–PAGE_BREAK–1. Особливості діяльності банків в ринкових умовах1.1 Основи діяльності комерційних банків
Першим основним принципом діяльності комерційного банку є робота в межах реально наявних ресурсів. Комерційний банк може здійснювати безготівкові платежі на користь інших банків, надавати іншим банкам кредити й одержувати гроші наявними в межах залишку засобів на своїх кореспондентських рахунках. Можливості самостійно створювати кошти на розрахункових рахунках своєї клієнтури понад наявні в них ресурсів обмежені.
Банківські ресурси – це сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні банків і використаних для виконання активних і інших операцій. Акумулюючи грошові нагромадження, доходи і заощадження юридичних і фізичних осіб, банки перетворюють їх у позичковий капітал, тобто грошовий капітал, наданий у позичку власникам на умовах зворотності за плату у вигляді відсотків. Тому банківські ресурси банківським капіталом. Діяльність комерційних банків полягає в залученні коштів і наданні їх у позичку, або інвестуванні по більш високих процентних ставках. Вони виступають посередниками між тими, хто має у своєму розпорядженні тимчасово вільні кошти, і тими, хто в них бідує. Метою і рушійним мотивом здійснення такого посередництва є одержання банківського прибутку. Операції, за допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Суть пасивних операцій полягає в залученні різних видів внесків у рамках депозитних і ощадних операцій, одержанні кредитів від інших банків, емісії різних цінних паперів, а також проведенні інших операцій, у результаті яких збільшуються кошти в пасиві балансу комерційного банку.
Існує безліч різний класифікацій ресурсів комерційних банків, побудованих на основі визначених критеріїв, однак усі вони не позбавлені визначених умовностей. По своєму економічному змісті ресурси дуже різноманітні. Власні засоби комерційних банків складаються зі статутного фонду, а також утворених у процесі банківської діяльності резервного й іншого фондів. До власних засобів прирівнюється прибуток, що до її поширення знаходився в обороті комерційного банку і використовується як банківський ресурс. Важливим банківським ресурсом є засоби клієнтів на рахунках у комерційному банку і засобу в розрахунках: залишки засобів на розрахункових і поточних рахунках підприємств, організацій і установ усіх форм власності; залишки фондів економічного стимулювання; засобу, депоновані з метою забезпечення гарантії платежу при акредитивній формі розрахунків, розрахунків чеками; засобу в розрахунках між установами одного комерційного банку; засобу бюджетних і громадських організацій.
До банківських ресурсів відносяться грошові заощадження населення, що формуються за рахунок скорочення поточного особистого споживання і призначаються для забезпечення його потреб у майбутньому. Ресурсами також є кредити, надані іншими банками, включаючи іноземні, а також засоби інших банків, що знаходяться на їхніх кореспондентських рахунках у комерційному банку. До ресурсів відносяться інші кошти, що утворяться в результаті проведення інших видів операцій. У залежності від місця мобілізації банківських ресурсів їх підрозділяють на: мобілізируємі і придбані в інших банків. На місці комерційними банками мобілізирується значна частина ресурсів, наприклад, внески населення, депозити підприємств і організацій. Для оперативного задоволення додаткових потреб у коштах комерційні банки залучають ресурси, мобілізировані, іншими банками.
Керування банківськими ресурсами являє собою діяльність, зв’язану з залученням коштів вкладників і інших кредиторів, визначенням величини і відповідної структури джерел коштів у тісному ув’язуванні з їхнім розміщенням. Керування ресурсами можна умовно підрозділити на два рівні – рівень держави і рівень самого комерційного банку. При цьому на кожнім рівні керування використовуються як економічні, так і організаційні методи. Самі ж чи методи прямо, чи побічно впливають на ресурси комерційних банків. На рівні держави керування ресурсами відбувається через різні установи, в основному, через НБУ з використанням різних інструментів. У регулюванні ресурсів важливе місце приділяється показникам ліквідності банку максимального розміру ризику на один позичальника. Дотримання даних показників вимагає дотримання між термінами, на які залучаються і розміщаються засоби. При розміщенні ресурсів комерційні банки виходять зі ступеня кредитоспроможності клієнтів. При цьому не виключається можливість розміщення ресурсів серед одного чи декількох позичальників, а також випадки неплатежів одним чи декількома позичальниками. Уникнути цього дозволяють установлені НБУ обмеження по видачі кредитів одному позичальнику. Важлива роль у керуванні банківськими ресурсами належить самим комерційним банкам. При цьому їм необхідно виконувати вимоги НБУ про дотримання комерційними банками встановлених економічних нормативів, а також проводити активну і пасивну політику.
Одним з напрямків роботи комерційного банку є використання різних видів цінних паперів, зокрема, сертифікатів. Варто також розвивати спектр послуг для вкладників, що буде стимулювати внесення коштів на рахунки в комерційних банках. Основна мета банку – вибрати таку структуру банківського капіталу, що при найменших витратах на формування банківських ресурсів буде сприяти підтримці стабільного рівня дивідендів і доходів, а також репутації комерційного банку на рівні, достатньому для залучення потрібних їм грошових ресурсів на вигідних умовах.
Таким чином, керування банківськими ресурсами – складна і багатогранна проблема, що не має однозначної відповіді і потребуюча щоденного аналізу не тільки банківських активів, але і перспектив розвитку країни в цілому.
Вступ у ринок значною мірою зв’язано з реалізацією потенціалу кредитних відносин. Створення фінансового ринку означає зміна ролі кредитних інститутів у керуванні народним господарством і підвищенні ролі кредиту в системі економічних відносин.
Кредит в умовах переходу до ринку являє собою форму руху позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, наданого в позичку. Капітал фізично у виді засобів підприємства не може переливатися з одних галузей в інші. Цей процес звичайно здійснюється у формі руху грошового капіталу. Тому кредит у ринковій економіці потрібний насамперед як еластичний механізм переливу капіталу з одних галузей в інші, а також для порівняння норми прибутку. Кредит дозволяє протиріччя між необхідністю вільного переходу капіталу і закріпленістю виробничого капіталу у визначеній натуральній формі. У той же час кредит потрібний для підтримки безупинного кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговуванні процесу реалізації виробничих товарів, що особливо важливо в умовах становлення ринкових відносин. Кредит виконує перерозподільну функцію, що носить суспільний характер і активно використовується державою в регулюванні виробничих пропорцій і керуванні сукупним грошовим капіталом. Кредит здатний впливати на обсяг і структуру грошової маси, платіжного обороту, швидкість звертання грошей. Завдяки кредиту відбувається більш швидкий процес капіталізації прибутку, а отже, і концентрації виробництва. Він може зіграти помітну роль в акціонуванні підприємств. Умовою розміщення акцій на ринку є нагромадження значних грошових капіталів і їхнє зосередження в кредитній системі. Кредитна система в особі комерційних банків приймає саму активну участь у самому випуску і розміщенні акцій.
продолжение
–PAGE_BREAK–1.2 Класифікація банківських операцій
Сучасна економіка використовує гроші, що є засобом обміну, нагромадження, платежу і мір вартості. Гроші можуть мати вид розмінної монети, паперових грошей і банкових депозитів, що є основою чекового звертання. Тому першою економічною функцією комерційних банків складається в акумулюванні безстрокових депозитів (ведення поточних рахунків) і оплата чеків, виписаних на ці банки; друга економічна функція складається в наданні кредитів суб’єктам економічної діяльності країни.
Комерційний банк — це багатофункціональний фінансовий інститут, що здійснює широкий спектр послуг кредитного, страхового і платіжного характеру і виконує різноманітні фінансові функції у відношенні будь-якого підприємства в економіці з метою одержання прибутку.
Банківський продукт — спосіб надання послуг клієнту банку; регламент взаємодії службовців банку з клієнтом при наданні послуги, тобто комплекс взаємозалежних організаційних, інформаційних, фінансових і юридичних заходів, об’єднаних єдиною технологією обслуговування клієнта.
Банківська послуга — форма задоволення потреби (у кредиті, у розрахунково-касовому обслуговуванні, у гарантіях, у покупці-продажі і збереженні цінних паперів, іноземної валюти і т.д.) клієнта банку.
Банківська операція — система погоджених по цілям, місцеві і часу дій, спрямованих на рішення поставленої задачі по обслуговуванню клієнта.
Пасивними називають операції, за допомогою яких банки утворять ресурси грошового капіталу, активними — операції, за допомогою яких вони використовують ці ресурси з кінцевою метою витягу прибутку. Головні пасивні операції — формування власного капіталу і прийом депозитів (внесків). Власний капітал складається з акціонерного первісного капіталу, резервів і накопиченого прибутку.
Серед активних операцій виділяють два головних види — кредитні (обліково-позичкові) і інвестиційні (операції з цінними паперами). При перші активи банку мають форму позичок, при других вони представлені цінними паперами, звичайно облігаціями компаній і державних органів. Кредитні операції можуть відрізнятися по терміновості позички, характеру забезпечення, тип позичальника, способу стягування відсотка й ін.
Найважливіші посередницькі операції комерційного банку інкасовий, акредитивний, перекладний, торгово-емісійні, лізинг і факторинг.
Особливе місце в діяльності комерційних банків мають довірчі операції для приватних осіб, різних організацій. При їхньому здійсненні банк формально виступає тільки як агента, одержуючи доход у виді комісійних. Тим часом довірчі операції істотно збільшують вплив великих банків. За дорученням банки керують капіталами своїх клієнтів, причому ці засоби в гнітючій частині вкладаються в цінні папери, головним чином в акції.
Класифікація банківських операцій представлена на мал. 1.1.
Рис 1.1 — Класифікація банківських операцій
На підставі банківської ліцензії комерційні банки України відповідно до Закону мають право здійснювати наступні банківські операції:
1) прийом внесків (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
2) відкриття і ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переклад коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів і зарахування засобів на них;
3) розміщення притягнутих засобів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик.
Банк, крім перерахованих у частині першої дійсної статті операцій, має право здійснювати наступні операції й угоди:
1) операції з валютними цінностями;
2) емісію власних цінних паперів;
3) організацію покупки і продажу цінних паперів з доручення клієнтів;
4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);
5) надання гарантій і поручительств і інших зобов’язань від третіх облич, що передбачають їхнє виконання в грошовій формі;
6) придбання права вимоги у виконання, зобов’язань у грошовій формі за поставлені чи товари надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів (факторинг);
7) лізинг;
8) послуги по відповідальному збереженню і наданню в оренду сейфів для збереження цінностей і документів;
9) випуск, покупку, продаж і обслуговування чеків, векселів і інших оборотних платіжних інструментів;
10)випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;
11) надання консультаційних і інформаційних послуг по банківських операціях.
За умови одержання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати наступні операції:
1) здійснення інвестицій у статутні фонди й акції інших юридичних осіб;
2) здійснення випуску, звертання, погашення (поширення) державної й іншої грошової лотереї;
3) перевезення валютних цінностей і інкасацію коштів;
4) операції за дорученнями чи клієнтів від свого імені:
5) з інструментами грошового ринку;
6) з інструментами, що базуються на обмінних курсах і відсотках;
7) з фінансовими фьючерсами й опціонами;
8) довірче керування коштами і цінними паперами по договорах з юридичними і фізичними особами;
9) депозитарну діяльність і діяльність по веденню реєстрів власників іменних цінних паперів.
Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операції визначених пунктами 1-4 частини другої дійсної статті. Дозвіл надається, якщо:
1) рівень регулятивного капітана банку відповідає вимогам Національного банку України, що підтверджується незалежним аудитором; банк не є об’єктом застосування заходів впливу;
2) банком представлений план, по якому він буде здійснювати таку діяльність, і цей план схвалений Національним банком України;
3) Національний банк України прийшов до висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних фахівців для здійснення такої діяльності. Банк має право здійснювати інші, угоди відповідно до законодавства України.
4) Національний банк України має право установити спеціальні вимоги, включаючи вимоги по підвищенню рівня регулятивного капіталу чи банку інших економічних нормативів, щодо визначеного виду діяльності, передбаченого в дійсній статті.
Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки і комісійні винагорода по своїх операціях.
Банкам забороняється діяльність у сфері, матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних, ювілейних і інвестиційних монет) і страхування, крім виконання функцій страхового посередника.
Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати внески (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.
Для проведення спільного фінансування банки можуть укладати угоди про консорціум кредитуванні. У рамках такої угоди банки-учасники встановлюють умови надання кредиту і призначають банк, відповідальний за виконання угоди. Банки-учасники несуть ризик по наданому кредиті пропорційно внесеним у консорціум засобам.
Банк не може надавати кредити під відсоток, ставка якого нижче процентної ставки по кредитах, що бере сам банк, і процентної ставки, виплачуваної їм по депозитах. Виключення можна робити тільки у випадку, якщо при здійсненні такої операції бак; не буде мати збитків.
Банки здійснюють прямі інвестиції й операції з цінними паперами відповідно до законодавства України про цінні папери, інвестиційну діяльність і відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.
Банки мають право здійснювати інвестиції тільки на підстави письмового дозволу Національного банку України, що надається відповідно до правил, установленим статтею 47 дійсного Закону.
Порядок інформування про здійснення інвестиції, зазначеної в частині третьої дійсної статті, установлює Національний банк України.
Банку забороняється інвестувати засобу в підприємство, установу, статутом яких передбачена відповідальність його власників.
Пряме, чи опосередкована участь банку в капіталі якого-небудь підприємства, установи не повинне перевищувати 15 відсотків капіталу банку. Сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати 60 відсотків розміру капіталу банку.
Для здійснення банківської діяльності банки відкривають і ведуть кореспондентські рахунки в Національному банку України й інших банків в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних і юридичних осіб у гривнях і іноземній валюті.
Банківські розрахунки проводяться в наявній і безготівковій формах відповідно до правил, установленим нормативно-правовими актами Національного банку України.
Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових чи носіях в електронному виді.
Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимогу-поручителя, векселі, чеки, банківські платіжні, картки й інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, застосовувані, у міжнародній банківській практиці.
При здійсненні операцій комерційний банк несе витрати, але в той же час і одержує доход.
Витрати і доходи є елементами, якими визначаються результати діяльності підприємств за відзначений період.
Елементи доходів і витрат також визначаються в концептуальній основі.
Доход — це перетворення економічних вигод протягом відзначеного періоду у формі збільшення чи активів зменшення зобов’язань, це виражається в збільшенні капіталу, не зв’язаного з внесками власників підприємств.
Витрата — це зменшення економічних вигод звітного періоду у формі зменшення чи активів збільшення зобов’язань, що веде до зменшення капіталу, не зв’язаному з його розподілом між власниками.
Іншими, словами, доходи збільшують капітал, а витрати зменшують його.
Банківські доходи (витрати) підрозділяються на: процентні, комісійні, торгові, інші банківські операційні доходи (витрати),
Процентні доходи, (витрати.) містять у собі доходи (витрати), що є компенсацією башу за узятий на себе кредитний ризик. Вони розраховуються пропорційно часу і сумам.
Комісійні доходи (витрати) — це доходи (витрати) за усі види послуг, зроблених (отриманих) контрагентами, крім комісійних, котрі по сутності подібні процентним.
Торгові прибутки (збитки) — це чисті прибутки (убули) від операцій купівлі-продажу різних фінансових інструментів.
Інші банківські операційні доходи (витрати) включають не перераховані вище доходи (витрати).
Крім банківських доходів (витрат) комерційні банки одержують (несуть) так само і небанківські доходи (витрати):
— адміністративні витрати, витрати, зв’язані з забезпеченням діяльності банківської установи;
— інші небанківські операційні доходи (витрати), що виникають у процесі здійснення небанківських операцій, що є складовою частиною діяльності банку.
Відповідно до загальноприйнятого в міжнародній практиці і стандартами бухгалтерського обліку доходи і витрати враховуються й оцінюються в період здійснення економічної операції. Відповідно до принципу нарахування вони належать звітному періоду.
продолжение
–PAGE_BREAK–2. Аналіз діяльності КБ “Приватбанк”
2.1 Загальна характеристика КБ “Приватбанк”
Комерційний банк «Приватбанк» був заснований у березні 1992 року, як універсальний банк. Його засновниками виступили одне фізичне і три юридичних особи. Головний офіс знаходиться в місті Дніпропетровську.
Результати діяльності КБ «Приватбанк» за четвертий квартал і календарний 2007 рік демонструють постійний фінансовий ріст і динамічне освоєння нових банківських продуктів. Оплачений статутний фонд КБ «Приватбанк» склав на 01.01.2008р. 30млн.грн. і виріс у порівнянні з 01.01.2007р. у три рази. Валюта балансу склала на 01.01.2008р. 1233 млн.грн. і виросла в порівнянні з 01.01.2007р. у 2,06 рази.
Балансовий прибуток банку склав на 01.01.2008р. 70886 тис.грн. і виросла в порівнянні з 01.01.2007р. у 2,33 рази. Власні засоби КБ «Приватбанк» склали на 01.01.2008р. 103538 тис.грн. і виросли в порівнянні з 01.01.2007р. у 3,32 рази. Платоспроможність КБ «Приватбанк» склала на 01.01.2008р. 20,5%. Вкладення в ОГВЗ склали на 01.01.2008р. 131528 тис.грн. і виросли в порівнянні з 01.01.2007р. у 7,3 рази.
КБ «Приватбанк» першим серед українських банків прийнятий в Асоціацію клірингових банків Центральної і Східної Європи.
На 01.01.2008р. система КБ «Приватбанк» уключила 144 філії і відділення (на 01.01.2007р. — 106 філій і відділень), що дозволило банку бути досить добре представленим у всіх регіонах України. Валюта балансу філіальної мережі за 2007 рік зросла більш ніж у 2,5 рази і на 01.01.2008р. склала — 550880тис.грн. чи 41,6% від валюти зведеного балансу банку. За 2007 рік філіальною мережею отриманий балансовий прибуток у 2,3 рази більше, ніж у 2006р. Ведуче місце в загальному обсязі активів філій займають кредити юридичним особам — 35%, операції з цінними паперами — 25%.
У 2007 році КБ «Приватбанк» став дійсним членом двох найбільших світових платіжних систем — VISA, EUROPAY. У вересні 2007 року був випущений власний Процесінговий центр і банк приступив до емісії карток VISA трьох типів — GOLD, BUSINESS, CLASSIC. З грудня 2007 року клієнти банку мають можливість здобувати дисконтні і сервісні карти JAPA, CLOBAL, ONE PRIORITY PASS, COUNTDOWN. У системі філій і відділень КБ «Приватбанк» діє 82 пункту по видачі наявних, укладені договори з 589 підприємствами торгівлі і сервісу на обслуговування власників пластикових карт. Банк пропонує також випуск і обслуговування карток ведучих російських систем — STB і UNION CARD.
КБ «Приватбанк» робить послуги фізичним особам і іншим банкам України по банкнотним операціях. На 01.01.2008р. продано дорожніх чеків «Thomas Cook» на суму 2404тис.USD (ріст у порівнянні з 01.01.2007р. на 202%). Оброблено чеків через інкасо на суму 550тис.USD (ріст у порівнянні з 01.01.2007р. на 632%), у DM 326тис. (ріст у порівнянні з 01.01.2007р. на 9878%). У грудні 2007 року КБ «Приватбанк» одержав ліцензію НБУ на роботу з дорожніми чеками «AMERICAN EXPRESS».
У 2007 році КБ «Приватбанк» продовжив активну роботу з розвитку своєї клієнтської бази. Число клієнтів — юридичних осіб за 2007 рік збільшилося на 14 тис. і склало близько 44 тис. Клієнтами банку стали ряд найбільших промислових підприємств — АП «Дніпровський металургійний завод ім. Петровського», КПП «Дніпровський комбайновий завод», ВАТ «Дніпромаш».
На 01.01.2008р. банк обслуговував 163 тисячі гривневих рахунків фізичних осіб, що на 48% більше, ніж на 01.01.2007р. Довірили банку свої валютні внески більш 20,5 тисяч громадян, що на 152% більше, ніж на 01.01.2007р.
Кредитний портфель КБ «Приватбанк» на 01.01.2008р. склав 484057 тис.грн., що в 2,5 рази більше, ніж на 01.01.2007р. Кредитні і факторингові операції юридичними і фізичними особами складають 79% від загальної суми кредитного портфеля.
КБ «Приватбанк» активно працює на ринку цінних паперів, є членом Української асоціації інвестиційного бізнесу і Позабіржової фондової торгової системи. У 2007 році за заявками клієнтів, банком були придбані акції більш 50-ти підприємств чорної металургії, електроприборобудівництва, по виробництву будівельних матеріалів, гірничорудної, хімічної і нафтохімічної промисловості, целюлозобумажної, деревообробної і харчової промисловості.
У 2007 році загальний обсяг удоволених заявок по операціях з цінними паперами склав 26,7млн. грн. КБ «Приватбанк» робить клієнтам послуги по випуску і розміщенню цінних паперів, консультаційні і інформаційні послуги з питань звертання цінних паперів на фондовому ринку.
Протягом декількох років під ім’ям “Приватбанку” діяла досить розрізнена мережа філій, чим створювалася конкуренція усередині самої системи. Кожен підрозділ мав можливість самостійно установлювати ставки і тарифи, зокрема на депозитні внески, а також могло працювати з клієнтами будь-якого регіону країни. Одна філія могла збільшити ставку по депозитних внесках і, тим самим, відбити вигідного клієнта в іншої філії.
Така нестабільна структура банку, при якій філії мали велику волю дій, була замінена більш стабільною системою регіональних керувань, кожне з який підзвітне головному дніпропетровському банку і зобов’язано чітко дотримувати його директиви. У такій системі введені загальні для всіх умови роботи, тарифи і ставки.
КБ «Приватбанк» має більш 50 регіональних керувань в Україні, кожне з який має свої філії, і одна філія на Кіпру. Така система є дуже стійкої завдяки тому, що фінансові проблеми одного з регіональних керувань можуть бути розподілені по всій мережі, що значно знижує ризики неплатежів і неповернення банком чи засобів відсоток по вкладах клієнтів. Крім того, зараз дуже тверда конкуренція на ринку банківських послуг, сам цей ринок уже розділений між банками, тому кожен банк зацікавлений у якісному наданні своїх послуг і у своєчасному поверненні засобів клієнту, щоб не утратити свою частку на ринку.
продолжение
–PAGE_BREAK–2.2 Оцінка фінансового стану та загальні показники діяльності КБ “Приватбанк”
На якості активів Приватбанку негативно позначаються ризики, властивій українській економіці, що знаходиться на ранньому етапі структурного реформування, включаючи проведення податкової і банківської реформ, а також приватизаційні процеси. Випливає, однак, відзначити макроекономічну стабілізацію, досягнуту завдяки грамотній макроекономічній політиці. Приріст сукупних активів Приватбанку (у річному численні) склав 38% у 2006 р., 28% у 2007 р. і 69% (на річній основі) у 1-м півріччі 2008 р. Макроекономічна стабілізація сприяла стрімкому зростанню обсягів кредитування українськими банками в цілому, хоча це — один з головних ознак підвищення системних ризиків, незважаючи на те, що ріст почався з дуже низького вихідного рівня.
Гнітючу частину активів банку складає позичкова заборгованість, на частку якої за станом на 30 червня 2008 р. приходилося 79,5% активів. Питома вага короткотермінових вкладів в інших банках — переважно українських, але й іноземних теж — складав 7,8% активів. Портфель цінних паперів займав 3,4% активів. Приватбанк не займається активною торгівлею цінними паперами, але використовує їхній як об’єкт середньострокових вкладень. У портфелі цінних паперів переважають корпоративні акції. В даний час основні вкладення зроблені в акції порівняно стійких українських підприємств — ОАО «Укрнафта», ОАО «НПЗ Галичина», ОАО «Нікопольський завод феросплавів» і ОАО «Стаханівський завод феросплавів».
У період з 2005 р. до 2008 р. обсяг валової позичкової заборгованості щорічно збільшувався на 47%.
Таблиця 2.1 — Якість активів Приватбанку %
У 2007-2008 р. міжбанківський кредит став одним з перших і головних джерел залучення засобів банку “Приватбанк”, що, безумовно, свідчить про ріст ролі даного джерела в нинішніх умовах.
Підтвердженням тому є також і ріст питомої ваги міжбанківських кредитів у притягнутих засобах (Табл.2.2.).
У 2008 р. абсолютні обсяги міжбанківського кредиту значно підвищилися, зросла його роль у формуванні банком своєї ресурсної бази. Про це свідчать статистичні дані, приведені в таблицях 2.2 і 2.3. Обсяги міжбанківського кредиту збільшилися в порівнянні з 2007роком у 2,6 рази, темп інфляції – склав 120%. Абсолютний приріст обсягів міжбанківських кредитів, наданих банком “Приватбанк” склав – 36714 тис.грн. Питома вага міжбанківських кредитів у загальному обсязі кредитних вкладень банку “Приватбанк” за рік збільшився на 6,7% і склав 18,5%. Частина міжбанківського кредиту в загальному обсязі засобів, притягнутих банком, збільшилася в порівнянні з 2007р. на 0,5% і склала 41,5%.
Таблиця 2.2 — Показники кредитної діяльності
“Приватбанку” у 2007-2008р., (тис.грн.)
Таблиця 2.3 — Джерела залучення засобів банком
“Приватбанк” у 2007-2008р., (тис.грн.)
Значний вплив на збільшення обсягів міжбанківського кредитування зробило зміну Національним банком України (з 2003 по 2008р.) норми обов’язкових резервів, зокрема підвищення в 2008м (у порівнянні з 2007р.) з 15% до 16,5% від притягнутих засобів (Табл. 2.4.)
Таблиця 2.4 — Збільшення обсягів міжбанківського кредитування
Рисунок 2.1- Вплив зміни норми обов’язкового резерву на динаміку питомої ваги МБК у притягнутих засобах
Як впливає зміна норми обов’язкового резерву на динаміку питомої ваги міжбанківських кредитів у притягнутих засобах банку показано на графіку 2.1
Цей взаємозв’язок обумовлений тим, що притягнуті банком міжбанківські кредити, у відмінності від інших видів притягнутих засобів, не підлягають резервуванню на кореспондентських рахунках. Тому підвищення Національним банком норми обов’язкового резервування змушує комерційні банки звернутися в пошуку необхідних кредитних ресурсів саме на ринок міжбанківських кредитів.
Таблиця 2.5 — Динаміка основних показників по КБ «ПРИВАТБАНК» за 9 місяців 2007р. (тис.грн).
Таблиця 2.6 — Динаміка основних показників по КБ«ПРИВАТБАНК» за 9 місяців 2008р. (тис. грн.)
Показники
01.01
01.02
01.03
01.04
01.05
01.06
01.07
01.8
01.09
1.Баланс
41784
41688
46132
54859
63982
54612
42536
48123
44234
2.Прибуток
455
516
539
116
303
125
202
314
115
3.Фонди
5025
4893
4711
4827
4965
4723
5002
4803
4208
4.Депозитні внески юр. осіб
5139
6724
6291
7108
10291
8900
7286
6489
5162
5. Депозитні внески фіз. осіб
6856
7380
7689
7975
10763
8645
7238
7159
9008
6.Межбанков-ские кредити
2415
2626
7099
9156
5508
6241
9980
9659
6084
7.Кредити юр.особам
46260
18928
25025
26673
34021
24025
34024
17987
25028
8.Кредити фіз.особам
800
870
780
824
884
724
880
724
868
Приватбанк має невисокий чистий прибуток: за останні три фінансові роки середня доходність активів складає 1,01 %, а середнє співвідношення чистого прибутку до операційних доходів – 7,6 %. Значний приріст операційних доходів в 2007 р. був спрямований високими інвестиційними вкладами, значними резервними відчисленнями та ростом відстрокованих податкових розходів. В 2008 р. підвищувальний тренд операційних доходів зберігся – в перерахунку на рік приріст становив 27 %. чистий прибуток за шість місяців 2008 р. збільшилася на 16 % по зрівнянню з аналогічним періодом 2007 р.й становила 36 млн.грн. Стійко гарна якість доходів позитивно впливає на фінансові показники банка Значну роль в формуванні доходів має чистий процентний доход (45 % в 2008 р.)та комісійний прибуток (42% ).
Таблиця 2.7 – Показники рентабельності Приватбанку
продолжение
–PAGE_BREAK–2.3 Аналіз структури і перспективи розвитку внесків і депозитів
Внески інших банків складають невелику частину пасивів (8% на середину 2008 р.). У період кризи ліквідності, що поразили банківську систему України в жовтні 2002 р. через масовий відтік засобів російських банків, Приватбанк в один момент позбавився 20% позикових засобів. З цього часу банк істотно розширив свою депозитну базу, і в даний час вона є основою для фінансування кредитної діяльності. На 30 червня 2008 р. відношення позичкової заборгованості до обсягу внесків клієнтів складало 95%, тобто залишалося високим — як і в попередні три роки (у середньому 91%).
У загальній сумі банківських ресурсів притягнуті ресурси займають переважне місце. Їхня частка по різних банках коливається від 75% і вище. За час роботи комерційного банку “Приватбанк” близько 300000 жителів України і чимала кількість юридичних осіб довірили банку свої заощадження. Приватбанк по праву займає лідируюче місце в рейтингу українських банків по роботі як з фізичними, так і з юридичними особами. За станом на 01.04.2008. залишок тільки по гривневих депозитних рахунках склав 140 млн.грн. У Запорізькому регіональному керуванні створений найбільший центр по роботі з фізичними особами. 20% всіх індивідуальних клієнтів Приватбанку обслуговує мережа філій Запорізького регіонального керування: у Запорожжі, Токмаку, Бердянську, Мелітополеві і Приморське створені підрозділи для роботи з фізичними особами, що за допомогою добре відпрацьованої і високопродуктивної технології при відносно невисокій чисельності персоналу забезпечує високий документообіг, великий набір операцій і високу культуру обслуговування. За станом на 01.05.2008. сума залишків на депозитних рахунках індивідуального клієнта (як у гривнях, так і у валюті) у структурі пасивів займає майже 35% питомої ваги. Цей факт є відмінним показником діяльності банку.
Завдяки взаємовигідним умовам розміщення засобів, надійності їхнього повернення і своєчасній виплаті відсотків, що гарантується захищеністю кредитного портфеля власним капіталом, розумному співвідношенню розміщених і притягнутих засобів, а також такому важливому критерію, як репутація банку, забезпечується постійний позитивний приріст залишків.
Результати діяльності КБ «Приватбанк» демонструють постійний фінансовий ріст і динамічне освоєння нових банківських продуктів. КБ «Приватбанк» першим серед українських банків прийнятий в Асоціацію клірингових банків Центральної і Східної Європи. На 01.01.2008р. система КБ «Приватбанк» уключила 144 філії і відділення (на 01.01.2007р. — 106 філій і відділень), що дозволило банку бути досить добре представленим у всіх регіонах України. У 2007 році КБ «Приватбанк» став дійсним членом двох найбільших світових платіжних систем — VISA, EUROPAY. КБ «Приватбанк» робить послуги фізичним особам і іншим банкам України по банкнотним операціях. У 2007 році КБ «Приватбанк» продовжив активну роботу з розвитку своєї клієнтської бази. На 01.01.2008р. банк обслуговував 163 тисячі гривневих рахунків фізичних осіб, що на 48% більше, ніж на 01.01.2007р. Кредитний портфель КБ «Приватбанк» на 01.01.2008р. склав 484057 тис.грн., що в 2,5 рази більше, ніж на 01.01.2007р. Кредитні і факторингові операції юридичними і фізичними особами складають 79% від загальної суми кредитного портфеля.
КБ «Приватбанк» активно працює на ринку цінних паперів, є членом Української асоціації інвестиційного бізнесу і Позабіржової фондової торгової системи. Протягом декількох років під ім’ям “Приватбанку” діяла досить розрізнена мережа філій, чим створювалася конкуренція усередині самої системи. КБ «Приватбанк» має більш 50 регіональних управлінь в Україні, кожне з який має свої філії, і одна філія на Кіпру. Така система є дуже стійкої завдяки тому, що фінансові проблеми одного з регіональних керувань можуть бути розподілені по всій мережі, що значно знижує ризики неплатежів і неповернення банком чи засобів відсоток по вкладах клієнтів. Крім того, зараз дуже тверда конкуренція на ринку банківських послуг, сам цей ринок уже розділений між банками, тому кожен банк зацікавлений у якісному наданні своїх послуг і у своєчасному поверненні засобів клієнту, щоб не утратити свою частку на ринку.
У 2008 році депозитні внески фізичних осіб стали з великим розривом випереджати депозитні внески юридичних осіб (72713 тис. гр. проти 63390 тис.грн., що на 14 % менше.). Банк поступово на початку прагнув збільшити обсяги притягнутих засобів а потім спостерігається поступовий спад. Це говорить про те, що банк накопичував достатній (відсутній.) обсяг ресурсів для проведення активних операцій і виконання своїх боргових зобов’язань, а коли капітал банку дозволяє покривати видатки і проводити активні операції, йому нема чого залучати досить великий обсяг ресурсів.
3. Підвищення ефективності банківських операцій КБ “Приватбанк”
3.1 Розвиток джерел залучення ресурсів у КБ “Приватбанк”
Розвиток джерел залучених коштів – це основне джерело активних операцій банку. Метою банківського менеджменту є залучення достатнього обсягу коштів з найменшими витратами. Найбільше значення мають кошти які залучені на депозитний внесок. Але можливо використовувати і інші шляхи. Зокрема, банком “Приватбанк” для залучення і формування ресурсів застосовується далеко не повний перелік перерахованих методів. Під впливом змін у регулюванні банківської діяльності, зрушень у макро- і мікроекономічній динаміці, ситуації на грошово-кредитному ринку, структурних коливань сформувалася наступна ситуація:
У 2007р. Національний банк запропонував ще один інструмент рефінансування – операції РЕПО, що стали додатковим джерелом формування ресурсів банку, а також джерелом підтримки ліквідності комерційних банків. На відміну від інших інструментів рефінансування, операції РЕПО здійснювалися, як правило, по ставці, що часом була нижче, ніж дисконтна ставка НБУ. Проведення операцій РЕПО банком “Приватбанк” у даний час тимчасово припинено:
Ø по-перше, у силу того, що на даний момент банку вигідніше покласти цінні папери на терміновий депозит і одержати більш високий відсоток (32%), чим, якби він продав їх НБУ, з умовою їхнього зворотного викупу, але з меншим відсотком;
Ø по-друге, оскільки економічна ситуація на Україні нестабільна, те цінні папери держави не є досить забезпеченими і ліквідними. Відповідно для банку надійніше і вигідніше брати в заставу спонукуване і нерухоме майно суб’єктів, що хазяюють, оскільки, у випадку неповернення боргу банк швидше реалізує майно, чим цінні папери, і доводить повернення коштів до максимуму.
Ø а в- третіх, у сформованій економічній ситуації при роботі з цінними паперами банку вигідніше було б брати в заставу контрольний пакет акцій суб’єкта, що хазяює, замість 20-30% акцій, що останній може запропонувати в заставу.
(Оскільки дані про проведення операцій РЕПО фіксуються в річному балансі в закодованому виді, обробка даних і дослідження динаміки стали неможливими).
Незважаючи на дорожнечу, нерідко банк “Приватбанк” використовує позички Національного банку.
Немаловажне значення серед недепозитних джерел формування ресурсів комерційного банку в даний час придбало розрахунково-касове обслуговування клієнтів. На сьогоднішній день це одне з прибуткових джерел залучення коштів комерційного банку. В даний час комерційний банк “Приватбанк” представляє широкий спектр платних банківських послуг своїм клієнтам (фізичним і юридичним особам): Відкриття поточних рахунків фізичним та юридичним особам, відправлення термінових переказів, дорожні чеки, відкриття особливих картрахунків, сплата за комунальні послуги.
Для залучення депозитних внесків Приватбанк постійно контролює відсоткові ставки на своїх депозитах в порівнянні з іншими банками, чималу роль в цьому треба віддати відділу реклами які своєчасно реагують на всі зміни на фінансовому ринку України.
продолжение
–PAGE_BREAK–3.2 Шляхи підвищення ефективності кредитної роботи КБ “Приватбанк”
Основною економічною функцією банків є кредитування їх клієнтів. Від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, багато в чому залежить економічний стан регіонів, що ними обслуговуються. Банківські кредити сприяють появі нових підприємств, збільшенню кількості робочих місць, будівництву об’єктів соціального та культурного призначення, а також забезпечують економічну стабільність.
Кредити становлять близько 50% всіх активів банку і забезпечують 2/3 усіх доходів. Вони є найбільш прибутковою, але й найбільш ризиковою частиною банківських активів. Теорія портфеля пропонує розглядати не кожну окрему позику, а сукупність усіх кредитів з їх взаємовпливом та взаємозалежністю.
Кредитний портфель — це сукупність усіх позик, наданих банком з метою одержання прибутку. Розмір кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних. У структурі балансу банку кредитний портфель розглядається як єдине ціле та складова частина активів банку, котра мас свій рівень дохідності і відповідний рівень ризику. Доходність і ризик—основні параметри управління кредитним портфелем банку.
Якість та склад кредитного портфеля істотно залежить від організації кредитної роботи в банку.
Одним з головних завдань, що постають перед менеджментом банку у сфері кредитування, є розробка кредитної політики банку. Кредитна політика має охоплювати найважливіші елементи та принципи організації кредитної роботи в банку, які необхідно зафіксувати в письмовому вигляді й затвердити на засіданнях Кредитного комітету та Комітету кредитного нагляду. Кредитна політика банку є основним документом, яким необхідно керуватися при формуванні кредитного портфеля.
Приватбанк розраховує лише три нормативи. Норматив загальної ліквідності (Н6) розраховується як співвідношення загальних активів (А) до загальних зобов’язань банку (З) за формулою
А
Н6 = — х 100%, (3.1)
З
де А — активи банку: 12347653063
З — зобов’язання банку: 12110945654
Н6 = 101,95%
Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 100%.
Приватбанк не вважає необхідним розраховувати Норматив миттєвої ліквідності (Н5), але я вважаю цікавим все ж таки розрахувати його самостійно:
Ккр + Ка
Н5 = ____________ х 100 %, (3.2)
Пр
де Ккр — кошти на кореспондентському рахунку:
Ка — кошти в касі: 391656028
Пр — поточні рахунки: 9421614835
Н5 = 42%
Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 20 %
Норматив співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку (Н7). Він характеризує питому вагу високоліквідних активів (Ва) в робочих активах (Ра) і розраховується за формулою
Ва
Н7 = — х 100%, (3.3)
Ра
де Ва — високоліквідні активи:
Ра — робочі активи:
Н7 = 269550609/1013480052,5 = 26,6%
Нормативне значення нормативу Н7 має бути не менше ніж 15%, а з 01.01.99 — 20%.
Максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8). Цей показник розраховується за формулою
Зс
Н8 = — х 100%, (3.4)
К
де Зс — сукупна заборгованість за позичками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100 відсотків суми позабалансових зобов’язань, виданих стосовно щодо цього позичальника:
К — капітал банку= 12347653063
Н8 =935986 /12347653063 = 0,008%
Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 25%.
За наданими розрахунками, маємо висновок: Приватбанк – не відхиляться від встановлених нормативів.
3.3 Управління кредитним ризиком
Кредитний ризик визначається ймовірністю того, що позичальник не зможе або не захоче виконати свої зобов’язання згідно з кредитною угодою. Управління кредитним ризиком банку здійснюється на двох рівнях відповідно до причин його виникнення— на рівні кожної окремої позики та на рівні кредитного портфеля в цілому.
Основні причини виникнення кредитного ризику на рівні окремої позики:
Ø нездатність позичальника до створення адекватного грошового лотоку;
Ø ризик ліквідності застави;
Ø моральні та етичні характеристики позичальника. До чинників, які збільшують ризик кредитного портфеля банку, належать:
Ø надмірна концентрація — зосередження кредитів в одному із секторів економіки;
Ø надмірна диверсифікація, яка призводить до погіршення якості управління за відсутності достатньої кількості висококваліфікованих фахівців зі знаннями особливостей багатьох галузей економіки;
Ø валютний ризик кредитного портфеля;
Ø структура портфеля, якщо він сформований лише з урахуванням потреб клієнтів, а не самого банку;
Ø рівень кваліфікації персоналу банку.
Методи управління кредитним ризиком поділяються на дві групи: 1) методи управління кредитним ризиком на рівні окремої позики; 2) методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля банку.
До першої групи методів належать: аналіз кредитоспроможності позичальника; аналіз та оцінка кредиту; структурування позики; документування кредитних операцій; контроль за наданим кредитом та станом застави. Особливістю перелічених методів є необхідність їх послідовного застосування, оскільки одночасно вони являють собою етапи процесу кредитування. Якщо на кожному етапі перед кредитним співробітником поставлено завдання мінімізації кредитного ризику, то правомірно розглядати етапи кредитування як методи управління ризиком окремої позики.
Методи управління ризиком кредитного портфеля банку: диверсифікація; лімітування; створення резервів для відшкодування втрат за кредитні операціями комерційних банків.
Схему класифікації методів управління кредитним ризиком уточнює рисунок 3.1.
Кредитування — одна з найризикованіших операцій комерційних банків України на сучасному етапі їх діяльності. Про це яскраво свідчить, зокрема, питома вага проблемних кредитів у їхніх кредитних портфелях. Проблема зниження ступеня портфельного ризику щодо прострочених та пролонгованих кредитів і мінімізація його виникнення в майбутньому є чи не найактуальнішою для вітчизняних комерційних банків в умовах фінансової кризи.
Однією з основних причин виникнення проблемних кредитів є, на наш погляд, відсутність адекватної методики оцінки кредитоспроможності позичальника та врахування ступеня кредитного ризику банку в момент прийняття рішення про можливість (доцільність) надання кредиту.
Рисунок 3.1- Схема класифікації методів управління кредитним ризиком
У сучасній банківській практиці й науковій літературі ця проблема розв’язується в основному за допомогою нормативного методу та рейтингових (бальних) оцінок кредитоспроможності позичальника. У більшості наявних методик не сформований інтегральний критерій, на підставі якого можна було б адекватно провести порівняльний, обов’язково кількісний аналіз кредитоспроможності позичальника та пов’язаного з нею ризику і дати керівникам банківських установ достатньо простий і об’єктивний інструмент для наукового обгрунтування надання кредитів.
Розглянемо використання методів управління ризиком кредитного портфелю.
Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи постачальник може врахувати такі основні економічні показники його діяльності:
Ø платоспроможність (коефіцієнти швидкої (ДО1), поточної (ДО2) і загальної (ДО3) ліквідності);
Ø фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власного капіталу, співвідношення притягнутих і власних (ДО4) засобів));
Ø обсяг реалізації;
Ø обороти по рахунках;
Ø склад і динаміка дебіторської-кредиторської заборгованості;
Ø собівартість продукції;
Ø прибутки та збитки;
Ø рентабельність (ДО5);
Ø характер погашення кредиторської заборгованості в минулому.
Важливим додатковим показником, якому необхідно враховувати при з’ясовані фінансового стани, є аналіз грошових потоків позичальника.
Також необхідно враховувати суб’єктивні фактори, що характеризуються такими показниками:
Ø ринкова позиція контрагента і його залежність від структурних і циклічних змін в економіці й області;
Ø наявність державних замовлень і державна підтримка підприємства-кредитора;
Ø ефективність керування контрагента;
Ø професіоналізм керівництва і його ділова репутація;
Ø інша інформація.
У залежності від значення коефіцієнти ДО1-ДО5 поділяються на три категорії (таблиця 3.1.).
Таблиця 3.1. — Класифікація фінансових показників
Кожному з оцінних коефіцієнтів привласнюється визначений рейтинг (вага). Для визначення рейтингу позичальника розраховується сума балів S (таблиця 3.2.).
Таблиця 3.2. — Розрахунок суми балів
Крім кількісних показників, для оцінки кредитоспроможності позичальника використовуються якісні показники ризики галузеві; акціонерні, що регулюють діяльність підприємства; виробничі й управлінські.
У процесі роботи, що передує укладанню кредитної угоди, працівник банку повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, тобто його здатність своєчасно погасити кредит, виявити фактори, які можуть спричинити непогашення позички. У вітчизняній практиці організації кредитування такого високоорганізованого та якісного джерела зовнішньої інформації про кредитоспроможність підприємств поки що немає. Якщо банк зацікавлений в підтвердженні достовірності окремих моментів діяльності потенційного позичальника, він може отримати зовнішню інформацію від інших банків, куди раніше звертався позичальник, від постачальників, покупців, конкурентів, органів податкової інспекції, а також шляхом вивчення архівів банку і фінансової преси; фінансові звіти позичальника (баланс, звіт про прибутки і збитки), які є основним джерелом внутрішньої інформації. Розрахунок різних коефіцієнтів на основі цих звітів дозволяє глибше проаналізувати дійсний стан справ потенційного позичальника, оцінити перспективи його розвитку і здатність погасити позику.
продолжение
–PAGE_BREAK–Висновки
банківська операція прибутковість депозит
Для поліпшення прибутковості банківських операцій має сенс провести наступні заходи:
1. Розробку власної методики оцінки кредитного портфеля на основі власного досвіду і вже існуючих методів;
2. Диверсифікованість кредитного портфеля по:
Ø територіальному принципу;
Ø галузевому принципу;
Ø формі власності кредитозайомщиків
Ø організації правової діяльності;
Ø термінам;
Ø сумі;
Ø видам забезпечення;
Ø цілям кредитування.
3. Застосовувати форми кредитування з застосуванням векселів, факторингові і лізингові і трастові операції;
4. Активніше проводити кредитування фізичних осіб під заставу нерухомості, для чого об’єднати зусилля фахівців кредитного, юридичного відділів і відділу капітального будівництва;
5. Постійний кредитний моніторинг для відстеження надійності кредитного портфеля. З цією метою представляється раціональним формування в складі кредитного відділу банку спеціального підрозділу, що займається кредитним моніторингом із залученням фахівців юридичного відділу і відділу автоматизації.
Отже, основна мета комерційного банку — вибрати таку структуру банківського капіталу, що при найменших витратах на формування банківських ресурсів буде сприяти підтримці стабільного рівня дивідендів і доходів, а також репутації комерційного банку на рівні, достатньому для залучення їм необхідних грошових ресурсів на вигідних умовах.
Література
1. Закон України «Про банки і банківську діяльність». Введений в дію постановою Верховної Ради України від 17.01.2006р.
2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Затверджена постановою Правління НБУ від 21.11.2002р. №388.
3. Інструкція про порядок регулювання: та аналіз діяльності комерційних банків. Затверджена Постановою Правління НБУ від 14.04.98 №141
4. Інструкція до складання річного фінансового звіту комерційного банку. Затверджена Постановою Правління НБУ від 16.12.98 № 520.
5. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України. Затверджене Постановою Правління НБУ від ЗО. 12.98 № 566.
6. Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків. Затверджене Постановою Правління НБУ від 27.03.98 №122.
7. Андросов А.М. Бухгалтерский учет и отчетностъ в банке. — М.: Минатеп-информ, 1994.- 459с.
8. Бабичев М., Бабичева Ю. Банковское дело. — М.: Экономика, 1994. — 396с.
9. Банковские операции. Под редакцией Е.Ф. Жукова. — М.: Банки и биржа ЮНИТИ, 2002.-471с.
10. Банковское дело. Под редакцией О.И. Лаврушина- — М.: Банки и биржа. Научно- консульт. центр- 2003. — 432с.
11. Белый Е.Л. Банкивскнй менеджмент. Управление финансовой устойчивостью коммерческого банка. — Запорожье, 2002, — 186с.
12. Долан Э.Д. Деньги, банки и денежно-кредитная политика- СПб.:, 1994 — 490с.
13. Ковалъчук Т.Т., Коваль М.М. Ліквідность коммерційних банків. — К.: Знания, 2001. — 120с.
14. Козлова Е.П., Галанина. Е.Н. Бухгалтерский учет в коммерческих банках. -М.: Финансы и статистика, 2001. — 432с.
15. Кумок С.И. Анализ деятельности коммерческого банка. — К.: Вече, 1994.- 400с.
16. Основы банковского дела. Под редакцией А.Н. Мороза- М.: Либра, 1994. -375с.
17. Панова Г.С. Анализ финансового состояния коммерческого банка. — М.: Финансы и статистика, 2001. — 272с.
18. Усоскнн В.М. Современный коммерческий банк. Управление, и операции. –М.: Антидор, 2003. — 32.0с.
19. Финансовый менеджмент: теория и практика, люд ред. Стояновой Е.И. — М., 2002 — 650с.
20. Черкасов В.Е., ПпотшщнаЛ.А. Банковские операции: маркетинг, анализ, расчеты. — М.: Метаннформ, 2000.- 208с.
21. Версаль Н.І. Показники ефективності банківської діяльності // Фінанси України. — 2003. — №7. — с. 96-101.
22. Гриджук Д. Специфика управління комерційним банком в умовах реформування економіки // Вісник НБУ. — 2003. — №10. — с. 26-28.
23. Дзюблюк О. До питань про суть і специфіку банківського продукту // Вісник НБУ. — 2004. — №4.- с. 60-62.
24. Науменко В. Спроба оцінити надійність. // Віснник НБУ. — 2003. — №4. — с.35-38.
25. Орленко Н. Управление ликвидностью коммерческого банка // Бизнес информ. -2003. — №12. — с.68-69.
26. Основні критерії ефективності українських банків // Вісник НБУ. — 2003. — 2003. — №3. — с.52-54.
27. Святко С.А., Шиллер Р. Аналіз і оцінка фінансової стійкості банку як необхідна умова ефективного банківського менеджменту // Фінанси України. — 2002.-№8.-с.48-55.
28. Фуклев Б. Стратегія і тактика управління прибутковістю комерційного банку // Банківська справа. — 2003- — №4. — с.3-6.
29. Шиллер Р.І. Оптимізація обсягів і структури залучених і запозичених коштів для досягнення фінансової стійкості банку // Фінанси України. — 2002. — №12. — с.47-54.
продолжение
–PAGE_BREAK–
ДодатокА
Активи
продолжение
–PAGE_BREAK–Додаток Б
Пасиви
продолжение
–PAGE_BREAK–