РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Абсолютні і відносні величини
План
Вступ
1. Абсолютні величини
2. Відноснівеличини
3. Комплексневикористання абсолютних і відносних статистичних величин
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
На практиці використовуються три види узагальнюючихстатистичних показників: абсолютні, відносні і середні. Узагальнення показниківє важливим завданням, а також характерним і специфічним для статистики методом.
Початковим видом узагальнюючих статистичних показниківвиступають абсолютні величини, отримані в результаті зведення первинногоматеріалу. А вже на основі абсолютних величин вираховують відносні і середнівеличини.
В більшості випадків, для характеристики якого-небудьявища часто використовують всі три види узагальнюючих показників. Комплексневикористання всіх трьох узагальнюючих статистичних величин дозволяє різнобічноохарактеризувати досліджуване явище чи процес.
Я ж представляю вашій увазі два з цих статистичних показників– абсолютні і відносні величини.
1. Абсолютні величини
Абсолютними величинами в статистиці називаютьсяпервинні узагальнюючі показники, які характеризують суспільні явища і процеси вконкретних умовах місця і часу. Наприклад, чисельність населення Тернопільськоїобласті на 1 січня 1997 р. Становила 1172,4 тисячі чоловік, у тому числі:міського – 512,1 тисячі чоловік і сільського – 660,3 тисячі чоловік.
Абсолютні статистичні величини отримують в результатізведення шляхом безпосереднього підрахунку первинного статистичного матеріалу,або розрахунків, на основі інших показників досліджуваної сукупності (наприклад,сума припливу грошей в каси ощадбанку визначається як різниця між поступленнямгрошей і їх видачею з кас).
Характерною особливістю абсолютних величин є те, щовони безпосередньо зв’язані із соціальною, економічною і природною основою аборечовою формою явищ і процесів, які вони представляють. Абсолютні величинивідображають кількісну сторону певної суті явища тієї чи іншої йоговластивості.
Абсолютні величини як узагальнюючі показникихарактеризують сукупність за її чисельністю (число працівників, кількістьмагазинів, бібліотек, лікарень) і об’ємом (валовий випуск продукції, фондзаробітної плати, обсяг роздрібного товарообороту і т.д.).
Об’ємні показники, в свою чергу, часто використовуютьдля характеристики сукупності в цілому або її частини.
Статистика виділяє три види абсолютних величин:індивідуальні, групові і загальні.
Індивідуальними називаються такі абсолютні величини,які виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць досліджуваноїсукупності. Індивідуальні абсолютні величини установлюються безпосередньо підчас проведення статистичного спостереження і реєструються у формулярах спостереження.
На базі індивідуальних абсолютних величин утворюютьсязагальні і групові абсолютні величини.
Групові і загальні абсолютні статистичні величинивиражають величину ознаки у всіх одиниць даної сукупності, або окремих її груп.
Абсолютні статистичні величини виражають розміри явищв таких одиницях міри як: вага, об’єм, площа, довжина, вартість і інше.
Абсолютні статистичні величини завжди числа іменовані.Вони мають певну розмірність і певні одиниці виміру.
Вибір одиниць виміру абсолютних величин залежить відфізичних і соціально-економічних властивостей явища, а також від суті і метидослідження. В статистиці використовується велике число різноманітних одиниць виміру,які можна об’єднати в три групи: натуральні, вартісні і трудові.
Натуральними називаються одиниці виміру, які виражаютьрозміри конкретних явищ у фізичних вимірниках (тоннах, кілограмах, метрах,гектарах, літрах, кубометрах і інше).
Натуральні одиниці виміру можуть бути простими,складними і умовно-натуральними.
Складні натуральні одиниці виміру отримують шляхомперемноження двох величин різних розмінностей. Наприклад, потужністьелектродвигунів вимірюється в кіловатах, а спожита ними енергія в складниходинцях — кіловат-годинах, об’єм перевезених вантажів вимірюється в тоннах, авантажооборот – в тонно-кілометрах, верстатний парк цеху обчислюється в штуках,а робота верстатів у верстатоднях, верстатозмінах і т.д.
Як показують наведені приклади, складні одиницівимірюють сукупності, які характеризують результати функціонування продуктивнихсил, і відображають два фактори: в першому випадку – потужність електродвигуніві час їх роботи, в другому випадку – об’єм вантажів і віддаль перевезень, втретьому випадку – кількість верстатів і тривалість їх роботи.
В ряді випадків статистика використовуєумовно-натуральні одиниці виміру. Такі одиниці виміру використовуються длязведення до купи декількох різновидностей однакової споживної вартості. Одну зних приймають за еталон, а всі інші перераховують за допомогою спеціальнихперевідних коефіцієнтів в одиниці виміру взятого еталону. Перерахунок вумовно-натуральні одиниці здійснюється за формулою:
y = e +k * н,
де у – кількість умовно-натуральних одиниць;
е – кількість еталонних одиниць;
н – кількість одиниць сукупності, які відрізняютьсявід еталонних;
k – коефіцієнт перерахунку не еталонних одиницьсукупності в еталонні.
Коефіцієнт перерахунку – це відношення величиниякої-небудь властивості з різновидностей складових елементів явища до йоговеличини, прийнятої за еталон. Наприклад, нехай маємо 150 т. мила із 40 %вмістом жирних кислот, 100 т. – із 50 % і 50 т. – із 60 % вмістом жирнихкислот. Потрібно перерахувати все мило на 40 %-не. Спочатку визначимокоефіцієнти перерахунку: для 40 % мила k1 = 40/40 = 1, для 50 % — k2= 50/40 = 1,25 і для 60 % — k3 = 60/40 = 1,5. перерахуємо все мило вумовно-натуральне ( на 40%-не, взяте за еталон ):
150 * 1 + 100 * 1,25 + 50 * 1,5 = 350 т.
Отже, ми маємо 350 умовно-натуральних тонн мила.
Перерахунок в умовно-натуральні одиниці виміру отримаввелике розповсюдження в практичній роботі і наукових дослідженнях. використовуютьсянайрізноманітніші перерахунки: паливо різних видів перераховують в еталоннекам’яне вугілля, теплотворна спроможність якого становить 29,309 Дж/кг ( 7000ккал/кг ); консервну продукцію вимірюють в тубах ( тисячах умовних банок ), заумовну банку приймається банка вагою нетто 400 г. – для одних видів консервів ібанка об’ємом 353,4 см3 – для інших; в сільському господарстві різнівиди робіт перераховують в умовну ріллю, різні види рогатої худоби – в умовніголови, різні види кормів – в кормові одиниці; деякі продукти харчуванняперераховують за засвоєністю частки білка, який вміщується в кожному продуктіта інше.
Потрібно пам’ятати, що умовні абсолютні величининепридатні для обчислення різнорідної продукції.
Вартісними називаються одиниці виміру, яківикористовуються для характеристики в грошовому виразі багатьох різноманітнихстатистичних показників. Наприклад, собівартість і ціна одиниці продукціїобліковується в гривнях і копійках, обсяг товарообороту продуктового магазину –в тисячах гривень, а національний дохід держави в мільйонах або мільярдахгривень. Вартісні вимірники дають можливість зіставляти найрізноманітніші видипродукції. Недоліком цього виду одиниць виміру є те, що з плином часу ціни наокремі товари і послуги змінюються, а тому деякі сумарні величини стають непорівняльними. Цей недолік усувається шляхом переоцінки цих сум в ціни одного ітого ж періоду ( порівняльні ціни ).
Трудовими називають одиниці виміру, яківикористовуються для обліку затрат робочого часу, для визначення рівняпродуктивності праці, величини трудових ресурсів і раціонального їхвикористання, та для деяких інших розрахунків. Трудові вимірники виражаються влюдино-годинах, людино-роках, машино-днях, верстато-днях, кон-днях.
Поряд з абсолютними показниками, отриманими шляхомзведення даних спостереження, статистика використовує абсолютні показники,отримані розрахунковим шляхом. Так, об’єм національного доходу обчислюють на базіданих про валову продукцію галузей матеріального виробництва і даних проматеріальне споживанні в цих галузях. Багато абсолютних величин розраховуютьбалансовим методом. Розрахунок ґрунтується на тому, що в балансі всі показникизв’язані між собою так званою балансовою ув’язкою. Баланс складається з двохрозділів: активу і пасиву. Баланс руху товарно-матеріальних цінностей в простійформі в активі має залишок на початок періоду і поступлення, а в пасиві –вибуття і залишок на кінець періоду. Сума активу завжди рівна сумі пасиву. Атому, якщо один з чотирьох показників невідомий, його легко визначити черезбалансову ув’язку. Якщо, наприклад, невідомий об’єм реалізаціїтоварно-матеріальних цінностей за звітний період, то його розраховують якзалишок на початок періоду плюс поступлення і мінус залишок на кінець періоду.Нехай залишок товарів на початок кварталу в одному з торгів становив 100 млн.грн., поступило за даний період товарів на суму 500 млн. грн., а залишоктоварів на кінець цього кварталу склав 200 млн. грн… Об’єм реалізації за данийперіод становитиме:
100 + 500 – 200 = 400 млн. грн.
Балансову ув’язку можна виразити рівністю:
a + b = c + d
де a – залишок на початок періоду;
b – поступлення за даний період;
c – вибуття за даний період;
d – залишок на кінець періоду.
Таким чином за балансовою ув’язкою:
100 + 500 = 400 + 200,
звідси
a = c + d – b = 400 + 200 – 500 = 100 млн. грн.;
b = c + d – a = 400 + 200 – 100 = 500 млн. грн.;
c = a + b – d = 100 + 500 – 200 = 400 млн. грн.;
d = a + b – c = 100 + 500 – 400 = 200 млн. грн..
Розраховують також об’єм ознаки за даними про йогосереднє значення і чисельність одиниць сукупності. Наприклад, якщо відомасередня вага помідорів у ящику ( 25 кг. ) і кількість ящиків з помідорами,завезеними на продуктовий ринок ( 300 ящиків ), то, перемноживши середню вагуодного ящика з помідорами на кількість ящиків, визначимо вагу всіх помідорів (25 * 300 = 7500 кг., або 7,5 т. ). Аналогічно визначають обсяг реалізації іінших видів товарів на продуктових ринках.
Абсолютні статистичні величини мають велике практичнеі наукове значення. Вони характеризують наявність всіх ресурсів – матеріальних,грошових, трудових; розміри виробництва різних видів продукції і національногобагатства країни та інше. Абсолютні величини використовують для розробкинародногосподарських планів і програм та контролю за ходом їх виконання. Вони єосновою для обчислення різних видів відносних і середніх величин, індексів таінших узагальнюючих показників.
абсолютний відноснийстатистичний показник
2. Відносні величини
Відносними величинами називають статистичні показники,які виражають кількісні співвідношення між соціально-економічними явищами і процесами.Їх отримують шляхом порівняння ( ділення ) двох однойменних, або різнойменнихвеличин.
Величина, з якою проводять порівняння, називаєтьсяосновою відносної величини, базою порівняння або базисною величиною. Величина,яку порівнюють, називається поточною, порівнюваною чи звітною величиною.
Відносні величини показують, у скільки разівпорівнювана величина більша чи менша за базисну, або яку частку перша займає вдругій, або скільки одиниць однієї величини припадає на одиницю другої.
В залежності від бази порівняння відносні величиниможуть виражатися у формі:
а) коефіцієнтів – якщо база порівняння приймається заодиницю;
б) процентів ( % ) – якщо база порівняння береться за100;
в) проміле ( %0) – якщо за базу порівняннявзято 1000;
г) продециміле ( %00 ) – якщо базапорівняння становить 10000;
д) просантиміле ( %000 ) – якщо базапорівняння прийнята за 100000;
Вибір форми вираження відносної величини визначається розмірністюпорівнювальних величин з метою надання даній відносній величині найбільшоївиразності. Якщо порівнювальна величина більша за базу порівняння то виникаєпроблема вибору між коефіцієнтом і процентом. Коефіцієнт показує в скількиразів порівнювана величина більша за базу порівняння. При процентному виразі,якщо від нього відняти 100, судять на скільки процентів порівнювана величинабільша за базу порівняння.
Якщо порівнювана величина менша за базу порівняння, тодоцільно застосувати проценти, а якщо вона значно менша – проміле, продецимілеабо просантиміле.
Проміле широко застосовується в статистиці населення,де народжуваність, смертність, природний приріст та інші демографічні показникивираховуються на 1000 душ населення. Таку форму відображення відносних величинвикористовують для зручності їх сприйняття і тлумачення.
При обчисленні відносних величин найчастіше порівнюютьдві абсолютні величини. В деяких випадках порівнюють також відносні і середнівеличини.
Відносні величини мають велике значення присоціально-економічному аналізі, тому що абсолютна величина, взята сама по собі,не завжди дає правильну оцінку явища. В багатьох випадках тільки в порівнянні зіншою абсолютною величиною дана величина проявляє свою істинну значущість.Якщо, наприклад, відомо, що в одній області протягом року народилось 15000 дітей,а в другій 18000 дітей, то це ще нічого не говорить про рівень народжуваності вцих областях. Тільки зіставивши ці величини із загальною чисельністю населенняданих областей, ми матимемо уявлення про рівні народжуваності. Нехай рівеньнароджуваності в першій області – 12,8 %0[ ( 15000: 117000 ) *1000 ], в другій – 10,0 %0[ ( 18000: 1800000 ) * 1000 ], то це свідчитьпро те, що в першій області народжуваність в 1,28 рази вища, ніж в другій.
В залежності від змісту і пізнавального значеннявідносні величини, що використовуються в статистиці, поділяються на наступніосновні види: відносні величини планового завдання, виконання плану, динаміки,структури, координації, інтенсивності і порівняння.
Відносні величини планового завдання характеризуютьвідношення запланованого рівня показника до його фактично досягнутого рівня вминулому ( до планового ) періоді. Так, наприклад, якщо в 2007 р. заводвиготовив продукції на 10 млн. грн., а на 2008 р. планується 10,5 млн. грн., товідносна величина планового завдання складе 10,5: 10 = 1,05, або 105 %. Внародногосподарських планах планові завдання доводяться як в абсолютнихпоказниках, так і у формі відносних величин.
Планові завдання у формі відносних величин доситьчасто встановлюються, особливо за такими показниками, як продуктивність праці,собівартість продукції, рентабельність та інше.
Відносною величиною виконання плану називаєтьсястатистичний показник, який характеризує ступінь виконання планового завдання,встановленого на даний період. Іншими словами, це процентне відношення фактичнодосягнутого рівня до запланованого за відповідний період часу (місяць, кварталі т.д.).
Відносні величини виконання плану мають великенародногосподарське значення, тому що вони є знаряддям розвитку статистикоюодного з найбільш важливих її завдань – контролю за ходом виконання планівокремим підприємством, об’єднанням, галузями народного господарства і народнимгосподарством в цілому.
Припустимо, що підприємство за планом повинно буловипустити на протязі другого кварталу продукції на суму 300 тис. грн., афактично випустило на 315 тис. грн., тоді процент виконання плану будестановити105 % ( 315: 300 * 100 ). Отже, план було виконано на 105 %, абоперевиконано на 5%.
У випадку, коли план доведений у формі відносноївеличини, для визначення ступеня його виконання замість абсолютних величин учисельнику і знаменнику беруть відносні величини. Тому для визначення ступенявиконання плану спочатку визначають фактичні зміни цього показника за звітнийперіод порівняно з базою, відносно якої обчислене планове завдання, а потімділять фактичний показник на запланований і множать на 100.
Наприклад, за річним планом намічалось підвищитипродуктивність праці робітників заводу на 6 %, фактично вона зросла, за цейсамий період, на 7 %. Тобто, план підвищення продуктивності праці робітниківзаводу виконаний на 116,7 % [ ( 107: 106 ) * 100], або перевиконаний на 16,7 %.
Якщо планом передбачалось зниження рівня показника,наприклад, собівартості випуску продукції за рік на 5 %, а фактично воназнизилась на 7 %, то процент виконання плану становитиме 97,9 % [ ( 100 – 7 ):( 100 – 5) * 100 ] = ( 93: 95 * 100 ). Отже, фактична собівартість продукціїнижча від планової на 2,1 % ( 100 – 97,9 ).
Відносні величини динаміки характеризують зміну рівнятого чи іншого явища в часі. В залежності від характеру бази порівняння, розрізняютьвідносні величини динаміки із змінною базою порівняння, або ланцюгові, і відноснівеличини з постійною базою порівняння, або базисні.
Розраховані базисні і ланцюгові відносні величинидинаміки показані в таблиці 1.
Таблиця 1. Валовий збір картоплі в області за 2002-2007 рр.Рік 2002 2003 2004 2005 2006 2007 Валовий збір картоплі, млн. т. 21 23 27 30 31 36 В процентах до 2002 р. (базисні) 100,0 109,5 128,6 142,8 147,6 171,4 В процентах до попереднього року (ланцюгові) – 109,5 117,4 111,1 103,3 116,1
Відносні величини динаміки характеризують напрямок ішвидкість зміни явищ в часі, тобто темп розвитку.
Якщо ланцюгові темпи розвитку показують, як змінюєтьсявеличина показника від одного періоду до іншого, то базисні величинихарактеризують поступове віддалення від базисного періоду, тобто рух вперед відвихідної (початкової ) точки.
Вибір бази порівняння для базисних відносних величинмає суттєве значення. В якості бази порівняння потрібно брати дані за ті роки,які мають важливе ( віхове ) значення в розвитку досліджуваного процесу.
Відносні величини планового завдання, виконання плануі динаміки взаємозв’язані між собою. Для розгляду цього зв’язку позначимоабсолютну величину базисного періоду через Уо, планового завдання –через Уп і виконання плану ( звітного періоду ) – через У1.Виразимо через прийняті символи досліджувані нами відносні величини:
планового завдання = Уп / Уо;
виконання плану = У1 / Уп;
динаміки = У1 / Уо;
Відносна величина динаміки дорівнює добутку відноснихвеличин планового завдання і використання плану:
У1 / Уо = Уп / Уо* У1 / Уп.
Цей взаємозв’язок дозволяє визначити і дві іншівідносні величини. Так, відносну величину планового завдання визначають шляхомділення відносної величини динаміки на відносну величину виконання плану:
У1 / Уо: У1 / Уп= У1 * Уп / Уо * У1 = Уп/ Уо
Відносна величина виконання плану – це частка відділення відносної величини динаміки на відносну величину планового завдання:
У1 / Уо: Уп / Уо= У1* Уо: Уо * Уп = У1 /Уп
Таким чином, знаючи дві з трьох величин, завжди можнаобчислити третю.
Відносні величини структури характеризують питому вагуокремих частин досліджуваної сукупності в загальному її об’ємі. Їх обчислюють відношеннямчастини до цілого. Дані відносні величини виражаються в частках одиниці абопроцентах. Наприклад, у взуттєвому магазині серед 1000 пар взуття чоловічихчеревиків 400 пар, а жіночих – 600 пар. Отже, питома вага чоловічого взуттястановить 40% (400/1000 * 100), жіночого – 60% (600/1000*100).
За допомогою відносних величин структури виявляютьтакож структурні зрушення в досліджуваній сукупності, а саме зміну її складу,напрямок і тенденцію за різні періоди часу. Саме структурні зрушення дозволяютьпростежити і вивчити зміни, що відбуваються усередині складного явища.
Для прикладу структурних зрушень розглянемо зміни врозподілі дітей з багатодітних родин, які отримують безкоштовне харчування у школах (табл.2, дані умовні):
Таблиця 2 Розподіл учнів з багатодітних родин, які отримують безкоштовне харчуванняу школах (%)Показники Рік 2006 2007 2008 2009 2010
Всього учнів з багатодітних родин, які отримують безкоштовне харчування.
В тому числі у сім’ї:
п’ятеро дітей
четверо дітей
троє дітей 100 100 100 100 100 11.9 10.7 10.4 10.1 9.18 12.3 11.5 11.1 10.0 9.6 75,8 77,8 78,5 79,9 81.22
Дані табл. 2 показують суттєві зміни в структурібагатодітних родин, діти з яких отримують безкоштовне харчування у школах, асаме: за період з 2006 по 2010 роки суттєво зросла кількість родин з трьомадітьми у той час, як кількість сімей, у яких четверо та п’ятеро дітейзменшилась.
Відносні величини структури широко використовуютьсяпри статистичному дослідженні розвитку народного господарства, змін у складінаселення, розміщення продуктивних сил і інше.
Вивчення структури і структурних зрушень суспільнихявищ і процесів є одним з важливих завдань статистики.
Відносні величини координації характеризуютьспіввідношення частин цілого між собою. Одну із складових частин цілогоприймають за базу порівняння, а всі інші частини знаходять як відношення донеї. Ці відносні величини характеризують не структуру сукупності, аспіввідношення частин між собою, і являються особливим видом відносних величин.
За допомогою відносних величин координації визначають,скільки одиниць даної частини цілого припадає на 1, на 100, на 1000, на 10000одиниць іншої частини, взятої за базу порівняння. Наприклад, кількістьінженерів, службовців на 100 робітників, число жінок що припадає на одногочоловіка і навпаки, співвідношення хлопчиків і дівчаток в сукупності народженихі таке інше.
За даними Статистичного щорічника України за 1995 р. (К., Техніка, 1996) чисельність населення України на 1 січня 1996 р. становила51,3 млн. чол., в тому числі: чоловіків – 23,9 млн. чол. (46,6 %) і жінок –27,4 млн. чол. (53,4 %), тобто на 1000 жінок припадало 872 чоловіки (23,9/27,4* 1000), або на 1000 чоловіків припадало 1146 жінок (27,4/23,9 *1000).
Відносні величини інтенсивності характеризують ступіньпоширення або розвитку даного явища в певному середовищі. Їх отримують шляхомзіставлення двох різнойменних абсолютних величин, пов’язаних між собою, але якіне являються складовими цілого. Чисельник відносної величини інтенсивностівиражає розмір досліджуваного явища, а знаменник – розмір середовища, в якомувоно поширюється або розвивається. Відносні величини інтенсивності завжди числаіменовані і виражаються одиницями виміру тих абсолютних величин, на основі якихвони розраховуються.
До цього виду відносних величин належить показникгустоти населення, який є результатом відношення чисельності населення певногорегіону до відповідної території і характеризується числом жителів на 1 км2площі. Наведемо для прикладу дані про густоту населення в Україні і деяких їїрегіонах станом на 1 січня 1996 р.: в Україні – 85 чол. / км2, (51334,1 тис. чол. / 603,7 тис. км2 = 85,0 ), в тому числі вобластях: Дніпропетровській – 120,8 чол./ км2; Донецькій – 196,3чол./ км2; Закарпатській – 100,6 чол./ км2; Івано-Франківській– 105,5 чол./ км2; Луганській – 104,4 чол./ км2;Львівській – 126,7 чол./ км2; Чернівецькій – 116,5 чол./ км2;Чернігівській – 42,8 чол./ км2; Херсонській – 44,4 чол./ км2;Житомирській – 49,5 чол./ км2; Кіровоградській – 49,8 чол./ км2.
Як показують приведені мною дані, розташуваннянаселення по території України дуже нерівномірне. Так, в Дніпропетровськійобласті порівняно з Чернігівською густота населення щільніша більш ніж в 4,5рази (196,2 / 42,8); Херсонською – в 4,4 рази (196,2 / 44,4); Житомирською – в4 рази (196,2 / 49,5) і так далі.
Прикладами відносних величин інтенсивності можутьслужити й інші статистичні показники, широко застосовувані в статистичномуаналізі, як наприклад: виробництво продуктів на душу населення; вихідсільськогосподарської продукції на 100 га земельних угідь, фондовіддача,фондоємність, фондоозброєність, продуктивність праці і тому подібне.
Відносні величини порівняння характеризуютьспіввідношення однойменних величин, що стосуються одного й того ж періоду абомоменту часу, але різних об’єктів чи територій.
Їх виражають в процентах, або коефіцієнтах, якіпоказують, у скільки разів одна порівняльна величина більша від іншої. Так,знаючи що в Києві на початок 1996 р. проживало 2638,7 тис. чол., а вСевастополі – 406,9 тис. чол., знайдемо, що чисельність населення Києваприблизно в 6,5 рази більша, ніж чисельність населення Севастополя.
Відносні величини порівняння знаходять широкевикористання в порівняльній оцінці розмірів території, величини посівних площ,об’ємів промислової продукції окремих областей, регіонів, міст і так далі.
Відносні величини порівняння застосовуються вміжнародних зіставленнях, таких як виробництво важливих видів продукції на душунаселення і інше.
3. Комплексне використання абсолютних і відносних статистичнихвеличин.
Явища суспільного життя надзвичайно складні ібагатогранні. Будь-який узагальнюючий показник спроможний відтворити лише однугрань предмета пізнання. Розмір соціально-економічних явищ і їх кількісніспіввідношення змінюються залежно від часу і місця з неоднаковою швидкістю і врізних напрямках. Це зумовлює необхідність комплексного підходу до вивчення конкретнихсуспільних явищ, а отже, і диференційованого використання в економічномуаналізі абсолютних і відносних величин. Така умова випливає безпосередньо зхарактеру взаємозв’язку абсолютних і відносних величин. Взаємозв’язок міжданими величинами заклечається в тому, що відносні величини є похідними відабсолютних величин, виражають співвідношення між ними, а тому змінюються взалежності від зміни абсолютних величин.
Кількісне вираження відносних величин залежить нетільки від числової відмінності між порівнюваними абсолютними величинами, але йвід розміру бази порівняння, чим вона менша, тим більша відносна величина інавпаки. Тому одна і та ж абсолютна величина, в залежності від бази порівняння,може бути виражена різною відносною величиною. Або однаковому проценту можутьвідповідати різні абсолютні значення ознак. Якщо брати у відриві абсолютні івідносні величини, то вони не дадуть ясного і чіткого уявлення про досліджуваніявища і процеси.
Наприклад, в двох областях України «А» і «Б» ізсередньорічною чисельністю населення відповідно 943,6 і 3088,4 тис. чол.протягом року народилось однакове число дітей, по 12 тис. чол. в кожній. Алебез застосування спеціальної відносної величини – коефіцієнта народжуваності,судити в якій області народжуваність вища неможливо. З цією метою обчислимокоефіцієнт народжуваності:
для області «А» Кн = 12 / 943,6 * 1000 =12,7 %0;
для області «Б» Кн = 12 / 3088,4 * 1000 =3,9 %0;
Отже, в області «А» народжуваність вища ніж в області«Б» в 3,2 рази (12,7 / 3,9).
Візьмемо інший приклад. Нехай дві торгових точкивиконали план товарообороту на 112 % кожна, тобто обидві його перевиконали на12 %. Але якщо взяти до уваги, що в першій з них при плані товарообороту 12млн. грн. Фактичне виконання становить 13,44 млн. грн., тобто зверх планувиручено 1,44 млн. грн., а в другій – при плані 500 тис. грн., фактичневиконання склало 560 тис. грн., або перевиконане на 60 тис. грн., то різниця,як бачимо дуже суттєва.
Особливу увагу при розрахунку відносних величинпотрібно приділяти питанню порівнянності порівнюваних абсолютних величин.Обов’язково потрібно, щоб при розрахунку відносних величин виконання плану,динаміки і порівняння, їх абсолютні величини були порівняні між собою по періодахабо моментах часу, до яких вони відносяться за одиницею виміру їх обсягу, заколом охоплюваних об’єктів, за методикою їх обчислення, за територією і деякимиіншими ознаками.
Точне дотримання вимоги порівнянності особливопотрібне при порівнянні народногосподарських показників між різними країнамисвіту в зв’язку з неоднаковою методологією їх розрахунків.
Таким чином, тільки в поєднанні і взаємному доповненнюодних одними, абсолютні і відносні величини дають можливість повніше і глибшепроаналізувати явища суспільного життя, їх особливості й закономірності.
Відносні величини у взаємозв’язку з абсолютнимивеличинами виступають як важливий засіб інформації і аналізу різних сторінсоціально-економічних явищ і процесів, що є найважливішим принципом їх використання.
Висновок
Принаписанні цієї роботи можна зробити такі висновки:
Абсолютніпоказники необхідні для планування правової діяльності і керування нею. Але їхпотрібно доповнювати відносними величинами, що значно збагатить і поглибитьаналіз явищ, які відбуваються у сфері правової діяльності.
Абсолютністатистичні величини ми завжди одержуємо в результаті проведеного статистичногоспостереження і зведення. Вони обов’язково характеризують розміри сукупностіабо обсяг ознаки явища. Абсолютні величини завжди характеризують сукупність упевних просторах і конкретному місці та часі.
Длятого щоб провести всебічний аналіз правових явищ, обов’язково необхіднообчислити узагальнюючі показники. В першу чергу це стосується обчисленнявідносних величин, які дають змогу проаналізувати і здійснити порівняння рівнязлочинності в окремих країнах та в різних адміністративно-територіальниходиницях. Усі узагальнюючі показники обчислюються на основі абсолютних величин.
Список використаної літератури:
1. Бек В.Л.Теорія статистики: Курс лекцій. Навчальний посібник – К.: ЦУЛ, 2002.
2. ЛапішкоМ.Л. Основи фінансово-статистичного аналізу економічних процесів. – Львів:«Світ», 1995.
3. Є. І.Ткач, В. П. Сторожук – Загальна теорія статистики. – Київ: «Центр учбовоїлітератури», 2009.
4. Розміщенняпродуктивних сил України: Підручник / Є. П. Качан, М. О. Ковтонюк, І.О. Петригата ін.: за редакцією Є. П. Качана. К.: Вища школа, 1997.
5. РоманюкО.П. Методи економіко-статистичного аналізу: Навчальний посібник. — К.:Видавництво УАДУ, 1997.
6. Статистика.Підручник / За ред. С.С.Герасименка. — К.: КНЕУ, 2000.
7. ТринькоР.І. Теорія статистики. – Львів: ЛДАУ, 1998.
8. Деякітаблиці з інтернету.