Аграрне право України

Аграрне право України: Підручник / В.З. Янчук, В.І. Андрійцев, С.Ф. Василюк та інші; За ред. В.З. Янчука. — 2-е вид., перероб. та допов. — К.: Юрінком Інтер, 1999. – 720 с ISBN 966-7302-97-0 У підручнику викладено питання загальної теорії з аграрного права, аграрні правовідносини та афарне право зарубіжних країн. На основі норм чинного законодавства висвітлено правове ста­новище суб’єктів аграрного права, права власності, виробничо-господарської та фінансово-кредитної діяльності сільськогоспо­дарських товаровиробників і аграрні договірні зобов’язання. Розрахований на студентів, аспірантів, викладачів аграрного права юридичних та сільськогосподарських закладів. Стане необхідним правовим посібником для службовців державного апарату управління сільским господарством та керівників сіль­ськогосподарських підприємств. ББК 67.9(4УКР)307я73^ Аграрне право України як навчальна дисципліна Україна — велика аграрно-промислова держава. Вона має сприятливі природно-кліматичні умови, достатні вироб­ничо-господарські потужності та продуктивні сили для інтен­сивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Кон­ституція України визнала землю об’єктом права власності Українського народу. Колективно-кооперативні сільськогос­подарські підприємства, акціонерні товариства, спілки селян, селянські (фермерські) і приватні підсобні господарства се­лян стали суб’єктами права власності на землю сільськогос­подарського призначення. У сільському господарстві та еко-‘номіці України утверджуються нові ринкові економічні від­носини, розвиваються господарчо-підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових економічних засадах: фор­муються земельні і майнові відносини селян, вдосконалю­ється система державно-правового регулювання ‘сільського господарства, поширюється застосування біржової форми реалізації сільськогосподарської продукції і продовольства. В Україні основними виробниками сільськогосподар­ської продукції є колективні сільськогосподарські підприєм­ства, спілки селян, акціонерні товариства і державні сільсько­господарські підприємства. У 1998 р. сільськогосподарським виробництвом займалися: 11445 колективних сільськогоспо­дарських іь,;приємств, 1129 спілок селян, 1443 акціонерних сільськогосподарських товариств, близько 800 виробничих сільськогосподарських кооперативів, 703 радгоспи, 352 між­господарських сільськогосподарських підприємства по ви- робництву сільськогосподарської продукції. За роки незалеж­ності в Україні створено 35700 селянських (фермерських) гос­подарств. Україна — одна з найбагатших держав світу на благо­датну землю сільськогосподарського призначення. Державою втілено в життя принцип — земля належить тим, хто її оброб­ляє. Колективним сільськогосподарським підприємствам і спіл­кам селян на праві колективної власності належить 32397,4 тис. га; акціонерним сільськогосподарським товариствам — 3649,0 тис. пц селянським (фермерським) господарствам — 1008,7 тис. га. Державним сільськогосподарським підприємствам (радгос­пам) надано 4371,8 тис. га. В Україні нараховується 11523561 приватних особистих підсобних господарств, які на праві приватної власності мають (володіють) 6144,5 тис. га землі. Народне господарство України характеризується пев­ними суспільними, політичними, економічними, управлін­ськими, майновими, трудовими, соціальними відносинами, які регулюються нормами Конституції України, законами, підзаконними та локально-правовими актами. Україна має власну аграрну політику, аграрну економіку та аграрне право. Аграрне право є галуззю права України, становить скла­дову і невід’ємну частину правової системи України. Як га­лузь права воно характеризується власним предметом, прин­ципами і методами правового регулювання. За допомогою аграрно-правових норм визначається правове становище всіх виробників сільськогосподарської продукції, регулюються їхня виробничо-господарська діяльність, суспільно-організа­ційні, майнові, управлінські, членські, трудові, соціальні, гос­подарчо-договірні та інші аграрні відносини. Правові норми цієї галузі права залежно від особливостей предметів регулю­вання та правового забезпечення об’єднуються у відповідні правові інститути аграрного права. Ці норми в процесі вико­нання вимог закону і правозастосування зумовлюють виник­нення, зміну або припинення аграрних правовідносин. Через систему аграрних правовідносин відбувається залучення пра­вових норм, фінансового, земельного, адміністративного, ци­вільного, торговельно-підприємницького, трудового та інших галузей права. Таке поєднання норм ряду галузей права є закономірним правовим явищем, спрямованим на досягнен­ня ефективного використання правових засобів регулюванняІАграрне право України як навчальна дисципліна__________________5 специфічних аграрних відносин, реалізації правосуб’єктності учасників сільськогосподарського виробництва, правоохо­ронного і юридичного захисту їхніх майнових, земельних, трудових, аграрно-договірних, управлінських, соціальних та інших прав. Аграрне право України як правова наука є галуззю науки права України. Це — сума знань про аграрне законо­давство, аграрно-правові норми, аграрні правовідносини, які функціонують в аграрному секторі народного господарства. Це — вчення про історію виникнення аграрного законодавст­ва, ефективність аграрних правовідносин, про теоретично-практичні засади та особливості порівняльного аграрного права. Це — теоретично-практичні проекти аграрної законо­творчості, правозастосування та перспективи розвитку цієї галузі права і науки права України в цілому. Аграрне право України є важливою навчальною дис­ципліною в системі вищих юридичних і аграрних навчальних закладів. Воно має свій предмет і застосування, принципи, методи правового регулювання аграрних відносин, вчення про інститути і суб’єкти аграрного права. За допомогою цієї навчальної дисципліни вивчаються аграрне право і аграрне законодавство, аграрно-правові норми та ефективне їх засто­сування у повсякденній виробничо-господарській, господар­чо-підприємницькій, господарсько-договірній, аграрно-тру­довій, управлінській та іншій діяльності сільськогосподар­ських підприємств та їхніх працівників, господарюванні селян-фермерів. Цією навчальною дисципліною розгляда­ються питання особливостей діяльності загальних і арбітраж­них судів, до яких звертаються суб’єкти аграрного права. Наука аграрного права приділяє значну увагу узагаль­ненню практики державно-правового регулювання сільського господарства, компетенції органів державного управління сільським господарством, особливостям державного контро­лю та функціонуванню державних інспекцій в системі АПК. її предметом є дослідження співвідношення повноважень органів державного управління і права самоврядування в діяльності колективних і державних сільськогосподарських підприємств, визначення рівня ефективності державно-пра­вового регулювання та його подальше вдосконалення за умов ринкових економічних відносин в АПК. Особливої науково- практичної значущості набувають проблеми соціально-еко­номічного і правового становища селян, власників фермерсь­кого господарства, працівників сільського господарства, в першу чергу членів колективно-кооперативних і акціонерних сільськогосподарських підприємств. З урахуванням цього автори у другому виданні підруч­ника намагалися висвітлити всі вищезазначені питання від­повідно до навчальної програми. Істотно доопрацьована третя частина підручника. Спе­ціальний розділ присвячено питанню характеристики госпо­дарчо-підприємницьких правовідносин. В ньому викладено правомочності таких державних утворень, як “Хліб України”, концерн матеріально-технічного і сервісного обслуговування; розглядається статус акціонерного комерційного агробанку “Україна”; приділено увагу правосуб’єктності переробних підприємств АПК. Окремий розділ присвячено питанням правового регулювання реалізації сільськогосподарської про­дукції та юридичного обслуговування сільськогосподарських підприємств. Автори підручника прагнули створити основну на­вчальну базу для аграрно-правової підготовки випускників вищих юридичних і сільськогосподарських навчальних закла­дів України. З допомогою книги студенти цих закладів мають володіти основами правових знань, необхідних їм для вико­нання своїх посадово-господарських функцій у процесі май­бутньої трудової діяльності. В цілому автори прийшли до висновку, що питання аграрних господарчо-підприємницьких правовідносин є самостійною галуззю права і тому вони повинні бути вилучені із господарського права, тобто законодавство щодо аграрних господарчо-підприємницьких (зовнішніх) правовідносин під­лягає вилученню із загального господарчого законодавства і повинно мати свій самостійний статус. У третій частині під­ручника аграрне господарчо-підприємницьке право характе­ризується як наука та навчальна дисципліна; подана інформа­ція про зовнішньоекономічні зв’язки агробізнесу. Таким чином, аграрне право України охоплює собою складові: влас­не аграрне право (воно регулює внутрішньогосподарські аг­рарні відносини) і аграрне господарчо-підприємницьке пра-Аграрнє право України як навчальна дисципліна_______________ 7 во, яке охоплює собою зовнішні аграрні господарчо-підпри-^ ЄМ’НИЦЬКІ ВІДНОСИНИ. Викладена правова інформація є слушною для підви­щення рівня правових знань з аграрного права працівників правоохоронних органів, керівників і спеціалістів органів державного управління сільським господарством, колектив­них і державних сільськогосподарських підприємств, еконо­містів, бухгалтерів для юрисконсультів. Це — практичний посібник з юридичних питань, оскільки в ньому викладено положення чинного законодавства України з сільського гос­подарства, забезпечення договірної, виробничої, фінансової, технологічної, трудової дисципліни та додержання правової охорони праці і здоров’я працівників сільськогосподарських підприємств; розглядається порядок вирішення трудових спо­рів, правове становище власників селянських (фермерських) господарств. У цій книзі на відміну від виданої в 1996 р. ви­світлюються питання про взаємозв’язок і співвідношення тих видів правовідносин, суб’єктами яких є сільськогосподарські товаровиробники, крім того, наводяться правові норми, які визначають адміністративні та цивільні правові норми щодо охорони праці, відповідальність за порушення права влас­ності, вперше в аграрно-правовій літературі приділено увагу питанням маркетингу, лізингу, оподаткування і банкрутства сільськогосподарських підприємств. Опанування викладеними в підручнику правовими знаннями певною мірою сприятиме належному виконанню і застосуванню аграрно-правових норм, додержанню їхніх ви­мог працівниками сільського господарства, що в цілому сприятиме зміцненню законності у діяльності сільськогоспо­дарських підприємств та охороні й захистові прав їхніх працівників. Аграрне право як галузь права, наука і навчальна дис­ципліна перебуває у тісному зв’язку і взаємозалежності з еко­номікою сільського господарства та аграрною економічною наукою. Автори підручника “Аграрне право України” при написанні цієї книги виходили із зазначеної взаємозалеж­ності і використали наукові розробки, висновки і пропозиції стосовно подальшого розвитку і вдосконалення економіки сільського господарства. В першу чергу автори скористалися8 працями вчених економістів-аграрників Інституту аграрної економіки Української академії афарних наук України1. Авторський колектив висловлює щиру вдячність акаде­міку Ю.С. Шемшученку, доктору юридичних наук, професо­рові Львівського державного університету ім. Івана Франка Н.1. Титовій, доктору юридичних наук, професорові СВ. Бо­голюбову, академіку Російської АСГН ім. Леніна Г.1. Шме-льову та іншим за високу оцінку нашої праці, доброзичливі по­бажання і обфунтовані зауваження щодо її поліпшення в на­ступному виданні2. Висловлюємо також подяку керівництву Хмельницького інституту регіонального державного управ­ління за фінансову підтримку видання цього підручника. Див.: Сучасна аграрна політика України: проблеми становлення. — К., 1997; Підприємництво в аграрній сфері економіки. — К., 1997; Товарні біржі в Україні. — К., 1997; Рекомендації щодо створення приватного сільсько­господарського підприємства з орендними відносинами та організацією його розвитку. — К., 1998; Формування ринкового середовища підприємств АПК / За ред. Саблука П.Т., Дем’яненка М.Я. – К., 1997.2 їхні рецензії на підручник, виданий у 1996 p., опубліковано в журналах “Государство и право”. — М, 1997. — № 6 ; “Право України”. — К., 1997. — № 7; а також у газеті “Юридичний вісник України”. — К., 1997.Аграрне право України як навчальна дисципліна_____________________9Умовні скорочення, використані в підручникуАПК — афопромисловий комплекс; АСГТ — акціонерне сільськогосподарське товариство; ВАТ — відкрите акціонерне товариство;^ ВС — виробничі системи;ВСГК — виробничий сільськогосподарський кооператив;ДСГП — державне сільськогосподарське підприємство; ЗАТ — закрите акціонерне товариство; ЗПСК — заготівельні підприємства споживчої кооперації; КСГП — колективне сільськогосподарське підприємство; КТС — комісія з трудових спорів; МЗЕЗіТ — Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України; МінАПК — Міністерство агропромислового комплексу; МСГП — Міністерство сільського господарства і продовольства України;^ НВО — науково-виробничі об’єднання;НВС — науково-виробничі системи;ППГГ — приватне підсобне господарство громадян;СГВК — сільськогосподарський виробничий кооператив;СГП — сільськогосподарське підприємство; СОК — сільськогосподарський обслуговуючий кооператив; СпС — спілка селян; СФГ — селянське (фермерське) господарство; ТОВ — товариство з обмеженою відповідальністю.^ 10Авторський колективЯНЧУК Василь Зіновійович — доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, акаде­мік Міжнародної інформатизації, професор Київського на­ціонального університету ім. Тараса Шевченка, завідувач ка­федрою аграрного, екологічного та трудового права Націо­нальної академії управління.^ АНДРІЙЦЕВ Володимир Іванович — доктор юридич­них наук, професор, академік Академії екологічних наук України, заслужений юрист України, завідувач кафедрою тру­дового, земельного та екологічного права Київського націо­нального університету ім. Тараса Шевченка.^ ВАСИЛЮК Степан Феодосійович — кандидат юридич­них наук, доцент, завідувач кафедрою приватного права Во­линського державного університету ім. Лесі Українки.^ КЛЮКІН Борис Дмитрович — доктор юридичних наук, професор, академік Академії гірничих наук Російської Феде­рації, провідний спеціаліст Інституту законодавства і порів­няльного правознавства Уряду Російської Федерації.^ НОСИК Володимир Васильович — кандидат юридич­них наук, доцент Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.ПОГРІБНИЙ Олексій Олексійович — доктор юридич­них наук, член-кореспондент Академії правових наук України, зав. кафедрою аграрного природноресурсового та екологічного права Одеської юридичної академії, професор.СЕМЧИК Віталій Іванович — доктор юридичних наук, член-кореспондент НАН України, академік Академії пра­вових наук України, головний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, професор.ЯНЧУК Володимир Васильович — кандидат юридичних наук, доцент Київського національного університету ім. Тара­са Шевченка, адвокат.ЯНЧУК Богдан Володимирович — молодший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.