Аналіз ефективності і облік витрат на виробництво овочів відкритого ґрунту

ЗМІСТ
ВСТУП… 3
1.Теоретичні основи обліку витрат та калькуляції собівартості продукції 5
1.1.Економічний зміст витрат на виробництво і загальні принципи їх обліку  5
1.2.Організація первинного і зведеного обліку витрат і виходу продукції 5
1.3.Синтетичний і аналітичний облік витрат і виходу овочевої продукції 5
1.4.Загальні положення і методика обчислення собівартості овочів відкритого ґрунту. 5
2.Аналіз ефективності і облік витрат на виробництво овочів відкритого ґрунту  5
2.1.Організаційно–економічна характеристика господарства. 5
2.2.Аналіз обсягів виробництва та факторів, що на нього впливають. 5
2.3.Аналіз динаміки і структури собівартості виробництва овочів відкритого ґрунту. 5
2.4.Облік витрат на виробництво і обчислення собівартості овочів відкритого ґрунтуВ. 5
3.Удосконалення обліку витрат виробництва калькуляції собівартості продукціїрослинництва та шляхи її зниження. 5
3.1.Вдосконалення обліку витрат та калькулюваннясобівартості овочів відкритого ґрунту. 5
3.2.Постановка задачі й інформаційна модель. 5
3.3.Шляхи зниження собівартості продукції і підвищенняефективності виробництва. 5

4.Безпека життєдіяльності 5
5.Правове забезпечення. 5
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 5
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ… 5
Додатки… 5
ВСТУП
Овочівництво – один з важливих пріоритетів урозвитку агропромислового комплексу України. Вирощування овочів відкритогоґрунту належить до стратегічних галузей сільськогосподарського виробництва, якахарактеризується високою економічною ефективністю порівняно з іншими.
Овочі – високоінтенсивна культура, вирощуванняякої сприяє підвищенню продуктивності орних земель, разом з тим вона маєважливе соціальне значення для сільськогосподарських товаровиробників,забезпечуючи одержання високих доходів.
Овочі належить до важливих продуктівхарчування жителів переважної більшості країн світу, що зумовлюється їх високоюкалорійністю, споживчою цінністю та особливими смаковими якостями. Але останнімчасом площі під овочевими культурами набули тенденції до поступового скороченняпри деякому підвищенні урожайності і зниженні виходу овочів при переробці сировини.Валові збори цієї культури, а також обсяг виробництва овочів скоротилися. Доцього додались негативні наслідки розриву традиційних економічних зв’язків зРосією, Білорусією, Казахстаном, країнами Балтійського регіону, що призвело довтрати Україною важливих джерел поповнення сировинних ресурсів для виробництвафосфорних і калійних мінеральних добрив, а також виготовлення технологічногообладнання для заміни зношеного та модернізації розширення виробничих потужностейовочевої промисловості. В останні роки виникли значні ускладнення у фінансовомустані сільськогосподарських товаровиробників, що переросли у глибоку фінансовукризу, погіршивши і до того складну ситуацію із оновленням ресурсногопотенціалу, особливо відтворенням технічних ресурсів.
Таким чином, овочеве виробництво в Україніперетворилось із експортно-стратегічної галузі економіки в дотаційну, щопривело до реальної загрози щодо забезпечення власних потреб країни цимважливим продуктом харчування.
Стратегічною метою розвитку овочевого виробництває повне самозабезпечення країни овочами в обсягах, необхідних длябезпосереднього споживання населенням, забезпечення харчових галузей, яківикористовують овочі як сировину, достатність резерву, в тому числі длязбільшення обсягів зовнішньої торгівлі.
Подолання кризової ситуації і відродженняовочевого виробництва на рівні конкурентоспроможної участі держави на світовомуринку овочів стало національною проблемою, вирішення якої має не тільки важливеекономічне, а й політичне значення у державотворенні України.
Тому питання овочевого виробництва стало наданий час актуальним. Мета дипломної роботи посягає у вивченні організаціїобліку витрат, надходження продукції, пошуку шляхів удосконалення обчисленнясобівартості овочів відкритого ґрунту і висвітлення резервів її зниження тапроведення аналізу ефективності виробництва даної продукції в умовахконкретного господарства.
Для досягнення поставленої мети в роботівирішувалися наступні завданнями:
вивчити організацію витрат на виробництвоовочів відкритого ґрунту;
удосконалити методику обчислення собівартостіодиниці продукції.
провести аналіз ефективності виробництваовочів.
виявити фактичні витрати з виробництвапродукції.
провести аналіз і контроль за собівартістювиробленої продукції та її зниженням.
визначити кінцеві результати діяльностігосподарства.
виявити резерви подальшого підвищенняефективності виробництва.
Об’єктом написання дипломної роботи є СВК”Переможець” Якимівського району Запорізької області.
Для аналізу ефективності виробництва овочів вгосподарстві використовуємо такі статистичні методи як дисперсійний аналіз,аналітичного вирівнювання, трендових моделей, економічних вимірювань,порівнянь.
При написанні даної роботи використовувалась:нормативно-правова база, що регулює відносини у овочевому виробництві таорганізацію обліку, дані первинних та зведених документів, регістрисинтетичного і аналітичного обліку, дані річних звітів, статистична звітність(форма №50СГ), фінансова звітність (баланс, звіт про рух грошових коштів, звітпро власний капітал, звіт про фінансові результати, примітки до фінансової звітності).
1. Теоретичні основи обліку витрат такалькуляції собівартості продукції1.1. Економічний зміст витрат навиробництво і загальні принципи їх обліку
Процес виробництва являє собою, з одного боку,процес виробничого споживання засобів, предметів праці та самої праці (живої),а з іншого – джерело одержання нової продукції (робіт чи послуг).
Основною метою обліку виробництва є своєчасне,повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль завикористанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробничоїпродукції (наданих робіт чи послуг) в натуральних та грошових вимірах.
Зважаючи на те, що виробничі витрати єпородженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можнавизначити як спожиту частку виробничих ресурсів.
Витрати – це використані у процесі виробництварізні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовахтоварного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретногопродукту називають собівартістю.
Згідно з П(С) БО№16 “Витрати” витратамивизнаються:
Витрати відображаються в бухгалтерськомуобліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.
Витратами звітного періоду визначаються абозменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшеннявласного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірнооцінені.
Витрати визнаються витратами певного періодуодночасно з визначенням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов’язати здоходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду,в якому вони були здійснені.
Витратами не визнаються:
Попередня (авансова) оплата запасів, робіт,послуг.
Погашення одержаних позик.
Витрати, які відображаються зменшенням власногокапіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Випуск готової продукції, яка призначена дляреалізації, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльностіпідприємства. В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукціїі її виробнича собівартість.
До виробничої собівартості продукції (робіт,послуг) включаються:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
загальновиробничі витрати.
Перелік і склад статей калькулюваннявиробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством.
За способом включення до собівартості витратиподіляються на прямі і непрямі.
Прямими називаються ті витрати, якібезпосередньо можуть бути віднесені до конкретного об’єкта витрат і включені дособівартості продукції.
До складу прямих матеріальних витратвключається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основувиробленої продукції або є її необхідним компонентом, які можуть бутибезпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
До складу прямих витрат на оплату працівключаються заробітна плата та інші плати робітникам, зайнятим у виробництвіпродукції, виконанні робіт, або наданні послуг, які можуть бути безпосередньовіднесені до конкретного об’єкта витрат.
Іншими словами, заробітна плата основноговиробничого персоналу підприємства, порахована робітникам та службовцям затарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами та ін…
До складу інших прямих витрат включаються всіінші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретногооб’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за орендуземельних і майнових паїв, амортизація тощо.
Непрямі витрати – це витрати, що не можутьбути віднесені безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно можливимшляхом. Такі витрати відносяться до вирощування багатьох культур, кількох груптварин, виконання різних робіт. Тому на практиці їх часто називають тими, щорозподіляються, тобто загально виробничими витратами.
При калькулюванні собівартості продукціїважливу роль відіграє класифікація виплат за елементами (економічним змістом) істаттями калькуляцій (характером виникнення і призначенням).
П(С) БО№16 “Витрати” регламентує порядоквитрат за такими економічними елементами:
матеріальні затрати;
витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні доходи;
амортизація;
інші операційні витрати.
До складу елемента “Матеріальні затрати”визначається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власноговиробництва):
сировини й власних матеріалів;
купівельних напівфабрикатів та комплектуючихвиробів;
палива й енергії;
будівельних матеріалів;
запасних частин;
тари й тарних матеріалів і ін.
До складу елемента “Витрати на оплату праці”включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення,компенсаційні виплати і ін.
До складу “Відрахувань на соціальні заходи”включаються відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування,страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальнестрахування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.
До складу елемента “Амортизація” включаєтьсясума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів і іншихнеоборотних матеріальних активів.
До складу “Інші операційні витрати”включаються витрати на відрядження, на послуги зв’язку, на виплату матеріальноїдопомоги і ін.
Групування витрат за економічними елементамиздійснюється у всіх галузях народного господарства. Але їх класифікація недозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлюватиобсяг витрат конкретних підрозділів підприємства. Перелік і склад статейкалькуляції виробничої собівартості продукції встановлюються підприємствомсамостійно і залежить як від питомої ваги їх видів або груп витрат, так і відступеню економічної однорідності витрат, які об’єднані в статті, можливостіпершого віднесення витрат на собівартість готової продукції.
Існує великий перелік витрат при виробництвіпродукції. Так, при визначенні фінансового результату порівнюють доходи звитратами звітного періоду. Для цього необхідно виділити витрати, яківідносяться до звітного періоду. Їх поділяють на вичерпані і невичерпані:
Вичерпані – це спожита частка всіх витратпідприємства. Такими витратами слід вважати собівартість реалізованоїпродукції, включаючи амортизаційні витрати.
Невичерпані витрати – це такі витрати, щопозначають розмір витрачених коштів, які принесуть користь в майбутньому.Витраченими коштами слід вважати вартість придбаних виробничих запасів,основних засобів, інших необоротних активів.
При прийняті управлінського рішення щодо будь-якоїгосподарської операції слід розрізняти релевантні і не релевантні витрати.
Релевантні витрати – це витрати, які можутьбути змінені внаслідок управлінського рішення, а нерелевантні – не залежать відтакого рішення.
При розгляді різних альтернативних рішень слідрозрізняти дійсні та можливі витрати.
Дійсні витрати – це витрачання конкретнихресурсів (грошей чи інших активів). Такі витрати знаходять своє реальневідображення в реєстрах бухгалтерського обліку в міру їх здійснення.
Можливі витрати – це вигода, яка втрачається,коли вибір одного з варіантів альтернативного рішення вимагає відмовитися віддоходу за іншим варіантом. Можливі витрати визначаються лишерозрахунково-аналітичним шляхом і не знаходять свого відображення в обліковихрегістрах.
Для оцінки роботи окремих підрозділів,керівників чи спеціалістів виділяють контрольовані та неконтрольовані витрати.
Контрольовані – це витрати, які менеджер можебезпосередньо проконтролювати або значним чином впливати на них.
Неконтрольовані – це витрати, які менеджер неможе контролювати чи безпосередньо впливати на них. До традиційноконтрольованих витрат можна віднести всі матеріальні витрати (палива, добрив,насіння і т. ін) та витрати на оплату праці, а до неконтрольованих –амортизаційні відрахування.
1.2. Організація первинного ізведеного обліку витрат і виходу продукції
Для оформлення витрат і виходу продукціїрослинництва використовується ціла система первинних і зведених документів.
Для контролю за участю працівників увиробничому процесі, правильного розподілу витрат за об’єктами обліку, точногообліку заробітку працівників використовують такі первинні документи по облікуоплати праці:
Табель обліку робочого часу (ф. №64),обліковий листок тракториста-машиніста (ф. №67, ф. №67б, ф. №65а), дорожнійлисток трактора (ф. №68), обліковий лист праці та виконаних робіт (ф. №66, ф.№66а).
Табель обліку робочого часу (ф. №64)відкривають на кожний місяць. В цьому документі обліковець записує прізвища,імена, по-батькові всіх працівників. Дотримуються однакового порядку записупрацівників у табель за кожний місяць. Обліковець записує щодня у табельфактично відпрацьований кожним працівником робочий час у людино-годинах ізвіряє ці записи з даними первинних документів обліку виробітку і оплати праці,що дає змогу уникнути приписів, особливо при початковій оплаті праці, посилюєконтроль за трудовою дисципліною. По закінчені місяця табель передається вбухгалтерію, де його використовують для нарахування оплати праці.
Затрати на оплату працітрактористів-машиністів за структурними підрахунками і по підприємству в ціломуузагальнюють в накопичу вальній відомості обліку використаннямашинно-тракторного парку підсумкові дані якої переносять до журналу облікуробіт і витрат (ф. №37). Крім того в цей журнал записують дані з книжок таоблікових листів праці і виконаних робіт (ф. №66), а також з накопичувальнихвідомостей роботи вантажного автотранспорту і ін.
На підставі цих первинних документів щомісячноскладають зведену відомість нарахування і розподілу оплати праці та відрахуваньз неї за об’єктами обліку.
Насіння і садивний матеріал відпускають умежах встановлених норм за лімітно-забірними картками (ф. №117), накладнимивнутрішньогосподарського призначення (ф. №87). Основою для списання насіння зпідзвіту після завершення сівби є Акт на списання насіння і садивного матеріалу(ф. №119). Обліковець передає цей акт в бухгалтерію, затверджений керівникомпідприємства, разом з іншими документами і є підставою для записів до Журналуобліку робіт і витрат (ф. №37) і звіту про рух матеріальних цінностей.
Добрива на культури списують на підставі Актапро використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, пестицидів ігербіцидів (ф. №118). Вартість робіт і послуг наданих сторонніми організаціямивідноситься на об’єкти обліку виробництва. В зв’язку з цим в бухгалтеріїскладають акт виконаних робіт сторонніх організацій.
Продаж товарів (робіт і послуг) здійснюєтьсяза договірними цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковимдокументом.
Податкова накладна складається у моментвиникнення податкових зобов’язань у подавця у двох примірниках. Оригіналподаткової накладної видаються покупцю, копія залишається у продавця товарів(робіт, послуг).
Право на нарахування податку та складанняподаткових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платникиподатку. Податкова накладна не виписується, якщо обсяг разового продажу товарів(робіт, послуг) не більше двадцяти гривень, у разі продажу транспортнихквитків. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є товарнийчек.
Витрати на експлуатацію власного вантажногоавтотранспорту, послуги гужового транспорту попередньо групують унагромаджувальних відомостях, складених на підставі відповідних дорожніх листів(ф. №68), товарно-транспортних накладних (ф. №1с. г), облікових листів праці івиконаних робіт (ф. №66). Вартість транспортних робіт, виконаних тракторами,також відносять на відповідні об’єкти обліку на підставі накопичувальнихвідомостей.
Амортизацію основних засобів, яківикористовуються в основних галузях сільськогосподарського виробництвавизначають у розрахунках амортизаційних відрахувань та включають до виробничихвитрат на підставі відомостей нарахування амортизаційних відрахувань.
Систематизацію даних здійснюють переважно узведених відомостях, звідки їх переносять до реєстрів аналітичного обліку.Розподіл витрат на управління та обслуговування виробництва проводять напідставі розрахунків, які оформляються довідками бухгалтерії.
Облік малоцінних і швидкозношуваних предметівведеться в місцях зберігання і експлуатації за матеріально-відповідальнимиособами в Книгах або Книгах складського обліку. Малоцінні та швидкозношуваніпредмети передаються від однієї матеріально-відповідальної особи до іншої напідставі Накладних (внутрішньогосподарського призначення) (ф. №87), абоЛімітно-забірним карткам (ф. №117). Для визначення непридатності предметів дляїх подальшого використання і оформлення необхідної документації на списаннякерівником підприємства створюється постійно діюча комісія. Комісія складає Актна списання (ф. № М-4, ф. № М-8, ф. № М-9).
В СВК „Переможець” використовуються такідокументи при оприбуткуванні овочевих культур.
Оприбуткування урожаю овочів відображають уЩоденнику надходження сільськогосподарської продукції згіднотоварно-транспортної накладної.
В даному господарстві овочі не зберігають. Всяпродукція перевозиться по товарно-транспортних накладних в місця переробки.Господарство укладає з заводами договір про переробку овочевих культур, деобумовлюються зобов’язання сторін щодо виробництва, поставки та переробкисировини для виробництва продукції овочівництва. Договором також обумовлюєтьсякількість, якість та графіки поставки овочів, а також можливості забезпеченнягосподарств необхідними для їх вирощування матеріально-технічними ресурсами врахунок авансу.
Взаєморозрахунки між партнерами проводятьсятаким чином: при доставці овочів на переробку за рахунок господарства заводузараховується 40%, господарству 60% від кількості зданої сировини в заліковіймасі. Сировина здається заводу на давальницьких умовах. Результати переробкиоформляються звітом про переробку продукції, де зазначається кількістьпереробленої продукції. 1.3. Синтетичний і аналітичний обліквитрат і виходу овочевої продукції
Об’єктами обліку витрат в рослинництві єокремі сільськогосподарські культури, а також виконані роботи в незавершеномувиробництві (витрати під урожай наступного року: оранка на зяб, лущення,внесення добрив, снігозатримання, чорні пари). Сільськогосподарськіпідприємства, в яких добре налагоджені планування і облік, можуть вести обліквиробничих витрат по групах культур або в цілому по структурних підрозділах. Укінці року ці витрати розподіляють між культурами пропорційно допланово-нормативних показників.
Для обліку витрат і виходу продукції основноговиробництва використовують рахунок 23 „Виробництво”, субрахунок 231 „Рослинництво”.Рахунок балансовий, активний, операційний, калькуляційний. По дебету облічуютьзбирання витрат, а по кредиту вироблену продукцію.
Витрати в рослинництві обчислюють за такимистаттями: витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; насіння ісадивний матеріал; добрива; засоби захисту рослин; роботи та послуги; витратина утримання основних засобів; інші витрати; витрати на організацію виробництвай управління.
На статті „Витрати на оплату парці”відображають основну і додаткову оплату праці штатних працівників, найманих ізалучених осіб, зайнятих безпосередньо на вирощуванні культур і на роботахнезавершеного виробництва. На цю ж статтю відносять витрати на заохочення заякість виконаних робіт, своєчасне і якісне збирання врожаю, економіюматеріальних витрат, надбавки трактористам за класність і інші доплати, які включаютьсядо заробітної плати працівників рослинництва. За цією статтею враховують такожнатуральну оплату працівникам рослинництва. Дебетують субрахунок 231, кредитують66 (81).
На статті „Відрахування на соціальні заходи”відображають внески у встановленому розмірі органом соціального страхування ідо Пенсійного фонду від оплати праці працівників, зайнятих на вирощуваннісільськогосподарських культур і на роботах незавершеного виробництва. Дебетуютьсубрахунок 231, кредитують 65 (82).
На статті „Насіння і садивний матеріал”відображають витрати на насіння і садивний матеріал власного виробництва ікуповані. Дебетують субрахунок 231 і кредитують 20 (80). Витрати на підготовкунасіння до сівби (протруювання, навантаження та транспортування його до місцясівби) не включають у вартість насіння, а відносять на культури за відповіднимистаттями витрат.
На статті „Добрива” облічують витрати окремона мінеральні, бактеріальні й органічні добрива, які вносять підсільгоспкультури. На вартість внесених добрив дебетують субрахунок 231 ікредитують рахунок 20 (80). Витрати на підготовку добрив, навантаження натранспортні засоби, вивезення на поля, завантаження у розкидачі, внесення вґрунт відносять на конкретні сільськогосподарські культури і на цьому елементіне відображають.
На статтю „Засоби захисту рослин” відносятьфактичну вартість пестицидів, протруювачів, гербіцидів, інших хімічних засобів.На їх вартість дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 20 (80). Витратина обробіток посівів сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень(обпилювання, обприскування), виконані силами господарства, на цій статті невідображають, а відносять на культури (групи культур) або на багаторічнінасадження за відповідними статтями витрат.
На статті „Роботи і послуги” відображаютьвартість робіт і послуг допоміжних виробництв, сторонніх організацій навиробничі потреби при вирощуванні сільськогосподарських культур, на виконаніроботи тощо. Дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунки 23, 63, (84), 68. Нацю ж статтю відносять вартість електро- та тепло-енергії, використаної навиробничі потреби при вирощуванні сільськогосподарських культур, при цьомукредитують рахунок 23.
Окремо відображають вартість нафтопродуктів(палива і мастильних матеріалів), витрачених машинно-тракторним парком,комбайнами й іншими сільськогосподарськими машинами на роботах у рослинництві,а також витрати на запчастини, використані для заміни відпрацьованих деталеймашин і устаткування в рослинництві під час ремонту за межамиремонтно-механічної майстерні. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 20(80).
На статті „Амортизація” відображається суманарахованої амортизації основних засобів нематеріальних активів та іншихнеоборотних матеріальних активів, які використовуються у рослинництві.
На статті „Інші витрати” відображають страховівнески по посівах і основних засобах у рослинництві та інші витрати, які небули враховані у попередніх статтях. На суму інших витрат у рослинництвідебетують рахунок 231, кредитують рахунки 65, 47 (84).
На статті „Витрати на організацію виробництвай управління” враховують загально бригадні і загально галузеві витрати, якірозподіляються у кінці року і списуються з кредиту рахунка 91 у дебетсубрахунку 231.
По кредиту субрахунку 231 „Рослинництво”обліковують вихід продукції рослинництва за їх плановою собівартістю вкореспонденції з дебетом рахунків:
27 „Продукція сільськогосподарськоговиробництва” на вартість готової продукції, призначеної для реалізації;
208 „Матеріали сільськогосподарськогопризначення” на вартість насіння, кормів і посадкового матеріалу, одержаноговід врожаю;
99 „Надзвичайні витрати” – на суму витрат попосівах, що загинули від стихійного лиха.
В кінці року за встановленою методикоювизначають фактичну собівартість одержаної від врожаю продукції рослинництва іпланову собівартість коригують до фактичного рівня. Суму коригуваннявідображають по кредиту субрахунку 231 „Рослинництво” і дебету тих рахунків, дебула використана продукція рослинництва врожаю поточного року (23„Виробництво”, 90 „Собівартість реалізації”, 27 „Продукція сільськогосподарськоговиробництва” тощо).
Аналітичний облік витрат і виходу цукровогобуряка ведуть у Виробничому звіті (ф. №103 с-г) в розділі статей витрат, щоспрямовуються на обслуговування, управління і виробництво продукції угосподарстві. Виробничий звіт передбачає узагальнення сум витрат наростаючимпідсумком з початку року. Первинні документи, довідки бухгалтерії, відомості понарахуванню амортизації тощо, є підставою для заповнення місячних виробничихзвітів. Їх складання у виробничих підрозділах на підставі названих документів,а за потреби залучають ті з них, що складені в інших підрозділах чи вбухгалтерії господарства, а також аркуш-розшифрування, що складені при записахв інших журналах-ордерах. Виробничі звіти заповнюють в бухгалтерії господарствана підставі одержаних від підрозділів і складених в бухгалтерії документів,наприклад, за нарахуванням амортизації. У виробничих звітах дані групуються врозрізі, який дозволяє у подальшому зробити записи по аналітичних розрахункахвідповідних синтетичних рахунків. За наявності кількох звітів, за якимисписують витрати на відповідний синтетичний рахунок чи оприбутковують продукцію,складають Зведену відомість до журналу-ордеру №10.3. с. — г. (форма №10.3. д.с. — г).
Для накопичування даних протягом року провитрати та вихід продукції по кожному аналітичному рахунку використовуютьЗведену відомість по рахунках (форма №10.3е. с. — г). Рахунки в ній відкриваютьвідповідно до діючих положень (стандартів), записи роблять на підставівиробничих звітів. Підсумки виробничих звітів з деталізацією сум по синтетичнихрахунках (субрахунках) або підсумки зведеної відомості переносять вжурнал-ордер №10.3. с. — г., а їх дані – в Головну книгу.
Облік витрат на виробництво овочів ведуть насубрахунку 231 „Рослинництво”. Цей рахунок є активним, за дебетом субрахунку231 відображаються на підставі всіх первинних документів всі витрати на виробництвоовочів за статтями витрат і за економічними елементами. За кредитом субрахункувідображається вихід овочів. 1.4. Загальні положення і методикаобчислення собівартості овочів відкритого ґрунту.
Закон України „Про бухгалтерський облік тафінансову звітність в Україні” визнає фактичну собівартість одним із основнихпринципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Законом наголошується,що пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на її виробництвоі придбання. /> />
Собівартість окремих видів сільськогосподарської продукціївизначають на підставі витрат, віднесених на відповідну культуру (групукультур), чи виробництво.
Перед початком визначення фактичноїсобівартості проводиться наступна робота:
розподіляють за призначенням витрати наутримання основних засобів на об’єкти планування та обліку витрат;
обчислюють собівартість продукції допоміжнихта підсобних промислових виробництв, які надають послуги основному виробництву;
розподіляють витрати на зрошування, осушенняземель, списують послуги бджільництва по запиленню сільськогосподарськихкультур;
розподіляють загальновиробничі витрати;
визначають загальну суму виробничих витрат пооб’єктах планування та обліку;
обчислюють собівартість продукціїрослинництва, в нашому випадку – овочів;
розподіляють витрати на утримання кормоцехів;
визначають собівартість продукціїтваринництва;
визначають собівартість ж. м. тварин навирощуванні і відгодівлі;
визначають собівартість продукції підсобнихпромислових виробництв по переробці сільськогосподарської продукції.
До обчислення собівартості овочів відкритогоґрунту перевіряють правильність запису по дебету і кредиту аналітичногорахунку. Витрати по посівам, які повністю загинули від стихійного лиха,списують з рахунка 23 на витрати господарства. Дебетують рахунок 991,кредитують рахунок 23.
Собівартість 1ц овочів розраховують діленнямзагальної суми витрат на масу оприбуткованої продукції.
Собівартість 1ц овочів визначається діленнямвитрат виробництва і збирання (за винятком на збирання і транспортування гички)на масу одержаної від урожаю і оприбуткованої продукції.
В дипломній роботі з метою уточнення деякихположень стосовно аналізу і обліку витрат на виробництво розрахунки проведенона прикладі овочевої продукції відкритого ґрунту.
Овочівництво – одна з капітало- іенергомістких галузей сільського господарства, що займається вирощуваннямовочевих культур. Серед овочевих виокремлюють одно-, дво — і багаторічнітрав’янисті рослини, які вирощують заради головок, соковитих плодів, листя,цибулин, коренеплодів та ін. У світі відомі майже 1200 видів рослин, які маютьвластивості овочів, з 80 ботанічних родин. Плодові – томат, огірок, перець;листкові – капуста, салат; цибулинні – цибуля, часник; коренеплідні – морква,буряк, петрушка, редиска та ін.
Як наука овочівництво вивчає біологічніособливості овочевих культур і способи вирощування високих врожаїв овочів змінімальними витратами коштів і праці.
Овочі – дійсно джерела здоров’я, і проблемарозвитку овочівництва напрямки пов’язана з тривалістю життя і працездатністюнаселення. На кожного мешканця Землі припадає майже 100 кг овочів на рік. Лідерсвітового виробництва — Китай, де людина вживає 170 кг овочів і 100 кг кавунів(всього виробляється 202 млн. т). В Україні за останні десять років виробництвоовочів скоротилося з 9 до 5 млн. т, тобто на одну людину вживання зменшилося до91 кг при нормі 161 кг. І це відбулося тому, що овочівництво зазнало істотнихструктурних змін: спад виробництва в сільгосппідприємствах з 70 до 10%, шоковийстан тепличного господарства, параліч консервної промисловості, відсутністьбудь-якої підтримки товаровиробників з боку держави; Проте зросла рольприсадибного овочівництва (посівні площі збільшилися з 30 до 90% від загальноїплощі під овочевими культурами).
Овочеві культури – не лише продуктихарчування, але й істотні ліки, відміряні самою природою в дозах, необхіднихдля організму. Овочі містять багато вуглеводів, клітковини, так необхідної длявиведення шлаків. У часнику, цибулі, хроні, моркві, петрушці багато фітонцидів- важливих речовин з бактерицидними властивостями. Горох, квасоля, боби багатіна білки. Особливу цінність овочам придають також вітаміни, мінеральні солі. Усвіжій білоголовій капусті стільки вітаміну С, скільки в апельсинах аболимонах. Склянка томатного соку наполовину задовольняє добову потребу людини увітаміні С.
Мінеральні солі овочів сприяють нейтралізаціїнадлишку кислот, які утворюються в організмі людини від м’ясної їжі. Овочібагаті на солі кальцію, магнію, натрію, заліза, фосфору і особливо калію.Наприклад, у динях солей заліза в сімнадцять разів більше, ніж в молоці, в дварази більше, ніж у курячому м’ясі, і в три рази більше, ніж у рибі.
Деякі овочі містять летючі пахучі речовини,здатні знищувати хвороботворні мікроорганізми.
Більшість овочевих культур, порівняно зпольовими, вибагливіші до умов вирощування, що зумовило їх агротехніку. Залежновід біологічних особливостей, грунтово-кліматичних умов овочеві вирощують назрошенні або без нього, у відкритому ґрунті (польові умови) або у закритому(теплиці, парники, утеплений ґрунт), щоб усунути сезонність в їх постачаннінаселенню в осінньо-зимово-весняний період.
Сьогодні головною проблемою в овочівництвіУкраїни є недостатні обсяги виробництва і обмежений асортимент овочів. Томуосновними складовими концепції розвитку овочівництва нашої країни на XXIстоліття мають бути:
якість продукції, охорона довкілля, збереженняоптимальної рівноваги в екосистемі, чіткі екологічні правила ведення галузі напідставі глибоко продуманого використання природних ресурсів в країні і вокремих її регіонах;
створення в галузі овочівництва насампередвеликих спеціалізованих господарств різних форм власності при різноманітнійпідтримці держави;
освоєння і впровадження екологічно безпечнихсистем землеробства, а також біологізація і екологізація інтенсифікаційнихпроцесів у галузі.
Стратегія овочівництва має передбачатискорочення до мінімуму зовнішнього впливу на агроекосистему.
Наукові розробки підтверджують, щовпровадження в галузі овочівництва біологічних сівозмін, мінімального обробіткуґрунту, органо-біологічних систем добрив, інтегрованих систем захисту рослин,низьковитратних технологій, змішаних посівів овочевих культур дозволить більшповно використовувати біокліматичний потенціал, перейти на адаптивнеовочівництво і одержати більш якісну продукцію. Завдання дійсно вагомі, і їхповинні вирішувати фахівці високої кваліфікації: технологи, маркетологи,менеджери.
Багато вчених – економістів приділяють великуувагу щодо питання овочевого вирощування.
Так, А.Ф. Бурик, [7] визначив причину кризовихявищ у овочевому підкомплексі – це неврегульованість економічних взаємовідносинміж суб’єктами овочевого підкомплексу, що зумовило порушення технологіївирощування овочів, зменшення норм внесення добрив, а отже і зниженняурожайності. Про це свідчить підвищення собівартості овочів, вартості їхтехнічної переробки, а отже, і собівартості.
Багато вчених прогнозують шляхи відновленняовочевої галузі. Так, Є.В. Імас, [14] відмітив: “Одним із найефективнішихзасобів відновлення та розвитку овочевого виробництва в нашій країні єзалучення зарубіжних інвесторів, у першу чергу, через створення спільнихпідприємств”.
Такої ж думки дотримується і Б.В. Погліщук,[24]: “Для відновлення та ефективної роботи міжгосподарських підприємствнеобхідно використати різні канали інвестування їх діяльності за рахуноккредитів, інноваційних позик, лізингової діяльності”. Також Б.В. Погліщук наоснові проведених досліджень замітив: “… для підвищення ефективності виробництваовочів у сільськогосподарських підприємствах необхідно розвивати альтернативніформи господарювання і конкуренцію в сфері овочівництва.
Лисенко Н.О. [19] запропонував наступні шляхивідновлення овочевої галузі – позитивні зрушення можливі лише як наслідокпрактичної реалізації Закону України “Про державне регулювання виробництва іреалізації овочів”, яким передбачено квотування овочів, а також встановленомінімальні ціни на овочі, що відповідає вимогам регулювання ринку в перехіднийперіод і потребам захисту вітчизняного товаровиробника.
Сінченко В.М. [29] висвітлює проблемиекономічної ефективності виробництва овочів і пропонує, перш за все,поглиблювати приватизаційні процеси. Адже приватизація проводилась не зарадироздержавлення шляхом реформування державних підприємств у приватні, а длятого, щоб ефективно використати і розпорядитися цією власністю, залучитиінвестиції, випускати конкурентоспроможну продукцію, залучати працівників до технологічногопроцесу, своєчасно розраховуватись з державою.
Критичний стан галузі спричинили насампередзагальна економічна криза в країні, безсистемний перехід до нерегульованогоринку, масова приватизація овочевої промисловості. Державні органи втратиливплив на економічні процеси у овочевому виробництві, значно послабили контрольза ринком овочів. Водночас мала місце необґрунтована цінова політика в овочевійта суміжних галузях. Все це привело до збільшення собівартості овочів тазниження їх конкурентоспроможності, чим і скористались інші країни.
Ярчук М.М. також підтримує думку багатьохвчених, що одним з ефективніших шляхів технічного переоснащення і на цій основізабезпечення підвищення ефективності овочевої промисловості є створенняспільних овочепереробних підприємств із залученням іноземних інвестицій [42].
На сьогодні, всі проблеми, пов’язані звиробництвом овочів, не можуть бути розв’язані ізольовано, в рамках окремоїгалузі. Найвагоміші резерви підвищення ефективності виробництва можуть бутиреалізовані на міжгосподарській основі.
Тільки оптимальне поєднання промислового ісільськогосподарського виробництва може забезпечити більш раціональневикористання сировини, підвищення продуктивності праці, зниженнякапіталомісткості виробництва, і зростання його віддачі. Тому, В.Г. Поплавький,[25], запропонував на економічній основі об’єднати інтереси та зусилля товаро-і овочевиробників, постачальників матеріально-технічних і паливно-енергетичнихресурсів, сільськогосподарської та переробної техніки, банків і трейдерів, якіпрацюють на ринку.
Поплавський В.Г. також поставив питання проструктурну перебудову машинобудування, щоб техніка була дешевою, надійною івисокопродуктивною.
Довганчик Г.В. [11], запропонуваввикористовувати наявні виробничі потужності, а також розширити і зміцнитизв’язки між виробником і переробними підприємствами, в інтенсифікаціївиробництва сировини і збільшення на цій основі поставок на переробку а такожзниження собівартості.
В даний час збільшення витрат на виробництвоовочів, їх переробку відповідним чином позначилось на собівартості овочів та рентабельностіїх виробництва.
Тому, успішне вирішення проблеми щодо зниженнясобівартості переробки овочів приведе до підвищення економічної ефективностіпереробки, а зменшення собівартості виробництва – до підвищення економічноїефективності виробництва овочів відкритого ґрунту.
2. Аналіз ефективності і облік витратна виробництво овочів відкритого ґрунту2.1. Організаційно–економічнахарактеристика господарства
Землі, орендовані виробничим кооперативом“Переможець” у Запорізькій області для виробництва сільськогосподарськоїпродукції, знаходяться в Якимівському районі. По існуючому районуванню ці землівідносяться до південного Степу України. Майже вся територія землекористуванняцих господарств порізана балками і являють собою хвилясту рівнину, складену зісхилів різної експозиції.
Пануючим типом ґрунтів є непромивні, ізглибоким (більш 10 м) заляганні ґрунтових вод. Наслідком такого водяного режимує наявність водорозчинних солей, а також вимивання гіпсу на глибину 3-4 м.
За даними Запорізької зональної агрохімічноїлабораторії територія орендованих земель представлена типовими,середньопотужними малогумусними чорноземами. Основні запаси вологи в цихчорноземах формуються в осінньо-зимовий, ранневе-весняний період.
Кількість гумусу невелике й у шарі 0-20 дивваріює в межах 4,5 — 5,5%, на глибині 30-40 див складає 3,5%, а на глибині 50див — 2,0 — 2,5%. Ґрунти характеризуються як слабко забезпечені азотом.Розподіл атмосферних опадів у цій зоні як по кількості, так і по періодахвегетації рослин, нерівномірне, у зв’язку з чим продуктивність олійних рослин,що в основному вирощуються в підприємстві, у більшій мері залежить від нагромадженняі правильного використання ґрунтової вологи.
Клімат півдня Степу помірно-континентальний –тривалість безморозного періоду в середньому 160 — 185 днів. Сума ефективнихтемператур за цей період складає 3000 — 31000 С, що цілком достатньо дляоброблення олійних культур. Середня температура січня — 40 С, середня температуралипня + 230 С, середньорічна кількість опадів 400 мм із коливанням по роках від500 — 600 мм у найбільш сприятливі роки і до 200 мм у посушливі роки.
Переважними вітрами узимку є північно-східні,улітку південно-східні, сягаючі 30 м/сек. Такі посушливі-суховійні явищавикликають посуху і курні бури. Зима — коротка, малосніжна. Дуже часто морознідні змінюються глибокими відлигами при вторгненні арктичних мас повітря.
Весна настає рано, часто супроводжуєтьсясуховіями, що приводить до швидкої втрати ґрунтом вологи.
Літо жарке і посушливе, продовжується близько5 місяців. У цей період року утримується малохмарна погода з високими деннимитемпературами повітря і низкою відносною вологістю. Перевага має погода зчастими сухими і сильними вітрами, що приводять до ерозійних процесів. Максимумпосушливих днів спостерігається в липні — серпні.
Осінь посушлива і тільки наприкінці її настаєнепогода, виражене опадами у виді тумана. Температура вище 00 С утримується додругої декади листопада.
Такі погодні умови періодів вегетації рослиннегативно впливають на ріст і розвиток олійних культур.
На території центральної садиби с. Переможнерозміщенні: ферма свинотоварний комплекс на 5000 голів свиней, товарно-молочнаферма на — 900 голів корів і телиць, гараж на 62 автомобілі, тракторна бригада№1 — 35 тракторів, 9 зернових комбайнів, ремонтна майстернясільськогосподарської техніки, столярна майстерня, млин, олійня кормоцех, мініконсервний завод, хлібопекарня, м’ясокомбінат, цегельний завод, тік, контораагрокооперативу, будинок культури на 300 місць, дитячий садок, магазин, середняшкола, склад мінеральних добрив і отрутохімікатів.
Спеціалізація – це одна з форм суспільногорозподілу праці в сільському господарстві. Вона зумовлена виробництвомсільськогосподарської продукції в різних природних зонах і районах за різнимигрунтово — кліматичними і економічними умовами. Суть спеціалізації полягає втому, що господарство відповідно до грунтово-кліматичних і економічних умоворганізовує виробництво одного чи двох видів продукції рослинництва читваринництва, розвиваючи разом з цим допоміжні галузі, які не заважаютьрозвитку основних, а навпаки пристосовуються до них.
Основою визначення спеціалізації господарстває структура товарної продукції. Головні галузі визначаються за питомою вагою ввиручці від реалізації (табл.2.1).
Таблиця2.1.
Обсяг іструктура товарної продукції СВК «Переможець» Якимівського району Запорізькоїобласті.Види продукції Роки за 3 роки 2001 2002 2003 тис грн. тис. грн. тис. грн. тис. грн. % Зернові і зернобобові-всього 541 1968 1595 4104 48,1 в т. ч. пшениця 356 1169 510 2035 24,0 ячмінь 5 169 34 208 2,0 горох 6 48 149 203 2,0 соняшник 758 421 483 1662 19,0 овочі 19 16 36 71 1,0 баштанні культури 64 34 57 155 2,0 плоди зерняткові, кісточкові 100 З0 24 154 1,9 інша продукція рослинництва 9 1 3 13 0,1 Всього по рослинництву 1491 2470 2198 6153 72,0 ВРХ (жива вага) 1 53 435,7 489,7 6,0 свині 75 89 424,4 588,4 7,0 молоко 438 298 558,7 1294,7 15,0 Всього по тваринництву 514 440 1418,8 2372,8 28,0 Всього по господарству 2005 2910 3616,8 8531,8 100
З даних таблиці 2.1. видно, що СВК«Переможець» має зерно — соняшниковий напрямок з розвиненимтваринництвом. В період нестабільного стану не лише в сільському господарстві,а й економіці країни в цілому – товарна продукція рослинництва займала провіднемісце в структурі товарної продукції, а саме – її частка за три останніх рокистановила 72,0%, проте слід відмітити, що за останні роки товарна продукціятваринництва мала тенденцію до збільшення. Так, в 2003 році в порівнянні з 2001роком частка товарної продукції рослинництва зросла на 707 тис. грн., в той жечас товарна продукція тваринництва має тенденцію до росту, так, лише в 2003році в порівнянні з 2001 роком вона зросла в грошовому виразі на 904,8 тис.грн. що свідчить про покращення справ в галузі тваринництва за останній період.Це свідчить про впровадження нових сортів, внесення більшої кількості добрив,вчасному захисті рослин, в тваринництві це покращення кормової бази, іпідвищення ціни на продукцію рослинництва і тваринництва.
Допоміжним показником для аналізуспеціалізації є коефіцієнт зосередженого товарного виробництва (спеціалізації).Якщо врахувати, що коефіцієнт від 0,25 до 0,35 вказує на низький, 0,36-0,48 — середній і 0,49–0,61 – високий рівень спеціалізації, то за даними таблиці 2.1.підприємство є середньо спеціалізоване. Скорочення товарної продукції в господарствіспричинено значним зменшенням виробництва продукції галузі тваринництва втратоюміжгосподарських і інтеграційних зв’язків, економічною кризою ринку що диктуєшироке використання бартерних операцій з різними товаровиробниками і покупцямипродукції.
Результативність підприємства у значній мірізалежить від рівня використання всіх видів ресурсів, які задіяні в виробничомупроцесі. Наявність трудових, матеріальних, фінансових, земельних ресурсів ірівень їх використання – визначальні фактори, без яких практично неможливоздійснювати сільськогосподарське виробництво.
В сільському господарстві земля є основнимголовним засобом виробництва, тому результати виробництва залежать як відкількості і якості обробленої землі, так і від кількості і кваліфікаціївиконаних робіт.
Земля – один з найважливіших основних засобів,незалежна основа сільськогосподарського виробництва. Раціональне використання,підвищення родючості є необхідною умовою зростання виробництвасільськогосподарської продукції і рентабельності виробництва, зміцненняекономіки господарства.
За СВК «Переможець» закріпленоземельний масив загальною площею 3344,1 га. Структура земельних угідьвідображена в таблиці 2.2.
Таблиця2.2.
Складта структура земельних угідь в СВК «Переможець» Якимівського району ЗапорізькоїобластіВиди угідь 2001 2002 2003 Га % га % га %
Загальна земельна площа
всього с. — г. угідь з них рілля
сінокоси
пасовища
ліс
ставки і водоймища
інші землі
3564
3245
2826
45
46
123
46
121
100
91,0
79.2
4,6
7,2
3,7
1,6
3,7
2916,1
2776,1
2454,1
112
210
140
100
95,2
84.2
3.8
7,2
4,8
3344.1
3281.6
2919.7
154.8
217
62.5
100
98.1
87.2
4.5
6.4
1.9
Як свідчать дані таблиці 2.2, відбулися змінив землекористуванні за останні три роки. Структура землекористування свідчитьпро високий ступень розораності. Коливання земельних площ, зумовленерозпаюванням землі. Площі лісу і ставків були відданні в розпорядженняСільської ради, тому вони були винесені із складу земельних угідь. Ріст ріллівідбувся за рахунок оренди землі в населення, площі сінокосів і пасовищ були збільшеніз метою покращення кормової бази. В 2001 році проведено розпаювання землі післяодержання акту на роздержавлення землі. Членам СВК, пенсіонерам і працюючимСВК, які числилися членами СВК на 1 жовтня 1996 року, вручено під розпискусертифікати на право на земельну частку (пай) – розміром 2,22 в умовних кадастровихгектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вартістьземельної частки (паю) становить – 22350 грн.
Трудові ресурси відіграють не менш важливезначення у виробничому процесі. На них покладено роль головного виконавцяпроцесу створення матеріальних благ. Тут на перше місце виступають показникинаявності і структури трудових ресурсів, оскільки сільськогосподарськевиробництво в більшості випадків не обмежується лише основним виробництвом. Дляоцінки забезпеченості господарства трудовими ресурсами скористаємосяпоказниками таблиці 2.3.
Таблиця2.3.
Забезпеченістьтрудовими ресурсами та ефективність їх використання.Групи працівників 2001 2002 2003 Чол. % Чол. % Чол. %
Середньорічна кількість працівників господарств з них зайнятих:
в рослинництві
в тваринництві
в тому числі
керівники
спеціалісти
458
230
228
17
58
100
50,2
49,8
3,7
12,6
418
272
146
16
56
100
65,1
34,9
3,8
13,3
382
250
132
16
56
100
65,4
34,6
4,2
14,6
Аналіз таблиці 2.3. свідчить про нестабільністьчисельності працюючих по господарству, в тому числі і по галузям сільськогогосподарства. Більша частина працюючих зайнята в рослинництві — близько 65,4%.Значне зниження чисельності працівників тваринницької галузі в 2003 році буловикликане скороченням чисельності поголів’я тварин в господарстві. Зменшеннясередньорічної кількості працівників господарства відбулося в зв’язку зпереходом їх у підсобне виробництво. Збільшення працівників галузі рослинництвавідбулося за рахунок вивільнення працівників галузі тваринництва. В цілому,очікується ріст чисельності працівників галузі тваринництва відповідно до ростуефективності цієї галузі на перспективу.
В процесі виробництва сільськогосподарськоїпродукції приймають участь засоби виробництва — засоби і предмети праці, які ввартісній формі складають виробничі фонди. Результати виробництва в значніймірі визначаються рівнем забезпеченості господарства виробничими засобами.Успішне виконання плану виробництва залежить від фондозабезпеченостігосподарства, яка показує суму виробничих основних фондів сільськогосподарськогопризначення на 100 га сільськогосподарських угідь. Проаналізуємо основні показникинаявності і ефективності використання основних та оборотних фондів (табл.2.4).
З даних таблиці 1.4. видно що фондозабезпеченняв 2003 році порівняно з 2001 роком зменшилось на 51,78 тис. грн. Як видно,найбільшу питому вагу мають виробничі основні фонди, які становлять близько 92%від загальної кількості виробничих фондів сільськогосподарського призначення. Зрозрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь в господарстві в 2003 роцівиробничих основних фондів сільськогосподарського призначення 732,9 тис. грн.,а оборотних 65,0 тис. грн.
Основні фонди господарства є матеріальноюбазою розвитку виробництва, підвищення добробуту і культурного рівняпрацівників господарства. Основними показниками економічної ефективностівикористання фондів є фондовіддача і фондоємкість.

Таблиця2.4.
Забезпеченняосновними і оборотними фондами та показники ефективності їх використання. 2001 2002 2003 2003 рік в% до 2001 року
Середньорічна вартість, тис грн.
а) виробничі основні фонди б) оборотні засоби в) всього фондів Площа сільськогосподарських угідь, га.
Середньорічна чисельність працюючих, чол.
Показники ефективності використання фондів:
а) фондоємкість, грн.
б) фондовіддача, грн.
в) норма прибутку,%
Фондозабезпеченість, тис. грн.
Фондоозброєність, тис. грн.
25463
2767
28230
3245
458
10,08
0,10
0,25
784,68
55,59
28289
2876
31165
2776,1
418
11,69
0,08
1,37
1019,02
67,67
24051,3
2134
26174,7
3281,6
382
7,33
0,13
2,56
732,9
62,96
94
77
93
101
83
73
130
2,31
93
113
Другим показником, який характеризуєзабезпеченість господарства фондами є фондооснащеність. Фондозабезпеченістьгосподарства впливає на фондооснащеність господарства, працю робітників. Підфондооснащеність розуміють вартість засобів праці, що припадає насередньорічного працюючого господарства. Фондооснащеність в господарствізростає в 2000 році в порівнянні з 2000 роком на 6,91 тис. грн.
Фондовіддача в 2003 році порівняно і 2001роком зросла на 0,03 грн. Якщо розглянути фондоємність, то за даними таблиці 4видно, що вона зменшилася на 2,75 грн. в 2003 році порівняно з 2001 роком.Фондоємність це обернений показник фондовіддачі, який показує скільки основнихвиробничих фондів припадає на 1 грн. валової продукції.
Наступним показником, який характеризує рівеньта ефективність використання основних фондів є норма прибутку.
Норма прибутку в 2003 році порівняно з 2001роком збільшилась на 2,31%, це свідчить про збільшення виробництва продукціїрослинництва, а особливо тваринництва: продуктивності праці, зменшеннясобівартості продукції тощо.
Основним напрямком підвищення рівняефективності ведення сільського господарства повинна бути інтенсифікаціявиробництва продукції господарства підвищення його ефективності. Розглянемоосновні показники інтенсивності і ефективності інтенсифікації (табл.2.5).
Дані таблиці 2.5. свідчать, що урожайністьзернових культур, овочів в 2003 році порівняно з 2001 роком збільшилосьвідповідно на 4,6 і 160,7 ц/га за рахунок нових сортів, мінеральних добрив,захисту рослин, а надій на 1 голову, середній приріст живої ваги ВРХ, середнійприріст живої ваги свиней зріс відповідно на 103,1%, 101,4%, 110,3% за рахунокпокращення кормової бази. Показники економічної ефективності галузі рослинництвакращі ніж галузі тваринництва. Галузь тваринництва впродовж досліджуваногоперіоду є збитковою за рахунок високої собівартості, а це безумовно впливає навеличину отриманого прибутку.
Галузь тваринництва впродовж досліджуваногоперіоду є збитковою за рахунок високої собівартості, а це безумовно впливає навеличину отриманого прибутку по результатам господарської діяльності. Галузьрослинництва по результатам господарської діяльності в продовж останніх трьохроків є прибутковою. Так, прибутковість рослинництва по результатахгосподарської діяльності в 2002 році становила — 39,9%, а в тваринництві булоодержано — 11,2% збитку.

Таблиця2.5.
Основніпоказники інтенсивності та економічної ефективності інтенсифікації в СВК«Переможець»Показники 2001 2002 2003 2003 у% до 2001 року
І. Економічна ефективність ін —
тенсифікації рослинництва:
Урожайність зернових
культур, ц/га
Урожайність овочевих
культур, ц/га
Виробництво валової продук —
ції рослинництва:
на 100 га ріллі, тис. грн.
на 1 середньорічного
працівника, тис. грн.
Одержано прибутку в рослин —
ництві на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.
Рівень рентабельності,%
2. Економічна ефективність ін —
тенсифікації тваринництва
Продуктивність худоби:
надій на 1 голову, кг
середній приріст живої ваги
ВРХ, г.
середній приріст живої ваги
свиней, г.
Виробництво валової продук —
ції тваринництва:
на 100 га сільськогосподарсь —
ких угідь, тис. грн.
на 1 середньорічного
працівника, тис. грн.
Одержано прибутку
на 100 га сільськогосподарсь —
ких угідь, тис. грн.
Рівень рентабельності,%
35,6
375,6
58,4
7,2
7,3
19,1
4072
700
340
35,3
5,0
-3,7
-20,1
38,5
289,4
78,6
7,1
12,5
26,7
4032
680
320
26,4
5,0
-11,9
-40,6
40,2
251,0
80,1
9,36
27,2
39,9
4200
710
375
28,6
7,12
-5,5
-11,2
4,6
66,8
137,1
130
372,6
20,8
103,1
101,4
110,3
81,0
142,4
-1,8
-8,9
Важливезначення для діяльності підприємства має його ефективність. Розглянемо основніпоказники економічної ефективності за останні три роки Таблиця 2.6.
Основніпоказники економічної ефективності ведення сільського господарства в СВК„Переможець”Основні показники економічної ефективності 2001 2002 2003 2003 у% до 2001
Валова продукція сільського господарства в співставних цінах 2000 року, тис. грн.
Валовий дохід, тис грн.
Собівартість реалізованої продукції
Прибуток (+), збиток (-), тис. грн.
Рівень рентабельності,%
Вироблено на 100 га відповідних угідь,
ц:
зернових
овочевих
молока
живої ваги ВРХ
живої ваги свиней
2799
893
3913
62
1,68
1580,6
3789,6
396,2
67,3
46,2
2664
1205
4302
419
9,7
1835,7
3861,0
457,5
73,5
49,7
3280
777,7
4183,6
616,5
14,7
2083,5
3009,1
393,8
64,0
39,6
117,2
87,0
106,9
994,3
87,5
131,8
79,4
99,4
95,1
85,7
Дані таблиці 2.6. свідчать про підвищенняобсягів виробництва продукції сільського господарства. Так, в 2003 році проти2001 року виробництво валової продукції в співставних цінах 2000 рокузбільшилась на 481 тис. грн., прибуток зріс на 554,5 тис. грн. за рахунокзростання ціни на продукцію, валовий доход знизився на 115,3 тис. грн. за рахунокзбитків одержаних в тваринництві.
По інших натуральних показникахспостерігається така ситуація збільшився обсяг виробництва зернових на 100 гасільськогосподарських угідь на 502,9 ц, а обсяг виробництва овочів зменшився на780,6 ц. В тваринництві обсяг виробництва на 100 га відповідних угідь молока,живої ваги ВРХ і свиней зменшилось відповідно на 2,4, 3,3, 6,6 ц. Це свідчитьпро зниження продуктивності тварин в господарстві.
2.2. Аналіз обсягів виробництва тафакторів, що на нього впливають.
Обсяг виробництва сільськогосподарськоїпродукції є одним з основних показників, що характеризує діяльністьсільськогосподарського підприємства. Від обсягу виробництва продукції залежитьобсяг реалізації продукції, ступінь задоволення потреб населення в продуктаххарчування і промисловості в сировині.
Обсяг виробництва впливає на рівеньсобівартості продукції, прибуток і рівень рентабельності, а також на фінансовийстан підприємства, на формування фінансово-ресурсного потенціалу та настворення умов відтворення основних, оборотних засобів.
Аналіз обсягу виробництва овочів доцільнопочинати з вивчення динаміки по культурі і по рослинництву в цілому. Аналізвиробництва продукції необхідно проводити по господарству з метою визначеннявнутрішніх резервів збільшення виробництва даної продукції рослинництва.
Відомо, що обсяг виробництва овочів залежитьвід розміру посівних площ і урожайності. Із збільшенням розміру посівних площ,зміною їх структури і з ростом урожайності може бути збільшення валового збору.Якщо ж спостерігається зменшення площі, або погіршилась структура і знизиласьурожайність, то відбувається зменшення валового збору даної продукції.
Отже, ми бачимо (табл.2.7), що абсолютнийприріст урожайності становить (-86,2) ц/га в 2002 році і на 124,6 ц/газменшилась урожайність в 2003 році, в порівнянні з 2002 роком урожайністьзменшилась на 38,4 ц/га. Абсолютне значення 1% приросту показує що урожайністьзмінюється в тенденції до зменшення.

Таблиця2.7.
Аналіздинаміки урожайності овочів відкритого ґрунту.Роки Урожайність, ц/га Абсолютний приріст, ц/га Темп зростання,% Темп приросту,% Абсолютне значення 1% приросту, ц/га ц. баз. лан. баз. лан. баз. лан. 1 2 3 4 5 6 7 8 9
2001
2002
2003
375,6
289,4
251,0
–
-86,2
-124,6
–
-86,2
-38,4
100
77,1
66,8
100
77,1
86,7
–
-22,9
-33,2
–
-22,9
-13,3
–
3,75
2,89
Обсяги виробництва продукції значною міроюзалежать і від структури посівів. Структура посівів – надзвичайно рухомийфактор у виробництві продукції. Як правило, вона не лишається постійною, аміняється і вдосконалюється відповідно до планів виробництва і реалізаціїпродукції, спеціалізації господарства, а також від кліматичних умов.
Дуже часто посівна площа не міняється, азмінюється її структура, що приводить до зміни валового збору. Чим більша долявисоковрожайних культур в загальній посівній площі, тим вище валовий збір,більший валовий прибуток підприємства.
На зміну валового збору може впливати рядінших причин, що пов’язані з загибеллю посівів. Загибель посівів може бути пооб’єктивних і суб’єктивних причинах. Аналізуючи повинен конкретно вияснити рядсуб’єктивних причин.
Розмір і структура посівних площ залежать відспеціалізації господарства, від кон’юнктури ринку, від наявності земельних,трудових, матеріальних ресурсів (і їх співвідношення), економічної ефективностівирощування культури.
Урожайність культури залежить від якостіземлі, кількості внесених добрив, метеорологічних умов року, якості і сортунасіння, способів і строку посівів, збирання врожаю і ін. Всі названі факторидосліджуються послідовно і на основі цього аналізу пояснюється рівеньурожайності.
Вплив факторів на зміну валового збору можездійснюватись за допомогою факторного аналізу.
Щоб детально простежити зміну валового зборуовочів необхідно знайти фактори, що на нього впливають. Найбільший вплив мають:урожайність і площа посіву.
Дамо аналіз впливу факторів на зміну валовогозбору овочів в таблиці 2.8.
Таблиця2.8.
Аналізвпливу факторів на зміну валового збору овочівРік Фактори Валовий збір, ц Відхилення (±), в т. ч. Площа, га
Урожайність,
ц/га Факти–чний Умовний Всього За рахунок площі За рахунок урожайності
2001
2002
2003
433
370
350
375,6
289,4
251,0
162634,8
107078
87857
–
138972
101290
–
-55556,8
-19221
–
-23662,8
-5788,0
–
-31894,0
-13433
Зробивши аналіз факторів на зміну валовогозбору, необхідно сказати, що валовий збір має тенденцію до зниження з кожнимроком за рахунок зменшення площі посіву в 2003 і 2002 роках, а також за рахунокурожайності в 2003 році і 2002 році.
Після проведених підрахунків можна провестипідрахунок можливих резервів підвищення урожайності і збільшення валовогозбору.
Частіше всього розрахунки робляться за такимифакторами:
недовиконання внесених добрив;
недовиконання за рахунок норми висіву, якостіта сорту насіння;
недобір урожаю за рахунок невиконання плану повпровадженню перспективних і високоврожайних сортів;
недобір урожаю за рахунок порушення строківпроведення посіву і збирання культури;
Резервом збільшення обсягу виробництвапродукції є:
розширення посівних площ; та покращення їхструктури;
підвищення урожайності даної культури.
Основним резервом збільшення обсягувиробництва продукції є ріст урожайності сільськогосподарської культури. Вінможе здійснюватись за рахунок:
додаткового внесення добрив;
підвищення окупності;
впровадження більш урожайних сортів культури;
скорочення витрат продукції при збиранніурожаю, і ін.
Для оцінки динаміки, закономірностей і змінрівнів урожайності використовують способи укрупнення періодів, аналітичневирівнювання по прямій лінії або параболі другого порядку. Аналіз динамікиурожайності овочів розглянуто в додатку 1. Дані та результати одержані прирозрахунках свідчать, що урожайність має чітку тенденцію до зменшення. Так,параметр а1 рівняння прямої лінії показує, що середньорічне зменшенняурожайності становить 63,3 ц/га. Параметр а2 рівняння параболи другого порядкутакож показує, що зменшення урожайності з року в рік прискорюється і воностановить 25,24 ц/га.
Порівнюючи дані вирівняного ряду по прямійлінії і параболі другого порядку з фактичним рядом, можна зробити висновок, щорівняння параболи правильніше відображує фактичний ряд динаміки урожайності.
Тому, якщо в динаміці урожайність значнимитемпами йде до зниження, то валовий збір теж буде зменшуватись. 2.3. Аналіз динаміки і структурисобівартості виробництва овочів відкритого ґрунту
Собівартість – важливий показник економічної ефективностісільськогосподарського виробництва. В цьому показникові відображаються всісторони господарської діяльності. Від рівня собівартості залежить прибуток,рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства, а саме: платоспроможність,розміри відрахувань від прибутку, темпи розширеного виробництва, а також рівеньцін на сільськогосподарську продукцію.
Основними завданнями аналізу собівартостісільськогосподарської продукції є:
здійснення систематичного контролю завиконанням плану зниження собівартості;
вивчення впливу факторів на зміну рівнясобівартості продукції;
об’єктивна оцінка діяльності підприємства повикористанню можливостей зниження собівартості продукції та розробка заходів,направлених на освоєння виявлених резервів.
Собівартість одиниці продукції рослинництваможна розрахувати по завершені технологічного циклу, що найчастіше буває вкінці року. Рівень собівартості продукції рослинництва залежить від двохкомплексних факторів – виходу продукції і витрат на її виробництво. Тому збільшеннявиходу продукції і економне, в межах норм і нормативів, витрачення праці,матеріалів і коштів забезпечують зниження собівартості одиниці продукції.
Оцінка виконання плану по собівартостіпродукції в цілому по підприємству проводиться на основі даних, передбаченихпланом і фактичними даними, що відображаються в бухгалтерському обліку зазвітний і минулий роки.
Фактичні дані по собівартості всієї продукціїпорівнюються з плановими даними скорегованими на фактичний обсяг продукції.Крім того, загальна сума затрат на виробництво може змінюватись в залежностівід структури виробничої продукції, рівня змінних і постійних витрат.
При зміні обсягу виробництва продукціїзростають лише змінні витрати (оплата праці, прямі матеріальні витрати,послуги); постійні витрати (амортизація, орендна плата, погодинна оплатапрацівників і адміністративно-управлінського персоналу) залишаються незміннимина короткий період.
Взаємозв’язок виробництва і собівартостіпродукції обов’язково враховується при аналізі усього вала продукції і одиниціпродукції. Щоб провести факторний аналіз загальної суми витрат, треба матиподіл витрат на змінні.
В цілому собівартість продукції залежить відрівня ресурсоємкості виробництва (трудо–, матеріало–, фондо–, енергоємкості) тазміни цін на використані ресурси в зв’язку з інфляцією.
Якщо затрати на виробництво продукції значнозростають, то необхідно провести аналіз по елементах витрат та встановити впливтехнічного прогресу на структуру затрат.
Якщо доля оплати праці зменшилася, а доля амортизаціїзбільшилася, то це може свідчити про зростання технічного рівня підприємства іпро підвищення продуктивності праці. Питома вага оплати праці знижується в томувипадку, якщо зростає доля кормів, насіння та інших видів ресурсів.
В аналізі важливим показником ефективностівиробництва є узагальнюючий показник собівартості продукції – затрати на 1грн.валової продукції. Цей показник дуже універсальний і наглядно показує зв’язокміж собівартістю і прибутком. Визначається він як відношення загальної сумивитрат на виробництво і реалізацію продукції до повної вартості виробленоївалової продукції в діючих цінах.
На рівень даного показника мають вплив якоб’єктивні, так і суб’єктивні, зовнішні і внутрішні фактори. Одні впливаютьнегативно, інші – позитивно. Тому правильна оцінка собівартості може бути данапри конкретному вивченні факторів.
При аналізі собівартості обов’язково вказуютьїї вплив на формування прибутку в залежності від собівартості продукції.
Аналіз собівартості овочів, починається з вивченняїх рівня динаміки, при цьому розраховуються базисні і ланцюгові темпи росту ібудуються графіки.
Для вивчення рівня динаміки собівартостіовочів використовують метод аналітичного вирівнювання. При використанні цьогометоду проводиться попередній аналіз інтенсивності зміни собівартості вдинаміці, а також використовується графічний метод для вибору рівня тренду.Графік трендів наведено в додатку (3).
Ми побачили в додатку 2, що наша собівартістьзбільшується. Об’єктивною причиною росту собівартості є ріст цін, пов’язаний зінфляцією на промислову продукцію (техніку, запчастини, добрива). Другоюпричиною є вищі темпи росту оплати праці в порівнянні з темпами роступродуктивності праці. Велику роль в підвищенні собівартості відіграютьсуб’єктивні причини. При одному й тому ж рівні і темпах росту цін на промисловупродукцію величина собівартості в різних господарствах різна. Така різниця всобівартості обумовлена, перш за все, різним рівнем урожайності культури.
Великий вплив на рівень собівартості має організаціяпраці. При низькому рівні організації праці гірше використовуються трудовіресурси, техніка, добрива і ін. В результаті спостерігаються перевитрати наодиницю продукції. Використання більш прогресивних форм організації працідозволяє більш повно і раціонально використовувати ресурсний потенціал, щовпливає на рівень собівартості продукції.
Великий вплив на собівартість має концентраціяі спеціалізація господарства. Раціональний рівень концентрації і спеціалізаціївиробництва спонукає біль повне використання земельних, трудових, матеріальнихресурсів, а в результаті – зниження собівартості продукції. Від рівнятехнології виробництва продукції залежить рівень собівартості. Впровадженняінтенсивних технологій вирощування цукрового буряка дозволяє збільшити об’ємвиробництва, зменшити затрати праці і матеріальних ресурсів на одиницюпродукції.
Для вивчення впливу факторів на рівеньсобівартості можуть бути використані такі методи, як кореляційний аналіз,паралельних і динамічних рядів, а при функціональних залежностях – способидетермінованого факторного аналізу – ланцюгові підстановки, обчислення різницьтощо. Факторний аналіз є базою для виявлення резервів зниження собівартості.
Дамо аналіз впливу факторів на змінусобівартості цукрового буряка в таблиці 2.9.
Таблиця2.9.
Впливфакторів на зміну собівартості овочів.Валове виробництво продукції у звітному році, ц Затрати на 1га, грн. . Урожайність, ц/га. Собівартість, 1ц/грн. . Відхилення, ± /> Всього на 1ц. За рахунок /> 2002 2003 2002 2003 2002 2003 Умовна /> затрат урожайності /> 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 /> 87857 2955,7 3105,7 289,4 251,0 10,21 12,37 11,8 2,16 1,59 0,57 />
Зробивши аналіз впливу факторів на змінусобівартості овочів ми бачимо, що собівартість в звітному році в порівнянні збазовим, збільшилась на 2,16 грн. з таблиці видно, що за рахунок урожайностівона збільшилась на 0,75 грн., а за рахунок понесених затрат на 1,59 грн.
Для поглибленого аналізу по виявленню резервівзниження собівартості продукції необхідно провести аналіз структурисобівартості, вирахувати відхилення фактичної собівартості від планової постаттях витрат і також ступінь часткової участі кожної статті в змінісобівартості. Виходячи із результатів розрахунків, ми зможемо внести пропозиціїза рахунок яких статей можливо знизити собівартість продукції.
Тому дамо аналіз структури собівартості овочівв таблиці 2.10.

Таблиця2.10.
Аналізструктури собівартості цукрового буряка.Статті затрат План (2003) Факт (2003) Відхилення с/в 1ц, ± Темп приросту с/в 1ц,% Відхилення с/в у звітному році, ± % частка участі у зміні с/в продукції Затрати, тис. грн. Структура затрат,% с/в 1ц, грн. Затрати, тис. грн. Структура затрат,% с/в 1ц, грн. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
 Оплата праці з нарахуваннями.
Насіння і посадковий матеріал.
Добрива.
Засоби захисту рослин.
Роботи і послуги.
Утримання основних засобів.
Страхові платежі.
Інші затрати.
48,3
251,4
337,0
2,15
26,4
60,3
–
10,37
6,56
34,1
45,8
0,29
3,6
8, 19
–
1,4
0,45
2,34
3,15
0,02
0,24
0,56
–
0,09
52,17
291,0
455,0
–
32,8
159,0
–
96,03
4,8
26,8
41,9
–
3,02
14,6
–
8,84
0,59
3,3
5,18
–
0,37
1,8
–
1,09
0,14
0,96
1,82
–
0,13
1,24
–
1,0
0,3
0,41
0,58
–
0,54
2,21
–
1,1
12299,9
84342,7
159899,7
–
11421,4
108943
–
87857,0
2,0
14,01
26,6
–
1,9
18,1
–
14,6 Всього: 736 100 6,85 1086 100 12,33 5,29 5,14 464763,4 –
Проаналізувавши дану таблицю, ми бачимо щоструктура собівартості овочів у відсотковому відношенні по кожній статтізбільшилась. Значне збільшення спостерігається по таких статтях як: насіння іпосадковий матеріал, добрива, – незначне збільшення по статті оплата праці знарахуваннями і інші затрати.
Темп приросту по всіх статтях затрат становить5,14%. Отже, у зміні с/в овочів відкритого ґрунту значного впливу завдалидобрива (2,26%), насіння і посадковий матеріал (14,01%), оплата праці знарахуваннями (2,0%). Тому, за рахунок даних перелічених статей можливо знизитисобівартість продукції у майбутньому році, тому що саме на них були понесенівеликі затрати. А також були понесені великі затрати на утримання основнихзасобів (18,1%).
Кінцевий результат роботи підприємстваоцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягомодержаного прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів. Прибуток та відноснийпоказник прибутку-рентабельність є основними показниками ефективності роботипідприємства, які характеризують інтенсивність господарювання.
Рентабельність є основними показниками ефективностіроботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання.Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від того, якою міроюзабезпечена віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості впроцесі формування витрат. Абсолютний показник, який найповніше характеризуєефективність роботи підприємства для власника, — це сума чистого прибутку.Проте, прибуток підприємства хоч і є результатом господарювання сам по собі нехарактеризує міру ефективності роботи та ступінь використання майна. Тому, длябільш повної оцінки роботи підприємства, застосовують відносні показники прибутковості– рентабельність. Визначимо рентабельність овочів (табл.2.11).
Таблиця2.11.
Рівеньрентабельності вирощування овочівПоказники 2002 2003 Виручка від реалізації, тис. грн. 396,0 483,0 Повна собівартість, тис. грн. 845,4 1086,9 Прибуток(+), збиток(-), тис. грн. -449,4 -603,9 Рівень рентабельності,% -53,.2 -55,6
Проаналізувавши дану таблицю необхідносказати, що всі показники мають тенденцію збільшення. Тому необхідно сказати,що за рахунок збільшення повної собівартості рентабельність овочів зменшується.Тобто виробництво овочів в господарстві стає менш рентабельним і приноситьпідприємству збитки по його виробництві.
Важливу роль відіграє матеріальна виручка відреалізації продукції. ому необхідно дати аналіз виручки і показати як воназмінилась. Аналіз матеріальної виручки наведено в таблиці 2.12.
Проаналізувавши дану таблицю необхідно сказати– кількість реалізації продукції зменшилась на 6885 ц в звітному році, прицьому середня ціна реалізації збільшилась на 2 грн. /ц. В зв’язку з тим, щокількість реалізованої продукції зменшилась, зменшилась і виручка відреалізації, але вона за рахунок ціни збільшилась на 70286 грн.
Таблиця 2.12
Аналізматеріальної виручки від реалізації овочів
Продук —
ція Кількість реалізованої продукцї, ц Середня ціна реалізації, грн/ц Матеріальна виручка, грн Відхилення(+,-) /> Всьо-го За рахунок />
Кіль-
кості
Серед-
ньої ціни /> 2002 2003 2002 2003 2002 2003 /> Овочі відкритого ґрунту 42028 35143 24,0 26,0 1008672 913718 94954 165240 70286 />
В загальному необхідно відмітити, що в данийчас виробництво овочів є менш рентабельним ніж інші культури, тому господарствонесе великі витрати на його виробництво. Але рівень рентабельності всьогогосподарства середній, тому що воно компенсує великі витрати одних культур,достатніми доходами від інших культур. 2.4. Облік витрат на виробництво іобчислення собівартості овочів відкритого ґрунту В
СВК „Переможець” Якимівського районуЗапорізької області застосовують журнально-ордерну форму обліку. Ця формазаснована на використанні принципу систематизації та накопичування данихпервинних документів безпосередньо в регістрах аналітичного і синтетичногообліків відповідно до чинного Положення про організацію бухгалтерського облікуі звітності в Україні.
Записи по показниках необхідних для управлінняі контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, а також дляскладання періодичної та річної бухгалтерської звітності в накопичувальнихрегістрах. Основними регістрами при цій формі обліку є журнали-ордери, щоведуться по кредиту синтетичних рахунків і дебету кореспондуючих рахунків.Використовують також регістри аналітичного обліку – відомості.
В бухгалтерії підприємства працюють п’ятьбухгалтерів і один касир. Розподіл обов’язків між працівниками бухгалтеріїздійснює головний бухгалтер.
На підприємстві організуються такі відділиобліку: виробництва продукції рослинництва, тваринництва, розрахунків позаробітній платі, фінансовий, реалізації, матеріалів. Крім того головнийбухгалтер складає графік документообігу на підприємстві. Також в обов’язкиголовного бухгалтера входить забезпечення контролю і відображення на рахункахбухгалтерського обліку всіх господарських операцій, надання оперативної інформації,складання і надання у встановлені строки бухгалтерського звіту тощо.
Організація бухгалтерського обліку вимагаєвизначення підприємством його облікової політики, підприємство згідно діючихположень має право встановлювати метрологію обліку окремих операцій.
При веденні бухгалтерського облікупідприємство повинне забезпечити незмінність протягом поточного року прийнятоїметодології відображення окремих господарських операцій та оцінки майнавідповідно до правил, передбачених Положенням про ведення бухгалтерськогообліку.
3. Удосконалення обліку витратвиробництва калькуляції собівартості продукції рослинництва та шляхи їїзниження3.1. Вдосконалення обліку витрат такалькулювання собівартості овочів відкритого ґрунту.
Найвищої ефективності в організації облікувитрат на виробництво і вихід продукції рослинництва можна досягти за умоввикористання персональних комп’ютерів. Це потребує раціонального інформаційногозабезпечення, важливою складовою частиною якого є розробка кодів обліковихносіїв.
Вивчення складу витрат виробництвасільськогосподарських підприємств та порівняння поглядів, викладених у науковихвиданнях, з положеннями, які містяться у Міжнародних стандартах обліку,показало, що в сучасних ринкових відносинах недостатньо враховуються вимогиуправління. Облік витрат на виробництво повинен сприяти створеннюінформаційного забезпечення управління, яке дасть можливість не тільки точно відобразитифактичні витрати, але й впливати на них майбутньому.
Розвиток обліку з урахуванням таких вимогпотребує, по–перше, нових підходів щодо визначення складу елементів витрат, атакож активнішого впровадження в інформаційних системах складу статей витрат звикористанням наукової організації та класифікації. Це особливо важливо дляосновних галузей сільськогосподарського виробництва. По–друге, впровадженняінформаційних систем на нових засадах управлінського обліку повинно сприятиобґрунтованому регулюванню витрат у виробничій і комерційній діяльностіпідприємств.
Рахунки класу 8 «Витрати заелементами» призначені для узагальнення інформації про витратипідприємства протягом звітного періоду.
Витрати відображаються на рахункахбухгалтерського обліку, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена в моментвибуття активу або збільшення зобов’язання, які призводять до зменшеннявласного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилученняабо розподілу власниками).
Основні вимоги до визнання, складу та оцінкивитрат викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16«Витрати».
На рахунках цього класу, крім рахунку 85″Інші затрати”, ведеться облік витрат операційної діяльності затакими елементами витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці,відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати.Рахунок 85 застосовується для узагальнення інформації про витрати, пов’язані зінвестиційною та фінансовою діяльністю, а також про витрати, пов’язані іззапобіганням надзвичайним подіям та ліквідацією їх наслідків.
Суб’єкти малого підприємництва, а також іншіорганізації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності,для обліку витрат можуть використовувати тільки рахунки класу 8 із списанням додебету рахунку 23 «Виробництво» щомісячно сум в частині прямих івиробничих накладних витрат (загальновиробничих витрат) та до дебету рахунку 79«Фінансові результати» в кінці року або щомісяця сум в частині адміністративнихвитрат, витрат на збут, інших операційних витрат.
Інші підприємства рахунки цього класу можутьвикористовувати для узагальнення інформації про витрати за елементами зщомісячним списанням сальдо рахунків у кореспонденції з рахунком 23«Виробництво» і рахунками класу 9 «Витрати діяльності».
Рахунок 85 ведеться тільки тими підприємствамий організаціями, які не застосовують рахунки класу 9 «Витратидіяльності», та сальдо на ньому закривається в кінці року або щомісяця вкореспонденції з дебетом рахунку 79 «Фінансові результати».
Рахунок 80 «Матеріальні витрати»призначено для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітнийперіод. Це рахунок активний, номінальний, транзитний, операційний.
За дебетом рахунку 80 «Матеріальнівитрати» відображаються суми визнаних матеріальних витрат, за кредитом –списання на рахунок 23 «Виробництво» прямих матеріальних витрат, щовключаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затратдопоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 — матеріальних витрат, щовідносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат,або на рахунок 79 «Фінансові результати», якщо підприємство незастосовує рахунки класу 9.
На субрахунку 801 «Витрати сировини й матеріалів»узагальнюється інформація про витрати сировини й матеріалів, які використані якосновні й допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства.
На субрахунку 802 «Витрати купівельнихнапівфабрикатів та комплектуючих виробів» узагальнюється інформація провитрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів в операційнійдіяльності підприємства.
На субрахунку 803 «Витрати палива йенергії» узагальнюється інформація про витрати придбаних палива й енергіївсіх видів, які використані на технологічні та інші операційні цілі, в томучислі на вироблення з палива тепло — та електроенергії, що спожиті вопераційної діяльності.
На субрахунку 804 «Витрати тари й тарнихматеріалів» узагальнюється інформація про витрати тари й тарнихматеріалів, що використані в операційній діяльності.
На субрахунку 805 «Витрати будівельнихматеріалів» узагальнюється інформація про витрати будівельних матеріалів,які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльностіпідприємства.
На субрахунку 806 «Витрати запаснихчастин» узагальнюється інформація про витрати запасних частин, яківикористані для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальнихактивів та малоцінних та швидкозношуваних предметів підприємства.
На субрахунку 807 «Витрати матеріалівсільськогосподарського призначення» узагальнюється інформація про витратиматеріалів сільськогосподарського призначення, які використані в операційнійдіяльності підприємства.
На субрахунку 808 «Витрати товарів»ведеться облік витрат товарів, використаних для виробничо-господарських потреб,тобто без продажу іншим особам.
На субрахунку 809 “Інші матеріальнівитрати” відображається вартість виконаних для підприємства робіт і послугвиробничого та невиробничого характеру (здійснення окремих операцій звиробництва продукції, обробки сировини й матеріалів; проведення іспитів звипробування сировини й матеріалів, які використовуються у виробництві; транспортніпослуги, які є складовою технологічного процесу виробництва, тощо).
Рахунок 81 «Витрати на оплату праці»призначено для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітнийперіод. Це рахунок активний, номінальний, транзитний, операційний.
За дебетом рахунку 81 «Витрати на оплатупраці» відображається сума визнаних витрат на оплату праці, за кредитом — списання на рахунок 23 «Виробництво» витрат, які прямо включаються довиробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних(підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 — витрат, що відносяться до виробничихнакладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79«Фінансові результати», якщо підприємство не застосовує рахунки класу9.
На субрахунку 811 «Виплати за окладами йтарифами» узагальнюється інформація про витрати на виплату основноїзаробітної плати персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої напідприємстві.
На субрахунку 812 «Премії тазаохочення» узагальнюється інформація про витрати на виплату додатковоїзаробітної плати (премії, заохочення тощо) персоналу відповідно до системиоплати праці, прийнятої на підприємстві.
На субрахунку 813 «Компенсаційнівиплати» узагальнюється інформація про витрати на гарантійні такомпенсаційні виплати персоналу, пов’язані з індексацією заробітної плати тощо,в порядку і розмірах, передбачених законодавством.
На субрахунку 814 «Оплата відпусток»узагальнюється інформація про витрати на оплату щорічних відпусток персоналупідприємства або щомісячні відрахування на створення забезпечення майбутніхвиплат відпусток.
На субрахунку 815 «Оплата іншогоневідпрацьованого часу» узагальнюється інформація про витрати на виплатиперсоналу підприємства за невідпрацьований час, що передбачені законодавством.
На субрахунку 816 “Інші витрати на оплатупраці” узагальнюється інформація про інші витрати на оплату праці, яківизнаються елементами витрат на оплату праці.
Рахунок 82 «Відрахування на соціальнізаходи» призначено для узагальнення інформації про витрати та відрахуванняна соціальні заходи.
Це рахунок активний, номінальний, транзитний,операційний.
За дебетом рахунку 82 «Відрахування насоціальні заходи» відображається належна сума відрахувань на соціальнізаходи, за кредитом — списання на рахунок 23 «Виробництво» сумивідрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт,послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 — сумивідрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних ізбутових витрат, або на рахунок 79 «Фінансові результати», якщопідприємство не застосовує рахунки класу 9.
На субрахунку 821 «Відрахування напенсійне забезпечення» ведеться облік відрахувань на обов’язкове державнепенсійне страхування.
На субрахунку 822 «Відрахування насоціальне страхування» ведеться облік відрахувань на обов’язкове соціальнестрахування.
На субрахунку 823 «Страхування на випадокбезробіття» ведеться облік відрахувань на обов’язкове соціальнестрахування на випадок безробіття.
На субрахунку 824 «Відрахування наіндивідуальне страхування» ведеться облік відрахувань на індивідуальне страхуванняпрацівників за рахунок підприємства.
Рахунок 83 «Амортизація» призначенодля узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів,інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів. Це рахунокактивний, номінальний, транзитний, операційний.
За дебетом рахунку 83 «Амортизація»відображається сума нарахованих амортизаційних відрахувань, за кредитом — списання на рахунок 23 «Виробництво» суми амортизаційних відрахувань,які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), дозатрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 — сумиамортизаційних відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат,адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 «Фінансовірезультати», якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9).
На субрахунку 831 «Амортизація основнихзасобів узагальнюється інформація про нарахування амортизації основних засобів.
На субрахунку 832 „Амортизація іншихнеоборотна матеріальних активів“ узагальнюється інформація пре нарахуванняамортизації інших необоротна матеріальних активів.
На субрахунку 833 „Амортизаціянематеріальних активів“ узагальнюється інформація про нарахуваннюамортизації нематеріальних активів.
Рахунок 84 „Інші операційні витрати“призначено для обліку операційних витрат, що не відображаються на іншихрахунках класу 8. Ці витрати є витратами звітного періоду, якщо не входять доскладу виробничої собівартості продукції, робіт, послуг. Зокрема, до іншихопераційних витрат включається вартість робіт, послуг сторонніх підприємств,сума податків, зборів (обов’язкових платежів), крім податків на прибуток,втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списаннята уцінки активів, сума фінансових санкцій тощо.
Страхові організації можуть обліковувати нацьому рахунку витрати на перестрахування та виплату страхових сум та страховихвідшкодувань.
Це рахунок активний, номінальний, транзитний,операційний.
За дебетом рахунку 84 „Інші операційнівитрати“ відображається сума визнаних витрат, за кредитом — списання нарахунок 23 „Виробництво“ витрат, які прямо включаються до виробничоїсобівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних)виробництв, на рахунки класу 9 — виробничих накладних витрат, адміністративнихі збутових витрат, або на рахунок 79 „Фінансові результати“, якщопідприємство не застосовує рахунки класу 9.
Рахунок 85 „Інші затрати“ призначенодля обліку витрат на інвестиційну та фінансову діяльність підприємства, а такожвитрат від надзвичайних подій. На цьому рахунку також узагальнюється інформаціяпро суму податків на прибуток.
Такі витрати періоду не можуть збільшувативартість активів підприємства.
Це рахунок активний, номінальний, транзитний,операційний.
За дебетом рахунку 85 „Інші затрати“відображається сума визнаних витрат, за кредитом — списання на рахунок 79»Фінансові результати”.
Аналіз складу елементів витрат свідчить, щонавіть в інструктивних матеріалах і сучасній літературі їх перелік дужестислий. Це негативно впливає на подальший контроль за їх рівнем, що особливохарактерно за умови перевірки обґрунтованості складання та функціонуваннябізнес-планів.
Тому, на нашу думку, доцільно деталізуватиелементи витрат і з урахуванням особливостей сільськогосподарського виробництвапропонувати такий їх склад: корми і насіння; паливо і енергія; інші матеріали;зношуваність основних засобів (витрати на амортизацію); оплата праці;відрахування на соціальні заходи; інші витрати палива, засоби захисту рослин,роботи і послуги. При цьому має місце економічний поділ витрат живої іуречевленої праці (витрати праці робітників господарства та витрати засобівпраці). Але слід мати на увазі, що це не виключає можливості внесення змін ідоповнень у пропонований варіант статей витрат, оскільки вони залежать відтехнології виробництва продукції і різного порядку формування витрат.
В господарстві передбачається створеннясистеми матеріального заохочення з урахуванням економії чи перевитрат,одержаних по всіх статтях витрат (при цьому враховується кількість одержаноїпродукції). Тим самим створюються передумови для раціонального використаннявсіх видів ресурсів і всі працівники виробничих підрозділів у цьомузаінтересовані.
В рослинницьких галузях дуже часто збір урожаюне залежить від обсягу виконаних робіт. Тобто при вирощуваннісільськогосподарських культур сума одних витрат визначається обсягом робіт, асума інших – виходом продукції. Тому окремі економісти на практиці ряд витратнормують на одиницю площі, а деякі, пов’язані зі збиранням урожаю, – на одиницюпродукції.
Щодо калькулювання собівартості овочівнеобхідно теж внести пропозиції щодо їх вдосконалення. На протязі трьохостанніх років собівартість овочів збільшується, що негативно впливає нарезультат одержання прибутку.
Процес ведення бухгалтерського обліку вгосподарстві уявляє собою сукупність інформаційних і контрольно-організаційнихоперацій. Задачі обліку витрат на виробництво інформаційно зв’язано з суміжнимиділянками обліку і підсистемами інформаційної системи господарства. Тількинезначна по обсягу вихідна інформація формується на основі первиннихдокументів. Тому, умовою функціонування АРМ бухгалтера обліку витрат навиробництво являється формування на машинних носіях необхідної інформації, якавиникає при рішенні задач по обліку продукції і її реалізації. Вся цяінформація повинна бути представлена у вигляді єдиної бази даних бухгалтерськихзаписів у відповідності з вимогами АРМ бухгалтера по обліку витрат навиробництво.
На АРМБ по обліку витрат на виробництвовиконуються слідуючи роботи:
введення, контроль і друк вихідних даних;
формування нормативних даних;
розрахунок нормативної собівартостівиробництва продукції;
групування валових витрат;
групування витрат по статтям;
розподіл витрат по об’єктам обліку;
аналіз витрат по структурним підрозділам. 3.2. Постановка задачі й інформаційнамодель
Необхідність автоматизації обліку(бухгалтерського, управлінського) сьогодні усвідомили керівники багатьохпідприємств, у тому числі і сільськогосподарських формуваннях. Актуальністьавтоматизації обліку продиктована, у першу чергу, бажанням керівництва матиоперативну і достовірну управлінську інформацію про виробничі процеси, щовідбуваються, і фінансовому стані підприємства, наявних відхиленнях у фінансово-господарськійдіяльності і для вживання невідкладних заходів по їх усуненню.
Використання автоматизованих систембухгалтерського обліку (АСБУ) відкриває і широкі можливості як для працівниківбухгалтерської (фінансової) служби, так і для керівництва підприємства. Вонодозволяє в межах функцій бухгалтерського обліку цілком регламентуватиавтоматизоване одержання даних, необхідних для ведення оперативного,синтетичного й аналітичного обліку, складання форм бухгалтерської звітності:даних, необхідних користувачам для оперативного аналізу господарськоїдіяльності, вироблення і прийняття рішень.
Наявність сьогодні великого вибору електронноїтехніки (ПЭВМ) і програмного забезпечення дозволяє повсюдно впроваджувати АСБУ.
Застосування АСБУ допомагає вирішити рядважливих задач: підвищити швидкість і якість обробки інформації; забезпечитиякість і оперативність бухгалтерського обліку; знизити трудомісткістьоблікового процесу.
Написання програмних продуктів для обліку(бухгалтерського чи оперативного) починається з постановки задачі обліку.Найбільш розповсюджений і один із самих практичних методів постановки задачіобліку є складання графіків інформаційних потоків. З огляду на, що вся,цікавляча в першу чергу, інформація зводиться до руху матеріальних і фінансовихресурсів, що зв’язаний з чи придбанням продажем товарно-матеріальних цінностейі (чи) послуг, то я спробувала вирішити цю задачу на схемах №№ 1-4.
Особливістю ЕОМ є те, що вони сприймають іобробляють економічну інформацію в кодовому описі. Кодування є одним знайважливіших компонентів процесу обробки інформації.
Під класифікацією для кодування розумієтьсясистематизований звід найменувань окремих номенклатур і їхніх кодовихпозначень.
Одним із загальних принципів комплексноїавтоматизації обліку є розробка єдиної системи кодування інформації, а саме:установлюється перелік підлягаючих кодуванню об’єктів бухгалтерського обліку;розробляється система класифікаторів; складаються довідники кодування ідекодування інформації.
Для автоматизації обліку використовуютьсякласифікатори цехів і відділів підприємства, синтетичних рахунків, субрахунківі шифрів аналітичного обліку, реєстраційних номерів документів, прізвищпрацюючих (табельних номерів) і т.д.  Для обліку використовуються різніпервинні документи: прибуткові і видаткові касові ордери, платіжні доручення,виписки з розрахункових рахунків у банках, прибутково-видаткові документи наТМЦ і продукцію і т.д. 
Усі класифікатори, крім класифікаторабухгалтерських проводок, мають стандартну структуру.
Робота з програмним комплексом починається ззаповнення довідників. Це робиться для настроювання комплексу на ведення облікуна конкретному підприємстві. Нормативно-довідкова інформація формується в базахданих.
Довідники загального призначення: найменуваннядокументів;
 підприємства; послуги по рахунку.
Довідники, зв’язані з бухгалтерськимипроводками: план рахунків бухгалтерського обліку; бухгалтерські проводки; групипроводок; податки.
Довідники, зв’язані з аналітичним обліком:об’єкти підприємства; підрозділу; коди аналітичного обліку.
Процес обробки інформації в бухгалтеріїорганізується в такий спосіб: дані з первинних документів по рахунках вводятьсяв комп’ютер, після чого одержують контрольні протоколи і підсумки введення запоточний період, потім друкують необхідні звітні регістри, одночаснонакопичуючи зведення в базі даних. Зв’язок з іншими ділянками обліку, щоавтоматизовані по відповідним робочих місцях, здійснюється за рахунок передачівідповідних файлів бухгалтерських записів. Крім того передбачена можливістьвиписки первинних документів з одночасним завантаженням інформації в базуданих.
Вихідна інформація вводиться в базу зпервинних документів. На підставі інформації первинних документів формуютьсяфайли оперативної інформації, у які автоматично заноситься інформаціявідповідних довідників. Таке використання довідників прискорює введенняінформації в базу даних, підвищує її точність і вірогідність.
При використанні комп’ютера всі регістрианалітичного і синтетичного обліку, а також звітність і додатки можнаодержувати в закінченому виді на друкувальних пристроях. ПЭВМ дозволяютьвиготовляти регістри більш економічно, сполучаючи процеси угруповання поаналітичних шифрах і друкування синтетичних регістрів. За працівникамибухгалтерії зберігаються функції кодування первинних документів і введенняданих у комп’ютер, якщо це необхідно. Самі бухгалтери розробляють усі потрібнірегістри, контролюють правильність їхнього виготовлення і складають різнідовідки.
У процесі роботи може бути отриманий рядвідеограм і машинограм. Так, для контролю введення передбачений переглядвведеної інформації, її коректування і печатка.
Наприкінці місяця (чи на будь-яку дату)бухгалтер має можливість чи переглянути роздрукувати наступні регістри:відомість аналітичного обліку по рахунку; журнал аналітичного обліку порахунку; відомість синтетичного обліку по рахунку; листок-розшифровка длякореспонденції двох рахунків; оборотно-сальдовий баланс по синтетичнихрахунках; журнал-ордер і відомість по дебету рахунка; Головну книгу. 3.3. Шляхи зниження собівартостіпродукції і підвищення ефективності виробництва
Собівартість продукції являється важливішимпоказником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В ньомусинтезуються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результативиконання всіх виробничих ресурсів. Зниження собівартості – одна ізпершочергових і актуальних задач любого підприємства, любої галузі. Від рівнясобівартості продукції залежить сума прибутку і рівень рентабельності, фінансовийстан підприємства і його платоспроможність, рівень роздрібних цін на сільськогосподарськупродукцію.
Особливу актуальність проблема зниженнясобівартості набуває на сучасному етапі. Пошук резервів її зниження допомагаєбагатьом господарствам підвищити свою конкурентоспроможність, уникнутибанкрутства і вижити в умовах ринкової економіки.
Основними резервами зниження собівартостіпродукції є:
збільшення обсягу виробництва продукції;
скорочення затрат на виробництво за рахунокпідвищення продуктивності праці, економічного використання матеріальнихресурсів, скорочення непродуктивних витрат і недопущення втрат;
за рахунок ліквідації певних упущень в роботі,а також за рахунок економії витрат по окремих статтях і елементах.
Як свідчить аналіз структури собівартостіовочів (табл.4.4) ми повинні відмітити, що основним резервом зниженнясобівартості продукції крім раціонального використання трудових ресурсів, живоїпраці являється підвищення урожайності овочів за рахунок використанняуречевленої праці, економії матеріально-грошових засобів в розрахунку наодиницю продукції, раціональний їх рівень на гектар посіву.
Також важливою умовою зниження собівартостіовочів являється дотримання режиму економії по кожній статті витрат. З таблиці4.4. ми бачимо, що зменшити собівартість цукрового буряка можна за рахунокзменшення витрат понесених на насіння і посадковий матеріал, великі витратийдуть на придбання добрив, а також на утримання основних засобів.
Резерви зниження затрат виявляються по кожнійстатті витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів (введеннянової, більш прогресивної техніки і технологій виробництва, покращенняорганізації праці), які будуть сприяти економії зарплати, зниженнюматеріалоємності, фондоємкості і т.д. 
Резерв зниження витрат на утримання основнихзасобів за рахунок реалізації, передачі в довгострокову оренду, консервації ісписання непотрібних, лишніх, будівель, які не використовуються, машин,обладнання.
Про наявність резервів зниження собівартостіпродукції рослинництва свідчать результати порівняльного аналізу собівартостіовочів аналізованого підприємства.
Резерви зниження собівартості продукції можнаподілити на 3 групи, які можуть бути використані у виробництві без додатковихвитрат:
невиправдані перевитрати, пов’язані знедотриманням лімітів і нормативів – це непродуктивні затрати робочого часу,витрати при транспортуванні і зберіганні продукції;
потребують незначних додаткових витрат іможуть бути використані протягом календарного або господарського року – витратипов’язані з впровадженням передових методів праці, поліпшення структурипосівних площ внесення добрив;
потребують значних капітальних вкладень іможуть бути використані в перспективі – це витрати пов’язані з зміноютехнології виробництва – доведенням до оптимальної норми внесення добрив,проведенням меліоративних робіт, підвищенням природної родючості ґрунтів,сортозаміною.
Необхідно також відмітити, що важливим етапомявляється також ефективність виробництва.
Головним шляхом підвищення ефективностівиробництва є:
для підвищення ефективності виробництва овочіву сільськогосподарських підприємствах необхідно розвивати альтернативні формигосподарювання і конкуренцію в сфері овочівництва;
запровадити прогресивні технології вирощуванняовочів для досягнення високої урожайності коренеплодів (в межах 350-400 ц/га);
використовувати механізм посилення мотиваціїтоваровиробників до ефективного розвитку галузі;
Важливе значення ефективного використанняпотенціалу овочівневого комплексу має раціональне використання відходівпереробки овочів.
Внутрішнім резервом підвищення ефективностівиробництва овочів є поглиблення процесів агропромислової інтеграції івикористання переваг інтегрованого виробництва. А доцільнішою формою інтеграціїекономічних інтересів виробників овочів є створення акціонерних товариств, кудиб входили овочеве підприємство з усією його інфраструктурою та іншігосподарства сировинної зони.
Розв’язання проблеми розвитку овочевоговиробництва та вдосконалення його ринку потребує вживання комплексу заходів ізперебудови сировинної та переробної галузей, впровадження досягненьнауково-технологічного процесу, проведення маркетингових дослідженьвнутрішнього і зовнішнього ринків цього продукту.
Дослідженнями встановлено, що для відновленнята ефективної роботи міжгосподарських підприємств необхідно використати різніканали інвестування їх діяльності (за рахунок кредитів, інноваційних позик,лізингової діяльності).
Таким чином, вдосконалення економічних взаємовідносиншляхом створення на новій економічній основі овочевих інтеграційних формуваньрізних рівнів – також являється важливим напрямом підвищення економічноїефективності овочевого виробництва.
4. Безпека життєдіяльності
На сучасному етапі розвиткусільськогосподарського виробництва оснащеність технікою велика, застосуваннянових хімічних речовин, що потребують знань фізіології трудових процесів,поняття їхнього впливу на стан організму людини, уміння правильно організуватизахист від шкідливого впливу. Тому важливе значення має всебічне підготуванняспеціалістів., що ведуть керівників сільськогосподарського виробництва з питаньгігієни праці, виробничої санаторії, технологічної безпеки використанняземельних ресурсів.
У Якимівському районі контроль за станомбезпеки життєдіяльності здійснює інженер по охороні праці, що стежить за чіткимдотриманням Закону України «Про охорону праці» і Положенням проорганізацію робіт з охорони праці в системі Державної аграрної політики”.
При аналізі організації робіт безпекижиттєдіяльності в районі встановлено, що є уся нормативно-технічнадокументація, що забезпечує керування безпекою життєдіяльності.
У обов’язку інженера по охороні праці входить:
ведення обліку виробничого травматизму іпрофесійних захворювань;
заборона проведення робіт у випадку виникненняпогрози життя і здоров’ю робітників;
контроль за своєчасністю і якістю проведенняінструктажів на робочому місці;
упорядкування заявок на засоби індивідуальногозахисту і контроль за видачею спецодягу.
За стан безпеки життєдіяльності вгосподарствах відповідальність несуть інженера з безпеки життєдіяльності.
Інженер по охороні праці веде часописреєстрації по проведенню інструктажу. Інструктаж проводиться з кожним новимробітникам і на робочих місцях щорічно незалежно від стажу роботи щоінструктується.
Головні і старші фахівці зі своїх галузейвиробництва і керівники виробничих підрозділів проводять до початку робітінструктаж з охорони праці, знайомлять із правилами роботи на машинах.,застосування отрутохімікатів і добрив, на які в останні роки не вистачаєфінансів.
Координація організаційної діяльності іконтроль за роботою по створенню здорових і безпечних умов праці працюючих угосподарстві здійснюється інженером по техніка безпеки.
У загальному організацію безпекижиттєдіяльності в по району можна вважати задовільної тому, але є недоліки,наприклад;
останні чотири роки майже цілком відсутнєвідновлення засобів по охороні безпеки життєдіяльності, а багато основнихзасобів вже відслужили свій термін;
допуск до самостійної роботи фіксується звеликим запізненням;
відсутній позаплановий інструктаж.
Основними причинами нещасливих випадків єпорушення організації санітарно-гігієнічних і технічних норм по безпеціжиттєдіяльності.
Отримані дані про стан рівня безпекижиттєдіяльності подані в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1. Показники травматизму ізахворювання по району. Показники 2001 2002 2003 Середньосписочна чисельність чол. . 458 418 382 Кількість нещасних випадків 10 6 8 Асигновано на охорону праці на одного працюючого, грн. 78 80 79 Фактично витрачено на одного працюючого, грн. 75 79 81 В рослинництві, чол. 230 272 250 Витрачено на спецодяг, грн. 5038 2926 1672 Витрачено на спец харчування, грн. 19 18 15 Витрачено на протипожежні заходи, грн. 17 21 14
За даними таблиці 5.1 можна зробити висновок,що асигнування для проведення заходів щодо охорони праці виділяється з кожнимроком усе менше,
Витрати на спецодяг на 1 робітника зайнятого врослинництві в 2001 році складали 19 грн., а у 2003 році 15 грн.; витрати напротипожежні заходи складали в 2001 році 17 грн. а в 2003 році 14 грн.
Це виділені асигнування складають самумалість, їх навіть не вистачає, що б забачити робітників згідно нормативу.
Нещасних випадків за останні три роки, як мибачимо в районі немає.
Найбільше небезпечною працею є роботи на полі.Саме на полі створюються несприятливі умови для працюючих. Використання великоїкількості сільськогосподарських машин, застосування добрив, гербіцидів, пов’язанозі створенням для працюючих безпосередньо у виробничій зоні шкідливих умов ірізноманітних безпечних ситуацій. Найбільшим фактором, що негативно впливають,на здоров’я робітників є:
забруднення повітря пилюкою під час обробіткуґрунту і внесення мінеральних добрив;
виділення отруйних речовин у повітря привнесенні пестицидів;
робота на схилах понад 8-9%;
відсутність спеціалізованого місця длявідпочинку робітників;
усунення несправностей на ходу прямо на місціроботи;
відсутність чистих джерел питної води;
відсутність захисних чохлів на обертовихдеталях і т.д. .
Для того щоб зменшити ризик і підвищитибезпеку праці необхідно впроваджувати і додержуватися заходів щодо поліпшенняорганізації охорони праці, де необхідно передбачити:
постачання всіх агрегатів аптечками знеобхідними медикаментами і ємностями (фляжки, термоси) для збереження питноїводи;
забезпечення всіх робітників спецодягом,взуттям і засобами індивідуального захисту особливо при роботі зхімпрепаратами;
устаткування польового пересувного вагончика зпитною водою, аптечкою, умивальником;
виїзд на поле тільки перевіреними, справнимиагрегатами.
На справні агрегати перед початком роботивидаються графіки-маршрути й облікові Листи тракториста-машиніста Особливаувага приділяється охороні праці при роботі з отрутохімікатами. Перед початкомроботи необхідно:
провести повний інструктаж з техніки безпеки;
медогляд на робочому місці;
одягти спецодяг;
перевірити машину на герметичність при роботіз рідкими препаратами.
Після обробки посівів хімікатами необхідно наполях виставляти таблички з попереджуючими написами.
Під час збирання врожаю необхіднопритримуватися правил протипожежної безпеки, обладнувати трактори, автомобілівогнегасниками. Поруч із полемо забезпечити чергування трактора з плугом іспеціальним автомобілем для гасіння пожеж.
Відповідальність за забезпечення пожежноїбезпеки в господарствах відповідно до чинного законодавства несуть керівник іспеціалісти. Тому в господарствах району створені пожежно-сторожові охорони, щопрацюють відповідно до чинного положення: установлений на об’єктах суворийпротипожежний режим, що постійно контролюється; періодично перевіряється станпожежної безпеки об’єктів, справність технічних засобів боротьби з пожежею;застосовуються заходи впливу до осіб, що порушують правила пожежної безпеки.
Пожежна техніка, сигналізація і засоби зв’язкуутримуються в справному стані.
Вплив сільськогосподарського виробництва нанавколишнє середовище значне і різноманітне. Воно виявляється через декількаобумовлених факторів: утворювані агрофітоценози; хімічні речовини і препарати,застосовувані при вирощуванні сільськогосподарських культур; машини імеханізми, використовувані при здійсненні технологічних операцій. Головнимзавданням при здійсненні інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарськоїпродукції є відтворення ґрунтової родючості, збільшення утримання і запасугумусу і пов’язаних із ним живильних речовин, утримання агрономічних цінностей,водостійкої структури і поліпшення фізичних і інших властивостей ґрунту.
При вирощуванні сільськогосподарськоїпродукції необхідний захист навколишнього середовища від застосовуваних добриві хімічних засобів захисту рослин.
5. Правове забезпечення
Суб’єктом аграрного права є кожне окремо взятеколективне і кооперативне сільськогосподарське підприємство. Правове становищецих підприємств визначається нормами Закону «Про колективнесільськогосподарське підприємство» і Закону «Про сільськогосподарськукооперацію » та Статутом кожного з цих підприємств. Згідно ст.4 Закону«Про колективне сільськогосподарське підприємство» в Статутізазначаються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілідіяльності, порядок вступу громадян до членів підприємства і припинення членствав ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї,загальні права та обов’язки членів підприємства та його членів щодовикористання й охорони земель водних та інших природних ресурсів, виробничо — господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охоронипраці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідаціїпідприємства. Державна реєстрація підприємства здійснюється не пізніше 30 днівз дня подання необхідних документів. Юридичний факт державної реєстраціїколективного сільськогосподарського підприємства є підставою для надання йомуправ юридичної особи і визначає термін виникнення у підприємства такого права.
За подібною правовою регламентацієюстворюється і наділяється відповідною правосуб’єктністю виробничійсільськогосподарський кооператив. Ст.2 Закону «Про сільськогосподарськукооперацію» залежно від цілей, завдань і характеру діяльності сільськогосподарськогокооперативу здійснюють свою господарську діяльність на засадах підприємництва зметою одержання доходу.
Економічну основу створення і діяльностіколективних і кооперативних сільськогосподарських підприємств становитьколективна власність підприємства як юридичної особи, а його члени — в частинімайна, яку вони одержують при виході із підприємства.
Відповідно до ст. 20 Закону «Просільськогосподарську кооперацію» кооператив є власником будівель, споруд,грошей, майнових внесків його членів, виготовлюваної ним продукції, доходів,одержаних від реалізації, продуктової та іншої діяльності, передбаченоїстатутом кооперативу, а також іншого майна, придбаного на підставах, не забороненихзаконом. Члени кооперативу в якості пайового внеску можуть передати йому земельнуділянку. Майно кооперативу поділяється на пайовий і неподільний фонди. Кожний зцих фондів має відповідний правовий режим.
Особливість правосуб’єктності аграрнихприватних підприємств кооперативного типу полягає в тому, що в них має місцеоб’єднання насамперед робочої сили, а не капіталів.
Закони про колективне і кооперативнесільськогосподарське підприємство встановлюють право самоврядування, органиуправління на їхню компетенцію, що також становлять його правосуб’єктивність.Заходи права самоврядування більш повно викладені у спеціальних розділах їхстатутів. Управлінська правосуб’єктивність цих підприємств полягає у створенніі участі представників цих підприємств в роботі представницьких органівуправління колективними сільськогосподарськими підприємствами з боку Всеукраїнськоїради представників колективних сільськогосподарських підприємств. Згідно зст.25 Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство» дляорганізаційно правового забезпечення економічної самостійності підприємства таохорони його прав, узагальнення досвіду роботи та представлення інтересівпідприємства у відносинах з органами влади і управління створюються йогопредставницькі органи. Демократичність самоврядування у підприємствізабезпечується додержанням закріпленої в його статуті системиорганізаційно-управлінських і процедурно — правових норм.
Істотну правосуб’єктність кооперативнихсільськогосподарських підприємств становлять трудові правовідносини. Цевідносини щодо організації праці, додержання членами своїх трудових прав таобов’язків що охоплюється поняттям трудової дисципліни, додержання підприємствомобов’язків по забезпеченню охорони здоров’я і відшкодування шкоди, заподіяноїтрудівникові при виконанні роботи, запровадження на підприємстві сучаснихсистем і форм оплати праці та її належне правове регулювання, наближенняпринципів оплати праці працівників колективно-кооперативних утворень з оплатоюпраці в державних або акціонерних сільськогосподарських підприємствах. У цьомуразі мається на увазі впровадження в колективних і кооперативних підприємствахобов’язкового мінімального рівня оплати праці так як це встановлено длянайманих працівників і врегульовано п.6 ст. 19 Закону «Про колективнесільськогосподарське підприємство ». Трудовими є також відносини, яківиникають в разі вчинення працівником дисциплінарного проступку і настаннядисциплінарної відповідальності, а також у разі заподіяння працівником привиконанні трудових обов’язків майнової шкоди і настання його матеріальноївідповідальності.
Трудові правовідносини, що виникають в процесівиробничо-господарської та управлінської діяльності колективних і кооперативнихпідприємств, регулюються нормами аграрного законодавства та локальнимивнутрішньоправовими актами з цих сільськогосподарських підприємств. Правовуоснову цих актів становлять відповідні положення Конституції України. Зокрема,ст.43 згідно з якою громадяни мають право на працю, що включає можливістьзаробляти собі на життя. Держава створює умови для повного здійсненнягромадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та родутрудової діяльності. Кожен має право на належні, безпечні умови праці, назаробітну плату не нижче від визначеної законом. Кожен, хто працює, має правона відпочинок (ст.45), в тому числі — право на оплачувану щорічну відпустку.Члени кооперативу мають право на забезпечення в разі повної, часткової аботимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належнихвід них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом(ст.46). Посилання на особливості колективного і кооперативногосільськогосподарського виробництва і правового статусу аграрних підприємств неможуть бути підставою для недодержання по відношенню до селян наведенихположень Конституції України.
Право членства в сільськогосподарськомупідприємстві кооперативного типу становить сукупність правових норм і законів іпідзаконних внутрішніх локальних правових актів, якими встановлено певніправила щодо порядку і умов вступу громадян до сільгосппідприємствакооперативного типу, юридичного оформлення цього факту, виникнення статутнихправ та обов`язків у цих громадян — членів, а також правила щодо припиненняперебування громадян у складі членів кооперативного типу сільськогосподарськихпідприємств.
Правовою основою членства в колективномусільськогосподарському підприємстві є норма ст.36 Конституції України, згідно зякою громадяни України мають право на свободу об`єднання в політичні партії тагромадські організації для здіснення і захисту своїх прав і свобод тазадоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.Ця правова норма відповідно конкретизована в Законі ”Про колективнесільськогосподарське підприємство” (ст.5). Кожен його член, як і іншігромадяни, має право бути суб’єктом приватної власності (ст.46), а також має іправо на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст.42).
Право членства в колективних і кооперативнихпідприємствах як узагальнений правовий зв’язок між його членами є основнимінститутом аграрного права на якому базується існування на кооперативно –колективних засадах аграрного підприємництва. Без вступу громадян у членськівідносини не є можливим виникнення аграрного підприємця кооперативного типу.Право членства і асоційованого членства є правовою підставою поширення начленів аграрних підприємств – підприємців кооперативного типу чинностіаграрного законодавства, в тому числі правових норм, які юридично забезпечуютьправопорядок і законність у цих підприємствах.
Право членства характеризується такимиосновними рисами: 1) є загальним правом, охоплює всіх громадян України; 2) є рівнимправом для всіх громадян незалежно від статі, раси, національності, освіти йкваліфікації;
3) є особистим правом. Кожний громадянин навласний розсуд вирішує питання про вступ або про вихід з підприємства.
Порядок і умови вступу в члени кооперативногоабо колективного сільськогосподарського підприємства визначені в Примірномузразку Статуту підприємства.
Щодо виникнення у громадян членських відносинв аграрному підприємстві кооперативного або колективного типу національнезаконодавство встановило єдине обмеження – вік, до досягнення якого забороненоприймати до членів підприємства.
Нині за умов переходу до ринкової економіки,діяльності існуючих колективів і кооперативів на засадах самоврядування іпідприємництва виникла необхідність здійснювати підприємствам оцінку особистоговнеску кожного працездатного члену у прибутковість сільськогосподарськогопідприємства. З огляду на це, з розширенням ринку праці в аграрнихпідприємствах виникає потреба уважного підходу до питання, кого ж саме, якоїсумлінності та рівня кваліфікації приймають до членів підприємства.
СВК “Переможець” в своїй діяльностікористується такими статтями правового регулювання:
1) ПС(Б) У 16 “Витрати”. Затв. наказом МінфінуУкраїни від 31.12.99 N 318, зарег. в Мінюсті 19.01.00 N 27/4248 з врахуваннямзмін, внесених наказами Мінфіну від 14.06.00 N 131, від 30.11.00 N 304, від25.11.02
а) Норми дійсного Положення використовуютьсяпідприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від формвласності (крім банків);
б) Затрати відображаються в бухобліку водночасзі зменшенням активів або збільшенням обов’язків;
в) Собівартість реалізованих товаріввизначається по ПС(Б) О 9 “Запаси”;
г) Собівартість реалізованої продукції (робіт,послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), якабула реалізована на протязі звітного періоду, нерозподілених постійнихвиробничих затрат;
д) Перелік і состав статей калькулюваннявиробничої собівартості продукції встановлюється підприємством;
е) Витрати, пов’язані з операційноюдіяльністю, які не враховуються в собівартість реалізованої продукції(товарів,робіт, послуг) поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та іншіопераційні витрати;
ж) Податки на прибуток визначаються витратамиу відповідності з ПС(Б) О17
“Податок на прибуток”;
2) Методичні рекомендації по формуваннюсобівартості проектних робіт з врахуванням наказів ПС(Б) О. Затв. наказомГосбуду України від 29.03.02 N 64
Методичні рекомендації мають такі розділи:Загальні питання; Класифікація витрат проектної організації; Групування витратпроектних організацій по економічним елементам; Групування витрат собівартостіпроектних робіт по статтям калькулювання; Особливості формування собівартостіпроектних робіт; Планування собівартості проектних робіт; Бухгалтерський обліквитрат на роботи; Перелік затрат, які не включаються в собівартість робіт.
3) Закон України про держстатистику. ЗаконУкраїни від 17.09.92 N 2614 з урахуванням змін, внесених законом від 13.07.00 N1922 (нова редакція).
Дійсний Закон регулює правові відносини всфері держ. статзвітності, визначає прав та функції органів статистики,організаційні основи здіснення держ. статистичної діяльності.
Ст.10… Здійснення і ведення єдиного держ.реєстру підприємств і організацій України… забезпечується органамистатистики.
В СВК “Переможець” нормативно-правова базадостатня для здійснення підприємницької діяльності.
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
Дослідження теми дипломної роботи далиможливість встановити, що стан господарської діяльності СВК “Переможець”знаходиться на задовільному рівні. Про це свідчать основні показники діяльностіпідприємства. Тому можна зробити такі висновки:
1. Загальна земельна площа в господарствістановить 3344,1га, вона збільшилась за рахунок того, що частина земельнадійшла у вигляді земельних паїв від членів цього господарства, які отримали увласність земельні паї в результаті розпаювання земель колективногосільськогосподарського підприємства “Переможець”. Вихід валової продукції заперіод з 2001 року по 2003 рік збільшився на 17.2%. Середньорічна кількістьпрацівників за цей же період зменшилась, які в 2003 році склали 382 особи.Рівень фондовіддачі за три роки збільшився на 30%, при зменшенні фондоємкостівиробничих процесів, що свідчить про більш повне використання наявних фондівгосподарства і залучення більш раціональних технологій виробництва.
2. СВК ”Переможець” вважається прибутковим.Прибуток склав в 2003 році 616.5 тис. грн., що в порівнянні з 2001 роком 62 тис.грн. Господарство має зерно-овочевий напрямок з розвиненим тваринництвом.
3. В даному господарстві застосовуютьжурнально-ордерну форму обліку. Облік витрат на виробництво овочів ведуть наактивному субрахунку 231. По дебету облічують збирання витрат, а по кредитувироблену продукцію. Аналітичний облік витрат і виходу овочів ведуть уВиробничому звіті в розрізі статей витрат. Синтетичний облік ведеться вжурналі-ордері №10.3 с. — г., записи в ньому робляться щомісяця на основіВиробничого звіту.
4. При обчисленні собівартості овочів вгосподарстві не враховується собівартість побічної продукції, а обчислюєтьсясобівартість лише самих коренеплодів.
В даній дипломній роботі проведений аналізефективності виробництва овочів, виявлені фактичні витрати виробництва,проведений аналіз собівартості виробленої продукції та запропоновані шляхи їїзниженням, на основі чого можна зробити наступні висновки:
— валовий збір має тенденцію до зниження зкожним роком за рахунок зменшення площі і урожайності, собівартістьзбільшується за рахунок збільшення затрат на 1га. В зв’язку з тим, що нашасобівартість збільшується рівень рентабельності зменшується, що негативновпливає на прибуток господарства.
В цілому функціонування господарства та йогоробота відповідає основам законодавства, але є певні недоліки, які необхідноусунути:
через недостатню кількість коштів господарствоне спроможне поновити техніку для виробництва овочів,
порушуються строки проведення посівів ізбирання культури, в зв’язку з цим господарство несе великі витрати тапогіршуються якісні характеристики сировини;
не раціонально використовується в господарствіземельні, трудові, матеріальні ресурси, за рахунок й чого йдуть перевитратикоштів,
порушуються строки складання документообігу,
не вчасно заповнюються і подаються добухгалтерії первинні документи.
Тому необхідно внести такі пропозиції в ціломупо господарству:
запровадити автоматизовані інформаційнісистеми, які сприятимуть обгрунтованому регулюванню витрат у виробничій ікомерційній діяльності підприємства,
посилити контроль за організацією праці вгосподарстві,
для зменшення витрат при виробництві овочівнеобхідно поновити техніку, впровадити у виробництво нові прогресивнітехнології вирощування овочів, удосконалити структуру посівних площ для досягненнявищих урожаїв,
необхідно розвивати альтернативні формигосподарювання і конкуренцію у сфері овочівництва,
забезпечити типовими формами бухгалтеріюпідприємства,
встановити контроль за правильним списаннямвитрат по структурі собівартості продукції.
Надавши комплекс організаційних, економічних,агротехнічних і технологічних міроприємств дане господарство має можливістьпідвищити виробництво овочів і на цій основі підвищити рівень йогоефективності.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України “Про бухгалтерський облік тафінансову звітність в Україні”: зі змінами та доповненнями // Баланс. — 2001. — №1. — с.5.
2. Типове положення по плануванню, обліку такалькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств:Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.96 №452 // Економіка АПК.- 1996. — №5. — с.70-92: Бухгалтерський облік і аудит. — 1996. — №6. — с.21-45.
3. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности: 4еизд., перераб. и доп. — Минск: ООО”Новое знание”, 2000. — 688с.
4. Сопко В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — 3евид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 578с.
5. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік напідприємствах України: Підручник для студ. вищ. навч. закл. екон. спец. –5евид., доп. і переробл. – К.: А.С.К., 2000. — 784с.
6. Бурик А.Ф., Вернюк Н.О. Економічні взаємовідносинив овочевого підкомплексі Херсонщини // Економіка АПК. — 2001. — №2. — с.58-65.
7. Валінкевич Н.В. Удосконалення управління розвиткомовочевого виробництва // Економіка АПК. — 2000. — №1. — с.39-43.
8. Варченко О.М. Сучасний стан та перспектививирощування овочів відкритого ґрунту в Україні // Економіка АПК. — 2001. — №4.- с.62-65.
9. Дудкин В.М., Свиридов В. И и др. Рациональные размерипроизводства – условие доходности и стабильности // Овощеводство. — 1998. — №1.- с.8.
10. Довганчик Г.В. Стан та шляхи підвищення економічноїефективності переробки овочів відкритого ґрунту // Вісник аграрної науки. — 2000. — №11. — с.72-73.
11. Завадський Й. С., Мринська Т.С. Методологічніпідходи до аналізу ефективності виробництва у овочевому підкомплексі України //Економіка АПК. — 1996. — №9. — с.31-35.
12. Імас Є. Економічні проблеми виробництвасільськогосподарської продукції в України // Економіка України. — 1999. — №8. — с.48-54.
13. Імас Є. Економічна ефективність сучасних технологійу виробництві овочевої продукції України // Агроінком. — 1999. — №8-9. — с.23-25.
14. Імас Є. Основні напрямки відродження виробництваовочів в Україні // Економіка АПК. — 1999. — №1. — с.97.
15. Коміренко В. Документальне оформлення надходженнявід урожаю продкуції рослинництва // Все про бухгалтерський облік. — 2002. — №63. — с.4-7.
16. Каричковський В.Д. Розрахунок собівартостіпродукції рослинництва за нормативними показниками // економіка АПК. — 2001. — №6. — с.96-98.
17. Лисенко Н.О. Шляхи відновлення буряківничої галузі// Економіка АПК. — 2001. — №6. — с.71-74.
18. Мосаковський В.Б. Удосконалення обліку та контролювитрат в сільськогосподарських підприємствах // Економіка АПК. — 1998. — №3. — с.42-46.
19. Огійчук М. і ін. Облік виробництва рослинницькоїпродукції на підприємствах // Бухгалтерський облік і аудит. — 2002. — №11. — с.32-36.
20. Плєшонкова Л. Бухгалтерський облік витрат навиготовлення продукції із застосуванням журнала-ордера №10 // Баланс. — 2000. — №16. — с.29-34.
21. Погріщук Б.В. Підвищення економічної ефективностівиробництва овочів відкритого ґрунту // Економіка АПК. — 1999. — №4. — с.68-71.
22. Поплавський В.Г. Овочепродуктивний підкомплекс:стан, проблеми, перспективи // Вісник аграрної науки. — 1999. — №8. — с.72-77.
23. Семенда Д.К. Відновимо овочеву галузь // ЕкономікаАПК. — 2000. — №3. — с.32-36.
24. Солтинський О.М. Ефективність вирощування овочіввідкритого ґрунту в Автономній Республіці Крим // Економіка АПК. — 2001. — №4.- с.69-72.
25. Солтинський О.М. Трудомісткість як факторна ознакаекономічної ефективності овочівництва // Подільська держ. агро-технічнаакадемія.: зб. наук. праць, 2000. — Вин 8. — с.306-308.
26. Сінченко В.М. Проблеми підвищення економічноїефективності виробництва овочів відкритого ґрунту // Економіка АПК. — 2000. — №2. — с.55-59.
27. Сушков М.Д. Проблеми инфраструктури овощеводства //Сахар. — 2001. — №1. — с.7-8.
28. Толмачев А.В. Повышение эффективностиовощепродуктового подкомплекса АПК // Достижения науки и техники. — 2000. — №7.- с.16-17.
29. Толмачев А., Скороходова В. Условия повышениякачества продукции в овощепродуктовом производстве // Международныйсельскохозяйственный журнал. — 2000. — №3. — с.5-13.
30. Ярчук М.М. Основні напрями відновлення і розвиткувиробництва овочів відкритого ґрунту в Україні // Економіка АПК. — 2001. — №7.- с.3-7.
31. Особливості обліку витрат на виробничихпідприємствах // Все про бухгалтерський облік. — 2000. — 5 квітня (№31). — с.5-13.
32. Облік витрат на виробництво продукції // Все пробухгалтерський облік. — 2000. — №25. — с.4-10.
33. Бухгалтерський облік формування витрат виробництваі калькулювання собівартості продукції // Все про бухгалтерський облік. — 1999.- №89. — с.16-19.
34. Бухгалтерський облік витрат на виробництвопродукції рослинництва // Все про бухгалтерський облік. — 2002. — 16 січня(№4). — с.56-63.
35. Солодка арифметика, або чи стане український цукорконкурентоспроможним // Пропозиція. — 2002. — №11. — с.110-111.
36. Які культури вигідніше вирощувати? // Пропозиція. — 2000. — №5. — с.33-34.
37. Собівартість виробництва овочів відкритого ґрунту вУкраїні та її конкурентів // Агрокомпас. — 1999. — №4. — с.26-29.
38. Шемавньов В. І., Лазарева О.М., Грекова Н.В.,Олексюк О.М., Любович О.А. Овочівництво: Навчальний посібник/ Під ред.Професора В.І. Шемавньова. – Дніпропетровськ: ДДАУ, 2001. – 392 с.
Додатки
/>

Додаток А
Рис.1. Аналітичне вирівнювання урожайностіовочів по прямій і по параболі.
Додаток Б
Рис.2. Аналітичне вирівнювання собівартостіовочів по прямій та по параболі.
/>

Додаток В
Таблиця 1 — Рахунок 80 «Матеріальнівитрати» Зміст господарської операції Кореспондуючий рахунок По дебету рахунка Відпущені зі складу виробничі запаси для операційної діяльності 20 Відпущені зі складу запасні частини для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та МШП 207 Списуються тварини на вирощуванні і відгодівлі для потреб операційної діяльності 21 Відпущені зі складу малоцінні і швидкозношувані предмети строком експлуатації до 1 року для операційної діяльності 22 Відображається сума помилково списаних матеріальних витрат до складу виробничої собівартості, які необхідно було віднести на фінансові результати 23 Відпущені виробничі запаси для виправлення браку 24 Відпущені зі складу напівфабрикати, готова і сільськогосподарська продукція, товари для операційної діяльності 25,26, 27,28 Відображається вартість робіт і послуг сторонніх організацій по виробництву продукції, обробці сировини і матеріалів (без ПДВ) 63,685 По кредиту рахунка Списання матеріальних витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) та до затрат допоміжних (підсобних) виробництв 23 Списання матеріальних витрат на фінансові результати (у малих підприємствах) 79
Списання матеріальних витрат, які відносяться до:
— виробничих накладних витрат
адміністративних витрат
збутових витрат
інших витрат операційної діяльності 91 92 93 94

Таблиця 2 — Рахунок 81 «Витрати на оплатупраці» Зміст господарської операції Кореспондуючий рахунок По дебету рахунка Здійснені відрахування для забезпечення майбутніх виплат відпусток 471 Нарахована основна та додаткова заробітна плата працівникам підприємства 661 Нараховані премії та інші компенсаційні виплати персоналу підприємства 661 Нарахована заробітна плата працівникам підприємства за час відпусток 661 По кредиту рахунка Списання витрат на оплату праці, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) та до затрат допоміжних (підсобних) виробництв 23 Списання витрат на оплату праці робітників у малих підприємствах 79
Списання витрат на оплату праці, які відносяться до:
загальновиробничих витрат
загальногосподарських витрат
збутових витрат
інших витрат операційної діяльності 91 92 93 94
Таблиця 3 – Рахунок 82 «Відрахування насоціальні заходи» Зміст господарської операції Кореспондуючий рахунок По дебету рахунка Здійснені відрахування від забезпечення майбутніх виплат відпусток на збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття Нараховані відрахування на соціальні заходи від суми витрат на оплату праці: 471
до Пенсійного фонду
до фонду соціального страхування
до фонду зайнятості 651 652 653
Нараховані відрахування на індивідуальне страхування працівників, яке проводиться за рахунок підприємства 654 По кредиту рахунка Списання суми відрахувань на соціальні заходи, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) та до затрат допоміжних (підсобних) виробництв 23 Списання суми відрахувань на соціальні заходи на фінансові результати (у малих підприємствах) 79
Списання суми відрахувань на соціальні заходи, які відносяться до:
виробничих накладних витрат
адміністративних витрат
збутових витрат
інших витрат операційної діяльності 91 92 93 94
Таблиця 4 — Рахунок 83 «Амортизація»Зміст господарської операції Кореспондуючий рахунок
По дебету рахунка Нарахована амортизація:
— основних засобів — інших необоротних матеріальних активів — нематеріальних активів 131 132 133 По кредиту рахунка Списання суми амортизаційних відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) та до затрат допоміжних (підсобних) виробництв 23 Списання суми амортизаційних відрахувань у малих підприємствах 79
Списання суми амортизаційних відрахувань, що відносяться до:
— загальновиробничих витрат
— загальногосподарських витрат
— збутових витрат
— інших витрат операційної діяльності 91 92 93 94

Таблиця 5 — Рахунок 84 “Інші операційнівитрати” Зміст господарської операції Кореспондуючий рахунок 1 2 По дебету рахунка Відображається сума уцінки залишкової вартості основних засобів, нематеріальних активів 10,12 Списується залишкова вартість ліквідованих необоротних активів 10,11,12 Уцінка незавершеного капітального будівництва Списується непогашена довгострокова дебіторська заборгованість на інші операційні витрати 15 16 Відпущені зі складу виробничі запаси та МШП для реалізації в підприємстві, що не використовує рахунки класу 9 20,22 Списання суми уцінки виробничих запасів та МШП до чистої вартості їх реалізації в підприємстві, що не використовує рахунки класу 9 20,22 Списання нестачі виробничих запасів, МШП та тварин на вирощуванні та відгодівлі за їх балансовою вартістю в підприємстві, що не використовує рахунки класу 9 20,21,22 Відпущені виробничі запаси і МШП для проведення досліджень і розробок, на утримання об’єктів ЖКГ і соціально-культурного призначення 20,22
Передані безоплатно виробничі запаси, МШП і тварини на вирощуванні і відгодівлі:
— за балансовою вартістю
— на суму ПДВ 20,21,22 641 Надання готової продукції та товарів для рекламних цілей 25,26,27, 28 Списання суми уцінки товарів до чистої вартості їх реалізації 281 Виявлено нестачу готівки в касі 30 Оплата представницьких витрат 30,31 Оплата витрат на заходи з охорони праці та техніки безпеки 31 Оплачені канцелярські, типографські, поштово-телеграфні та телефонні витрати 30,31 Відображається собівартість реалізованої іноземної валюти 312,314