–PAGE_BREAK–2.2 Аналіз і оцінка динаміки джерел фінансування
Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від структури формування джерел фінансування господарських засобів. Тому аналізу формування господарських засобів надається особлива увага. Основними напрямками такого аналізу є вивчення та оцінка змін, що відбулися в структурі джерел формування капіталу та показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства.
Для аналізу зміни структури джерел формування капіталу визначають питому вагу власних і позикових коштів у загальній їх сумі. Аналіз проведемо за допомогою Таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Структура джерел формування капіталу
Дані таблиці 2.2 свідчать про спадання вартості майна за звітний період на 3068,8 тис. грн. або на -21,13%. Це обумовлено в основномуспаданням власних коштів на 724,8 тис. грн. (-12,74%) і значному зростанні позикових коштів – на 656 тис. грн.
Зменшення обсягу власних коштів підприємства відбулося в основному за рахунок зменшення нерозподіленого прибутку з -15,2% до -25,61% або на -5141,7 тис. грн. Відзначена тенденція сприяє розпаду фінансового стану підприємства і зниження його ділової активності. Обсяги статутного, забезпечення наступних витрат і платежів залишилися незмінними, хоча їх питома вага збільшилася: статутний капітал – з 15,04% до 19,07%; забезпечення наступних витрат і платежів – з 0,82% до 1,04%. Резервний капітал відсутній.
У складі позикових коштів найбільше зростання спостерігається за поточними зобов’язаннями на 305тис. грн. (приріст 20.13%). Короткострокові кредити відсутні. Кредиторська заборгованість збільшилась на 7258,9 тис. грн. – це свідчить про погіршення роботи підприємства.Інші короткострокові кошти на кінець періоду стали відсутніми – з 6932,8 тис. грн. до 0.
Характеризуючи джерела формування фінансових ресурсів, ми розрахуємо коефіцієнт фінансової незалежності підприємства (див. пункт 2.4 ) і дослідимо його динаміку.
2.3 Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства
Оцінку та аналіз ліквідності можна проводити з використанням абсолютних і відносних показників.
а) аналіз ліквідності балансу
Сутність аналізу ліквідності за допомогою абсолютних показників – перевірити, які джерела коштів і в якому обсязі використовуються для покриття зобов’язань. Для цього необхідно перегрупувати статті балансу: активи по зменшенню ліквідності, пасиви по підвищенню терміновості зобов’язань.
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:
А1≥П1; А2≥П2; А3≥П3; А4≤П4
Згрупуємо активи і пасиви за допомогою наступної таблиці 2.3.
Таблиця 2.3
Вихідні дані для аналізу ліквідності балансу
Таблиця 2.4
Аналіз ліквідності балансу
Виходячи з даних таблиць 2.3, 2.4 ми можемо зробити висновок, що підприємство мало неліквідний баланс такий як і на початок і на кінець звітного періоду:
1) найбільш ліквідні активи не дорівнюють найбільш терміновим зобов’язанням і не перекривають їх;
2) активи швидко реалізовані не дорівнюють короткостроковим пасивам і не перекривають їх.
Позитивним є тільки те, що як і на початок так і на кінець звітного періоду активи, що повільно реалізовуються перекривають довгострокові пасиви. А також те, що на підприємстві на початок періоду постійні пасиви не перекривають важко реалізовані активи, і на кінець періоду вони ще більше не почали перекривати їх.
Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому можна визначити загальний показник ліквідності (ЗЛ):
ЗЛ = (А1×ВА1 + А2×ВА2 + А3×ВА3) / (З1×ВЗ1 + З2×ВЗ2 + З3×ВЗ3), (2.3)
де А і З – підсумки відповідних груп активів і зобов’язань
ВА і ВЗ – питома вага відповідних груп активів і зобов’язань в їх загальному підсумку.
ЗЛ (п. п)=(140,7×0,0095+1679,4×0,11+5653,3×0,386)/(8451,1×0,577+
+174,7×0,011+388,1×0,0265)=0,48
ЗЛ (к. п.)= (180,8×0,012+2372,8×0,164+5206,8×0,389)/(9079,2×0,63+
+0+413×0,028)=0,42
Провівши розрахунки можемо зробити висновок, що загальний показник ліквідності за звітний період зменшився на 0,06.
б) показники ліквідності та платоспроможності підприємства
Розрахунок коефіцієнтів ліквідності доцільно визначати з врахуванням здійсненої оцінки окремих активів за можливою сумою доходу. Коефіцієнти ліквідності визначаються відношенням величини ліквідного майна, тобто засобів, які можуть бути використані для оплати боргів до поточних зобов’язань. Ліквідність підприємства – це ліквідність його активів. Ліквідність визначається мірою покриття зобов’язань підприємства його активами, строк для перетворення яких в гроші відповідає строку погашення зобов’язань. В залежності від того, якими платіжними засобами (активами) підприємство має можливість здійснити оплату своїх зобов’язань, розраховують три рівні платоспроможності:
Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується за формулою:
Кал = грошові кошти та їх еквіваленти / поточні зобов’язання = (ряд.230 + ряд.240) / ряд.620 ( 2.4 )
Коефіцієнт показує наскільки короткострокові зобов’язання можуть бути негайно погашені високоліквідними коштами. Теоретичне значення показника становить від 0,2 до 0,35.
Кал (п. п) =(140,7+0)/8558,5=0,01
Кал (к. п)= (180,8+0)/9025,6=0,02
Так як коефіцієнт абсолютної ліквідності як на початок так і на кінець періоду нижче ніж 0,2, то така ситуація свідчить про серйозний дефіцит вільних грошових коштів.
Коефіцієнт поточної (проміжної) ліквідності розраховується за формулою:
Кпл = (оборотні активи – запаси) / поточні зобов’язання = (ряд.260 — ряд.(100-140)) / ряд.620 (2.5 )
Теоретичне значення показника повинно бути не меншим 0,7 – 0,8. відповідно до міжнародних стандартів його значення повинно бути більшим від 1.
Кпл (п. п) =(7471,1 –(3385,1-47,9))/8558,5=0,48
Кпл (к. п)=(7759,1-(2282-17,1))/9025,6=0,60
Проміжний коефіцієнт ліквідності не досягнув за аналізований період теоретично виправданого рівня і залишається вкрай низьким, що свідчить про низький рівень платоспроможності підприємства.
Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) розраховується за формулою:
Кп = поточні активи / поточні зобов’язання = ряд.260 / ряд.620 (2.6 )
Загальний коефіцієнт покриття показує скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань.
Кп (п. п) =7471,1/8558,5=0,87
Кп (к. п)=7759,1 /9025,6=0,85
Значення коефіцієнта покриття на початок і на кінець періоду періоду свідчить про те, що підприємствоможе погасити зобов’язання високоліквідними коштами .
Важливим показником, що характеризує рівень платоспроможності та ліквідності підприємства є рівень власного оборотного капіталу (ВОК):
ВОК = Пр1 + Пр2 + Пр 5 – Ар1 (2.7)
де, Ар1 – підсумок першого розділу активу балансу
Пр 1, Пр 2, Пр 5 – підсумок першого, другого, п’ятого розділу пасиву балансу відповідно.
ВОК характеризують ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства.
ВОК(п.п)= 9572,4+119,7+0-11165,3=-1473,2 тис. грн.
ВОК(к. п)= 8847,6+119,7+0-10645,5=-1678,2тис. грн.
Підприємство не має власного оборотного капіталу і це свідчить про те що воно не здатне покривати свої поточні активи.
2.4 Аналіз фінансової стійкості підприємства
Фінансова стійкість підприємства пов’язана із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансову можливість підприємства на відповідну перспективу.
Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідальності фінансово-господарської діяльності.
За рівнем покриття запасів і затрат джерелами покриття розрізняють такі види фінансової стійкості фінансового стану підприємства:
— абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) – коли власні оборотні активи повністю забезпечують запаси підприємства;
— нормально стійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних активів та довгостроковими зобов’язаннями;
— нестійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних активів довгострокових та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів;
— кризовий фінансовий стан – коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.
Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок чи нестача джерел коштів для формування запасів і витрат, що визначається у вигляді різниці величини джерел коштів і величини запасів і витрат.
За допомогою цих показників визначається трикомпонентний показник типу фінансової ситуації:
(2.8)
Можливе виділення 4-х типів фінансових ситуацій:
1.Абсолютна фінансова стійкість — це крайній тип фінансової стійкості і відповідає наступним умовам: Фв ³0;Фт ³0;Фо ³0; тобто S = (1,1,1);
2. Нормальна фінансова стійкість гарантує платоспроможність: Фв
3. Нестійкий фінансовий стан характеризується порушенням платоспроможності, але зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, за рахунок скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів: Фв
4. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство на грані банкрутства, оскільки в даній ситуації кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості: Фв
Таблиця 2.5
Визначення типу фінансового стану
продолжение
–PAGE_BREAK–
Проаналізувавши данні таблиці 2.5 можемо зробити висновок, що у нашого підприємства кризовий фінансовий стан, підприємство знаходиться на грані банкрутства оскільки його кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості.
Фінансова стійкість підприємства характеризується такими коефіцієнтами:
— коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) характеризує ринкову стійкість підприємства. Він характеризується відношенням власних джерел до їх загальної суми:
Кфн = власний капітал / валюта балансу = (Пр1 + Пр2) / ряд.640 (2.9)
Кфн (п.п) =(9572,4+119,7)/18638,7=0,51
Кфн (к.п) = (8847,6+119,7)/18405,9 =0,48
Отримані значення коефіцієнта фінансової незалежності свідчать про те, що підприємство є фінансово нестійким, нестабільним і залежним від зовнішніх кредиторів. А також вказує на неспроможність підприємства отримати кредити в банку.
— коефіцієнт фінансової стійкості показує питому вагу в загальній вартості майна всіх джерел коштів, які підприємство може використати без втрат для кредиторів:
Кфс = (власний капітал + довготермінові позикові кошти — використання позикових коштів ) / валюта балансу (2.10)
Кфс (п.п) =(9572,4+119,7+388,1-984,3)/18638,7=0,48;
Кфн (к.п) = (8847,6+119,7+413-1088,1)/18405,9 =0,4.
Коефіцієнт фінансової стійкості зменшився за звітний період, що обумовлено зростанням обсягу позикових коштів.
— коефіцієнт фінансової залежності характеризує залежність діяльності підприємства від позикового капіталу:
Кфз = позиковий капітал / валюта балансу = (Пр 3 + Пр4) / ряд.640 (2.11)
Кфз (п.п) = (388,1+8558,5)/18638,7 =0,48;
Кфз (к.п) = (413+9025,6)/18405,9 =0,51.
Коефіцієнт фінансової залежності за звітний період перевищує оптимальне значення коефіцієнта, а це негативно впливає на фінансовий стан підприємства.
— коефіцієнт короткотермінової заборгованості характеризує частку короткотермінових зобов’язань в загальній сумі зобов’язань і обчислюється:
Ккз = (заборгованість за короткотерміновими кредитами + кредиторська заборгованість за розрахунками + поточні зобов’язання за розрахунками) / загальна сума зобов’язань(2.12)
Ккз (п.п) = 0/8836,2=0;
Ккз (к.п) = 7258,9/9492,2=0,76.
Коефіцієнт короткотермінової заборгованості за кінецьзвітного періоду збільшився, а це негативно впливає на фінансовий стан підприємства.
— коефіцієнт маневреності власних коштів (Км) розраховується за формулою:
Км = ВОК / власний капітал (2.13 )
Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка — капіталізована.
Коефіцієнт маневреності відсутній так як ВОК
2.5 Аналіз прибутковості підприємства
Економічна доцільність функціонування будь-якого підприємства, результативність його фінансової діяльності багато в чому оцінюється станом формування та використання прибутку.
Кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягом одержаного прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів.
Оцінку прибутковості підприємства доцільно проводити в два етапи. Спочатку ми проведемо детальний аналіз фінансових результатів підприємства (табл. 2.6), а потім розрахуємо і проаналізуємо відносні показники ефективності – показники рентабельності.
Таблиця 2.6
Аналіз фінансових результатів підприємства
–PAGE_BREAK–
Проаналізувавши таблицю 2.6 можемо зробити висновки, що прибуток підприємства за звітний період збільшився на 5044,3 тис. грн. (приріст 1511,25%). Це відбулось за рахунок незначним зменшенням доходів на 1139,5 тис. грн., а саме: зменшення виручки від реалізації на 1174,2 тис. грн., та збільшення інших операційних доходів на 3805,7 тис. грн., та зменшення інших доходів на 1139,5 тис. грн… Хоча при цьому значно зменшилися витрати підприємства з 10139,1до 2743,2 тис. грн… Ця зміна є результатом впливу таких факторів як: зменшення ПДВ на 830,2 тис. грн.; зменшення собівартості реалізованої продукції на 1501,8 тис. грн.; а також значного збільшення інших операційних витрат на 3857,2 тис. грн. та зменшення інших втрат на 29,3 тис. грн. Також, незначне збільшення відбулось адміністративних витрат на 95,1 тис. грн..
Відносні показники:
— рентабельність реалізованої продукції (рентабельність продажу) (Рпр):
Рпр = Прибуток від реалізації / Чистий дохід х 100% = ф.2 ряд.050 / ф.2 ряд.035х1 (2.23)
Рпр (п.п) = (805,1/6833,9) х 100% = 11,78 %; Рпр (к.п) = (1132,6/5659,7) х 100% = 20,01%.
Збільшення цього показника за звітний період свідчить про зростання ефективності господарської діяльності.
– рівень рентабельності підприємств (Рп):
Рп = Прибуток від реалізації / Собівартість х 100% = ф.2 ряд.050 ф. / ф.2ряд.040х100% (2.24)
Рп (п.п) = (805,1/6028,8) ×100% = 13,35 %;
Рп (к.п) = (1132,6/4527,1) ×100% = 25,01 %
Збільшення цього показника за звітний період також свідчить про зростання ефективності господарської діяльності.
— загальна рентабельність виробництва (рентабельність фондів) (Рф):
Рф = Фінансовий результат від звичайної діяльності / Вартість основних засобів виробничого характеру х100% (2.25)
Рф (п.п) = (29415/53729,6) ×100% = 54,75 %;
Рф (к.п) = (29449,4/52499,7) ×100% = 56,09 %.
– рентабельність активів (Ра):
Ра = Чистий прибуток / Валюта балансу х 100% = ф.2 ряд.220 / ф.1 ряд.280 х 100% (2.26)
Ра (п.п) = (805,1/18638,7) ×100% = 5,5%;
Ра (к.п) = (1132,6/18405,9) ×100% = 7,86%.
Збільшення цього показника свідчить про ефективне використання активів підприємства.
— рентабельність власного капіталу (Рвк):
Рвк = Чистий прибуток / Власний капітал х 100% = ф.2 ряд.220 / ф.1 ряд.380 х100% (2.27)
Рвк (п.п) = (805,1/5566,4) ×100% = 14,46%;
Рвк (к.п) = (1132,6/4841,6) ×100% = 23,3%.
Зменшення цього показника свідчить про неефективність використання інвестованих власниками коштів в розвиток підприємства.
– рентабельність діяльності (Рд):
Рд = Чистий прибуток / Чистий дохід х 100% = ф.2 ряд.220 / ф.2 ряд.035 х 100% (2.28)
Рд (п.п) = (805,1/6833,9) ×100% = 11,78%;
Рд (к.п) = (1132,6/5659,7) ×100% = 20,01%.
Низьке значення цього показника свідчить про неефективність діяльності підприємства.
2.6 Аналіз ділової активності підприємства
Оцінка ділової активності – це та основа, на якій ґрунтуються раціональні й розумні рішення про обсяги та об’єкти витрачання майна (активів).
Ділова активність може характеризуватись динамікою показників ефективності виробничо-господарської діяльності в цілому. Позитивна динаміка цих показників сприятиме зміцненню фінансового стану підприємства.
Загальна оберненість усіх засобів складається з часткових показників оберненості окремих елементів цих засобів.
Коефіцієнт загальної оберненості капіталу (Коз) обчислюється як відношення виручки від реалізації до вартості загального капіталу за певний період:
Коз = чистий доход / вартість капіталу = ф.2 ряд.035 / ф.1 ряд.640 (2.14)
Коз (п.п) = 6833,9/14632,7=0,46;
Коз (к.п) =5659,7 /14399,9=0,39.
Значення коефіцієнту загальної оберненості капіталу на кінець періоду зменшилось, що свідчить про зменшення оборотності капіталу.
Коефіцієнт оберненості мобільних засобів, коефіцієнт оборотності оборотних активів (Ком) розраховується за формулою:
Ком = чистий дохід / оборотні активи = ф.2 ряд.035 / ф.1 ряд.260 (2.15)
Ком (п.п) = 6833,9/6862,7=0,99;
Ком (к.п) = 5659,7/6942,7=0,81.
На кінець періоду даний коефіцієнт показує зменшення швидкості обороту всіх мобільних засобів підприємства.
Коефіцієнт оборотності запасів (Коз) обчислюється як відношення виручки від реалізації до вартості запасів і затрат по балансу:
Коз = чистий дохід / запаси = ф.2 ряд.035 / ф.1 ряд. (100 – 140) (2.16)
Коз (п.п) = 6833,9/5651=1,2;
Коз (к.п) = 5659,7/5205,5=1,08.
Зниження даного коефіцієнта на кінець періоду свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва.
Коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості (Кодз) визначається як:
Кодз = чистий дохід / дебіторська заборгованість = ф.2 ряд.035 / ф.1 ряд.(150-210) (2.17)
Кодз (п.п) = 6833,9/1675,9=4,07;
Кодз (к.п) = 5659,7/2372,8=2,38.
Зниження цього коефіцієнта з 4,07до 2,38свідчить про те, що перетворення дебіторської заборгованості в кошти з кожним періодом зменшується.
Термін обороту дебіторської заборгованості (строк погашення дебіторської заборгованості) — тривалість періоду обороту в днях (Тобд) визначається як відношення календарного фонду часу за певний період до коефіцієнту оберненості дебіторської заборгованості:
Тобд =тривалість періоду/коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (2.18)
Тобд (п.п) = 365/4,07 = 89 днів;
Тобд (к.п) = 365/2,38 = 153 днів.
Аналізуючи даний коефіцієнт ми бачимо, що строк погашення дебіторської заборгованості збільшився майже вдвічі.
Коефіцієнт оберненості кредиторської заборгованості (Кокз) як відношення виручки від реалізації до суми кредиторської заборгованості:
Кокз = чистий дохід / кредиторська заборгованість (2.19)
Кокз (п.п) = 6833,9/-2,5= -2733,5;
Кокз (к.п) = 5659,7/7239,1 = 0,78.
Аналізуючи даний коефіцієнт ми бачимо, що на кінець періоду він збільшився.
3
НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ
продолжение
–PAGE_BREAK–АТЗТ «Мукачівська лижна фабрика „ТИСА“
Як і в інших підприємств, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми зі збутом (великий обсяг готової продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.
Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться:
1. Реалізація продукції з негайною оплатою.
2. Отримання дебіторської заборгованості.
3. Продаж резервних грошових активів.
4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).
5. Отримання банківських кредитів.
6. Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків.
Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх – можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.
Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:
1) визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;
2) періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;
3) якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;
4) використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;
5) продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;
6) при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю;
7) використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;
8) відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;
9) страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;
10) обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.
Слід приділити значну увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі тощо). Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні. Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку, що, в свою чергу, дозволить підвищити рентабельність капіталу.
Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати з неї, а частину дебіторської заборгованості спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, оплата по факту відвантаження продукції). Доцільною, в даному випадку, є оплата по факту відвантаження продукції покупцям, а також надання знижок споживачам за умови попередньої оплати (для стимулювання надходження грошових коштів). Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані всі можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела – прибуток та спеціальні фонди.
Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу фінансових коштів в мінімально можливі строки і за мінімальну плату.
Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.
Не слід також нехтувати позиковим капіталом. В розвинутих країнах за питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають саме банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:
1) відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;
2) виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;
3) вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв’язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;
4) залучення позикового капіталу пов’язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов’язань по основній сумі боргу.
Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це, фактично, безплатне фінансування підприємства. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці призведе до сплати штрафів, санкцій та погіршення фінансового стану.
Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.
ВИСНОВКИ
Фінансовий стан – найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.
За результатами проведеного в курсовій роботі аналізу фінансового стану можна зробити наступні висновки. Діагностика фінансового стану підприємства проводиться на основі його фінансової звітності та використання сукупності методів і робочих прийомів, що дозволяють структуризувати і ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Широко використовується при цьому система фінансових показників із шести груп: показники оцінки майнового положення, показники ліквідності, показники фінансової стійкості, показники ділової активності, показники рентабельності, показники положення підприємства на ринку цінних паперів. З урахуванням виявлених змін окремих показників фінансового стану надані пропозиції за наступними напрямками.
Покращення структури майна підприємства. В результаті перевірки виявили, що підприємство має «важку» структуру активів. Це спричиняє зниженню стабільності майна та зумовлює ризик втрати фінансової стійкості. Для покращення структури майна необхідно здійснити: скорочення обсягу довгострокових фінансових інвестицій, зниження запасів товарної продукції та виробничих запасів, скорочення обсягів короткострокової дебіторської заборгованості, збільшення суми високоліквідних активів, розширення господарської діяльності.
Підвищення фінансової стійкості. В ході аналізу підприємство на початок звітного періоду має більш – менш стабільну ситуацію, а на кінець звітного періоду має кризовий фінансовий стан, зумовлений відсутністю власних обігових коштів. Його фінансова стійкість значно порушена. Підприємству треба звернути увагу на формування джерел оборотних коштів. Незважаючи на те, що підприємство має добрі результати по деяких показниках, воно знаходиться в нестійкому фінансовому стані через нестачу грошових коштів. Великі обсяги готової продукції на складі свідчать про те, що дана продукція не дуже користується попитом через високу ціну, яка, в свою чергу, обумовлена великою собівартістю.
Поліпшення показників ліквідності. Ліквідність балансу порушена. Про це свідчить ряд показників. Зокрема, коефіцієнт абсолютної ліквідності вказує на те, що підприємство в змозі негайно погасити лише 0,0006% поточної заборгованості. На кінець року найбільш строкові зобов’язання перевищують суму найбільш ліквідних активів. Тобто підприємство є не абсолютно ліквідним. Також активи, що важко реалізуються, значно перевищують суму поточних зобов’язань. Кредиторська заборгованість збільшилась на 7258,9 тис. грн. – це свідчить про погіршення роботи підприємства.Інші короткострокові кошти на кінець періоду стали відсутніми – з 6932,8 тис. грн. до 0.
Значення коефіцієнта фінансової незалежності 0,51 на початок року свідчать про те, що підприємство є фінансово нестійким, нестабільним і залежним від зовнішніх кредиторів. А також вказує на неспроможність підприємства отримати кредити в банку.
Спостерігається також відсутність вартості як необоротних так і оборотних активів, тобто на підприємстві відбулося дуже значне зменшення грошових потоків, можна навіть сказати, що їх зовсім не було, це є негативною тенденцією в діяльності підприємства та призводить до збільшення необхідності залучати фінансові ресурси за рахунок зовнішніх джерел.
Основними шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудоємкості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.
Зниження трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них – механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій.
Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх завантаження, а також списання з балансу непрацюючого, морально застарівшого обладнання.
Доцільно продати деяку кількість виробничих запасів та незавершеного виробництва.
Світовий досвід вчить нас тому, що дійсне просування на шляху реформ залежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних форм господарювання. Важливу роль в цьому процесі в Україні відіграє об’єктивний аналіз фінансового стану підприємств.
Список використаної літератури
1. Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 10.07.99 р. № 996 – XIV/99 – ВР// Все про бухгалтерський облік. – 2000. — № 11 – С. 4 – 9.
2. Закон України «Про господарські товариства» (№ 1576/12 від 19.09.91 кодифікований із змінами та доповненнями 11.05.00).
3. Положення ( стандарт )бухгалтерський облік № 10 «Дебіторська заборгованість», затверджена Міністерством фінансів України від 8.10.1999 р. // Все про бухгалтерський облік. – 2001. — №37. – С.87 – 90.
4. Положення ( стандарт )бухгалтерський облік № 3 «Звіт про фінансові результати» затверджена Міністерством фінансів України від 8.10.1999 р. // Все про бухгалтерський облік. – 2001. — №37. – С.63 — 66.
5. Положення ( стандарт )бухгалтерський облік № 2 «Баланс» затверджена Міністерством фінансів України від 8.10.1999 р. // Все про бухгалтерський облік. – 2001. — №37. – С.58 — 62.
6. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 26 січня 2001 р. №49/121.
7. Постанова Кабінету Міністерства України від 28 лютого 2000 р. №419 «Про складання фінансового звіту»
8.Бріхем Є. Основи фінансового менеджменту – К.: Молодь, 1994.
9.Візіло А. Два метри кордону // Галицькі контракти – 1999. №18.
10.Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті – К.: ТОВ
»БОРИСФЕН-М”, 1996.
11.Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности – М.: Финансы и статистика, 1996.
12.Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблемы, концепции и методы – М.: Финансы, 1997.
13.Криворучко М.І., Петровський В.В. Облік та аналіз фінансових активів – К.: «Феникс», 1997.
14.Мельник В.А. Ринок цінних паперів – К.: «А.Л.Д.» та «ВІРА-Р», 1998.
15.Національні стандарти бухгалтерського обліку // Все про бухгалтерський облік – 2001. №37.
16.Родионова В.М., Федотова М.А. Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции – М.: Финансы и статистика, 1993.
продолжение
–PAGE_BREAK–Додаток 1
БАЛАНС
продолжение
–PAGE_BREAK–
–PAGE_BREAK–
Продовження
д
одатку 1
–PAGE_BREAK–