План
Вступ
1.Земля як об’єкт правової охорони
2.Організаційно-правові заходи охорони земель
3.Юридична відповідальність за порушення земельногозаконодавства.
Висновок
ВСТУП
Земля ─найперше і найголовніше джерело багатства: верхній найродючіший шар землі(ґрунт) є базою розвитку сільського і лісового господарства; в надрах землізнаходяться величезні запаси корисних копалин; вода, без якої взагалі неможливежиття, також органічно пов’язана із землею. Нарешті, земля є просторовимбазисом розміщення заводів і фабрик, залізниць і автомобільних доріг,аеродромів, міст, сіл з їх науковими, навчальними і культурно-виховнимицентрами.
Земля є основоюрозвитку виробничих сил України в інтересах усього її народу, матеріальноюумовою будь-якого процесу виробництва і загальним знаряддям праці. Ценайголовніший природний ресурс, глобальний нагромаджувач сонячної енергії,основа життя рослин тварин і людей. Навкруги нас немає нічого більш вічного,необхідного і незамінного, ніж земля.
Про величезнезначення землі говорить і те, що вона не є продуктом людської праці, вона ─творіння самої природи, а тому збільшити запаси земельних ресурсів за бажанням чиза потребою людини неможливо. Просторова обмеженість землі не може бути усуненалюдьми. Ця особливість землі повинна завжди враховуватись людиною, щовідіграватиме позитивну роль у її збереженні.
Значення проблемиохорони земель зростає, якщо врахувати, що охорона земель є важливою складовоючастиною охорони навколишнього природного середовища. У природі всевзаємопов’язане, від стану одних об’єктів природи: лісів, вод, надр, тваринногосвіту, атмосферного повітря. Отже, зміцнення охорони земель ─ це важливийкрок до подолання екологічної кризи, в якій опинилася Україна.
Загальнонароднимзавданням є раціональне використання земель, їх охорона і всебічне підвищенняродючості ґрунтів. Основним завданням, при написанні цієї контрольної роботи, євизначення усіх можливих заходів охорони земель та відповідальності запорушення земельного законодавства.
1.Земля як об’єкт правової охорони
Земельна площаУкраїни становить 606 355 тис. га. Відповідно до цільового призначеннярозрізняють землі:
— сільськогосподарського призначення;
— населенихпунктів (міст, селищ, сіл);
— промисловості,транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення.
— природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурногопризначення;
— лісового фонду;
— водного фонду;
— запасу.
Віднесення земельдо відповідних категорій здійснюється органами, які приймають рішення пропередачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в іншихвипадках ─ органами, які затверджують проекти землеустрою і приймаютьрішення про створення об’єктів природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного,історико-культурного та іншого призначення.
Заслуговує наувагу питання власності на землю. Згідно із земельним законодавством, власністьна землю в Україні має такі форми: державну, колективна, приватну. Причому всіформи власності є рівноправними.
З усіх видівземель охороні підлягають насамперед землі сільськогосподарського призначення.І це зрозуміло, адже земля у сільському господарстві є основним засобомвиробництва і не може бути замінена іншим засобом. Визначення земель, придатнихдля потреб сільського господарства, проводиться на підставі даних державногоземельного кадастру.
Згідно ізземельним законодавством землями сільськогосподарського призначення є землі,які надані для потреб сільського господарства або призначені для цього.
Землісільськогосподарського призначення
Землісільськогосподарського призначення передаються у власність і надаються укористування:
а) громадянам ─для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, господарництва,сінокосіння і випасання худоби;
б) громадянам,колективам та сільськогосподарським підприємствам і організаціям ─ дляведення товарного сільськогосподарського виробництва;
в)сільськогосподарським науково-дослідним установам і навчальним закладам,сільським професійно-технічним училищам і загальноосвітнім школам ─ длядослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для веденнясільського господарства;
г) несільськогосподарськимпідприємствам, установам і організаціям, громадським об’єднанням та релігійниморганізаціям ─ для ведення підсобного сільського господарства.
У випадках,передбачених законодавством України, землі сільськогосподарського призначенняможуть надаватися для ведення сільського господарства іншим організаціям.
Земельні ділянки,які зазнали радіоактивного і хімічного забруднення, на не забезпечуєтьсяодержання чистої продукції, підлягають вилученню із сільськогосподарськогообороту. Виробництво на цих землях сільськогосподарської продукціїзабороняється.
Землі сільськогосподарськогопризначення характеризуються правовим режимом, який відрізняється від правовогорежиму інших категорій земель, зокрема земель населених пунктів, промисловостіта транспорту. Характерною рисою цих земель є те, що вони використовуютьсяголовним чином як засіб виробництва, на відміну від земель промисловості таміських земель, що використовуються як просторово-операційний базис.
Землісільськогосподарського призначення насамперед підлягають охороні віднеобґрунтованих відводів для потреб несільськогосподарського характеру.
Забезпеченняраціонального використання, відновлення і охорони земель ──проблема не лише України, а й багатьох інших країн світу. Людство за всюісторію свого розвитку втратило понад 2 млрд га сільськогосподарських угідь, щозначно перевищує загальну площу сучасних угідь.
В Україні щорічновилучається із сільськогосподарського обороту понад 12 тис. гасільськогосподарських угідь. Причин щодо цього багато і зумовлені вониактивізацією людської діяльності щодо використання об’єктів природи. Однією зпричин втрати орних земель є недосконалість системи землеробства як сукупностівзаємопов’язаних, науково обґрунтованих агротехнічних, меліоративних,організаційно-виробничих та економічних заходів. Наслідком дії цієї системи єводна і вітрова ерозія, спустошення, затоплення, підтоплення і залісенняземель.
Друга причинавтрати земель сільськогосподарського призначення ─ недосконалість землеохоронного законодавства. Чинне законодавство передбачає загальну ідею пробережливе ставлення до сільськогосподарських угідь, економний відвід їх длянесільськогосподарських потреб. Однак законодавство і практика у вирішенніпитань про відвід земель мають недоліки, які призводять до того, що визначена взаконодавстві мета ── охорона земель сільськогосподарськогопризначення від нераціонального використання ─ не досягається.
Правові акти, якітривалий час регулювали вилучення земель для несільськогосподарських потреб, непередбачали санкцій за зайве вилучення землі та економічних умов, які б усімасилами стримували зазіхання проектних і будівельних організацій насільськогосподарські угіддя. Такий підхід призвів до негативних наслідків ─придатні для сільського господарства землі розбазарювались, а під будівництвовідводились орні землі.
Землі треба охоронятине лише від необґрунтованого зменшення кількості, а й від зниження їхньоїродючості. На велику увагу заслуговує охорона верхнього, найбільш родючого шаруземної кори ─ ґрунту. Саме ґрунт забезпечує нормальний розвитокрослинного покриву, є живильним середовищем для зернових та іншихсільськогосподарських культур.
Ґрунт належитьохороняти від усіляких негативних процесів, передусім від водної та вітровоїерозії.
Негативнінаслідки ерозії не обмежуються зниженням родючості ґрунтів, ерозія згубна ще йтому, що продукти змиву замулюють річки, що обертається великими збитками,оскільки потрібно проводити розчистку їхніх русел.
Вітрова ерозіяпризводить до виснаження земель, заносу польових посівів, виноградників ілугів.
Отже, внаслідокневиправдано великого відчуження продуктивних земель длянесільськогосподарських потреб і прогресуючої деградації ґрунтів у сільськомугосподарстві, проблема втрат земельних ресурсів є головною екологічноюпроблемою сучасності.
Охороніпідлягають не тільки землі сільськогосподарського призначення, а й інші землідержавного земельного фонду України: землі населених пунктів, промисловості,транспорту, природоохоронного, оздоровчого та іншого призначення.
В Україні насьогоднішній день неосвоєних земель майже немає. Збереглися вони, окрімзаповідників, тільки в місцях, що досі вважаються непридатними догосподарського використання ─ ярках, крутосхилах, балках. Саме тому вкрайнеобхідне ефективне правове забезпечення всіх освоєних земель.
При вирішенніпитання охорони земель уважніше треба ставитись до їхнього санітарного стану.Через ґрунт можуть передаватися такі захворювання, як сибірка, сап, бруцельоз,правець, газова гангрена. Взагалі ґрунт має властивість самоочищення, але цедуже тривалий процес. Темпи самоочищення значно нижчі, ніж інших об’єктівприроди, зокрема повітря, води, тому краще запобігати забрудненню ґрунтів.
Надійна охороназемель і раціональне використання ─ це ключ до вирішення продовольчоїпроблеми, гарантія забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості─ сировиною, важливий крок до подолання економічної та екологічної кризи.
2.Організаційно-правові заходи здійснення охорони земель
Правова охороназемель ─ це система юридичних заходів, спрямованих на збереження земель,відновлення і збільшення їх родючості.
У системізаходів, спрямованих на охорону земель, важливе місце посідаютьорганізаційно-правові. Без організаторської роботи будь-яка навіть граничноконкретна постанова не дасть потрібних результатів.
Як відомо,організаційно-правові заходи охорони надходять від органів державної влади іуправління, правоохоронних органів, самих землевласників і землекористувачів.Вони вирішують завдання охорони земель у специфічних властивих їм формах,відповідно до місця призначення даного виду органів у державній і господарськійсистемі.
Вищі органидержавної влади і управління вирішують це завдання шляхом активної законодавчоїдіяльності:
а) законодавчіакти, що перестали відповідати охороні земель, замінюють новими.
б) приймаютьнормативно-правові акти з тих питань охорони земель, що раніше не булиурегульовані в правовому відношенні.
Багато новогощодо посилення охорони земель вніс Земельний кодекс України. Відповідно доКодексу на забезпечення охорони земель, їх більш раціонального і ефективноговикористання направлені такі дійові заходи, як установлення плати за придбанняземлі у власність, земельний податок, орендна плата за землю.
Передача землі увласність за плату у випадках, передбачених кодексом, проводиться занормативною ціною, що визначається законодавством України. Платним тепер євикористання земель в Україні. Власники землі та землекористувачі щорічновносять платню за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, щовизначаються залежно від якості та місцерозташування земельної ділянки,виходячи із її кадастрової оцінки.
Орендатор сплачуєза землю орендну плату, розмір якої встановлюється за угодою сторін відповіднимдоговором.
Порядокоподаткування, середні ставки земельного податку та граничні розміри орендноїплати за землю встановлюються Верховною Радою України.
Платня за землюнадходить до бюджетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, натериторії яких знаходяться земельні ділянки.
Частина коштіввід плати за землю централізується в державному, республіканському (АвтономноїРеспубліки Крим) та обласних бюджетах у порядку і розмірах, що встановлюютьсязаконодавством України. Кошти від плати за землю використовуються на цілі, щовизначаються законодавством України.
Не стягуєтьсяплата за радіоактивно і хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на яківведено обмеження щодо ведення сільського господарства, а також за землі, щоперебувають у тимчасовій консервації або в стадії сільськогосподарськогоосвоєння.
Новоствореніселянські (фермерські) господарства звільняються від плати за землю протягомтрьох років з часу передачі їм у власність або надання в користування земельноїділянки.
Верховна РадаАвтономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські Радинародних депутатів можуть установлювати пільги щодо плати за землю: частковезвільнення на певний термін, відстрочення сплати, зниження ставки земельногоподатку. Крім стимулювання раціонального землекористування плата за землюстримуватиме ЇЇ марнотратство, не допускатиме безгосподарного і безвідповідальногоставлення до неї.
Земельнимзаконодавством передбачено такий захід охорони земель, як відшкодування збитківвласникам землі і землекористувачам і втрат сільськогосподарського йлісогосподарського виробництва.
Крім того,виконавчі комітети місцевих Рад розробляють проекти програм раціональноговикористання земель, підвищення їх родючості, охорони земельних ресурсів,організують їх виконання, а також здійснюють державний контроль за дотриманнямземельного законодавства.
Організаційно-правовізаходи охорони земель вживають правоохоронні органи: прокуратура, суд, органивнутрішніх справ, які безпосередньо стоять на варті законності, законних правта інтересів громадян, державних, кооперативних і громадських організацій.
Органипрокуратури, виявивши незаконні дії або протизаконні акти, виносять протест.Опротестування незаконних правових актів і дій є не тільки правом, а й основнимобов’язком прокуратури. Протести вносяться або до органів, що видали ці акти,або ж до вищих органів.
Для здійсненняохорони земель органи прокуратури використовують подання, які носятьпопереджувальний характер. Якщо протестом прокурор домагається відмінипротизаконного акту і відновлення порушеного права землевласника чиземлекористувача, то поданням він доводить до відома відповідних державних ісільськогосподарських органів про виявлені ним недоліки, що призводять абоможуть призвести до порушення законності.
У процесіздійснення нагляду за законністю прокурори правомочні ставити передвідповідними органами і посадовими особами питання про притягнення порушниківземельного законодавства до дисциплінарної або адміністративноївідповідальності.
За виявленимиправопорушеннями прокурори вносять подання і направляють доповідні записки додержавних органів для вжиття необхідних заходів.
Охорону земельпокликані здійснювати також судові органи. Крім стягнення заподіяного збитку їмпритаманні такі заходи охорони, як визнання угод щодо землі недійсними івинесення окремих ухвал.
Часто прирозгляді судами тих чи інших справ виявляються серйозні недоліки в роботідержавних, кооперативних, громадських організацій та їх посадових осіб повикористовуванню землі. Суд не може не реагувати на це. Він повинен винестиокрему ухвалу, яка б посилила охорону земель. І все ж існують випадки, коли суди,встановлюючи при розгляді справ чи земельних спорів факти порушення законності,безгосподарності у використанні земель, всупереч вимогам чинного законодавстваокремі ухвали не виносять.
Трапляються йінші недоліки. Так, іноді суди у своїх окремих ухвалах дають недостатньокомпетентні або неправильні рекомендації по усуненню встановлених причин і умовнераціонального землекористування, втручаються в кооперативно-господарськудіяльність землевласників і землекористувачів.
Судам належитьвраховувати, що обґрунтована і законна ухвала є одним з найефективніших заходівзапобігання правопорушенням у галузі землеробства і охорони земель. Загальноюдля всіх державних і правоохоронних органів мірою охорони земель є систематичнеоприлюднення порушень законодавства, спрямованого на забезпечення раціональноговикористання і охорони земель. Сам факт виявлення і обнародування різного родуправопорушень буде громадським заходом впливу на особу, що припустиласяправопорушення, і запобіжним заходом для інших. Однак цей ефективний захід щерідко практикується. Тому було б доцільно, на нашу ‘думку, вважати йогообов’язком державних і правоохоронних органів, передбачивши цей захід у законі.
Характеризуючизаходи щодо охорони земель, потрібно сказати і про те, що державні органивживають необхідних заходів також у рамках міжнародних програм. Але якою бзначною не була ця участь, забезпечити ефективне використання і охорону земельбез зусиль самих землевласників і землекористувачів практично неможливо. Цеповинно враховуватись як наукою, так і практикою, тим більше, що в науковихпрацях з питань правової охорони земель досліджувалися переважнодержавно-правові способи охорони: адміністративно-правовий, цивільно-правовий,кримінально-правовий.
Дуже важливо, щобдержавний земельний контроль був усебічним і постійно діючим. Він повиненохоплювати всі землі України і розповсюджуватися на всіх землевласників іземлекористувачів без винятку. Всебічність земельного контролю полягає в тому,що він не обмежується лише окремими питаннями використання і охорони земель.Постійність контролю характеризується тим, що він здійснюється повсякденно, айого проведення не обмежене якимись строками або тимчасовими компаніями.
Середорганізаційно-правових заходів охорони земель важливе місце належить моніторингуземель. Згідно зі ст. 95 Земельного кодексу України, моніторинг земель являєсобою систему спостереження за станом земельного фонду, в тому числі земель,розташованих у зонах радіоактивного забруднення, з метою своєчасного виявленнязмін, їх оцінки, відвернення й ліквідації наслідків негативних процесів.
Отже, органи зрозгляду земельних справ завжди мають можливість приділити належну увагупитанням охорони земель. Треба лише цією можливістю вміло користуватися.
3.Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства
Поряд зорганізаційно-правовими заходами охорони земель чинне законодавство Українипередбачає юридичну відповідальність за порушення земельного законодавства. їїнесуть особи, винні в:
укладенні угод,зазначених у ст. 114 Земельного кодексу України;
самовільномузайнятті земельних ділянок;
псуваннісільськогосподарських та інших земель, забрудненні їх хімічними тарадіоактивними речовинами, виробничими відходами і стічними водами;
розміщенні,проектуванні, будівництві, введенні в дію об’єктів, що негативно впливають настан земель;
невиконанні вимог природоохоронного режиму використання земель;
порушенні строків повернення тимчасово займаних земель абоневиконанні обов’язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання запризначенням;
знищенні межових знаків;
невжитті заходів щодо боротьби з бур’янами та шкідникамисільськогосподарських культур;
неправильній експлуатації, знищені або пошкодженні протиерозійнихі гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень;
приховуванні або перекрученні відомостей про стан екологічної утому числі радіаційної обстановки, пов’язаної із забрудненням землі;
порушенні строків розгляду заяв громадян і вирішенні питань пропередачу та надання земельних ділянок;
перекрученні даних державного земельного кадастру і приховуванніінформації про наявність земель запасу;
невиконанні умов знімання, зберігання і нанесення родючого шару ґрунту;
самовільному відхиленні від проектів внутрішньогосподарськогоземлеустрою.
Законодавством України може бути встановлено відповідальність заінші види порушень земельного законодавства.
Порушення зазначеного законодавства тягне за собою дисциплінарну,кримінально-правову, цивільно-правову, адміністративно-правову іземельно-правову відповідальність.
Дисциплінарна відповідальність полягає у застосуванні доправопорушників заходів дисциплінарного впливу. Дисциплінарні стягненнянакладаються за незначні порушення земельного законодавства на посадових осіб,робітників і службовців на підставі норм трудового права, а членів колективнихсільськогосподарських підприємств — на підставі Статуту цього підприємства.Дисциплінарні стягнення накладаються адміністрацією за місцем роботиправопорушника, або органами управління колективних сільськогосподарськихпідприємств. Вони можуть накладатися також вищим органом за підлеглістю.
Кримінально-правова відповідальність за порушення земельногозаконодавства виявляється в кримінальному переслідуванні злочинних порушеньземельного законодавства. Основним критерієм, що відрізняє кримінальне відінших правопорушень, є неоднаковий характер їх суспільної небезпеки.
Охороні земель присвячена ст. 239 Кримінального кодексу України,яка передбачає відповідальність за порушення правил охорони вод (воднихоб’єктів). Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншимиматеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідокпорушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’ялюдей чи довкілля, — караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатисяпевною діяльністю на строк до трьох років.
До кримінально-правових норм, що стосуються охорони земель, требавіднести також ст. 310 Кримінального кодексу України, яка передбачаєвідповідальність за посів або вирощування снотворного маку чи конопель.
Посадові особи, винні в злочинному порушенні земельногозаконодавства, несуть відповідальність за статтями Кримінального кодексуУкраїни про посадові злочини, зокрема за ст. 364 — зловживання владою абослужбовим становищем; ст. 365 — перевищення влади або службових повноважень;ст. 367 — службова недбалість.
Посадова особа може нести кримінальну відповідальність зазловживання владою або службовим становищем ст. 364 Кримінального кодексу) затаких обставин:
а) при навмисному використання свого службового становищавсупереч інтересам служби;
б) якщо це діяння вчинене з корисливих мотивів чи інших особистихінтересів;
в) якщо було заподіяно істотну шкоду.
Отже, ст. 364 Кримінального кодексу застосовується при заподіянніістотної шкоди і наявності корисливих або інших особистих інтересів. Завідсутності хоча б однієї з цих двох ознак зловживання владою або службовимстановищем визнається не злочином, а дисциплінарним посадовим проступком. Цесвідчить про те, що відповідальність за зловживання владою або службовимстановищем, як засіб забезпечення додержання земельного законодавства, можебути застосовано в обмежених випадках.
Згідно зі ст. 365 КК (перевищення впади або службових повноважень)порушення земельного законодавства може бути кваліфіковано в разі умисноговчинення посадовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чиповноважень, якщо вони заподіяли істотної шкоди охоронюваним законом правам таінтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, абоінтересам юридичних осіб. Цей склад злочину не передбачає такої ознаки, яккористь або інша особиста зацікавленість. Мотиви, якими керувалась посадоваособа, допускаючи перевищення влади або службових повноважень, не впливають накваліфікацію діяння. Однак їх слід ураховувати при визначенні винній особі мірипокарання.
За статтею 367 Кримінального кодексу злочинне порушення земельногозаконодавства може кваліфікуватись за наявності таких умов:
а) у разі невиконання або неналежного виконання службовоюособою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них;
б) при заподіянні істотної шкоди.
Відповідальність за недбалість настає у разі, якщо істотна шкодабула об’єктивно зумовлена бездіяльністю посадової особи або неналежнимвиконанням нею своїх службових обов’язків. Через відсутність вказаногопричинного зв’язку не буде і складу вказаного злочину.
Особливовеликої шкоди справі зміцнення законності в земельних відносинах завдаєнедооцінка суспільної небезпеки посадових злочинів, які викликаютьбезгосподарність у використовуванні земель, псуванні цінних земельних угідь,внаслідок чого складається загрозливе становище щодо збереження і раціональноговикористання земельного фонду — головного нашого національного багатства.
Можливостіпосилення кримінальної відповідальності за порушення земельного законодавствазростають у зв’язку з прийняттям нового Кримінального кодексу України. Життявимагає введення таких складів злочинів і відповідних санкцій за них, які бдійсно посилили охорону земель і прав землевласників та землекористувачів,забезпечили бездоганне виконання ними земельного законодавства.
Цивільно-правова відповідальність за порушення земельногозаконодавства. Цей вид юридичної відповідальності настає згідно з нормамицивільного права, які забезпечують ліквідацію тих наслідків майновогохарактеру, що були викликані порушенням земельного законодавства.
Цивільне законодавство передбачає такі способи відшкодуванняшкоди:
а) відшкодування її в натурі (надання речі того ж роду і якості,виправлення пошкодженої речі тощо);
б) повневідшкодування заподіяних збитків (ст. 453 Цивільного кодексу України).
До цивільно-правових заходів охорони земельних прав власниківземлі та землекористувачів, поряд з нормами цивільного права, також належитьправоохоронна діяльність судових органів. До їх складу входять судові заходищодо відновлення порушених прав землеробів та заходи, що вживаються судамистосовно недопущення порушення їх прав.
Поновленнясудами порушених земельних прав полягає, головним чином, у розірванні судамипротизаконних угод, а також у відшкодуванні за його рішенням матеріальнихзбитків, завданих тому чи Іншому землевласнику і землекористувачу у зв’язку зпорушенням земельного законодавства.
При професійному підході до виконання норм цивільного права судивже зараз мають змогу якнайкраще забезпечувати законність у сфері земельнихвідносин, надійно захищати права землевласників і землекористувачів.
Адміністративно-правова відповідальність за порушення земельногозаконодавства встановлюється широким колом державних органів, які здійснюютьрегулюючу і правоохоронну діяльність. Вона настає для органів або посадовихосіб, з якими винний не перебуває в службових або трудових відносинах і якимвін безпосередньо не є підлеглим. Адміністративно-правова відповідальністьвідрізняється від кримінальної та цивільної оперативністю реагування направопорушення і великим вибором заходів впливу на осіб, які їх допускають.
Адміністративно-правова відповідальність за порушення земельногозаконодавства застосовується у випадках, коли діями або бездіяльністю особипорушені адміністративно-правові норми, що регулюють земельні відносини; урезультаті порушення вимог норм адміністративного права власнику землі чиземлекористувачу завданий такий збиток, що не передбачає кримінальноївідповідальності; землеробу не завдано збитків порушеннямадміністративно-правових норм, але склалась реальна загроза заподіяння такогозбитку.
Питання про адміністративно-правову відповідальність вирішуєтьсяяк в одноособовому, так і в колегіальному порядку. В адміністративних комісіяхмісцевих Рад воно розглядається колегіально, в судах — колегіально йодноособово, в органах управління, як правило, одноособово.
Законодавство передбачає широке коло заходів адміністративноївідповідальності, що вживаються до осіб, які здійснили порушення земельногозаконодавства. Види адміністративних стягнень за такі порушення названі,зокрема, в Кодексі України про адміністративні правопорушення та іншихадміністративно-правових актах.
Серед усіх видів адміністративної відповідальності за порушенняземельною законодавства впливовим вважається грошовий штраф. Ця міра поєднує всобі і моральний, і матеріальний вплив на порушника.
Земепьно-правовавідповідальність за порушення земельного законодавства настає за нормамиземельного права, зокрема, може застосовуватися така санкція, як припиненняправа користування землею.
Право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняєтьсяв разі:
систематичного невнесення земельного податку в строки, встановленізаконодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договороморенди;
нераціонального використовування земельної ділянки;
використання земельної ділянки способами, що призводять дозниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення,погіршення екологічної обстановки;
використовування землі не за цільовим призначенням;
невикористанняпротягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарськоговиробництва, і протягом двох років — для несільськогосподарських потреб.
Разомз припиненням права користування землею, земельне законодавство передбачаєтакож припинення права колективної та приватної власності на землю.
Якбачимо, нове земельне законодавство України дещо підняло роль земельно-правовоївідповідальності в забезпеченні охорони земельних відносин.
Висновок
Земля— найперше і найголовніше джерело багатства. Про величезне значення земліговорить і те, що вона не є продуктом людської праці, вона — творіння самоїприроди, а тому збільшити запаси земельних ресурсів за бажанням чи потребоюлюдини неможливо.
Значенняпроблеми охорони земель зростає, якщо врахувати, що охорона земель є важливоюскладовою частиною охорони навколишнього природного середовища. У природі всевзаємопов’язане, від стану одних об’єктів природи залежить стан інших. Самеземлі належить головна роль у взаємодії природних ресурсів. Від стану охорониземель багато в чому залежить охорона всіх інших об’єктів природи: лісів, вод,надр, тваринного світу, атмосферного повітря.
Землітреба охороняти не лише від необґрунтованого зменшення кількості, а й відзниження їхньої родючості. На велику увагу заслуговує охорона верхнього,найбільш родючого шару земної кори — ґрунту. Саме грунт забезпечує нормальнийрозвиток рослинного покриву, є живильним середовищем для зернових та іншихсільськогосподарських культур.
Охороніпідлягають не лише землі сільськогосподарського призначення, а й інші видиземель державного земельного фонду України: землі населених пунктів, промисловості,транспорту, природоохоронного, оздоровчого та іншого призначення. В Українісьогодні неосвоєних земель майже немає. Збереглися вони, окрім заповідників,тільки в місцях, що досі вважалися непридатними для господарського використання— ярах, крутосхилах, балках. Саме тому вкрай необхідне ефективне правовезабезпечення всіх освоєних земель. Проблема охорони земель вирішується різнимишляхами і засобами, зокрема правовими. При вирішенні теоретичних і практичнихпитань охорони земель треба виходити з того, що забезпечення їх охорони — цеконституційна вимога. У ст. 14 Конституції України записано: «Земля є основнимнаціональним багатством, що перебуває під особливою охороною держави».
Порядз організаційно-правовими заходами охорони земель чинне законодавство Українипередбачає юридичну відповідальність за порушення земельного законодавства, щотягне за собою дисциплінарну, кримінально-правову, цивільно-правову,адміністративно-правову і земельно-правову відповідальність.
Отже,можна зробити висновки, що зміцнення охорони земель — це важливий крок доподолання екологічної кризи, в якій опинилася Україна.
Список використаних джерел
1. Конституція України від 28.06.1996 №254к/96-ВР вівмінами № 9-рп/2005 від 13.10.2005.
2.Закон України «Про охорону навколишньогосередовища» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. -№4І
3.Земельний кодекс України. — К.: Істина,2001.
4.Закон України «Про правовий режим території»,що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”// Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 16.
5.Кримінальний кодекс. — К., 2008.
6.МімІшко Л. Особливості адміністративноївідповідальності за правопорушення у сфері земельних відносин //Підприємництво, господарство і право.- 2008.- №1.- С. 35-39.
7. Лугина Л. Проблеми нормативноговизначення терміна «самовільне зайняття земельних ділянок» // ПравоУкраїни.- 2008.- №2,- С. 109-112.
8.Волошенюк О. Підстави припинення прав наземлю та вилучення земельної ділянки // Юридичний журнал.- 2008.- №2.- С.29-32.
9.Шуляк Н.Самовільне зайняттяземельної ділянки: останні зміни відповідальності // Юридичний журнал.- 2008.-№2.- С. 36-45.
10.Губань Р. Правове регулюванняземлеустрою та ведення земельного кадастру // Юридичний журнал.- 2008.- №2.- С.23-29.
11.Когут Н. Судовий захист права наприватизацію земельних ділянок // Юридична Україна- 2008.- №2.- С. 61-66.