Особливостівідбування і виконання окремих видів покарань, не пов’язаних з позбавленнямзасудженого волі
Особливості виконанняі відбування неповнолітнім покарання у виді штрафу. Порядок і умови виконання покарань, не пов’язанихз позбавленням волі, регламентується Кримінально-виконавчим кодексом України іІнструкцією [9].
Кажучи про особливостівиконання і відбування покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, ми ставимо перед собою мету не детально описати весь цейпроцес, не переказувати весь текст Інструкції, а виявити недоліки і проблеми,існуючі у практиці діяльності кримінально-виконавчихінспекцій, органів внутрішніх справ і громадськості, і показати направлення вдосконаленняцієї діяльності.
Штраф не відноситьсядо строкових покарань, отже, у цьому сенсі від не відбувається засудженим.
Кримінально-виконавчийкодекс України у главі 5 «Виконання покарання у виді штрафу» (ст. ст. 26–28)передбачає два правових режими виконання покарання у виді штрафу: добровільнейого виконання засудженим і примусове стягнення в процесі виконавчогопровадження. Добровільна сплата штрафу полягає у внесенні засудженим у місячнийстрок після набрання вироком законної сили суми штрафу в установу банку наспеціальний рахунок і надання до відповідного суду документу, який підтверджуєсплату штрафу [7, с. 54–61].
Ст. 20 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» передбачені загальні положення про місцездійснення виконавчих дій. Так, виконавчі дії провадяться державним виконавцемза місцем проживання, роботи неповнолітнього боржника або за місцеммісцезнаходження його майна. Державний виконавець зобов’язаний перевіритидотримання строків пред’явлення виконавчого документа до виконання. Відповіднодо ч. 1 ст. 21 Закону виконавчі листи можуть бути пред’явлені довиконання протягом трьох років[6].
Крім заходівпримусового виконання, пов’язаних з описом і арештом майна боржника, ЗакономУкраїни «Про виконавче провадження» передбачене звернення стягнення назаробітну плату (заробіток), стипендію та інші доходи неповнолітнього боржника.Проте, ці об’єкти стягнення використовуються при відсутності у боржника коштівна рахунках у кредитних установах, відсутності чи недостатності майна боржникадля повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішеньпро стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує двохмінімальних розмірів заробітної плати.
Законодавством Українипередбачено два способи кримінально-правового забезпечення виконання покарань:а) закріплення в законі можливості заміни судом одного покарання на інше прийого невиконанні; б) встановлення в законі кримінальної відповідальності заухилення від відбування кримінального покарання, визначення таких дій як новийсамостійний злочин. КК 2001 р. чітко проводить розмежування між правовиминаслідками неможливості сплати штрафу засудженим і ухиленням від його сплати.
Згідно з ч. 1 ст. 389КК України ухилення від сплати штрафу карається виправними роботами на строк додвох років або обмеженням волі на той самий строк. Водночас законодавче поняттяухилення від сплати штрафу не встановлено. Згідно із ч. 2 п 5 ПостановиПленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №22 «Про практикупризначення судами кримінального покарання» під ухиленням від сплати штрафунеобхідно розуміти такі дії чи бездіяльність засудженого, які свідчили б пройого намір уникнути цього покарання за наявності реальної можливості сплатитиштраф (відмова від внесення коштів або невнесення їх без поважних причин,приховування місця роботи, майна, джерел доходів тощо).
Тому, ухиленням відсплати штрафу є поведінка засудженого, пов’язана з прагненням уникнутипокарання при наявності можливості сплатити штраф. Ця поведінка може виражатисяв діях, спрямованих на приховання: а) майна, на яке може бути звернутостягнення (переміщення майна в невідоме державному виконавцю місце, розтрата,відчуження, незаконна передача іншим особам, знищення (вилучення) документів,що підтверджують право на майно тощо); б) доходів (вилучення, знищення,підробка документів, на підставі яких установлюється заробітна плата або іншийдоход засудженого, приховання місця роботи, джерела одержання інших доходів, наякі може бути звернуто стягнення тощо).
Згідно зі ст. 28КВК після стягнення штрафу виконавчий лист з відміткою про виконання вирокуповертається суду, який постановив вирок
Таким чином, видно, щороль штрафу як кримінального покарання значно підвищилася в сучасномукримінальному законодавстві, порівняно з минулим періодом. Ймовірно, щопосилення ролі штрафу законодавець пов’язує з новою економічною реальністю, а,крім того, з тим фактом, що рецидив серед осіб, що підлягли штрафу, складаєвсього від 6 до 8,5%, тобто дуже невисокий. Це означає, що штраф може сприяти виправленнюі ресоціалізації неповнолітнього засудженого без застосування заходів, що обмежуютьйого свободу, і зробити невигідним скоєння злочинів, що мають в своїй основіматеріальну вигоду.
Особливості виконанняі відбування неповнолітнім покарання у виді громадських робіт. У 2006 роцікримінально-виконавча інспекція Державного департаменту України з питаньвиконання покарань виконувала судові рішення у відношенні 16816 неповнолітніхзасуджених, з яких 189 (1,1%) – засуджені до громадських робіт. Найбільшесудових рішень виконувалось у відношенні неповнолітніх у Донецькій (2008),Дніпропетровській (1341), Луганській (1240), Запорізькій (1123), Київській(1217), Харківській (1161) областях (статистичні дані Державного департаменту України з питань виконання покарань – [19].
Виконанню і відбуванню покарання у виді громадських робіт заостанні роки приділяється особлива увага як з боку вчених, так і практиків [15].
У другому розділі Інструкції регламентовано порядок виконанняпокарання у виді громадських робіт (ст. 56 КК України, ст. ст. 36–40КВК України), який включає в себе:
– облікзасуджених осіб;
– роз’ясненняпорядку і умов відбування покарання;
– погодження зорганами місцевого самоврядування переліку об’єктів, на яких засуджені особивідбувають громадські роботи;
– здійсненняконтролю за додержанням умов відбування покарання засудженими особами івласником підприємства за місцем відбування засудженими особами громадськихробіт;
– обліквідпрацьованого засудженими особами часу;
– проведенняінших заходів, передбачених законом.
При цьому враховуєтьсяучасть засуджених осіб у суспільно корисній праці за місцем проживання не більшяк чотири години на день (неповнолітніми – дві години на день), але не меншедвадцяти п’яти годин на місяць, а також контроль за їхньою поведінкою з бокусуб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин. Нормативними документамипередбачено надання засудженій особі щорічної відпустки за основним місцемроботи, що не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт. Як і дозасуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення права обіймати певніпосади або займатися певною діяльністю, до засуджених до покарання у видігромадських робіт умовно-дострокове звільнення не застосовується, що також невідповідає принципам, викладеним в ст. 5 КВК України.
Аналіз зобов’язань,покладених на осіб, засуджених до громадських робіт, показує, що поряд ізобов’язками додержуватися встановлених законодавством порядку та умоввідбування покарання: сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених дляних об’єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт;з’являтися за викликом до інспекції; повідомляти інспекцію про зміну місцяпроживання; періодично з’являтися на реєстрацію до інспекції; не порушуватигромадський порядок, чинним законодавством не передбачено обов’язок, у разіпотреби, проходити курс лікування від алкогольної або наркотичної залежності,підвищувати освітній рівень, брати участь у виховних (психокорекційних)заходах, які проводять представники громадськості або громадських організацій.
Аналіз функцій, якіздійснюють працівники кримінально-виконавчої інспекції у процесі виконанняпокарання у виді громадських робіт, показує, що основне місце займають облікзасуджених, роз’яснення порядку і умов відбування покарання, погодження зорганами місцевого самоврядування переліку об’єктів, на яких засуджені особивідбувають громадські роботи, та види робіт, що можуть ними виконуватись. Крімтого, працівники інспекції контролюють додержання умов відбування покараннязасудженими і власником підприємства за місцем відбування громадських робіт,підтримують контакти з органами внутрішніх справ, кримінальною міліцією усправах неповнолітніх та службою у справах неповнолітніх при міських тарайонних держадміністраціях, а також з громадськими формуваннями.
До функцій органіввнутрішніх справ, що пов’язані із проведенням індивідуально-профілактичноїроботи з особами, засудженими до покарання у виді громадських робіт,відносяться такі, як: розшук засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме;привід засуджених, які без поважних причин не з’явилися за викликом доінспекції або суду, відповідно до ч. 5 ст. 57 та ч. 4 ст. 40КВК України.
Працівники службидільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніхміських і районних органів внутрішніх справ ведуть облік осіб, засуджених допокарання у виді громадських робіт, проводять з нимиіндивідуально-профілактичну роботу, спрямовану на їх виправлення, попередженняпорушення громадського порядку та інших прав громадян, а також учинення ниминових злочинів [7].
На власникапідприємства за місцем відбування засудженими особами покарання у видігромадських робіт покладаються обов’язки: погодження з інспекцією перелікуоб’єктів, на яких засуджені особи відбувають громадські роботи, та видів цихробіт, що можуть ними виконуватись; контроль за виконанням засудженими особамивизначених для них робіт та дотриманням правил техніки безпеки; повідомленняінспекції про ухилення засуджених від відбування покарання; ведення обліку кількостівідпрацьованих засудженими годин та їх ставлення до праці.
Дані функції, хоча іпередбачають проведення індивідуально-профілактичної роботи органами внутрішніхсправ, однак її зміст зводиться до попередження нових злочинів через контрольза засудженими особами, конвоювання та привід засуджених осіб, які ухиляютьсявід відбування покарання у виді громадських робіт. Поряд з тим, на іншихсуб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин взагалі не покладено виконанняфункцій, що передбачають проведення індивідуально-профілактичної роботи іззасудженими.
Тому, враховуючинедостатньо чітке визначення змісту цієї функції та відсутність правовогорегулювання порядку її здійснення, на наш погляд, необхідно розширити не лишекількість суб’єктів, на яких вона має бути покладена (в першу чергу на КВІ), ай доповнити її змістовну частину такими положеннями, які б включали в себепроведення індивідуально-профілактичної роботи у виді бесід, роз’ясненьнормативних положень, з метою формування правової свідомості, відповідальностіза свою власну поведінку, вироблення мотивації на дотримання порядку та умоввідбування покарання тощо.
Громадські роботиможуть бути призначені неповнолітнім у випадках: а) заміни штрафу принеможливості його сплати (ч. 4 ст. 53 КК України); б) призначеннябільш м’якого покарання, ніж те, що передбачене у санкції відповідної статті КК(ч. 1 ст. 69 КК України); в) заміни не відбутої частини покарання увиді позбавлення волі більш м’яким покаранням (ст. 82 КК України).
Вказівка закону на те,що роботи мають бути суспільно-корисними, означає, що вони виконуються накористь суспільства.
Як і інші видипокарань, громадські роботи переслідують мету виправлення засудженого. У їїдосягненні велику роль відіграє вид громадських робіт, тобто їх конкретнийзміст.
На практиці впереважній більшості такі роботи некваліфіковані, і засуджених до громадськихробіт, як правило, залучають там, де щоденно не вистачає робочих рук, тобто доробіт, які не потребують певних професійних навичок, – до прибирання вулиць,скверів, парків, ремонтування і фарбування будівель, спортивних майданчиків,виконання інших дрібних будівельних робіт – тобто виконання необхідних дляміста, селища, району повсякденних обов’язків, за умови, що вони не пов’язанііз шкідливими умовами праці та ризиком для життя і здоров’я. Безоплатністьгромадських робіт означає, що за їх виконання засуджений не одержує винагороди,компенсуючи своєю працею заподіяну державі шкоду.
В окремих випадках, занаявності можливості, засуджений може виконувати громадські роботи і звикористанням професійних навичок, якщо він згідно з вироком суду непозбавлений права займатися такою діяльністю.
Відбуваються громадські роботи у вільний від роботи або навчаннячас за місцем проживання, яке може бути як постійним, так і тимчасовим. Упринципі, закон не виключає можливості виконання громадських робіт за місцемроботи засудженого при додержанні усіх інших умов покарання [8, с. 131].
Чинне законодавство непередбачає можливості відстрочки залученнянеповнолітнього засудженого до громадських робіт. Виходячи з положень п. 4 ч. 1ст. 8 (право засуджених на охорону здоров’я), п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України(виконання засудженими загальногромадянських обов’язків), з урахуванням особливостейобчислення терміну громадських робіт, слід дійти висновку про наявність такої можливості у випадках,передбачених законодавством про працю. Цетимчасова непрацездатність засудженого, у тому числі період, пов’язаний з медичним обстеженням вагітної,залучення засудженого-військовозобов’язаногона військові збори. Необхідність відстрочення залучення засудженого догромадських робіт може витікати і з тимчасовоїнезабезпеченості засудженого роботою в організації, куди він направлений (якщонемає можливості працевлаштування його на іншу роботу або в іншу організацію).Подібна відстрочка, як пропонує В.О. Уткін, може бути надана кримінально-виконавчою інспекцією замотивованою заявою засудженого з підтвердженнямвідповідними документами.
Підставами дляпритягнення неповнолітнього засудженого до відбування громадських робіт є копіявироку (постанови, ухвали) суду та розпорядження про його виконання. Призастосуванні акта про помилування у разі заміни покарання або не відбутої йогочастини громадськими роботами – копія розпорядження про виконання Указу ПрезидентаУкраїни про помилування. При зміні покарання або не відбутої його частинигромадськими роботами у зв’язку із законом України про амністію – копіяпостанови (ухвали) суду.
Вироки суду відноснонеповнолітніх осіб, засуджених до громадських робіт, приводяться до виконанняне пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили абозвернення його до виконання (ч. 4 ст. 36 КК України).
Працівники службидільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніхміських і районних органів внутрішніх справ ведуть облік неповнолітніх осіб,засуджених до покарання у виді громадських робіт, проводять із засудженимиособами індивідуально-профілактичну роботу, спрямовану на їх виправлення,попередження порушення громадського порядку та інших прав громадян, а такожскоєння ними нових злочинів. Вони щомісяця здійснюють перевірки за місцемпроживання неповнолітніх засуджених осіб, про результати яких наприкінцікожного кварталу письмовою довідкою окремо щодо кожної засудженої особи інформуютьінспекцію і обов’язково додають до неї матеріали перевірки (поясненнязасудженого, рапорти та ін.), які долучаються до особових справ неповнолітніхзасуджених осіб.
Режим виконання івідбування цього покарання находить своє втілення у правообмеженнях, яківідчувають на собі неповнолітні засуджені особи. Такі неповнолітні особи,зокрема:
– повиннісумлінно працювати тільки на тих об’єктах і роботах, які будуть призначеніінспекцією, причому для неповнолітніх встановлюються такі показники: – не меншедвох годин на день; не менше 12 годин на тиждень (в ст. 27 КВК РосійськоїФедерації передбачений один випадок, коли протягом тижня засуджений можевідпрацювати менше 12 годин: наявність поважної причини для поводження зпроханням до кримінально-виконавчої інспекції про зменшення кількості годинвідбування покарання (хвороба засудженого, його родичів, інші надзвичайні обставиниабо події)); не менше 25 годин на місяць і повністю відпрацювати призначенийсудом строк. Між адміністрацією і засудженим трудовий договір не укладається;
– можутьпрацювати під час чергової відпустки за основним місцем роботи та залучатися допраці у вихідні і святкові дні;
– повинніперіодично з’являтися на реєстрацію;
– маютьповідомляти інспекцію про зміну місця проживання. Правда, закон не потребуєзгоди кримінально-виконавчої інспекції на зміну засудженим місця проживання. Увипадку його переїзду, вирок і інші документи на засудженого потрібно направитиу відповідну кримінально-виконавчу інспекцію;
– не можутьвиїжджати за межі України без дозволу інспекції;
– за порушенняпорядку і умов, ухилення від відбування покарання, вчинення адміністративногопроступку можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності;
– умовно-достроковезвільнення від відбування покарання до них не застосовується.
Окрім цього, такіособи зобов’язані додержуватися встановлених законодавством порядку та умоввідбування покарання; сумлінно ставитися до праці, з’являтися за викликом доінспекції, не порушувати громадський порядок.
Громадські роботи відбуваються безперервнопротягом всього їх терміну, тому надання засудженій особі щорічної відпустки за основним місцем роботинеповнолітнього не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт (ч. 2ст. 37 КВК України).
Особи, засуджені допокарання у виді громадських робіт, не відбувають покарання у вихідні тасвяткові дні в разі неможливості здійснення контролю за виконанням ними обсягомробіт.
Щодо особи, яка,згідно з висновком лікарсько-трудової експертної комісії, під час відбуванняпокарання визнається інвалідом першої або другої групи, працівник інспекціїнаправляє до суду подання про звільнення такої особи від відбування покарання(ч. 3 ст. 56 КК, ч. 3 ст. 37 КВК України), при цьому довирішення зазначених вище питань судом відбування покарання зупиняється. Втакому ж порядку вирішується питання відносно засуджених жінок, які сталивагітними під час відбування покарання.
Строк громадськихробіт обчислюється в годинах, протягом яких засуджена особа працювала завизначеним місцем роботи (ч. 1 ст. 38 КВК України).
Термін громадськихробіт може бути припинений при невиході засудженого на роботи у зв’язку зхворобою або ненаданням об’єкту роботи; ці ж роботи припиняються і при невиходізасудженого на громадські роботи із неуважних причин, але в цьому випадку длянього можуть наступити несприятливі наслідки, передбачені ст. 40 КВКУкраїни. Залежно від часу роботи (навчання) засудженої особи на основній роботіта режиму роботи підприємства за місцем відбування покарання власникомпідприємства щомісячно складається графік відбування громадських робіт тазаповнюється табель виходу на роботу. Закон не передбачає випадків заліку часу,коли засуджений не працював, в строк покарання, навіть якщо він не працював ізповажних причин.
До відпрацьованогочасу зараховується тільки той строк, який засуджений відпрацював згідно зповідомленням власника підприємства, весь інший час до строку відбуванняпокарання не зараховується (у тому числі й час хвороби).
Не зараховується дочасу відбування покарання час, якщо засуджений прибув для виконання робіт устані сп’яніння.
За порушення порядкута умов відбування покарання у виді громадських робіт, а також порушеннягромадського порядку, за яке засуджену особу було притягнуто доадміністративної відповідальності, до засудженої особи застосовуєтьсязастереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальноївідповідальності (ч. 1 ст. 40 КВК України).
Ухиленням відвідбування покарання вважаються:
– невиконаннявстановлених обов’язків, порушення порядку та умов відбування покарання;
– притягнення доадміністративної відповідальності за порушення громадського порядку, які буливчинені після письмового попередження;
– невихід більшедвох разів протягом місяця на громадські роботи без поважної причини;
– допущення більшедвох порушень трудової дисципліни протягом місяця;
– поява на роботів нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння. Вважаємо, більш правильно поступив КВК РФв ст. 30, в якій передбачає злісне ухилення від відбування обов’язковихробіт в такій редакції: «Злісним ухиленням від відбування обов’язкових робітпризнається засуджений: а) більше двох разів протягом місяця не вийшов наобов’язкові роботи без поважних причин; б) більше двох разів протягом місяцяпорушив трудову дисципліну; в) сховався в цілях ухилення від відбування покарання».
Порушником визнаєтьсятакож засуджений, який не з’явився без поважної причини до інспекції або зник зметою ухилення від відбування покарання. За кожним фактом допущеного порушеннязасуджена особа дає письмове пояснення, яке долучається до її особової справи.
Поважними причинаминеявки засудженої особи (неповнолітнього) до інспекції у призначений строквизнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, щофактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом, і якідокументально підтверджені
(ч. 1 ст. 37 КВК України).
Виконання покарання увиді громадських робіт припиняється, а засуджені особи знімаються з обліку узв’язку з:
– відбуттямпризначеної судом кількості годин громадських робіт – за наявності повних данихз підприємства про відпрацьований час, коли сумарна кількість годин,відпрацьованих засудженим, дорівнює кількості годин, визначених вироком суду;
– засудженням заухилення від відбування громадських робіт – за наявності вироку суду, якийнабрав законної сили;
– амністією – занаявності відповідної постанови (ухвали) суду;
– скасуваннявироку – за наявності відповідної постанови (ухвали) суду;
– іншимипідставами, передбаченими законодавством.
З обліку також знімаються:померлі – за наявності відповідної довідки органу реєстрації актівгромадянського стану; особи, засуджені за вчинення нового злочину, – занаявності копії вироку суду, що набрав законної сили; засуджені особи, якізмінили місце проживання і вибули за межі території обслуговування, – занаявності підтвердження про отримання особової справи підрозділом інспекції зановим місцем проживання.
У день закінченнястроку покарання у виді громадських робіт (у день отримання останньогоповідомлення від власника підприємства про відбутий засудженою особою часпокарання), а при звільненні за іншими підставами – не пізніше наступногоробочого дня після одержання відповідних документів працівник інспекціїнаправляє повідомлення власнику підприємства, де засуджена особа відбувалапокарання, про припинення його виконання. Зняття засудженої особи з обліку заіншими підставами здійснюється в день надходження відповідних документів доінспекції.
У десятиденний термінпісля зняття з обліку особи, яка підлягає призову на строкову військову службу,у відповідний військкомат направляється повідомлення.
Засудженій особі, якавідбула призначений судом строк покарання у виді громадських робіт, на їївимогу може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення віднього (ч. 6 ст. 153 КВК України).
Особливості виконанняі відбування неповнолітнім покарання у виді виправних робіт. У 2006 роцікримінально-виконавча інспекція Державного департаменту України з питаньвиконання покарань виконувала судові рішення у відношенні 16816 засудженихнеповнолітніх, з яких 12 (0,1%) – до виправних робіт (Статистичні дані Державного департаменту України з питаньвиконання покарань [12]).
У третьомурозділі Інструкції визначається порядок виконання покарання у виді виправнихробіт (ст. 57 КК України, ст. ст. 41–46 КВК України) за місцем роботизасуджених осіб та проведення з ними індивідуально-профілактичної роботи зметою їх виправлення, недопущення скоєння ними нових злочинів та інших правопорушень.
Режим, тобто порядокта умови виконання та відбування цього покарання знаходить своє втілення утаких правових обмеженнях:
– відрахування іззаробітку засуджених до виправних робіт в доход держави (ст. 57 КК, ст. 45КВК України);
– заборонапротягом строку відбування покарання засудженим виїжджати за межі України,переводитися на іншу посаду чи роботу, звільнятися з роботи за власним бажаннямбез дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Дозвіл на звільнення може бутинаданий після перевірки обґрунтованості заяви засудженого та за наявності довідкиз нового місця роботи про можливість його працевлаштування (ч. 1 ст. 42КВК України);
– не зарахуваннячасу чергової відпустки до строку відбування покарання (ч. 2 ст. 42КВК України);
– притягнення докримінальної відповідальності у разі злісного ухилення засудженого відвідбування покарання за ст. 389 КК України;
– виникненнясудимості при засудженні до виправних робіт згідно зі ст. 88 КК України.
За порушення порядкута умов відбування покарання у виді виправних робіт до засудженого можезастосовуватися інспекцією стягнення у вигляді письмового попередження пропритягнення до кримінальної відповідальності (ч. 4 ст. 46 КВКУкраїни). Перед накладенням стягнення неповнолітній засуджений дає письмовепояснення про причини допущеного порушення, яке підлягає перевірці ідолучається до його особової справи.
Відносно особи, якаухиляється від відбування покарання у виді виправних робіт, інспекція надсилаєпрокуророві матеріали, що свідчать про ухилення для вирішення питання пропритягнення засудженої особи до кримінальної відповідальності відповідно до ч. 2ст. 389 КК України.
Ухиленням засудженоговід відбування покарання вважається:
– невиконаннявстановлених обов’язків;
– порушенняпорядку та умов відбування покарання;
– вчиненняпроступку, за який його було притягнуто до адміністративної відповідальності;
– допущеннябільше двох разів протягом місяця прогулів, а також більше двох порушеньтрудової дисципліни протягом місяця або поява на роботі в нетверезому стані, устані наркотичного або токсичного сп’яніння.
Порушником визнаєтьсятакож засуджений, який не з’явився без поважної причини до інспекції або виїхавбез дозволу інспекції за межі України.
Виконання покарання увиді виправних робіт припиняється і засуджені неповнолітні знімаються з облікуу зв’язку з:
– відбуттямпризначеного вироком суду покарання, – за наявності розрахункових відомостейпро час, який було включено в строк відбування покарання, заробіток тапроведені з ним відрахування. При цьому затримка перерахування утриманих сум неє перешкодою для зняття засудженого з обліку;
– засудженням заухилення від відбування покарання у виді виправних робіт, – за наявності копіївироку, що набрав законної сили;
– амністією, – занаявності постанови суду про застосування амністії;
– помилуванням, –за наявності розпорядження про виконання Указу Президента України пропомилування;
– скасуваннямвироку, – за наявності відповідної постанови суду;
– заміноювиправних робіт штрафом, – за наявності відповідної постанови суду;
– звільненням відвідбування покарання, – за наявності відповідної постанови суду.
З обліку такожзнімаються:
– померлі, – занаявності відповідної довідки з органу реєстрації актів громадянського стану;
– особи,засуджені за вчинення нового злочину, – за наявності копії вироку, що набравзаконної сили;
– засудженіособи, які вибули з території обслуговування у зв’язку зі зміною місця роботи, –за наявності підтвердження про отримання справи інспекцією за новим місцемроботи.
Після повного відбуттязасудженим покарання у день закінчення його строку (тобто в день отриманняостанніх розрахункових відомостей з підприємства), а при звільненні за іншимипідставами – не пізніше наступного робочого дня після одержання відповіднихдокументів інспекція надсилає повідомлення власнику підприємства, на якомупрацює засуджений, про припинення відрахувань з його заробітку і знімаєзасуджену особу з обліку (ч. 6 ст. 153 КВК України). Зняттязасудженої особи з обліку за іншими підставами здійснюється в день надходженнявідповідних документів до інспекції. Відносно особи, знятої з обліку, якапідлягає призову на строкову військову службу, в десятиденний терміннаправляється повідомлення у відповідний військкомат. В такий самий термін прозняття з обліку засудженої особи направляється повідомлення до відділу у справахгромадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
Особливістю цьогопокарання є те, що виконання покладається на інспекцію, а проведенняіндивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засуджених осіб зметою їх виправлення та недопущення учинення ними нових злочинів та іншихправопорушень – на органи внутрішніх справ відповідно до ч. 3 ст. 41КВК України.
Виконуючи покарання увиді виправних робіт, кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених,роз’яснює порядок та умови відбування покарання, контролює додержання порядкута умов відбування покарання засудженими особами і власником підприємства замісцем роботи засуджених осіб, здійснює проведення виховної роботи, надаєдозвіл на звільнення з роботи засуджених осіб за власним бажанням протягомстроку відбування покарання.
Дані положення, крімтого, регламентовані частинами 1, 2 ст. 41 КВК України, в яких передбаченаучасть засуджених у суспільно корисній праці. Крім суспільно корисної праці, вІнструкції передбачені такі основні засоби виправлення і виховання осіб,засуджених до виправних робіт, як соціально-виховна робота, дотримання порядкувідбування покарання, загальноосвітнє та професійно-технічне навчання,громадський вплив та контроль за їхньою поведінкою. Відносно неповнолітніх,Інструкція включає в себе положення, спрямовані на забезпечення належногонагляду за їх поведінкою, трудовою дисципліною та одержанням ними виробничоїкваліфікації.
Аналіз цих положеньдозволяє вести мову про те, що в них автоматично включені засоби виправлення,вміщені в ст. 6 КВК України, без достатньо критичного їх осмислення.Зокрема, проведення соціально-виховної роботи, залучення до загальноосвітньогота професійно-технічного навчання, забезпечення належного нагляду за поведінкоюзасуджених передбачає наявність відповідних нормативно закріплених положень, уяких би були визначені суб’єкти, які б відповідали за їх використання тарезультати цієї роботи.
Крім того, ч. 5ст. 41 КВК України визначає обов’язок кримінально-виконавчої інспекціїпроводити не соціально-виховну роботу із засудженими особами, а виховну роботу.Дані різновиди виховної роботи мають не однаковий зміст, що обумовлюєзастосування різних форм і методів її реалізації. Наприклад, відповідно до ст. 123КВК України, соціально-виховна робота застосовується з метою виховного впливулише на засуджених до позбавлення волі і передбачає цілеспрямовану діяльністьперсоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституційдля досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених. Із засудженими докримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, КВК України непередбачає проведення соціально-виховної роботи. Таким чином, дана Інструкціявміщує в собі колізії, коли одна норма суперечить іншій.
З урахуванням того, щост. 107 КВК України чітко регламентує права і обов’язки засуджених допозбавлення волі, а ст. ст. 123–128 КВК України передбачаються напрямкивиховного впливу на дану категорію засуджених, на нашу думку, подібні положенняповинні бути закріплені в КВК України відносно засуджених до покарань, непов’язаних з позбавленням волі. Це дозволить не тільки усунути існуючі колізіїв юридичних нормах, а й запобігти ситуаціям, коли від засуджених докримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, вимагають те, що непередбачено законом. Наприклад, серед обов’язків засуджених до таких покараньвідсутній обов’язок отримувати загальну освіту та проходити професійно-технічненавчання, а Інструкція відносить їх до основних засобів виправлення.
Особливості виконанняі відбування неповнолітнім покарання у виді позбавлення права обіймати певніпосади або займатися певною діяльністю. У 2006 році кримінально-виконавчаінспекція Державного департаменту України з питань виконання покараньвиконувала судові рішення у відношенні 16816 засуджених неповнолітніх, з яких 2– до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю(Статистичні дані Державного департаменту України з питаньвиконання покарань [12]). У першому розділі Інструкції визначено порядоквиконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади абозайматися певною діяльністю.
Виконання покарання увиді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністювключає в себе:
– облікзасуджених осіб;
– контроль задодержанням вимог вироку суду стосовно засудженої особи власником підприємства,установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженоїособи, а також органом, що має право анулювати дозвіл на зайняття відповіднимвидом діяльності, яка заборонена засудженій особі;
– вжиття заходівщодо припинення порушень вимог вироку суду;
– винесенняподання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених осіб, які нез’явилися за викликом до інспекції без поважних причин;
– організаціюпочаткового розшуку засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме, танадсилання матеріалів до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку такихзасуджених осіб;
– здійсненняінших заходів, передбачених законом.
Як бачимо, положенняцієї Інструкції не передбачають проведення соціальних заходів, які б сприяливирішенню проблем засудженої особи, що пов’язані з її освітою, здоров’ям,ризиком скоєння повторних злочинів. Крім того, законодавством не передбачаєтьсяумовно-дострокове звільнення від відбування даного виду покарання. Це суттєвопозначається на процесі відбування покарання засудженими особами, бо відсутнідійові важелі впливу на їх поведінку.
Відсутність такогозаходу ставить цю категорію засуджених у нерівне становище у порівнянні ззасудженими до інших видів кримінальних покарань, у процесі яких передбаченоумовно-дострокове звільнення (наприклад, ст. 46 КВК України передбачаєумовно-дострокове звільнення засуджених, які відбувають покарання у видівиправних робіт), а також це не відповідає закріпленому в ст. 5 КВКУкраїни принципу гуманізму. У порядку виконання даного покарання, залежно відхарактеру злочину і забороненого виду діяльності, підрозділ інспекції направляєповідомлення до відповідних органів, які здійснюють ліцензування певних видівдіяльності. Взятій на облік особі роз’яснюються порядок та умови відбуванняпокарання, правові наслідки у разі порушення вимог вироку та ухилення відвідбування покарання. При цьому, на засудженого до покарання у виді позбавленняправа обіймати певні посади або займатися певною діяльністю покладаються певніобов’язки:
– виконувативимоги вироку суду;
– надавати навимогу інспекції документи, які пов’язані з виконанням даного покарання;
– повідомлятиінспекцію про місце роботи і проживання чи їх зміну;
– з’являтися завикликом до інспекції.
При цьому вказаніобов’язки у сфері правового регулювання недостатньо конкретизовані черезвідсутність чітко сформульованої регламентації, що призводить до невизначеностіяк індивідуальних змін у поведінці засудженого, так і відсутності варіативностізастосування до нього засобів профілактично-виховного впливу з боку суб’єктівкримінально-виконавчих правовідносин.
Режим, тобто порядокта умови виконання і відбування цього покарання реалізується у двох формах: 1)у формі припинення трудового договору на заняття певною діяльністю; 2) у формівідмови засудженому в укладанні нового трудового договору на обіймання певноїпосади або видачі дозволу на заняття певною діяльністю.
Якщо виконання вирокув першій формі відбувається одноактно, відразу після вступу його в законнусилу, в другій – протягом усього визначеного вироком строку покарання.Засуджений до позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певноюдіяльністю повинен відчувати вплив карального потенціалу цього покаранняпротягом усього строку, визначеного вироком. Тривалість, строковість виконанняданого покарання є однією з основних його ознак, що характеризує зміст цьогопокарання. Разом з тим умовно-дострокове звільнення від відбування покарання увиді позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю,призначено як основне покарання, законом не передбачено.
Згідно з ч. 3 ст. 55КК України, при призначенні неповнолітньому позбавлення права обіймати певнупосаду або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту абопозбавлення волі на певний строк, воно поширюється на весь час відбуванняосновного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, щонабрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється змоменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у видіпозбавлення як додаткове до інших основних покарань, а також у разізастосування ст. 77 КК – з моменту набрання законної сили вироком. Тобтозасуджений, якому, наприклад, покарання у виді позбавлення права обіймати певнупосаду або займатися певною діяльністю було призначено додатково до позбавленняволі, відбуває це покарання крім строку, зазначеного у вироку суду, ще іпротягом строку відбування покарання у виді позбавлення волі.
КВК України 2003 р.не вніс суттєвих змін у регламентацію виконання покарання у виді позбавленняправа обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Згідно із ст. 30КВК виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певну посаду або займатисяпевною діяльністю, призначеного як основне покарання, а також як додаткове доосновних покарань, покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, апроведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого– на органи внутрішніх справ. Виконання покарання у виді позбавлення праваобіймати певну посаду або займатися певною діяльністю, призначеного неповнолітньомуяк додаткове покарання до арешту або позбавлення волі на певний строк, під часвідбування основного покарання покладається на адміністрацію арештного дому,кримінально-виконавчої установи.
Згідно зі ст. 35КК України, у разі ухилення засудженого від відбування покарання у видіпозбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю, вінпритягується до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 389 КУкраїни. Ухиленням від відбування покарання вважаються: порушення порядку таумов відбування покарання, а також притягнення до адміністративноївідповідальності за правопорушення, які були учинені після письмовогопопередження; невиконання вимог вироку суду; неповідомлення інспекції про місцероботи і проживання чи їх зміну.
Порушником визнаєтьсятакож засуджена особа, яка не з’явилась без поважної причини до інспекції абозникла з метою ухилення від відбування покарання. За кожним фактом допущеногопорушення засуджена особа дає письмове пояснення, яке долучається до їїособової справи. Стосовно особи, яка порушує порядок та умови відбуванняпокарання або ухиляється від відбування покарання у виді позбавлення праваобіймати певну посаду або займатися певною діяльністю, працівник інспекціїнаправляє прокуророві матеріали для вирішення питання про притягненнязасудженої особи до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 389 ККУкраїни (доставка такого засудженого до прокуратури та до суду здійснюєтьсяпрацівниками органів внутрішніх справ). Копії цих матеріалів підшиваються доособової справи засудженої особи.
Прокуроровінаправляються такі матеріали: подання; копія вироку суду; довідка про вчиненіпорушення та вжиті інспекцією заходи впливу; пояснення засудженої особи; іншіматеріали, що свідчать про ухилення або порушення. У поданні вказуютьсяконкретні факти ухилення засудженої особи від відбування покарання: вимогивироку суду, які не виконані; неявки в інспекцію за викликом без поважнихпричин; порушення порядку й умов відбування покарання, які допущено; проступки,учиненні засудженою особою, та види адміністративного реагування на них.
Зняття засудженоїособи з обліку після відбуття покарання здійснюється за рапортом працівникаінспекції, затвердженим начальником підрозділу інспекції. Зняття засудженоїособи з обліку з інших підстав (скасування вироку, амністією, помилуванням,засудженням за скоєння нового злочину, смертю засудженої особи, зміноюпостійного місця проживання) здійснюється у день надходження відповіднихдокументів до інспекції.
кримінальний покараннянеповнолітній штраф
Література
1. Правові аспектипрофілактики правопорушень серед неповнолітніх: Методичні рекомендації / Уклад.В.І. Антипов, Ю.Л. Заросійський. – К.: ІСДО, 1995. – 30 с.
2. Правосудие в отношениинесовершеннолетних. Стандарты Организации Объединенных Наций. –.Донецк: «Донецкий Мемориал», 2003. – 64 с.
3. Правосудие по деламнесовершеннолетних: Мировая мозаика и перспективы в России: сб. ст. в 2-х кн.:кн. 1: выпуск 2 / ред., сост.М.Г. Флямер. – М.: МОО Центр «Судебно-правовая реформа», 2000. – 236 с.
4. Правосудие по деламнесовершеннолетних: Мировая мозаика и перспективы в России: сб. ст. в 2-х кн.:кн. 2: выпуск 2 / ред., сост.М.Г. Флямер. – М.: МОО Центр «Судебно-правовая реформа», 2000. – 187 с.
5. Пробація та служби пробації в країнах –кандидатах у члени ЄС / За ред. Антона Ван Кальмтоута, Дженні Робертс, СандриВіндінг. – К.: Атіка, 2005. – 448 с.
6. Проблеми формування системизаконодавчих гарантій адекватності покарання / В. Махінчук // Право України. – 2002. – №3. – С. 124–126.
7. Программа и материалыроссийско-французского семинара по проблемам ювенальной юстиции (7–8 июня 2000года) / Под общ. ред. Т.В. Цырлиной; Региональный социальный ин-т. –Изд-во РОСИ, 2000. – 128 с.
8. Прокопенко Н.М.Співпраця НДО та ССН з метою профілактики злочинності серед неповнолітніх //Формування української моделі відновного правосуддя: Міжнар. конф. Київ, 10–11лютого 2005 р. – К.: Український Центр Порозуміння, 2005. – Відновнеправосуддя в Україні: Спецвипуск. – 102 с. – С. 87–89.
9. Протченко Б.А. Назначениеболее мягкого наказания, чем предусмотрено законом // Комментарий судебнойпрактики за 1977 год. ВНИИСЗ. – М., 1978. – С. 102–117.
10. Профілактична діяльність кримінальноїміліції у справах неповнолітніх: Методичні рекомендації /Авт. кол.:О.Д. Запорожець, В.Г. Овчаренко, О.В. Бакаєв та ін. – К.: НАВСУкраїни, 2002. – 44 с.
11. Рагимов И.М. Цели трудовогоиспользования осужденных к лишению свободы и проблемы их соотношения //Известия Академии наук Азербайджанской ССР. Серия истории, философии и права. –Баку, 1980. – №3. – С. 124–131.