрито особливості педагогічної акмеології (термін введено Н Кузьміною) як одного з основних напрямів прикладної акмео-логії, подано авторське обґрунтування предметного поля й призначення акмеології вищої педагогічної освіти й на цій основі визначено можли-вості, умови й чинники впровадження міжнародного акмеологічного досвіду в теорію й практику вітчизняної вищої педагогічної освіти.
Практичне застосування акмеологічного підходу у вищій педагогічній освіті передбачає опору на ідеї педагогічної акмеології, яку ми розглядаємо як наукову дисципліну про саморозвиток суб’єктів педагогічного процесу – педагогів і тих, хто вчиться – учнів/студентів – засобами освітньої діяльності Педагогічна акмеологія визначає об’єктивні, об’єктивно-суб’єктивні й суб’єктивні чинники (основні причини, рушійні сили, головні детермінанти професіоналізму), які забезпечують упровадження акмеологічного підходу у вищу педагогічну освіту; прагнення до самореалізації, високі особистісні й професійні стандарти, високий рівень професійного сприйняття й мислення, престиж професіоналізму та інші Значущими акмеологічними умовами є задатки, загальні й спеціальні здібності суб’єкта праці, стан суспільства, умови сімейного виховання й освіти, доступ до культурних цінностей тощо Вони складають зміст так званого передстартового періоду розвитку професіоналізму.
Ми започаткували особливий напрям педагогічної акмеології– акмеологію вищої педагогічної освіти (АВПО), яка вивчає закономір-ності, умови, фактори й стимули продуктивного функціонування системи педагогічних освітніх закладів; закономірності самореалізації творчих потенціалів основних учасників освітнього процесу Результатом реалізації акмеологічного підходу у вищій педагогічній освіті має бути готовність випускників до самостійної творчої діяльності, відповідаль-ного вирішення професійних і життєвих завдань Розроблено навчальний курс „Вступ до акмеології вищої педагогічної освіти” (для магістрантів спеціальності „Педагогіка вищої школи”, аспірантів, слухачів курсів перепідготовки і підвищення кваліфікації викладачів), який має на меті: дати майбутнім фахівцям знання про розвиток індивідуальних, особис-тісних і суб’єктивно-діяльнісних характеристик людини в їх взаємо-зв’язках, про ступені зрілості, про досягнення вершин професіоналізму, компетентності, про творчість, розвиток здібностей та ін
Ми виділили п’ять рівнів розвитку в студентів готовності до професійної діяльності: високий, достатній, середній, низький, мінімальний
Високий рівень характеризується позитивним ставленням з яскраво вираженою потребою студентів до професійної педагогічної діяльності ще до початку педагогічної практики, достатньо глибокими знаннями психолого-педагогічних дисциплін, захопленістю циклом дисциплін предметної підготовки, вільним володінням педагогічними технологіями, достатньо високим рівнем сформованості професійних умінь до здійснення продуктивної педагогічної діяльності, високим рівнем професійної відповідальності.
Достатній рівеньхарактеризується стійким інтересом до спеціальності й окремих аспектів професійної діяльності, впевненістю у володінні предметом майбутньої професійної діяльності, розвиненістю окремих професійних умінь (під час проходження педагогічної практики спостерігається деяка невпевненість у вирішенні педагогічних завдань); середнім рівнем відповідальності за себе й своїх підопічних.
Середній рівень характеризується певним інтересом до вибраної спеціальності, проте майбутні педагоги не вірять, що зможуть успішно впоратися із завданнями, диктованими професією Унаслідок цього вони малоініціативні в застосуванні власних способів побудови уроків і позакласних заходів Після поглиблених консультацій досягають позитивного ставлення до професії й задоволеності зробленим вибором.
Для мінімального рівня характерне негативне ставлення до перспективи бути шкільним учителем, немає інтересу до професії й долі дітей, низький рівень навчальної успішності, слабо виражені вміння вирішення педагогічних завдань, відсутня система в навчанні й комунікативних стосунках з учнями.
При цьому тільки перші два рівні забезпечують випускникові педагогічного ВНЗ продуктивний саморозвиток Підвищення готовності студентів до продуктивної педагогічної діяльності можливе лише на основі акмеологічного підходу до вищої педагогічної освіти
На основі аналізу наукової літератури та практичного досвіду сформульовано авторське визначення готовності майбутнього вчителя до продуктивної педагогічної діяльності Ми розглядаємо її як складне структурно-динамічне утворення, системну якість особистості й діяльності педагога, яка має певну структурну композицію й складається з особистісного, теоретичного й технологічного компонентів, сформо-ваних унаслідок професійної підготовки у ВНЗ та самоосвіти Основними ознаками такої готовності є: професійна спрямованість особистості; професійна компетентність; професійна вмілість; професійна відповідаль-ність З акмеологічного погляду зміст функціональної готовності педагога до акмеологічної діяльності залежить від взаємодії загальних, спеціальних і професійних здібностей з психічними процесами, станами й властивостями особистості, стилю діяльності, які за сприятливих умов, чинників і стимулів призводять до самореалізації творчого потенціалу.
продолжение
–PAGE_BREAK–Обґрунтовано основні етапи самореалізації творчого потенціалу й розвитку готовності майбутніх учителів до продуктивної педагогічної діяльності На етапі цілепокладання здійснюється творча активізація психічних процесів студентів засобами розвитку рефлексивно-перцеп-тивних здібностей і формування в них домінанти на шуканий кінцевий результат – досягнення рівня майстерності й творчості Етап ціле-здійснення передбачає активізацію психічних станів, які забезпечують сприятливу акмеенергоінформаційну (термін Н Кузьміної) взаємодію викладачів зі студентами й студентів один з одним у навчальних групах Етап цілествердження характеризується проявом основ професійної зрі-лості, властивостей особистості, що забезпечують творчий саморозвиток
Розвиток і саморозвиток готовності до продуктивної педагогічної діяльності на основі акмеологічного підходу неможливий без переходу студента з позиції об’єкта дії в позицію суб’єкта виховання й самовиховання При цьому він стає носієм усіх основних функцій управління, включаючи й функції контролю, які в цьому випадку набувають форми самоконтролю Важливим є узгодження дій учасників освітнього процесу на шляху розвитку готовності студентів до продуктивної педагогічної діяльності, засобами якого є ідеалізована модель образу результату педагогічної освіти (Н Кузьміна), творчі дослідницькі й освітні завдання, пов’язані з проектуванням авторських систем діяльності (АСД)
Одним із сучасних методів системного забезпечення якості підготовки майбутнього вчителя є акмеологічний метод (О Анісімов, А Деркач, М Конюхов, Б Павлов) – сукупність прийомів, засобів дії, що дозволяють ефективно вирішувати завдання продуктивного особистісно-професійного розвитку до досягнення професіоналізму.
На підставі аналізу акмеологічних методик діагностики системного забезпечення якості підготовки майбутнього вчителя запропоновано власну систему виявлення рівня професіоналізму діяльності педагога й визначення ефективності навчального заняття, яка одержала назву „ПРОФІ” (від слів „професіонал, фахівець” як основи в розробці критеріїв) Підґрунтям цієї системи стало визначення рівнів досягнень, пов’язаних з діяльністю педагога, проявом його особистості в ній і результатами педагогічної діяльності З цією метою було сформульовано критерії оцінки (самооцінки) педагогічної діяльності педагога, розроблено варіанти оцінювання за критеріями й шкали рівнів Система „ПРОФІ” охоплює два взаємозалежних оцінюваних аспекти: функціональний і результативно-особистісний, що дозволяє різнобічно проаналізувати й змінити професійний рівень.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведено нове вирішення проблеми підвищення рівня професіоналізму майбутніх вчителів на основі результатів порівняльного аналізу вищої педагогічної освіти в Україні, Росії й Білорусі в контексті акмеологічного підходу Проведений аналіз дав можливість визначити концептуальні засади, подальші напрями розвитку й удосконалення вищої педагогічної освіти в Україні на принципах акмеології й зробити такі висновки.
1 Ретроспективний порівняльний аналіз становлення й розвитку системи підготовки вчителів в Україні, Росії, Білорусі свідчить, що вона відіграла провідну роль у суспільному й державному устрої цих країн Видатні діячі педагогічної думки України, Росії, Білорусі протягом багатьох століть відстоювали думку про те, що школі потрібен учитель-професіонал, майстер педагогічної праці, і зміст його підготовки зводили до вироблення професійної компетентності, гуманних якостей особистості, формування потреби до самовдосконалення На сучасному етапі зміцнюється й набуває подальшого розвитку педагогічна освіта, яка утворює основу кадрового потенціалу України, Росії, Білорусі й може стати підґрунтям ефективної державної освітньої політики Інтеграційні процеси, входження до європейського освітнього середовища, гуманізація освітньої діяльності передбачають фундаментальну людинознавчу підготовку майбутніх учителів, що актуалізує розвиток педагогічної освіти в Україні, Росії й Білорусі в контексті акмеології.
2 Акмеологію ми розглядаємо як самостійну наукову дисципліну, яка має власний об’єкт, предмет і дослідницькі завдання Зусиллями російських, білоруських та українських учених встановлено, що вона вивчає закономірні зв’язки й залежності між рівнями продуктивності й професіоналізму педагогічної діяльності й окремих педагогів, і колективів, аналізує умови й чинники, що сприяють або перешкоджають самореалізації творчих потенціалів на шляху до вершин професіоналізму, займається проектуванням продуктивних моделей професійної діяльності Сутнісними ознаками, які характеризують розвиток акмеології на сучасному етапі, є: фундаментальність, інтеграційність і гуманістична спрямованість Акмеологія є не лише теоретичною, а й прикладною дисципліною, оскільки на основі фундаментальних закономірностей розробляє практично орієнтовані технології, що забезпечують діагностику, корекцію, розвиток професійного становлення особистості
3 Проведення конкретних акмеологічних досліджень має міждисциплінарний характер і неможливе без системного використання знань, отриманих у філософії, соціології, генетиці, медицині, екології, культурології, педагогіці, психології, ергономіці, евристиці тощо Тому сутність акмеології проявляється в інтеграції наукових знань, за трьома напрямами: а) міжнауковий синтез; б) методологічний синтез; в) соці-ально-проблемний синтез Інтегруючи наукову інформацію з різних наук, акмеологія використовує їх для вивчення об’єктивних і суб’єктивних чинників, що сприяють або перешкоджають продуктивній діяльності, досягненню вершин професіоналізму, творчому довголіттю фахівців
4 Здійсненню порівняльного аналізу вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі передувало визначення сутності акмеологічного підходу, яка виявляється в таких характеристиках: акмеологічний підхід синтезує й надає особливого акмеологічного змісту загальнонауковим методологічні підходам і принципам (системному, синергетичному, аксіологічному); забезпечує цілісність суб’єкта й у дослідженнях, і в діяльнісних, розвивальних моделях, алгоритмах і технологіях; характеризується прогностичністю, оскільки надає науково обґрунтовані теоретичні підстави для прогнозу результативності процесу підготовки педагогічних працівників і для проектування продуктивних моделей професійної діяльності.
5 У дисертаційній роботі проаналізовано базові для розвитку педагогічної освіти акмеологічні категорії та поняття: зрілість, творчий потенціал людини, акмевершина, професіоналізм педагогічної діяльності, професіоналізм особистості, рівні продуктивності, чинники продуктив-ності й діяльності, міра продуктивності або результат діяльності Визначення понятійно-категоріального апарату акмеології має методоло-гічне значення, оскільки дозволяє проводити узагальнюючі теоретичні й конкретно-прикладні дослідження, вирішувати практичні завдання, у тому числі пов’язані зі становленням і розвитком професіоналізму.
6 Методологічною основою нашого дослідження є розроблена нами концепція реалізації акмеологічного підходу у вищій педагогічній освіті На її основі створено теоретичну модель продуктивної педагогічної діяльності, яка відповідає вимогам інваріантності, комбінаторності, багатофункціональності, прогностичності й може бути адаптована до конкретних умов використання
7 Порівняльний аналіз програм розвитку педагогічної освіти України, Росії, Білорусі показав, що вони спрямовані на акмеологічність усієї педагогічної системи, забезпечення високого рівня професіоналізму педагогічної діяльності, самовдосконалення й самореалізацію людини як індивіда, особистості, суб’єкта діяльності й індивідуальності Програми передбачають створення правових, економічних та організаційних умов для розвитку системи педагогічної освіти на сучасному етапі, спрямовані на реалізацію освітніх потреб особистості й суспільства з урахуванням соціально-економічних, політичних і соціокультурних змін у цих слов’янських державах Установлено, що вони близькі за цілями, завданнями, принципами, але різняться за термінами реалізації й частково за переліком проблем, на вирішення яких спрямовані.
8 У ході дослідження проаналізовано структури систем вищої освіти України, Росії, Білорусі У системах педагогічної освіти цих країн здійснено глибокі структурні зміни, успішно реалізується принцип ступеневості Виявлено спільне й відмінне в освітніх стандартах, які спрямовані на забезпечення певних державних норм якості і є основою для оцінки освітньо-виховної діяльності педагогічних вищих навчальних закладів У національних системах вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі відбувається перегляд концептуально-методологічних підстав для стандартизації Підходи до оновлення освітніх стандартів є різними, проте всі вони характеризуються акмеологічною спрямованістю, яка передбачає орієнтацію на компетентність фахівців
9 Існування національних особливостей систем педагогічної освіти в Україні, Росії, Білорусі не виключає спільних тенденцій у їх розвитку й удосконаленні Найбільш помітними тенденціями є перехід до універ-ситетської педагогічної освіти як основного шляху підготовки вчителів для всіх типів шкіл; модернізація й удосконалення її змісту та технологій; реалізація багатоступеневих освітніх програм Виявились і спільні проблеми, пов’язані з організацією професійної підготовки майбутніх учителів у вищих навчальних закладах: різке зростання кількості навчальних предметів і перевантаження навчальних планів; слабкість навчально-матеріальної й технічної бази установ середньої та вищої педагогічної освіти; зниження рівня спеціальної підготовки випускників педагогічних вищих навчальних закладів інтегрованих (подвійних) спеціальностей
10 У дисертаційній роботі досліджено перспективи впровадження міжнародного досвіду застосування акмеологічного підходу у вищій педагогічній освіті України При цьому було зроблено опору на ідеї педагогічної акмеології – наукову дисципліну про саморозвиток суб’єктів педагогічного процесу – викладачів і студентів – засобами освітньої діяльності Із змісту педагогічної акмеології ми виділили її специфічний напрям – акмеологію вищої педагогічної освіти (АВПО), яка вивчає закономірності, умови, фактори й стимули продуктивного функціонування системи педагогічних освітніх закладів; закономірності самореалізації творчих потенціалів основних учасників освітнього процесу Розроблено навчальну програму дисципліни „Вступ до акмеології вищої педагогічної освіти”
11 У ході дослідження на основі робіт українських, російських і білоруських учених розглянуто структуру готовності до продуктивної педагогічної діяльності, яку ми визначаємо як складне динамічне утворення, системну якість особистості й діяльності педагога, що має певну композицію й складається з особистісного, теоретичного й технологічного компонентів Головними ознаками продуктивної педагогічної діяльності є: професійна спрямованість особистості, професійна компетентність, професійна відповідальність Сформульовано критерії оцінки готовності, виділено чинники й рівні її розвитку
12 У процесі розвитку й саморозвитку готовності студентів до продуктивної педагогічної діяльності на основі акмеологічного підходу виділено три етапи: а) цілепокладання; б) цілездійснення в) цілествер-дження Розвиток і саморозвиток готовності до продуктивної педагогічної діяльності в контексті акмеологічного підходу передбачає перехід студента з позиції об’єкта дії в позицію суб’єкта виховання й самовихо-вання й перетворення його в носія всіх основних функцій управління Важливим є узгодження дій учасників освітнього процесу на шляху розвитку готовності студентів до продуктивної педагогічної діяльності
13 У дисертації доведено, що реалізація акмеологічного підходу у вищу педагогічну освіту передбачає діагностику готовності майбутніх учителів до продуктивної педагогічної діяльності На основі аналізу основних акмеологічних методик діагностики системного забезпечення якості підготовки майбутнього вчителя було розроблено авторську систему „ПРОФІ” для визначення рівня продуктивної діяльності педагога, яка містить розроблені критерії оцінки (самооцінки) педагогічної діяльності педагога, варіанти оцінювання за критеріями й шкали рівнів і охоплює два взаємозалежних оцінюваних аспекти – функціональний і результативно-особистісний, що дозволяє різнобічно проаналізувати й змінити професійний рівень педагога
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів аналізованої проблеми Подальшого вивчення потребують питання, пов’язані з визначенням перспектив упровадження акмеологічного підходу в теорію й практику вищої педагогічної освіти України в контексті основних ідей Болонського процесу, проблеми вдосконалення навчальних програм та навчальних посібників, що входять до навчально-методичного комплексу, з урахуванням закономірностей і динаміки формування нових еталонів професійних досягнень Предметом подальших наукових розвідок може стати наукове обґрунтування й створення системних програм акмеологічного супроводу цілісного особистісно-професійного розвитку педагога.
Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях автора:
Монографії
1 Вакуленко В М Вступ до акмеології педагогічної освіти: [монографія] / Вакуленко В.М – Алчевськ: ДГМІ, 2003 – 149 с – авт арк 7,9.
2 Вакуленко В М Розвиток теорії й практики вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі на основі акмеологічного підходу: [монографія] / Вакуленко В.М – Луганськ: Альма-матер, 2007 – 496 с – авт арк 28,83.
Навчальні та науково-методичні посібники
3 Вакуленко В М Основи педагогіки вищої школи України: навч.-метод посіб – Луганськ: СНУ, 2001 – 250 с – авт арк 11,3.
Статті в провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України
4 Вакуленко В М Розвиток інтелектуально-творчого і духовного потенціалу особистості в процесі її становлення / В.М Вакуленко // Наука і сучасність: зб наук пр Нац пед ун-ту ім М.П Драгоманова – К: Логос, 1999 – Вип 2, ч 3 – С 17 – 30.
5 Вакуленко В М Мета і принципи системи неперервної освіти / В.М Вакуленко // Наук зап: зб наук ст Нац пед ун-ту ім М.П Драгоманова / укл П.В Дмитренко, І.М Ковчина, Н.М Скоробагатько – К: НПУ, 1999 – Ч 2 – С 24 – 33.
6 Вакуленко В М Системний світогляд і професіональна творчість – основоположні компоненти культури вчителя / В.М Вакуленко // Наука і сучасність: зб наук пр Нац пед ун-ту ім М.П Драгоманова – К: Логос, 2001 – Т 24 – С 18 – 27.
7 Вакуленко В М Сутність і структура педагогічного професіона-лізму / В.М Вакуленко // Проблеми сучасної педагогічної освіти Сер: Педагогіка і психологія: зб ст – К: Пед преса, 2002 – Вип 4 – С 66 – 73.
8 Вакуленко В М Самореалізація особистості як фактор розвитку фахового творчого потенціалу / В.М Вакуленко // Соціалізація особистості: зб наук пр / за заг ред А.Й Капської – К: Логос, 2002 – Т 18 – С 3 – 13.
9 Вакуленко В М Про роль соціального мікросередовища в досяг-ненні людиною вершин свого розвитку / В.М Вакуленко // Наук зап: зб наук ст Нац пед ун-ту ім М.П Драгоманова / укл П.В Дмитренко, Л.Л Макаренко – К: НПУ, 2002 – Вип 47 – С 24 – 32.
10 Вакуленко В М Самоосвіта і підвищення кваліфікації як фактор професійного успіху вчителя / В.М Вакуленко // Соціалізація особистості: зб наук пр / за заг ред А.Й Капської – К: Логос 2002 – Т 16 – С 105 – 118.
11 Вакуленко В М Моніторинг якості професійної підготовки / В.М Вакуленко // Наук зап: зб наук ст Нац пед ун-ту ім М.П Драгоманова / укл П.В Дмитренко, Л.Л Макаренко – К: НПУ, 2002 – Вип 50 – С 45 – 52.
12 Вакуленко В М Науковий світогляд у формуванні культури майбутнього вчителя / В М Вакуленко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб наук пр / за заг ред М.Т Євтуха, укл О.В Михайличенко – К: КНЛУ, НМАУ, 2002 – Вип 22 – С 132 – 135.
13 Вакуленко В М Проблема підготовки і підвищення кваліфікації вчителів у системі безперервної освіти / В.М Вакуленко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб наук пр / за заг ред М.Б Євтуха, укл О.В Михайличенко – К: КНЛУ, НМАУ, 2002 – Вип 20 – С 96 – 100.
14 Вакуленко В М Акмеологічні проблеми розвитку творчого потенціалу фахівця / В.М Вакуленко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб наук пр / за заг ред М.Б Євтуха, укл О.В Михайличенко – К: КНЛУ, НМАУ, 2002 – Вип 21 – С 59 – 62.
15 Вакуленко В М Про роль спілкування в професійному станов-ленні молодого вчителя / В.М Вакуленко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб наук пр / за заг ред М.Б Євтуха, укл О.В Михайличенко – К: КНЛУ, НМАУ, 2002 – Вип 19 – С 47 – 49.
16 Вакуленко В М Світогляд як фактор професійної культури викладача / В.М Вакуленко // Нові технології навчання: наук.-метод зб / ред кол: В.О Зайчук (гол ред.), О.Я Савченко, М.Ф Дмитриченко та ін – К: НМЦ ВО, 2002 – Вип 33 – С 26 – 34.
продолжение
–PAGE_BREAK–