А. Б. Трушлякова Національний університет кораблебудування

А.Б. Трушлякова Національний університет кораблебудуванняЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ НА ШЛЯХУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИБолонський процес набуває глобального характеру, як і слід було чекати в епоху тотальної глобалізації. Україна все більше інтегрується у європейські і світові структури і все більше студентів з України прагнуть вчитися в університетах Європи та Сполучених Штатів, а спеціалісти із розвинених країн Заходу все частіше відвідують Україну з метою проведення тут досліджень, викладання та стажування. Процес євроінтеграції передбачає створення загальноєвропейського освітнього і наукового простору на основі розроблення єдиних стандартів і критеріїв оцінки у галузі освіти та науки, термінів підготовки фахівців з вищою освітою, що сприятиме співробітництву між вищими навчальними закладами Європи, мобільності викладачів та студентів. Кінцевою метою є забезпечення відповідної суспільним, виробничим та особистісним потребам якості вищої освіти конкурентоспроможного фахівця, здатного легко адаптуватися в економічному просторі європейських країн. Стратегія сталого розвитку вищої освіти України в умовах Болонського процесу в цілому зрозуміла, але як визначити тактику, тобто шляхи та механізми адаптації системи вищої освіти України до принципів, норм, стандартів і основних положень європейського простору вищої освіти, прийнятних і ефективних для нашої держави і суспільства? Чіткої відповіді на це питання ще не має. Сучасна освіта повинна набути якостей, які б дозволили сформувати людину із інноваційним типом мислення, інноваційним типом культури, готовністю до інноваційного типу діяльності, що стане адекватною відповіддю на перехід цивілізації в інноваційний тип розвитку. Лише сформувавши інноваційну особистість, здатну до творення змін і сприйняття змінності, можливо реально конкурувати на світовому ринку праці. Модернізацію та реформування освітньої діяльності в контексті європейських вимог потрібно проводити в таких напрямках: науково-методичному; структурно-організаційному; адміністративно-фінансовому; психолого-педагогічному; правовому. Для більш чіткого уявлення проблем практичного приєднання, адаптації вищої освіти України до Болонського процесу доцільно розглядати її на таких етапах: вступ до ВНЗ, незалежне тестування абітурієнтів; безпосередньо навчання для отримання кваліфікацій бакалавра, магістра, формування освітніх професійних програм та навчальних планів підготовки фахівців; працевлаштування випускників вищих навчальних закладів та післядипломне навчання, отримання другої вищої освіти, отримання наукового ступеня. Основною ідеєю, яка повинна лежати в основі порівнянності навчальних програм, є ідея повної відповідності навчальних програм потребам міжнародного ринку праці. Критеріями, за якими якісну програму підготовки можна відрізнити від програми, яка не відповідає сучасним вимогам, очевидно повинні бути такі: можливість знайти роботу на ринку праці у будь-який час протягом усього життя, гнучкість програм з можливістю багаторазового підключення і виходу з програми, можливість мобілізації знань, вміння вирішувати проблеми, що виникають у професійній сфері, вміння працювати в колективі. Критеріями освіти в рамках Болонського процесу є якість підготовки фахівців, наявність внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю якості освіти; відповідність європейському ринку праці; мобільність студентів та викладачів; сумісність кваліфікації на всіх етапах підготовки; посилення конкуренто­спроможності фахівців. Але теоретичне надання можливості студентові в Україні отримати професійні кваліфікації відповідно до його потреб та вимог ринку праці ще не значить вирішення проблеми інтернаціоналізації освіти. Наприклад, система академічних кредитів ЕСТS (Європейська кредитно-трансферна система) розглядається як засіб підвищення мобільності студентів щодо переходу з однієї навчальної програми на іншу, з одного університету в інший; визначення змістових модулів навчання з кожної дисципліни, узгодження кредитних систем оцінювання досягнень студента повинно стати основою для вирішення задекларованої в Болоньї мети — створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів та дослідників на теренах Європи. Але без вирішення таких питань, як візові та фінансові перешкоди, незнання іноземних мов та соціально-культурних традицій народів європейських країн, українському студентові та викладачеві буде неможливо приймати справжню участь у розбудові європейського освітнього простору. В той час як студент більшості європейських університетів має можливість вибирати різноманітні програми навчання з набору, який пропонується не тільки його університетом, але й іншими, у тому числі закордонними університетами, пересічний український студент фактично такої можливості не має і змушений вивчати лише ті дисципліни, які передбачені навчальним планом його вищого навчального закладу. Імовірно, не може бути єдиного фактору чи ідеального принципу компонування комплексів навчальних дисциплін, однакового для всіх країн, напрямків та спеціальностей. Соціально-економічні умови, культурні традиції, освітянський досвід та практика освіти утворюють складні системи, в яких один і той же фактор неоднозначно впливає на якість освіти, знання та рівень кваліфікації випускників вищих навчальних закладів. Орієнтуючись на міжнародні стандарти вищої освіти, при розробці та формуванні відповідних освітньо-професійних програм підготовки фахівців в Україні потрібно адаптувати, а не копіювати їх кращі зразки, проводити дійсно інтернаціоналізацію навчання в університетах України, а не її вестернізацію. Приєднання України до Болонського процесу є незаперечним фактом міжнародного визнання нашої системи вищої освіти, але першочерговими вимогами програми її подальшого розвитку є: Законодавче забезпечення проблеми внесенням ґрунтовних змін та доповнень до певних розділів Закону України “Про вищу освіту” відповідно до вимог Болонського процесу; Ревізія наявних в країні документів, стандартів, освітньо-кваліфікаційних довідників (наприклад, Національного класифікатора України «Класифікатор професій», Національного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності») щодо освітньо-кваліфікаційних характеристик професій працівників, кваліфікацій фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра та магістра за відповідними напрямами підготовки; Розробка міжнародних угод та конвенцій щодо безвізового режиму для студентів та викладачів університетів країн Болонського процесу; Подальший розвиток та формування сучасних освітньо-професійних програм підготовки фахівців та поглиблення впровадження новітніх освітніх технологій; Безперервний моніторинг соціальних індикаторів сталого розвитку вищої освіти.