Міністерствоосвіти і науки України
Вінницькийдержавний педагогічний університет
ім.М. Коцюбинського
Інститутісторії етнології та права
Кафедра правознавства
Індивідуальненавчально-дослідне завдання
натему: Адвокатськатаємниця
Вінниця2010
Особливістьпрофесії адвоката полягає в тому, що він одержує від клієнта відомості, які тойне буде повідомляти іншій особі, а також іншу інформацію, яку йому належитьзберігати в таємниці. Довіра до адвоката може виникнути лише за умовиобов’язкового додержання ним принципу конфіденційності. Таким чином,конфіденційність є першорядним і фундаментальним правом та обов’язком адвоката.[1]
У рекомендаціяхКомітету Міністрів Ради Європи від 25.10.2000 р. про свободу здійсненняпрофесійних обов’язків зазначено, що слід вдаватися до всіх необхідних дій,спрямованих на належне забезпечення конфіденційного характеру взаємин міжадвокатом і його клієнтом (п. 6 принципу І), адвокати мають дотримуватисяпрофесійної таємниці відповідно до національного законодавства, внутрішніхнормативних актів і професійних стандартів. Будь-яке недотримання професійноїтаємниці без відповідної згоди клієнта має бути належно покаране (п. 2 принципуIII).[2]
Суттєвий внесок урозроблення проблематики адвокатської таємниці зробили українські вчені Т.Варфоломеєва, С. Гловацький, С. Гончаренко, А. Заднепровський, О. Жуковська таін. Однак питання, пов’язані із забезпеченням охорони адвокатської таємниці, щекомплексно не досліджувалися.[3]
Чинний ЗаконУкраїни «Про адвокатуру» від 19.12.1992 р. формулює поняття адвокатськоїтаємниці та закріплює гарантії її дотримання. Статтею 9 Закону України «Проадвокатуру» визначено поняття адвокатської таємниці: «Адвокат зобов’язанийзберігати адвокатську таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, зяких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій,порад, роз’яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїхпрофесійних обов’язків. Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату узв’язку з виконанням ним своїх професійних обов’язків, можуть бути розголошенітільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошеннівідомостей попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чиннимзаконодавством. Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокатськихоб’єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предметадвокатської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересахтретіх осіб».[4]
Предметадвокатської таємниці становлять питання, задля яких громадянин або юридичнаособа зверталися до адвоката по зміст консультацій, поради та роз’яснення зприводу вирішення правових питань, а також інші відомості, отримані адвокатом відйого клієнта, його представників та/ або з інших джерел при здійсненніадвокатської діяльності.[5]
Стосунки адвокатаі його клієнта будуються на принципі конфіденційності, встановленому ч. 1 ст. 4Закону.[6] Між ними неодмінно виникаютьдовірчі відносини, без існування яких не може здійснюватися правова допомога,результативність якої залежить від належної інформованості адвоката, що досягається,зокрема, відкритістю особи, котрій ця допомога надається. Водночас, і ця особамає бути впевненою, що адвокат не розголосить довірені йому відомості. Урекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 25 жовтня 2000 р. про свободуздійснення професійних адвокатських обов’язків зазначено, що слід вдатися довсіх необхідних дій, спрямованих на належне забезпечення конфіденційногохарактеру взаємин між адвокатом і клієнтом (п. 6 принципу І), адвокати повиннідотримуватися професійної таємниці відповідно до національного законодавства,внутрішніх нормативних актів і професійних стандартів. Будь-яке недотриманняпринципу професійної таємниці без повідної згоди клієнта має бути належнопокаране (п. 2 принципу III).[7] Правила адвокатськоїетики, схвалені ВККА 1 жовтня 2999 р., встановлюють, що «дотримання принципуконфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносинміж адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання правовоїдопомоги» (п. 1 ст. 9).[8] Збереження конфіденційності такоїінформації є правом адвоката у відносинах з усіма суб’єктами права, які можутьвимагати її розголошення, і водночас, обов’язком адвоката щодо клієнта і осіб,котрих вона стосується. Адвокату забороняється розголошувати відомості, щостановлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у своїхінтересах або інтересах третіх осіб (ст. 9 Закону), забороняється вимагання віднього цих відомостей, а також допит його як свідка з питань, які становлятьадвокатську таємницю (ст. 10 Закону). За порушення професійної таємниціпередбачено кримінальну відповідальність (ст. 397 КК).
Згідно з ч. 2 ст.9 Закону адвокат може розголошувати дані досудового слідства, які стали йомувідомі у зв’язку з виконанням ним своїх професійних обов’язків, тільки здозволу слідчого або прокурора.[9] Адвокати, винні у розголошеннівідомостей, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Відповіднодо ч. 1 ст. 387 КК кримінальну відповідальність за розголошення данихдосудового слідства чи дізнання без дозволу прокурора, слідчого або особи, якапровадила дізнання чи досудове слідство, несуть особи, попереджені вустановленому законом порядку про обов’язок не розголошувати такі дані. Отже, адвокат-захисникмає бути офіційно попереджений про заборону розголошення певних відомостей —відсутність такого попередження знімає обов’язок дотримання їх таємниці. КПКвстановлює, що дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчогоабо прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Разом з тим,передбачено, що у необхідних випадках слідчий попереджає, в тому числі йзахисника, присутнього при провадженні слідчих дій, про обов’язок не розголошуватибез його дозволу даних досудового слідства (ст. 121). Попередження пронерозголошення даних досудового слідства може стосуватися всіх матеріалівсправи, їх частини або окремого факту. Попередження має бути зроблено у письмовійформі. Якщо розголошення відбулося за відсутності такого письмовогопопередження, то в діях адвоката-захисника, який розносив ці дані, немає складузлочину, передбаченого ст. 387 КК України.[10] Існує також думка, що суб’єктомзлочину є захисник, попереджений про недопустимість розголошення данихдосудового слідства чи дізнання як у письмовій, так і в усній формі.[11]
Суб’єктами, наяких поширюється обов’язок збереження конфіденційності інформації, що становитьадвокатську таємницю, є крім адвоката його помічники, посадові особи. Не можнадопитати щодо зазначених даних, крім вказаних осіб, також і технічнихпрацівників адвокатських об’єднань. Цілком природно, що останні не мають праварозголошувати відомості, які стали відомі і охоплюються адвокатською таємницею(ч. 1 ст. 10 закону). Це правило є абсолютно вірним, оскільки навряд чи можнаперелічити в законі всіх осіб, котрим стає відомою конфіденційна інформація,надана адвокату або отримана ним у зв’язку з наданням ним правової допомоги(наприклад, такою особою доцільно вважати спеціаліста, до якого має право звертатисяадвокат згідно зі ст. 6 Закону).[12]
Обсяг відомоїадвокату інформації, яка не підлягає розголошенню, можна визначити таким чином:це є вся відома інформація від клієнта і про клієнта, а також інформація, якастала відомою адвокату в зв’язку з наданням правової допомоги, здійсненнямзахисту і представництва і щодо якої відсутня заборона клієнта на розголошення.Правила адвокатської етики[13] зобов’язують зберігатиконфіденційність будь-якої інформації, зокрема будь-якої інформації про клієнтаабо інших осіб, що стала відомою адвокату в процесі здійснення адвокатськоїдіяльності. Отже, до такої інформації належить і та, що свідчить про зверненняособи до адвоката. Таке тлумачення не суперечить нормі Закону, в якійзазначено, що предметом адвокатської таємниці охоплюється «суть іншихвідомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов’язків»(ч. 1 ст. 9)
Правилаадвокатської етики[14] розрізняють інформацію, та конфіденційною,та інформацію, що становить адвокатську таємницю. Це випливає з частин 1, 3, 4,6 ст. 9 Правил, де зазначено, що інформацією, на яку поширюється принципконфіденційності, визнається будь-яка інформація, отримана адвокатом в процесіздійснення адвокатської діяльності, однак це положення виходить за межі предметаадвокатської таємниці, визначеного чинним законодавством. Про відомості, що єадвокатською таємницею, у Правилах ідеться окремо, і дане поняття не уточнюється,оскільки його зміст визначає Закон. Разом з тим, у Правилах підкреслюєтьсярізниця між цими видами інформації. Конфіденційна інформація: 1) може бутирозголошена у разі «скасування» конфіденційності особою, яка зацікавлена в їїотриманні (або її спадкоємцями); 2) адвокат не відповідає за порушення принципуконфіденційності у випадках допиту його свідка у встановленому законом порядкущодо певних обставин. Розголошувати ж відомості, що становлять адвокатськутаємницю, заборонено за будь-яких обставин, у тому числі й у разі спроб допитатиадвоката з питань, які є її предметом. Останнє відповідає Конституції України[15],зокрема ст. 32, яка забороняє втручання в особисте і сімейне життя, не допускаєзбирання, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без їїзгоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національноїбезпеки, економічного добробуту та прав людини. Згідно зі ст.141 КПК особистежиття громадян охороняється законом. Отже, якщо інформація довіряється особоюадвокату для свого захисту, вона не може використовуватися слідчим, суддеюпроти цієї особи. Виходячи з ч. 1 ст. 63 Конституції[16]особа має право відмовитися свідчити проти себе, членів своєї сім’ї та близькихродичів. Це конституційне право не може бути порушено адвокатом, якому довіренаконфіденційна інформація, котру громадянин не бажає використовувати проти себеі зазначених вище осіб, але вимушений розкрити адвокату задля свого (або членівсімї, близьких родичів) захисту за наявності гарантії збереження їїконфіденційності на підставі ст. 4 Закону.
За розголошеннявідомостей, що становлять адвокатську таємницю, адвокат несе дисциплінарнувідповідальність. У Присязі адвокат бере на себе обов’язок «суворо зберігатиадвокатську таємницю». Порушивши у цій частині Присягу адвоката України, вінмає нести дисциплінарну відповідальність, передбачену ст. 16 Закону. За розголошеннявизначеної в Правилах адвокатської етики конфіденційної інформації адвокаттакож підлягає дисциплінарній відповідальності (ст. 77 Правил). Це передбаченоі Законом, де йдеться про обов’язок адвоката дотримуватися Правил адвокатськоїетики (ст. 15 Закону) і встановлюється дисциплінарна відповідальність за порушенняцієї Присяги (ст. 16). Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісіюадвокатури покладає на останню обов’язок здіснення контролю за додержаннямадвокатами зобов’язань, що випливають з Присяги та Правил адвокатської етики(ст. 131 Положення), а крім того, Комісія має право проводити перевірки скаргта інших документів щодо порушень, допущених адвокатом, утому числі йнедотримання Правил адвокатської етики. На підставі проведеної перевірки головаКДКА може вносити подання до дисциплінарної палати комісії про притягненняадвоката до дисциплінарної відповідальності (п. 181 Положення).[17]
Правилаадвокатської етики встановлюють обов’язок адвоката (АО) забезпечити розуміння ідотримання принципу конфіденційності його помічниками і технічним персоналом,забезпечити для зберігання документів, що містять конфіденційну інформацію, умови,які виключають доступ до них сторонніх осіб (частина 7, 8 ст. 9). Він неповинен приймати доручення, виконання якого зможе потягнути розголошеннявідомостей, конфіденційність яких охороняється Правилами, крім випадківписьмової згоди на це особи, зацікавленої у збереженні конфіденційності, за умови,що її інтересам не буде завдано шкоди (ч. 1 ст. 25). В АО жоден з адвокатів не може прийнятидоручення клієнта, якщо будь-якому адвокату цього об’єднання це забороняєтьсязгідно з приписами статей 23, 25 Правил. Правилами встановлено обов’язокадвоката у разі суперечності інтересів клієнтів або неможливості дотриманняпринципу конфіденційності розірвати угоду з клієнтом про надання правових послуг,якщо від нього (або осіб, зацікавлених у збереженні конфіденційної інформації)не буде отримано письмової згоди на розголос цієї інформації (ч. 1 ст. 43).[18]
Слідуточнити редакцію ст. 43 Правил стосовно розірвання зазначених випадкахдоговору про надання правової допомоги. У цій статті (як випливає з її назви)йдеться про надання правої допомоги, тобто будь-яких її видів. Однак обов’язокадвоката розірвати цей договір, «якщо не буде отримано згоди на… розголосконфіденційної інформації», визначений ч. 1 ст. 43 Правил суперечитьвстановленій забороні відмови адвоката від прийнятого на себе захиступідозрюваного, обвинуваченого, підсудного (ч. 1 ст. 7 Закону). Відсутнє такеположення і в КПК, де передбачено право захисника-адвоката відмовитись відвиконання своїх обов’язків після допуску до участі у справі лише у випадкахколи є обставини, які згідно зі ст. 61 КПК виключають його участь у справі, втому числі у разі якщо інтереси захисту одного з підзахисних суперечатьінтересам захисту іншого (ч. З КПК), та коли він свою відмову мотивуєнедостатніми знаннями чи некомпетентністю. У КПК міститься норма, згідно з якоюзахисник не вправі розголошувати дані, які стали йому відомі у зв’язку звиконанням його обов’язків (ч. 5 ст. 48). оновлюється також, що документи,пов’язані з виконанням захисником своїх обов’язків при участі у справі, непідлягають розголошенню навіть дізнавачем, слідчим, прокурором, судом без згодизахисника (ч. 8 ст. 48).[19]
Суттєвимє питання, з якого моменту виникає обов’язок адвоката щодо нерозголошеннядовіреної йому інформації та тієї, що стала відомою у зв’язку з наданням правовоїдопомоги та який строк дії конфіденційності цієї інформації.
Змоменту звернення клієнта до адвоката виникає необхідність знайомитися з ним,його справою, збирати певну інформацію, ознайомлюватися з документами,проводити опитування громадян, виконувати інші дії, необхідні для надання правовоїдопомоги, здійснення захисту чи представництва. Саме з першої хвилини спілкуванняклієнта і адвоката виникає обов’язок останнього щодо збереженняконфіденційності інформації, яку він отримує в зв’язку з виконанням нимпрофесійних обов’язків.[20]
Строкзберігання конфіденційності такої інформації необмежений лише виконаннямдоручення. Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі. Разом з тим, самклієнт (або спадкоємці) може зупинити перебіг строку зберігання конфіденційностіінформації, надавши згоду на її розголошення, і зробити це у письмовій абоіншій зафіксованій формі. У разі відмови від прийняття доручення адвокат зобов’язанийзберігати конфіденційність інформації, повідомленої йому клієнтом у ходіпереговорів про прийняття доручення, або такої, що стала йому відомою у зв’язкуз цим. З даної норми, сформульованої у ч. 2 ст. 25 Правил, випливає, щообов’язок зберігання конфіденційності інформації виникає вже на етапі, щопередує прийняттю доручення, і зберігається на невизначений строк. Адвокат неможе при здійсненні професійної діяльності в суді будь-яким чином порушувати конфіденційністьінформації, яка належить до предмета адвокатської таємниці або є конфіденційноюзгідно з Правилами (ст. 57). Остання норма вступає у суперечність з ч. 4 ст. 9Правил, де зазначено, що адвокат не відповідає за порушення принципуконфіденційності у випадках допиту його як свідка щодо обставин, якіохоплюються предметом конфіденційності інформації, передбаченим Правиламиадвокатської етики.[21] Отже, адвокат, який несеобов’язок перед клієнтом і особою, котрих конфіденційна інформація стосується,щодо збереження конфіденційності і наділений правом її збереження у відносинахз усіма суб’єктами, які можуть вимагати її розголошення, не може розкриватинавіть при допиті таку інформацію, а у разі розголошення повинен нести відповідальністьза порушення свого обов’язку. Слід також враховувати, що адвокат не може бутидопитаний як свідок з приводу того, що йому довірено або стало відомо приздійсненні професійної діяльності, якщо він не звільнений від обов’язку зберігатипрофесійну таємницю особою, що довірила йому ці відомості (п. 1 ч. 1 ст. 69КПК). Це ж стосується обставин, що стали відомими захиснику при наданніправової допомоги підзахисним або довірителям (п. 2 ч. 1 ст. 69).
Список використаної літератури
конфіденційність інформація адвокат таємниця
1. Адвокатура. – 2001. — № 1-2. – С. 30.
2. Адвокатура в Україні:Науково-практичний коментар Закону України «Про адвокатуру»; Міжнародно-правовістандарти адвокатської діяльності; Організація адвокатури / За ред. Т.В.Варфоломеєвої, С.В. Гончаренка. – К., 2010.
3. Варфоломієва Т.В., Гончаренко С.В.Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру». Законодавствопро адвокатуру і адвокатську діяльність: Зб. нормат. Актів. – К., 2003.
4. Загальний кодекс правил для адвокатівкраїн Європейського Співтовариства: Прийнято делегацією двадцяти країн-учасницьна пленарному засіданні у Страсбурзі у жовтні 1998 р. // Юридичний вісникУкраїни. – 2002. — № 40. – С. 30.
5. Закон України «Про адвокатуру» від19грудня 1992 р. №2887 – ХІІ.
6. Конституція України. Прийнята нап’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.
7. Науково-практичний коментар доКримінального кодексу України. Особлива частина. – К., 2001.
8. Науково-практичний коментар доКримінального кодексу України. – К., 2009. – Т. 2.
9. Полешко А. Щодо адвокатської таємниці// Право України. – 2008. — № 3. – С. 135-136.
10. Правила адвокатської етики, схваленіВищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1жовтня 1999 р.
11. Фіолевський Д.П. Адвокатура. – К.,2007.
12. Фіолевський Д.П. Судова влада іправоохоронна система в Україні. – К.
13. Халібуллін В. Забезпечення охорониадвокатської таємниці // Підприємство, господарство і право. – 2006. – № 6. –С. 155