Анотація
Актуальністьтеми дослідженняданої курсової роботи визначається необхідністю розгляду художніх образівтворчості Драйзера у вигляді цілісної художньої системи, у якій можливевиділення різних художніх моделей особистості, а також завданням аналізухудожніх засобів створення представлених моделей особистості.
Предметомдослідженняв курсової роботі є художні моделі особистості героїв Драйзера, створеніписьменником під впливом складного комплексу філософських, естетичних іморально-психологічних пошуків письменника.
Об’єктомдослідження вдисертаційному творі є роман Драйзера: «Американська трагедія» (An AmericanTragedy, 1925) у якому найбільше яскраво представлені особистісніхарактеристики героїв, типологічно близьких по ряду ознак і складових художнюсистему образів письменника.
Роботаскладається з вступу, двох розділів, шістьох підрозділів, висновку та спискулітератури. Обсяг роботи становить 33 сторінки.
Зміст
Вступ
Розділ 1. Творчість американських письменників на рубежі19-20 сторіччя
1.1 Американська література кінця 19 початку 20сторіччя
1.2 Творчість Теодора Драйвера
1.3 Роман Т. Драйзера «Американська трагедія»
Розділ 2. Специфіка образу головного героя у романіТ.Драйзера «Американська трагедія»
2.1 Анатомія американського правосуддя
2.2 Головна ідея роману Т.Драйзера «Американськатрагедія»
2.3 Трагічна Америка за романом Т.Драйзера
Висновок
Список літератури
Вступ
Теодор Драйзер(1871 -1945) — один з видатних письменників США рубежу XIX-XX століть. Саме вцей час в американській дійсності відбуваються зміни, які зачіпають не тількисоціальні сторони існування американців, але й трансформують особистість.Драйзер створив у своїх добутках систему образів, за допомогою яких аналізувавсоціально-психологічні характеристики особистості, особливості її свідомості йпідсвідомості. У даній дисертації досліджуються художні моделі особистості,створені письменником у романах «Сестра Керри», «Дженни Герхардт», «Трилогіїбажання», «Геній», «Американська трагедія», «Оплот».
Актуальністьтеми дослідженняданої курсової роботи визначається необхідністю розгляду художніх образівтворчості Драйзера у вигляді цілісної художньої системи, у якій можливевиділення різних художніх моделей особистості, а також завданням аналізу художніхзасобів створення представлених моделей особистості.
Предметомдослідженняв курсової роботі є художні моделі особистості героїв Драйзера, створеніписьменником під впливом складного комплексу філософських, естетичних іморально-психологічних пошуків письменника.
Об’єктомдослідження вдисертаційному творі є роман Драйзера: «Американська трагедія» (An AmericanTragedy, 1925) у якому найбільше яскраво представлені особистісніхарактеристики героїв, типологічно близьких по ряду ознак і складових художню системуобразів письменника.
ТворчістьТ.Драйзера було предметом уваги дослідників, починаючи з виходу у світло йогопершого роману «Сестра Керри» в 1900 році. Однієї з перших робіт, присвяченихбіографії й творчості Т.Драйзера, можна назвати книгу Д.Дадли, де втримуютьсяне тільки біографічні дані, але й представлені відкликання сучасників проособистість письменника і його творчості.
Серед робіт,присвячених вивченню біографії й творчої спадщини письменника, необхідновиділити книги Ф.Матиссена, А. Кейзина й Ч.Шапиро, М.Тьядер, Р.Лундена,Р.Лехана, для яких характерна увага не тільки до біографії Драйзера, але й дохудожніх образів письменника. Вони є об’єктом дослідження багатьох критиків,однак не представлені у вигляді єдиної образної системи. Особливо серед робітперерахованих авторів варто виділити тритомне видання епістолярної спадщиниДрайзера, випущене за редакцією Р.Элиаса й представляющее великий інтерес, томущо подає додаткові відомості, як про особистість письменника, так і про йогосвітоглядні принципи.
Метоюкурсовоїроботи є дослідження різних художніх моделей особистості, створенихписьменником у його творчості, а саме: особистості « героя-кар’єриста», генія,фінансиста, особистості, здатної до здійснення злочину, особистості, схильноїдо суїциду.
Поставлена метаприпускає рішення наступних наукових завдань:
Дослідженняхудожньої своєрідності особистості « героя-кар’єриста» у творчості Драйзера наприкладі жіночих і чоловічих образів, що увібрали в себе як загальні якостіамериканського національного характеру з його прагненням до успіху й багатства,так і особистісні характеристики кожного конкретного героя, що обумовили йогоповодження.
Аналізособливостей художнього типу творчої особистості й особистості фінансиста, зобліком особливої атмосфери в американському суспільстві на початку XXстоліття.
Вивченняпсихологічних особливостей і художньої характеристики особистостей, схильних доздійснення злочину в романах «Американська трагедія», а також виявлення причин асоціальногоповодження особистостей і мотивів злочинів.
Розділ 1. Творчість американських письменників нарубежі 19-20 сторіччя
1.1 Американська література кінця 19 початку 20сторіччя
На початку XXстолітті проблематика американської літератури визначається фактом величезного значення:найбільш багата, сильна капіталістична країна, що йде на чолі всього миру,породжує найбільш похмуру й гірку літературу сучасності. Письменники придбали новуякість: їм стало властиве відчуття трагізму й приреченості цього миру. «Американськатрагедія» Драйзера виразила прагнення письменників до більших узагальнень, якевідрізняє література США того часу.
В XX ст. новела неграє вже настільки важливої ролі в американської літературі як в XIX, їй назміну приходить реалістичний роман. Але всі їй продовжують приділяти значнуувагу романісти, і цілий ряд видатних американських прозаїків присвячують себе переважноабо винятково новелі.
Один з нихО.Генрі (Вільям Сидні Портер), що зробив спробу намітити інший шлях для американськоїновели, як би «в обхід» уже явно критико-реалістичного напрямку, щовизначилося. О.Генрі так само можна назвати засновником американського happy end(що було присутнє в більшості його оповідань), що у наслідок буде дуже успішновикористовуватися в американській ходовій белетристиці. Не дивлячись на іноді недуже похвальні відгуки про його творчість, вона є одним з важливих і поворотнихмоментів у розвитку американського оповідання XX століття.
Особливості побудовасюжету оповідання визначалися істотними життєвими закономірностями й повністю входилив загальну художню завдання реалістичного зображення дійсності.
На початку XX ст.з’явилися нові плини, які внесли оригінальний внесок у становлення критичного реалізму.В 1900-е г. у США виникає плин «разгребателей бруду». «Разгребатели бруду» — великагрупа американських письменників, публіцистів, соціологів, суспільних діячівліберальної орієнтації. У їхній творчості існували два тісно взаємозалежних потоку:публіцистичний (Л.Стеффенс, И.Тарбелл, Р.С. Бейкер) і лиературно-художній(Е.Синклер, Р.Херрик, Р.Р.Кауффман). На окремих етапах свого творчого шляху зрухом muckrakers (як назвав їхній президент Т. Рузвельт в 1906 р.) зближалисятакі великі письменники, як Д. Лондон, Т. Драйзер.
Виступу«разгребателей бруду» сприяли зміцненню соціально-критичних тенденцій у літературіСША, розвитку соціологічної різновиду реалізму. Завдяки їм публіцистичний аспектстає істотним елементом сучасного американського роману.
10-е г. відзначеніреалістичним зльотом в американській поезії, получившим назву «поетичногоренесансу». Цей період пов’язаний з іменами Карла Сендберга, Едгара Чи Майстри,Роберт Фроста, В. Линдсея, Е. Робинсона. Ці поети звернулися до життяамериканського народу. Опираючись на демократичну поезію Уитмена й досягненняреалістів-прозаїків, вони, ламаючи застарілі романтичні канони, закладали основинової реалістичної поетики, що включала в себе відновлення поетичного словника,прозаизацыю вірша, поглиблений психологізм. Ця поетика відповідала вимогам часу,допомагала відображенню поетичними засобами американської дійсності у їїрізноманітті.
1900-е й 10-е г.ознаменувалися довгоочікуваною появою великого критико-реалистичекого роману(Ф. Норрис, Д. Лондон, Драйзер, Е. Синклер). Уважається, що критичний реалізм уновітній літературі США зложився в процесі взаємодії трьох історично визначилисяфакторів: це — реальні елементи протесту американських романтиків, реалізмМарка Твена, що виростав на самобутньо-народній основі, і досвід американськихписьменників реалістичного напрямку, що сприйняли тією чи іншою мірою традиціюєвропейського класичного роману XIX сторіччя.
Американський реалізмз’явився літературою суспільного протесту. Письменники-Реалісти відмовлялисяприймати дійсність як закономірний результат розвитку. Критика імперіалістичногосуспільства, що складалося, зображення його негативних сторін стає відмітними ознакамиамериканського критичного реалізму. З’являються нові теми, висунуті на перший планумовами, що змінилися, життя (руйнування й зубожіння фермерства; капіталістичнемісто й маленька людина в ньому; викриття монополістичного капіталу).
Нове поколінняписьменників пов’язане з новим регіоном: воно опирається на демократичний духамериканського Заходу, на стихію усного фольклору й адресує свої добутки самомуширокому масовому читачеві.
Доречно сказатипро стильове різноманіття й жанрове новаторство в американському реалізмі. Розвиваютьсяжанри психологічної й соціальної новели, соціально-психологічного роману,роману-епопеї, філософського роману, широке поширення одержує жанр соціальної утопії(Беллами «Погляд назад», 1888), створюється жанр наукового роману (С. Льюис«Ероусмит»). При цьому письменники-реалісти часто використовували новіестетичні принципи, особливий погляд «зсередини» на навколишнє життя.
Дійсністьзображувався як об’єкт психологічного й філософського осмислення людськогоіснування.
Типологічноюрисою американського реалізму з’явилася вірогідність.
Відштовхуючисьвід традицій пізньої романтичної літератури й літератури перехідного періоду,письменники-реалісти прагнули зображувати тільки правду, без прикрас і умовчань.Іншою типологічною особливістю з’явилася соціальна спрямованість, підкреслено соціальнийхарактер романів і оповідань. Ще одна типологічна особливість американської літературиXX ст. — властива їй публіцистичність. Письменники у своїх добутках різко йчітко розмежовують свої симпатії й антипатії.
1.2 Творчість Теодора Драйвера
Драйзер (Dreiser) Теодор (27.8.1871, Терре-Хот, штат Індіана, — 28.12.1945, Голливуд), американський письменник і суспільний діяч. Син дрібногопідприємця, що розорився, — іммігранта з Німеччини.
З юного віку перемінив безліч професій. В 1889-90 учився в університетів м. Блумингтон. Літературну діяльність Д. почав в 1892 як репортер газети«Чикаго дейли ньюс» (Chicago Daily News). В 1897 у журналах з’явилися йогоперші оповідання й нариси.
На відміну відбатька, німецького емігранта Іоганна Пауля Драйзера, так ніколи й не навчивсяговорити англійською мовою, Теодор виріс американцем. У ті часи кращимисвідками права на американське громадянство були доктор і сповитуха. І, щоцікаво, ніяких слідів германського походження у своїй творчості Драйзер незалишив, якщо не вважати роману «Джені Герхардт», у якому всі персонажіетнічни.
Народився 27 серпня 1871 у Терре-Хоті(шт. Індіана); був дванадцятою дитиною в сім’ї. Через бідність, строгогорелігійного виховання й мрійливого щиросердечного складу Драйзер був непристосований до боротьби за існування, і йогодосвід — з 1886 по 1891 поденщина в Чикаго,рік навчання в Індіанському університеті (1889-1890), з 1892 по 1895 робота в газетах Чикаго, Сент-Луїса,Пітсбурга й Нью-Йорка — обернувся гіркимрозчаруванням.
Після знайомстваз роботами Г.Спенсера розчарування вилилося у філософію, відповідно до якоїлюди – усього лише безпомічні жертви природних сил, а відкривши для себе ще йО.Бальзака, він зрозумів, як виразити свої філософські погляди в художнійформі. Працював у журналах з 1895 по 1890, написав роман Сестра Керри (SisterCarrie, 1900)
Після1915 Драйзер писав оповідання, філософські есе, автобіографію, і всі ці добутки пронизує думка прогнітючий вплив громадських порядків на звичайну людину. Цій темі присвячениййого самий популярний роман Американська трагедія (An American Tragedy, 1925).
Натураліст потворчому методі, мораліст і мислитель-резонер по складу натури, він створюваввеличезні полотна американського життя з неймовірною кількістю персонажів; діявсіх його романів витягнуто в нитку, позбавлено яких-небудьпросторово-тимчасових перебоїв — день за вдень, година за годиною, віднародження до смерті. Змушуючи персонажів робити вчинки, Драйзер давав їмнайдокладніші психологічні мотивування: «Клайд зробив це, тому що…» — далівипливають дві сторінки пояснень, чому саме.
Фінансово-економічна«Трилогія бажання» («Фінансист», «Титан», «Стоїк») і любовно-детективна епопея«Американська трагедія» — книги, що принесли Драйзеру заслужену славу йвизнання. Вони просто цікаві й захоплюючі. Френк Каупервуд, нестримнийчиказький ділок 1890-х рр. — типовий «новий американський», якого під ім’ям«нового російського» безуспішно намагаються описати наші прозаїки; різниця втім, що в часи Каупервуда не було ще автомобілів і стільникового зв’язка. А КлайдГрифітс — одне із кращих втілень американця в блиску його чеснот і пороків: «Якпересічний парубок з типово американським поглядом на життя, воно вважав, щопроста фізична праця нижче його достоїнства».
Драйзер не мав тідостоїнства, які йому приписували в нас, але й не мав тих пороків, у яких йогообвинувачували співвітчизники. Він був каторжанином літератури, людиною, щотаємно вірувала у свого Бога, моралістом і оптимістом. Інакше він не назвав бисвою останню книгу публіцистики досить патріотично — «Америку варто рятувати».
У листопаді 1927Д. за запрошенням Радянського уряду відвідав СРСР. Свої враження він виклав укнизі «Драйзер дивиться на Росію» (1928). За матеріалами поїздки в СРСР Д.написав, що ввійшла в збірник «Галерея жінок» повість «Эрнита», де вперше вамериканській літературі створений образ позитивного героя-комуніста.
Подібнафілософія пронизує два останніх романи Драйзера – Оплот (The Bulwark, опубл.1946) і Стоїк (The Stoic, опубл. 1947), щозавершує трилогію про Йеркисе.
Ранніроки
БатькиДрайзера – Джон Драйзер і Сара Шёнёб були співвласниками шерстопрядильни. Післяпожежі, що уничтожили запаси вовни, батько працював на виробництві, де йоговажко покалічило. Незабаром загинули троє старших синів. Сім’я довгопереїжджала й, зрештою, улаштувалася в провінційному місті Терре-Терре-Хотуштаті Індіана. Теодор Драйзер, дев’ята дитина в сім’ї, народився 27 серпня 1871року. В 1887 році закінчив школу. В 1889 році надійшов в університет штатуІндіана. Через рік припинив навчання через те, що не зміг оплачувати навчання.Після працював клерком, возієм фургона пральні.
Журналістика
Драйзервирішує стати репортером. В 1892—1894 роках був репортером у газетахПиттсбурга, Толедо, Чикаго і Сент-Луиса. В 1894 році переїжджає в Нью-Йорк.Його брат Поль Дрессер організує музичний журнал «Эври манс», і Драйзер починаєпрацювати редактором. В 1897 року залишає журнал. Писав за замовленням«Метрополітен», «Харперс», «Космополитен».
Одназ перших опублікованих Драйзером літературних робіт — нарис «Артистичнийквартал Нью-Йорка: літературно-артистичний притулок у Броксвилле» (журнал«Метрополітен», листопад 1897). До появи свого першого роману в 1900 рокуДрайзер опублікував 42 статті й ряд поэм. Драйзер указав в інтерв’ю длядовідника «Хто є хто в Америці» (1899), що їм були написані дві книги:«Дослідження про знаменитих сучасників» — нариси про Вильгельме II, Барнуме іт.д. — і «Поеми».
Література
Романи
Звичайнобібліографія робіт Драйзера починається з його роману «Сестра Керри»(1900).Цимдобутком Драйзер продовжував реалистические традиции письменників Америки кінцяXIX століття (Ф. Норрис, С. Крейн), але вже в умовах занепаду цього руху. Романбув зустрінутий критикою й суспільством украй вороже, як «аморальне» добуток.Без забобонів і звичайного в той час пуританизма Драйзер дав реалістичний образдівчини, що виступає проти загальноприйнятих моральних поглядів. Тільки в 1911году Драйзер опублікував свій другий роман — «Дженни Герхардт», у якомурозвиває мотиви «Сестри Керри». Американська преса обійшла вихід романумовчанням.
Романом«Финансист»(1912)Драйзер почав свою монументальну «Трилогию желания».У їїоснову покладена історія життя мільйонера Ч. Иеркса. Герой «Трилогії» (другийтім — «Титан»,1914; до третього того — «Стоик»—Драйзер приступився в січні 1929року) — Фрэнк Каупервуд; Драйзер показує, як буржуазне й комерційне середовище,що оточувало Каупервуда, уже з дитинства формують у ньому психологію ділка йнабувача, для якого всі засоби гарні, якщо вони допомагають досягти влади йбагатства. Почавши із дрібних спекуляцій, Каупервуд поступово здобуває стан,підкуповує чиновників і муніципалітет, незаконно здобуває міські концессии уФиладельфии, але у фіналі зазнає поразки, попадає у в’язницю й потім змушенийзалишити Філадельфію. У романі «Титан» Драйзер розгортає життя Каупервуда вЧикаго, де на розширеній базі повторюється цикл його діяльності у Філадельфії.
«Трилогіябажання» — значительнейшее добуток американської і європейської літератури XXстоліття. З винятковою образотворчою силою обрисовує Драйзер побут і вдачіфінансового середовища, хижацький підхід до суспільства й політичнубезпринципність.
Нападкиконсервативної критики особливо підсилилися після публікації в 1916 року роману«Гений», який Драйзер уважає своїм кращим добутком. На настійну вимогу«Суспільства знищення пороку» суд заборонив поширення роману, і лише пізніше цязаборона була знята. Тема роману — мертвуща влада грошей і чуттєвості надмистецтвом. Герой роману, художник Витла, ціль існування зводиться тільки домистецтва й до жінок. Це спустошує його творчість, вона стає процвітаючимділком, втрачає свої художні здатності; нарешті він сам починає усвідомлювати,що буржуазне суспільство знищило його як художника.
Усвоєму романі «Американська трагедія»(1925)Драйзер виводить середньогоамериканського юнака Грифитса, малоосвіченого, легковажного, слабовільного.Сутність трагедії Грифитса, що кінчає своє життя на електричному стільці, —його соціальна непристосованість до навколишньої дійсності, що сполучається ізпрагненням висунутися, зайняти надзвичайний стан, увійти в буржуазні кола.Грифитс — жертва американського псевдодемократизма. Як і у всіх своїх романах,Драйзер в «Американській трагедії» дає широку картину вдач і побутузображуваної їм середовища. Роман уважається одним із самих успішних добутківписьменника. Відразу після виходу він одержав гарні відкликання критики. В 1930году кіностудія Paramaunt Pictures замовляє сценарій радянському режисеровіСергею Эйзенштейну. Однак через місяць контракт виявляється розірваним —сценарій не влаштовує студію. Крім того, організація Hollywood TechnicalDirector’s Institute починає критикові режисера зі СРСР. В 1931 году Драйзерподав у суд на студію. За словами письменника, у фільмі режисера Йозефа фонШтернберга був перекручений зміст його книги.
Драйзер— художник-художник-натуралист.Він будує свої добутки на колосальному матеріаліспостережень і досвіду. Його мистецтво — це мистецтво точного доскрупульозності зображення, мистецтво фактів і речей. Драйзер передає побут увсіх його навіть дрібних подробицях, він уводить документи, іноді майже цілкомузяті з дійсності (листа Грейс Браун в «Американській трагедії» приводятьсямайже цілком), цитує пресу, докладно пояснює біржові спекуляції своїх героїв,уважно простежує розвиток їхніх ділових підприємств і т.д. Американські критикинеодноразово обвинувачували Драйзер у відсутності стилю, не розуміючи особоюприроди його натуралістичного стилю.
Драйзеру всіх своїх добутках тяжіє до соціальних тем, що не заважає йому бутихудожником-художником-психологом.Беручи суспільні теми, він переміщає їх уплощину індивідуальної психіки, показуючи в підсумку психологічно-індивідуальнусторону більших суспільних явищ. Обмеженню теми в обсязі супроводжує в Драйзераїї поглиблення.
Улистопаді 1932 года Драйзер уклав контракт із Paramaunt про постановку фільмупо романі «Дженни Герхардт». В 1944 году Американська академія мистецтв ілітератури нагороджує Драйзера почесної золотий медаллю за видатні досягнення вобласті мистецтва й літератури.
Нарисий оповідання
Драйзерналежать два збірники оповідань — «Звільнення» (1918)і «Ланцюга», у якихрозробляються головним чином психологічні й сексуальні мотиви. Їм написанотакож два томи п’єс: «Рука гончаря» (1919)і «П’єси природні й надприродні»(1916).
Раннінариси Драйзера про Нью-Йорк зібрані в його книзі «Картина великого міста»(1923).«HeyRub-A-Dub-Dub»(1919)—збірник статей Драйзера, з яких найцікавішастаття «Американський фінансист». В 1926 вийшов тім віршів Драйзера: «Настрою»,близьких за формою до Уитмену. Крім зазначених, Драйзером написані ще наступнідобутки: «Книга про себе» (1922,є другим томом автобіографічного циклу; першийтім «Зоря» закінченийі Драйзером наприкінці 1928), «Канікули» (1916)і«Сорокалітній мандрівник» (1913)—книги подорожей.
В «Галереїжінок» (1928)зібрано біографічні нариси Драйзера, так само як і в книзі«Дванадцять чоловіків».
Як ів останній книзі, Драйзер звертається до всіляких суспільних шарів, вишукуючи вних оригінальних, видатних людей. Але «Галерея жінок» різко відрізняється від«Дванадцяти чоловіків» тим, що Драйзер підкреслює сексуальное, саме в половомушукає він пояснення не тільки чисто суб’єктивних, але й соціальних учинків іпроцесів. Роман Драйзера — «Божевілля» (1929)представляє собою ряд любовнихепізодів, об’єднаних тим, що в центрі їх поставлений один герой — сам автор.
В1930 году кандидатура Драйзера була висунута на одержання Нобелевской премии политературе. Більшістю голосів премію присудили письменникові Синклеру Льюису.
Утравні 1931 года виходить автобіографічна книга Драйзера «Зоря», де він описавсвоє дитинство і юність.
Суспільнадіяльність
В1927 році Драйзер прийняв запрошення відвідати СССР і взяти участь усвяткуванні річниці Жовтневої революції. На початку листопада він прибув уРадянський Союз і 7 листопада був на Червоній площі. У ході свого 77-денноїподорожі Драйзер побував у Ленинграде, Киеве, Харькове, Ростов-на-Донові, Баку,Тбилиси, Одесі й іншим містам, зустрічався з Владимиром Маяковским і СергеемЭйзенштейном. Після поїздки опублікував книгу «Драйзер дивиться на Росію».
Напочатку 1930-х років у гірничорудних районах США — Харлане і Беллі відбулисязіткнення шахтарів з поліцією. Разом з комісією комітету захисту політичнихув’язнених Драйзер відправляється на місце подій. Його зустріли погрозифізичної розправи з боку власників шахт і поліції. Проти Драйзера учинилисудовий позов і запропонували його відкликати за умови, що письменник припинитьвисвітлення подій. Однак Драйзер продовжив виступу в газетах і на радіо,повідомляючи про положення справ — побиттях членів профспілки й поліцейськихрозправах. В 1932 році він видає книгу «Трагічна Америка».
Драйзерчасто виступав на мітингах, публікувався на сторінках комуністичної преси США.В 1932 році підтримав кандидата американської компартії у виборчій кампанії. В1932 році був членом всесвітнього антивоєнного конгресу, в ініціативний комітетякого входили Анри Барбюс, Максим Горький, Альберт Эйнштейн.
В1938 році Драйзер був делегований на антивоєнну конференцію в Париже, відкритуу зв’язку з бомбардуваннями іспанських міст. Улітку відвідав Барселону, дезустрічався із президентом і прем’єр-міністром країни. По дорозі назад відвідавАнглію, де сподівався зустрітися зі членами англійського уряду. У США йомувдалося домогтися короткочасної зустрічі з Рузвельтом. Після цього безуспішнонамагався організувати комітет для поставки продовольства в Іспанію. У підсумкув Іспанію за вказівкою Рузвельта було відправлено кілька вантажних судів зборошном.
Умер Драйзер у Голливуде (шт.Каліфорнія) 28 грудня 1945.
1.3 Роман Т. Драйзера «Американська трагедія»
Романрозпочинається в Канзас-Сіті, жаркий літній вечір. Двоє дорослих і четверодітей розспівують псалми й роздають брошури релігійного змісту. Старшомухлопчикові явно не подобається те, чим він змушений займатися, але його батькиз жаром віддаються справі порятунку заблудших душ, якесь, втім, приносить їмлише моральне задоволення. Эйса Грифітс, батько сімейства, відрізняєтьсявеликою непрактичністю, і сім’я ледве зводить кінці з кінцями.
Юний КлайдГрифітс прагне вирватися із цього сумовитого мірка. Він улаштовуєтьсяпомічником продавця содової в аптеці, а потім розсильним у готель ” Гри-Девідсон”.Робота в отеленні не вимагає ніяких особливих навичок і вмінь, але приноситьнепогані чайові, що дозволяє Клайду не тільки вносити свій внесок у сімейнийбюджет, але й купувати собі гарний одяг і дещо відкладати.
Товариші пороботі швидко приймають Клайда у свою компанію, і він з головою занурює в новевеселе існування. Він знайомиться з гарненькою продавщицею Гортензією Бригу,що, однак, не по роках розважлива й не збирається робити кому-небудьприхильність винятково за гарні очі. Їй дуже хочеться модний жакет, що коштуєсто п’ятнадцять доларів, і Клайду важко встояти перед її бажанням. НезабаромКлайд із компанією відправляється на розважальну прогулянку в розкішному«паккарді». Цю машину один з молодих людей, Спарсер, взяв без дозволуз гаража багатія, у якого служить його батько. По дорозі назад у Канзас-Сітіпогода починає псуватися, валить сніг, і їхати доводиться дуже повільно. Клайді його товариші спізнюються на роботу в готель і тому просять Спарсера додатишвидкість. Він так і надходить, але, зазівавшись, збиває дівчинку, а потім,ідучи від переслідування, не справляється з керуванням.
Водій і одна здівиць залишаються лежати без свідомості в розбитій машині, всі іншірозбігаються.
Наступного днягазети поміщають повідомлення про подію. Дівчинка вмерла, арештований Спарсерназвав імена всіх інших учасників пікніка. Побоюючись арешту, Клайд і дехто зінших членів компанії залишають Канзас-Сіті.
Три роки Клайдживе вдалині від будинку під чужим ім’ям, виконує брудну невдячну роботу йодержує за неї гроші. Але один раз у Чикаго він зустрічає свого приятеляРете-Рера, що теж був з ним в «паккарді». Ретерер улаштовує його в” Юнион-Клуб” розсильним. Двадцятилітній Клайд цілком задоволенийсвоїм новим життям, але якось раз у клубі з’являється Семюєл Грифітс, йогодядько, що живе в місті Ликурге, штат Нью-Йорк, і владеющий фабрикою повиробництву комірців.
Результатомзустрічі родичів стає переїзд Клайда в Ликург. Дядько обіцяє йому місце нафабриці, хоча золотих гір не обіцяє. Клайду ж контакти з багатими родичамиздаються перспективніше роботи в ” Юнион-Клубі”, хоча заробляє віннепогано.
Син Семюєла Гілбертбез особливої радості приймає двоюрідного брата й, переконавшись, що той не маєніякі корисні знання й навички, визначає його на досить важку ймалооплачиваемую роботу в декатировочному цеху, розміщеному в підвалі.
Клайд знімаєкімнату в дешевому пансіоні й починає, що називається, з нуля, сподіваючись,однак, рано або пізно превстигнути.
Проходить місяць.Клайд справно робить усе, що йому доручене. Грифітс-Старший цікавиться в сина,якого той думки про Клайда, але Гілберт, досить насторожено віднісшийся допояви бідного родича, прохолодний в оцінках. На його думку, Клайд навряд чизуміє висунутися — у нього немає утворення, він недостатньо цілеспрямований ізанадто м’який. Втім, Семюєлу Клайд симпатичний і він готовий дати племінниковішанс показати себе.
Всупереч бажанню Гілберта,Клайда запрошують у будинок на сімейний обід. Там він знайомиться не тільки ізсімейством Грифітсов, але й із чарівними представницями ликургського бомондуюними Бертиной Крэнстон і Сондрой Финчлі, яким цілком сподобався гарний івихований юнак.
Нарешті нанастійну вимогу батька Гілберт знаходить для Клайда менш важку й більшепрестижну роботу — той стає обліковцем. Втім, Гілберт попереджає його, що вінповинен «дотримувати пристойностей у відносинах з робітницями» івсякого роду вільності будуть рішуче припинятися. Клайд готовий святовиконувати всі приписання своїх роботодавців і, незважаючи на спроби деякихдівчин зав’язати з ним відносини, залишається глухий до їхніх загравань.
Незабаром, однак,фабрика одержує додаткове замовлення на комірці, і це, у свою чергу, вимагаєрозширення штатів. На фабрику надходить юна Роберта Олден, перед чарівністюякої Клайду нелегко встояти. Вони починають зустрічатися, залицяння Клайдаробляться усе більше наполегливими, і вихованої в строгих правилах Роберті усесутужніше й сутужніше пам’ятати про дівоцьку розсудливість.
Тим часом Клайдзнову зустрічається із Сондрой Финчли, і ця зустріч круто міняє його життя.Багата спадкоємиця, представниця місцевої грошової аристократії, Сондра виявляєнепідроблену цікавість до парубка й запрошує його на вечір з танцями, дезбирається ликургска золота молодь. Під натиском нових вражень скромнапринадність Роберт починає мерхнути в очах Клайда. Дівчина почуває, що Клайдуже не так уважно до неї, їй страшно втратити його любов, і один раз вонапіддається спокусі. Роберта й Клайд-Стають коханцями.
Сондра Финчли,однак, не зникає з його життя. Навпроти, вона вводить Клайда у своє коло, іпривабливі перспективи кружляють йому голову. Це не залишається не заміченимРобертой, і вона випробовує тяжкі борошна ревнощів. На довершення до всьогоз’ясовується, що вона вагітна. Вона зізнається в цьому Клайду, і він гарячковонамагається знайти вихід з положення, що створилося. Але ліки не приносятьбажаного результату, а лікар, якого вони знаходять із такою працею, категоричновідмовляється зробити аборт.
Єдиний вихід — женитися — рішуче не влаштовує Клайда. Адже це означає, що йому доведетьсярозстатися із мріями про блискучу майбутність, які вселили в нього відносини ізСондрой. Роберта в розпачі. Вона готова піти на те, щоб розповісти про те, щотрапилося, дядькові Клайда. Це означало б для нього кінець кар’єри й хрест наромані із Сондрой, але він проявляє нерішучість, сподіваючись щось придумати.
Але отут Клайдупопадається на очі замітка в газеті, що оповідає про трагедію на озері Пас, — чоловік і жінка взяли човен, щоб покататися, наступного дня човен знайшлипереверненої, пізніше виявили й тіло дівчини, але чоловіка так і не вдалосявідшукати. Ця історія робить на нього сильне враження, тим більше що вінодержує листа від Роберты, що виїхала до батьків: вона не має наміру більшечекати й обіцяє повернутися в Ликург і все розповісти Грифітсу-Старшому.
Клайд розуміє, щочасу в нього в обріз і він повинен прийняти якесь рішення.
Клайд запрошуєРобертові зробити поїздку на озеро Великий Випі, обіцяючи потім обвінчатися знею.
І от Клайд іРоберта їдуть у човні по пустельному озеру. Похмуро-замислений вид Клайда лякаєРобертові, вона обережно підбирається до нього, запитує, що з ним трапилося.Але коли вона намагається доторкнутися до нього, він не пам’ятаючи себе вдаряєїї фотоапаратом і штовхає так, що вона заточується й падає у воду. Човенперевертається, і її борт ударяє Робертові по голові. Вона благає Клайдадопомогти їй, не дати потонути, але він не діє.
Але йперевернений човен, і тіло Роберти швидко знаходять. Слідчий Хейт і прокурорМейсон енергійно беруться до роботи й незабаром виходять на Клайда. Тойспочатку защіпається, але досвідченому прокуророві не становить праці загнатийого в кут. Клайд арештований.
Тепер його долювирішить суд.
Семюєл Грифітс,зрозуміло, шокований случившимся, але проте наймає гарних адвокатів. Тіборються щосили, але й Мейсон знає свою справу. Довгий і напружений судовийрозгляд закінчується винесенням смертного вироку. Грифітси припиняють надаватидопомогу Клайду, і тільки його мати намагається для нього щось зробити.
Клайдаперекладають у в’язницю Оберна, іменовану Будинком смерті. Розпачливі спробиматері знайти гроші для продовження боротьби за життя сина успіху не приносять.Суспільство втратило інтерес до засудженого, і ніщо тепер не перешкодить машиніправосуддя довести справу до кінця.
Тим часомколишнє замилування Спенсером змінилося іншим світоглядом. У ТрагічнійАмериці (Tragic America, 1931) Драйзер призиває американців учитисяв росіян рятувати демократію; надалі він по багатьом питанням підтримувавкомуністів: в 1941 написав антибританську публіцистичну книгу Америку варторятувати (America Is Worth Saving), в 1945, бажаючи підтриматипрограму об’єднання миру під радянсько-американською егідою, подав заяву проприйом до комуністичної партії.
Розділ 2. Специфіка образу головного героя у романі Т.Драйзера «Американська трагедія»
2.1 Анатомія американського правосуддя
По дивному збігу,у цей момент нашої історії похмурий романіст Теодор Драйзер жахливо страждаввід поганих рецензій і мізерного продажу своєї першої книги “Сестра Керри”. Вінбув розбитий, не міг працювати й соромився дивитися людям в очі. Він знявмеблирашку в Бруклине й сидів там на дерев’яному стільці посередині кімнати.Один раз він вирішив, що стілець дивиться в невірному напрямку. Вилучивши своєтіло зі стільця, він взяв останній двома руками й повернув вправо, тобтонаблизив його до істини. На мінуту він подумав, що домігся своєї мети, алевідразу жорстоко розчарувався. Він ще раз повернув стілець вправо. Посидів наньому небагато, але знову відчув себе не у своїй тарілці. Ще один поворот. Востаточному підсумку він описав повне коло, але так і не знайшов щирогонапрямку. День вгасав за брудним вікном меблирашки. Всю ніч Драйзер повертавсвій стілець по колу в пошуках вірної магістралі.
Едгар Доктороу “Регтайм”
В Америці ТеодораДрайзера (Theodore Dreiser) уже майже забули. Не тому, що “ці тупі американцінічого не читають”, а тому, що він для них встиг безнадійно застаріти. Йогонатуралізм завжди здавався в Штатах непристойним (бідолаха Драйзер обгріб за“Сестру Керри” не менше, ніж Флобер за “Пані Боварі”), психологізм — плоский інатягнутим, стиль — громіздким, а персонажі — неживими. Втім, зараз, на хвилізагального інтересу до великого класичного роману (що поробити, мир утомивсявід постмодерністських ізисків), у Драйзера, здається, знову є шанс.
Він простонамагався якось пояснити ту реальність, що відкривалася очам сина бідногонімецького емігранта. Пояснював як умів: впливом “середовища” і виховання,природним бажанням кожної нормальної людини жити смачно, тепло й красиво,нарешті, що поламала тисячі доль ідеєю “Великої Американської Мрії”…
Американська мріяза дві секунди стає “Американською трагедією”. Так називається головний роман Драйзера, що зробив його зіркою літературного небокраю в 1925 році.
Клайд Грифітс,хлопчик зі злиденної сім’ї вуличного проповідника, дуже хоче чогось домогтися вжитті. Навіть не чогось, а ВСЬОГО. Удалося ж іншим — чому не можу я? Так міркуєКлайд, що почав свою кар’єру з посади “хлопчика на побегушках” у розкішномуотеленні.
У Клайда тількиодна проблема: “Як пересічний парубок з типово американським поглядом на життя,воно вважав, що проста фізична праця нижче його достоїнства”. Це категоричнетвердження досить спірно, але воно перетворило життя нашого героя в800-сторінкову байку з мораллю: діти, не будьте такими бридкими, як дядькоКлайд.
Молодому Грифітсуповезло з родичами: дядько дає йому місце керуючого на своїй фабриці. Там Клайдзнайомиться із чарівної Робертой, у них зав’язується роман… Але блискучасвітська дама Сондра Финчли (що немаловажно, багата спадкоємиця) стає йомумиліше простушки Роберты, що, як на зло, вагітна. Запутавшийся у своїх бажанняхКлайд убиває Робертові. І не раз ще пошкодує про це — протягом усього судовогопроцесу, що займає добру третину роману …
Драйзер скрупульозноописує весь хід процесу: від виявлення тіла Роберти й розслідування обставин їїзагибелі до суду над злочинцем. Справа про вбивство Роберти стає надбаннямгромадськості завдяки тому, що це потрібно для кар’єри прокурора, що бажає бутивибраним окружним суддею…
Звичайно,письменник не обходить своєю увагою “четверту владу” країни перемігшоїдемократії, найчастіше більше могутню, чим три перші. Стараннями преси Клайдстає “холоднокровним убивцею” і “страшенним лиходієм”, а весь судперетворюється в показушнє “торжество добра над злом”. “І от із глухоманіпівнічних лісів — карна сенсація першої величини. У наявності всі хвилюючі,яскраві, але в моральному й релігійному змісті жахливі атрибути: любов,романтика, багатство, бідність, смерть”.
Драйзер описуємашину американського правосуддя анатомічно точно й нещадно, немов військовийкореспондент, що спостерігає, як позиційна війна “ захист-напад” переходить увідкриті бойові дії, досягаючи своєї кульмінації в генеральному бої — засіданнісуду. Не дай Боже вам за третю частину роману перейнятися співчуттям до Клайду.Він програє, тому що така мораль цієї байки.
2.2Головна ідея роману Т.Драйзера «Американська трагедія»
«Американськатрагедія» — роман американського письменника Теодора Драйзера, опублікований 17листопада 1925 року.
Роман вийшов усвітло в середині 1920-х років, що пройшла під знаком горезвісного«процвітання» — «проспериті». Безпосередньо створенню «Американської трагедії»Драйзер присвятив п’ять років — з 1920 по 1925 рік. Дружина письменника ЭленДрайзер згадує, що в письменника були замітки, озаглавлені «Американськітрагедії». У них утримувався опис п’ятнадцяти випадків, подібних тому, щозображений у романі.
В основу романуДрайзер поклав історію вбивства в 1906 році Честером Джиллетом своєї улюбленоїГрейс Браун. Процес по цій справі у свій час набрав широкого розголосу, і вромані використані документи й факти, що повідомлялися в газетах того часу.
У першихваріантах книга звалася «Міраж», відтіняючи примарність подань, що вселяютьсяамериканському народу, про життя. Остаточна назва — «Американська трагедія» — добре передавало пафос роману, але було не по душі видавцям, які вважали, щосвоєю різкістю воно не сподобається американській публіці, і намагалися змуситиДрайзера винести в заголовок прізвище головного героя (Грифітс), але письменникне погодився на це.
Після виходуроман мав великий успіх у читачів. Видавець роману Хорес Ливрайт виступивпродюсером театральної версії роману в 1926 році. Кинокомпания ParamauntPictures придбала за 100 тисяч доларів у Драйзера права на екранізацію йзамовила сценарій Сергію Ейзенштейну. Однак згодом студія відмовляється відсценарію Ейзенштейна через розгорнуту в Голівуде антирадянської кампанії протирежисера. Глава організації Hollywood Technical Director’s Institute майорФрэнк Пис (Frank Pease) розцінив підписання контракту як можливість веденнякомуністичної пропаганди в США. Новий сценарій пише американський автор С.Хоффенштайн, фільм ставить режисер Йозеф фон Штернберг. Після виходу картини в1931 році Драйзер, якому подобався первісний сценарій Ейзенштейна, безуспішноподає судовий позов проти Paramaunt. На його думку, кіностудія спотворила змістроману.
Цитати з роману«Американська трагедія», 1925 (автор Теодор Драйзер) Сондра Финчли дружила зБеллою, визнавала багатство й престиж сім’ї Грифітс, але аж ніяк не харчуваласимпатії до Гілберту. Він із самого початку був до неї байдужий і залишивсябайдужим, хоча вона й пробувала з ним кокетувати. Її гордість була уражена.Марнолюбна й самозакохана, вона не могла простити йому образи. Вона не виносилаегоїзму в інших і особливо не терпіла марнолюбного, холодного й самозакоханогобрата Белли. Уже занадто він високої думки про свою особу, занадто надутий ізарозумілий, тільки про себе й думає. «Фу, який гордий! І що він тільки із себебудує? Уявляє, що він жахливо поважна особа… Прямо Рокфеллер або Морган! І,по-моєму, він ні чуточки не цікавий. Мені подобається Белла. Вона дуже мила.Але цей фат!.. Йому, напевно, хочеться, щоб дівчини доглядали за ним. Ну, відмене він цього не дочекається!» Так заявляла Сондра щораз, як з неюзаговорювали про Гілберту.
Робертапронизливо скрикнула, — і від болю в розбитій особі й від переляку, що нахиливчовен. Уражений цим лементом, Клайд підхопився й зробив рух до неї, почастипотім, щоб допомогти їй, підтримати, почасти щоб просити прощення заненавмисний удар, і цим рухом остаточно перевернув човен: і Роберта й Клайдраптово опинилися у воді. Перекидаючись, човен лівим бортом ударив Робертові поголові саме тоді, коли вона, поринувши на мить у воду, знову з’явилася наповерхні й Клайд побачив перед собою її збожеволіла, перекручена особа. Він ужеотямився. А вона була приголомшена, перелякана й нічого не розуміла від болю йбезмірного, божевільного страху: страшна вода, страшно потонути, страшний цейудар, що Клайд наніс їй випадково, майже несвідомо…
Трагічна Америка за романом Т.Драйзера
Поспіх і гонка — от що визначає темп життя в цій великій країні.
Нехай якнайбільшебуде швидкість автомобілів, потужність машин, висота хмарочосів, щоспоруджуються в рекордний термін, як можна головокружительней біг поїздів потунелях підземки! Побільше міст, побільше бізнесу, побільше справ і турбот, — начебто саме ми, із всіх народів, покликані не тільки механізувати, але йзаселити увесь світ! Але навіщо все це робиться? Для якоїсь певної мети? Зарадистворення якихось вищих духовних цінностей? Мені здається, що, навпаки, у такійобстановці людин неминуче “видихається” і фізично й морально; і з мільйонамилюдей це або вже відбулося, або повинне відбутися в найближчому майбутньому.Вони живуть і вмирають, так нічого й не випробувавши, заради чого коштувало бжити. Життя середньої людини перетворилася в суцільне борошно: так вонанезначна й безглузда, настільки сам він спантеличений і заздалегідь приреченийна поразку!
Коротше кажучи,самі умови життя в наших промислових містах і селищах такі, що не тількивіднімають у людини спокій, але й украй руйнують його нервову систему, а людейбільше вразливих, трапляється, навіть доводять до самогубства. Число тих, хто всмерті бачить єдине рятування від життєвих тягот, не тільки не зменшується, аленеухильно росте.
Більш того: теперуже зовсім ясно, що на Америку й на країни, пов’язані з нею у фінансовомувідношенні, насувається катастрофа. Під час нинішньої світової кризи Англіязмушена була відмовитися від золотого стандарту й тимчасово закрити Лондонськубіржу. Аналогічні явища відбуваються й в інших країнах: Норвегії, Швеції, Данії- і Єгиптові теж довелося відмовитися від золотого стандарту. Світова криза всезаглиблюється. Намагаючись його запобігти, наші приватні банки останнім часомпозичали Німеччини більші суми. І хоча було ухвалено, що репарації СполученимШтатам Німеччина виплачує в першу чергу, тепер наші банкіри самі вимагають, щобплатежі по репараціях були відстрочені на рік. Вони побоюються за долю позик,виданих ними під стан певних забезпечень, розуміючи, що претензії по цихзабезпеченнях підлягають задоволенню лише в другу, а не в першу чергу.
Катастрофа всутності вже вибухнула в Америці; і перша її ознака — безробіття, що охопилозараз мільйони людей. Ті, хто втратив роботу, терплять жорстокий нестаток істраждають від голоду. А ті, у кого ще є робота, живуть під постійною погрозоюзниження заробітної плати. Коли компанія “Юнайтєд Стєйтс Стіл” знизила зарплатусвоїм робітником, у газеті “Нью-Йорк Таймс” на 1-й сторінці з’явився жирнийзаголовок такого змісту: “Зниження зарплати триває — акції піднялися на 14пунктів”. Це вже прямий сигнал небезпеки. У даній книзі я ставлю собі завданнямз’ясувати причини нинішнього економічного становища. Що привело нашу економікудо того стану, у якому вона перебуває зараз?
У цей час вАмериці ясно відчувається все зростаюче невдоволення робочих мас і близькістькривавих класових боїв.
“Нью-Йорк Таймс”виражає побоювання, що в деяких округах штату Кентуккі боротьба праці йкапіталу може перерости в громадянську війну. В окрузі Харлан великі вугільнікомпанії, контрольовані Морганом, Інсуламі, Фордом, Меллоном і проч., створилидля своїх шахтарів зовсім нелюдські умови існування. Поліція шахтовласників уборотьбі зі страйкарями прибігає до беззаконних терористичних дій, зневажаючиусі права, гарантовані їм Конституцією й законами штату. Шахтарів заарештовуютьсотнями — винятково для того, щоб їх залякати. Родичі окружного судді самі євласниками шахт. Вибори фальсифікуються. І все це, включаючи такі дії поліції,як вибух безкоштовної їдальні для страйкуючих або автомобіля, що розвозить їмпродовольство, беззаконне вторгнення у квартири страйкарів і беззаконне їхнєпобиття, а також розстріл беззбройних шахтарів з кулемета, — все це говоритьпро крайнє загострення боротьби праці й капіталу, причому тепер робітникомдоводиться боротися вже за саме своє існування.
Цей звіринийіндивідуалізм, ці типово капіталістичні форми боротьби й роблять наше життянастільки похмурої; це-те й позбавляє нас усякої впевненості в завтрашньомудні. Під словами “на Добродії уповаємо”, вибитими на нашім доларі, варто було бнаписати: “И к чортові тих, хто слабкіше!” — тобто, у цьому випадку,робітників. А уряд, не вважаючись більше із суспільною думкою, уже не знаходитьпотрібним піклуватися про всіх і опікує тільки найдужчих (надаючи їм, якщо нате буде їхня добра воля, подбати, у свою чергу, про інші). Мільйони людей вАмериці живуть зараз у постійній тривозі, не знаючи, чи буде в них завтра дах іїжа. І на цю тривогу вони приречені до останнього свого дня, поки смерть непокладе кінець їхнім мученням. Тому що як може робітник і навіть дрібнийпідприємець — по суті жертва великих трестів і банків — забезпечити своємайбутнє?
Один підприємецьбореться проти іншого, одна група проти іншої групи, один трест проти іншихтрестів — а страждає скрізь “маленька людина”; і все наше життя служитьпідтвердженням наукової теорії, що говорить, що там, де дрібні частки енергіїперебувають у русі й зіштовхуються між собою, суть процесу зводиться до того,що одна частка втрачає деяку частку своєї сили, а те й всю, а інша неїпривласнює. Але звідки це шаленство, ця глухота до всіх доводів розуму, черезяку мільйони чоловіків і жінок змушені працювати так багато й одержувати такмало? Які особливості американського життя породили боротьбу, що лютує нині,між працею й капіталом, окремою особистістю й трестом, урядом і народом?
Остання війна, якми знаємо, дала поштовх до величезної ділової активності. Боєприпаси,обмундирування, провіант — все це поставлялося для армії в небачені до тої порикількостях. Але кому від цього була користь? Тільки акціонерам таких великихкомпаній, як Дюпон, “Стандард Ойл”, “Ботэни Уорстид Миллз” і інші їм подібні:ті дійсно збагачувалися, а в цей самий час американська молодь віддавала життяна фронті або працювала в тилу за які-небудь 30 доларів на місяць. Продукціязаводів і сільського господарства, вантажообіг залізниць зросли в багато разівпроти колишнього, хоча мільйони робітників вибули з виробництва й перебували заокеаном, борючись на фронтах. Більш того, у самій Америці був у цей час значнийрезерв робочої сили: частина робітників була зовсім не зайнята, а частиназаймалася справами, що не мають відносини до промисловості.
Але такий завждиефект зосередженого зусилля. Випуск продукції зростає, незважаючи на те щотисячі робітників ідуть в армію. Подібна ж картина спостерігалася під часЦивільної й іспано-американської воєн. Це піднесення промисловості, хоча йвикликаний необхідністю, але не підготовлений всією економікою країни, привівдо тимчасового “процвітанню”, чому сприяло також загальне захопленняавтомобілями, радіо, кіно й т.д. Зараз у Сполучених Штатах автомобілів чи ледвене більше, ніж телефонів. Але, на жаль, всі ці чудові винаходи й захоплюючіновинки — автомобілі, радіоприймачі, фонографи, телефони, кінофільми,театральні постановки — мають одну незручність: ми не маємо сил спожити їх утакій кількості, у якому робимо, тому що в тих, хто їх створює, немає грошей,щоб все це купувати.
Але що ж дав намцей бум у промисловості? Збільшив наш добробут? Усталив горезвісне“процвітання”? Забезпечив кому-небудь, крім незначної меншостей, достатнючастку тих економічних і соціальних благ, які, здавалося б, повинна буластворити настільки посилена діяльність? Придивитеся до тому, як у нас живутьлюди, і ви одержите відповідь!
Корпорації,банки, холдингові компанії й тому подібні організації стають усе сильніше, аокрема людина усе слабкіше — і економічно, і духовно. У школі його вчатьсалютувати американському прапору й похвалятися стовідсотковим патріотизмом,якого він, може бути, у собі зовсім і не почуває; за ним шпигують, перевіряючийого моральність; йому силою нав’язують і певні погляди на виховання, і певніполітичні погляди, і навіть способи розважатися. Ще під час війни представникидеяких впливових угруповань — та й просто люди радикальних поглядів — пророкували, що весь цей військовий бум у промисловості приведе лише до мнимого“процвітанню”, від якого “маленькій людині” стане тільки гірше; що вінзбагатить трести, але збіднить і оглупит середнього американця. Так воно йвийшло.
Трестирование, щоохопило всілякі підприємства, від заводів до банків, прийняло гігантськімасштаби; трести надсилають у контрольовані ними підприємства свійадміністративний і службовий персонал; а місцевий житель, що раніше міг все-такисподіватися, відкривши власну маленьку справу, зібрати собі що-небудь настарість, виявляється тепер у повній залежності від корпорацій, яким немаєніякої справи до його майбутнього. Та і його сьогодення забезпечене не краще:його в будь-яку мінуту можуть звільнити — і чим далі, тим ця погроза стаєнеотвратимее. Кожне зайве сиве волосся, щороку його життя, проведений на службікомпанії, наближає фатальну розв’язку. І на допомогу держави йому нема чогорозраховувати: допомога одержує тільки експлуатуюча його компанія. Коротшекажучи, ні великі трести, ні потужні фінансові об’єднання, ні сам уряд, що таклюбовно їх пестує, не мають ніяких зобов’язань перед окремою людиною. Йоговіддають у руки демона вбогості.
До початкусвітової війни з 117 мільйонів населення Сполучених Штатів 14 мільйонівстановили обличчя, що народилися за межами США, а 21 мільйон — народжені вАмериці, але від батьків-іммігрантів. Війна порушила їх благополучне (або,принаймні, заповнене мирною працею) існування; на їхній долі важко відбився тойфакт, що німці почали винищувати бельгійців, росіяни, французи й англійці — битися з німцями, австрійці, італійці й балканські народи — знищувати одинодного й т.д. Але дозвольте: адже в Америці стільки говорилося про те, щопотрібно американізувати іммігрантів шляхом надання їм рівних можливостей зкорінним населенням, рівних прав і воль; про те, що Америка — це гігантськийплавильний казан, у якому всі національності сплавляються в єдинийамериканський народ.
А війна всьомуцьому поклала кінець. Плавильний казан? Дурна, сентиментальна вигадка, про якудавно настав час забути! Воля? Ніяких воль — крім тих, що вашій новійбатьківщині буде благоугодно вам дати! Закони воєнного часу, спрямовані противолі слова, придушують суспільну думку. Подальшої імміграції лагодяться такіперешкоди, що чоловік не може викликати свою дружину з дітьми в Америку. Таклопнула вся наша хвалена американізація. Погоня за наживою й черстве діляцтвовідповідно до морального шаблона, виготовленому Уолл-Стритом, — от що виставляєтьсязараз як ідеал, а банки й корпорації піклуються про його здійснення. Нашановітня американська філософія — яка, до речі сказати, є не що інше, як ідейневідбиття цього новоявленого панування банків і трестів, — займається головнимчином тим, що вихваляє й проповідує підприємництво в грандіозних масштабах.Побільше грошей і поменше волі, побільше деспотизму й поменше утворення для народу!
Висновок
На прикінціроботи можна зробити такі виводи:
Драйзер створив усвоїй творчості різні художні моделі особистості, які поєднують такіособистісні характеристики, як егоцентризм і індивідуалізм, що в певнімвідношенні є породженням «філософії успіху», досить популярної в американськомусуспільстві к. XIX — н. XX вв.
Особистість удобутку Драйзера змушена вести боротьбу за можливість реалізувати свої бажання,але, здійснивши їх, особистість або трагічно гине, або втрачає духовність. Удослідженні питання егоїстичних бажань особистості письменник багато в чомудодержувався ідей А.Шопенгауэра. Драйзер «препарує» особистість генія йфінансиста, пояснюючи аморальні вчинки виняткової особистості потребами творчоїнатури, більше підданої впливу бажань і страстей.
У створенніхудожньої моделі особистості, схильної до суїциду, Драйзер також опирається наідеї Шопенгауэра, погоджуючись із мислителем у тім, що особистість найчастішезважується на самогубство тому, що не може відмовитися від бажань і страстей,які саме й руйнують особистість.
Письменникдосліджує самогубство як соціальне явище, у руслі сучасної соціології вважаючисуїцид не стільки «приватною справою», скільки «хворобою цивілізації», багато вчому обвинувачуючи суспільство в розквіті суїциду. Він досліджує психологічнийтип особистості, здатної до самогубства. Теодор Драйзер зображує трохи «типів» суицидальныхособистостей; а саме: особистостей, що зробили «мотивований суїцид», викликанийстаном тривалої психічної депресії; особистостей, здатних на суїцид-шантаж; особистостей,що зважилися на суїцид, обумовлений почуттям провини перед близькими людьми абосуспільством. Спеціальна увага письменник приділяє дослідженню суицидальногопориву «психічно розбалансованої» особистості.
Список літератури
1. TheodoreDreiser. An American Tragedy (1925).
2. TheodoreDreiser. An American Tragedy Баку, «Олимп», 1995 (переводчик не указан).
3. TheodoreDreiser. An American Tragedy OCR & spellcheck by HarryFan, 20 March 2001
4. Гумерова О.Ф.«Американская трагедия» Драйзера как полемика с Ф.М.Достоевским // Язык илитература в поликультурном пространстве. – Бирск, 2005.- с. 341 -345.
5. Гумерова О.Ф.,Морозкина Е.А. Художественная трактовка проблемы суицида в романах Т.Драйзера// Язык и литература в поликультурном пространстве. – Бирск, 2006. – с. 278–280.
6. Гумерова О.Ф.Проблема гения в романе Т.Драйзера «Гений» // Современные гуманитарныеисследования. – Москва, 2007, № 4 – с. 105 -107.
7. Гумерова О.Ф.Проблема преступной личности в творческой и философской системе ТеодораДрайзера // Актуальные проблемы современной науки. – Москва, 2007, № 5 – с.25-27.
8. Гумерова О.Ф.Образ преступника в романе Т.Драйзера «Сестра Керри» // Вопросы филологическихнаук. – Москва, 2007, № 5 – с. 30-31.
9. Гумерова О.Ф.Проблема религии в романе Теодора Драйзера «Сестра Керри» // Вопросыгуманитарных наук. – Москва, 2007, № 5 – с. 99-101.
10. Гумерова О.Ф.,Морозкина Е.А. Психологический и социальный аспекты проблемы суицида втворчестве Теодора Драйзера // Вестник Башкирского университета. – 2007, № 3 –с. 51-54.
11. Засурский Я. Н. Американская литература XX века.Некоторые аспекты литературного процесса. М., 1966.
12. Затонский Д. В. Искусство романа и XX век. — М.:Художественная литература, 1973. — 534 с.
13. Мендельсон М. О. Современный американский роман. М.,1964.
14. Историяамериканской литературы / Под ред. Н. И. Самохвалова. М.,1971. Ч. 1.