–PAGE_BREAK– продолжение
–PAGE_BREAK–Техніко-економічні показники Таблиця STYLEREF 1 \s 1. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 2
Аналіз структури собівартості одиниці продукції, % Рисунок STYLEREF 1 \s 1. SEQ Рисунок \* ARABIC \s 1 1
Динаміка структури собівартості продукції \s
Приведення техніко-економічних показників до порівнянних одиниць вимірювання будемо здійснювати за допомогою методики питомих витрат1. Основу даної методики складає визначення питомих витрат по роках з розрахунку на грошову одиницю продукції, що випускається.
Результати розрахунку питомих витрат підприємства по кожному року періоду, що аналізується, наведені в таблиці 1.3.
На основі отриманих показників питомих витрат розраховуються показники зміни питомих витрат шляхом зіставлення питомих витрат по кожному року і питомих витрат останнього року або року до рівня цін якого необхідно привести відповідні техніко-економічні показники1.
У розрахунку коефіцієнтів зміни питомих витрат за базовий період буде прийнятий 1999 рік. Результати розрахунків по кожному року періоду, що аналізується приведені в таблиці 1.3.
Використовуючи коефіцієнти зміни питомих витрат розрахуємо приведені витрати для кожного року
Результати розрахунків приведених витрат по кожному року періоду, що досліджується також наведені в таблиці 1.3.
Для приведення вартісних техніко-економічних показників до порівнянних одиниць вимірювання необхідно визначити коефіцієнти коректування для кожного року.
Розраховані по вищезгаданій методиці коефіцієнти коректування вартісних техніко-економічних показників наведені в таблиці 1.3.
Таблиця STYLEREF 1 \s 1. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 3
Приведення показників до порівнянних одиниць вимірювання Таблиця STYLEREF 1 \s 1. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 4
Техніко-економічні показники, приведені до порівнянних одиниць вимірювання Результати приведення вартісних техніко-економічні показники до порівнянних одиниць вимірювання за допомогою обчислених коефіцієнтів коректування для кожного року (див. Таблицю 1.3) наведені в таблиці 1.4.
Загальний аналіз результатів розрахунків, наведених в таблиці 1.3 показує, що підприємство починаючи з 1995 року (тобто з першого року періоду, що аналізується) терпить збитки. Про це свідчить величина коефіцієнта питомих витрат, яка протягом всьому періоду дослідження перевищує 1, і має стійку тенденцію до постійного збільшення.
Для більш детального відображення динаміки основних техніко-економічних показників роботи підприємства розрахуємо базисні індекси зміни динних показників протягом періоду, що аналізується, обравши за базис розрахунків 1995 рік. Результати розрахунків, виражені в процентах, представимо у вигляді наступної таблиці.
Таблиця STYLEREF 1 \s 1. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 5
продолжение
–PAGE_BREAK–Динаміка техніко-економічних показників, % Динаміка техніко-економічних показників, приведені до рівня цін 1999 року, свідчить про істотне погіршення економічної ситуації на підприємстві. По абсолютній більшості важливих показників (обсяг здобичі, обсяг реалізації продукції, продуктивність труда і т.д.) спостерігається щорічне зниження, в також час такі показники, як собівартість одиниці продукції, коефіцієнт облікового складу, питомі витрати постійно зростають. Загальні негативні тенденції основних техніко-економічних показників також відображені негативною динамікою фінансового результату підприємства.
Аналіз динаміки базисних індексів зміни техніко-економічних показників, наведений в таблиці 1.5, дозволяє більш чітко визначити загальні тенденції основних показників і стану підприємства загалом.
Постійне зменшення обсягу випуску протягом періоду, що аналізується свідчить про істотний фізичний і моральний знос основних виробничих фондів підприємства (що підтверджується також збільшенням частки амортизаційних відрахувань в собівартості продукції), а також про зниження продуктивності труда працівників.
Протягом періоду, що усього аналізується спостерігається зниження середнеоблікова чисельності працівників, однак при цьому спостерігається постійне щорічне зростання коефіцієнта облікового складу і зниження продуктивності труда, що свідчить про погану організацію труда а також істотні недоліки кадрової політики підприємства.
У умовах відміченого раніш скорочення обсягу випуску продукції спостерігається зростання загальної собівартості продукції і істотне зростання собівартості одиниці продукції. Аналіз структури собівартості продукції показав значне збільшення частки амортизаційних відрахувань, що свідчить про застосування на підприємстві часткового способу відтворювання основних фондів, а також є наслідком недосконалості законодавства у цій галузі. Зростання частки матеріальних витрат в собівартості продукції, яке відмічається протягом усього періоду, що аналізується, пов’язане значною мірою з використанням застарілих технологій, незавершених способів розробки шахтного поля і видобутку вугілля, а також з істотним зносом обладнання, який підвищує матеріаломісткість виробництва за рахунок збільшення витрати запасних частин, мастильних, антикорозійних матеріалів і т.д.
Величина основних фондів підприємства також має тенденцію до зниження, при цьому величина активної частини основних фондів істотно меншає. Це свідчить про надто низьку частку надходження на підприємство нового обладнання і про істотний знос техніки, що застосовується.
Збільшення протягом що аналізується величини збитків підприємства більш ніж на 175 % значною мірою є наслідком негативних тенденцій техніко-економічних показників, які були зазначені раніш.
2 АНАЛІЗ ОБСЯГУ ВИПУСКУ І РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ 2.1 Аналіз обсягу випуску продукції Обсяг випуску продукції є одним з найважливіших техніко-економічних показників роботи підприємства, який характеризує загальну ефективність виробничого процесу і є індикатором стану матеріально-технічної бази підприємства. Отже, аналіз обсягу випуску продукції виступає одним з найважливіших елементів управління і обліку на підприємстві.
На першому етапі аналізу обсягу випуску необхідно визначити загальну оцінку виконання плану загалом по підприємству, порівняти обсяг випуску з даними попереднього періоду і виявити загальні тенденції і перспективи.
Дані для загального аналізу випуску продукції наведені в таблиці 2.1.
Таблиця STYLEREF 1 \s 2. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 1
Загальні відомості про випуск продукції за грудень 1999 р. В умовах ринкової економіки на обсяг випуску продукції можуть впливати як зовнішні причини (такі як зміни ринкової кон’юнктури, посилення конкуренції і т.д.), так і внутрішні чинники, пов’язані з організацією і забезпеченням виробництва.
Виходячи з даних, які наведені у таблиці 2.1, можна визначити, що зниження обсягу випуску в періоді, що аналізується, є наслідком впливу тільки внутрішніх чинників, оскільки величина отриманих замовлень перевищує обсяг виробництва продукції в попередньому періоді.
Дані таблиці 2.2 свідчать також про істотне заниження планових показників підприємства по видобутку вугілля були. Так, фактичний обсяг випуску продукції в грудні 1999 року складає 30600 тонн, що становить 99,78% від обсягу випуску в попередньому періоді і 105,26% планових показники.
Отже, для загального аналізу обсягу випуску продукції більш доцільно зіставляти фактичний обсяг з даними попереднього періоду, а не плановими показниками.
У порівнянні з попереднім періодом обсяг товарної продукції підприємства зріс на 75 тис. грн. (1,89%), однак це збільшення викликане виключно зростанням цін на продукцію, яке становило 2,8 грн. за тонну (2,17%), оскільки обсяг випуску продукції в грудні 1999 року знизився на 67 тонн (0,22%).
Дані для виявлення і аналізу значної групи внутрішніх причин, які спричинили зниження обсягу випуску продукції підприємства в грудні 1999 року наведені в таблиці 2.2.
Таблиця STYLEREF 1 \s 2. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 2
Відомості про обсяги і трудомісткість випущеної продукції за грудень 1999 р. Дані, наведені в таблиці 2.2 свідчать, що на підприємстві на протязі періоду, який аналізується, мали місце значні внутрішнезмінні втрати робочого часу (2621 чол∙змін).
Величина зниження обсягу випуску продукції під впливом внутрішнезмінних втрат робочого часу визначається по наступній формулі:
∆Qв2 = (Трф – Тф)ЧПн , де
Трф – фактична технологічна трудомісткість продукції, що випускається, чол∙змін;
Тф- фактичні витрати труда на випуск того ж фактичного обсягу продукції, чол∙змін;
Пн- нормативна змінна продуктивність основного робітника по випуску продукції, тонн.
Фактична технологічна трудомісткість визначається шляхом розподілу обсягу випущеної продукції на норму вироблення. Результати розрахунку фактичної технологічної трудомісткості для кожного з виробничих дільниць підприємства наведені в таблиці 2.2.
Нормативна змінна продуктивність основного робітника по випуску продукції визначається по формулі:
Пн = Qвп, де
Трп
Qвп — плановий обсяг випуску продукції, тонн;
Трп – планова трудомісткість продукції, що випускається, чол∙змін.
Використовуючи дані таблиць 2.2 і 2.4 обчислимо нормативну змінну продуктивність основного робітника по випуску продукції:
Пн = 29070/7050=4,123 тонн/чол∙зміну
Таким чином, величина зниження обсягу випуску продукції під впливом внутрішнезмінних втрат робочого часу становить:
∆Qв2 = 2621Ч4,123=10806,3 тонни
Величина зниження обсягу випуску продукції внаслідок внутрішнезмінних втрат робочого часу становить 35,3% (10806,3/30600) від загального обсягу здобичі в грудні 1999 року, що свідчить про існування значних недоліків в області організації виробництва і дисципліни труда на підприємстві.
Оскільки внутрішнезмінні втрати робочого часу можуть виникати через недостатню забезпеченість виробництва необхідними матеріалами, то треба встановити, чи були своєчасно і в повному обсязі здійснені постачання матеріалів по заявлених потребах.
Дані, необхідні для аналізу забезпеченості виробництва продукції матеріалами, наведені в таблиці 2.3.
Таблиця STYLEREF 1 \s 2. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 3
Дані про забезпеченість підприємства матеріалами за грудень 1999 р. Дані таблиці 2.3 свідчать, що в грудні 1999 року мало місце недостатнє забезпечення виробництва лісовими матеріалами. Розмір недопостачання становив 8 м3, що становить 2,05% (8/390Ч100%) від загальної заявленої потреби даних матеріалів.
Величина зниження обсягу випуску продукції підприємства через незабезпеченість виробництва матеріалами визначається по наступній формулі:
∆Qв2.1 = Qвп ЧКнм, де
Qвп – плановий обсяг випуску продукції, тонн;
Кнм — найбільший коефіцієнт незабезпеченості виробництва матеріалами;
Внаслідок недостатньої забезпеченості підприємства лісовими матеріалами обсяг випуску продукції в грудні 1999 року знизився на наступну величину:
∆Qв2.1 = 29070Ч0,0205=595,34 тонни
Величина зниження обсягу випуску продукції, викликана даною причиною становить 5,51% (595,34/10806,3) від зниження видобутку внаслідок внутрішнезмінних втрат робочого часу і 1,95% (595,34/30600) від загального фактичного обсягу випуску продукції в періоді, що аналізується. Отже, внутрішнезмінні втрати робочого часу, видобутки, що викликали зниження фактичного обсягу вугілля в найбільшій мірі зумовлені поганою організацією труда, низькою трудовою дисципліною, низьким рівнем мотивації праці і рядом інших причин, що знижують ефективність труда працівників, ніж недостатньою забезпеченістю виробництва необхідними матеріалами.
Величину зниження обсягу випуску, яке викликане впливом даних причин, можна визначити як різницю між загальним зменшенням обсягу видобутку внаслідок внутрішнезмінних втрат робочого часу і зниженням обсягу видобутку, зумовленого недостатньою матеріальною забезпеченістю виробництва:
∆Qв2.2 = ∆Qв2 – ∆Qв2.1 = 10806,3 — 595,34 =10210,96 тонн
Дане зниження обсягу випуску продукції становить вельми істотний відсоток (10210,96/30600=33,3%) від фактичного обсягу видобутку в періоді, що аналізується, що свідчить про необхідність найшвидшої розробки і реалізацію кардинальних заходів, направлену на підвищення організації труда і поліпшення трудової дисципліни.
Погана трудова дисципліна також позначається на кількості виходів працівників на роботу і приводить до зниження явочної чисельності. Це викликає недостатню забезпеченість виробничих дільниць робітників і, таким чином, призводить до загального зменшення випуску продукції підприємством.
продолжение
–PAGE_BREAK–Для визначення можливої недостатньої забезпеченості підприємства основними працівниками будемо використати планові показники облікової і явочної чисельності по кожній виробничій дільниці. Незважаючи на те, що планові показники, як зазначалось раніш, по випуску продукції були занижені, планова явочна чисельність працівників повинна була визначатись з урахуванням технологічної необхідності виробничого процесу, і, таким чином, показники планової явочної чисельності можуть бути використані для виявлення недостатньої забезпеченості основними робітниками виробничих дільниць у періоді, що аналізується.
Відомості про забезпеченість підприємства основними робітниками приведені в таблиці 2.4.
Таблиця STYLEREF 1 \s 2. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 4
Відомості про забезпеченість підприємства робітниками за грудень 1999 р. Дані таблиці 2.4 свідчать про те, що протягом періоду, який аналізується, три виробничих дільниці підприємства (№1, №3 і №5) не були повністю забезпечені основними робітниками. Загальна нестача основних працівників становила 2,47% (8/324Ч100%) від фактичної явочної чисельності працівників і 2,41% (8/332Ч100%) від запланованої явочної чисельності. Недостатньо повна забезпеченість основними робітниками стала причиною додаткового зниження обсягу випуску продукції.
Величина зниження обсягу випуску продукції через недостатню забезпеченість виробничих дільниць робітниками розраховується по наступній формулі:
∆Qв3 = ∆ШяЧПоп , де
∆Шя — недоукомплектованість виробничих дільниць основними робітниками, чол.;
Поп – планова місячна продуктивність труда основного робочого явочного складу, тонн/чол.
Планова місячна продуктивність труда основного робочого явочного складу розраховується по формулі:
Поп = Qвп, де
Шяп
Qвп — плановий обсяг випуску продукції, тонн;
Трп – планова явочна чисельність робітників, чол.
Величина планової місячної продуктивності труда основного робочого явочного складу у періоді, що аналізується, дорівнює:
Поп =29070/332=87,56 тонн/чол.
Таким чином, внаслідок недоукомплектованість виробничих дільниць основними робітниками обсяг випуску продукції знижується на:
∆Qв3 = 8Ч87,56 = 700,48 тонн.
Отримана величина зниження обсягу випуску продукції в періоді, що аналізується, становить відносно невисокий відсоток від фактичного (700,48/30600Ч100%=2,3%) і запланованого (700,48/29070Ч100%=2,41%) обсягу видобутку, однак неповна укомплектованість робочих місць основними робітниками може привести до порушення технологічного процесу видобутку, простоїв і аварій. Отже, проблема забезпечення повної укомплектованості робочих місць основними робітниками також вимагає невідкладного вирішення.
Зниження обсягу випуску продукції також може бути спричинене погіршенням структури виробництва, яке призводить до збільшення трудомісткість виробництва продукції, відповідно, до зменшення нормативної продуктивності труда основних робітників. Однак, протягом періоду, що аналізується, на підприємстві не відбувалися будь-які істотні структурні зміни, що також підтверджується рівністю між нормативною плановою (Пн(п) = 29070/7050 = 4,123 тонн/чол∙зміну) і нормативною фактичною (Пн(ф) = 30600/7423 = 4,123 тонн/чол∙зміну) продуктивністю праці основних робітників підприємства (Див. таблиці 2.2 і 2.4).
Отже, структурні зміни не могли впливати на обсяг випуску продукції в періоді, що аналізується.
Таким чином, ми встановили, що протягом періоду, що аналізується на величину обсягу випуску продукції впливали внутрішнезмінні втрати робочого часу внаслідок яких обсяг видобутку знизився на 10806,3 тонн (в тому числі зниження здобичі з вини адміністрації становило 595,34 тонн, з вини працівників – 10210,96 тонн), а також недоукомплектованість виробничих дільниць основними робітниками, що призвело до зниження обсягу випуску на 700,48 тонн. Розрахуємо загальну величину зниження обсягу випуску продукції, зумовлену впливом вищенаведених причин:
∆Qв = ∆Qв2.1 + ∆Qв2.2 + ∆Qв3
∆Qв = 595,34+10210,96+700,48=11506,78
Загальне зниження обсягу випуску продукції становило 37,6% (11506,78/30600Ч100%) від фактичного обсягу випуску в грудні 1999 року і 39,58% (11506,78/29070Ч100%) від запланованої видобутку на даний період.
Результати аналізу випуску продукції в періоді, що аналізується, доцільно представити у вигляді наступної таблиці:
Таблиця STYLEREF 1 \s 2. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 5
Результати аналізу випуску продукції за грудень 1999 р. Як бачимо, величина зниження обсягу виробництва вельми істотна, отже, необхідно розробити і реалізувати заходи, які дозволили б усунути негативний вплив виявлених причин і сприяти зростанню обсягу випуску продукції.
Таблиця STYLEREF 1 \s 2. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 6
Заходи щодо збільшення обсягу випуску продукції Таким чином, реалізація наведених в таблиці 2.6 заходів щодо усунення виявлених негативних причин дозволила б досягти підвищення випуску продукції в межах розрахованого у цій таблиці резерву (11506,78 тонн).
Крім того, укрупнено деякі резерви зростання обсягу випуску продукції можна визначити на основі аналізу ритмічності роботи учасників, цехів і підприємства загалом. Для цього аналізу будемо використати дані про випуск продукції за кожну добу (див. таблицю 2.7), на основі яких розрахуємо середньодобову величину обсягу випуску і визначимо максимально досягнутий обсяг видобутку в окремі робочі дні по кожній виробничій дільниці.
Якщо орієнтуватися на максимальний обсяг виробництва по підприємству, то можливий найближчий резерв зростання випуску продукції можна визначити по наступній формулі:
∆Qв2.1 = (Qвmax— Q‾ в)ЧNдф , де
Qвmax — максимальний обсяг випуску продукції за окрему добу, тонн;
Q‾ в — фактичний середньодобовий обсяг випуску продукції, тонн;
Nдф — кількість днів роботи підприємства по випуску продукції;
Відомості про ритмічність роботи підприємства в грудні 1999 року наведені в таблиці 2.7.
Вивчення динаміки випуску продукції підприємствам по добах показує, що максимальний обсяг видобутку за грудень 1999 року склав: по дільниці № 1 — 307,9 тонн, по дільниці № 2 — 256,3 тонн, по дільниці № 3 — 235,6 тонн і по дільниці № 4 — 225 тонн. До того ж, як бачимо з таблиці 2.7, середньомісячні обсяги видобутку вугілля по кожній дільниці підприємства відрізняються від досягнутого в даному місяці максимально обсягу видобутку на відносно незначну величину, що свідчить про відносно стабільну роботу підприємства.
Таким чином, коли щодобовий обсяг видобутку по кожній дільниці протягом всього місяця залишався на досягнутому максимальному рівні, то місячний обсяг видобутку вугілля збільшився б на 1169,01 тонн (див. таблицю 2.7). Дана величина і складає резерв підвищення об’єму впускання другого роду.
Як бачимо, величина резерву другого роду складає незначну величину у порівнянні з резервом першого роду (11506,78 тонн), її питома вага у загальному фактичному обсязі випуску продукції становить 3,82% (1169,01/30600Ч100%), і 4,02% (1169,01/29070Ч100%) по відношенню до запланованого на цей місяць обсягу випуску продукції.
Таблиця STYLEREF 1 \s 2. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 7
Відомості про ритмічність роботи підприємства за грудень 1999 р., тонн Оскільки розрахований резерв другого роду (1169,01 тонн) значно менше раніше розрахованого загального резерву підвищення випуску продукції (11506,78 тонн), то можна вважати, що всі основні резерви підприємства по підвищенню об’єму видобутку були виявлені підчас аналізу.
продолжение
–PAGE_BREAK–
2.2 Аналіз обсягу реалізації продукції Реалізація є завершальною стадією всієї виробниче-господарської діяльності підприємства, в процесі якої підприємство отримує за вироблену продукцію (виконані роботи, послуги) грошові кошти, які повинні дозволити підприємству покрити його витрати й отримати прибуток. З урахуванням складної економічної ситуації, недосконалості податкового законодавства і кризи неплатежів аналіз реалізації продукції є однією з найважливіших задач керівництва підприємства.
Відповідно до пункту 1.31 закону «Про Оподаткування прибутку» діючого законодавства реалізацією вважається відвантаження продукції (виконання робот, послуг).
Поперед проведення детального аналізу реалізації продукції необхідно зробити її загальний аналіз, шляхом визначення і оцінки абсолютного і відносного відхилення наведених фактичних показників від аналогічних показників попереднього періоду і показників реалізації, передбачених планом.
Дані про реалізацію продукції за листопад і грудень 1999 року підприємства і планові показники реалізації за цей період наведені в таблиці 2.8.
Таблиця STYLEREF 1 \s 2. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 8
Загальні дані про реалізацію продукції за грудень1999 р. Загальний аналіз даних, приведених в таблиці 2.8, показує істотне перевищення фактичних показників реалізації продукції за грудень 1999 ріку над плановими показниками у цьому періоді. Однак це не є свідченням збільшення ефективності роботи служби збуту або підприємства загалом, а швидше усього є наслідком завищення планових показників, оскільки у порівнянні з попереднім періодом (листопад 1998 року) спостерігається зниження більшості показників, які характеризують реалізацію продукції.
Для більш детального відображення відхилення показників реалізації у періоді, що аналізується, від плану і попереднього періоду зробимо зіставлення цих показників, розрахувавши їх абсолютні і відносні взаємні відхилення. Результати розрахунків представимо у вигляді наступної таблиці.
Таблиця STYLEREF 1 \s 2. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 9
Зіставлення показників реалізації продукції з планом і попереднім періодом Загальний аналіз результатів розрахунків абсолютних і відносних відхилень, представлених в таблиці 2.9, свідчить про погіршення основних показників реалізації (обсяг товарної продукції, обсяг реалізованої продукції і у грудні 1999 року у порівнянні з попереднім періодом, при цьому середня ціна продукції, залишки готової продукції на складі, величина дебіторської заборгованості і ряд інших негативних показників збільшилися. Більшість же планових показників реалізації у періоді, що аналізується, була перевищена.
Таким чином, для детального аналізу реалізації продукції підприємства доцільно використати показники попереднього періоду, а не показники, які передбачені планом.
У основу детального аналізу реалізації продукції складає наступне рівняння:
Ор = ТП + (Огпн – Огпк ) – Узц – Убл , де
Ор — обсяг реалізації в звітному періоді;
ТП— обсяг товарної (готової) продукції в звітному періоді;
Огпп – залишки готової продукції на складі підприємства на початок звітного періоду;
Огпк – залишки готової продукції на складі підприємства на кінець звітного періоду;
Узц— збитки від реалізації продукції по занижених цінах;
Убп— збитки від відпуску продукції своїм працівникам безкоштовно і по пільгових цінах;
Існує два методи визначення реалізації продукції: метод нарахування і касовий метод. При касовому методі реалізованою вважається тільки та продукція, яка була оплачена покупцем; метод нарахування у свою чергу передбачає, що вся відвантажена покупцеві продукція незалежно від надходження оплати повинна вважатися реалізованою. Як зазначалося раніш, в цей час для визначення величини застосовується метод нарахування.
Як бачимо з таблиці 2.8, причинами, що спричиняють зменшення обсягу реалізації продукції у періоді, який аналізується, є:
– причини, що спричиняють зміну обсягу випуску продукції;
– причини, що спричиняють збільшення величини незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва;
– причини, що спричиняють зміну якості продукції.
Визначимо величину впливу кожної з даних причин.
1. Причини, які спричиняють зниження обсягу реалізації за рахунок зниження загального випуску продукції, вплив яких визначається по наступній формулі:
∆Ор1= ∆Qвф(ф.ц.), де
∆Ор1 – зміна обсягу реалізації продукції під впливом зміни обсягу випуску продукції;
∆Qвф(ф.ц.) – зменшення обсягу випуску продукції в періоді, що аналізується, в фактичних цінах.
Зменшення обсягу випуску продукції у періоді, що аналізується, було визначене у розділі 2.1 цієї роботи, воно дорівнює: -11506,78 тонн.
∆Ор1= -11506,78Ч0,1319 = -1517,74 тис. грн.
2. Причини, що призводять до зниження загального обсягу реалізації за рахунок збільшення залишків готової продукції на складі, вплив яких визначається по формулі:
∆Ор2= Огпн – Огпк , де
∆Ор2 – зміна обсягу реалізації продукції під впливом зміни залишків готової продукції на складі;
Огпп – залишки готової продукції на складі підприємства на початок звітного періоду;
Огпк – залишки готової продукції на складі підприємства на кінець звітного періоду.
∆Ор2= -45,76тис. грн. (Див. таблицю 2.9, рядок 7)
3. Причини, що спричиняють зниження загального обсягу реалізації за рахунок збільшення реалізації продукції по занижених цінах, вплив яких визначається по формулі:
∆Ор3= ∆Узц , де
∆Ор3 – зміна реалізації продукції під впливом зміни обсягів реалізації продукції по занижених цінах;
∆Узц – збільшення реалізації продукції по занижених цінах.
∆Ор3= -0,94 тис. грн. (Див. таблицю 2.9, рядок 13)
4. Причини, що викликали зниження загального обсягу реалізації за рахунок збільшення відпуску продукції своїм працівникам безкоштовно і по пільгових цінах, вплив яких визначається по формулі:
∆Ор4= ∆Убп , де
∆Ор4 – зміна обсягу реалізації продукції під впливом зміни реалізації продукції по занижених цінах;
∆Убп — збільшення відпуску продукції своїм працівникам безкоштовно і по пільгових цінах.
∆Ор4= -0,2 тис. грн. (Див. таблицю 2.9, рядок 15)
Таким чином протягом періоду, що аналізується, на величину обсягу реалізації продукції впливало зменшення обсягу випуску продукції, яке спричинило зниження обсягу реалізації на 1517,74 тис. грн., збільшення залишків готової продукції на складі, що призвело до зниження реалізації на 45,76 тис. грн., збільшення обсягів реалізації продукції по занижених цінах викликало зменшення загального обсягу реалізації продукції на 0,94 тис. грн., а також у результаті збільшення відпуску продукції своїм працівникам безкоштовно і по пільгових цінах обсяг реалізації знизився на 0,2 тис. грн.
Загальне зниження обсягу реалізації під впливом наведених вище причин визначимо по наступній формулі:
∆Ор =∆Ор1+∆Ор2+∆Ор3+∆Ор4
∆Ор = 1517,74 + 45,76 + 0,94 + 0,2 = 1564,64 тис. грн.
Отже, розрахунки показують, що загальне зниження обсягу реалізації продукції становить 39,2% (1564,64/3992,2Ч100%) від фактичного обсягу реалізації у періоді, який аналізується.
Результати аналізу обсягу реалізації продукції доцільно навести у вигляді наступної таблиці:
Таблиця STYLEREF 1 \s 2. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 10
Результати аналізу обсягу реалізації за грудень 1999 р. Як бачимо з таблиці 2.10, найбільший вплив на обсяг реалізації продукції найбільший вплив оказує зменшення випуску продукції (38,02% від показника фактичної реалізації), отже ця причина вимагає найбільш термінового вживання заходів щодо її усунення. Питома вага інших, визначених підчас аналізу, причин відносно незначна (разом у періоді, який аналізується, вони спричиняють зниження обсягу реалізації продукції лише на 1,175%), але взагалі не враховувати на їх не можна, тому що без своєчасного контролю та аналізу ці причини можуть призвести до значного зниження обсягів реалізації продукції.
Отже, як бачимо з таблиці 2.10, загальна величина зменшення обсягу реалізації у періоді, що аналізується, складає 1564,64 тис. грн., що становить 39,2% від фактичної величини реалізації. У зв’язку з цим необхідно розробити та здійснити заходи, які дозволили б усунути негативний вплив вищезазначених причин і сприяли зростанню обсягу реалізації продукції підприємства.
Таблиця STYLEREF 1 \s 2. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 11
Заходи щодо збільшення аналізу обсягу реалізації продукції продолжение
–PAGE_BREAK–Таким чином, у разі усунення всіх наведених вище причин, що впливають на обсяг реалізації продукції, підприємство зможе підвищити річний обсяг реалізації на 1564,64 тис. грн.
3 АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ФОНДІВ Основні фонди становлять основу матеріально-технічної бази виробництва, від якої значною мірою залежать всі техніко-економічні показники роботи підприємства.
В останні роки у промисловості намітилися тенденції постійного зростання основних фондів, які не завжди супроводяться поліпшенням техніко-економічних показників, що вказує на незадовільний стан та істотне зниження ефективність використання основних фондів. Ефективність використання основних фондів залежить від правильності їх формування і застосування, що вимагає постійного детального аналізу стану і ефективності використання основних фондів в умовах конкретного підприємства.
3.1 Аналізу стану основних фондів Стан основних фондів є найважливішим елементом, який характеризує загальний стан матеріально-технічної бази підприємства і значною мірою визначає його виробничі можливості. Отже, адміністрація повинна постійно контролювати стан основних фондів і вживати всіх необхідних заходів щодо своєчасного й достатнього оновлення виробничого обладнання і техніки підприємства.
Ступінь оновлення техніки і обладнання є одним з найважливіших показників, що характеризують стан загальний основних фондів підприємства.
Дані про стан основних засобів на кінець грудня 1999 року підприємства, їх оновлення та вибуття в розрізі їх класифікаційної структури наведені в таблиці 3.1.
Загальна ступінь оновлення основних фондів підприємства характеризується коефіцієнтом оновлення техніки й обладнання, який визначається по наступній формулі:
Кон= Ст , де
ФабЧІцін
Ст – вартість техніки і обладнання, яке була придбано за звітний рік по ринкових цінах, грн;
Фаб – балансова вартість активної частини основних фондів на кінець року в облікових цінах, грн;
Іцін – річний індекс цін.
Відомості, які необхідні для розрахунку коефіцієнта оновлення техніки наведені в таблиці 3.1
Таблиця STYLEREF 1 \s 3. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 1
Відомості про основні засоби підприємства на кінець грудня 1999 року Таким чином, коефіцієнт оновлення техніки й обладнання підприємства на кінець грудня 1999 року становить:
Кон=315,75/(23438Ч1,0217)=0,0132 (Індекс облікових цін за звітний період наведений у таблиці 1.1)
Використовуючи коефіцієнт оновлення техніки можна визначити період оновлення основних фондів підприємства, який розраховується по формулі:
Тон= 1
Кон
Отже період оновлення основних фондів підприємства становить:
Тон = 1/0,0132 = 75,7 років
Як показують наведені вище розрахунків, коефіцієнт оновлення техніки має надто низьке значення (0,0132), яке на порядок нижче нормативної величини (0,1-0,14) даного показника і становить всього 11% (0,0132/0,12Ч100%) від його середньо галузевого нормативного значення (0,12). Розрахована величина коефіцієнта оновлення показує, що в 1999 році підприємство відновило лише 1,32% активних частини основних фондів, що в сучасних умовах бурхливого розвитку техніки і технологій недопустимо.
Якщо підприємство і в подальших періодах буде оновлювати свою техніку і обладнання такими ж темпами, як у 1999 році, то повністю оновити активну частину основних фондів підприємство зможе тільки 75,7 років.
Критично низьке значення коефіцієнта оновлення техніки також свідчить про те, що велику частину техніки підприємства складають морально і фізично застарілі обладнання, яке неодноразово зазнавало капітальних ремонтів. Внаслідок значного зниження продуктивності такого обладнання і збільшення витрат на його часті ремонти і експлуатацію істотного зростає собівартість продукції, що виробляється, і, отже, знижується її конкурентоздатність.
Низький відсоток оновлення техніки свідчить про застосування на підприємстві часткового способу відтворювання основних фондів.
Коефіцієнт оновлення техніки знаходиться в безпосередній залежності від міри забезпеченості амортизаційним фондом, оскільки амортизаційний фонд є основним джерелом придбання нової техніки і обладнання.
Міра забезпеченості підприємства коштами амортизаційного фонду виражається коефіцієнтом забезпеченості амортизаційним фондом, який розраховується по наступній формулі:
Коа= Афр , де
Фаб
Афр – величина амортизаційного фонду, що використовується на реновацію основних засобів, грн;
Фаб – балансова вартість активної частини основних фондів на кінець року в облікових цінах, грн.
Розрахуємо коефіцієнт забезпеченості амортизаційним фондом використовуючи дані, наведені в таблицях 3.1 і 1.4:
Коа = 421/23438=0,018(Дані про частину амортизаційного фонду, яка використовується на реновацію, наведені в таблиці 1.4).
Період повної реновації активної частини основних фондів за рахунок коштів амортизаційного фонду з урахуванням збереження тенденції нарахування і розподілу амортизаційного фонду, що склалася в 1999 році, складе:
Тон= 1
Коа
Коа = 1/0,018=55,6років
Як бачимо з результатів розрахунків, величина коефіцієнта забезпеченості амортизаційним фондом на багато нижче її нормативного значення (0,1-0,2). Таким чином, в 1999 році підприємство за рахунок нарахованих і не витрачених на капітальний ремонт амортизаційних відрахувань зможе оновити тільки 1,8% основних фондів. Якщо надалі порядок нарахування і розподілу (на оновлення та капітальний ремонт) амортизаційних відрахувань не зміниться, то накопити суму коштів амортизаційного фонду, яка була б достатньою для повного оновлення всієї активної частини основних засобів підприємству вдасться тільки через 55,6 років.
Низький відсоток забезпеченості основних засобів амортизаційним фондом не дає можливості підприємству своєчасно оновлювати техніку і обладнання, впроваджувати більш прогресивні сучасні технології виробництва і призводить до морального і фізичного старіння основних фондів підприємства, що в у підсумку призводить до зниження якості і збільшенню собівартості продукції, що випускається, і, відповідно, веде до істотного зниження її конкурентоздатності.
Але нестача засобів амортизаційного фонду для оновлення техніки і обладнання викликана не лише недоліками облікової політики щодо амортизаційного фонду і основних засобів підприємства, вона також є наслідком недосконалістю законодавства у цій галузі, яка зорієнтована лише на збільшення бази оподаткування, а не на стимулювання проведення необхідних реновацій, модернізацій і своєчасного оновлення основних фондів підприємств.
До того ж, вельми низьке значення коефіцієнта забезпеченості амортизаційними відрахуваннями є наслідком не тільки низького відсотка щорічних амортизаційних відрахувань, але й неефективного розподілу коштів амортизаційного фонду, при якому тільки 13% (421/3201Ч100%) коштів виділяються на реновацію техніки і обладнання підприємства.
Нестача коштів амортизаційного фонду призводить до того, що велика частина техніки і обладнання підприємства є істотно зношеною.
Ступінь зношеності основних фондів підприємства виражається коефіцієнтом зносу, який у вартісній оцінці для активної частини основних засобів буде розраховуватися по наступній формулі:
Кзва= Заф , де
Фаб
Заф – фактична нарахована величина зносу активної частини основних фондів у періоді, що аналізується, грн;
Фаб – балансова вартість активної частини основних фондів на кінець року в облікових цінах, грн.
Таким чином, коефіцієнтом зносу активної частини основних засобів становить: Кзва= 10887,2/23438=0,4645(Результати розрахунку вартісного коефіцієнта зносу активної частини основних засобів наведені також у таблиці 3.3).
Тепер визначимо коефіцієнт зносу пасивної частини основних засобів, який розраховується по наступній формулі:
Кзвп= Зпф , де
Фпб
Зпф – фактична нарахована величина зносу пасивної частини основних фондів у періоді, що аналізується, грн;
Фпб – балансова вартість пасивної частини основних фондів на кінець року в облікових цінах, грн.
Отже, коефіцієнтом зносу пасивної частини основних фондів підприємства дорівнює: Кзвп= 16841,8/54993 =0,3063
Результати розрахунків показують, що активна частина основних фондів має більш високий відсоток зносу (46,45%) ніж пасивна частина (30,63%). Різниця цих показників дорівнює 15,82% (46,45%-30,63%). Однак це не означає, що об’єкти пасивної частини основних засобів (будівлі, споруди та інш.) є більш новими у порівнянні з технікою й устаткуванням активної частини основних засобів, а швидше за все є наслідком відмінності основних ставок нарахування зносу по цих видах основних фондів (15% — для активної частини і 5% — для пасивної частини основних засобів).
Висока ступінь зносу активної частини основних фондів свідчить про негайну необхідність введення у експлуатацію нових об’єктів основних засобів замість істотно зношених, що дозволило б не перенавантажувати собівартість продукції зростаючими витратами на ремонт старої техніки й обладнання, а також не відволікати і без того не досить великі кошти амортизаційного фонду підприємства на фінансування капітальних ремонтів.
Однак, визначення коефіцієнта зносу основних засобів через відношення вартості нарахованого зносу й балансової вартості основних засобів має значні недоліки, оскільки встановлені норми амортизаційних відрахувань далеко не завжди відображають фактичний рівень фізичного і морального зносу техніки й обладнання. Для того, щоб визначити коефіцієнт зносу, який більш реально б відбивав ступінь фактичного зносу основних засобів, необхідно зіставляти фактичний і нормативний строки служби по кожному виду техніки й устаткування.
Розрахунок коефіцієнта зносу з використанням строків служби доцільно проводити тільки для активної частини основних фондів у цілому, також окремо по робочому й допоміжному обладнанню, оскільки по техніці й устаткуванню встановлюються відповідні нормативні терміни експлуатації.
Фактичний коефіцієнт зносу кожного з видів техніки й обладнання на основі строків його служби визначається по наступній формулі:
Кзфi = Тiф , де
Тiб
Тiф – фактичний термін служби i-го виду техніки або обладнання на дату проведення аналізу;
Тiб – встановлений нормативний термін служби i-го виду техніки або обладнання.
Відомості про фактичні і нормативні терміни служби техніки й обладнання наведені в таблиці 3.3. У даній таблиці також наведені результати розрахунку фактичних коефіцієнтів зносу по кожному виду устаткування й техніки підприємства (див. колонку 11 таблиці 3.3). Згідно з результатами цих розрахунків фактичний середній коефіцієнт зносу робочого обладнання дорівнює 0,7478; для допоміжного обладнання цей показник становить 0,779. Отже середній фактичний коефіцієнт зносу всієї активної частини основних засобів складає 0,7634. Як бачимо, у порівнянні з коефіцієнтами зносу обладнання, обчисленими у вартісному співвідношенні (див. колонку 12 таблиці 3.3), фактичні коефіцієнти зносу обладнання є істотно вищими. Так, наприклад, коефіцієнт зносу робочого обладнання, розрахований у вартісному відношенні, становить лише 61,67% (0,4612/0,7478Ч100%) від фактичного коефіцієнта зносу цього обладнання, обчисленого як співвідношення відповідних термінів експлуатації. Взагалі середній вартісний коефіцієнт зносу усієї активної частини основних засобів складає тільки 60,85% (0,4645/0,7634Ч100%) від середнього фактичного коефіцієнта зносу цієї частини ОЗ.
Таким чином, результати розрахунків показують, що практично все обладнання активної частини основних фондів підприємства є зношеним більш ніж на 50% (див. таблицю 3.3), при цьому більшість техніки має ступінь зносу велику 70% (про це свідчать розраховані коефіцієнт зносу, середнє значення яких становить 0,7634). До того ж деякі види обладнання, зокрема стругові установки, котли, насоси, штовхачі, практично досягли граничного нормативного терміну служби або навіть працюють більше встановленого нормативного строку, що призводить до частих поломок, простоїв даного обладнання і може спричинити виникнення аварійних ситуацій на підприємстві. При цьому частка нового устаткування в загальній кількості ОФ підприємства є надто низькою і не перевищує 8-10%, більшість обладнання є істотно застарілою й вже неодноразово перебувала у капітальних ремонтах, про що свідчать дані, наведені у таблиці 3.2.
Таблиця STYLEREF 1 \s 3. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 2
Відомості про структуру техніки, що застосовується на підприємстві продолжение
–PAGE_BREAK–Отже все вищенаведене свідчить про те, що на підприємстві застосовується частковий спосіб відтворювання основних фондів, при якому нова техніка й обладнання практично не набувається, а кошти амортизаційного фонду використовуються в основному на підтримку працездатності старіючого обладнання.
Отже наявна необхідність термінового оновлення основних фондів підприємства, при цьому найближчим часом необхідно буде замінити близько 80% всього обладнання підприємства (див. таблицю 3.3). Якщо на підприємстві не буде негайно розпочате відновлення активної частини своїх ОЗ, то протягом найближчих 3-4 років практично все устаткування прийде до повної непридатності, а число капітальних і поточних ремонтів зросте до критичної величини, що призведе до численних простоїв обладнання і значного збільшення собівартості продукції в частині витрат на ремонт і обслуговування устаткування і зниженню її якості через моральне і фізичне старіння ОФ підприємства.
До того ж, що велика частина обладнання підприємства є істотно зношеною, далеко не все устаткування знаходиться у експлуатації. Значна частина техніки і обладнання підприємства перебуває в капітальному ремонті, монтажах, демонтажах і резерві, що істотно знижує ефективність використання основних засобів підприємства.
Питома вага техніки й обладнання, яке знаходиться у безпосередній експлуатації, виражається за допомогою коефіцієнта структури техніки, який розраховується по наступній формулі:
Кстрi = Niр , де
Niз
Niр – фактичний кількість i-го виду обладнання або техніки, яка знаходиться у роботі;
Niз – загальна кількість i-го виду техніки й обладнання підприємства.
Відомості про кількість техніки, яка знаходиться в експлуатації, а також у капітальних ремонтах, монтажах демонтажах і резерві наведена у таблиці 3.2. У цій таблиці також представлені результати розрахунку коефіцієнта структури по видах техніки й обладнання підприємства.
Отже, як бачимо з таблиці 3.2, коефіцієнт структури техніки практично по кожному виду техніки й обладнання підприємства істотно нижче ніж його нормативне значення. Так, коефіцієнт структури очисних комбайнів становить 0,625, що складає 69,44% (0,625/0,9Ч100%) від нормативного значення, стругових установок — 0,5 (0,5/0,9Ч100%=55,56% від нормативного коефіцієнта структури), а по бурових установках — лише 0,4 (0,4/0,9Ч100%=44,44% від нормативного значення).
Середній коефіцієнт структури робочої техніки й устаткування становить 0,5361, що складає 59,57% (0,5361/0,9Ч100%) від середнього нормативного значення; по допоміжному обладнанню коефіцієнт структури дорівнює 0,585 (0,586/0,9075Ч100%=64,57% від середнього нормативу цього показника, див. таблицю 3.3).
Таблиця STYLEREF 1 \s 3. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 3
Відомості про терміни служби техніки та непродуктивне збільшення основних фондів Отже, на підприємстві в безпосередній експлуатації знаходиться лише 53,61% робочих обладнання і 58,5% допоміжних обладнання. Все це підтверджує раніше зроблені висновки про застосування на підприємстві часткового способу відтворювання основних фондів.
Частковий спосіб відтворювання основних фондів призводить до того, що на підприємстві виникає значне збільшення кількості техніки й устаткування, яке знаходиться у капітальних ремонтах, монтажах, демонтажах, резерві і практично не використовується у виробництві, тобто непродуктивне збільшення основних фондів.
Величина непродуктивного збільшення робочого обладнання й техніки розраховується по наступній формулі:
∆Форо = ∑ii n=1(Кснтрi — Ксфтрi )ЧФiзал , де
Кснтрi – встановлений нормативний коефіцієнт структури i-го виду робочого обладнання або техніки;
Ксфтрi – фактичний коефіцієнт структури i-го виду робочого обладнання або техніки підприємства;
Фiзал – залишкова вартість i-го виду робочого обладнання або техніки підприємства, грн.
n – загальна кількість робочого обладнання та техніки підприємства.
Результати розрахунків фактичних коефіцієнтів структури техніки, залишкової вартості, а також величини непродуктивного збільшення на кожний вигляд основних фондів наведені в таблиці 3.2.
Як показують результати розрахунків, непродуктивне збільшення робочого обладнання становить 1962,62 тис. грн., що дорівнює 30,87% (1962,62/6357,39Ч100%) від залишкової вартості робочого устаткування.
Величина непродуктивного збільшення допоміжного обладнання розраховується за аналогічною формулою і становить 2067,79 тис. грн., що складає 33,39% (2067,79/6193,41Ч100%) від загальної залишкової вартості допоміжного устаткування. Однак, простої робочої техніки також спричинять зупинку допоміжного обладнання, яке технологічно пов’язане з цією робочою технікою. Отже, необхідно також враховувати і цю величину непродуктивного збільшення допоміжного обладнання, для чого визначимо коефіцієнт допоміжного обладнання, який розраховується по наступній формулі:
Кдо = Фбдо , де
Фбро
Фбро – загальна балансова вартість робочого обладнання й техніки, яка знаходиться на підприємстві;
Фбдо – загальна балансова вартість допоміжного техніки й обладнання підприємства.
Відповідно до даних, які наведені у таблиці 3.3, коефіцієнт допоміжного обладнання становить:
Кдо = 11638,6/11799,4 = 0,9864, тобто на 1 грн вартості робочого обладнання припадає 0,9864 грн вартості допоміжного устаткування.
Непродуктивне збільшення допоміжного обладнання, яке викликане простоєм робочих машин розраховується по формулі:
∆Ф2до =∆ФороЧ Кдо, де
∆Форо – величина непродуктивного збільшення робочого обладнання й техніки;
Кдо – коефіцієнт допоміжного обладнання.
Отже, непродуктивне збільшення допоміжного обладнання, яке спричинене простоєм робочого обладнання становить:
1962,62Ч0,9864=1935,92 тис. грн.
Тепер розрахуємо загальну величину непродуктивного збільшення допоміжного обладнання: 2067,79+1935,92 = 4003,71 тис. грн.
Отримана величина непродуктивного збільшення становить істотний відсоток (4003,71/6193,41Ч100%=64,64%) від загальної залишкової вартості допоміжного устаткування, що свідчить про низьку ступінь ефективності використання допоміжного обладнання підприємства.
Таким чином, загальне непродуктивне збільшення активної частини основних фондів підприємства складає:
1962,62+4003,71 = 5966,33 тис. грн.
Отже, як показують розрахунки, загальне непродуктивне збільшення активної частини основних фондів підприємства становить 47,54% (5966,33/12550,8Ч100%) від величини залишкової вартості активної частини основних засобів, тобто майже половина всієї техніки і обладнання підприємства простоює, знаходячись у капітальних ремонтах, монтажах, демонтажах або резерві. Така ситуація безумовно є наслідком застосування на підприємстві часткового способу відтворювання основних фондів. При цьому способі відтворювання підприємство спроможне використовувати не більш ніж половину своїх потенціальних виробничих потужностей. При такому способі відтворювання собівартість продукції буде зростати за рахунок збільшення питомої ваги умовно-постійних витрат, що пов’язано зі зниженням випуску продукції, а також зростаючими витратами на капітальний ремонт, монтажі, демонтажі обладнання і утримання резерву, розміри якого буде збільшуватися, оскільки обладнання, що неодноразово зазнавало капітального ремонту і застаріле устаткування буде мати набагато меншу надійність, ніж нове техніка.
Отже, непродуктивне збільшення основних фондів призводить до економічного збитку, що пов’язано не тільки із зростанням витрат на капітальний ремонт і витратами на утримання обладнання, яке не використовується, але й з тим, що в устаткуванні, яке не застосовується у виробництві продукції, заморожується на невизначений термін значна частина коштів підприємства, відсутність яких в обороті призводить до непрямих збитків.
Загальна величина економічного збитку розраховується по наступній формулі:
Знз = ∆ФоЧСб+∆З, де
∆Фо – загальна величина непродуктивного збільшення основних засобів підприємства;
Сб – річна ставка по банківському депозиту;
∆З – збілбшення затрат, які пов’язані з утриманням непрацюючої техніки й устаткування, а також витратами на капітальний ремонт, які розраховуються по наступній формулі:
∆З= ∆Зм+∆Зе+∆Ззп, де
∆Зм – збільшення матеріальних витрат, яке пов’язано з непродуктивним збільшення основних засобів;
∆Зе – збільшення витрат електроенергії, внаслідок непродуктивного збільшення основних засобів;
∆Ззп – збільшення витрат на оплату праці робітників підприємства, внаслідок непродуктивного збільшення основних засобів.
∆Зм = ЗмроЧσквЧ∆Кн+∆ФороЧКдоЧКм, де
продолжение
–PAGE_BREAK–Змро – фактичні матеріальні витрати на ремонт та обслуговування техніки й обладнання підприємства;
σкв – фактична питома вага капітально відремонтованих техніки й обладнання у загальній їх кількості;
∆Кн – відносне середнє зниження коефіцієнта надійності капітально відремонтованого обладнання у порівнянні з новою технікою (у роботі його значення прийняте 0,4);
∆Форо – збільшення вартості робочого обладнання за рахунок застосування часткового способу відтворювання;
σкв – фактична питома вага капітально відремонтованих техніки й обладнання у загальній їх кількості;
Кдо – коефіцієнт допоміжного обладнання;
Км – відношення вартості матеріалів, які використовуються на утримання обладнання, до вартості активної частини основних фондів.
Відомості для розрахунку економічного збитку підприємства у наслідок непродуктивного збільшення основних фондів приведені в таблиці 3.4.
Таблиця STYLEREF 1 \s 3. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 4
Дані для розрахунку економічного збитку від непродуктивного збільшення основних засобів Розрахунок питомої ваги капітально відремонтованої техніки наведений у таблиці 3.2. Середня питома вага робочого обладнання, яке вже перебувало у капітальному ремонті становить 0,8361, відносно до допоміжного обладнання ця питома вага складає 0,8458. Отже, загальна середня питома вага капітально відремонтованого устаткування дорівнює:
σкв = (0,8361Ч11+0,8458Ч20)/31 = 0,8424 (Показник розрахований як середньозважене значення)
Відношення вартості матеріалів на утримання обладнання до загальної вартості активної частини основних фондів становить:
Км = 2462,4/23438 = 0,1051
Таким чином, збільшення матеріальних витрат, яке було спричинене непродуктивним збільшенням основних фондів складає:
∆Зм = 2462,4Ч0,8424Ч0,4+5966,33Ч0,9864Ч0,1051 = 1448,26 тис. грн.
Збільшення витрат електроенергії, внаслідок непродуктивного збільшення основних засобів розраховується по наступній формулі:
∆Зе = ЗероЧσквЧ∆Кн+∆ФороЧКдоЧgе, де
Зеро – витрати електроенергії на ремонт та обслуговування обладнання підприємства;
gе – питомі витрати електроенергії у розрахунку на 1 грн. активної частини основних фондів;
Величина питомих витрат електроенергії у розрахунку на 1 грн. активної частини основних фондів становить:
gе = 820,8/23438 = 0,035
Отже, зростання витрат електроенергії, внаслідок непродуктивного збільшення основних засобів становить:
∆Зе = 820,8Ч0,8424Ч0,4+5966,33Ч0,9864Ч0,035 = 482,56 тис. грн.
Збільшення витрат на оплату праці робітників підприємства, внаслідок непродуктивного збільшення основних засобів розраховується по наступній формулі:
∆Ззп = (ШфроЧσквЧ∆Кн+∆ФороЧКдоЧШ’фро)Ч(ЗП’ф +Н’ф ), де
Шфро – фактична чисельність робітників підприємства, які зайняті ремонтом та обслуговуванням техніки й обладнання;
Ш’фро – відношення чисельності робітників підприємства, які зайняті ремонтом і обслуговуванням обладнання, до вартості активної частини основних фондів;
ЗП’ф – фактична середня заробітна плата одного робітника;
Н’ф – фактична середня величина нарахувань на заробітну плату одного робітника.
Відношення чисельності робітників підприємства, які зайняті ремонтом і обслуговуванням обладнання, до вартості активної частини основних фондів становить:
Ш’фро = 196/23438 = 0,008362 чол/тис. грн.
Таким чином, внаслідок непродуктивного збільшення основних засобів підприємства, зростання витрат на оплату праці становить:
∆Ззп = (196Ч0,8424Ч0,4+5966,33Ч0,9864Ч0,008362)Ч(3,4632+1,2987) = = 548,838 тис. грн
Отже, загальне збілбшення затрат, яке викликане непродуктивним збільшення основних фондів підприємства становить:
∆З= ∆Зм+∆Зе+∆Ззп = 1448,26+482,56+548,838 = 2479,658 тис. грн.
Як бачимо з розрахунків, загальне збільшення затрат під впливом непродуктивного збільшення основних фондів дорівнює досить істотної величини, питома вага якої в загальних витратах підприємства за 1999 рік становить 4,11% (2479,658/60402Ч100%). Усунення непродуктивного збільшення основних фондів дозволило б підприємству уникнути даних витрат.
Однак, крім безпосередніх витрат на зміст і ремонт обладнання, мають місце і непрямий збиток, який пов’язаний з омертвінням коштів у обладнанні підприємства, яке марно простоює. Величина цього збитку становить: ∆ФоЧСб = 5966,33Ч40% = 2386,532 тис. грн.
Отже, якби основні фонди, які марно простоюють на підприємстві, були б реалізовані за їх залишковою вартістю, а кошти від цієї реалізації були б покладені у банк, то підприємство отримувало б у вигляді депозитних відсотків 2386,532 тис. грн. додаткового прибутку щорічно. Однак при застосуванні часткового способу відтворювання підприємство не зможе цілковито позбутися непродуктивного збільшення основних фондів, тільки перехід на повний спосіб відтворювання дозволить підприємству реалізувати техніку й обладнання, яке марно простоює, і отримувати вищезазначений прибуток. Але, натомість, підприємство терпить істотні збитки.
Загальний економічний збиток від непродуктивного збільшення основних засобів підприємства складає:
Знз = 2386,532+2479,658 = 4866,19 тис. грн.
Таким чином, збитки, спричинені непродуктивним збільшенням основних фондів складає значну величину, питома вага якої в загальній величині збитків підприємства за 1999 рік (див. таблицю 1.1) становить 37,89% (4866,19/12842Ч100%).
У разі усунення збитків від непродуктивного збільшення основних фондів підприємству б вдалося скоротити загальну величину збитків до 7975,81 тис. грн. (12842-4866,19). Цього можна досягти лише за рахунок переходу від часткового способу відтворювання основних засобів до повного способу відтворювання.
3.2 Аналізу ефективності використання основних фондів Від ефективності використання основних фондів в значній мірі залежить багато важливих техніко-економічних показників роботи підприємства, тому необхідно постійного аналізувати і знаходити шляхи підвищення ефективності використання основних фондів.
Основним показником що характеризує ефективність використання основних фондів підприємства є фондовіддача. Однак для комплексної оцінки ефективності використання основних фондів не достатньо лише розрахунку співвідношення обсягу випуску і вартості основних фондів, оскільки від відповідної експлуатації основних фондів залежить не тільки обсяг випуску продукції, але і її собівартість і якість. Тому показник фондовіддачі доцільно розраховувати по наступній формулі:
Фвфід= Qвф— ∆Зоф — ∆Qн + ∆Qк , де
Фаф
Qвф – фактичний обсяг випуску продукції у звітному періоді, грн;
∆Зоф – зміна витрат на випуск продукції підприємства під впливом основних фондів, грн;
∆Qн – збільшення вартості продукції, що випускається, яке не пов’язане з підвищенням якості, грн;
∆Qк – збільшення вартості продукції підприємства за рахунок зміни якості, грн.
Фаф – фактична величина основних фондів, що застосовуються для випуску цієї продукції, грн;
Відомості про витрати, пов’язані з експлуатацією основних фондів, а також про ціни на продукцію в періоді, що аналізується, і попередньому періоді наведені в таблиці 3.5.
Таблиця STYLEREF 1 \s 3. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 5
Відомості для розрахунку фондовіддачі за грудень 1999 р. Як бачимо з таблиці 3.5, збільшення ціни на продукцію, яке не пов’язане з поліпшенням її якості, становило 2,8 грн./т. Оскільки зростання цін у періоді, що аналізується не пов’язане із зміною якості продукції, то загальне збільшення вартості товарної продукції за рахунок зростання ціни складає:
∆Qн = 2,8Ч30600 = 85680 грн.
Тепер розрахуємо збільшення витрат, яке пов’язане з утриманням, експлуатацією і ремонтом основних засобів:
∆Зоф = 120680+40210+45736 = 206626 грн.
Таким чином, величина місячної фактичної фондовіддачі становить:
Фвфід = (4035000-85680-206626)/23438000 = 0,1597
Якщо обчислювати показник місячної фондовіддачі за формулою співвідношення обсягу випуску та вартості основних фондів, тобто:
Фвід= Qпф ,
Фаф
то величина такого показника фондовіддачі буде дорівнювати:
Фвід = 4035000/23438000 = 0,1722
Розрахований таким чином показник фондовіддачі є завищеним на 7,83% (0,1722/0,1597Ч100%-100%) у порівнянні з фактичним значенням фондовіддачі (0,1597).
Отже, як бачимо з наведених вище розрахунків, на обчислений показник фондовіддачі у даному випадку впливають наступні групи чинників:
1. Причини, які призвели до загального зниження обсягу випуску продукції підприємства. Зменшення обчисленого показника фондовіддачі під впливом цієї групи причин розраховується по наступній формулі:
ΔФ1= ∆Qв , де
Фаф
ΔQв – зниження обсягу випуску продукції підприємства у періоді, що аналізується, грн;
Використовуючи результати аналізу обсягу випуску продукції, який був зроблений у розділі 2.1 цієї роботи, розрахуємо загальне зниження обсягу випуску продукції у вартісному виразі:
ΔQв = 11506,78Ч131,9 =1717744,25 грн.
Зменшення фондовіддачі внаслідок загального зниження обсягу випуску продукції у періоді, що аналізується, становить:
ΔФ1 = -1717744,25/23438000 = -0,0733.
Як бачимо, зменшення фондовіддачі викликане зниженням обсягу випуску продукції дорівнює досить істотній величині, яка складає 45,9% (0,0733/0,1597Ч100%) від загального фактичного розміру фондовіддачі.
2. Причини, які викликали підвищення затрат, пов’язане з основними фондами підприємства. Зменшення показника фондовіддачі під впливом цієї групи причин розраховується по наступній формулі:
ΔФ2 = ∆Зоф , де
Фаф
∆Зоф – збільшення витрат на випуск продукції підприємства під впливом основних фондів, грн;
Таким чином, зменшення фондовіддачі внаслідок збільшення витрат на випуск продукції підприємства під впливом основних фондів у періоді, що аналізується, становить:
ΔФ2 = -12856/23438000 = -0,000549.
Зменшення фондовіддачі викликане збільшенням витрат на випуск продукції підприємства під впливом основних фондів дорівнює 0,34% (0,000549/0,1597Ч100%) від фактичного розміру фондовіддачі.
3. Причини, пов’язані з підвищення цін на продукцію, яке не обумовлене зростанням її якості. Зменшення показника фондовіддачі під впливом цієї групи причин розраховується по наступній формулі:
ΔФ3 = ∆Qн , де
Фаф
∆Qн – збільшення вартості продукції, що випускається, яке не пов’язане з підвищенням якості, грн;
Таким чином, зменшення фондовіддачі внаслідок підвищення цін на продукцію, яке не пов’язане зі зростанням її якості у періоді, що аналізується, становить:
ΔФ3 = -85680/23438000 = -0,003656.
Зменшення фондовіддачі спричинене збільшенням вартості продукції, що випускається, яке не пов’язане з підвищенням якості дорівнює 2,29% (0,003656/0,1597Ч100%) від фактичного розміру фондовіддачі.
4. Причини, пов’язані з непродуктивним збільшенням, утриманням зайвого та непотрібного обладнання, яке призводить до зростання вартості основних засобів підприємства. Зменшення величини фондовіддачі під впливом цієї групи причин розраховується по наступній формулі:
ΔФ4 = Фвід Qвф , де
Фаф — ΔФо
∆Фо – загальна величина непродуктивного збільшення активної частини основних засобів підприємства, грн;
Таким чином, зменшення фондовіддачі внаслідок непродуктивного збільшенням основних засобів підприємства у періоді, що аналізується, становить:
ΔФ4 = 0,1722-4035000/(23438000-5966330) = -0,0587.
Як показують розрахунки, зменшення фондовіддачі, яке спричинене непродуктивним збільшенням основних засобів підприємства складає досить значну величину, яка становить 36,76% (0,0587/0,1597Ч100%) від загального фактичного розміру фондовіддачі.
Отже, було встановлено, що протягом періоду, який аналізується на величину на ефективність використання основних засобів підприємства, тобто на величину фондовіддачі впливали: зменшення обсягу випуску продукції, внаслідок чого фондовіддача знизилася на 0,0733, підвищення затрат, пов’язане з основними фондами, що призвело до зменшення фондовіддачі на 0,000549, підвищення цін на продукцію, яке не обумовлене зростанням її якості спричинило зниження фондовіддачі на 0,003656, а також непродуктивним збільшенням основних засобів призвело до зниження показника фондовіддачі на 0,0587. Розрахуємо загальну величину зниження фондовіддачі, яка зумовлена впливом вищезазначених причин:
∆Фвід= ∆Ф1+∆Ф2+∆Ф3+∆Ф4
∆Фвід= -0,0733-0,000549-0,003656-0,0587=-0,136205
Загальне зниження показника фондовіддачі становить 85,29% (0,136205/0,1597Ч100%) від фактичної величини фондовіддачі за період, який аналізується.
Результати аналізу ефективності використання основних фондів (фондовіддачі) доцільно представити у вигляді наступної таблиці:
Таблиця STYLEREF 1 \s 3. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 6
Результати аналізу фондовіддачі за грудень 1999 р. продолжение
–PAGE_BREAK–Як бачимо, величина зниження фондовіддачі складає 85,29% її фактичної величини, отже, необхідно розробити і реалізувати заходи, які дозволили б усунути негативний вплив виявлених причин і сприяти зростанню ефективності використання основних засобів підприємства.
Таблиця STYLEREF 1 \s 3. SEQ Таблица \* ARABIC \s 1 7
Заходи щодо збільшення ефективності використання основних фондів Як показують результати розрахунку загального резерву підвищення фондовіддачі на підприємстві, досягти збільшення цього показника на 85,29% (0,136205/0,1597Ч100%), а отже й підвищити ефективність використання основних фондів, можливо за рахунок здійснення заходів, які наведені в таблиці 3.7.
Окрім розглянутого вище способу загальний резерв підвищення фондовіддачі також можна визначити по наступній формулі:
ΔФврід = Qвф+∆Qп +∆Зоф Фвід , де
Фаф — ΔФо
∆Qп – можливе збільшення обсягу випуску продукції за рахунок підвищення як кількісних, так і якісних показників, грн;
∆Зоф – можливе зменшення витрат підприємства, пов’язане з утриманням та експлуатацією основних фондів підприємства, грн;
∆Фо – загальна величина непродуктивного збільшення активної частини основних засобів підприємства, грн;
Можливе збільшення обсягу випуску продукції підприємства за рахунок підвищення як кількісних, так і якісних показників становить:
∆Qп = 1717744,25+85680 = 1803424,25 грн.
Отже, величина резерву загального збільшення фондовіддачі, розрахована по цій формулі, складає:
∆Фврід = (4035000 +1803424,25 +12856)/(23438000 — 5966330) -0,1722 = = 0,1637
Як бачимо, розрахована величина загального резерву фондовіддачі вельми істотна, вона становить 100,25% (0,1637/0,1597) від фактичної величини фондовіддачі (0,1597).
Таким чином, у разі реалізації вищенаведених заходів щодо підвищення ефективності використання основних фондів (див. таблицю 3.7), те величину фондовіддачі підприємства можна буде збільшити до 0,3234 (0,1597+0,1637), тобто до 200,25% (0,3234/0,1597) від фактичної величини фондовіддачі.
ВИСНОВОК У закінченні цієї курсової роботи зробимо короткий огляд попередніх розділів, та підведемо підсумки.
Загальна характеристика шахти імені О. О. Скочинського показує, що шахта розробляє вельми тонкі, але досить якісні вугільні пласти на відносно малих кутах падіння (до 10°), що дозволяють застосовувати погоризонтний спосіб розробки шахтного поля.
У першому розділі даної курсової роботи був зроблений загальний аналіз техніко-економічних показників підприємства за останні 5 років роботи, який показав істотне погіршенні економічної ситуації на підприємстві, що також підтверджується визначеною негативною динамікою фінансового результату підприємства (в 1999 році загальна величина збитків шахти досягла 5421 тис. грн.).
У другому розділі був зроблений загальний та детальний аналіз обсягу випуску та реалізації продукції підприємства.
Загальний аналіз обсягу випуску продукції показав, що планові показники на період, що аналізується, були занижені, при цьому обсягу видобутку зменшився у порівнянні з попереднім періодом. У результаті детального аналізу обсягу випуску продукції було визначено, що підприємство має внутрішній резерв підвищення обсягу видобутку у розмірі 11506,78 тонн.
Підчас загального аналізу даних про реалізацію продукції за грудень 1999 року та планових показників було виявлене істотне заниження планових показників, а також погіршення основних показників реалізації у порівнянні з попереднім періодом. Детальний аналіз реалізації продукції, для якого в зв’язку з штучним заниженням плану були використані показники попереднього періоду, показав, що усунення виявлених негативних чинників, які знижують обсяг реалізації, дозволив би підприємству збільшити річну реалізацію продукції на 1784,96 тис. грн.
Аналіз стану основних фондів показав, що на підприємстві застосовується частковий спосіб відтворювання, внаслідок якого техніка й обладнання підприємства є зношеними на 76,34%, а термін повного оновлення техніки становить близько 55,6 років. При цьому у безпосередній експлуатації знаходиться тільки 53,61% робочої техніки і устаткування підприємства. Аналіз фондовіддачі виявив відносно низьку ефективність використання основних фондів підприємства, збільшення якої можливе лише за рахунок переходу до повного способу відтворювання. Це дозволило б підвищити загальну величину фондовіддачі у періоді, що аналізується, на 0,1637.
ДОДАТОК 1 — ПРОГРАМА РОЗРАХУНКУ ПОКАЗНИКІВ Attribute VB_Name = «Count_A»
Sub TP_Count()
Const k As Single = 1#
Dim t1 As Object, t2 As Object, t3 As Object, t4 As Object, t5 As Object, _
t6 As Object, t7 As Object, t8 As Object, t9 As Object, _
t10 As Object, t11 As Object, t12 As Object, t13 As Object, t14 As Object, t15 As Object, t16 As Object, t17 As Object
With ActiveDocument
Set t1 = .Tables(2) ‘Таблиця 1.1 Техніко-економічні показники
Set t2 = .Tables(3) ‘Таблиця 1.2 Аналіз структури собівартості одиниці продукції, %
Set t3 = .Tables(4) ‘Таблиця 1.3 Приведення показників до порівнянних одиниць вимірювання
Set t4 = .Tables(5) ‘Таблиця 1.4 Техніко-економічні показники, приведені до порівнянних одиниць вимірювання
Set t5 = .Tables(6) ‘Таблиця 1.5 Динаміка техніко-економічних показників, %
Set t6 = .Tables(7) ‘Таблиця 2.1 Загальні відомості про випуск продукції за грудень 1999 р.
Set t7 = .Tables(8) ‘Таблиця 2.2 Відомості про обсяги і трудомісткість випущеної продукції
Set t8 = .Tables(9) ‘Таблиця 2.3 Дані про забезпеченість підприємства матеріалами за грудень 1999 р.
Set t9 = .Tables(10) ‘Таблиця 2.4 Відомості про забезпеченість підприємства робітниками за грудень 1999 р
‘Таблиця 2.5 Результати аналізу випуску продукції за грудень 1999 р.
‘Таблиця 2.6 Заходи щодо збільшення обсягу випуску продукції
Set t10 = .Tables(13) ‘Таблиця 2.7 Відомості про ритмічність роботи підприємства за грудень 1999 р.
Set t11 = .Tables(14) ‘Таблиця 2.8 Дані про реалізацію продукції
Set t12 = .Tables(15) ‘Таблиця 2.9 Зіставлення показників реалізації продукції з планом і попереднім періодом
Set t13 = .Tables(16) ‘Таблиця 3.1 Відомості про основні засоби підприємства
Set t14 = .Tables(17) ‘Таблиця 3.2 Відомості про структуру техніки, що застосовується на підприємстві
Set t15 = .Tables(18) ‘Таблиця 3.3 Відомості про терміни служби техніки та непродуктивне збільшення основних фондів
Set t16 = .Tables(19) ‘Таблиця 3.4 Дані для розрахунку економічного збитку від непродуктивного збільшення основних засобів
Set t17 = .Tables(20) ‘Таблиця 3.5 Відомості для розрахунку фондовіддачі
‘Таблиця 3.6 Результати аналізу фондовіддачі за грудень 1999 р.
‘Таблиця 3.7 Заходи щодо збільшення ефективності використання основних фондів
End With
Dim i As Byte, j As Byte, _
c As Currency, d As Currency, n As Currency, v As Currency
For j = 4 To 8
For i = 5 To 27
Select Case i
Case 8: t1.Cell(i, j) = CCur(rs(t1.Cell(6, j)) / rs(t1.Cell(5, j)))
Case 9: If j > 5 Then t1.Cell(i, j) = CCur(rs(t1.Cell(8, j)) / rs(t1.Cell(8, j — 1)))
Case 10: ‘Nothing
Case 14: t1.Cell(i, j) = CCur(rs(t1.Cell(5, j)) / rs(t1.Cell(11, j)) / 12)
Case 15: t1.Cell(i, j) = CCur(rs(t1.Cell(5, j)) / rs(t1.Cell(12, j)) / 12)
Case 16: t1.Cell(i, j) = CCur(rs(t1.Cell(12, j)) / rs(t1.Cell(13, j)))
Case 18: t1.Cell(i, j) = CCur(rs(t1.Cell(17, j)) / rs(t1.Cell(5, j)))
Case 23: t1.Cell(i, j) = rs(t1.Cell(18, j)) — rs(t1.Cell(19, j)) — rs(t1.Cell(20, j)) — rs(t1.Cell(21, j)) — rs(t1.Cell(22, j))
Case Else: ‘Reserved for Error Case
End Select
Next
t1.Cell(28, j) = rs(t1.Cell(26, j)) — rs(t1.Cell(27, j))
t1.Cell(29, j) = rs(t1.Cell(7, j)) — rs(t1.Cell(17, j))
Next
t1.Cell(9, 5) = CCur(rs(t1.Cell(8, 5)) / rs(t1.Cell(8, 4)) * 100)
For j = 3 To 7: For i = 0 To 3
t2.Cell(5 + i, j) = CCur(rs(t1.Cell(19 + i, j + 1)) / rs(t1.Cell(18, j + 1))) * 100
Next
t2.Cell(9, j) = 100 — rs(t2.Cell(5, j)) — rs(t2.Cell(6, j)) — rs(t2.Cell(7, j)) — rs(t2.Cell(8, j))
Next
For j = 3 To 7: t3.Cell(4, j) = CCur(rs(t1.Cell(17, j + 1)) / rs(t1.Cell(6, j + 1))): Next
t3.Cell(6, 7) = cs(t1.Cell(17, 8))
For j = 3 To 6
t3.Cell(5, j) = CCur(rs(t3.Cell(4, j)) / rs(t3.Cell(4, 7)))
t3.Cell(6, j) = rc(rs(t3.Cell(5, j)) * rs(t1.Cell(17, 8)))
t3.Cell(7, j) = CCur(rs(t3.Cell(6, j)) / rs(t1.Cell(17, j + 1)))
Next
For i = 4 To 6
t4.Cell(i, 8) = cs(t1.Cell(i + 1, 8))
Next
For j = 4 To 7
t4.Cell(4, j) = cs(t1.Cell(5, j))
t4.Cell(5, j) = rc(rs(t1.Cell(6, j)) * rs(t3.Cell(7, j — 1)))
t4.Cell(6, j) = rc(rs(t1.Cell(7, j)) * rs(t3.Cell(7, j — 1)))
Next
For i = 10 To 28
t4.Cell(i — 3, 8) = cs(t1.Cell(i + 1, 8))
For j = 4 To 7
Select Case i
Case 10 To 15: t4.Cell(i — 3, j) = cs(t1.Cell(i + 1, j))
Case 16: t4.Cell(i — 3, j) = cs(t3.Cell(6, j — 1))
Case 17 To 21: t4.Cell(i — 3, j) = CCur(rs(t1.Cell(i + 1, j)) * rs(t3.Cell(7, j — 1)))
Case 22: t4.Cell(i — 3, j) = rs(t4.Cell(14, j)) — rs(t4.Cell(15, j)) — rs(t4.Cell(16, j)) — rs(t4.Cell(17, j)) — rs(t4.Cell(18, j))
Case 27: t4.Cell(i — 3, j) = rs(t4.Cell(22, j)) — rs(t4.Cell(23, j))
Case 28: t4.Cell(i — 3, j) = rs(t4.Cell(6, j)) — rs(t4.Cell(13, j))
Case Else: t4.Cell(i — 3, j) = rc(rs(t1.Cell(i + 1, j)) * rs(t3.Cell(7, j — 1)))
End Select
Next:Next
For j = 4 To 7
For i = 4 To 25
t5.Cell(i, j) = CStr(CCur(rs(t4.Cell(i, j + 1)) / rs(t4.Cell(i, 4))) * 100) + “%”
Next:Next
t6.Cell(5, 4) = rs(t1.Cell(8, 7)) * 1000
t6.Cell(5, 7) = rs(t1.Cell(8, 8)) * 1000
t6.Cell(4, 6) = rc(rs(t6.Cell(3, 4)) * rs(t6.Cell(5, 4)) / 1000, 0)
t6.Cell(5, 6) = cs(t6.Cell(5, 4))
t6.Cell(5, 5) = CCur(rs(t6.Cell(4, 5)) / rs(t6.Cell(3, 5))) * 1000
For i = 3 To 5
t6.Cell(i, 8) = rs(t6.Cell(i, 7)) — rs(t6.Cell(i, 4))
t6.Cell(i, 9) = CStr(CCur(rs(t6.Cell(i, 7)) / rs(t6.Cell(i, 4))) * 100) + “%”
t6.Cell(i, 10) = rs(t6.Cell(i, 7)) — rs(t6.Cell(i, 5))
t6.Cell(i, 11) = CStr(CCur(rs(t6.Cell(i, 7)) / rs(t6.Cell(i, 5))) * 100) + “%”
Next
For i = 4 To 7
t7.Cell(i, 5) = rs(t7.Cell(i, 4)) — rs(t7.Cell(i, 3))
t7.Cell(i, 7) = rc(rs(t7.Cell(i, 4)) / rs(t7.Cell(i, 6)), 0)
t7.Cell(i, 8) = rs(t7.Cell(i, 11)) * rs(t7.Cell(i, 10))
t7.Cell(i, 9) = rs(t7.Cell(i, 7)) — rs(t7.Cell(i, 8))
Next
t7.Cell(8, 5) = rs(t7.Cell(8, 4)) — rs(t7.Cell(8, 3))
Call SumColumn(t7, 7, 4)
Call SumColumn(t7, 8, 4)
Call SumColumn(t7, 9, 4)
Call SumColumn(t7, 11, 4)
For i = 3 To 5
t8.Cell(i, 6) = CCur(rs(t8.Cell(i, 4)) / rs(t8.Cell(i, 5)))
t8.Cell(i, 7) = 1 — rs(t8.Cell(i, 6))
Next
For i = 4 To 8
t9.Cell(i, 3) = cs(t7.Cell(i, 7))
t9.Cell(i, 5) = cs(t7.Cell(i, 8))
t9.Cell(i, 7) = cs(t7.Cell(i, 11))
Next
For i = 4 To 7
t9.Cell(i, 4) = rc(rs(t7.Cell(i, 3)) / rs(t7.Cell(i, 6)), 0)
t9.Cell(i, 10) = rc(rs(t9.Cell(i, 7)) * rs(t9.Cell(i, 12)), 0)
t9.Cell(i, 8) = rc(rs(t9.Cell(i, 11)) / rs(t9.Cell(i, 13)), 0)
t9.Cell(i, 6) = rs(t9.Cell(i, 8)) * rs(t7.Cell(i, 10))
t9.Cell(i, 9) = rs(t9.Cell(i, 7)) — rs(t9.Cell(i, 8))
Next
Call SumColumn(t9, 4, 4)
Call SumColumn(t9, 10, 4)
Call SumColumn(t9, 11, 4)
Call SumColumn(t9, 6, 4)
Call SumColumn(t9, 8, 4)
Call SumColumn(t9, 9, 4)
t10.Cell(34, 2) = cs(t7.Cell(4, 4)): t10.Cell(34, 3) = cs(t7.Cell(5, 4))
t10.Cell(34, 4) = cs(t7.Cell(6, 4)): t10.Cell(34, 5) = cs(t7.Cell(7, 4))
t10.Cell(34, 6) = cs(t7.Cell(8, 4))
For i = 3 To 32
Call SumRow(t10, i,, 5):Next
For i = 2 To 5
t10.Cell(33, i) = rs(t10.Cell(34, i)) — SumColumn(t10, i,, 32, False)
t10.Cell(36, i) = MaxColumn(t10, i,, 33, False)
t10.Cell(37, i) = rs(t10.Cell(36, i)) — rs(t10.Cell(35, i))
t10.Cell(38, i) = rs(t10.Cell(37, i)) * 31
Next
Call SumRow(t10, 36,, 5): Call SumRow(t10, 33,, 5)
Call SumRow(t10, 37,, 5): Call SumRow(t10, 38,, 5)
For i = 4 To 5
t11.Cell(4, i) = cs(t1.Cell(5, i + 3))
t11.Cell(5, i) = cs(t1.Cell(6, i + 3))
t11.Cell(7, i) = cs(t1.Cell(7, i + 3))
Next
For i = 4 To 6
t11.Cell(6, i) = CCur(rs(t11.Cell(5, i)) / rs(t11.Cell(4, i)))
t11.Cell(8, i) = rc(rs(t11.Cell(7, i)) / rs(t11.Cell(6, i)), 0)
t11.Cell(9, i) = rc(rs(t11.Cell(10, i)) / rs(t11.Cell(6, i)), 0)
t11.Cell(15, i) = rc(rs(t11.Cell(13, i)) * rs(t11.Cell(6, i)))
t11.Cell(16, i) = rs(t11.Cell(15, i)) — rs(t11.Cell(14, i))
t11.Cell(18, i) = rc(rs(t11.Cell(17, i)) * rs(t11.Cell(6, i)))
Next
For i = 3 To 17
t12.Cell(i, 4) = CStr(CCur(rs(t11.Cell(i + 1, 5)) / rs(t11.Cell(i + 1, 6))) * 100) + “%”
t12.Cell(i, 5) = rs(t11.Cell(i + 1, 5)) — rs(t11.Cell(i + 1, 4))