1. У результаті наших досліджень було зібрано 19 видів мохоподібних, які належать до 7 родин, 11 родів та 15 видів. Найбагатшою за видовим складом є родина Hypnaceae – 4 види (Platygyrium repens, Pylaisia polyantha, Hypnum pallescens, cupressiforme), а також родина Dicranaceae – 3 види (Dicranum polysetum, scoparium, eratodon purpureus).
Двома видами представлені родини: Polytrichaceae (Atrichum undulatum, Polytrichum juniperinum); Brachytheciaceae (Brachythecium oldipodium, Eurhynchium hians). Родини Bryaceae (Pohlia nutans), Mniaceae (Mnium cuspidatum), Hypnaceae (Platygyrium repens), Funariaceae (Funaria h grometrica) представленні одним видом. В цілому спостерігається перевага родин, види яких приурочені до лісових фітоценозів.
2. За відношенням рослин до вологи виділяють такі екогрупи: гідато-, гідро-, гігро-, мезо- і ксерофіти, а також проміжні групи між ними. Мохоподібні виявлені нами належать до двох груп: мезоксерофіт (60% виявлених мохів) і мезофіти (40%). У залежності від типу субстрату на якому поселяються бріофіти, останні поділяються на епіфіти, епігеї, епік сили, епіліти. Серед виявлених нами мохоподібних є епігеї (11 видів), епіфіти (7 видів), епіксили (8 видів).
3. Велику роль у житті мохоподібних, як і всіх інших рослин відіграє світло. У залежності від його потреб останні поділяються на такі екогрупи: світлолюби, тіневитривалі, тінелюби. Серед зібраних нами видів до світлолюбів належить 4 вида (%), до тіневитривалих 10 видів (%), а до тінелюбів 1 вид (%).
4. В процесі життєдіяльності рослини формують своєрідні життєві форми. У мохів вони характерні не для однієї особи, а для цілої дернинки. Виявлені нами види мають такі життєві форми: пухка дернина (7 видів), подушковидна дернина (1 вид), плоский килим (4 види), плетево (3 види).
5. При дослідженні даної території ми враховували і частоту трапляння певного виду моху. Досить часто ми зустрічали такі види як Дикран віничний, цератодон пурпурний, мній загострений, евринхій зіяючий. Ці види відносяться до різних екогруп за відношенням до умов існування. Зокрема такі види як мній загострений та еврінхій зіяючий були виявлені нами у складі гнізда.
Список использованной литературы:
1. Абрамов І.І., Савіч-Любицька Л.І. Основы палеонтологии., М., 1963. – ст.23 – 35;
2. Бардунов Л.В. Древнейшие на суше. – Новосибирск: Наука, 1984. – ст.14-25;
3. Бачурина Г.Ф. Партика Л.Я. Печеночники и мхи Украины и смежных территорий // Киев: Наукова думка, 1979;
4. Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия. – М., 1998;
5. Гапон С.В. Байрак О.М. Строгаль Т.Г. // Методичні рекомендації по вивченню мохів та лишайників у природі // Полтава, 1990, ст.7-12;
6. Гапон С.В. Еколого-ценотичні особливості мохоподібних Лівобережного Лісостепу України // Актуальні питання ботаніки та екології // Тези – доповідей конференції молодих учених/ – Полтава, 1992;
7. Гапон С.В. мохоподібні епіфіт них обростань // Укр. бот. Журн. – 1992., ст.13-15;
8. Гарибова Л.В. Дундин Ю.К. Коптяева Т.Ф. Филин В.Р. – Водоросли, лишайники и мохообразные СССР. – М.,: Мысль, 1978;
9. Еленевский А.Г. Соловьева М.П. Тихомиров В.Н. Ботаника систематика высших, или наземных, растений. – М,: Академия, 2004, ст.44-65;
10. Лазаренко А.С. Определитель лиственных мхов Украины // К.: изд. – во А.Н. УССР. – 1955. – ст.15-40;
11. Мальовнича Полтавщина: путівник по заповідниках і пам’ятках природи. -Х.: Прапор, 1982;
12. Маца К.О., Чичкало Б.В., Коваленко Г.М. – Полтава: обл. управл. по пресі, 1998;
13. Мейер К.И. Размножение растений. – М., 1937;
14. Мельничук В.М. Определитель лиственных мхов средней полосы и Юга Европейской части СССР. – К.: Наук. думка, 1970. – ст.10-32;
15. Полтавська область: природа, населення, господарство: Географічний та історико-екологічний нарис.
16. Полтавщина; Енциклопедичний довідник / за ред. А.В. Кудрицького. – К.: УЕ, 1992.;
17. Тахтаджян А.Л. Высшие растения., Т.1, М. – Л., 1956;
18. Чернова Н.М., Билова О.М. Екологія. – К.: Вища школа, 1986.
Бесплатно скачать реферат “Вивчення мохоподібних” в полном объеме