МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА СТАТИСТИКИ ТАЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни: „Економічнийаналіз”
Тема: Аналіз банківськоїдіяльності на прикладі ПАТ КБ «ПриватБанк»
Студентки Нерус Інни Миколаївни
Керівник: кандидат економічних наук,доцент Гуцул Тетяна АнатоліївнаКИЇВ –2010
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Предмет, метод таінформаційна база аналізу діяльності банку
1.1 Предмет, метод та значення аналізу діяльностібанку
1.2 Види аналізу банківської діяльності та етапи йогопроведення
1.3 Аналіз активів та пасивів банку
Розділ 2. Аналіз діяльностіПАТ КБ «ПриватБанк»
2.1. Організаційно-економічна характеристика ПАТ КБ«ПриватБанк»
2.2 Аналіз діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк»
Розділ 3. Розробка шляхівпідвищення ефективності діяльності банку
3.1 Автоматизація аналізу банківської діяльності
3.2 Переваги, які з’являються в результаті впровадженнянової технології оплати
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
Актуальність теми. Однією із складових економічної системи є банківськасистема. Для ринкової економіки характерний дворівневий принцип побудовибанківської системи. На першому етапі (вищому) рівні ієрархії перебуваєЦентральний банк, який здійснює нагляд та контроль за діяльністю комерційнихбанків і займається розрахунково-кредитним обслуговуванням їх. Комерційні банки– це другий рівень ієрархії дворівневої банківської системи. Вони займаютьсяобслуговуванням підприємств, установ, організацій та населення. Їх частоназивають кровоносними судинами економіки. Сучасна банківська система — ценайважливіша сфера національного господарства будь-якої розвиненої держави. Їїпрактична роль визначається тим, що вона керує в державі системою платежів ірозрахунків; більшу частину своїх комерційних справ здійснює через внески,інвестиції і кредитні операції; поряд з іншими фінансовими посередниками банкинаправляють заощадження населення до фірм і виробничих структур. Комерційнібанки, діючи відповідно до грошово-кредитної політики держави, регулюють рухгрошових потоків, впливаючи на швидкість їхнього обігу, емісію, загальну масу,включаючи кількість готівки, що перебуває в обігу. Стабілізація ж збільшеннягрошової маси — це застава зниження темпів інфляції, забезпечення сталостірівня цін, при досягненні якого ринкові відносини впливають на економікународного господарства найефективнішим образом. Сьогодні, в умовах розвинутихфінансових, товарних ринків, структура банківської системи різко ускладнюється.З’явились нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методиобслуговування клієнтів.
Мета курсової роботи полягає у вивченні банківськоїсистеми через призму оцінки фінансового стану банку, аналізуючи його діяльність.Тепер надійність і фінансова стійкість — основні фактори, які впливають насвідомість клієнта при виборі банку.
Завданням цієї курсової роботи є аналіз діяльності комерційного банкута запропонування методів підвищення ефективності його діяльності.
Об’єктом дослідження курсової роботи є аналізбанківської діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк».
Предметом дослідження в ПАТ КБ «ПриватБанк»виступають банківські операції, які випливають зі статутної діяльності банку:
— розрахункові операції;
— депозитні операції;
— операції з ціннимипаперами;
— позичкові операції;
— операції з касовогообслуговування бюджетних рахунків та інші.
РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД ТАІНФОРМАЦІЙНА БАЗА АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
1.1 Предмет, метод тазначення аналізу діяльності банку
Внаслідок істотних змін на фінансовому ринку зростає значення аналізубанківської діяльності як для самого банку, так і для його ділових партнерів,клієнтів, акціонерів і держави в цілому. Регулярне проведення аналізудіяльності банком дозволяє ефективно управляти активними і пасивнимиопераціями, що сприяє максимізації прибутку і забезпеченню стабільногофінансового стану.
Це особливо важливо в сучасних умовах, коли загострилося суперництвобанків і небанківських фінансово-кредитних установ, що виконують різні операціїпо залученню вільних грошових ресурсів підприємств і населення.
Предметом аналізу банківської діяльності є причинно-наслідкові зв’язкиекономічних явищ і процесів, які прямо або непрямо впливають на діяльністьбанку.
Основними об’єктами аналізу банківської діяльності є :
— заходи щодо формування капіталу банку, а також його структура;
— якість активів (кількісний і якісний аналізи структурикредитно-інвестиційного портфеля банку) ;
— показники прибутковості функціонування банку, що дозволяють судити проефективність його роботи;
— показники ліквідності і платоспроможності банку, що характеризують йогофінансову стійкість;
— темпи росту банку;
— різні ризики, що впливають на діяльність банку.
Методом аналізу банківської діяльності є комплексне органічно пов’язанедослідження діяльності комерційного банку з використанням статистичних,економіко-математичних, облікових та інших способів обробки інформації.
Для проведення аналізу банківської діяльності використовують наступніметоди:
1. Методпорівняння. Припускає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметівіз відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх загальних рис аборозходжень.
2. Методприведення показників у порівняльний вигляд.
3. Методвикористання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показникихарактеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталубанку тощо, а відносні відображають співвідношення будь-яких абсолютнихпоказників шляхом одного на інший. Відносні показники виражаються в формі коефіцієнтівабо відсотків.
4. Методгрупувань. Дозволяє шляхом систематизації даних балансу розібратися в сутностіявищ і процесів, що аналізуються.
5. Балансовийметод. Служить головним способом для відображення співвідношень, пропорцій двохгруп взаємозалежних і врівноважених економічних показників, підсумки якихповинні бути тотожними.
6. Графічнийметод.
7. Методтабличного відображення аналітичних даних.
Аналітичне дослідження, його результати та їх використання в банківськомуменеджменті повинні відповідати визначеним принципам (вимогам), що накладаютьсвій відбиток на це дослідження і повинні обов’язково виконувати приорганізації, проведенні і практичному використанні результатів аналізубанківської діяльності. Наведемо основні з цих принципів:
1. Аналізповинен базуватися на державному підході при оцінці економічних явищ іпрогнозуванні основних показників розвитку банку.
2. Аналізповинен мати науковий характер.
3. Аналізмає бути комплексним.
4. Забезпеченнясистемного підходу до аналізу.
5. Аналізповинен бути об’єктивним, конкретним, точним, тобто базуватися на достовірнійінформації.
6. Аналізмає бути дієвим тобто активно впливати на діяльність банку, вчасно виявлятинедоліки і резерви підвищення ефективності.
7. Аналізповинен проводитися за планом і систематично.
8. Аналізмає бути оперативним.
9. Демократизм.
10. Аналізповинен бути ефективним, тобто його результати повинні служити для керівництвабанку інформаційною базою для прийняття управлінських рішень з оптимізаціїфункціонування банку.
Проведення аналізу банківської діяльності на основі перерахованихпринципів істотно збільшує його ефективність і результати фінансової діяльностібанку.
Для проведення аналізу банківськоїдіяльності необхідно мати аналітичні матеріали, що дозволяють одержатидостовірну, повну і всебічну інформацію про банк. До такої інформації належатьбаланс банку і звіт про прибутки і збитки.
Баланс комерційного банку – цебухгалтерський баланс, у якому відображається стан власних, залучених іпозичених коштів, їх розміщення в кредитні й інші активні операції. За данимибалансу здійснюється контроль формування і розміщення грошових ресурсів, станукредитних, розрахункових, касових та інших банківських операцій, включаючиоперації з цінними паперами.
Баланс банку характеризує в грошовомувираженні стан ресурсів комерційних банків, джерела їх формування і направленнявикористання, а також фінансові результати банків на початок та кінець звітногоперіоду. Баланс банку виступає основним документом бухгалтерської звітності,якій відображає суми залишків всіх лицьових рахунків аналітичного обліку,розташованих у порядку зростання їх номерів.
Баланси комерційних банків є головноюскладовою їх звітності. Аналіз балансів дозволяє визначити наявність особистихкоштів, зміни в структурі джерел ресурсів, склад та динаміку активів,контролювати ліквідність банків, здійснювати управління фінансовою стійкістю.
Складають баланс як у розгорнутійформі, так і за скороченою формою. Структура балансу комерційного банкунаведено в табл. 1.1.
Таблиця 1.1. Структура балансукомерційного банкуАКТИВ ПАСИВ
Готівкові кошти, коррахунки в ЦБ та інших банках (первинні резерви)
Державні цінні папери (вторинні ресурси)
Кредитний портфель
Інвестиційний портфель (корпоративні цінні папери)
Основні засоби, капітальні витрати та інші активи
Позиченні ресурси
Зобов’язання перед іншими банками (коррахунки інших банків)
Міжбанківські кредити отриманні, в т.ч. від ЦБ
Залученні ресурси
Залишки коштів на поточних та бюджетних рахунках
Депозити до запитання
Терминові депозити юридичних і фізичних осіб
Ощадні вклади
Інші пасиви
Усього зобов’язання
Капітал
Капітал І рівня
Капітал ІІ рівня
Капітал ІІІ рівня
Усього власний капітал БАЛАНС БАЛАНС
На позабалансових рахункахвідображається рух цінностей і документів, що находяться в установах банків назбереження, інкасо або комісію. Тут також обліковуються знаки сплати державногозбору, бланки суворої звітності, бланки акцій, акції з доручення і назбереження, а також інші документи та цінності.
1.2 Види аналізу банківськоїдіяльності та етапи його проведення
Виходячи з періодичності проведення,аналіз фінансової стійкості класифікується наступним чином:
— щоденний;
— щотижневий;
— місячний;
— квартальний;
— річний.
В залежності від спектрудосліджуваних питань, аналіз банківської діяльності поділяється на:
— повний;
— тематичний;
За суб’єктами (користувачами)розрізняють аналіз:
— внутрішній — проводиться длявнутрішнього користування та представляє собою комерційну і банківськутаємницю;
— зовнішній – проводиться на підставіфінансової і статистичної звітності органами державного нагляду, акціонерами,інвесторами, аудиторами.
За охопленням досліджуваних об’єктіваналіз класифікується таким чином:
— суцільний – досліджуються всіоб’єкти для визначення всебічного фінансового стану банку;
— вибірковий – вибір одного чидекількох об’єктів дослідження для їх подальшого глибокого аналізу.
Приймаючи до уваги мету і характерпроведення, розрізняють аналіз:
— попередній;
— оперативний;
— підсумковий (заключний). Цей виданалізу застосовується для визначення ефективності діяльності банку за звітнийперіод, оцінки його фінансового стану, а також виявлення резервів підвищенняприбутковості;
— перспективний – для прогнозуванняосновних фінансових показників і результатів фінансової діяльності.
В залежності від об’єкта дослідженняаналіз діяльності банка поділяється:
— функціональний – дозволяє виявитиспеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце в системі розподілубанківських послуг, форми і перспективи взаємодії з іншими контрагентамисистеми, а також оцінити ефективність і доцільність функцій виконуваних банком.
— структурний – проводиться за видамибанківських операцій, дозволяє визначити склад і питому вагу економічнихконтрагентів за активними і пасивними операціями, а також структуру доходів іприбутку банку;
— операційно-вартісний, завдяки якомурозширюється уявлення про прибутковість банку, вартості та рентабельності (абозбитковості) конкретних операцій банку. Він дозволяє оцінити значення кожноговиду операцій у формуванні прибутку банку.
Для одержання об’єктивнихрезультатів, що сприяють підвищенню ефективності функціонування банку. Аналізбанківської діяльності доцільно поділяють на етапи:
I. Уточнюютьсяоб’єкти. Мета і задачі аналізу, складається план аналітичної роботи.
II. Розробляєтьсясистема різних показників, за допомогою яких характеризується об’єкт аналізу.
III. Збираєтьсяі готується до аналізу необхідна інформація (перевіряється її точність,приводиться в порівняний вигляд тощо).
IV. Результатипорівнюються з показниками плану звітного періоду, фактичними даними минулихроків (періодів), основними показниками банків-конкурентів тощо.
V. Зібранаінформація детально аналізується різними методами економічного аналізуфінансової стійкості.
VI. Виявляютьсявідхилення фактично отриманих результатів від планових або нормативних, а такожпричини цих відхилень і можливість їх усунення.
VII. Напідставі результатів аналізу, пропонуються рекомендації з удосконаленняуправління активно-пасивними операціями (зміна структури активів і пасивів ізмінімальним рівнем різних банківських ризиків тощо).
1.3 Аналіз активів та пасивівбанку
На нинішньому етапі розвиткубанківської системи одним із пріоритетних завдань є забезпечення стабільногофункціонування і розвитку комерційних банків та банківської системи в цілому. Узв’язку з цим проблема ефективного управління активами й пасивами як одного зчинників фінансової стійкості банків набуває особливого значення.
Управління активами та пасивами –одна з основних складових банківського менеджменту, яка безпосередньо впливаєна ефективність роботи фінансової установи та її здатність виживати уконкурентному середовищі. Управління активами та пасивами – основний процес, у межахякого банки планують і реалізують свої прибутки та контролюють притаманні їхнійдіяльності ризики.
Під управлінням активами і пасивамирозумітимемо “скоординоване управління всім балансом, а не окремими йогочастинами”.
Пасиви банку
Пасивами банку називають джерелаформування фінансових ресурсів. За своїм походженням пасиви не однорідні, іскладаються з капіталу та зобов’язань банку перед вкладниками та кредиторами.Капітал являє собою власні кошти банку, що належать засновникам або акціонерам,а зобов’язання – це чужі гроші, тимчасово надані власникам у розпорядженнябанку.
Переважну долю в загальній сумі банківських ресурсівкомерційного банку займають залучені кошти. При цьому дуже важливо, щоби їхзбільшення підтримувалося підвищенням рівня власних коштів, в протилежномувипадку банк може втратити платоспроможність та стати банкрутом.
Залучені кошти поділяються надепозити та інші. Під депозитом розуміють зобов’язання банку по тимчасовозалученим коштам фізичних та юридичних осіб за відповідну плату. До іншихвідносять кошти, які залучаються на міжбанківському ринку чи отримані зарахунок продажу на грошовому ринку довгострокових обов’язків. Аналіз залученихкоштів починається з проведення порівняльного і якісного аналізу даних поклієнтам та строкам. Використовуються дані синтетичного та аналітичного обліку.Порівняльний аналіз проводиться в динаміці та з підстановкою до структуризалучених коштів банків-конкурентів. Потім за допомогою кількісного аналізуструктури залучених коштів визначається питома вага кожної підгрупи чи декількапідгруп в загальній сумі коштів. Структуру залучених коштів також требапроаналізувати з точки зору їх розміру. За думкою спеціалістів, доля великихдепозитів характеризує стабільність ресурсної бази. Підвищення долі великихдепозитів знижує стабільність ресурсної бази банку.
Залучені кошти за ступенемліквідності поділяються на слідуючи групи:
— депозити до запитання;
— строкові депозити;
— кошти кредиторів;
— кошти, які є від продажуцінних паперів;
— кредити інших банків.
Збільшення долі строковихдепозитів покращує ліквідність банку і в меншому ступені сприяє підвищенню йогодохідності. Підвищення долі депозитів до запитання призводить до протилежнихрезультатів.
Загальними видами залученихкоштів є депозити юридичних та фізичних осіб, а також міжбанківські кредити.Збільшення долі депозитів юридичних та фізичних осіб призводить до дешевінняресурсної бази банку та підвищення дохідності банківських операцій. На основіаналізу структури ресурсної бази можна оцінити значимість кожного джерелазалучених коштів, а також їх динаміку. Одержана інформація дозволяє зробитивисновки відносно політики банку: збільшуючи об’єми своїх операцій, банкпровадить агресивну політику або ж тримається політики помірного росту.
Депозити до запитання єнайбільш дешевим видом ресурсів, але їх надмірна доля в загальній масібанківських ресурсів призводить до пониження ліквідності банку. Якщо брати доуваги світовий досвід, то ця доля не повинна перевищувати 30% суми всіхзалучених коштів.
Якщо в складі залученихкоштів мають перевагу міжбанківські кредити як один з найдорожчих видівресурсів, тоді це призводить до залежності банку від ситуації на грошовомуринку. Тому, за нашими оцінками, доля міжбанківських кредитів в ресурсній базібанку не повинна перевищувати 20%.
Аналіз структури залученихкоштів закінчується виявленням темпів збільшення їх загальної суми та окремихїї складових частин. Порівняння одержаних даних з темпами збільшення залученихкоштів у банків-конкурентів за той же термін часу дозволяє зробити висновок промасштаби розширення діяльності банку по залученню грошових ресурсів.
Зобов’язання – це вимоги до активівбанківської установи, що становлять її зобов’язання сплатити фіксовану сумукоштів у визначений час у майбутньому.
Зобов’язання комерційного банкустосуються коштів клієнтів та інших банків, тимчасово залучених у виглядікредитів і депозитів за відповідну плату, та іншої кредиторської заборгованостікомерційного банку, що утворюються в процесі його діяльності.
Зобов’язання поділяються на двігрупи:
1. Залучені кошти – це зобов’язаннябанку перед вкладниками, які надали свої вільні грошові кошти для зберігання напевних умовах;
2. Запозичені кошти – це зобов’язанняперед кредиторами, ініціатором яких є сам банк.
Капітал (власні кошти) у фінансовійзвітності банку є різницею між активами та зобов’язаннями. Капітал банкувизначається як сума основного капіталу, до складу якого входять фактичносплачений зареєстрований статутний капітал, емісійні різниці між продажною іномінальною вартістю фактично реалізованих акцій, резервний фонд банку і т. п.,та додаткового капіталу (капітал другого рівня), який складається з загальнихстрахових резервів банку, що утворюються для покриття кредитних, інвестиційних,валютних ризиків і ризиків цінних паперів, результати переоцінки основнихзасобів, сальдо по фінансових результатах поточного року (поточні доходи мінуспоточні витрати)
При розрахунках суми капіталу розмірдопоміжного капіталу не повинен перевищувати розмір основного капіталу. Поряд зцим, розмір капіталу корегується на суму основних засобів що перевищуєрозрахункову суму капіталу, тобто якщо сума основних засобів перевищуєрозрахункову суму капіталу, то розрахункова сума капіталу зменшується на сумуданого перевищення. У випадку, коли сума основних засобів не перевищує розрахунковусуму капіталу, розрахункова сума капіталу не змінюється.
За економічним змістом зобов’язаннярозподіляються:
– кредитиотримані від ЦБ;
– коштиінших банків (залишки на коррахунках, кредити та депозити);
– коштиклієнтів;
– коштибюджету, позабюджетних фондів;
– борговіцінні папери, емітовані банком; та інші зобов’язання.
Наявність залишків на коррахунках іна депозитах, як правило, свідчить про довіру до банку з боку інших банків.Кошти бюджетних установ мають місце у тих банках, які мають право на здійсненнякасового обслуговування державного бюджету.
Джерелами фінансових ресурсів є власні, залученні та позичені кошти,структура яких визначає фінансову незалежність і платоспроможність комерційногобанку.
Джерелами фінансових ресурсів є власні, залученні та позичені кошти,структура яких визначає фінансову незалежність і платоспроможність комерційногобанку.
Таким чином, фінансовий стан банку характеризується розміром і структуроюкапіталу і зобов’язань та їх розміщення у його активах. В умовах ринковоїекономіки аналіз фінансового стану взагалі і пасивів банку, зокрема, єоб’єктивною необхідністю ефективного управління формуванням та використаннямйого фінансових ресурсів.
Метою аналізу є оцінка і визначення шляхів оптимізації структури капіталуі зобов’язань та ефективність вкладення фінансових ресурсів в активи банку, атакож визначення фінансової стабільності і надійності та узагальнююча оцінка іпрогноз майбутнього фінансового потенціалу.
Мета аналізу пасивів банку конкретизується у таких завданнях:
— дослідження та оцінка динаміки, складу та структури капіталу ізобов’язань;
— дослідження та оцінка платоспроможності та достатності капіталу;
— дослідження та оцінка кредитів і депозитів;
— дослідження та оцінка обґрунтованості розподілу прибутку;
— узагальнююча оцінка розміру та структури капіталу і зобов’язань таефективності вкладення фінансових ресурсів в активи банку;
— розробка прогнозу конкурентоспроможності і розвідка фінансовогопотенціалу банку.
Загальний аналіз пасивів комерційного банку ґрунтується на застосуванніметодик горизонтального, вертикального, порівняльного та коефіцієнтногоаналізу.
Горизонтальний або трендовий аналіз дає можливість досліджувати динамікукапіталу і зобов’язань в цілому і по окремих видах. Розраховуються темпи росту(приросту) окремих показників за ряд періодів і визначаються загальні тенденціїїх зміни (або тренда).
Вертикальний (або структурний) аналіз ґрунтується на структурномудослідженні окремих показників пасивів. Визначається питома вага окремих структурнихскладових капіталу і зобов’язань. Відображає структуру джерел фінансовихресурсів.
Горизонтальний та вертикальний аналіз, при загальному вивченнізобов’язань і капіталу, зазвичай, здійснюються одночасно.
Банківський капітал — це кошти і виражена у грошовій формі частка майна,що перебувають в розпорядженні банків та використовуються ними для здійсненняоперацій з розміщення коштів та надання послуг з метою одержання прибутку.
Найпоширенішою є класифікація банківського капіталу за джереломутворення:
— залучений капітал – це грошові кошти юридичних та фізичних осіб,залучені банком на вклади. Операції пов’язані із залученням коштів на вклади,мають назву депозитних, а таке залучення – депозитним;
— запозичення коштів на міжбанківському ринку, у ЦБ, або шляхом продажувласних боргових зобов’язань на грошовому ринку називається позиковим. Спільнимдля залученого та позикового банківського капіталу є те, що це чужі для КБкошти, його зобов’язання перед вкладниками та кредиторами;
— власний капітал представляє собою грошові кошти та виражену у грошовійформі частину майна, які належать його власникам, забезпечують економічнусамостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійсненнябанківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку.
Сутність функцій власного капіталу полягає в тому, що він слугує,насамперед, для захисту інтересів вкладників, гарантування вкладів (чим вищий вкраїні рівень розвитку гарантування вкладів та здійснення активних операцій,тим менші вимоги до захисної функції власного капіталу і тим менша його сумаможе знаходитися в обороті банку), і кредиторів банку, для покриття можливихзбитків від банківської діяльності.
Сутність регулюючої функції полягає в тому, що через фіксацію розмірувласного капіталу регулюючі та наглядові органи впливають на діяльність КБ вцілому. Зокрема, встановлення нормативу платоспроможності має на меті недопустити надмірну мінімізацію комерційними банками власного капіталу зарадимаксимізації отримуваних доходів, знизити ризик банкрутства КБ та підвищитирівень захисту інтересів вкладників і кредиторів.
Залежно від організаційно-правової форми діяльності комерційного банкуйого власний капітал поділяється на :
1. Акціонерний – формується початково від випуску та розміщення акцій. Уразі продажу акцій за ціною, вище ніж номінальна вартість, засновники(акціонери) комерційного банку одержують емісійний доход, який є складовоючастиною власного капіталу.
2. Пайовий – формується початково за рахунок внесків коштів та майна(паїв) у статний капітал банку. Пайові комерційні банки організуються назасадах товариств з обмеженою відповідальністю, в яких відповідальність кожногоучасника обмежена розміром його вкладу.
Власний капітал у грошовій формі найбільш розповсюджений, універсальна іліквідна, тобто легко трансформується в інші форми.
Власний капітал в матеріально-речовій формі формується у виглядібудівель, споруд, обладнання тощо.
Власний капітал у формі фінансових активів формується у вигляді внесківдо нього акцій, облігацій тощо.
Залежно від форм власності розрізняються такі види власного капіталукомерційного банку: приватний, заснований на власності фізичних осіб;колективний, заснований на власності колективу, різних видів господарськихтовариств та підприємств; державний, який на правах власності належить державі.
За характером використання розрізняють власний капітал, щонагромаджується та, що споживається. Перший використовується у виробничихцілях, тобто для здійснення банківських операцій та надання послуг, а другий –споживається, тобто використовується, зокрема, на матеріальне стимулювання ісоціальний розвиток колективу комерційного банку.
Виходячи із характеру використання в банківській діяльності власнийкапітал комерційного банку поділяється на робочий та неробочий. Робочим євласний капітал, який приносить банкові доход, а неробочим – якщо вкладений вактиви, які не тільки не приносять банкові доход, а іноді фактично є збиткамикомерційного банку.
Залежно від способу розрахунку розрізняють балансовий та нормативнийвласний капітал. Балансовий – розраховується як різниця між балансовою вартістюактивів та зобов’язаннями банку. Нормативний власний капітал використовуєтьсяорганами нагляду для обчислення економічних нормативів діяльності комерційнихбанків та деяких інших потреб.
Аналіз активів банку
Фінансовий стан банку характеризується розміром і структурою капіталу ізобов’язань та їх розміщення у його активах. Він проявляється у рівніліквідності, платоспроможності і фінансовій стійкості і визначає діяльністьбанку у короткостроковій та довгостроковій перспективі.
Фінансовий потенціал комерційного банку характеризується розміром таструктурою його необоротних активів, що формуються за рахунок готівковихфінансових ресурсів (як власних, так залучених та позикових). Обґрунтованеоптимальне розміщення фінансових ресурсів є одним з найважливіших принципівзабезпечення фінансової стабільності, платоспроможності і ліквідності банку.
Під керуванням активамирозуміють шляхи і порядок розміщення власних засобів. Стосовно комерційних банків– це розподіл на готівку, інвестиції, позички й інші активи. Очевидним рішеннямпроблеми розміщення коштів є “купівля” активів (надання позичок і інвестицій),що можуть принести найвищий прибуток при тому рівні ризику, на який здатно пітикерівництво банку.
Аналіз активів комерційногобанку припускає аналіз структури його активних операцій і оцінку економічноїдіяльності і ризикованості окремих операцій. Аналізуючи напрямки використаннязасобів, порівнюють отриману інформацію з аналогічними даними інших банків, атакож відзначають зміни протягом досліджуваного інтервалу часу. Кількіснийаналіз на підставі даних балансу комерційного банку й аналітичного обліку єодним з основних етапів аналізу структури активів. При цьому визначають питомувагу різних статей активу балансу і їхню значимість для банку.
Не зважаючи на загальнітенденції в складі і структурі активів, кожний банк повинен прагнути достворення раціональної структури активів, яка залежить насамперед від якостіактивів. Якість активів визначається їхньою ліквідністю, обсягом ризиковихактивів, питомою вагою критичних і неповноцінних активів, обсягом активів, щодають дохід.
Необхідно знати долю виданихпозичок у всіх притягнутих банком засобах, щоб правильно оцінити кредитнуполітику комерційного банку. Одним із важливих етапів аналізу активних операційє оцінка їхньої ризикованості. Необхідно оцінити методи керування активнимиопераціями і з’ясувати, чи досить створено в банку резервів. Томуактиви банку можна класифікувати з погляду ступеня ризику. Необхідний також іякісний аналіз кредитних вкладень комерційного банку, що припускає детальнийрозгляд кожного кредитного договору окремо, термінів, сум, об’єктівкредитування, можливих ризиків. Аналіз таких даних дозволяє робити висновки проякість кредитного портфеля.
Для забезпечення щоденноїспроможності банку відповідати за своїми зобов’язаннями структураактивів комерційного банку повинна відповідати якісним вимогам ліквідності. Зацією метою всі активи банку розділяються на групи за ступенем ліквідності,залежно від терміну погашення. Активи банку поділяються на високоліквідніактиви (тобто активи, що забезпечують миттєву ліквідність), ліквідні активи,активи довгострокової ліквідності.
Активи – це ресурси, що контролюються банком як результат минулих подій,використання яких, ймовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічноївигоди. Це економічні ресурси, що перебувають у розпорядженні банку,використання яких, ймовірно, принесе в майбутньому доход.
Активи виступають у вигляді:
– готівки внаціональній або іноземній валюті в касі банку;
– фінансуваннякапітальних вкладів;
– вкладенняресурсів в цінні папери;
– придбанняіноземної валюти;
– витратидержбюджету;
– кредитніоперації;
– дебіторськазаборгованість;
– основнізасоби;
– господарчівитрати, тощо.
До активів миттєвоїліквідності (високоліквідних) належать: готівка і прирівняні до неї кошти,кошти на рахунках у центральному банку, державні боргові зобов’язання,кошти на коррахунках, вкладення в облігації внутрішньої валютної позики, завідрахуванням коштів, які надходять на оплату валютних акцій, і коштів, якінадходять на коррахунки банку від реалізації цінних паперів. Ці кошти належатьдо ліквідних, оскільки підлягають у разі потреби негайному вилученню з оборотубанку.
До складу ліквідних активівналежать, окрім перерахованих високоліквідних активів, усі кредити, виданікредитною організацією в національній та в іноземній валютах, із терміномпогашення протягом найближчих 30 днів (крім пролонгованих хоча б один раз ізнову виданих кредитів на погашення раніше виданих позичок), а також іншіплатежі на користь кредитної організації, які підлягають перерахуванню протягомнайближчих 30 днів (дебітори, а також суми переплати, які підлягають поверненнюкредитній організації на звітну дату з фонду обов’язкових резервів).
До активів довгостроковоїліквідності належать всі кредити, видані кредитною організацією в національнійта іноземній валюті, із залишковим терміном погашення понад рік, а також 50%гарантій і поручництв, виданих банком на термін дії понад рік, кредитипрострочені, за відрахуванням позичок, гарантованих урядом, під заставу ціннихпаперів, під заставу дорогоцінних металів.
Встановлюючи раціональнуструктуру активів, банк повинен виконувати вимоги до ліквідності і, отже, матидостатній розмір високоліквідних, ліквідних та довгостроково-ліквідних засобівстосовно зобов’язань, з урахуванням їхніх термінів, сум і типів, івиконувати нормативи миттєвої, поточної та довгострокової ліквідності.
Норматив миттєвої ліквідностірозраховується як відношення суми високоліквідних активів банку до суми їїзобов’язань по рахунках до запитання.
Норматив поточної ліквідностіявляє собою відношення суми ліквідних активів кредитної організації до сумийого зобов’язань по рахунках до запитання і на термін до 30 днів.
Норматив довгостроковоїліквідності визначається як відношення виданих банком кредитів з терміномпогашення понад рік до капіталу кредитної організації і зобов’язаньпонад рік.
Ці нормативи застосовуються впроцесі управління активами. Але найголовніше для побудови раціональноїструктури активів банку – витримати співвідношення між ліквідними і сумарнимиактивами.
Зважування активів заступенем ризику провадиться шляхом множення залишку коштів на відповідномубалансовому рахунку (рахунках) або їхньої частини на коефіцієнт ризику (у %),поділений на 100. Практично всі банківські активи піддаються певному ризику.Ступінь ризику своїх активів банк повинен визначати і підтримувати на рівні,який відповідає чинному законодавству і політиці банку щодо цього. На підставірезультатів вивчення структури активів банку можна аналізувати різні видиризику.
Метою аналізу активів банку є, з одного боку оцінка раціональностіфактичної структури активів з точки зору забезпечення прибутковості та стабільностіроботи банку, а з іншого визначення шляхів її оптимізації і узагальнюючоїоцінки, прогнозу майбутніх результатів діяльності і фінансового потенціалубанку.
Мета аналізу активів банку конкретизується у таких завданнях:
— дослідження та оцінка динаміки складу, обсягів та структури активів;
— дослідження та оцінка динаміки складу, обсягів і структури доходних інедоходних активів;
— дослідження та оцінка якості активів;
— дослідження та оцінка якості “кредитного портфеля” за класифікаційнимивидами кредитів;
— дослідження та оцінка “портфелю цінних паперів”;
— дослідження та оцінка іммобілізованих активів в дебіторськузаборгованість, капітальні вкладення та інше;
— узагальнююча оцінка активів і визначення шляхів оптимізації їхструктури.
Інформаційне забезпечення аналізу активів складається з:
— правової інформації, що міститься в законах, які регулюють економічнудіяльність банку;
— директивна інформація, що містить у постановах Кабінету Міністрів,Центральних банків, наказів Міністерства фінансів та інших міністерств івідомств;
— нормативно-довідкова інформація, що міститься у збірниках галузевих.Відомчих, міжгалузевих нормативів, каталогах, проспектах тощо;
— інформація бізнес-планів та прогнозів;
— обліково-економічна інформація, яка є основним видом фактографічноїінформації.
Головним джерелом даних для проведення фінансового аналізу банку є, якзазначалося раніше, його баланс, у якому відображено всю інформацію пронаявність фінансового та нерухомого майна, власником якого є банк; обсяг та складзобов’язань контрагентів перед банком та зобов’язань банку перед контрагентами.
Актив балансу розглядається як з точки зору складу та цільовоговикористання фінансових ресурсів за об’єктами їх розміщення в активах банку,так і з точки зору витрат, що є наслідком здійснення фінансових операцій банкуз метою отримання доходів. Ці напрямки досліджень дозволяють оцінитиліквідність та доходність банку.
У процесі аналізу слід заважити на те, що загальна вартість активів банкувизначається за балансом як різниця між сумою залишків усіх категорій активівта сумою усіх резервів, створених під можливі збитки від кредитно-інвестиційнихта інших видів діяльності банку.
У балансовому звіті і примітках комерційного банку активи згруповано зацільовим використанням та ступенем ліквідності.
Першим джерелом на випадок вилучення депозитів і для задоволенняпочаткових потреб клієнтів є готівка. До цієї групи активу належать – валюта,монети і банківські метали, дорожні та інші чеки, кошти на кореспондентськихрахунках в Центральному банку. Банки зацікавлені тримати мінімально допустимусуму, оскільки запас готівкових коштів не приносить доходу або забезпечуюневеликий відсотковий доход. Актив у вигляді готівки задовольняє потреби банкуу ліквідних коштах, тобто в коштах, які необхідні для покриття непередбаченихта термінових зобов’язань.
Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних прийомів,спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які знаходяться урозпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді.
Загальний аналіз активів банку ґрунтується на застосуванні методиквертикального та горизонтального аналізу (як і при аналізі пасивів), якіпередбачають обчислення та подальшу оцінку наступних показників:
— процент співвідношення окремих показників з агрегованим показником;
— абсолютні зміни кінцевих показників порівняно з початковими(базисними);
— темпи росту або приросту показників в аналітичному періоді.
В процесі вертикального або структурного аналізу активів визначаєтьсяпитома вага активів за їх цільовим використанням, ступенем ліквідності, рівнемдоходності, а також склад та структура кожного виду активів. Результат цьогоаналізу використовується в процесі оцінки якості складу активів та їхоптимізації.
Горизонтальний або трендовий аналіз дає змогу вивчити динаміку активів вцілому і окремих їх видів у часі, визначити певні тенденції їх зміни аботренда.
Метою аналізу якості активів є визначення їх життєздатності іправильності відображення їх вартості у звітному банку.
Якісний склад активів характеризується співвідношенням продуктивних інепродуктивних активів і витрат на власні потреби. До продуктивних активіввідносяться усі операції з клієнтурою та контрагентами банку закредитно-інвестиційною системою. До непродуктивних відносяться капіталізованіактиви, нематеріальні активи, дебіторська заборгованість, та збитки. Це вказуєна те, що основним видом діяльності комерційного банку є формування тарозміщення кредитно-інвестиційних ресурсів і показником активності банку слугуєпитома вага кредитно-інвестиційного портфеля у його активах.
Характер кредитно-інвестиційної політики впливає на прибутковість таліквідність комерційного банку. Підвищення питомої ваги кредитно-інвестиційнихвкладень у загальних активах свідчить про те, що комерційний банк намагаєтьсяпідвищити прибутковість активів, нехтуючи їх ліквідністю.
Для оцінки якості активів слід зважити на їх ризикованість, яка залежитьвід обсягу розміщення коштів в активах. З цією метою активи банку слідрозраховувати, зважаючи на коефіцієнти їх ризиків, тобто можливість втратичастини їх вартості внаслідок тієї чи іншої активної операції. Активи банку взалежності віл ступеню ризику вкладення й їх можливого обесцінюванняподіляються на 5 груп, для яких установлюються відповідні коефіцієнти ризику.
За ступенем ризику вкладень та можливості втрати частини їх вартостіактиви комерційного банку розподіляються на 5 груп з коефіцієнтами ризику віднуля до одиниці .
Основними показниками, які дозволяють оцінити достатність високоліквіднихактивів для забезпечення ліквідності комерційного банку, є коефіцієнт миттєвоїліквідності та коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів і робочихактивів банку.
Коефіцієнт миттєвої ліквідності обчислюється як відношення суми коштів накоррахунках та в касі до коштів, залучених банком на поточні рахунки:
К мл = (К кр +К к ) / К пр *100% (1.1),
де К мл – коефіцієнт миттєвої ліквідності, % ;
К кр –кошти на кореспондентських рахунках в інших банках, грн.;
К к – кошти в касі банку, грн. ;
Кпр – кошти залучені банком на поточні рахунки, грн.
Коефіцієнт миттєвої ліквідності показує, яку частину залучених на поточнірахунки коштів банк може сплатити у терміновому порядку.
Коефіцієнт співвідношення суми високоліквідних активів і робочих активівбанку характеризує питому вагу високоліквідних активів банку в робочих активах:
КВА = ВА / РА * 100% (1.2),
де КВА – коефіцієнт співвідношення суми високоліквіднихактивів і робочих активів банку, %;
ВА – сума високоліквідних активів, грн.;
РА – сума робочих активів банку, грн.
Робочі активи включають кошти на коррахунках, в касі, вкладені в майно,розміщенні в інших банках, цінних паперах, надані кредити та інші активи, щодають доход банку.
При оцінці цих коефіцієнтів необхідно пам’ятати, що надто високі значенняїх негативно впливають на доходність банку, а занадто низькі свідчать пропогіршення надійності банку.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІПАТ КБ «ПриватБанк»
2.1 Організаційно-економічнахарактеристика ПАТ КБ «ПриватБанк»
Комерційний банк «ПриватБанк» був зареєстрований 19 березня 1992 рокуНаціональним банком України у формі товариства з обмеженоювідповідальністю, реєстраційний №92.
18 липня 2001 рокуНаціональним банком України зареєстровано новий статус «ПриватБанку» –акціонерне товариство закритого типу.
На сьогоднішній день«ПриватБанк» входить у число найбільших системних банків країни і є визнанимлідером банківської системи України. За станом на 01.01.2003р., сплаченийстатутний фонд банку складає 260 млн. грн., капітал — 558 млн. грн.Авторитетний міжнародний фінансово-аналітичний журнал «The Banker» зарезультатами проведеного в 2000 і 2002 роках дослідження, привласнив«ПриватБанку» звання «The Bank of Year». Інший впливовий журнал – «Euromoney» — чотири роки підряд (у 1999, 2000, 2001 і 2002 роках) визнає «ПриватБанк» кращимбанком України. За підсумками фінансового рейтингу, проведеного українськоюгазетою «Бізнес», «ПриватБанк» у 1999 і 2001 роках був визнаний переможцем усамій престижній банківській номінації «Банк, у якому ви б розмістили свійдепозит».За даними Асоціації українських банків, «ПриватБанк» продовжуєутримувати провідні позиції на банківському ринку України (таблиця 2.1).
Агентство Fitch Ratings такожпідтвердило високий рейтинг банку (таблиця 2.2).
Безумовні переваги банку: широкамережа відділень, досвідчений персонал, прості і зрозумілі процедури, гнучкістьв обслуговуванні і ставка на електронні технології Internet Banking,E-commerce, ATM –Banking. Володіючи генеральною ліцензією Національного БанкуУкраїни, «ПриватБанк» здійснює весь спектр наявних на вітчизняному ринкубанківських послуг по обслуговуванню корпоративних і приватних клієнтіввідповідно до міжнародних стандартів.
Таблиця 2.1 Значенняголовних показників «ПриватБанку» за даними Асоціації українських банків станомна 01.03.2003р.Показники Сума, млн. грн. Питома вага в банківській системі, % Позиція у рейтингу Чисті активи 6 385,43 11,91 1 Кредитно-інвестиційний портфель 4 660,85 11,84 2 Капітал 557,82 6,12 2 Депозити фізичних осіб 2 962,27 18,67 1 Депозити юридичних осіб 1 605,18 9,44 2 Фінансовий результат 6,32 5,93 2
Довгостроковий інтересклієнта – головний пріоритет у роботі банку. Послідовно розширюючи спектрнаданих послуг і якість банківських продуктів, «ПриватБанк» активно нарощуєсвою клієнтську базу. На ринку корпоративного банківського обслуговуванняклієнти «ПриватБанку» – більш 180 тисяч найбільших українських підприємств ікорпорацій, підприємств малого і середнього бізнесу.
Таблиця 2.2 Поточнийрейтинг «ПриватБанку» за даними міжнародного рейтингового агентства FitchRatings «ПриватБанк» Індивідуальний Кредитний Рейтинг D Рейтинг Підтримки 5T Короткостроковий рейтинг C Довгостроковий рейтинг CCC+ Довгостроковий прогноз Стабільний
Сприяння розвиткувітчизняній економіці є стратегічною задачею розвитку банку. На сьогоднішнійдень банк пропонує своїм клієнтам широкий перелік кредитних продуктів, щовраховують реальні потреби клієнта. Кредитування, зокрема малого і середньогобізнесу, є для «ПриватБанку» одним з головніших напрямків діяльності. Програмупідтримки (мікрокредитування) банк здійснює як за рахунок власних коштів, так івикористовуючи кошти ЄБРР та НУФ. Активно діє банк також у розвитку програм покредитуванню на придбання нерухомості, автомобілів, товарів народного вжитку.
Сьогодні рахунки в«ПриватБанку» мають більш 3,5 мільйонів українських громадян, банк обслуговуєбільш 700 тисяч пенсіонерів і одержувачів соціальних виплат, що свідчить провисокий рівень довіри до банку з боку населення.
Філію ПАТ КБ «ПриватБанку»створено восени 1992 року.
ПАТ КБ «ПриватБанку» не єюридичною особою і здійснює свою діяльність від імені комерційного банку«ПриватБанк» за дорученням.
У своїй діяльності керуєтьсяЗаконами України та підзаконними актами, нормативними документами Національногобанку України, Статутом комерційного банку «ПриватБанк», положенням про ПАТ КБ«ПриватБанк», наказами, іншими інструктивними документами.
Структура ПАТ КБ «ПриватБанк»представлена у додатку В.
2.2 Аналіз діяльності ПАТ КБ«ПриватБанк»
Структура активів ПАТ КБ«ПриватБанк» представлена у додатку Н.
Аналіз активів представленийу таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 Аналіз активівПоказники 2008 р., грн. 2009 р., грн. Абсолютне відхилення, грн. Відносне відхилення, % 2 4 5 6 7 8 9 Готівкові кошти в касі 2430409917.92 2296396004.62 522231047 -134013913 27.37 — 5.51 Кошти в НБУ 830570076.01 630770296.50 247078302 -336413472 42.34 — 24.06 Кошти на коррахунках «Ностро» 635500558.05 640522402.86 -200858385 5021844 — 24.02 0.79 Вкладення в ОВДП 16114186.41 13069510.35 14449214 -3044676 867.84 — 18.89 Міжбанківські кредити 4649939541.85 6640242479.62 -803791715 1990302938 — 14.74 42.80 Кредити юридичним особам 29666082553.2 45689956090.1 1141461185 1602387353 62.54 54.01 Кредити фізичним особам 21689282890.0 23520063145.4 9232653747 1830780255 74.12 8.44 Нараховані доходи 991603696.35 2348945810.71 491013167 135734211 98.09 136.88 Цінні папери 1593136926.34 1040218212.59 1433798135 552918714 899.84 — 34.71 Основні кошти банку 1438947608.04 1389074926.99 89729143 -49872682 6.65 — 3.47 Дебіторська заборгованість 428636514.82 374590037.54 1093810819 -54046477 71.85 — 12.61 Валютні операції 849033307.43 686241197.06 776784662 162792110 — 47.78 — 19.17 Резерви під кредити 029849551.34 11003217757.6 636411262 73368206 18.75 173.04
Аналізуючи дану таблицю,можна сказати, що готівкові кошти в касі в 2008 р. порівняно з 2007 р.збільшились, а в 2009 р. порівняно з 2008 р. зменшились; кошти в НБУ в 2008 р.порівняно з 2007 р. збільшились, а в 2009 р. порівняно з 2008 р. зменшились;кошти на коррахунках «Ностро» в 2008 р. порівняно з 2007 р. зменшились,а в 2009 р. порівняно з 2008 р. збільшились; вкладення в ОВДП в 2008 р.порівняно з 2007 р. збільшились, а в 2009 р. порівняно з 2008 р. зменшились;міжбанківські кредити в 2008 р. порівняно з 2007 р. зменшились, а в 2009 р.порівняно з 2008 р. збільшились; кредити юридичним особам в 2008 р. порівняно з2007 р. збільшились, в 2009 р. порівняно з 2008 р. також збільшились; кредитифізичним особам в 2008 р. порівняно з 2007 р. збільшились, в 2009 р. порівняноз 2008 р. також збільшились; нараховані доходи в 2008 р. порівняно з 2007 р.збільшились, в 2009 р. порівняно з 2008 р. також збільшились; цінні папери в2008 р. порівняно з 2007 р. збільшились, а в 2009 р. порівняно з 2008 р.зменшились; основні кошти банку в 2008 р. порівняно з 2007 р. збільшились, а в2009 р. порівняно з 2008 р. зменшились; дебіторська заборгованість в 2008 р.порівняно з 2007 р. зменшилась, в 2009 р. порівняно з 2008 р. також зменшилась;валютні операції в 2008 р. порівняно з 2007 р. зменшились, в 2009 р. порівняноз 2008 р. також зменшились; резерви під кредити в 2008 р. порівняно з 2007 р.зменшились, в 2009 р. порівняно з 2008 р. також зменшились.
Структура пасивів ПАТ КБ«ПриватБанк» представлена у додатку П.
Аналіз пасивів представленийу таблиці 2.4.
Таблиця 2.4 Аналіз пасивівПоказники 2008 р., грн. 2009 р., грн. Абсолютне відхилення, грн. Відносне відхилення, % 2 4 5 6 7 8 9 Кошти на коррахунках «Лоро» 186518244.93 181705180.08 -308054947 -4813064 — 62.29 — 2.58 Міжбанківські депозити 6292110830.75 6633652928.54 3279320945 341542098 108.85 5.43 Кредити міжнародних фінансових організацій 4081589061.19 5398412943.00 -284288923 131682388 — 6.51 32.26 Поточні рахунки юридичних осіб 8496688589.38 7553698831.32 3424727524 942989758 67.52 — 11.10 Бюджетні кошти 105291110.34 37411274.72 71752751 -67879836 213.94 — 64.47 Депозити юридичних осіб 4043204421.95 8765309164.20 65710577 472210474 1.65 116.79 Поточні рахунки фізичних осіб 5154936205.60 4575584801.20 1470422674 579351404 39.91 — 1.24 Депозити фізичних осіб 20151590512.0 23266728704.1 7799657058 311513819 63.15 15.46 Розрахунки з цінних паперів 3009966721.84 2504613757.62 2718557030 -505352964 932.90 — 16.79 Нараховані витрати 881595513.66 1263894331.55 386260159 382298818 77.98 43.36 Кредиторська заборгованість 668282112.58 1502520539.27 -1765019718 834238427 — 72.54 124.83 Валютні операції 849033307.43 686241197.06 -776784662 162792110 — 47.78 — 19.17 Статутний капітал банку 4228250000.00 5684882125.00 2146250000 145663212 103.09 34.45 Резерви банку 622737460.66 617690561.16 -39250881 -5046899 — 5.93 — 0.81
Аналізуючи дану таблицю,можна сказати, що кошти на коррахунках «Лоро» в 2008 р. зменшились, в2009 р. порівняно з 2008 р. також зменшились; міжбанківські депозити в 2008 р.порівняно з 2007 р. збільшились, в 2009 р. порівняно з 2008 р. такожзбільшились; кредити міжнародних фінансових організацій в 2008 р. порівняно з2007 р. зменшились, а в 2009 р. порівняно з 2008 р. збільшились; поточнірахунки юридичних осіб в 2008 р. порівняно а в 2009 р. порівняно з 2008 р.зменшились; бюджетні кошти в 2008 р. порівняно з 2007 р. збільшились, а в 2009р. порівняно з 2008 р. зменшились; депозити юридичних осіб в 2008 р. порівняноз 2007 р. збільшились, в 2009 р. порівняно з 2008 р. також збільшились; поточнірахунки фізичних осіб в 2008 р. порівняно з 2007 р. збільшились, а в 2009 р.порівняно з 2008 р. зменшились; депозити фізичних осіб в 2008 р. порівняно з2007 р. збільшились, в 2009 р. порівняно з 2008 р. також збільшились;розрахунки з цінних паперів в 2008 р. порівняно з 2007 р. збільшились, а в 2009р. порівняно з 2008 р. зменшились; нараховані витрати в 2008 р. порівняно з2007 р. збільшились, в 2009 р. порівняно з 2008 р. також збільшились;кредиторська заборгованість в 2008 р. порівняно з 2007 р. зменшилась, а в 2009р. порівняно з 2008 р. збільшилась; валютні операції в 2008 р. порівняно з 2007р. зменшились, в 2009 р. порівняно з 2008 р. також зменшились; статутний капіталбанку в 2008 р. порівняно з 2007 р. збільшився, в 2009 р. порівняно з 2008 р.також збільшився; резерви банку в 2008 р. порівняно з 2007 р. зменшились, в2009 р. порівняно з 2008 р. також зменшились.
Розрахунок показниківліквідності:
Кмл 2007 =(836358943,25 + 1908178870,74) / 1349218465,95 * 100 % = 2,03 %
Кмл 2008 =(635500558,05 + 2430409917,92) / 1438947608.04 * 100 % = 2,13 %
Кмл 2009 =(640522402,86 + 2296396004,62) / 1389074926,99 * 100 % = 2,11 %
Ква 2007 =41255500456,31 / 37862062167,04 * 100 % = 1,09 %
Ква 2008 =61189408225,17 / 57159558673,83 * 100 % = 1,07 %
Ква 2009 =74266872356,85 / 63263654599,19 * 100 % = 1,17 %
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ШЛЯХІВПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
3.1 Автоматизація аналізубанківської діяльності
Ефект від автоматизації традиційної технологіїобмежений її внутрішніми особливостями і для досягнення більш відчутного ефектунеобхідно трохи змінити підхід до побудови системи. Для цього учасники повиннівиробити і прийняти до виконання деякі спільні угоди. У першу чергу, необхіднаєдина, усіма визнана методика ідентифікації платника. Це не просто зробити,принаймні, по двох причинах:
· готовогоідентифікатора платника, який би усіх улаштував, не існує;
· багатослужб мають у своєму розпорядженні власні системи ідентифікації абонентів, відяких вони навряд чи відмовляться (що може бути краще номера телефону дляорганізації, що приймає плату за телефон).
Необхідно також домовитися про формати даних, якимибудуть обмінюватися учасники цього процесу, що так само не просто. Кожний зучасників, як правило, перебуває в деякій стадії автоматизації власноїдіяльності, має історію взаємин з фірмами-розроблювачами програмногозабезпечення, має деяку відомчу приналежністю з її особливостями й обмеженнямиі т.д.
Особливості нової технології полягають вобслуговуванні клієнтів на основі нарахувань, зроблених одержувачами платежів іпереданих щомісяця в банк в електронному виді, а також щоденної звітності банкуперед ними у вигляді докладних електронних реєстрів. Як єдиний ідентифікаторплатника використовується позиційний код, який складається з елементів адресипроживання платника. Таке рішення продиктоване наступними міркуваннями:
· адресаплатника присутній у більшості платежів за комунальні послуги як обов’язковийреквізит;
· кодплатника може бути легко сформований будь-яким учасником (комунальною службою,касиром операційного вікна зі слів платника і т.д.) і також легкоінтерпретований будь-якими іншими учасниками.
Проблема уніфікації форматівданих, якими обмінюються учасники, зважується застосуванням спеціалізованогопрограмного комплексу — інформаційного центру комунальних платежів (ІЦКП).Використовуючи засоби цього комплексу, банк:
· перетворюєдані, отримані від комунальних служб, до деякого внутрісистемного формату;
· виконуєвсі необхідні дії по веденню бази платників, їхніх заборгованостях, прийнятихплатежах;
· перетворюєдані про прийняті платежі перед передачею їхнім комунальним службам, довигляду, зручному для кожної з цих служб.
У результаті банк може починати діяльність по прийомуплатежів, не чекаючи остаточного узгодження всіх питань всіма учасниками — вонипідключаються до вже працюючого фрагмента територіальної системи в міру їхньоїготовності.
Початку експлуатації системи передує процедураукладання банком угод з кожним їхніх одержувачів платежів, готовим працювати зановою технологією. Така угода може бути оформлена у вигляді додатка до договоруна прийом платежів і повинне відображати наступні основні моменти:
· методикурозрахунків оплати банківських послуг за прийом платежів;
· форматиданих, у яких одержувач платежів буде передавати банку реквізити своїхплатників, щомісячні нарахування по платежах і заборгованості;
· форматиданих, у яких одержувачу буде передаватися інформація про прийняті платежі;
· переліквідомостей, що одержувач платежів хотів би доводити до платника;
· вимоги дозахисту прийнятої (переданої) інформації.
Функціонування системи являєсобою послідовність щомісячних циклів взаємодії учасників.
Кожен цикл складається знаступних етапів:
1) Одержувачплатежів нараховує (як правило на початку місяця) поточну оплату по кожному зісвоїх абонентів відповідно до діючих тарифів і нормам, а також виводить сальдо(борг клієнта) на початок місяця. Додатково до переліку обов’язкових реквізитіву ці розрахунки можуть включатися додаткові відомості: показання лічильників,інформаційні повідомлення платникам, розмір врахованої чи неврахованої субсидіїі т.д. Результати нарахувань передаються банку.
2) Банкотримує відомості від усіх постачальників послуг, сортує результати нарахуваньпо платниках, актуалізує базу платників. Після того, як усі дані зібрані йоброблені, вони передаються на операційні вікна по прийому платежів.
3) Обслуговуванняплатника на операційному вікні починається з пошуку його в базі даних по одномуз ознак: єдиному коду платника, одному з його абонентських номерів по будь-якійкомунальній службі, елементам адреси проживання.
4) Якщоплатник зареєстрований у базі даних, йому пред’являється інформація про йогозаборгованості (за вимогою платника може бути роздрукована рахунок-довідка). Зіслів платника вона може бути скоректована і, якщо він має у своємурозпорядженні достатню суму грошей і не бере під сумнів правильність зробленихнарахувань, оформляється прийом платежу, виробляється розрахунок,роздруковується квитанція.
5) Якщоклієнт не зареєстрований у базі даних, але бажає оформити платіж, виконуєтьсяйого реєстрація і на адресу одержувача платежів буде направлене повідомленняпро обслуговування незареєстрованного платника. Передбачається також прийомразових нерегулярних платежів — штрафів, платежів у бюджет, платежів за наданнярізних послуг, прийом торгового виторгу і т.д. У цьому випадку виконуються ті ждії — за винятком реєстрації платника в базі даних. Наприкінці дня (зміни)підводяться підсумки, що передаються в бухгалтерію банку.
6) Бухгалтеріябанку об’єднує дані, що надійшли з всіх операційних вікон, виконує їхнюбухгалтерську обробку, формує платіжні доручення на адресу одержувачів.Підготовлений файл платіжних доручень передається в платіжну підсистему, і даліплатежі відправляються одержувачами. Інформація про прийняті платежіпередається в ИЦКП, засобами якого формуються електронні реєстри на адресуодержувачів платежів, з якими оформлені відповідні угоди.
7) Одержувачплатежів обробляє отримані реєстри з використанням власних засобівавтоматизації, здійснюючи тим самим оперативний облік надходження платежів аждо чергового циклу розрахунку нарахувань.
3.2 Переваги, які з’являються врезультаті впровадження нової технології оплати
Переваги для платників:
· Відпадаєнеобхідність самостійно відслідковувати зміни тарифів і заборгованості поперіодичних платежах;
· Спрощуєтьсяпроцедура оформлення платіжних документів, скорочується час обслуговування;
· Спрощуєтьсяпроцедура з’ясування непорозумінь по факту прийому платежів;
Для одержувачів платежів:
· З’являєтьсядодатковий канал інформування платників про зміни тарифів, перерахунках,заборгованостях і т.д., що згодом може цілком замінити традиційні (пошта, очнаробота з клієнтом, телефон);
· Забезпечуєтьсясвоєчасне і достовірне інформування про прийняті платежі і, як наслідок — скорочується трудомісткість, підвищується якість облікового процесу;
· Скорочуютьсятерміни проходження платежу і супровідної його інформації;
· Створюютьсяпередумови для зменшення об’ємів паперового документообігу і поступовоговідмовлення від обробки повідомлень про прийняття платежів внаслідок їхньоїзаміни електронними реєстрами.
Для банку:
· Зарахунок підвищення рівня сервісу створюються гарні передумови для збереженнясвоїх клієнтів і придбання нових;
· Скорочуєтьсяоб’єм непродуктивної ручної праці, затрачуваної на обробку повідомлень;
· Зменшуєтьсявідсоток помилок, зв’язаних із утратою платежів, перерахуваннями на іншірозрахункові рахунки і т.д.
Якщо вдається організувати взаємодію позаборгованостям з основними одержувачами, то банк після декількох місяцівроботи збирає практично повну базу даних про платників. Підтримувати її вактуальному стані досить складно, тому що джерела даних для актуалізаціїзнаходяться поза банком, база досить динамічна, її несуперечність важкоконтролювати, використовуючи формальні алгоритми.
Для банку переважно використовувати більш звичніметоди обліку своїх клієнтів. Наприклад, клієнту відкривається рахунок деякогонового типу (наприклад «лицьовий комунальний рахунок»), що повідомляєтьсявсім постачальникам послуг. На цьому рахунку збираються всі заборгованості поплатежах, механізм розрахунків між платником і одержувачем нагадує механізмрозрахунків між двома юридичними особами. З рахунком клієнта може бути легкозв’язана пластикова картка, організовані безготівкові розрахунки і т.д.
Однак, для цього необхідні, принаймні, дві речі:
· банкповинен розробити механізм обслуговування комунальних рахунків і забезпечитийому відповідну нормативно-правову основу;
· одержувачіплатежів повинні визнати цю технологію, перешикувати взаємини з платниками,внести відповідні зміни у своє програмне забезпечення.
Серйозною проблемою є організація розподіленої обробкиданих в умовах банку з розгалуженою мережею філій. Якщо існує можливість організуватизвертання до централізованої бази даних платників і заборгованостей, то впринципі, проблеми не існує. Однак реалії сьогоднішнього дня такі, що вбагатьох місцях ще довго будуть економічно виправданий режим Off-line, локальніопераційні вікна, а, можливо, і традиційний касовий апарат. Складність у тому,що навіть в умовах одного банку необхідно забезпечити виконання тих самихфункцій одночасно в декількох режимах.
банківський ліквідність актив економічний
ВИСНОВКИ
Аналіз проводився на базі ПАТКБ «ПриватБанк».
При аналізі використовувавсябаланс ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік.
В даній роботі повно тадокладно викладені питання щодо діяльності ПАТ КБ «ПриватБанку». Описанобанківську діяльність взагалі, розрахована динаміка основних показниківдіяльності ПАТ КБ «ПриватБанку», розглянуто організаційно-економічнухарактеристику ПАТ КБ «ПриватБанк».
З урахуванням закономірностейфункціонування грошей і грошового ринку, банків, банківської системи формуєтьсяекономічна політика держави взагалі і грошово-кредитна політика центральногобанку зокрема, здійснюється державне регулювання всіх сфер економічного життясуспільства.
Також ще раз слідпідкреслити, що кредити – є основною діяльністю банків.
Кредит – явище руху, якийздійснюється у різних напрямах і на різних рівнях. Рух кредиту у зв’язку з йогоучастю у відтворювальному процесі проходить п’ять етапів:
– формуваннявільної вартості;
– розміщеннявільної вартості в позички;
– використанняпозиченої вартості на потреби позичальника;
– вивільненняпозиченої вартості з обороту позичальника;
— повернення вивільненоївартості кредитору і сплата процентів.
Основою розвиткугрошово-кредитних відносин в Україні є постійне удосконалення банківськоїсистеми. Життєво необхідним є розташування банків по території країнивідповідно до концентрації грошових потоків, забезпечення їх високоїкапіталізації та ліквідності, захист прав фінансово-кредитних установ набезумовне повернення виданих кредитів.
На базі вже функціонуючої системи обслуговування клієнтів поприйому комунальних платежів запропонована автоматизована система прийомукомунальних платежів.
Впровадження цієї системи враховує всі недоліки, яківиникають при прийомі комунальних платежів на даний час.
Недоліком є ще те, що не існує тісного зв’язку міжбанком та одержувачем платежів. Банк відповідає за правильність оформлення,своєчасне перерахування коштів, а одержувач несе відповідальність лише засвоєчасне пред’явлення в банк тарифів, та перерахування комісійних відсотків заприйом платежів.
Як свідчить практика,нестабільність банківської системи, кризи банків мають тяжкі економічнінаслідки. Тому для створення стабільної банківської системи потрібно втілити вжиття всі необхідні зміни в чинному законодавстві щоб воно відповідало високим світовимстандартам, і давало змогу здійснювати банківську діяльність безперебійно,безпечно та на високому рівні.
Необхідно щорічно розроблятистратегії розвитку банківської системи і підвищення її ролі в економіці країни.Вони повинні бути комплексними, тобто формуватись не тільки Національнимбанком, а й Урядом України. Важливо, щоб трикутник „економіка-держава-банки”запрацював на повну потужність в інтересах українського народу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про банки ібанківську діяльність» від 7.12.2000 р. № 2121–ІІІ (із змінами)
2. Закон України «ПроНаціональний банк України» від 20 травня 1999 р. №679-XIV
3. Закон України «Про порядокздійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 р.
4. Наказ Державної податковоїадміністрації «Порядок подання податковим органам про відкриття (закриття)рахунків в установах банків» №306 від 01.08.2001 р.
5. Грушко В.І., Петриченко Л.Ю. Системнамодель аналізу фінансової стійкості комерційного банку. // Фінанси України. –2005
6. Корнієнко Т. Стратегічне управлінняактивами та пасивами комерційного банку в умовах перехідної економіки. //Вісник НБУ.–2005
7. Інструкція «Про порядоквідкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах»,затверджена Постановою Правління національного банку України №492 від12.11.2003 р.
8. Ревун В.І. Аналітика проблемностікомерційного банку. // Фінанси України. – 2006
9. Лаптєв С.М. Фінансове планування убанку. // Фінанси України. – 2007
10. Довгань Ж. Оптимізація ресурсної базикомерційного банку. // Фінанси України.-2005
11. Осташ С. Деякі аспекти прибутковостіта фінансової стійкості комерційного банку. // Вісник НБУ.-2005
12. Примостка Л. Управління активами іпасивами комерційного банку. // Вісник НБУ.-2005
13. Алексєєнко М. Структура капіталукомерційного банку. // Фінанси України. –2006.
14. Постанова ПравлінняНаціонального банку України «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» від11.10.2008 р. №319
15. Вітлінський В., Пернарівський О.Фінансова стійкість як системна характеристика комерційного банку.//Банківськасправа.–2008
16. Положення про організаціюопераційної діяльності в банках України від 18.06.2003 р. №254 (із змінами)
17. Положення про організаціюбухгалтерського обліку та звітності в банках України від 16.07.1999 р. №996-XIVПоложення про фінансове оздоровлення комерційних банків. // Банківська справа,№4, 1997, с.75.
18. О.В.Васюренко Облік і аудит убанках, К., — 2006
19. Кіндрацька Л. М. Бухгалтерськийоблік і прийняття рішень в банках. К.: КНЕУ, — 2007
20. Кузьмінська О. Е., КириленкоВ. Б. Організація обліку в банках. К.: КНЕУ, — 2006
21. Табачук Г. П., Римарська Н. І. Обліку банках, Львів, — 2006
22. Демківський А. В. Сучаснийбухгалтерський облік. К., — 2005
23. ДимченкоВ.В. Облік у банках, — 2008
24. Заруба О.Д. Банківський менеджмент тааудит. — К.: Лібра, 2005
25. Ковальчук Т.Г., Коваль М.М.Ліквідність комерційних банків. — К.: Знання, 1996, с.89.
26. Зубілевич С. Я., Голов. С. Ф.Основи аудиту. К.: Ділова Україна, — 2006
27. Голов С. Ф., Єфіменко В. І.Фінансовий та управлінський облік. К.: ТзОВ Автоінтерсервіс, — 2007
28. МаксименкоА.В. Облік і аналіз валютних операцій в комерційних банках. К.: КНЕУ, — 2005
29. Ольхова Р.Г. и др. Банк иконтроль.-М.: Финансы и статистика, 2005
30. Герасимович А. М. Облік і аудит убанках, К., — 2007
31. Пантелєєв В., Халява С. Фінансовастійкість комерційного банку: проблеми регулювання. // Банківська справа, 2007
32. Раєвський К. Про порядок регулюваннята аналіз діяльності комерційних банків. // Банківська справа, 2005
33. Халява С. Прибутковість і ліквідністькомерційних банків та управління грошовою позицією. // Вісник НБУ, №5, 2006
34. Некрасова Н.І. Облік тааналіз доходів, витрат і прибутку банку, К.: КНТЕУ – 2005
35. Аналіз діяльності комерційного банку.За редакцією д. е. н., проф. Ф.Ф. Бутинця, д. е. н., проф. А. М. Герасимовича.Ж.: ПП “РУТА”, 2005
36. Банківські операції: Підручник/ Підред. А. М. Мороза, М. І. Савлука та ін.–К.,2008
37. Давидов Г. М. Аудит. К .:Знання, — 2005
38. Чернелевський Л. М., Беренда Н.І.Аудит. К.: Міленіум, — 2005
39. Бєлоглазова Г.Н., Кролівецька Л.П.,Лебедева Е.А. Аудит банків. М.: Фінанси і статистика, — 2005
40. Остапишин Т. П. Основи банківськоїсправи. К., — 2006