МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національнийаерокосмічний університет
ім. М.Є. Жуковського
“ Харківськийавіаційний інститут ”
Кафедрафінансів
КУРСОВАРОБОТА
знавчальної дисципліни: “ Фінанси ”
тема:“Аналіз купівельної спроможності і грошових коштів ”
Виконав: студент групи 93Ф4
Гринько О.В.
Перевірив: ____________________
Харків 2009р.
Зміст
Вступ. 3
1.Кредитнігроші, їх сутність та види в умовах сучасної ринкової економіки. 5
1.1 Сутність та види кредитних грошей. 5
1.2 Роль кредитних грошей в сучасній економіці 19
1.3 Кредитна система України. 22
Висновок. 23
2. Аналізвалютних курсів і ефективності збереження вартості грошових коштів 27
2.1 Готівкові обмінні валютні курси та валютні курси, щовстановлені Національним банком України. 27
2.2 Аналіз зміни вартості валют за розрахунковий період. 31
2.3 Аналіз ефективності збереження вартості грошових коштівна основі конверсійних операцій і депозитних вкладів. 31
3. Заробітна плата на рівнірозрахункової величини прожиткового мінімуму 37
3.1 Обчислення вартісної величини прожиткового мінімуму і рівнямінімальної заробітної плати. 37
3.2 Розрахунок “податкового навантаження” на заробітнуплату. 37
3.3 Аналіз реальної купівельної спроможності заробітноїплати в умовах інфляційного зростання цін. 45
Висновок. 48
Списоквикористаної літератури: 51
Вступ
В умовах ринкової економіці гроші та проблеми їх ефективноговикористання займають визначальне місце як у житті окремої людини, так і вдіяльності всього суспільства. Необхідність у формуванні грошових фондіврізноманітного призначення виникає практично у всіх економічних суб’єктів:підприємства, населення і держави. Саме грошова форма на відміну віднатуральних (бартерних) відносин є характерною рисою сучасних фінансів.
Фінанси у грошовій формі перерозподільні відносини, суб’єктами яких єдержава, підприємницькі структури й населення. Головне функціональнепризначення сфери фінансів у ринковій економіці полягає підприємництва, кожноїдержавної структури, а отже, і суспільства в цілому достатніми для здійсненняїх діяльності грошовими коштами ( фінансовими ресурсами).
Отже, фінанси виявляються у грошових потоках, які рухаються між суб’єктамифінансових відносин. Аналіз взаємозв’язку суб’єкт фінансових відносин – грошідоводить, що людина, маючи у своєму розпорядженні гроші, прагне ефективнокерувати ними, але з іншого боку, гроші керують нею. В умовах ринковоїекономіки людина вимушена ставитися до грошей як до засобу досягнення своїхжиттєвих цілей, тому гроші є вихідною метою її прагнень. Виходячи з цього,людина повинна усвідомлювати, що її опанування грошей залежить від, того наскількивона здатна пізнати принципи і закономірності їхньої дії. Ось чому до проблемвикористання грошей мають відношення різні галузі знань – філософія,соціологія, економіка і насамперед фінансова наука, предметом дослідження якоїє безпосередньо гроші. Суть грошей – функції, закони й методи їхньогоефективного використання.
Гроші виконують свої функції за умови, що вони перебувають у русі.Перебуваючи у русі (в обігу), гроші можуть змінювати, особливо під впливомінфляції, свою реальну вартість, тобто купівельну спроможність.
Оскільки необхідною передумовою для відносин у сфері фінансіввиступають доходи та випадки як грошові потоки між відповідними суб’єктамиекономіки, актуальною проблемою для аналізу фінансових ресурсів є оцінкафакторів, що обумовлюють купівельну спроможність грошей та зміну їх вартостіпротягом часу.
1. Кредитні гроші, їх сутність та види в умовахсучасної ринкової економіки1.1 Сутність та види кредитнихгрошей
Заразепоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитній основі. Цеводночас і епоха банківських грошей, які функціонують значною мірою набезготівковій основі і, які поступово трансформуються в електронні гроші.
Кредитнігроші ¾ це неповноцінні знаки вартості, яківиникли на основі кредитних відносин. Вони, як і інші форми грошей, виниклистихійно внаслідок подальшого розвитку товарно-грошових відносин, коли кредитстав їх іманентною складовою частиною.
Заприродою кредитні гроші також є знаками вартості і по формі ¾паперовими, але їх обіг підпорядкований дії специфічних законів. Перший із цихзаконів, який був відкритий ще Дж. Стюартом, передбачає: умови емісії грошейзберігають у собі умови їх зворотного притоку. Це обумовлено кредитнимхарактером емісії грошей. Їх випуск здійснюється шляхом видачі кредитуекономічним суб¢єктам на умовах їхповернення у визначений строк. Гроші повертаються в банк, коли одержувач банківськогокредиту або платник за векселем, що знаходиться в портфелі банку, погашаєзаборгованість. Таким чином, грошова маса (кількість грошей в обігу)представляє собою результат взаємодії двох грошових потоків; один потік ¾це випуск грошей через банки де проходить розподіл платіжних засобів міжекономічними суб¢єктами, що маютьпотребу в грошах; другий потік ¾це повернення грошей в банки внаслідок погашення боргових зобов¢язань.
Збереженнякредитної природи грошей передбачає таку організацію взаємовідносин кредитної іфінансової систем котра не допускала би кредитну емісію для мобілізації доходіву державний бюджет або для покриття бюджетного дефіциту. Оскільки це означаєпрямий підрив кредитного характеру грошей, так як зростання грошової маси вданому випадку відбувається незалежно від реального збільшення обсягу товарноїмаси в обігу.
Другийзакон обігу кредитних грошей ¾“забезпеченість” емісії грошей. Умови цього закону передбачають таку системукредитування, котра гарантувала би видачу позик у міру зростання потребтоварообороту в грошах і погашення кредиту ¾при її зниженню. Строк користування кредитом (а значить, строк перебуваннягрошей в обігу) визначається його забезпеченням. Практично ця вимогареалізується з допомогою принципу забезпеченості кредиту. З точки зорузаставного права банку, забезпечення ¾це матеріальна гарантія повернення кредиту.
Кредитнігроші з’явились наприкінці XVII сторіччя і історично пройшли таку еволюцію:вексель, банкнота, чек, депозитні та електронні гроші(старт — карта).
Вексель.Перші векселі виникли ще в середині XII століття в Італії, а вексельнезаконодавство в європейських країнах було сформовано в XVII столітті. В мірурозвитку товарно-грошових відносин та удосконалення банківської справи вексельіз звичайної боргової розписки перетворився в універсальний платіжний,розрахунковий і кредитний документ.
Вексель¾цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов¢язаннявекселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власникувекселя. Інакше кажучи, вексель ¾письмове боргове зобов¢язання що дає йоговласнику незаперечне право вимагати від особи, яка вдала вексель (або йогопоручителя), здійснити платіж у визначений термін.
Вексельмає ряд специфічних ознак, які відрізняють його від інших боргових зобов¢язань:строго встановлена форма, абстрактність і безспірність, конкретність строкуплатежу.
Строговстановлена форма робить вексель універсальним,легко зрозумілим і доступним для використання широким колом суб¢єктівгрошових відносин.
Абстрактністьвекселя означає, що в ньому не пояснюються конкретні причини виникнення боргу,а вказується лише сума платежу.
Безспірністьвекселя означає, що суб¢єкт, який його виписавчи акцептував, не має ніякого права відмовитися від сплати боргу. Безспірністьпередбачається законами країни і плата за векселем забезпечується примусовочерез судові органи.
Конкретністьстроку платежу вносить конкретність увзаємовідносини між позичальником і боржником, робить вексель зручним длявикористання в економічних розрахунках на перспективу.
Завдякицим ознакам вексель набуває важливої властивості оборотності, що проявляється увикористанні його як засобу обігу і платежу, а також як об¢єктазастави чи дисконту в банках.
Векселібувають двох видів ¾ простий і переказний(тратта). Простий вексель виписується боржником на ім¢якредитора із зобов¢язанням виплатити йомув зазначений строк вказану суму. Зустрічається він рідко і тільки у внутрішнійторгівлі.
Особа,яка пред¢явила простий вексель,виступає одночасно векселедавцем і боржником. Тому такий вексель виписує тапідписує боржник. Векселедавець переказного векселя (трасант) і платник, якийприймає цей вексель (трасат) окремі дві юридичні особи. Переказний вексель(тратту) виписує і підписує кредитор (трасант). Він є наказом боржнику(трасату) про сплату у визначений термін певної суми грошей третій особі. Щобнаказ кредитора — трасанта мав платіжну силу, боржник-трасат повиненпідтвердити свою згоду здійснити платіж у визначений термін. Така згода уписьмовій формі на титульній стороні векселя називається акцептом. Акцептантпереказного векселя, як і векселедавець простого, є головними вексельнимиборжниками і відповідають за оплату векселя у визначений термін. Вони щеназиваються “боржниками першого порядку”.
Векселедержательможе запропонувати вексель своїм кредиторам для оплати їм боргів чи купівлітоварів. Ймовірність прийняття векселя тим вища, чим більше довіри доекономічного становища боржника по векселю. Передача векселя іншій особіоформляється передаточним надписом, що називається індосаментом. Зкожним індосаментом підвищується гарантія оплати векселя і його здатність дооборотності, оскільки вимога оплати буде пред¢являтисядо кожного наступного індосата, якщо попередній виявився неспроможним оплатитивексель. Створюється солідарна відповідальність усіх осіб, які поставили своїпідписи на ньому. Кількість передаточних надписів на векселі виражає кількістьйого оборотів, тобто ту “роботу”, яку він виконав в обігу як гроші, тахарактеризує рівень його ліквідності.
Кредиторпо векселю може використати його також для одержання позички в банку, якщо йомупотрібні гроші для платежів, по яких він не може розрахуватися векселем, атакож для одержання від боржника грошей по векселю у зазначений у ньому строк.
Векселітакож поділяються на комерційні та фінансові. Комерційні векселівиникають на основі реальної торгової операції по продажу товарів у кредит.Такий вексель є знаком реальної вартості, що надійшла в обіг і забезпечує йомупевну мінову вартість, з якою він сам здійснює обіг. Фінансові векселівиникають без реальних торгових операцій. Їх призначення ¾залучити в оборот додаткові грошові кошти шляхом одержання позички. Якщофінансові векселі виписуються на підставі взаємної домовленості двох осіб прообмін фінансовими векселями, вони називаються приятельськими. Казначейськівекселі, які виписує держава (казначейство) для покриття своїх витрат зарахунок продажу їх центральному банку.
Випускфінансових векселів не пов¢язанийз реальними товарними операціями, тому надмірне зростання його веде довиникнення в обігу зайвих грошей в інших формах, зокрема банкнот чи депозитнихгрошей, що підриває сталість їх вартості.
Вексель,що виник в умовах обігу повноцінних грошей, не міг скільки-небудь відчутнозамінити їх в обігу. Цьому заважала сама специфіка векселя як приватногоборгового знака. Його виникнення, номінал, емітент тощо мали стохастичний іобмежений характер і не відповідали потребам обігу в загальновизнаних засобахобігу і платежу. З розвитком ринку дедалі гостріше відчувалася потреба вуніверсальному кредитному засобі обігу, у відповідь на яку винила банкнота.Банки на основі кредитних операцій стали випускати замість векселів свої зобов¢язання¾банкноти, які поступово перетворилися в універсальний платіжний і купівельнийзасіб і стали основною формою кредитних грошей.
Банкнота¾в самому широкому розумінні є простим векселем емісійного банку. Особливо чіткоспорідненість банкноти з векселем виявилася на першому етапі розвитку, коли вонамала форму так званої “класичної” банкноти.
Історично“класична” банкнота виникла з розписки середньовічних банкірів про взяття назбереження від купців золота та про зобов¢язанняповернути його за першою вимогою. У міру зростання багатств банків їхнірозписки (банкноти) стали користуватися такою довірою, що почали прийматись уплатежі нарівні із золотою монетою. Поступово такі розписки набули строговстановленої форми й абстрактності і стали подовгу затримуватися в обігу, неповертаючись у банки для виплати по них золота. Ця обставина дозволила банкірамвидавати свої банкноти купцям на суму, що перевищувала вартість золота,прийнятого на збереження, тобто перейти від повного до часткового покриттябанкнот. Не покриті золотом банкноти стали видаватися підприємцям взамінкомерційних векселів. З цього часу (кінець XVII ст.) починається власне історія“класичної” банкноти.
Характернимиознаками “класичної” банкноти є: 1)випуск її емісійним банком замістькомерційних векселів; 2)обов¢язковийобмін на золото за першою вимогою власників; 3)подвійне забезпечення: золоте(золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що знаходяться впортфелі банку).
Завдякицим ознакам банкнота істотно відрізняється від комерційного векселя. Якщоостанній має приватну гарантію, що забезпечується капіталом одного чи групипідприємств, то банкнота ¾суспільну гарантію, яка базується на капіталах усіх підприємців, щозберігаються в банках. Банкнота на відміну від векселя є безстроковим зобов¢язанням,не пов¢язаним з конкретною торговою операцією.Вони можуть випускатися в будь-яких купюрах і знаходитися в обігу будь-який строк,що дає можливість розрахуватися ними по всіх можливих платежах. Це зняло тіобмеження, які стримувало розвиток обігу векселів. Вказані переваги надалибанкноті особливої якості ¾загальної оборотності, якої не має вексель.
Подвійнезабезпечення “класичної” банкноти гарантувало їй надійність, сталу вартість,нормальний обіг та високу еластичність в обігу. Через забезпечення комерційнимивекселями досягалося саморегулювання обігу банкнот. При видачі позик підзаставу чи дисконт векселів банк збільшував кількість банкнот в обігу, а приоплаті векселів банкноти поверталися до банку, що забезпечувалося строковістю ібезспірністю комерційного векселя.
Випусквекселів у тісному зв¢язку з торговими операціямизабезпечував погодженість випуску банкнот з реальними потребами обігу ¾в міру зростання цих потреб випуск банкнот збільшувався і навпаки. Проте випускбанкнот під комерційні векселі не завжди забезпечував автоматичне пристосуваннядо потреб обігу. Це зумовлювалося цілим рядом обставин: дисконтом фінансовихвекселів, у тому числі казначейських, зниженням цін на товари та прискореннямобігу банкнот, внаслідок чого зменшувалася потреба в грошах до настання строківпогашення векселів та ін. У всіх цих випадках виникла загроза появи зайвихбанкнот в обігу та їх знецінення. Запобігти цьому міг вільний розмін банкнот назолото: зайві для обігу пред¢являлисяв банк для обміну на золото.
Період“класичної” банкноти закінчився з повним припиненням розміну її на золото, щонастало після світової економічної кризи 1929-1933 рр. У нових умовах банкнотавтратила золоте забезпечення і свою кінцеву гарантію сталості вартості ¾розмін на золото. Це значно змінило суть сучасної банкноти.
Протесправа полягає не тільки в припиненні розміну банкнот на золото. На етапідержавно-монополістичного капіталізму зазнав деформації і механізмавтоматичного регулювання емісії банкнот на основі вексельного забезпечення.Передусім поряд з комерційними векселями стали значно ширше використовуватисяказначейські векселі та облігації державних позик для забезпечення випуску банкнот.Оскільки зобов¢язання держави не є реальнимицінностями, кредитування їх емісійним банком значно ускладнило зв¢язокемісії з реальними потребами обігу. Різке зниження частки комерційних векселіві збільшення казначейських векселів та облігацій держави в забезпеченні емісіїбанкнот по суті означає переорієнтацію її з потреб товарообороту на потребидержавного казначейства. Лише через задоволення останніх банкноти потрапляють усферу товарообороту, при цьому лише частково вони задовольняють його потреби, ачастково виявляються зайвими, проте залишаються в обігу.
Разомз тим така банкнота повністю не втрачає своїх специфічних ознак кредитнихгрошей, зберігає в обігу певні переваги порівняно із суто паперовими грошима іє найпоширенішою формою готівкових грошей у країнах з розвинутою ринковоюекономікою. Головні її ознаки і перевага полягають у тому, що навіть напокриття витрат держави вона випускається не безпосередньо і безповоротно, ачерез кредитування під боргові зобов¢язанняказначейства. Ця, здавалося б, незначна деталь емісійного механізму маєпринципове значення. Вона передбачає, що держава як економічно самостійний суб¢єктгрошового обігу може брати участь в емісійному механізмі нарівні з комерційнимипідприємствами, якщо прагнутиме до забезпечення збалансованості свогофінансового господарства і виявиться здатною вчасно погашати свої боргиемісійному банку. В зв¢язку з цим важливогозначення набуває проблема регулювання державного боргу, підтримання йогообсягів на економічно обґрунтованому рівні, встановлення широкогодемократичного контролю за його формуванням, включаючи лімітування йогорозмірів, а також за взаємовідносинами між казначейством і центральнимемісійним банком.
Дужеважливо, щоб ці два органи, що перебувають по різні боки емісійного джерела, нестали “двома кишенями на одному й тому ж державному піджаку”, якимирозпоряджається “одна рука”. У такому випадку гроші завжди будуть безперешкодно“перекочовувати” з емісійної “кишені” в казначейську й остаточно зникневідмінність між банкнотами і казначейськими білетами. Щоб не допустити цього,більшість країн законодавчо встановили чітке розмежування між центральнимемісійним банком та державним казначейством, вивівши банк з підпорядкуванняуряду і передавши його в підпорядкування вищого законодавчого органу державноївлади.
Зваженаполітика щодо державного боргу та виплата доходу по облігаціях державних позикзабезпечує ринковий попит на вказані цінні папери. Це дає можливість паперіввпливати на масу банкнот в обігу, продаючи їх на фондовому ринку ¾зменшувати, а купуючи ¾ збільшувати їхкількість в обігу.
Невтратив свого значення і механізм саморегулювання банкнотного обігу череззабезпечення їх емісії комерційними векселями. Проте дія його значно змінилася.Банківські позички під комерційні векселі стали видаватися переважно вдепозитній, а не в банкнотній формі. Тому емісійні банки через цей механізм регулюютьмасу депозитних грошей в обігу, опосередковано впливаючи і на обіг банкнот.
Сучаснібанкноти зберігають кредитну основу і попадають під закономірності обігупаперових грошей. Можна виділити два основних канали емісії сучасних банкнот:
ü банківське кредитування господарськихсуб¢єктів, котрі забезпечують зв¢язокгрошового обігу з динамікою суспільного відтворення;
ü банківське кредитування держави, колибанкноти імітуються взамін державних боргових зобов¢язань.
Отже,сучасні банкноти мають лише товарне забезпечення, ефективність якого низька,оскільки кредитний механізм не забезпечує своєчасного повернення банкнотів вкаси банку. Це пояснюється тим, що часто позичальники порушують умови іпринципи банківського кредитування, а головне, що ресурси банків здебільшоговтягуються для покриття державних витрат непродуктивного характеру. Томупослаблюється зв¢язок емісії сучаснихбанкнот з реальними потребами грошового обігу, що призводить до знеціненнябанкнот, що наочно проявилось за останні роки в Україні. Таким чином сучаснібанкноти перетворились у неповноцінні паперові гроші, а їхній надлишок уканалах обігу посилює інфляцію і валютний хаос.
Пластиковібанкноти.
Засвідченням англійського журналу “Економіст”, у світі зараз циркулює приблизно50 млрд. фальшивих банкнот. Щоб захистити національну валюту від фальшивок.Резервний банк Австралії випускає пластикові гроші. Вони непрозорі, маютьневеличке віконце і складні оптичні пристрої, які значною мірою перешкоджаютьїхню підробку. Австралійці вперше запровадили пластикові банкноти у 1988 р.Поступово всі банкноти країни стануть пластиковими. Ще одна перевагапластикових грошових знаків ¾їх довговічність (у 8 разів вища у порівнянні з паперовими, близько 90відсотків яких замінюється щороку) і можливість наступної утилізації длявипуску виробів з пластмаси.
Цимнововведенням зацікавилися у багатьох країнах. Сьогодні Резервний банкАвстралії одержує додатковий прибуток, постачаючи банкноти великих номіналів доКувейту, Сінгапуру та інших країн.
Чек¾документ, який містить безумовний наказ власника поточного рахунку (чекодавця)банку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред¢явнику(чекодержателеві).
Чеквиник, як і банкнота із депозиту, коли власник депозиту дає письмовий наказ провиплату бенефіціору певної суми грошей. Власник рахунку, що підписав чекіменується трасантом, а банк ¾трасат. Чек виписується на пред¢явникаабо згідно наказу на поіменованого бенефіціара.
Чекможе бути:
іменним¾виписаний певній особі без права передачі;
ордерним¾виписаний на певну особу з обов¢язковимзастереженням про наказ оплатити;
пред¢явницьким¾в якому не зазначене найменування одержувача, а зазначена сума виплачується пред’явникучека.
Увнутрішньому господарському обороті чеки використовують юридичні та фізичніособи для безготівкових розрахунків (розрахункові чеки), а також при одержанніготівки з рахунків, відкритих у банках (грошовий чек). Акцептований ¾чек, який має акцепт банку, що гарантує зарахування коштів на рахунокодержувача. Основне призначення чека полягає в тому, що він слугує засобомодержання готівки в банку, виступає засобом обігу і платежу. І як формабезготівкових розрахунків.
Незважаючина спільність походження, чек має багато істотних відмінностей від банкноти якза формою, так і за роллю в обігу. Він виписується не банком, а його клієнтомі, отже, не повністю гарантує те, що чекодавець, дійсно, має вклад у банку і щобанк обов¢язково виконає йогонаказ про видачу грошей. Тому чек не став загальним засобом платежу, і участьйого в грошовому обігу виявилась обмеженою.
Чекможе бути використаний кількома способами:
1) самчекодавець може одержати по ньому в банку гроші готівкою;
2) чекодавецьможе передати чек другій особі в оплату товарів чи послуг або погашення своїхборгів, і ця друга особа (чекодержатель) подає чек у банк для одержання грошейготівкою чи зарахування його суми на її рахунок;
3) чекодержательпередає чек третій особі в оплату товарів чи послуг або погашення своїх боргівїй, а ця особа пред¢являє чек у банк дляодержання грошей готівкою чи зарахування грошей на її рахунок, або ж передаєчек четвертій особі з тих же причин, із яких вона сама його одержала.
Такіпередачі чека істотно відрізняються між собою за їх роллю і місцем у грошовомуобігу. В першій і другій операціях чек є лише технічним засобом, за допомогоюякого приводяться в рух готівкові чи безготівкові гроші як засіб обігу абоплатежу. Сам чек цих функцій грошей не виконує і не збільшує їх маси в обігу.Тільки в третій операції чек безпосередньо включається в обіг, виконує функціїзасобу обігу чи платежу і збільшує масу грошей в обігу.
Отже,далеко не всі чекові операції означають участь чеків у грошовому обігу.Зокрема, у колишньому СРСР законодавство забороняло держателю чека передаватийого третій особі та зобов¢язувалоздавати в банк для зарахування суми чека на його рахунок, тобто він взагалі небрав участь у грошовому обігу і використовувався як технічний засіббезготівкових розрахунків.
Количек безпосередньо здійснює обіг, виконуючи функції грошей, він не має ніякихпереваг перед банкнотою і навіть багато в чому поступається їй. Тому чек ненабув широкого застосування, але як технічний засіб обслуговування обігудепозитних грошей (безготівкових розрахунків) має певні переваги перед іншимитехнічними засобами і в зв¢язкуз цим широко використовується в банківській практиці. В країнах з ринковоюекономікою розрахунки чеками ¾найпоширеніша форма безготівкових розрахунків.
Зведенняролі чека переважно до технічної функції обслуговування поточних рахунківвизначило обмеженість перспектив його використання. Чекові операції пов¢язаніз такими незручностями, як їх виписка, акцептування в банку, доставка в банкдля сплати тощо. Тому з кінця 50-х років у країнах з високо розвинутим грошовимгосподарством розпочалися пошуки досконаліших інструментів обслуговуваннядепозитних грошей на банківських рахунках. Альтернативою чекової стала кредитнакартка.
Всірозглянуті вище платіжні засоби широко і успішно застосовуються в країнах зрозвинутою ринковою економікою. В країнах з перехідною економікою, до якихналежить Україна, деякі з них використовуються рідко або взагалі невикористовуються. Це стосується перш за все “товарних грошей” ¾векселів і чеків, оскільки для їх застосування ще не створенні достатніпередумови. По-перше, ще не сформувався значний прошарок економічно міцних,стійких комерційних структур, зобов¢язанняяких могли б користуватися високою довірою до ринку. По-друге, в країні нестворені достатні правові та інституційні передумови для того, щоб примуситикомерційні структури виконувати свої зобов¢язання.По-третє, не сформувалася система страхування втрат від невиконання боржникамисвоїх зобов¢язань.
Вказаніобставини не тільки підривають основу функціонування “торгових грошей”, а йпослаблюють передумови використання депозитних грошей комерційних банків вУкраїні. Постійна загроза банкрутства банків, відсутність дієвої системистрахування депозитів примушують суб¢єктівгрошового обороту все частіше вдаватися до використання в якості грошей зобов¢язаньнайбільш надійного банку ¾НБУ. Тому не дивлячись на всілякі адміністративні заходи з боку Уряду та НБУдоля готівкового обороту протягом 1993-1997 рр. постійно зростала, що негативновпливало на забезпечення потреб обороту в платіжних засобах, посилюючи платіжнукризу.
Кредитна картка¾як засіб платежу, що заміняє гроші готівкою і чеки, а також дає власникуможливість отримати в банку короткострокову позику. Вони застосовуються уроздрібному товарному обороті та сфері послуг. Багато споживачів користуютьсядебетовими картками ¾ вони служать дляздійснення електронних переказів грошей з одного рахунку на інший рахунок.Наприклад, більшість працівників отримують зарплату з допомогою електронного переказугрошей з рахунку роботодавця на рахунок працюючого. У світовій практиці заразвикористовуються “багатофункціональні” картки. Вони забезпечили доступ доавтоматичних касових апаратів. Через них можна не тільки вкласти або знятигроші готівкою з особистого рахунку, але також простежити за рухом та залишкомкоштів на рахунку, дозволяють власнику здійснити платіж, замовити чековукнижку, віддати розпорядження про проведення операцій на біржі, тощо. Для цьогона звороті кожної картки знаходиться магнітна стрічка, яка виконує і активну(вона повідомляє автоматі банківські реквізити клієнта), і пасивну функції,наприклад, вона не дозволяє отримати в один день гроші готівкою у різнихавтоматах зверх ліміту. Сьогодні картки з магнітною стрічкою замінюються набільш надійні картки з мікросхемою.
Депозитні гроші.Депозитні гроші ¾ це також неповноціннізнаки вартості, але на відміну від готівкових не мають речового виразу йіснують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках ¾“абстрактні гроші”. На основі чеків виникла система безготівкових розрахунків,які проводяться без участі грошей готівкою, тобто шляхом переказу або списаннябанком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача, або залікомвзаємних вимог суб¢єктів господарськоїдіяльності.
Такаформа грошей стала можливою лише за високого рівня розвитку банківської справи,коли кожний суб¢єкт грошового обігуможе вільно вкласти гроші в банк (депозит), взяти звідти гроші готівкою, абопереказати в будь-який пункт ринку і йому гарантується повне їх збереження.
Потребав такій формі грошей об¢єктивно зумовленапосиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обігу за умов, колийого обсяги і суми окремих платежів досягли величезних розмірів. Здійсненнятаких платежів з допомогою готівки призвело б до істотного збільшенняготівкової маси в обігу, до зростання витрат на її друкування, створило бзначні незручності для учасників платіжних операцій, погіршило керованістьгрошового обороту тощо. Всіх цих недоліків позбавлені депозитні гроші.
Разомз вказаними перевагами депозитних грошей з¢явилисяй певні недоліки цієї форми грошей. Зокрема, вона несе в собі певні незручностіпри здійсненні платежів. Для виконання кожного платежу потрібно оформляти цілийпакет документів і пред¢являти кожний раз їх вбанк, щоб відобразити відповідні операції в бухгалтерських книгах банку.Особливо гостро ці недоліки проявляються в сфері роздрібного обороту, кудидоступ традиційних депозитних грошей виявився закритим. Тому життя спричинилопояву нової форми грошей ¾електронної.
Електронні гроші¾абстрактна (умовна) назва грошових коштів, які використовуються їх власникамина основі електронної системи банківських послуг. За змістом ¾це кредитні гроші, які обертаються завдяки запровадженню в сфері безготівковихрозрахунків найновіших комп¢ютеріві сучасних систем зв¢язку.
Заформою електронні гроші необхідно розглядати як різновид депозитних грошейОсновними компонентами системи функціонування електронних грошей є електронніперекази, кредитні картки, дебетові картки, банківські автомати-касири тощо.Всі вони забезпечують обіг депозитних грошей, що знаходяться на банківськихрахунках; власно забезпечують обіг, але не заміняють їх наперекір таким виразамяк “пластикові гроші” або “електронні гроші”. Дійсно з допомогою електроннихгрошей здійснюється платіж, але такі гроші завжди функціонують у вигляді певнихзаписів на рахунках у банках, тобто вважаються депозитними грошима.
Електроннігроші широко застосовуються у всіх розвинутих країнах. Банки України теж багатоуваги приділяють впровадженню нових банківських технологій, у тому числівведенню в обіг “електронних грошей”, магнітних карток для безготівковихрозрахунків клієнтів за придбані ними товари та надані послуги. Банківськеобслуговування платіжного обороту на електронній основі значно розширило сферуфункціонування депозитних грошей, прискорило їх обіг, створило зручності дляплатників./>
1.2Роль кредитних грошей в сучасній економіці
/>У ринковій економіцінепорушним законом є те, що гроші повинні перебувати в постійному обороті,робити безперервний обіг. Тимчасово вільні кошти повинні негайно надходити наринок позичкових капіталів, акумулюватися в кредитно-фінансових установах, апотім ефективно пускатися в справу, розміщатися в тих галузях економіки, де єпотреба в додаткових капіталовкладеннях.
Кредитявляє собою рух позичкового капіталу, здійснюване на засадах терміновості,зворотності й платності. Хоча ця економічна категорія зародилася ще врабовласницькому суспільстві, коли гроші надавалися в борг лихварями, вонаодержала найбільший розвиток у буржуазному суспільстві, опираючись на ресурсипозичкового капіталу.
Кредитвиконує важливі функції в ринковій економіці. По-перше, історично кредитдозволив істотно розсунути рамки суспільного виробництва в порівнянні з тими,які встановлювалися наявною кількістю наявного в тій або іншій країні грошовогозолота.
По-друге,кредит виконує перерозподільну функцію. Завдяки йому приватні заощадження,прибутку підприємств, доходи держави перетворюються в позичковий капітал інаправляються в прибуткові сфери народного господарства. Наприклад, у СШАнайбільшим джерелом заощаджень (як й у більшість країн миру) є приватні особи(родини, населення). В 1989 р. у цьому секторі економіки США чисті заощадження(загальні заощадження мінус борги) склали 198 млрд. дол. Більша частина цихзасобів була використана для покупки державних цінних паперів, випущених зметою покриття державного боргу.
По-третє,кредит сприяє економії витрат обігу. У процесі його розвитку з’являютьсярізноманітні засоби використання банківських рахунків і внесків (кредитнікартки, різні види рахунків, депозитні сертифікати), відбуваєтьсявипереджальний ріст безготівкового обігу, прискорення руху грошових потоків.
По-четверте,кредит виконує функцію прискорення концентрації й централізації капіталу.Кредит активно використається в конкурентній боротьбі, сприяє процесу поглинаньі злиттів фірм. Одні підприємці, що домоглися надання їм кредитів на пільговихумовах, одержують можливість швидкого росту капіталу, інші можуть скористатисякредитом лише на умовах, що погіршилися, і програють у конкурентній боротьбі.
Усвіті існують різні системи грошового обігу, які зложилися історично йзакріплені законодавчо державою. До найважливіших компонентів грошової системиставляться:
1)національна грошова одиниця, у якій виражаються ціни товарів і послуг;
2)система кредитних і паперових грошей, різних монет, які є законними платіжнимизасобами, у наявному обороті;
3)система емісії грошей, тобто законодавчо закріплений порядок випуску грошей вобіг;
4)державні органи, що відають питаннями регулювання грошового обігу.
Залежновід виду грошей, що обертають, можна виділити два основних типи системгрошового обігу:
1)системи обігу металевих грошей, коли в обігу перебувають повноцінні золоті й(або) срібні монети, які виконують всі функції грошей, а кредитні гроші можутьвільно обмінюватися на грошовий метал (у монетах або злитках);
2)системи обігу кредитних або паперових грошей, які не можуть бути обмінені назолото, а саме золото витиснуте з обігу.
Випускяк паперових, так і кредитних грошей виявився в сучасних умовах монополізованийдержавою. Національний банк, що перебуває у власності держави, іноді намагаєтьсякомпенсувати недостачу грошових нагромаджень шляхом збільшення грошової маси,емісії надлишкових знаків вартості. Грошова маса — це сукупність наявних ібезготівкових купівельних і платіжних засобів, що забезпечують обіг товарів іпослуг у народному господарстві, яким розташовують приватні особи,інституціональні власники й держава. У структурі грошової маси виділяєтьсяактивна частина, до якої ставляться кошти, що реально обслуговуютьгосподарський оборот, і пасивна частина, що включає грошові нагромадження,залишки на рахунках, які потенційно можуть служити розрахунковими засобами.
Грошовийобіг — це рух грошей у наявній і безготівковій формах, що обслуговує реалізаціютоварів, а так само нетоварні платежі й розрахунки в господарстві. Відповідно врамках грошового обігу розрізняють готівково-грошовий обіг і рух грошей убезготівковій формі.
Готівково-грошовийобіг являє собою рух готівки у вигляді банкнот, розмінних монет і паперовихгрошей (білетів державної скарбниці). Безготівковий обіг — рух коштів нарахунках клієнтів.
Формибезготівкових розрахунків можуть бути найрізноманітнішими. Вони залежать відісторичних й економічних особливостей окремих країн, специфіки кредитноїсистеми, ступеня розвитку електронних засобів зв’язку, комп’ютеризації банківськоїсправи. Найпоширеніше чеки, акредитиви, кредитні картки, електронні перекази,векселя, сертифікати.
Безготівковийобіг домінує, обумовлюючи все більшу дематеріалізацію грошового обігу.Причинами цього є: 1) скорочення витрат обігу; 2) прискорення грошового обігу;3) зручність безготівкових розрахунків. Однак у деяких сферах економічногожиття наявність грошей зберігає свою значимість.
По-перше,в угодах, де однієї зі сторін є населення. Наприклад, в Україні дуже незначначастина населення користується безготівковими розрахунками, хоча для країн зрозвитий ринковою економікою ситуація кардинально міняється (наприклад у СШАзаробітну плату наявними одержують не більше 6% зайнятого населення).
По-друге,в умовах кризових потрясінь більшість економічних агентів прагнуть матиготівку.
По-третє,готівково-грошовий оборот важко контролюємо. Він може виступати засобомвідхилення від податків й інших незаконних дій.
Міжготівково-грошовим і безготівковим обігом існує взаємозв’язок: гроші постійнопереходять із однієї в іншу сферу грошового обігу. Очевидно, що саме готівказабезпечує людині зручність, пов’язане з тим, що необхідні для покупки засобулежать у нього в кишені, і йому немає необхідності при кожній покупці ходити вбанк.
Зберіганнягрошей у вигляді готівки позбавляє людини можливості одержувати відсотки повнеску. Отже, треба зважити переваги й недоліки готівки й вирішити, скільки жготівки треба має на руках.
1.3 Кредитна системаУкраїни
Сучаснакредитна система являє собою багаторівневий механізм акумулювання йперерозподілу фінансових активів. Вона складається з наступних основних ланок:
Національнийбанк, державні й напівдержавні банки.
Банківськийсектор: комерційні банки, ощадні банки, інвестиційні банки, іпотечні банки,спеціалізовані торговельні банки.
Спеціалізованінебанківські кредитно-фінансові установи: страхові компанії, пенсійні фонди,інвестиційні компанії, фінансові компанії, благодійні фонди, кредитні союзи.
Новаструктура кредитної системи стала більшою мірою відбивати потреби ринковогогосподарства, вона наближається до моделі кредитної системи промисловорозвинених країн, поступово пристосовуючись до процесу нових економічнихреформ.
Наведенатриярусна схема структури кредитної системи є типовою для більшості промисловорозвинених країн, зокрема США, країн Західної Європи, Японії. Однак по ступенірозвиненості тих або інших ланок окремі країни істотно відрізняються друг віддруга. Найбільш розвинена кредитна система США, на неї орієнтуються промисловорозвинені держави при формуванні своєї кредитної системи. Проте, кожна країнамає свої особливості.
Процесстановлення нової кредитної системи поки йде, скажемо, так, не настількигладко, як хотілося б, правда є й деякі позитивні зрушення, але рівень довіриукраїнських громадян до різних кредитно-фінансових установ, підірваний на зорі,так називаного «дикого» капіталізму, залишає бажати багато кращого.За цей час виявилися певні недоліки у всіх її ланках: продовжують утворюватисяй існувати дрібні банки, страхові компанії, інвестиційні фонди. Комерційнібанки в основному проводять короткострокові кредитні операції, недостатньоінвестуючи свої засоби в промисловість й інші галузі. Тому багато сторінкредитної системи мають потребу в подальшому вдосконалюванні. Висновок
Отже,кредитні гроші ¾ це неповноцінні знакивартості, які виникли на основі кредитних відносин. Вони, як і інші формигрошей, виникли стихійно внаслідок подальшого розвитку товарно-грошовихвідносин, коли кредит став їх іманентною складовою частиною.
Збереженнякредитної природи грошей передбачає таку організацію взаємовідносин кредитної іфінансової систем котра не допускала би кредитну емісію для мобілізації доходіву державний бюджет або для покриття бюджетного дефіциту. Оскільки це означаєпрямий підрив кредитного характеру грошей, так як зростання грошової маси вданому випадку відбувається незалежно від реального збільшення обсягу товарноїмаси в обігу.
Кредитнігроші історично пройшли таку еволюцію: вексель, банкнота, чек, депозитні таелектронні гроші.
Розглядаючиеволюцію розвитку грошей ми можемо припустити, що в перспективі гроші будутьіснувати без матеріальної субстанції (“невидимі”), але термін “економіка безгрошей” у принципі є невірним.
Кредитздатний впливати на обсяг і структуру грошової маси, платіжного обороту,швидкість обігу грошей. Викликаючи до життя різні форми кредитних грошей, вономоже забезпечити в період переходу України до ринку створення бази дляприскореного розвитку безготівкових розрахунків, впровадження їхніх новихспособів. Все це буде сприяти економії витрат обігу й підвищенню ефективностісуспільного відтворення в цілому.
Завдякикредиту відбувається більше швидкий процес капіталізації прибутку, а, отже,концентрації виробництва. Він може зіграти помітну роль й у здійсненні програмиприватизації державної власності на основі акціонування підприємств. Умовоюрозміщення акцій на ринку є нагромадження значних грошових капіталів й їхнє зосередженняв кредитній системі. Кредитна система в особі банків бере активну участь й усамому випуску, і розміщенні акцій.
Кредитстимулює розвиток продуктивних сил, прискорює формування джерел капіталу длярозширення відтворення на основі досягнень науково-технічного прогресу.
Регулюючидоступ позичальників на ринок позичкових капіталів, надаючи урядові гарантії й.пільги, держава орієнтує банки на переважне кредитування тих підприємств ігалузей, діяльність яких відповідає завданням здійснення загальнонаціональнихпрограм соціально-економічного розвитку. Держава може використати кредит длястимулювання капітальних вкладень, житлового будівництва, експорту товарів,освоєння відсталих регіонів.
Безкредитної підтримки неможливо забезпечити швидке й цивілізоване становленняфермерських господарств, підприємств малого бізнесу, впровадження інших видівпідприємницької діяльності на внутрішньодержавному й зовнішньому економічномупросторі.
Кредитнасистема, у першу чергу, представлена банківським, споживчим, комерційним,державним і міжнародним кредитом. Всім цим видам кредиту властиві специфічніформи відносин і методи кредитування. Реалізують й організують ці відносиниспеціалізовані установи, що утворять кредитну систему в другому(інституціональному) розумінні. Провідною ланкою інституціональної структурикредитної системи є банки.
Сьогодніна практиці товари ідеально прирівнюються не до золота, а до кредитно-паперовихгрошей, зв’язок яких із золотом розірвана, оскільки припинено їхній вільнийрозмін на дорогоцінний метал. У той же час використання знаків вартості як грошінадає їм деякі товарні риси: вони купуються й продаються, обмінюються на товар,але гроші позбавлені головної властивості товару — власної вартості. Знищеннязолотого стандарту — визнання того факту, що гроші завжди є якась особлива річ.
Відповідноступеню розвитку суспільства носієм відносин між людьми на ринку товарів можебути золото або паперовий документ, код на кредитній картці.
Рухгрошей при виконанні ними своїх функцій у наявній і безготівковій формах являєсобою грошовий обіг. Розрізняють дві групи безготівкового обігу: по товарнихопераціях і фінансових зобов’язаннях. Наявний і безготівковий обіг утворитьзагальний грошовий обіг країни, у якому діють єдині гроші одного найменування.
Розглянувшив даній роботі питання про гроші, хочеться поставити запитання: як багатозначать гроші для економічного процвітання й благополуччя? Економічне значеннягрошей важко переоцінити. Без розуміння сутності грошей й їхніх функційнеможливе розуміння дії механізмів ринкової економіки, а головне — вплив наних. Якщо спробувати зрозуміти, що є «економіка» й як процесипротікаючи в ній, впливають на життя нашого суспільства, треба зайнятисявивченням грошей, їхньої сутності й функцій. Знання цього питання дозволяєпо-новому глянути на багато економічних проблем, з якими зіштовхується нашесуспільство й дає шанс спробувати змінити щось до кращого, використовуючи свійіндивідуальний підхід і накопичений ученими досвід.
Гроші,крім того, один з найбільш важливих розділів в економічній науці. Вони являютьсобою щось набагато більше, ніж пасивний компонент економічної системи, чимпростий інструмент, що сприяє роботі економіки. Правильно діюча грошова системавливає життєву силу в кругообіг доходів і витрат, що персоніфікує всюекономіку. Добре працююча грошова система сприяє як повному використаннюпотужності, так і повної зайнятості. І навпаки, погано функціонуюча грошовасистема може стати головною причиною різких коливань рівня виробництва,зайнятості й цін в економіці, спотворити розподіл ресурсів. Таким чином, безгрошей, грошового обігу важко представити нормально, що розвивається економіку,будь-якої держави.
2. Аналіз валютних курсів і ефективностізбереження вартості грошових коштів 2.1 Готівкові обмінні валютні курси та валютні курси, щовстановлені Національним банком України
Готівковий курс гривні до долара США (UAH/USD)
за даними _____УкрСиббанку__________
(назва комерційного банку, обмінного пункту)Дата За 100 USD Маржа Купівля Продаж UAH % 01.01.2009 750 820 70 8,54 08.01.2009 810 888 78 8,78 15.01.2009 810 870 60 6,90 22.01.2009 770 800 30 3,75 29.01.2009 790 815 25 3,07 05.02.2009 815 835 20 2,40 12.02.2009 815 830 15 1,81 19.02.2009 830 849,5 19,5 2,30 26.02.2009 830 879 49 5,57 05.03.2009 825 861 36 4,18 12.03.2009 812 837 25 2,99 19.03.2009 812 834 22 2,64 26.03.2009 821 829 8 0,97
Динамікаобмінних валютних курсів і валютного курсу НБУ гривні до долара США (UAH/USD)
/>
Готівковийкурс гривні до євро (UAH/EUR)
заданими_______УкрСиббанку ____________
(назва комерційного банку, обмінного пункту)Дата За 100 EUR Маржа Купівля Продаж UAH % 01.01.2009 1056 1160 104 8,97 08.01.2009 1110 1230 120 9,76 15.01.2009 1060 1180 120 10,17 22.01.2009 1000 1060 60 5,66 29.01.2009 1020 1065 45 4,23 05.02.2009 1040 1100 60 5,45 12.02.2009 1045 1090 45 4,13 19.02.2009 1035 1095 60 5,48 26.02.2009 1040 1150 110 9,57 05.03.2009 1000 1095 95 8,68 12.03.2009 1035 1095 60 5,48 19.03.2009 1040 1095 55 5,02 26.03.2009 1070 1125 55 4,89
Динамікаобмінних валютних курсів і валютного курсу НБУ гривні до євро (UAH/EUR)
/>
Готівковийкурс гривні до російського рубля (UAH/RUR)
заданими __________УкрСиббанку ______________________
(назва комерційного банку, обмінного пункту)Дата За 100 RUR Маржа Купівля Продаж UAH % 01.01.2009 20 29 9 31,03 08.01.2009 22 29 7 24,14 15.01.2009 22 29 7 24,14 22.01.2009 20 26 6 23,08 29.01.2009 22 26 4 15,38 05.02.2009 21 26 5 19,23 12.02.2009 21 24,5 3,5 14,29 19.02.2009 22 24,5 2,5 10,20 26.02.2009 22 26 4 15,38 05.03.2009 21,5 25,5 4 15,69 12.03.2009 22 25 3 12,00 19.03.2009 22,5 25 2,5 10,00 26.03.2009 23 25 2 8,00
Динамікаобмінних валютних курсів і валютного курсу НБУ гривні до російського рубля(UAH/RUR)
/>
Офіційнийкурс гривні до іноземних валют
(UAH/USD,UAH/EUR, UAH/RUR)Дата За 100 USD За 100 EUR За 100 RUR 01.01.2009 770 1098,7 26,3 08.01.2009 770 1026,5 26,2 15.01.2009 770 1014,3 24,4 22.01.2009 770 994,1 23,6 29.01.2009 770 1021 23,2 05.02.2009 770 987 21,4 12.02.2009 770 996,2 21,5 19.02.2009 770 978,3 21,3 26.02.2009 770 984,2 21,6 05.03.2009 770 966,7 21,3 12.03.2009 770 984,5 21,9 19.03.2009 770 996,5 22,3 26.03.2009 770 1039 22,8
Крос–курс валют на купівлю
Дата 01.01.2009 USD EUR RUR USD 0,71 37,50 EUR 1,41 52,80 RUR 0,027 0,019
Крос-курсвалют на купівлю
Дата 26.03.2009. USD EUR RUR USD 0,77 35,70 EUR 1,30 46,52 RUR 0,028 0,021
2.2 Аналіз зміни вартості валют зарозрахунковий період
Для характеристикизміни у ціні (вартості) валют вживають терміни: “знецінення” та “подорожчання”валют, “девальвація” або “ревальвація”.
Першідва терміни характеризують зміни у вартості валют під впливом попиту і пропозиціїна валюти у місцях продажу валют (на валютних ринках). Знецінення валют – цезниження її вартості (обмінного курсу) відносно інших валют, а подорожчаннявалюти, навпаки, означає підвищення її вартості (обмінного курсу).
Девальваціяабо ревальвація валюти – це її знецінення або дорожчання, здійснене Центральнимбанком (Національним банком України) через установлення курсу національноївалюти (гривні) до іноземних валют.
Заданий період, тобто за 3 місяця зміни у вартості валют під впливом попиту іпропозиції на валюти у місцях продажу валют відбувалися, то збільшувалися, тознижувалися, тож точно зробити висновок, що відбулося знецінення чиподорожчання неможна, а також можна те саме сказати про девальвацію чиревальвацію валюти здійснення Національним банком України. Але приблизнозробимо висновок, що долар США купівля збільшилась, тобто подорожчання. Євроупав в ціні тобто, знецінення, рубль теж упав — знецінення.2.3 Аналіз ефективності збереженнявартості грошових коштів на основі конверсійних операцій і депозитних вкладів
Спочатку необхідно змоделювати і оцінити такий процес, коли власникпевної суми грошових коштів намагається зберегти їх вартість через конверсійніоперації з валютами, тобто на початку розрахункового періоду здійснюєтьсякупівля іноземної валюти, а наприкінці – її продаж відповідно до готівковоговалютного курсу гривні. Суму гривень, що витрачена на купівлю іноземної валюти(долара США, євро, російського рубля за відповідним курсом їх продаж), потрібнопорівняти з сумою гривень, що буде отримана на кінці розрахункового періоду відпродажу конвертованої іноземної валюти). Порівнянням цієї суми гривень напочаток і кінець розрахункового періоду слід виявити міру прибутковості абозбитковості намірів зберігати вартість грошових коштів на основі конверсійнихоперацій з валютами.
За100 USD
Дата Купівля Продаж
01.01.09 750 820
…………….……..
26.03.09 821 829
Завідповідним курсом на 01.01.2009р. (100 USD = 820,00 UAH) було одержано 670,73дол. США (5500,00 / 8,2 = 670,73). Наприкінці цього періоду (26.03.2009р.)конверсійна операція з продажу доларів (курс на купівлю доларів склав 100 USD =821,00 UAH) дала змогу повернути 5506,69 грн. (670,73 * 8,21 = 5506,69), тобтоконверсійна операція за даний період виявилася прибутковою на суму 6,69 грн.
100EUR
Дата Купівля Продаж
01.01.09 1056 1160
…………….……..
26.03.09 1070 1125
Завідповідним курсом на 01.01.2009р. (100 EUR = 1160,00 UAH) було одержано 474,1Євро (5500,00 / 11,6 = 474,1). Наприкінці цього періоду (26.03.2009р.)конверсійна операція з продажу Євро (курс на купівлю Євро склав 100 EUR = 1070UAH) дала змогу повернути 5072,87 грн. (474,1 * 10,7 = 5072,87), тобто конверсійнаоперація за даний період виявилася збитковою на суму 427,13 грн. і незабезпечила збереження навіть номінальної вартості грошових коштів у сумі 5500грн.
100RUR
Дата Купівля Продаж
01.01.09 20 29
…………….……..
26.03.09 23 25
Завідповідним курсом на 01.01.2009р. (100 RUR = 29,00 UAH) було одержано 18965,51рублів (5500,00 / 0,29 = 18965,51). Наприкінці цього періоду (26.03.2009р.)конверсійна операція з продажу рублів (курс на купівлю доларів склав 100 RUR =23,00 UAH) дала змогу повернути 4362,06 грн. (18965,51 * 0,23 = 4362,06) тобтоконверсійна операція за даний період виявилася збитковою на суму 1137,94 грн. іне забезпечила збереження навіть номінальної вартості грошових коштів у сумі5500 грн.
Наступнийетап – аналіз ефективності збереження вартості грошей 5500 грн. на основібанківських депозитів УкрСиббанку. Вклади в гривні на 3 місяці 19,5% річних, вєвро — 7,9%.
Плануваннядоцільності інвестицій потребує порівняння теперішньої інвестованої величинигрошових коштів PV (Present Value) з можливим майбутнім доходом FV (FuturValue). Для цього необхідно визначити, який дохід, тобто прибуток I (Interest),буде отримано в майбутньому від теперішніх інвестицій. Таке збільшенняінвестованих грошей виражають формулою
FV =PV + I або I = FV – PV.
Нарахуваннячистого доходу за інвестованими грошовими коштами на депозити або у борговіцінні папери може проводитися методом простих та складних відсотків.
Сумагрошей, яка інвестована під прості відсотки, зростає на ту саму величинувідповідно до встановленої періодичності нарахування прибутку. Це випливає зтого, що прибуток І та ставки відсотків r «прив’язні» допочаткової вартості грошей PV:
I =PV * r * n,
де І– прибуток у вигляді нарахованої суми грошей за відповідними відсотками;
r –ставка відсотків у розрахунку на рік;
n –кількість окремих періодів, за якими здійснюється нарахування відсотківплатежів, тобто термін інвестованої суми грошей відповідно до встановленоїперіодичності нарахування відсотків.
Підставляючизначення І у формулу для майбутньої суми FV, дістанемо
FV =PV + PV * r * n = PV (1 + r * n).
5500грн. розміщено на банківський депозит терміном на 3 місяці, з нарахуваннямвідсотків щомісяця на рівні 19,5% річних, місячний прибуток для вкладника запростими відсотками дорівнюватиме I = PV * r * n = 5500 * 0,195: 12 = 89,37грн. Загальна сума грошей FV через три місяці становитиме
FV =PV (1 + r * n) = 5500 * (1 + 0,195 * 3/12) = 5768,12 грн.
Длякороткострокових депозитів можливе навіть щоденне нарахування відсотків. Так,депозит у розмірі 5500 грн. при щоденному нарахуванні відсотків у розмірі урозмірі 19,5% на рік, тобто на 365 днів, принесе через 90 днів прибуток грн. (І= /> = 264,45грн.)
Урозрахунках майбутньої вартості грошових коштів за методом складних(кумулятивних) відсотків використовують таку формулу:
FV =РV (1 + r)n
де РV- майбутня вартість грошових коштів, нарощена за складними відсотками;
РV — сьогоднішня (первісна) вартість грошових коштів;
r —відсоткова ставка, виражена десятковим дробом, відповідно до розрахунковихперіодів;
n —кількість окремих періодів, за якими здійснюється нарахування відсотковихплатежів.
Післязакінчення певного розрахункового періоду на суму Інвестованих грошейнараховуються відсотки і отримана величина прибутку приєднується до первісноїсуми; у наступному розрахунковому періоді відсоткова ставка застосовується донової, вже збільшеної, величини.
Такийметод підрахування прибутку називається компаундінгом, або розрахункоммайбутньої вартості сьогоднішнього руху грошей, а кожний період цього процесу — компаундом. Прибуток за складними відсотками може нараховуватися щорічно,щоквартально, щомісячно, щоденно. Якщо, наприклад, складні відсоткинараховуються щомісячно, то це називається щомісячним компаундом, а кожнийтакий місяць — відповідним конверсійним періодом.
5500 грн.розміщено на банківський депозит з нарахуванням складних відсотків із щомісячнимконверсійним періодом на рівні 19,5% річних. Прибуток за перший місяць нараховуєтьсяу сумі 89,37 грн. (5500 * 0,195/12 = 89,37 грн.). За другий місяць прибутокстановить (5500 + 89,37) * 0,195/12 = 90,83 грн. За третій місяць депозитнасума вже становитиме 5680,19 грн. і, відповідно, прибуток — 92,3 грн. (5680,19 *0,195/12 = 92,3 грн.). Отже, за формулою розрахунку майбутньої вартості грошейметодом складних відсотків (методом компаундування) нарощена сума грошей за тримісяці становить 5500 * (1 + 0,195/12)3 = 5772,5 грн.
Такимчином, перехід від оцінювання вартості грошей сьогодні до їх вартості вмайбутньому являє собою так зване компаундування.
Длярозрахунку прибутковості депозиту в іноземній валюті слід змоделювати ситуацію,за якою з початку на 5500 грн. купується відповідна сума євро, а потім ця сумау відповідній іноземній валюті розміщується на певний термін у банківськийдепозит під відповідні прості або складні відсотки. Одержану суму євро за такимбанківським депозитом у кінці даного терміну потрібно конвертувати за обміннимкурсом у гривні.
Купуємоєвро 5500грн.: 11,6 = 474,13€
Першиймісяць 474,13*0,079/12 = 3,12€
Задругий (474,13+3,12)*0,0066 = 3,15€
Затретій місяць 483,57€, прибуток 3,17€
Купуємогривню 483,57€ * 10,7 = 5174,2грн.
Назавершення можна зробити висновок, що коли кладемо певну суму на рахунок добанку, в валюті, тобто в гривні, за певний період отримаємо прибуток, депозитивід вкладу, а коли ж ми поміняємо на іноземну валюту гривні, тобто купуємо, апотім через даний період продамо, ми отримаємо збиток, нам це не вигідноробити.
Кращезберігати гроші в гривнях, ніж вкладати на депозитний рахунок в іноземнійвалюті.
3. Заробітна плата на рівнірозрахункової величини прожиткового мінімуму
Слід, зауважити, що через скрутні економічно-фінансові обставинимінімальна заробітна плата в Україні значно менша, ніж розрахункова величинапрожиткового мінімуму. Так, законодавчо встановлена мінімальна заробітна платана 1 січня 2009р. становить всього 605 грн. А прожитковий мінімум для працездатнихосіб становить 1 січня 2009р. 669 грн. 3.1 Обчислення вартісної величини пожиточногомінімуму і рівня мінімальної заробітної плати
Наведемотакі розрахунки мінімальної заробітної плати за місяцями.
Розрахунковамінімальна заробітна плата:
1-й місяць- 873,3
2-й місяць- 1004,06
3-й місяць- 1643,13.2 Розрахунок “податковогонавантаження” на заробітну плату
Такзване “податкове навантаження” являє собою відсоткове відношення до заробітноїплати законодавчо визначених відрахувань із заробітної плати працівника танарахувань працедавця (підприємства) на суму фонду оплати праці – податку здоходів фізичних осіб і внесків (зборів) у фонди державного соціальногострахування (соціальні фонди).
Дляподальших обчислень необхідно взяти як вихідну основу розраховані упопередньому пункті величини заробітних плат за три місяці.
Насампередпотрібно розрахувати відрахування із заробітку працівника. Це – податок з доходівфізичних осіб і внески (збори) у відповідні державні фонди соціальногострахування: Пенсійний фонд, тобто на обов’язкове державне пенсійнестрахування; Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратоюпрацездатності; Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхуванняна випадок безробіття.
Державніпенсії 1%- із заробітку до 150 грн.;
2% — із заробітку більше 150 грн.
Тимчасованепрацездатність 0,6% — із заробітку менше прожиткового мінімумі;
1% — із заробітку більше прожиткового мінімуму.
Безробіття0,5%
1місяць.
Пенсійнийфонд — 873,3*0,02=17,47
Фондсоціального страхування — 873,3*0,01=8,73
Фонд загальнообов’язковогодержавного соціального страхування на випадок безробіття — 873,3*0,006=5,24
2 місяць.
Пенсійнийфонд-1004,6*0,02=20,08
Фондсоціального страхування — 1004,06*0,01=10,04
Фонд загальнообов’язковогодержавного соціального страхування на випадок безробіття — 1004,06*0,006=6,02
3місяць.
Пенсійнийфонд1643,1*0,02=32,9
Фондсоціального страхування — 1643,1*0,01=16,43
Фонд загальнообов’язковогодержавного соціального страхування на випадок безробіття — 1643,1*0,006=8,86
Розрахуємоподаток з доходів фізичних осіб, який набрав чинності з 1 січня 2004 рокузгідно з прийнятим 22 травня 2003 року Законом України Про податок з доходів фізичнихосіб. Запропоновані нововведення змінили раніше діючу (01.01.2004 р.) системуоподаткування доходів громадян, яка здійснювалася на підставі Декрету КабінетуМіністрів України від 26 грудня 1992 р. № 13-92 Про прибутковий податок згромадян.
171-1020грн. (від 10 до 60 неоподатковуваних мінімумів) 19грн 55 коп.+20% з суми, щоперевищує 170 грн.
873,3-19,55-20%= 793,55
1004,06-19,55-20%= 788,04
1021-1700грн. (від 60 до 100 неоподатковуваних мінімумів) 189 грн. 55 коп.+30% з суми,що перевищує 1020 грн.
1643,1-189,55-30%= 1017,48
Принарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткуваннявизначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму зборудо Пенсійного фонду України та внесків до Фондів загальнообов’язковогодержавного соціального страхування. Використовуючи ставки страхових тарифів длявнесків (зборів) у соціальні фонди із заробітної плати працівника, необхідновикласти обчислення цих відрахувань відносно нарахованої величини заробітноїплати.
873,3-17,47-8,73-5,24=841,86
1004,06-20,08-10,04-6,02=967,92
1643,1-32,9-16,43-8,86=1584,91
Платникподатків також має право на відрахування із загального оподатковуваного доходусуми податкової соціальної пільги (ПСП), яка обчислюється на базі мінімальноїзаробітної плати (МЗП). Умови застосування ПСП застосовується до сумизагального місячного оподатковуваного доходу, отриманого з джерел на територіїУкраїни від одного працедавця у вигляді заробітної плати, якщо його розмір неперевищує суму місячного прожиткового мінімуму для працездатних осіб,установленого на 1 січня звітного податкового року, помножену на 1,4 тазаокруглену до найближчих 10 гривень. Розмір пільги залежить від соціального,майнового, сімейного статусу платника або інших обставин. На перехідний періодз 2004 р. до 2007 р. ПСП надається у розмірі 30, 50 і 80% від однієїмінімальної заробітної плати ( у розрахунку на місяць), установленої на 1 січнязвітного податкового року. З 2007 року і далі пільга встановлюється у розмірі 100%.Отже, у 2009 році розмір ПСП становить 302,5грн (605*0,5=302,5).
Далі потрібно навести структуру ізагальну суму цих відрахувань із відповідної заробітної плати в такійпослідовності:
1. Нарахована заробітнаплата…грн.
2. Внески ( збори) у соціальніфонди … грн.,
ізних:
2.1 Пенсійнийфонд грн.
2.2 Фондстрахування тимчасової втрати працездатності…грн.
2.3 Фондстрахування безробіття…грн.
3. Податковасоціальна пільга…грн.
4. Податок з доходів фізичнихосіб…грн.
5. Загальна сумавідрахувань…грн.
6. Сума до видачі (чиста)…грн.
7. Відсоткове відношеннязагальної суми відрахувань до нарахованої заробітної плати…%
ЗгідноУкраїни “Про Державний бюджет України на 2009 р.” з 1 січня 2009р. максимальнавеличина фактичних витрат на оплату праці найманих працівників,оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу граничноїсуми заробітної плати (доход), з яких відповідно до законів Українивстановлюється страхові внески до Фонду загальнообов’язкового державногосоціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціальногострахування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхуваннявід нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і Пенсійногофонду України, встановлена в розмірі 10035 гривень на місяць у розрахунку накожну фізичну особу – платника внесків.
1місяць
1. Нарахована заробітна плата873,3 грн.
2. Внески ( збори) у соціальніфонди 17,47+8,73+5,24=31,44 грн., із них:
2.1 Пенсійнийфонд 873,3*0,02=17,47 грн.
2.2 Фондстрахування тимчасової втрати працездатності 873,3*0,01=8,73 грн.
2.3 Фондстрахування безробіття 873,3*0,006=5,24грн.
3. Податковасоціальна пільги 605*0,5=302,5грн.
4. Податок з доходів фізичнихосіб (873,3-17,47-8,73-5,24-302,5)*0,15=80,9грн.
5. Загальна сума відрахувань 17,47+8,73+5,24+80,9=112,34грн.
6. Сума до видачі (чиста) 873,3-112,34=760,96грн.
7. Відсоткове відношеннязагальної суми відрахувань до нарахованої заробітної плати 112,34*100/873,3=12,86%
2.Місяць
1. Нарахована заробітна плати 1004,06грн.
2. Внески ( збори) у соціальніфонди 20,08+10,04+6,02=36,14 грн.,
ізних:
2.1 Пенсійнийфонд 1004,06*0,02=20,08грн.
2.2 Фондстрахування тимчасової втрати працездатності 1004,06*0,01=10,04 грн.
2.3 Фондстрахування безробіття 1004,06*0,006=6,02грн.
3. Податок з доходів фізичнихосіб (1004,06-20,08-10,04-6,02)*0,15=145,18 грн.
4. Загальна сума відрахувань 20,08+10,04+6,02+145,18=181,32грн.
5. Сума до видачі (чиста) 1004,06-181,32=822,74грн.
6. Відсоткове відношеннязагальної суми відрахувань до нарахованої заробітної плати 181,32*100/1004,06=18,06%
3Місяць
1. Нарахованазаробітна плати 1643,1грн.
1. Внески (збори) у соціальні фонди 32,9+16,43+9,86=59,19 грн., із них:
1.1 Пенсійнийфонд 1643,1*0,02=32,9 грн.
1.2 Фондстрахування тимчасової втрати працездатності 1643,1*0,01=16,43 грн.
1.3 Фондстрахування безробіття 1643,1*0,006=9,86 грн.
2. Податок здоходів фізичних осіб (1643,1-32,9-16,43-9,86)*0,15=237,58 грн.
3. Загальнасума відрахувань 32,9+16,43+9,86+237,83 =296,77 грн.
4. Сума довидачі (чиста) 1643,1-296,77=1346,33 грн.
5. Відсотковевідношення загальної суми відрахувань до нарахованої заробітної плати 296,33*100/1643,1=18,03%
Після обчислень і висновків щодо відрахувань із заробітку необхідноскласти фактичні витрати працедавця (підприємства, організації, установи) у зв’язкуз нарахованою працівникові заробітною платою. Внески (збори) в соціальні фондиздійснюються не тільки працівником із його заробітку, але також підприємствомяк працедавцем. У результаті цього фактичні витрати працедавця, віднесені насобівартість продукції, складаються із нарахованої суми заробітку працівника ісуми тих внесків (зборів), які повинно сплатити підприємством як працедавець увідповідні соціальні фонди. При цьому фонду України та внесків до Фондів загальнообов’язковогодержавного соціального страхування громадян є заробітна плата працівника.
Такі платежі підприємство повинно проводити за законодавчовстановленими ставками у такі соціальні фонди: Пенсійний фонд – за ставкою 33,2%від заробітку працівника; Фонд страхування тимчасової втрати працездатності – 1,4%;Фонд страхування безробіття-1,6%, а також Фонд соціального страхування віднещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричиниливтрату працездатності, — за ставками від 0,6 до 13,8% залежно від галузіекономіки та видів робіт з професійним ризиком виробництва. Необхідна ставкастрахового тарифу для останнього в даному переліку фонду визначається залежновід відповідної галузі економіки.
Даліпотрібно підсумувати розрахунки з платежів підприємства у соціальні фонди. Якузагальну суму відсотків вони становлять стосовно нарахованого заробіткупрацівникові і яка її грошова величина. Об’єднавши нарахований працівниковізаробіток і цю грошову величину, слід визначити фактичні витрати підприємства.На завершення необхідно розрахувати загальне “податкове навантаження” назаробітну плату. Вона складається із суми відрахувань із заробітної платипрацівника і відповідних платежів підприємства до нарахованого працівниковізаробітку. Далі потрібно порівняти цю суму із заробітком і зробити висновки.
1. Внески(збори) у соціальні фонди:
1.1. Пенсійнийфонд 33,2%:
1.2. Фондстрахування тимчасової втрати працездатності 1,4%:
1.3. Фондстрахування безробіття 1,6%:
1.4. Фондсоціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійногозахворювання, які спричинили втрату працездатності 0,67%:
2. Відсотковевідношення загальної суми нарахувань до нарахованої заробітної плати:
1місяць:
1.Внески ( збори) у соціальні фонди 289,28+12,23+13,97+5,85=321,33 грн.,
ізних:
1.1Пенсійний фонд,33,2%: 873,3*0,332=289,93 грн.
1.2Фонд страхування тимчасової втрати працездатності 1,4%: 873,3*0,014=12,23 грн.
1.3Фонд страхування безробіття1,6%: 873,3*0,016=13,97грн.
1.4 Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництвіта професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, 0,67%:873,3*0,0067=5,85грн.
2. Відсотковевідношення загальної суми нарахувань до нарахованої заробітної плати: 321,33 *100 / 873,3 = 36,79%
Такимчином, фактичні витрати підприємства становитимуть грн. 1194,63 (321,33грн + 873,3грн= 1194,63 грн), а «податкове навантаження » — 413,09грн (112,34грн + 321,33грн=433,67 грн.)
2місяць:
1.Внески (збори) у соціальні фонди: 333,35 + 14,05 + 16,06 + 6,73 = 370,19 грн.
1.1.Пенсійний фонд: 1004,06 * 0,332 = 333,35 грн;
1.2.Фонд страхування тимчасової втрати працездатності: 1004,06 * 0,014 = 14,05 грн
1.3.Фонд страхування безробіття: 1004,06 * 0,016 = 16,06 грн
1.4.Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві тапрофесійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: 1004,06 *0,0067 = 6,73 грн.
2. Відсотковевідношення загальної суми нарахувань до нарахованої заробітної плати: 370,19 *100 / 1004,06 = 36,87%
Такимчином, фактичні витрати підприємства становитимуть 1374,25грн (370,19грн+1004,06грн=1374,25грн),а «податкове навантаження » — 551,51грн (181,32грн + 370,19грн = 551,51грн.)
3місяць:
1. Внески(збори) у соціальні фонди: 545,51 + 23 + 26,29 + 11,01 = 605,81 грн.
1.1. Пенсійнийфонд: 1643,1 * 0,332 = 545,51 грн.
1.2. Фондстрахування тимчасової втрати працездатності: 1643,1 * 0,014 = 23 грн.
1.3. Фондстрахування безробіття: 1643,1 * 0,016 = 26,29 грн.
1.4.Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійногозахворювання, які спричинили втрату працездатності: 1643,1 * 0,0067 = 11,01грн.
2.Відсоткове відношення загальної суми нарахувань до нарахованої заробітноїплати: 605,81 * 100 / 1643,1 = 36,87%
Такимчином, фактичні витрати підприємства становитимуть 2248,91грн (605,81грн+1643,1грн. =2248,91 грн.), а «податкове навантаження » — 902,14 грн. (296,33грн +605,81 грн. = 902,14грн.)3.3 Аналіз реальної купівельноїспроможності заробітної плати в умовах інфляційного зростання цін
Дляцього аналізу треба використати проведені в підрозділі 3.1 розрахункимінімальної заробітної плати за відповідні місяці, а також з’ясувати за данимиДержавного комітету статистики місячні індекси цін споживчого ринку в Україні.
Заметодикою дефлятування і обчислення реальної динаміки номінальних грошовихдоходів слід провести необхідні розрахунки й сформулювати висновки.
Співвідношеннядинаміки номінальної заробітної плати і її реальної купівельної спроможності зарозрахунковий період треба проілюструвати відповідними графіками абогістограмами.
Придефлятуванні використовують формулу:
Dреал= Dномінал / Iц
деDреал – реальний дохід як реальна купівельна спроможність грошей;
Dномінал– номінальна величина доходу;
Iц –індекс цін.
Вумовах зміни номінального доходу його реальну динаміку визначають формулою:
Іреал= Іномінал / Іц
деІреал – індекс зміни реального доходу;
Іномінал– індекс зміни номінального доходу;
Іц –індекс цін.
Індексцін споживчої продукції в Україні за січень місяць становив 102,9%, або увигляді десяткового дробу – 1,029, то номінальний дохід у 873,3грн. матимереальну купівельну спроможність на рівні 848,68 грн. (873,3/1,029=848,68 грн.).Це означає, що купівельна спроможність грошового доходу, спрямованого накупівлю цієї продукції, зменшилась на 89,09 грн. (873,3-848,68=24,62).
/>
Рис.1.Динаміка номінальної заробітної плати і її реальної купівельної спроможності.
Індексцін споживчої продукції в Україні за відповідний місяць становив 101,5%, або увигляді десяткового дробу – 1,015, то номінальний дохід у 1004,06грн матимереальну купівельну спроможність на рівні 989,22 грн. (1004,06/1,015=989,22грн).Це означає, що купівельна спроможність грошового доходу, спрямованого накупівлю цієї продукції, зменшилась на 14,84грн (1004,06-989,22=14,84).
/>
Рис.2.Динаміка номінальної заробітної плати і її реальної купівельної спроможності
Індексцін споживчої продукції в Україні за відповідний місяць становив 101,4%, або увигляді десяткового дробу – 1,014, то номінальний дохід у 1643,1грн матимереальну купівельну спроможність на рівні 1463,13грн (1643,1/1,014=1620,41грн).Це означає, що купівельна спроможність грошового доходу, спрямованого накупівлю цієї продукції, зменшилась на 22,72грн (1643,1-1620,41грн.)
/>
Рис.3.Динаміка номінальної заробітної плати і її реальної купівельної спроможності
В лютому місяці дохід збільшився з 873,3 грн. до 1004,06 грн., тобто на15%. В умовах зростання інфляції на 101,5% індекс зміни реального доходу Іреал= 1,15 / 1,015 = 1,13, тобто реальній дохід збільшився на 13% і становить 113%від номінального доходу. Номінальний у 1004,06 грн має реальну купівельнуспроможність 1134,6 грн (1004,06 грн * 1,13 = 1134,6 грн), тобто на 130,54 грнбільше (1004,06 грн * 0,13 = 130,54 грн).
В березні місяці дохід збільшився з 1004,06 грн. до 1643,1 грн., тобтона 63,6%. В умовах зростання інфляції на 101,4% індекс зміни реального доходуІреал = 1,636 / 1,014 = 1,61, тобто реальній дохід збільшився на 61% істановить 161% від номінального доходу. Номінальний у 1643,1 грн має реальнукупівельну спроможність 2645,4 грн (1643,1 грн * 1,61 = 2645,4 грн), тобто на1002,3 грн більше (1643,1 грн * 0,61 = 1002,3 грн).
Висновок
Заданий період, тобто за 3 місяця зміни у вартості валют під впливом попиту іпропозиції на валюти у місцях продажу валют відбувалися, то збільшувалися, тознижувалися, тож точно зробити висновок, що відбулося знецінення чиподорожчання неможна, а також можна те саме сказати про девальвацію чиревальвацію валюти здійснення Національним банком України. Але приблизнозробимо висновок, що долар США купівля збільшилась, тобто подорожчання. Євроупав в ціні тобто, знецінення, рубль теж упав — знецінення.
Завідповідним курсом на 01.01.2009р. (100 RUR = 29,00 UAH) було одержано 18965,51рублів (5500,00 / 0,29 = 18965,51). Наприкінці цього періоду (26.03.2009р.)конверсійна операція з продажу рублів (курс на купівлю доларів склав 100 RUR =23,00 UAH) дала змогу повернути 4362,06 грн. (18965,51 * 0,23 = 4362,06) тобтоконверсійна операція за даний період виявилася збитковою на суму 1137,94 грн. іне забезпечила збереження навіть номінальної вартості грошових коштів у сумі5500 грн.
Завідповідним курсом на 01.01.2009р. (100 EUR = 1160,00 UAH) було одержано 474,1Євро (5500,00 / 11,6 = 474,1). Наприкінці цього періоду (26.03.2009р.) конверсійнаоперація з продажу Євро (курс на купівлю Євро склав 100 EUR = 1070 UAH) далазмогу повернути 5072,87 грн. (474,1 * 10,7 = 5072,87), тобто конверсійнаоперація за даний період виявилася збитковою на суму 427,13 грн. і незабезпечила збереження навіть номінальної вартості грошових коштів у сумі 5500грн.
Завідповідним курсом на 01.01.2009р. (100 USD = 820,00 UAH) було одержано 670,73дол. США (5500,00 / 8,2 = 670,73). Наприкінці цього періоду (26.03.2009р.)конверсійна операція з продажу доларів (курс на купівлю доларів склав 100 USD =821,00 UAH) дала змогу повернути 5506,69 грн. (670,73 * 8,21 = 5506,69), тобтоконверсійна операція за даний період виявилася прибутковою на суму 6,69 грн.
1. Вложення на депозитнийрахунок FV=5500 (1+3*0,0083) = 5636,95
2. Купівля іноземної валюти 5500/ 11,6 = 474,13
3. Вложення на депозитнійрахунок 474,13(1+0,10/12) = 478,08
4. Купівля гривні 478,08*10,7 =5115,45
Кращезберігати гроші в національній валюті, ніж вкладати на депозитний рахунок віноземній валюті.
Розрахунковамінімальна заробітна плата:
1-й місяць- 873,3
2-й місяць- 1004,06
3-й місяць- 1643,1
1.Сума до видачі (чиста) 873,3-112,34=760,96грн
2.Сума до видачі (чиста) 1004,06-181,32=822,74 грн.
3.Сума до видачі (чиста) 1643,1-296,77=1346,33 грн.
Такимчином, фактичні витрати підприємства за перший місяць становитимуть грн.1194,63 (321,33грн + 873,3грн = 1194,63 грн), а «податкове навантаження » — 413,09грн (112,34грн + 321,33грн =433,67 грн.)
Такимчином, фактичні витрати підприємства за другий місяць становитимуть 1374,25грн(370,19грн+1004,06грн=1374,25грн), а «податкове навантаження » — 551,51грн(181,32грн + 370,19грн = 551,51грн.)
Такимчином, фактичні витрати підприємства за третій місяць становитимуть 2248,91грн(605,81грн+1643,1 грн. =2248,91 грн.), а «податкове навантаження» — 902,14 грн.(296,33грн + 605,81 грн. = 902,14грн.)
Індексцін споживчої продукції в Україні за січень місяць становив 102,9%, або увигляді десяткового дробу – 1,029, то номінальний дохід у 873,3грн. матимереальну купівельну спроможність на рівні 848,68 грн. (873,3/1,029=848,68 грн.).Це означає, що купівельна спроможність грошового доходу, спрямованого накупівлю цієї продукції, зменшилась на 89,09 грн. (873,3-848,68=24,62).
Індексцін споживчої продукції в Україні за відповідний місяць становив 101,5%, або увигляді десяткового дробу – 1,015, то номінальний дохід у 1004,06грн матимереальну купівельну спроможність на рівні 989,22 грн. (1004,06/1,015=989,22грн).Це означає, що купівельна спроможність грошового доходу, спрямованого накупівлю цієї продукції, зменшилась на 14,84грн (1004,06-989,22=14,84).
Індексцін споживчої продукції в Україні за відповідний місяць становив 101,4%, або увигляді десяткового дробу – 1,014, то номінальний дохід у 1643,1грн матимереальну купівельну спроможність на рівні 1463,13грн (1643,1/1,014=1620,41грн).Це означає, що купівельна спроможність грошового доходу, спрямованого накупівлю цієї продукції, зменшилась на 22,72грн (1643,1-1620,41грн.)
Список використаної літератури
1. Тренев Н.Н Управление ФинансамиУчебное пособие М.: Финансы и статистика,2000-496 с.: ил.
2. Финансово денежное обращение икредит: Учебник Н.В.Романовский и др. Под ред. М. В. Романовский, О. В.Врублевской – М.: Юрай ,2001-543с.
3. Финансы: Учеб. пособие/ Под ред.Проф. А, М. Ковалевой – М.: Финансы и статистика,1997-336с.
4. Гальчинський А. С. Теорія грошей. —К.: Основи, 1996.
5. Гроші та кредит. / За ред. б.С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш, 2000.-510.
6. Гроші та кредит: Підручник М.І Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін./ Заг. Ред. М. І. Савлука.- К.КНЕУ, 2001- 604с.
7. Гроші та кредит: Підручник/За ред. Проф. С.Івасіва –, 1999-404с.
8. Єпіфанов А. О., Міщенко В.І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в Україні; тенденції таперспективи. // Фінанси України, -2000.- №9.
9. Колодізєв О.М., Яременко О.Р. Гроші та кредит: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни.2-е вид., стереотип – Х.: ВД ІНЖЕК, 2006-156 с.
10. Лагутіна В.Д. Гроші та грошовий обіг:Навч. Посібник. – 4-те вид, перероб. і доп. – К.: Знання; КО, 2002-200с. (Вищаосвіта ХХІ ст.)